У тебе за вікном вічно цвітуть клумби, і гілки дерев прориваються в дім,
А в мене густий туман і обшарпане небо з брудними плямами рекламних брошур.
Та це байдуже, коли дивитись вечорами на один і той самий місяць,
Коли загадати одне бажання на двох під зірку, що скинулась з неба для нас.
Я навчусь любити так сильно як колись мені причинили біль, обіцяю..
А ти завари мені міцного зеленого чаю, поки я добиратимусь до тебе.
Потім зустрінь і обійми міцно-міцно, так ніби мене ще немає, а ти просто дивишся на місяць і мрієш
Нас подарували одне одному, і добре, що ми помітили. Інакше та зірка померла б просто так.
Тепер чекай, коли я приїду і нізащо не спускай погляду з нашого місяця, любий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583027
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 26.05.2015
Солодкий дим, що осідає на душу ніжними фіалками,
Розбудить весняну першу грозу і засипле все градом, завіє вітром.
В бурі розчиняться спогади з тим самим солодким димом.
Є стільки щастя в твоїх обіймах, але їх не змогла вдихнути.
Цієї весни викинь з голови цвітіння вишні і приморозки.
Прийми як є напівтеплі, прокурені солодким димом, будні; читай книжки.
Повісті, романи, казки. Де хочеш знайди її цієї весни.
Бо інакше в бурі так і розчиняться спогади. Розійдуться, порвуться - сприймай як хочеш.
Впізнаєш за запахом диму. Вловиш солодкий дим, що колись осів на душу зів'ялими фіалками...
Відшукаєш її саме цієї весни;
Я вірю, зможеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583030
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 26.05.2015
Відкрий океан у своїй чашці із безлічі обіцянок і сотень нездійснених мрій.
Сплюндруй його грудкою солодкої фальші чи гордості - що тобі до смаку.
Залиш біля замерзлого вікна свій океан із безлічі обіцянок і сотень нездійснених мрій. Нехай холоне.
Поки твоя, мерзенно брудна душа, тоне в океані із тих самих обіцянок і сотень нездійснених мрій.
Додай, вже до холодного океану, краплю п'янкої несправжності. Розбав із стереотипами про буття.
Давися тим холодним океаном, що сам собі заварив.
Заливайся сльозами і болем про, марно прожите, життя.
Але пам'ятай, ти САМ відкрив для себе той океан із безлічі обіцянок і сотень нездійснених мрій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583514
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Коли людство покине орбіти,
І хмарами вкриється місто,
Я тобі даруватиму квіти.
Які саме - не матиме змісту.
Коли в рух ще пі́дуть галактики,
І тремтітиме голос на слові,
Я без планів, тим-паче тактики
Буду вчити тебе любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583532
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Утро ангинным голосом
Кашляет из динамиков.
В старческой телогреечке
Зябнет её спина.
Эльза распустит волосы,
Став непристойно маленькой,
Звонкой, как горстка мелочи –
Вроде и не она.
Ветер по хлипким ставенкам
Перьями бьёт упругими,
И почему-то холодно,
Холодно, просто жуть.
Эльза побудет маленькой.
Птицы седыми дугами
Чертят страницы города,
Воду из окон пьют.
Эльза опять сутулится.
Ей почему-то холодно.
Хочется ей, безрадостной,
Чтоб не она, а ты
Вышел сегодня в улицу,
Где во хмелю и солоде
Бродят под чёрным парусом
Уличные коты.
Выкурив ночь бессонницы,
Словом бы брила матерным,
На тротуаре вырос бы
Холм твоего шмотья!..
Эльза осталась скромницей.
Эльза осталась с матерью.
Вместо неё от сырости
Морщусь сегодня я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582113
дата надходження 18.05.2015
дата закладки 18.05.2015
Тримай її за руку, це любов.
У затяжних метро і на вокзалах;
У вальсах доопівнічного балу;
Проводячи кріізь темний коридор.
Тримай її в узбіччях естакад,
На зламаних мостах пильнуй висячих,
Відносся обережливо й терпляче.
Вглядайся в очі в тисячі карат.
Тримай за руку, плечі і за стан,
Вслухайся, як лунає її мова.
В неї душа настільки кольорова,
Шо з неї виток свій веселка ма.
Тримай її за обріями сонць,
ЇЇ кермо, коли цілує в щоку,
Як каже, що потрапило шось в око —
Підтримки в цей момент найбільше хоче.
Тримай її, бо невідчутна вісь,
Огорнутого досвідом кохання.
Якщо не перший ти, то будь останнім,
За це вона подякує колись.
Тримайся неї, бо вона одна,
Така весела і талановита.
Хоч жінка сяє в золоті і квітах,
Люби її щоб сяяла сама.
Тримай за руку, коли зник зелений,
Піклуйся, як за власне дитинча.
Цілуй-кохай у людях на очах,
Усі закохані — то навіжені.
Тримай її за руку, це любов,
Історію ніхто цю не повторить.
не зупиняйся, то є твОє море,
Люби до смерті, доки
в жилах
кров.
Безкровний
#bloodless
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558002
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 07.02.2015
Від щастя так хотілося кричати,
Відчути дотик ніжних губ
Я більше не могла про це мовчати
І рахувати серця стук.
Так намагалася не втрапити в петлю
І стримати усі пориви серця
Душа лишень натягує стуну
На максимум. Але вона не рветься.
Терпіння нитка догорає до кінця
І відкриває нам новий фрагмент
Всі спогади тепер - вода
Важливим є лиш Цей момент...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553274
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 20.01.2015
Інколи саме на це схоже наше життя.
Сотні перехожих..
Ти стоїш..
Запитання, діалог, прощання..
Ти стоїш..
Початок, думки вголос, знову діалог..
Їм пора..
Ти стоїш..
Метушня, розмови, думки - навколо..всере́дині - тиша..
Споглядаєш..
Стоїш..
Жарти, радість, діалог, тепло́..
Частині пора..гомін зменшується..
Щаслива..
Та все ще стоїш..
Все тихі́ше..Йдеш..
Крок за кроком..ще один..
Пора!
Досить стояти..
Йдеш...ти йдеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553036
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015
Вийди на людну площу і прокричи "Допоможіть!!! "
Ти побачиш як різко люди підуть в протилежний від тебе бік.
Шепни "кохаю" і відчуй як швидко об тебе витруть ноги.
Скажи "Давай допоможу" і зрозумієш, що тебе нещадно юзають.
Не кажи нічого.
Тебе ніхто не слухає.
Тебе ніхто не бачить і не гріє.
Ти скажеш "мене гріє сонце"
Вибач, але в нього така робота.
Така ж як у хірурга - робити аборти.
Ти скажеш "море мене прийме до себе."
Але море завжди тікало у небо!
І сумно падало дощами на землю
Кинуте Богом на муки.
-"Земля вона моя мати!
- Вона годує своє чадо"
Знаєш могла б вона плюватись плювалася би нами десь у сторону Венери.
Пробач але у цьому світі плюють на тихі будинки.
Пробач але у цьому світі кохаються заради економії на опаленні.
Не розчаровуйся.
Так має бути.
Так має бути.
Але прошу одне.
Коли кохатимешся з депресією.
Не кричи голосно - розчарування любить тишу.
Neyden Reed©
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552628
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015