Я іду. Сіре мрево ілюзій на тлі роздоріж...
Темні сумніви п'ють мене - (оскаженілі вампіри!).
Із відмерлого поля зібравши волошки у вірш,
Йду шукати в пустелі оазу незламної віри.
Пролітають повз мене мільйони байдужих облич,
Лицемірство затяте - пронизливим струмом по спині.
Ти в змарнілому серці зерно прорости. Закурлич,
забери мене звідси на крила свої журавлині.
Кілька кроків у безвість (до тебе) - а скільки зусиль!
Я іду. Хоч лякають прокляттям пекельні Бермуди.
У мені - Магдалина, Ревека, Марія, Рахиль...
Як без тебе, мій світе, мій янголе-демоне, буду?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652568
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 19.03.2016
Тулиться ніч простирадлом чоренним до шиб,
Зорі над містом заснулим горять смолоскипами.
Ти - характерник? (тихцем зазирнула углиб,
в нетрі очей, де спокусливі вогники нипають).
Вечір нас двох на сеанс зорепаду привів...
Музика! чуєш? - і щастя закутує ритмами.
Вільний, як степ, а близький мені, начебто Львів -
(галицький герб на козацькій душі твоїй витканий?)
Як же без голосу мужнього? як же це - без?
Ніжність і спокій, натхнення шалене п'ю квартами.
Сили землі! О незвідані сили небес!
А чи направду такої крилатості варта я?
Ти - характерник! властитель нескорених веж!
...Ранок хмаринами вкрив соромливо- багряними...
Завтра укотре на крилах мене занесеш
В кола сакральні та в обшири понад курганами?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650560
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Архаїчні малюнки на вічнобезмежному тлі
непорочного неба... Ми - тіні із палеоліту,
мов скитальці сліпі, наче гості на рідній землі.
Нас штовхнули у прірву, пекельним злорадством прогріту.
За спиною у людства немало перейдених ер,
та чим далі, тим вужчі на честь і відвагу ліміти.
Хто стоптав первоцвіт? Хто сліди первозданності стер?
Що?- серцям не цвісти? що?- ікарам уже не летіти?
Перекраяні душі - статистика? кількість осіб?
що ж ми робимо, люди? осліпли чи позакладало?
Перетворює час наш Едем у пустелю Наміб,
О, який же тріумф - стати (власним!) нещадним вандалом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649103
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 07.03.2016
І ось з бронзи скульптури Смутку, що триває віками, він створив статую Радості, як існує лиш мить.
Оскар Уайльд
ми ще юні, та вже заглядали у дзеркало смерті,
шлях пізнання - ланцюг безперервних утрат,
і все щастя - хода по тонкім крижанім парапеті,
що холодний, як в ніч перед судом, Оливна гора
там далеко внизу піки-шпилі зруйнуваних храмів,
там далеко вгорі голки зір випинаються з тьми,
а дзвіниця крізь сон кличе, стогне, ридає за нами,
і біг серця збива той погрозливий ритм зими
пустоокі химери розрізнюють наші маршрути,
в своїх кігтях рвучи аріаднину нитку надій,
мандрівець-провідник легко тут перекинеться в Брута,
і сміється над всім божевільний дзвонар-лиходій
і тоді, лиш тоді, коли болю проступлять стигмати,
випадково нас двох зіштовхне провидіння рука,
і хоч разом удвох вдвічі важче по краю ступати,
від падіння врятує нас тільки ця близькість тремка
навіть хай лиш на мить, тільки черкнути губи губами,
а опісля віки кровоточить на гострім шипі,
тільки справжності мить, невимірна тривалість кохання
й ми наповну вдихнем на жахливій ось цій висоті
лиш на цій висоті можна вдвічі сильніш покохати,
всепроникне чуття лиш над прірвою наших страхів,
і окинувши світ із найвищих щаблів анахати,
наповнити життя тисячами безсмертних життів
Анахата - серцева чакра, джерело любові до людей, турботи про них, прояву співчуття.
6.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641822
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016
Кислотні дощі (у серці!) хіба передбачити?
Синоптики вчора вістили звичайну грозу...
Чому ж у душі ці ртутні (ненависні) м'ячики
калічать думки (застуджені й так) - завчасу?!
Перун у блакиті вергає вогненними стрілами,
небесний коваль готує (для нас?) оберіг.
А що, як з тобою птахами закохано-білими
у вирій сердець! зі світу дощів! Ти би зміг
у прірву зірватися? грудкою прагнення, каменем,
а я б - за тобою (якщо ризикнеш ти ) - притьма!
Які ж нестерпучі нам Доля готує екзамени!
До тесту на вірність невже варіантів нема?
Загрій мене! всю! порятуй від їдкої кислотності,
збери із душі тривоги пронизливу ртуть.
Утеча від світу? від себе? від всіх? - від САМОТНОСТІ!
До біса слова і думки! Ти моїм просто будь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639356
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 29.01.2016
Тече собі задумана Іртиш...
Я теж ріка. (Мене ще не відкрито)
Пливу до тебе... Милий, чи простиш,
що стільки часу сміла не любити?
Покрила душу втоми ковила,
Пустеля в серці... Ти шукав оазу
і кликав, кликав - я відповіла.
Пробач мені... (пробач, що не відразу)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635510
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 18.01.2016
Мій посланцю з невидимих світів,
заходь, сідай – хай одпочинуть крила.
Ти часопростір весь перелетів,
аби тебе у серце я впустила.
Погрузли дні в сильці в’язких інтриг...
мені б у сад заквітчаних магнолій,
а я в полоні вічномерзлих криг –
(мов Мінотавру в лабіринті долі,
віддав безвір’ю хтось мене в ясир,
заплів у вузол гордіїв) – пропали б
мої рядки без гойної краси
очей твоїх небесних, як опали.
Слова утіхи, ніжності бинти
(небесне диво – голос херувима!)
Прийшов до мене. Знай: якби не ти,
були б у серці скрижанілі зими.
08.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634300
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Забутого літа блукають у вересні привиди,
І листя опале вітрище мете звідусіль.
Мене із камінного міста в ілюзію виведи,
Там будні придушені святом одвічних неділь.
Невтішні новини... депресія... війни.. спустошення...
На завтра дощі пророкує "Синоптик юей"...
Тікаймо від світу! Нас осінь ласкаво запрошує
В буршти́ново-ніжні обійми казкових алей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609622
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 01.01.2016
Горобці влаштували аншлаг за вікном: (грає Ліста,
вимузичує вправно в кімнаті русяве дівча)-
[i]...ти живеш у мені,
мов у стінах захмарного міста,
ти гориш у мені,
як жива, непогасна свіча...[/i]
А схвильоване серце підспівує (ноти тут зайві)
неймовірне "кохаю!!!" для Нього - у сотню октав-
[i]..ти знайдеш
мої очі (твої вже)- в небесному сяйві,
ти відчуєш мене
у шовковому дотику трав...[/i]
У гірського мольфара навчилась Вона вигравати
Білих лілій піано і форте бордових гвоздик -
[i]... ти - моря у мені,
нездоланно високі Карпати...[/i]
(І насправді це ТИ найвправніший для Неї з музи́к!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626936
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Змели любов шалені заметілі...
Себе у цій пороші не знайти!
Колись твої слова нестримно-білі
Моє життя забрали з чорноти.
І стукали вони у серці дивом,
Несли в щасливі дні Сварожих Кіл,
З'єднали нас у ціле (у щасливе!)-
Та раптом розділили знов навпі́л.
Заплакана (проте ще на узвишші),
Безсила від набридливих повчань,
Любов ледь-ледь жива в полоні тиші...
Відродиться весною ? - перестань!
Вже не для нас медові ночі весен,
Польоти двох у далечі́нь заграв.
Ти в чо́вен запросив, але без весел...
Любив мене? -Любив... та чи кохав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626682
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 07.12.2015
і вугіль з наших тіл цвістиме чорним квіттям,
задзвонять в моє серце джагани в копальні.
Б.-І. Антонич
Буддених слів пилюка брудно-чорна
Йому щодень горлянку хижо рве,
Щоб привідкрити тайну непідробну
Поету треба стати шахтарем.
І день, і ніч співучий камінь коле,
Попід склепінням котиться луна,
Його знаряддя з криком болю
Палючі іскри в безмір виверга.
І каже хтось: "Замкнутися у штольні
Абсурд, то ж саморобная труна"
Але сонм прагнень завше невпокорних
У скелю серце дужче ще вганя.
Пробити б цей благенький підмурівок,
Щоби дістатись Всесвіту нутра,
Немає в ньому зачину й кінцівок,
Матерії лиш первородна глибина.
Вже прорізи в породі рівчаками,
Не янголом, а вороном став сам,
Та не відступить, буде бить й дзьобами,
Хоч би й у серці плавився вольфрам.
Аж ось скришалася міцна завіса,
І хаос вирививається ключем,
Усе в нім змішане, як рай із бісом,
Тріумф із розпачем, любов з мечем
Враз спалахне, застигне в камінь вутлий,
І часопростору зашиється діра,
Так згине він, та віршем - куснем вуглю-
Нащадок буде мрії зігрівать
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624157
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 02.12.2015
Життя між нами ставить знов зага́ти...
(Любов для нас у списку заборон?!)
Не озлоблю́ся - (вмію вже прощати,
коли штовхають душу на бетон).
Затерті кадри із німої сцени...
Слова принишкли... тихо: ні-те-лень...
Мовчу і я. (Ти сонцем був для мене,
проміння віри висипа́в зі жмень.)
Дарма просити санкції на зустріч
Там, де свавілля дозвільни́х систем,
Де замість неба - стеля. Сонце - люстра...
А, може, ми це все переростем?
До напівщастя ближче напівкро́ку?
Розпорем шов непрохідних доріг?
Та... не пройти... бо мури зависокі,
І невила́зний, і слизький поріг!
Хто нас за душі так тримає міцно,
не відпускає? - будні? час? гуртом?
Без тебе світ - нудне, сліпе каліцтво,
(Сміюся-плачу) - никну від утом,
то знов німію, стиснута в лещата...
Але прощаю, стерши файли злоб...
Якби ще й серце вміло забувати,
То і душі так гірко не було б.
26.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624360
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 02.12.2015
Я віднині чужа. Я від тебе за тисячу миль,
(Бо втомилася тінню ходити по лезу безодні!)
Пізня осінь заплакала знову дощами безкриль.
Скоро грудень. А я не твоя. Не твоя відсьогодні.
Йшла слідами любові наосліп. Летіла за край!
У тенета привів заворожливий поклик мольфара.
Не мовчи - гіркотою всіх правд оповий! покарай!
Краще постріл - і все! ніж надовго відстрочена кара.
Одурманити ніжністю солодко міг лише ти...
Та хіба передбачиш оті непомірні надломи?
Не чекай на мій осуд! Словами мене зрешети!
Хай болить... Але знатиму я: одне одному - хто ми?
По краплині любов не висотуй із мене, не пий...
Я за тисячу миль, де ще видно сліди янголині.
Пізня осінь оплакує світ наш безмовно-пустий...
Завтра грудень. А я не твоя... не твоя вже віднині.
25.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624094
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 02.12.2015
У тобі не фальшивила ніжність,
Коли світлом для мене лунала.
Наш тандем - надприродня суміжність,
Бо і неба для нас було мало.
Нешаблонні, натхненні, нестримні,
Невгамовні у пошуках істин...
Ми для буднів - як галли для Риму,
Каталонці в часи Реконкісти.
Заплелися у танці магічнім-
Рятувалися від самовтечі!
[i](...нам палали вогні новорічні,
я ховалась від болю за плечі -
за нескорені й сильні, за мужні... )[/i]
Від ходіння сліпого по колу
Відвернула рука твоя дружня...
А все інше - життя в протоколи
Хай запише, відправить в архіви -
(Не дослі́дять фено́мен учені).
Що ж поробиш, мій друже, - ТАКІ ми!
Що ж тут вдієш - такі ми шалені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621485
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 17.11.2015
є речі, яким ще не знають людських імен,
але саме їх хочеться нам назвати
виткати їх на золоченій гриві знамен,
носити в собі, наче радісне свято
та мовленням завще ділити навпіл,
захвату святість завжди руйнувати,
буття горизонт на письмовий стіл,
потрібно міняти, у зміні втрачати,
бо слово йде від до банального "до",
навпроти ж безодня кривих відзеркалень
писати - це грати в німому кіно,
коли ти і досі не віриш в сценарій.
хоч точних ніяк не знайти порівнянь,
і не вловити стрімке шумовиння крові,
хоч би відкрити незнану серцеву грань,
світ побачить в ясному свічаді любові
6.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619069
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 09.11.2015
[i]Вибач страх мій -
(яра́ми тікаю!) -
занадто ляклива я...
Чи на гріх,
чи на сміх -
прикипіла до тебе нутром.
А життя прозаїчністю б'є,
ніби кінською гривою!
Та від тебе жене,
наче хвилі в негоду Дніпром.
Ой невчасно
розквітло кохання
духмяною липою...
Я дурна?
я слабка? -
Та як хочеш мене називай!!!
Надто зболене серце
раз-по́-раз од відчаю схлипує,
Закриваючи вкотре
для себе загублений рай.
Певно, Богом
для спільної пісні
ми не передбачені,
Бо миттєвість -
і знову -
Велика китайська стіна!!!
З мене кепська акторка...
Благаю... мій друже...
пробач мені...
Не шукай мене більше
у титрах німого кіна.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618820
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2015
Захмеліла душа і думок ошалілий курсив,
Інтермеццо на двох - споконвічні любові клейноди.
Хтось назвав мене мрією. Лагідно в сни запросив.
(Я б у них уввійшла й не питаючи дозволу-згоди).
Зацілую небрите обличчя пір'їнами губ,
Океани медів розіллю, мов дочка Посейдона.
Ти так довго чекав! На порозі не стій - приголуб! -
Розірвемо нара́з остогидлі до болю кордони.
Неземне почуття недосліджених досі сортів
Зародилось, як біла троянда в шаленій крамолі.
Ти мене у життя через всі лабіринти провів...
(Аби бути удвох не просили ліцензії в долі.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616218
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 27.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2015
Так багато в очах остогидлої втоми і смутку...
За собою біжу по проспекту... (напевно... дарма).
Прозаїчні узори карбують замерзлі маршрутки...
Заблукала у прерії міста, мов давній сармат.
Зачудовані пари, куди ж ви, куди - на червоне?!
Таж попереду щастя, і мрії, і зустрічей тьма!
Розмальовують чорними перами небо ворони,
У небесну лагуну злетіти хотіла б сама!
Закликає всіх вивіска в стіни старої кав'ярні,
Не одного сонька у ній кавовий дух розбудив.
Я у мурах камінних шукаю любові намарно:
Тут немає тебе - головного з невизнаних див!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614699
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.10.2015
[i]Паралелі облич -
як відлуння у плесі свічад...
Чи знайомі з тобою ми,
дівчино, чимось засмучена?
Відчуваю про що
сині очі тужливо мовчать...
Нам обом, певно, долю примхливу
доне́схочу вручено..
Не тримай на душі,
моя подруго,каменя зла...
Так буває:
без суду!
без слідства!
без права!
без вибору!
Блекотою печалі дорога
твоя поросла.
Ти дбайливо бур"ян
(аби сонце побачити)
вибери.
Паралелі сердець у люстерку -
знайомі світи,
Що поєднані в ціле
думками,
надіями,
згадками.
Я така ще така наївна,
сліпа ще така, як і ти.
Вірю: прикрі кінці́
врешті стануть
новими початками.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613966
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 19.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.10.2015
Взаємини жовтня із вереснем досі безвізові:
Природа на митниці чесна. Не жде хабаря.
Хоч літо затрималось, бавило сонця ескізами,
Та нині цитринова пані фартух приміря.
Мисткиня від Бога. Дерева слугують мольбертами.
Щоправда, невічні картини. Живуть до зими.
Застукала осінь напів-непристойно-відвертими
Когось із натхненними душами. Певно, це ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610780
дата надходження 02.10.2015
дата закладки 14.10.2015
[i]добровольцям, що повернулися з пекла в .... пекло[/i]
Буремні сни забродами незваними,
Страхі́ттями просочуються в дні.
Печуть вогнем, болять нестримно ранами...
Шкребе, нуртує в серці десь на дні.
Я рік - я ВІК! пробув у тому логові,
Де буйство звірів, нечисті шабаш.
Кому я треба? Мамі, батьку, Богові -
Оце і є надійний мій бліндаж.
Прокляті сни вже душу намозолили,
У ледь за двадцять я неначе псих!
Свинцем лягає ніч на вії, оловом...
Мені не спати, щоб цей біль затих?!
Куди вернувся з у́рвища пекельного?
Хіба у рай? Чому втекти кортить?
Я вирвався із крутежу́ смертельного,
Вони ж мене спрожогу - за борти!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613009
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 13.10.2015
Тепло моє - таємний оберіг
Твого натхнення... Здавлює неспокій,
Тримає світ хижацький і жорстокий -
Прийди до мене з тисячі доріг!
Зігрію крила подихом душі,
Мережитиму ніжними словами
Буденні сіті, що висять над нами...
Хоч вік цей достобіса збайдужів,
Знайду спонук нетлінне джерело,
Зітру любов'ю з білини́ чорнило.
Одне солодке, тихе... ВІЧНЕ - [i]"Мила" [/i]-
І сліз, і туги ніби й не було!
Щодня - у бій! Палає меч в руці!
Ідеш витками гли́бистого шля́ху -
Вершина, Еверест і знову - плаха...
Тікай в мої обійми з манівців!
Ми - як одне. Що за містичний збіг?
П'янке суцвіття ніжності та сили!
У ро́коті почуєш ВІЧНЕ: [i]"Милий,
Вертай до мене з тисячі доріг!"[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612184
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 09.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.10.2015
[i]Відкоркована пляшка...
пролите на землю вино...
Не зіткнулися келихи
душами дзвінкоголосими...
Слушна кара небес?
Чи оманливі санкції осені?
Мелодрама нудна
чи безжальний ефект доміно?
Грали п'єсу життя
ми з тобою в чотири руки.
Зачаровані мрією,
часто бували безумцями...
...На судилищі долі - аншлаг.
І не діє презумпція...
Закликаю: "Не йди!"
Але голос занадто хрипкий...
Де плантації щастя,
лани рятівних соломин?
Загубили миттєво все те,
чого віддано прагнули.
(Може, просто були
у відпустці тоді наші ангели?)
Потонула любов
у шаленому морі провин[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609971
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 03.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2015
Набридливі будні... не сота, а тисячна серія...
Замерзла душа... Але звідки чекати відлиг?
Любов, наче дикий бізон, заблукала у прерії,
Була я не в силі спинити її. Ти не встиг.
Невже замете прикра ху́га серця падолистами,
Забудеться солод ночей і окрилення днів?
Коли наше щастя помчало лісами багнистими,
Його зупинити не сміла. І ти не зумів.
Клекоче, вирує, стирає надію нурто́вище...
Руйнуються мрії, палають у пеклі мости!
З тобою нестерпно, але і без тебе не можу ще...
Я все пам'ятаю... "Чи вийдеш?" і "Гірко!" А ти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609489
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 02.10.2015
[i]Шаленство котить венами Гольфстрім...
У вихорі я вічного двобою -
зі світом, із думками, зі собою...
...Прийшло затишшя з ніччю вороно́ю,
Заграли барви в імені твоїм...
Пірнаю ув очей солодкий мед,
У ніжне сяйво зір Малого Возу.
Пливем удвох до неба... Тихше, грози!
Ні біль, ні страх, ні злі метаморфози -
Ніщо не зіпсує таємний лет.
Палке бажання - грішне і святе -
На вушко ніжно нашепоче ранок.
Ми питимемо знову з філіжанок
Нектар любові та вино вакханок -
Аж папороть у серці зацвіте![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609061
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 01.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2015
Тепло погнали геть хуткі́ паса́ти,
Серця холодні, наче льодовик.
Джерела віри треба воскрешати,
Аби вогонь гуманності не зник.
Добро незгасне... ніби крити ні́чим,
Живи-люби собі без перешкод...
То хто ж нещадно душі покалічив,
Що світ у злобі втопиться от-от?
Все важче віднайти зато́ку істин,
Брехні та правди рі́ки - упритул.
Де вчора тільки процвітало місто,
Сьогодні - багновиця і намул.
І янгол, певно, поламає крила
В капкані непробудної пітьми...
Якщо любов уб'є зневаги брила,
За що нас нарекли тоді людьми?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608230
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 01.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FVqkSt0bqIE[/youtube]
[i][color="#050c36"]Ніченька - ворона темнопера,
Дочекавшись терпеливо сме́рку,
Зорями засі́яла озера...
Небеса - немов душі́ люстерко.
Сич розрізав миттю тишу криком,
Шелеснуло щось у лісі. Лячно!
Темрява - страховисько безлике-
Поглина дерева необачні.
Вітру таємничо-рвійний подих
Колихає постаті розмиті.
Золото хтось ки́дає у во́ди,
Сипле перла з вічної блакиті.
Ніч на осоці́ "Ноктюрн" Шопена
Виграє майстерно, як музи́ка.
Я, почувши со́ло незбагненне,
Сторопіла, ніби без"язика.
Хто це причаївся за спиною?-
Неземна приваблива білявка...
Слухає мелодію зі мною
Лісова красуня диво-Мавка.
------------------------------------------------------------------------
[color="#050c36"][/i]
НОКТЮРН (фр. nocture - нічний) - лірична наспівна мелодична п’єса, зміст якої пов’язаний з художніми образами ночі. Зразки Н. - в творчості В.А.Моцарта, Й.Гайдна, Ф.Шопена, Р.Шумана, М.Лисенка, М.Глінки, К.Дебюссі, П.Чайковського та інших.
ЛЮСТЕ́РКО, а, с., діал. Дзеркальце (у 1 знач.). Ой венгерко, венгерко, венгерко! Позич мені люстерко, люстерко (Укр. нар. пісня)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607755
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 19.09.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4sCkAvh50Vs[/youtube]
Поме́жи темряви шукаю суть...
Немає сві́точа... Брехні - по вінця!
А де знайти премудрого всеві́дця?
Куди мене шляхи ці заведуть?
Витка́ дорога... Може - напростець?..
У глушину́ жене шалена сила,
Гроза нестримно рве усі вітрила,
Але живе ще у мені борець!
Не втримає порив жаги тюрма-
Камінні мури лютого суча́сся...
Чи хочеш, доле, аби я здалася?
Е ні, химернице: дурних нема!
Забуту мрію віднайду́ на дні,
Складу із неї світле орига́мі.
Хай ка́зиться облу́да у нетя́мі:
Я ви́граю себе у цій борні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607250
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 17.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.09.2015
Не лякай ти мене, хитра Осене,
Пеленою розлуки-печалі,
Я надіями голими-босими
Уторовую мрій магістралі.
Не точи, не точи серце ша́шелем
І не пий мене всю до останку.
Що служило метою і важелем,
Не зривай, наче вітер фіранку.
Укладає жалі́ доля стосами,
Передрібнює щастя у мли́во...
Не лякай безнадією, Осене -
Я віднині на диво смілива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605989
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 12.09.2015
[i]Зачекався мене на піщаному
ти узбережжі...
Я до тебе прийду…
через біль...
урагани, погром!..
Ніжно глянеш у вічі,
погладиш волосся уперше.
Нехай заздрять усі, що нам
хо́роше буде обом.
Припливу я із мандрів шалених
в обійми зати́шні,
У лагуну безві́тря полину
з лабет метушні.
Поєднаємо душі наві́ки...
Ми - Ла́кшмі та Ви́шну.
І в ідилії-гавані
бурі мені не страшні.
Я читатиму серце твоє,
як молитву,
як мантру .
Зарина́ючи в лоно душі,
мов у Лотоса Храм .
Все! доволі кохання лишати
на потім, на завтра.
Я прийду...
подаровані крила
жагою віддам.[/i]
------------------------------------------------------------------
[b]Вишну[/b] -́в індуїзмі один з найважливіших і найбільш шанованих богів, хранитель світобудови.
[b]Лакшмі[/b] — дружина Вишну, місячна богиня щасливої долі і процвітання. Вважається, що вона приносить добробут і благословення людям. Також Лакшмі — богиня, що уособлює щедрість, щастя, бездоганність і справжню красу.
[b]Храм Лотоса[/b] - бахаїстський храм, розташований у місті Нью-Делі в Індії. Побудований у формі лотоса(27 кам’яних пелюсток з бетону покриті грецьким мармуром, а в центральний зал можна потрапити через 9 дверей). Відкритий для людей різних віросповідань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605402
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 10.09.2015
[i]Постаю я для тебе звабою
найніжнішою, таємничою,
неземної любові фарбою
нашу ніч жарку́ возвеличую.
Заплітаються душі бантиком,
завмирає світ (як же со́лодко!)
Не зима, не холодна Арктика -
Афродіта я (якщо коротко).
Забуваю своє збентеження
(навигадую-навидумую!)
І маршрути думок вистежую...
Буду милою, страшно любою
(Може, трішки лиш вередухою)
і у ватру палку бажаннячко
намольфаривши, я роздмухаю.
P.S.[b]От що ж робить з людьми коханнячко?![/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604951
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 07.09.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rpOnd7U4cRU[/youtube]
Наш Дух нескоримий родився у [i]Дикому Полі[/i],
Узявши початок в ясно́му мечі [i]Перуна[/i].
Достатньо у ньому геройства, повстання доволі,
Відлунює подвиги праведні кобзи струна.
З очей Мамая́́́ та із погляду батька Богдана
Крізь терни часів підіймаються бурі звитяг.
Туди, де тризубцем зоріє свобода жада́на,
У вільні світи наша Доля второвує шлях.
Не зникла з нутра іще Віра, Любов і Надія,
Не стер ідеали монгольський кинжал-[i]ятаган[/i].
Ми відсіч могутню дали москалю-лиходію:
Живе в нас [i]Чупринка-Шухевич[/i], і [i]Кук[/i], і [i]Степан[/i].
Здобудемо Волю! Наси́титься врешті [i]Морана[/i]...
Візьмем у котел ненажерливе ки́шло жуків.
Неначе [i] зело неспалиме[/i], країна постане,
Відкинувши кляте ярмище наві́ки-вікі́в!
[b]Ди́ке По́ле[/b] — у вузькому розумінні історична назва нерозмежованих і слабо заселених причорноморських степів. У 15 ст. тут сформувалося українське козацтво.
[b]Перун[/b] - у слов"янських віруваннях бог наймогутніших божественних сил неба і землі, блискавки і грому.Захисник воїв на полі ратної борні. Одним із його атрибутів є меч.
[b]Ятаган[/b] - старовинна холодна зброя, середня між шаблею і кинджалом, що має фігурний вигин, увігнуте лезо; поширена у народів Близького й Середнього Сходу.
[b]Рома́н Осипович Шухе́вич[/b] - генерал-хорунжий, головнокомандувач Української повстанської армії. Мав кілька псевдо:«Білий», «Дзвін», «Роман Лозовський», «Степан», «Чернець», «Чух», «Тур», «Тарас Чупринка».
[b]Васи́ль Степа́нович Кук [/b](псевдо: «Василь Коваль», «Юрко Леміш», «Ле», «Медвідь») (* 11 січня 1913, Красне, нині Буський район, Львівська область — † 9 вересня 2007, м. Київ) — генерал-хорунжий, головнокомандувач УПА з 1950 (після загибелі Р. Шухевича). 1954 року був заарештований і відсидів у радянських в'язницях і таборах, не дочекавшися суду, 6 років. Останні роки проживав у Києві.
[b]Степа́н Андрі́йович Банде́ра[/b] - ідеолог і теоретик українського націоналістичного руху ХХ століття, після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН-Б.
[b]Морана[/b] -Мара ( Марена) – слов’янська богиня зла, темної ночі, страшних сновидінь, мору, хвороб, смерті та володарка Підземного Світу – Наві. Вважалася уособленням всіх нечистих сил.
Неспалиме зело (неопалима купина,ясенець) – таємнича рослина, описана у легендах та П’ятикнижжі, що не згорає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604898
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 07.09.2015
[i]Малюю очі щастя на піску,
Шифрую їх, немов послання інків.
Я виграла в палкому поєдинку
Опору на хитливому містку.
В неоні зір запалюю вогнем
Іскру жаги в сузір'ї Оріона,
Стою перед тобою безборонна
І втілююсь у мрію, у тотем.
На зло добі байдужій і черствій
Горю нестримно в полум'ї Сварога
Біжу розпатлана і босонога
В твої обійми - в же́вриво стихій.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604428
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 06.09.2015
[b][i]моєму Чупринці[/i][/b]
[i]Коли серце стискають щосили
жорстокі лещата,
У душі буревії, лавина пекуча...
Штормить!
Мудра доля дає щось насправді
коштовне пізнати,
Крізь асфальти доріг натягнувши
невидиму нить.
Перетворює вперто у розквіт,
у щастя, в усм́ішки
Терабайти жалю, кіловати
шалених напруг.
Утікає печаль у ліси і поля
тишком-нишком,
Якщо поруч є ти - нефальшивий,
хороший мій друг.
Непідкупні поради, слова,
що вплітаєш у ві́рші,
Як повітря цілюще.
Без нього і я вже не я.
Коли важко тобі, мені, друже,
напевно, ще гірше...
Знай: для мене не має ціни
щира дружба твоя![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603273
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 31.08.2015
Чудес на світі, кажеш, не буває ?
Це виправдальні вироки нікчем.
За ґратами вікна - блаженні двоє
Танцюють танґо просто під дощем.
І вже ходу гальмують перехожі.
Цікаві з вікон голови стирчать,
Принишкли та отерпли в насторожі,
Покинули каструлі, фільми й чат.
Усенький світ мов зала театральна
В причасті всепрощальному застиг.
Є Він, Вона, і мить оця вінчальна,
Де дощ - лиш декорація для них.
І марили, і плакали довкола.
Наповнював небесний Водолій
Серця, немов посудини Ґрааля
Терпки́м коктейлем споминів і мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603138
дата надходження 30.08.2015
дата закладки 31.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2015
Ти – моє перше кохання.
Останнє уже було.
Ліна Костенко
Кінець весни... Цвіте бузок, а у моєму серці знову народжується спогад. Власне, він звідти нікуди не дівається впродовж року, та ніжний аромат спрожогу штовхає мене у далеке минуле.
Як же я любила літні вакації! Бо не треба виконувати домашні завдання? Ні!
Бо можна подовше з хлопцями пограти футбол? Ні! Принаймні не ці мотиви були головними, щоби чекати червня, наче дощу у страшну посуху. Мені настільки подобався час літнього відпочинку, бо я приїжджала до бабусі у село. Звичайно, я любила її і люблю, але суть не у цьому, а у чомусь (точніше сказати - комусь) іншому. У тієї причини були голубі очі...
Наше перше і останнє побачення відбулося у дуже вишуканому місці - у кущах бузку . Він, як галантний джентельмен, запропонував зустрітися у цей вечір, я - манірна леді - довго вагалася (десь, може, секундочку) і погодилася. Запах безу створював чудову атмосферу рандеву. Ми про щось розмовляли... В нього чудовий голос і, до речі, музичний слух (батьки музиканти, тож, певно, генами передалося)... Як доказ, що здибанка все-таки була серйозною, герой мого дитячого роману чмокнув мене... І - світ поплив, іскри, фестивалі, феєрверки... "Злочин" був розкритий... Саме у момент заповітного "чмок" повз кущі проходила моя бабуся. Зранку мене зацькували: "Таке мале, а вже цілується". Звичайно, це було по-доброму, як і "Ну все, тепер точно вас одружимо"(хоча у кожному жарті...). Наші бабусі були подругами і колись мали намір поєднати у шлюбі мою маму і сина сусідки-приятельки, але не склалося... Хотіли реваншу, мабуть...
Доля розставила свої акценти. Він виріс, дуже рано створив сім'ю. Мене почали вабити вже карі очі (така непостійна, що поробиш!). Та це зовсім інша історія... А ніжно-фіолетовий бузок став символом першого кохання. Може, тому я так люблю цей колір і кінець весни?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601109
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 21.08.2015
[color="#690d0d"][i]Виліпила з мрії амфору любові,
Щоб черпати силу з диво-джерела.
Та, коли зустріла щастя чорноброве,
Створена посуда стала замала.
Глина розлетілась на маленькі дрі́зки,
Закрутило сонце голову мою.
Ми зустрілись, милий, там, біля берізки...
І здались обоє в рівному бою!
Ти приборкав хутко дівчину-бунтарку...
...Душ тонке єднання, тіл п'янке злиття...
Хитро мене викрав, посадив на хмарку...
Залишився спогад на усе життя. [/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600706
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 19.08.2015
[i] Вбери-но білу сукню
на тіло на прогінне,
на виґронені перса
і лебідь живота.
Вбери-но гарну сукню
і усміхнись лукаво
і загучи хапливо,
як скрипка, з-за плеча.[/i]
Василь Стус
Одягну білу сукню для тебе із ніжної зваби
плавні вигини тіла покриє легенький сатин.
І з'їдатимуть очі мене - неймовірні нахаби!
Я зійду у реальність з твоїх ілюзорних картин.
Малюватимем щастя нестримно-солодке з натури,
і не спинить ніхто буревію і зливи дует.
Ти сміливо зруйнуєш іще неприборкані мури
зі спокусою в парі, з поривом жаги тет-а-тет.
Усі рамки зірвеш, обійдеш неприступні кордони,
нас охопить раптово шаленства і мрії завій.
Ми дізнаємося, що бажання буває бездонне...
А опісля, коханий, ти знову поринеш у бій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599312
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 13.08.2015
[i]Дякую, друже![/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598465
Душа, гірким вином орошена,
Піднялася на власний Арарат.
Планую злочин, мов у "Друзях Оушена",
(Мовчить сумління - мій одвічний кат) -
Краду у себе біль, щоб не спалив мене,
Стираю файли втрачених надій.
Нове? далеке? приспане? нестримане!
Росте бажання у мені. Не стій!
Збирайся, серце! Вірні обладунки - ось,
Іди на бій зі зграєю ворон.
Зітри з обличчя недовіри паморозь,
Зніми з очей забрало заборон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599029
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 12.08.2015
Якби ти знав, яку палючу лаву
Твоє бунтарство зроджує в мені.
Життю лишивши тіло як заставу,
Лечу душею на очей вогні.
І завмираю кожен раз нестямно,
Коли жене на тебе люто "Град".
Ти не один є у бою, затям-но!
Вірші мої-невидимий солдат.
До перемоги! Сміло розірви цю
Обридлу всім неволі чорну кліть.
Поглянь на мене, любий мій сміливцю,
Непереможно крізь вікно століть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598595
дата надходження 09.08.2015
дата закладки 09.08.2015