Ми не будем такими, якими були.
Ми назавжди вже іншими стали.
І не зможемо жити, як вчора жили, –
Нас змінили снарядів метали.
Україна позвала і ми без вагань
Захистити Вітчизну постали.
Між життям і між смертю утратилась грань,
В нас стріляли і ми не мовчали.
На війні є закон: « як не ти – він тебе!»
Тільки ми – рідну землю бороним.
І відважно б’ємось, не жалієм себе.
Хай над ворогом крячуть ворони.
Ми не хочем вбивать, та до нас ви прийшли,
Щоб поставити всіх на коліна.
І безстрашність влилась! Ми не ті, що були!
Бо в тяжкий час позвала країна.
Темні сили зійдуть, як сніги по весні.
Мов та квітка розквітне Вкраїна.
Та криваві бої будуть снитися в сні,
І весь шлях визволителя – сина.
Рік за роком промчать.
Садом стане земля, заростуть полинами окопи.
Тільки пам'ять ще довго нам буде кричать,
Щоб полеглих героїв завжди пам'ятать,
Вороги, яких звали - «Укропи».
13.03.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651775
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Не понимаю, что же изменилось.
Погода, время, век, мои желанья?
Возможно, что-то ночью мне приснилось,
Достав из тайников воспоминанья.
Но душат слезы, в горле горьким комом
Запекся крик, как пролитая кровь…
Проснулась с чувством острым, незнакомым –
Припомнить все стараюсь вновь и вновь,
Но бесполезно, просто льются слезы.
День пасмурный способствует тоске –
Он обещает поздние морозы,
А мне б следы оставить на песке
У кромки моря. Слушать шум прибоя.
В лучах заката где-то танцевать.
И чтобы снова не было покоя,
И чтобы снова было двадцать пять…
Не понимаю, что же изменилось?
Весна пришла, но осень на душе.
Наверное, что-то все-таки приснилось –
Возможно рай, который в шалаше…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651733
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Даже если война войною
И стреляют со всех сторон,
Буду я за твоей спиною
Не боясь подавать патрон.
И пускай среди волчьей своры
Каждый первый мне будет враг,
На душе тяжелы оковы -
Мне теперь без тебя никак.
Ну и пусть беспощадна битва
И не важно, где правда-ложь...
P.S. Моё сердце собьётся с ритма,
Если ты навсегда уйдёшь.
14.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645626
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Серце обпечене полум"ям.
Спокою пошук облиш.
Стань до останньої сповіді-
Полум"ям в серці Париж.
Жаб"яча лапка- не каша?
Каша. А нині ще й наша...
Зброю олією вимасти,
Вирий бліндаж у кутку,
В кого котедж (чи хатинонька)
Краєм села у бузку.
...світ значно більший, ніж треба...
Світ вже надходить по тебе.
Часу удосталь ти матимеш
Злити вірші у гальюн.
В ньому ж-бо скоро й писатимеш
Ту писанину свою.
...вклади в афери Мавроді-
Стануть вони у пригоді?
"Совість" ти, вчавлена, нації
У ізоляціонізм,
Мрієш надійно сховатися
В "метаквітчастій" фігні?
...треба б відзначити, схоже,
Тих, хто читать її може...
Мильної опери серія...
Щастям уквітчаний край...
Тільки про Римську імперію
Й варварів не забувай.
...бо до Прогресу- стежки.
...а по узбіччях- кістки...
Баїньки. На ніч вдягаємо
Бронежилет від Кутюр.
Виживем- знову "злабаємо"
Метаквітчастий гламур...
...тих, хто такому навчили,
Варто б підняти на вила...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115111411072
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621084
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 15.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.11.2015
Байдужий Всесвіт і сухе вино.
Гірчить кохання і солодка мука.
Емоції керують нами. Зло
Зайшло у серце. Без жодного стуку.
Минає час, рожевий світ зникає
І, як над прірвою - ти просто крок зроби.
На серці опонент клеймо вже випікає,
Воно кричить гучніш сердитої юрби.
Емоції, слова стають на смак терпкими.
А спогади-кати за шию узялись.
В оцім страшнім бою, під владою рутини,
Образа верх взяла. І всі їй поклялись.
У нутрощах – мороз, все льодом вже зігріто.
А серце під замком. Воно ледь-ледь живить.
І не людина вже –розбитеє корито,
Поточене усе. БайдУже. Не болить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614118
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Він заплітав її волосся,
Любив торкатися веснянок,
Мабуть, йому це все здалося
І поцілунок наостанок.
Він так любив її усмі́шку
І цілувати до півночі.
Такі знайомі, щирі, вірні
До болю рідні карі очі.
Він дарував їй ніжні квіти,
Варив їй каву в зимній ранок.
Він так любив її любити
І поцілунок наостанок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614092
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Тримаєш мене в долонях,
Як пташку в неволі в полоні,
Як пташку у клітці без стін,
Щоб в'язню не встати з колін.
Приходиш до мене ночами,
Приходиш думками та снами,
Приносиш свій дзвін і свій спів,
Щоб дурню не встати з колін.
І стрічку шовкову, як ланці,
Що звились довкола у танці,
Довкола моєї горлянки
Тримаєш на відстані слів.
Так міцно стискаєш ті пута,
Довкола отрута, отрута!
Ні шагу не можу без болі,
На те була чиясь воля...
І місяць по кімнаті,
Не дасть мені збрехати,
Що вкотре не можу спати,
Бо ти увісні...
Тримаєш і мучиш,
Кричу - та ти не чуєш!
Ні далі ні ближче,
Душа, як попелище...
Як голий, що на морозі,
Очей твоїх в облозі,
Завершить би цей спів,
Бо сил нема, - нема слів.
Тримаєш так ніжно в долонях,
Як пташку у вольнім полоні,
На відстані палких слів,
Сумний пташиний той спів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598097
дата надходження 06.08.2015
дата закладки 06.08.2015