На самоплив пускати – гарний варіант:
Не потребує ризику і жертви.
Та вже, поглянь: країну топче окупант,
Готовий незалежність нашу зжерти.
Звичайно, можна заховатися у тінь
І віршики тихесенько строчити,
Та знай: без бойових походів здохне кінь,
А ти – й надалі будеш в рабстві жити.
Бо ворог наш – не з автоматом у руках,
Якого можна легко розпізнати,
А той, хто вправно риється в твоїх думках,
Зробивши з тебе «пішого солдата».
Він лестощами ніжно підсолодить слух,
Та й гордість компліментами зігріє…
Все, пане! Ти до його витівок оглух,
І скоро він тебе в брехню зариє.
Себе за патріота видасть напоказ
І про біду народну вірш напише -
Так легше виконати із-гори наказ
(Як кажуть росіяни, «ксіву свише»).
А їхні ляльководи грошики дають
За те, що вони правду розпинають,
І кров твого народу ненаситно п’ють,
БО Ж ТИ НЕ ПІКНЕШ! Вони добре знають.
«Нехай воюють інші!» - ти, як боягуз
Так і сидиш тихенько, наче миша:
«Я ж просто сіра шістка, не козирний туз.
Мене війна ця ваша не колише.
Навіщо це мені – сваритися з людьми?
Я хочу жити в мирі з усіма.
Я пацифіст, не закриваю дзот грудьми,
І там, де бій – мене завжди нема!»
Тому й не плач тепер, що важко жити так,
Що йде війна й жирують олігархи –
Бо ти – не лицар, а безпомічний простак,
Котрого землю роздирають полемархи*.
3.10.2016
Полемарх* (від грец. Πολέμαρχος, polemarchos) - в Стародавній Греції один із старших воєначальників, якому була доручена турбота про все, що стосувалося війни. Надалі поняття полемарха відноситься до воєначальника, на якого покладалося і ведення самої війни.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0WsaZ0mb_Hg[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692348
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 06.10.2016
У сільраді запустили е-урядування
І тепер село в районі зовсім не останнє:
Рейтинг у села піднявся, - Голова радіє,
Та ніхто те врядування користать не вміє!
Усі звернення та скарги на сайті сільради,
Але люди тому щастю не достатньо раді,
Інтернет в селі працює лиш в бібліотеці
І тепер там така черга ніби у аптеці.
Ось бабуся рано в ранці іде до читальні
Підійшла, спитала чергу, хто у ній останній?
Відстояла. Сіла в крісло, пам’ятку читає,
Бачить мишу, монітора, глибоко зітхає: -
“Не моє!” Йде до сільради, як завжди ходила.
Ба, а там стоїть у холі дивна тумба, біла,
На ній блима телевізор, щось там зображає,
Поруч жіночка-інструктор, всім розповідає:
“Це тепер у нас працює черга електронна
Це така, як у Європі, тобто дуже модна.
У ній список електронний тих, хто став до неї
І тепер ось із талону кожен знає, де він!
А табло он електронне, вкаже, хто наступний
І тепер оця система усім вам доступна!
Підійдіть ось, запишіться і візьміть талона
Після цього вас запросить табло електронне!
Електронне врядування дуже сильна штука
Усе стає електронним – це ціла наука!”
“Що ж, - зітхає тут бабуся, - куди ж нам діватись,
Дайте "електронну ручку", в чергу записатись!”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652101
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 16.03.2016
Послухай, Петре, щось воно не те,
Слова твої розходяться з ділами.
Я знаю, скажеш, - Діло не просте,
Війну Росія розв’язала з нами.
Тому спад виробництва, ВВП,
Реформ відсутність, дефіцит бюджету.
Та коаліція, де більшість БПП
Готують вже платформу нам для злету.
Але ж війни нема, а лиш АТО,
Хоч армія воює і вмирає?
Скажи, - Чому не відповів ніхто
За те, що України схід палає?
Чому АТО, якщо іде війна,
Для чого ці словесні реверанси?
Тому, що може не для всіх вона
І більшість має відкупитись шанси?
Чому усі, хто кликав ту війну,
Втекли самі ще й статки прихопили,
Чому з регіоналів хоч одну
В тюрму паскуду, ще не посадили?
Натомість патріотів, без проблем,
Десятків кілька дивляться крізь грати.
І судять їх держави іменем,
Якої ради йшли вони вмирати.
А судять і катують ті ж самі,
Що вчора ще майданівців судили.
Хоча їх місце саме у тюрмі,
Але, під час люстрації – простили…
Ті судді наші, прокурорські пси,
Страшніші того ворога на сході.
Помилуй Боже і від них спаси,
Бо на реформи сподіватись годі.
А може це такий договірняк
Із тим кого Ху@лом прозвали фани?
Війни нема і можна позаяк
Продовжити в державі дерибани.
Усюди беззаконня і бардак,
Корупція зашкалює в державі.
І що дивує, що нема ознак,
Бажання лад навести у цій справі.
У владі знову друзі і куми,
По бізнесу патнери- пройдисвіти.
Чомусь ви переконані, що ми,
Цей безлад довго будемо терпіти?
Мовчу про Іловайськ і про Майдан,
Про тисячі скалічених і вбитих.
Невже гадає хтось, що чемодан,
Втікаючи зуміє прихопити?
Чому мовчу? Бо просто вже облом,
Роками про те слідство говорити.
Та й результат відомий нам обом –
Вже нікого в кінці буде судити…
Тарифи будуть ринкові у нас,
А про зарплати, пенсії забули?
Чому це не зробити водночас,
І хочете щоб це ми проковтнули?
А ще побитись можна об заклад –
На мінімалку жити неможливо!
Порожній шлунок – шлях до барикад,
А їх відсутність це вже дійсно диво.
Мене дивує, ви що там сліпі,
Чи влада просто розум відбирає?
Товчете воду два роки в ступі,
А поступу вперед ніяк немає.
***
Здолати можна все з народом цим,
Та гетьмана ми не того обрали!
І я признаюсь помилився з ним,
Але помилки ми вже виправляли…
01.03.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648238
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
[youtube]https://youtu.be/0Chru3ccqII[/youtube]
[i] …а він возносився над смертними рабами
і вірив, що повернеться колись.
[b]Ол-др Печора [/b]
14-го січня за церковним календарем – День Василя…
Два великих співвітчизника народилися напередодні свята…
Два велети Духу, котрі віддали своє життя за Україну, яку
ми наразі маємо і якою, напевне, не задовольнилися б борці
за правду і гуманізм. Та сталося лихо – їх життя забрала
репресивна машина КДБ… Це – Василь Симоненко та
Василь Стус, “пам’ятні дати” яких припали на рік 2015-й:
80-річчя від дня народження – першого і 30-річчя від cмерті –
другого… Про них і мова… [/i]
[i][b][color="#ff2f00"]У нас в житті зі всіх професій
В найбільшій шані ковалі…
Бо не попи [i]еМПе[/i] конфесій
Кували щастя – Василі…
Майбуть кували для Вкраїни,
Кували волю, як могли…
Та компартійні “бедуїни”
Є не синами, а …-огли*
Кували волю… Та сатрапи
Лишили волі їх самих…
І мали за мету покрапать**,
Щоб з каменю отримать “жмих”.
* * *
Один Василь сконав в Черкасах,
Ще й не відчувши часу плин,
Хоч славним був в “народних масах”
Й не їв його червивий сплін***.
Боровсь зі смертю він щосили,
Як з “компартійністю” боровсь …
Содуха**** все ж його скосила –
Звізда упала в шерхлу Рось…
* * *
…А ти, Василю?.. Як ти міг спіткнутись,
Коли попав в копальні ВОРКУТИ?
Які поніс провини і спокути,
Чим завинив перед прогресом ти?..
...І обернувся посохом твій карцер –
Геройське серце наскрізь пронизав!
Вce наболіле, що сказати мався,
Своїй ти Ненці вповні не сказав…
_____
…Та зойк ваш у тумані не розтанув,
Безслідно в Універсумі***** не зник –
На Сонці ожили реакції й вулкани
І донесли Ваш відчайдушний крик…
І крик Ваш в голу пустоту не канув –
Луна пішла по світу з Ваших слів!
І не було б у нас отих майданів,
Не будь таких героїв – Василів!..
Які б Ви нам, живим, дали уроки,
Яку оцінку виставили б нам?..
Вказали шлях єдиний... У Європу!
Хоч плата за рішучість є війна...
Країна не піде вже манівцями –
З дороги нас і віри не звернуть,
Бо Захід й Схід – від Дону і до Сяну –
Торують Вами вистраждану путь.
І xай куються шпаги і ефеси
Для мушкетерів – нових Василів…
З усіх відомих на землі професій –
Найбільш за все нам бракне ковалів…[/color][/b]
31.12. 2015
_________
*що означає (арб.) – син.
**Вода і камінь точить…
***Меланхолія.
****Смерть. Василь Симоненко, як гадають, помер
від хвороби нирок після побиття в КПЗ м.Сміла в 1963 р.
*****Всесвіт.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632596
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 02.01.2016
День сьогодні ясний
Всіх зібрав на свято
Вересень всміхається
нашій дітворі.
Подивіться,квітів у дітей багато
Всі прийшли навчатися осінньої пори.
[b]ПРИСПІВ
Посміхайтеся,дівчата,вчителі і хлопці теж,
В школі мудрості багато
Й радості немає меж.[/b]
Гарні та веселі школярки-дівчата
Люблять українські символи-знакИ!
Дужі і завзяті хлопці-козачата
Дружбу поважають,вчаться залюбки.
[b]ПРИСПІВ
Посміхайтеся,дівчата,вчителі і хлопці теж,
В школі мудрості багато
Й радості немає меж.[/b]
Ми за парти сядем й гарно заспіваєм
Про чудовий ,рідний український край!
Хай лунає музика в лісі і над гаєм!
Хочеш з нами,любий друже,пісню заспівай!
[b]ПРИСПІВ
Посміхайтеся,дівчата,вчителі і хлопці теж,
В школі мудрості багато
Й радості немає меж.[/b]
30.08.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609380
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Зустрілися дві подруги - гарні молодиці -
Це ж недавно приїхали жити до столиці:
У чорнявої - відомий та заможний тато,
А білява - теж не бідна - жінка депутата.
Ось білявка нарікає, зла на чоловіка:
- Це як став він депутатом, то тільки базіка:
Стане в позу коло ліжка і заводить мову,
Як-то буде все прекрасно, гарно, пречудово...
Мабуть, буду розлучатись,бо немає діла,
Я і так його балачки довгенько терпіла...
Ну, а подруга їй каже: - Не спіши з розводом:
Депутатське ж вміння перше -" розмовлять з народом" !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609372
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Не обпече хабар руки,
Коли дають, ну як не брати?..
Такі ті ефемерні ґрати,
Що, сміх та й годі, це таки.
Хто мало брав, отой сидить
І довго ще сидіти буде,
А тридцять срібників іуди
В'язницю відчиняють вмить.
І совість, зазвичай, хропе,
Коли рука гребе під себе...
Коптить такий непотріб небо,
Бо правосуддя в нас сліпе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608487
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 26.09.2015
На словах все просто и красиво,
Только мы всегда не при делах,
Ведь поэтов ''местного разлива''
Знают в узких, дружеских кругах.
Может мы и лучше знаменитых,
Сердцем пишем мы свои стихи,
Честно, откровенно и открыто,
Искупляя все свои грехи…
Шум успеха, почести и слава,
Это все, пожалуй, не для нас,
Мы свободны и имеем право
Сочинять стихи не на заказ.
Зачеркнув исписанные строки,
Снова ищем нужные слова.
Может мы от истины далеки,
И таланты наши трын-трава,
Может для кого-то – мы бездарны,
Может для кого-то – высший класс,
Только мы сердечно благодарны,
Кто душою понимает нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587708
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 17.08.2015
Я - українка, і я вдячна долі,
Що не зломити націю мою,
Бо українці не живуть в неволі,
За волю душу віддадуть свою.
Я - українка, я в своїй країні,
Яка вставала з згарищ і скорбот,
Де йшли на смерть герої України
За свою землю, за її народ.
Я - українка, тут моє коріння,
На Богом даній я живу землі,
Нам Бог дав стільки сили і терпіння,
Ніколи нам не жити в кабалі.
Я - українка, я пишаюсь родом,
Розумним, працьовитим - з поколінь,
Та стільки горя випало народу -
Проклятих воєн, сліз і потрясінь.
Я - українка, і вірю щиро,
Що згинуть в пеклі вороги всі злі,
І будуть жити українці в мирі,
На своїй рідній і святій землі!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592977
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 17.08.2015
Жили Кобила, як Кобила,
Аж поки не взяла портфель,
І тому раптом захотіла,
Стрункою бути, як Газель.
Вже перестала їсти сіно,
Відмовилася від вівса…
Хребці вже прикрашають спину,
І видно ребра – от "краса"!
У зморшках витягнута шия,
Запавші очі, як в змії,
Та крутить задом, як повія,
Щоб всі побачили її!
Вона ж Газель, а не Кобила,
Така легка, така худа!
Таке сміховисько зробила,
А була ж гарна, молода…
…Вже не виходить вона з стайні,
Бо так охляла, як з хреста…
То ж всі зусилля були марні,
Газель з Кобили? Сміхота!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594610
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 17.08.2015
Яка Кицюня мила і ласкава,
І лащиться і тулиться до ніг,
Бо перед цим у тапочки наклала,
І почуває за собою гріх…
М’якенькі, волохаті лапки,
І як повірити своїм очам,
Що ці невинні кігтики-царапки
Подрали крісло і новий диван.
Від кішечки немає збитку,
Вона приносить лиш красу.
Ну… на столі надгризла рибку,
І надкусила ковбасу…
Серед людей бувають Киці,
Хоча, можливо і не всі…
Так лащаться і лізуть в вічі,
Щоб напаскудити в душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596218
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 17.08.2015
Вовк в лісосмузі – всім гроза!
На ньому вбивства і крадіжки.
Пропав Баран, за ним Коза,
Залишилися ріжки – ніжки…
Вовк своє лігво будував,
І жирував, як на курорті,
Бо з звірів шкури поздирав,
Для особистого комфорту.
Своїм Вовчатам купував
Авто, квартири, навіть дачі,
І все до лап своїх хапав,
Не чуючи гіркого плачу…
Все, що надбав, все на крові,
Не до добра воно Вовчатам,
За біль, за кісточки в траві,
Ще й правнукам відповідати…
І в медицині, і в судах,
І в деяких прокуратурах,
Вовки безжалісні сидять
В овечих і продажних шкурах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596485
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 29.07.2015
Что станем врагами – кто думал о том?!
Мы братьями русских считали!
Но «братья» тихонько, и подло притом,
Кусок Украины украли…
Хохол ты, кацап – нету разницы в том!
Российским гостям были рады…
Мне русский родным был, но в зоне АТО
Родство расстреляли из «Градов»!
Как стало доктриной? Расскажет ли кто?
Обман, извращение сути...
Мне русский противен,по сути, за то,
Что им брешет по миру Путин…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587459
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 29.07.2015
З чужих краів, якимось вітром
Будяк в садочок занесло,
Розправив він колючі віти -
Нехай милуеться село!
Він тут хазяін, хай бояться
Його пекучих колючок,
До нього краще не чіпляться,
Бо схопить вмить всіх на гачок.
Уже дібрався до Калини,
Що тінь на нього навела,
Без його дозволу Малина
Під тином знову проросла.
Та й кущ Троянди ні до чого,
Навіщо тут він взагалі?
Він знае сам і без нікого,
Що тут ростиме на землі.
Не встиг Будяк запанувати,
Як хтось під корінь його- хрясь!
Така особа, що й казати,
Навіщо у саду здалась!
...У нас теж іноді бувають
Такі собі керівники,
Що Бог зна ким себе вважають,
На ділі- просто будяки!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594456
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 29.07.2015
Начало. Стоны, писк АУ
И мама грудь уже дает…
Назавтра как-то назовут,
А акушерка кофе пьёт…
Утро. Небо, яркий свет,
Будет всё впервые:
Труд и радости побед,
Будут дни лихие…
Текучка жизни. Сто забот,
Семья, друзья, работа…
Всё серо… Но тебя несет
И впереди ждет что-то…
Вечереет. Всё болит,
Вялые желанья…
Мало сил и цели нет,
Лишь воспоминанья…
Финал. Автобус ритуальный
У светофора постоит…
Пока бегут... Но тур прощальный
Когда-то каждый совершит…
22/9/2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593145
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
Може не так я щось робив,
Не кланявся, як було треба,
Здавалося, як люди жив,
Дивився в очі , а не в небо.
Ходив за плугом з маленьку,
Косив траву колись із татом,
Зла не робив я на віку
І на посту стояв солдатом.
Ніколи людям не брехав,
Не крав і не дурив ніколи.
Ділився тим, чим жив і мав,
Ставав у ріст, хоча був кволий.
Роки давно беруть своє,
Є сумнів, що робив проколи,
Життя пройшло – оте моє…
Та сумнів і до нині коле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593146
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
Туман клубиться... Ось... Світанок...
З за річки сходить кругле сонце.
В шпаків - черешні на сніданок,
Вуркоче голуб край віконця.
Поклала в ясла трохи гички,
Бабуся в хустці "на чоло"
Ось мить - фонтаном б"є в дійничку
Парне, від Лиски, молоко.
Теличка дуцає в оборі,
Тут - кіт, сніданок не проспить!
А півні, мов артисти в хорі
Усіх вже встигли побудить!
Дідусь клепа на рейці косу,
А в черзі сапки ще стоять,
Мене побачив : смішну, босу
- Привіт! Проснулася? Дай п"ять!
Проснувся вуйко, ще безвусий...
До перекладини, скоріш.
Стрункий, від сонця світло - русий.
До півня заспано так: киш!
Тріщить приймач, щось ловить в сіті...
Знялась мелодія над дахом!
Заплуталась у липи цвіті,
А то б втекла , Чумацьким шляхом!
Ще роси трави колихають
Тріщить ланцюг, це пес... із буди.
То спогади, що не зникають,
Хоч зникли титри: "Далі буде" ...
Valentyna Uroda
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592448
дата надходження 08.07.2015
дата закладки 08.07.2015
Пекло у грудях і тисяча болісних втрат,
Гострі печалі з сердець пророста виноградами...
Важко у розпачі крок не ступити назад,
Тільки найважче – свою власну совість не зрадити.
Рішення вірне не завжди напрочуд легке.
Іноді просто так треба, і зветься це долею...
Гостре падіння у прірву – це просто піке –
Силу знайти, щоб злетіти до самого обрію.
В кожної цілі є власна печальна ціна.
Часом цей світ забуває пояснювать правила –
Жертв не минути, коли почалася війна...
Тільки найважче – постійно поводитись правильно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592449
дата надходження 08.07.2015
дата закладки 08.07.2015
І знов по тюрмах патріоти,
Синочки гинуть на війні...
В пошані виродки й сексоти,
Сектанти й геї у ціні.
Ножа встромила нам Умора,
У грудях болем, хуркотить.
Діяльно - дика Владна свора,
Вкраїну знищити спішить.
Як трактор рухає в Гейропу,
Смертями, платить за АТО...
Ламає руки через ж.пу,
В черговій серії з кіно.
О, скільки ж вилито отрути,
Лапші від жида на вушах.
Що українців вже не чути,
В ряденце плачуть по ночах.
А прийшлі зайди наче дома,
Входились в хаті нас, судить.
Не візьме ж гниду перевтома,
Бодай вам виродкам спочить…
Невже ми ще не настидились,
Та скільки ж плакать і мовчать.
Ні, довго гості загостились…
Пора під зад пархатим дать!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591138
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 02.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2015
В далеку пору листування,
Коли ще час не мчав, а йшов,
І панувала на екранах
Надія, віра і любов,
Мені судилось юним бути,
Життєву визначити путь,
І розібратися у суті,
Для чого в світі цім живуть.
Тоді в пригоді стали книги.
І мрії юного життя
У слові викупатись встигли
На чисте й щире майбуття.
А зараз чати, есемески,
Мрій швидкоплинних резонанс,
Ні слова вже про справу честі
Чи шанобливий реверанс.
Усе відразу й прямо нині,
І під бридкий картинок вид
Свої жадання швидкоплинні
Удовольняє індивід.
То ж звідки взяти думи чисті,
Коли тече ріка брудот,
А з неї голову антихрист
Підносить на увесь народ?
Тому до Слова повертаюсь,
Що в ньому відголос життя,
Хоча йдучи ще спотикаюсь, -
Надійне в мене опертя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590529
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015
-Ой,кобзарю,кобзарчику,
убогий жебраче,
Та чом твоя бандуронька
так квилить і плаче?
Чом спокою не знаходить,
чому серце крає?
В душі моїй тонкі струни
навпіл розриває?
-Як же їй не заплакати,
як не застогнати?
Заповзялись рідні діти
матір гвалтувати.
Один руки заламує,
а другий гвалтує,
Третій плаче і голОсить
та не порятує.
А четвертий відвернувся-
вдає,що не бачить,
П'ятий так зайшовся сміхом,
що мало не плаче...
Нема кому зупинити
глум лихий над тілом.
Не синів бідна вдовиця-
покручів вродила...
-А хто ж тая,кобзарчику,
вбога сиротина,
Дітьми лежить збезчещена?
-Матір-Україна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447063
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 27.06.2015
В ресторанчик дядька Шпака
Приблудилася собака.
Їсть м'ясце і п'є водичку.
Спати б м'яко цілу нічку.
Вечір. Сонечко згасало.
Повечеряти ще б салом.
Дядько Шпак просив собаку
За харчі таку подяку:
"- Гавкати , як злодій буде.
Якщо ні, то спати в буді."
Собацюга сперечалась,
" -Гавкотні я не навчалась.
В мені кров тече блакитна,
Я вродилася тендітна."
Вигнав дядько псину з двору:
"йди шукай блакитну свору.
Я візьму таку собаку,
від якої буде дяка."́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589783
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
Місячне сяйво кімнату мою залило.
Клаптики світла повзуть по стіні і підлозі.
Спати не можу. Пригадую рідне село,
Милу бабусю, що мовчки стоїть на дорозі.
В зморшках обличчя, натруджені руки старі,
Сиве волосся хустиною білою вкрито.
Тихо бабуся стоїть. А десь там, угорі,
Місячним сяйвом все небо глибоке залито.
Місяцю милий, верни ти мене в те село.
Бабцю стареньку я ще раз побачити хочу,
Хочу відчути душі її ніжне тепло,
Слухати мудрість життєву до пізньої ночі.
Вітер повіяв і хмарами небо закрив.
Темрява й тиша в кімнаті моїй оселились.
Ні, не знайду вже ніколи дорогу до нив,
Серед яких моє рідне село загубилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577173
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 28.04.2015
Бачив я, як народжує Слово
Дух Святий із глибин небуття:
Непідробне, барвисте, чудове,
Кришталево-джерельне життя.
Бачив, як витікають струмочки,
Що наповнюють космос єством:
Схожі на поетичні рядочки,
Що стають граціозним псалмом.
Ці струмки ланцюжками зі срібла
Поєднали із Словом весь світ.
Тому й сутність буття - не загибла,
А міцна, наче тин-живопліт.
Кожна ланка тут вельми важлива,
Бо без неї – роз’єднаний шлях
Від джерел - аж до гирла розливу,
Від Творця – до плодів у серцях.
Всяка правда – чергова щаблина
У драбинці до суті буття:
Невід’ємна складова частина
Феномену де-факто життя.
Щоб прийти до первинних витоків,
Та ще й інших туди повести –
По щаблях розміркуй свої кроки
І збудуй в своїм серці мости.
Над проваллям неправди та фальшу,
Над невіглаством зради й брехні.
Шлях збудуй тріумфальному маршу
Для Царя на баскому коні.
28.04.015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577654
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 28.04.2015
Відпустила хитра діва
В вільне плавання «доляр».
І чекала з гривні дива,
Але та скотилась в яр.
Тоді Я. підняв всі ціни,
Ті злетіли до зірок.
Відтепер від цього діла
У кишенях сто дірок.
Наче пітерська блокада…
Зрозуміли, в чому суть?
Що дала нам ота влада,
Ненаситні відберуть!
20.04.15р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575721
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 20.04.2015
Ти Кров пролив на те́, щоб ми
Не проливали більше кро́ві,
Щоб, врешті, стали вже людьми́ -
З серцями, повними любо́ві.
Ти ви́рішив на хрест піти́,
Щоб показати, які му́ки,
Дово́диться тому нести́,
Хто стри́мав від неправди ру́ки.
Ти показав єство́ гріха́,
Заховане в людській личи́ні.
Бо совість спить, німа́ й глуха́,
У серці кожної люди́ни.
Посну́ли всі байду́жим сно́м,
Як спала Гефсиманська ва́рта.
Дарма́, що діється з Христо́м –
Для егоїзму все це – жарти!
Ніхто не йде Твоїм шляхо́м:
Смачніше - спати під куща́ми,
Назвавши сон «СВОЇМ ХРЕСТО́М»,
Підпе́рши що́ки кулака́ми.
«Навіщо, бра́те, бу́диш на́с,
Пресу́єш спокій наш постійно?
Твої пробле́ми це! Твій час!
А в нас є справи релігійні!
Зана́дто вимагаєш Ти́
До Себе зайвої ува́ги!
Тебе це може привести́
До втра́ти нашої пова́ги!
Тож не турбуй нас, не тряси́!
Вирішуй спра́ви самостійно!
Матрас натомість принеси́ –
Аби поспа́ти нам спокійно.
Ти – весь в Крові? То що́ з того́?!
А ми – попухли від безсо́ння!
Один – за всіх! За одного́ –
Хай краще встане хтось сторо́нній.
Ти ж Сам казав, що при́йде ча́с,
Коли Тебе уб’ють злі лю́ди.
То йди собі, відста́нь від нас!
Вже так, як є – хай так і буде».
…Минув той час – все відбуло́сь,
Як і повинно. Що й казати?
Знов ходить по землі Христос –
Чи зможеш ти Його впізнати?
11.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573659
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 11.04.2015
Атеи́сты со́весть растопта́ли
Ки́рзовым моско́вским сапого́м.
Честь сожгли́, досто́инство распя́ли,
А любовь нако́рмлена свинцо́м.
Но без ве́ры сложно ми́ром пра́вить –
И всё пра́хом покати́лось вни́з!
Вот тогда решили всё испра́вить –
И пошли на хи́трый компроми́сс:
Разрешили ве́рить, слу́жбы пра́вить,
Библию читать, молиться вслух.
Стало модным даже Бога славить,
Применяя музыкальный слух.
Вот тогда и принялись вольготно
Ложные доктрины насаждать,
Перекручивая Истину так плотно,
Что Её нельзя уже узнать!
Совести как не было – так нету,
Чести тоже не смогли найти.
Тьму назвали просто ясным светом,
Лжи – за правду удалось сойти.
Началась борьба у света с тьмою -
Внутрь правды просочилась ложь.
Наполнялись церкви кутерьмо́ю,
Мир духовный аж пронзи́ла дрожь.
И с тех пор закра́лась в храм трево́га,
Внутри це́ркви начала́сь война́:
Большинство восстало против Бога,
На святых меч по́днял сатана́.
«Против Бо́га»: значит - атеи́сты,
Но́вого здесь не́ту ничего́.
Их присла́ли в Церковь КГБи́сты –
Как зало́г режи́ма своего́.
8.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572991
дата надходження 08.04.2015
дата закладки 08.04.2015
Вранці у селі на дачі дві сусідки стрілись,
Одна каже: - Ви учора всі так веселились,
Танцювали й так кумедно руками махали.
Ви якесь сімейне свято разом відзначали?
- Ой, сусідко, яке свято? Музики ж не чули?
То все дід наш, старий дурень, перекинув вулик!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514819
дата надходження 01.08.2014
дата закладки 08.04.2015
Чоловік чита новини й жінці коментує:
Рік новий що наступає не переживу я.
Кажуть виживуть три знаки, які мають роги -
Тільці, овни й разом з ними іще козероги.
А я - рак! То що ж робити скажи мені, мила?
Невже мене молодого чекає могила?
Та не бійся, каже жінка, досить сльози лити,
Все, що могла, я зробила. Довго будеш жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536838
дата надходження 14.11.2014
дата закладки 08.04.2015
Зранку зять з вікна квартири у двір виглядає,
Бачить теща на машині кудись від'ізджає.
Ледь не випавши назовні, він кричить щосили:
- Ви куди?
- На кладовище, підправить могили.
Зять все добре не розчувши, бо недочуває,
Радісно з вікна до тещі на весь двір гукає:
- Як зібралися, то ідьте, ніхто не боронить!
Тільки хто ж тоді машину додому пригонить?!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551771
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 08.04.2015
Чоловік прийшов додому десь посеред ночі
Пꞌяний в дим і ще й до того заплакані очі,
Мовчки прямує до кухні і за стіл сідає,
Бере пляшку, дві чарчини й повні наливає...
- Що трапилось? – пита жінка – На кого ти схожий!
Хтось помер, тебе звільнили, чи захворів може?
Чоловік підняв чарчину, випив й не скривився,
І на жінку так журливо й сумно подивився:
- Памꞌятаєш, як ми стрілись, нам шістнадцять бУло?..
- Ну, звичайно, памꞌятаю, іще не забула.
- Памꞌятаєш, як до тебе я прийшов… по книжку,
Ну, а потім твій татусик нас застав у ліжку?..
Він приставив пістолета до моєї скроні,
Що у мене з переляку аж змокли долоні,
І сказав: «Якщо не візьмеш в жони цю дівицю,
Тоді років на пꞌятнадцять сядеш у вꞌязницю»?
- Памꞌятаю… Тільки чому ти взяв і напився?!!
- Бо сьогодні, моя мила, я б уже звільнився!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551849
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 08.04.2015
Жінка вмовля чоловіка на дієту сісти:
- Є два способи у мене, де все можна їсти -
Перший спосіб, каже жінка, щоб схуднути трішки,
Треба дійти нам з тобою до Києва пішки.
- Розумієш ти в дієтах, як ота лелека,
Ти собі хоч уявляєш, як це йти далеко?
- Другий спосіб, каже жінка, за перший простіший -
В день по два заняття сексом, можливо й частіше...
Чоловік подумав трішки, вгамував тривогу,
І до жінки: - Чом розсілась? Збирайся в дорогу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562440
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 08.04.2015
- Ти сьогодні без машини, мила? А що сталось?
- Та моя машина, любий, здається зламалась.
- Як "зламалась"?!! Тільки вчора змінив генератор!
- Ну, так вийшло, що попала вода в карбюратор...
- О, невже ти у моторах стала розбиратись?
Де ж стоїть той карбюратор зможеш показати?
- Та в машині запчастина, звісно що не в пічці.
- А машина де, питаю?
- А машина - в річці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571425
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 08.04.2015
У ревнивоі дружини чоловік - директор,
На посаду секретарки шукає проекти.
Жінка каже - Ти не здумай взяти сексуальну,
Молоденьку й привабливу, призначай нормальну -
Одружену, у літах вже, бридку й пишнотілу,
Щоб і в думці кохатися з нею не хотілось...
- Ти підходиш! Хочеш мила секретарем стати?
Тоді приходь в понеділок, будем працювати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571680
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 08.04.2015
- Чоловіче, кидай пити! Візьми в руки себе сам.
Он піди на кладовище, від горілки всі вже там!
А на завтра чоловік той в стільку п"яний до жони:
- Все неправда. і горілку ти у смерті не вини!
Щойно я із кладовища, перевірив все, що є,
І щасливий, що на цей раз не підтвердилось твоє.
Обійшов все кладовище, як не віриш - йди сама,
"Від дітей" є, "від дружини"..."Від горілки" - там нема!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572475
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 08.04.2015
Стрілись подруги в кав'ярні якось вихідними,
Про чоловіків розмова виникла між ними,
Що вони зрадливі й підлі, до жінок охочі,
Із коханками гуляють до пізньоі ночі.
Всі схвалили... Лише одна протестує жінка:
- Хіба можна усіх мірять під одну гребінку?
Бо мій Вася не такий і на це не ведеться:
Гола жінка лежатиме, а він не торкнеться!
- Таке скажеш. Не віримо! Рідко це буває.
- Та кажу вам святу правду, бо по собі знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572923
дата надходження 08.04.2015
дата закладки 08.04.2015
Лесь в дім прийшов, спускався вечір.
З’їв цілу миску пирогів.
Дружину поплескав по плечах,
До телевізора присів.
А жінка спинку вигинає.
Халат шовковий теребить.
Вірному в очі заглядає.
- Мо’ , підем в спальню. Ромцьо спить.
Олесь до сина, соску з рота.
Розплющив очі, став кричать.
- Пробач, я втомлений. Робота...
Ти будеш мамку розважать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553291
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 07.04.2015
Гумореска
Телефонує з Петербурга Лола:
- Что там у вас за ужасы творятся?
- Які? - питає брат її Микола.
- Фашисти с автоматами резвятся.
Всю Украину в свои руки взяли.
- Ніяких жахів! Годі хвилюваться!
Фашисти тільки Крим окупували.
Захочуть більше? Будем захищаться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494175
дата надходження 22.04.2014
дата закладки 07.04.2015
Іван Марічці у коханні
Признався, йшло в відпустку літо:
- Моя ти квітко, пташка рання,
Люблю тебе, мов сонце квіти.
Я на край світу за тобою
Піду, лиш тільки б ти шепнула.
- І до Росії , мій герою?
- Це ти вже палку вже перегнула.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520377
дата надходження 29.08.2014
дата закладки 07.04.2015
В лагідних бабусиних руках
Підростає внук — частинка серця.
У щасливих, радісних очах
Рідних душ єднання пізнається.
Стане він на свій щасливий шлях
Перемог, і злетів, і натхнення,
В лагідних бабусиних руках
Він знайде підтримку й одкровення.
Сиві скроні — зовсім не біда,
Мудрість літ навік в пригоді стане,
І бабусі лагідна рука
Захистить, зігріє і догляне.
Найсильніший оберіг в житті -
Аромат бабусиного хліба,
Й пиріжки як сонце золоті,
Й крашанки та паски на Великдень.
Мій онуку! Будь, рости, живи!
Стій на правді, не криви душею!
А бабуся, як в усі віки,
Стане Берегинею твоєю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572286
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 05.04.2015
Голос тягне аж до неба
Галя у суботу,
Коли рано їй не треба,
Іти на роботу.
Вип'є з тістечками чаю
І давай горлати!
Діти вуха затуляють.
Пес тіка із хати.
Чоловік бере цигарку –
Й на балкон одразу.
Жінка: "Чом тікаєш, Марку?
Поспівали б разом!"
- Цей твій не пташиний щебет
Зветься так: співаю?
Йду, щоб бачили , на тебе
Руку не здіймаю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461326
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 05.04.2015
Я – патріот. Я – справжній українець.
Маленька часточка великої душі.
Мої думки до Батьківщини линуть
Й таємно приземляються в вірші.
Ось чисте поле, ось криниця й хата.
Ген в небі відлітають журавлі.
Під поступом дрижить земля багата.
Зариті в ній зернини золоті.
Піду до річки. Там джерельно чиста,
Як крапельки дитячої сльози, тече водиця.
Ніжна, росяниста. З сумних очей змиває всі сліди.
А там, за лугом, гай зелений – зелен.
Там красні маки палахтять, як жар.
А там, у лісі, блискотить пожар.
Пожар любові до всього живого,
Що породила щедра ця земля.
До України, неньки дорогої,
До лісу, степу, сонця і тепла!
Люблю тебе! Кохаю і радію.
Зі мною будь, ніколи не лиши!
Про мир навіки в Україні мрію,
А мрії приземляються в вірші…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572255
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 05.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2015
Зажратий ситий Егоїзм
Залитим кров’ю світом править,
Бо його батько Прагмати́зм
Завоював усі держави.
Брехню призначив Віщуно́м,
Недбалість слідить за порядком,
Бюджет очолив «Еконо́м
На людськім ща́сті та достатку».
Порядність обізвали злом,
Надійність вислали з країни,
Турботу стра́тили гурто́м,
А Честь замурува́ли в стіни.
Зміцніло царство, розрослось,
Цар Егоїзм почав радіти!
І так вже фа́йно удало́сь:
У нього народились діти!
Такі беззахисні, смішні:
малі, пика́ті, безпорадні,
Спокійні, зовсім не страшні
І не бридкі, а ще й прина́дні.
Дві до́ньки – схо́жих два лиця́:
Байдужість і Немилосе́рдя.
У грудях - кам’яні серця́ –
Безжально, непохи́тно, тве́рдо.
Тож згодом виросли вони
Й онуків діду народи́ли:
Численні до́ньки та сини́
Планету гу́сто засели́ли.
Недбалість був найста́ршим з них –
Досто́йний син своєї ма́ми:
Байдужий до проблем чужих,
Ма́рив лиш власними ділами.
В Немилосердної ж доньки́
Знайшовся син Холоднокро́вний –
З його нелегкої руки́
Вкрай зіпсувався світ гріхо́вний!
Тож після нього й почали́
Народжуватись зло́сні діти,
Котрі на землю притягли́
Пекельні муки з то́го світу.
Знева́га, злість, безкарність, лють,
Жорстокість, не́нависть, безжа́льність –
Вже кров людську, як воду, п’ють,
Життя знецінене – в бана́льність.
Убивства, звірства, терори́зм –
Вже но́ве пра́вить покоління.
Знущання, геноци́д, сади́зм –
Кінець усякому створінню…
Все, що посієш – те й пожне́ш:
Закон відомий всім на світі.
Якщо з Байдужістю живе́ш –
Згада́й, які у неї діти…
5.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572204
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 05.04.2015
Как быстро всё прошло… как будто пролетело.
Закончилось. И нет душе покоя.
Уплыл куда-то в небо лебедь белый…
Зачем он так? Ну, что это такое?..
А небо так красиво на восходе,
Так вы́соко... и светом греет душу…
Так почему заката тень приходит
И этот свет, в душе горящий, тушит?..
Куда летит былой надежды – птица?
В какие небеса?.. В какие дали?..
Кому теперь там, где-то будет сниться
Всё то, что здесь мы так напрасно ждали?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571584
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 04.04.2015
Из цикла к 70-летию Победы в ВОВ
I
Медсестрички добры и красивы,
Им под пулями быть не впервой.
Под обстрелом, ползком выносили
Наших раненых с передовой.
Припев:
В прифронтовых госпиталях
Врачи не знают слова «Страх»
И дрожи нет у них в руках –
Они спасают жизни.
«Сестрички» --медсестер зовут,
Они водички принесут
И слово нужное найдут,
И прочитают письма.
2 раза.
II
Здесь бойцов добрым словом лечили,
Извлекали осколки из ран,
Очень часто без анестезии—
Хорошо, если водки стакан…
Припев:
III
Офицеры и рядовые
Здесь нелегкую службу несли.
Сколько раз вам сказали: « Спасибо!»
Сколько жизней вы людям спасли!
Припев:
24. 03. 2015 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571423
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015
Найдорожча думка – це родинна,
Коли хліб єдиний на столі,
Коли разом за столом родина,
Коли всі в родинному сідлі.
Коли є слова для тата й мами,
ОбразИ вдягнули рушники,
Радості не вимовить словами,
Цвітом не встелити береги.
Мої рідні - дорога родино,
Плечі підставляй, коли біда,
Щоб сім’я родинна – Україна,
Не лишилась власного гнізда..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570855
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015
(від імені дітей)
Дорогий солдатику! Патріоте! Друже!
Ми Тобі, ріднесенький, дякуємо дуже
За незламну стійкість, мужність і відвагу,
За несхитну віру і тверду присягу!
Ти відважний воїн, Ти Герой народу,
Борешся за спокій, гідність і свободу!
Ти стоїш за правду, за Вкраїну-неньку,
За дітей, за внуків, за матір стареньку…
Знаю: було важко, але Ти тримався,
Із боїв кривавих знову піднімався!..
Вірю: переможеш, бо Господь з Тобою,
Він благословляє правдою святою!
Слово Кобзареве хай Твій дух гартує!
«Борітеся – поборете..!» - серденько карбує!
Хай почує москалота наші думи-«квіти»:
«Чия правда, чия кривда і чиї ми діти»!
Вже недовго, рідний, скоро перемога!
Чуєш? Пахне рутою-м'ятою дорога…
Кличе хлібом-сіллю, манить рідна хата…
Вигляда синочка посивіла мати…
Повертайся швидше! Повертайсь, солдате!
Всі Тебе чекають, Сину, Батьку, Брате!
Моляться за Тебе українські діти,
Щоб могли співати, вчитися, радіти!..
О Всевишній Отче і Пречиста Мати,
Хай живими вернуться всі наші солдати!
Щоб Вкраїна-мати знову вільна стала,
У добрі, здоров'ї й щасті процвітала!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556105
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 28.03.2015
Ты не бери близко к сердцу мои слова,
Они хоть искренни, но все ж не истина.
Просто послушай, может быть я права –
Нет смысла спорить нам – все так устроено,
Что в споре идем от поверхности до дна
И не жалеем слов и аргументов.
Просто представь, что правда не одна,
Она другая у оппонентов.
Кажется правдой, что правды в помине нет,
Все это происки пропавшей совести.
Мир разобрали на пазлы, забрав ответ,
А в нашей повести ведутся поиски.
И в споре идем от поверхности до дна
И не жалеем слов и аргументов.
Просто представь, что правда не одна,
Она другая у оппонентов.
Разная правда, разные мысли,
И по статистике разные числа –
Правда зависит от дяденьки в кресле,
А про людей дяде не интересно.
Новые факты надвое делят –
Мне половинку, тебе половинку.
Как бы хотелось хоть раз увидеть
Всю эту картинку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569140
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015
[b]Загарбник ти, а не месія,[/b]
[color="#1c03de"][b][i]Ну що ти, «матушка Росія»,
Цинічно брешеш всьому світу…
Загарбник ти, а не месія,
І прагнеш світ пераділити.
Тобі все мало – ненаситній,
Знов хижо пельку розтулила.
Фашизм викохуєш новітній –
Таку «сестру» - терпіть несила.
Ти підняла на кого руку?
Кого ти хочеш залякати?
Та ми тебе, брехливу суку, -
У війнах всіх йшли визволяти.
Собою затуляли Кремль
І на фронтах творили славу,
Твої ми землі берегли…
Ти вдерлась в Ялту, Балаклаву….
Що закінчилися ресурси
На підняття земель сибірських?
Немає наших політв”язнів –
Всіх мучеників українських?
Всі надра викачала наші,
А за свої здираєш плату –
Таку, що темно у очах –
Усе, воістину, як брату.
Ти на своїй землі дай лад,
Не сунь до нас поганий лапоть.
Здавай, «родимая», назад,
Бо будеш із ганьбою драпать![/i][/b][/color]
[b]Надія Таршин[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569078
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015
Свої гріхи ти сам спокутать мусиш,
та сумнів, наче звір, мене гризе:
О, Господи, за що ти нас не любиш?
О, Боже праведний, чому нам не везе?
Любов Господня – без кінця і краю,
та не дається всяким далебі -
бо Бог завжди тому допомагає,
хто є не ворог і Йому, й собі!
Коли я бачу нації руїну,
то відповідь влаштовує нас всіх:
що Бог не любить нашу Україну -
за неспокутий історичний гріх.
Карає Бог десницею своєю,
і тим усяким сущим воздає -
за те, що ми зневажили ідею,
яка основу нації дає.
За те, що ми забули Боже Слово
і волю всім своїм гріхам дали.
За те, що ми плюндруємо рідну мову,
й чужу до вжитку, як свою взяли.
За те, що тільки молимось з нагоди,
стежки позабували в Божий храм,
за те, що відцуралися злагоди,
яку найбільше бракувало нам.
За те, що всі терпіли супостата,
накликавши тим самим Божий гнів.
за те, що йшли з сокирою на брата,
натомість - разом бити ворогів.
За те, що церкву зрадили екзархи:
свою зреклися, а чужу дали,
за те, що всі провідники-єрархи
не тими нас дорогами вели.
За те, що до чужих вождів хилились
і їм на поміч посилали рать,
за те, що з ближнім хлібом не ділились,
а прагнули як більше обідрать.
За те, що ми трималися чужинців,
а не шукали власний шлях життя –
і через те мільйони українців
пішли від нас в одвічне небуття.
Не невезіння Україну губить,
а ми самі - Ми всі, до одного.
То ж не грішіть, що Бог наш нас не любить
- Це ми не любим Господа Свого!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568945
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015
Реальність та, що чую, знаю, бачу,
жить не дає ні серцю, ні уму
Коли сміюся – означає плачу,
одне питання задаю – чому?
В часи славенні князя Ярослава
коли Європа впала у пітьму,
найбільшу в світі маєм ми державу
та втпратили. Питання є – чому?
В Росії – триста літ ярмо татарське
а самобутність зберегли свою.
Вісімдесят у нас, а де державність?
Хто скаже мені відповідь: чому?
Як не дивись – чи здалеку, чи зблизька
на історичну нашу давнину –
простий народ пішов в козацьке військо
а старшина – до польського. Чому?
Богдана не любили твердолобі
бо не шукав він прислужить кому
Посольства слав тоді по всій Європі,
та нас ніхто не визнав. Чому?
Як тільки впала вся царизму товща,
всі, хто хотів, покинули тюрму
Пішли з Русі Фінляндія і Польща
А ми ще рік вагалися. Чому?
Коли царя ми славили куранти,
був час на вибір – в літо чи в зиму.
Європа вся пристала до Атланти
а ми зв’язалися з німцями. Чому?
Свавілля дике і властей жадоба.
перетворили Україну на тюрму
Під ним ішли мільйони, як худоба
Зате вождів ми славимо. Чому?
В Сибір щодня летіли ешелони,
щоб знищить хлібороба, мов чуму
З голодомору вмерли сім мільйонів –
але простів не було. Чому?
Коли свобода почала світати,
і всі народи кинулись від сну,
а незалежність вже взяли прибалти
у нас застою заповідник був. Чому?
Хоч самостійність ми рекламували,
та влада не змінилась на тому,
бо всі очима кліпали й мовчали
І знов таке питання – а чому?
Щоб мати незалежності основу,
ідея мусить помагать цьому
Всі нації шанують рідну мову –
а ми чужу шануємо. Чому?
Реформи зверху і стремлінка знизу
поклали переустрій усьому
Європа Східна настала на кризу
а в нас вона у наступі. Чому?
Трагічно те, що відповіді знаю,
бо вмію відрізняти світло й тьму.
Тоді для чого серце своє краю
Кого питаю я – чому? Чому?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568946
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015
Слова - Віталій Назарук
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
Де Дніпрові кручі, де ліси Полісся,
Де Карпати сині – килими степів,
на квітучих землях наш народ вознісся,
З пам’яттю у серці про своїх дідів.
Пр.
Тут росте ожина, тут цвіте калина,
Тут тепло на серці навіть, як зима,
Це моя країна - славна Україна
І такої в світі більш ніде нема…
Березневі ранки і травневі квіти,
Журавлі квітневі і сумне «курли»,
Дякую я долі, тут я хочу жити,
Тут за нашу волю козаки лягли.
Пр.
Помолімось Богу, хай молитва лине,
Вознесімо вгору України стяг,
Вже зняла кайдани любляча країна,
Засіяло сонце в синіх небесах.
Пр.
Друзі! Я сердечно перепрошую всіх, хто заходив до мене на сторінку й слухав оту, старішу версію. Вибачайте, що не відповів вам, бо я її видалив, щоб виставити вдосконалену версію. Щиро дякую вам, други, за відгуки. Та ще й (чом би й ні) сподіваюся на нові відгуки. Хай всім нам щастить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566958
дата надходження 15.03.2015
дата закладки 24.03.2015
Як я додому хочу, мамочко!
А де мій дім, тепер ніхто не зна.
Якби була якась чарівна паличка,
Зі скронь, напевно б, щезла білизна...
Не рвалися б снаряди попід вікнами,
Не падали б тіла дитячі ниць...
І не гордились люди б гімнами,
А слухали співучий звук дзвіниць.
І ні один з сміливих воїнів
Не смів тоді б натиснуть на курок.
Покаявся б народ за біди скоєні.
І розшморгнув накинутий шнурок.
І знову б, як колись, світанками,
З любов'ю Землю рідну, дорогу
Орали б тракторами, а не танками.
І не хотілося б в Тайгу.
Як я додому хочу, мамочко!
А де мій дім, тепер ніхто не зна.
Якби була якась чарівна паличка,
Зі скронь, напевно б, щезла білизна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568623
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 22.03.2015
Куди оком не кинь загороджено…
Заплювали вщент душу мою.
Все жидами загарбано, схоплено…
Розчарований в гніві стою.
Що ж це Господи в світі цім коється?
До кого вже звертатись й куди.
Загноїлася рана й не гоїться…
Коли ж вдавиться, стерво з Орди.
Будьте прокляті зайди похрещені,
Вовкулаки, перевертні злі.
Діти чорта лукаві й розбещені,
Мрію бачить сволоту в труні.
Щоби Доля всміхнулась в віконечко,
Адже можеш ти диво, створи…
Щоб зійшло над Вкраїною сонечко,
Пошли Ангелів Боже згори!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568615
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 22.03.2015
Як можу я казати вам про гріх,
Коли я сам грішніший за усіх.
Як можу правити я ваших дум,
Коли у власні думи трапив сум
тому, що не знайшов і не зберіг.
Як можу я казати вам про гріх.
Як можу я узріти вашу душу,
Коли я тільки тілом жити мушу.
Чим слухати мені, коли душа
Почне до мене говорити у віршах.
Коли до Неба грішним тілом рушу.
Як можу я узріти вашу душу.
Якою мірою прикласти ся до Суду
Із усіма хто був і хто ще буде.
Скоритися, чи ні... У мирі, чи в війні…
Що для безгрішного судді в ціні
Із того, що цінують люди…
Якою мірою ставитися до судеб.
Як може хтось сказати нам про те,
Що таємниче, вічне і святе.
Як умістити у однім одвіті
Усе, що твориться на тім і цьому світі.
Ю.П.
2015
https://youtu.be/rU0BBZSgeTs
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559108
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 22.03.2015
Схаменіться люди добрі!
Не ідіть туди за обрій,
Там за обрієм є сила.
Ой, моліться, мамо мила…
Не пускайте в свої хати –
Сила може їх зламати.
Побудуйте огорожі
Борони Вкраїну, Боже!
Приспів:
Вигадай собі як будеш далі жити.
Все як у ві сні навколо мертві квіти.
Вся твоя земля жалем оповита
Кров’ю та сльозами рясно так полита.
Україна не просила
Двоголову птицю сиву
В свої землі прилітати
Від себе обороняти.
Не пускайте у діброви
І не слухайте промови,
Бо промови ті брехливі.
Не коріться вражій силі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566412
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 22.03.2015
Тату, поглянь, я повернувся!
Як я змужнів подивись!
Мені б до плеча твого пригорнутись
Так, як в дитинстві...колись...
Чому ж ти стоїш? Не пізнав свого сина?
А ти за цей рік постарів...
Лице почорніло, очі вологі,
Коліна додолу схилив.
Тату, життя я прагнув прожити
Як ти мене завжди вчив,
Батьків шанувати, любить Україну,
Люто вбивать ворогів.
Ти не журись, тепер я з тобою
На небо лишень подивись,
Вночі, коли зорі ясно засяють
Плеча пригорнусь...як колись...
До рідного дому я вже повернувся
Прожив те життя як зумів.
До землі української навічно схилюся
Україну свою я найдужче любив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565817
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 20.03.2015
Забуті тіні згаслих предків,
що так сердито воювали.
Тепер в країні їхні смерті
назавжди в вічності пропали.
Герої тіло положили,
кричали в битві:"Україно!"
У славі трохи ті пожили,
а інші згинули спокійно...
Терпець народу увірвався,
піднято було бунт великий,
але ніхто й не сподівався,
що смерті їхні такі безликі.
Горіли люди, їх труїли,
живцем ховали їх в могилах,
жорстоко голодом морили,
щоб вільні браття просто згнили...
Пробачте предки нас бездушних,
нам тяжко зводити руїни,
уже немає тої глуші,
але лишилась ця провина.
Ми винні вам своїм життям,
що вільними людьми ми стали.
І дяку шлем вам в небуття.
Пробачте предки, що незгадали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521006
дата надходження 02.09.2014
дата закладки 19.03.2015
На сцене вОва выступает
В экстазе рукоплещет зал
Поверьте я такой порнухи
Ни разу в жизни не видал.
"Мы... бросим ядерной ракетой
На тех кто будет возражать"
Что мы хотим земли кусочек
Себе для "памяти" отжать.
Вот Севастополь, город славы,
Как будто русской и морской
Ну и Одесса вроде пара-
Не будет парень холостой.
Еще Донецк, Луганск и Харьков
Там русских много, "русский дух"
Витает там среди приезжих...
"К другим же мнениям я глух"
Кубань - россия, Крым -россия
Кусок Финляндии сожрем,
У всех себе чуток отрежем
Войска конечно же введем.
Теперь вы будете спокойны
Там русский дух и русский мир
Ой, а воняет как оттуда-
Немытый путинский сортир...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567626
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 18.03.2015
Ніколи не смійся з чужого хреста,
Не знаєш яка твоя доля.
Буває тягар із Святого Перста
І може той хрест – Божа воля.
Ми грішні усі й заслуговуєм смерть.
Хто сам увійде в брами раю?
Затягує в пекло життя круговерть,
Лиш Бог нас від цього спасає!
Не смійся, а бійся. Свій хрест пронести
У Бога проси допомоги.
Як можеш – плече під чужії хрести
Підстав і неси до знемоги.
Тоді Бог надію в дорозі земній
Дасть, злиє любов, допоможе.
В любові є сила, є влада у ній
Ступати на сили ворожі.
Любов співчутлива, ласкава, проста,
Покрила гріхи наші кров’ю.
Не смійся ніколи з чужого хреста,
Якщо ти у спілці з Любов’ю.
Як плакав Ісус, коли Лазар помер,
Втішав Він словами, ділами.
Повірте, незмінний Господь й дотепер,
Сумує й радіє теж з нами.
Хто плаче – ти плач. Лиш не смійся в думках,
Хто в радості – з тими посмійся.
Бог бачить усе. У Його ми Руках.
Люби! Насміхатися – бійся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567585
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 18.03.2015
[b][i]І з прасивин зоріє на руїну
Геть зраджений найперший Бог наш — Род, —
Сльоза пече: лишилось в Україні
Три слова: «Ще не вмерла...» і народ.
Микола Малахута, Луганський поет [/i][/b]
[b][color="#ff0048"][i]Любовь. Закаты и рассветы.
Счастливый смех. Ковер из роз ???
Поймите, бомбы и ракеты
Не стоят капли детских слез !!! [/i][/color][/b]
[b][color="#0000ff"]Куда заветные пропали слитки:
Любви услада и страстей накал?!..
Комфортно тихо жить в своей улитке?...*
Пересидим?! - Я Вас предупреждал!
Когда пришло лихих годин ненастье
И сатана на крови правит бал,
Стал каждый не при чем и безучастно
Творится зло... - Я Вас предупреждал!
"Да чтоб ты жил в эпоху потрясений" -
Фольклор китайский снова модным стал,
И нет от злобы никому спасенья...
Мы - в пропасти... Я Вас предупреждал!
Военных смут накоплено немало...
И каждый раз, когда в душе обвал,
Мы просим Бога, экстрасенсов, маму:
"Спасите нас!"... - Я Вас предупреждал!
Зажму эмоции в кулак потуже,
Обидных слов неудержимый шквал...
Покайтесь, люди, нам КОНЕЦ не нужен -
За ним - НИЧТО! - Я Вас предупреждал!
Земля у нас одна на всех планета -
Других планет никто не обещал.
Остановитесь, как ни трудно это,-
Исчезнете! - ... - Я Вас предупреждал!
в своей улитке* http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246464 [/color][/b]
19.11.2014
[b]P.S.
В начало темы:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399979
В начале 2013 года я уже писал на эту тему басню-предупреждение "Лошадкам".
Я Вас предупреждал!
К сожалению, безрезультатно. [color="#ff0000"][/color][/b]
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538121
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 18.03.2015
[i]Я довго, повірте, вагався
Чи виставить вірш в інтернет?
Та нині переконався,
Що вірний у ньому сюжет.[/i]
Невже на нашій Україні
Немає гетьмана між нас,
Щоб булавою вгрів по спині
Всіх ворогів в тривожний час?
І щоб вони вже не піднялись
За зраду, смуту у краю...
Вже досить з них, бо зверх напхались...
В «демократичному раю».
А мій народ загнали в яму...
І ми стискаємо паски...
Вони літають на Багами,
А ми виходить – дураки.
Не вибере крук круку ока,
Підкине сиру – сам такий...
Тому і з владою морока,
Мабуть, попутав нас лихий....
Не тих обрали знову вкотре,
Не тим ми молимось «богам...»
І знову плаче баба Мотря:
Останнє – каже – не віддам!
Бо так податками обклали,
Завели в прірву без вини.
А як гарнесенько співали
Народ дурили брехуни.
І на Майдані розпинались,
Лишень би владу захватить,
А як до неї вже дорвались,
Незнають як і що робить.
Просрали Крим, Донбас палає...
І кожний день своїх синів
Моя Вкраїна проводжає
В останній путь під гімну спів.
А далі що? Знов на коліна,
Служити будемо Кремлю...?
Ще крок і буде тут руїна,
А де реформи? Лиш – лю-лю...
І пустодзвони на екрані
Деруть горлянки на весь світ
А там на фронті «градом» рваний
Стікає кров’ю юний цвіт.
Хто відповість за вcе це свинство?
За зраду скоєну в штабах?
Нема в нас досі судочинства,
Щоби навіяти хоч страх.
Мов ржа, корупція роз’їла
Усю систему до мізків
І рве Вкраїни дуже тіло
Та ж зграя збочених вовків.
І так минають дні і ночі,
Стискає серце від жалю...
Відкрийте, люди, ширше очі –
Здають Вкраїну москалю.
Невже на нашій Україні
Не віднайдеться козака,
Щоби здолав цю всю руїну
І не здригнулася рука?
17.03.15р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567564
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 18.03.2015
Не журися, не плач, Україно!
Вже недовго — бо слабне Орда
І впаде на побиті коліна
Кодло «руSSкой вєсни і труда».
Ти праматір народів слов’янських,
Батьківщина героїв легенд,
Не сприймала бовванів радянських
І загарбників нищила вщент!
Море крові на ґрунт пролилося,
Окропивши лани і ліси;
Скільки жаху тобі довелося
Пережити у темні часи...
Захлинеться від влади сп’янілий
Закривавлений ботексний глист —
І народ, від брехні очманілий,
Зрозуміє, хто справді фашист...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567621
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 18.03.2015
Снова толстушка травилась конфетой,
Соком свою запивала любовь,
И шоколадных калорий букеты
Тело питали красивое вновь.
Ела – толстела и также упрямо
Приобретала конфеты опять.
Наглая дура опять надевала
Свой сарафанчик на толстую стать.
Или конфеты иль стройность фигуры,-
Нежно, по - прежнему парень твердил,
Не понимала, смотрела понуро,
Без шоколада не было сил.
Что больше любишь: себя или парня,
Или конфеты тебе все ж милей?
Попа растет вроде хлеба в пекарне,
Съешь шоколадку, стань красивей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567517
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 18.03.2015
Літають мрії небесами,
А дійсність ходить по землі,
Щодня збиткується над нами
Хоч ми великі , чи малі.
Замріяні завжди страждають,
Вони живуть у небесах,
Їх негаразди не минають,
Нещасні ходять у синцях.
А всі приземлені працюють
На себе як здається їм,
Та олігархи їх грабують,
Щоб в Лондоні купити дім.
В Париж злітати пообідать,
Валюти в них як в нас сміття,
А ресторан щоб нам відвідать
Робити треба все життя.
Немає серед українців
В нас олігарха жодного,
Вони усі із ізраїльців,
Хоча розводу нашого.
Нехай живе у нас хто хоче,
Працює чесно як і ми,
А не краде та з нас регоче,
Ставаймо, друзі, всі людьми.
12.03.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566059
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 18.03.2015
Нарешті вже останній місяць літа,
Скосили в полі і пшеницю, й жито,
Лежить валками золота солома,
Від слив і яблук - на зубах оскома…
Від винограду й груш - п’янке повітря,
В саду й на клумбах - майорить палітра,
Висить проміння сонця в павутині,
Вечірні зорі, як разок бурштину…
Пора палюча - квіти вже змарніли,
Засмага - шоколад по всьому тілу,
Росою з неба - вранці прохолода,
В молитвах всі звертаються до Бога…
Горять лампадами безсонні ночі,
Чекають люди на слова пророчі -
Чи скоро прийде спокій в Україну,
І чи Донбас піднімуть із руїни?
Вже скоро осінь, листя - кров багряна,
На жаль, для когось вже вона остання,
Злітають в небо душі-янголята,
За сином гірко плаче сива мати…
І ще не раз безсонними ночами,
Загиблий син прийде в обійми мами…
Останній місяць – догорає літо,
Перед очима жах - згоріли діти!
Анафему прокляття посилаю,
І покарання Боже вимагаю
Для тих, хто злочин цей тяжкий вчинили -
Людей цивільних ГРАДом спопелили…
Голосить серце і душа волає,
Людей загиблих душі відлітають…
Вже скоро осінь, літо догорає,
Війні проклятій – ні кінця, ні краю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518357
дата надходження 20.08.2014
дата закладки 18.03.2015
Я і папір – і нема більш нічого…
Лиш тихої ночі краплиночка світла
Малює до Бога із літер дорогу –
Із літер дорогу, мов щиру молитву.
Пишу я до Тебе, Мій батьку Небесний,
І кожнеє слово до вірша карбую:
Прохаю народу я літа та весни,
Та мирнеє небо, та волю святую.
Бо, бач, розгулялась на сході пожежа,
Бо в селах з мамками рида Україна,
Бо ділять та й ділять загарбники межі,
Бо в селах хоронять то батька, то сина…
Ти знаєш, мій Батьку, живцем роздирають
Народ лиходії усі з середини,
Пожежі та війни гукають до краю,
Наївшись, напившись крові України.
За гріш вони ладні усіх поховати,
Хто хоче зірвати рабівськії ланці –
Бо в них в Конча-Заспі не хата – палати,
Угіддя, паркани, собаки та шанці.
Вони «іловайські котли» відливають,
Щоб кров’ю стікали збунтовані душі…
Яка ж це година, мій Боже, лихая!
Якого ж це вірша писати я мушу!..
Стікає гаряча сльоза на листочок
І світиться-світить подібно рубіну…
А я за синів помолюсь і за дочок,
А я помолюся за всю Україну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522587
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 17.03.2015
[b]НАДЕЖДЕ САВЧЕНКО:
[color="#0b04d1"][i]Я пишу из холопской России,
Где все смерды поджали хвосты.
Дорогая Надежда-Надiє,
Разрешите быть с Вами на ты!
Вий пускай на тебя поднял веки,
- Дух бесстрашия неодолим.
Восхищён и сражён я навеки
Героизмом неженским твоим.
Словно ты из металла такого,
Что не знает износа в борьбе.
Знаменитая В.Терешкова
Не годится в подмётки тебе.
В плен брала тебя чуть ли не рота.
(Трусы действуют исподтишка.)
Твою волю сломить им охота,
Но тонка у пигмеев кишка.
Мстят здесь смелым со злобой слепою,
Исступлённо грозя и кляня.
Потому и воюют с тобою,
Что боятся тебя, как огня.
Над тобой измываются вдосыть,
И вопят лизоблюды: "Ату!.."
Все они рождены, чтобы ползать.
Не дано взмыть червям в высоту.
Что тебе их решётки и роба
И "крутой" фээсбэшник-следак?
Ведь не зря окрестила Европа
Украинской тебя Жанной Д`Арк.
Вот кто воин! - Учитесь, мужчины,
Асы битв, ратных дел мастера!
За свободу и честь Батькiвщини
Встала храбрая ваша сестра!
Пусть клеймит тебя жалкий невежда
И расправу готовит Москва.
Ты не сдашься - и, значит, надежда
На победу сил света жива![/i][/color]
(14 февраля 2015 г.)
С уважением, Александр Бывшев, Орловская область, пос.Кромы.
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567287
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 17.03.2015
Твої слова — весняні квіти,
пропахлі грозами, дощами,
промінням сонячним зігріті
І пахнуть свіжими вітрами
Твої слова — то дивні звуки,
То ніжна пісня солов'я.
Вони чарують і милують,
Від щастя серце завмира
Твої слова печаль розвіють,
І серця рани заживуть,
І біль душі моїй втамують,
Сльозу з очей моїх зітруть.
Від слів твоїх так серце б"ється,
Чомусь так радісно в цей час,
Щасливим світ мені здається,
А я — окрилена,мов птах.
Від слів твоїх лід в серці тане
й душа, як Ангел ввись зліта.
І в моїм серці знов весняне
щось свіже, дивне розцвіта.
Твої слова - це тихий спокій
і дні стають солодким сном.
Цей сон такий ясний , глибокий
й душа овіяна теплом.
-------------------------
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104890
дата надходження 26.11.2008
дата закладки 16.03.2015
Зустрів весняний сад мою зозулю,
Рахує всі оті роки святую долю,
А я відкрив вікно і слухаю із хати,
Ще хочеться пожити – не вмирати…
Зозуленько моя чарівна, птахо,
Я маю ще літа порахувати,
Щоб сонечко зігріло тіло й душу,
Твоє «ку-ку» я рахувати завжди мушу.
І кожну весну, кожен день новий я стріну,
Бо знаю я життю своєму певно ціну,
Зозуленько чарівна, сиза птахо,
Свої літа я хочу довго рахувати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565095
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 16.03.2015
Мов з Біблії Тарасові слова,
Де кожне слово свячене думками,
Не раз уже дорога нам лягла,
Полита кров’ю доньками й синами.
А Він - Пророк, Він батько наш - ОТЕЦЬ,
Він бачив ще тоді ворожу зграю,
Де москалі готують нам кінець,
Та наш народ донині ще співає.
Трудяги ми – працюючий народ,
Вони ж не мають прав усіх гнобити,
Повір, Тарасе, нам би більш свобод
І ми зуміємо ще довго-довго жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565582
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 16.03.2015
А я нещодавно десь вірус впіймала
(Хворіть навесні... Чи зими мені мало? )...
Дротами Кахикало горло лоскоче,
Чоло розпіка і заклеює очі...
У вусі стріляє гармата (ЦАРЬ-ПУШКА!!!!! )
І ядра летять у моє бідне вушко...
Ще й гад якийсь Землю гойдає і крутить...
(Ото б заловить його, дать йому прута )...
Та ще й неслухняні мої тарганята
В моїй голові облаштовують свято;
Мені ж замість тортиків і танцювання -
Мікстури, пігулки, гіркі полоскання...
*****
Та я -оптимістка: у всього є плюс:
Допоки хворію -хоча б відісплюсь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565346
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 16.03.2015
Написано русским поэтом где-то в начале десятилетия
За прошедшие годы ситуация только усугубилась....для оправдания - ВНЕШНИЙ ВРАГ и война с Украиной((
[color="#080ec7"][b][i]Спасибо Вова за стабильность!
За то, что началась дебильность!!!
За то, что нет у нас доходов
от возрастающих расходов!
Спасибо Вова за страну!!!
Травой заросшей целину,
за то, что будущего нет,
а в настоящем только бред!
Спасибо Вова за всех нас!!!
За проданный в Европу газ,
за шиш в кармане для народа,
за процветание уродов!!!
Спасибо Вова… медицина,
меня зажала, как струбцина,
содрав последние штаны,
за геморрой мы ей должны!!!
Спасибо Вова за кредит,
Я до конца жизни им убит!!!
А добивает ЖКХ,
его убил бы без греха!!!
Спасибо Вова вам за школу,
за наркоту и Кока Колу!
Образование в стране,
давным давно уже в дерьме!!!
Спасибо вам за Авто ВАЗ!
Он памятник воздвиг для вас!
Столько бабла похоронить,
для этого и стоит жить!!!
Спасибо Вова за народ,
за замечательный развод…
За жизнь чиновников в Раю,
писать вам Вова устаю!!!
Спасибо вам за мою мать…
На инвалидов вам насрать!!!
За эту пенсию в стране,
до смерти будем мы в говне!
За Сочи, Геленджик спасибо!
Дороже только на Карибах,
дешевле отдыхать в Багамах,
деньжат останется в карманах…
Спасибо Вова за Кавказ!
Теперь он молится на вас!
Ведь деньги им дает Аллах,
Без Вовы Путина им крах!!!
Спасибо Вова за Дом — 2…
Да и за теплые слова,
про то, что злые бондерлоги,
о вас переломают ноги!!!
Спасибо вам за звон монет,
звон этот есть, зарплаты нет!!!
Ее едят ваши налоги,
вам дела нету до тревоги!!!
Стабильности в России нет???
Да что вы Вова — это бред!!!
У нас стабильно все хреново…
За это вам спасибо, Вова!!!»
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566773
дата надходження 15.03.2015
дата закладки 15.03.2015
[color="#d11414"] Надії Савченко[/color][/i]
[b][i]Яке небо у нас голубе
І поля золотисто-жовтаві!
Небо кличе в безодню тебе,
А земля – у обійми ласкаві…
Уподобала все ж ти його –
Де п’янка і безкрая стихія…
Підкорити орла одного́ –
Твоя давня і зболена мрія!
…І шугала, мов птаха, між хмар,
Та орла ти намарно шукала…
На землі лиш зустріла примар
На чолі з людожерним шакалом.
Хоч вже тілом знесилилась ти,
Та твій дух і любов не вмирають!
Бо ростуть смертоносні хрести –
Смертохристи шаліють у краї.
Вже у небі вартує тебе́
Той, хто так покохав твої коси
Й необачно сягнув до небес
Через темряву в ангельську просинь…
Там, в блакиті немає журби,
Святі ангели Сотні літають –
По велінню своєї судьби
Всіх героїв землі прославляють.[/i][/b]
1.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563628
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 15.03.2015
Не шматуйте мою Батьківщину!
Та не цькуйте народ по-між себе!
Зберегти Україну єдину
нам заради майбутнього треба.
Не діліть нас на Захід і Схід!
Бо це географічна озна́ка.
Не пускайте брехню підлу в хід,
бо так, навіть, не бреше собака.
Не кажіть, що моя Україна
розмовляти па русскі повинна.
Бо вже досить нам того, що є.
Наша молодь співає: "О,є!",
Одне одного кличе: "Ком бебі!"
Боже, "Ти, що єси на небі",
пошли сестрам, братам моїм
силу волі пишатись своїм
краєм, що нас на світ зустрічав.
Щоб в житті кожен з нас не втрачав
любов щиру до рідного слова.
Бо народ, то, найперше, - це мова,
а вже потім пісні і фольклор...
У нас мовний голодомор.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566747
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 15.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2015
"... [i]А панство буде колихать,
Храми, палати мурувать...
Та й більше, бачиться, нічого."[/i]
[i]Т. Шевченко[/i]
Про нас писав. Провидів сьогодення.
Бо що змінилося за півтора́ста літ?
Хіба що Україна відродила ймення,
підгримувавши під сучасність лик,
ледь залатавши ґрунтові дороги...
[i]Та й більше, бачиться, нічого.[/i]
Мов чиряки, нове прорвалось панство
в правителі – із банд, із тюрем, хамства.
Палаци – за накрадене – будує,
свавільно в беззаконності лютує,
а ми лиш уповаємо на Бога
бо більше і нема на кого.
І через прірву літ на часі знову
питання про безправну рідну мову,
злиденне виживання, вбогу долю...
Здається – [i]"час будить хиренну волю,
обуха миром всім сталить"[/i] міцного,
бо не лишилося нічого...
Червень, 2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565331
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 14.03.2015
Юность:
– Ах, как прекрасен этот мир вокруг!
И всё, что в жизни происходит с нами.
Как трепетно твоих пожатье рук.
Как сладостны слова твоих признаний.
Как кружит и пьянит весенний хмель,
И радостью так гулко сердце бьется.
Когда звенит апрельская капель,
Когда в душе так много сил и солнца,
То всё вокруг в тебе и для тебя.
И ощущенье жизни безупречно.
Когда живешь, надеясь и любя,
То жизнь твоя светла и бесконечна…
Зрелость:
– …Силен и легок творчества порыв.
Ярка у сердца искра – вдохновенья.
И презирая правила игры
Ты щедро в жизни раздаешь мгновенья.
Твой светел день, твой жарок солнца круг,
И высоки́ любви звучащей ноты,
Но…
Обступает суета вокруг…
И быстро множит звенья цепь заботы.
Еще в груди твоей пылает жар,
Еще летит надежд незримых стая,
Но слишком высоко уже Икар
И воск на крыльях жизни быстро тает…
Старость:
– Да-аааа… юность… зрелость… чувства и мечты…
Припоминаю… было… было что-то…
Как больно было падать с высоты
И упоенья вашего полета…
Пришлось на смену радостям, скорбя́,
Вкусить от пустоты и сожаленья,
Помалу отпуская от себя
Мечты, желанья, чувства… вдохновенье.
Теперь же вот,(как было испоко́н)
Я, разгоняя жизни эфемерность,
Бросаю камни в стайку трёх ворон –
Ненужность, бесполезность и никчемность.
По вечерам пытаюсь, не уснуть,
В усталости закованная цепи,
И близоруко щурясь на луну,
Высматриваю что-то в темном небе.
И среди светлых звезд, как черный дым,
Как флаг разбойный поднятый на рее,
Я вижу темный свет иной звезды
И он уже все ближе… все темнее…
И глядя в эту темную звезду
Я чувствую, как всё светлее мысли…
Я понимаю… прозреваю… жду…
Я жду от смерти… откровенья жизни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566572
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 14.03.2015
ЯК БИ Ж МЕНІ БОЖЕ
Дав мені Бог очі,
Щоб світ я побачив,
За все що побачив
Я Богу віддячу.
Дав мені Бог ноги
Щоб світом ходити,
Що доброго в світі
Я міг оцінити
Дав мені Бог руки
Щоб косу тримати,
Чесно робити
На хліб заробляти.
Дав мені Бог силу
Щоб міг заробляти
Та з рук мозолистих
Нужденним давати.
Як би ж мені Боже
Ти й розуму дав
Тоді би я може
Грішить перестав.
Зберу свої гріхи
Спакую в міхи
З високого моста
Жбурну до ріки.
2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565056
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 14.03.2015
Коли заплачуть очі - бачать всі.
Хтось пожаліє, хтось поспівчуває,
Коли від болю закричить душа -
Ніхто не бачить і ніхто не знає.
Здаєшся ти веселою завжди,
Немов барвінком вистелена доля,
А ви до мене в душу зазирніть -
тоді відразу помрете від болю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566541
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 14.03.2015
І знову й знов коліньми, я схилюся,
Звертаючись, до вищих вже світил.
Не вірю в Бога, але все ж молюся…
До всіх земних і надприродних сил.
Надія тліє вже та все ж борюся,
Хоча спалив, немаю вже тих крил.
Вкраду в чужого, Бога і здіймуся…
Візьму вогню з божественних горнил.
Щоби жила Вкраїнонька – Матуся,
Гукну щоб встала, Воля із могил.
Лише тоді, на Землю повернуся…
Впаду їй в груди солодко, як пил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564013
дата надходження 03.03.2015
дата закладки 14.03.2015