Хочется в сети твои попасться...
Дрожь унимая, шептать: «Колдунья!..»
Гладить и нежно сжимать запястья,
Пряди тревожить, игриво дуя.
Быстрыми взмахами тонкой кисти
Тайные руны чертить на коже,
Вдохи делить на двоих, искриться
Дерзкой улыбкой, на луч похожей.
Выхватить, вырвать тебя у мира!
В пыль растереть наносивших раны!
Прихотям всем потакая смирно,
Быть амулетом твоим охранным.
Словно богиню, тебя лелеять,
Каждую ночь узнавая снова.
Днями – бродить по глухим аллеям,
Боль откровений врачуя словом.
Петь о взаимности каждой строчкой!
Только сценарий судьбой зачёркнут:
Зрительный зал – мой удел бессрочный,
Пытка мечтами – насмешка чёрта.
Кружится дней заводная сальса.
Помни, колдунья, – они бесценны.
...Я за возможность тебя касаться
Отдал бы дар проходить сквозь стены.
Силой, бессмертием, прытью зверя
Я поменялся бы с первым встречным!
Знаешь... когда-то и сам не верил:
Призраки – любят.
И любят вечно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727525
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 05.05.2018
Я виріжу з тебе скульптуру,
Поставлю як ідола в шафу.
Бачиш, ти майже як гуру
З наповнення крику і жаху.
Буду дивитись як швидко
Енергія в тілі зникає.
Ох як не приємно, як гидко.
Її там у тебе немає.
©Morgana M., 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714486
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Я не хочу в ті сни, куди ти не заходиш.
Хай там рай вочевидь, я не хочу в ті сни.
Хай там вічна любов і всевладдя клейноди,
Я не хочу туди, бо без тебе вони.
Я не хочу розлук, якщо звінчані душі.
На якийсь кілометр не завезли пальне.
Там мережаний шлейф сіре небо ворушить, -
Я не хочу відлуння, що й досі кляне.
Я не хочу під ноги упасти й завмерти, -
Переступиш поволі, жорстокий гінець.
Що було, те було і котячі концерти
Я не хочу до скону... урвався терпець.
Я не хочу, бо сили у настрої втопиш,
Засмоливши судини, де кров - стеарин.
Трусонуть невід"ємні, істерик синкопи,
Я не хочу снодійне для сірих клітин.
Я не хочу роздати на фантики душу,
На ганчір"я порвати благеньку її.
Захлинаючись, звеш, але з місця не зрушу,
Я не хочу недолі збирать врожаї.
Я не хочу, не хочу, не хочу... не треба
Докоряти, лякати пекельним ось-ось...
На твоєму шляху я - химера Ереба,
Хоч просила, просилась...та не довелось.
04.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705099
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 21.12.2016
Ти за екраном монiтора.
Мiж нами прiрви i мости.
Мiж нами ями та забори,
Але для мене рiдна ти.
Мiж нами сотнi кiлометрiв,
В'язниця часу, ланцюги..
Бува, мiж нами мов мiлiметри,
Водночас, ми мов береги,
Що в океанi, протилежнi..
Вже скiльки мучимось отак.
Одне вiд одного залежнi,
А бути разом - аж нiяк..
Ця вiдстань.. Чесно, вже набридла.
Скiльки бажань нам поламала.
Розбила вщент все, клята видра!..
А ми докупи їх складали,
По щiпкi, мовчки, на пiдлозi.
Немов якийсь ми пазл складали..
В думках мабуть були в дорозi,
Ми першу зустрiч малювали..
I знаєш, сидячи отак,
Тебе я поряд вiдчував,
Твоє дихання рiвне, в такт,
Не втримався i обiйняв..
Твiй образ.. Потiм схаменувся.
Нема ж тебе.. В оману ввiв
Мене твiй образ. I вжахнувся:
"Невже тобою захворiв?.."
Хоча, ти знаєш, це приємно,
Хворiти кимось якийсь час.
Якщо ще й знаєш, що взаємно,
Це дiйсно дар для хворих, нас.
Мабуть, не втримаюсь, зiрвуся,
I пролечу всi кiлометри.
До тебе зрання я примчуся,
Через усiх проблемiв метри..
I тихим голосом скажу,
Обнявши нiжно i легенько,-
"Зустрiлись. Все не вiдпущу
Нарештi разом, моя рiдненька."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591160
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 02.12.2016
Уділ забутий... Смак старої слави...
Розвіяні в повітрі перемоги...
[i]Голодні скелі пожирають травень...[/i]
А унизу тече земляна повінь...
Суха приправа додає до митей
Нові амбіції, нові страждання...
[i]Голодні скелі пожирають липень...[/i]
Блукає по землі старенька пані...
Один лиш крок убік - і ти вже попіл...
Тут не цінують люду із каміння...
[i]Голодні скелі пожирають жовтень...[/i]
Не проростає із хребта насіння...
Туман вдивлявся небесам у вічі...
Сховалось сонце у своїй конторі...
[i]Голодні скелі пожирають січень...[/i]
І тонем ми у темряві, у морі...
***
Притихли ми... Навколо лиш химери...
Засідання... Працює чорна рада...
І бункер височіє з полімерів,
Де рідний наш "диявол носить Prada"...
А ми внизу... Та й рідним буде скоро...
Бо треба взяти штурмом ту фортецю...
Лиш шепіт наш... А здалека йде гомін
Від гір, що посилають вістку спеці...
Диявол, скелі... Нам туди керунок...
Навіщо жерти бідні пори року?
Нам з ними добре... Тоді нащо клунок?
Щоб як Чурай - ніде ступити кроку?
Ідем униз... Одні лиш коридори...
Он сходи вгору... І вперед до неба!
Прокинься, Сонцю! Піде скоро Мордор...
Ти ж знаєш, що тебе нам тільки треба,
А решта зацвіте, як є опіка...
Життя прийде, як буде тепла днина...
Без тебе тільки сумно, тільки гірко,
Без тебе в дім прийшла сумна година...
Він не чекав... Стояти! Кидай зброю!
І вимикай пожирачів свободи!
А він лежав... Лежав... Вниз головою...
Він спав... Як сплять зачумлені народи...
І вимкнули... Пройшло немало часу,
А потім... хмари відійшли подалі!
З'явилось Сонце! Палкі ритми джазу...
І пори року випускає камінь...
***
Уділ забутий... Смак старої слави...
Запахли у повітрі перемоги...
[i]Голодні скелі випустили травень...[/i]
І забуяли травами дороги...
Окріп вологий додає до митей
І радості, і доброту, і щастя...
[i]Голодні скелі випустили липень...[/i]
І впасти в світло тепера всім вдасться...
Один лиш крок - це вже шляхи до сотень,
Які чекали виходу на поле...
[i]Голодні скелі випустили жовтень...[/i]
Усе прекрасно, хоч дерева голі...
А хмари з Сонцем чи зійшлись на віче,
Чи в волейбол пограти захотіли...
[i]Голодні скелі випустили січень...[/i]
А от тепер природа має сили...
***
Крадіжки - це плювок в серця навічний,
Бо без чогось прожити вже не зможуть...
А от подумай - ти когось скалічив...
Чи хтось забуде? Жити так хтось зможе?
Не зможе й не забуде... Запевняю...
Живи тим всім, що завжди в тебе є...
І будуть люди, й буде шепіт гаю...
Чи може квіти прагнуть не Едем?..
28.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655305
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 01.12.2016
Пожалуйста, побудь еще со мной,
Не уходи, мне нужно вдохновение!
Пусть далеко, но в мыслях всё ж с тобой,
Ты наказанье, искупленье и прощение...
Побудь мне музой, скверной или чистой,
Побудь страданьем, откровеньем и грехом!
Стань в жизни мне альтернативным смыслом,
Разбор причин и следствий на потом.
Ты постучи в окно моё крылом,
Как фея, или птица или ангел,
Стань для меня моим кошмарным сном,
Стань озарением в монументальном.
Пусть ланью дикой мечутся слова,
Я рифмой успокоить их смогу.
Не Афродита, пусть, но в наготе краса,
В стихах ты мне Эрато поцелуй!
Через страдания рождается искусство,
Когда для этого есть очень веский стимул.
Дать через вдохновенье выход чувствам:
Страданья и искусство неделимы!
Ты просто рядышком в тиши со мной постой,
Будь Мельпоменой или Терпсихорой,
Пока творить буду в очередной,
Пожалуйста, побудь еще со мной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568910
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 24.03.2015
Ах кате мій, дозволь я буду перша
В кайданах серце не змогло втекти
Від переляку, відчаю й не вмерши
Від вироку що вільно виніс ти
Як відьму спалять завтра мене очі
На поприщі несказаних словес
Як епітафію ти приурочиш:
«Вона наївно прагнула чудес»
Засуджена без всяких інквізицій
На гільйотину йду, мов на виставу
Де лялька я, а ти такий же ницій
І лезом зігнеш всю мою поставу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565519
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 10.03.2015
Я вираховую твою відсутність відсутністю оргазмів
Запрограмованністю дій неначе Голем
Без тебе кожен день нестерпні спазми
Мої антибіотики розмішано із болем
Я вираховую твій дефіцит в собі нестачею подій
Та розчиняю в алкоголі всі клитини
Я відчуваю як лишаюсь будь-яких надій
Почути ще про нас добрі новини
Твоя відсутність - мій маршрут за рухом колій
Суцільний шлях без жодних змін
Мої світанки у обіймах з меланхолій
Моя депресія,моя нудьга,мій сум,мій Сплін...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560675
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 09.03.2015
слова складаються у сповідь
про запізніле каяття.
ще крок, і два...ще кілька кроків
і він піде з твого життя.
пожовклий лист спече долоні,
якими втримати не зміг.
а ти тікатимеш від долі,
а він замерзне серед криг.
кохання двох - не завжди казка,
де Сонце в темну ніч зійшло.
Ви божеволіли від щастя -
час не пробачив вам його.
як синім льоном ніч розпустять,
у небі згаснуть два вогні -
так не мовчать, коли не люблять.
а ви мовчали три весни.
як лебідь без лебідки тужить,
що сльози в озеро злились -
не розлучаються так, чуєш?
а ви навіки розійшлись.
кохання двох - не завжди казка,
де Сонце в темну ніч зійшло.
Ви божеволіли від щастя -
час не пробачив вам його.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552999
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 26.02.2015
вертикаль вздовж хребта i вище
в атмосферу галактики серця -
паралельний свiт якнайглибше
на коcмiчнi простори рветься.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560199
дата надходження 16.02.2015
дата закладки 26.02.2015
Вот у этих заборов белёсых,
В тихий вечер, такой, как сейчас,
Был расстрелян мальчишка весёлый
Из двухстволки сверкающих глаз.
Здесь его похоронено сердце
Под трёхбуквенной бранностью слов.
Пыль тяжёлая, ласково сейся
Через сито знакомых шагов.
Смотрят в сердце бессонные лампы,
Смотрит в сердце луны злой пятак,
И салютами задраны лапы
Одичавших бездомных собак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560960
дата надходження 20.02.2015
дата закладки 22.02.2015
Моєму батькові – Патріку Маклеху,
що загинув під час Великоднього повстання 1916 року в Дубліні
присвячую. Щиро.
Кажуть, що коли він впав на бруківку
вражений англійською кулею останніми його словами були слова:
«Óglaigh na hÉireann… Sinn Féin…»
Ми вміємо кепкувати
Коли в очі дивиться смерть,
Ми вміємо бути байдужими
Коли ураган все руйнує вщерть.
Ми вміємо лишатись спокійними
Коли вбивають нас.
Ми з дивним спокоєм споглядаємо
Рев океану, вихору свист та іконостас.
Ми звикли до пожеж
І на згарищах новий будувати світ.
Наша музика весела і безтурботна
Коли доля жорстока зриває цвіт.
Нас не хвилюють нестатки і негаразди
У бідності ми знаходимо втіху,
У своїх нещастях – тему для жартів,
Під шибеницею – причину для сміху.
Ми вміємо спокійно милуватися
Росою туману і цвітом вересу.
Спокійно слухати спів скрипки шанахі
І стогін банші з чорних боліт.
І тільки два слова
І три літери
Змушують наші серця
Калатати шалено
І вилітати з грудей в небо:
«Ми самі»,
ІРА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365491
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 18.02.2015
Не боли мене спрАва, трохи нижче легень!
Не тисни мені зліва, де серце!
Я прошу в тебе спокою на сьогоднішній день,
Я благаю! Хай біль цей минеться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500582
дата надходження 22.05.2014
дата закладки 06.02.2015
Мої нестримні почуття,
Моє розбурхане кохання,
Як мало є того життя,
Щоби напитися світання
Від ласки Божої роси
Крізь ніч людських стосунків
Залишу спалені мости
І місце для твоїх цілунків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557346
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 06.02.2015
Ти можеш зачинити усі вікна,
Повикидати усі речі,
Та все одно нікуди я не зникну,
З`явлюсь у голові твоїй надвечір.
Ти можеш відлік свій з нуля почати,
Покинути осточортілу сцену,
І все одно ти будеш помічати
У інших-риси,що нагадують про мене
Ти можеш думати,що все на світі знаєш,
І можна склеїти розбиту склянку,
Та хай там що про мене ти згадаєш,
І може бути,що вже цього ранку:-)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490575
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 14.01.2015
Мені без тебе не цікаво,
Так важко вірити,чекати,
Часу з тобою дуже мало,
Часу без тебе забагато.
Без тебе зустрічаю другу осінь,
Без тебе відчуваю щось не те,
До тебе на душі ще й досі
Є почуття:таке просте й складне...
Без тебе дощ і сніг,
І дні похмурі та сумні,
Без тебе падаю я з ніг
І сонце світить не мені.
Без тебе дуже сірі ночі
І лід крихкий неначе попіл -
Я пам‘ятаю твої очі,
Я пам‘ятаю твій Тернопіль:-)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487314
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 13.01.2015
Ти з ним ідеш на Linkin Park,
Я полюбляю музику більш важку.
І я сьогодні не один-зі мною весь Ремарк,
Ми допиваємо вже другу пляшку.
Ти з ним сьогодні Саша Грей-
В готелі,в ліжку,у столиці.
І за вікном стоїть Хемінгуей,
В руці тримаючи рушницю.
І я з тобою,ніби ідіот,
І це триває вже роками;
Такий собі сучасний Дон Кіхот,
Що все життя воює з вітряками.
Я дивлюся картини Іто,
А ти у захваті від Лінча.
І може це останнє літо,
І я закінчу як Гаррінча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504467
дата надходження 11.06.2014
дата закладки 13.01.2015