leolapis: Вибране

Луноокая

Ще 434 дні нашого щоденного самогубства

А  я  не  можу  тобою  занепаститися,
Адже  я  не  Гренуй:  не  зробила  есенцію.
Ти  не  із  жвавих  лав  кореспонденції.
Ти  -  мій  марафон.  Через  стіни  до  фінішу  буду  я  доноситися.

У  мене  не  залишилося  жалості  ні  до  кого,
Та  тобою  буду  вбиватися  вічно.
Ні,  не  помиляюся.  Ні,  не  шизофренічна.    
Я  лише  не  звикла  долати  береги  мілкого...  

Якщо  ти  зі  мною  у  вічне,  то  викидай  касові  чеки,
Адже  любов  я  ні  на  що  не  обмінюю.
Хочеться  антидоту?  Шукай  найближчі  аптеки.
Тут  твої  можливості  я  не  оцінюю.

Якщо  пірнати,  то  так,  щоб  не  виплести.
Для  чого  мучитись  рятівними  колами?
Я  раджу  нам  все  сміття  із  думок  вимести,
Один  перед  одним  бути  душевно-голими.

Сни  тривожать  тебе  та  мене  болісно.
Не  боїшся  скелів  на  шиї,  одвічної  пошлості,  мовчання  у  рупор?
Залишати  світ  осторонь,  перехворіти  кволістю?
І  не  зморгнеш?  Тоді  присягаюсь  варити  для  тебе  гречані  крупи.

Ще  434  дні  нашого  щоденного  самогубства.
І  я  потопила  сили,  шукаючи  істину.
Остогидло  доводити  себе  до  фіктивного  скализубства.
Прийми  мене  ось  таку:  богохульну  та  вщент  розхристану.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588508
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 19.06.2015


Sama_po_Sobi

Казино

Смешно  тасуется  колода  карт,
то  сорвать  куш,  то  проиграть  все  деньги,
вот  кто-то  на  глазах  вновь  стал  богат,
а  кто-то,  все  отдав,  горюет  на  ступеньках...
Жизнь  многолика,  как  большое  казино,
судьба  -  крупье,  решенья  -  фишки,
собрались  разные  особы  за  столом,
все  будто  вместе,  только  врозь  делишки...
И  круглосуточно  кипит  игра,
кто-то  блефует,  кто-то  строит  глазки,
кто-то  опять  достал  тузы  из-под  пола,
а  кто-то  смотрит  в  небо,  будто  ждет  подсказки...
Кто-то  поставил  состоянье  на  "зеро"
кто-то  застыл,  взирая  на  рулетку,
кто-то  пришел  без  денег  -  все  равно
надеясь  выиграть  хотя  б  одну  монетку...
Кто-то  сидит  и  травит  анекдоты,
один  молчит,  другой  безбожно  пьет,
а  третий  здесь  -  лишь  потому  что  на  работе,
и  постоянно  ждет,  когда  смена  пройдет...
Идут  часы  и  страсти  вновь  бушуют,
и  продолжается  так  уж  который  год,
кто  -  проиграет,  а  другой  -  ликует,
рассудит  время,  а  пока  крупье  сдает...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587079
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 13.06.2015