Ранкова кава стигне у руці,
Гірка на смак, та запах неповторний.
А за вікном мороз такий потворний
Тепло ховає сонця в кулаці.
А мого дому двері не скриплять.
І звикла я спокійно не чекати,
Бо мрії, мов потомлені солдати
Безсилі вже. І майже не болять.
Це мій світанок в спогадах-рубцях,
Я ж в долі не просила подарунків.
Мороз лишає перші візерунки
На ще живих, хоч вистиглих серцях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290942
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 14.02.2015
А можна я вас міцно пригорну,
Наскільки зможу міцно й не відпущу?
Ваше ім'я - із запахом бузку
Для мене силу має надцілющу.
А можна я навмисне промовчу?
Слова псують, зазвичай, ноти тиші.
Послухаємо хлипання дощу,
І монолог заквітчаної вишні...
Давайте не відважимось на "ти",
Нехай звертання буде особливе...
Я ж так собі хотіла довести,
Що так буває, що таке можливо...
А можна я усім не розповім,
Що ви є той. І тихо усміхнуся.
В куточку серця, хай і не святім,
А можна я назавжди залишуся?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325704
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 14.02.2015
[i](вірш старий, але "валентинковий") :)[/i]
*****
Трохи ніжності, спраги, кохання –
ніч напоєна запахом спецій.
Я порину у світ чаклування
стародавніх рецептів Venezia...
Тут краплиночку зваб і спокуси,
крихту сутінків запаху моря.
Ароматом мальвазії* мусим
окропити сторінки історії...
.......
У Венеції – День Валентина.
Наче квіти - фліртуючі пари.
Скрізь кохання - на фресках, картинах,
всюди – ніжної пристрасті чари!
У звабливих очах куртизанок
твій двозначний ловитиму погляд.
Підійду. Пропоную світанок
зустрічати в обіймах і поряд.
У пітьмі на Corte del Cavallo*
розрізняю вуста піввідкриті.
І, як згода - стискання долоні
в рукавичці, що золотом шита...
Ти у масці. Одвічна загадка.
Хто насправді ти - знатна сеньора?
Як вино, мене вип”єш спочатку?
Спопелиш? Чи захочеш покори?
В лабіринтах твоєї одежі
відшукав насолод діаманти.
У пурпурі, карміні і бежі
ми – кохання палкі дуелянти...
Поряд - крики нічні гондольєрів.
Між каналами - відблиски ночі.
Ти - спокусливо-горда Венера –
у полон знов здаватися хочеш...
Дзвін Сент-Марка* не будить уранці.
Ти вже зникла. Тебе вже немає.
Рукавичка... Nessuna speranza*!...
Чи побачу тебе?
Я не знаю...
.....
…у звабливих очах куртизанок
безнадійно шукаю твій погляд.
Ось Венецію скоро світанок
зафарбує у золото моря…
Запах пристрасті твій пам’ятаю...
Як забути цей голос contralto*?!
Ось проїздом в далекому краї,
завітав я в кав’ярню Rialto*.
Очі – ніби бездонні озерця.
Це не ти! Бо не вірю я в диво.
Погляд твій – наче лезом у серце!
Саме так, бо тобі це властиво.
Ти мене наче зовсім не бачиш,
бо рука – у руці кавалера.
Рукавичок на всіх не настарчиш,
правда ж, мила, зрадлива Венеро?!
Не влаштую сьогодні duello* –
це не те, що врятує кохання!
Та кохання й нема. Це - пустеля.
І Venezia в серці - востаннє…
2011 р.
_____________________________
*Мальвазія - сорт вина
*Corte del Cavallo - одна з центральних площ Венеції
*Сент-Марк - кафедральний собор Венеції
*Nessuna speranza (італ.) - нема надії
*contralto (італ.) – низький, «оксамитовий» жіночий голос
*Rialto – вулиця у Венеції
*duello (італ.) – дуель, поєдинок
[youtube]https://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=VSLZIXa6hEU[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559464
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 14.02.2015
А хіба ти
не так хотіла?...
....
Спраглим пив
я вуста цілунком.
Доторкаючись
струн волосся,
грав мелодію
твого тіла.
.....
Стародавні кохання
знаки -
у мереживі
ліній шкіри.
Їх читав я тобі
на вушко...
....
Чом же щічки твої -
як маки?
.....
А хіба ти
не так хотіла -
запалати
в огні любові,
щоб у заздрості
цьому гріхові
наші ангели
скинули крила?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550444
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 14.02.2015