над землей тихо падает вечер,
в небе первые звезды зажглись.
горизонт в ясный пурпур расцвечен,
там, где тучи дождями сошлись.
ты, земля моя,- даль бескрайняя.
ширь, простор без конца, без границ.
ты, земля моя, ты - любовь моя,
свет вечерних рассветных зарниц.
предзакатным повенчанный светом,
мир безбрежный поет тишину.
край родной, моим сердцем воспетый,
свет-душой - в этих песнях живу.
ты, земля моя,- даль бескрайняя.
ширь, простор без конца, без границ.
ты, земля моя, ты - любовь моя,
свет вечерних рассветных зарниц.
зимы снежные, синие вьюги,
вешних ливней сиреневый цвет,
цвет ромашковый летней лазури
и осенней оранжевый плед -
ты, земля моя,- даль бескрайняя.
ширь, простор без конца, без границ.
ты, земля моя, ты - любовь моя,
свет вечерних рассветных зарниц.
над землей поднимается утро,
в небе звезды теряют свой след...
предрассветной зарнице вещает
в небосводе звезды новый свет.
ты, земля моя,- даль бескрайняя.
ширь, простор без конца, без границ.
ты, земля моя, ты - любовь моя,
свет вечерних рассветных зарниц.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552773
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015
любий, знаєш
в альбіносів червоні очі
і прозоро-прозова шкіра
їхні вії з вітром шепочуть
їхні вії безбарвно вірні
і хапаються за повітря
і мов риби ковтають простір
їхні очі на вістрі світла
їхні очі багряний острів
знаєш, любий
просто в них немає пігмента
що забарвлює райдужку ока
градуйованим монументом
теракотова паволока
капілярно-судинна сітка
геть оголена, не захищена
кулачками пучечки світла
істероїдно тихо нищить
просто в очі - а там судини
просто в очі - а там без фальшу
видихатиму похвилинно
комбіновано-гумовим маршем
вечір в сотнях "але" загубиться
між щілинами аргументів
поцілую у губи сутність
ти для мене був цим пігментом
хоча, певно
його відсутністю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552615
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Так и ходишь здесь неприкаянно и сутуло,
где ноги немеют чаще, чем сводит скулы;
так и молчишь,
про себя повторяя: «не́т нас».
Это не всепрощенье, друг мой, а бесхребетность.
Лишь слова́ – всё.
Не верь ни сейчас, ни потом в них,
как в утро, когда ты проснёшься, о ней не вспомнив,
когда к уголкам твоих глаз подберётся наледь.
И не бойся точек, мой друг,
научись их ставить!
Нас учили всегда быть вдумчивее и кротче,
но мир улыбается тем, кто как раз отходчив.
Жизнь тебя разольёт по полу и в узел скрутит –
привыкай собираться обратно, как шарик ртути.
В этом зале, уже пресыщенном и жестоком,
не всегда наступает смерть от удара током;
будь им сам: бейся импульсом сквозь суставы,
локомотивом веди за собой составы,
дефибриллятором в душу впивайся, ибо
никто не подаст тебе руку,
не сподобится на «спасибо».
«У тебя есть ты»
Вот довольствуйся этим кредо,
ведь кто мог бы тебе помочь, тот тебя и предал.
Ещё пара минут, и ты – загрубевший слепок,
но помни: не каждый, кто твёрд – непременно крепок.
и любой себя уважающий физик скажет:
что алмаз разбивается молотком, и даже
металл можно резать ножом, если это стронций.
Бери себя в руки.
Ты сам себе Тьма и Солнце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540676
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 11.01.2015
посвящено дорогому другу
Мой добрый друг, я от всех устал,
и рассудительность хоть убей свою.
Я ж благородный,
но как металл:
хожу, ни с кем не взаимодействую.
С одной я думал, что всё всерьёз,
и что мешало со мной остаться ей?
– Всё! это точка, – говорит, – адьёс!
а у меня ж (со школы!)
не ладится с пунктуацией.
К чертям их всех! В городах пускай
всем многоцветьем мигают «welcome’ы».
Я в баре с кем-то:
– Тебе вискарь?
да мне бы – чаю и с рафаэлками,
мне от них взять бы, да увильнуть,
прийти к тебе – где откроюсь сразу я.
Ты сядешь рядом,
и смотрит в суть
Всепониманье зеленоглазое.
© Copyright: Илья Махов, 2015
Свидетельство о публикации №115011110027
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550713
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 11.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2015
[b]В зимовому парку, в маленькій альтанці,
Ховалась любов, від сторонніх очей.
Ще вчора - знайомі; сьогодні - коханці.
Чи буде співати для них соловей?..
Здається, що журить весь світ це кохання,
І навіть альтанка - цей свідок німий.
А в них ця любов - ніби казка остання;
Малесеньке щастя - мов дар від зими.
У теплі обійми, у вир поцілунків,
Від всього тікали, бодай би на мить
Відчути гарячість таємних стосунків,
Красивих стосунків - мов неба блакить.
На жаль, прокричати про це - неможливо!
Хоч гріх і солодкий, а все-таки - гріх!
...Чужі язики - мов пекуча кропива!..
Таємне кохання - як сльози крізь сміх.[i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547706
дата надходження 31.12.2014
дата закладки 05.01.2015
Наша з тобою географія набила собі гулю на лобі
і на глобусі з’явилася нова гора
Вона вся вкрита бузковою кригою і пахне сніжними конваліями,
адже у мені такого кольору смуток і такого запаху мої сльози
Наше з тобою географічне положення настільки полярне
що північне сяйво розлетілося по всій атмосфері
І тепер замість озону в ній молочні краплі суму
Наші з тобою часові пояси настільки різняться в годинах
що, коли в мене сходить сонце, у тебе воно заходить
І здається, що насправді це два різних сонця
а ми з тобою на різних планетах
Я сумна самотня Троянда, давно не полита нічиїми ласкавими руками
і не зрошена теплими стрімкими дощами
А ти – Маленький Принц, котрий блукає по своїй планеті
та шукає себе поміж хвиль океану
та прихистку в інших троянд, егоїстичних та самозакоханих,
але неодмінно красивіших, ніж я
Наша з тобою географія не дозволяє нам бути одночасно в одному місці разом
адже тоді б всі цифрові годинники оскаженіли
а піщані повтікали б на прибережну полосу
і час би зупинився для всіх довкола
Ми не можемо так ризикувати
Осідлай скоріше Морфеєвого змія та прийди до мене уві сні
саме тоді, коли будеш дивитися на захід свого сонця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516403
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 04.01.2015
в глубине ночи
вдыхаю
и выдыхаю тьму
на груди
камень преткновения
ограничивает дыхание
позади штор
свершается действие
тишины
уносимой ветром
позади штор
нет меня
судьба моя
разломлена
на две половины
в глубине ночи
я лежу
неузнанный
ни одним глазом
пытаясь подыскать
нужные слова
для своей колыбельной
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470944
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 04.01.2015