Вона любить чай з молоком і з минулого літа - оливки.
А ночАми зриває зорі з небес, мов черешні
(до речі, вона їх любить також безперечно).
І записує в зошит життя свого дивні уривки.
У неї сіро-блакитні очі, а у волоссі сховалось сонце.
Вона єдина така на сотні чужих світів.
Вона любить морозиво, певне усіх сортів,
а також милуватися місяцем крізь холодне її віконце.
Вона любить гуляти парком під теплим літнім дощем
до серця її не в кожного є право доступу.
Любить свого кота і страшенно не любить лоскоту.
А на душі у неї помітний болючий щем.
Мов чорно-біле кіно, вона проглядає свої дивовижні сни...
Допомоги ніколи ні в кого не прость.
Вона втомилася, їй вже набридла осінь.
Тож з надією в серці чекає своєї весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476971
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 25.01.2015
Моя Душа, ти змучена? Зажди.
Спинися поруч, смутком оповита.
Ще скільки нам судилося пройти
По цих полях нескошеного жита?
Ще скільки ран до крові роздерем
По цих безмежних хащах пустоцвіту?
Тримайся, Рідна. Разом перейдем.
Ходи, зав’яжу ногу перебиту.
Ти потерпи, пов’язку накладу,
І віршами хоч трохи зніму болі.
Візьму тебе на руки й понесу,
Вже й так ти натерпілася доволі.
Моя Крилата, сповнена тепла,
Моя Нестримна, де поневірялась?
Вже надто довго ласки не пила,
А лише болю вдосталь наковталась.
23.01.2015 р.
© Альбіна Смолянська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554485
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 25.01.2015