До вікна патлатий сніг горнеться гілками,
Ловить сон зимовий біг пишними клубками.
Може це не сніг, а ти, рідний мій, коханий,
Час вечірній засвітив білими зірками?
Теж згадав, як ми удвох, вкрадені зимою
В сніговий переполох втрапили з юрбою.
Малювали на шибках смайлики веселі,
Їх кружляв морозний птах в пінній каруселі.
Підбадьорюючи: "Ок!", в височезній шапці
Ліхтарі ішли в танок у сріблястій казці.
Ти теплом своїх долонь грів мене й вустами,
Розривав густий полон білого цунамі.
Пробирались до шляхів рятівних трамваїв,
На даху яких сніги гуртувались в зграї.
Хуртовини замели рельси гомінливі.
І застуджено гули, голоси хрипливі!
Холод вперто обіймав, ти ж тулив до себе
Щастя скарб, щоб хтось не вкрав подарунок неба.
Попри люту заметіль все теплом іскрилось.
Бог стелив м'яку постіль щоб кохання вкрилось...
На вікно промінчик впав. Бачу, як тоненько
Сріблом хтось намалював смайлики рідненькі.
Знаю, ти, бо більш ніхто таємниць не знає.
Білий вельон пелюсток душі двох єднає.
Там де ти тепер, сніги стежку залишають?
Аби бачили сліди ті, що вас чекають?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002965
дата надходження 13.01.2024
дата закладки 13.01.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.08.2022
Торік закрили школу. У селі.
Аж два замки повісили на двері.
Порозбігались діти-школярі,
лишивши тишу й… букви на папері.
Тремтить у коридорі кроків звук.
У павутиння назви кабінетів
снує старанно молодий павук,
під погляди осудливі. З портретів.
Гуляє протяг вибитим вікном
(чи то чийсь гнів, чи то чиясь зловтіха),
а на стільці, за вчительським столом,
дитяча аплікація. З горіха.
На дошці дата. Тема на урок.
Твір-роздум: « Чи селу потрібна школа...»
Чому ж так довго не дзвенить дзвінок?
Він більше - не дзвенітиме. Ніколи.
...щороку в Україні закривають близько 250 шкіл
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317262
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 17.02.2022
Лютневий дощ…
Важкий, холодний, дужий.
Зимовий дощ..?
Чи ж то не дивина!
Він навіть вітер краплями подужав
І як не скажеш, що його вина.
Печальний дощ…
Дрібний, сумний, несхожий.
Зимовий! Як?
Так, якось невпопад!
Струснув сліди в калюжах перехожий
І заіскрилось, наче зорепад.
Лютневий дощ…
Рясний, миттєвий, косий.
Криштальний ще -
З крижинками зими.
Похмуре небо надвечір'ям росить…
Удвох ідемо і щасливі ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648003
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 17.02.2022
У рамі віконній чарівна картина,
На ній змалювала Зима свій пейзаж.
Пізно вночі його тільки скінчила,
Вранці ж негайно — на вернісаж.
Там яблуні в білому, як наречені,
Неначе сьогодні святкують весну.
Сниться їм травень в рожевому цвіті,
Тиша і спокій в зимовім саду.
Горіх задрімав під пухким покривалом,
Сон богатирський нарешті зморив,
І падають, падають срібні сніжинки
На голову сиву, яку він схилив.
Застигло під пензлем казкове видіння,
Лиш пташка злетіла на тім полотні,
На мить ожила ця чудова картина,
Посипався сніг із гілок до землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939178
дата надходження 04.02.2022
дата закладки 06.02.2022
Колобродить, шкребе, і давно все набило оскому?
Попали ті мости, повимітуй огидне сміття!
Ставить крапку життя - виправляй чимскоріше на кому
І продовжуй трикрапково музику серцебиття!
Відпусти за водою сльозу і запеклу образу
І не смій навіть нишком у снах озиратись назад,
Де скалічена мрія ховалась у мушлю щоразу,
Коли серце звабливо манив пізнецвітами сад.
І повір: зацвіте ще духмяно порепана вишня,
Кольоровим метеликом спурхне надія увись...
Не зважай, якщо нитиме болісно рана колишня -
Тут і зараз набутися разом тепер не спізнись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917013
дата надходження 16.06.2021
дата закладки 12.07.2021
Як добре, що придумали сніги,
Морозне небо, спогади про літо,
Повітря невідчутної ваги,
І враження, смачні та соковиті,
Дзвінкий, напівпрозоро-синій лід,
Вогонь у грубці і вечірню втому…
Як добре, що придумали цей світ,
Та ще й мене придумали у ньому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773841
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 30.01.2018
Минає все у круговерті...
Зоріє ніч... Ясніє день...
Душа зосталася лишень,
Де знаки долі ще не стерті.
І кожен подих - на межі
Моління-крику й злоби-сміху!..
Кигиче хтось комусь на втіху,
А час... фарбує міражі...
Та кожен свій залишить слід -
Не суть, великий чи мізерний,
А суть, які дозріють зерна,
Щоб освятили наш політ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732450
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 08.05.2017
***
Мій пораднику, Янголе світлий, додай мені сил,
Щоб іще раз у небо, а там – я віддам тобі крила…
Наблагаю у Господа вітру, а ти попроси,
Аби зірка, ота, що між хмар – нашу путь освітила.
Мій заступнику лагідний, знаю, шляхи нелегкі,
Та обоє здолаємо скруту – на те ми у парі.
Пахнуть травнем і тихою звабою трави вогкі,
Клуботять в розпогоджену тишу дими кучеряві.
Ти намолиш мій досвіток, вірю, засвітиться день
І трембіта розбудить ще снігом забілені гори.
Бачиш, щастя сьогодні отими стежками іде,
На котрих нам судилося брати початок учора.
…Кажуть, є десь заобрії, далі – немає межі,
Посивілі тумани уклалися поза світами…
Знов народяться ангели, будуть писатись вірші -
Та не нами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732363
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 08.05.2017
Мені зараз хочеться просто лягти і заснути...
Без снів і без мрій, без нічого, забутись — і все...
І стати листком на воді, або річкою бути,
І просто пливти... Течія все ж кудись принесе...
Мені зараз хочеться із журавлями у вирій,
У сонячний край, де в зелене одягнутий сад,
Ромашкове поле, і в небі, до дзвінкості синім,
Лелеки навчають літати своїх лелечат!
Мені б стати річкою, мовчки дивитися в небо,
Воно б віддзеркаленням тихо пливло по мені
І знало б усі мої мрії таємні й потреби,
І лоскітно хмарами гралося у глибині...
Ромашкове поле все біло-яскраво-зелене,
І Ти на світанку по ньому до мене ідеш.
Як в дзеркало, в воду— у очі —заглянеш, у мене,
Захочеш умитись - і з мене води зачерпнеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712426
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
пастельні відтінки… штрихами по небу… дощ
змиває зі стелі бліді акварелі… де ти?
це все, що хотіла б я знати насправді… що ж,
здається, ми знову на різних кінцях планети.
це все, що потрібно, а більшого знати – зась…
чужими руками долоні твої зігріті
так, наче ніколи раніше не знали нас
розквітлі від ніжності в стомлених душах квіти.
так, наче не рвало на шмаття у грудях світ,
допоки в мені танцювали химерні тіні –
непрохана муза й байдужий до слів піїт.
/незламна приреченість – біль паралельних ліній…/
… а я, божевільна, здавалась щодня у борг…
ще вчора потрібна, сьогодні з тобою – квити.
все добре, все добре… насправді! ти ж знаєш, бо
я просто не вмію, крім тебе, когось любити…
[i] /колись, 2016/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699335
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 10.11.2016
Я повернусь, не плачте, мамо!
Обов'язково повернусь!
В осіннім небі журавлями
Безсоння Вашого торкнусь.
В зимовій тиші до порогу
Снігами спрагло припаду,
Молитимусь за Вас до Бога,
Щоб Він відвів від Вас біду.
Вернуся гомоном весняним,
Струмком до серця потечу —
Воно боліти перестане.
А Ви...запалите свічу...
Я повернусь, не плачте, мамо,
Віддайте літечку сльозу —
Нехай воно понад полями
Відсвітить по мені грозу...
Я повернусь... Я поруч з Вами,
Я буду жити у душі.
Я — попід Вашими ногами
Росою вкриті спориші,
Я —сонця промінь на світанні,
Кульбаби сивина в траві,
Холодні вранішні тумани
І трелі рідних солов'їв...
Я повернусь. Не плачте, мамо.
Торкнуся вітром верховіть,
Умию ріднокрай дощами...
А Ви... за мене доживіть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697411
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 29.10.2016
Ти не питай, що в мене на душі,
Бо я, повір, сама того не знаю.
Бувають в ній і бурі, і дощі,
А часом так затùшно, як у раї.
Буває, що у ній цвітуть сади,
І засипають тугу ніжним цвітом,
Буває, стисне так, що назавжди
Хотілося б прощатися зі світом.
Любов, безпека, радість, біль провин,
Хто зна, ті почуття у ній ізвідки?
Чи знàйдеться у світі хоч один,
Хто зміг би розгадати душу жінки?
12/08/2016
©Н. Хаммоуда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683291
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 22.10.2016
А гори парують… димлять заосінені гори,
Цвітуть хризантеми і пахнуть заохрені дні.
Дарма, що не літо, дарма, що не юні, ти - поруч
І більшого щастя, здається, не треба мені.
Ще плачуть трембіти, ще мріють закохані Мавки,
Віщує майбутнє при стрітенській свічці мольфар.
Сльоза листопаду, полишені гнізда на хаті,
Шукає спасіння маестро, самотня строфа.
Нашіптує вітер про те, що не ждеш і не віриш,
Банують без хвилі поодаль круті береги.
Тиняється думка всевольна то птахом, то звіром
І губляться риси крізь роки облич дорогих…
І тепло, і терпко, згорають сумління і весни
Старий листоноша край осені, мій листопад.
І сотні доріг за селом дорогих і воскреслих,
І стрілка хвилинна, яка не вертає назад.
Моління ув осінь… дерева і свідки і судді,
Мов вишитий віттям кошлатиться сивий туман.
А ми, наче діти одвічно кохані і блудні,
Дарма, що не літо, дарма, що не юні, дарма…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689390
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
А світ без нас котитиметься далі,
Без нас цвістимуть яблуні в саду,
І житимуть і радощі, й печалі...
Світ не помітить, коли я впаду.
Таких, як я, напевно, буде безліч...
У той момент, відведений для нас,
Відкриється кордон в безкраю велич,
В якій відсутні день і ніч, і час;
Відсутнє зло і біль, що крає серце...
Одне питання мучить знов і знов:
Якщо нема, відсутнє там оце все,
Чи буде там присутньою любов?
Чи зійдуться в тім вимірі дороги,
Чи знайдуть одна одну дві душі,
Щоб, звісивши із краю хмарки ноги,
Писати вдвох одні на двох вірші?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687475
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 04.09.2016
Пам'яті колеги
Жила собі жінка, що знала таємні слова, -
І пічка варила, і сяяла глянцем підлога.
Та якось, втомившись, лишила роботу й пішла
За обрій, де сходяться в крапку життєві дороги.
І вечір був вечором, зовсім не схожим на день;
Хтось зорі запалював, як перед Богом лампадку;
Хтось мріяв про диво в маршрутці під голос пісень;
А хтось поливав під тюльпани відведену грядку...
А дім сумував: господиня лишила ключі,
І пічка холодна, і вкрилася сумом підлога...
А жінка по хмарах гуляла собі сміючись
(Не знала: із крапки назад не буває дороги)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672253
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Візьми мене до рук своїх -
Не відпускай!..
Допоки вітер, поки сніг
Мете за край,
Допоки вишні сплять в саду
І сонце снять,
Не відпускай, бо я впаду
У жар багать...
Тримай мене за крила снів,
За сяйво рим,
За сіру тугу журавлів,
За сльози ринв.
Тримай міцніше - не пусти
Моїх долонь,
Бо лиже язиком мости
Страху вогонь...
Ти знаєш, не боюсь падінь -
Боюся втрат...
Дзвенить тривожно височінь,
Немов набат,
Бо Звір Страшний на волі знов,
Що душі п'є...
І ставить на зеро любов
Старий Круп'є...
Тримай мене - не відпусти
В буремний час -
Хисткі руйнуються світи
Довкола нас.
Холоне сонце у бруньках -
Мете зима.
І тільки ниточка тонка
Мене трима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658794
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Не заблукаю я в твоїх словах,
Бо я давно словам не довіряю.
У синім небі перелітний птах
Несе весну - а я її чекаю!
І будуть світлі і погожі дні!
Та дивовижні солов"їні ночі!..
Знов буде тепло й радісно мені -
Не проминули ще літа дівочі.
Не тільки того й світу, що в вікні!..
Відкрию двері і піду до гаю.
Я вірю сонцю, небу і весні!
А, ось тобі? - тобі не довіряю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644465
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Падают яблоки.
Томно, не целясь,
под притяжением бренной земли,
на одержимых ньютонов надеясь.
Тщетно.
Взлетели бы, если б могли.
Падает снег, не взирая на даты
и намекая на сдвиг в полюсах.
Падают неумолимо солдаты,
чтобы потом вознестись в небеса.
Падают ангелы, жадно вкусивши
сладкий, запретный, заманчивый плод.
Падают девы, на деньги польстившись.
Манна с небес – для того, кто не ждет.
Падают люди. И духом, и телом.
В обморок. И с искажением лиц.
Перед царями толпой оголтелой
необоснованно падают ниц.
Падают в ступор, в отчаянье, в кому.
Падать для всех наступает черед.
Падают камни. Нескладно, покорно –
кто-то их, наверняка, соберет.
Падают башни, дома и колонны,
осенью листья и цвет по весне,
кони, каноны, дожди и короны.
Падают деньги и люди в цене.
Падают звезды в непознанной выси,
предоставляя желанию власть…
……………………………………..
Падают памятники,
словно листья…
Падать не страшно.
Страшно упасть.
01.09.2015
Фото Олега Бондаря
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614052
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 22.11.2015
Німа серед тисяч слів,
Глуха в розмаїтті звуків...
Мотузки рутинних днів
Вузлом зав'язали руки.
Вдихнути б. Та хижий страх
Надвечір стискає груди.
Мій відчай, мій вірний птах,
Літає за мною всюди.
Я більше не бачу снів -
Кошмари, самі кошмари...
Мов зграї голодних псів,
За мною біжать примари.
Чи згас мій вогонь, чи я,
Мов свічка, цілком згоріла?
Без полум'я все життя -
То лише доріжка сіра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616394
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Коло криниці калина,
Китиці квітів-кришталю,
Клен кучерявий крислатий,
Крикнув калині:"Кохаю".
Красна клонилась калина,
Килимом квіти краплисті,
Колодуватимуть* клена,
Квапляться, крають з користі.
"Клене, кленочку коханий!"-
Криком калина кричала
Колір крайнеба кривавий,
Каркали круки , кружляли.
Колодувати*-розмовне, різати на колоди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616766
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
На музику Віктора Оха
По стежинах ходить осінь,
Шелестить дощем,
А у мене в серці просинь
Від твоїх очей.
По стежинах ходить осінь,
Жовта і смутна,
Та мені з тобою зовсім
Туга не страшна.
По стежинах ходить осінь,
Водить старостів,
А мені тепла задосить
Твоїх ніжних слів.
По стежинах ходить осінь,
Стелить хоругви,
За столи сідати просить
Після Покрови́…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606350
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 13.09.2015
Магія українського слова. Літера Д
Дивоколо .
Дарунок долі-ДОНЯ! Дорогий дукат,
Дорога дальня, довгі дні, далекоглЯди,
Двохсоткаратний дорогущий діамант,
Думок долання, довгождане дивносвято.
Дитині два-дрібенько джерелом дзюрчить,
Дзвінчить дзвіночком дрібка дивослів дитячих,
Девятий. Домбру доконала, деренчить,
Долає "Дівчину дністряночку". Дограти б.
Дванадцять доні. Досвід дорого дере,
Дружила, думала до-віку. Де-там, де-там.
Дволика Дашка, доведе-ж-бо, доведе...
Додуркувала! Добрикалася! Дурепа!!!
Дитині дев'ятнадцять....Дожиламсь! ..
-Догоги доброї, донусю дорогенька!
Далеко! Довго... Домолилась. Дождалась.
Добридень доню, добиралась-ся довгенько.
Дозрів дерен. Дрожить дожовклий деревій.
Дружіться* діти! До добробуту, достатку!
Дзвенить дзвіночок довгожданих дивослів,
Даринка, Дінка- двійко дониних дівчаток.
Дружитися*-одружуватись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601555
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 24.08.2015
Думки всі принишкли, сховалися мрії,
Густа порожнеча імлою кипить.
Стискається серце, надія лиш гріє,
Здається, до спокою крок або мить.
Я чую, як щастя з туману сміється,
Воно зовсім поруч, його я знайду.
Жага до життя в серці голубом б’ється,
Її відпускаю – хай нищить біду!
У небі хай хмари колючі розвіє,
Щоб градом не било Вкраїну мою.
Ця сила нетлінна й незламна в тобі є…
Ми разом, ми сильні… я поруч стою.
З тобою знайде́мо загублені мрії,
В уламках… під кулями… серед біди.
Навколо самотність, журбою скрізь віє…
Іду я додому… за мною іди.
У снах я крокую туди, де чекають
Ведмедик на ліжку, невипита кава…
Дитинство лишилось там, точно, я знаю…
І мамина посмішка тепла й ласкава.
Мені поскладаються спогади в сходи,
Піднімуть до янголів, аж до зірок.
Там місяць хмарки́, мов баранчиків водить,
Між зорями сни розрослися в лісок.
Так тихо й спокійно… он казка літає…
Лишитися хочу, але ще не час.
Крізь сивий туман, мов перлинонька, сяє
Загублена мрія… в ній вогник не згас.
Я мріяти буду, я хочу любити!
Я жити бажаю на рідній землі!
Кохати, співати, майбутнє творити
В Єдиній Країні… так батько велів.
У небі вечірнім я вишию зорі,
А в полі широкім натчу колосків.
Сплету із веселки віночок для Долі,
Вдягну їй сорочку із теплих вітрів.
Хай Воля, Свобода і Віра зростають!
Хай мрії дитячі летять в небосинь.
Священного Миру для рідного краю
Я в Бога молитиму… й ти попроси…
21.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581976
дата надходження 18.05.2015
дата закладки 28.05.2015
Чи бувають кордони для мрій?
В мріях теж зупинятися треба.
Є межа, а за неї не смій...
Потім боляче падати ... з неба.
Хоч не проти омріяних снів,
І за ґрати їх не сховати,
У віночку римованих слів
Хочу душу свою заховати.
У душі хочу жити з весною,
Із сумлінням бути на "ти",
Будувати, вести за собою,
А не спалювати мости.
А бува, щоб нове збудувати,
Щоб душа заспівати змогла,
Все старе треба розруйнувати
І самому згоріти дотла!
Ще й сумління на вулик схоже:
Розтривожиш і боляче вмить,
І ніщо тут не допоможе...
Може, з часом перегорить...
У космічному вирі галактик
Вже накреслена долі ріка,
І пливеш по житті, як кораблик,
В течії весняного струмка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576947
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 01.05.2015
Не пишите стихов любимым,
О любви говорите в прозе.
Строфы счастьем невыразимы,
Строфы слишком горды и грозны.
Прячьте в сердце того, кто вам дорог,
С кем вы трепетны и взаимны.
Стих приходит как боль и холод,
И калош не снимает в гостиной.
Но не внемлет Господь и пророки
Нежеланью ждать рифм у камина,
И поэты, увы, одиноки…
Не пишите стихов любимым!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446121
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 21.03.2015
Я згадую тебе, коли дощі
цілують землю збуджену й гарячу.
Коли віршами від знемоги плачу...
От тільки чого варті ці вірші?
Я згадую тебе, коли слова
не створюють ні виразів , ні речень.
Коли щодня продумую план втечі.
Десь глибоко в собі тебе сховав...
І ти не йдеш нікуди з цих думок...
Мене тримаєш. Сковуєш навіки.
Ти - найогидніші на світі ліки!
Тобою я пропах... прожив... промок...
Мене вбиваєш. Кров - на білий сніг...
А я так хочу просто жити далі.
Крутити що є сил свої педалі...
Але щораз паду тобі до ніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559975
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 14.03.2015
Останнім променем призахідного сонця
Торкну твоє замислене чоло,
ЗалИшусь теплим вітром у долонці,
До серця притулю своє крило...
Прошепочу тобі осінню колискову
Акордом нерозгублених листків,
І місячну посріблену підкову
Віддам за тебе феї чароснів...
Сплету вінок собі із білого латаття,
Зроблю намисто з тисячі зірок,
І, скинувши своє домашнє плаття,
Зроблю в твій сон несмілий тихий крок...
Наснюсь тобі в цю ніч ... Як сниться синє море,
Що берег заціловує щомить...
Я буду така ж ніжна і прозора,
Я буду колисати і п'янить...
І коли сон піде від тебе рано -вранці,
І день розвіє чари до кінця,
Побачиш знов промінчик на фіранці -
Мого усюдисущого гінця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526814
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 07.03.2015
Весняний дощ хлюпоче дрібно,
Набігли хмари голубі.
Якщо нікому не потрібна,
То хоч собі, то хоч собі…
Вже за годину стане ясно
В обіймах сонця і тепла.
Я не люблю людей нещасних,
Бо я сама така була.
В тім, що живу – найбільше щастя-
Великі радощі й малі-
Тому знаходжу я прекрасне
У кожній миті на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563538
дата надходження 01.03.2015
дата закладки 07.03.2015