В'язниця думок
АсоціАція Асоці.Ацій!
Коралові рифми
У грудях.підлозі.ніде!
І тілько у скронях
Ми будемо ЖиТи!
(Вмирати!)
Спускатися вниз........
Я поряд, я тут
це ВічНість!
АнтиАпатій?!
...Розчиняюсь!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006377
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 23.02.2024
І ніч глибока, і не спиться,
Ідуть хвилини, як роки.
Гітара поруч і рушниця
Стоять на відстані руки.
Холодний спальник, фотокартка.
Старий надбитий телефон.
І хор думок, про що не варто
Казати їй... Сирий бетон
Вже майже зовсім не холодний.
І страху більше вже нема.
Ти вириваєш з рук Господніх
Надію завтрашнього дня
Собі і їй. Так небагато...
Та вищої нема мети.
І хай для тебе, мій солдате,
Усі схиляються світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941058
дата надходження 23.02.2022
дата закладки 05.03.2022
Приходь сьогодні, поговоримо про море,
Про шум тендітних неозорих хвиль.
Про те, чого не видно на просторі,
Але у наші душі лине звідусіль.
Приходь сьогодні, погоримо про вдачу,
Про всі падіння й злети у житті.
І на плечі одне у одного поплачим.
Так значно краще, ніж стогнати в самоті.
Приходь сьогодні, поговоримо про мужність,
Про воїнів, що жертвують собою;
Що на Землі людина – тільки гість,
Й сама себе винищує війною.
Приходь же зараз, поки є з ким говорити,
Бо завтра може й не настати для всіх нас.
Ми ходимо по лезу гострому із бритви.
І схаменутися давно прийшов вже час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725889
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 30.04.2017
*Перед прочтением, рекомендуется включить прикрепленную песню.*
***
Я поставлю пластинку, с прозрачным звучанием скрипки,
стол накрою, и белый, любимый, надену наряд.
Этот вечер, так полон волнений, и блеска гирлянд,
Что проходит сквозь нас, оставляя искристые блики...
Забываю слова, как врываешься в мысли птицами,
Забывая себя... В этот вечер забудем весь мир!
И при свете свечей (мы под музыку так постоим)
Я увижу вселенную под твоими ресницами...
Буду ждать наших встреч, вдохновленный твоей красотой,
Как луна ждет закат, чтоб ее отражали воды,
Как трепетно море, засыпая, целует звезды,
Как ветров ждут осины, чтоб песни шумели листвой.
Я считала минуты, порою, мне страшно представить,
жизнь так быстро проходит, в ней счастье - тончайшая нить,
я с тобою могу обо всем что внутри говорить.
И мечтать... под мелодию скрипки и соло рояля...
Все на свете молчит, когда руки сжимаешь мои,
только города спящего пульс под нетронутым снегом,
Этот танец, он мог бы, по смыслу вполне стать последним,
Потому что, вот так вот, нельзя станцевать без любви.
Без любви не танцуй, не живи, не дыши, не надейся,
Без любви, без меня...(без тебя не дышу я давно).
Танец мог стать последним, но я впился в твою ладонь,
Чтоб воскреснуть друг-в-друге, и не слышать обмана песен...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631792
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 17.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.12.2015
зима щодня наближається,
пишуться скарги-листи
і відстані.
часу твого окрайцем
я більше в цих хвилях не вистою.
чистою мертводолонею
чуєш в очах стихію.
бути тобі сторонньою
досі іще не вмію...
грію імення паморозь
щоб розвести багаття.
в тому, що тут примарою
мертві не звинуватять.
зими у тебе стрілами,
в руки зів"ялі квіти.
бути далеко силою
сили щоб не просити.
чистою мертводолонею
чуєш в очах стихію.
бути тобі сторонньою
досі іще не вмію..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611602
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 08.10.2015
всё распадается
на смыслы
и на части
когда нас делят
сами по себе
слова
их выбор
хоть и в нашей власти
мы в их значеньях
замедляем бег
но память натуральнейший краситель
молчаньем вырабатываем мы
под сердцем
личный солнценакопитель
в период согревания
зимы
когда-нибудь раскроются секреты
как склеить части
разных половин
и как не умереть
родив поэта
из мрака
подсознательных руин
так сложно трактовать во тьме
значений
слова что как осенние листы
застыли в прошлом
засоряя вены
ведь я секрет что так скрываешь
ты.
*фоновая композиция –
I489б «roa»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609767
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 27.09.2015
ти знав що непідвладна темна ніч
захоче доторкнутись до обличчя
тоді назавжди підем врізнобіч
за вигадане кимось потойбіччя
залишиться торкатись до дзеркал
і знову одягатись в однотонне
де хтось когось колись чомусь шукав
долаючи сумбурні перепони
де хтось когось шукав… напевно в сні
нагадував про щось невідборонно
а вранці вже ті спогади смішні
полинно протікатимуть по скроні
мов сутінки мов начерки пожеж
по тілу протікатиме знемога
ти знав що непідвладна ніч?.. авжеж
а зараз йди… молю тебе… на Бога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275402
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 13.09.2015
Коли дихати важко і хочеться дико кричати!
Коли серце стискає, а душу пече вогнем!
Нам доводиться чемно і довго мовчати!
Уникаючи так необхідних ядучих тем...
Коли падаєш стрімко чимдужч додолу!
Коли в сивих очах ще не вистиг вологий слід!
Ти втрачаєш від кому в горлянці мову!
А найближчим байду'же, чому ти раптово зблід...
Коли більше немає нагод для швидкої втечі!
Коли вибір стоїть: за життя! Чи скоріш на смерть!
Так самотньо і тихо приходить товариш вечір.
Ти вже втратив себе не менше, аніж на чверть.
Мені бракне вас, бракне тепла обіймів,
Бракне сміху на кухні, горнятка хмільного вина,
Як колись на підлозі перегляду мудрих фільмів...
Я ні в якому разі не зичу вам болю і зла!
Мабуть, світ так влаштований. Кожен з нас впертий воїн.
Кожен мусить допити до дна свою чашу страждань.
Опуститись на дно, там де тихий і здавлений стогін
Вийде з тебе потоком бурхливих нестримних ридань...
Окрім тебе ніхто! Ти у себе такий єдиний!
Той, хто може підняти себе до самих зірок!
Нехай дивляться з заздрістю сотні в спину!
Як ти мужньо і вперто долаєш за кроком крок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594970
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 07.09.2015
Я чула шепіт моря й самоти,
так схожі с шурхотінням оксамиту.
Відлуння щастя мОго, що розбите
гуляло, не торкаючись води...
Холодна осінь співом про своє...
по вітру розправляла жовті крила,
та човен наш і досі без вітрила,
це значить, він навряд чи допливе...
Бушує кров, занадто мало вен,
так, ніби у мені початок шторму,
а серце хоч і б'ється - впало в кому.
Не пам'ятаю тисячі імен...
Чи може зовсім, Я не на яву
одна з актрис в сумному епізоді,
Та щастя мОє, твій єдиний подих
розвіє сон, в якому я живу...
Присвята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604451
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 05.09.2015
Хрустели прутья, доносились голоса,
страстна́я ночь других была короче.
В изнеможении приподняты глаза,
Так каялись: "За что, за что же отче!"
А на земле покрытой скорбной пеленой,
стояли люди, но смотрели как-то мимо...
Одна лишь мать, что стала в миг седой.
В слезах молилася за страждущего сына.
И грянул гром! Раздавшись смехом над Голгофой,
и пот струился, покрывая плечи.
Как лезвия, вонзавший в плоть упрёки
- злорадный поцелуй со вкусом желчи.
Неясный взор, что пропадал в предсмертной тлани,
Затих... безгрешно, волей пресвятою.
Лишь: "Или, Или! лама савахвани?"*
Сгущало тучи у Него над головою.
Ожили тени в вспышках ярких молний,
Свой блеск утратили светившие с небес,
Всё громче грохот! Громче над землёю!
Ведь спал со лба прощённого венец...
...И лишь о землю...
после страшного "обряда",
- разбились стоны скорбно плачущих людей.
Бросавших на свои ладони взгляды,
где отпечатки были от гвоздей...
"Или, Или! лама савахвани?"* -"Боже Мой, Боже Мой! для чего Ты Меня оставил?"*
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184979
дата надходження 19.04.2010
дата закладки 04.08.2015
Зростає рівень осені в крові…
Це стан, який мені не приховати –
присутність грона солоду і м’яти,
а на долонях - прожилки трави.
У лунку стрімко котиться горіх –
із ним подібні – пОділом, на зламі
у дво-єдине линемо думками,
які ведем, як лінії доріг.
А небо, ніби складене із плям –
чорнильно-синя загадка для ока.
Вона мілкА буває і глибока,
на міру кожен зважується сам.
На дотик Осінь – тепла і густа,
вона як мед бурштиновий на клени,
кладе до рук гранатні хризантеми
і два півсонця стиглі на вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365991
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 02.08.2015
давай сегодня просто помолчим.
запьём любовь несладким,чёрным кофе.
ловить слова научимся на вдохе,
закроем двери просто, без причин.
давай смотреть научимся в глаза
а пальцами ловить дрожанье тела.
на высоту нежданного предела
нас поднимает вера в чудеса.
давай закроем окна. ветер спит.
обнявшись, тихо просто потанцуем
руками сердце в воздухе рисуя,
пусть нас любовь без памяти кружит.
давай сегодня для других умрем.
закрой глаза. ты чувствуешь, как небо
нас кутает прозрачным, теплым пледом?
весь мир исчез. остались мы, вдвоём.
давай сегодня - всё, без лишних слов?
желания оставь и бесконечность,
незримую и преданную вечность
за окнами прозябших городов.
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562631
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 02.05.2015
Не пишуться, не пишуться слова,
а десь на півдорозі слід свій гублять...
А вітер ніжно хмари цілував,
а вітер цілував і їх не слухав.
Самотньо обгорів гіркий полин,
хилилися додолу верболози.
А вітер сумував в степу один,
а вітер стих до першого морозу.
Вже осінь розстеляла полотно,
і фарби на палітрі були різні...
А вітру просто стало все одно,
а вітер повернувсь занадто пізно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279082
дата надходження 07.09.2011
дата закладки 10.03.2015
Ты видишь сны. Нет, ты живешь вне жизни,
В невинности не вспаханных полей,
Ты начинался в дни до слов, до смыслов,
До космоса, до весен, до людей.
Ты невесом в прозрачности планеты,
Ты начинался внутривенно в ней
Построчными инъекциями света,
Подкожными вливаниями дней.
Ты - целый мир. Ты сам - его начало,
Седьмая нота вшитой в нас весны,
Ты вырезал мне душу по лекалу,
По формам и обрывкам тишины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559896
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 15.02.2015
Ти готовий зі мною горіти безжальним вогнем,
А в перервах на хвильку стрибати у ванну із льодом?
І нестримним галопом заледве встигати за днем,
І п’яніти моментом сьогодні, не завтра, не згодом.
Ти готовий зі мною щодня розривати світи,
Розділяти на миті, на атоми, наносекунди?
А в контрасті до цього в пориві немов глухоти
Пити каву й годинами просто дивитись в нікуди.
Ти готовий мене повертати на землю щораз,
Коли знову блукатиму нетрями свого натхнення?
І зі мною ділити і ямб, і хорей, й парафраз,
І всі інші незмінні цеглинки мого сьогодення.
Ти готовий, що часом захочу побути одна,
Спорожніла і досуха випита ще одним віршем?
А уже через мить розчинятимусь в тобі до дна,
І у цьому злитті ти ставатимеш тільки сильнішим.
Ти готовий до моїх стихійних контрастів душі?
Захлинатись водою і вкотре топитись без ліку,
Виринати і знову сушитись в моєму вогні.
Ти готовий зі мною горіти від нині й довіку?
26.01.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554971
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 27.01.2015
І я пишу́.О, скільки я пишу́!..
Чи знає хто, чи краплю розуміє?
І тим свята, і знову тим грішу,
Бо зупинитись просто не посмію.
А ті вірші спроможні на дива:
Пророчать долю, серце розуміють.
Що б я без них робила, - не жила б,
Вони мені - й за радість, і надію...
Мені ти можеш будь-чим дорікнуть,
А їм не смій, вони мені як діти.
Вони за мене довше проживуть,
Вони зуміють вище полетіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286030
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 24.01.2015
...і тут складаються будиночки сусідські
як у дитинстві зламаний конструктор,
збираю слОва відчайдушне військо
і йду відмовою зітхання твої чути.
В будиночку лунає щебет кухні,
вогні з віконець сипляться яскраві.
І необачно вітер в темінь дмухне,
і зробить усмішки заліза мертвим сплавом.
Про що ти так настирливо говориш?
Які там квіти і барвисті клумби?
Я – світло віршів, що на моніторі
і може це тепер занадто грубо.
І тут складаються пісні про ідеали-
смиренні, чуйні й дуже делікатні.
Хіба тобі туману слів замало?
Нехай це так.
На більше я не здатна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553939
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2015
Захрустять сліди у мерзлій піні.
І чиєсь задивиться вікно, —
Як ступають поруч наші тіні,
Що колись не стрінулись давно…
(Скиба Роман)
Минають днів шалених естафети,
згорає ніч на мареві зірок,
щасливий сон на клаптики подертий
між диких зграй сполоханих думок.
В твоїм вікні, мабуть, щасливі лиця.
Вже інша роль, не вернемся назад.
І пилом мрій сумує на полиці
тобою подарований агат.
Яке чудне незношене намисто!..
Земних бажань розірвані стежки.
А ми ж колись зустрілись ненавмисно,
а як мені далось воно взнаки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263683
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 21.01.2015
Веди мене у пам’ять опівнічну,
де вже не чути сивої сови...
Минуть роки, так само прийде січень,
а поки говори лиш... Говори...
(Ольга Майборода)
Як добре було б знати, що не я
В душі у тебе гірко наслідила,
А ти ж, не озираючись, стояв,
А я все говорила, говорила…
Як добре було б знати наперед,
Що два життя підуть не тим маршрутом.
Що твій, такий знайомий, силует
За мить мені приречено забути.
Безладно листя падало згори
І вже його нічого не врятує…
Скажи хоч щось, благаю, говори!
Мов звір, розлука віддана чатує.
За нами – оберемки пустоти,
Примарне щастя – щастя опівнічне…
Як добре було б знати, що не ти
В моєму серці лишишся навічно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287538
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.01.2015
Ти мені вибачай. Я сьогодні пройдуся по місту
Абсолютно одна, одинокість і відчай в мені.
І мене не хвилює, що, може, не маю я хисту
Побороти й навіки сховати цей смуток в собі.
І байду́же усе. І цей вітер, і холод наскрізний,
Навіть те, що на вулицях зовсім немає людей.
Знаєш, спадок у ночі буває доволі вже різний,
Та для мене ця ніч – безкінечних думок апогей.
Я віддамся йому, цьому місту, цілком і бездумно,
Хай впитається в душу, у руки, в підошви чобіт.
Хтось осудить мене, бо ходити вночі нерозумно.
Та мене не хвилює. Як хочете, прошу, судіть!
Я сьогодні сама. І, можливо, замерзну доволі,
І аж надто далеко ця темінь мене заведе.
Я відпущу себе течією нестримної долі.
Я не буду себе берегти. Нехай хтось береже.
Ти мені вибачай. Я цю ніч через себе пустила.
Я цю темінь всотала, немовби одвік не пила.
Я не вперше гуляю сама. Одинока, безсила.
Я не вперше втрачаю людей, яких так берегла.
12.01.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551094
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 18.01.2015