: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2021
Шалена хвиля, що в ту жахливу мить,
В океані шторму серце не болить.
Не відчуває серце щирих почуттів,
Не почує, твій прекрасний спів.
Я так далеко в глибині затоки.
В глибині, що не йдуть в твої протоки.
А ти так хотіла, ще б мене зустріти,
Хоть ще раз зі мною на всю згоріти.
І так на всю, во все палати все життя,
Щоб ні на хвилину негасли почуття.
Та я не взмозі тебе полюбити,
Не хочу, я твою чарівність погубити.
І моя душа, давно вже не самотня,
І та моя кохана, на віки остаточна.
Тобі би краще, мене вже забути,
Легко, швидко без отрути.
Не мар ти місяцем в ясний день,
В тебе попереду багато ще сцен.
А моє серце до тебе не болить,
В океані шторму в цю жахливу мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904005
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 28.02.2021
По мотивам произведения автора "афца" - Душа
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=31565
Как жизнь бывает хороша,
Когда стремится ввысь душа,
Но ты по жизни не спеши -
Чтоб не остаться без души.
И не стоит топтаться на месте,
Отпустив свою душу вперёд -
Без души, как без совести, чести -
Инертное тело и сердце как лёд...
24.12.2007 - 23:24 - 26.01.2021 - 09:54
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902558
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 28.02.2021
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
*** 201 ***
ФАН ТОМАСА круза любил пошутить –
ФАНТОМАСА к кумиру домой приводить.
*** 202 ***
и вот С ТАНИ СЛАВУ живьём оторвали.
по частям СТАНИСЛАВУ её отдавали.
*** 203 ***
РЕК ЛАМА эта вовсе не переплывала –
ей этого, РЕКЛАМА делать не давала.
*** 204 ***
…и если я пойду вдоль жизни ПО ЛУЧУ,
то что ж, в итоге, я от жизни ПОЛУЧУ?
*** 205 ***
уже к УТРУ я выплюну два зуба,
УТРУ СЛЕЗУ и СЛЕЗУ с дуба.
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902656
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 28.02.2021
Була колись малою
У мами на дозорі.
Пошила вона плаття
І стрічечки шовкові.
А тато купив капці
Біленькі, під пасочок.
Була на сьомім небі,
Як з печі колобочок.
Заплéла строга мама
У дві тугі косички
Й на шафі показала
Тоненький бучок з дички.
В думках я була чемна,
Ходила довкруж хати,
Знайшла солодку сливку
І яблуньку крислату.
І так мені схотілось,
Нікому не на зло,
Вчепитися ногами
За гілку, як в сідло.
Висіти, як лінивець,
Гойдатися в повітрі,
Чи, як той горобець,
У сонячній палітрі.
Угледіла порічки -
Наїлась досхочу́.
Зеленим кукурудзам
Сплела руду косу.
Понюхала в городі
Листочки з тютюну.
Навіщо цього зілля
Ніяк я не збагнy?
Розгледіла коноплі,
Як лісові ялиці.
Олією запахло
Із пирогами в мисці.
А понад вечір мама
Стояла на порозі:
Яка в мене сукéнка
І в капцях обі нозі.
Я слухала уважно...
Защо вона набила?
Я индика в Орисі
І бучком не дражнила.
Драбиною не лізла,
До Чуйка не ступала,
Бо він такий гавкатий,
Що мати прив’язала.
За куфер* заховалась
В кутку до павука.
Подумаєш... три плями
Й замурзана рука.
Як виросту велика,
То буду дуже добра:
Привітлива, сердечна
І трішечки хоробра.
Не битиму по дупі, -
Бурчала попід ніс.
Ніколи і нікого
Не доведу до сліз.
Як виросла велика -
Живе в менí дві Галі:
Сукéночка в горошок
І під пасок сандалі.
Як бачите - доросла
І з карими очима.
Життя, як не глянцюй,
Таке, як хуртовина...
Хапнула файний досвід,
Розбіглися роки -
В думках спімнула маму
І з вечора казки.
Науку зрозуміла,
Що мама - золота.
Тереблю кожне слово,
Аж в тілі духота.
Життя, як змій смугасте,
Горбисте, як верблюд,
Тернисте, як шипшина
І як на розі кут.
Квасне, як винне ябко,
Терпке, немов вино,
Як квашена капуста
Чи як дюшес-ситро.
То крутить довго в носі,
То солодко стає.
Життя мені ще досі
Науку додає.
Бо краще бути злою,
Худою, голосною...
Ще хитрою, облесною,
А може і... німою.
Та якби не старалась,
Пручалася, як кінь,
За мною із дитинства
Іде Галинки тінь.
Такою народилась,
Такою і помру.
А завтра у горошок
Сукéнку одягну.
Знайду у шафі капці,
На шпильках каблуки...
Не хочу бути іншою,
ЛЮБІТЬ, ЯКА Я Є!
Життя, як мед, солодке,
Як татів виноград.
Таке, як він приносив
Додому шоколад.
Життя, як цвіт чудове,
Як перші бриндушки*.
Льодяники на палочці:
Кугутики й свистки.
Живе в душі - дві Галі,
Є дві шовкові смужки,
Сукéночка в горошок
І туфлі Попелюшки.
[i]Куфер* - скриня
Бриндушки* - крокус, Шафран Гейфеля.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852970
дата надходження 29.10.2019
дата закладки 29.10.2019
Крокувала зірка в небі тай спинилася,
Дитя Боже, дитя світле народилося.
Пеленала, колихала Діва чистая,
Матір Божа, Матір ясна і Пречистая.
Опустились Серафими й Божі Силоньки,
Грають ліри, грають арфи, славлять зіроньку.
Старий Йосип сам колише, хвалить Боженьку,
І зібрались всі похвали в небі в річеньку.
Засурмили Янголята, в яслах Зіронька…
Прийшла в світ і зародилась в Бога віронька.
Слався, слався, звеселися Дитя Боженьки.
Поклонилися три царі із доріженьки.
Поклонились, звеселились, спить Він солодко,
Прийми ладан, прийми смирну, а ще золото.
Крокувала зірка в небі тай спинилася,
Дитя Боже, дитя світле народилося.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770099
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 07.01.2018
Стих составлен в соавторстве с Владимиром Люсиным (музыкальный сайт).
Музыка и исполнение его же - Владимира Люсина.
В череду непогоды,
когда сыплют дожди,
станут слякотью воды,
но грустить подожди.
Наши годы умчались,
все надежды круша,
только горечь печали
не приемлет душа.
Скоро небо завьюжит
и посыплется снег.
Кто из нас кому нужен
и в мечтах, и во сне?
Когда ранней весною
с крыш прольётся капель,
от сердечного зноя
рвётся нежность с петель.
Затуманится лето
белоснежной фатой,
вновь тебя без билета
я пущу на постой.
Нанесёт снова осень
бабье лето как грим.
Птицы годы уносят…
Что с тобой мы творим?..
Вновь придёт непогода
с моросящим дождём, -
что не ищем мы брода,
что в разлуке мы ждём?
Пусть не быть звездопаду
в ватной серости туч,
я поставлю лампаду –
маяка дальний луч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277645
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 19.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2016
«Нижче твоєї талії
Чарівні цвітуть конвалії…»
Сергій Сірий. «Нижче твоєї талії…»
Збірка «Пожежа тіл»,
Львів: ЛА «Піраміда», 2007
«Нижче твоєї талії
Чарівні цвіли конвалії»,
А нижче мого пупочка -
Люпин, польові дзвіночки…
Та нині понижче талії
Лишилися вже гербарії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680778
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Спрячу в сердце тебя, ты мне дорог -
Не надеясь, что чувства взаимны,
А по спине гуляет дрожь и холод ...
Остыла любовь и зола в камине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680731
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Вода, у тебе немає ні смаку, ні кольору, ні запаху...
Антуан де Сент-Екзюпері
--------------------------------------
Вода, не маєш запаху й смаку.
І ми тебе не можем описать.
Та ми тебе обожнюєм таку,
За тебе можемо життя віддать.
Ти - насолода нашого життя.
Хоч ми не знаєм, що ти є таке.
Ти - невимовне, дивне почуття.
Бо ти - саме життя людське.
Наповнюєш нас радістю своєю.
Здоров"я додаєш усим слабким.
Ми силою вражаємось твоєю,
Можливостям дивуємось таким.
Отак й в житті, ми тягнемось до тих,
Хто не красою, гаманцем поманить.
А до людей хороших і простих.
Але в житті не всім так поталанить.
Не всі вбачають у душі красу,
Красу в обличчі часто помічають.
Та небагато треба їм часу,
Щоб впевнетись: вони недобачають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680715
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Єва купила радіо: перемикала станціі.
Єву сьогодні зрадили – Єва впивалась танцями.
Єва блукала стінами в пошуках зони доступу –
Єву сьогодні кинули! Єві зробили послугу!
Єва купила радіо і босоніжки кітчеві. –
Єву сьогодні зрадили! Єві втрачати нічого!
Краплі над парасолями Єві здавались віщими. –
Єві зробили боляче, Єву сьогодні знищили!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376233
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 28.07.2016
[i][b]На музику Андрія Андрущенка[/b][/i]
Не питай, чому ховаю погляд в роси,
Ще тремтить сльозою зболена душа!..
І нехай щоліта серце волі просить -
Щовесни на прощу поспіша...
Поросли стежини наші полинами,
Де п'янило літо, там сніжить зима...
Світить, та не гріє, сонечко над нами,
І слідів до юності нема...
Знов буяє літо і квітують весни,
І комусь співає соловей в саду...
Ти для мене першим проліском воскресни,
Я для тебе дощиком впаду...
........
Не питай, чому ховаю погляд в роси,
Ще тремтить сльозою зболена душа!..
І нехай щоліта серце волі просить -
Щовесни на прощу поспіша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679349
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 27.07.2016
тут словник рим. користуватися легко,
якщо зберегти в форматі doc або docx.
словник неповний, тож кожен зможе
собі доповнити. писалося не для публікації, –
лайливі чи грубі слова ігноруйте
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650166
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 27.07.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3a32Hb06IFE
[/youtube]
Сліди від ніг бувають на обличчі,
Такі ж сліди бувають на душі.
Коли в серцях посіли протиріччя,
Тепер ми зовсім стали вже чужі.
Хоч серце пам"ятає погляд, руки.
Іще звучать потрібні так слова.
Та вже не ті звучать із серця звуки:
Це здатна зрозуміти голова.
Страшніше всього - це розчарування.
Це значить, що всьому прийшов кінець.
Коли у душах відбулося руйнування,
Нехай іде тепер все нанівець.
Тут голові потрібно розібратись.
У боротьбу вступає розум і серця..
Чи треба ще такими ж залишатись?
Так, нелегка тут місія борця.
Нащо жаліть за тим, що не збулося.
І думати, що доля розвела?
Якщо воно з тих пір не прижилося,
Нащо жаліть розбитого стебла?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680093
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3a32Hb06IFE
[/youtube]
Сліди від ніг бувають на обличчі,
Такі ж сліди бувають на душі.
Коли в серцях посіли протиріччя,
Тепер ми зовсім стали вже чужі.
Хоч серце пам"ятає погляд, руки.
Іще звучать потрібні так слова.
Та вже не ті звучать із серця звуки:
Це здатна зрозуміти голова.
Страшніше всього - це розчарування.
Це значить, що всьому прийшов кінець.
Коли у душах відбулося руйнування,
Нехай іде тепер все нанівець.
Тут голові потрібно розібратись.
У боротьбу вступає розум і серця..
Чи треба ще такими ж залишатись?
Так, нелегка тут місія борця.
Нащо жаліть за тим, що не збулося.
І думати, що доля розвела?
Якщо воно з тих пір не прижилося,
Нащо жаліть розбитого стебла?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680093
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Збери росу, світанок нею плаче,
Закоханий у теплу літню ніч.
Він так чекає боязко й терпляче
Миттєву зустріч їхню віч-на-віч.
Він дарував у день своє натхнення,
Яке черпав з незнаного тепла.
Та як відкрив їй серця одкровення –
Вона злякалась світла й утекла.
А він її старався відігріти,
Щосили у проміння загортав.
Та він не бачив: ці нічні софіти –
Це він для неї ніччю запалав.
Та він не знав, що тінями встелила
Вона для нього інший бік трави.
По-своєму вона його любила,
По-своєму і він її любив.
Збери росу. Кохання нею плаче,
Загублене невмілими людьми.
Ти спробуй ще, по-іншому, як краще,
І для любові мову віднайди.
26.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671378
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 11.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AL2zzX84HCs [/youtube]
Буйні трави вже скинули роси.
Простяглася стерня на полях.
Віддзвеніли давно гострі коси,
На узбіччі проліг битий шлях.
.
Гірко пахне туман полинами.
Але чий то залишився слід?
Зарости ще не встиг бур"янами... .
Як же важко йти шляхом убрід.
І осіли думки тут тривожні...
Літо в розпалі, це ж не зима.
Ми з тобою в цей час подорожні.
Більш тепер нас ніщо не трима.
Може, краще піду я стернею?
Інший шлях собі треба знайти..
Не тремтіти ж мені тут душею.
От, чи зможу від себе втекти?
Вечоріє, знов дощ накрапає,
Розверзлася дорога, слизька..
Я дивлюся: це хто там чвалає?
Отаке тобі, це ж, мабуть, я...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671415
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o_m1FyNqU7E [/youtube]
Клубочиться туманом легкий сум,
Пливе собі поволі над рікою.
Він зітканий з рожевих моїх дум,
Що не дають давно мені спокою.
Моїх думок притишений політ...
За обрій тихо сонечко сідає,
І зморений турботами мій світ,
Спочити вже від клопотів бажає.
На човнику моїх бажань і мрій,
Чарівна нічка тихо припливає,
Торкається ледь сонних моїх вій,
І сон мої думки перемагає.
І я повільно кану в забуття.
І десь там розчинились усі мрії.
Окутують вже нові відчуття,
І зникли всі ознаки безнадії.
Веселка розцвіта після дощу.
Купається поляна в зливі сонця.
Я до своєї мрії вже біжу...
Та промінь розбудив, що у віконці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662427
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
[youtube]https://youtu.be/m4lTsgeYp0g[/youtube]
Як розлюбити, мені бракує сили,
та як тебе я можу не любити,
не розділити навічно обійми,
чи можна у розлуці скам`яніти?
О, як повернусь, та не встигну,
та вже прощення непомітно,
як витримати все нестерпне це,
пробачити без ненависті, гідно?
А Бог мовчить, за тяжкий гріх,
за те, що в ньому є вагання,
він покарав любов'ю всіх,
щоб в муках віри є благання.
Блаженним ,був суворим я,
у ревнощах свого бажання,
щоб зайва родимка твоя,
красу забрала все ж безжалля.
Але божественна ти знов була,
та до нестями досконала,
надію мою тільки обпекла,
душа в благанні застогнала.
А Бог мовчить, за тяжкий гріх,
за те, що в ньому є вагання,
він покарав любов'ю всіх,
щоб в муках віри є благання.
Розтрусити та розвінчати,
цілунки залишити на вітрах,
розкрити, розібрати шати,
красу хотів я обернути в прах.
Нехай мій вічний хрест то тінь її,
він переслідує мене до тліну,
хай гайвороння в темряві ночі,
задзьобає думки сумнівні.
А Бог мовчить, за тяжкий гріх,
за те, що в ньому є вагання,
він покарав любов'ю всіх,
щоб в муках віри є благання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639655
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 26.04.2016