[b][i]Мне друзья из Москвы и Карелии
Пишут «правду» про нашу войну…
Мы бы с мамой москвичам поверили,
Если б не был мой брат в плену!
Если б улицы наши тусклые
Не заполнили "гости" с Кавказа…
Если б «братья» смоленские, русские!
Не стреляли в детей Донбасса!
Я бы спорить ни с кем не стала,
Если б чистое было небо,
Если б утром старуха-мама
Не рыдала над коркой хлеба!
Чебоксары, Саратов и Бийск
Знают «правду» про нашу войну!
Знают «правду» со слов убийц,
Что ворвались в мою страну…
Татьяна Малахова[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560528
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015
Нумо, браття українці,
Господа вітати!
Коломийки верховинські
Будемо співати!
Заспіваймо коломийки, любі верховинці.
Хай же радість цю почують усі українці!
Ой, заграйте, музиченьки, на всю Верховину,
Бо воскрес Ісус - Господь наш тай на третю днину!
Як пророки те казали, так усе ся стало –
Молоденьке Його тіло тай за нас страждало!
Він узяв усі провини та всі гріхи наші,
Всі прокляття споконвічні, ворога поправши!
Ой, співайте, веселіться, всі Божії діти,
Боже Ім’я величаймо у цілому світі!
Бо в Ісусі нам спасіння і більше ні в кому!
З Ним ми прийдемо до неба – до нашого дому!
Ви просніться, схаменіться тай співайте з нами,
За Ісусом поспішайте, а не за байками!
Як будемо лінуватись, Бога не питати,
То не прийдемо до неба – до Отчої хати!
Мий же очі водицею та очисти вуха,
Щоб ти Боже Слово бачив і в пошані слухав!
Для Ісуса відкрий серце, запроси там жити,
Перестань уже, нарешті, бовванам служити!
«Алілуя!» всі співаймо. Алілуя Богу!
Станьмо, любі українці, на Божу дорогу!
Прославляймо і хвалімо Господа і Бога,
Бо в Ісусі нам спасіння – у вічність дорога!
Дякуй Богу за Кров Його на святій вечері,
Бо вже скоро благодаті закриються двері!
Поспішай, мій любий друже, та вже не барися –
В Божій Крові, Ісусовій дочиста омийся!
Бо не ввійде в Царство Боже та й ніщо нечисте,
А Ісус наш дарував нам святості намисто!
Алілуя, алілуя, алілуя Богу!
Лиш у Біблії знайдете до Бога дорогу!
Галина Яхневич-Середа
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559185
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 12.02.2015
Мег вийшла із душу, рум’яна й пахуча.
Джон митись іде після неї.
Дзвінок—і у банний рушник загорнувшись,
іде відчинять вона двері.
Біл—друг і cусіда її й чоловіка—
невчасно стоїть на порозі.
Про Джона спитав і сказав, що пізніше
зайде...та «відчалить» не в змозі.
Виймає, нарешті, він доларів пачку
і Мег віддає половину,
якщо лиш рушник вона трохи ослабить
й до пояса спустить, скажімо...
Подумала Мег: «Я нічого не втрачу»,
неспішно напівоголилась
й на доларів двісті—свій чесний заробок—
ледь збуджена, враз збагатилась.
Біл знов пропонує-- таку саму суму
заплатить він тут, на порозі,
як тільки рушник вона зовсім відпустить--
нехай він лежить на підлозі.
Одержить вона двісті доларів знову,
Й на цьому скінчиться їх бізнес.
«Since I’ve got that far*,--Мег подумала слушно,--
то вже відступати запізно».
Вертається, втішивши Біла цікавість,
й прибутку радіє, як дару.
«Так хто там приходив?»--лунає із душу
крізь хлюпання, пирхання й пару.
«Це Біл був!». І тут долітає питання
До Мег від її половини:
«Приніс він чотириста доларів, врешті,
які вже давно мені винен?».
Вікторія Торон
* "Якщо я вже так далеко зайшла..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559045
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 12.02.2015
У віконному смуткові ночі
Замальовано все жовто-чорним.
Час нічний пливе неохоче,
Мовчки робить усе бутафорним.
Монохромно колишуться тіні
У такт подиху шквального вітру,
І годинник секунди безцінні
Накладає собі на палітру.
Руко-стрілками, як мастехіном
Перемішує тижні й рокИ,
Розбавляючи адреналіном
Вимальовує днів мазки.
У віконному смуткові ночі
Павутина із мрій і думок.
Загадково підморгують очі
Недосяжно далеких зірок.
І у цьому космічному вирі
безупинний художник час,
В акварельно-прозорому стилі
Намалює закоханих - нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558195
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 08.02.2015
Хто ж це пише нашi долi
Знову шлю молитву в небо, хочу запитати-
Хто це пише наші долі з пострілом гармати,
Хто віками все малює на наших долонях,
Зморшки ліпить на обличчі,сивину на скроні?
Хто рахує дні та літа з пелени до смерти,
І планує кому жити, а кому померти,
Хто навчає де служити - людям та Вітчизні,
Чи нечисті вподоблятись,щоб нищити ближніх?
Хто ми,люди чи потвори,я у вас питаю?
Все тому,що навіть звірі своїх не зїдають,
А двоногі убивають, притім веселяться…
Не бояться, що за злочин їм усім воздастся.
Нащо Боже утворив нас по своїй подобі,
Не для того,щоб нищили усе кругом в злобі
Чуєш Боже!Знаю,чуєш,нащо забираєш
Найдобріших,найгарніших, а лайно лишаєш?
Якщо чуєш,спини війни,добро всели в душі
І врозуми людей своїх, бо Землю розрушать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556935
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 05.02.2015