say_13: Вибране

НеГа

на осіннім пероні…

на  осiннiм  перонi...
в  мені  розіпято  вже  тисячі  світанків
і  тисячі  ночей  загинуло  в  мені,
чолом  в  чоло  тулилися  холодні  ранки,
а  скроні  від  думок  —    в  огні...

пустий  перон...,  де  світла  ліхтарів  скупі  пожертви,
мою  лиш  тінь  проклали...  де  ж  його?!
в  чеканні  мить  стократ  вдалось  померти
і  тисячі  разів  воскреснути  дано!

я  прислухаюся...  у  шепіті  сталевім,
зітхання  чую  потягів  нічних...
я  ж  вопреки,  у  світлі  полудневім,
малюю  старість  нашу  в  зорях  весняних!

ось  “Київ-Лисичанськ”  крадеться  повз  перону,
а  я  розхритсана  в  нічній  імлі,
біжу  нестримно  від  вагону  до  вагону,
щоби  від  щасят  сипать  сльози-кришталі.

Ти  мій!  Нехай  хочаб  на  мить  зупиниться  війна!
бо  вкотре  проводжати  вже  несила.
пройде  два  дні...  Прокотиться  перонами  луна...-
“ти  знов  однааааааааааааааааа...”
Ця  осінь  сріблом  коси  рясно  крила...


осінь  2014  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617227
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015


Сволочь

Был котом.

Иногда  он  приходит  ко  мне  домой,
Ни  звонка  ни  стука  -  ему  открыто
Как  обычно  приносит  коньяк  с  собой...
Раздраженный.  Потерянный.  Злой.  Небритый.

Мы  молчим  об  этом,  молчим  о  том
Говорить  не  надо  -  и  так  понятно.
Он  посмотрит  -  помнишь  я  был  котом?
-  я  хочу  обратно.

Я  налью  -  он  выпьет,  ему  нужней
Сигарету  одну  на  двоих  закурим
Он  посмотрит  -  давай,  братан,  не  болей,
мне  пора  в  натуре.  

У  него  как  обычно  -  одна  беда,
соль  да  дыры  в  трюме...
Он  приходит  ко  мне  -  а  еще  -  куда?
Я  -  который  умер.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393288
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 04.03.2015