Мелодія кохання лунала крізь роки,
У вірності клялися жінки й чоловіки.
Могутні та красиві, вони були тоді,
Тепер же майже сиві, та трішечки бліді.
На захист Батьківщина покликала усіх,
На фронт всі поспішали, лунали плач та сміх.
Ніхто тоді не думав, що багатьох із них,
Ніколи не побачять ні мертвих ні живих.
Війна страшне робила із долями людей,
Мільони залишила сиротами дітей.
Могутні та красиві, не всі прийшли з війни,
Скалічені та сиві, нескорені сини.
Велика перемога всіх об’єднала нас,
Ми жили у мирі й радості, тривалий, довгий час.
Мелодія кохання лунає крізь роки,
Знов у вірності клянуться жінки й чоловіки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790076
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 26.05.2019
Мені вже сорок! За вікном:
Зима, мороз і хуртовина.
Сиджу я тихо за столом,
Свіча вже майже догоріла.
В думках і спогадах я весь,
В часи юнацтва повернувся.
Передчуття в мене якесь,
Що у житті я десь спідкнувся.
Минулий час, я скрізь роки,
Бажаю в думках повернути.
Щоб все зробити навпаки,
Багато що з того збагнути.
І виправив би дещо так,
Як зараз бачу через роки.
Та вільно б полетів мов птах,
Без того досвіду мороки.
Але багато, крізь роки,
Мені збагнути не вдається.
І передумавши думки,
Любов пустити в своє серце.
Вона єдине, що в нас є,
Ще віра та свята надія.
Хай не пусте життя моє,
Славімо Бога ми радія.
Мені вже сорок! За вікном,
Яскрава зірка загорілась.
Сиджу щасливий за столом,
Надія у серці знов з’ явилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790077
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 26.05.2019
Кохана, серденько, благаю,
Ну ж напиши мені листа,
Без жодної звістки я вмираю,
Твоя вбиває красота.
Як я побачив тебе вперше,
Уражений був тобою вмить,
Заколотилось у грудях серце,
Як тополь я почав тремтіть.
Щось сталось з мовою моєю,
У горлі пересохло щось,
Почав як школяр турбуватись,
Мов налякався я когось.
Але все було в нас чудово,
Й розмова, й зустріч – все гаразд,
І потім сам себе соромив,
Що дурнем був у перший раз.
Але тобі я дуже вдячний,
Що вдруге дала мені шанс,
Вважав себе я необачним,
І було це, тривалий час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836396
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 26.05.2019
Я дивлюся в небо, лелекі летять,
Птахи волелюбні й красиві,
Вони, кожен рік повертатись хотять,
Щоб діти взросли в Україні.
Вони на чужині завжди не свої,
Лише тимчасові пернаті,
Вертайтесь до дому ви друзи мої,
Чекають на вас в кожній хаті.
Украіни символом завжди були,
Ви, щастя у кожній родині.
І прикладом вірності завжди могли,
Служити своїй Батьківщині.
15.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712559
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.02.2017
Мій сину завжди пам’ятай,
Що ти з могутньої родини.
Русь – Україна – то твій край,
Немає краще Батьківщини.
Твої діди, міцні були,
І духом й тілом і рукою.
Та волю нашу здобули,
Щоб вільно жили ми з тобою.
Хвороби, голод, три війни,
Лише пройшли ми за сто років.
Свою країну зберегли,
Зробивши висновки з уроків.
Ми міццю, разом, всі гуртом,
Повині брата – брат триматись.
Тоді окремо й загалом,
Шануючи будуть боятись.
Нам треба знищити ту хворь,
Що називається розбратом.
Всевишній Отчє нас боронь,
Щоб воювати брат із братом.
Мій сину, завжди пам’ятай,
Що ти з великої родини.
У єдності тримайте край,
Не зраджуйте ви Батьківщини.
15.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712362
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 16.02.2017
Мені мама сорочку на щастя дала,
Випрасовану, білу, духмяну.
Вона вдень і вночі із любов’ю ткала,
Щоб здобути матерію пряну.
Та матерія з льону і маміних слів,
Що в молитві й любові сплетені.
Вона м’ яка та чиста, без жодних вузлів,
Вишивана в коханні й натхненні.
Скрізь червоною ниткою зшит оберіг,
Щоб дитину свою відпустити.
У майбутнє життя, між людей та доріг,
Мати хоче дитя захистити.
Мати сину на щастя сорочку дала,
Вишиванка красива й духмяна.
В цій сорочці любов вся її вплетена,
На яку здатна любляча мама.
15.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712361
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 16.02.2017
Ветер прохладою веет,
Красное поле маков,
Меня красотой одарили,
Ставши божественным знаком.
Ягод не видел я красных,
Там где прошло мое детство,
Семь лет пролетело напрасно,
Не мог я на них наглядеться.
Ветер пахнет травою,
Солнце ласково светит,
Вот я приехал домой,
Радость в сердце и трепет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369236
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 19.09.2016
Дитину мати пригорнула,
До грудей сповнених життя,
Тихенько пісню розпочала,
Співати про своє буття.
Мій милий сину, плід кохання,
Моя ти радість та любов,
Єдине в мене є бажання,
Щоб був щасливий ти, здоров.
Не вберегла я твого тата,
Бо була вітренна, дурна,
Поводила себе пихато,
Та зараз пізно, вже сама.
Пробач мій сину, мій маленький,
Така вже доля є твоя,
Ти будеш міцний та гарненький,
Як твій татусь, любов моя.
Його я щиро покохала,
Хоч був звичайним ковалем,
Весілля, ноги «омивала»,
Хотіла завжди бути з ним.
Але почались дні звичайні,
Та грошей в обмаль як завжди.
До мене красень став чіплятись,
Він чорноокий був жидин.
Його батьки – купці заможні,
Палац свій мали, батраків.
Мені це все пропонував він,
Якщо б залишилась я з ним.
Не встояло перед спокусой,
Дівча тендітне молоде,
Тоді лише хотіла слухать,
Я про майбутнє золоте.
Коли тікала вже під серцем,
Тебе носила сину мій,
Та через місяць мене кинув,
Заможний красень молодий.
Лише тоді я зрозуміла,
Кохала батька я твого,
Мені хотілось повернутись,
Та не знайти було його.
Поїхав він на Запоріжжя,
Став знаним воєм - козаком,
Шукав скрізь смерті він у битвах,
Але нічого не знайшов.
Його злякалась смерть кістлява,
Бо не боявся він її.
Тому що втратив він кохання,
Без нього чорні були дні.
Молила Бога я пробачить,
Мене за зраду та ганьбу,
Та чоловіка б раз побачить,
А після цього хоч в труну.
Я б йому ноги цілувала,
Слізьми б омила кожен слід.
Себе б за зраду проклинала,
Лише б ступив він на поріг.
Вернись козак мій, моє щастя,
За ради неба ти пробач.
Хоча б про сина ти дізнайся,
Тихенько серденько не плач.
Мій милий сину , плід кохання,
Пробач ти матір за любов.
Єдине в мене є бажання,
Побачить твого батька знов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684193
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 19.09.2016
Листья кружат, падают,
С дерева ветвей
И прохладой радует,
Северный Борей.
Осень, яркой поступью,
К нам уже идет,
Золотистой россыпью,
Радует народ.
Дарит цвет нам красный,
Желтый, золотой,
И поры прекрасной,
Время пред зимой.
Тройка золотистая,
По земле бежит,
Дымка серебристая,
Над листвой стоит.
Осень наша милая,
Приходи скорей,
Чтоб собою радовать,
Всех честных людей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689283
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 19.09.2016
Дверь закрывается с каждой минутой,
Время пощады не даст никому,
Жизнь все спешит и спешит, почему то,
Этого смысла никак не пойму.
В детстве – стремимся взрослеть мы быстрее,
В юности – жизнь пролетает на вздох,
Молодость, мы не жалеем, ни ценим,
Зрелость, не каждый уж встретить бы мог.
Время бежит все вперед, без оглядки,
Нас, увлекая с собою, в свой ритм,
Жизнь не становится с возрастом гладкой,
Вихрем и бурей несется, кружит.
Старость – встречаем с досадой и болью,
Время никак нам не остановить,
Лишь остается смириться с судьбою,
Годы последние с честью прожить.
Время бежит все вперед, без оглядки,
Нужно ль пытаться ему помешать?
Может не стоит играть с жизнью в прятки,
Выйти открыто и прямо, сказать.
- Здравствуй движение силы Вселенной,
Вечность стремления, тайна светил,
Я не ропщу, не ищу жизни бренной,
Только лишь, чтобы Всевышний простил.
Встав на колени, склонившись пред временем,
Я у Творца искупленья просил,
Вмиг пелена, с меня спала забвения,
Бога я слышал, меня Он простил!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689468
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016
Прохладою повеяло
В распахнутую дверь,
С надеждою и радостью,
Мы осень ждем теперь.
Прощай ты лето жгучее,
С собою вдаль неси,
Солнца лучи пекущие,
Остаться не проси!
Достаточно погрело ты,
Нас в этот знойный год,
Теперь уж поделом тебе,
Пусть осень к нам идет.
Мы осень призываем к нам,
Войди в свою пору,
И шлейфом желто–красным,
Порадуй детвору.
Ты принеси прохладу нам,
Осенние дожди.
А большего не надобно,
Зима ведь позади.
Прохладою повеяло
В распахнутую дверь,
А осень с нетерпением,
Давно мы ждем, поверь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689473
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016
Про що дерева шепотять в ночі?
Коли Світ людства засинає.
Чому тремтить листва, не мов би плачучи?
А деяки дерева завмирають.
Оточені ви кам’яним «мішком»,
Що люди, своїм містом називають.
Природньою красою у місті том,
Ростете ви, хоч вас і зневажають.
Забули люди про красу дерев,
Які їх з покон віку зігрівають,
Не пам’ятають, що з одних джерел,
Вони з деревами життя своє черпають.
Про що дерева шепотять в ночі?
Про що зелені браття розмовляють?
Тремтять та терплять мовчки, плачучи,
За те, що їхню працю зневажають.
Закони Неба попрані людьми,
Вода, дерева, звірі – всі страждають.
Тому й тремтять дерева, плачучи,
Багато з них і зовсім помирають.
Ростуть вони чарівні на Землі,
Весь сморід людства через себе пропускають,
Працюють без подяки взагалі,
Від сонця промінів нас з вами укривають.
Про що дерева шепотять в ночі?
Тихенько листячки тремтять та замовкають.
На нашу з вами ласку сподіваючись,
Під ранок тихо, сумно, завмирають.
Чи ж можна люди ставитися так,
До тих, хто вас собою захищає,
Тих, хто стоїть і не летить, мов птах,
Від вас, все терплять, вам все пробачають?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615201
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 23.10.2015
Прапори майорять над Майданом,
Мільйони невкритих голів,
Люд зібрався, щоб скинуть кайдани,
Не погодитись з тавром рабів.
«Україна, родина та воля!» -
То є заклик мільйона сердець,
Українці ми – то наша доля,
Всьому Світові приклад й взірець!
Ми терпіти багато що зможемо:
Будь то пан чи крадій, чи бандит.
Ми ненависть у собі переможемо,
Тільки б діти побачили Світ!
Але, що ж наші діти побачать,
Закатований люд та рабів,
Страх та сльози народу, невдачі,
Промінь сонця під сталлю клітин?
Я не вірю, що в нашій країні,
Волелюбний де виріс народ,
Ми терпіти то будемо нині,
Та мовчати, мов загнаний скот!
Підведемо свої очі до Неба,
Помолімось до Бога Отця,
До рук шаблі візьмемо, бо так треба!
Загартуємо у битві серця!
Ми сини та доньки України,
Волелюбний, могутній народ,
Піднімаймося в силі єдиній,
Переможемо кривдників зброд!
Прапори майорять над Майданом,
Мільйонів молитва луна,
Україна моя - без кайданів!
Перемогу свою здобула !
19 грудня 2013 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467671
дата надходження 22.12.2013
дата закладки 23.10.2015
Девушка в платье в цветочек,
По Ланжерону идет,
Цветов полевых букетик,
Она бережливо несет.
Вдыхает лугов ароматы,
Улыбку прохожим даря,
Завтра с фронта солдаты,
Вернутся ни свет ни заря.
Она уж письмо получила,
Вернется ее Василек,
Девушка в платье в цветочек,
Идет и от счастья поет.
Завтра звучит словно вечность,
Это вечер, бессонная ночь,
Время, совсем бесконечно,
Еще десять часов превозмочь.
Девушка в платье в цветочек,
По Ланжерону идет,
Цветов полевых букетик,
Она на вокзал понесет.
Эшелон уж подходит к перрону,
Переполнен щастливых солдат,
Девушка в платье в цветочек,
К вагону бежит наугад.
Сердце ее не обманет,
Милого видит в толпе,
Весь в орденах и медалях,
Звезда золотая в петле.
-«Вася! Милый, любимый, родимый»!
Подбегает от счастья «светясь»
Девушка в платье в цветочек,
От любви и смущенья зардясь.
Перед нею стоит тот же парень,
Только в шрамах и волос седой.
Тихо он произнес:«Здравствуй Варя»!
«Я вернулся к тебе, в дом родной».
Он хромает и с палочкой ходит,
Три раненья и шрамы, седой,
Но для девушки Вари он лучший,
Долгожданный, любимый герой.
Девушка, в платье в цветочек,
По Ланжерону идет,
Вместе с нею родной Василечек,
Их сынишку за руку ведет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579121
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 23.10.2015
Беда не стучала в ворота страны,
Она пробралась к нам скрываясь,
Ей страшно нам было сказать – К вам на Вы,
Иду смело, вас не пугаясь.
Война эта прошлой - совсем не чета,
Та,прошлая, была честнее,
А эта - бесчестна и гадка она:
Средь братьев – подлее и злее.
Война предыдущая была страшна,
Но, все же, средь чуждых народов,
Теперь же она - совсем не война,
То бойня славянского рода.
Ее развязали алчность и власть,
За деньги, ресурсы и взгляды,
Все это придумали вор и палач,
Подлив в кубок мира нам яду.
Теперь с двух сторон славянская рать,
Бессмертье в боях добывает,
У гроба героя сидит тихо мать,
Над сыном погибшим рыдает.
Тысячи воинов с обеих сторон,
Бьются, от ран умирают,
Каждый из них зельем лжи опьянен,
Но об этом не все из них знают.
Война ослабляет Матушку – Русь,
Украина, Россия страдают,
Разрушается вечный Славянский Союз,
И от этого враг расцветает.
Алчные воры и дьявол – палач,
Вместе затеяли бойню,
И не слышат людей они горестный плачь,
Они силы черпают в тех войнах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575729
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 03.05.2015
Ой лелеко, лелеко, чом кружляєш над хатой,
Крила гарно розправив, волелюбний наш брат,
Ой ти птах граціозний, щастя людям несучий,
Звіюй гніздо скоріше, для своїх пташенят.
Ти до нашої хати прилети, тебе прошу,
Гарну звістку з собою ти до нас принеси,
Буду я тобі братом, другом вірним хорошім,
Тільки б в нашій родині, народився би син.
Ой лелеко, лелеко вдячний тобі за радість,
Що з тобою з’явилась в нашій хаті в ту мить,
Коли вперше побачив, твої вісника крила,
Зрозумів, що нарешті, янгол щастя летить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518215
дата надходження 19.08.2014
дата закладки 20.04.2015
Мчали кони, копытом дорогу клеймя,
След подков оставляя на счастье,
Мне лишь миг расстоянья пройти до тебя,
И пройдут расставанья ненастья.
Я лечу, ветром в поле, томимый тоской,
Представляя красивую встречу,
Я к тебе еду милая, к сыну, домой,
Дни разлуки текут, словно вечность.
Мчатся кони, копытом дорогу клеймя,
Вороные, гнедые буяны,
Мне еще только миг, и увижу тебя,
В предвкушении встречи я пьяный.
7.08.2014 год
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527321
дата надходження 02.10.2014
дата закладки 20.04.2015
Железную руду из недр Земных подняли,
Очистили от примесей, от шлаков, от золы,
Из той руды умельцы клинок богам ковали,
Чтоб не боялся пламени,ни камня, ни воды.
Минуты за минутами, часы прошли и годы,
Клинок тот все ковали искусно мастера,
Передавали навыки: отец сыну по роду,
Работали без устали и с ночи до утра.
И вот спустя столетия работа остановлена,
Правитель Готфрид–Молния клинок сей отобрал,
С людьми приехал ратными,и речь была промолвлена,
Мол,он сын бога Одина,ему власть бог отдал.
Сей меч,по–праву сильного,у вас будет отобранный ,
Отныне я им лично желаю обладать,
Я - сын любимый Одина, из тысяч я им обраный,
За мной идут герои и воинов сильных рать.
На что ему ответили кузнечники угрюмые,
Мол:-Не тобой завещано клинок сей нам ковать,
А кузнецами древними нам было то передано,
В дела Богов,поэтому,совет наш не встревать!
А Готфрид–князь разгневался на то,что было сказано,
Велел тех кузнецов он в цепи заковать,
Коль самим богом Одином,на трон сей был посажен он,
То кто они такие, ему совет давать?
Схватил клинок божественный князь гордый в исступлении,
Над головою храброю хотел было поднять,
Но божье провидение, к большому огорчению,
Поступок князя – выскочки уж не могло принять.
Верх рукояти кованной поддался притяжению,
И устремился с силою метала быстро вниз,
Попал он точно Готфриду в его шальную голову,
И крики скорби, горести средь воинов раздались.
С коня упав на камешки, промолвил Готфрид – Молния:
-Неужто погубил меня божественный метал!
-Всю жизнь,как завороженный,искал я меч прославленный,
Но только лишь найдя его, вмиг от него же пал.
Вздохнули с облегчением простые люди мирные,
Князь злобный и заносчивый богов не уважал,
Поэтому наказан был за все он прегрешения,
И долго слабым, немощным на ложе умирал.
Коль ты поставлен Господом блюсти законы Божии,
Не стоит бахвалятся и люд свой унижать,
А то ведь тайны Космоса, что были всяк нарушены,
К тебе вернуться карою, как вечной тьмы печать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575611
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 20.04.2015
“С чего начинается Родина?”,-
Хороший мне задан вопрос,
Об этом, вообще – то, не думал я,
Вот так вот спонтанно, всерьез.
Наверное, все ж начинается,
С родимой земли, где живешь,
Наверное, с дома и улицы,
Где вольно ты песни поешь.
Действительно, песни народные,
В себе быль и мудрость несут,
И помню, как мы хороводами,
Их пели, играя в лесу.
А может быть, Родина это-
Твоя большая семья,
Что в деревне у бабушки летом,
Собирались они все и я.
А может быть, это те сказки,
Что в детстве рассказывал дед,
И мы детворою, все в масках,
Играли в народный вертеп.
Я помню, как нам говорили,
Что Родина – от корня Род,
Мы в истории это учили,
Что от Рода пошел наш народ.
Ну, а может быть, это то слово,
Что впервые услышал я,
Мне сказали: “Малыш наш, ты дома,
Здесь Отчизна твоя и семья.”
С чего начинается Родина?
С Богом данной, родимой Земли,
С семьи твоей - верной и любящей,
С культуры народной, с любви!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575613
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 20.04.2015