«Знов переможе Україна!»
Війна зжирає молодих,
Танцюють танго смерті квіти…
Лягають парами до ніг
Солдат, що нелюдями вбиті.
Не вірте, що герой помер.
Герой ніколи не вмирає…
Його душа в раю тепер,
На нас він з неба споглядає.
Назад не буде вороття,
У бій за волю і країну…
І переможе знов – Життя!
Знов переможе Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557100
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 04.02.2015
Нині, сьогодні, тепер
Ось тепер час приємний,
Ось тепер день спасіння,
Хоч в душі твоїй темно,
Поспішай лиш до Світла.
Нині Бог промовляє,
Слухай Слово Господнє:
«Я люблю та прощаю,
Я чекаю сьогодні»
Можем зараз молитись,
Бо тепер день спасіння.
Перед Богом схилитись
Треба всім на коліна.
Ти скорій йди до Бога
Нині, сьогодні, тепер.
Завтра – це може ніколи,
Завтра – це запізно уже.
16.10.2004
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555683
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 04.02.2015
МІЙ СВІТ
В моєму світі є тепло,
Проміння сонця тут зійшло.
Яскраві барви принесло,
І мрії ніжність теж дало.
У променях просторо жити,
І легко дихати, й радіти.
Але ромашки пелюстки,
Біліють зимно навкруги.
Мірилом щастя і добра,
Не оцінити нам життя.
У кожного є в нім пора,
Коли відволіка мета.
Дай Боже, щоб у світі цім
Ми стали твердо на граніт.
Щоб нас земля не поглинала,
А свіжий подих нам давала.
В моєму світі є тепло
Проміння сонця тут зійшло.
Творіть добро, щоб вам прийшло,
З небес Спасителя крило.
06.01.2013
© Copyright: Елена Соляник, 2013
Свидетельство о публикации №113112011239
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556924
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 03.02.2015
Когда непрочная порвалась с прошлым нить,
Приходится учиться снова жить.
С друзей недавних опадают молча лица,
Но жизнь идет, лишь перевернута страница.
Я возвращаюсь в отчий дом, где рады мне,
Где я могу побыть с собой наедине,
Где тихо, Господи, так тихо - слышно время,
Где легкость чувствуешь, стряхнув терпенья бремя.
Зачем жалеть о том, что не вернешь,
И боль не чувствуя, за лезвие брать нож,
Стремиться к уходящему вдогонку,
Всю грусть из прошлого, как лист ненужный, скомкав?
Моей страдающей души сосуд стал пуст
За ложь меня предавших женских уст.
Но он наполнится с годами новым чувством -
Дай Бог, спокойным - не пылающим безумством.
Всплывают в памяти со дна прошедших лет
Мгновенья, но меня уже там нет.
Я вновь обрел свободу и надежду
И стал самим собою, как и прежде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556824
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 03.02.2015