Під кронами темно…
Під кронами – знову осінь…
І, власне, я тут опиняюсь з отих причин,
Які невідомі ні вітру, ні хмарам… досить
Збивати горіхи…
(хай падають з диких ліщин!)
Шукати стежок…
Бо могутня і сильна клешня
Мене зупиняє… в свої повертає міста…
Смереки сміються скептично – ти нетутешня!
Твій шанс залишитись
у зграї – єдиний зі ста.
Я знаю… та знову
Фарбую в червоне коси…
(у неї відтінків – безліч! безмежно - облич…)
Зливаюся з нею… впускаю у себе осінь,
Лишаючи їй тільки дим
від своїх попелищ…
Де серце вібрує
Десь пОміж зірками й трансом…
Налий мені, Осене! чаша моя – пуста…
...і я залишаюсь, сп”яніла єдиним шансом…
Бо гори – палають!
і тільки за ними – міста………….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611469
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 05.10.2015
вот если бы мы рождались
сразу взрослыми
и старея
постепенно превращались
в младенцев
нам было бы значительно проще
умолчать все то
от чего разрывается
наше сердце
а так
ручки сами прыгают нам в руки
компьютеры созданы
чтобы выстукивать по клавиатуре
слова строки и мысли
выливать переживания
на чистый лист
настоящий
или на лист в мониторе
какая разница
суть лишь в том
что мы не умеем молчать
о главном
ставя капельницы
себе и другим
из собственных и чужих
стихов
и кутаемся в одеяла
холодных слов
вместо того чтобы
по-настоящему согреться
в объятиях человека
который нас
любит
01.02.2015р. [19:18]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556472
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 02.02.2015
[i]Не сожалея, не скорбя,
Ты отпускала не прощаясь…
Татьяна Шпилёва [/i]
***
Отпусти. Не о чём не жалей.
Доведи до предела и... Точка.
Никогда не бывало больней.
Просто буковки. Просто строчка...
07.01.2014
http://soyuz-pisatelei.ru/forum/261-1462-286326-16-1389114491
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556483
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 02.02.2015
В Країні Див запалено свічки,
Кіт із Чешира відлетів у вирій.
Шалам-Балам дрімає на стіні,
А Круть із Вертем тихі й неквапливі.
Алісі сумно. Осінь за вікном
Чарівний сад зробила полохливим.
Ідуть дощі. І Гусінь вже давно
Кальян на парасольку замінила.
Шалений Заєць зовсім втратив сон:
Годинник втік вперед на десять років
І гучно калатає за вікном
Підборами хвилин у ритмі кроків.
А Капелюшник п'є холодний чай,
В несвіжих чашках розглядає гущу:
Там ліс, і таємниця, і печаль,
І спогади про Час та їхню дружбу.
Сонько попискує та інколи тремтить
(Сиропом густо змащені повіки).
Колода карт…Фламінго, як півні…
І давні дні, у бурштині застиглі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535335
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 31.01.2015
Любила ти мене і я тебе любив
Та на біду свою цього не розумів,
Коли сказала ти мені такі слова -
Як мед слова, гіркі слова...
Доки буду жити на цьому світі я,
Пам'ятати буду я твої слова.
Ті слова, що вбили все живе в мені
І згасили вже надії промені.
З тих часів минуло вже десятки літ
І до невпізнанності змінився цілий світ!
Та не змінились оті твої слова -
Такі слова як грім слова, гіркі слова...
Доки буду жити на цьому світі я,
Пам'ятати буду я твої слова.
Ті слова, що вбили все живе в мені
І згасили вже надії промені.
Настали дні сумні, бо вже тебе нема
І залишилася мені одна журба,
А ще слова твої, усі твої слова -
Як мед слова, як грім слова, гіркі слова...
Доки буду жити на цьому світі я,
Пам'ятати буду я твої слова.
Ті слова, що вбили все живе в мені
І згасили вже надії промені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554343
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 29.01.2015
Прокинься ти, Росіє, п'яна,
Отямтесь, солдатські матері,
Покірні слуги, своєго тирана,
За, що воюєте ви в цій війні?
Невже, Афган або Чечню забули?
Як ями рили ви синам...
Та, нажаль, і досі не збагнули,
Що не потрібні війни вам...
Війна потрібна п'яному тирану,
В якого маячні ідеї без кінця...
Немає він душі своєї храму, -
Люципер керує ним з кремля...
Він платить вам, щоб воювали,
А ви продовжуєте ставити хрести...
Заради чого, сина закопали?
За що загинув? - Бо раби ...
Назар Гузій 23.01.2015р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554321
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 24.01.2015
Заміноване поле і стежка, сліди за селом.
Заміновані душі і долі гіркою сльозою.
Ще жива Україна, лиш мука гірчить над чолом
І на серці – ураза, якої епоха не згоїть.
Ще не вмерла… Всевишній, молю, опустися з небес,
Омофором святим огорни волелюбів одчайних.
Межи сотні Іуд і Пілатів таскають свій хрест,
Наче прокляті нині не світом, а безлічсвітами.
Це сини Твої, Боже. Невже не даси їм руки,
Не ізбавиш од скверни безвинну, заплакану землю?!
На обстріляній ниві ще горсточка стебел тонких,
Які не скалічив душею обділений нелюд.
Знову кров’ю мережить літопис геройська доба
І нова «Ілліада» скеміє у кожному слові.
Лиш болять безіменно розп’яті хрести на гробах,
І яріють печаллю гіркою тернисті дороги.
Нескоримі і вічні, що міццю торкають вишин.
Завмирає сполохано пташка у димнім захмар’ї.
Не спіткнутися б в млі, у вогні не згоріти б, лишень…
Десь поранено тишу у мирі жахливо-примарнім…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554017
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015
Прийшов з роботи втомлений татусь,
І прямо до дивана, хоче спати.
За руку тата смикає Петрусь:
- Татусю, можна в тебе запитати?
- Питай скоріше, хочу відпочить,
Мені б, синок, твої дрібні турботи.
- Скільки грошей ти можеш заробить
У себе за годину на роботі ?
Татусь сердитий: - Нічого робить?
Навіщо про таке дурне питати ?
Я можу за годину заробить
Під п’ятдесят, якщо у гривнях брати.
- Можеш, татусю, тридцять і одну
Мені позичить гривень із зарплати?
Я обіцяю, все тобі верну,
Як тільки стану гроші заробляти.
Татусь не витримав і через мить
Почав сердито й голосно кричати:
- Дурницю хочеш знов якусь купить,
Іди лягай негайно в ліжко спати !
Малюк в кімнату до себе пішов,
А батько заспокоїтись не може:
- Як він насмілився просити знов,
Це, просто, на якесь нахабство схоже.
Матуся батька хоче зупинить:
- Він же так рідко в тебе гроші просить,
Може портфель новий хоче купить,
Бо свій два роки вже у школу носить.
Татусь поїв і гнів свій пригасив,
Пішов з грошима в синову кімнату:
- Синку, пробач, я трішки нагрубив,
Якщо потрібно - можеш гроші взяти.
Петрусь погладив батька по щоці,
Всміхнувся мило й весело до тата,
Дістав із під подушки папірці,
Почав докупи грошики складати.
Татусь нахмурив знов лице своє,
Знову думки закрались нехороші:
- Навіщо просиш, коли в тебе є
Тут під подушкою зім`яті гроші?
- Пробач, татусю, просто я не знав,
Скільки ти за годину заробляєш,
Саме тому я в тебе попрохав,
Тепер якраз у мене вистачає.
- Тут в мене, тату, рівно п’ятдесят,
Я віддаю їх знову в твою касу,
Хочу за гроші ці, що назбирав,
Купити в тебе хоч годину часу.
- Тільки прошу, татусю, не хвилюйсь,
Ми будем з мамою тебе чекати.
Щоб завтра ти раніше повернувсь,
І разом з нами повечеряв, тату.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553521
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 21.01.2015
З досвідченим старим котом
Зустрілось якось кошенятко,
Що гналось за своїм хвостом,
Ніби за мамою дитятко.
Воно то падало, то вмить
Зривалося і далі мчалось,
Старалося хвоста вловить,
Але йому це не вдавалось.
- Скажи мені, малий артист,
Нащо тобі по колу гнаться?
- Мені сказали, що мій хвіст,
Це саме більше моє щастя.
Тому і хочу я зловить,
Щоб щастя завжди поруч мати.
Всміхнувся старий кіт на мить,
І молодому став казати:
- Коли я був таким як ти,
Хочу тобі, малюк, признаться.
Мені казали, що хвости
І є найбільше наше щастя.
І я ловить його почав:
Не пив, не їв, весь час крутився.
Безсило падав, знов вставав,
Аж поки врешті не рішився
Просто піти, як і ходив,
Піднявши голову до неба.
Я відкриття тоді зробив
У той момент, малий, для себе:
Щодня відтоді знов і знов,
Став помічати за собою:
В який би бік я не пішов -
Мій хвіст завжди ішов за мною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553523
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 21.01.2015
Скажи солдате, як ти там на Сході?
У зиму цю, чи добре вдітий ти?
Що сниться у холодному окопі?
Як часто рідні шлють тобі листи?
Патронів та жилетів вистачає?
Годують чим на цій війні лихій?
Чи батьків хрест тебе оберігає,
Коли ти з ним ідеш в запеклий бій?..
Якби не ти, війна б дійшла до Львова,
До Києва, Одеси і Карпат.
Не можу навіть підібрати слова,
Як біди наші б множились стократ.
Ти відсіч дав і ворог зупинився,
Не знав він, як воюють козаки.
Ти вистояв і розклад сил змінився,
Безсилі їхні танки й літаки.
Безсилі їхня жадібність та зрада,
Скажена лють і злоба зокрема.
За нами Бог, нескореність та правда,
За ними ж і минулого нема.
10.01.2015.
Відео на вірш тут https://www.youtube.com/watch?v=_Pfympo8qgs
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551616
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Воїнам
Їм знову вітер люто сипле в очі
Кривавий сніг – ніхто не захотів
Хоча б на мить, серед глухої ночі
Залишитись без рідних берегів.
Вони одні. І не бояться болю,
А проти них – страшний і лютий звір,
Що проклятий давно життя рікою,
Самого пекла чорний поводир.
Вони давно вже там, щоб боронити сни
Твої й мої, і кожної людини,
Надії матерів, чиї сини
Ще не віддали душу України.
Нехай того, хто цю війну почав,
Навіки не забудуть більше люди,
Щоб через сотні літ із пекла долинав
Брехливий лай мерзенної паскуди.
І весь народ його, дурний та недалекий,
Щоб мучився повік без права каяття,
Хоч він і зараз так живе
І стиснувши беззубії щелепи
Із водки пляшкою іде у небуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551659
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Я по песчинкам просею сны,
Вчерашних дней, где оставил я
Мечты, тепло, свет своей весны,
Все без чего я - уже не я…
Я перерою все эти дни,
Улыбки-слезы, и деготь-мёд…
Вот только мнутся в руках они:
И чай остыл, и растаял лёд…
На якорях не идут в моря,
И шар с балластом не полетит…
Где есть сегодня – там нет вчера,
Настало время…
Тебя...
Отпустить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551622
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Проходь, влаштовуйся зручніше,
Поринь у крісло, мов у теплий океан,
Налию кави, із вершками…трохи більше,
І по кімнаті полетів п’янкий дурман.
Грайливі промені потріскують в каміні,
Малюють дивні візерунки на стіні,
І безтурботно тонуть у безмежній глибочіні,
Твоїх очей, що так сподобались мені.
Сніжинка, що на вії причаїлась,
Розтанула, і крапелькою чистої роси,
До долу мерехтливо покотилась,
Обличчям твоїм, неймовірної краси.
Ти пила каву і замріяно всміхалась.
Розповідала радісно історії свої.
У тишу зачаровано вслухалась,
Цитуючи уривки з Навої.
Як янголятко, ти тихесенько заснула,
Грайлива посмішка в вісні, осяяла вуста,
Я зрозумів, якою б ти не була,
Ти… та єдина… саме та.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551363
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 14.01.2015
Тієї ночі, вже під ранок
Забився в сні я на останок.
Чи довго спав я, а чи ні
Та дивний сон приснивсь мені
Немов мої скінчились дні,
На цьому світі, на Землі.
І вже на небі тихо й мирно
Чекаю суду я покірно.
Аж раптом янгол підлітає
І дуже лагідно питає:
- Ти часом брате не русинець?
- То саме так, я - українець!
- Тоді ходи зі мною брате,
Тобі ще рано тут чекати.
Бере за руку, мить одна
І знову дивна дивина -
Знайомий профіль і анфас
То це ж наш Батько, наш Тарас.
І вже до мене промовляє
Неначе допит учиняє:
- Ти що задумав, вражий сину,
Коли покинув Україну?
Там Демон неньку розпитає,
А ти зібрався вже до раю?
Цього не буде - не надійся,
А краще Бога ти побійся.
І щоб гріхи всі замолити
Тобі скажу я, що робити.
Як тільки вернишся, мій сину,
На нашу неньку Україну
Там анітрохи не барися,
Пошвидше в Київ доберися.
Скажи Андрієвому сину,
Щоби не гнувся як лозина,
А забирав до себе Юлю,
Тоді ми Кучмі скрутим дулю.
Коли ж Сашко в них третім буде
Про Кучму скоро й світ забуде!
Якщо ж гетьмани наші знову,
Не знайдуть тую спільну мову -
Тоді для тебе буде справа
І то, мій друже, не забава.
Така вже тобі світить доля -
Збудити ту химерну волю,
Яку приспали два царі,
Два Леоніди-холуї.
Продавши все і вся жидам,
Приблудним зайдам-москалям
Про свій народ давно забули,
Сто раз розділи і розбули,
Пустили з торбами по світу
Самі як справжні неофіти.
І ми не ми, і ми не знаєм,
А тому й маєм те, що маєм!
Ото ж бо, друже, не барися!
Збирай усіх, хто не ледачий,
Хто не згубив святої віри
В щасливу долю України!
Обух сталіть, гостріть сокиру,
Збирайте думи воєдино
І тих обох царів поганих
Та їх прислужників ледачих -
В кайдани гадів пов'яжіть
І до Сибіру всіх женіть!
Хай там послужать москалям,
Ті завжди раді холуям.
А втім, народ для них суддя
Тут не поможе й каяття!
Для цих пройдисвітів-паскуд
Народу буде свій присуд!
Не довго думати-рядити
Та в Чорнім морі потопити.
І от, коли свята земля
Уже забуде супостата
І з волі Божої і я,
Спущусь до тебе, ненько-мати.
Ще раз вкраїні поклонюся,
Ще на Дніпро раз подивлюся
Та й знов полину я до Бога
Хвалити Господа-святого.
А ти хутчіш бересь за діло
Та й години там не згай,
Щоб в тебе все в руках горіло,
Бо будеш в пеклі так і знай!
Прокинувсь враз та й думаю,
Що мені робити?
Як же тую силу злую в морі потопити?
Все думаю, все гадаю
Тільки твердо знаю -
Коли волі ми не збудем,
То всі в пеклі будем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551336
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015
Моє серце є з народом
З його щирістю душі
І не розлучить нас негода
Ані сніги, ані дощі
Моє серце є з народом
Воно завжди літає з ним
Тому, що я з України родом
І тут прожив чимало літ і стільки ж зим
Моє серце є з народом
Моя душа крокує поряд з ним
І пройдемо з ним ще не одне болото
Тому, що я народу син
Моє серце є з народом
Моє тіло рветься в бій
Ми розібємо вражії колоди
Знесе врага наш сильний буревій
Моє серце є з країною
Воно б’ється з нею в унісон
І ми разом з усією Україною
Дійдем до ворога колон
Моє серце є з людьми
Людьми, котрії рухають країну
Людьми що не бояться часів злих
Людьми, що признають одну єдину
Сильну, Вільну Україну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551105
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015
Ти мені вибачай. Я сьогодні пройдуся по місту
Абсолютно одна, одинокість і відчай в мені.
І мене не хвилює, що, може, не маю я хисту
Побороти й навіки сховати цей смуток в собі.
І байду́же усе. І цей вітер, і холод наскрізний,
Навіть те, що на вулицях зовсім немає людей.
Знаєш, спадок у ночі буває доволі вже різний,
Та для мене ця ніч – безкінечних думок апогей.
Я віддамся йому, цьому місту, цілком і бездумно,
Хай впитається в душу, у руки, в підошви чобіт.
Хтось осудить мене, бо ходити вночі нерозумно.
Та мене не хвилює. Як хочете, прошу, судіть!
Я сьогодні сама. І, можливо, замерзну доволі,
І аж надто далеко ця темінь мене заведе.
Я відпущу себе течією нестримної долі.
Я не буду себе берегти. Нехай хтось береже.
Ти мені вибачай. Я цю ніч через себе пустила.
Я цю темінь всотала, немовби одвік не пила.
Я не вперше гуляю сама. Одинока, безсила.
Я не вперше втрачаю людей, яких так берегла.
12.01.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551094
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015
Для тих, які не знають хто вони. Які шукають Новоросії, і новоспечені республіки!
Знаю, багато вже читали цей вірш, але може хто і пропустив. Варто познайомитись!
Віктор Баранов
До українців
Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули, що ми — українці?
І що в нас є душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в'ється,
І що ми на Вкраїні — таки український народ,
А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.
І що хміль наш — у пісні, а не у барилах вина,
І що щедрість — в серцях, а не в магазинних вітринах.
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край — територія, а не Вкраїна.
Я до себе кажу і до кожного з вас: — Говори!
Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Запитаймо у себе: відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?
Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,
У якому свідомості нашій збагнути незмога,
Чом солодшим од меду нам видався чад забуття
Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога?
Українці мої! То вкраїнці ми з вами — чи як?
Чи в "моголах" і вмерти судила нам доля пихата?
Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк,
Що розцвів нам у душах смиренністю "меншого брата"?
Українці мої! Як гірчать мені власні слова...
Знаю добре, що й вам вони теж — не солодкі гостинці.
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,
Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.
Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551031
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015
Не верю в общего я бога –
не может, чтоб для всех один
стоял у каждого порога! –
Он не слуга, не господин.
Не может он одновременно
добро торить и убивать,
кого-то награждать гангреной,
кому-то радость даровать,
в безумство низвергать кого-то,
кому-то диктовать стихи,
кого-то загружать работой,
кого-то завлекать в грехи
и помогать одновременно
врага в их схватках побеждать
Нет, он не может всем мгновенно
свои услуги оказать!
И потому, в него не веря,
в своё я верю божество,
я с ним переживал потери
и с ним изведал торжество
своих удач и достижений.
всегда со мной была она –
мой личный Бог, мой вечный гений,
моя любимая жена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550941
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015
Россия стой, остановись!
Одумайся и повинись!
Свои колени преклони
И низко голову склони.
Спроси у сына и отца
Как грех тот смыть
Свой до конца
Перед народами чужими,
Перед Богами их святыми?
И скажет Бог тебе, Россия,
Не ты ль стремилась быть Мессией?
Народы целые судить,
Судьбою их легко вершить.
В шовинистическом бреду
По всюду насаждать вражду,
А ложь, обман и клевета
Царят в Кремле во всё века!
За унижения, слезы, кровь
Проси прощенья вновь и вновь
У Латвии, Литвы, Варшавы,
У Грозного и Братиславы.
Проси прощенья у афганцев,
армян, грузин, азербайджанцев.
А Таллин, Прага, Будапешт,
Казань, Уфа и Бухарест?
Числа народам нет предела,
Где б ты, Россия, не у дела.
В ряду народов том печальном
Нет Украины не случайно.
Она была в другом ряду -
У брата в старшего в аду.
Столетья длился Страшный Суд
И русский дьявол правил тут.
Ещё немного той заботы
И нас ждала судьба илотов.
Не важно кто в Москве на троне,
Там зло всегда было в фаворе.
Цари, генсеки, презеденты
Приемственность традиций здесь безсмертна
И всё же, всё же, не быть тебе
Уж третим Римом никогда,
О, несвятая, злая Русь!
Покайся ты во имя Бога
Отбрось тот, свой кровавый кнут
Не жди возмездия святого
Когда народы проклянут!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550739
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 11.01.2015
Життя – униз. Життя – угору.
Підйоми, віражі, обвал…
Попросять скоро вже із двору,
Замовивши останній бал.
Бал хризантем,осінніх квітів,
Що відцвітають без тепла.
Старалась совісно служити,
Прислужувати не могла.
Чужого місця не займала.
Чужого щастя не взяла.
Стелилась м’яко – твердо спала.
Собою назавжди була.
Не ідеал і не ікона:
Проста , як двері, і складна.
Та кожну жінку, як Мадонну,
Не осягнуть умом до дна.
Не по мені надмірна пиха,
Цуралась підлості і зла.
Нікому не бажала лиха –
Я сонце у собі несла.
Чому несла? Несу і досі
Своє я сонце по землі,
Збиваючи янтарні роси,
Світ розвидняючи в імлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550684
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 11.01.2015
Я кохаю Тебе. Хай ніхто не пита,
Як ім’я Твоє, Зоряна Діво,
В моїх мріях Твій образ фантомом зліта,
Ти – моє неймовірне Диво.
Я кохаю Тебе, так шепоче трава,
Коли пестять вітри її хтиво,
Плід, що буде колись, вже в мені визріва,
Щоб із тебе з’явитись щасливо.
Я кохаю Тебе! Серце пісню співа,
Переможця віншує олива,
Торжествують Життям неповторні слова,
Скоро вродить засіяна нива.
Я кохаю Тебе! Я до Тебе іду,
Злий і радісний, несамовитий!
Я у суть твою ніжну кинджалом ввійду,
Щоби Ти забуяла квітом.
17.04. 13
Ер аст Іваніцький
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550524
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 11.01.2015
[i]молишься так: - Господи, помоги мне,
знаю , что и ближние не враги мне,
где уж мне до кротости Полигимньей,
сделай мир хоть на волос повзаимней!
а он тебе отрывисто: -Ира, нет.
Ирина Подюкова
[/i]
***
Не ищи, не зови, не буди - всё равно он не слышит,
Этот мир равнодушен к мольбам, равнодушен к стихам.
В чёрном бархате неба полоскою тоненькой вышит
Юный месяц - он молод, а песня нежна и тиха.
Не ищи, не зови - пой свою лебединую песню,
Тот, кто ждёт этих слов - непременно дождётся, поверь!
С ним не будет ни грустно, ни скучно, и вместе не тесно,
Жизнь красна на миру, и не менее даже, чем смерть.
26.12.2013
http://soyuz-pisatelei.ru/forum/261-1462-283316-16-1388078844
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550529
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 11.01.2015
всі мужики -козли
як не крути, як не верти
всі вони чистого роду козли
з іншого боку, з правого боку, з лівого боку, посередині - всі вони з народження скотини
і їхнє "я люблю "використовується тільки тоді, коли давно не було кайфу,
коли їм хочеться,
коли чешеться, пече,
вони згадають слово і вона біжить давати те
блін, та пішли ви всі , гамнюки !
думаєш, зробив діло і можеш тікати ?
думаєш, наплював у душу і будеш жити після цього як в шоколаді ?
ей, покумекай своєю головою:
все вернеться з більшою вагою
мерзотник, падлюка, негідник, скотина
не підібрати слів, щоб описати як я ненавиджу тебе, таку людську істоту жахливу
і ще говорять, що жінки погані
ще хтось пікає, що ми вас кидаємо, не цінуємо, не пестимо.
тьху, та пішли ви з погорбу на дно !
у вас в душі каміння, сміття і вічне багно
ви не вмієте бути поруч, коли погано
ви не вмієте любити просто так, просто, завжди, щиро, і
так бажанно,
ми, на відміну, відповідаємо за свої вчинки
тим більше, за слова
а не залишаємо одну, самотню тоді, коли болить душа
тоді, коли тече усе від крові
тоді, коли втрачаємо найдорожче, найкоштовніше, яке не зможемо більше нести з собою !!!
скотино, твоє життя у пеклі, у неволі
не місце таким падлюкам на цій землі
безсердечна , егоїстична і суха особа
мені щиро жалко твоїх батьків,
які, не знаючи, принесли в світ ще одну біду
чуму.
якщо побачу, то найкращий варіант - твоя голова об стіну !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550422
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 10.01.2015
Просто з тобою… просто…
З теплих своїх долоней
Слово – зернину проса
Сиплеш на підвіконня.
Напівзамерзла птаха,
Тихо шепочу: «Просто»,
Бо вже не маю страху –
Зранена, спрагла, боса.
Я відшукала острів,
Тут я щаслива й сита.
Це неймовірне «Просто»
Здатне і скло розбити!
Можна я буду пити
Погляду дивну просинь?
Можна я буду жити?
Просто… з тобою просто…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550287
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 10.01.2015
О, эры рыб последние тираны,
Три самодура, утопающих в крови.
За вами следуют одни бараны
Но следуют они не по любви.
Россия, Украина, Беларусь…
Нет между нашими народами вражды
За каждую из Вас, я искренне молюсь
О избавлении от деспота узды.
Есть лишь Тиран, Сатрап, Диктатор…
И каждый у руля своей страны,
Народу, как безумный агитатор,
Пытается скормить лапшу о прелестях войны.
Есть Путин, Янукович, Лукашенко.
Три раковые опухоли у славян.
Достойные сыны НКВД, СС, гестапо
Наборы генетических ошибок и изъян.
Одумайтесь, очнитесь…образумьтесь
Народ не зло, а зло творит его тиран,
Миритесь, веселитесь….торопитесь…
Не дайте этим трём ужратся кровью из народных ран.
Не дайте ИМ поссорить наши души,
Нет москалей, бандер и бульбашей,
Откройте разум и поставьте фильтр на глаза и уши,
Избавьте мозг от милитари вшей.
Мы вместе, мы едины за свободу…
Вот только раковую опухоль никак не одолеть
По этому, мы - Беларусь, Россия, Украина
В огне национального раздора продолжаем тлеть.
Беда одна у нас у всех, славяне!!!
ТИРАН с маниакальной тягой к безграничной власти,
И каждый наш народ - граната, что попалась обезьяне,
Но … выдернуть кольцо, не в обезьяньей власти !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550205
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 10.01.2015
Слова немые режут больно и беспощадно. И нет ничего ужасней дышать тишиной недосказанных слов, где с каждым выдохом все труднее сдерживать безумный крик.
Жестокие слова любви… слова которые молчат.
Лю...
10.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550217
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 10.01.2015
Не здатен Раб осмислити Любов,
Любов це вічне Право на Свободу,
З Любов’ю вільні проливають кров Свою,
а не беззбройного народу.
З Любов’ю вільні йдуть на ешафот,
Любов не можна вкрасти чи купити,
Коли в неволі мучиться Народ,
Ціна одна за Волю – кров пролити!
Та зась Рабам, їм чути не дано,
Як сурми кличуть вільних до Свободи,
Як грає вітром Волі Знамено,
Як рвуть кайдани звільнені Народи.
Не вухо чує, серце чує Гнів,
Що ці роки збирався по краплині,
Піднявся Київ, вільний гордий Львів,
І час прийшов повстати Україні!
10 грудня 2013
Ераст Іваніцький
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550223
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 10.01.2015
[b]Ішли дві долі, різними шляхами,
На роздоріжжі долі обнялись...
Л. Костенко[/b]
[i]Ішли дві долі, різними шляхами,
На роздоріжжі, долі обнялись…
Блукали, долі різними стежками,
На краю всесвіту, стежки зійшлись…
Летіли повз нас – міста, вокзали,
І стікав по волі, швидкоплинний час…
Зустрілись, знову і покохали,
Не знали… Що доля, ще розлучить нас…
Швидкоплинний час, стікав водою,
Життя, минало… Та пам’ять, я зберіг…
Я знав… Доля ще зведе, з тобою,
На роздоріжжі всіх, пройдених доріг…
Знов з’єдналися вуста, цілунком,
Дякувати, Богу – я, тебе зустрів…
Для мене, лиш, ти, була дарунком,
Цей цілунок, мені, душу відігрів…
Ішли дві долі, різними шляхами,
На роздоріжжі, долі обнялись…
Блукали, долі різними стежками,
На краю всесвіту, стежки зійшлись…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550194
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 10.01.2015
Я скучаю очень-очень…
Днём скучаю, утром, ночью.
Без тебя вся жизнь – потеря,
Хоть тебе теперь не верю.
Поцелуешь страстно-нежно
Ранним утром, ярким, свежим,
И растаешь вновь с туманом,
Напоив меня обманом
Обещаний точных, верных…
Я бы верила, наверно,
Только наперёд я знаю,
Что конца им нет и краю…
Я скучаю, ты невидим,
И опять меня обидел,
Незаметно и украдкой…
Я б бежала без оглядки,
Но люблю… ты сильно нужен…
Ты же мне терзаешь душу.
08.01.2015 21:33
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550187
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 10.01.2015