Я змалечку чекав на маму й тата…
Про що ще може мріяти дитина?
Та не здійснилась мрія та крилата,
Життя мінялося невпинно.
Чому, батьки, ви кидаєте нас
Маленькими, безпомічними дітьми?
Життя мине, настане час,
Коли ми станем вам потрібні.
Вас поруч не було, хоча ви рідні.
Та вашої любові ми не знали.
Нам за батьків бували люди різні,
Ми їх турботу відчували.
ЧОМУ, БАТЬКИ, ВИ КИДАЄТЕ НАС?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602110
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 04.09.2015
Стоїш над прірвою сумний,
В думках гортаєш днів минуле.
Здається, світ вже не такий,
Всі радощі в житті поснули.
Не бачиш сенсу для життя,
Холоне серце в мокрій зливі,
Зробивши крок у небуття,
Гадаєш, будуть всі щасливі?
Не будуть. Ні. Подумай сам,
Про тих, кому ти небайдужий.
Життя одне дається нам,
Складне воно, а ти, подужай.
Із боєм йди, долай вершини,
Зійшов з шляху – іди новим.
Нема ціннішої перлини,
Ніж «дихати» життям своїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593539
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 14.07.2015
У кожного своя доля:
В когось шлях широкий,
Кому стежка серед поля,
А хто - в яр глибокий.
Куда ведуть тi дороги?
По Землi кружляють...
Iдуть усi, сильнi й вбогi,
А куди, не знають...
Як у нього путь скiнчиться
Нiхто теж не знає,
Коли довелось родиться
Кожен десь й сконає.
Солнце свiтить, чи дощ iде,
Вiтри налiтають,
Один бiжить, другий ледь йде -
Всi вперед бажають.
Он той швидко вгору лiзе,
Потiм вниз зiрветься,
Хтось поважно так крокує,
Нiде не спiткнеться.
А той ледве-ледве суне,
Жити сил не має,
Але ж довго-довго бреде,
Нiяк не сконає...
Батьки нас у путь послали,
Десь той шлях скiнчиться,
Що ми за життя зробили
Нащадкам лишиться.
6/08/2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586289
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Пройдут года – меня забудут,
А память обо всех - века сотрут.
Страна, народ тысячелетьями не будут,
Эпоха за эпохой отойдут...
Земля растает в темной бездне,
Потом и солнце где-то пропадет...
Куда, зачем наш мир исчезнет?
И что на смену сущему придет?
На прямые и проклятые вопросы
Нет пути, чтоб получить ответ:
Ни в молитвах, колдовстве или науке...
В мире (иль в вопросах) смысла нет!
11/4/2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585649
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 06.06.2015
[b]Україно,
мила моя,Україно!
я знаю чуєш голос мій,
якщо стоїш зі мною поруч,
почуй тоді і серця бій!
ненько,
чому я досі ще один?
і ти,далеко не зі мною
хоча я твій,і не єдиний син,
чому ти плачеш після бою?
осінь,
а я до тебе повернувся,
в твої холодні,золоті обійми,
та навіть вітер посміхнувся,
бо знав які пройшов я війни
то приюти хоч на хвилинку,
ти мене,мандрівника,
та подаруй мені краплинку,
сльозу удачі на віка
зацвіте вся Батьківщина,
як ніколи не цвіла,
та пройде важка година,
гарні вже підуть діла..
а я,
та що там я?-вона прекрасна!
я тільки добрий мандрівник,
блукаю бо душа нещасна,
та зовсім я не чарівник
все що вмію-це писати,
хоча,душа співати хоче,
знаю,вмію ще й кохати,
Батьківщину,так,жагуче[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583539
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Сорочка вишита барвами поля,
Цвітуть у ньому маки й волошки.
Там стелена у візерунку доля,
Де пройдені життя мого стежки.
У хрестиках вкладалися роки,
Матуся сива й батьківські пороги.
Все б повернути й спокій віднайти
В твоїй молитві,мамо,та й до Бога.
На білім полотні лягла любов,
Місячні ночі,мамина тривога.
І солов'їний спів я чую знов,
І у домівку стелиться дорога.
Одягнена в красуню вишиванку
Ту,що колись мені,матусю,шила.
Букет твоїх квіток на нашім ганку
Твоя дитина в пам'ять залишила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583040
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 23.05.2015
В павутинні стоїть беззвучно
Стара каплиця у брудній душі
Як храм між гір людей колючих
Як цятка раю на розбитім склі
Прихриплі птахи в ній співають
Зів’ялі квіти хочуть прорости
Та очі бачать зло, а руки закривають
І пишуть в пекло новії листи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566132
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 17.03.2015
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: «Вовченя» автор: Akvarel'
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565079
*****************************************
С юности против шерсти,
Ради забавы в капкан,
В клетку, намордник в челюсть,
Железным прутом по ногам.
А не родись серым волком,
Пусть ты еще щенок,
Зубы о клетку точишь,
Кровь твоя - твой порок.
Так говорили люди,
Оскалом своим блеща,
Стало быть волком я буду,
Значит такая судьба.
Лунной сонатой взвоет
Зов моих предков во мне,
Боль изливая к небу
О том, что болит в душе.
Вырваться б мне на свободу,
В волчью бы стаю и в бег,
Волка ведь кормят ноги,
Мне бы лишь взять разбег.
Только навряд ли примут
Калеку теперь домой,
Скитаюсь как ветер по свету,
Ночь, закоулок, покой.
Вшивою псиной бродит
Тень волчья средь людей,
С возрастом все проходит,
Только вот боль все сильней...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565264
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 09.03.2015
Ми - будівельники своїх широт,
І можна будувати хмарочоси!
Та дотягнутися до тихих чистих вод,
Старанність - нагородить, лінь - все зносить.
Від нас сами́х залежить все, що є,
Оточення, всі люди і події,
Ми - то початок і кінець, своє,
Лиш віднайти і втілить власні мрії.
Без дій не побудуєш щось вели́чне,
Або , закинувши, лиш згаєш час,
Фундамент є щоб будувати вічне,
До схилу віку - то є хист для нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565256
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 08.03.2015
Тут біла вся раса родилась
І арії мудрі зростали,
Тут вольниця вперше з’явилась,
Цей край «Україна» назвали.
За сотню століть все бувало
І війни криваві за волю,
І мирне життя квітувало,
Не лаяв ніхто свою долю.
Нащадків арійців не вбити,
До бою завжди всі вставали,
Заможно і мирно щоб жити
Та пісні завзято співали.
Тож слава тобі, Україно,
Народ твій усе переможе,
Ти вічна, моя Батьківщино,
Дай сили і щастя їй Боже.
25.02.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562356
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015
«Я не дивуюся ніколи,що ми нічого не умієм
(звичайно,бідні гречкосії),але дивуюся,що ми
Нічого вчитися не хочем,хоч нам наука коле в очі.»
Юрій Федькович
Як світ колись пітьма накрила ,
Так й ходим в темряві сьогодні .
Не раз вже сонце нам світило,
А ми все босі та голодні.
«Чому?- спитаємо у себе ,-
Чи може сили Вищі скажуть?
Що душі наші так убогі,
В пітьмі зростають діти наші?»
Ми все вчимося, та не того,
Науки істину згубили.
Нас вчать усе чужі пороки,
А де ж поділись наші сили.
Невже забули,що чужого
Навчатися у міру треба,
Та не цуратись світла свого,
Що дано нації із неба.
То, може, годі нам чекати,
Чужого «дядю»,що щось вміє,
Та будем розуму шукати,
Щоб не зостатись « гречкосієм».
29.10.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562255
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 25.02.2015
І
«Дух нації» витав по світу
Століття дев’ятнадцяте було,
Країни повставали із – під гніту,
Але кріпацтво на Вкраїні ще цвіло.
Хоч дух національний нині сходив,
На всю Європу сон її порушив .
Кріпак на Україні пану годив,
Згубивши гідність,із ярма не рушив.
В той час, немов би зірка з неба
На Моринці упала у калюжу.
Родивсь хлопчина,ще кріпак нетреба,
В холодну березневу стужу.
Ніхто і не гадав ,що той хлопчисько
Порве кайдани словом непоборним,
Що він душею з Богом ненавмисно,
На цілий світ Пророком стане новим.
ІІ
Гірке дитинство у малого кріпака:
Батьки не витримали «благ», пішли до Бога
Осиротіла доля чорна, нелегка,
Але в мистецтво повела дорога.
Велика сила пензля в нім зросла
І розірвала всі кріпацькі пута,
Це був від Бога той великий Дар.
Тепер душа у нього вже розкута.
Художник в серці його вільний жив,
Та увірвалось ще нестримне слово,
І все , що бачив,все ,що пережив,
В поезіях народжувалось нових.
Самодостатку не хотів митець
За слово вільне,став невільним знову,
Та все одно ,де бачив папірець ,
Писав,щоби воскресла рідна мова.
ІІІ
Складні часи…імперія розквітла
І « Новоросія» зтоптала Україну,
Але селянство наче свічку тлілу
Оберігало мову рідну і єдину.
І буйний вітер розпалив ту свічку,
Явилось слово як бурштин омитий,
І світ побачив українську нічку,
І Україну у сльозах умиту.
Відкрились очі, і народ убогий
Вже міг впізнати панськую наругу,
Хоч дух від гніту ще слабкий у нього,
Але Кобзар плекав,орав, мов плугом
Народ в дрімоті ,почуття розмило,
Та він збивав крильми,як птах підбитий.
«Борітеся – поборете»; як грім гриміло.
«За вас правда,за вас сила» - заставило жити.
ІУ
Пов’язало рідне слово знову в казематі,
Та вуста його не оніміли.
І летіли в світ широкий думи ті крилаті,
Серце було в Україні , на чужині тіло.
Стали вірші Кобзареві,мов кулі гарячі,
І пани від того слова мліли.
І не втримали ту силу навіть в казематі,
Бо від нього душі їх горіли.
І цензура не зламала,ні сира могила
Своїм духом став Пророк над світом.
І донині світлі думи ,то велика сила.
І живе земля вкраїнська його заповітом.
Так ,хотів Тарас,щоб сонце зійшло на Вкраїну,
Та життя у боротьбі триває.
Будем нині сподіватись,що ворог загине,
І земля Шевченком славна, «вольну» заспіває.
6.11.14р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562259
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015
Незалежність у нас одна ,
Україна у нас єдина.
Та за це платимо сповна,
Кожен день діти наші гинуть.
Вже річниця страшній війні,
Спершу духом ,а нині силою.
Знаю, Боже ,по нашій вині
Випробування заслужили.
Але ласка Твоя без меж,
І народ протирає очі.
Скільки треба ще владі жертв?
Мов глухі,чути плач не хочуть.
Чом від крові так тепло вам
Царство тьми з вами торжествує.
Недоумки ганьблять Майдан,
Від війни можновладці жирують.
Та завжди був з народом Бог
Вірю Він нас і нині не кинув.
Ходить Смерть і Життя удвох.
Хто зганьбить Батьківщину – загине.
2.11.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562256
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015