Прощання з школою тужливе і сумне
І не забути цей дзвінок останній.
Останній бал і вальс шкільний,
А після – йде дорога в задзеркалля.
Незнані, непротоптані стежки
Чекають на відкриті душі
На них чекають ще й і злі пастки,
Які уздріти й розпізнати вони мусять.
Тож йдіть із балу – з квітами в руках
Й майбутньому кладіть у ноги квіти
І впізнавайте лиш добро в очах,
А нечисть й зло примусте затремтіти.
Нехай тремтить і падає воно,
Нехай у ярості воно само себе з’їдає
Лиш, щоб міцніли правда і добро,
Які з шкільної парти виглядають.
Прощання з школою тужливе і сумне…
30.05.1994р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587339
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2015
Утонуть в суете
Так легко среди дней говорливых
Обо всём ни о чём
Среди скрипа безудержных дел
Жизни ослик везёт
Да бывают приливы отливы
Но за тенями будней
Не заметить так страшно предел
И усталый твой взгляд
Что несёт в себе женская доля
Моя сердца частица
Ты Любовь моя радость и грусть
Млады годы ушли
На таблетках и на валидоле
Всех достоинств твоих
Никогда не постичь наизусть
Ты мой парус и ветр
Мои крылья в заоблачны дали
Мой спокойный полёт
И мечта что по свету несёт
Нас разлуки вели
Но друг к другу всегда возвращались
Верим в нашу Любовь
Бог хранит и простит и спасёт...
12.06.2015г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587032
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 12.06.2015
** нові парадигми? – чи «ілюзіоністи»:
«самодостатня жінка», «самодостатній чоловік»
Модне словечко цей світ підчепив, як ту еболу,
І намагається ним прикриватися в скруті:
В «самодостатності» душу ховають прикуті
Пихою статків до розпачу й пустки. (Гіпербола?).
** донжуану: вполював ти багато. але полювали й твоє?
Що ж, мисливцю за втіхами, ти походив по життю
Розказуєш всім про «трофеї» свої й перемоги.
Та на старість років все одно – не дивуйсь відкриттю! –
Гіллясті залишитись можуть одні лише роги...
** володар ти їй. на годину. та знай: ти – не перший!
Ось настали часи: якщо хочеш ти заволодіть
Серцем діви і тілом – іди і бери… на дорозі.
Володій, скільки в тебе… о ні! – не талантів і сил,
А грошей в гаманці і ще цих… – гілочок в кожнім розі!
** мене вчило життя, – на хосен та наука була?..
(по Конфуцію: навчанню не піддаються наймудріші та невігласи)
Певно, мені все ж прийдеться до когось пристати:
До наймудріших, що вчитись ну дуже не хочуть,
Вірують, що вже змогли мудрість світу пізнати, –
А чи до бовдурів? – ці кого хоч заморочать!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587036
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 12.06.2015
«Не верь тому, что говорят и делают», -
Мне говорил отец, пока, ...пока был жив..., -
А верь, коль сам поймёшь, что «белый» - «белое».
Так и смотрю я телевиденье из лжи.
...Да и в природе: много солнца – перед ливнем.
И кошка ластится, в обед твой мельтеша....
Красивый, ух, через окно на кухне – иней,
И завораживает издали пожар.
А как понять? Учить законы прошлого,
Где мало, как писали, всем – хорошего –
В войну.
В плену.
В холодном беспределе всех вокруг.
Где ты один – единственный свой друг.
11.06.15 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586917
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 12.06.2015
(Касьяну, від Касьяна ж)
** «лучше размножаться, чем как издаваться!»
Якщо вже тобі нетерплячка, Касьяне, й свербіж,
І хочеться бути у світі цім розтиражованим –
Безплатну пораду даю: ти старайся побільш
Дітей наплодить, а не віршів-потішок бракованих.
** … великі Наполеони, Шекспіри і Ліри – нині вже всі в божевільнях
Касьяне, мій пане-товаришу, запам’ятай:
Ось пишеш і віриш, що ти із талантом і вмінням
Живеш на цім світі? – ти просто з душі передай
Тепло почуттів. – А великим?! – А з цим – в божевільню.
** гірчить в душі…
Колись хтось прорік, що печаль наша – присмак в душі
І від гіркоти наших зрад, і від випитих ліків.
– То що ж мені, доле, підсовуєш дні лише згірклі?
– Не сам розміняв ти життя барви та й на грошІ?!
** у пошуках рідної душі: то де ж вона ховається?
( чи не марно собі завдаємо тут клопоту всі?..)
«Ось розкрийте секрет! – так благати в панянок прийшлося –
Це ж для чого у пошуках душ, так потрібних й споріднених нам,
Ми вивчаємо в вас губи й груди, і колір очей і волосся,
Глибині декольте надаємо вагу і… – вже губимось, танемо там!..»
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586806
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Не та матуся, що родила
А та, що понад все тебе любила.
автор: Dixi
Я дивлю́ся на рій телебаченних звичок,
І на вишкіл людей у військово-полонному рабстві,
І на агрус, який садівник виробнично -
Генним модифікатором робить ряснішим, кислястим.
...Чого більше в дитині твоїй має бути:
Рис – порядних, чуттєвіших, хитрих, сильніших?
Генів батька і мами, одних, самобутніх?
Чи тому, що дитина навчиться від інших?
11.06.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586754
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015
73* із прожитого
Друже мій юний, наука тобі на життя:
Будеш розсудливим на невідомих дорогах –
Знай, що брехня твоя, жадібність і глупота
В вир приведуть бід і сліз, а нужду – до порогу.
74* на бенкеті житя все віддав би для тих, кого люблю!
Ну чому ж я не мудрий Лукман*? –
Я б за щедрий життя дастархан
Посадив їх – і подруг, і друзів –
Хай не висохне щастя фонтан!
----
* Лукман – в східному епосі – щедрий душею мудрець і лікар, що прожив
більше 4000 тисяч років, розгадавши секрети трав
75* у тобі я знайшов свій Грааль
І навіщо мені хадж робити у Мекку далеку? –
Твоє серце – священний грааль, де любові і пристрасті спека,
Блиск очей твоїх – місячне сяйво, вуста – то Земзем* благодатний,
Ти – блаженство очам моїм, серцю і мріям ти Мекка!
----
* Земзем – колодязь в Мецці, вода з якого вважається
мусульманами святою і володіє чудодійною силою
76* хай невмілі слова вуст моїх – ними тебе оспіваю!
Не ходив з караванами в Перські краї по ясу,
Де на східних базарах торгують шербет, і красу
В аравійських оазисах я не шукав, не співав їй –
Ні! – весь світ, що в коханих очах, до небес вознесу!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586549
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Війна – то є не тільки дим, вогонь –
Руїни то, а ще людиновбивство,
Коли народ лишається всього,
Коли в дітей украдене дитинство,
Коли страшна, одна на всіх, біда
Свинцем важким здавила волю людству,
Коли вдова і матінка рида,
Й дитячі сльози з оченяток ллються.
Однакові є сльози в матерів
Дітей, які в війні по різні боки,
Коли синок, мов свічечка, згорів,
І рани в них однакові, глибокі.
О сльози! Скільки вас є в матерів,
Рясних, солоних, гіркополинових!
Ви проводжаєте й стрічаєте з доріг.
А мо’ забули ви про них, панове?
Ви, палії гібридної війни,
Синів своїх туди чом не послали?
Ніколи не позбудетесь вини,
Й ганьбу здобуде рід ваш, а не славу!.
31.08.2014
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586572
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Я птахою в вітрах твого волосся полечу,
Твоя усмішка знов розправить мої крила,
В душі так гаряче, що плачу і кричу
Про всі ці почуття до тебе, моя мила.
Кохання жар, сильніший з кожним днем,
Бентежить розум і до серця пропікає,
Не стане слів і рим, романів і поем,
Щоб розказати, як шалено я кохаю.
З тобою ніжність поцілунками шепоче
І день казковий в безкінечність відлітає,
Тебе думками і єством своїм я хочу
І все не так чомусь, коли тебе не має…
Візьми мене в чарівні мрії своїх снів,
Прокинься променем – бентежним і яскравим,
Любов’ю зупини безмежну плинність днів,
Щоб тільки ми і всього світу було мало.
Тебе скупаю в пінному, гарячому коханні,
Намилю ніжністю і ласкою небесною обмию,
Обгорну рушником свого таємного бажання,
І в поцілунку серце я своє тобі відкрию.
© Юрій Кульчак
10.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586589
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Пам’яті Олега Івановича Міхнюка присвячую (афганець, командир однієї із сотень Майдану, «айдарівець»)
Примовк у Києві Майдан:
Героя тут ховають.
Із батальйону він «Айдар»…
Всі, як один, ридають…
Січе повітря метроном,
Серця він ріже людям …
Прощався Київ з Міхнюком ,
Героя не забуде…
Давно той юність загубив
В афганському камінні,
Та Україну так любив,
Як сонячне проміння.
Цьогоріч, у зимовий час,
Під снайперським прицілом
Не раз із смертю зустрічавсь,
Живим виходив, цілим.
І ось в гарячий серпня день
В Донбасі вогняному
В останній бій Олег піде
Й… героєм стане знову.
Мовчить Майдан, сльозу п’ючи…
В жалобі Україна.
І кожне серце біль точив:
Найкраще ж плем’я гине!
23.08.2014.
Ганна Верес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586573
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
1. 1. Краю мій карпатський, краю смерековий.
Та чаруєш душу синявою гір.
Стелиш попід ноги килим ромашковий,
Небо накриваєш рушником із зір.
ПРИСПІВ:
Краю рідний,
Мій Карпатський краю,
Місце те, де подив мій у землю вріс.
Де така ще
Є земля, не знаю.
Але тут моя снага іде у ріст.
2.Тут мене стрічає гомін водограю,
І несе на крилах річки течія.
Щастям невичерпним душу напуваю,
Коли споглядаю цю картину я.
3.Коники пасуться. Сіно у копицях.
А над ними чаплі ріжуть небеса
П’є холодну воду дівчина з криниці.
О яке ж це диво! О, яка краса!
4. Краю мій карпатський!Краю смерековий!
Ти любов’ю ситиш все моє єство.
Обіймеш у спеку холодом ставковим.
В стужу відігрієш пісні торжеством!
09.06.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586447
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015