Загасив останню сигарету,
І кохання перше загасив.
Знову залишив мені планету,
Сповнену чужих холодних снів.
У мовчанні я уже зникаю –
У мені ти долю не зустрів.
Я тебе усе іще кохаю,
І сама боюсь цих почуттів.
~2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575828
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 20.04.2015
Він убив в ній любов, що родила у ній божевілля.
Розтеклася журба по душі, наче свіч воскова.
Де троянда цвіла, залишилось засохле бадилля.
Він убив в ній любов. Не поможуть ніякі слова.
Затоптав почуття підошвою, неначе огарок.
І байдуже пішов. Лиш спиною твердою блиснув.
Біль у серці кричав голосами підбитих канарок.
Вуха мулом закрив, на обличчя байдужість напнув.
Він убив в ній любов. На могилу тепер стало більше.
І не треба вінків, ані квітів на неї нести.
Було до. Тепер після. І буде ще зовсім щось інше –
Але вже не любов. Досить ставити світом хрести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574383
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 19.04.2015
Не питай мене нічого,
Тишком очі ти закрий,
Й поцілунок той казковий,
Подарунок буде мій.
І уста що я торкнуся,
Так солодко лиш мені,
І в обіймах окунувшись,
Нагадаю я тобі.
Не питай мене нічого,
Ти без слів все зрозумій,
Й поцілунок палкий знову,
Не забуду я повір.
Не забуду дотик ніжний,
І в обіймах твоїх рук,
Дивним поглядом кохання,
Так безжально й тишком тлів.
Не питай мене нічого,
Не питай мене про те,
Як бувати одиноким,
Й знати те що є десь ти…
Не питай мене будь-ласка,
Ти зіграла в підлу гру,
Все що було лиш є вічним,
Не питай про ту весну.
А.А. Отченко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574513
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 19.04.2015
За що лиш доля зводить ці серця?
Безжально почуття лиш заминає,
Вони би ринули у темне небуття,
Та там за них лиш згодом хтось згадає.
Згадає те що було у житті,
Ту казку що щасливо розвивалась,
Здавалося все було як у вісні,
Так там навіки все лише й зосталось.
Залишилось у вирі небуття,
Бо доля певно щиро познущалась,
І диким полум’ям зневолені серця,
Від спогадів все більше загорялось.
За що лиш доля зводить ці серця?
Коханням що почалось неймовірним,
Вони ж лиш з часом линуть у увсебіч,
Й гадають що нікому не потрібні.
Та час лиш лине вдаль і не забуде,
І в вирі повсякденного життя,
Є доля що звела серця для втіхи,
Бо все це було лиш не навмання.
І час він все згадає не забувши,
І першу неповторну ту любов,
Яка було воістину лиш щира,
Нагадує життя то що було.
І все що було ти згадаєш з часом,
Бо це був перший досвід для життя,
Примірником залишиться назавжди,
Ти згадуватимеш все те щодня.
Та доля назавжди не роз’єднає,
Пройде чимало часу, вир життя,
Кохання що з’єднало долі разом,
Зведе вас лиш на мить, не на життя.
І в час коли зустрінетесь ви разом,
Ви вкотре лиш згадаєте ту мить,
Коли доля звела вас тоді вперше,
І певно серце трішки заболить.
Та той кому від болі важко було,
Він витерпить усе бо він любив,
І до останнього надіявся і вірив,
Та все що було з часом не простив.
І десь у глибині душі навіки,
Залишилась ось та його любов,
Він пронесе життям своїм тернистим,
І не забуде все лиш ти повір.
За що лиш доля зводить ці серця?
За що лиш серце потім так страждає?
У всіх є певна відповідь на це…
Та я лиш відповіді на це нажаль не маю.
А.А. Отченко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574447
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 19.04.2015
Я з тобою у радості -
я посмішка на губах.
Я з тобою у горі -
я сльоза на очах.
Я з тобою удень -
твій настрій міняю.
Я з тобою вночі -
колискову співаю.
Я з тобою в думках -
ти поклич - відгукнусь.
Я з тобою у серці -
ти відчуй - пригорнусь.
Я з тобою усюди -
в плині хмар в небесах,
в звуках вітру нестримних,
в сонця теплих проміннях.
Я з тобою тут, зараз,
саме в цю мить.
Я з тобою. Ти чуєш?
Хай душа не болить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575391
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 19.04.2015
А можна, я буду Твоїм подарунком Долі?
Твоєю щоденно тепло-ранковою кавою.
Ти просто відкриєш очі, протягнеш долоні,
І я буду поруч, ніжно-вершково-ласкавою.
А можна, я буду Твоїм поцілунком Щастя?
Безмежно легким у весняному сонці розмаю.
Довершено й ніжно, так віддано серцем припасти
До Твого життя, що біжить в унісон із Любов'ю.
Можна, я буду для Тебе Дзеркалом Вічності?
Щоб наші мрії знаходили вірне призначення,
щоб шукали ми правду, поруч ішли,
щоб в дуеті було своє істинне бачення.
Я буду для Тебе призначена Небом і Господом.
Ще до Народження Долею щиро повінчана,
Радість ділити, із відчаєм більш не зустрітися.
Можна, я буду.. Твоїм божевільним Коханням?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575499
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 19.04.2015
Я прийшла на землю за тобою,
Я - твій Ангел смерті і життя,
З мертвою й цілющою водою –
Я - розбіжність долі та злиття.
Я - твоє прокляття й божевілля.
Я - святої благості покров,
Я - ковток палаючого зілля.
І моє ім’я - твоя Любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575507
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 19.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2015
Весь Світ у мене на долоні.
В твоїх обіймах наче в сні я.
Уста торкаються солоні,
В очах відблискує надія.
Ти пестиш вітром мої плечі,
Теплом торкаєшся до тіла.
Нас ніжно огортає вечір...
Так смачно пахне твоя шкіра...
В моменти вільного падіння,
Тримаєш міцно мої руки.
І наших тіл палке свавілля
Не дозволяє нам розлуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505827
дата надходження 18.06.2014
дата закладки 19.04.2015
Через віки Шевченків голос лине,
Через віки ми чуємо його,
Бо актуальна суть його і нині -
Неправда б’є по серцю батогом!
Багато літ минуло з заповіту,
Води багато в море утекло,
Садки вишневі відцвітали квітом,
Змінилися і люди і село…
Змінився побут і одежа інша,
Потреби стали інші, ніж були,
Віночок одягати український
Відвикли вже давно наші дівки.
А парубќи свої вже шаровари
Закинули в далеке небуття,
Катонові всі джинси повдягали,
Співати не уміють до пуття.
І вечорниць немає тих веселих,
Де так все чемно й радісно було,
Жили хоч бідно, але щиро й чесно,
Схиляли перед Господом чоло…
В містах змінились також городяни -
Тут псевдопатріотів пруд пруди,
Змінили л́ише дорогі кафтани
На дорогі маєтки та вози.
Коней уже у них не запрягають,
Дарують для забави їх давно,
Куди дівати гроші, вже не знають,
Правди немає, як і не було…
Був тут один, що все до «основанья»
Зламав, змішав у купу й поділив,
Та казка вже реальною здавалась,
Якби він Божий храм не осквернив…
Не б́уло багачів, були колгоспи,
Такий собі державний поміщи́к,
Прогнуло спи́ни на полях жіноцтво
За те отримуючи копійќи.
У виборі своїм були невільні -
На руки не давали паспорти́.
Так от скажіть, чи б́у́ли вони вільні,
Хоча й не називались «кріпаки»?
А ще один тут після гегемону,
Таких катів не бачив білий світ!
Жахливим і страшним голодомором
Вчинив був українцям геноцид.
Ох, настраждалась зе́мля українська!
Панів наче не було, та вони
Змінили шкіру, назву і обличчя,
Продовжували правити з Москви.
Таких маєтків і пани не мали,
Палатам царським певно лиш на кшталт!
Народу вони інше обіцяли,
До того, як добрались до пенат…
І очерстві́ли ду́ші українські
Від болю, гр́о́шей, врешті, маячні,
В часи́ неле́гкі довелось нам жити,
Неначе бачим це в страшному сні…
Віќи, певно, змінили нас із зовні -
Одежу, за́чіску і побут теж,
Та Д́ушу нашу, українську, вольну
Ніхто не запряже, немає таких веж!
Ми потреб́уєм слово Кобзареве,
Щоб зрозуміть себе і генний код,
Бо блудимо в трьох с́оснах, а ми - древо,
Ми Україна! Вільний ми народ!
Нас, українців, дзузки подолати!
Така козацька в наших жилах кров,
І буде завжди син, і буде мати,
Слово Шевченкове із нами, й з нами Бог!!!
11.03.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508634
дата надходження 01.07.2014
дата закладки 19.04.2015
Жизнь! Ты самый сладкий сон,
Вроде замедленная съёмка
Многосерийного кино,
Где мы актёры в нём,
Без дублей только…
Жизнь! Твой каждый миг неповторим,
По своему прекрасен.
Задумываемся часто мы -
А в этот мир зачем пришли?
Чтобы понять однажды,
Что ничего на свете нет
Прекрасней самой жизни!
И на вопрос про жизнь ответ
В душе своей услышим,
Пролив священной грусти свет:
Мы есть. Живём. Наши сердца стучат,
Бывает и не в унисон…
Пусть все обиды замолчат!
Они ничто, когда поймём –
О жизнь! Ты самый сладкий сон!
Лучше тебя нет ничего!!!
25.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493276
дата надходження 18.04.2014
дата закладки 19.04.2015
Вже сонечко на небі, як завжди.
Проснувся білий світ від ночі.
Радіє все живе на цій землі,
Пташки пісні свої стрекочуть…
Цей дивний механізм завівся знов,
Навколо Сонця Землю обертає.
Циклічність, що основа всіх основ,
Думок багато вченим навертає.
Пояснюють вони і так і сяк,
Розумними словами оперують,
Що, начебто, пішли люди від мавп,
Духовне ж матеріалізують.
Вся еволюція в книгах уже,
Все пояснили нам розумні вчені,
Душі лиш нерозгаданий секрет,
Чи на землі розгадка, чи на небі?
Як можна пояснити взагалі
Тим, хто всі книжки вивчив на відмінно,
Всі чудеса, що відбулись колись,
Й Ісусове святеє Воскресіння?
Як оживає вмерше в живу плоть,
Чому відкрились Лазареві очі?
Цього не зна жоден земний закон –
Душі повернення із смерті ночі…
Це не під силу людям на землі,
Тут формули не варто нам шукати,
Ти лише в Бога, Сина його вір
З Духом святим. Божий Закон у тім,
Що віруючим, праведним усім
Вічне життя Він хоче дарувати…
12.04.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574144
дата надходження 13.04.2015
дата закладки 19.04.2015