: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.08.2019
Руки Господні - персні та стигми - в тісто солоне в'язнуть:
чиниться січень. Тліє сльоза на вилиці.
Втешуть для тебе хрест дерев'яний, світлоголосий в'язню,
ще заки місяць трісне, і в море виллється
точена тиша/товчене срібло, мов молоко із глека;
ще заки півні зречення тричі випіють.
Скажеш потому, світлоголосий, чи помирати легко...
Ближче до сходу січень спазмує викиднем,
сіється шквальним і мінометним, як з рукава чи торби.
І проростає цвяхом на тілі просфори.
Заки тамують кров'ю та оцтом спрагу твою, мій добрий,
змучений голос, ніби тесак, нагострюєш.
Ризи Марії - білені ружі - в рамі ікони в'януть.
Звістка недобра б'ється об хвилі радіо.
Тягнеться січень липко і довго, мов коляда різдвяна:
"Син народився/ Сина в полоні стратили".
2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836127
дата надходження 20.05.2019
дата закладки 06.07.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2018
Жодних планів на завтра, на місяць, на рік вперед.
Дні на диво минають безболісно, всі як один.
А у шафі відсутні скелети, пішов скелет
І, на щастя, немає причини піти за ним.
Круговерть порожнечі нагадує чимось джаз.
Тут витягує жили, а там тільки створює фон.
З карти міста стирають кав‘ярні, де знали вас,
Хоч би Київ не зник взагалі через цей шаблон.
І поставити б свічку, пробачивши всім усе.
Та розібрано на сувеніри твій храм душі.
Там, де серце було - пролягає тепер шосе.
Почуття небезпечні, якщо вони не прості.
Жодних планів на завтра, на місяць, на рік. Тому
Часу вдосталь, аби врятувати хоча б себе
І аби ненароком в молитві згадату ту,
В чию шафу відчинену він без вагань зайде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773953
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 29.01.2018
шахівниця «день/ніч» поступається правилом гри:
«не шкодуй ні за чим, ні за ким: все відходить»
крізь порожню оселю ця осінь з вікОн горить
я мовчу і до мене мовчать і стільці, і сходи...
кожна виїмка, вигини, сповнені звичок простих
і маршрути кімнатні у пам'яті вицвіли чисто
ти приходь, який є, як зібрався, який вже встиг
і повторюй на біс силует свій в своєму кріслі
стисни видих і зойк, і ключиці до болю в обіймах
будь як поштовх, який дозволяє безкрилим небо
це так втомлює: жити у чАсу в боргу, у приймах,
де бракує синкоп, завмирань і тепла з-під ребер
рідним запахом будь, що у шалику жив, в коридорі
стань тим порухом тіні, яку не вловила над ліжком.
у безмежжі квартири, в долоні у світу – будь Домом
бо його в моїх стінах без тебе лишилось так трішки...
28/09/17 ©
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752789
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 04.01.2018
Соната лунає солдатам не бракне куль
Нічні канонади морозу зубата паща
Земля під ногами і рідна і геть пропаща
Так хочеться дива а дива насправді нуль
Життя як кульбаба від вітру залежить все
Так солодко спати під цю колискову снігу
Де міцно плететься чергова чиясь інтрига
І буде як буде бо нам не збагнути це
Давай рахувати хтось скаже за тебе раз
Ти знову не встигнеш і будеш пасти всіх задніх
А люди навколо на будь що на світі ладні
Лише б хтось дозволив на мить зупинити час
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711483
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 04.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2017
Прислухайся і почуєш, як б'ються в ногах серця́.
Мені б оце вічну спрагу. І пити з твого лиця.
Мені б оцю спільну далеч, зносити до чорних дір.
Я гавань твоїх печалей. Наосліп мені повір.
Зайнятись тут більше нічим. Ходімо зі мною в сни?
Бо день мовчазний, як вітчим. Не треба йому дочки.
Ми вип'ємо повний місяць. Впиваючись пазурі,
Лишатимуть свіжі зорі – сузір'ями на спині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728543
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 19.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2017
А сніг іде. Не вперше. І не вдруге.
І ти ідеш, закутавшись в пальто.
І грудень цей тобі уже за друга,
Хоч ти йому – засніжене ніхто.
Його проблеми є давно твоїми.
Вони, бува, тебе збивають з ніг.
І місиш їх, немов ногами глину,
Хоча на вигляд то – звичайний сніг.
І круків вітряки молотять простір.
Він стогне: кра! (а вухо ловить: кру!).
Минуле мливом сиплеться без злості –
І легшає тоді календарю.
Все відбулось. І що вже нарікати.
Іди собі, закутавшись в пальто.
А грудень трусить заметіллю дати.
А ти без них – засніжене ніхто…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707780
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 24.12.2016
А я рахую осені прикмети:
гіркі горіхи, Огріхи, гріхи,
слова, вітри, плащі, дощі, дахи,
і яблука - мов крихітні планети,
і мокрий - день, і кашель - що сухий.
Достиглих груш жовтіючі церковці,
що на базарах - вроздріб і гуртом.
І дядько, що кудись біжить з торТОМ,
вірніше - з ТОРтом - у самій футболці
в шалений дощ. І сонячний фантом
що виглядає злякано і блідо,
бо літу - край, каюк, кранти, that's all...
І надпис під пологовим:
" My soul!
Я ДЯКУЮ ТОБІ ЗА СИНА, ЛІДО!!!
а трохи нижче "МОЖНА НА ФУТБОЛ?"
І листя, що кружляє, лине, плине,
спалахує, мов лисячі хвости,
від холоду зіщулені мости,
трамваї і трамваїв жовті спини...
І тут би щось трагічне - про "НЕ ТИ..."
про "...я давно забути Вас повинна..."
Та в серці - тихо. ПОрожньо.
І синьо.
Прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694081
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 15.10.2016
коли прокидаються тіні забутих утрат,
і сонце свій хід повертає до пекла ... в долоні...
стискається серце від болю в обіймах лещат
гіркої покути. ми здали свої бастіони
за безцінь. так, наче ніколи нікому ніхто
нічого не винен - звичайна стилістика ночі.
де-юре, мов птахи. де-факто, розбите авто.
і луснула тиша - у спину беззвучно регоче.
чого тобі? колами знову ідеш по мені,
немов по воді, доки світ мій не схопиться криком.
нікому ніхто... то чому ж так гойдає в човні,
відколи цей спомин про нас у минуле покликав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671877
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 02.08.2016
[img]http://www.dooddot.com/wp-content/uploads/2015/02/Brain-Food-List-Easy-Eating-no-caffein-Dooddot-7.jpg[/img]
[img]https://pp.vk.me/c628023/v628023208/35f35/4O-cC8FTmdA.jpg[/img]
Кай до мене приходить щочетверга о шостій,
Крига з капців його тече у кухні водою.
З того часу, як ми з ним – голодні холодні гості,
Я і далі ношу собі сукні простого крою.
І нема в мені гену, аби мити всім іншим кості,
І нема мені ради, аби не рясніти при нім ікрою.
Кай до мене приходить, знімає хутро і м’яту,
Наливає портвейн і палить якусь вишневу.
Завжди має слова, завжди вміє про них мовчати,
Знає мови пустель і наріччя, що їх носять дерева.
Він знімає свій погляд, усмішку, з боків прим’яту,
І клянеться в любові, і кляне снігову королеву…
Каже, Гердо, я змерз. Леденію на кожнім слові,
День зрідів і поблід, як сироватка в теплій склянці.
Я не знаю, губні в мені літери зараз чи язикові,
Лід застиг між ребер, ніби з кіньми зрослися троянці.
Мені сниться мансарда і вина твої бузинові,
І так млосно від того, аж боюсь прокидатися вранці.
Каже, перлом з намиста впав, розчинився у світі,
Вічність в кризі – хитка, мов єгипетські шлюби орфі.
Коронований норд її лізе в груди сльозі прогрітій,
Розпадаюсь на атоми, лексеми, фонеми, морфи.
Каже, Гердо, підсів я на неї, на сніг її, як на літій,
Але ти все одно мені – гострий токсичний морфій.
Кай сидить десь години зо дві, малює хвости утечі,
Сутеніє, мовляв, надворі. Каміння пора збирати.
Кладе руки на щоки мої, а виходить – лише на плечі,
І малює нам двері, а виходить – малює ґрати.
Знає вірші напам’ять, а жоден тут не до речі,
Носить тисячі нот у горлі, а жодну не може взяти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676919
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 09.07.2016
...так швидко тане на губах
цукерка ягідного літа...
Втрачають глузд і спокій - квіти,
вдягнувши сукні оксамитові
в залитих сяєвом садах
де Сонце - бог, лакей і пан,
зрадливий жадібний коханець
цілує губ вологий глянець
І цій... І тій... І тут... І там...
І - божеволіють вуста!
І зріють ревнощі і вишні...
Де чути "твій!" і " не залиш мене..."
Коханки ,втім, стають "колишніми",
забуті легко... Та... І та...
Бо помережить осінь мить
одквітлим спогадом про літо -
замерзнуть босо сухоцвітами
в обіймах вічноі зими...
А поки... Сонце золоте
гультяєм котиться по небу...
Мені б не думати - про тебе.
Мені б - не відати про те.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676509
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
Мій малесенький білий і сонячний "Port Lligat",
де рибальських човнів ще блукають солоні душі.
Де кімнати здаються за безцінь... З усіх принад
Не Wi-Fi, казино, ресторани, несправжні сУші,
А блаженна самотність. І голос - у кожній мушлі.
І примарні фрегати. Далеко... Далеко... Над...
Що над ними не владні ні спомин, ні біль, ні час,
ні піски золоті, ні примхливе зелене море.
Обивателі цідять із пластика теплий квас
і фіксують на гаджети літа палкий анфас.
І уперто лунає стареньке терпке Amore...
Не про нас.
Втім... У тому напевно і є золотий резон -
позбуватись Піщаних Замків в жаркий сезон,
там, де відчай у губи цілує безкрайнє море...
І містечко, забуте богами - примара, сон -
безнадійно - вже вічність - чекає
на Сальвадора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674805
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Забуто кОмпаси і глобуси -
Lovestory кришене бізе,
де літо рейсовим автобусом
кудись печаль мою везе.
А ще - везе мого наплічника
і напідпитку фраєрка.
А ще - руду кирпату дівчинку
й " Така як ти" Вакарчука.
Ще трійко краль - у них з Мальдівами
на майках зроблено принти.
І стріне море... Несподівано...
І поцілує...
Так, як Ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672150
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.05.2016
Ти з дитинства старалась доброю,
Ти з пелюшки старалась чемною,
Щоб за Божою за подобою,
Щоб і гарною, щоб і вченою,
Щоб і віршики з табуреточки,
І у зошитах – лиш п’ятірки,
Щоб завжди – під взірцеву мірку…
Ти з дитинства старалась тихою,
Щоб нікому не скласти клопоту,
Щоб від тебе не знали лиха,
І тобі додавалось попиту:
Щоби вміла ліпить вареники,
Випікати любе і різне…
Бути скромною, бути чемною,
Бо ще заміж ніхто не візьме.
Ти з дитинства навчилась слухатись,
Тобі вказували, як жити,
Як сміятись, дивитись, рухатись,
Як любити, і як дружити,
Як справляти хороше враження,
Щоб казали лише приємне,
Як ховати себе ображену,
і замовчувати таємне….
Слухать старших, просить пораду,
І боятись своїх бажань…
А чи хтось коли запитав тебе,
Що бажає твоя душа?
***
Бути чемною, бути чесною,
Не ходити самій до лісу.
Ну останнє хай буде, зрештою,
Ну а решта.. а може, к бісу?
Чи в житті ти хоч раз сміялася
Гучно, голосно, непристойно?
Щоб багато і світла, й галасу,
Скільки б ран в тобі незагоєно.
Щоб дивилися, пальцем тицяли,
Обговорювали у спину,
Поки сонце в тобі не вицвіло,
Поки світ тебе не поглинув,
Щоб казали, що ти розпещена,
Хай ця правда як гірка.
Що в моралі бракує дечого,
Найзручніше із дорікань.
Хай шукають підходи, способи…
Розумієш, куди веду?
Ти дозволь собі, лиш дозволь собі
Говорити не до ладу.
Ображатися, помилятися,
Бути іншою між людьми,
Недостойним давати ляпаса,
І лишати їх за дверми,
Залишати немитим посуд,
Розкидати навколо речі,
Не боятись людського осуду,
Врешті, як і своєї втечі.
Мати зморшки, вагу нестатусну,
Одягатись, як забагнеш,
Всім життям своїм користатися
Так, неначе немає меж.
* * *
Кожна думка у формі істини,
Кожне слово в форматі вироку.
Ти не мусиш здаватись іншою,
Щоб тебе полюбили щиро.
Ти не мусиш шукати виправдань,
І свої рихтувати вади…
Ти ні в чому не винувата.
Не втискай себе в їх стандарти -
Похвалою, чи недохвалою.
І картати себе – не варто!
Ти прекрасна недосконалою!
Ти не мусиш, і не повинна,
А що кажуть – яка різниця?
Взагалі, ти ж іще дитина.
Ну, подумаєш, майже тридцять…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657570
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 16.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2016
...А... може... нумо - партію у шахи?
...І, знаєш... В мене є Вино і Хліб...
Змивай свій грим, що наганяє страху...
..а я зніму - намуляв трохи - німб...
Ти - чорними? Як завше? Не набридло
завжди лишатись Абсолютним Злом?
- Без Темряви - не буде видно Світла.
Добро без Тіні - буде чи Добром?
- Та досить філософій, краще ділом
творити ВОЛЮ Світла... Диво з Див!
Я нині сотню душ наповнив - ВІРОЮ!..
- Я нині сотню душ - занапастив...
...Пекельний... Чи колись інакше зможеш?..
Нехай - хоч в шахи! - а здолаю - знай!
- Були ті душі крихітні й порожні,
убогі і жорстокі через край...
За що їм - Світло? І за що їм - рай?
...І відповідь втекла у Небо - птахом,
байдужа до поразок й перемог,
де в білій залі двоє грали в шахи...
Один з них був - диявол.
Другий - Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660343
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016
...А... може... нумо - партію у шахи?
...І, знаєш... В мене є Вино і Хліб...
Змивай свій грим, що наганяє страху...
..а я зніму - намуляв трохи - німб...
Ти - чорними? Як завше? Не набридло
завжди лишатись Абсолютним Злом?
- Без Темряви - не буде видно Світла.
Добро без Тіні - буде чи Добром?
- Та досить філософій, краще ділом
творити ВОЛЮ Світла... Диво з Див!
Я нині сотню душ наповнив - ВІРОЮ!..
- Я нині сотню душ - занапастив...
...Пекельний... Чи колись інакше зможеш?..
Нехай - хоч в шахи! - а здолаю - знай!
- Були ті душі крихітні й порожні,
убогі і жорстокі через край...
За що їм - Світло? І за що їм - рай?
...І відповідь втекла у Небо - птахом,
байдужа до поразок й перемог,
де в білій залі двоє грали в шахи...
Один з них був - диявол.
Другий - Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660343
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Пальцям покірні гудзики на сорочці.
Я відмикаю вустами твої вуста.
Тіла мого планета - гаряча точка,
де карамель поцілунків, як ніч густа...
Ти мене згубиш, як тільки торкнешся-знаю.
Ти ж порятуєш - ця казка, як світ, проста.
Тож...
Я розщіпаю гудзики на сорочці
і - так безстрашно - вустами твої вуста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659940
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016
Пальцям покірні гудзики на сорочці.
Я відмикаю вустами твої вуста.
Тіла мого планета - гаряча точка,
де карамель поцілунків, як ніч густа...
Ти мене згубиш, як тільки торкнешся-знаю.
Ти ж порятуєш - ця казка, як світ, проста.
Тож...
Я розщіпаю гудзики на сорочці
і - так безстрашно - вустами твої вуста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659940
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016
[img]http://www.neboleem.net/images/stories2/pitanie/ezhevika.jpg[/img]
[img]http://cdn.fishki.net/upload/post/201504/24/1512099/f8bddb86337ad8819a9a768b7432c850.jpg[/img]
Погляд у тебе – розчавлена жменя ожин,
Голос – смарагдова хвоя густих лісів.
Вітер спустився прозоро з гірських вершин,
І поза ребрами в тебе на мить осів.
Ниточка сміху – карміновий бісер малин,
Що розсипається в руки життєвих рік.
Скільки б не було у тобі дрібних провин:
Плачеш – і тихо тече березовий сік...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654020
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016
[img]http://www.neboleem.net/images/stories2/pitanie/ezhevika.jpg[/img]
[img]http://cdn.fishki.net/upload/post/201504/24/1512099/f8bddb86337ad8819a9a768b7432c850.jpg[/img]
Погляд у тебе – розчавлена жменя ожин,
Голос – смарагдова хвоя густих лісів.
Вітер спустився прозоро з гірських вершин,
І поза ребрами в тебе на мить осів.
Ниточка сміху – карміновий бісер малин,
Що розсипається в руки життєвих рік.
Скільки б не було у тобі дрібних провин:
Плачеш – і тихо тече березовий сік...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654020
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Бодлере, а ти мав рацію:
У темряві світло дорожче
За золото й облігації,
За будь-які, зрештою, гроші.
Промінчик тоненький істини
Ховаєш собі за пазуху –
І морок тихенько тріскає,
Впускаючи в душу райдугу.
І ти – вже не ти, осонцений!
По скалках заграло світло – і…
Бодлере, а зла віконниці
Таки вкриваються квітами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653008
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Мій любий Вінсенте, тут знову весна...
Поглянь! Послухай!
Покинь свої лезо, утому, стакан вина
і приречене вухо...
Бо...
В полях -
палітра така мелодійна, дзвінка, ясна,
печалі - ні сном,ні духом...
І жменями кидає вкотре зерно Зерна
у землю - пухом
Одвічний Сіяч.
Пухнасті, гривасті - вчвал,
вскач! -
- білило і кОбальт - біжать
вітриська - шалені коні...
В безодні з абсентом, Вінсенте,
тепла нема - лиш корч агоній.
А тут - лиш поглянь! Послухай!-
така весна!
І крізь бірюзове плетиво
полотна
уже пророста
замість сонця -
гарячий Сонях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652876
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2016
Сидиш собі, куриш свої самокрутки.
І димом малюєш в вікні.
Ніякого болю, ніякого смутку.
То все запакуй мені.
Ніякої драми. Ти вдома, я в мами.
Я завтра прийду за мольбертом.
Якщо будеш в змозі - зустрінь на дорозі,
Бо ж потім все має вмерти.
Якщо будеш вміти - доглянь мої квіти:
Білий і чорний горщик.
А потім, дай Боже, тебе не зустріти
Принаймні, до перших зморшок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651134
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016
Ти стояв. І я стояла. Ми стояли зовсім поряд...
Хтось гукав приємним басом: - Передайте! За проїзд!
Ти мовчав. І я мовчала. Лиш стрибав стрибучий погляд.
І вдихав мої парфуми елегантний мужній ніс.
Вібрували дах і вікна. Вібрували телефони.
Хтось бубнів смішним фальцетом: - Я купив кефір, My Love.
Як же солодко торкнувся вказівним моєї скроні!
Пульсував гарячий палець. І не-палець - пульсував...
І дзвенів трамвай весняний, і скрипів на поворотах.
Хтось волав гучним сопрано: - Що? Кінцева - не вокзал?!
Аж раптово Ти промовив фантастично гарним ротом:
- Ви... на Мег... На Райян схожі... Вам ніхто ще не казав?
Був Ти надто нереальним для трамвая-дива-чуда
і не раз, мабуть, наснишся поцілованій - мені.
О спасибі, Меггі Райан! Слава, слава Голівуду!
Ти поцупив із кишені лиш частину зарплатні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650928
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016
Ранами узбереж
Долю свою несеш
Щастя своє і біль
Просиш собі стокриль
Просиш собі життів
Просиш собі прощень
Замість своїх братів
Бачиш лише мішень
Кожен із них - із тих
Що по той бік ріки
В засідці теж затих
І не подасть руки
В небі твої чини
Певно гроша не варті
Бідні земні сини
І не смішні в них жарти
Вкотре чекають страти
Бідні земні сини
Хай їм удома мати
Намолить щасливі сни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647014
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.02.2016
А колись ми були містами
Й говорили лише про відстані.
Нас міняло життя місцями,
Розліталися світом листям ми.
Вітер західний, сни похмурі.
Ми допишемо всі літописи.
Заховалось життя за муром,
Наші долі блукають глобусом.
Посередині. Це - екватор.
Де б ще сили знайти, скажи мені.
Нам не можна тепер програти.
Вийшли веснами, прийдем зимами.
Ночі з грозами. Наче близько.
Вже світанок, дивись, на обрії.
Не ламайте чужу колиску -
Ми ж для іншого зовсім обрані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645926
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2016
Це іще не дорослість, це тільки уявна межа,
Це коли ти ще граєшся в хованки з тим, що у серці,
Це коли балансуєш усе ще на вістрі ножа,
І нічні діалоги з собою - улюблений жанр,
Як і подорожі по собою ж відкритій Америці...
Це ще кава і дещо до кави – ну, знаєш сама,
Ти вже можеш цілком передбачити деякі речі,
Ти вже знаєш людей, ти пізнала любов і обман,
Тільки це ще не вечір, ще навіть приблизно не вечір…
Виростай, бо нічого не буде, допоки ти тут,
Проростай, бо інакше усе це поглинеться віком,
Бо себе не почути, як чуєш лише суєту,
І однакові сварки з чужих незачинених вікон,
Бо це завжди здається, що в тебе все буде не так.
А насправді практично щоразу виходить так само…
Виринай, бо буденність затягне тебе в болота,
Проростай - молодими віршами, новими містами,
Дорогими людьми, безкінечно своїми людьми,
І буденністю, повною світла, свободи і свята,
Вибирайся з цієї недуги, з цієї пітьми,
Вилітай, поки все ще крилата…
Проростай, поки паросток рветься у сонячний світ.
Бо це ще не дорослість. Це смуга, готова на зліт…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636542
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 01.02.2016
[i] Татові на свято[/i]
Життя - це річка. І кожен берег -
Нова пригода.
Повідай, мила, мені про шерех,
Про темні води.
Покрий зі мною цю твердь стежками,
В нас вдосталь сили.
Життя - це річка. А ти, кохана, -
Мій кращий вилов.
Де зблисне хвиля лускатим сріблом -
Там наша зграя.
Допоки водиться в річці риба -
Життя триває.
Повір рибалці, повторюй чітко
Слова до висі:
Ловися рибко, мала й велика,
Лишень ловися...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639421
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 29.01.2016
замкнулись останні двері,
лишилась єдина річ:
купити томик Бодлера
і зняти тебе на ніч.
ти купишся на розкішний
пуер; я додам Бордо -
так вийде приспати Вішну
і зняти твоє пальто.
свої вгамувати спазми
на рівні першолюдей
і довгі біляві пасма
зняти з твоїх грудей.
ти звабливе й ненадійне;
згадати б про цю біду
і зняти твої обійми
із шиї, коли піду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635831
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 22.01.2016
"Страшно бо страшно бо страшно бо страшно або"
Маріанна Кіновська
Я боюсь бо я боюсь бо я боюсь бо
небо синє не босими ходить ніжками вночі
широко розкриті очі, не мовчи
Чи ти знаєш, як лунають ці думки?…
Як численні нарікання на ріки,
я стуляю свої віки на віки, та не навіки,
простягає сонце промені мені
Світло маю, - світ ламає, щастя маю, та не дбаю
ти кохай мене, та знай, що й це мине
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637784
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 22.01.2016
Давай, моряче, скидай вітрила.
Морська хвороба. Розлито ром.
Коли стихія тебе корила,
Ти не повірив старим таро.
Шукаєш щастя своє деінде,
Малюєш мапи, втрачаєш слід.
Тобі безодня неначе рідна,
Найменше море замінить світ.
Що далі, рифи? Безлюдний острів?
Скарби і слава? Тож обирай
Хотів свободи, а це – непросто,
Свобода – пекло, свобода – рай.
Кінці у море, кінці у небо.
Такий не тихий цей океан!
Пливи, як хочеш. Живи для себе.
Життя як казка – лише обман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436055
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 10.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.12.2015
***
Моя доле, – хмільна розпуснице,
Вересовий мед на устах...
Ти для ангела й біса спокусниця
І на цім і на тім світах.
Праправнука ворожки й воїна
Вся з вогню, протиріч і рим,
Непутяща, дощами споєна
Й трунком часу п’янко-чадним.
Все для тебе замало простору,
Знай шугаєш угору-вниз
І одне лиш благаєш в Господа –
Аби лет цей не зупинивсь.
Все пізнати, і все зуміти –
Райських яблунь струсити цвіт,
І нести на своїх орбітах
І дитячість і мудрість літ.
У сузір’ях не заблудити –
Віднайшовши свою зорю.
І устигнуть ще обігріти
Душі тих, котрі поруч йдуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632571
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Завари мені чаю. Міцного, зеленого чаю,
З ароматом цілющих, Карпатами зрощених трав,
Вони бачили ночі, де місяць зорю пеленає,
Вони міряли простір, в який ще ніхто не ступав.
Завари мені чаю з терпким ароматом жасмину,
Білі паростки вдоста всотали гірської води,
Вони грілися вогнищем, що починалося з хмизу,
Гомоніли із вітром, що поруч із ними ходив.
Завари мені чаю з духмяно-перцевої м’яти,
Що ввібрала у себе палючого сонця жагу.
Можна також до смаку сушених суничок додати,
А як хочеш – ромашки, чи навіть пучок чебрецю.
І нехай за вікном тихо інеєм стелять морози,
І зима–завірюха навколо усе замела.
Я з тобою, й мене не лякають холодні прогнози.
Завари мені чаю: з любові і свого тепла.
15.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632147
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 29.12.2015
я тобі припинив зізнаватися
як без тебе паршиво дихати
як у дні понеділок - п"ятниця
ти мене розбиваєш вихором
і я наче герой із коміксів
все рятую думки на згарищах
бо в тобі заблукавши повністю
дочитавши про тебе повісті
загубивши уламки совісті
розумію буквально: важу ще
щось для тебе по правді кажучи
та щораз мої пальці - струнами
зачіпають акорди-терції
і виходять пісні похмурими
адже ти в голові і в серці і
все ховаєшся десь за мурами
обростаєш щораз фортецями
а без тебе паршиво дихати
я давно припинив зізнаватися
як у дні понеділок - п"ятниця
ти мене розбиваєш вихором.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632165
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015
Ти кричала до мене з газетних шпальт,
Я у космос літав і лягав під потяг.
Куртизанки потроху втрачали шарм,
Стриптизерки повільно скидали одяг.
Твій портрет не змінився, а поміж тим
Руйнувалися гори, росли атоли.
Прибалтійський прибій викидав бурштин
І молився на рани Христа католик.
А насуплений турок смоктав кальян,
Ворожив неквапливо на гущі з кави.
Серед сотень розлучень наш мезальянс
Міг би стати красивим, та був кривавим.
І покара спускалася на обох
За нездатність до пошуків компромісу.
Не пиши апеляцій - терплячий Бог
Врешті втратить терпець і пошле до біса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245259
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 27.12.2015
Задихатися без причини — це вже, можна сказати, хобі...
І тихенько іти на дно враз, під докучливий регіт риб,
І байдуже собі дивитись, як разочок тепла у дзьобі
Потягнув восьминіг-злодюга під Великий бар'єрний риф.
Захлинатися німотою — це єдине, либонь, уміння:
Розгубилися в морі інші бульбашка́ми нових планет...
Я, стомившись від шторму й бурі, приростаю до дна корінням.
А воно, наче нитка рветься, і апве́лінгом* уперед.
Враз ковтати солону воду, забуваючи про повітря...
Піна в грудях — заміна кисню, малахітовим — небеса.
Прикро жалить морська кропива*, гострослові мацки́*, мов листя -
Я для неї по всіх канонах в океані зовсі́м чужа.
Задихатися без причини — це вже, можна сказати, хобі.
Мовчки падати в павутину маріанських чудних мостів*...
Задихатися... Що поробиш, ось така от чудна́ хвороба -
Не знайтися, собі на лихо, серед сотень чужих світів.
Апвелінг* — підйом глибинних вод океану на його поверхню.
Морська кропива* — один із видів досить розповсюдженої у Світовому Океані родини медуз.
Мацки* — щупальця.
Мости Маріанської впадини* — стіни Маріанської впадини поєднані чотирма нерукотворними кам'яними мостами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629028
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Я - математика псевдонаближень
Ти - геометрія рівновіддалень
Всередині тріснув душевний стрижень
Залишивши присмак північних марень
Залишивши присмак щоденних зривів
Типові симптоми психозу в дії
Від смутків і думань тихенько сивів
Гойдаючи нерви на серця линві
Шукаючи в місті земного дива
Шукаючи місця для тебе зліва
Шукаючи марно в кишенях зорі
Шукаючи згаслі сузір*я в морі
Ти - математика рівнонаближень
Я - геометрія псевдовіддалень
Всередині тріснув душевний стрижень
У нас закінчився сезон опалень
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622772
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 23.12.2015
і чиєму богу завдячувати що так неканонічно справджується грудень подібно до того як неправильно інколи зрощуються зламані кісточки
і німіють губи в передчутті крику але геть не тому що доведеться зламатись повторно
поки що тобі вдається уникнути назви ніби у темній кімнаті гострих кутів
поки що ти тримаєш це під контролем..
бо маєш умовний рефлекс не довіряти нікому нікому навіть собі без винятку
хоч як би не затерпав серцевий м'яз неслухняний складний інструмент позбавлений права голосу
пам'ятаю про це коли повторюю кінчиком нігтя лінії на твоїй сорочці в клітинку
забуваю про це коли дійсно їх хочеться повторити а не на екрані смартфону..
безсоння чатує на мене як тільки врешті-решт зважусь обрати тишу
безсоння не має сорому натомість має очі ніби вирізані із портретів модільяні
та голос наждачний яким можна вигортати назовні шкіру
і від того почуватися ще більш оголеною..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629740
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 22.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2015
Мій янгол босоногий
Бреде між синіх вулиць,
І сонце жовтокриле
Чіпляється до вух.
Хтось витесав до крові,
До гостро-схудлих вилиць
Свою любов, мов птаху
Ховає в капелюх…
Чіпляє душу крига,
Вмирає під губами,
І плавиться планета,
І губляться зірки.
Скажи, якби не встигла
Зіткнутись головами,
Чи зважився нарешті
Ти встати і піти…
Мій янгол босоногий
Літає вище неба,
І хмари із пурпуру
Ховає в камізель…
Хтось виріс зовсім трохи -
А більше і не треба…
Мені ж достатньо кроку,
Щоб втратити усе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630149
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2015
О хлопчику смішний, озброєний так юно
примарними словами "Назавжди" і "Моя"...
Нескорена встає Любовна Джомолунгма.
І Хлопчик прагне звершень.
Так відчайдушно. Вперше.
І як йому сказати? - Хай буду це не я.
Бо він - дзвінка струна. А я - вже відлунала.
Чи ж варто дисонансом рубати світ? Тому
"...плесните колдовства в хрустальный мрак бокала..."
й миніть.
Не зазирнувши в мою порожню тьму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629319
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
…А с утра на траве дрова,
Пахнет клеем вишневым и мятой.
Потянусь… И моя голова
Будет вровень с плечом у брата.
Юбка желтая – апельсин.
Две коленки в зеленке вечной.
Пупс Василий - мой младший сын.
Старший – заяц. Он спит на крылечке.
И бабуля несет молоко -
Полстакана с булкою сладкой.
Убегу – мне бежать легко,
Если знаешь, что пустят обратно.
Солнце по небу - колесо,
Кружит время оно беспечно.
И осталось мое крыльцо
Там же, где убежавший вечер.
Я уехала так далеко…
Нет бабули. А память осталась.
До сих пор не люблю молоко -
Не привыкла, хоть очень пыталась.
Та деревня и тот теплый день,
Брат в тельняшке и пупс Василий -
Сказкой стали моею теперь,
Что порою мне дарит силы.
Я жалею лишь об одном -
Не успела проститься с детством.
И пошел старый дом на слом,
Где кусочек остался сердца.
Солнце по небу колесом…
День так долог, а ночь со жменьку.
Покосившееся крыльцо,
Да разбитые две ступеньки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613127
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 13.12.2015
* * *
Злелечіла виріями даль.
На шляхах розгублено підкови.
Примороззю вишита печаль
Калиново й трохи бузиново.
Голий пагорб, де старий вітряк
Вижорновує усе, що не попросиш.
Де щоночі виє вовкулак
І блукають тіні сивокосі.
Соняхів обвуглені сонця,
Нагота обтрушеного саду...
І не віриться, що саме осінь ця
Щедро так вродила біль і зраду.
Золото спотворене у тлін –
Десь на небесах готують саван.
Самотиння полиновий сплін –
Недопита, вихолола кава.
За ніким не мовлені слова
В грудях каяттям щемить провина.
Заметіллю бавиться зима,
В діжах зріють вина, вина, вина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625153
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 02.12.2015
Боже, дай мені неповторності, непотворності і зухвалості,
щоб усе, що у серці твориться в сині літери виливалося,
Щоб хотілось жити і прагнути і для вічного не халтурити
Мудрий, дай мені тої спраглости і бажання валити мури,
Щоб доріжки тільки червоними, щоб весняні миті тюльпанами,
Щоб увечері ніжно-сонною, а уранці палко коханою,
Дай відваги, щоб власним примхам надавати більшу вагу
Дай натхнення хоча б скоринку, не спинитися на бігУ
Про майбутнє зайве не відати, щоб замріяність не віддати,
Не тривожити серце бідами, не садити щирість за грати,
Загравати й не заграватися мати міру, знати межу...
Боже, дай мені трішки радості і не слухай, що я кажу =)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320029
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 01.12.2015
Армия в тысячи копий брела по дюнам,
Пряча потухшие лица - чернее ночи.
Топот глухой копыт, мерный лязг доспехов,
Пыль поднималась к небу, скрывая солнце.
Шли крестоносцы, устало влача знамёна,
Красно-кровавым рябило на белой ткани.
Шли на восток завоёвывать «силой веры»
Новые земли народов, «неверных Богу»…
Не было слышно ни песен, ни бравых баек,
Каждый из этого войска молчал о многом,
Каждый, кого взяла в плен беспощадно память,
Чувствовал липкую грязь от своих поступков.
Им с каждым днём становилось до рвоты ясно,
Что возвращаться бессмысленно даже с победой.
К вечеру прямо в песках разбивали лагерь
И разжигали костры, чтоб сварить похлебку.
Молча ложились спать, обнимая копья,
Чтобы на утро снова плестись к «победе».
Но в эту ночь, непонятно откуда взявшись,
В лагерь пришёл человек – ни богач, ни странник,
Был он ни молод, ни стар, ни высок, ни низок,
Вроде в одежде, но простоволос и бос.
Странно, но он не просил ни еды, ни денег,
Просто присел у костра, помолчал немного,
После окинул взглядом и тихо начал:
Он говорил о том, как цветут деревья,
Как поутру просыпаются лес и море,
Как в деревнях заливаются песнями птицы,
И разнотравьем пускают луга-долины.
Как ребятня у ручья корабли пускает,
Их звонкий смех долетает почти досюда.
Тёплый хрустящий хлеб достают из печки,
Кутая в ткань, чтобы сдобнее был к вечерне.
В люльке качается сонная беззаботность,
Слышен напев колыбельный ночных сверчков.
Лик с каждым словом его становился ярче,
Блики огня, танцуя, в рассказ вплетались,
Грязной рукой вытирая украдкой слёзы,
Войско медленно в сон провалилось сладкий,
Словно в бальзам окунули больные души,
Тысячи рук материнских обняли разом,
Кутали раны, водой омывали нежно,
И возвращали тихонько обратно в дюны,
Словно детей, засыпающих после купанья.
Чтобы на утро они повернули на запад,
И возвращались скорей по домам и семьям.
Если же кто-то спросит у них однажды,
Что там случилось в дюнах, они расскажут:
Нам не хотелось жить, но однажды ночью,
Бог приходил, за которого мы воюем,
Тот, чью казалось нам, мы вершили волю,
Уничтожая всё то, что Он сам засеял.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625297
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015
Розпиливши по кільцях моєї душі квадратуру,
Наробили мішеней для гострих дротиків слів –
І летять у "десятку" такі стилістичні фігури,
Що, якби паперовий, від сорому вже б згорів.
Але я дерев'яний. Сирий. Несвідомий. Нероба.
Дипломований трохи (найбільший поліногріх).
То й тікаю по кільцях у себе, немов по тропах,
Бо язик дерев'яний (не вистачить слів на всіх).
Карабаси лютують. Дуремари в багаття – хмизу.
Глядачам у партері – попкорну б і все – на біс.
Зупиніться, панове: не стане на примхи лісу –
Вже рясніє пеньками шалений біг антреприз….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625353
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015
Знаєш, в моєму віці чекання принца -
Ще не симптом хвороби, а вплив породи.
Матимеш вільний час – то мені зустрінься,
Я тобі розкажу про свої пригоди…
Я тобі розповім про жіночі трюки,
Як воно – бути так, щоб як за стіною,
Як воно, коли раптом цілують руку,
Як зупиняють авта переді мною…
Як із плеча бретелька спадає вчасно,
Що треба в спину, що – у плече і пошепки,
Знаєш, в моєму віці самотнє щастя –
Це ще свідомий вибір і вільний пошук.
Знаєш, коли мужчина іде позаду,
Я відчуваю погляди на сідницях,
Знаю, я не повинна про це казати,
Зрештою, якщо хочеться – то дивіться…
Зрештою, гарні ноги, і гарні груди,
Очі також доволі собі бездонні…
Знаю, що так задумано, хай так буде,
Хай собі множать меседжі телефонні…
В принципі, я вже звикла до їхніх байок,
До безкінечних виходів «десь на каву»,
Знаю, я забагато про це все знаю,
Мабуть, саме тому я тобі цікава…
Мабуть, саме тому ти мені не дзвониш –
Щоби мені здаватись ще більш принадним…
Знаєш, я так втомилась від церемонних,
Я б так хотіла просто і без ускладнень…
Я б так хотіла щиро й не по-дорослому,
Так, як умію досі хіба що в віршах…
Знаєш, коли у тебе знайдеться простір,
Я тобі покажу мене найсправжнішу…
Я тобі розповім про життя без ролей,
Про моє справжнє, викладене в хореях…
Просто не в віці суть, я із тих Ассолей,
Що таки дочекається свого Грея…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258856
дата надходження 11.05.2011
дата закладки 27.11.2015
Богові легше – бо люди Йому не болять,
Час Йому вічний, і простір Йому не завада,
Він не залежить від слів, обіцянок, проклять,
Він не чекає на схвалення, чи на пораду…
В Бога надійні кросівки – дарма що одні,
Чашка Його не спустіє від доброго чаю,
Бог собі пише вірші і диктує мені –
Я ж собі думаю, наче я щось означаю…
Бог вечорами досліджує свій інтерфейс –
Ставить на комусь хрести, многокрапки і коми,
Богові легше – бо Він розуміє людей,
І не вважає себе непотрібним нікому…
Богові просто, для Нього тумани тривог -
Наче завіса, що перекриває дорогу…
«Дівчинко мила, - зітхає на небі мій Бог,
Мало ж ти знаєш про Бога, практично нічого…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258661
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 27.11.2015
Постучалась любовь неожиданной, странною гостьей
В два тоскующих сердца, измученных болью потерь.
Принесла опьяняющей нежности полные горсти
И щемящий рассвет, прогоняя туман и метель…
Повертели в руках, примеряя её так и эдак,
Проверяя на вкус и на запах, на веру и ложь…
Здесь не то… Тут не так… Это вовсе кошмар… Напоследок
Надавали пинков и захлопнули дверь – не войдёшь…
А потом разлетелись по свету на поиски счастья,
Не поняв, не заметив – чего-то не стало внутри.
Им обоим хотелось любви, но другой – настоящей…
Той, которая ждёт, не болит, не молчит, не хитрит…
Уходила любовь без оглядки от глупых незрячих,
Уносилась во тьму, в одиноко-безмолвную высь,
Не сказав им о том, что она и была настоящей –
Той единственной, самой… ненужной и лишней, увы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428541
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 27.11.2015
Трохи плачеться, трохи пишеться, трохи думається дурне –
Наче й дурість, та неабищиця, ну а втім, хто її збагне:
Про слова, що в волоссі блудяться, і заплутують в ковтуни,
Про минуле, що не забудеться, як сьогоднішнім не гони.
Трохи любиться, трохи віриться, трохи спориться в голові,
Моя пам'ять, як всяка збíрниця, то у задні, то в рульові,
То у серці сховає голочку, то спокусить на манівці,
Трохи порожньо, трохи боляче, трохи меду у молоці…
Знову тлумляться правда з кривдою, вічна битва добра і зла…
Ви би стежили за коридою? Ну, бо я б, мабуть, не змогла,
Моя сутність такому бридиться, ноги ватні, в очах пече,
В мене от в голові коридиться, і втікала б – та не втече…
Трохи мріється, трохи молиться, слово ліпиться до пучка,
Всяка щирість в моїх околицях повертається, бо гнучка,
Добре слово у ніжність виллється, думка гнеться, як пластилін,
Моя віра іде на милицях, та хоча б піднялась з колін…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624011
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.11.2015
* * *
Подих розірве груди,
Вирветься криком на волю –
Вдруге народжена – буду
Знов проклинати долю.
Жага життя жагучіш
Вогнищ й судів пілатів,
Хто не згорить, неминуче,
Буде той розіпятий.
Істину в винах втопимо –
Мовчки відправим требу.
Пальці крізь грати вхоплять
Сивий окраєць неба.
Ранку кривавий вирок –
Постріл, ковток повітря...
Запричащена аж до дірок,
Душа тріпотить на вітрі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621082
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 24.11.2015
Ранкове соло ділить нас на нуль,
Зіграє небо сонця гострі кварти...
Я стишу крок і ноти проковтну,
Бо жодна з моїх музик Вас не варта.
За пару хвиль годинниковий бій
До ніг нам вчепить тінь довготелесу -
І полетять, мов птахи голубі,
Проспектом черевики і колеса...
Та поки жовтим променем наскрізь
Між нами тишу досі не прошито,
Я Вам лишу півдюйма своїх кіс,
Щоб Ви могли мене приворожити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605938
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 23.11.2015
Мчать електрички зміями,
Мчать поїзди замріяні...
В тихих купе розмова і теплий чай.
Сиві шляхи розхристані,
Манять далекі пристані.
Та не твої, актрисо, як би не жаль...
Білою сніговицею,
Попелом, диво-птицями
Сотні думок зав'ються у голові.
Очі прикриєш віями
І заречешся з мріями
Всоте, а, може, в тисячне у житті.
Ранніх вокзалів гомони.
Розуму тихі доводи,
Усмішки привид звичний, немов вуаль...
Мчать електрички зміями,
Мчать поїзди замріяні —
Ти забувай, актрисо, їх, забувай.
Міста вогні сполохані,
Юрбища скоромохами...
Сонце потоне в небі забутим сном.
Кличе бруківки видиво
В дивні краї незвідані,
В'ється стежок узором та й за вікном.
Важко в житті актрисою.
Ранок і чай з мелісою,
Серця алмаз у грудях, а чи кришталь...
Знов електрички зміями...
В даль поїзди замріяні...
Та не тобі із ними втекти за край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606596
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 22.11.2015
йди на світло! - там буду я
хоч далеко потрібно йти
барикади і блокпости
в егоїзму - моє ім"я
перетнули давно межу
короновані площі міст
Ти вдихаєш мене на біс
і випльовуєш мов іржу
а довкола чужі хрести
рвуть на клапті субот й неділь
але все ж попри страх і біль
Ти продовжуєш далі йти
з невідомості чорний кінь
сипле іскрами з-під копит
Ти злякаєшся темноти
то мене полонила тінь
не лякайся лічи до ста
я ще повністю не зів"яв
в егоїзму - моє ім"я
у любові - Твої уста.
© Dreamer
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622664
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
відступництво осені в мені
маковим зелом
вростає у голос
випасаю тебе
мій лихий жовтню
вдаючи умиротворення
навколішки тихість дерев
вкладається у паперові човники
і моя відвага
губить себе
фіялкою тобі до рук
а чи до пам'яті
бути
бодай округлістю
і теплом чужої молитви
аби довіку
аби до краю
клятої осені
нарешті дійти
і ти
будинком на зимних долонях
народишся
чийсь недолюблений жовтню
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612999
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 20.11.2015
Забарилася… понеслося –
ті думки, та не ті слова…
жовтолиста, на призьбі, осінь
курить люльку. а час сплива
час спливає, невпинно, ніжно
у холодні обійми зим:
виднокіл, нетривкий і свіжий,
пожирає ядучий дим…
Закриваєш натомлені очі –
хтось безсонням в тобі завмер…
тихий жовтень кричати хоче
в коловерті своїх химер…
Закотилося передзим’я
мокрим снігом під серця стук
обпекло – аж від стоп до тім’я
дотик – Той, але інших рук…
(С), осінь 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621779
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 19.11.2015
Привет.
Сегодня растоптали первый снег.
Как жаль, его почти что не осталось.
Вот строю планы на побег
из города
ты не поверишь как все примелькалось.
Всё люди-люди, спешка, суета –
подобие ажиотажа в переполненном театре.
Пытаешься пройти, занять свои места
и повторяешь «Боже, помоги» как мантру.
Мне бы терпения взаймы,
да чтобы нервы выдержали до предела.
Синатра пел «come fly with me»,
а знаешь,
я бы полетела.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383375
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 17.11.2015
[img]http://stranamasterov.ru/img/i2011/09/23/wpapers_ru_klenovyy-list.jpg[/img]
Струмить дощем з оголених дерев,
проціджують тумани Оріона.
Осіння повня за живе бере
і жухлий сонях припада до лона.
Жура глибока як болючий нерв,
І я тону, і дна у ній не бачу.
Ловлю листок останній із дерев
Немов краплину воскову, гарячу.
Звіряюся, що буду берегти
любові хист як сутності мірило,
де серед хвиль життєвих бригантин
впіймаю ціле небо у вітрила.
[img]https://pp.vk.me/c302510/u158597842/155201789/x_a15f0a71.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620336
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 15.11.2015
Ти, осене, зітхаєш у кутку
Вікна мого, на теплім підвіконні.
Поворожи на мідному листку,
Чи – ось тобі мої важкі долоні.
Поворожи, а в очі не дивись,
Який там блиск…одним одна самотність.
Хіба що залетить в кватирку лист –
Ото й усі мої незвані гості.
Розкинь для мене жовтими таро
Із тих берізок, що стоять, мов дами.
Вони ще вчора в ніжнім болеро
Кружляли із північними вітрами…
Розкинь на краплях – то магічна мить,
Або хоч ти приходь до мене в гості.
Можливо, нам обом переболить...
Твій давній дощ, й моя гірка самотність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529501
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 15.11.2015
Виносили сина – а яблуні гупали літом
На землю прогріту, на лаву, де спокій приліг.
Ховали Героя – хилилися голови й віти,
Прощально стогнав під ногами кленовий поріг.
Гуділа машина. Ішли побратими та люди.
Жінки голосили і плакав дідусь у літах,
А щось, наче камінь, давило на горло, на груди…
Скрипіла машина й дорога далеко-свята.
На цвинтарі тиша, на купці стужавіла глина,
Салют…і віночки… і літери – мов золоті.
І змучений батько, упавши на хворі коліна,
Від горя заплакав уперше в своєму житті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529693
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 15.11.2015
...ми починаємо говорити про осінь як тільки ночі стають тихішими
холод вправно цілує подушечки пальців ранковим диханням
з кожною осінню ми стаємо мудрішими
і якщо є кого обіймати то обійми теплішають...
дихати глибоко...нутром відчувати знесилений видих
життя як одне із мистецтв осягнути по своєму
одного ранку ми прокинемось
і один із нас стане воїном...
голос дає силу лякливим стискає горлянку
і вуличні пси тулячись до свинцевого розпеченого асфальту
відчувають як приходить осінь...
усвідомлюючи втрату тепла...
а у більшості із нас
тимчасовий параліч сковує серця...
застрягає у прогалинах часу невідома мета
і якщо ти ідеш то іди до кінця...
та маючи сміх що причастям лягає на губи
молебень душі із якої стікають слова
коли листопадові вірші читатиме грудень
біль стихне
не стихнуть
серця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356754
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 14.11.2015
А ти ще – ніхто…
Ти – ніде і ніяк… ще гостро
вчувається запах знайомий сосни і кедра…
Та хвиля виносить тебе вже на дикий острів…
Ти просто лежиш…
проростає пісок крізь ребра.
Це знову – твій шлях…
Лиш спіралі виток… і кості
твої хтось збере на уламках розбитої шхуни…
Ти просто лежиш… і впускаєш у серце острів...
І бриз океанський…
і вітер його… і дюни…
І дихає в шию
тобі цей чужинський простір...
У тебе - ні дому, ні імені, ані одежі…
А завтра – міста змуруєш до свого зросту.
Відпустиш у небо
свої вавілонські вежі…………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620546
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Дивись: вони відлітають,
Останні сонячні за́йці!
І навіть чорного чаю
Змінився від того смак.
Ти скажеш: [i]осінь[/i]. І шансів
Політ скасувати немає:
Спаковано час листами
У хмар бездонний рюкзак.
Лишився вітер і круки.
І неба канва у п'яльцях.
Нервово сми́кають руки
Із пам'яті муліне.
[i]"Спочинь-бо, затерпли пальці!"[/i] –
Та я не спиняю рухів, щоб
Вишити сонячних за́йців
Поміж кошлатих тіней…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620552
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Тим, кого я ніколи не знатиму.
Вибач, дитино, я тобі справді ніхто,
Просто здається, ти зможеш це перетерпіти.
Сповідь за часом - один із тунелів метро,
Але в кінці нас чекатиме все, окрім світла.
Той мій молодший...чула би ти його сміх.
(він мені в тиші ввижається мов потороча).
Я надивитись на нього так і не встиг.
Кліпнув очима - і в мене не стало синочка.
Старший тримається, старший - то сіль землі.
Він її гризтиме, та не віддасть і клаптика.
І повернеться, напевно, як я - старим,
Матиме ордена, але не матиме братика.
Ще промине кілька місяців, може - роки,
Бог змилосердиться, я обійматиму сина...
Встигни, дитино, виживи і народи.
Тільки НІЗАЩО, НІКОЛИ не кліпай очима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620359
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Лють моя ніжна, суть її - невичерпна.
Ти - моє тіло, єдине з його продовжень.
Я розв'язала вузлики ще у серпні.
І підбиваю підсумки, ти ж - підошви.
Все наше горе - з часом таки дрібнішає,
Всі наші наміри - вже сміховинні вигадки.
Ми були найжорстокішими і безгрішними.
Боже, благослови цих блаженних виродків.
Їм небагато й треба - позбутись милості,
Скинути ніжність і ні за що не боротися.
Та відвернися, якщо вони не осміляться.
Тіло продовжить тіло і стане лотосом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620087
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 11.11.2015
Стежка світить за левіафаном...
Знов окута безоднею синь.
Ти мене дочекаєшся, Таню?
Під час бурі мене не покинь...
У думках, як і завше, з тобою...
Оглядаючи пильно обшир,
Уявляю за даллю морською
Череду надвечірніх
квартир...
От прийшла ти
з роботи додому....
Календар на стіні облисів...
Де я...
як я?
Тобі не відомо
Між яких загубився морів...
- \"Дужий ост налетів, Капітане!\"
- \"Лівим галсом, стерничий! У бік!\"
Я пишу тобі поспіхом,
Таню...
Я люблю тебе...
.... твій чоловік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421105
дата надходження 26.04.2013
дата закладки 09.11.2015
В цім листоПАді я скочуюсь з розуму тихо -
листя повільно падає... Щільно вкриває стелю...
Голубоокий Жадан пташку годує крихтами,
а з монітора в кімнату повзе пустеля.
І засипає пісками згорілий хмиз,
тліючу стелю, минулорічні крила...
Десь у пустелі марно блукає Лис -
з тих, кого так ніколи й не приручили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618756
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015
В нічнім дрімоти пограниччі гуляю в зорях поміж хмар,
Стоглавий змій з твоїм обличчям керує небом, як владар.
- Залиш мене, віддай мій спокій, - кричу, Гориничу, тобі,
А ти на всі сто ший серветки неспішно вяжеш голубі,
І по маленькому шматочку собі в тарілочку з небес
Спокійно моє бідне серце, немов смачний делікатес,
Кладеш, присолюєш і з перцем куштуєш в настрої такім...
І мовиш: - Та віддам твій спокій... Зажди... Ось серденько доїм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611890
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 05.11.2015
[img]http://www.ledi.lt/vartotoju-galerijos/1153_beach_girl_sea_summer_sun_favim_com_49347_large_jpg.jpg[/img]
Дівчинко, ти – океан, що навиворіт!
Тиша назовні і буря всередині.
Серце сльозами солоними вигорить,
Та все одно очі в небо підведені.
Што́рмами доля розгойдує дні твої,
Мов паперові тендітні кораблики,
Знову підставиш бліді щоки вітрові!..
Ми зі світами своїми, мов равлики:
В декого зовні будиночки-мушельки,
В декого – мікросвіти, мов галактики,
Гори такі, що нікому не зрушити!
Хтось в океані малесенькі клаптики
Облюбував, засадивши оазами,
З Богом говорить у тиші намоленій,
Хтось за гіркими словами-образами
Прагне сховати думки свої зболені.
Дівчинко, ти ─ океан, що навиворіт,
Равлик із мушлею-світом всередині.
Доля людини – у вічному виборі,
Поки приціли ще тільки наведені…
Поки немає межі неповернення,
Вільні думки у польоті високому,
Світла душа ще нічим не осквернена –
Ні гіркотою провини, ні докором…
Будь комусь мрією, доброю, чистою,
В хащах болотних водою прозорою!
Може, якщо не зламаєшся, вистоїш,
Станеш корабликом, станеш опорою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515125
дата надходження 02.08.2014
дата закладки 01.11.2015
Падати краплями на підлогу
Щиро чекати когось чужого
Вірити в диво що дня одного
Хтось віднайде тебе
Битися птахами в підвіконня
Сходити з розуму від безсоння
Вічно чекати що вже сьогодні
Хтось віднайде тебе
Литися золотом в теплі руки
Стати святою піти на муки
Кроки то майже блаженні звуки
Хтось віднайде тебе
Час відміряти піском блискучим
Сипати в очі сипати в душі
Вічне чекання для невмирущих
Хтось віднайде тебе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579512
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 30.10.2015
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/677/98677133_41326600x400.jpg[/img] [img]http://lh3.googleusercontent.com/-4TtOJsEd3gQ/VCgGq6vXESI/AAAAAAACUlE/CI9Opqs9UUk/w426-h639/70zSr.jpg[/img] [img]http://data3.whicdn.com/images/61639558/original.jpg[/img]
А знаєш, як здорово – бігти отак навпростець,
Ловити у пазуху срібло дзвінких зорепадів
І чути ритмічне відлуння щасливих сердець,
І знати: ніщо нам не стане тепер на заваді!..
А знаєш, як добре торкатись чиєїсь руки,
Немов ненароком, самісіньких кінчиків пальців…
А потім нащупати пульс на зап’ястку чіткий
І десь загубититись в обіймах нічних декорацій.
І впасти у трави, обкурені хмелем терпким,
Налиті молочним туманом липневої ночі…
Крутити на палець зі стебел тонкі завитки,
На мапі небесній тлумачити зорі пророчі.
І, тикнувши в небо, раптово зрадіти: ”Он я –
В сузір’ї Північної Риби, окрай Андромеди!..”.
І чути, як дихає знизу протяжно земля,
Як трави тяжіють у росах, мов змочені дреди…
Як тіло стає невагомим і пнеться увись,
Вростає у небо, пускає коріння, мов щепа…
Коли ж усміхнешся, тобі прокричати: “Дивись!” –
І в поруху вуст упіймати: “Щаслива дурепа…”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591061
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 30.10.2015
Де це ти? Де це я? Де це ми...
Оклики - краплі окропу.
Бачиш: чумними фортецями
Нас обіймає Європа.
Звідки, навіщо.. До кого ми?
Гірко шепочеш губами.
Чуєш: шнурками шовковими
Руки сплели автобани.
Страта, публічна... За що вона?
Подорож жертви не прийме.
Вислизнеш, скрипко віршована,
Знову складатимеш рими.
Чорне та синє по колії.
З півночі знову на південь.
Вір мені: більше ніколи я
Світом без тебе не пІду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490264
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 30.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2015
Все номера в телефонной книжке
грязные волосы мою в ванне
впервые хочется полку нижнюю
ближе к началу купить заранее
где-то до юга. животных - маме.
пусть их заморит. запишем в карму.
хоть этот город и славный малый,
но у него глаза - не карие
..скрыться в утробе ночных вагонов,
пахнущей чьим-то метеоризмом
..после субтитры её догонят
в старом проекторе окон. клизмой
буду себя ощущать, всё глубже
внутрь продвигаясь. себя и ночи.
всё, что со дна подниму, - не нужно.
а говорила, что нужно очень.
..юг рассмеётся мне смехом бывших.
смехом, что мог быть всего роднее.
..ставшим всего-то дорожной пылью,
грязью, что просто смывают с шеи.
мама сказала езжай хоть к чёрту.
в карме имеется смерть похуже.
поезд приходит сюда по чётным.
чтоб провожать, мне никто не нужен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341304
дата надходження 01.06.2012
дата закладки 30.10.2015
***
Було так тісно. І так надійно.
І поруч подих, рука… Скрізь ти…
Не розминутися без обіймів,
Без поцілунку не обійти…
І та ж квартира…
Та наче грати…
Життя вмістилось у папірці…
Широке ліжко… Що й не здолати…
І ти на іншому геть кінці…
23.12.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301946
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 21.10.2015
Я не питаю дозволу,
Ставлю лише до відома.
Просто цієї осені
Віру мою розхитано
Саме тобою,Господи.
Ми розійшлися в істині.
Я не чекаю поступу.
І не долаю відстані.
Тож обійди увагою-
Не наділяй мотивами.
Не обдаровуй спрагою
Як не керуєш зливами,
Не відвертай призначене,
Просто прийми до відома-
Разом вдаємо начебто
Я відтепер невидима.
Душу мою не ранити
Осудом пересмішника,
Годі чекати каменю
В світі невтомних грішників.
Просто так має статися,
Я не питаю дозволу.
Може іще звертатимусь,
та не цієї осені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290827
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 20.10.2015
А тобі говорили – твій янгол ніколи не спить.
(те чудовисько з крилами, що стереже браму вежі).
Розчинися в цих стінах, немов у легенях, бо світ –
Просто гвинтові сходи у пащу чужого безмежжя.
Наче сонячний зайчик, відбившись у мармурі стін
Звичайнісіньким пилом спадав час на личко бліде.
Голосів безтілесних закляття дрижало мов дзвін:
«Він прийде. Він прийде. Він прийде. Він прийде. Він прийде…..» -
Так тобі говорили. І ти виглядала кортеж,
У який не візьмеш ні надій, ні тривог, ні жалів….
…і лише дивувалась, коли із навколишніх веж
безтілесними сходили тінями сестри твої…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286900
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 20.10.2015
Словно елочный шарик, свисаю на ниточке Бога.
Словно шарик воздушный, куда-то привязанно рвусь.
Упаду ли, взлетев, иль упав, я взлечу хоть немного -
Полагаться на Бога у тоненькой нити учусь.
Эта нить – вертикаль. В этой нитке пульсирует время -
То, которого нет... Но часы я опять заведу.
Я назад не смотрю - обернется находкой потеря.
Я сама как часы: хоть и некуда вроде – иду.
Сколько чувствую нить, столько я для нее – Ариадна.
Это ею – моей! - перевязанный шарик земной.
Завяжу посильней, чтобы не было после досадно,
Когда с елок игрушки уложат в пакет по одной...
05.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557419
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 19.10.2015
Осень – сумерки года, а сумерки – осень дня...
Просто вышла накладка - фонтанов в помине нету.
Мы уже не спешим, и позволена болтовня.
Впереди у нас вечность -делить на двоих планету.
А двоякость от листьев – и влажных, и столь сухих,
Величавых, как ода – и сретеньям, и разлукам.
То глухие мы к небу, то небу не до глухих.
Как появится Ангел, то светом придет – не звуком...
Гласных просто в обрез, а других он не произнесет.
Но и жеста довольно, чтоб статься сегодня чуду..
И фонтаны раскроют прозрачною кроной зонт,
И замерзнув под полночь, скрипеть словно ивы, будут…
2014
****************************
Роман Скиба
Осінь – сутінки року, а сутінки – осінь дня...
Просто сталась накладка, і більше нема фонтанів.
Ми вже не поспішаєм, говоримо навмання.
В нас попереду вічність, та ми на землі останні.
Вся двоякість від листя – що вогке, проте сухе,
Урочисте, мов ода – і зустрічам, і розлукам.
То глухі ми до неба, то небо до нас глухе.
Коли з’явиться Ангел, то світлом прийде – не звуком...
Голосних надто мало, а інших він не вимовля.
Але й жесту достатньо, щоб статися нині чуду...
І фонтани розкинуть прозоре своє гілля,
І, замерзши під північ, як верби скрипіти будуть...
2004
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526286
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 19.10.2015
А всього імен його було сорок і жодне з них не було справжнім, бо справжнього не знав ніхто, навіть він сам.
Ю. Андрухович "Перверзія"
Не дивуйся, це я - проїжджала потрібну зупинку,
Розмовляла вві сні. Забувала забрати решту.
Несвідомо і легко робила погані вчинки,
Дозволяла чекати. І цілувала перша.
Позичала останні. Лице підставляла вітру,
Одягала вчорашнє, молилася тричі на день.
(у моєму конспекті є дивні сполучення літер,
мабуть це анаграми твоїх сорока імен).
Тільки шкода, що ти став заручником клятого поділу
Між моїми словами і серцем, яке не почути...
Не дивуйся, це я, посипаючи голову попелом,
Промовляю: любила. І жодного слова спокути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212453
дата надходження 23.09.2010
дата закладки 19.10.2015
Згорнуся листком - на більше
Не вистачить сил сьогодні.
Навколо - і ті, і інші,
А краще б - не було жодних.
Ти там вимикаєш світло,
Я тут - у своїй кімнаті.
Ми схожі, ми майже рідні,
А краще б тебе не знати.
Між нами - години й милі,
А краще б - світи й століття.
Згорнуся листком. Я вірю
У милосердя вітру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219160
дата надходження 30.10.2010
дата закладки 19.10.2015
Місто вогнисте - Драконе-о-Трьох Головах,
в нетрях твоїх кав"ярень Кривава Мері
п"яно кружляє на глиняних, на ногах -
і для Везунчиків долі, і для Невдах,
тим, хто не нюхав пороху,
і тим, хто вже ним пропах -
щедро! - так щедро
усі відчиняє
двері...
Місто іскристе - Драконе-о-Трьох Головах -
з"їж, заховай, задурмань, закружляй, не слухай!
Дай загубитися в звуках... Руках... Губах...
Скрипках... Новинах... Блакитних чужих очах...
В сяючій скрині, де чути невчасне:
- Ах! Я Вас, Мадам, все життя...
І чи - жарт, чи жах:
в пляшці з абсентом -
плаває дохла
муха.
Місто вогнисте! Дракон. Декольте. Зима...
Вдарте, оркестри! Під ребрами вперто тліє,
лізе на стінку, мовчить, посилає "на"
вперта, живуча, даремна така надія -
ТЕ, чому назви не дам ані я сама
ні
той, хто у мене цілився жартома -
бо не збирався вцілити...
Але - вцілив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545278
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 17.10.2015
Ця любов вимагатиме жертви без зайвого поспіху,
Як бубнявіє шкіра за кільки годин до дощу,
Так і серце виношує кулю задовго до пострілу...
Ти щось чув про це, любий? Я знаю, що ти про це чув.
Як палала жага - так палатимуть потім свідоцтва
Незаслужених радостей і неіснуючих свят.
Пив мене мов вино, а тепер - тишком спльовуєш оцтом.
Ампутовані мрії...як довго вони болять?
Знаю все наперед, до одного ж не буду готова -
Як любов, мов чужа, враз поставить питання руба…
Серце вміло виношує кулю не знати для чого,
А під серцем – нікого. Нікого під серцем, любий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522496
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 13.10.2015
Над полем, над полем, над болем вібрує небо,
вібрує під небом зерном золотим - земля...
Ти знаєш, самотність - вона проника між ребер -
малює дорогу - й дорога веде в поля
такі золоЧЕні, аж їм ні кінця, ні краю!
А ти поміж ними - Творця недолугий клон.
І все що лишається - випустити цю зграю
крізь отвір у серці - цю зграю гірких ворон,
які вже чекають на постріл. Пора. Ворони.
Ше подих. Ше помах. Ще пензля один мазок...
Ти знаєш, самотність - це те, що невиліковно.
Ти знаєш, самотність - це те,що невиліковно.
Ти знаєш, самотність - це те,що невиліковно.
(Вінсент посміхнувся. Вінсент натиснув гачок.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610379
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 12.10.2015
все правильно: ти дорослий.
ти знаєш, як треба і вмієш вчасно піти.
ти знаєш, що я поплачу з тиждень і досить.
і усміхнуся, що мала такого, як ти.
буду знову мовчати, читати мантри,
шукати інших і помилятись в собі,
віритиму, що любов не треба тримати,
вбиватиму его, гордість, цинізм, снобізм.
залишусь такою ж вразливою і дитячою,
упертою, щирою, надто до всіх закритою...
...я просто хочу ще раз тебе побачити
і ні про що з тобою не говорити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354526
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 10.10.2015
Ти можеш скільки завгодно змінювати колір волосся,
Фарбувати червоним губи, впиватися бренді-колою...
Він хоче для тебе зробитися щастям, що не збулося,
Він твоє "назавжди" перекреслює на "ніколи".
Ти дзвониш йому уперше, вдвадцяте, всоте,
Пишеш довгі листи, ночами ридаєш ридма.
Дівчинко, хто ж отак здобува висоти?
З вічним твоїм ниттям, переламом ритму,
З тихим твоїм "Будь ласка, ментоловий "Кент" ",
(Та є вісімнадцять, диви, які очі змучені!...)
І ти б збайдужіла, та як можливо таке,
Коли невідомо, там тепло без тебе йому чи ні?
І ти б перестала, коли б він сказав "перестань",
А як тут мовчати, коли він і сам мовчить?!
Тому ти цілуєш відстань, ледь привідкривши вуста
І тихо питаєш у Бога: "Там тепло йому, чи..."
/ілюстрація: Іринка Лісова (фотограф Julia Voloska) /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355448
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 10.10.2015
Коли зупиняються потяги і змучені тіні сміються,
Мої літаки твоє небо ріжуть на клапті,
Лишається віра у принців на конях і щастя на блюдці,
У каву на підвіконнях, в хмари кошлаті,
В вінчання у платті... (у довгому білому платті!),
У сонце як сонях, цілунки спросоння,
У те, за що кров"ю платять...
...Коли в паралельному позапросторі
голову - попелом, рани - сіллю, дороги - листям,
Ти зрозумієш, що ти боровся і вистояв,
А я усвідомлю нарешті: любити - просто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357648
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 10.10.2015
...це коли розумієш, що твОї стандарти краси, то не Голівуд, далеко не Голівуд
і тобі від цього незле і суспільні норми до біса,
бо знаходяться сили триматися на плаву
і гострити лижі в його Шенген без візи.
...це коли відчуваєш Всесвіт від напівдотику
і коли неприступність стає головним критерієм.
прокидаєшся віршами, міряєш час онлайнами, доти,
поки віриш у стіни й на них намальовані двері.
...це коли усе уже в ...надцяте, але так зненацька,
що тобі залишається мантра "усе минає"
і суворе життєве "успішним - гламурну цяцьку",
а душа усе стерпить і вмістить, душа одна є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356785
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 10.10.2015
добре з тобою до чортиків, чуєш, до чортиків!
і єдине, чого хотілося б - щоб і тобі так само...
закоцюрблий чорнОслив ночі розпливається небесами
наче космос моєю аортою...
тихо з тобою до зникнення слів як явища...
ти у мені тремтиш вогняним кільцем
пристрасть і згуба мають одне лице
безликий лиш Час.
небо над нами цілує різні міста
не важливо, де ти і з ким,
...не знімай мої сни з руки...
вІдстань буває лише після слова "відстАнь".
(с) http://vk.com/ljaljabo
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378936
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 10.10.2015
Вборони мене, любий Боженьку,
від біди –
напувати себе з застояної
води,
Не знаходити собі місця чи
самоти,
чи стояти, коли найбільше
кортить іти…
Вборони мене, Боже сонячний,
від пітьми –
щоб сміятися не боятися
із дітьми,
Щоб не думати, що хороше
також мине,
але мріяти, що попереду –
головне...
Вборони мене, Боже праведний,
від брехні,
щоби щире росло і виросло
у мені,
Щоби правда, яка би болісна
не була,
надихала мене й вела…
Вборони мене, мудрий Боженьку,
від тугú –
за минулим, хай навіть радісним
і благúм,
Хай тримається собі в пам’яті
(бо ж було!),
та, як згадую, щоби гріло,
а не пекло…
(Ми ж дурнесенькі, розбиваєм собі
лоби,
намагаючись уявити якесь
«якби»,
забуваючи, що вирішуємо
не ми,
що Ти завше даєш теплішого
до зими,
що нічого б нас не залúшило, й
не прийшло,
якби волі Твоєї, й милості
не було…)
* * *
Вборони мене, Боже милосний,
від думок,
поможи мені, Боже, вияснить,
цей урок,
Дай лиш спалах, маленьку іскорку
для вогню –
ну я вже себе від холоду
вбороню…
Я маленьке і нерозумне
Твоє дитя,
намагаюся дати лад
зі своїм життям,
Продираюся, щиро вірю,
що я прорвусь –
та, як щиро, то я без Тебе
не розберусь…
Милий Боженько, я таке
у собі ношу –
а римується, лиш до Тебе коли
пишу,
І здіймаю благальні погляди
догори…
Я все чую.
Ти говори лишень.
Говори…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611833
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 10.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2015
Спершу рахуєш дні.
Скільки лишилось до.
Серце твоє смішне
Дихає передчуттям.
Стежки його криві
Вкрили твоє чоло.
Ти їх, блаженна, звеш
Лініями життя.
Все говори, як є.
Не замовкай на пів.
Голос його пустий.
Мова його густа.
Сонце впаде, мов м'яч.
Лусне, неначе гнів.
Світ порятує любов,
Бажано, не твоя.
Бог у відпустці, тож
Не визволяє від.
І почуття живі.
Просто не життєздатні.
Серце твоє смішне.
Та достигає глід.
Спершу рахуєш дні.
Потім рахуєш краплі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606141
дата надходження 12.09.2015
дата закладки 18.09.2015
Повір: в цьому світі немає давно святих,
А чорне і біле злились у відтінках сірого.
Коли голос розуму, врешті, на мить затих,
Знанням обернулось те, що ми звали вірою.
Без вибору: просто мовчати за браком слів,
Коли незбагненне на швидкості рветься в душу.
Лиш той, хто в житті не шукає легких шляхів,
До істини йтиме уперто і незворушно.
І хай твоїх сумнівів буде уже через край,
Ми здатні разо́м подолати усіх твоїх демонів,
А ти, попри все, моя радосте, просто знай,
Що я вже ніза́що тебе не залишу темряві.
18.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607622
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 18.09.2015
Поки осінь складає в букети оманливість мрій,
Поки бабине літо збирає надії у рій,
Твоє серце присіло на лавку в старенькому парку…
І читає, здається, пошарпаний томик Ремарка –
Втім, то тільки здається, бо майже по літньому парко,
А ілюзії – майже провидці сердечних затій…
Ти заманюєш осінь, хапаєш її за букет,
Ти їй кажеш привіт, я давно тебе в гості чекаю –
Ти вже знаєш мене – в мене печиво з тмином до чаю,
Ти заходь, коли хочеш, я маю для тебе секрет,
Потребую поради, і вже цілу вічність чекаю.
А вона тобі каже – ти все собі знаєш сама,
Ну а ти? Ти їй віриш - бо виходу в тебе нема.
Ти ведеш діалог із одною з колишніх тебе,
Із отою, яка не з Адамових точно ребе[*s*]р,
Бо куди ж його ребра, як серце твердіше за крицю?
І ти кажеш собі, що у грудях десь взявся надлом,
І тепер ти летиш дуже низько, з побитим крилом,
І колишня ота розуміє, киває – було,
А тоді усміхається і поправляє спідницю…
Ти така ж, як вона – тільки більше уже не тверда,
Ти обходиш каміння, минаєш його, як вода,
І стараєшся зовсім не думати про наболіле…
Якби мова про тіло – а мова ж таки не про тіло,
Хоч потреба обіймів давно вже в тобі переспіла,
Лікарі не лікують підбиті уявлені крила,
Але ми не про тіло, бо є важливіше за тіло,
Важливіше, ніж дихання в спину й непевна хода…
Твоє серце – мов глина, та бракне над ним гончара,
Ти обпалюєш пальці, бо саме гаряча пора,
І обвітрюєш губи, і сонцем висвітлюєш коси…
І здається щоденне-буденне – таке напускне,
І подібно, що вічність оця нізащо не мине,
Бо ти їй про хороше, а їй все сумне і сумне,
І зима не прийде, поки ти її теж не запросиш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607084
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 16.09.2015
Є люди у серце, і люди у печінки,
Є люди, які несуть кубометри болю...
Є люди, яким присвячуються роки,
І ті, що за дві хвилини міняють долю.
Є люди, які приходять, коли біда,
І люди, які дарують - і цим багаті.
Є ті, що на найвіддаленіших рядах,
Аби на твоєму святі...
Є люди із тих, що тягнуть тебе у світ,
І ті, що самі ідуть за тобою слідом,
Є ті, що прямують "до", чи тікають "від",
І ті, що шукають винних у власних бідах.
Є люди "везучі", і ті, що самі везуть,
Є ті, що пройдуть крізь пекло, щоб бути поруч,
Є люди, що залишають тебе внизу,
Тому що постійно прагнуть дивитись вгору.
Є люди, що їх цінуйте і дорожіть,
І ті, що коли без них - спокійніше спиться,
Бо врешті, є лиш "твої", ну, або "чужі",
А решта - усе дурниці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539907
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 11.09.2015
Не мати у серці зайвого,
Не думати про дурне.
Народжуватися заново
Із кожним наступним днем.
Приймати розумні рішення,
Ставати щодня на мить
Мудрішою і добрішою,
І надто - коли болить.
Не знати жалю і жалості,
Не думати про дурне.
Не плакати, що б не сталося...
А втім.. Не казати "не".
Сміятись, шукати змісту,
Не грузнути в метушні;
Приймати Любов як істину,
І міряти нею дні...
Не бути весь час дорослою,
Не думати про дурне.
Прийняти, що Богом послане
Нізащо не обмине.
І квітку, що в серці виросте
Плекати і берегти.
І вірити, завше вірити:
ВСЕ ЙДЕ, ЯК І МАЄ ЙТИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546640
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 11.09.2015
Жизнь ядовита, как чистый стибий,
Ведь говорила мне мать когда-то:
"Тебе иль бизнес свой завести бы,
Иль выйти замуж за дипломата."
А мне бы - климтовские обьятья,
Да под куинджевскою луною!
Две новых юбки, три новых платья,
И тот, кому я в жилет поною.
Я стала мастером слез и слова,
Но мир ответил мне просто, чисто:
"Тебе иль нужно писать попсовей,
Иль выйти замуж за рекламиста"
А не хотелось - и стало плохо,
Что слёзы - нервами, слово - матом
В мгновенье сделались. Меч эпохи
Менять не стала на нож и шпатель...
А звезды падают, как окурки,
И шепчет зеркало, глядя в завтра:
"Тебе иль дни свои кончить в дурке,
Иль выйти замуж за психиатра!"
Жизнь ядовита, как белладонна,
И бесконечна, как эпопея...
Найти бы путь свой под небосклоном,
А замуж выйти еще успею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522395
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 11.09.2015
...тоді згадую останню її фразу
і завмираю у захваті:
яка потрясаюча назва для книжки-
"плач так щоб мені сподобалось"
І. Малкович
Плач так, щоб мені сподобалось
І зникни, коли скажу.
Я центр твоєї області,
Я знаю твою межу.
Бажаєш добраніч Господу,
Дарма, що він завжди спить,
Я вміло лишаюсь осторонь,
Занурюючись углиб.
Я пляма твоє сповіді,
Я осад твоїх молитв,
А ти витрачаєш молодість,
Сама обриваєш цвіт.
Я символ твоєї доблесті,
Ти хочеш цього, і край.
Плач так, щоб мені сподобалось,
Бувай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455731
дата надходження 21.10.2013
дата закладки 05.09.2015
Ще ніколи в житті так не було насправді тепло,
Хоч довкола мороз наливав ще вина за край.
Я не знаю напевно чи в світі існує пекло,
Але в твоїх обіймах знайшов я свій тихий рай.
А думки по тобі, мов по тілу, і голі й босі.
Я не вірив колись, що у світі буває так.
Я простий перехожий, звичайний собі дивак.
Мої пальці на мить заблукали в твоїм волоссі
Я осліп у цю ніч. Онімів. Та яка різниця?
Я навпомацки ніжно ловив твого серця стук.
Мов по лезу ножа, - я торкався плечей і рук.
І тепер твоє тіло навіки моя в"язниця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548494
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 29.08.2015
Море міліє...Маліє,всихається Море.
Риби налякані спішно відрощують крила.
Риби летять понад Морем,що дихає кволо...
Море скорцюблене Риб відпускає у вирій.
Море печально шукає покинуту Мушлю,
щоб заховатись у Мушлі кристаликом солі...
Вже Кораблі - дерев"яні просмолені душі-
мокро повзуть берегами-пісками поволі...
Море вмовкає...І пальці у Моря -холодні...
Риби летять... А "Швидка" приплететься не-скоро...
Море,поглянь,я- Порожня Маленька Безодня...
Море,пірнай в моє серце,неначе - у море...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526134
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 29.08.2015
Це сталося -от і все. (Все так просто сталося...)
Тепер я вдягаюся Блазнем, бо так - чесніше...
( Щоночі стриБАю з даху - не розбиваюся -
А тільки давЛЮся собою...І- НОвим ВІршем...)
Бо сталося... От і все.Бо так просто - сталося.
Бо Небо не впало,хоча обіцяло - впасти...
І Блазень звикає - ляльками живими бавиться,
однак лиш нагадує Світлу Примару Щастя...
Це станеться. От і все. Неодмінно станеться.
Порветься ковпак і закінчаться всі білила.
І Блазень печальний нарешті сльозами вдавиться,
знайшовши у шафі відірвані мертві крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527669
дата надходження 04.10.2014
дата закладки 29.08.2015
Хлопчики падають, ніби осіннє листя.
Їх поглинає щедра колись земля.
Господи, як занепало твоє обійстя,
Дай йому миру, якщо не несеш меча.
Мов колосочки, чорніють у полі хрестики,
Ти тут не вперше збираєш такі жнива.
Тисячі кличуть додому своїх Телесиків,
А повертаються човники без весла.
Горя і болю кожному чесно відміряно.
Господу, кажуть, видніше згори... Проте,
Хлопчики, де б не були ви, в що би не вірили -
Просто тримайтеся гілочки...осінь йде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525471
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 28.08.2015
Я, аки тать, лункими коридорами,
Босоніж, в балахоні, із ціпком.
Зацькований, одначе не підкорений,
Усіми правдами вдоволений цілком.
Ховаю гостре в грубому полотнищі,
Тримаю друзів далі,аніж вас.
Хоч із віварію не вибравсь поки ще,
Під склом не почуваюся гаразд.
Не зиркайте на мене вовченятами:
Достатньо злоби,але мало сил.
Свою сторінку залишив початою,
А інші просто видер і спалив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221180
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 27.08.2015
перекроєна я примірятиму осінь (на душу):
жовтень трохи широкий, а вересень – надто короткий.
схарапуджений вітер долоню від Гуччі надкусить,
тлінну лінію долі скуштує як звичну шарлотку.
листопад зніме все, та пожбурить у груди пальчатку,
ніби виклик прикрити ще лінії Сонця і серця.
перекроєна я починатиму тільки початком.
на манжетах зими – два пробіли, три крапки, «не сердься».
сто тугих молитов покошлатять нову одежину,
осінь блюз розіллє – куца всядеться пляма на блузі.
перекроєна я обміняю свою одержимість
на дощемну завісу, яка без угаву калюжить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357602
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 27.08.2015
І серед ночі на небі хрустить шкарлупа яйця,
Виплітаючи макраме густого дощу.
Скільки блискавок не лишалося б до кінця,
Я тебе із очей своїх не відпущу.
Вкотре шукання тебе вигорає іржею в кранах,
Сухість у горлі вимолює в кранів подачку.
Ліктекусання в постільних пустельних барханах,
Робить із мене голодну чеканням хижачку.
Виживуть сильні, і Дарвін таки був правий,
Власне, тому я чекаю тебе, прикусивши лікті.
Я ж бо без тебе прісна, як рис без приправи,
З острахом – в ліжку, з радістю – у конфлікті.
Ми загубились в кишенях кінокартини,
Відстань між кадрами виріжу, перегризу!
А серед ночі на небі тріскають яйцеклітини,
І проливають запліднену жахом грозу.
Ти ж не з домашніх, надто багато рому,
Тебе не купиш порцією борщу.
Та скільки б ще не вдаряли ці спазми грому,
Я тебе з вій своїх не відпущу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429463
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 26.08.2015
[img]http://99px.ru/sstorage/53/2013/06/mid_73827_4627.jpg[/img]
Так, гризуть тебе ночі хваткі, як ведмедик гризлі,
Лізе п’явкою докір за комір і смокче тепло.
Підсідаєш на спогади, давні і від того – ослизлі,
І органно всі органи ниють, мов товчене скло.
Замість звичних прислівників в мозку – гора дієслів,
Ріжеш страх, як пастилу, намащуєш щедро на хліб.
Бо коли бачиш вицвіле щастя потертих листів,
То тобі так чудово, як у светрі в пустелі Наміб.
Розуміти, що воском стік термін твого «щастить»,
Так пекельно-приємно, як кусати свій хворий зуб.
І якщо осінь хрипко-морозно на плечах мовчить,
Так судилось, мабуть, на сьогодні тобі. Мактуб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448854
дата надходження 13.09.2013
дата закладки 26.08.2015
[img]http://4.bp.blogspot.com/-GY0jNafJ1mU/UMew4mqah4I/AAAAAAAANCI/MwPHnK9Ah6w/s400/20829216997918847_wPtGoMXJ_b.jpg[/img]
Перемовчати осінь – як налитися живокостом,
Як розлитися яблучним соком по жилах міст.
Перевірити жовтнем спокій, як віру – постом,
І в гарячих горнятах відкрити сакральний зміст.
Переслухати сни – як завчити класичні твори,
Бо ж їх треба, як ліки, приймати по ложці в день.
Що не мить – то нещастя в кредит від самої Пандори,
Треба жадібно їсти надію із теплих жмень.
Пити осінь повільно, і листя за шерстю гладити,
Вилізати із пуголовка, відкидати минулі хвости.
Жовтень з розпачу мимоволі став листопадити,
І листопадати.
Падати.
Па-да-ти.
Ти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454854
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 26.08.2015
Ну що ж ти завмер, мій Збентежений Сонячний Зайцю?
Біжи - не спиняйся! - крізь цю запізнілу весну.
Так ніжно торкається губ бірюзовими пальцями
некошене небо, мене позбавляючи сну.
І з розуму зводить кульбаб, наближаючи літо.
Відчинених вікон медові тремтять вітражі.
І падають зорі - у чашку із надписом "Lipton".
Й даремно з екранів чужі виглядають ЧУЖІ.
І місто не місто - зелене розгойдане море,
де сонце спікає бруківки гарячі коржі.
А світ - такий справжній, неначе народжений вчора...
Лиш ми - міражі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578254
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 24.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.08.2015
...до мене учора в гості приходило Місто...
Ми з Містом вели химерну таку розмову:
-О Місто! Я рада... Сідай! Чи Тобі - не тісно?
Ось -Пляшка з туманами,тиші бісквітне тісто...
Давненько не чулися... Як Ти? Хворієш знову?
Все вулиці терпнуть? Все бліднуть ліхтарні кола?
В будівель стареньких -печалі фантомні болі?
Заклеїли око бігбордом,де сита морда?
Напхали у рани бляшанок від Кока-Коли?
Жартую... Не ображайся... скажи хоч слово...
Всміхнулося Місто,хильнуло манірно з пляшки
і пальчиком білим зібрало бісквіту крихти...
Вогні його вулиць підстрибували як пташки
і голос -трамвайний скрегіт -почав гриміти:
-ДОСТОЙНА РОБОТА В СТАБІЛЬНІЙ КОМПАНІЇ...
...ЛІДЕР НА РИНКУ МОРЕПРОДУКТІВ...
ЖАЛЮЗІ... АБОНЕМЕНТИ В БАНЮ...
...УТИЛІЗАЦІЯ ПОВНА БРУХТУ...
ПОЗИКА... ВИДАЧА... ПЕРШІ ВНЕСКИ...
...ІМПОРТ...КРЕДИТИ... МОСКІТНІ СІТКИ...
ЩЕБІНЬ... БРУКІВКА... ЗАдаРМА - ПЕСИКИ...
...РІЖЕМО ЦІНИ... ЛАТАЄМО ДІРКИ...
ПЕЧИВО В АСОРТИМЕНТІ " РИБКА"...
...АКЦІЯ ДВА ПЛЮС ОДИН... ОЛИВКИ...
ВАШ МАГАЗИН... ТРОТУАРНА ПЛИТКА...
...БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ НАПІЙ... ВІЗИТКИ...
ГРОШІ НА БУДЬ-ЯКІ МРІЇ... ПИВО...
...ДОНОР ЯЙЦЕКЛІТИН...БУДИНОК...
ФІРМА ШУКАЄ... АЛЬТЕРНАТИВА...
...ПРОДАЖ КВАРТИР... МАЙОНЕЗ... ОЛІЯ...
КАВА РОЗЧИННА...ПАПІР... СЕРВЕТКИ...
...ДОЙЧЕ ВОГ БАУ...ПІДЗЕМНИЙ ПАРКІНГ...
АКЦІЯ ДІЄ... БЕЗ ПЕРШИХ ВНЕСКІВ..
...ПОВНА СТРАХОВКА... НАСІННЯ ЗЛАКІВ...
ЧИСТКА ПЕЧІНКИ І ДИМОХОДІВ...
...ФІРМА РОЗШУКУЄ МАСАЖИСТА...
РЕСТАВРУВАННЯ ДУБОВИХ СХОДІВ...
...МИЮЧИЙ ЗАСІБ ДЛЯ МОЗКУ "ЧИСТО"...
ТЮНІНГ АВТО Й ЧЕРЕПНИХ КОРОБОК...
...GROUP... РЕЗЮМЕ... БЕЗ ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК...
ФОРУМ ЗНАВЦІВ НА ВЕРБЛЮДАХ ГОРБИКІВ...
...КЛУБ ДЛЯ ЛЮБИТЕЛІВ ПОЛУНИЧОК...
ШКОЛА ПРИ ЦЕРКВІ "СВЯТА ДИТИНА"...
...РОЗЛАД ЛІКУЮ... ЗНІМАЮ ВРОКИ...
...ЗНАЄШ...я ТРІшки поСПлю...хвилину...
ні... я не плачу... обличчя
мокре...
Тихенько скрипіло стареньке зелене крісло...
...у мене учора на кухні заснуло Місто...
і я цілу ніч тримала його за руку...
за темними шибами сині завмерли звуки...
комусь посміхалось у сні моє Місто хворе..
А я так хотіла почути
Далеке Море...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531636
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 22.08.2015
Иногда он приходит ко мне домой,
Ни звонка ни стука - ему открыто
Как обычно приносит коньяк с собой...
Раздраженный. Потерянный. Злой. Небритый.
Мы молчим об этом, молчим о том
Говорить не надо - и так понятно.
Он посмотрит - помнишь я был котом?
- я хочу обратно.
Я налью - он выпьет, ему нужней
Сигарету одну на двоих закурим
Он посмотрит - давай, братан, не болей,
мне пора в натуре.
У него как обычно - одна беда,
соль да дыры в трюме...
Он приходит ко мне - а еще - куда?
Я - который умер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393288
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 20.06.2015
Потому, что нельзя делать вид что не было,
Потому, что нельзя притвориться девочкой,
Потому, что мало ли кто потребовал,
Потому, что не верю - да верить не во что.
Потому, что любить можно только волнами,
Потому, что писать можно только строчками,
Потому, что моря не бывают полными,
Потому, что слова не бывают прочными..
Потому, что смотреть можно только пристально,
Потому, что злиться - только отчаянно,
Потому, что хватит стоять на пристани,
Потому, что лодки давно отчалили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392638
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 20.06.2015
Просто такие как мы не нужны в раю
Там и без нас, по-моему, хорошо
Все непременно счастливы... аж поют...
Можешь ответить - зачем ты сюда пришел?
Просто мы не умеем себя вести
Станем заглядывать ангелам между ног
Или (в раю нельзя же) начнем грустить
Или у бога спросим - ну, кто тут бог?
Нас непременно выгонят - вот те крест
Скажут - достали гады идите в ад!
Только в аду не примут - не хватит мест...
Там и похуже - в очереди стоят...
Так что давай - вздохнули, рука в руке...
Тут, в промежутке, пусто... зато - вдвоем.
Видишь - неважно где ты. А важно - с кем.
Лучше пошли отсюда. Искать свое.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422468
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 20.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2015
Ти прокидаєшся, ставиш каву, сонно насвистуючи під чайник… Поки Славко про любов картавить, день починається, як звичайно…
Попід очима усе синіше – все таки вік вже міняє карти, - ясно, що нині до сну раніше… Втім, обіцяти усе ж не варто.
Ти відкриваєш щоденник, пошту – день починається, як звичайно, виписка з банку – бракує коштів, звиклий рінгтон «Піднімай – начальник!»…
Треба нарешті навідать бабцю – ліки завезти від сотні хвóрів, а по дорозі в обитель рабства, очі підвести на світлофорі…
День починається, як звичайно – кава вже третя, розмови всує: клуб, що відкрився – ну чисто стайня, тільки діджей його і рятує,
Тані (в сусідньому кабінеті) квіти кур’єром прислали нині – це вже за місяць, здається, втретє, ох і везе ж цій рудій драбині…
Потім щоденна робоча кухня, купа паперів, дрібні цейтноти, та і в обід голова аж пухне - їсти ж не можна, дієта проти.
Треба костюм завезти в хімчистку – поки під боком нема начальства, а у авто барахлить підвіска – значить, прийдеться шукати майстра.
Офіс гуде про щасливу Таню – вміє ж, зараза, вчепить мужчину… День розчиняється, як звичайно – гроші збирають комусь на сина,
гримає шеф, бо роботи маса, внутрішня пошта на сміх розлога, сутінки полум’я в небі гасять, офіс розходиться по барлогах…
Поки Славко про любов картавить, миттю додому – вдягнутись, взутись, нині запрошена на виставу – ти маєш бути «як має бути».
Твій кавалер при грошах і пузі – з тих, що «пробилися в дев’яностих», тільки не треба творить ілюзій, тут усе просто, занадто просто:
тут за бугром і дружина, й діти; гроші, що може купить пів міста; тільки нема про що говорити, надто велика у часі відстань…
Зморшки легенькі мозолять око, добре, волосся хоч не сивіє, паспортний вік забирає спокій (більше у мами – про внука мріє),
може, якби не великий гонор, вийшла би заміж, вже мала б діток, тільки на небі, напевне, зговір – вічно судилось «в дівках» сидіти…
Звикле мохіто, чужий мужчина, очі по залу шукають «свóго», наче для суму й нема причини, та й веселитись тут ні до чого,
завтра так само: робота, справи – зайнято, завчено, звикло, ясно… Поки Славко про любов картавить, купа життів без любові гасне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338850
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 19.06.2015
Інказан* не лікує й не тішить,
ну а тут ще й зима, скоро лютий.
Покарання за вчинки колишні -
неможливість ті вчинки забути.
Я свою пурпурову порфіру
розірвав задля тебе на клоччя.
Я для тебе змінився, не віриш?
Я ще більше змінюсь, якщо хочеш.
Відішлю усі принципи к бісу, -
що завгодно, аби ти всміхалась.
Заміню на портьєри завісу:
вже набридла дурна театральність.
Буду щирим: так значно простіше,
а відвертим... навряд чи наважусь.
Інказан не лікує й не тішить.
Буде лютий; точніше й не скажеш.
__________
*Інказан - сильнодіючий психотропний засіб,
який застосовується при нервових розладах, антидепресант.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315260
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.06.2015
...а я не просила жодного.
І жоден не став у стрій.
Молися зі мною, подруго,
Мій голос такий слабкий.
Так звично запахло порохом,
Неначе він вже вбивав.
Орфей із обличчям ворога,
Володар п'янких отав.
Але як покличе порухом
У вир спопелілих днів-
Молися за мене,подруго...
бо я не згадаю слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259782
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 19.06.2015
Бо справжні приходять мовчки, немов додому,
Скидаючи зайвий одяг, колишніх, страх,
Лягаючи поряд з нами не через втому,
Зникаючи десь опівдні в своїх світах.
Мій справжній прийшов запізно. Або зарано.
Без сумніву, став останнім з моїх причасть.
Прийшов завдавати болю, ятрити рани.
Любити до скону, або убивати час.
Бо справжні — не завше кращі. Або ж ніколи.
Або ж ти не був тим справжнім. Але коли
Прийдеш як раніше, болем, жагучим болем,
Роби лише те, що мусиш. Лише боли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351111
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 19.06.2015
Чаша терпіння і чашечка чаю,
В мене нічого нового, любий.
Я переповнена, я розливаюсь,
Зірваний голос вмерзає у грудень.
В мене нічого нового, тільки
Я все частіше дивлюсь в порожнечу,
Із циферблата зникають стрілки,
Благословляють мене на втечу.
Знаєш, позаду не так і мало -
Кілька життів і розривів серця,
Я витягаю жалі і жала,
І досі дихаю, це інерція.
Зрештою, всіх нас поглине грудень,
Схоже тепер недоречний щебет,
В мене розтерзана пташка в грудях.
Що в тебе?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383715
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 19.06.2015
Справді, ну що я таке вигадую,
Хто мені лікар і хто тобі критик,
Будь я хоч звабою, владою, Ладою -
Ти не повинен мене любити.
Речі чимдалі стають простішими,
Простір люб'язно стає закритим,
Будь я хоч світлом, відлунням, тишею -
Ти не повинен мене любити.
Мрії підошвами стали стертими,
Мало дороги, багато провини,
Будь я хоч трохи живою, мертвою -
Ти не повинен
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360601
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 19.06.2015
Ти загадуй, а я просто вдам,
Ніби в грі головною є участь.
Коло місяця висне, мов штамп,
що засвідчує цю неминучість.
Ти викреслюй, спочатку мене,
А вже потім і літери зайві,
Кілька днів чи віків - і мине...
аби тільки не бачити сяйва.
Аби тільки цей місяць не смів
Розглядати крізь збільшене скло
Наші душі. Не викажи снів
божеству божевільних П”єро.
Вже відомі і жертва, і вбивця,
І лежить на поверхні мотив.
Як здивується нам блідолиций...
я ж бо знала, в що граю. А ти...
....дочекаєшся часу для страт
обведеш вірні літери нишком
а тоді мов художник чи кат
домалюєш мені ліву ніжку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234102
дата надходження 10.01.2011
дата закладки 19.06.2015
Її боліли відстані й міста
і дні, які тягнулися роками.
Думки втікали в"язнями із камер,
ховались у спустошених світах.
Кордони розбивалися. До дна
хтось пив її, облизуючи губи.
Мить щастя. Та яка цьому ціна
у світі між нащадками Іуди?
Керована інстинктами. Куди
ведуть її дороги мертвих вулиць?
Стирає дощ роз"ятрені сліди.
Ніч сонце до грудей Землі вже тулить.
І байдуже, що літо сліпить дні,
бо знищили надію, вбили віру,
в той час, як інші знов міняють шкіру -
святі, немов ікони на стіні....
А я б її знайшов, зігрів! Хоча б
за те, що в її грудях б"ється серце.
Ну і нехай в житті я просто раб,
мій голос в децибели й гігагерци
проллється і почує цілий світ.
Я відбудую свій священний храм!
На зло усім спотвореним богам
залишу на землі безсмертний слід...
Бо я не сам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588264
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 19.06.2015
Ти міг бути коли завгодно і ким завгодно.
або зовсім і не з'явитися, не відбутися.
я напевно всередині зовсім таки старомодна,
що боюсь (уявляєш?) просто тебе торкнутися.
Ніби може сполохати теплий раптовий дотик.
(наче вже й не маленька, а досі живу прикметами)
і в цю мить ти, такий неймовірний, сидиш навпроти,
а у мене під серцем метелики стали кометами.
На волоссі в екстазі застигли ранкові промені.
і впиваються в душу парфуми твої пасатижами...
Хто б подумати міг? Я для тебе була забороною,
і для тебе (так просто) навчилася бути ніжною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355480
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 18.06.2015
Чувство вины заползает коброй,
Мысли болезненно бьются током:
Как удаётся хорошей, доброй,
Быть в одночасье такой жестокой?
Не отвечать на звонки и почту,
Слепоглухой притворяться ловко,
Смело поставив большую точку
Там, где теперь без тебя так плохо.
Это ушедшему по плечу всё,
А у оставшихся жизнь – пустыня…
…только вот жалость – плохое чувство.
Жалость – внебрачная дочь гордыни.
Каждый в ответе за результаты
Личного выбора и ухода…
В чём же ты, глупая, виновата,
Если кому-то страдать охота?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587127
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 13.06.2015
пливе соковитою зливою лави
вельветова грива м’якої заграви
цілуй мене милий схвильованим левом
цілуй мене тепло сливово вишнево
солоними лапами першої хвилі
і наші вітри на одному вітрилі
і наші слова спільні словооктави
вплітають у шерсть мідногривої лави
пливе над очима над тілом над пилом
вельветова північ холодним чорнилом
і натяки голі в своєму зухваллі
у посмішці грають на вістрі емалі
усе що найглибше найтонше найм’якше
на заході сонця смакує інакше
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585750
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 06.06.2015