Минули літні дні спекотні,
Запахло осінню, дощем...
З‘явилася в душі самотність,
І розростається плющем.
Що є життя? - Лиха дорога,
Підступні повороти, кручі,..
обриви, ясна річ.
Твій світ крихкий, й розбитись - неминуче,
Бо, навіть листя си́віє у жовте кожну ніч.
І плаче небо, сумом труїть воду,
Збирає повінь, й вмить зійде з гори.
Зачепить всіх, і знов поверне в моду
Самотність. Ось тобі - бери.
Й дарма тікати, це тепер усюди.
Багряним килимом впаде життя з дерев.
Осінній вітер вже заліз у груди,
Й пектиме там до літа. Без перерв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806975
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 18.09.2018
Росу збирала рано на світанку,
Щоб втамувати спрагу, лихоманку.
Та шепотіла чарівне одне ім'я.
Невже то справді я?
А мрій жнива дивують урожаєм,
Міцні обійми видаються Раєм,
Хтось зміг до серця стежку віднайти.
Невже то справді ти?
Ловили зорі, ті що падають, у жмені,
Вони такі ж нестримні та шалені,
Мов вибух світла посеред пітьми.
Невже то справді ми?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744418
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 03.09.2017
Весело у нас живеться,
Біля квітки [b]бзділка[/b] в'ється.
У сосни великі [b]сіські[/b],
Білка запасла [b]гоїські[/b].
[b]Миска[/b] вскочила у нірку,
[b]Войобець[/b] влетів в кватирку.
[b]Гомники[/b] і Білосніжка
Умостились біля ліжка.
[b]Флапор[/b] гордо майоріє,
Перемоги вітер віє.
Всівся на [b]корольний[/b] трон
Величезний білий [b]срон[/b].
[b]Тевелізор[/b], [b]момосік[/b]
Бачити тут кожен звик.
Язичок то в зуб застрягне,
То його до носа тягне.
Чарівна у нас країна,
Джерело тих чар - дитина!
Див не мало б тут угледів.
Де? В країні [b]галапедів[/b]!
бзділка - бджілка;
сіськи - шишки;
гоїські - горішки;
миска - мишка;
войобець - горобець;
гомники - гномики;
флапор - прапор;
корольний - королівський;
срон - слон;
тевелізор - телевізор;
момосік - мотоцикл;
галапедів - логопедів.
З ПРОФЕСІЙНИМ СВЯТОМ КОЛЕГИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700350
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 24.11.2016
Я зустрічала листопад.
Прийшов вночі,
зняв капелюха.
Хандра сиділа на плечі,
щось шепотіла біля вуха.
Її він ніби і не чув,
повісив плащ біля каміна,
підкинув дрова і дмухнув.
Хандра притислась мов дитина.
Сказав їй лагідно: поспи,
мені моргнувши одним оком,
насіяв сніжної крупи,
наблизив зустріч з новим роком...
Я зустрічала листопад.
Прийшов вночі,
бо вдень невзмозі
і легко підібрав ключі,
до серця що жило в тривозі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697894
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 19.11.2016
Пустеля... пекельний сонця диск,
Життя гартує, беручи в облогу...
Ти всім щось винен, кожен хоче зиск
Отримати, підставить не плече, а ногу...
Піски сипучі невблаганно поглинають час,
А міражі розкришують твою надію...
Пустеля, майстер знищення, але й оаз
Колиска, що чекає на пророка, чи месію
А караван іде, торуючи свій шлях
І гавкіт псів лиш додає йому наснаги.
Той караван - душа у вічності в гостях,
Хто вірить в душу не відчує спраги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700213
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Коли літа втрачають свою свіжість
І у очах поселиться жура,
Душі так необхідна ласка й ніжність –
То осені життєвої пора.
Хай білі роси падають у коси
І зморшку ніжну вималює вік –
Давно вже плодоносить абрикоса,
Що посадив в честь сина чоловік.
Тепер плоди збирають вже онуки,
Спитати забувають, хто садив,
Їх голоси й плодів удари-звуки
Мене також покликали сюди.
Милуюсь ними, гладжу абрикосу
І заглядаю в пам’ятні літа,
Як він носив мене, щасливу й босу,
А поруч син метеликом літав.
Стоїть вона, як пам’ятник любові,
А з неї стиглі падають плоди.
Ми в осінь забрели удвох з тобою,
Й так хочеться удвох цей шлях пройти. 12.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696926
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
За мотивами казки Івана Франка
Історія давня, вже пилом вся вкрита,
Але нагадаю - жив якось Микита.
Хитрющим пройдисвітом змалечку ріс,
На різні шахрайства був здатний цей лис.
Та якось рудий потрапив в халепу:
В селі всі хорти позривалися з цепу.
Забіг на подвір'я заскочив у бочку,
Сидить і благає у смерті відсрочку.
І от пощастило, загроза минула.
Ба, навіть удача йому підморгнула
Та ще і дарунок йому піднесла,
Сім'я маляра на подвір'ї жила.
Коли за хортами вляглася пилюка,
Із бочки вже вилізла дивна звірюка.
Тварина і справді якась колоритна,
Була шерсть звичайна, а стала блакитна.
В очах у Микити шалений є блиск,
З історії хоче отримати зиск.
Себе за диковину видати хоче,
Подався до лісу всім звірям на очі.
Погляньте лише на цього лихваря,
Він видати прагне себе за царя.
Посланець небес, його слово закон,
Сказав і спокійно усівся на трон.
Малі і велики схилились в поклоні,
Бо здавна боялись того хто в короні.
Не знаючи лиха зажив цей Микита,
Дарунками в нього галявина вкрита.
Несуть йому вдень і вночі до світання,
Не треба вже більше йому полювання.
Дурисвітом став, знахабнів, вередує.
А хто мені пишну гулянку влаштує?
Той стане для мене рідніший за брата!
І кинулись звірі йому догоджати.
Зібралися хором, виводили оду:
Про розум, про силу і звісно про вроду.
Крутилися поряд гарненькі лисички,
Інстинкти прокинулись, давнії звички.
Микита наш завсім уже захмелів
Та раптом по їхньому задзявкотів.
Почувши те "піддані" лиса впізнали
І прямо на троні його розірвли.
Не встигли отямитись - інший піжон,
Вже хоче вмоститись на звільнений трон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695707
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 22.10.2016
Замерзла...
Раптом...
Серед літа...
Поглянула -
душа розкрита
і в серці
якийсь дивний
протяг...
Зігрітись...
Чим?
Безсилий одяг...
Замерзла...
Раптом...
Серед літа...
Твій погляд
теплий -
я зігріта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679486
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 24.07.2016
За сільськими городами,
Де верба пишна вродою,
Й зорі часто купаються,
Там дзеркалиться став.
В тихій берега зелені –
Мурашині поселення,
Від людини ховаються,
Де травиця густа.
Пахнуть рутою-м’ятою
Береги, мов засватані,
Цноту, соком напоєну,
До зими бережуть.
Раптом щось забілілося
І дізнатись хотілося,
Що і ким там накоєно…
Я у берег біжу.
Серед порослі дикої
Мої груди… ледь дихають,
Серце вискочить ладиться –
Райська всюди краса…
А над зеленню, тихою,
Білобокою втіхою
Встиг лелека піднятися,
Щоб дістать небеса.
А як вечір опуститься,
Став ажурно затруситься,
Заколишуться стебла і
Очерету листки:
Звідти випливуть панночки –
Лиски, ніби русалочки,
Й там, де ряскою встелено,
Затанцюють стежки.
Землю вкутає зморену
Нічка, тиха і зоряна,
Місяць, сріблом підкований,
Поведе її в сни,
Й зазвучить дивна музика,
Про тепло, літнє, в трусиках,
Котра всіх переконує,
Що фінал то весни.
26.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672454
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 22.06.2016
По разухабистой дороге,
Что жизнью кто то называет.
Где совесть как попутчик строгий,
Тебе нытьём надоедает.
Катилась устали не зная
То далеко, то близко где то.
Ухабы лихо огибая
Моя... то ли телега толь карета.
Упрямо и без промедленья
Колёса эти дребежжали.
Упорно так её стремленье,
Как будто где то очень ждали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660399
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 07.05.2016
Я верить не хочу что зло
Сильней добра, суля дарами,
Оно шагает по земле
И людям в душу прячет камень.
Но каждый волен выбирать.
Носить его ссутулив плечи
И слушать злобный шопот зла,
Его заманчивые речи.
А можна в руки взять его,
Перелистнув судьбы страницу.
Своим дыханием согреть
И превратить тот камень в птицу.
Я верить не хочу что зло
Сильней добра...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662865
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 07.05.2016
Дрожит желтеющий листок,
Ему так боязно сорваться.
Ведь он, казалось, вечно мог
Прекрасным миром любоваться.
На синь небес, на облака,
На птиц, что пролетают мимо.
Печаль его так глубока,
Теряет всё что так любимо!
Боиться он чтоб в пустоту
Порывом ветра не сорвало.
Лелея лиш одну мечту,
Что где КОНЕЦ там и НАЧАЛО!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655971
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 01.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2016
Синій вечір моє село
Одягає у шати прозорі,
День змахне білосніжним крилом
І розтане, розсипавши зорі.
Вирушаємо в ніч, давні сни
Новорічну шукать диво-казку.
Тільки б світ був завжди ясним,
Сонцеликим, багатим на ласку.
Тільки б мама була і село,
І пісні, і вода кринична,
Не зміліло б душі джерело,
Коли юні літа відкурличуть.
Щоб летіти, не чуючи ніг,
Просто так, без причини і смути,
Щоб хотілось закутатись в сніг,
Покохати, зрости, збагнути.
Щоб забути літам своїм лік –
Нас земля покликала жити.
В шибку стукає Новий рік
З новим щастям на нове жито!
1981р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632724
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 13.01.2016
Втікає день, як палуба з-під ніг.
В життєвім морі губляться хвилини.
Маленького життя маленький оберіг
Незримим оком береже людину.
Хто ти, людино,грішна і земна -
Морська краплина, золота піщина?
В тобі , маленькій, не дістати дна
Не осягнуть тебе, бо ти людина.
Хто ти людино, суша чи ріка,
Чи ураган, а чи погожа днина?
Душа твоя глибока чи мілка.
Але одна така, одна єдина.
Хто ти , людино, і куди твій путь,
Ти боязко ітимеш чи відважно?
Тебе в собі стараюсь осягнуть
Та переконуюсь - ти неосяжна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571514
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2015
Мій маленький черв"ячок,
Мій жучок, мій павучок,
І ще мій комарик, світленький ліхтарик,
І ще мій горобчик, мій любимий хлопчик.
(вірші моєї мами Л. Є.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479043
дата надходження 12.02.2014
дата закладки 25.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2015
Дорослі діти. Вже такі дорослі.
Квіт мого серця. Зернятка пророслі.
Моя надія, віра і кохання.
Дорога в люди повела вас рання.
А на дорозі – терни колючками,
Щоб не хапали голими руками.
А на дорозі – камінці підступні –
Добро і зло чатують, наче судді.
Примарне щастя і зусилля марні,
І фантики без змісту дуже гарні.
Любов- монашка і красуня –зрада,
І хто є хто –нема кому порадить.
Фальшиві гроші, копійки мозольні.
Шалений світ, принад і згуби повний.
Нещирі люди і сердечні люди.
Набити шишки зможете усюди!
Сумна неволя і крилата воля,
І кожен з вас коваль своєї долі.
І кожному життєвий килим ткати…
Не забувайте, що казала мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550980
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015