Nino27: Вибране

Анатолій В.

Усе у цім житті не без причини.

Усе  у  цім  житті  не  без  причини.
І  навіть  біль,  що  серце  в  клапті  рве,
Записаний  в  якійсь,  мабуть,  доктрині,
де  запис  має  суще  і  живе.

І  наша  зустріч  теж  не  випадкова  -
Прописана  у  книзі  майбуття!..
Життя,  я  знаю,  штука  загадкова:
Життям  керує  Бог  і  почуття.

І  сховано  від  нас  кудись  подалі
Ті  записи  про  біль  і  про  любов...
Йдемо  по  колу  (а  чи  по  спіралі),
І  помилки  повторюємо  знов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025570
дата надходження 31.10.2024
дата закладки 02.11.2024

Анатолій В.

Як жаль мені, що все отак скінчи́лось.

Як  жаль  мені,  що  все  отак  скінчи́лось,
І  ти  до  мене  більше  не  прийде́ш...
У  жовтім  листі  щастя  загубилось
Моє,  твоє  і  наше  спільне  теж.

Як  жаль,  усе  скінчи́лося  й  немає.
Ще  вчора  літо,  а  тепер  –  зима...
Пробач  мені,  але  в  житті  буває:
Було  -  і  згасло,  спалах  -  і  пітьма.

Мовчу!  Чи,  може,  мовчимо  разо́́м...
А  може,  просто  нічого  сказати...
І  мовчки  кущ  калини  за  вікном  
Палає,  як  лампада,  коло  хати...    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025187
дата надходження 26.10.2024
дата закладки 28.10.2024

Анатолій В.

Поглянь, яка чудова осінь.

Поглянь,  яка  чудова  осінь:
Дзвенить,  всміхається  блакить!..
Ця  світло-срібна  неба  просинь
Тобі  дарує  світлу  мить.

Дивися:  вальс  танцює  листя
Під  шепіт  золотих  дібров...
Калина  вогником  в  намисті
Палає,  як  моя  любов.

Роса  у  кожній  намистинці-
Дзеркалить  сонячністю  світ!
І  десь  на  срібній  павутинці
До  тебе  мій  летить  привіт...

Моя  душа  далеко  звідси-
Десь  там,  за  три-дев’ять  земель,
Де  ти  її  обіймеш  міцно,
Як  синє  небо  журавель.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024873
дата надходження 22.10.2024
дата закладки 24.10.2024

Анатолій В.

Поглянь, яка чудова осінь.

Поглянь,  яка  чудова  осінь:
Дзвенить,  всміхається  блакить!..
Ця  світло-срібна  неба  просинь
Тобі  дарує  світлу  мить.

Дивися:  вальс  танцює  листя
Під  шепіт  золотих  дібров...
Калина  вогником  в  намисті
Палає,  як  моя  любов.

Роса  у  кожній  намистинці-
Дзеркалить  сонячністю  світ!
І  десь  на  срібній  павутинці
До  тебе  мій  летить  привіт...

Моя  душа  далеко  звідси-
Десь  там,  за  три-дев’ять  земель,
Де  ти  її  обіймеш  міцно,
Як  синє  небо  журавель.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024873
дата надходження 22.10.2024
дата закладки 24.10.2024

Анатолій В.

Останній подих яблука в саду

Останній  подих  яблука  в  саду  -
Його  ще  обійма  листок  останній...
Зачувши  осені  притишену  ходу,
Садок  укривсь  туманом  на  світанні.


На  павутинні  ще  гойдається  роса,
Іще  ми  не  спалили  жовте  листя,
Та  вже  заснула  до  весни  гроза,
Деньки  вже  догоряють  променисті.


Летять  у  вирій  клином  журавлі,
М'ячем  за  обрій  сонечко  скотилось...
І  тиша  -  наче  мир  на  всій  землі...
Неначе  час...  чи  серце  зупинилось.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997619
дата надходження 02.11.2023
дата закладки 03.11.2023

Олександр Мачула

Коли ми виграєм війну

Коли  ми  виграєм  війну,
здобувши  нашу  перемогу,
і  одолієм  сатану  –
скажу  «спасибі»  я…  не  Богу.

Я  буду  дякувати  тим,
хто  кров  свою  пролив  на  фронті,
хто  крізь  вогонь  пройшов  і  дим,
і  рев  гармат  на  горизонті…

І  тим,  що  понесли  життя
у  вічність  по  небесних  сходах,
кому  не  буде  вороття  –
бійцям  од  заходу  до  сходу…

Ще  буду  дякувати  тим,
у  них  стояв  хто  за  спиною
впродовж  холодних,  лютих  зим,
не  переймаючись  собою…

Наповню  келихи  вином
і  запрошу  близьких  та  друзів.
І  будем  пити  за  одно  –
що  ми  позбулися  ілюзій.

Що  спекались  таки  «братів»
і  їх  іудиних  обіймів,
та  відділили  всіх  кротів,
аби  лишилися  надійні.

Не  пожаліємо  вина
за  світу  братню  допомогу.
Осушим  келихи  до  дна
всі  як  один  і  вкупі  з  Богом!

28.01.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972238
дата надходження 29.01.2023
дата закладки 07.05.2023

Ганна Верес

Чи так співають солов’ї… чужі?

Чи  ми  завжди  цінуєм  те,  що  маєм:
Сім’ю,  роботу,  і,  нарешті,  мир,
Коли  життя  собі  й  комусь  ламаєм?
Чи  знаємо,  і  хто  ми,  й  звідки  ми?
Із  дум  таких  снується  павутиння:
А  коли  в  край  навідалась  війна?
Комусь  моя  позиція,  мо’  й,  дивна,
Що  від  війни  втекти  –  це  теж  вина…

Хіба  не  тут  лишилося  коріння,
Що  під  хрестами  спить  у  вічнім  сні,
Й  землі  горбочок,  пам’ятний  і  рідний,
Що  не  тобі  радіє,  а  весні?
Хіба  не  тут  непевні  твої  кроки,
Які  у  рочок  ти  зробив  колись,
Дитинства  слід  і  юність  кароока,
Й  як  перед  іспитом  уперше  помоливсь?

Хіба  не  тут  почав  життя  стежину
Ти  й  світлі  мрії  колисав,
А  мо’,  зустрів  уже  й  свою  дружину
Й  зізнання  перше  в  серці  написав?
Хіба  можливо  з  памяті  це  стерти,
Коли  усе  живе  в  твоїй  душі?
А  незабутні  солов’їв  концерти?
Чи  ж  так  співають  солов’ї…  чужі?

О,  я  не  заздрю  тим,  хто  все  залишив,
Рятуючи  себе  –  не  рідний  край,
Його  ж  не  зможе  замінити  тиша
Землі  чужої.  Боже,  не  карай
Ніколи  і  нікого  чужиною,
Бо  медом  не  бувають  полини,
Нагороди  любов’ю  всіх  земною,
Аби  не  допустили  ще  війни!
                                                                       27.04.2023.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982050
дата надходження 03.05.2023
дата закладки 03.05.2023

Ганна Верес

Пишаюся тобою, Україно!

Пишаюся  тобою,  Україно,
Й  люблю  тебе,  як  матінка  дитя,
Аби  сьогоднішнє  й  наступні  покоіння
Були  борцями  за  твоє  буття.

Любов  словами  важко  передати,
Та  почуттям  ділитися  –  не  гріх.
Встають  слова  в  рядочках,  мов  солдати,
Про  найдорожчий  батьківський  поріг,
Там  мамина  молитва,  й  колискова,
І  батькова  долоня  на  плечі,
І  щастя  роду  в  зігнутій  підкові,  
І  казочка  бабусі  на  печі...
І  пісня,  що  покликала  в  минуле,
Де  дивом  поставала  наша  Русь,
Й  про  те,  як  Україна  не  зігнулась,
Де  кожен  її  син  –  Шайтан-урус.*
Де  землі  найчорніші,  мабуть,  в  світі,
І  люди  –  трудоголіки  на  них,
Що  вірні  Кобзаревим  заповітам,
Тож  вийдуть  переможцями  з  війни.

Пишаюся  тобою,  Україно,
Бо  маю  і  в  собі  козацький  дух,
Що  не  дозволив  стати  на  коліна,
Що  нитку  долі  впевнено  пряду.
                                                                             20.04.2023.
_______________________________________
*  –  прізвисько,  дане  турками,  (зокрема,  Івана  Сірка  називали  урус-шайтаном,  «руським  чортом»)  Він  не  програв  жодної  битви.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981902
дата надходження 01.05.2023
дата закладки 02.05.2023

majra

Чи знаєш ти?

Чи  знаєш  ти,  що  на  порозі  травень?
Кульбабу  розсипає  по  траві.
І  промінь  сонця  лагідно  ласкавий
Так  ніжно  гладить  сад  по  голові.

І  вишня  заквітчалася  і  слива,
Зарожевіла  яблуня  в  бруньках.
Дарунок  неба  -  ця  пора  щаслива,
Це  свято  року  -  в  душах  і  серцях!  

Чи  знаєш  ти,  що  за  вікном  вже  травень!?
Ось-ось  цвітінням  вибухнуть  бузки.
І  солов'їний  спів  на  всі  октави
На  сцені  верб,  на  березі  ріки.

Чи  знаєш  ти?..  -  та  знаєш,  знаєш,  знаєш!
Ідеш  назустріч  травню  і  весні!
І,  як  усі  ми  -  трепетно  чекаєш
Мир,  перемогу  і  кінець  війні!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981911
дата надходження 01.05.2023
дата закладки 02.05.2023

Н-А-Д-І-Я

ОСІННІЙ РОМАН

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DPabSZMU7Zo
[/youtube]

Осінь.  Листопад.  Втомлена  усмішка.  Сірий  день  і  сумний    ранок,  вечорами  чай  і  шоколад,  а  на  десерт  теплі  спогади.

Ти  пам"ятаєш  пізню  осінь?
Летіли  в  вирій  журавлі...
Ти  гладив  ніжно  мої  коси,
А  лиць  торкалися  жалі.

І  не  тому,  що  передзим"я
Сміливо  в  очі  заглядало,
А  просто  тихе  надвечір"я,
Про  літо  тепле  нагадало.

Твою  тримаю  міцно  руку,
Тебе  прошу:  не  відпускай.
Щоб  не  посіять  в  серці  пустку,
Про  зиму  думать  зачекай.

Легка  війнула  прохолода,
Десь  знову  жовтий  лист  упав.
Несла  ця  осінь  насолоду,
Та  день  до  вечора  тікав.

Ішли  помірним  тихим  кроком,
Несли  у  згадках  ті  літа,
Які  торкнули  ненароком,
Коли  осінній  лист  злітав...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980973
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 28.04.2023

Н-А-Д-І-Я

ДОРОГА ДОДОМУ

Десь  далеко  чуть  розкати  грому,
Дощ  міленький  знову  накрапа,
Він  спішить,  біжить  до  свого  дому,
Ця  життя  дорога  нелегка.

Зупинивсь,  поглянув  -  чисте  небо,
Закінчилась  ця  страшна  війна.
Лиш  тепер  почув  пташиний  щебет,
У  його  країні  вже  весна.

Є  дороги  різні  у  житті,
Та  найкраща,  що  веде  додому.
Там  живуть  серця,  що  в  доброті,
Це  йому  одному  лиш  відомо.

Ті,  що  не  забудуть  і  не  зрадять,
Будуть  всі  чекати  до  кінця.
Час  серця  ніколи  не  остудить,
Це  найкращі   у  житті  місця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981022
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 28.04.2023

Любов Іванова

ПРЕДРАССВЕТНАЯ ТИШИНА

[i][b][color="#0a12ad"]П-росыпайтесь,  будем  слушать  утро,
Р-анний  час  без  шума  и  возни.
Е-ле-еле  иней  перламутром
Д-ом  укрыл...  и  луч  над  ним  возник.
Р-азукрашен  гроздьями    рябины
А-йсберг  белый  у  резных  ворот.
С-нег  с  морозцем  пишет  нам  картины.  
С-частлив  сам  и  вместе  с  ним  народ.
В-сходит  солнца  шар  над  темным  лесом,
Е-й-же-ей,  услада  для  очей.
Т-о,  что  ночь  держала  за  завесой,
Н-ебо  красит  яркостью  лучей.
А-  в  природе  новая  завязка,
Я-сный  день  идет  на  смену  мгле.

Т-емнота  сняла  под  утро    маску
И-  бесшумно  стало  на  земле...
Ш-епот  снега  слышал  кто-то  раньше?
И-з  сугробов  чуть  заметный    пар.
Н-ет  на  свете  этих  кадров  краше,
А-  все    это  -  зимний    месяц  царь.[/color][/b][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939319
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 05.02.2022

Sukhovilova

Так хочеться…

Так  хочеться  літа,  і  квітів,  і  сонця,  
Так  хочеться  віри,  тепла,  світлих  мрій,  
Щасливих  облич  зі  старого  віконця,  
І  кави  смачної  з  пахучих  надій...  
Так  хочеться  дійсно  багато  і  мало,  
Так  хочеться  тихо  і  голосно  враз,  
Щоб  сонце  сідало,  а  потім  вставало,  
Щоб  просто  повільніше  рухався  час.  
Так  хочеться...  Хочеться...  Хмар  поміж  просинь,  
Обдертих  кутками  у  пам'яті  слів,  
Душевних  вібрато,  голублячих  осінь,  
А  потім  спадаючих  в  лоно  снігів...  
Так  хочеться  щастя  шматочок  земного
Зірвати,  мов  вишню,  в  квітучім  саду,  
Позбутись  болючого,  трішки,  сумного,  
Відвести  назавжди  від  людства  біду.  
Чи  це  в  моїх  силах  -  на  жаль  ,  я  не  знаю,  
Лишень  мого  серця  тремтить  тятива,  
Я  вас,  мої  люди,  у  віру  вдягаю,  
Хай  Небо  почує  ці  тихі  слова...  
***

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938734
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 30.01.2022

Любов Іванова

ЗИМНИЙ ДЕНЬ СМЕНИЛСЯ НА ВЕЧЕР МОРОЗНЫЙ

[b][i][color="#0b27b5"]Зимний  день  незаметно  сменился  на  вечер  морозный
Обагрился  лучами  над  лесом  пурпурный  закат...
Мне  тебя  не  вернуть...  ты  озвучил,  что  все  слишком  поздно,
Окатила  реальность,  как  бурный  с  горы  водопад.

Не  прошу  объяснений,  мне  ясно,  что  чувства  остыли
Не  разжечь  тот  костер,  что    буран  отчуждений  задул.
Нас  с  тобой  разделяют  теперь  не  холодные  мили.
А  лишь  то,  что  ты  сам  от  меня  где-то  в  бездну  шагнул.

Холода...  холода,  и  бураны,  метели  да  вьюги.
И  на  сердце  зима,  ледники  нету  сил  растопить
-"Да  ты  плюнь  на  него",  -  мне  советуют  часто  подруги...
Им,  скорее  всего,  не  пришлось  в  жизни  так  вот  любить.

День  сменился  на  ночь,  полотном  мгла  укутала  город
Мне  опять  не  уснуть,  мне  с  бессонницей  ночь  коротать.
Нет,  не  тот  за  окном,  а  вот  тот  что  в  душе  моей  -    холод,
С  ним  в  обнимку,    одной    снова    зимнее  утро  встречать.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938684
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 30.01.2022

Н-А-Д-І-Я

ЯКЩО МЕНЕ ЗАБУДЕШ ТИ КОЛИСЬ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iM3rK86Y-nc[/youtube]

Якщо  забудеш  ти  колись  мене,
І  в  пам"яті  твоїй  я  стану  лишня,
І  просто  так  пройде,  усе  мине,
І  вітер  прошепоче:  ти  -  колишня.

Та   не  повірю  я   його  словам,
Хоч  зашпори   пройдуть  в  моєму  серці.
Повірю  краще  я чудовим  снам,
Хоч  цій  розлуці  вторить  віще  скерцо.

Казкові  обриси  мого  кохання,
Мене  повернуть  у  минулі  дні,
А  ти  залишиш  всі  свої  вагання,
Які  для  тебе  будуть  все  ж  складні.

І  вітер   змінить  курс  свій  на  попутній,
І  освіжить  по  -  новому  думки,
І  зрозумієш  -  втратив  незабутнє,
Закрив  ти  свого  щастя  сторінки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938047
дата надходження 24.01.2022
дата закладки 28.01.2022

Любов Іванова

А Я ШУКАЮ ВТРАЧЕНУ ЛЮБОВ

[b][color="#051d94"]А-  води  плинуть  ріками  в    моря,

Я-  пробую  в  потік  пустити  смуток.

Ш-епоче  мені  вранішня  зоря  -
У-  долі  не  великий  щастя  жмуток.
К-охання  загубилось...  не  знайду,
А-  вірила,  ось-ось  мені  це  вдасться.
Ю-нацтво,  перші  зустрічі  в  саду,

В-есняне,  наше  вимріяне  щастя.
Т-ам  залишився  простір  юних  мрій,
Р-азом  ми  спільні  плани  будували,
А-  ти  був  мій,  тоді  був  тільки  мій...
Ч-и  ж  нам  лихе  щось  долі    віщували?
Е-легія  сумна,  а  не  романс
Н-аписана  чомусь  у  нас  з  тобою
У-  всьому  Бог  дає  людині  шанс...

Л-ишити    б  все,  пов'язане  з  журбою.
Ю-рбою  дум  заповнені  роки,
Б-езмежним  залишається  бажання.
О-дне-єдине,  що  далось  взнаки  -
В-ернути  те  прогаяне    кохання.[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938317
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 28.01.2022

majra

Нема нікого вдома

Нема  нікого  вдома,  зачекайте,  
Я  недалечко,  скоро  підійду.
А  може,  трохи  згодом  завітайте,
Для  вас  завжди  хвилинку  я  знайду.

Посидимо,  розкажете  новини,
Що  нового  у  нашому  селі...
...Минає  літа  друга  половина,
Відсвяткували  врешті  Ілії.

Вже  скоро  Спас  і  яблучка  медові,
Солодких  свят  із  нетерпінням  ждуть.
А  на  стерні  мережки  волошкові,
З  ромашками  і  маками  цвітуть.

І,  слава  Богу,  житечко  вродило,
Тож  будуть  паляниці  й  калачі,
Погоже  літо  світ  підсолодило,
Серпневі  зорі  падають  вночі.

Потрошки  розкриваються  горіхи,
І  сонях  пелехатий  вже  доспів.
...Як  мало  людям  треба  тої  втіхи,
Аби  сусід  сусіда  розумів.

Щоб  не  пішло  злослів'я  поміж  ними,
І  не  мовчали  в  гніві,  як  чужі...
Щоб  не  були  ніколи  ворогами,
І  тільки  квіти  квітли  на  межі.

І  добрий  день  казали  й  добрий  вечір,
Ділили  сум  і  радість  поміж  всіх.
Коли  прийдеш,  щоб  це  було  до  речі,
І  навпіл  розділявся  сум  і  сміх.

Щоб  кликали  хоч  часом  -  до  вечері,
Не  так  поїсти,  як  на  балачки,
Щоб  на  замок  не  закривались  двері,
А  лиш  вставлялись  в  клямку  маячки.
06.08.2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922058
дата надходження 12.08.2021
дата закладки 13.08.2021

Сонячна Принцеса

То осінь, друже мій…

То  осінь,  друже  мій.
То  -  осінь.
І  грім,  і  блискавка,  і  сум…

А  пам`ятаєш,
Як  ми  босі
Збирали  ранішню  росу
І  напували  душі  спраглі,
Гоїли  зранені  серця?..
Лиш  час  котився  по  спіралі
до  невблаганного  кінця...

А  пам`ятаєш  –
Літня  злива
Накрила  раптом  нас  обох?
О,  я  була  тоді  щаслива!
Нам  усміхнувся  щедрий  Бог.
І  ми  повірили  у  себе.
І  ми  повірили  у  нас.
У  мить  таку  –  достатньо  неба.
Так  виникає  резонанс.

А  потім  -
Наша  перша  осінь
І  незабутній  падолист...
Ти  цілував  моє  волосся…
Ми  уявляли,  як  колись…

Ти  ж  пам`ятаєш?!
Ні.
Не  можеш…
Бо  нічогісько  не  було.

Лиш  мрія,
На  реальність  схожа,
Ще  випромінює  тепло…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922006
дата надходження 12.08.2021
дата закладки 12.08.2021

Наташа Марос

АКСИОМА…

Я  всегда  там,  где  боль,
Там,  где  мысли  мои,  аки  призраки,
Пресловутая  моль,
И  она  там,  ну,  разве  что,  изредка...
Где  неистовый  мир
Второпях  не  находит  хорошего,
В  ложе  пыльных  квартир
Я  останусь  одна,  всеми  брошена...
Да  стихами  плесну,
Словно  оттепель,  в  смежные  комнаты,
Нарисую  весну...
Признавайтесь,  а  Вы  меня  помните?..
Вспоминаете  хоть
Половодье  и  лодку  у  берега,
Пепел  жарких  стихов,
Когда  я  ещё,  глупая,  верила...
Ну,  конечно  же,  нет...
Вы  -  в  миру,  что  в  пиру,  Вы  -  на  волюшке  -
Оставляю  билет
С  чаевыми,  да  прямо  на  столике...
А  зачем  мне  одной
Два  билета  по  жизни  накатанной...
Там,  у  Вас,  выходной
У  меня  безрассветно  -  закаты  всё...
У  меня  -  суета,
Суета-маета,  знаю,  вечная...
Аксиома  проста  -
Колея  Ваша  тихая,  встречная...
Всё  у  нас  набекрень...  -
И  ручьи,  как  стихи,  безответные,
Начинается  день...
Я  встречаю  весну  глупо-ветрено...

                 -                      -                      -

             

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908854
дата надходження 23.03.2021
дата закладки 23.03.2021

Анатолій В.

Лютому

Лиш  двадцять  вісім  кроків  до  весни,
Лиш  двадцять  вісім  спалахів  світила!..
Дерева  додивляються  ще  сни
Про  теплий  дощ  і  сонячні  вітрила...

Їх  кличе  в  небо  пісня  журавлів,
Вони  ще  снять  веселки  перевеслом...
Цей  сон  в  бруньках  пелюстям  побілів,
Хоча  на  річці  крига  ще  не  скресла.

Ще  проліски  під  ковдрою  снігів,
Та  сонце  їх  цілує  на  світанні...
Криштальним  дзвоном  криги  онімів
Цей  лютий,  як  акорд  зими  останній.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903726
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 18.02.2021

Анатолій В.

Любов помиратиме боляче…

Любов  помиратиме  боляче,
Як  в  осінь  пожухлий  листок,
То  з  криком  про  милість  світ  молячи,
То  мовчки  забившись  в  куток...

В  безвиході  -  навпіл  зламається!
На  мить  оживе  серед  мрій
І  в  тиші  в  дорогу  збирається...
Чи  є  хтось,  хто  скаже  їй:  "Стій!"?

А  тиша  -  ні  кат,  ні  заступниця...
З  надією,  що  не  кінець,
На  землю  від  янголів  спуститься
Крізь  хмари!
                               У  ніч!
                                       Навпростець!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901218
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 16.01.2021

Анатолій В.

Знову осінь…

Знову    небо  заплаче  дощами,
Журавлями  печаль  защемить...
Знову  осінь  Диметри  сльозами
Вимиває  із  неба  блакить.

Знову  осінь,  знов  палимо  листя.
Знову  зрушилась  часу  спіраль.
Знов  калина  в  червонім  намисті
Загорнулася  в  жовту  вуаль...

А  думки  коло  тебе  кружляють,
Як  лелеки  навколо  гнізда,
Хоч  усе  розуміють  і  знають:
Час  минає  -  тече,  як  вода...

Серед  безліч  зірок  і  галактик
Загубилися  наші  світи  -
"Я"  -  ніяк  невиправний  романтик,
І  далека,  замріяна  -  "Ти".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896619
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 30.11.2020

Ніна-Марія

НЕДОСПІВАНА ПІСНЯ ТВОЯ

3  липня  2020  року  відійшов  у  вічність  відомий  поет,  пісняр
Віталій  Назарук.  Він  був  людиною  з  великим  серцем  і  світлою
душею,  справжнім  патріотом  України    і  співцем  Волинського
краю.  Дуже  важко  змиритися  з  цією  неймовірною  втратою...
Він  був  другом  і  наставником,  який  відкрив  мені  прекрасний
світ  поезіі...
Світла  пам'ять,  дорогий  друже...


НЕДОСПІВАНА  ПІСНЯ  ТВОЯ


Ти  славний  син  Волинської  землі,
Казкового  ожинового  краю.
Нестерпно  тиснуть  у  душі  жалі...
Чому  Господь  найкращих  забирає?
Ще  стільки  недописаних  віршів,
Котрі  любові  сповнені  й  кохання.
І  про  поліських  Мавок  й  Лукашів,
Завжди  на  сайті  я  читала  зрання.
У  кожнім  слові  музика  бринить
Любові  до  Вкраїни  і  родини.
Зумів  життя  достойне  ти  прожить,
Лишивши  заповіт  своєму  сину.
Осиротів  тепер  наш  ,,Ріднокрай'',
Ніхто,  як  батько  більше  не  зустріне.
Нехай  Господь  врата  відкриє  в  рай,
Хай  до  Небес  моя  подяка  лине.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882018
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020

Любов Іванова

А НАМ УЖЕ МАЙ СНИТСЯ

[b][i][color="#058a13"][color="#a10678"]А[/color]прель  войдет  в  права  за  мартом,  

[color="#a10678"]Н[/color]аполнит  все  вокруг  азартом.
[color="#a10678"]А[/color]  дальше    -  тот  цветущий  месяц,
[color="#a10678"]М[/color]ногоголосьем  в  рощах  весел.

[color="#a10678"]У[/color]бор  невест  оденут  вишни,
[color="#a10678"]Ж[/color]изнь  им  подарит  сам  Всевышний.
[color="#a10678"]Е[/color]ще  бы,  все  в  цвету  вокруг,

[color="#a10678"]М[/color]еж  трелей  звонких  -  дятла  стук.
[color="#a10678"]А[/color]  сад  такой,  красивей  нету,
[color="#a10678"]Й[/color],  как  жених,  в  весну    одетый..

[color="#a10678"]С[/color]ветло  и  празднично  на  сердце,
[color="#a10678"]Н[/color]ам  в  мир  чудес  открыта  дверца.
[color="#a10678"]И  [/color]пусть  сейчас  лишь  март  в  походе,
[color="#a10678"]Т[/color]акой    процесс  всегда  в  природе.
[color="#a10678"]С[/color]дать  по  отчету  предыдущий
[color="#a10678"]Я[/color]  за  апрелем  -    жду    цветущий.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870306
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 03.04.2020

Шостацька Людмила

ВІРУЮ

               Молилася  так,  як  напевно  уміла
В  куточку  душі  та  у  затінку  храму.
Знайомі  їй  нотки  усі  з  фіміаму,
 Вдихала  священні  дари  із  кадила.
 Боялась  зробити  там  крок  необачний,
 Дивилась  іконам  у  вічі  несміло,
 Ковтала  свій  біль  і  ще  більше  боліло.
 «Пробачте»,  –  комусь  шепотіла  –  «Пробачте».
 Літали  думки  по-під  куполом  храму,
 Дивилась,  а  бачились  білі  їй  птиці      
                 Складалися  пальці  самі  у  правиці,
 В  ту  мить  вона  чула  величну  «Осанну».
 Сама  ж  відірвалась  від  грішного  світу,
 Коли  запалила  свічу  Херувимська.
 Чола  доторкнулась  рука  материнська,
 Земного  тоді  не  залишилось  й  сліду.
   А  може  такою  їй  бути  офірою:
   Сама  –  безтілесна,  молитва  лиш  з  крилами?..
   До  себе  повернеться  й  вдома  чорнилами
   Напише  курсивом,  великими  «ВІРУЮ!»
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870282
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 02.04.2020

Олекса Удайко

ДОЩІ ЯК ДІТИ

[youtube]https://youtu.be/JqP_7IU3R10[/youtube]
[i][b][color="#06929c"]Дощі  –  як  діти:  плачуть,коли  гірко?
а  ми  бідуємо,  як  їх  нема…
І  щастя  в  нас  –  мов  в  атмосфері  дірка,
в  душі  –  не  літо,  узаміт  зима.

Дощі  не  люблять,  як  нізащо  ганять,
коли  вони  із  неба  сльози  ллють,
коли  на  небо  вщент  змокрілим  гаєм
випліскується  безпідставну  лють.
 
Не  люблять,  як  у  орія  -  недбалість,
коли  байдужість  в  люду    до  землі,
коли  нероби...  набирають  бали,
гендлюючи  вспак  нив’ям  у  імлі.

Коли  хистять  одні  лани  широкі,
а  інші  –  тупо  збіжжя  з  них  зіжнуть,
коли  в  свої  ще  юні,  кращі  роки
за  неньку-землю  молодята  мруть.  

Дощі  –  як  діти,  люблять,  щоб  із  серцем
до  них,  малих,  й  до  будь-яких  волог…

Коли  на  ум  візьмемо  ми  усе  це,
не  буде  більше  
                                                   втрат,  
                                                                         нещасть,  
                                                                                                       тривог.
[/b]
01.04.2020
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870365
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 02.04.2020

Любов Вишневецька

Мой крест

Счастье  вдаль  умчало...
Потушив  рассвет...
Мне  досталось  мало...
Нелюбовь...  мой  крест.

Больше  не  согреет
миленького  взгляд...
-  Научусь  скорее
без  него  дышать!..

Пусть  обнимет  ночка...
-  Будет  много  звезд!..
Месяц  -  одиночка
выйдет  из-под  слез...

Озарит  улыбку
ласковым  лучом...
Счастье  было  хлипким...
-  Было  только  сном...

Знать  бы  раньше  тайны,
чтоб  себя  не  жечь!
И  не  ждать  случайных
и  желанных  встреч...      
                 
Счастье  вдаль  умчало...
Нелюбовь...  мой  крест...  

                                             23.02.2020  г.

Рисунок  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865732
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 23.02.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Любов до землі збережи

(Слова  до  пісні)

Ти  вранішнє  сонце  лови  у  долоні,
Пройди  по  доріжках  знайомих  скоріш.
Просторів  безмежних  розкриється  лоно,
Там  маки,  пшениця  й  зелений  спориш.

Нічим  не  заміниш  блакить  ріднокраю,
Нічим  не  заміниш  квітучі  сади,
Колосся  дозріле,  гаї  у  розмаї,
Любов  до  землі  збережи  назавжди.

Дерев  білоквіття  в  селі  біля  хати
І  мальв  розмаїття  навколо  цвіте.
Тут  жили  всі  рідні:  і  батько,  і  мати.
Вдихни  це  повітря  прадавнє  святе.

Нічим  не  заміниш  блакить  ріднокраю,
Нічим  не  заміниш  квітучі  сади,
Колосся  дозріле,  гаї  у  розмаї,
Любов  до  землі  збережи  назавжди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865781
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 23.02.2020

Катерина Собова

Таможня

Після    фільму    про  бандитів  
В    тата    Дімочка    питає:
-Ось,    таможня    -      таке  слово,
Що    воно    в    них    означає?  

-Ось    дивись:    я    їду    в    Польшу
Сигарети    продавати,
На    кордоні    дяді    в    торбу
Починають    заглядати,

А    один    кричить:    -Не    можна!
Бо    це    зветься    контрабанда!
Очі    вилупив,    сопе    так,
І    надувся,    як    та    панда.

Я    йому    -    доляри    в    руку:
-А    тепер?    Не    знав    це    лихо…
Дякую    вам    за    науку…
-Ну…    Та    можна!    Тільки    тихо.

І    цю    фразу,    наче    мірку
Знає    тут    собака    кожна,
Оце    місце    перевірки
Так    і    звуть    тепер    -    таможня!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865400
дата надходження 20.02.2020
дата закладки 23.02.2020

Ніна Незламна

Моє життя - сторінки книги / ода /

Моє  життя,  це  немов  сторінки  книги,
Давно  прочитані  й  прожиті  лиш  мною,
У  них  є  літо,  осінь  й  зимні  відлиги,
З  бузковим  цвітом  подолані  тривоги.
Пізня  дитина,  як  та  брунька  троянди,
Що  народилась,  вже  перед  морозами,
Часті  хвороби,  то  ж  не  до  насолоди,
Батькам  заважко,  по  тілу  мов  лезами.
Весняна  повінь,  закликала  до  життя,
І,  як  сльозину,  хоч  й  солону  ковтала,
Й  шквал  перепонів,  все  ж  вірила  в  майбуття,
У  люди  вийду,  я  відчувала,  знала.
І  в  сукні  зношеній,  долала  шлях  наук,
Роки    у  школі,  з  гірчинкою  минали,
А  коли  літо,  собиралася  у  гурт,
Ми  буряки  з  подругами  вже  сапали.
Полечко  чуло,    ту  пісню,  задушевну,
Під  сонцем  ясним,  то  ж  припікало  в  плечі,
Хоч  заробили    копійчину  мізерну,
Нас  підбадьорювали  звуки  лелечі.
Давно  вірш  перший,  був  написаний  до  свят,
Теплі  рядочки,  подеколи  згадаю,
Я  здивувала  родину,  знаних  малят,
У  душі  й  нині  щиросердно  плекаю;
«В  маленькому  містечку
На  берегах  крутих
Росло  мале  дитятко
В  сім`ї  Ульянових…
Росло  й  думало  воно
Про  краще  майбутнє
Чи  проживемо  сумно?
Чи  світле  незабутнє…?  »
(  написаний  в  п’ятому  класі,
 були  невмілі  перші  кроки).
У  скруті  жити,  які  вже  там  вірші,
Та  ще  й  підтримки,  опісля  не  мала,
Бажала  я  смачніше  з`їсти,  як  всі,
Йти  працювати,  надію  плекала.
Не  пасла  гуси,  з  дитинством  прощалась,
Тепер  лиш  спогад,  як  ранкове  сонце,
Те  гелготіння,  допоки  збиралась,
Мене  втішало,  погляд  у  віконце.
***
Вкотре  сторінку  я  перегортаю…
В  домі  нестатки,  сім`я  завелика,
Тож  тільки  в  праці,  можна  збути  лихо,
Може  хтось  скаже,  то  чергова  примха,
Хтілось  забути,  слово  «сіромаха».
Як  той  метелик,  роси  на  листочках,
Вправно  збирала,  щоб  все  ж  мати  сили,
Часто  губилась    у  квітлих  пелюстках,
Для  батьків  втіха.  За  мене,  просили,
Бога  й  всіх  святих,  здолать  хвороби  й  страх.
Щоб  знайшла  стежку,  чарівную  в  житті,
Та  й  не  журилась,  з  волошками  в  полі,
І  посміхалась,  до  ромашок    в  житі,
Перегортаю  пелюстки  в  суцвітті.
***
А  чи  пройшов,  хтось  свій  шлях  без  помилок?
Все  в  окулярах,  у  рожевих,  на  жаль,
Ти  молодий,    тож  ще  є  в  навчанні  толк,
Вечірня  школа,  важко,  в  душі  печаль,
Ще  ж    є  робота,  багато  сходинок.
Підйом  по  сходах,  понадміру  крутих,
Хоч  оступилась,  все  ж  обрала  волю,
Весни  сум`яття,    в  саду  закоханих,
Розцвіла  квітка,  стріла  свою  долю.
Йду,  попереду-  хата  на  горбочку,
То  сон,  далеко,  від  мами  і  тата,
Вітер  колиску,  гойдав  у  садочку,
А  в  житті  планів,  іще  так  багато.
Весна  минала,  моя  двадцять  п`ята,
Праця,  навчання.  Вітання  колегам,
І  за  три  роки,  стоїть  своя  хата,
Рукам  завдячу,  рідним  й  молитвам,
Всього  навчили,  була  ж  не  пихата.
***
Так  пори  року,  в  сторінках  ховались,
Гості  не  часті,  до  батьків  на  поріг,
Спогад    дитинства,  сім`єю  збирались,
Любов`ю  сповнений,  матусин  пиріг.
Сльозина  вдачі,  ненька  приголубить,
Чому  так  рідко,  приїздиш  доню?
Весь  час  у  справах,  від  сліз  витру  губи,
Загляну  в  очі,  поглажу  долоню.
Три  зірки  в  небі  -  маємо  три  доні,
Проблем  достатньо,  хворіють  нерідко,
Немає  помочі.Та  дяка  долі,
Справлялись  вдвох,  то  ж  й  на  душі  легко.
Часто  бувало,  що  папір  та  ручка,
Допомагали  труднощі  пережить,
До  гуморесок  шукала  словечка,
Журби  позбутись  та  всіх  розвеселить.
***
Золоту  осінь,  стріла  в  сорок  років,
Роки  минулі  -    падіння  і  злети,
Біда  ввірвалась,  втрата  найдорожчих,
Душа  страждала,  складала  куплети,
Вони  ж  губились,  посеред  листочків…
Я  пролистаю,  лиш  кілька  штук  назад,
Зоріє  спогад….  золоте  весілля,
Куйовдив  вітер  багряний  листопад,
Рядки  вітання….  святкове  застілля.
*«Дорогие  мама  и  папа,
Дорогие  родители  наши,
Вспомните  как  когда  –  то,
Уже  пятьдесят  лет  спустя,
Вы  повстречали  друг  друга,
Друг  другу  открыли  сердца,
Не  было  видно  вам  свадьбы,
Ведь  годы  были  не  те,
Горько  вам  не  кричали,
Лишь  хлеб  лежал  на  столе.
Но  несмотря  на  невзгоды,
Трудностей  не  боясь,
Нас  семерых  породили,
Бога  за  нас  просили,
Чтобы  жило  дитя.
И  вот  сегодня  собрались,
Все  за  семейным  столом,
Чтобы,  от  сердца  поздравить,
Выпить  за  торжество.
Дорогие  мама  и  папа,
Простите  детей  своїх,
Что,  может  не  так  сказали,
Иль  чем  -  то,  смогли  огорчить.
Сердечно  мы  вас  поздравляем,
Хотим  одного  пожелать
Как  в  золотой  век  собрались,
Собраться  и  в  семьдесят  пять!
1980г  *
***
Роки  минали…  на  скронях  сивина,
Полоса  чорна,  змінилась  на  світлу,
Вже  й  наче  рідна,  добріша  чужина,
І,  як  дитя,  тішусь  цьому  світу.
Мої  три  доньки,  як  квіточки  в  полі,
Шляхи  шукали,    теж  старанно  вчились,
Щоб  знайти  щастя  та  жити  на  волі,
Їх  рясні  мрії,  зерном  розсипались.
Весняний  вітер,  сонце  в  піднебессі,
Сприяли  долям  на  вік  поєднатись,
Рушники  в  квітах.  Весілля  на  часі,
Так  рік  за  роком,  ми  ж  лише  пишались.
На  світ    родилося  прекрасне  дитя,
Радість  земна,  узрівши  перші  кроки,
Милих  онуків,  лепет;  баба,  дідя,
Придали  сили  на  наступні  роки,
Як  ковток  кисню,  для  повного  щастя.
***
Вже  за  віконцем  гасяться  ліхтарі,
Палав  світанок,  допишу  сторінку,
А  чи  й  радіти,  нині  своїй  порі?
Зустріла  зрілість,  не  хочу  спочинку.
Галас  по  хаті,  семеро  онучат,
Хай  у  достатку  в  життєвому  вирі,
Не  знають  воїн  та  щасливі  стократ,
Живуть  довіку  в  радості  і  в  мирі!
***
Літа  мої,  такі  тихенько  крались,
Смерть  підкрадалась  на  віку  три  рази,
За  молитвами,  болі  розчинились,
Знову  я  граюсь,  з  дітками,  як  завжди.
Незламну  долю,  вкотре  возвеличу,
Дивлюсь  до  неба,  читаю  молитву,
Завше  в  надії,  весноньку  покличу,
Й  тільки  добра,  усім  на  світі  зичу.
Плекаю  спокій,  благодатну  тишу,
Місячне  сяйво,  думки  в  інших  світах,
Вірша  рядочки,  чи  прозу  напишу,
Ними  живу,  хоч  я  й  в  осінніх  літах,
Любиме  хобі,  моє  не  залишу.
Як  прожила?    Це  знає  лиш  Всевишній,
Писалась  книга,  це  скарб  мого  життя,
Хто  був  зі  мною  й  цей  світ  навколишній,
Дав  душі  вижити,  бачить  майбуття.
Зорі  зникають,  дарують  новий  день,
Ще  в  книзі  маю,  чистенькі  сторінки,
Чи  доля  шанс,  ще  дасть  й  почую  пісень?
Себе  потішу,  задзвенять  знов  струмки,
Стріну  весну,  продовжу  писать  книгу…
***
Моє  життя,  тут,  на  сторінках  книги,
Усе  прочитане,  прожите  мною,
Ніжно  торкаюсь  своєю  рукою,
Змінюють  колір,  вже  ледь  жовтуваті,
Як  поладнати  в  душі  із  собою,
А  чи    заплакать,  чи  та  й    заспівати?
Чи  може  й  справді,  краще  знов  писати.

Лютий  2020р  (*-рос  мовою.)
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865740
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 23.02.2020

Світлая (Світлана Пирогова)

Поклич

Як  пишно  розквітатиме  весна  в  вінку,
Протягне  сонячний  світанок  руки.
Поклич  мене,  зіллємось  разом  у  танку,
Звучатимуть  в  серцях  любові  звуки.

Як  прийде  білий  день  у  радості  й  журбі,
Із  ласкою  від  лагідного  літа,
Поклич  мене  скоріш,  я  вийду  із  юрби,
Мов  райдуга  засяю  розмаїттям.

Як  завітає  вечір  в  сірому  плащі,
Стихатиме  потроху  денний  гомін,
І  повні  вражень,  почуттів  палких  ковші,
Поклич  мене  в  осінній  щастя  пломінь.

Як  приблукає  таємничо-стигла  ніч,
І  темінню  прикриє  всі  принади.
Мене  тихенько  в  зиму  споминів  поклич,
Збиратимем  сніжинок  міріади.

До  тебе  прибіжу,  скоріш  мене  поклич...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858664
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 22.12.2019

Світлая (Світлана Пирогова)

Життя єдине

Життя  єдине  тільки,  іншого  нема.
Не  транспорт  це,  хоча  і  швидкохідне.
Весна  квітуча,  літо,  осінь  і  зима,  -
Пройти  б  усі  його  етапи  гідно.

І  сонячно  буває  й  прохолодно  нам.
То  п*ємо  сум  із  чаші,  то  -  самотність.
Але  ж  важливо  не  скоритися  вітрам,
Добром  наповнити,  мов  медом  соти.

Складаєм  щастя  пазли  рідним  і  близьким.
На  жаль,  є  втрат,  розлук  болючі  точки.
І  кригою  вкривається  душа  від  зим,
Або  проймає  її  сила  току.

І  дружби  кришталеву  вазу  зберегти,
Не  зрадити  любові  світ  почварно.
Життя  -  така  щедротна  неповторна  мить,
То  ж  не  втрачайте  Богом  дане  -  марно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858801
дата надходження 22.12.2019
дата закладки 22.12.2019

Променистий менестрель

Цей білий сум як сніг

       

Лапатий  падав  сніг
на  одіж  і  на  вії,
але  тепло  в  душі,
бо  так  блаженні  мрії...
Цей  морозець  дзвінкий  –
підошви  розмовляють:
"Усі  твої  думки
я  знаю,  знаю,  знаю..."

Тепер  отих  снігів
немає,  лишень  в  горах.
Та  де  –  льодовики
відламуються  в  море
і  м'ячик  цей  –  Земля
шкідливих  терпить  й  досі?
Колись  такі  малі
і  берегом,  ще  й  босі...

Що  ж  коїмо  тепер,
зоставим  щось  онукам:
канави  стічні  рік,
пеньки  й  пиляння  звуки?
Невже  останній  ум
зміняємо  на  гроші  –
далеко  під  сукно
всі  заповіді  Божі?

16.12.2019р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858248
дата надходження 17.12.2019
дата закладки 17.12.2019

Денисова Елена

В зимову світлу ніч

В  зимову  світлу  ніч  прокинешся  раптово,
поглянеш  у  вікно  -  будинки  сірі  сплять.
Ллють  світло  ліхтарі  загострено-нервово,
що  проникає  в  дім  крізь  скла  холодну  гладь.

У  темних  небесах,  в  морозній  височіні
вже  місяць  вигляда,  зірковий  ватажок.
З  дахів  похилих  вниз  спадають  сірі  тіні
й  нашіптують  мені  сюжети  для  казок.

Весь  вечір  падав  сніг  –  засипав  підвіконня,
посидіть  місяць  сів  на  цей  холодний  мох.
Мабуть,  у  нього  теж  замріяне  безсоння,
і  я  вже  не  одна  –  ми  з  місяцем  удвох.

Посидів  –  та  поплив,  неначе  лебедиця,
а  я  згадала  те,  що  трапилось  колись:
малим  дівчам  себе,  дівочі  таємниці
та  мрії  про  любов,  що  так  і  не  збулись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857818
дата надходження 13.12.2019
дата закладки 13.12.2019

Н-А-Д-І-Я

А ти кохав отак?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=S9s0qvkY3qw[/youtube]

А  ти  кохав  отак,  щоб  раз  й  навіки,
Недивлячить  це  літо,  чи  зима?
Чи  не  було  кохання  це  для  втіхи,
Розтрачував   чуття  так,  задарма?

А  ти  кохав,  як  зорі  срібний  Місяць,
Та  в  серці  в  нього  завжди  лиш  одна,
Ранкова  зірка  -  неба  чарівниця.
Ти  бачив,  щоб  вона  була   сумна?

Ти  цілував  ,  як  море  берег  ніжно,
І  хвилями  ласкає  день  при  дні?
Чи  знаєш  біль,  як  кидать  легковажно,
А  чи  писав  їй  вірші  і  пісні?

Чи  ти  кохав,  як  Сонце   любить  землю,
І  посилає  промені  лиш    їй  одній?
І  знає,  що   любов  ця  недаремна...
Чи  можеш  так  кохати  ти,  чи  ні?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856284
дата надходження 29.11.2019
дата закладки 30.11.2019

Світлая (Світлана Пирогова)

Пізня осінь…відвикати мушу

Пізня  осінь...хмари  суплять  брови.
Почорніло  поле,  зоране  у  строк.
Розгулявся  вітер  у  дібровах.
Крок  за  кроком  -  і  життя  дає  урок.

Непомітно  якось  віддалились.
Ні,  не  відстанню,  вона  й  колись  була.
Мабуть,  стало  давнє  неважливим,
Потускніли  наших  вражень    дзеркала.

Пізня  осінь...відвикати  мушу.
Час  не  спав,  відгарцював  стрімким  конем.
Розворушив  спогадами  душу,
І  дощем  закрався  в  серце  тихий  щем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856186
дата надходження 28.11.2019
дата закладки 29.11.2019

Олеся Лісова

Зітхає ніч

Зітхає  ніч,стирає  піт  з  чола,
Хмаринам  сіру  ковдру  розстеляє,
Повзе  вужем  передранкова  мла,
Густим  жахіттям  на  дахи  лягає.

Гілки  дерев  постукують  в  вікно.
Незримі  тіні  в  липкому  тумані
В  віконні  рами  вішають  панно
І  стигне  в  жилах  кров  осінньодрами.

Гудуть  дроти  повітряних  розмов,
В  таємних  снах  криниці  заніміли.
Збирає  міць  морозяний  призов
Лякаючи  калюжі  задубілі.

Вітрюга  змоклий  лист  несе  у  пріч,
Хребти  ламає  раті  сухостою.
Перлини  сліз  летять.  Зітхає  ніч…  
Несе  бажання  приспані  з  собою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856332
дата надходження 29.11.2019
дата закладки 29.11.2019

Наташа Марос

НЕ НАШЛА…

...вот  эти  каменные  стены,
Пустую  призрачную  ночь
И  догоревшее  полено,
Да  боль  отравленного  плена  -
Мне  никогда  не  превозмочь...

А  где  же  то,  что  я  искала,
Когда  всенощно  не  спалось...
Кто  поломал  мои  лекала  -
И  счастья  было  слишком  мало,
И,  что  хотела,  не  сбылось...

В  надежде  тёплых  откровений
Я  больше  так  и  не  нашла  -
Ни  просто  свежего  полена,
Ни  сладкий  вкус  обычной  лени,
Ни  пониманья,  ни  тепла...

             -              -              -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856047
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 28.11.2019

Олекса Удайко

ЗАБЛУКАЛО ЛІТЕЧКО

         [i]  блукає  літо  
           серед  жовтого  листя
           маковим  цвітом[/i]
[youtube]https://youtu.be/bKTPpvAkU_c[/youtube]
[i][b][color="#610785"]заблукало  літечко  
                                 у  тенетах  осені
наглими  вкрай  квітами,  
                                 бджолами  і  росами
пишними  палітрами,  гамами  розваг…

не  кінець  то  світу  ще  –  
                               променями  босими
тінь  землі  освічена  задля  противаг

то  ураз  захмариться,  
                               то  вкрай  розпогодиться
а  то  ліс  запариться  
                               мікоризи  родами…  
літнім  людям  мариться  молодість  своя

панегірик  валиться  
                                 пред  такою  вродою
й  ронить  кволо  палицю  в  трелях  солов’я

серед  кіл  барвистості  
                                 споглядає  червнями  
вповні  звабний  пристрастю,  
                                 та  гонимий  тернами
впевнений  в  успішності  смілий  маків  квіт

як  взірець  безгрішності  
                                 подивує  зернями
тонучий  в  невтішності  божевільний  світ[/color][/b]

19.11.19

©  Олекса  Удайко  (текст  і  світлина)
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855126
дата надходження 18.11.2019
дата закладки 28.11.2019

Н-А-Д-І-Я

Осіння тиша

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uAQVTXxrvMw[/youtube]

Загрався  вітер  -  гне  тополі,
Припав  до  листя  -  шарудить.
Згасає  день  на  видноколі,
Навколо  тиша.  Осінь  спить.

Лиш  де-не-де  злетить  листочок,
Журливий  погляд  кине  в  світ.
Вдихне  повітря  ще  ковточок.
Скінчиться  так  його  політ.

Десь  пташка  писне  із  гнізда,
Боїться  теж  порушить  спокій.
На  все  в  тривозі  погляда.
Сидіти  треба  тихо  поки.

Чому  тобі  не  спиться,  вітре,
Чи  крил  тобі  своїх  не  жаль?
Життя  своє  ховаєш  хитро,
Та  в  нім  проглядує  печаль.

Осіння  тиша,  сум,  дрімота  .
Чекання  ранньої  зими.
Журба  за  пройденим  висока,
Освятить  дощ  усе  слізьми...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854038
дата надходження 08.11.2019
дата закладки 08.11.2019

Н-А-Д-І-Я

Осіння тиша

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uAQVTXxrvMw[/youtube]

Загрався  вітер  -  гне  тополі,
Припав  до  листя  -  шарудить.
Згасає  день  на  видноколі,
Навколо  тиша.  Осінь  спить.

Лиш  де-не-де  злетить  листочок,
Журливий  погляд  кине  в  світ.
Вдихне  повітря  ще  ковточок.
Скінчиться  так  його  політ.

Десь  пташка  писне  із  гнізда,
Боїться  теж  порушить  спокій.
На  все  в  тривозі  погляда.
Сидіти  треба  тихо  поки.

Чому  тобі  не  спиться,  вітре,
Чи  крил  тобі  своїх  не  жаль?
Життя  своє  ховаєш  хитро,
Та  в  нім  проглядує  печаль.

Осіння  тиша,  сум,  дрімота  .
Чекання  ранньої  зими.
Журба  за  пройденим  висока,
Освятить  дощ  усе  слізьми...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854038
дата надходження 08.11.2019
дата закладки 08.11.2019

Анатолій В.

Я стану звичайним.

Я  стану  звичайним,  таким,  як  всі  інші.
Не  знаю,  чи  сильним,  чи  стану  слабким...
Мабуть,  всі  звичайні,  зазвичай,  мудріші.
Якщо  ти  захочеш  -  я  стану  таким.

Чи  зможу  я  знову  дивитися  в  небо?
Але  вже  із  неба  я  не  упаду.
Я  буду,  я  стану,  ким  хочеш,  для  тебе,
В  собі  силу  й  волю,  я  зможу,  знайду!

Мені  б  лише  знову  до  тебе  торкнутись,
Згоріти  у  полум'ї  справджених  мрій...
Не  хочеться  знову  об  небо  спіткнутись.
Та  я  вже  звичайний...  Лише  б  тільки  твій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845471
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 17.09.2019

меланья

Грешники

Выплакалось  небо,  стало  синее,
дождь  мне  душу  вымочил  насквозь.
Как  же  тяжело  казаться  сильною,
если  ты  касаешься  волос!
А  глаза  твои  горят  по-пьяному,
и  такие  нежные  слова...
Кольцами  не  связаны  и  планами,
но  покончить  с  этим  -  черта  с  два...
Словно  в  рай  пробрались  незаслуженно
и  молчим,  дыханье  затаив,
лишь  дрожат,  как  голос  мой  простуженный,
губы  сумасшедшие  твои..
Я  прильну  как  будто  бы  нечаянно-
хочется  с  ума  тебя  свести...
Ну  а  ты  целуешь  так  отчаянно,
что  за  целый  день  не  отойти.
Знаю  я,  что  счастья  не  получится,
да  и  ты  всё  знаешь  и  не  лги...
Очень  долго  надо  будет  мучиться  -
совестью  оплачивать  долги.
Слов  красивых  видимо-невидимо,
но  в  уме  -  сплошная  чепуха...
Господи,  да  кто  же  это  выдумал,
счастье  из  обмана  и  греха?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847754
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 10.09.2019

Оксана Дністран

Сліпа любов

Сліпа  любов  ридала  на  розпутті:
Куди  іти?  –  довкола  черствий  камінь,
Який  байдужністю  безмовно  ранить,
Зростає  муром  –  ні́куди  звернути.

Сліпа  любов,  бездумно-безпричинна,
Немов  жебрачка,  милості  просила.
Із  вуст  голубка  випурхнула  біла
І  в  небі  розчинилася  невинно.

Сліпа  любов,  оголено-наївна,
Погідно  мироточила  під  осінь,
Землі  дощами  мила  ноги  босі
І  пальцями  кололась  об  ожину.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846876
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 02.09.2019

Ірина Кохан

Ніч

Ти  чуєш,  як  світ  мовчить,
Як  дихає  чорнотою?
Блаженства,  спокуси  мить  -  
Тьма  спалює  денну  хвою.
І  попіл,  і  сонця  жар
Цвіркун  віднесе  на  крилах,
І  ніч  проросте  до  хмар,
І  стане  важка,  мов  брила.
Мовчатиме  криком  сов
І  плюскітом  тихим  неба,
За  шерхіт  сухих  розмов
Обпалених  вітром  стебел
Зачепиться  торба  снів,
Розв"яжеться  вузол  дива:
І  з  присмаком  кавунів
Комусь  наморфіє*  слива.
Й  у  мушельках  сновидінь,
В  гучному  мовчанні  ночі
Все  денне  стає,  мов  тлінь.
Ти  бачиш,  он  юні  очі
Запалює  небостав...
То  зорі,  а  чи  купави?
Леліють  ходою  пав,
Мов  мавки,  лягають  в  трави.
Сріблястий  човняр-дивак
Намащує  воском  хвилі...
Хтось  просто  напише  -  dark,
А  хтось  заримує  милі...
На  те  вона  й  тиша  тиш,
Щоб  казку  свою  писати,
Про  те,  як  шумить  комиш,
Як  ніч  крадькома  до  хати
Веде  тобі  цілий  світ
Захований  між  рядками,
Фрагменти  чужих  орбіт
І  душ  чиїхсь  пунктограми.
*наморфіє  -  насниться  (авт.)
22.07.2019.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846904
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 02.09.2019

Олена Жежук

Сутінки

[color="#000dff"][b][i][color="#001aff"]Лягали  сутінки  у  теплі  трави,
З-за  хмар  дивились  жовті  мідяки.
Останній  промінь  тлілої  заграви
Окреслив  вигин  чорної  ріки.

Солодка  втома  блимала  із  вікон,
Марудні  тіні  шастали  в  кущах.
Якась  пташина  обізвалось  криком,
Голодний  звір  винюхував  свій  шлях.

Тихішав  галас,  та  не  никли    думи,
Душа  ночі  сповідалася    знов.
А  на  терезах  знітилась  від  глуму
По-зрадницьки  
                               обважена    
                                                                 любов.[/color][/i]
[/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846631
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 02.09.2019

Владимир Зозуля

В предзимье

Душа  и  берёза.  Ноябрь…  и  земля  без  тепла.
И  чувство  исхода…  душа,  замерзая,  дрожит.
Полоска  надреза  кору  
                                                                   поперёк  рассекла  –
Но  вены  берёзы  пусты,  как  и  чувства  души…

В  движении  жизни  –  усталость…  осенний  тупик…
Паучий  узор  никуда  не  приведших  дорог…
На  сером  асфальте  сиротски  лежащий  листок,
Как  будто  бы  сорванный  временем  прожитый  миг.

И  можно  уйти…  но  ведь  ты  сожаленьем  объят,
И  нужно  лететь…  а  над  миром  бескрылость  опять…
…ты  крошки  сыпнёшь  на  асфальт  
                                                                     пожалев  воробья…
А  кто  в  этом  чувстве  зимы  пожалеет  тебя?

И  ты  понимаешь  –  у  времени  жалости  нет.
И  чувствуешь  вечной  дороги  холодную  даль.
А  мир?  –  так  же  холодно,  так  же  безжалостно  нем!
И  сыплется  первых  снежинок  серебряный  тальк…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846756
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 02.09.2019

Віталій Назарук

ГОЛОВНЕ – ЗАЛИШАТИСЬ ЛЮДИНОЮ

Зібрати  родину  в  дворі  за  столом,
Під  вікном  милуватись  калиною.
Чого  б  у  нас  далі  в  житті  не  було,
Головне  —  залишатись  людиною.

Полинуть  в  саду  українські  пісні,
Буде  світ  милуватись  родиною.
Накаже  дідусь  всьому  роду  тоді:
"Головне  —  залишатись  людиною".

Коли  біль  у  роду,  неспокій  в  душі,
Поділіться  в  родині  хлібиною.
Згуртуйтесь!  Ніколи  не  будьте  чужі,
Головне  —  залишатись  людиною.

Куди  не  закине  дорога  життя,
Повертайтесь  додому  стежиною.
Учіть  на  віку  своє  рідне  дитя:
Головне  —  залишатись  людиною.

Тумани  уляжуться  біля  води,
Срібні  роси  сіяють  перлиною,
Пам’ятати  маєте,  друзі,  завжди:
Головне  —  залишатись  людиною.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846808
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 02.09.2019

Н-А-Д-І-Я

Я вітаю з поверненням, осінь

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=V9P7xILv404[/youtube]

Я  вітаю  з  поверненням,  осінь,
З  нетерпінням  чекали  тебе.
Ми  радієм  тобі  -  нашій  гості.
В  новий  світ  ми  вступаєм  тепер.

Смакуватимем  світ  кольоровий,
Будь  же  радістю  в  нашім  житті!
Ти  не  зрадь  наші  мрії  прозорі,
Будь  же  щедра  для  нас  в  доброті!

Нас  порадуй  дощами  грибними,
Сонця  теплого  ще  не  жалкуй.
Не  дозволь  жити  днями  нудними,
Що  не  так  у  житті  -  впорядкуй.

Як  зневірився  хтось  у  коханні,
Як  порадниця  -  все  поверни.
Не  єдині  до  тебе  прохання:
Підсоби  дочекатись  весни.

Поведу  тебе  в  світ  цей  казковий,
Тільки  вір,  не  втрачай  своїх  мрій,.
Ти  для  мене  не  був  випадковим.
Навіть  думать  про  це  ти  не  смій!
[img]https://classpic.ru/wp-content/uploads/2015/11/4661/Krasnye-listya-v-luchah-solntsa-1024x576.jpg[/img]

[img]https://yandex.ua/images/_crpd/1dFb1E968/ec0072UAJp/dXojJK7Bc7MnW7bSxjGxB5mHXuWJgYTHtQByXEc1PNVXWwj_RolIf6pK2PLrLSnVk5CCWSt5USKlYNOsAxUXJD1rNGqwkzXhMVmglN495FvEzw273Q[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846763
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 02.09.2019

Н-А-Д-І-Я

Це тобі усмішка на обличчі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CvNi18Y9tyc
[/youtube]
З  осінню  зустрілась  знову  я,
Одна  одній  дивимось  у  вічі.
Давня  мрія  це  така  моя...
Це   тобі  усмішка  на  обличчі.

Впевнено  роби  свій  перший  крок,
Тільки  не  спіши  занадто  швидко,
Бо  ще  літа  хочеться  ковток.
Ще  тримає  з  літом  ніжна  нитка.

Освяти  дрібненьким  нас  дощем,
Подаруй  надію  на  удачу.
Обійми  живильним  вітерцем,
Відгукнись,  якщо  колись  покличу.

Коли  буде  важко,  засумую,
Пригорни  мене  своїм  крилом.
Разом  із  тобою  біль  втамую,
І  забуду  про  душі  надлом.

Надважка  у  осені  задача,
Скільки  треба  ще  переробить.
Та  в  роботі  осінь  не  ледача,
Чудотворний   курс  лиш  не  згубить..


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846860
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 02.09.2019

Олеся Лісова

Невблаганний час

Заварений  на  літній  спеці  час
Іде  вперед,  нікого  не  спитавши,
Стискаючи  в  своїх  лещатах  нас
Він  палить  дні,  приречені,  як  завше.

Один  за  одним,  як  листи  летять,
Пришвидшуючи  осінь  невблаганно.
Їх  у    рибацькі  сіті  не  впіймать,
Не  втримати  в  обіймах  вранці-рано.

Ваганням  кат  для  задумів  і  мрій,
Бо  кожен  день  має  горіть,  як  ватра.
В  шаленім  ритмі  всіх  перипетій
Живім  сьогодні,  завтра  буде  завтра.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846386
дата надходження 28.08.2019
дата закладки 29.08.2019

Владимир Зозуля

Дождь не мешает нам любить

https://youtu.be/ewDC1KWrFbI



Какое  чудо  музыка  Марради...
Ты  слышал  ли…  а  может  быть,  внимал?
Хотя  бы  миг...  хотя  бы  бога  ради…
И  просто…  чтобы  не  сойти  с  ума…

Ты  знаешь…  
Столько  звука,  света,  чувства!
Она  внутри…  она  вокруг  и  сплошь.
Ты  знаешь…  
Это  больше,  чем  искусство,
Она…  –  любовь  и  мир…  цветок  и  дождь.
И  в  ней  мои:  аналог  и  несходство,  
Блаженства  –  боль  и  слова  –  тишина.
(Но  не  хватает  вечного  сиротства)
(И  слишком  много  в  ней  надежды  на'…)
Но  столько  звука!  Столько  чувства!  Знаешь,
Ещё  чуть-чуть  –  и  я  поклясться  б  смог,
Что  видел  небо  –  пальцеруких  клавиш,        
Где  жизнь  играет  человеко-бог.
Да,  смертный  бог.  Но  клавиши…  но  руки…
Они  соприкоснулись  и  слились…
И  жизнь  уже  вся,  будто  в  этом  звуке!
И  музыка  уже,  как  будто  жизнь!
…
Ты  знаешь…  столько  чувства…  столько  чувства…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843403
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 05.08.2019

Віталій Назарук

СЕРПЕНЬ

Любий  мій  серпню,
У  хлібному  золоті  поле.
Густий  засріблився
Краплинами  синій  туман.  
Збирається  осінь,
Яка  моє  серце  знов  коле.
Де  стиглі  отави
Нагадують  нам  про  роман.
Ми  в  кожнім  снопі
Знаходимо  маки  червоні.
Волошок  не  видно,
Вони  піднялись  в  небеса.
Лягають  тумани,
Неначе  сріблять  травам  скроні.
Повітря  дурманить
Достигла  п’янка  ковила.  
В  пахучій  стерні
Ми  бачили    гарні  врожаї.
А  поки  у  ній
Взялися  густі  спориші.
І  світиться  небо
Таке  волошкове  й  безкрає,
Яке  у  цю  пору
Припало  мені  до  душі.
А  вже  навесні
По  нових  хлібах  піде  хвиля.
Так  буде  до  серпня,
А  потім  в  комору  врожай.
І  знов  спориші
Стерню  густо-густо  покриють.
Гляди  свою  землю…
Багатий  храни  урожай…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842695
дата надходження 22.07.2019
дата закладки 22.07.2019

Елена Марс

Главное - верить

"Да"  или  "нет"?  -  нелегко  иногда,  до  безумия.
Нет  равновесия  -  будто  сломались  весы.
Где  ты,  решение,  в  ворохе  мыслей,  разумное?  
Где  ты,  не-призрачность,  светлой  моей  полосы?  

Как  поступить,  чтобы  не  было  больно  и  пакостно?
Что  же  ты,  внутренний  голос,  молчишь,  как  в  гробу?
Господи  правый,  опять  мне  на  сердце  не  радостно,  
Трудно  -  как  будто  чужую  решаю  судьбу.

Даже  девиз  мой:  "что  б  ни  было  -  всё  это  -  к  лучшему"  
Вдруг  побледнел,  будто  силу  свою  потерял.
Может,  мне  просто  довериться  некому  случаю  -
И  по  реке...  что  бы  случай  мне  этот  ни  дал?..  

Часто  полезны  бывают  такие  случайности,  
Если,  рискнув,  перейти  беспокойства  рубеж.
Жизнь  иногда  преподносит  приятные  странности,  
Главное  -  верить,  души  не  теряя  надежд.  

Апрель  2019  г  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842429
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 22.07.2019

majra

Ти знов далеко

Ти  знов  далеко,  як  Земля  від  Сонця.
Нас  розділяють  відстані  роки.
Такий  чужий,  туманний,  посторонній,
Як  інший  берег  Вічної  ріки.

І  скільки  б  я  безмовно  не  кричала,
Ти  не  почуєш,  бо  душа  твоя
Завжди  холодна  і  вона  мовчала,
Коли  збирала  зорі  з  неба  я.

І  все  для  тебе!  все  було  для  тебе!..
Та  якось  раптом  зупинилась  мить.
Я  зрозуміла,  що  тебе  не  треба,
Так  віддано  і  гаряче  любить.

Бо  ти  приймав,  як  дар,  моє  кохання,
Ти  дозволяв  любити,  та  дарма...
Любов  приносить  радість,  не  страждання,
Де  біль  і  розпач  -  там  її  нема...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835612
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019

OlgaSydoruk

Не разрешаю…

В  полнеба  -  тучи-корабли…
Похоже  -  видела  их  прежде…
Под  цветом  паруса  любви
Несут  название  надежды…
И  в  нашем  городе  -  дожди…
И  переменчиво  -  ненастье…
Не  разрешаю:  позвонить,
Не  разорвав,  себя  на  части…
Ты  не  захочешь  не  узнать:
Про  унесённое  годами…
(Не  позволительно  солгать  -
Перед  глазами-образами…)
Запрет  -  о  грусти  говорить…
И...  зацеловывать  запястья…
Ведь  не  возможно  упросить,
Не  напоив,  былою  страстью...
А  в  нашем  городе  -  дожди…
Расцвёл  тюльпан  из  самых  красных…
Не  разрешаю:  приходить
И  отнимать  чужое  счастье…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835525
дата надходження 14.05.2019
дата закладки 14.05.2019

Valentyna_S

…не відає меж

По  безмірно-бездонному  морі
Покотилося  сонце  в  круїз,
Й  традиційна  регата  за  обрій
Почалась  під  весняний  каприз.

І  побачать    хмарини  держави
Кращі  тої,  що  рідною  зву.
Та  лиш  їй  я  співатиму  славу,
Тій  землі,  де  вродилась  й  живу.

Іншим  ліпше  ведеться  народам:
У  комфорті,  достатку,  без  війн.
Прикувала  мене  тиха  врода
І  тримає  в  заруці  навік.

Хоч  століття  у  замкнутім  колі,
З  перших  кроків  люблю  я  усе  ж
Сині  очі  волошок  у  полі,
Придорожні  свічками  тополі  —
Й  почуття  це  не  відає  меж.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835465
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 13.05.2019

Віталій Назарук

СЕРПАНОК СЬОГОДНІ

Мене  сьогодні  розбудив  серпанок,
Що  росами  виблискував  зрання.
І  запах  саду  ніжних  вишиванок,
Із  цвіту  яблунь  вишите  вбрання.

Не  спав  серпанок,  щось  співав  потиху,
Картини  малювали  промінці.
Легенький  вітер  розганяв  на  втіху,
Світлий  туман,  мов  сльози  на  лиці.

Пташки  проснулись  недалеко  в  гаю,
Соло  почав  спросоння  соловей.
Якби  ви  чули,  що  він  витворяє,
Він  був  неначе  справжній  корифей.

А  сонце  піднімалося  угору,
Цвіли  сади  в  серпанковій  тиші…
Художник  ранок  малював  узори,
У  росах  на  густому  спориші…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835397
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 13.05.2019

Ніна-Марія

РОКИ

[img][/img]

А  я  люблю  тебе  й  не  каюсь!
До  серця  спомин  пригортаю:
Де  п'янко  весни  так  цвіли,
Де  нам  на  крилах  принесли,
Із  теплих  тих  країв  далеких,
Любов  негаснучу  -  лелеки.
ЇЇ  ми  свято  берегли!
Розпорошити  не  змогли
Ні  злі  вітри,  ні  сніговії,  
Лиш  невгамовні  лиходії-
Такі  поспішливі  роки  
Летіли  в  безмір.  Навпаки,
Прискорювали  час  розлуки...
Затим  страшні  вселили  муки
До  скону  в  серденьку  моїм...
Все  ж  за  любов  -  я  вдячна  їм.  

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRTzEkkwBzlSzWLX3iVFXzJY3orZUbuK1NhzGDhs4Yk3aiATWPC[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835227
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 12.05.2019

Світлая (Світлана Пирогова)

До мами приїжджайте, діти, вчасно

Щоб  очі  мамині  світились  щастям,
Щоб  усмішка  сіяла  на  вустах,
До  неї  приїжджайте,  діти,  вчасно,
Де  б  не  жили  ви,  і  в  яких  краях.

Бо  найдорожча  це,  звичайно,  мама,
Яка  подарувала  вам  життя
І  теплих  почуттів  і  ласки  гаму,
Відкрила  вам  дорогу  в  майбуття.

І  не  шкодуйте  слів  подяки  неньці,
Вклоніться,  діти,  низько  до  землі,
Бо  завжди  виглядає  вас  рідненька,
Любов  її,  мов  промінець  в  імлі.

До  мами  приїжджайте,  діти,  вчасно,
Де  б  не  жили  ви,  і  в  яких  краях,
Щоб  очі  неньчині  світились  щастям,
Щоб  усмішка  сіяла  на  вустах.


(Від  щирого  серця  вітаю  всіх  одноклубників  з  Днем  Матері!  Любові,  поваги  Вам  від  дітей.  Будьте  здорові  і  щасливі!)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835316
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019

Виктория - Р

Ти-вогник моєї душі!

Ти-вогник  моєї  душі!

Матусенько,люба,єдина
Як  добре,що  ти  є  жива.
Ти-краща  у  світі  людина!
З  тобою  і  день  ожива.

З  тобою  і  сонечко  ясне,
Удвічі  зігріє  теплом.
І  руки  твої  пахнуть  щастям,
А  серце  дарує  добро!

З  тобою  і  квітне  калина,
Тюльпани,бузок  й  спориші
Для  мене,ти  наче  зорина,
Ти-вогник  моєї  душі!
12  05  2019  р  
Вікторія  Р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835307
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019

Патара

Інше — мені не миле

Знаєш,  це  не  про  мене  —
Награне  щось,  розмите
Наче  та  гра  на  сцені.
Треба  мені  —  любити
І  щоб  мене  любили,
А  не  вдавали  тільки.
Інше  —  мені  не  миле,
Інше  —  для  мене  мілко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835049
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 10.05.2019

дівчина з третього поверху

Занадто любила

Чому  все  не  йдеш?  
Чому  не  дивишся  в  очі?
Чому  шепіт  серця  твого  незнайомий  мені?
Невже  все  завмерло?
І  сни  були  справді  пророчі?
Скажи  ж  бо  що-небудь!
Кохаєш,  чи  може  вже  ні?

Чому  ти  мовчиш?  
Чому  тремтять  твої  губи?
Чому  раптом  страх  став  найближчим  другом  твоїм?
Невже  збайдужів  ?  
Невже  стала  зовсім  нелюба?
Скажи  ж  бо  що-небудь  !
Кохаєш,  чи  може  вже  ні?

Це  що  ,  твої  сльози  ?  
Чому  вони  пахнуть...  ртуттю?  
Не  чую  тебе  ...що  ти  кажеш  ,  "кохана  пробач"?
За  що  пробачати  ,  мій  Всесвіте?!
*Стиснуті  груди*
І  раптом  лунає  твій  тихий  зрадницький  плач.
*Увірвався  спостерігач    *

Куди  ділось  світло?!  Чому  я  не  дихаю  більше?!
Де  тіло  моє?!  
А  душа?!
(Трагічно  пуста...)
Кому  ж  завинила  ?  
Кохала  я    сильно  та  грішно...
Кохала  безмежно  ,
бездумно  ,
без  розуму
рідні  уста.

***
Хто  ви  такий?  
Ми  знайомі?  Невже?  Я  й  забула..
*серце  кольнуло  раптово  межі  грудей*
Пане,  пробачте  ,  
душа  моя  міцно  заснула.
Занадто  любила  не  тих,  
не  своїх  людей..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830616
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019

Олекса Удайко

ПОЕЗІЯ – ЦЕ…

           [i]Певно,  стомились  від  сьогодення...
           Хочеться  гарної  музики,  поезії...
           І  просто...  "нічогонеробтва"  –
           подумалось  мені...  І  ось  –
           вкотре!  –  таймаут!            [/i]
[youtube]https://youtu.be/o89kEMsLFQs
[/youtube]
[i][b][color="#890f9c"]Віршуємо  й  не  думаєм  всерйоз,
чи  маємо  на  те  благословіння.
Чи  то,  бува,    не  хляка  чи  мороз,  
не  словоблуд...  напутнього  начиння?

Поезія  –  це  ліки  для  душі,
від  болю  в  серці  екстрена  пігулка,
поезія  –  не  епос  і  вірші  –
по  фібрам  серця  трепітна  прогулька    

Поезія  дарує  кращі  з  прав  –
творить  канони,  пестити  моралі.
І  хто  із  нас  бентежно  не  збирав
римовані  на  ниточках  коралі?!..

Поезія  –  від  Бога  щирий  гранд,
аванс  Творця  за  прояв  милосердя!
Поезія  –  змовкання  канонад,  
не  вбивство  доль  у  січі  душ  і  тверді…

Поезія  не  любить  звучних  слів,
вона  –  інтим,  квиління  душ  чаїних,
поезія  –  глас    ангельських  послів,
код  алгоритму  співів  солов’їних…

Поезія  –дарунок  Божих  ласк  
творителям,  у  кого  серце  щире,
поезія  –  шукання  Світлих  паск
і  меса  –  тим,  хто  відлітає  в  ірій.

Поезія  –  божественна  Любов
до  тих,  хто  щиро,  без  лукавства  любить…
Поети  тчуть  нагій  душі  покров,
та  їх  Господь  шанує  і  голубить.[/color]  [/b]
 
25.03.20199[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830480
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 26.03.2019

Променистий менестрель

Я посылаю Вам любовь

     *        *        *

Я  посылаю  Вам  любовь  –
пусть  струны  сердца  заиграют,
всё  лучшее  пусть  извлекают,
и  в  радость  душу  облекают,
пусть  забурлит,  взыграет  кровь.

Я  посылаю  Вам  любовь  –
пусть  вновь  откроется  страница,
пусть  жизнь  другая  Вам  приснится,
чтоб  там  живой  воды  напиться,
друг  друга,  чтоб  понять  без  слов...

 Я  посылаю  Вам  любовь  –
отбросьте  грустное  томленье
и  цепкой  суеты  владенье,
тревожный  страх,  оцепененье,
Вы  станьте  Человеком  вновь.

Я  посылаю  Вам  любовь  –
чтоб  обрели  здесь  равновесье
и  устремленье,  откровенье,
уверенность  и  вдохновенье,
так  обретите  счастья  кров.

Я  посылаю  Вам  любовь  –
пусть  отзовётся  тем  созвучьем,  
что  сердце  знает  наилучше,
пусть  Вас  сомнение  не  мучит,
с  надеждой  жду  Вас  и  с  мольбой...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830500
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 26.03.2019

Н-А-Д-І-Я

Краплинки тихо стукотіли

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9sAi4MGahRk[/youtube]
Весняний  дощ   пройшов  стіною,
Уже  напоєна  земля,
Усе  омилося    водою,
Що  залишила   нам  зима.

Скупала  голі  ще  дерева,
З  трави  зіткала  килимок.
Вона  тепер  вже  королева,
Свій  шлях  проклала  із  квіток.

Хоч  їх  тепер  ще  дуже  мало,
Зате  весни  надійний  знак.
Зіткала  з  квітів  покривало.
Вона  в  усьому  все  ж  мастак.

Відчула   перший  гуркіт  грому,
Майнула  блискавка  між  хмар,
Зняли  з  весни   робочу  втому,
А  з  нас  зимовий  вже  тягар..

Краплинки  тихо  стукотіли,
У   ледь  відчинене  вікно...
Весни  такої  ми  хотіли,
Чекали  так  її  давно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830436
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 25.03.2019

Виктория - Р

Ти єдиний такий!

Ти  єдиний  такий!  

Ти  в  калиновім  цвіті,
Ти  в  піснях  солов'я.
Ти  промінчиком  світлим,
Ти  усюди,  де  я  !

Ти  у  ранішніх  росах,
Ти  у  плесі  рікИ.
Ти  метеликом  в  косах,
Ти  єдиний  такий!

Ти  у  полі  серпанком,  
І  веселкою  в  небі.
Вітерцем,  що  на  ґанку,
Ти  у  кожній  потребі.

Ти  у  сонячнім  русі,
Ти  в  малому  озерці.
Ти  у  кожній  спокусі,
У  моєму-ти  серці!!!
23  02  2019  р
Вікторія  Р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826660
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.03.2019

Квітка))

знов запах знайомих парфумів…

знов  запах  знайомих  парфумів...
як  привид  у  натовпі,  мить
ударить  раптовості  струмом,
чуттєвим  дурманом,  болить!

і  напрямок  -  світ  протилежний,
подалі  від  скорених  мрій...
я  більше  від  вас  незалежна,
чи  чуєш  вже,  серце,  не  смій,

на  тисячу  днів  розбиватись
і  осінь  кохану,  терпку...
нам  нею  вже  більше  не  стати,
як  цілим  _спаленім  листку...

втікатиму  знову  і  знову,
від  шлейфу  твоїх  почуттів...
збирати  себе  не  готова_
з  уламків  коханих  світів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830043
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 24.03.2019

Ніна-Марія

Завесніло

"А  я  стою  і  слухаю  весну..."
П'янке  повітря  розпирає  груди,
Усе  живе  прокинулось  від  сну,
Зело  природа  розстилає  всюди.

Струмочки  поять  землю,  жебонять,
Їх  музика  весела  тішить  душу.
Пташки  й  собі  радіють,  гомонять,
Вітрисько  бавить  одиноку  грушу.

Ген  сонце  визирає  з-поміж  хмар,
Донизу  сипле  промені-цілунки.
У  цім  полоні  золотавих  чар
Весна  нові  лаштує  обладунки.

Вже  набухають  пуп'янки  тугі,
Ураз  розкритись  пишним  дивоцвітом.
Зазеленіли  ніжно  береги.
Ну,  як  красі  цій  можна  не  радіти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830237
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019

Любов Таборовець

У день народження

Біля  тихої  пристані  власних  думок
Шукаю  слова,  що  поцілять  у  серце,
Щоб  для  тебе  були,  як  живильний  струмок
Із  чистотою  прозорого  денця.
Шукаю  в  книжках,  і  у  прозі,    в  віршах…
Словники    прогортаю  щоденно…
Розгубились,  напевно,  вони  в  споришах,
Де  ранками  сонце  купалось  блаженно.
Та    я  їх  знайду,…  відшукаю  вгорі,
Де  зорі  чарівні  сплітають  намисто…
І  в  народження  день,  о  ранковій  порі
Подарую,  мов  квіти  тобі  урочисто.
А  як  сонце  весняне,  стомившись  за  день,
Цілуватиме  землю  в  обіймах  вечірніх,
Подарую  із  слів  тих  для  тебе  Едем
Шепотітиму  їх  до  годин  аж  досвітніх…
Подарую    слова,    що  дістану  з  душі,
Їх  вимовить  в  мить  таку  важко  вустами
Які,  лише  для  тебе  пишу  у  вірші
Ті,  що  є  незрадливій  любові  мостами.
Обійму,  наче  вітер  весняний  траву,
Поцілункам  жагучим  дам  волю,…
Довгих  літ  накувати  зозулю  позву
Ніжно  щастям    вплетусь  в  твою  долю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830134
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 24.03.2019

Н-А-Д-І-Я

Щастя

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OI0NUk816u0[/youtube]


П"ять  букв  лише  у  слові  щастя,
Та   не  дають  все  спокою  думки,
Чи  все  узнать  про  нього  вдасться,
Його  чи  втримаєш  в  руці?

Чи  не  злетить  воно,  як  пташка,
Кудись  в  розчинене  вікно?
Так,  повернути  буде  важко.
Однак,  терпляче  все  ж  воно.

Шукаєм  іншого,  другого,
Що  особливий  містить  смак,
А  не  такого,  хай  любого,
Все  манить  новизна  ознак.

А  щастя  терпить  і  чекає,
Повільно  в"януть  в  нім  ростки,
І  несподівано  зникає,
Забравши  прожиті  роки.

Його,  на  жаль,  не  помічали,
Як  сирота  найкращих  днів.
Нарешті  все  ж  його  втрачали,
Коли  запас  його  збіднів...

Пішло  й  знайшло  вже  іншу  душу,
Де  тепло  й  затишно  було.
Зустріть  змогли  великодушно.
Притулок  в  доброті  знайшло...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829706
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 20.03.2019

Евгений Познанский

АРІАДНА

(сонет)
Мов  лабіринт  –  безжально  та  суворо
Навколо  стали  ці    похмурі  дні.
За  рогом  десь  чудовисько,  потвора.
Із  люті  очі  –  ікла  із  брехні.

Воно  тебе  можливо  й  не  поборе,
Та  важко  бути  завжди  у  броні…
Заплутують    безжальні  коридори,
І  завжди  так  і  взимку  й  навесні.  

У  темряві.      щоденній,  непроглядній
Ти  знов  і  знов  шукаєш  безпорадно,
Свій  вихід,    свій  у  інший  світ  місток.

Та  чарівний  поезії  клубок,
У  котрім  за  рядком  іде  рядок,
Тобі  дарує    доля-  Аріадна.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829124
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 19.03.2019

Надія Башинська

Я ВИТРУ ТВОЇ СЛЬОЗИ!

         Не  плач...    сльози  твої  не  дощові  краплини,  
що  сили  додають,  поля  оросять.  
Не  плач...    сльози  -  гіркі,  не  тільки  в  холоди  
морозять.
Ще  не  було,  щоб  у  житті  вони  комусь  допомагали.  
Завжди  гірчило  там,  де  сльози  проливали.
         Не  плач...  А  краще  посміхнися.  Усмішка  радо-
сті  додасть.  На  світ  мій  подивися!  
Для  тебе  сонце  сходить  тут,  для  тебе  світ  весь  
розцвітає,  і  роси  падають  в  траву.  Тут  Я  є!
         Не  плач...  Кажеш,  гриміли  грози?  Я  витру  твої  
сльози!
А  гроз  моїх  не  бійся,  в  них...    веселок  ясних  барви  
грають.
А  ті,  що  на  Землі  -  спиню.  Я  знаю:  це  вони  тебе
лякають.
         Розправить  крила  новий  день,  засвітиться  і  
заясніє.  Ти  ж  знаєш,  що  щасливий  той,  хто  вірити
й  любити  вміє!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829503
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 18.03.2019

Елена Марс

Весна - всегда весна

 

Ну  вот  и  солнышко  пригрело
И  ожила  земля  моя.  
Ещё  чуть-чуть,  и  в  платье  белом...  
Как  жаль,  что  снова  еду  я...  

В  краю  не  ласковом  далёком
Чужой  гуляет  аромат,  
В  садах  экзотики  востока.  
Их  лижет  пламенем  закат...

Я  -  той  весной  мечты  раскрашу,  
Коль  так  уж  пала  карта  мне,  
И  буду  пить  дурмана  чашу,  
Как  будто  я  -  в  своей  весне...  

Пускай  -  не  яблони,  не  вишни,  
А  цитрусовых  солнц  лучи
Меня  в  объятьях  заколышут,  
Найдя  к  душе  моей  ключи.

Весна  -  всегда  весна.  Целебна
Она  во  всех  углах  земли.  
В  своей  прелюдии  волшебной  -
Сродни  любви...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829488
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 18.03.2019

Евгений Познанский

АНГЕЛ УНИЧТОЖЕННОГО ХРАМА

 (При  возведении  каждого    Храма  Бог  посылает  своего  Ангела,  который  вечно  стоит  при  алтаре,  и  если    даже  храм  разрушается  остается  на  месте  алтаря  до  страшного  суда).

Прости  их,  Боже,  тех  людей  беспечных,  
Которые  сюда  приносят  хлам  
Они  не  знают,    что  я  сам  тут    вечно,
Они  не  знают,  что  стоял  тут  храм.

Крест  райской  птицей  небо  рассекал,
Лучился  купол  новой  позолотой,
Нарядный  хор  начала  службы  ждал,
Сам  регент  теребил,  волнуясь,  ноты.

А  настоятель,  ласковый,  седой
Обдумывал  для  проповеди  слово,
Тогда  сказал  мне  так  Господь  Святой:
"Смотри,  народ  Мой  храм  построил  новый»

Ещё  была  полна  людьми  дорога,
Шли  в  новый  храм,  Творца  Благодаря.
А  я,  Благославлен  Рукою  Бога,
Стал  в  этот  день  навек  у  Алтаря.  

Вливались  солнца  теплые  полоски
Курился  ладан  дымкой  кружевной,
А  половиц  обтесанные    доски,
Так  пахли  замечательно  смолой!

Я  видел  здесь  и  свадьбы  и  крестины,
Десятков  поколений  христиан...
…………………………………
Я  помню  тех,  кто  превратил  в  руины,
Мой  храм,  Я  помню  страшный  их  обман.

Потом  здесь  создавали  люди  скверы,
Потом  и  скверы  стали  пустырем…
Но  пусть  они  и  не  имели  веры,
Я  в  храме  уничтоженном  моем!

Я  знаю  этой  полночью  сырой
Знакомый  бес  вновь  подойдет  в  развалку
И  скажет:  «что  красавчик  наш  Святой,
Тебе  приятно  караулить  свалку?»

Пусть  не  поверит  он  моим  словам,
Я  «Да»  скажу,  ведь  я  оберегаю,
Разрушенный,  исчезнувший,  но  ХРАМ!.
Который  стал  для  многих  дверью  Рая.

Велит  Господь  и  возродится  он!
Гонения  пройдут,  как  все  земное,
И  снова  грянет  колокола  звон,
Так  будет!  ибо  место  здесь  святое.

Пока  здесь  пенья  хора  не  слыхать,
Здесь  только  ветер  бродит  завывая.
Но  нерушима  истины  печать,
И  я  от  сюда  слышу  хоры  Рая.

Я  не  прекрасный,  Чистый  Серафим,
Те  Ангелы  в  раю,  конечно  выше,
Но  я  отсюда  подпеваю  им,
И  знаю,  что  меня  Господь  мой  слышит!
Киев,    2019.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828663
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019

Світлая (Світлана Пирогова)

Охоронець

Весна,  а  небо  ніби  з  сивиною...
І  я  дивлюсь  в  шовкову  хмарну  вись.
І  тягнуться  дерев  ще  голі  крони,
Немов  мої  думки  в  життєвий  диск.

І  час  суворий,  перемінна  доля.
Вантаж  терпіння  -  ноша  непроста.
І  попри  негаразди  сила  волі
Тримає  в  кліщах...ледь  тремтять  уста...

Я  сльози  розчиняю  в  барвах  сонця,
І  непомітно  огорта  тепло.
Це  обіймає  ангел-охоронець,
Він  береже  мене  і  світле  тло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828384
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 10.03.2019

Патара

Пророк на віки вічні

Нам  випало  вродитися  в  раю,
На  клаптику  блакитної  планети,
І  у  Пророки  Бог  нам  дав...  поета,
Який  любив  Вкраїноньку  свою.
Тарасе,  за  вікном  двадцятий  рік
Уже  аж  двадцять  першого  століття
І  знову  в  Україні  лихоліття,
І  знову  втратам  губимо  ми  лік.
Свій  погляд  на  благословенний  Край
Укотре  ворог  "кинув  ласим  оком",
Ніхто  не  знає  кров  тектиме  доки,
Коли  зі  злом  цій  битві  буде  край...
Тарасе,  скільки  горя  ти  зазнав,
Талантом  "пробивав"  свою  дорогу,
Прихильності  молив  до  Краю  Бога,
Хоч  сам  тоді  так  мало  мав  ще  прав.
В  нас  на  столі  довіку  твій  "Кобзар",
Він,  як  ніколи,  актуальний  нині.
Тебе  шанують  в  кожній  тут  родині,
Бо  ти  нам  залишив  безцінний  дар.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828458
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019

Патара

Пророк на віки вічні

Нам  випало  вродитися  в  раю,
На  клаптику  блакитної  планети,
І  у  Пророки  Бог  нам  дав...  поета,
Який  любив  Вкраїноньку  свою.
Тарасе,  за  вікном  двадцятий  рік
Уже  аж  двадцять  першого  століття
І  знову  в  Україні  лихоліття,
І  знову  втратам  губимо  ми  лік.
Свій  погляд  на  благословенний  Край
Укотре  ворог  "кинув  ласим  оком",
Ніхто  не  знає  кров  тектиме  доки,
Коли  зі  злом  цій  битві  буде  край...
Тарасе,  скільки  горя  ти  зазнав,
Талантом  "пробивав"  свою  дорогу,
Прихильності  молив  до  Краю  Бога,
Хоч  сам  тоді  так  мало  мав  ще  прав.
В  нас  на  столі  довіку  твій  "Кобзар",
Він,  як  ніколи,  актуальний  нині.
Тебе  шанують  в  кожній  тут  родині,
Бо  ти  нам  залишив  безцінний  дар.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828458
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019

Процак Наталя

Штучні ВЕСНИ

Вже  чути  весну,  її  стукіт  серця  
Б'ється  у  шиби  змерзлої  душі  
Крізь  ще  морозно-льодовії  скельця  
Мов  кволі  проліски  -  живуть  вірші  
Мої  вірші

Про  що  писати?Про  любов,  про  весну?  
Чи  маю  право,  чи  любила  я?  
Та  і  весна  не  відібрала  весла  
Ще  не  на  місці,  не  назвеш  "моя..."  
Ще  не  моя

Немає  слів,  немає  рим,  пустії  
Серцеві  коридори,  де  ж  піти?
У  голові  вони  -  думки-повії  
Себе  не  зрозуміти.Ти,  не  ти?  
Зовсім  не  ти

І  десь  шукала  тут  свою  частину  
Загублену  бездомну  нічию  
З  чужого  моря  вкрадену  краплину  
Самотню,  без  початку  течію
Їх  течію

Мені  потрібен  друг  і  більш  нікого  
На  все  життя,  єдиний,  тільки  мій  
Поговорити.Часом  мовчазного
Щоб  пригорнув...і  вся  границя  мрій  
Всіх  моїх  мрій

Чи  прошу  я  багато?  Ні  напевно  
Та  все  ж  мовчать  "сталеві"  небеса  
Просити  чи  молити?Все  даремно
І  пеленою  смуток  нависа  
Лиш  нависа

Ні  сльози  ні  сніги  поки  не  скресли
Ввірвались  в  буревій  думок  рої  
Піти?Куди?Повсюди  штучні  весни  
Такі  холодні  й  зовсім  не  мої  
Вже  не  мої

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828443
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 10.03.2019

Віталій Назарук

НАВЧІТЬСЯ ПРОЩАТИ

Напевно  в  цьому  зміст  життя  -
Добро  творити  і  прощати…
Це  правда  –  це  не  відкриття,
Нам  треба  лише  пам’ятати.

Зла  не  робіть,  воно  завжди
Саме  прийде,  обдасть  окропом
І  довго  інколи  сліди,
Лишаються  у  серці  скопом.

Творіть  добро  –  у  цьому  суть,
Любіть,  як  є  кого  любити,
Бо  квіти  лиш  тоді  цвітуть
І  право  є  на  світі  жити.

Вмійте  прощати,  бо  тоді,
Душа  очиститься  від  сказу…
І  ви  стаєте  молоді,
Як  забуваєте  образи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828479
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019

Олекса Удайко

ЖАЙВІР: ФАНТАЗІЯ

         [i]...провісники  весни  -  птахи  
         чи  люди?  Роздуми        
         [b]не[/b]-орнітолога...[/i]
       
[youtube]https://youtu.be/MW8EvPzsuJ8  [/youtube]
[i][color="#640696"][b]не  ластівка,  не  соловей  і  не  зозуля,  
а  жайвір  в  Небі  є  віщун  весни,
бо  в  що  думки  зимові  ви  не  взули  б,  
оголить  їх,  струсивши    тяглі  сни…[/b]
 
…він  піднімається  ранками  ввись,  щоб  поперед  інших  
відчути  теплий  подих  вітру,  побачити  сонце  й  те,  
як  парує  земля,  як  зеленіє  трава  та  гніздяться  
в  ній  лякливі  куріпки...  як  дихає  вся  планета,  
рідіючи  весні…

[b]в  ту  мить  він  на  своїх  недужих  крилах
приносить  нам  розбурхану  блакить,
і  що  б  тут  плазуни  не  говорили  –
прийде  жадана  і...  шалена  мить  [/b]

…той,  хто  уміє  літати,  як  той  жайвір,  має  право  на  свої
проповіді,  на  оповіщення  про  події  і  вчинки,  на  творення  
настрою  і  музики,  розсіювання  чорних  хмар-сумнівів,  
на  панування  в  дусі  (не  в  брюсі),    на  втіху,  на  радість…  
бо  має  крила…

[b]сказати  нам,  що  сперш  робити  треба,  
лиш  тільки  жайвір  може  з  висоти…  
злетівши  на  зорі  до  нього  в  Небо,
збагнеш:  вже  не  спочити  –  йти...  

[/b]…і  що  б  не  чули  ми  тут,  на  землі,  воно,  не  є  вагомим…  
бо  тільки  в  Небі  можна  відчути  вагу  і  сенс  Слова.  
Тільки  слухаючи  того,  хто  значно  вище  за  тебе,
хто  досягнув  Неба,  став  провісником  весни  –
і  має  голос!  

[b]Радіймо  ж  весні,  хто
має  крила  і...  голос!  [/b][/color]

06.03.2019[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827926
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019

Ганна Верес

Ти поет?

Творіння  віршів  –  рідкісна  хвороба,
Яку  не  зупиня  імунітет,  
Й  якщо  це  не  пера  несміла  проба,
Тоді  діагноз  маємо:  поет!
 Рожеві  мрії  в  них  чергуються  й  стремління,
Й  думок  цілодобовий  хоровод,  
Коли  народжується  слово  те,  нетлінне,
Де  біль  людський  і  шум  весняних  вод.

Поезія  –  думок  дитя  й  безсоння,
Котре  не  жде  ні  місця,  ні  часу,
Коли  й  на  сірому  осінньому  осонні
Ми  зустрічаєм  сонячну  красу.
Душі  вогонь  там  з  присмаком  кохання,
З  тремтінням  рук  і  серця  водночас,
Блакить  небес,  уплетена  в  зітхання,
І  лет  думок,  що  осідлав  Пегас.

Поезія  –  це  берег  для  любові,
Невинна  цнота  де  і  мудра  сивина,
І  вітру  шквал,  і  звуки    хвиль  прибою,
Між  почуттям  і  розумом  війна.
В  мистецтві  вона  панна!  Ні,  царівна!
Це  витвір  струн,  смичка  і  скрипаля,
Де  глибина  й  невимовна  чарівність,
Котра  людське  в  людині  прославля!
16.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827902
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 06.03.2019

Н-А-Д-І-Я

Звучала музика весни

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rNG6Hi2DghA[/youtube]

Весна  іде  вже   повним  ходом,
Не  озираючись  назад.
Хоч  пожалкує,  може,  згодом,
Зима  ще  кида  сніг  з  засад.

Але  весна  не  відступає,
Весь  гонор  в  неї  на  лиці,
Хоч  в  сніг  холодний  ще  пірнає,
Та  аплодують  їй  усі.

Супай  вперед,  не  піддавайся,
Зими  пройшла  давно  пора.
Тобі  нелегко,  все  ж  всміхайся.
Важка  з  зимою  оця  гра.

Поклич  когось  на  допомогу.
Можливо,  сонця  промінці?
Тобі   полегшать  цю  дорогу.
Не  втрать    синицю,  що  в  руці...

Зморилась,  все  ж  на  п"єдесталі.
З  чого  ж  тепер  тут  починать?
Не  варто  бути  вже  в  вуалі.
Весна  прийшла! Всім  треба  знать!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827721
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019

OlgaSydoruk

А на краюшке мольберта…

В  полумрак  приходят  тени
Танец  ночи  станцевать…
Замирает(будто)время
На  минуту…И  на  пять…
Прилетает  мудрый  ворон,
Приползает  нежный  зверь  -
Через  запертые  окна,
Не  распахнутую  дверь…
Мне  однажды  разрешили
Кистью  профиль  срисовать…
И  аорту  не  прошили  -
Обязательством  молчать…
А  на  краюшке  мольберта  -
Из  пастели  акварель…
Прошлогодние  конверты,
Позабытая  свирель…
Чтобы  сердцем  ощутила
Зарождение  весны…
Чтобы  душу  отпустила
Меланхолия  зимы...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827745
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019

OlgaSydoruk

Знаешь – вчера написала слова…

В  хмурый  февральский  день
Солнца  -  ещё  не  очень…
Это  ресничек  тень
Чуть  закрывает  очи...
Ты  …обними  меня…
Я…  задержу  дыхание…
Фотка  сгодится  для
Часа  воспоминания...
Скоро  наступит  такая  весна!..
Стрелки  часов  в  догонялки  играют.
Знаешь  –  вчера  написала  слова…
Кто-то  читать  их,наверно,желает…
Чуть  приоткроет  большие  глаза
(Под  жестковато-тугим  одеялом)  -
Синий  подснежник  (в  тумане  дождя)…
Новых  надежд  вдруг  окажется  мало…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827744
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019

Анатолій В.

Не привчай мене жити без тебе

За  вікном  -  завірюха  і  вітер,
Хуртовина  лютує  востаннє,
А  я  серед  співзвучності  літер
Все  вишукую  ноти  кохання.

Не  привчай  мене  жити  без  тебе,
Бо  я  звикну,  і  що  тоді  буде?
Жовтий  місяць  і  зоряне  небо
Тягарем  розірвуть  навпіл  груди...

Вже  зима  зачиня  свої  двері,
Засинає  в  мереживній  льолі,
Та  крижинками  сплять  на  папері
Мої  вірші-надії  схололі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827125
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019

Віталій Назарук

КАВА ВЗИМКУ

Дерево  безлисте  почорніло,
Лист  лежить  схоронений    в  снігу.
Знов  зима  на  осінь  налетіла,
Захвативши  холод  на  бігу.

Тихо  в  лісі  моляться  дерева,
У  ставах  сонливі  карасі.
А  зима,  неначе  королева,
Запишалась  у  своїй  красі.

Спить  садок,  сміється  хуртовина,
Випускають  пар  колодязі.
І  блищить  перлинами  перина,
Кидають  бурульки  по  сльозі.  

На  жердину  всілася  сорока,
Пахкотять  димами  комини.
Вдалині  хатину  одиноку,
Скрила  хуртовина  від  зими.  

А  тумани    гоняться  до  ставу,
Наче  сиві  птахи  на  крилі….
Я  в  кімнаті,  п’ю  гарячу  каву,
Затишно…  Не  вистачає  слів…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825022
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019

Олеся Лісова

Земля батьків

Збентежена  вертаюся  сюди,
Де  ясени  торкають  небо.
Розложистим  гіллям  дуби
Вночі  ховають  місяць  в  цебер.

Віти  застуджених  беріз
Малюють  на  снігу  портрети.
У  валянках  збирають  хмиз,
Вгрузаючи  в  пухкі  замети.

Де  сосни  хилять  сивість  літ
Периною  журби  обняті.
Куди  впадає  зорецвіт,
Стежину,  що  веде  до  хати.

Вертаюсь  в  тишу,  що  бринить,
В  якій  почути  серце  можна.
Бурульками  мороз  дзвенить
Набат  зими  непереможний.

Щоби  в  ріднесеньких  місцях
Душа  наповнилася  сяйвом,
І,  як  в  дитинстві,  день  в  санках
Летів  з  гори  з  шаленим  драйвом.

Пірнути  в  спокій  цих  лісів.
Переплестись  з  корінням  роду.
Бо  це  –  земля  моїх  батьків,
Стежки  поліського  народу.

Тут  все  моє.  Дух  лісу  тут.
Чую  його  благословення.
--Прийми  мене,  бо  ти  –  мій  суд.
Моя  наснага  і  спасення.


Спасення  –  те  саме,  що  спасіння.
Цебер  –велика  дерев’яна  посудина,  що  має  вигляд  зрізаної  бочки.Використовується  для  господарських  потреб.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823963
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 04.02.2019

Елена Марс

Когда минорной тягостью надломлен

Когда  минорной  тягостью  надломлен,  
Когда  душа  не  тянется  в  полёт  -
Приятно  осознать,  что  кто-то  помнит,  
И  верит,  и  надеется,  и  ждёт...  

И  ты  в  себе  опять  находишь  силы,  
(Души  далёкой  светом  окрылён)  
И  снова  мир  становится  красивым,  
И  сердце  -  с  жизнью  снова  в  унисон...

И  вновь  мажорность  ноток,  на  страницы,  
Прольёт  -  весны  проснувшийся  напев!..
...  Так  радостно  душе  преобразиться,  
Гуляя  по  лирической  тропе...

Пусть  снова  строки  (сердца  разговоры)  
Несут  в  себе  -  надежды  новизну!..  
...  Зима  уйдёт,  забрав  свои  миноры,  
Не  вечно  сердцу  быть  в  её  плену.  

.......

Коль  ведает  душа,  что  кто-то  помнит
И  музыке  твоей  наивной  рад,  
Подавленность,  которой  был  надломлен,  
Уносят  в  даль  размытую  ветра..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823629
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 03.02.2019

Н-А-Д-І-Я

Душа бажа картинку кольорову…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eTx6WJGoayA[/youtube]


Весна  повільно  зиму  притискає,
Шукає,  де  протоптані  стежки.
Вона   прийде,  ніде  не  заблукає.
Пройде  крізь  заметілі  навпрошки.

А  що  зима?  Потрохи  вже  старіє...
І  сила  не  така,  яка  була.
Зі  злості  десь  іще  не  раз  завіє..
Колись  й  вона,  немов  весна  цвіла.

О   зимонько!  Не  треба,  не  хвилюйся.
Ми    вдячні,  знай,  що  ти  у  нас  була.
Прошу  тебе:  не  сильно  переймайся,
Ти  з  нами  все  в  житті  пережила.

Тобі  ми  ще  не  скажемо   ПРОЩАЙ,
Бо  прийде  час,  зустрінемося  знову.
А  що  чекаєм  вЕсни,  не  зважай.
Душа  бажа  картинку  кольорову*...
-----------------------------------
*Картинка  кольорова-  мається  на  увазі  -  ВЕСНА.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823966
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019

Олекса Удайко

ЗАБАГАТО ЛЮБОВІ НЕ БУВАЄ

       
                                                                               [i]  [b]Tth    [/b]      [/i]          
[youtube]https://youtu.be/egBINuJ2o2Y[/youtube]
[i][b][color="#560975"]кажуть,  пізня  любов  –  це  не  свято
лиш  уява,    лиш  розуму    гра…
та  її  ж  не  закинеш...  за/грати  (!..)
як  заснула  душа  
                                                                   загора_

ється  в  жінки  
                                               раптово  
                                                                                 при  слові  
що  вона  є  жадана  комусь
хто  вподобав  її  за  любові…
і  засвітиться  очі…  
                                                                           І    ус_

мішка  враз  на  обличчі  заграє  
у  погадці    про  зустріч  із  тим
хто  ще  й  досі  так  ніжно  кохає
і  вважає  кохання  святим…

забагато    того    не  буває,
що  любов’ю  своєю  назвеш  
і  її  своєчасною    –    теж…

воно  вічне  –  оте    любування,
бо  воно  не  окреслює  меж…
у  любові  –  одвічне  кохання
[/color][/b]

9.01.2019,
Kln,    BRD

[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820784
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 03.02.2019

Владимир Зозуля

Новогодняя ночь. Или просто о сложном

Новогодняя  ночь?  –
Это  штука  простая  и  сложная,
И  по-разному  в  каждом,
Её  одинаковость  в  том,
Что  мы  верим  –  не  веря  
В  возможность  всего  невозможного,
И  по-разному  каждый,  
Но  все  одинаково,  ждём.

Ждём,  что  всё  возвратится,  
И  слившись  в  единое  целое,
Протолкнётся  и  втиснется  
В  узкий  сердечный  проём.
Станет  разное  в  каждом,  
Для  всех  одинаково  светлое,
Как  подарок  под  ёлкой,  
Как  детство  твоё  и  моё.

Мы  не  стали,  мы  были  всегда  
Одинаково  разными,
Как  отдельности  нот,  
Чьё  созвучье  светлей  и  слышней
В  Новогоднюю  ночь!
Так  похожую  чувствами,  красками,
В  разных  странах  и  судьбах,
В  надеждах  –  в  тебе  и  во  мне.
…
[i][b]С  Наступающим  всех  вас!
Таких  далёких  и  близких,  
Таких  многоликих  и  непохожих,
Таких  сочувствующих  и  несозвучных  в  чувстве,
Таких…  да  всё  равно  каких,
Только  бы  не  равнодушных,
Только  бы  не  безразличных,
Только  бы  живых.
С  Наступающим  вас![/b]

[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819670
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 08.01.2019

Ніна-Марія

З РІЗВОМ ХРИСТОВИМ!

Колише  вечір  тишу  за  вікном,
Зима  під  ноги  білим  застелила.
У  шибку  Ангел  стукає  крилом:
Марія-Діва  Сина  народила.

І  радістю  проймаються  серця.
Ця  мить  уроча  всіх  заполонила.
І  срібні  дзвони  будуть  сповіщать
Про  Свято  і  величне  й  світу  миле!

І  лине  гучно  щедра  Коляда,
Щоби  усім  цю  звістку  передати!
Народження  Спасителя  Христа
Маленького  Ісусика-дитяти.

Хай  в  кожну  хату  зайде  новина!
Всі  Господу  помолимося  щиро.
Добра  хай  не  міліє  глибина,
Любові  всім  вам,  злагоди  і  миру!

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTq7h04_h23X2grcJadjUt4rrMO5WrIZNcTbipzRoMzOMgvBgEE[/img]
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820469
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019

OlgaSydoruk

А сегодня - я болею…

А  сегодня  -  я  болею...
Градус  водки  у  виска.
В  затемнении  портьеры
Не  видна  тропинка  сна...
Приведите  мне  немедля:
Знаменитых  докторов,
Чтобы  силы  возвратили,
Исцеляющие  кровь...
Фитилёк  потухнет  свечки
У  продрогшего  окна,
И  последняя  овечка
Станет  первой  (от  конца)...
По  туннелям  скарабеев
Побегу  во  тьме  нагой,
Изумляя  кожей  белой,
Истекающей  росой...
За  папирусами  Нила
Отошлю  и  душу  ввысь...
Исполняя  под  светилом
Грациозности  каприз...
Позовите  же  немедля  -
И  пророков,и  волхвов...
Чтобы  вдруг  не  схоронила
Настоящую  любовь...

20.12.2018.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819782
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 03.01.2019

OlgaSydoruk

Пусть рождаются надежды…

З  Новим  Роком,друзі!
Приміть  щирі  вітання!
Хай  усе  буде  добре  у  Ваших  сім"ях!
Нехай  очі  світяться  від  щастя!
Нехай  закінчиться  війна!!!


Пусть  рождаются  надежды
И  сбываются  мечты!
Не  встречаются  невежды
И  завистники  в  пути!
Пусть  услышит  Бог  молитвы
И  простит  за  все  грехи…
Не  закроется  калитка
Для  израненной  души…
Пусть  любимые  подарят
Очень  красные  цветы…
На  пюпитры  Вам  поставят
Шедевральные  холсты!..
Пусть  тот  крест  не  будет  тяжким…
Не  предаст  вовек  судьба…
А  нательная  рубашка  -
Будет  чистою  всегда…
Пусть  умножится  однажды  –
Всё...  и  так,как  хочешь  ты…
Я  тебя  целую  дважды…
Отвечаешь  дважды  ты?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819779
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 03.01.2019

Патара

Я стільки років

Я  стільки  років  "малював  картину",
Не  пензликом  і  фарбами  —  думками.
Була  на  ній  вона  —  одна  єдина,
Найкраща  в  світі  і  чарівна  сама.
Просив  у  Бога  в  потайних  молитвах,
Щоб  допоміг  мені  її  зустріти,
Щоб  давню  цю  за  мрією  гонитву
Нарешті  зупинити  в  цьому  світі.
На  праведника  мало  я  подібний,
Але  таки  мене  почуло  Небо,
(Коли  вже  скроні  кардинально  срібні)  —
Задовільнив  Господь  мою  "потребу".  
Зустрілися,  як  кажуть,  "очі  в  очі",
Так  запросто,  що  навіть  не  повірив...
Не  юна  теж  та  в  ній  азарт  дівочий,
Хоча  у  ньому  не  втрачає  міри.

Як  втримати  в  руках  цей  "подарунок",
Як  не  згубити  в  пристрасті  пориві?..
Так  трепетно  "спиваю"  з  вуст  цілунок,
Прогнавши  геть  свої  бажання  хтиві.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819193
дата надходження 27.12.2018
дата закладки 28.12.2018

Ганна Верес

То не печаль, то – кохання

Плинуть  замріяні  весни,
Ніби  лелеки,  у  даль
І  на  життя  перехрестях
Сіють  звабливу  печаль.
То  не  печаль,  то  –  кохання
Весни  на  крилах  несуть,
Душам  нові  сподівання.
В  цьому  і  є  його  суть.

Весни  лелеками  плинуть  –
Лет  їх  забуть  не  дано.
Смак  гіркуватий  калини
Має  кохання  вино.
Хто  ним  хоч  раз  упивався,
Жив  на  землі  недарма,
Дивом  весни  милувався,
Тих  не  злякає  зима.
18.06.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819190
дата надходження 27.12.2018
дата закладки 28.12.2018

Владимир Зозуля

Любовь и сНежность

[i][b]Снег  безразличья  не  стряхнуть,  не  снять,
Его  всё  больше  между  чувств  –  проталин;
Теперь  ты  редко  смотришь  на  меня…
Но,  может  быть,  твои  глаза  устали?

Поры  осенней  приговор  суров,
Холодный  ветер  всё  на  юг  относит,
И  я  не  слышу  больше  нежных  слов…
А  может  быть,  и  не  было  их  вовсе?

Так  холодно  в  молчании  двоим.
Но  что  слова,  они  всего  лишь  звуки  –
Ты  не  ласкаешь  волосы  мои…
Но,  может  быть,  твои  устали  руки?

И  прядь  седую  трудно  завивать?
А  кожа  щёк?  Она  остыла  грубо?
Меня  ты  перестала  целовать...
Но,  может  быть,  твои  устали  губы?
…
Молчи…  молчи…  не  говори  что  –  нет,
Я  знаю  правду,  но  куда  мне  деться?
Любимая,  ведь  горько  думать  мне,
Что,  может  быть,  твоё  устало  сердц[/b]е.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819289
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018

Ганна Верес

Молитвою почну свій день

Коли  у  сни  до  мене  тінь  війни
Попроситься,  щоби  повоювати,
Своєї  не  побачу  в  тім  вини
І  вже  не  стану  я  панікувати,
Адже  війна  –  не  воля  це  богів,
Присутні  там  і  зрада,  і  розправа,
То  ж  прощення  нема  для  ворогів,
Котрі  прибрали  небо  у  заграви.

Вони  вбивають-мучать  нам  людей,
Руйнують  не  лише  міста,  а  й  мрії.
Молитвою  новий  почну  я  день:
«Допоможи  нам,  Матінко  Маріє,
Імперію  російську  присмири!
Не  може  зло  у  світі  панувати!
Народ  мій  під  покров  свій  забери,
Адже  ти  для  усього  світу  Мати!»
16.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819100
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018

Олена Жежук

Намарне

У  повні  місяць...  Блиск  озерних  вод.
Піщаний  берег  синіх  перламутрів.
По  зорях  набираю  свій  штрих-код  -  
Лягаю  в  трави  срібної  цикути.

Терпка  вологість  диких  берегів,
Черкає  п’ят  вода  глибоководна.
На  відстані  мовчань  –  моя  глибінь,
На  відстані  прощань  –  моя  безодня.

Бентежні  кола  –  магія  води,
Топлю  надрив  чуттів  моїх  примарних.
Гойдають  хвилі  ложе  з  лободи,  
Гойда́    омана  спокою
                                                               намарне…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818573
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 26.12.2018

Світлая (Світлана Пирогова)

Сутінковими фарбами бавиться вечір

Сутінковими  фарбами  бавиться  вечір.
Ось  і  грудень  закінчує  рік.
І  на  площах  ялинки  високі,  мов  вежі,
Час  веде  невмолимо  свій  лік.

І  зима  не  шкодує  сріблястих  сніжинок,
Виганяє  тривогу  з  душі,
Бо  людині  у  мирі  так  хочеться  жити,
Хай  для  щастя  знайдеться  рушій.

Сутінковими  фарбами  бавиться  вечір.
Не  згасає  в  серці  надія,
Що  розгадані  будуть  життєві  всі  квести,
Не  розійдеться  слово  з  ділом.


(Світлини  під  час  свята  Святого  Миколая  у  нашому  місті.)    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819057
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018

Микола Карпець))

Где-то там…

[img]http://mykola.at.ua/_ph/8/2/772765650.gif[/img]

[b]«Где-то  там…»[/b]

Где-то  там,  где  луга  не  кошены
А  трава  достигает  неба
Звезды  в  небе  Творцом  накрошены
Над  полями  дозревшего  хлеба

Где-то  там,  пролегла  в  даль  тропинка
Среди  звезд  и  душистой  травы
Здесь  ромашки,  там  грозди  барвинка
Разбросали  земные  волхвы

Где-то  там  ты  бежишь  по  тропинке
А  навстречу  счастливая  мама
С  полевыми  цветами  в  корзинке
Разноцветных  оттенков  в  них  гамма

Опустила  корзинку  –  на  руки
И  подбросила  высоко  в  высь
Растворились,  растаяли  звуки
В  детский  смех  воедино  слились

Где-то  там,  пролетело  вмиг  детство
Ностальгия  лишь  сдавит  вам  грудь
Не  купить  для  лечения  средство
Не  пройти  и  повторно  тот  путь
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*23.08.18*  ID:  №819069

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819069
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018

Наталка Долинська

Співа у кожного по своєму душа

Життя  складається  з  великого  й  малого,
Із  тисячі  здавалося  б  дрібниць.
І  в  кожного  у  нім  своя  дорога,
Із  одкровень  і  власних  таємниць.
Співа  в  усіх  по  своєму  душа,
У  когось  хрестиком  на  білім  полотні,
У  іншого  в  окрилені  вірша,
Чиясь  малюнком  дивом  на  стіні.
Хтось  відшукав  у  бісері    натхнення,
А  в  когось  ожива  в  руках  папір.
Стає  барвистішим  звичайне  сьогодення,
На  поклик  серця  йди.  У  себе  вірь!
Душа  співає?!  Не  глуши  мотиву!
Віддайся  пісні,  крила  подаруй!
Життя  насправді  то  велике  диво,
Його  миттєвості    по  своєму  нотуй!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817553
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 21.12.2018

Олекса Удайко

НЕ ОСКВЕРНИ КРИНИЦЮ

[i]  Буває,  квиток  на  щастя  -  в  кишені,
       та  ключик  від  шастя    -  в  руці  у
       Бога...        [/i]                                            
             
[youtube]https://youtu.be/tBz-FW3hPcw
[/youtube]

[i][b][color="#48077a"]Хотілося  б  напитися  води?..
Джерельної...  Холодної...  До  зливу…
Хутчій  –  у  ліс,  до  явора  ходи:
ручай  з-під  нього  в’ється  боязливо…

Свої  козацькі  вуса  оброси
і  пий  упохват,  шебсько,  до  одухи  –
нехай  спаде  з  душі  жага  роси:
питущого  не  відтягнуть  за  вуха!

А  спрагу  загасив  –    свою  данину  дай
тому,  хто  змайстрував  оту  криницю,
хто  показав  тобі  отой  ручай,
де  ти  напивсь  джерельної  водиці.

...У  всьому  головою  є  вода,
та  не  усе  змивається    водою:  
коли  тебе  зневажать  –  не  біда,
біда  –  коли  зневажиш  сам  собою.

І  той  природний  дар  не  оскверни  –
не  гань  святинь,  де    душам  є  волого:
хоч  благодать  приходить  в  райські  сни,
ключі  від  Раю  –  у  самого  Бога.[/color][/b][/i]

14.12.2018.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 15.12.2018

Віталій Назарук

ТОРКНУТИСЯ КРИЛОМ

Твій  погляд  б’є  неначе  струмом
Життя  моє  іде  без  суму…
І  знову  крила,  як  в  орла,
Ти  сили  поглядом  дала.
І  я  лечу  високо    в  небо,
В  очах  шукаю  знов  потребу.
А  коли  поруч  є  крило,
То  нове  щастя  прибуло.
Політ  на  двох  і  небо  чисте,
Хмарки  вдалі,  немов  намисто.
В  польоті  бачимо  клини,
Це  перші  оклики  весни…
Клини  і  ми.  Весна  і  хмари,
По  вечорах  горять  стожари.
Для  долі  справді  головне
Торкнутися  крилом  мене.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817591
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018

Н-А-Д-І-Я

Розцвіла зима весною

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gbQDdRj22w4
[/youtube]

Відгуляла  лиш  відлига,
Призадумалась  зима.
В  голові  нова  інтрига:
Нова  думка  вже  пройма.

Осліпити  все  красою,
Обмануть,  що  вже  весна,
І  явиться  молодою?
Тільки  жаль,   не  запашна.

Задум  швидко  порішила:
Все  зробила  крадькома.
Та  до  ранку  так  спішила.
Не  завадила  й    пітьма.

Довго  й  вміло  працювала:
Розцвіли  усі  сади,
Розстелила  покривало,
Замела  усі  сліди.

Візерунки  вишивала,
Квіти  кинула  в  вікно..
Одного  тільки  не  знала:
Стать  весною  не  дано...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817248
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 15.12.2018

Денисова Елена

Хай буде зима

В  холодному  мiстi,  коли  на  термометрi  мiнус,  
коли  тихо  вiтер  шепоче  грудневi  псалми,  
нам  небо  розгорне  сувiй  -  таємничий  папiрус,  
й  розсиплеться  снiгом  холодне  послання  зими.  

Хай  буде  зима:  iз  морозцем,  iз  снiгом  iскристим!  
Ми,  наче  в  дитинствi,  радiємо  чистим  снiгам.  
Нехай  нашаровує  дiйснiсть  знегоди  iмлистi,  
очищують  душу  снiги,  не  здається  так  вам?  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816022
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018

Владимир Зозуля

Забыть Дон Кихота

Жил  один  беспокойный  чудак,
Был  он  мне  многих  прочих  роднее,
Да  беда  вот  –  любил  Дульсинею,
И  по  жизни  всё  делал  не  так:

На  порыве,  на  чувства  костре,  
На  желании…  в  общем,  мечтатель.
Вроде  правильный…  только  некстати,
Вроде  светлый…  да  вот  не  к  поре.

Всё  стремился,  кому-то  помочь.
Звал  меня.  Да  мешало  мне  что-то…
Я,  как  мог,  вразумлял  Дон  Кихота,
Но,  однажды  вдруг  стало  невмочь.

Там  внутри,  что-то  важное    –  щёлк…
И  сломалось…  а  что  тут  такого?  –
Я  не  помню  –  толкнул…  или  словом?
Только…  он,  не  простившись,  ушёл…

Ну  подумаешь,  цаца!  Ушёл!..
Да  плевать!..  А  душа  не  на  месте…
Что  за  призрачность  рыцарской  чести?
Это  глупости  –  перья  и  шёлк!

Мне  ведь  стало  спокойнее  жить!
Только  как-то  бесцветно  и  пусто...
И  комфортнее  вроде,  а…  грустно…
Не  поверят  –  кому  расскажи.

Он  ведь  был  благородным  таким.
А  верняга!  в  большом  или  в  малом,
Невзирая,  служил  идеалу,
Так,  как  могут  одни  [s]дур[/s]  чудаки.

Жить  без  маски,  не  прятать  лица,
Быть  открыты  внутри  и  снаружи.
Да  еще  и  наивен  к  тому  же…
Разве  сможет  он  выжить  здесь  сам?!

Средь  обид  и  душевных  простуд,
Если  встретите  вы  его,  где-то,
То  скажите,  мол,  так,  по  секрету…
Ну…  что  плохо  мне…  я  его  жду.

...


[i]–  Вот  дурак-то,  с  фанерным  щитом,
Ведь  опять  посмеются  в  народе.
–  Ну  и  пусть!
Дон  Наив  благороден!
–  Почему?
–  Потому,  что  он  –  Дон!
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815888
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 02.12.2018

Микола Карпець))

Золото, золото, золото

[b]«Золото,  золото,  золото»[/b]

Золото,  золото,  золото  –
Падають  зверху  листки
Небо  неначе  розколото
Й  сиплються  сонця  частки

Колір  у  кожного  власний  –
 Вам  не  знайти  повний  збіг
Ну  до  чого  ж  вони  класні
Падають  в  танці  до  ніг
   
Кожний  листочок  по-своєму
Світлий,  красивий,  пригожий
Майстром  він  літом  нам  скроєний
З  сонця  частинкою  схожий

Завтра  намочить  їх  дощик
Вкриє  упавши  все  сніг
Намалювати  художник
Їх  лиш  довірить  весні

Ну  а  сьогодні  –  кружляють
В  вальсі  з  легким  вітерцем
І  шелестять-розмовляють
З  небом,  чи  може  й  з  Творцем

Радують  око  прохожих
Мам  і  бабусь  із  дітьми
Захист  від  днів  це  негожих
Слякоті,  хмар  і  пітьми
12.10.18  М.К.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815553
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018

Світлана Моренець

ТИ БЕРЕЖИ ЇХ, БОЖЕ!

День  поспішав  за  обрій  і  котив
поперед  себе  диск  огненний  сонця,
збавляв  шалений  темп,  губив  мотив
і  блискотів  прощально  у  віконцях.

Запалювали  люльки  димарі,
пихтіли  в  чисте  небо  теплим  духом.
Давно  поснули  мухи  й  комарі,
бо  холодно,  тож  не  гули  над  вухом,

лиш  зрідка  голос  птаха  долинав,
та  й  знову  обіймала  райська  тиша.
Яскраві  барви  вечір  поглинав.
Спалахували  зорі.  Місяць  вийшов.

Повільно  вечір  плив,  як  мед  густий.
Нірвана...  Але  враз  прийшла  до  тями:
за  мирні  миті  –  Господи,  прости!  –
на  фронті  платять  кров'ю  і  життями.

Благословенний  спокій  і  ось  ця
краса  блаженно-чиста,  пасторальна,
все  завдяки  нескореним  бійцям,
в  яких  щодень  –  війна...  на  смерть...  реальна...

І  хвиля  смутку.  Й  звичний  епілог  –
благання  до  Небес,  слова  молитви,
щоб  захистив  захисників  наш  Бог...
–  Ти  бережи  їх,  Спасе,  в  кожній  битві!

                                             2018  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815528
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018

Любов Іванова

ЛЕТИТ СНЕЖИНОК ХОРОВОД

[b][i][u][color="#240acc"][color="#cc0a92"]Л[/color]ес  укутан  тополиным  пухом,  
[color="#cc0a92"]Е[/color]ли  вышли  на  парад  невест.  
[color="#cc0a92"]Т[/color]ак  же,  как  на  мед  в  июле  мухи  
[color="#cc0a92"]И[/color]ней  наземь    падает  с  небес.  
[color="#cc0a92"]Т[/color]анец  не  на  сцене,  а  в  пространстве  

[color="#cc0a92"]С[/color]олнце  создает  пушинкам  блеск,  
[color="#cc0a92"]Н[/color]ет  красивей  скверика  в  убранстве  
[color="#cc0a92"]Е[/color]й-же  Богу  -  это  мир  чудес!  
[color="#cc0a92"]Ж[/color]дут  декабрь  и  взрослые,  и  дети,  
[color="#cc0a92"]И[/color]м  по  нраву  вьюга  и  мороз,  
[color="#cc0a92"]Н[/color]ебо  держит  в  тщательном  секрете  
[color="#cc0a92"]О[/color]чень  занимательный  прогноз.  
[color="#cc0a92"]К[/color]ажется,  что  это  всё  из  сказки,  

[color="#cc0a92"]Х[/color]утор,  роща  в  инее  и  пруд  
[color="#cc0a92"]О[/color]казалось  -  хватит  белой  краски,  
[color="#cc0a92"]Р[/color]азукрась  -  картинки  оживут...  
[color="#cc0a92"]О[/color]х  и  фея,  матушка  природа,  
[color="#cc0a92"]В[/color]  сказке  быть  -  такая  красота!!  
[color="#cc0a92"]О[/color]т  того  морозная  погода  
[color="#cc0a92"]Д[/color]аже  в  минус  двадцать  -  не  беда![/color][/u][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815447
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 27.11.2018

Н-А-Д-І-Я

Квітка на склі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m5zSB6Km4ns

[/youtube]

Мороз  кинув  квітку маленьку  на   скло.
Від  холоду,  ніби  тремтіла.
А  я  тут  подумала:  їй  повезло,
Зігріти  її  я  хотіла

Біленька,  тендітна,  та  як  її  взять?
Торкнулась  рукою  перлинки.
Бажала  тепла  свого  трішечки  дать.
Дивлюсь  -   покотились  сльозинки.

Нащо  це  торкання?  Нащо  це  тепло?
У   квіточці  цій  -  ні  кровинки.
Лиш  руки  мої  від  морозу  пекло,
В  душі  поселились  крижинки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815381
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 27.11.2018

Владимир Зозуля

И повторится всё

                                                                 "Ночь,  улица,  фонарь,  аптека...
                                                                   И  повторится  всё..."
                                                                                                       Александр  Блок.



[b]Аптека,  улица,  вода,
Фонарь  и  ночь…  и  свет  над  тьмою.
Всё  так…  и  так  же,  как  тогда,
Мир  полон  смертью  и  любовью…

Так  в  чём  же  был  не  прав  поэт?
В  холодном  мироосвещеньи?
И  в  том,  что  ночь  и  тусклый  свет  –
Лишь  половина  ощущенья?

Да,  многоцветность  в  полноте.
Но,  как  бы  это  ни  хотелось,
Как  ни  стремишься  к  красоте,
А  всё  ж,  уходишь  в  черно-белость.  

Аптека,  улица,  фонарь…
Передо  мной…  перед  тобою…
И  вечен  мир,  и  вновь,  как  встарь,
Наполнен  смертью  и  любовью.
[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815317
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 26.11.2018

Sukhovilova

Чому так буває?

Чому  так  буває,
Що  день  догорає,
І  ніжність  тікає  із  рук?
В  душі  холодає,
І  сонце  сідає,
Лишаючи  присмак  розлук...

Чому  помирають
І  не  воскресають
Від  болю  розбиті  серця?
А  душі  латають,
Теплом  огортають
Молитви  до  Бога-Творця?

Чому  так  буває,
Що  правда  зникає,
І  свіжа  брехня  на  столі?
Чому  хтось  вбиває,
А  хтось  захищає,
Хтось  пішки,  а  хтось  на  коні?

Чому  хтось  чекає,
Щодня  виглядає,
Хоч  знає,  що  він  не  прийде?..
А  хтось  відпускає,
Добро  розсипає,
І  кужіль  надії  пряде...

Чому  без  розлуки,
Душевної  муки
Немає  на  світі  життя?
Сердець  перегуки
Вібрують,  мов  звуки,
А  потім  летять  в  небуття...

Чому?  -  Я  не  знаю,
До  сонця  злітаю,
А  потім  лежу  на  снігу...
Сніжинки  лапаю,
Повітря  вдихаю,
Тамую  життєву  жагу...

Питання  лунають,
У  небо  злітають,
І  зморшки  біжать  по  чолі:
Навіщо  вмирають?
Навіщо  страждають?
І  сльози  течуть  по  землі?!
***

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815179
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018

Н-А-Д-І-Я

Туманний присмерк загляда в вікно

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-vpGS_nvU1E[/youtube]


Зимовий  вечір  тулиться  до  хати,
Туманний  присмерк  загляда  в  вікно.
Свої  думки  я  знов  перелапачу...
І  пересію,  що  було  давно.

А  що  було?    Придумане  ночами?
Душа  тоді  хотіла  так    тепла,
Та  грілася  твоїми  лиш  словами,
Що  я  в  душевній  скриньці  зберегла.

Заглядую  туди  я  дуже  часто,
Картинка,  що  придумана  -  жива.
Та  кольори  блідніють  чомусь  з  часом.
Втрачають  своє  значення  слова.

І  кожен  раз  від  шереху  зітхаю,
Настирний  вітер  стука  раз  у  раз
А  за  вікном,  дивлюся,  вже  світає.
Повільно  промінь  місяця  погас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815044
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 25.11.2018

Микола Карпець))

Я на руках тебе несу…

[b]«Я  на  руках  тебе  несу…»[/b]
[color="#032edb"][i][b]
Я  на  руках  тебе  несу…
Не  суть  –  куди,  коли  і  в  скільки
Частинки  цілого  ми  тільки
Дві  половинки,  і  в  грозу
І  в  ясний  день,  у  спеку,  в  холод
Я  відчуваю  спраги  голод
І  п’ю  тебе,  як  день  росу
Я  на  руках  тебе  несу…
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*19.11.2018*  ID:  №814461
[/b][/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814461
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018

Н-А-Д-І-Я

Колись торкнувся ти руки

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YCBvw1M8Z5o[/youtube]
В  житті,  не  взнавши  насолоди,
Не  скуштувавши  щастя,  яке   є,
Бредуть,  забувши  про  свободу,
Хоч  болю  шлях  цей  завдає...

Це  -  дві  душі,  безвинні,  ніжні,  чисті,
Колись  були  торкнулися  руки,
Приречені   долать  шляхи  тернисті,
Не  день  один,  не  місяць,  а  роки.

Тернистий  шлях  нелегкий,  заметілі.
Дурне  завзяття  забиває  дух.
Як  розігнать  думки  ці   обважнілі,
Звільнити  оці  душі  від  задух?

Ці  дві  душі  надіються  на  щастя,
Бредуть  йому  назустріч  день  і  ніч.
Та  чи  зустрітися  колись  їм  вдасться?..
Холодний  вітер  дме  весь  час  навстріч...

-------------------------------------------------
Натисніть  на  картинку

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814492
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018

Н-А-Д-І-Я

В холодний вечір дощовий…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_UWYz_EPeYE[/youtube]

Холодний  вечір  дощовий.
Почула:  рипнули  десь  двері.
Невже  це  знову  буревій,
Знов  безпорядок  в  атмосфері?

Сумне  зітхання  край  дверей,
Відчула  легкі  чиїсь  кроки.
Чи  хтось  несе  мені  вістей?
І  з  чим  ще  матиму  мороки?

З  ноги  на  ногу  ледь  ступа.
Холодне,  майже  задубіле,
(А  дощ   сильніше  накрапа)
І  щось  таке  воно  несміле..

Незваний  гість..  Чиє  ж  це  щастя,
Посмів  хто  вигнати  надвір?
Чи  заспокоїти  удасться
Цій  долі  злій  наперекір?

А  в  домі  цім  і  лад,  і  спокій.
Душа  у  щасті  не  болить.
А  як  скитальцю  одинокім?
Нагріть  і  жити  залишить?

Дивлюсь  за  двері  -  там  нікого.
Залишим  ми  тебе  у  хаті.
Проходь,  зігрієшся  небого.
Бо   щастя  не  бува  багато...

Хай  щастя  ллється  через  край!
Життя  наповнить  хай  по  вінця!
Тримай  його,  не  проганяй,
Бо  хтось  ним  зможе  спокуситься..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811157
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 27.10.2018

Анатолій В.

Від літа прощальний лист.

Розбризкує  небо  сонце  
Краплинами  свіжих  рос...  
Пожухлий  листок  в  долоньці  -  
Усе,  що  не  відбулось..

Усе  чого  так  хотілось,
Жадалось,  в  душі  пекло
Сльозою  роси  скотилось,
Як,  наче  і  не  було...

Забулися  літні  грози,
Уже  червоніє  глід...
Змивають  солоні  роси
Із  пам`яті  свіжий  слід!

Дерева  багряно  сонні,
Холодного  вітру  свист...
Тримаю  листок  в  долоні-
Від  літа  прощальний  лист!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810107
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 17.10.2018

Евгений Познанский

БОГ ОТЦА МОЕГО

   (Светлой  памяти  моего  отца  В.  Г.  Познанского  посвящаю).
Синего  Вечера  звёздные  строчки.
-«Папа,  а  на  небе  спят  Ангелочки?»
Выключен  свет,  час  волшебный,  ночной,
Только  не  страшно,  ведь  папа  со  мной.
Он    в  темноте  среди  этих  теней,
Кажется  больше  ещё  и  сильней.
Голос,  как  дрема  и  сильный  и  мягкий:
-«Спят  ангелочки,  на  тучках-кроватках.
Ночью  Господь,  обходя  небосвод
Им  поцелуи  неслышно  пошлет».
Три  ли  мне  года  тогда  было?  Два?
Я  хорошо  помню  эти  слова.
Может  быть  с  них    я  и  начал  дорогу  
К  храму,  а  правильней  к  вере  и  к  Богу.
Этот  прекраснейший  образ  Творца
Будет  со  мною  в  душе  до  конца
Вот  что  мне  дал  этот  папин  ответ.
Бог  милосердный,  хранящий  весь  свет  
Бог  по  отцовски  целующий    в  щёчки,
Спящих  на  тучках  своих,  Ангелочков.
Мудрые  книги  прочел  я  потом,
Были  они  чистой  веры  зерном,
Но  борозда,  для  святого  зерна
Папой  в  душе  моей,  проведена.

Синего  вечера  звёздные  строчки…
Папочку  встретьте  в  раю,  Ангелочки.
Евгений  Познанский.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809457
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 10.10.2018

Lana P.

А ЩО ТАКЕ ДУША?

А  що  таке  душа?  —  Безкрайнє  море,
Кероване  вітрами  в  пориваннях.
У  неї  денце  світле  і  прозоре,
Із  космосом  незвідане  єднання.

Буває,  що  заляже  у  тумані
Надовго,  ну,  а  іноді  на  миті.
Шукає  просвіт  крізь  імлу  в  омані,
У  бризках  сіє  сльози  оксамитні.

Як  грізний  шторм  затягує  в  тенета, 
Несе  до  берега  свої  таїни,
Здається,  що  здригається  планета, 
І  воскресає  знову  із  руїни.

Танцює  хвилями  в  діапазоні,
Вирує  гейзером  в  глибинних  водах,
Купається  після  грози  в  озоні,
Пульсує  вічністю  в  уявних  кодах.   
   16/09/18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809026
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 09.10.2018

Крилата (Любов Пікас)

ІДИ!

Вчора  був  день  і  сьогоднішній  йде  до  кінця.
З  друзями  міг  ти  зійтися,    ковтнути  винця,
Книгу  якусь  почитати  –  серйозну  чи  ні,  
Замок  оглянути  в  Відні  чи  Галичині.

Міг  би  зійти  на  найвищу  в  Європі  гору,  
Оком  моргнути  Верзасці-ріці  чи      Дніпру.
Ліс  засадити  новими  деревами.  Так.
Гарний  концерт  подивитись,  кіно  чи    спектакль.

Винайти  ліки  би  міг  від  смертельних  хвороб,
Стримати  того,  хто  світу  легені  рве  ,  щоб
Дати  життя  всьому  тому,  що  дихає  ще,
Гріється  сонцем  і  сяє,  умите  дощем.

Міг  би  добро  дарувати,  збирати  гриби,  
Квіти  ростити,    шукати  у  морі  скарби.
Стати  на  горло  отруйній  гадюці  війні,
Рани  прибрати  на  тілі  країни  гнійні.

Можеш  багато  чого  ти,  допоки  живеш,
Як  на  шляху  перешкод  не  наставиш  і  меж.
Ну,  то  іди  і  фундамент  під  щось  таки  рий.
Крани  зневірі  та  ліні  скоріш  перекрий.

 Верзаска  –найпрозоріша  річка  Європи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809339
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 09.10.2018

Світлана Моренець

У віршах – плач і спів душі

Я  лише  вчусь  писати  вірші,
товариші.
Тому  вони  –  не  майстра  витвір,
а  стан  душі,
що  звідала  в  житейськім  морі
любов  і  біль,
тремтливе  щастя  й  чорне  горе,
й  на  ранах  сіль.
Горнила  бід  її  кували,
неначе  сталь,
різьбили  грані,  шліфували,
немов  кришталь...

То  ж  стала,  як  струна  од  вітру
чи  камертон,
зі  смутком  й  радощами  світу
звучати  в  тон.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809322
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018

Олекса Удайко

СЛОВО

             ПРОШУ  
             С
             Л
             О́
             В
             А
 [youtube]https://youtu.be/12d8-RMWmKA  [/youtube]

[i][b][color="#055457"]Слова́,  слова́…  Нао́коло–  слова́…
І  вигуки…  І  ствердні...  Й  запитальні.
Ця  правда  людям,  певно,  не  нова,
Та  поміж  слів  підносяться  сакральні.

У  щасті  й  муці…

Слова́,  на  кшталт,    «який»,  «коли»,    «чому»,
Даються  нам  у  Слові  як  "прислівник"…
Та  Слово  Боже  –  Богу  одному,
І  з  ним  Він  шле  до  нас  своїх  послів,  з  них  

Лиш  агнці  –  в  звуці…  

Не  в  кожного  те  Слово  на  устах  –
Всевишній  ділить  ролі  колисково.
Бо  Слово  те  –  мов  віщий  фенікс-птах,
Від  щастя  словотворення  –  підкова:

Слова  ті  ллються…
 
Хто  чулий  –  серцем,    дужий  –  по  уму,
І  хто  з  природи  має  добрі  вуха
Та  Божі  заповіді    ґречно  слуха,
Відвіт  познає  –    
                                                       «що?»,  
                                                                                   «коли?»,  
                                                                                                                     «чому?»…
Слова  –  на  блюдці…

Від  слів  до  справ  –  не  виміряний  крок…
Та  той,  хто    цю  дорогу  вже  протопав,
Хто  вивчив  Богом  заданий  урок  –

Усім  єством  й  умом  своїм  второпав
І  висновку  глобального  дійшов:                                    
Найголовнішим  в  Слові  єсть  Любов.[/color][/b]

5.10.2018[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809033
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 06.10.2018

Владимир Зозуля

Осень на двоих

[i]Гру’стны  наш  сад  и  двор.
Осень  твердит  –  увы…
Что-то  летит  в  костёр
Жухлым  комком  листвы.
Что-то  уже  ушло.
Что-то  еще  уйдёт.
В  трещинку,  сквозь  стекло.
В  щель,  сквозь  дверной  пролёт…

Ты  далеко  уже.
Я  не  зову,  не  жду.
Осень  в  твоей  душе.
Осень  у  нас  в  саду.
Осень  уже  вокруг.
Осень  уже  внутри.
Что-то  смыкает  круг.
Что-то  дымя,  горит.

Осень  зажгла  огонь.
Осень  коснулась  лиц.
Что-то  в  мою  ладонь
Каплей  с  твоих  ресниц.
Что-то  слезы  слепей.
Что-то  её  полней.
То,…  что  еще  в  тебе…[/i]
То,…  что  еще  во  мне…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808116
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 02.10.2018

Олена Жежук

Глибшає…

                               [i]Вже  б,  здавалося,  відболіло,
                               Прогоріло  у  тім  вогні…            
                                                     Микола  Вінграновський    [/i]                                                                                                                                                                                                                                                                                              

Вже  б,  здавалось,  пішло,  відлягло,
Посрібнилися    айстри  інеєм…
Передумалось,  перецвіло,
Відгриміло,  злило  твоїм  іменем.
 
Вже  б,  здавалось,  відплакала  все,
Відтужила  всі  думи  зболені.
Мої  води  самотність    несе    -
Ти  ж  торкнувся  моєї  повені…

Ну  навіщо  мені  ця  печаль?
Я  ж  її  відпустила  віршами.
Ах  ріка  моя  –  суму    кришталь,
Гіркота  у  душі  моїй  глибшає…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808295
дата надходження 29.09.2018
дата закладки 01.10.2018

Наташа Марос

ДИВО-АЛАДДІН

Вночі  сьогодні  холодно,  роса
І  де  те  сонце,  що  її  осушить?..
О,  Боже,  ти  завжди  мене  спасав  -
Допоможи,  бо  ще  пожити  мушу...

А  ластівки,  мов  ноти-стрибунці
Порвали  всі  мелодії  на  такти,
Жаль,  запізнілі  вірші  мої  ці
Не  зможуть  їм  на  перешкоді  стати...

Усе  спонтанно,  все  -  поза  хотінь
І  поза  мрій,  і  поза  долі...  поза...
Все  -  поза  моїх  злетів  і  падінь,
Де  пишеться  скупа  житейська  проза...

Вслухаюся  у  подихи  землі,
У  зморені  передосінні  кроки  -
Болять  їй  наші  втрати  немалі
І  сниться  льодяний  зимовий  спокій...

Не  хочу  вже  "колись",  "нехай  тоді",
Бо  час  летить,  що  аж  душа  німіє...
І  де  ж  він  ходить...  диво-Аладдін,
В  якого  лампа  є,  що  все  уміє...

                   -              -              -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807169
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 27.09.2018

Ніна-Марія

КВІТКА ПОЛОНИНИ

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSGf-vk9hriTEgJn-egm9zMvPpMJCui7Vayr6RKvTIlgKbGcePP[/img]

Карпатський  краю,  Квітко  Полонини,
Хмелію  від  твоєї  я  краси!
Доносить  вітер  десь  із  верховини,
Трембіти  неймовірні  голоси.

Зависли  пеленою  у  долинах
Й  клубочаться  тумани  поміж  гір.
Яскраві  миті  в  серці  й  на  світлинах
Вчаровуюсь,неначе  ювелір.

В  підніжжі  гір  стрімкі  потоки-ріки
В  своїх  обіймах  ніжать  валуни.
Завмерли  в  диві  цім  стрункі  смереки,
Щоб  слухать  вічну  музику  весни.

Ось  Шипіт,  водоспад,  летить  в  екстримі.
Нікому  не  спинити  його  шал.
Немов  пірнаю  в  казку  цю  незримо,
Й  летить  за  нею  і  моя  душа.

Настояне  цілюще  різнотрав'я
Вбираю  й  причащаюсь  досхочу.
Милуюся  меланжем  різнобарв"я...
До  тебе,  Квітко,  я  ще  прилечу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807587
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 26.09.2018

OlgaSydoruk

Меня позвал октябрь в гости…

Меня  позвал  октябрь  в  гости...
Пообещала,что  приду...  -
Испить  его  прохладу  горстью
И  снять  тугую  пелену...
А  в  октябре  -  дожди  не  косят...  -
Ткут  паутины  седину...
Не  зря  октябрь  затеял  гости...  -
Чтобы  вплести  ещё  одну...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807818
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 26.09.2018

Світлая (Світлана Пирогова)

Мені б відчути

Ніч  в  чорному  із  ластику  бурнусі,
Бо  дихання  осіннє  прохолодне.
Кружляє  листя  у  невпиннім  русі,
Знайти  думки  не  можуть  тихе  ложе.

Вкарбовані  слова  бентежать  душу,
Це  ж  ти  зумів  їх  перлами  розсипать.
Ледь-ледь  губами  доторкався  вушка,
Теплом  всміхалися  очей  бусинки.

А  ось  тепер  поїхав  ти  у  справах,
Осіння  ніч  обіймами  стискає.
Мені  б  відчути  вранці  запах  кави
І  слухати  слова  твої  ласкаві.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807819
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 26.09.2018

Владимир Зозуля

Левкои

Случайный  стих  молчанием  зачат.
Осенний  вечер  тусклым  светом  болен.
Не  хочет  мой  случайный  стих  звучать
В  тональности  цветков  желтофиоли.  

Не  слышится  мистическая  связь
Цветов  и  слов,  события  и  чувства,
И  нервных  строк  руническая  вязь
Не  видится  на  уровне  искусства.

И  все  же,  что-то  есть,  едва-едва,
Неброское,  негромкое  такое,
Как  будто  в  желтом  лепестке  –  слова…
И  будто  в  слове  –  лепестки  левкоев…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807562
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 26.09.2018

Владимир Зозуля

Иллюзия

[i]Розы  -  цветущие  в  солнечном  ветре.
Вишни  -  парящие  в  звёздное  небо.
Кажется,  вот  оно,  рядышком,  в  метре.
Кажется  -  ясно,  да  видится  -  слепо.
...[/i]
То,  что  осыпалось,  и  облетело,
И  заосеннилось  палевым  цветом,
Стало  ничем,  паутинкою  белой,
Тёплой  иллюзией  бабьего  лета.  

И,  до  обиды  на  бога,  не  стало
Сил  и  желаний,  их  страсти  и  жажды,
Вишен  и  роз,  зацеловано-алых,
Девичьих  губ,  ароматных  и  влажных.  

Ах,  эти  юные  пылкие  сёстры
И  повзрослевшие  страстные  жёны!
Кажется,  ветром  уне'сены,  просто.
Кажется,  солнцем,  случайно,  сожжёны.  

Кажется,  будто  бы  встали  и  вышли,
В  зябь  продувную,  да  в  мокрую  осыпь.
Где  же  теперь  вы,  июньские  вишни?
Что  с  вами  стало,  июльские  розы?
...  

[i]Кажется,  вот  они...  образ  их  светел...
Кажется  -  ясно,  да  видится  -  слепо.
Розы  -  опавшие  в  призрачный  ветер.
Вишни  -  упавшие  в  чёрное  небо.

[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807796
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 25.09.2018

Шостацька Людмила

ДОПОМОЖІТЬ!

                                                                                                                                                                                                                       
Допоможіть  любов  знайти!
Десь  загубилась  серед  літа.
Напевно,  що  пішла  в  світи  –
Щаслива,  радісна  й  розквітла.
А  може  хай  іде  собі?
Якщо  їй  добре  –  й  я  щаслива.
Все  ж  приглядаюся  в  юрбі  –
Ще  б  раз  торкнутися  до  дива.
Допоможіть,  допоможіть!
Подайте,  не  проходьте  мимо.
Хто  –  насінинку,  а  хто  –  віть
Й  усмішку  з  добрими  очима.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807840
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 25.09.2018

Відочка Вансель

Бродят тихонько души - калеки

Бродят  тихонько  души  -  калеки,
Плачет  украдкою  ночь  у  окна.  
Дождь  собирает  осенью  чеки
Тщательно  очень.  Душа  ведь  больна.

Дождь  так  старался,  он  сумасшедший.
Верил  он  в  чудо  и  просто  любил
Души-калеки.  Ангел  пришедший
Чеки  до  завтра  на  небе  хранил...
Дождь...  Ты  скажи  :у  тебя  хватит  сил?  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807845
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 25.09.2018

Амадей

Осіннє

Надворі  осінь  рання-рання,
А  серцю  хочеться  весни,
А  серцю  хочеться  кохання,
І  веселкові  сняться  сни.
І  відлітають  ніби  думи
Й  летять  до  вирію  птахи,
Й  душа  наповнюється  сумом,
Збирають  листя  дітлахи.
Палають  полум"ям  багряним
Листочки  зібрані  в  руці,
І  твоя  посмішка  кохана
Сонечком  світить  на  лиці.
Піду  осінніми  стежками,
Почую  жалібне  :"Курли",
І  серце  сповнене  кохання
Осіннім  щемом  заболить.
Летіть  журавлики  у  вирій,
Летіть  журавлики,  летіть,
Ви  з  вирію  мені  на  крилах
З  весною  радість  принесіть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807549
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 23.09.2018

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Просто знай…

Просто  знай,  що  для  мене  ти  є,
Не  зникав  із  життя  ні  на  мить.
Бо  ж  кохання  у  серці  живе,
Воно  досі  палає  й  горить.

Просто  знай,  коли  осінь  в  вікні,
Посміхається  теплим  дощем.
Я  лишаю  цілунки  на  склі,
А  у  серці  лишається  щем...

Просто  знай,  як  зима  пригорне,
Доторкнеться  щоки  морозець.
Я  коханий  зігрію  тебе
І  не  дам  заморозить  сердець.

Просто  знай  у  промінні  весни,
Заметілі  квітковій  в  саду.
Я  прилину  до  тебе  у  сни,
Я  коханням  до  тебе  прийду.

Просто  знай,  коли  літо  теплом,
Буде  гріти  і  ніжити  день.
Доторкнеться  кохання  крилом,
Заспіває  чарівних  пісень...
 
       Просто  знай,  що  у  тебе  я  є...
                 Просто  знай,  що  у  мене  є  ти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807554
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 23.09.2018

Любов Іванова

МЕЛОДИЯ ОСЕНИ

[b][i][color="#9c0505"][color="#0cab27"]М[/color]узыка  дождя  и  листопада
[color="#0cab27"]Е[/color]ле  слышен  в  небе  птичий  гам
[color="#0cab27"]Л[/color]истья  уже  чувствуя  прохладу,
[color="#0cab27"]О[/color]падают  медленно  к  ногам.
[color="#0cab27"]Д[/color]ымка  проплывает  над  оврагом
[color="#0cab27"]И[/color]  уходит  к  озеру  в  свой  дом.
[color="#0cab27"]Я[/color]вно,  бабье  лето  где-то  рядом

[color="#0cab27"]О[/color]счастливит  вскоре  всех  теплом..
[color="#0cab27"]С[/color]    шорохом  листвы  душе  уютно
[color="#0cab27"]Е[/color]сть  у  этой  музыки    свой  шарм.
[color="#0cab27"]Н[/color]ежности  потоки  поминутно,
[color="#0cab27"]И[/color]  с  усладой  сердца  пополам.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807448
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 23.09.2018

Наталка Долинська

Без Любові, Віри і Надії

Без  Любові,  Віри  і  Надії,
У  душі  не  вистачить  снаги.
Не  розправлять  сильні  крила  мрії,
До  життя  не  матимеш  жаги.

Без  Надії,  Віри,  і  Любові,
У  доріг  не  буде  майбуття,
Думка  більш  не  оживе  у  слові,
Згаснуть  диво  –  барви  у  життя.

Ні,  стежина  буде  бігти  далі,
Через  терни,  і  шовковість  трав.
Та  без  них  гіркіший  смак  печалі,
Та  без  них  болючіший  удар.

Без  Любові,  і  Надії,  й  Віри,
Існування  сіре  лиш  чека…
Не  заграють  щастя  дивні  ліри,
Ноша  днів  без  них  така  тяжка..

Ясноликі  донечки  Софії,
По  життю  нас  долею  ведуть.
Без  Любові,  Віри  і  Надії,
Квіти  доброти  не  розцвітуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807500
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 23.09.2018

OlgaSydoruk

Про сумне я вже не хочу …

Мне  не  хочется  о  грусти
Ни  шептать,ни  говорить  -
Запах  осени  так  вкусен
(Всё  б  до  капельки  испить).
В  сундуки  воспоминаний  -
Положить  ещё  главу,..
И  охристый,и  багряный  -
И...холодную  золу...
Удержать  в  руке  ладошку,
Ощущая,пульса  нить...
Быть  волшебницей  (немножко),
Чтобы  время  усмирить...



Про  сумне  я  вже  не  хочу  -
Шепотіти,гомоніти...
Запах  осені  -  досхочу...
Ані  краплі  -  не  зронити...
А  у  споминів  шухляди  -
Заховати  ті  скарби:
І  охристі,і  багряні,..
З  прохолодної  золи...
І  утримати,затиснув,
Щоб  відчути  пульсу  міць...
І  мольфаркою(хоч  трішки)  -
Стати  на  коротку  мить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807473
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 22.09.2018

OlgaSydoruk

Когда летели журавли…

И  я  сегодня  ощутила
Пришедшей  осени  тиски...
От  света  тусклого  укрыла
Свои  гламурные  холсты.
Мгновением  чутким  упивалась
И  умирала  от  любви...
Но...  почему-то  разрыдалась,
Когда  летели  журавли...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807476
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 22.09.2018

Віталій Назарук

КАЗКОВИЙ РАНОК

Як  вранці  підніметься  сонце,
Запалить  роси  на  лугах.
Посунуть  хмарки-незнайомці,
Вода  заграє  в  берегах.

Рване  сорочку  злий  вітрисько,
І  загуде,  і  заштормить…
І  підуть  хмари  низько-низько…
Удалині  десь  загримить.

Впаде  спочатку  кілька  крапель,
А  потім  –  дощ,  немов  з  відра…
Густі  громи,  неначе  кашель,
Що  бабця  видає  стара.

А  потім  тиша  і  веселка
Прикрасить  ранок  на  дворі.
І  озерце,  немов  люстерко,
Буде  світити  за  землі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807112
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 19.09.2018

Шостацька Людмила

СТО ДУКАТІВ

Як  дивно  у  саду  співає  пташка!
Враз  хочеться  той  спів  намалювати.
Такий  він  дивовижний,  наче  казка.
І  дзенькає  немов  аж  сто  дукатів.
Мій  пензель  вибирає  колір  нотки,
Я  так  хвилююсь:  раптом  не  зумію?
Шукаю  колір  мрій  із  позолоти,
Натрапила  поки  на  ностальгію.
Я  знаю  колір  є  –  між  нотним  станом,
 Як  веселково  забриніло  живо.
Щоб  не  було,  а  я  його  дістану!
І  намалюю  схоже  щось  на  диво.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807163
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 19.09.2018

Шостацька Людмила

ТИША

А  тиша,  виявляється  дзвенить
Якимось  невимовним  стоголоссям.
І  неповторна  кожна  її  мить,
Немов  промінчик,  вплетений  в  волосся.
А  тиша  виявляється  –  жива!
Народжує  мелодії  і  звуки.
Вона  диктує  пошепки  слова,
Буває,  що  цілує  навіть  руки.
А  тиша  чимось  схожа  на  святу,
Її  мовчання  –  чаша  без  гріха.
Собі  збираю  мудрість  золоту,
Я  помовчу  й  вона  мовчить  нехай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807162
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 19.09.2018

Світлана Моренець

Дві пристрасті

[b][i][color="#000080"]У  кожного  свої  є  вподобання
з  того  безмежжя,  що  згубило  лік.
Позбутися  їх  –  марні  намагання,
в  полон  здались  ми  залюбки  й  навік.
Ті  люблять  танці,  спорт,  мистецтва  твори,
а  хто  в  обійми  Бахуса  бреде...
Я  ж  –  у  полоні  чарівниці-Флори.
На  сходинці  за    нею,  Муза  жде,
бо  знає  добре:  я  в  цупких  тенетах
страшної  сили  –  магії  краси.
Мій  сад  для  мене  –  чарівна́  планета
буяння  дивоцвітів  і  яси.

Вражає  диво:  непримітний  корінь,
насіннячко,  а  іноді  й  листок,
враз  розіллються,  як  весняна  повінь,
квітучим  різнобарв'ям  пелюсток
у  ніжність  перших  крокусів,  нарцисів,
тюльпанів,  незабудок  голубінь,
в  помпезність  фараонову  ірисів,
півоній  чи  в  дельфініумів  синь.

Жаринами  полум'яніють  маки,
контрастом  їм  –  гортензії  шапки,
проснулися  від  сонця  портулаки
і  виткали  яскраві  килимки.
В  коронах  гордих  королівських  лілій
заграла  діамантами  роса.
З  дерев,  щоб  ті  від  спеки  не  зімліли,
розвісили  ліани  паруса.

З  верхівки  вишні,  обійнявши  гі́лля,
стовбурчить  вушка  "кручений  панич",
силкується  згадати,  мов  з  похмілля,  –
що  він  робив  на  вишні  цілу  ніч?
Мов  наречена,  вквітчана  веранда
потічками  з  ломиносів  квіток.
Цариці  незрівняннії,  троянди,
ошатно  оповили  закуток...  –

Для  них  раніше  сонця  прокидаюсь,
спішу  в  мій  рай  по  вранішній  росі,
блаженно  в  Божій  розкоші  купаюсь,
виспівуючи  серцем  гімн  красі.
Затамувавши  подих,  –  не  зламати  б!  –
я  вітерцем  над  квітами  лечу
і,  вбравшись  у  п'янливі  аромати,
розчулена,  з  пелюстками  тремчу.

Я  в  цьому  царстві  квітів  –  повелитель...  –
і  в  ролі  землекопа  та  раби.
"Кайфую"  від  краси  як  небожитель  –
і  падаю  від  втоми  чи  журби...

Що  ж  Муза?
                                     Неспроможна  на  образу,
ховається  за  плетивом  гірлянд
і  шле,  всміхнувшись,  думку,  о́браз,  фразу,
що  я  читаю  в  шепоті  троянд.

О  світла  Музо!  Літо  вже  за  гори
несуть  птахи  на  крилах,  за  моря.
Разом  з  теплом  розтануть  чари  Флори,
і  упаду  в  твої  обійми  я,
бо  скучила.
                                     І  ми  не  раз  –  вже  скоро!  –
під  плач  дощів,  під  музику  вітрів,
біля  вогню  в  холодну  сніжну  пору
торкнемось  поетичних  вівтарів.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807024
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 19.09.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.09.2018

Lana P.

ПОРА ОСІННЯ ЗОЛОТА…

Згадалося,  коли  писала  — 
Натхненно,  щиро,  як  могла,
Коли  в  обіймах  завмирала  —
Щаслива,  ніжна,  осяйна.

Роїлись  золотом  висоти 
На  кінчиках  листків,  пера  —
У  кожного  свої  чесноти. 
Багрянцем  вкрилася  гора.

І  вітерець  не  без  роботи  —
Цілує  осоки  вуста.
Душевні  зачепила  ноти
Пора  осіння  золота.   
11/09/18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806406
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 13.09.2018

Серго Сокольник

СОНЯХ

Ще  тепло  і  сонячно  там,  
Де  трави  приховують  літо,
І  неба  збудований  храм
Не  знищено  іншим  завітом.
Замовкли  птахи  у  гаю,
Аби  не  порушити  сон  цей...
Та  сонях  голівку  свою
Уже  не  поверне  до  сонця,
Побачивши,  що  відбулась
Одвічного  смутку  подія.
Що  осінь  у  гості  зайшла,
Що  літо  пішло-  зрозуміє.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2018
Свидетельство  о  публикации  №118091109096  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806335
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 13.09.2018

Світлана Моренець

На світанку

[b][i][color="#000080"]Як  дитинно  спить  світ  на  світанку!
Все  завмерло:  і  поле,  і  ліс.
Безгомінну  ідилію  ранку
ледь  порушує  шурхіт  коліс  –
й  знову  тиша.  Світлішає  морок.
Дальній  постріл  –  полюють  качок?
Мов  шампанського  вистрелив  корок,
наполохавши  з  плеса  пташок.
Мить  –  і  сонце,  ще  з-за  небокраю,
ніби  спалахом  прожекторів,
позоло́тить  хмариночок  зграю,
що  згубила  обійми  вітрів
і  зависла  у  сяєві  сонця.
Чи  зібрався  ангеликів  сонм,
що  літали  вночі  повз  віконця
й  стерегли  мирний  спокій  і  сон?

...  Для  душі  –  наче  жест  нагороди,
незабутні  моменти  чудес
ця  феєрія  дійства  природи
з  лазурової  сцени  небес.[/color][/i][/b]

                               12.09.2018  р.

Світлина  автора.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806373
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 12.09.2018

Шостацька Людмила

КРАСА КАРПАТ

Краса  Карпат  чарує  й  кличе:
«Залиш  нарешті  суєту!»
Збирає  там  Говерла  віче,
Свою  ділити  красоту.
У  соковитім  різнотрав’ї
Стоять  ялиці  на  посту.
Чарують  око  різнобарви,
Дзвенять  струмочки  тут,  як  тут.
Там  схил  крутий,  де  ходить  Довбуш.
Десь  причаївсь  господар  гір,
А  хмари  ходять,  ходять  довкруж
Й  руками  тягнуться  до  зір.
Трембіта  будить  струни  серця
Серед  цілющих  полонин.
Тут  небо  дивиться  в  люстерце,
Міняє  образ  часоплин.
Краса  Карпат  чарує  й  кличе,
До  неї  завше  будеш  йти,
То  –  храм  природи  мальовничий,
Де  глас  звучить  його  святий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806289
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018

Елена Марс

Релаксовий вечір

Релаксовий  вечір.  Релаксова  тиша.
Розкута  свідомість,  немов  уві  сні...  
Красу  вересневу,  подібну  до  віршів,  
Цей  вечір  сьогодні  дарує  мені...  

За  обрієм  -  сонце  вогнем  розлилося.  
Усе  пломеніє  -  і  ліс,  і  поля...  
Милує,  в  саду,  пташечок  стоголосся...  
І  справді  казкова  Волинська  земля...  

Притягує  погляд  дерев  різнобарвність,  
Де  жовто  -  зелене  злилось  з  бурштином.
Такі  краєвиди  для  серця  -  на  радість,  
Допоки  це  все  не  окутане  сном.  

Допоки  не  встигли  зірвати  вітриська
Осіннього  плаття,  на  пару  з  дощем,  
Релаксовий  вечір,  в  глибинці  волинській,  
У  теплих  обіймах  тримає  мене...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806254
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018

Елена Марс

Вже скоро ця осінь нас щедро вгощатиме зливами

Вже  скоро  ця  осінь  нас  щедро  вгощатиме  зливами.
І  будуть  її  блискавиці  лякати  птахів...
А,  хочеш,  втечемо  із  міста  -  і  будем  щасливими!..  
Ми  будем  сміятись,  на  зло  їй,  в  один  з  вечорів!  

До  нитки  промокшу  зігрієш  своїми  обіймами
І  так,  як  колись,  зацілуєш  мене,  молоду,  
Десь  поміж  яскравими,  ніби  ця  осінь,  калинами,  
В  іще  не  оголенім,  ще  не  безлистім  саду.

А  потім,  усміхнені  й  втомлені,  в  затишку  нашому,  
У  домі,  в  який  свої  душі  вкладали  разом,  
За  чаєм,  ми  будемо  мріяти  -  вже  по-інакшому,  
Про  наше  майбутнє,  наповнене  нашим  теплом.

Ця  пристань  нова    незнайома  з  дощами  минулими.  
Іще  громовиці  осінні  не  били  в  шибки.
Ми  сяйво  кохання  у  спомини  наші  притулимо.
Нам  осінь  нових  кольорів  принесе  в  сторінки.

Ми  в  ній  розпочнемо  той  відлік,  де  суму  вчорашнього
Не  буде.  Позаду  залишимо  розпач  і  біль.  
Ми  вкрадемо  в  осені  соку  п'янкого  найкращого,  
Із  самих  п'янких  і  яскравих  її  божевіль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806257
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018

Лілея1

РАДІСТЬ ТОЇ ОСЕНІ…

[b][i]А  пам’ятаєш  радість  тої  осені,
Що  нуртувала  річкою  в   мені,
Як  бірюза  небес  збігали   босими
По  жовтій,  ще  неораній  стерні.

Як  яблук-вітамінки   гучно  гупали
У  кучері  рудих,  осінніх  трав,
Як  вітер,  ледь  пройшовшись  садом   буцами,
Нас  холодом  за  плечі  обіймав.

І,   як  багряним  полум’ям  антонівка,
На  фоні  затуманених  заграв
Вмить  зайнялась  рум'янцем,  наче   Боженька,
Цю  осінь  і  її  поцілував.


Як  витинанки  листя  клались стосами
Й  дивились  неба  вічне  аніме.
О,  як  же  мало  зараз  в  мене  осені
І  не  хвата,  як  дихання,  тебе[/i].[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806280
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018

Променистий менестрель

Під покровом Твоїм

Це  смарагдове  сяйво
ти  дурманиш  і  звеш  в  передвістя...
Вереснева  стежина  
віддзеркалює  неба  хмарки.
День  і  ніч  на  Планеті
зореосне  невидиме  вістря
обертає  на  часі,
і  дарує  нам  мрії  в  знаки́...

Боже,  –  хороше  в  світі
під  покровом  Твоїм  неусипним
і  ці  гімни  пташині
на  зорі  одаряють  серця.
Хай  почують  Тебе,
щоб  в  Любові  й  Добрі  стать  всесильним,
всі  неправди  земні
подолать  назавжди  й  до  кінця!

09.09.2018р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806046
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018

Томаров Сергей

А завтра…

За  дверями  осталось  "вчера";
Не  вернуть  его  снова,  не  встретить...
И  хотелось  бы  крикнуть  "Ура!",
Знать  бы  только,  что  завтра  мне  светит.

А  сегодня...  смотрю  сквозь  окно...
В  листьях  осень  зарю  отразила...
И  не  грустно  мне,  и  не  смешно  -
В  безразличии  сердце  застыло.

Не  слезит  -  вслед  за  скучным  дождем,
Не  гневит  -  луж  невинная  шалость...
И,  вот  если  б...  все  сразу...  огнем...
Сожалел  бы  наверное  малость.

Сожалел  бы,  вновь  вспомнив  "вчера";
Сожалел  бы  -  не  встретимся  снова...
Вот  такая  настала  пора,
Но  "Ура!",  сердце  вскрикнуть  готово;
Только  дайте  надежду  для  слова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806020
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018

Лілея1

ЧАС ЗАПЛАКАНИХ ВІКОН…

[u][b]Час квітучих  вишень,  час  серпневих  отав
Відаляється  далі...    все   далі...   і далі ...
А осіння  іржа    та   вінтаж  золота
Налягає  крилом   на  швидкі    магістралі .
 
Тут   конвертики  жовтня  й   побаченя  стуж,
ТУТ   заплакані  вікна  до  схлипів  дощами,
Ах,  пірнути  б  ще  в  літо,  у  спеку   чимдуж,
Як  пірнає   малеча  в  обійми  до   мами.

У  приємний,  ведмежий  уткнутися   плюш,
Чимось  схожий  на  теплі  подушечки  моху,
Лише  ті,  вже  в  люстерка  осінніх   калюж
Все  глядять,  мов  в забуту,  прадавню     епоху.

Їм  так  хочеться, мариться,  прагнеться  ще  ж
На  вселенських  просторах,  рясних  зеленіти.
Посивіла  людино,  ти  також   збагнеш,
Що  в  твоєму  житті  вже  закінчилось літо.[/b][/u]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805935
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 09.09.2018

Світлая (Світлана Пирогова)

Краса осіння із відтінком смутку

Краса  осіння  із  відтінком  смутку,
Дерева  у  вогнястому  вбранні.
Зібравсь  сполоханий  у  серці  жмуток,
І  наче  дощ  шумить  про  щось  мені.

Удвох  ми  не  пірнали  в  щедру  осінь  
І  разом  по  дорозі  не  брели.
Між  нами  досі  тиша,  безголосся,
Хоч  в  небі  чути  лебединий  клик.

І  ти  не  пестив  ніжно  русі  коси,
Світанки  щастя  не  стрічали  ми.
А  поодинці  цілували  просинь,
Оцю  осінню  неповторну  мить.

Якби  ж  краса  вже  без  відтінку  смутку,
Дерева  у  пікантному  вбранні.
Так  хочеться  кохання  стиглий  жмуток.
Прошепочи  "люблю"  лише  мені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805969
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 09.09.2018

Тетяна Горобець (MERSEDES)

З тобою ми напишемо роман…

Упав  на  трави  осені  туман
І  загорнув  їх  у  осінні  шати.
З  тобою  ми  напишемо  роман,
Бо  про  кохання  вміємо  писати...

Почну  писати  тихо  на  зорі,
Лише  натхнення  в  спокої  приходить.
На  вухо  не  гудуть  тоді  джмелі
І  місяць  на  побачення  виходить.

Легенький  вітер  ніжить  й  пригорта,
Він  хоче  прочитати  і  все  знати.
Стежина  в  береги  веде  крута,
По  ній  не  йти,  а  хочеться    взлітати...

У  парку  осінь  листям  шерхотить,
Я  шерхіт  той  уявно  відчуваю.
Роса  на  травах  перлами  бринить,
А  я  пишу  -  бо  так  тебе  кохаю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805928
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018

Анфиса Нечаева

Люблю я утро летнее

Люблю  я  утро  летнее,
Когда  прохладой  обдаёт,
А  солнышко  рассветное  
Собою  красит  небосвод.
Когда  лучи  его  приветные,
В  эти  ранние  часы,
Ещё  не  жаркие  и  нежные,
Сверкают  в  капельках  росы.
И  паучка  плетение  новое
В  саду,  меж  ветками  малины,
Как  будто  бисером  расшитое,
Для  сердца  милая  картина.
Застыла  гусеница  в  воздухе,
Спускаясь  с  ветки  яблони
На  тоненьком  своём  *канатике*,
В  каком-то  ожидании.
А  запахи  доносятся  какие
Цветов,  что  в  цветнике  растут.
И  утончённые,  и  озорные,
К  себе  так  манят,  так  зовут...
Люблю  я  утро  летнее...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805571
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 08.09.2018

Валентина Мала

ЛІТО, ВІДПОЧИНЬ

[color="#4400ff"][i][b]
Осінь.Вереснева  просінь.Зникла  неба  синь...  
Просять.Перевесла  ночі...:"Літо,відпочинь!"  
Косять.Уже  стигле  жито...Гарний  урожай!  
Мокнуть.Від  дощу  доріжки...Щастя  забажай!

Краплі.Падають  на  землю.  Плачуть  небеса.
Роси  на  траві-покосі  ,ой,яка  ж  краса!!!  
Свіжість  .Осінь  чарівниця.Спека  відійшла.
Ніжність.Золота  манливість,як  торік  була...

Доле,ой,дівоча  доле=осені  сестра  .
Поле,запустіло  поле  і  у  сон...  пора...  
Осінь.Вереснева  просінь.Зникла  неба  синь...  
Просять  .Перевесла  ночі:"Літечко,спочинь!"

07.09.2018р.
[/b][/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805882
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018

Lana P.

НАМАРИЛОСЬ…

Намарилась  покора  в  тиші.
Віднині  вітер  не  колише:
Ні  помисли,  ані  гілля.
Піймати  б  в  небі  журавля,
За  крила  —  тільки  б  не  синицю,
Відкрити  висі  таємницю
Про  наболіле  і  святе,
Де  сонце  сяє  золоте.
І  сьоме  небо  осягнути!
Такі  моменти  не  забути.
Пером  черкнути  горизонт,
Де  сіють  блискавки  озон
І  полосують  видноколи
В  мовчанні,  що  ніде,  ніколи 
Не  зрадить,  не  стече  сльоза. 
Намарилося…  Грім.  Гроза.         
                 6/09/18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805830
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 08.09.2018

Анатолій Волинський

Сьогодні

Сьогодні  знов  тебе  зустрів,
Ти  осторонь  стояла…
Мов  синь  далеких  островів  
Мій  погляд  привертала.

Така  вродлива  і  струнка,
Немов  берізка,  ніжна,
Твоя  приваблива  рука
Відкрилась:  незаміжня…

Бо  серце  з  юних  літ  щемить,
Душа  моя  страждає…
Буває,  що  кохання  спить
Буває,  що  літає!

Чому,  життя  так  в  перебій:
То  все  заллє  водою,
То  каже,  норов  свій  –  
Жагу  зводить  росою

Чому?  Чому,  завжди  одна,
Мов  горлиця  літаєш…
Чи  може  і  моя  вина,
Що  в  серце  не  впускаєш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805883
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018

Світлая (Світлана Пирогова)

Благословенна осінь

Благословенна  осінь  робить  ніжні  кроки,
Харизмою  гаптує  вересневий  шлях.
Заводить  вправно  вітру  симфонічне  рондо,
Кружляє  перший  лист,  мов  одинокий  птах.

Червлено-золота  із  вогником  палітра
Малює  вміло  легким  пензликом  щедрот.
Терпке,  духмяністю  насичене  повітря  -
Це  пахнуть  Пепінки,  Уелсі  і  Ренклод.

Ще  хочеться,  щоб  пестило  теплом  проміння,
І  світ  блищав  у  мікро-крапельках  дощів,
А  осінь  дарувала  ароматів  міфи,
Щоб  холод  з  смутком  не  пробрався  до  душі.

(Пепінки,  Уелсі  -  сорта  яблук,  Ренклод  -  сорт  слив.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805841
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 07.09.2018

Віталій Назарук

МИ І ОСІНЬ

Я  тебе  не  ділитиму  з  нею  —
Вибирай:  або  я,  або  осінь!
В  неї  —  золотом  вкриті  алеї,
А  у  мене  —  посріблені  коси.
                                                   Любов  Ігнатова

Зрозумій!  На  порозі  вже  осінь…
По  землі    порозкидане  листя.
Хоч  холодні  по  ранках  покоси
І  чим  далі,  дорога  терниста…

Я  не  можу  тебе  проміняти
На  все  золото  осені  нині.
Наша  осінь  для  мене  –  це  свято,
Ну,  а  ти?  Ти  для  мене  –  святиня.

Хоч  не  знаєш...  Любити  я  вмію
І  любитиму  так,  аж  до  смерті.
Я  про  осінь  твою  лише  мрію
І  не  можу    із  пам’яті  стерти…

Золотить  наша  осінь  нам  душу,
Проте  в  серці  весною    буяє.
Ми  кохання  ще  вип’ємо  чашу,
Так  мені  небеса  промовляють…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805717
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 07.09.2018

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вересень обняв мене раненько…

Вересень  обняв  мене  раненько,
Доторкнувсь  цілунком  промінець.
Тихо  шепотів...  Вставай  рідненька...
Линула  мелодія  сердець.

Грав  мені  на  флейті  її  вітер,
На  цимбалах  грала  десь  роса.
Хором  заспівали  мені  квіти,
Ну  скажіть...  Хіба  не  чудеса?

Нахилилась  до  вікна  калина,
Звук  сопілки  ніжно  задзвенів.
Хтось  співав  мені...  Моя  єдина,
Зрозуміла  все  без  зайвих  слів.

То  твої  слова  лились  рікою,
А  у  них  купалася  душа.
Літо  нас  стрічало  під  вербою,
Осінь  нам  на  зустріч  вируша...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805702
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 06.09.2018

Світлана Моренець

На грані осені та літа

Відщебетало,  буйно  відцвіло,
обдарувало  щедрим  урожаєм,
а  сонячними  днями  і  теплом
нас  літо  ще  й  у  вересні  вражає.

Налив  меди  й  нектари  щедрий  Спас
в  дари  багаті  баштана  і  саду.
Намилувався  місяць-зорепас
красою  чарівного  зорепаду.

Убравши  села  в  розсипи  жоржин,
в  калин  коралі,  грона  винограду,
відходить  літо  без  доріг  й  стежин,
щоб  оминути  заморозків  зраду.

О  літо,  покидаєш  ти  мій  край,
на  крилах  вітру  вже  летиш  в  сава́ну,
ескорт  почесний  із  пташиних  зграй
тобі  рощальну  відспівав  осанну.

А  ми  в  негоду,  в  зимні  ночі  злі,
занурившись  під  тепле  покривало,
згадаємо,  які  безжурні  дні
й  хвилини  щастя  літо  дарувало.

                           6.09.2018  р.
-

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805698
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 06.09.2018

Віталій Назарук

БАБУСЯ І ЧАСНИК

Ви  подивіться  в  очі  цій  бабусі,
Роками  переоране  лице.
Живе  у  праці,  у  щоденнім  русі,
Хоч    її  тіло  налилось  свинцем.

Усе  життя  горбатіла  у  полі,
Сама  пустила  у  політ  діток.
Але  така  у  неї  склалась  доля,
Ніхто  водиці  не  подасть  ковток.

Перед    людьми  і  нині  на  колінах,
Вона  не  просить,  продає  своє.
Війна  забрала  у  старої  сина,
Але  вона  і  досі  ще  жиє…

Ви  подивіться,  які  в  неї  руки,
Вони  напрацювались  на  віку.
Не  дайте  бабці  помирати  в  муках  -
Купіть  пучок  у  неї  часнику.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805689
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 06.09.2018

Н-А-Д-І-Я

Знайдіть у серці таке слово. .

Твір  друкується  повторно  зі  змінами.
------------------------------------------
Теплослів"я...  А  що  воно  значить?
Від  якої  душі  воно  йде?
Протилежне  -  злослів"я,  тлумачать,
Що  притулку  в  серцях  не  знайде.

У  болоті  полин  розкошує,
Кропива  та,  що  жалить,  росте.
І  хто  зілля  оцього  скуштує,
Може,  серце    ізцілить    пусте..

Теплослів"я  лікує  нас  словом..
Як  добротне  зерно  проросте.
(Від  злоби  є  надійним  покровом)
Що,  як  квітка  весняна,  цвіте.

Чи  жалієм  ми  доброго  слова,
Чи  запас  словника  обмілів?
Чи  вважаєм,  що  слово  -  полова.
Чи  зростити  в  душі  не  зумів.?
----------------------------------
Ти  відшукай  у  серці  слово,
Нехай  зігріє  увесь  світ.
Не  пропусти  тих  випадково,
У  кого  був    давно  політ.

І  стане  світ  в  новій  обнові,
Не  дошкулятимуть  дощі,
Бо  буде  вірить  знову  й  знову,
Що  є  все  ж    ліки  для  душі.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805500
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 05.09.2018

Віталій Назарук

ЛУЦЬКИЙ ЗАМОК ЛЮБАРТА

Тут  соколи  лоскочуть  синє  небо
І  очерет  співає  про  любов.
Щоночі  бродить  солов’їний  щебет,
У  золоті  осінніх  хоругов.

Ось  Лесин  ясен  нахиливсь  до  замку,
Бруківка  знову  вимита  дощем.
Густий  туман  тримається  за  брамку,
Накривши  схили  охровим  плащем.

Легеню  наш  –  історіє  Волині,
До  тебе  ми  приходим  знов  і  знов.
Мовчазний  Стиру,  луки  твої  сині,
У  жилах  наших  розганяють  кров…

Замкова  площа  завжди  повна  люду,
Де  Любарт  із  молитви  постає…
Здається  линуть  дзвони  звідусюди,
Немов  причастя  замок  роздає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805569
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018

Віталій Назарук

ЛЮДИНА І СВІТ

Сміється  світ:  -  Молекуло  моя,
Ти  різне  у  своїм  житті  відчула.
Для    тебе  світ  лише  земля  твоя,
У  ньому  ти,  як  рибка  потонула.

Хоч  і    маленька,  але  ти  твориш,
Ти  на  чолі  всесвітнього  прогресу,
Часами  тлієш,  інколи  гориш,
Буває  вмреш  упавши  під  колеса.

Та  ти  живи,  бо  в  цьому  сенс  життя,
Випий  життя,  яке  дано,  по  вінця.
Будь  мудрим  на  віку  -  моє  дитя,
Сприймай  життя,  від  світу,    як  гостинця…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805620
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018

Променистий менестрель

Поговори зі мною, осінь

                           *      *      *
 
Поговори  зі  мною,  осінь  
в  купелі  золотого  дня,    
дивлюсь  –  любові  очі  просять,  
всі  кольори  твої  бринять...  
Тут  у  чарівності  картинах  
німа  є  слів  величина,  
не  місце  суєті  рутинній,
бо  ж  думи  листя,  струменять...

Поговори  зі  мною  осінь  –  
під  сни  твої  родився  я,  
де  мрії  акварель  підносить:  
"О,  Божа  милість  враз,  засяй!  
Любов'ю  Людства  –  зник  би  відчай,
похмурі  в  радість  всі  чола  –  
пора  нам  із  середньовіччя  
у  лоно  Світла,  жде  Земля".  

04.09.2018р.


                               *      *      *

Поговори  со  мною,  осень
в  купели  золотого  дня  –
твои  глаза  любови  просят,
чувств  глубину  всю,  сохраняй...
В  очарования  картинах
немая  слов  величина,
не  место  суете  рутинной,
где  дум  листвы  струят  тона...

Поговори  со  мною  осень  –
под  сны  твои  родился  я,
где  акварель  мечты  возносит:
"О,  Божья  милость,  воссияй!
Чтоб  Человечество  Любовью
лечило  хмурые  чела  –
пора  ведь  из  средневековья
нам  в  лоно  Света,  ждёт  Земля".

04.09.2018г.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805449
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 05.09.2018

Променистий менестрель

Не зберіг, хлопче, щастя, що з Неба

*      *      *

Не  зберіг,  хлопче,  щастя,  що  з  Неба
лиш  єдиний  раз  в  цьому  житті
дар  земний  –  для  любові  потреба.
Душ  й  сердець  Добирав  для  Путі...

Все  непросто  в  житті,  все  не  просто,
надсилає  Господь  нам  Любов  –  
ту  єдину,  хто  знає  з  основ,
та  не  всі  чують  це  дуже  гостро...

Захвилюється  вітер  житами,
чи  зі  стуком  розкрилось  вікно  –
то  розумні  світи  були  з  нами...
Враз  лице  біліш  за  полотно...

05.09.2018р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805633
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018

Елена Марс

Ціла зоряна ніч - моя

Тільки  музика,  ніч  і  я.
І  нічого  немає  більше.  
Спочиває  душа  моя,  
В  неймовірно  відвертій  тиші...  

Відчуття,  ніби  білий  світ
Щез  в  імлі  нічній...  Тільки  зорі
Мерехтять,  ніби  шлють  привіт,  
Десь  з  безодні  нічного  моря...  

Зорі  в  темряві,  як  любов,  -
Таємничі  і  сокровенні...  
Так  би  й  крикнула  в  ніч:  агов!..
Є  живий  ще  тут  хтось,  крім  мене?  

Є  тут  хто?  Чи  мене  одну
Залишили  на  цілім  світі?...
...  Все  живе  -  у  в  обіймах  сну...  
Тихо  так,  що  не  чути  й  вітру.

Ціла  зоряна  ніч  -  моя!
Може  в  долі  моїй  -  найліпша...  
Тільки  музика.  Зорі.  Я.  
І  нічого  не  треба  більше.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805314
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 05.09.2018

Анатолій В.

Дивно…

Мовчки  складаю  крила.
Що  я  для  тебе  значу?  
Як  ти  без  мене,  мила?
Дощ  за  віконцем,  бачиш?

Стукають  краплі  в  шибку  
(  Чи  то  у  мене  в  скронях?).  
Сиплеться  серпень  стиха,
Мов  перестиглий  сонях.

Пахне  соснова  хвоя...
Вітер  гуде  надривно...
Хто  я  для  тебе,  хто  я?!
Чи  я  живий  ще?..    Дивно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804961
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 30.08.2018

Шостацька Людмила

КОПІЯ СОНЦЯ

                                                       Три  метри  зросту  –  виріс  сонях.
                                                       До  сонця  мабуть  захотів.
                                                       Як  м’яз  крутив  свій  до  осоння!
                                                       Був  схожим  стовбур  до  хребців.
                                                       Найменший  брат  міцного  дуба
                                                       Стояв  у  брилі  золотім,
                                                       Наставив  сонцю  свого  чуба.
                                       Прекрасний,  в  дивній  самоті.
                                                       Тягнувсь  до  сонця  що  мав  сили,
                                                         Ще  мить  –  і  скочить  через  тин.
                                                         А  як  в  саду  його  любили!
                                                         Казали  так:  «Він  сонця  –  син».
                                                         Щодня  йому  дивились  в  очі,
                                                         Просили  вітру,  щоб  не  гнув,
                                                         Ходив  до  місяця  щоночі,
                                         Щоб  той  на  небі  не  заснув.
                                                         Такий  був  велетень  цей  дивний,
                                                           Проходу  людям  не  давав.
                                                           Усяк  казав  йому:  «Чарівний!»
                                                           А  він  услід  всіх  проводжав.


                                                                                               /ТАКИЙ  СОНЯХ  ВИРІС  В  МОЇХ  ДРУЗІВ/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804672
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 29.08.2018

OlgaSydoruk

Осінь… Знову осінь…

Осінь…
Знову  осінь…  -
Стрімкий  часоплин…
Пломінь  заховався  в  китицях  калин…
Гучним  стоголоссям  білокрилий  клин
Відліта  нарешті  в  синю  далечінь…
Осінь…
Знову  осінь…  -
Смутком  пригорта…
Сонце  затуляє  хмарка  дощова…
Із  краплин  доріжка  в  зморщечку  тече…
Дякую,мій,Боже,щиро  -  за  усе…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804829
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 29.08.2018

Н-А-Д-І-Я

В твоїх очах шукаю душу

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=snyfGffcLbc[/youtube]



Не  можуть  очі  бути  красивими,
які   жодного  разу  не  плакали.
    Софі  Лорен

Якого  кольору  ті  очі?
Про  це  я  думала  не  раз.
Та  пам"ять  все  мені  шепоче:
Забула?  Тільки  без  образ.

Та  ні!  Згадати  намагаюсь,..
Хіба  у  кольорі  вся  суть  ?
Все  ж  пригадала.  Усміхаюсь.
Такі  тепло  завжди  несуть..

В  твоїх  очах  шукаю  душу,
В  них  можу  правду  відшукать.
Я  їхній  спокій  не  порушу,
Та  все  ж  боюся  заблукать.

Вони  мінливі,  як  погода:
Ласкаві,  теплі  і  сумні.
Та  не  люблю,  як  прохолода
У  душу  дивиться  мені.

Коли  вмиваються  сльозами,
То  з  ними  тихо  плачу  й  я
Таємно  довгими  ночами...
Чи  плаче  то  душа  моя?...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804835
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 29.08.2018

Елена Марс

Кохання… Таємниця незбагненна…

Кохання...  Таємниця  незбагненна...  
Гарніших  почуттів,  мабуть,  нема.  
Це  дійсно  неосяжна  теорема,  
Яка  хвилює  людство...  й  недарма...

Поріднена  з  весни  квітучим  дивом,  
Любов  -  зненацька  нас  бере  в  полон...  
Це  нібито  з  небес  раптова  злива,  
Холодна  злива,  в  сонячний  сезон.  

Це  щось,  чого  навмисне  не  чекаєш.  
Для  цього  не  плануєш  день  і  час.  
Але  й  дверей  на  ключ  не  замикаєш,  
Коли  іде,  непрохано,  до  нас...  

Даремно  зачинятись  від  тривоги,  
Яка  руйнує  стіни  і  замки.  
Любов,  коли  приходить  до  порогу,  
Змиває  перепони  і  роки.  

Такому  віроломству  є  причини...  
А  ще,  мабуть,  від  долі  не  втечеш...  
Чи  грішне  те  кохання,  чи  невинне  -
Закохана  душа  не  знає  меж!..

І  ти  летиш!..  У  небо,  чи  у  прірву...  
Кохання  не  планує  наперед...
Птахи  -  також,  коли  летять  у  вирій,  
Не  знають  -  чим  скінчиться  їхній  злет.  

Але  надій  ніхто  з  душі  не  вирве  -
Як  не  завадить...  зіткненню  планет..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804726
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 28.08.2018

Шостацька Людмила

ДУМКИ МОЇ ПЕРЕДОСІННІ

                                                                                                 
Городи  –  з  поглядом  осіннім,
То  –  результат  людських  трудів.
Щезають  тихо  літа  тіні
Поміж  полів,  поміж  садів.
У  пані-кукурудзи  –  злато,
Картопля  –  більша  двох  долонь.
І  грива  в  моркви  пелехата,
І  перці  схожі  на  вогонь.
Томати  мліють  на  осонні,
Лежать  валізи  гарбузів.
В  квасольки  –  гудзички  маньоні,
А  сонях  –  в  золоті  князів.
Палає  в  вогнищі  хмелиння,
Думки  осінні  в  голові  
               І  я  сама  –  передосіння,
               Мов  стигле  яблуко  в  траві.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804500
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 27.08.2018

Віталій Назарук

ЦЕ ТІЛЬКИ МИ ТАКІ

Земляки,  дорогі    українці,
Більш  такого  народу  нема.
Що  на  кожній  життєвій  сторінці,
Пише  кров’ю  свої  імена.

На  гербі  викарбовано    -  воля,
Поруч  з  плугом  тримаєш  меча.
Певно  в  тебе  прописана  доля,
Засторога    якась  на  плечах.

Нас  постійно  вбивали  й  морили,
Із  церков  поскидали  хрести.
Матюками  незнаними  крили,
В  ГУЛаги  заставляли  брести.

В    нас  забрали  святе  –  отаманів,
Потопили  найкращих  в  крові.
Напихали  брехнею  й  дурманом,
Щоб  росли  ми  глухі  і  німі.

Та  не  винищить  ворог  народу,
Ми,  як  Фенікс,  відродимось  знов.
Бо  шануємо  мир  і  свободу,
Ми  міняєм  війну  на  любов.

Пшениці  колоситися  будуть,
Нова  поросль  в  країні  росте.
Вже  не  змінять  в  нас  прапору  люди,
Незалежність  ми  маєм  на  те.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804372
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 27.08.2018

Патара

Відпускай

Відпускай  "не  своїх"  людей,
Хай  ідуть  собі  у  минуле.
Почуття,  що  давно  поснули,
Здай  в  архів  чи  віддай  в  музей.
Може  хтось  погорта  колись
Ці  затерті  пожовклі  списки
Й  розрізнить  за  фальшивим  блиском
Тих,  брехливо  які  клялись.
Може  досвід  життєвий  твій
Стане  іншим  колись  в  нагоді.
Вузол  цих  помилок    в  природі
Розірвати  хоч  ти  посмій.

 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804564
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 27.08.2018

Ганна Верес

Тікає літечко

Тікає  літечко  у  осінь  навпрошки,
Через  луги  з  покосами  отави,
Через  гаї,  де  тчуть  пісні  пташки
Й  світанки  ними  кожен  раз  вітають.

Або  біжить  стежиною  у  ліс,
Малиною  щоби  посмакувати,  
То  сарафанами  милується  беріз,
Чи  просто  хоче  в  лісі  поблукати.

Тікає  літечко  убрід  через  стави,
Води  –  десь  по  коліна,  десь  –  по  груди.
То  зойк  нічної  проковтне  сови,
Послухає  дроздів,  сорокопудів.

Зненацька  забрело    і  в  мій  город,
Перечепилось  через  жовту  диню…
Надворі  серпень  –  місяць  нагород,
То  ж  у  городі  все  є  для  родини.
14.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804516
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 27.08.2018

Елена Марс

Яблоки рассыпаны в саду

Яблоки  рассыпаны  в  саду,  
Алые  -  как  солнце  на  закате.  
Август  робко  прячет  наготу,  
В  травах  не  покошенных  примятых,  
Вымытых  заботливо  росой,  
Свежих,  будто  утра  дождевые!  
В  сад,  проснувшись,  я  иду  босой...  
Где  вы,  мои  солнца  наливные?  
Как  бы  вы  ни  кутались  в  траве  -
Спрячешь  ли  от  глаз  такую  алость?..  
Ах,  какая  яркость!  Вот  и  ветвь,  
Кажется...  над  вами  посмеялась...
Зря  ли  разродилась?..  Зря  ли  я  
Так  хотела  мякоти  медовой?..  
Спелость  лета  алая  моя,  
Маленькие  солнца  -  на  ладонях...

Август,  на  прощанье,  дарит  мне
Сладость  убегающего  лета...  
Я  ему  -  души  своей,  взамен,  
Строки,  переполненные  светом.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804540
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 27.08.2018

Елена Марс

От счастья, неожиданно, заплакать

Рассвет  объят  туманом...  Молоко
Парное  разлилось,  на  горизонте...
У  вод  озёрных  -  тут,  недалеко,
Журавлики  о  новом  дне  трезвонят...

В  саду  уже  проснулись  воробьи
И  тут  же  в  спор  вступили  мелодичный.  
О,  чудо!  Под  орехом  вырос  гриб!  
Красавец!  Королевское  величие!  

А  где-то  там,  в  малиннике  густом,  
Зевает  сонный  ветер,  еле  слышно...  
Такая  красота  царит  кругом!..
Спасибо  за  неё  тебе,  Всевышний!  

За  этот  мир,    придуманный  тобой,  
Где  столько  волшебства  мне  дарит  лето!  
За  то,  что  сердце  чувствует  любовь,  
Сливаясь  с  жизнью  нового  рассвета.  

Такая  блажь!..    Гулять  бы  и  гулять,  
В  тиши  босой,  вдыхая  запах  мяты...  
И  в  сердце  ощущая  благодать  -
От  счастья,  неожиданно,  заплакать...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804543
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 27.08.2018

Світлая (Світлана Пирогова)

А попереду - осінь сердечна (експромт)

                                                                       Н  K

Скоро  осінь...за  вікнами  серпень  
Вже  останні  дарує  ромашки.
Що  диктує  тобі  твоє  серце,  
Прислухайся  -  не  буде  промашки.

А  воно  відчуває  немало...
Десь  кленовий  листочок  жовтіє.
Хоч  ця  осінь,  мабуть,  не  примара,
Все  ж  пульсує  душа  твоя  й  тіло.

Щире  серце  ще  полум*ям  грає,
І  зігріє  когось,  безперечно.
Залишився  серпневий  окраєць,
А  попереду  -  осінь  сердечна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804066
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 24.08.2018

Lana P.

ВИШИВАЛО ЛІТО…

Вишивало  літо  долю  мого  краю,
На  волинських  плесах  —  дальні  береги,
Голубінь  озерну,  зіллячко  розмаю,
Світанкові  роси,  сонячні  луги.

У  квітках  стежину,  в  споришах  пахучих,
Райдужне  проміння,  сотнями  заграв,
Солов’їні  крила  у  гаях  співучих,
В  жовтому  лататті  лебединий  став.

Голуба  й  голубку,  і  зозулю  сиву,
Півники  чубаті  —  з  льону  полотно.
Ген,  на  горизонті,  хмароньку  мрійливу,
Що  причепурила  західне  вікно.

Вишивало  літо  радісно,  барвисто  —
В  нього  стільки  шарму,  кольорів,  ниток!
Сонячні  лелітки  кинуло  іскристо,
Заплелося  в  осінь,  як  упав  листок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804229
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 24.08.2018

Олена Жежук

Під липою

Цвіте  край  поля  липа    лебедино,
Отак  недільно,  мов  святковий  день.
Спочинь  отам,  утомлена  людино,
Наслухайся  бджолиних  одкровень.

Хай  стелять  трави,  укриває  небо…
А  душу  заколихують  жита.
У  мить  таку  тобі  ніщо  не  треба,
У  мить  таку  –  ти  Всесвіту  дитя.

І  ти  пізнаєш  істину  прозріння,
Як    зримий  дощ  одплачеться  душа.
Під  липою  знайдеш  своє  коріння,
Ковтнеш    із  первозданного    ковша.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802698
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 24.08.2018

Наташа Марос

ЛУНОЮ Ж…

Ще  плакав  у  закутку  вітер
Дикункою  синього  лісу,
Збирала  зів'ялі  я  квіти
І  кликала  душу-гульвісу,

Щоб  та  поверталась  додому,
Де  тепло  і  затишно  завше
І  легко  приборкати  втому,
Там  чують  усе,  що  ти  кажеш...

Але  не  хотіла  спокою
Душа,  запізніло-розкута  -
Сама  по  собі,  за  тобою
Блукала,  шукаючи  пута...

Я  знову  гукаю  щоночі  -
Не  бачить,  не  чує,  не  знає,
Ніяк  повертатись  не  хоче
Без  мене  шукає,  шукає...

Пориви  холодного  вітру
Шматує  розлючена  осінь...
Вертайся,  бо  я  вже  не  вірю...
Луною  ж:  а  я...  вірю  досі...

Її  все  частіше  лякала:
Замерзнеш  -  отак  тобі  й  треба!
У  відповідь  тихо  сміялась
Душа  моя...  з  вірою  в  тебе...

               -          -          -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694000
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 24.08.2018

Анатолій В.

Моя адреса…

Моя  адреса  -  видуманий  світ,
Вікно  і  ліжко,  затишна  кімнатка.
Мені  ще  так  потрібен  твій  привіт,
Без  тебе  тут  ні  холодно  ні  жарко...

На  серці  порожнечею  без  дна,
Якщо  ти  не  приїдеш,  ляже  вечір...
А  чашка  чаю  в  нас  на  двох  одна,
І  затишок  накину  нам  на  плечі.

В  моєму  світі  небо  голубе,
Й  написана  для  нас  щаслива  п'єса...
Не  вистачає  там  лише  тебе...
У  тебе  тепер  є  моя  адреса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801353
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 20.08.2018

Ганна Верес

Літній вечір

Закотився  день  у  синій  вечір,
Сонечко  за  гору  заховав.
Прохолода  обняла  за  плечі.
Росами  умилася  трава.

М’ятою  і  чебрецем  впилися
Стебла  й  піднялися,  мов  свічки,
Посвіжіло  від  вологи  листя.
Зацвіли  у  небі  зірочки.

Літній  вечір  –  то  не  просто  казка  –
То  щоденна  Божа  благодать,
Де  злились  краса,  утома  й  ласка.
Важко  це  словами  передать.
27.01.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803838
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 20.08.2018

Іра Сон

Любовная лирика

[i]Пройти  хотя  бы  раз
По  краешку  твоей  судьбы...
(с)  Леонид  Дербенев  [/i]

Лёгким  касаньем  солнечных  тёплых  губ  
Каждый  рассвет  ложится  в  мою  копилку.
Бойко  звеня,  заливисто  дни  бегут.
Шепчутся  рифмы,  стайками  вьются  пылко.

Ты  где-то  есть...  И  солнце  поёт  внутри!  
Поит  меня  густым  золотистым  светом.
Пульсом  в  висках  рождается  новый  ритм.
Небо  с  землёй  танцуют  во  мне  дуэтом.

"Ты  просто  есть..."  -  рисую  узоры  нот,
Чтобы  сыграть  с  эфиром  на  грани  фола
И  дотянуться  слухом  до  тех  частот,
Где  без  помех  звучит  твой  усталый  голос.

Это  любовь?  Наверное,  да.  Любовь!
Только  не  та,  которая  душит  пленом.
Это  любовь,  которая  без  оков.
Чистая  ткань  и  тонкая  суть  Вселенной.

Это  любовь,  которая  без  границ,
Встречу  с  которой  кто-то  считает  чудом.
Знаю,  её  в  коробке  нельзя  хранить,
Только  растить  и  щедро  дарить  повсюду.

Хочешь  -  лети!  А  хочешь  -  плыви  ко  мне.
Или  туда,  где  ярче,  теплее,  слаще.
Хочешь  -  смени  изысканный  сад  камней
На  каменистый  путь,  в  никуда  лежащий.  

Тянется  ввысь  волшебной  любви  лоза,
Дарит  плоды.  И  эти  плоды  целебны.

Хочется  долго-долго  смотреть  в  глаза
и  любоваться  светом  твоих  вселенных.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798826
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 10.07.2018

Олена Жежук

Юний день

Заглянув  в  вікна  велелюдний  день.
Він  зовсім    юний,  він  іще  світанок.
Чи  він  мені  всіх  горестей  мішень?
Чи  я  йому  всіх  радостей  серпанок?

Чого  я  жду?  І  що  я  дам  йому?
І  хто  в  мені  -  чи  раб,  чи  звір  повстане,
Коли  засмокче  й  світло  у  пітьму,
Коли  злелію  слово  не  останнє..?

Посію  слово  ...    другу  чи  врагу?
Усяк  -  людина,  всяк  іде  до  Бога.
Сотаю  в  слові    тугу      і  снагу,  
Сотає  дні  
                       в  вікні  моїм    
                                                     епоха…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798392
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 08.07.2018

Фея Світла

Без вас…

[i]За  твором  Інни  Рубан  -  Оленіч  "Сенс  в  житті"http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795903#com3608017
[/i]


[youtube]https://youtu.be/gbquzBRSBow[/youtube]
[i][b]Без  вашого  кохання  день  імлиться
і  біль  в  моєму  серці  увесь  час,    
мені  б  до  вас  душею  притулитись  –.
люблю  вас!  Як  же  я  кохаю  вас! 

Листи  палкі  щоденно  я  писала,
згорала  в  кожнім  слові  вся  до  тла,
свою вкладала  душу  і  чекала, 
та  відповідь  жорстокою  була.

Не  рівня  вам  і  вчена  -  мала  б  бути,
щоб  у  панянку  закохався  пан.
Сказав  суворо,  щоб  його  забути,
бо  ця  любов  –  уява  і  дурман.

Сльозами  вмилось  серденько  гіркими
та  розлилось  солоне  море  сліз.                                                              
Втопилось  горе  й  почуття  раниме,
та...  загоївсь  на  серденьку  поріз.

Колишуть  хвилі  в  морі  сонце  ясне,       
вогонь  любові  в  серці  не  погас.
Кохаю  знову  і  життя  прекрасне,
та  в  ньому  –  вже  немає,  пане  вас...[/i]

[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798088
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 05.07.2018

Анатолій В.

Усе у нас в житті не без причини

Усе  у  нас  в  житті  не  без  причини, 
Усе  навіщось  і  усе  чомусь. 
І  поки  серце  б'ється  безупинно, 
Я  ще  багато  встигну  і  навчусь!

Я  зрозумію  мову  вітру  в  полі,
А  вітер  стане  вчителем  мені  -
Навчить  не  завжди  підкорятись  долі
І  твердо  промовляти  слово  "ні"!

Я  встигну  ще  заснути  під  зірками,
Побачити  небесний  зорепад
І  заразом  із  мріями-казками 
В  дитинство  повернутися  назад!

Повірити  у  щастя  і  удачу,
Пізнати  і  пробачити  себе,
Зібрати  в  купу  всі  жалі  й  невдачі
І  відпустити  в  небо  голубе!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798078
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 04.07.2018

геометрія

ЖИВУ З ПРИРОДОЮ В ПОШАНІ…

                                   Яка  чудова  в  нас  природа,
                                   спостерігаю  залюбки,-
                                   кущі,  дерева,пташка  кожна,
                                   плакун-трава  і  ластівки...

                                   Такі  яскраві  диво-фарби,
                                   квітують  квіти  в  квітнику,
                                   весняно-літні  диво-барви,
                                   й  ніжне  зозулине:  "Ку!  Ку!"

                                   Я  не  рахую  уже  роки,
                                   мої  найкращі  відпливли,
                                   і  хоч  важкими  стали  кроки,
                                   я  все  ж  не  стишую  ходи...

                                   І  не  спиняюсь  на  порозі,
                                   ходжу  і  в  сад,  і  на  город...
                                   Мрії  мої  ще  є  в  дорозі,
                                   я  не  звільняюсь  від  турбот...

                                   Усе  що  маю,  доглядаю,
                                   дивлюсь  у  небо  голубе...
                                   Чогось  незвичного  чекаю,
                                   природа  в  даль  мене  зове...

                                   Я  насолоджуюся  нею,
                                   весною,  влітку  й  восени,
                                   і  з  добротою,  і  любов"ю,-
                                   я  не  бояся  і  зими...

                                   Хоча  і  важко  стало  жити,
                                   (уже  ж  літа  мої  не  ті),
                                   я  намагаюсь  щось  робити,
                                   і  не  ховаюсь  в  темноті...

                                   Завжди  з  сусідами  спілкуюсь,
                                   вони  і  лагідні,  й  прості,
                                   їхніми  дітками  любуюсь,
                                   вони  для  мене  рідні  всі...

                                   Стареньких  теж  не  оминаю,
                                   до  них  додому  я  ходжу,
                                   слухаю  їх  й  розповідаю,
                                   і  чимсь  смачненьким  пригощу...

                                   Отак  з  природою  в  пошані,
                                   я  і  з  сусідами  живу,
                                   задовольняюся  віршами,
                                   і  все  навколишнє  люблю!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797879
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 03.07.2018

Світлая (Світлана Пирогова)

Студений дощ проник в гарячий липень

Студений  дощ  проник  в  гарячий  липень,
Залопотів  неждано,  прудко.
Виводила  десь  тонко  звуки  скрипка,
І  серце  ціпеніло  в  грудку.

Дивилась  діва  вдалину...Дощило.
І  божевіллям  стала  мука.
Розмокла  з  сумом  щастя  давня  брила,  
Стріла  зламалась  з  долі-лука.

Скрипаль  журився...-  недосяжний  берег...
Доходив  дощ  струною    скАли.
І  падали  сльозинки  з  небосфери  -
То  душі  скрипкою  ридали.


(  СкАла  -      у  музиці  ряд  звуків,  розташованих  за  висотою).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797969
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 03.07.2018

Ганна Верес

Пахнуть роси (Слова для пісні) .

Пахнуть  роси  літечком,
Весняним  дощем,
Кожна  перша  квіточка
Будить  ніжний  щем.
Пелюстковим  озером
В  тиші  мліє  сад,
Роси  пахнуть  грозами  –
Краплями  висять.

Пахнуть  роси    м’ятою
З  парків  і  садів,
Чебрецями  й  маками,
Де  нема  слідів.
Пахнуть  роси    квітами,
Де  співа  бджола,
Сяють  самоцвітами
В  лузі  край  села.

Пахнуть  роси  свіжістю
При  ясній  зорі,
Маминою  ніжністю
В  полі  і  дворі.
Пахнуть  роси  травами,
Де  кохання  слід,
Стиглими  отавами
Напоїли  світ.
15.06.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797991
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 03.07.2018

Процак Наталя

Неосяжність…

Я  почую  твій  голос,  Маленький  мій  Принце,  у  сні
Ти  приходиш  до  мене  торкаючи  пальцями  скроні  
А  над  дахом  моїм  заворожені  голосом  коні  -
Невловимі  сузір'я,  не  підвладні  нікому,  о  ні!
Лише  й  тільки  тобі...

Чи  дозволиш  мені?
Ти  сьогодні  побути  з  тобою  до  ранку(  до  сонця)?
Обіцяю  не  буду,  як  вчора,  молити  навіки
Залишитись  зі  мною  тебе,  зачинивши  віконця.
Цілувала  б  так  палко  твої  золотії  повіки
Чи  дозволиш,  прошу?  

Я  тихенько  пишу...
На  холодному  склі,  що  між  нами  -  прозора  стіна
Я  крізь  неї  твій  погляд  сумний  бачу  й  в  серці  до  болю
Відзивається  та  неможливість  побути  з  тобою
І  за  що  дві  душі  небеса  посадили  в  неволю?
Роз'єднали  обох...

Чи  диявол  чи  Бог?
Чи  не  вдячність  людей  небесам  є  виною  всьому?
І  що  нарізно  руки  і  душі  блукають  між  світом
Ти  закований  осінню  -  в  ній,  я  обвуглена  літом
Навіть  час  не  для  нас,  не  про  нас.Відкидає  магнітом
В  протилежні  боки...

Доторкнуся  щоки...
І  сріблясте  волосся  твоє  пропущу  я  крізь  пальці
У  цю  мить  до  світанку  щоб  встигнути  і  не  забути  
Образ  твій,  голос  твій.Ми  ж  з  тобою  -  одвічні  скитальці  
І  безсилля  оце  для  нас  гірше  гіркої  отрути
Знов  обернемось  в  пил...

Не  хватило  нам  сил...
І  не  хватить  ніколи  бо  час,  як  пісок  невловимо-  сипкий

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797198
дата надходження 26.06.2018
дата закладки 03.07.2018

Віталій Назарук

ВЕЧІРНІ ЗОРІ

Вечірні  зорі,  дякую  за  ніч,
Вклоняюсь  і  тобі  Чумацький  шляху.
За  солов’я.  Що  не  лякає  сич.
У  мерехтінні    не  буває  страху.

Закохані,  у  ніч  таку  не  сплять,
Шукають  маки  в  полі  золотому.
Дякують    зорям,  що  кудись  летять
І  Місяцю,  як  пастуху  святому.

За  ранок,  що  приходять,  як  зоря
Раненько  йде  у  ліжечко  поспати…
Як  свічка    після  ночі  –  догоря
І  дим  ранковий  вибігає  з  хати.

За  небо,  де  горить  червоно  схід,
За  те,  що  мрію,  зранку  і  до  ночі.
За  білі  хмарки,  що  лишають  слід,
І  за  громи,  що  вдалині  регочуть…

Вечірні  зорі,  дякую  за  те,
Що  цілу  ніч  в  гаю  сичі  мовчали.
Що  мирна  ніч  на  сході  –  це  ж  святе
І  ранені  від  болю  не  стогнали…

Вечірні  зорі,  дякую  за  ніч!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797814
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018

Віталій Назарук

ЖИТТЯ

Струмком  весняним  сніг  стече  із  поля,
Березова  сльоза  впаде  в  траву.
Тоненьким  гіллям  крихітна  тополя,
Густій  пшениці  сколихне  брову.

Засяє  зранку  клаптик  небокраю,
І  жайвір  підніметься    в  небеса.
І  моє  серце  знову  заспіває,
І  попливе  удаль  на  парусах.

Життя  біжить,  воно  біжить  до  краю,
Осінь  мине,  попереду  зима.
Живу  тобою,  бо  тебе  кохаю,
Без  тебе  на  землі  життя  нема.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797813
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018

Ніна Незламна

Розвіялись тумани

Розвіялись,  густі  тумани,
Летять,  неначе  дельтаплани,
Повсюди,  хмари  темно  –  сині,
Не  стримані,    вже  при  долині.

Розплакались,  зовсім  тихенько,
Все  дощик,  поливав  гарненько,
Зростайте,    трави    шовковисті,
Земля  ,уквітчана  в  намисті.

Хай    сіно,  буде    для  худоби,
Радіють,  житу  хлібороби,
Вбереться,  в  колосся  пшениця,
Усіх,  потішить  паляниця.
…..
 Бог  ангелів,    вже  спустив  з  неба,
Бо  в  дощику,  була  потреба,
Чудовий,  щоб  вродив  урожай,
 Й  розквітнув  мій  милий,  рідний  край!


                                     Липень  2017р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797751
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 01.07.2018

Н-А-Д-І-Я

Так жаль…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uzln20PivCo[/youtube]


О  Жалість!  Дивне  почутття.
Нащо  ти  краєш  ніжну  душу,
Нащо  це  пізнє  каяття?
Забути  все  давно  я  мушу.

Чи  жаль  мені,  що  все  пройшло?
Це  час  старанно  стер  минуле.
Так  нетривке  усе  було:
Не  прижилося,   обминуло.

Чи  непогожий  день  удався?
Неначе  сонячно  було...
Одні  питання:  чом  згадався?
Нащо  тоді  отак  все  йшло?

На  флейті  вітер  тихо  грає,
Мої  спростовує  думки...
Дивлюсь  в  вікно:  уже  світає.
Невже,  думки,  ви  жебраки?

Хіба,  душе,  тобі  не  жаль?

ТАК  ЖАЛЬ.....

-----------------------------
НАТИСНІТЬ  НА  КАРТИНКУ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797691
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 01.07.2018

Віталій Назарук

МИТЦІ

Ти,  незглибима  совісте  майстрів,
тобі  не  страшно  навігацій  Лети!
Тяжкий  був  час.  Тепер  кого  не  стрів,  —
усі  митці,  художники  й  поети.
Всі  генії.
На  вічні  терези
кладуть  шедеври  у  своїй  щедроті.
Той,  хто  пізнав  в  мистецтві  лиш  ази,
був  Мікеланджело  Буонарроті.
                                                                               ЛІНІ  КОСТЕНКО.

О,  як  не  просто  творяться  дива,
Хоч  інколи  від  нас  це  не  залежить...
Слова  летять,  чи  падають  слова,
Одні  з  них  гріють,  а  від  інших  -  нежить.

Митці  є  різні…  І  не  всі  вони,
Оцінюють  свої  труди  тверезо.
Вони  є  Моські,  але  й  є  Слони,
Своє  такі  не  ставлять  на  терези.

Інколи  речення  поета  на  віки
Прославить…  І  його  всі  пам’ятають,
Біжать  літа,  десятками  роки,
Окремі  творять,  але  їх  не  знають.

Із  геніїв  не  хвалиться  ніхто,
Вони  мовчать,  народ  їм  знає  ціну,
Їх  одиниці.  Приклад  -  «Мефісто»*,
Картину  іноземну  і  єдину…

Справжній  митець  не  думає  про  те,
Чи  варто  малювати,  чи  писати.
Для  нього  творчість,  для  душі  -  святе,
Він  цим  живе  і  має  поспішати…

                                       *На  54-й  церемонії  вручення  премії  «Оскар»  Американської  кіноакадемії  фільм  здобув  нагороду  як  Найкращий  фільм  іноземною  мовою  .

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797547
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 30.06.2018

Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Він продовжує життя

Він  лунає  дзвінко-дзвінко
Та  літає  стрімко-стрімко,
І  тоді  щасливі  діти
Можуть  сонечку  радіти.

Знай,  дорослий  і  дитя  -
Він  продовжує  життя,
Позбавля  хвороб  усіх
Щирий  і  веселий...(  Сміх).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797555
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 30.06.2018

Віталій Назарук

ЗАМІНЕНИЙ І НЕПОВТОРНИЙ

Можна  всіх  замінити,
Неповторних  –  ніколи…
Можна  звикнути  й  жити
І  ридати  в  подоли*.

Білий  був,  буде  чорний,
Був  один  –  буде  другий,
Та  лише  неповторний
Викликатиме  тугу.

Не  потрібно  міняти,
Якщо  є  сокровенне.
Хіба  хоч  порівняти,
З  чимось  іншим  –  вогненним.

Можна  світ  поміняти…
Неповторне  залиште,
Його  треба  цінити  -
Неповторний  -  не  лишній.

                                                                               Подол*    -  тут  спідниці,  сукні…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797236
дата надходження 27.06.2018
дата закладки 27.06.2018

Н-А-Д-І-Я

Ніжність…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UXyRc1RUuvU[/youtube]

Ніжність  -  це  дароване  тепло
Те,  що  йде  від  люблячого  серця.
Подолає  навіть  вічне  зло,
Що  пекучіше    від    перцю...

Ніжність  -  це  сплетіння  рідних  рук,
Двох  сердець,  що  мають  одну  думку.
Кожен  з  них  відчує  серця  стук.
Не  вином  сп"яніють  -  поцілунком.

Ніжність  -  це,  коли  ти    очі  бачиш,
Що  тобі  все  скажуть  і  без  слів,
Ти  тоді    від  радості  заплачеш:
Так  сказати  тільки  він  умів.

Ніжністю  шепочуть  в  морі  хвилі
І  цілують  спалений  пісок.
Ніжність  подолає  довгі  милі
І  назустріч  зробить  перша  крок...

----------------------------------------------
Якщо  в  серці  ніжність  кам"яніє,
Відпустіть,  нехай  летить,  як  птах.
Адресата  упізнать  зуміє,
Подолає  як  найдовший  шлях.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796912
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 25.06.2018

Анатолій В.

Хто я для тебе?

-  Хто  я  для  тебе,  хто  я:
Сонячне  світло,  зблиск?
Радість  чи  параноя?
Промінь  між  хмаровиськ?

-  Зіронька  в  чистому  небі.
Ти  -  про  кохання  вірші,
Ти  незгасима  потреба,
Сонячний  зайчик  в  душі...

-  Що  я  для  тебе  значу:
Сонячні  небеса,
Синя  пташина  удачі,
Здійснені  чудеса?

-  Вітру  весняного  шепіт,
Казка  далеких  світів,
Співу  пташиного  щебет,
Трепет  святих  почуттів!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796745
дата надходження 23.06.2018
дата закладки 23.06.2018

Ганна Верес

Чекання

Літа  її  з  журбою  обнялись…
Мережка  біла  в  коси  рано  впала…
Не  та  вже  ненька,  що  була  колись  –
Тоді  зустрічним  сонце  дарувала.
Воно  ж  сміялось  із-під  довгих  вій,
Й  душа  зустрічного  їй  також  посміхалась,
Пісні  виводила  не  гірше  солов’їв,
Поки  війна  зі  сходу  обізвалась.
Кровинку-сина  ніжно  обняла
Й  вручила  його  доленьку  святому,
Натільний  хрест  із  себе  ізняла
Й  йому  вдягла,  щоб  той  вернув  додому.

Минали  дні  і  місяці,  й  роки  –
Терпляче  мати  сина  виглядала.
«Ну,  хай  без  ніг,  ну,  хай  би  без  руки,
Аби  живий»,  –  на  думку  їй  спадало.
Вона  ні  в  кому  не  шука  вини  –
Несе  в  собі  свою  життєву  втому:
«Чи  не  згорів  синок  в  вогні  війни?
А  мо’,  й  живий  повернеться  додому!?»
І  погляд    рветься  до  ікон  здаля  –
Молитву  шлють  її  тремтячі  губи:
«Зроби,  щоб  вільною  була  моя  земля,
Убережи  дитя  моє  від  згуби!
Не  міг  же  він  пропасти  без  сліда,
А  може,  десь  страждає  у  полоні…»
На  самотині  нищечком  рида…
І  туляться  до  серця  дві  долоні…
8.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796416
дата надходження 20.06.2018
дата закладки 20.06.2018

OlgaSydoruk

Если по порядку…

Медленно  ходили  по  аллеям  парка  -
Женщина  с  мужчиной  (юные  душой)…
Было  не  прохладно,  было  и  не  жарко…
Липа  осыпалась  жёлтою  пыльцой…
Повстречали  те  же  лавочки  с  сердцами:
С  малыми,  большими  и  одной  стрелой…
Так  же  карусели,  ржавыми  цепями,
В  небо  поднимали  радость  с  детворой…
Но  не  узнавали  -  старую  площадку:
Для  танцулек-ретро  и  кафе-бистро…
Много  изменилось…  Если  по  порядку,
То  не  хватит  пальцев  перечислить  всё…
Время  беспощадно...Время  незаметно
Убегало  в  завтра  вечной  бороздой,
Оставляя  в  парке,парочку  приметных  -
Под  руку,  идущих,  с  юною  душой…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796215
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 19.06.2018

Н-А-Д-І-Я

Нічна злива

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6dJFvS5tTck[/youtube]


Безсонна  ніч,  і  знову  злива,
Цей  монотонний  стук  в  вікно.
Природа  теж  бува  примхлива,
Немов  зі  мною  заодно.

Беру  я  аркушик  паперу
І  напишу  в  нім  кілька  слів.
Та  ні!  Тепер  вже  не   химеру..
Вкладу  мелодію  дощів.

Вона  так  чиста,  милозвучна,
Сердешна  злива  почуттів.
Ні!  не  проста,  така  велична,
Вона  ніжніша  всяких  слів.

Вона  примусить  серце  битись,
Яке  зневірилось  колись.
Байдужим  вже  не  залишитись...
Найкращі  ознаки  злились.

Куди  ж  послать?  Нема  адреси...
Пущу  кораблик  по  воді.
Я  вірю:  будуть  іще  шанси:
Знайде  шляхи усі   твої...
--------------------------------
Візьмеш  кораблик  мій  у  руки,
Відчуєш  подихи  весни.
Забудеш  днів  своїх  розпуки...
Чому  ж  було  так?  Поясни...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796162
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 19.06.2018

Анатолій В.

Я до тебе прийду

Я  до  тебе  прийду  теплим  дощиком,  лагідним  сном,  
Намалюю  туманом  на  шибці  маленьке  сердечко...  
На  весні  ніжним  проліском  я  проросту  під  вікном...  
Простягни  лиш  долоньку,  дивися,  я  тут,  недалечко!

Буду  поряд  в  цвітінні  весняно-квітучих  садів,  
Разом  з  вітром  між  листя  в  садочку  нічному  хвилююсь...  
Чуєш  спів  соловя?  То  мій  ніжнозакоханий  спів.  
Бачиш  місяць?  То  —  я.  Я  із  неба  тобою  милуюсь..

Ти  мене  віднайди  в  шепотінні  нічного  дощу,
В  шумі  вітру,  що  крилами  зранено  б`ється  у  шибку.  
Я  тебе  не  віддам  і  нізащо  вже  не  відпущу!  
Ти  мені  лиш  надії  подай  аріаднину  нитку...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795884
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 18.06.2018

Крилата (Любов Пікас)

ПТАХИ СПІВАЮТЬ

ПТАХИ  СПІВАЮТЬ
Птахи  співають  –  вуличні  музики.
Не  просять  зали,  гонорар  не  ждуть.
У  них  без  брендів  одяг,    черевики,  
Та  імідж  птаха  свято  бережуть.

Встають  раненько,  хоч  ніхто  не  просить,
Дарують  радо  спів    –  і  так  весь  вік.
В  трави  від  щастя  у  повіках    роси,  
В  долоньки  гучно    плещуть    хвилі      рік.  

На  повні  груди  Божий  цвіт  сміється,
І  рідне  чорний  ночі  холодець.
Плодами  саду  стрімко  сік  несеться.
Танцює  лугом    коник-стрибунець.  

Бджола  із  вітром  граються  у  «Лови».
Виходить  люд    з  нічних      капканів-снів.
І  не  кажіть,  що  світ  цей  злий  –  чудовий,
Допоки  в  ньому  родить  пташка  спів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795365
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 13.06.2018

Ганна Верес

Тобі звітуєм, Лесю!

8.06.2018.  у  Колодяжному,  в  музеї  Лесі  Українки,  відбулася  презентація  збірочки  "Понад  усе  нам  наша  Україна".  На  це  дійство  завітали  автори  з  багатьох  областей  України.

Гостинно  й  урочисто,  як  завжди,
Земля  Волині  знову  зустрічає.
Нас  у  Колодяжнім.  Тут  –  Лесині  сліди,
То  ж  їм  вклонитись  мусимо,  звичайно.
Так,  як  до  матері  приходять  на  поклон,
Так  ми  прийшли  до  Лесиного  храму,
Щоби  відчути  дух  її,  тепло,
Й  відкрив  музей  для  нас  укотре  браму.

Ми  тут,  щоби  заглянуть  в  її  світ,
Відчути  трепет  збудженого  серця,
Торкнутись  до  напівказкових  віт,
Напитись  духу  із  її  джерельця.
В  повітрі  звук  мелодії  повис…
Піднявся  над  стареньким  фортеп’яно,
Він  Лесею  народжений  колись,
І  душі  нам,  немов  стрілою,  ранить.

Тобі  звітуєм,  Лесю  дорога,
Про  те,  живем  як  і  як  хочем  жити,
Саме  життя  сьогодні  вимага
Народу  і  землі  своїй  служити
Ділами  й  словом,  й  на  передовій,
Борониться  де  України  воля.
Непросто  зараз  матері,  вдові
І  тим,  хто  кров’ю  поливає  поле.

Та  ти,  як  і  раніше,  вір  в  народ  –
Немає  в  світі  ще  такої  сили,  
Якій  би  був  підвладний  патріот,
Хоча  й  не  раз  нам  голови  косили.
Не  раз  топтали  віру  нашу  й  дух:
Катівні,  табори  пройшли  ми  з  честю…
А  мо’,  написано  було  так  на  роду,
Щоб  хрест  важкий  історії  пронести?!

Війна    іде,  то  ж  платимо  до  ста
Синами  й  кров’ю,  й  дочками  своїми,
Та  покоління  гідне  підроста,
Що  вже  праправнуками  є  твоїми.
Вони  це  ті,  які  не  підведуть,
Їм  особлива  місія  у  світі,
Такі  підкорять  висоту  й  редут,
Бо  слідують  Шевченка  заповіту.
4.06.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795385
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 12.06.2018

Світлая (Світлана Пирогова)

Світлини з дитинства

Перегортаю  я  альбом  світлин  з  дитинства,
І  знову  зайчик  сонячний  стрибає.
Думки  летять  лелеками  біля  хатини,
В  якій  співає  мати  :  баю,  баю...

А  потім  білу  ризу  одягне  світанок,
Щасливі  йдемо  у  пшеничне  поле.
Радію  я  землі  заквітчаній,  коханій,
Безмежності  її,    красі  і  долі.

Нарвемо  маків  і  ромашок  для  віночків
І  ще  волошок  синіх,  звіробою...
 З  любов*ю  розкривали  квіти  ніжні  очка.
На  жаль,  ті  фото  пахнуть  лиш  журбою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795143
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 12.06.2018

Світлая (Світлана Пирогова)

Бажання

А  день  новий,  немов  паперу  білий  аркуш,
Немає  зовсім  слів  і  навіть  літер...
У  небі  чистому  лиш  одинока  хмарка
Мовчанням  зустрічає  тепле  літо.

Зароджується  знову  мрія  феєрична,
Щоби  почути  голос  -  тенор  срібний,
Немов  напитися  води  біля  каплички
Цілющої,  що  так  душі  потрібна.

Бажання  -  чути  голос  того  чоловіка
Джерельний  у  жагу  спекотну  літа.
Він  не  підозрює,  що  це  любов  велика  -
Повітря  струм  і  сонця  Боже  світло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794948
дата надходження 09.06.2018
дата закладки 12.06.2018

Н-А-Д-І-Я

А що сказали б ви?

(  Тема  для  написання  прийшла  після  переглянутого  
нещодавно    кінофільму  "Друзі").

-----------------------------------------------------
Ну  що  сказали  б  ви  зрадливим  друзям,
Що  продали  за  мідний  вас  п"ятак,
Що   били  вас  своїм  байдужжям,
Й  словами  ще  кололи,  як  їжак?

Що  відвернулись  в  час  непідходящий,
Коли  потрібна  так  була  рука,
Колись    були  для  вас  вони  найкращі,
Тепер  же  стала  та  рука  важка.

Проходить  час,  та  не  лікує  рани,
Спустошена   душа  іще  болить.
А,  може,  краще  зняти  ці  кайдани,
І  суть  образи  просто  розпилить?

Ну  що  сказать?  В  запасі  слів  нема,
Не  камінь  кинути  ж  у зачерствілу  душу,
Хоча  лукавство  це    не  жартома.
Тепер  у  вас  спитати  я  все  ж  мушу:

А  що  сказали  б  ви?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795134
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 12.06.2018

Владимир Зозуля

Молча и шёпотом

В  темноте  даже  смерть,  словно  небо  близка,
Прикоснётся  вот  так…  невзначай…
И  услышишь,  как  шепчет  земная  тоска
И  молчит  неземная  печаль…
...

Так  бывает:  на  небе  угаснет  звезда…
Я  смотрю  в  темноту  и  молчу…
Я  смотрю  и  молчу…  а  потом,  в  никуда,
Имена,  вспоминая,  шепчу.

Я  молчу  в  эту  полночи  вязкую  муть,
В  темноту,  где  угасла  звезда.
Я  молчу,  понимая,  что  мне  не  вернуть
Никого,  ничего,  никогда…

Но  потом,  в  невозвратность  –  дорогам  земным,
В  безымянную  их  пустоту,
Я  шепчу  имена  всех  ушедших  по  ним,
Всех…  кого  еще  помню  и  жду.

В  неизменность  гранитных  и  мраморных  дат,
В  их  извечный  предел  роковой,
Я  шепчу:  ни-ко-го,  ни-че-го,  ни-ког-да  –
В  отрицание  смерти  самой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795114
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 12.06.2018

Віталій Назарук

ЗУСТРІНУ ВАС

Я  Вас  зустріну  на  Волині
І  поведу  у  райський  світ.
Побачите  в  нас  небо  синє,
Яке  льоновий  має  цвіт.

Це  рай  земний,  де  Мавки  в  лісі,
Де  в  полі  сіють  Лукаші.
Де  соколи  літають  в  висі,
А  по  дорогах  спориші.

Біленькі  хати  дерев’яні,
Що  потопають  у  садках.
На  «Ви»  говорять  тут  до  мами
І  ходять  люди  по  церквах.

Це  край  пісенний,  синьоокий  -
Озерний  край  -  моя  земля.
Ліси  –  неначе  лан  широкий,
В  них  чути  пісню  солов’я.

Та  головне  багатство  –  люди,
Які  шанують  отчий  край.
Тепло  відчуєте  усюди,
Волинський  край  –  це  справжній  рай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795201
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 12.06.2018

Віталій Назарук

ТУТ МОЖНА ПОГОВОРИТИ З БОГОМ

І  відшуміло,  наче  й  не  було,
Гірка  сльозина  залетіла  в  склянку…
Хоч  я  на  сонці  опалив  чоло,
Проте  козацтво  пило  кропив’янку.

Вода  чистенька  в  річці  Пляшовій,
Знімала  втому,  як  її  торкнутись.
Купалися  у  цій  воді  святій
І  мріяв  кожен,  щоб  сюди  вернутись…

Всім  козаки  припали  до  душі,
Вони  з  народу  і  на  Ви  до  мами.
Поети  прочитали  їм  вірші
І  були  горді  нашими  синами.

Додому  проведе  вокзальний  дзвін
І  знову  я  залишусь  без  родини.
Поет  сюди  вернеться  на  уклін,
У  край  чорничний,  де  цвітуть  ожини.

І  знову  через  рік  у  Лесин  край,
Повернуться  пташиною  поети.
Свята  Волинь  –  це  Богом  даний  рай,
Тут  завжди  можна  з  Богом  говорити…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795199
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 12.06.2018

РОЯ

У чому ж річ?

Не  в  тому  річ,  що  відбуяло  літо,
Що  осінь  губить  золото  із  пліч,
Що  весни  не  чарують  дивоцвітом...
Не  в  тому  річ...

Не  в  тім  печаль,  що  молодість,  як  пташка,
Випурхує  з  гніздечка  в  сиву  даль...
І  серденько  -  сполохана  комашка...
Не  в  тім  печаль...

Не  в  тому  суть,  що  світ  гнилий-жорстокий,
За  правду  й  віру  душу  розтрясуть...
І  що  життя  -  лиш  терни  і  неспокій...
Не  в  тому  суть...

У  чому  ж  річ?  Хто  винен  у  недолі?  
Самі  тчемо  стежину  з  протиріч,
Де  слід-зернина  губиться  поволі,  -
У  тому  річ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794768
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 07.06.2018

Владимир Зозуля

Колыбельная для берёзы

[i]Лунно.[/i]  Лик  ночи  светел.
Шелест  листвя'ных  грёз.
Тихо  качает  ветер
Белые  сны  берёз.

Шелеста  вздохи  редки,
И  приглушая  звук,
Вниз  опустились  ветки,
Словно  предплечья  рук.

Спите,  березки,  спите,
С  неба  и  до  земли,
Тысячью  темных  нитей
Сны  кружева  сплели.

Пусть  вам  за  по’лночь  снится,
Всё,  что  за  по’лдень  жаль:
Легкость  и  крылья  птицы,
Солнце  и  неба  даль.

Снится  вода  в  колодце,
Дождь  и  речной  туман.
Пусть  вам  во  сне[i]  напьётся[/i]
И  [i]долетится[/i]  вам,

Там,  где  не  дорастёте,
Всё,  что  не  тронет  рук,
В  белого  сна  полёте
Пусть  [i]ощутится  [/i]вдруг  –

[i]Сните[/i]  о  новом  месте
И  о  лесной  любви.
Спите,  берёзки,  грезьте,
Милые  вы  мои…
…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792967
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 07.06.2018

Владимир Зозуля

Сослагая

Знаю,  не  будет  иначе,
Сроки  не  вечны  любви:
Я  не  стесняясь,  заплачу,
Руки  целуя  твои…
Сердце  болезненно  дрогнет…
Нерва  натянется  нить…
…
Милая,  если  бы  мог  я
Жизнь  и  любовь  возвратить…
…
Ка’бы  не  кудри  белёсы,
Да  не  печальны  слова,
Выросла  б  в  поле  берёза,
Встала  б  под  нею  судьба…

Я  бы  пошёл  к  той  берёзе,
Если  бы  только  я  мог,
Сквозь  расставанья  и  осень,
Через  скрещенья  дорог,
Если  бы  чувства  да  святы,
Если  б  огонь  –  не  зола,
Милая,  если  б  меня  ты
Там,  под  берёзой,  ждала…  
…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793855
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 07.06.2018

Елена Марс

Дякую, Боже

Маки  й  волошки  -  красу  філігранну
Вітер  колише.  В  полях  -  благодать...
Серце  співає  природі  осанну!..
Хочеться  серцю  співать  і  співать!..

Сяє  пшениця  -  мов  сонячне  море!
Золото  червень  на  землю  приніс.
Неба  безкрайність  спокійна  й  прозора.
Полудень.  В  небі  ні  грому,  ні  сліз.

Літечко  любе  прийшло  непомітно.
Спека.  Та  суму  немає  в  мені.
Душу  милують  години  привітні.
Гарні  настали  в  душі  моїй  дні.

Дякую,  Боже,  за  цей  подарунок:
Літу  радіти,  неначе  дитя.
Хай  не  стихають  в  мені  мої  струни...
Хай  не  стихає  любов  до  життя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794730
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 07.06.2018

Елена Марс

Чи ж винна я, що рай зганьбила Єва

Всі  спогади  минулих  протиріч  -
Миттєвості  розмитої  картини...
А,  зрештою,  і  все,  до  чого  лину  -
Миттєвості,  забарвлені  у  ніч.

Хоч  знаю  я:  і  в  щасті,  і  в  журбі  -
Любов  твоя  мені  дарує  крила!..
На  жаль,  не  маю  я  такої  сили:
Натхненням  вічним  сяяти  тобі.

Згорить  колись  в  мені  моє  тепло,
Якого  відчувати  прагнеш  вічність!
Миттєве  все.  У  цьому  й  вся  трагічність.
Прозора  філософія,  мов  скло.

Але  сьогодні,  зараз,  віриш,  ні?  -
В  тобі  я...  хоч  життя  таке  миттєве.
...  Чи  ж  винна  я,  що  рай  зганьбила  Єва
Й  лишила  нам  миттєвості  одні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794489
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 06.06.2018

Елена Марс

В минуле дорога

В  минуле  дорога  -  слова,  наче  мантра.
Ти  знов  мене,  пам*ять,  в  минуле  зовеш.
Душа  підсвідомо  пускається  в  мандри,
Як  ніби  у  сні  полуденному  марить  -
Світами  минулих  дощів  і  пожеж.

До  болю  відомі  тамтешні  маршрути,
Дороги  моїх  весняних  божевіль.
Нічого  не  вмерло.  Ніщо  не  забуте.
І  хочеться  знову  туди  зазирнути,
Хоча  тільки  тиша  лунає  звідтіль.

А  пам*яті  човен  в  рожеві  тумани,
Де  юність  моя  залишила  сліди,
Несеться.  Там  досі  квітують  каштани,
Бо  в  серці  моєму  нічого  не  в*яне,
Бо  в  ньому  любов  і  весна,  а  не  лід.

Квітень  2018  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794493
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 06.06.2018

OlgaSydoruk

Одиночеству так грустно…

Захлестнула  волна  чувства,
Глубоко,уколов,слева…
Одиночеству  так  грустно  -
Безответная  страсть  съела!
Но,наверное,не  карают,
Выжигая  огнём  тело…
Почему  -  когда  обожают,
До  минувшего  есть  дело…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794354
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 04.06.2018

Н-А-Д-І-Я

Літо…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kCWyBYvo8R8
[/youtube]

Пішла  весна  в  незвідані  світи
Без  жалощів,  без  сліз,  розчарування.
Лише  в  серцях  залишила  сліди:
Оскоминки   її    замилування.

І  ось  тепер,  вже  на  порозі  літа,
На  хвильку   озирнуся,  щоб  сказать:
Твоя  краса  серцями  була  спита.
Та  дещо  захотілося  згадать..

Про  те,  що  не  збулося  і  збулось,
Надії,  що  омріяні  ночами.
А,  може,  оце  так  воно  і  йшлось:
Чого  чекаєш,  зітреться  роками..

Прийшло  ось  літо,  знов  якісь  надії,
І  подих,  затаївши,  чогось  ждеш.
Окрилені  літають  мої  мрії...
Хіба  ти  їх  зупиниш,  запряжеш?
-------------------------------------------
Бажаю  всім  щасливого  сонячного  літа!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794012
дата надходження 01.06.2018
дата закладки 02.06.2018

Н-А-Д-І-Я

Літній вечір…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=plSxF0cad9s[/youtube]

Спада  на  землю  літній  вечір,
Повільно  сонце  догора.
І  легкість  падає  на  плечі.
О!  як   чарує   ця  пора.

Ніде  нікого,  тільки  вітер
У  листі  десь  зашелестить.
Безцінний  це  природи  витвір:
Всі  мають  змогу  відпочить..

Неспішно  Місяць  випливає,
Цю  грішну  землю  освітить.
Та  тільки  він  один  лиш  знає,
Як  від  темноти  всіх  захистить.

На  небо  висипались  зорі,
Там  серед  них,  моя  одна.
Вона  у  світі  неповторна,
Вона  для  мене  таїна.

Дивлюсь  з  цікавістю  на  небо,
Яка  таємна  далина.
А,  може,  так   оце  і  треба:.
Тим  й  заворожує  вона....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794130
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 02.06.2018

Надія Башинська

ХОДИТЬ НІЧКА БЕРЕЖЕЧКОМ…

Над  водою  нахилились  молоді  вербички,
довгі  коси  розпустили,  умивають  личка.
А  вода  шумить  позора,  хвилями  хлюпоче...
про  усе,  що  вона  чула,  розказати  хоче.

А  тим  берегом  йшли  двоє,  про  щось  гомоніли,
прислухалися  вербички...  теж  знати  хотіли.
Тут  закохані  сиділи  на  містку,  до  ранку,
дзюркотіли  хвилі  сині  у  веселім  танку.

В  небі  місяць  молоденький  з  зорею  шептався,
з  дівчиною  молодою  козак  обнімався.
В  срібнім  світлі  до  берізок  схилились  кленочки,
тріпотіли  від  тієї  ніжності  листочки.

Ген  за  річкою  стрімкою  спить  у  полі  жито,
ходить  нічка  бережечком...  тихо...  тихо...  тихо.
В  снах  від  сонця  тут  волошки  мружать  ясні  очки,
прийде  ранок  -  залунають  дзвінкі  голосочки.

Знов  пісні  розсипле  жайвір  в  чистій  високості,
і  прилетить  соловейко  до  калини  в  гості.
Задзвенять  всі  бджоли  дружно  над  духмяним  цвітом,
бо  зустрілася  весна  тут  із  веселим  літом!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793693
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 29.05.2018

Радченко

Мне письмо бы

Мне  письмо  бы  отправить  маме,
Рассказать  ей    как  я  скучаю.
В  редких  снах  с  ней  встречаться  —  мало,
Посидеть  рядом  с  ней  мечтаю.

Помолчать  и  обнять  за  плечи,
Тихий  вздох  услышать  в  ответ.
Я  не  верю,  что  время  лечит…
А  конвертов  на  небо  нет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793390
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 28.05.2018

Любов Іванова

Без тебе ніч болюча і самотня

[color="#ba0784"][b]Б[/color]-лукає  місяць  темними  стежками
[color="#ba0784"]Е[/color]-дем  залишив  і  пішов    в  світи.
[color="#ba0784"]З[/color]-абути  б  все,  що  було  поміж  нами,

[color="#ba0784"]Т[/color]-а  тільки  серце  взяв  з  собою  ти.
[color="#ba0784"]Е[/color]-моцій  шквал,  до  повного  зомління
[color="#ba0784"]Б[/color]-а,    не  у  них  земного  щастя  суть.
[color="#ba0784"]Е[/color]-кстракт  з  любові  і    могО  терпіння

[color="#ba0784"]Н[/color]-апевно,  що  від  смутку  не  спасуть.
[color="#ba0784"]І[/color]-    день  новий    знов  темрява  накриє,
[color="#ba0784"]Ч[/color]-адру  накине,  і  пірне  у  сон.

[color="#ba0784"]Б[/color]-езкрає  небо  землю  оповиє
[color="#ba0784"]О[/color]-бійми  туги  вмить  замкнуть  в  полон.
[color="#ba0784"]Л[/color]-егенький  вітер  за  вікном  шепоче,
[color="#ba0784"]Ю[/color]-тить  безсоння  в  фалдочках  гардин.
[color="#ba0784"]Ч[/color]-и  то  ввійти...  ввірватись    в  сум  мій  хоче
[color="#ba0784"]А[/color]-  з  вітерцем  і  легший  часу  плин.  

[color="#ba0784"]І[/color]-так  щодень,  коли  тебе  немає

[color="#ba0784"]С[/color]-он  десь  біжить,  неначе  він  не  мій
[color="#ba0784"]А[/color]-  розум  знов  тебе  у  снах  шукає.
[color="#ba0784"]М[/color]-ожливо  є  ти  ...  десь  у  файлах  мрій.
[color="#ba0784"]О[/color]-двічно  так,  любов  тривожить  серце
[color="#ba0784"]Т[/color]-ремтить,  як  лист  та  виплива    в  віршах,
[color="#ba0784"]Н[/color]-апевно  десь    серед  мінорних  терцій,
[color="#ba0784"]Я[/color]-к  одинак,  живе  моя  душа.[/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793254
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 26.05.2018

Світлая (Світлана Пирогова)

Я живу в цьому світі для тебе

Не  вщухають  пташині  арії,
Вже  літає  пух  тополиний.
Мабуть,  пише  весна  нам  сценарій,
Бо  душею  до  тебе  лину.

Світить  сонце  бурштином  в  зіниці,
Вабить  травня  квітучий  дотик.
Ти  сердечна  моя  таємниця,
І  весни  незрівняна  нота.

Мені  знов  усміхається  небо,
Почуттів  загадковий  канкан.
Я  живу  в  цьому  світі  для  тебе,
Бо  весна  написала  роман.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792577
дата надходження 21.05.2018
дата закладки 26.05.2018

Ганна Верес

Весна в душі

Коли  весняний  грім  розірве  небо,
А  дощик  змочить  першу  сіножать,
Опустять  гілля-руки  мокрі  верби,
Урізнобіч  струмочки  побіжать…

Тоді  й  душа  людини  завесніє,
Пташиною  під  хмари  полетить,
Веселкою  над  світом  заясніє,
Поміж  людьми  будуючи  мости.
26.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793236
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 26.05.2018

Lana P.

ЛІТНІ ВЕЧОРИ

М‘ятою,  лататтячком,
В  кольорових  платтячках
Відцвітають  вечори 
Найтеплішої  пори.

Плачуть  срібно  росами,
Стеляться  покосами
На  притомлені  лани,
Заколисують  льони.

Блимають  ромашками,
Місяцем  над  хащами,
Срібний  струшують  пилок
З  ледь  розжарених  зірок.

Пахнуть  матіолами,
Зиркають  віолами
У  небесну  далечінь,
На  землі  лишають  тінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793208
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 26.05.2018

Н-А-Д-І-Я

Цвітуть сади, облиті молоком…

Весняний  ранок  починавсь,  як  зАвжди.
Цвіли  сади,  облиті  молоком.
І  так  хотілося  забути  негаразди,
І  ті  бої,  прокляті  за  селом.

Розлогий  степ,  росою   обважнілий,
Та  падала  від  пострілів  роса.
Замовкли  і  пташки,  бо  очманіли,
І  хмуряться  від  страху  небеса.

Бо  раз  у  раз   зриваються  снаряди.
Ворожа  посилає  їх  рука.
Зітхає  тиша  від  такої  зради,
Гірка  сльоза  з  людських  очей  стіка.

Широкий  степ;  чомусь  літають  круки.
В  диму  й  в  крові  розтерзана  земля.
За  що  несем  від  брата  такі  муки?
Людські  серця  і  землю  спопеля...

Цвітуть  сади,  розносять  цвіт  духмяний.
Яке   їм  діло,  що  іде  війна..
І   ранок  змінить  новий  день  весняний,
Та   груди  час  від  часу  біль  стина...
                                                                     війна...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792763
дата надходження 22.05.2018
дата закладки 25.05.2018

Ганна Верес

Весна і літо

Коли  теплом  весна  уп’ється  й  світлом,
І  заквітує  барвами  земля,
Ген,  затріпочуть  листям  свіжим  віти,
А  це  і  душу,  й  серце  звеселя,
Бо  не  бува  в  житті  весни  сумної,
Коли  панує  щастя  всюди  й  мир,
Тому  й  пісень  багато  так  весною  –
Гармонія  тоді  і  між  людьми.

Яскравих  барв  в  весни  позичить  літо,
Й  зарожевіють  ягоди  в  саду,
Блакить  напне  воно  над  цілим  світом.
Джмелі  несамовито  загудуть.
Запурхають  метелики  крилаті,
Лишаючи  на  квіточках  сліди…
Жуки  рогаті,  рижі  й  волохаті
Прикрасять  лугу  витканий  сатин.
29.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793024
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 25.05.2018

геометрія

ЖИТТЯ ЛЮБЛЮ…

                         Люблю  цей  світ,  життя  люблю,
                         Жила  й  живу  в  своїм  краю,
                         Ходжу-броджу  я  по  землі,
                         Там  де  жили  предки  мої...
                         Діти  тут  виросли  мої,-
                         В  чудовій  люблячій  сім"ї...
                         Уже  й  онуки  підросли,
                         Й  свої  гніздечка  вже  звели...
                         Вже  я  одна  давно  живу,
                         Дітей,  онуків  завжди  жду,
                         Пишу  казки,пісні,вірші,-
                         І  для  людей,і  для  душі...
                         Спілкуюся  з  сусідами,
                         З  знайомими  й  подругами,
                         Турбуюся  старенькими,
                         Захоплююсь  маленькими...
                         Любуюсь  диво-квітами,
                         Веселими  і  ніжними,
                         Кущами  і  деревами,
                         І  травами  зеленими,
                         Звірятами  кумедними,
                         І  птахами  тендітними...
                         Працюю  доки  можиться,
                         Чогось  нового  хочеться:
                         Укутатись  туманами,
                         І  політать  під  хмарами,
                         До  Місяця  із  зорями,-
                         Торкнутися  долонями...
                         Незнатися  з  розлуками,
                         І  болями,  і  муками,
                         Війни  усі  спинити,
                         У  Мирі  й  Правді  жити...
                         Люблю  людей,життя  люблю,
                         Й  буду  любить,поки  живу...
                           

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790707
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 07.05.2018

Любов Таборовець

Кохання в яблуневих римах

Розквітла  яблуня  в  саду  -
Травнева  ніжна  наречена.
Тебе  на  зустріч  з  нею  жду…
Нам  дасть  вона  благословення.                                
П’янить  весняний  цвіт  ранет
Пелюсткам  білим  усміхаюсь…
Повсюди  бджі́лковий  сонет…
В  його  мелодію  вслухаюсь.
Душа  співа  з  ним  в  унісон,
Акорди  щастя  линуть  в  серці…
Пейзаж  довкола,  наче  сон…
В  думках  -  звучить  кохання  скерцо.
Нас  подих  вітру  огорне,
Тепла  додасть  в  палких  обіймах,
А  в  серце  сонце  зазирне…
[b]Кохання  в  яблуневих  римах.[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790486
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 07.05.2018

Радченко

В смятеньи и душа, и сердце

Ах,  почему  взволнована  она?
Зачем  всё  время  думает  о  Вас?
Встревожена  и  чем-то  смятена,
Давным-давно  полночный  пробит  час.
Но  не  расстелена  её  кровать,
Прильнула  снова  к  тёмному  окну.
Себе  шептала:  "Я  умею  ждать...
Вы  можете  спросить  о  том  луну
Иль  взгляда  грусть  при  встрече  ненароком,
Румянец  на  щеках  и  бледность  лба,
Накрученный  на  палец  туго  локон
Иль  складку  платья,  что  как  тень  легка...".
Ночь  на  исходе...Ах,  в  каком  смятеньи
Душа  и  сердце.  Новый  день...Рассвет...
И  помнят  до  сих  пор  крыльца  ступени
Его  шаги  зачем-то  много  лет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790712
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 07.05.2018

Наташа Марос

ОБРЕЧЕНА…

Не  молодевшая  от  липосакции,
Но  пострадавшая  без  индексации,
Видная,  нужная,  вроде,  успешная
И  лишь  на  миг,  но,  увы,  не  успевшая...
Слёзы  ронявшая,  часто  -  напрасные,
Быт  и  семью  называвшая  счастием  -
Вдруг  поняла,  что  не  в  этом  призвание,
Перегоревшая  от  ожидания...
Сказкой  медовой  печаль  растопившая,
Переливая,  себе  не  долившая,
Может,  не  вовремя  переболевшая,
И...  не  услышана,  -  перетерпевшая...

Что  же  я,  право,  никем  не  замечена,
Всё  отстрадавшая,  мудрая  женщина,
Болью  помечена,  словно  повенчана,
Обречена...  потому  что  не  встречена
Тёплым  дыханием,  нежностью  Вечности,
Неузнаваема,  тихая  женщина...

                   -              -              -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790438
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 06.05.2018

Наталка Долинська

А хочеться вірити, вірою жити

Лиш  вчора  здавалось  було  усе  інше,
Іскрилося  щастя  в  наївних  очах.
А  нині  укутує  смуток  все  більше,
Сховалася  віра  в  туманних  стежках.

Чекаю  на  диво,  воно  ж  загубилось…
Ще  вчора  здається  торкалась  його.
Мабуть  показалось…  Чи  просто  наснилось…
А  може  лиш  маревом  диво  було?

Розбурхане  серце  не  дасть  собі  раду,
Байдужість  холодна  гостріша  ножа,
Коли  вже  навчусь  розрізняти  неправду,
І  де  лицемірства  насправді  межа?!

І  як  від  брехні  свою  душу  закрити?!
Та  так  щоб  для  неї  туди  більше  зась!
А  хочеться  вірити,  вірою  жити,
І  знати  –  порядність  не  перевелась.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790627
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018

Ганна Верес

Веснянка

Коли  весна,  усміхнено-весела,
Пошле  на  землю  перший  жмут  тепла,
То  оживуть  ліси,  поля  і  села,
І  стежка,  що  до  річечки  вела.

І  забрунькує  зеленню  вербиця,
У  листя  згодом  посмішку  схова,
Мов  килими,  простелиться  пшениця,
Веснянку  вперше  птаха  заспіва.
12.09.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789403
дата надходження 28.04.2018
дата закладки 29.04.2018

Радченко

Квітень

Квітень  кожного  дня  добавляє
Кольори  у  пейзаж  свій  нові.
І  вже  "пір'ячко",  он,  розправляє
Фіолетовий  півник  в  траві.

І  кульбабок  жовтіють  краплинки,
Мов  розсипав  жартуючи  хтось,
І  конвалій  біліють  перлинки  —
Різнобарв'я  навкіл  розлилось.

Ой,  як  залюбки  спостерігати,  
Як  вкрашає  весна  білий  світ.
Вміє...  Вміє  весна  чарувати,
У  душі  розтопляючи  лід.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788975
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 27.04.2018

OlgaSydoruk

Всё хорошее - так быстротечно…

После  сумрака  стелется  вечер…
А  когда  полыхает  свеча,
Не  придумывай  длинные  речи,
Не  заглядывай  грустью  в  глаза…
Обожги  -  поцелуями  плечи,
Как  сниму  шелковистую  шаль…
Всё  хорошее    -  так  быстротечно…
И  не  вечно,не  вечно…Как  жаль…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789170
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 27.04.2018

Ганна Верес

Село моє рідне

Село  моє  рідне  –  краса  незрівнянна,
Криниць  глибина  в  тобі  й  шепіт  хлібів,
Від  тебе  стежина  вела  і  від  мами.
Несу  ці  два  образи  завжди  в  собі.

Село  моє  –  то  сторона  веселкова
З  травневою  свіжістю  квіту  садів,
Всевишній,  повісивши  в  небі  підкову,
Помітив  для  мене  місцини  святі.

Село  моє  –  мною  не  випита  казка,
Де  гай  потонув  у  піснях  солов'їв.
Самотньо  коли  на  душі  мені  й  важко,
Думками  лечу  до  притихлих  ставів.

Село  моє,  ти  мій  початок  для  пісні,
Де  верби  схилились  в  зажурі  своїй,
До  тебе  вертатиму,  доки  не  пізно  –
Хрести  там  чекають  моєї  сім'ї.
11.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789180
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 27.04.2018

Владимир Зозуля

Оживая

Пройдут  снега.  Уйдут  морозы.
Придёт  весенний  дождь  косой.
Заплачут  радостно  берёзы
Апрельской  светлою  слезой.

Взлетит  под  небо  белый  аист.
Коснётся  горнее  земли.
И  как  причастье  вешних  таинств
Надежда  душу  исцелит…
                                       …

…  [i]Уже  –  весеннего  потока  –
Легка,  прозрачна  и  тепла,
Живая  кровь  земного  бога
По  мёртвым  венам  потекла.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789240
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 27.04.2018

OlgaSydoruk

Я ожидала эту встречу…

Я  ожидала  эту  встречу...  
Я  выбегала  за  порог...  
Дорожкой  выставляла  свечи...  
Сливовый  испекла  пирог...  
Над  чашей  грога  колдовала
И  вскипятила  молоко...  
Часы  у  времени  украла  
(Под  чёрно-белое  кино)...  
Всё  вспоминала,вспоминала,  
Перелопачивая  дно...  
Я  укололась  и  упала!..  
С  трудом  поднялась...Зажило...  
Мне  было  мало,мало,мало!..  -  
Такое  сладкое  вино...  
А  те  сандаловые  свечи  -  
В  заледеневшее  окно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788789
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 24.04.2018

Владимир Зозуля

У преддверия тишины

Как  вместить?..  И  какими  словами  объять
Необъятное,  сложное  чувство  любви?..
[i]Как  сказать  о  святом?..  Мама,  как  мне  обнять
Этот  камень,  как  будто  колени  твои?.[/i].
…
Там,  на  дальнем  погосте,  где  жизненный  круг
Замыкает  разросшийся  терена  куст,
Не  хватило  неловко  протянутых  рук,
Не  хватило  стыдливо  проявленных  чувств…

…Не  хватило  тогда,  не  хватает  теперь.
Не  хватало  их  там…  не  хватает  и  здесь…
Будто  я,  непутёвый,  поверь  иль  не  верь,
Все  слова  эти  где-то  истратил,  Бог  весть…  
…
Чем  писать?..  Что  сказать?..  Я  не  помню  когда,
Чтоб  вот  так  не  хватало  мне  слов,  как  сейчас.
Чтоб,  как  правда  и  ложь,  как  песок  и  вода,
Не  смыкались  бы  строки  не  сказанных  фраз...
…
Как  писать  о  святом?
И  в  прямом  и  простом,
Бесполезною  сложностью  не  искривить?
[i]О  земном  одиночестве  в  сердце  своём,
Как  сказать  безучастному  чувству  любви?..
…
Ты  прости  меня,  мама,  за  то,  что  молчал…
Бестолковое  сердце  моё  не  вини  –  
За  короткую  встречу…  немую  печаль,
У  преддверия  вечности  и  тишины.[/i]
....


Ст-е  было  написано  после  Провод.  (прим.  автора.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788652
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018

Ганна Верес

Мамина душа

О  мамочко,  твоя  душа
Безмежно-щедра  і  багата,
В  піснях  оспівана  й  віршах,
Готова  світ    весь  обійняти.
Твоя  розіп'ята  душа
Терпляче-чиста  і  правдива,
На  поміч  звикла  поспішать
І  не  лише  своїй  дитині.

Ти  та,  без  кого  білий  світ,
Давно  би  чорним  став,  холодним,
Йому  даруєш  долі  цвіт  –
Дитя  своє  несеш  в  долонях.
Ти  та,  хто  щедро  засіва
Зерно  любові  в  кожну  душу,
Без  нього  б  темним  люд  ставав,
Лукавив  би  і  був  байдужим.

У  тебе  сонячна  душа,
Любові  ти  є  рятівниця,
Що  звикла  в  дітях  залишать,
Рясних  чеснот,  тепла  криницю.
23.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788452
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 22.04.2018

Олена Вишневська

…навіяне…

Навіяв  квітень  стільки  самоти,
Що  глухо  навіть  серед  сотень  звуків,
Де  спліну  незакінчений  мотив
По  колу  ходить  котру  вже  добу.  І  в

Тій  незграбній  музиці  ходи,
Коли  навзаєм  тільки  сни  і  вина,  
Для  мене  не  залишив,  мабуть,  ти
Зумисно  спільних  снів  і  половини.

Лиш  хміль  за  північ  бродить  в  голові.
Зірки  вкривають  небо  ластовинням,
Та  ці  свічада,  наче  не  живі.
Кому  і  що  вони  на  світі  винні?

І  каменем  наріжним  циферблат:
Не  поверне  минуле  й  за  офіру.
Вишневим  цвітом  пломеніє  сад,
Та  у  весну  без  тебе  я  не  вірю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788337
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 22.04.2018

OlgaSydoruk

Научи меня - снова дышать!. .

Научи  меня  -  снова  дышать!..
Научи  -  много  видеть  и  слышать...
Научи  -  навсегда  отпускать...  -
Разлюбить,чтоб  не  "ехала  крыша"...
Научи  меня  -  боль  принимать...
Научи  -  улыбаясь,не  плакать...
Научи,  понимая,  прощать...
Научи  -  и  таинственным  знакам...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788474
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018

Анатолій Волинський

Стікає ніч…

Стікає  ніч,  вставати  мушу…  
Росою  стелиться  земля…
Ворони  крик  зриває  тишу
І  зграя  губиться  в  полях.

Десь  там  за  річкою  зорати
Весняний  лан  –    мою    нудьгу,
Прийдеться  рано-рано  встати  –  
Віддатись  плугу,  бо  в  боргу,

Перед  знедоленним  народом,
Що  копошиться  на  землі:
Чаклує,  радує  приплодом  
Своїм,  засіяним  в  ріллі.

Весна…не  спиться,  теж    охота
Примножити    посів    зрання…
В  селі,  в  звичай,  тяжка  робота!..
Врожаю  молиться  рідня.

Зі    сходу    тягне  прохолода….
Це    тьма  позиції    здає  
І  все  відроджує  природа:
Світає,  сонечко  встає.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785426
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 10.04.2018

Любов Іванова

Празднование Светлой Пасхи

[b][i][color="#2811bf"][color="#e81515"]П[/color]-олночь...  В  каждой  церкви  свечи  и  молитвы,
[color="#e81515"]Р[/color]-аздается  всюду  колокольный  звон
[color="#e81515"]А[/color]-  для  счастья  людям  все  пути  открыты,
[color="#e81515"]З[/color]-азывают  звоны  в  церковь  на  поклон.
[color="#e81515"]Д[/color]-верь  открыта  настежь  и  полно  народа,
[color="#e81515"]Н[/color]-ебо  с  благодатью  тихо  смотрит  вниз.
[color="#e81515"]О[/color]-бнимает  землю  купол  небосвода,
[color="#e81515"]В[/color]-оскресенья  ждут  все  из  его  кулис.
[color="#e81515"]А[/color]-    за  миг  -  все    славят    радость  Воскресенья,
[color="#e81515"]Н[/color]-а  счастливых  лицах  блики  ярких  свеч.
[color="#e81515"]И[/color]  -  сердца  вкушают  таинство  мгновенья
[color="#e81515"]Е[/color]-диненье...  чтобы,  всем  сердца  зажечь.

[color="#e81515"]С[/color]-тоголосым  эхом  разлетелась  всюду
[color="#e81515"]В[/color]-есть  на  всю  планету  -    Наш  Христос  Воскрес!
[color="#e81515"]Е[/color]-сли  все  поверим  в  воскресенья    чудо,
[color="#e81515"]Т[/color]-о  оно  сегодня  к  нам  сойдет  с  небес.
[color="#e81515"]Л[/color]-юбо  всем  от  блага  и    рукопожатий
[color="#e81515"]О[/color]-бнимает  каждый  всех  вокруг  себя.
[color="#e81515"]Й[/color]-  такое  счастье  -  искренность  объятий,

[color="#e81515"]П[/color]-рославляем  Бога,  искренне  любя.
[color="#e81515"]А[/color]-  вокруг,  ликуя,  вторят  новость  массы!!
[color="#e81515"]С[/color]-лышно  отовсюду  с  самых  разных  мест,
[color="#e81515"]Х[/color]-ором  произносят  c  ночи  ежечасно    
[color="#e81515"]И[/color]-  с  великой  верой  -    "Воистину  Воскрес!"[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786493
дата надходження 07.04.2018
дата закладки 10.04.2018