Зацвіла калина, як вогонь горіла,
Молода дівчина Господа молила.
Щоб війни не було і скінчилась смута,
Щоб її молитва та й була почута.
Тулиться в калину, сумом оповила,
У ногах для неї горбиком могила.
Вбили бо на сході кляті московити,
Братика немає, як їй уявити.
Слізьми горе бідній уже не залляти,
Братика з могили уже не підняти,
У куточку гірко блимає лампада.
Молиться дівчина за друга солдата.
Розвіває вітер довгі білі коси,
Журяться у долах посивілі роси.
Запалила свічку щоби не гнівили,
Повернись до хати орле білокрилий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805232
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 04.09.2018
Читай стихи не торопясь
Ведь в них за каждым словом
Сокрыта потайная связь
С далёким, родниковым.
С мечтой несбывшихся надежд
И памятью потерь.
Оставлен пройденный рубеж,
Открыта в завтра дверь.
В словах обида и любовь,
Прожитой жизни тень.
Звук отходящих поездов,
Цветущая сирень.
Читай стихи не торопясь
Чтобы смогла успеть
Проснуться чувственная связь
И в сердце залететь.
А если времени в обрез
Оставь всё на потом
И стихотворный влажный срез,
Что спрятан в книжный том.
04.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798113
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 04.07.2018
Вже давно не була я удома
Зачекалась родина моя
Та родина, то батьківська хата
Що осталась стояти одна.
Край дороги стоїть наче мати
Виглядає здалека дітей
Як хустиною, смутком покрита
Витираючи сльози з очей.
Бо ці очі, то вікна оселі
Потемніли з роками вони
А ті сльози,то плачуть ікони
Що остались висіть на стіні.
Приїжджайте до мене ви діти
Як колись, до батьків із доріг
Бережу я у стінах тепло їх
На подвірї їх ваш радісний сміх.
Ці доріжки, що ви протоптали
Застеляю рясним споришем
Ту криницю, що ви воду брали
Накриваю зеленим плющем.
Приїжджайте до рідних та близьких
У покої лежать за селом
Молять Бога за вас вони діти
Припадіть до них вдячно чолом.
Вже давно не була я удома
Зажурилась родина моя
Та родина, то батьківська хата
Крик душі, спогад серця вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797659
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 01.07.2018
Всё чаще так хочется просто,
Одевшись легко и неброско,
Средь ёлочек детского роста
По парку пройтись, не спеша,
Вальяжно по тропам-подмосткам
(как ходят за премией Оскар),
Смакуя глоточками воздух -
Пускай отдыхает душа.
Дорожек лихие зигзаги...
Как в жизни: то пни, то коряги -
Одна за другой передряги,
Но выход, конечно же, есть -
Ещё не досказана сага.
В режиме степенного шага
Пытаюсь уйти от напряга,
И думаю, где бы присесть...
Сегодня безлюдно и пусто,
На сердце немножечко грустно...
Я выскочил, видно, из русла
И бьюсь, словно рыба об лёд.
На этой тропинке мне узко.
Нужна, чтобы не было тускло,
Мозгам моим перезагрузка,
А то уже дым аж идёт.
Так жизнь незаметно несётся...
Ольха от усталости гнётся,
И свет проникает от солнца
Сквозь листья на спинку скамьи.
Ну, если уж лучик пробьётся,
То мы и подавно, прорвёмся,
Утихнут фонтаны эмоций,
И сгинут тревоги мои.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796692
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 22.06.2018
Люблю смотреть на облака.
Они как море и река,
Когда опять за горизонт
Садится солнце, словно зонт.
Картина чудная всегда
- Таинственна, торжественна.
Лучи всё меньше светят нам,
Внимая больше облакам.
И тишина приходит вдруг.
Она- всегда желанный друг.
Пора природе отдыхать
И день ложится тоже спать.
Пусть всё спокойно отдохнёт,
Ведь дел всегда невпроворот.
Давайте вспомним вечер, день;
Конечно если нам не лень.
Плывут по небу облака.
Уносит жизни их река.
Другие, словно снег и лёд,
Не сразу двинутся вперёд.
Забрались выше в небеса
И распростёрлись как леса.
Они, как ребус и кроссворд.
То словно пинчер- классный торт.
Всё в этом мире неспроста.
Земля, природа, небеса.
Непросто так из далека
Летят по небу облака.
Май 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793906
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 22.06.2018
Дивна оця істина життя:
Ми бажаєм те, чого немає,
І втрачаєм це без каяття,
Зовсім без жалю і не страждаєм.
Ображаєм тих, хто любить нас.
Думаєм: та що там, все минеться.
Час пройде й гикнеться ще не раз,
Бумерангом в серці відгукнеться.
Час суворий вчитель, не пробачить
За гріхи, що скоєні підчас.
Хай душа черства все ж не заплаче,
Та отрима здачу кожен раз.
Не примусить бумеранг чекати,
Може відплатить за зло й добро.
Лиш потрібно просто добре знати:
Не носіть образника тавро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796662
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 22.06.2018
В твоих глазах увидел счастье
И отражение любви.
Пусть не постигнет нас ненастье
И будут солнечные дни.
В твоих глазах восходит солнце
И небо синее всегда,
И лучик нежный на оконце
-Твой взгляд. Счастливые глаза.
В твоих глазах увидел море
И в зной прохладой освежит,
И с плеч слетают словно горы.
Твой взгляд согреет, вдохновит.
В твоих глазах оазис счастья
Чудесной, нежной красоты.
В нём место есть любви и страсти,
И исполняются мечты.
В твоих глазах всегда лишь лето
И очень тёплая весна.
Но всё-же в них бывает редко
Зачем-то осень иногда.
Твои глаза магнитом манят,
В них утешаются сердца.
Они в любви, они не ранят,
Они прекрасные всегда.
В твоих глазах увидел душу.
В ней отражение добра.
Душа сказала:"Сердце слушай!
Пусть будет только красота!"
Я восхищён великой тайной
Разумной жизни на Земле.
Хотя в ней всякое бывает.
Есть место "вечной мерзлоте".
Глаза любимой укрепляют
Всегда на жизненном пути.
Порою даже воскрешают,
Когда тяжёлые вдруг дни.
Глаза, лицо, ты вся такая
-Из сказки фея наяву.
И это Женщина любая.
Всех воспеваю красоту!
И каждая почти Принцесса!
Свой цвет, узор и аромат.
Мужчина увлечён процессом
Познать загадочный Ваш сад!
Вам этот стих я посвящаю!
Мужчин умеете любить!
Добра-любви-тепла желаю!
Под мирным небом Вместе жить!
Май- июнь 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795764
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 21.06.2018
Хочу любить и быть любимым.
Хочу тобою обладать.
Горю тоскою, негою томимый
Смотрю, но не могу тебе сказать.
Как объяснить ту необъятность,
Что охватила вдруг меня?
Ведь ты пришла, моя внезапность,
Звездою яркой, жизнь зажгла.
В лучах твоей любви, родная,
Я оживаю вновь и вновь,
И оживая - восклицаю:
Да здравствует бессмертная любовь!
1979
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775337
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 18.06.2018
Скільки себе пам"ятає, вона вишиває.Від кого навчилася?Уже й не знає.
Мабуть передалося з молоком матері.Бо в родині їхній усі жінки займалися
цим рукоділлям.І мама, і бабуся, усі тітки та сестри.
Давно нема уже матінки, тим більше бабусі.Але їхні вишиванки Тетяна бе-
реже, як найдорожчу реліквію.Та й сама уже вишила чимало.Блузи, сороч-
ки і собі й доньці та онучкам, яких у неї четверо.Навіть маленькій правнучці Тетянці, яку й назвали в її честь, теж сорочечку вишила.
У хаті в цієї жінки теж все у вишиванках.Коли дивишся на стіл, то таке
враження, ніби хтось необережно розсипав ягоди калини.Та це скатертина
так розшита.Подушки, серветки, навіть килими й килимові доріжки - усе
квітує вишиванками.Ступаєш по підлозі, наче ідеш полем чи лугом, скрізь
ромашки, м"ята, незабудки та барвінок.І не віриться, що це так майстерно
вишита килимова доріжка.А скільки вишиваних рушників!Багато із них Тетяна Олексіївна подарувала у місцевий храм.І білі, і темні.Але всі такі чудові.А ще ікони.Усе це витвір рук сільської майстрині.
Красувалися її роботи і на районних та обласних виставках народно-прик-
ладного мистецтва.Має вона чимало відзнак.Та найбільшою втіхою для неї
є те, що є кому передати своє знання та вміння.Старші онучки теж захоп-
люються цим рукоділлям.Уже й бабусі дарують свої роботи.Знають, що
це для неї найбільша радість та задоволення.
І тішиться творча душа сільської літньої жінки, що мистецтво вишивання
не зникне, понесуть його в життя її нащадки.Ця краса зачаровуватиме
й радуватиме наступні покоління.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789081
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 18.06.2018
Тянется долгий миг
Вдоль телефонного провода...
Ты меня обними,
Просто вот так, без повода.
Тает в углу свеча...
Счастье мое негромкое -
У твоего плеча
Стану опять девчонкою.
Тайну твоих ладонь
Мне разгадать так хочется.
Жарки в них, как огонь,
Нежности-полуночницы.
Грусть разлетится в пыль
В теплом прикосновении.
Сказкою станет быль
В светлые те мгновения.
Смотрит в окно луна
Взглядом игривой скромницы.
Тайнами ночь полна
Нашей с тобой бессонницы.
Где-то у сонных крыш
Звезды гуляют парами.
Нашу любовь хранишь
Глаз колдовскими чарами.
В тихом касаньи рук
Мы нашего счастья узники.
Сердца твоего стук -
Лучшая в мире музыка.
26.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796103
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018
Мої слова розсипались, як листя,
Таке сухе, зотліле - листопад.
А були перли - тільки вітер свище.
Я втомлена від марності порад,
.......
В цій осені, коли в душі весна!
А жаль навколо - стіни із паперу,
Ніяк не впадуть, домислів війна;
Коли вже вітер їх з минулого забере?
......
Бо нас жде пустка, висохла пустеля.
Не буде й осені, із часу лиш пісок...
І стіни, що коробками до стелі,
Допоки ти не зробиш перший крок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796055
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018
Пустые разговоры, сплетни, слухи,
Мы часто время тратим просто так.
Что мы, живем, иль маемся со скуки?
Все это так затягивает нас…
А годы ведь летят неумолимо,
Как лист опавший, сорванный с куста,
Увы и ах, но все проходит мимо…
Еще обидней, если жизнь пуста.
Ты смотришь вдаль, и кажется, что вечно
Теченье дней, столетий, и веков.
На самом деле очень скоротечно,
Как жаль мне в пустоту летящих слов.
Слова - не жизнь, поступок и итоги,
Вот что есть правда, сущность бытия,
И делайте вы побыстрее ноги,
От болтунов. Ведь главное - быть «Я».
© Copyright: Елена Пархомчук, 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796046
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018
O, друже мій, не йди, іще зарано,
Наш спільний шлях поборе наплив хвиль,
Тримаймось цупко, не страшні тумани,
Коли ми разом, вистачить зусиль!
Як я спіткнуся, ти тримай за руку,
А я тебе в потребі піддержу,
Обнявшися , відтягнемо розлуку,
Хай час пливе, заоремо межу!
І хоч бувають бурі й сильні зливи,
Вони минають, сонце володар,
Зникає темінь, золотіють ниви,
Бо світло -це і є Господній дар!
Бог це любов, а ми краплинки Бога,
Поєднані зі світлом назавжди,
Життя одне , у всіх одна дорога,
Ступаймо завжди в Господа сліди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796042
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2018
Пісня гаєм котилась,
Бігла стежка вужем.
В шлюб калина рядилась,
Милувалась лицем.
Хмарка даль ворожила,
Краплі впали дощем.
Синій кошик пошила,
В тінь лягла під кущем.
Наче щойно із снива,
Соловейко співав.
Промінь теплого дива,
Світлом в душу упав.
Заворожений дивом,
Я в діброві стою.
Заколиханий снивом,
П'ю чарівність в гаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794643
дата надходження 06.06.2018
дата закладки 17.06.2018
Стучит февраль по проводам
Морзянку снежных поцелуев
И туч нависла череда,
О ясном солнышке тоскуя.
Не видно крыш, лишь белый снег
И запорошены тропинки
И холод, кажется, на век
Плетет на сердце паутинки.
Сжимая волю в кулачок,
Вдохну морозный запах ночи...
Кружится времени волчок,
Печаль мою стирать не хочет.
И гулким эхом в голове
Застряли твоих слов удары.
Зима с метелью во главе
Нашей любви, увы, не пара.
Мы в дань отдали февралю
Невыносимое прощанье,
Когда глаза кричат "Люблю",
А губы шепчут "До свиданья".
22.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796015
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018
Спасибі тим рукам, святим і життєдайним,
Яким життя людське не лишень звук,-
Крізь серце - біль, утрати і страждання -
Обнялась радість з розпачами мук
Спасибі тим рукам, що мають чисті душі,
А в душу цю приходить в гості Бог,
За світло в ній і за надмірну ношу,
За всіх, хто вирваний із пазурів тривог
За тих, хто смак життя відчули знову:
Їх холод смерті не зумів догнать.
Спасибі, Люди ВАМ, за вашу втому
За щастя матері і світлий крик дитят
Спасибі людям тим, в кім слово" СОВІСТЬ"
Межує з словом"БОГ" або ж "СВЯТІ",
Вітри байдужості не віють їм натомість...
Спасибі вам за руки золоті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796033
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018
Я до тебе спішу мій коханий,
Через поле іду навпростець.
Де ромашки, де м'ята духм'яна,
Де квітує так рясно чебрець.
Сонце ніжно цілує у щічки,
Вітер коси куйовдить мені.
А у мене усмішка на личку
І співають в душі солов'ї.
Незабудки і небо злилися,
У єдину всецілу блакить.
Ріки у береги розлилися
І роса під ногами бринить.
Я іду, я спішу мій коханий,
Щоб упасти в обійми твої.
Біль відійде, загояться рани,
Як уста доторкнуться мої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795930
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018
Тужавий щем зринав увись... курли,
Весняна ніч мелодію ковтала.
Понесли вдаль журавлики — бусли,
Далеко десь за обрієм лунала.
Як віск згорає лебедино день,
Зробився кажуть, я мудрішим.
Цей день, натхненнь моїх, і одкровень,
Чомусь здається є найголовнішим.
Життя маленьку часточку взяли,
Взяли самі і навіть не спитали.
Дні пакували складені в сури,
Прихід новий у світ цей готували?
А я ще тут живильний п'ю женьшень,
Цей світ душа покинуть не бажає.
Недоспівав ще тут своїх пісень,
В широких грудях серденько порхає.
Напевне ще потрібен тут Богам,
Не випито гірке, моє страждання.
Небесний не зготований вігвам,
Ще не наспіло вечора смеркання.
Весни буяння сонячно зірву,
Черпну у Бога райдужної мрії.
І допишу... нескінчену главу,
Не всі мої вже скошені надії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795047
дата надходження 09.06.2018
дата закладки 17.06.2018
Моє слово, як кремінь міцне,
Блиск яскравий у темряві зірки.
У полоні нейтралу гучне,
То комори моєї одвірки.
У словах войовничий мій дух,
Біль народу, зневаги й розпуки.
Холуїв вони ріжуть на слух,
Що ламають нам тружені руки.
Як роса моїй спраглій душі,
Ти безодня моєї трибуни.
Як в фундамент лягає в вірші,
Серця мого намолені струни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795665
дата надходження 14.06.2018
дата закладки 16.06.2018
Завмерла ніч і тишею бринить
Світило сонне причаїлось в хмарній пастці...
Він не забуде ту бентежну мить
Коли зустрів Її, оту, що пахне щастям...
Так тонко, ніжно, наче білий цвіт
Мов пелюстки в саду червневого жасмину
Всоталась в шкіру, в душу, в цілий світ
Запеленала щастям, мов малу дитину
Вона стелила м‘яко, ніби пух
Залюбленими, срібними словами, сміхом
В Її б долонях і вулкан потух
І вуркотів би в такт слухняно, мирно, тихо...
Він все б продав, віддав за майбуття
Удвох, за поцілунок вранішній зап‘ястя
Бо він вже знав - не шкода і життя
Коли пізнаєш Ту, що завжди пахне щастям
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793829
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 16.06.2018
О, Сердце женское - бездонный океан...
Ведь столько нежности вместить ты можешь.
И в вышине паришь как дельтаплан -
Все необъятное постичь ты хочешь.
Как разгадать загадку бытия?!
О, сколько же страданий переносишь!
Ты всем прощаешь и обиды сносишь...
Пытаешься принять, понять...
Полно любви, смирения и терпения,
Заботясь о семье - в ней созидая мир...
О сердце женском - поэтам вдохновение
Во все века! Не хватит лир!
О, Сердце женское - жемчужина в груди.
Сияет добротой, участием.
Им можно мир приобрести.
Пусть Бог хранит его - оно есть счастье!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780847
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 16.06.2018
Вітер впадає волоссям в очі,
Змушує відчути аромат моря душею.
Але душа її чорніша від ночі ,
Ніби похована під землею.
Її життя - лише існування
Без радощів, без надії, без друзів, без снів.
Лиш віри маленький шматочок бажання
Почути, хоч раз, ті декілька слів.
Дим з сигарети рідниться в легенях.
Тиша заповнює самотню кімнату.
Ще декілька вбивць у його кишенях,
Спробують вбити спогад про зраду.
Його думки десь далеко за хмарами,
Він знає, з нього вже досить страждання,
І ці думки малими примарами,
Прагнуть почути правду в словах про кохання.
Дві душі, що відчули зраду.
Дві людини, які все ще хочуть кохати.
Один в одно́му знайдуть лиш розраду,
Їм разом буде комфортно мовчати.
Їм дає ще один шанс життя,
Ним потрібно лише скористатись,
Йому - лиш покинути своє укриття,
А їй - лише привітатись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782024
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 16.06.2018
Ты, наверное, думал, что станешь здесь главным:
так хотелось бы - богом, хотя бы - врачом.
Только всё оборвалось внезапно-бесславно.
Оказалось, роман наш - вообще ни о чём.
Протирая корону, мечтал о победах...
Вдруг получится Цезарем? Нет? - палачом.
Ты хотел поиграть со мной, шпагой - по нервам.
Только шпага твоя маловата ещё.
Ты придумал игру, прописал весь сценарий,
но меня ознакомить с ним не захотел.
Я умею играть, но играю без правил,
так что выбраться целым - тебе не у дел.
Всё, о чём замышлял, я прочла между строчек
до того, как озвучил свои ты слова.
Зря красиво молчал... Посреди многоточий
проступила проказой фактура козла.
Не умеешь играть - не ходи на глубИны,
потому что не знаешь, кто встретится там.
Ты мечтал о короне из аквамарина,
чтобы рядом служанка... Но ты - не Ван Дамм,
Не герой ты из сказки, не добрый волшебник,
не годишься на сцену - масштабы не те.
Ты скрывал, но открылось - альфонс и нахлебник.
Неожиданно, правда? А как ты хотел?
Продолжать мотыльком по девчонкам мотаться,
попирать своей грязью надежды принцесс?
Да, случилось всё то, что должно было статься:
повстречавши меня, встретил ты свой конец.
Почему вдруг поник, где орлиная хватка?
Ты забыл свою роль, не поможет суфлёр.
Проиграл... Я сжимаю меча рукоятку.
Выбирай - хочешь плаху? А хочешь - костёр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783686
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018
Заглянути у очі правди
І не сказати "я боюсь".
Бо серце твоє невблаганне.
Та в ньому є любов. Клянусь.
Загляну Я у очі правди.
І не злякаюсь, не втечу.
А серце зазнає лиш травми.
Від болю навіть закричу.
То може краще б ми брехали.
Питаю в себе я не раз.
І горя б ми не зазнавали.
Та скоро прийде правди час.
І не спитає чи боїшся,
Бо правда - зброя нищівна.
Та це лиш сон і ти проснешся.
Як просинаюся і я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611864
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 03.03.2018
Я не исчезну с этого света,
Пока есть кофе, виски и сигареты.
Я молча растворюсь, когда придут запреты
На музыку, кино и свежие газеты.
Я оплачу счета, все подготовьте сметы.
Купите в космос мне дешёвые билеты.
Оставлю мусор весь: ненужные советы,
Вчерашние мечты, засохшие букеты.
Прощайте все понты, пирожные, конфеты,
Весенние цветы, любимые портреты.
Оставлю все посты и нежные приветы,
Нужны коль дураки и не нужны поэты.
Я не исчезну с этой планеты,
Пока есть кофе, виски и сигареты.
Я тихо растворюсь, когда придут запреты
На глупую любовь и вечные сонеты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779897
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018
[b][i][color="#b700ff"] Mon cher!
Яскраво світиться торшер,
Цілую твої вічі...
Люблю тебе!... Mon cher!
Мій любий, чоловіче!
Троянд чарівний беж,
По тілі і довкола...
Любов моя без меж,
Не розлюблю ніколи!
Ти - ніжність моїх снів,
Ти - річечка спокОю.
Ти - радість моїх днів
Так хОроше з тобою!
11 02 2018 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
Mon cher!---Мой дорогой! --переклад слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776597
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.02.2018
Поверни в моє серце весну,
Я благаю тебе поверни.
Пробуди від чарівного сну,
Ніжним дотиком ти пробуди.
Задзвенить мов струмочок струна
І луною полине туди.
Де коханням палає весна,
Де в цвіту потопають сади.
Поверни в моє серце любов
І гарячі свої почуття
Ти напій мою душу теплом
І залишся на ціле життя...
Поверни в моє серце весну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776422
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018
[color="#3700ff"][i][b][u]РЕАЛЬНІСТЬ[/u]
Насправді що існує,а що ні
- в реалі зрозуміється мені.
[u]ІСТИНА[/u]
Все дуже просто до банальності:
ІСТИНА-це Правильне відображення
об»єктивної реальності.
Потребує Істина
а чи конкретності,а чи абсолютизму,
а чи відносності,а чи об»єктивізму.
[u]МОЖЛИВІСТЬ[/u]
М. Не ґарантує результат невпевненої статі,
яка поклалась на «авось» у результаті.
[u]ПРАВДА[/u]
П.-те,що і Істина
потрібна для «благовіщення»!
Можна додати чесність,присягу
Закон і правдивість…у допомогу…
[u]ЖИТТЯ[/u]
Життя-буття,свідомість,сенс,
це Божа данність,чудо із чудес!
Це-біографія Людини від А до Я!
«Існую я»! А чи «Єсмь Я»!!!
[u]СОВІСТЬ[/u]
Включення почуття
моральної відповідальності
за свою поведінку!
Сумлінне усвідомлення
перед собою,суспільством
своїх вчинків!
[u]МИСЛЕННЯ[/u]
В цьому вислові я особисто
не скажу нічого нового.
Звернемось до давно вже відомого!
Мислення- це властивість мозку
високоорганізованої матерії,
що пов»язане з мовою.
[u]СЛОВО[/u]
Це засіб спілкування і одяг для думок!
То є магічна сила! І Слово-то є Бог!
[u]ДУМКА[/u]
Думка- це те,чим заповнена свідомість.
Це продукт мислення і його рухомість.
[u]ЛЮБОВ[/u]
Глибокі Почуття «Агапе», «Філіо» чи «Ерос»,
До особи протилежної статі чи чогось…
Це також Богом я б назвала!!!
Це всіх процесів по-кри-ва-ло!
[u]КОХАННЯ[/u]
Закоханість та і Кохання –
це не Любов ще,
а на неї сподівання.
[u]ЗНАННЯ[/u]
Досліджуй ,узагальнюй
сукупність відомостей
Які набув у процесі навчання ,
а потім світу передай!
[u]ДУША[/u]
Суть когось ,або чогось,когнітивна сфера…
Це основа у Людини,центр сокровенний…
[u]ЛЮДИНА[/u]
Творіння Боже ,творіння -диво!
Що дане нам у нашому образі,
сутності і фізіології.
Ми є Любові дивний подарунок!!!
ЛЮ-любов ДИ-диво НА-на...
і ми самі-не свої!
[u]ПРОСТІР — ЧАС[/u]
Штучний математичний
4-вимірний простір подій.
Людино,живи в тому...
просторі-часі і ДІЙ!!!!
[u]КРУГОЗІР[/u]
Обрій,огляд,кругогляд
Вширину,вперед,назад
Горизонт і круговид
Небокрай,також овид…
Бачить все навколо –зір,
Наш чудовий кругозір
[u]НООСФЕРА[/u]
Вплив Людини на біосферу-
то є Ноосфера.
Це питання потрібне для навчання –
ноосферного виховання.
[u]МРІЯ[/u]
Предмет думок і прагнень,
Нездійсненних бажань,
Витвір уяви недосяжний,
Фантазія та нереаль…
[u]МЕТА[/u]
Те,до чого люди прагнуть,
А чи хочуть досягти…
Ціль, мішень(для вправ) чи задум
План також чи зміст (життя),чи намір
Нам показують МЕТУ.
13.01.2018р.
/ на світлині---Образ Істини в епоху Нового Часу.
Істина в образі жінки.
Полотно Жуля Жозефа Лефевра./
д а л і б у д е
[/color]
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771077
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 10.02.2018
[color="#6200ff"][i][b]
Психології знання-це основа практик,
Все інфо про особистість- "глибина галактик"...
Власно кажучи,про себе треба усе знати,
Звідки думка прилетіла,де її палати??
ВІДЧУТТЯ… хвилюють ,будять,нас всіх мотивують.
Чи приємне,а чи ні бачать та і чують...
Нас Гукають йти,чи бігти,вірити,стрибати,
Деколи Кохати ,вірить чи фантазувати,
***
УЯВА - щось відтворює й сприймає,
Малює образи,предмети у думках
Вона То спить,то знову виникає
У власних відео і фото-картинках…
А ВЧИНКИ –то активність індивіда,
Чи намір,а чи рівень домагань…
Практична дія,ствердження людини
В життєвих сценах власних спілкувань…
А ІНТЕРЕСИ-це націленість особи
На вибраний цікавенький об"єкт
Бажання вдосконалення й жадоба
Покращити свій власний інтелект…
Інтенсивність подразнювального
Об»єкту
породжує яскраве СПРИЙНЯТТЯ
довільно чи мимовільно
у суб"єкта
діє на власні відчуття…
УВАГА-це приватна зосередженість Особи
На певному предметі чи об"єкті
І також його власні якісь спроби
Вдалого розподілення У. на «проспекті»
ЇЇ механізм досі незрозумілий,
Що є носієм- дослідили несміло
Має сліди вона-тимчасові зв"язки
ПАМ"ЯТЬ людині дає підказкИ…
МИСЛЕННЯ –формування і упорядкування ідей
Це розумні «ниточки півкульних плоскостей»
Вона розвивається,стверджується і старіє…
використовується матерією і навпаки…
Вона створює світ і живе у своєму світі…
неможливо не побачити матерії знакИ…
Віднайшовши людини СВІДОМІСТЬ...
І ПРО ГОЛОВНЕ:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771077
10.02.2018р.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776184
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 10.02.2018
Научись ,мой друг,отпускать людей,
Даже если боль,болей всех больней.
Люди взяли всё и хотят уйти.
Ты пойми одно-разошлись пути!
Ты отдал,что мог,что ещё отдать?
Время,прошлое не воротишь вспять.
Кто уйти готов,всё забрав с собой,
Растоптать готов дружбу и любовь.
Всёравно ему,уходящему
На любовь твою настоящую.
Всёравно,что ты сможешь не найти
Друга верного на своём пути.
Что останется на века с тобой
На душе тоска и на сердце боль.
Наплевать ему,уходящему
На тебя,мой друг,НАСТОЯЩЕГО!
Навсегда,на век разошлись пути.
Он давно решил и готов уйти.
Память о былом ты оставь себе.
Ведь нужна она лишь тебе..тебе...
Научись,мой друг,и в один из дней
Станет легче жить без таких людей.
Душу и любовь не дари за зря.
Осторожным будь,я прошу тебя!
25.12.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387659
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 07.02.2018
Бурхливий вітер в нічнім небі
Поміж зірок свій шлях проклав.
По місячній стежині лебідь
Летів, парив, до хмар волав.
Він кликав білу лебедицю
Прекрасну подругу свою.
Лісну, болотну підняв птицю
Й Полярну засвітив зорю.
Питав у всіх, де лебедиця,
Чи бачив хто її і де.
Стрічав розгублені лиш лиця
І сяйво місяця бліде.
А біля озера кохана
Вмирала тихо на траві.
Прострелена багріла рана,
Й палали крила у крові.
Піднявся високо він в гору
Й полинув вниз, немов стріла…
У ранішню, туманну пору
Ховала вірність їх імла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775070
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 05.02.2018
[color="#423e3e"][b][i] Я смотрю молча на снимок своей души.
Как много тут отпечатков, чужие следы.
Сколько всего тут осталось: от боли до смеха, и снов.
Простых и не очень случайно прожитых часов.
Чужих проходящих, неверных, забытых.
Финальных мелодий в сюжете розмытых.
Торжетсвеных слов, пустых обещаний,
обмытых слезами десятки страданий.
Почему не как камень душа тверда!?
она как бумага . то исписана то чиста.
Как книга где сотни разных страниц.
И малая искра сожжет-годами писаных лиц.
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771079
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 05.02.2018
Посеред міста пара зупинилась,
І раптом серце холодок пройняв,
Сказав : «Привіт, а ти таки змінилась
До невпізнаваності.»
( Але ти ж впізнав?)
Розмова ні про що собі точилась,
Душа закрита на засув, на клин.
«Давно не бачились, я радий, що зустрілись»,
(Два роки, місяць, день і шість годин).
Не просто їй всміхатись благородно,
Коли з-під ніг тікає геть земля.
Він скаже : « Стала ти холодна»,
(За Цельсієм – сто десять вниз нуля).
Та вона сильна. Хай в душі вулкани,
Він все зробив, щоб стала холодніш.
Вже так давно не кровоточить рана,
І сльози не течуть щоками більш.
На площі в місті стрілися обоє,
Недовга в них розмова та була.
Всі спогади розвіялись журбою,
А навкруги цвіла собі весна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734401
дата надходження 21.05.2017
дата закладки 03.01.2018
Разбросаны вещи, мобилка, салфетки,
Рыдала девчушка одна на кушетке.
Как всё было классно! На прошлой неделе,
Подружки работу найти ей сумели.
В vip-клинику, взяли её медсестрой,
Зато обещали оклад неплохой,
Побольше того, что даёт институт
Сотрудникам лучшим за долгий их труд.
Клиенты тут очень крутые персоны,
Из тех, у кого на счетах миллионы.
И всё хорошо вроде было сначала,
Она там всео6щей любимицей стала.
Но тем самым утром в большом коридоре
И встретилось ей настоящее горе.
Идёт по упругому ворсу ковра
Алмазов, браслетов и плоти гора.
Кто муж? Депутат? Или «авторитет» ?
По совести даже и разницы нет.
Сев в кресло у двери резной кабинета
Причёску поправила модница эта,
Поправила толстый, роскошный браслет
И царственно важно прошла в кабинет.
Ушла медсестричка к себе по делам,
Но вскоре послышался дьявольский гам!
«Мобилка и сумка остались на кресле
Где деньги?! Они были в сумки на месте!
Тут ваша девчонка одна пробегала!
Она, конечно, себе их забрала!
Пытались её успокоить врачи
Но важная гостья свирепо кричит,
Она была гневом до края полна!
«Она взяла деньги! И только она!
А нет – за неё заплатите мне сами!
Но завтра мы с мужем придём за деньгами!»
Понятно, с работы придется уйти
Но надо ещё ей и деньги найти!
Кто б их не украл, а платить нужно ей!
И нету защиты от этих людей.
И что тогда будет так страшно сказать.
Хоть с крыши бросайся, но жаль умирать.
И плачет она точно в детстве, негромко,
А рядом на стенке сверкает иконка,
Повешена кем- то из старых врачей,
Святой Николай нарисован на ней.
И вот ни единой молитвы не зная
Упала она пред Святым Николаем
«Пожалуйста, просит она, защити,
Ну как я могу эти деньги найти!
Ведь я их не крала, ведь ты это знаешь»
И снова по детски девчонка рыдает.
Сквозь слёзы ей виден лишь блеск позолоты
Но легче уже на душе, отчего то
Она отирать стала слёзы рукой,
Увидела, стал перед ней сам Святой.
И так говорит ей Святой Николай:
«Утешься, родная, так зря не рыдай.
Найдётся пропажа. Забудь своё горе.
Господь Милосерден» сказал Чудотворец.
«Не плачь» повторил и исчез тут же он.
Проснулась бедняжка. Увы, это сон.
Висит образок, как всегда, на стене,
А деньги придётся искать не во сне.
Но тут в её двери раздался лишь стук,
И слышны веселые крики подруг:
Вошел сам хозяин: «Ну, ты спасена!
Сейчас только что позвонила она,
Нашла дама деньги, в машине забыла!
А здесь нам такой то скандал закатила!
Да что же с тобою, ты хнычешь опять?
Тут надо не плакать, пора танцевать!»
Но девушка, слезы от счастья роняя,
Святителя славит, теперь, Николая!
18 декабря 2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766936
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 19.12.2017
Шкварчав мороз. Сичала хугавиця.
Луною відзивався вітросвист.
Закрила очі втомлена зірниця.
Сніг фіолетився, як аметист.
А він ішов крізь ніч і хуртовину,
Надіями розвіявши печаль.
Троянду пурпурову, мов дитину,
Коханій ніс, осилюючи даль.
Дрімає в кучугурах вантажівка,
Не в змозі подолати заметіль.
Не до снаги, мабуть, така мандрівка,
Якщо ніхто не жде, відсутня ціль.
Крізь шибку – світло. Мить – і вже веранда.
Обі́йми…Квітка…Та нехай мете…
І на морозі розквіта троянда,
Якщо кохання у серцях цвіте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766997
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 19.12.2017
Зимове небо. Місячна краса.
Легенький сніг на плечі осідає,
Тисячі свіч палають в небесах,
Як душі тих, кого уже немає.
Моя матусю! Ви давно не з нами
Та я сумую й мучуся ночами
На самоті журюся із зірками,
Що так і не подякувала мамі.
Народжувати – ні, довго вагались
Бо двоє діток у сім’ї було,
Спокуса й совість за життя змагались
Та все - таки добро перемогло.
Згадую, як сніжною зимою
Після купання в ліжечко несли
І сповивали в ковдру з головою,
А Ваші руки ніжністю цвіли.
Хвору поїли молоком із медом,
Компрес робили- був песцевий жир,
Вночі приходили і накривали пледом
Щоб сон казковий обгортав і мир.
Ще пам ’ять, наче сонячна пелюстка
Веде в шкільні, морознії роки
В’язана Вами, пухова, сіра хустка
І досі гріє спомини й думки.
--Поглянь на небо , тихо ніч сказала.
Й однісінька із тисячі зірок
Ясніше засвітила , заморгала,
Наче матуся стала ближче ще на крок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765753
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 13.12.2017
П'єро з Карабасом дражнили Мальвінку.
Хмільний Артемон ліз чомусь на ялинку.
Жбурляв старий Сільвер у гнома протезом.
Русалці на хвіст хтось буряк з майонезом
Поклав, вже дрімала панянка в салаті.
Сама Попелюшка з'явилась на паті,
Криштальні салатниці взула на ніжки -
Дзеркальний завис фотошоп Білосніжки!
До всіх з поцілунком чіплялася жаба,
В ній після текіли прокинулась баба,
Скоріше Яга ніж струнка Василіса.
Під столиком нірку шукала Аліса.
Сидів за портьєрою Чахлик як мишка,
Знайде Кріль пасхальний - яйцю його кришка.
Горинич у блискітках весь обвалявся
Й волати пісні в караоке подався.
Снігурка, Мороз - того свята ґаранти,
Чкурнули в Лапландію з ляку, до Санти.
Хтось певно подумає фентезі-п'янка.
А то лиш звичайна, щорічна гулянка,
Вечірок по офісах котиться хвиля.
Традиція - рік починати з похмілля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765564
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017
Ти - ластівка весняна,
Відрада для душі,
Кохана, незрівнянна –
Мов блискавка вночі.
Собою сліпиш очі,
Дивуєш кожну мить,
А голос твій співочий -
Родзинкою бринить.
Неначе колискова
Поезія твоя
І магія… у слова -
від співу солов’я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759781
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 08.12.2017
Там де зорі блукають парами,
П'янко плутаючи небеса.
Я знайду тебе, по-між хмарами,
Там де ніжність панує й краса.
Там де сонце в прохолоді купається
У лісах, будеш Мавкою ти.
Все одно не втечеш й не сховаєшся,
Я зумію, тебе всюди знайти..
Чи в брудних мегаполісах, випадково
Я бездумно кудись зайду.
І почувши ім'я твоє раптово,
Кину все і тебе я знайду.
І до тебе примчусь авто-стопом.
Бо маршрутним таксі то не то..
Доля нас ганяє галопом,
Мовби граючи з нами в лото..
Але ми на це не ведімося.
Де сніжинки кують сотні мрій,
Давай душами переплетімося,
І потонемо в ніжності вій..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633965
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 07.12.2017
У тебе сірі будні на чолі,
Та блиск очей не гасять роки
Летіли дні. Ми ніби кораблі,
Які не повертаються у доки
Ми разом - драми, епізоди...
Хвилина щастя, рік розлуки
Окремо - ніби в'язні без свободи,
Приречені на вічні муки
Як дзиґа крутиться земля,
Для мене ж ти - математична стала,
Я бачив тебе лиш здаля,
Коли ти собі книгу купувала
І підійти б... Та мозок - "Ти куди???"
Ми ж як пустельні кораблі в неволі,
Летіли ніби спраглий до води,
Але завмерли у Аральськім морі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763349
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 01.12.2017
Привіт незнайомко, як поживаєш?
Як може по світі ходити краса,
А з іншого боку може не знаєш,
Що поруч з тобою зоря пригаса.
Що поруч з тобою соромляться квіти,
Дерева про тебе співають пісні,
Весною пташки присилають привіти,
Кохання про тебе мріє у сні.
Ти мабуть із тих, що люблять одіти
Гармонію, мрію, кохання щодня.
А може ти внучкою є Афродіти,
Що навіть Афіна тобі не рівня?
Хоч буду нав’язливий, скажу я прямо
І погляду свого не відверну,
А може і доля зробить так само:
Ти зачепила сердечну струну.
Можливо мою, можливо і інших,
Можливо усіх перехожих уже.
Ти чарівна, і бачиш це в вірші,
Можливо ще пам'ять цю мить збереже.
Ну що ж незнайомка, я мушу іти,
Тобі на прощання лише посміхаюсь.
Боюсь, що зненацька підкориш світи,
А може й серця. Боюсь, закохаюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762145
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 29.11.2017
[color="#1a8f50"]горілка... сорок
краще ніж сякє
рубашить бошку[/color]
[i](невідомий японський хокуїст-емігрант)[/i]
сначала було аніме
потом у світ прийшла гадзіла
поети в клубі зрозуміли
суть хоку, й шо воно таке
і я Японії знаток
бо вдома є "Тошиба" тєлік
так шо я майже акадємік
японським мастєрам на зло
а хто б мене тут не винив
в поезії я тоже ніньдзя
від сюрікенів нігде діться
кого я б їми не громив
[color="#1825ad"]а ващє в клубі всьо окей
всі молодці, не ліцемєри
і рими гарні, ясне дєло
й нема броньованих дверей[/color]
[i][color="#ff0000"]останній стовпчик нє прашов цензуру, орігінальний варіант цього стовпчика відрізняється на 98 %[/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759890
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 21.11.2017
я поняв: Клуб - то дикі джунглі
де є поети-хижаки
вони всі дуже шибко умні
якщо є інші, не такі
їх гнітить це і вивертає
вони так хочуть всіх учіть
кожен такий усе, блін, знає
і кожен з них про це кричить
вони філософи великі
люблять пускать словєсний дим
і кажуть що ці джунглі дикі
підвластні будуть тільки їм
та все ж бояться звьоздних вспишок
наче вампіри сонця свєт
напевне вже набили шишок
при спробі влєзть на парапєт
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759334
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 20.11.2017
[b][i][color="#5900ff"]Стихи пишу взапой,
Мне легче так дышать...
Я в них нашла покой,
Я в них могу мечтать...
Стихи пишу взапой,
Я не могу молчать...
Сегодня выходной,
С чего же день начать?..
Ах, да начну с строки
Зову кота негромко...
Дам корм ему с руки,
Пишу я для потомков...
Стихи, стихи, стихи
Вы для меня блаженство...
В них много чепухи...
И мало совершенства...
Кому то жутко сухо,
Моё стихотворенье...
Кому то не по духу,
И нету настроенья...
19 11 2017 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761174
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017
Осінь пливе понад краєм
За журавлиним ключем,
Роси, мов дивні корали,
Після вологих ночей.
Заткані озиминою
Зазеленіли поля,
Ліс, сіро-жовтий, – стіною,
Погляд манив іздаля.
Золотом квітнуть діброви,
Марево пада згори,
Мокре, густе, сивоброве.
Осені то кольори.
17.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761177
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017
У світі є! У серці є!
Устами вписую в повітрі,
руками вписую в папері,
не зачиняю серця двері -
звучить у нім ім'я твоє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736920
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 18.11.2017
Жил щенок по кличке Максик, добрым был и умным он,
Но любил Макс делать селфи на мобильный телефон.
«Макс в ошейнике нарядном», «Макс на страже у ворот»,
«Макс с котятами играет», «Максик косточку грызёт».
Вот такие были фото - восхищались все вокруг,
Макс выкладывал их часто на страничку в сеть «Пёсбук»!
Вот однажды объявленье прочитал в сети щенок:
«Ты сумеешь сделать селфи, как никто ещё не мог?
Делать селфи нужно с риском! так сниматься, чтоб у всех,
Кто увидит это фото, поднимался дыбом мех!
Не хомяк же ты ленивый, не болтливый попугай,
Присылай такое фото и подарок получай!»
«Р-р-гав!», - сердито тявкнул Максик - «всё понятно, если так»,
Поскорей схватил мобилку и помчался на чердак.
«Ведь коты по крышам ходят, разве хуже я, чем кот?!
Селфи с крыши небоскрёба точно первый приз возьмёт!»
Но на креше небоскрёба Макс забыл про все слова.
В вышине такой огромной закружилась голова.
Стал он звать котов на помощь: «помогите мне, кис-кис!»
Устоять не смог на лапках, с небоскрёба рухнул вниз!
К счастью, кот услышал крики, ловкость кошек велика,
Подскочил он к краю крыши и за хвост поймал щенка.
Подлетел и старый ворон, за ошейник ухватил,
Дёрнул в верх и снова Макса на край крыши посадил,
А потом суровый ворон вместе с ласковым котом
Увели беднягу Макса с чердака обратно в дом.
Макс сказал: «Друзья, спасибо, только вами я спасён!
Жаль, что падая, со страху, уронил я телефон.
Он свалился с небоскрёба так, как я чуть не упал.
Был бы он, каких бы фото я для вас тут наснимал».
Кот мурлыкал, утешая, ворон мрачно каркнул: «Друг,
Волки это объявленье к вам забросил в пёсбук.
Для того, чтоб больше гибло вот таких, как ты, щенят,
Знаешь, гибели собаки волк любой, конечно, рад.
Но лесным головорезам не избегнут тоже кар,
А пока без телефона поживи, так лучше, Кар-р-р!
__________________________________
Юный друг, пусть это сказка, и сомнений даже нет,
Но преступники нередко проникают в интернет.
Если за опасным селфи вдруг решишь погнаться ты,
Знай, помочь тебе не смогут ни вороны, ни коты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746696
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.11.2017
У кожного болю свій особливий цілунок.
І батоги теж мають солодкі сліди.
Кожне «але» залишає свій подарунок...
Кожне «бувай» досягає вершин прямоти...
У слів твоїх теж барви незвичні
І «стерво», і «мила» і, навіть, «мала».
Трохи з гірчинкою, доволі тепличні...
Та я розквітала... та я ж цим жила...
У твого «божевільна» кришталеві кайданки..
У твого «не моя» скаженіють думки...
Вже згадка про мене покрита серпанком,
А я ніяк не завершу ось ці сторінки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751399
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 28.09.2017
Мне крылья вяжут за спиной, а я летаю,
Мне говорят кричи, а я молчу,
Мне, вроде, счастья многие желают,
Но крылья подрезают мне, когда почти лечу...
Когда раскрыто сердце на распашку,
И всё ликует и горит в груди,
Вновь оживает вера в свою сказку -
Остался шаг, что бы сбылись мечты...
Нет смысла прятать крылья за плечами.
Они раскрыты,чтоб начать летать,
И вот он бег - без страхов и печали,
Без мыслей, что опять можно упасть...
И вот, остался миг - и будет счастье,
Но не наступит он,наверно, никогда,
Ведь каждый раз, когда уже взлетаешь,
Вновь режут крылья два стальных клинка...
26.09.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752536
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017
Скажите, можно ли зажечь свечу?
Вчера погасшую в душе.
Сегодня больше не кричу.
Я мир покинула уже.
И пусть ты тихо скажешь извини,
Я бы простила,но...
Злой вирус прогрессирует в крови.
И не даёт простить одно.
Ты сам нечайно заразил меня.
В тот вечер ты был зол.
Ты накричал, сквозь грубые слова,
Тот вирус и вошёл.
Сегодня мой последний день.
Так хочется смеяться.
Но вместо тела,только тень
И смерти перестала я бояться.
18.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752499
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017
[b][color="#3c00ff"]Монолог-звернення президента Порошенко до народу.
Політичний-сатиричний вірш, в якому автор прагнув розкрити внутрішню сутність влади в особі Петра Олексіївича.[color="#3c00ff"][/color][/color]
[color="#ff002b"]Президент:
[/color]
[color="#260fd6"]Добридень вам панове і панянки,
Дозвольте вас відволікти від справ.
Звертаюся не задля обіцянки,
Ні через те, що раптом вас згадав,
А доповісти, що для вас зробив я,
І що потрібно ще зробить мені,
Як вивести нас з цього безгрошів’я,
Відчув і сам на згорбленій спині.
Так не простий обрав я шлях-дорогу
Хоча не було в нас альтернатив,
Я вірив в нашу спільну перемогу,
І знав, яким солідним є актив.
Актив народний це не вила у воду,
Новий долаємо всі непростий бар’єр.
Оспівував в віршах поет природу,
А економіку оспіває прем’єр.
Я шоколаду ж вам не обіцяю.
Минулий рік пішов – важкий тягар,
А новий рік, що принесе? Не знаю.
Я сподіваюсь запобігти чвар.
Відверто кажучи рішучі були кроки,
Але ж помилок і собі не пробачав,
Коли ті пси гарчали з «опоблоку»,
Як лев на них я рикав, не мовчав.
Я намагався бути з вами у русі,
Б’ю по корупції і здирників громлю,
Я реформаторів запрошував із Грузії,
Але чогось їх більше не люблю.
Не до снаги їх енергійні рухи,
Не до вподоби самостійність справ,
Вони мені набридли, як ті мухи,
Тому я іншу тактику обрав.
Ця тактика відома і свідома,
Ця тактика навчає вигравати,
Немає проти лома і прийому,
А я не проти, буду обіцяти.
Я не злякався і не здивувався,
Кого вони хотіли посадити…
Я нещодавно, вибачте, дізнався,
Без хабаря і кроку не зробити.
Стара, як світ, ця звичка всюди брати.
На все розцінки, й суми не малі.
Якщо з інвесторів у нас беруть «відкати»,
То що казати вже про хабарі.
Як субкультура серед нас - мажори,
Як сурогат приживсь - контрабандист,
А ті брильянтові, так звані, прокурори,
Набрали хабарів у повний зріст.
Де честь, де гідність, принципи моральні?
Усюди зрада, зрадників пітьма…
І де подівсь колишній генеральний?
Теж десь махнув кудись на острова.
Ти бач, політики, яку обрали моду?
Будують корупційний свій ланцюг,
І цей ланцюг, як зашморг для народу,
Нардепи, як та зграя злих бандюг.
Наперебій заладились брехати,
І я один підставлю грудь під кулі.
Я їм кричу: - «Всіх посаджу за грати!»
Але ж вони, паскуди, крутять дулі.
Запеклий бій оголосив корупції,
І рейтинги піднявши на свій бренд,
Я політичний, вибач, проституції
Чіткий, жорсткий поставив регламент.
Так, бий своїх, щоб вороги боялись.
Я б’ю в трибуну, стіни аж тремтять,
І вже мене критикувати взялась
Парламентська остання в світі б_лядь.
Мені вже дошкуляють патріоти.
Жорстока критика. Мій рейтинг на нулі
В день і в ночі киплять, як борщ роботи,
І заважають кляті москалі.
Мене вже ігнорують з «Батьківщини»
Ляшко зірвавсь, як лютий пес з цепка,
Погрожує принести в РАДУ вила,
Всадити їх в мої окорока.
Я пам’ятаю день інавгурації,
Майдан гудить, віджали курви Крим.
Вже почались на Сході провокації,
Коли я вперше сходив на килим
Червоний, наче кров, килим багряний
Переді мною струнко всі, як той багнет,
І я щасливий, і такий рум’яний,
Іду, і тут халепа, впав кадет.
Не фаталіст, я віру і вбачаю,
Якась містична сила в цьому э,
І щось недобре тілом відчуваю.
Через плече и дурень не плює.
Тяжкий мій хрест, шановне моє панство,
Народу довгі роки, ще нести,
Бо президенство – це як мореплавство,
Немає карт, а мусиш все ж грясти.
Згадати «любих друзів» я не радий,
Це ж треба до такого призвести,
Щоби на Сході бахали гармати,
Там де хати руйнують і мости.
У всьому, звісно, винен гидкий Яник!
Ти бач, якого накатав листа!
Благав у путіна: - «введи війська на ранок»,
А вже під вечір той окупував міста!
Та шо б його тоді вінком прибило,
Та шо б не зміг гадюко підвестись,
Тоді не було б і війни, можливо,
На радощах і я б перехрестивсь.
Але ж то стерво, волоцюга клятий,
Дурепа, зрадник, путінський шпигун,
Вночі втікав і накувавши п’яти,
В Ростові, готував проект «Шатун».
Я завжди клав в піджак святу ікону,
Але чи зміг би хтось передбачать,
Що Яника за рік позбавлять трону,
А я Украйну буду «визволять».
Не думав ворог, які ми люди вперті,
Прорахувався, вщент програвши все,
Українець! Він не боїться смерті,
Коли Україна стоїть понад усе.
Нащадки наші воїни славетні,
Нам передали свій козацький дух:
Непереможні, вільні і безсмертні,
Ламали ворогів в металобрухт.
О скільки зараз славних «Компанійців»,
Звитяжних і сміливих «Чучупак»,
Хребта ламають москалям убивцям,
На гострі відчайдушних злих атак.
Я твердив вперто: «жити по новому»,
Це не оманливе «покращення життя»…
АТО в три тижні, і гайда до дому,
Але дурне було передчуття.
Здобути прагнув більш за все свободи.
Голодного не зрозуміє ситий
Не будуть жити вільно ті народи,
Які себе не здатні захистити.
Я чорта лисого із під землі дістану.
Любого розміру навішаю локшу.
Приму усіх послів з за океану
І що завгодно з ними підпишу:
По перше, транш на чергову реформу,
(Співпраця надважлива з МВФ)
Що ж в економіці не вклалися у норму,
Нехай не заздрять зайди із РФ.
Воєнні я влаштовував паради,
І вже тремтять від страху вороги.
Є все у нас і танки, і гармати,
Залишилось віддати !вам! борги.
(вказує на народ).
На перший ряд я ставив благодійність
Всім кумов’ям і друзям я дарив,
Посади міністерські за прихильність,
Але ж чому народ це не схвалив!?
Так, я вам не Хмельницький, ні Шевченко,
Але ж великий маю теж багаж ідей.
Так, не Грушевський і не Винниченко,
Бо більше, - «Український Мойсей!!!»
Можливо, висновки робити ще зарання,
Не час ховати зброю, чи шолом.
Ніхто з вас не помітив просування
У напрямку омріяних реформ?
Шукати треба позитив у всьому,
Нема у світі швидкісних реформ.
Хоч і повільний рух, але ж він у гору,
Нехай й кумедних набуває форм.
Політика, - театр, ми актори,
Працюю я невтомно, як Сізіф!
Прибрав я вчасно фірму у офшори,
Щоб податковий не платить тариф.
Піду на все заради України,
Піду на все, - не означає піду геть.
І вже прем’єр за соціальні зміни,
Але летить авторитет у шкереберть.
І той, хто робить висновки тривожні,
І той, хто тут розхитує човна,
Вони для мене хробаки безбожні,
Колабаранти, цього, шатуна.
Так, обіцяв продати я свій бізнес,
Але, як батьку без дитя прожить!
Сьогодні я дарую вам «безвізи»,
Тому мене ви зобов’язані простить.
Ідіть до біса критикани з зали.
Я знищу всіх на світі ворогів,
Собачій будки за життя не збудували,
Але втручаються у наміри богів.
Прим. Автора: «Чучупака» і «Компанієць» - отамани повстанського війська Холодного Яру.
04.08.2017 р.[/color]
[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744710
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
(По мотивам китайского мифа)
Чужие солнца в небо наше вышли,
Пылают их багровые пути,
Чужие солнца небо наше выжгли,
Но послан небом я наш мир спасти.
Зачем идёте из другого света?
И с нашем солнцем было нам тепло.
У нас своя, уютная планета,
Чужие солнца не добро, а зло!
Огонь ваш отсвет ада, где лишь муки,
Не надо нам ласк ваших и угроз.
Какие вы дадите нам науки?
Науки жара огненных полос!
От жара в голове у всех дурман,
От жара небосвод весь красно-белый,
Но небо дало лук мне и колчан!
В нём страшные для зла любого стрелы!
Вас целых девять?
Будь хоть пятьдесят!
Пусть вы людей сжигаете умело,
Но эти стрелы вас теперь сразят,
Владыкой неба данные мне стрелы!
Какой же это страшный, жаркий час!
Но не боюсь, ни пламени, ни крика,
И небосвод очищу я от вас,
Так мне велел моих небес владыка!*
* Согласно китайскому мифу посланный небом лучник, по имени И, своими стрелами перебил девять лишних солнц, которые едва не испепилили весь мир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742133
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 26.07.2017
Турниры рыцарских времён -
Кровавая забава,
Доспехов раздавался звон,
Рождалась в схватках слава.
И хоть турнир - учебный бой
Бывало крови много,
Порой с турнира в мир иной
Шла рыцаря дорога.
Кто век калекой коротал,
Кто умирал на месте,
Но каждый твёрдо понимал:
Нельзя нарушить чести.
Пусть шахматный турнир теперь
Куда спокойней, вроде,
Но без болезненных потерь
Он тоже не проходит.
С моей доски, могу сказать,
Раз два слона пропали.
В каком зверинце их искать
Мы так и не узнали.
Другой коллега так играл,
Был баловнем успеха,
А вор часы его украл,
С часами и уехал.
Но побеждает и добро,
Хотя, конечно, редко.
Недавно вора занесло:
Польстился на барсетку.
Но пострадавший был батыр -
Потомок Чингис-хана,
Был вор им пойман!
Знает мир теперь, кто клептоманил!
Не рвали вора на куски,
А выгнали за двери.
Теперь у шахматной доски
Лишь рыцари, Я верю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739028
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 25.06.2017
Турниры рыцарских времён -
Кровавая забава,
Доспехов раздавался звон,
Рождалась в схватках слава.
И хоть турнир - учебный бой
Бывало крови много,
Порой с турнира в мир иной
Шла рыцаря дорога.
Кто век калекой коротал,
Кто умирал на месте,
Но каждый твёрдо понимал:
Нельзя нарушить чести.
Пусть шахматный турнир теперь
Куда спокойней, вроде,
Но без болезненных потерь
Он тоже не проходит.
С моей доски, могу сказать,
Раз два слона пропали.
В каком зверинце их искать
Мы так и не узнали.
Другой коллега так играл,
Был баловнем успеха,
А вор часы его украл,
С часами и уехал.
Но побеждает и добро,
Хотя, конечно, редко.
Недавно вора занесло:
Польстился на барсетку.
Но пострадавший был батыр -
Потомок Чингис-хана,
Был вор им пойман!
Знает мир теперь, кто клептоманил!
Не рвали вора на куски,
А выгнали за двери.
Теперь у шахматной доски
Лишь рыцари, Я верю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739028
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 25.06.2017
За тобою полює смерть,
Вона давно придивилась здобич.
Рятуватись? Який з цього сенс?
Мені не потрібна стороння поміч!
Тобі не сховатись уже ніде,
Ані у підвалах, ні на горищах.
Вона по тебе уже йде,
З кожним днем усе ближче і ближче.
Я чую, як дихає мені в потилицю,
Як заглядає у кожне вікно.
Можливо, візьме вона мене силою,
Але, знаєш, мені все-рівно.
Я не ховатимусь по закутках,
Вийду на зустріч, й скажу Привіт!
Ти ж прийшла сюди з подарунком,
Забереш мене від тисячі бід?
Я усміхнусь і візьму за руку,
Й підемо ми з нею у інший світ.
Нарешті скінчилися всі мої муки!
За мною тепер люди ви не тужіть...
Можливо, була я зовсім не найкращою,
Й за мною було чимало гріхів,
Але може була б не такою й пропащою,
Якби хтось хоч чучуть мене та й полюбив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733276
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 19.05.2017
я Задыхаюсь...
мыслью О ТеБе...
слабеет разум...
и плывёт сознанье...
мне наплевать
что Ты теперь уже....
в чужих объятьях...
обрела признанье....
поставить Точку...
Ты сказала НЕТ!!!
сказала НЕ БЫЛО!!!
и никогда НЕ БУДЕТ!!!
три выстрела...
...в Тьму...
превратили Свет...
в бессмыслицу...
часы ползущих буден...
я больше не тревожу твой Е-мАйл...
пытаюсь душу раздавить рукою...
но если ВДРУГ......
я обнаружу там...
,,, ...
я прилечу на крыльях...
за тобою.
*****НАДЕЖДА М - Переспів - я Задыхаюсь… мыслью О ТеБе…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731092
*****svoje - переклад - я Задыхаюсь… мыслью О ТеБе…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731088
*****Петро Кожум'яка - переспів - я Задыхаюсь… мыслью О ТеБе…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727733
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726968
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 23.04.2017
Отзыв на произведение автора Richter "Поетам зі стажем"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727590
Как осень на хвосте живёт у лета,
Как кошка, что выслеживает мышь,
Тщеславие преследует поэта.
И перед этим как тут устоишь?
Поэты в большинстве своём подвластны
Болезни этой... Что греха таить?
Хоть, многие, возможно, не согласны
С диагнозом... Мол, как тогда творить?
Тщеславие -- оно, как троерожник*:
Куда ни кинешь -- рог один торчком...
Поэт бывает "без сапог сапожник":
О Вечном пишет, а в душе -- погром...
Христу в Его отечестве кричали:
"Сын плотника, кого пришёл учить?
Давай-ка, исцели Себя вначале,
Тогда уже и будешь нас лечить!.."
Когда идём мы зуб рвать, ну и что же?
Врачу мы не заглядываем в рот.
Хотя, на тот момент, конечно, может,
Какой-то зуб и у него гниёт...
О "зубе", впрочем, забывать не надо.
Заботься о спасении души.
Тщеславие дави в себе, как гада,
И, помолившись, всё-таки... пиши!
Бывает, мысль какого-то поэта,
Созвучную с Евангельской строкой,
Лекарством для души храним мы где-то,
Снимающим боль нашу, как рукой.
А если, вдруг, поэт перо забросит
Иль просто: всё написанное -- "в стол",
То Бог ли за талант его не спросит,
Что закопал свой дар нести глагол?
Тщеславие, как моросящий дождик
Реальность размывает за стеклом...
Поэт -- он только кисть, а Бог -- Художник...
Давйте, будем помнить мы о том.
* прп. Иоанн Лествичник. Лествица. Гл. 22:5.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727729
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 23.04.2017
Душа людська - це завжди таємниця,
Що глибоко ховається у нас.
Для неї тіло - це лише темниця,
Свободи хоче завжди й повсякчас.
Душа людська як птаха невловима,
Розділена як небо і земля,
Де є і чорна й біла половина,
Ну, а між ними вічна боротьба.
Душа людська - це відпечаток Бога,
Його частинка в кожному із нас.
В когось багата, а в когось убога,
І праведна і грішна водночас.
Душа людська немов безмежне море,
Де є і бурі й тиш і благодать,
Де хвилі щастя чергують хвилі горя,
І відповідей всіх нам не пізнать.
Моя душа - це також таємниця,
Яку ніхто не зможе розгадать.
Я викину ключі і в ніч, коли не спиться,
Закрию двері мертво на печать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712223
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 19.01.2017
Тень гуляет в остывшем жилище.
Ветер воет в камине. Темно.
Ночь сегодня безлунная рыщет,
И тревогою дышит в окно.
А метель поёт песню печально,
Как всегда о своём..., о моём:
Для других - не разгадана тайна,
О которой мы знаем вдвоём...
В дрожь бросает от этого пенья,
И никто мне не в силах помочь.
Я спускаюсь по шатким ступеням,
Я иду в беспросветную ночь.
Кто тут? Тихо в ответ, и ни звука,
Лишь метель подвывает в ответ.
Эта ночь, как колдунья-старуха,
От которой спасения нет.
И так будет всю ночь до рассвета,
Пока стихнет всё в небе больном.
И я знаю - не будет ответа
На ту тайну, что знаем вдвоём...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709370
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 19.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2017
Противовес предыдущему моему стиху "Серая масса"
Я не гений, я просто человек
Обычный, добрый и счастливый.
Хоть иногда и молчаливый,
Люблю я жизни яркий свет.
Я знаю, на земле живу не вечно
Уходят дни, сменяя годом год,
Жаль, время удержать не смог.
Но каждый миг люблю я бесконечно.
Я благодарен Богу, Он дал жизнь.
Она бесценна и прекрасна,
Хоть иногда сложна, неясна,
Но я её такую полюбил.
Я выбрал жизнь и за неё стою.
И никогда не дамся в руки смерти.
Она обманщица, вы ей не верьте.
Уж лучше я за жизнь умру в бою.
Жизнь - не бессмертие, поймите.
Здесь на земле она всего лишь пар.
Но после этой жизни будет вечность.
Здесь выбрав жизнь - там выбираю рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713161
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017
[b][i][color="#d500ff"]Ця нічка така ласкава,
Місяць та зорі-монетки.
Шматок шоколаду й кава,
На сайті поети й поетки...
Рожеві та сині чати,-
Сторіночка в кожного є...
Не хочуть поети спати,
І кожен щось пише своє.
До ранку кипить робота,
Все нові і нові вірші!
Відкриті у клуб "ворота"
Бо все що тут є - від душі!
16 01 2017 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712670
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Сподівання виходять
за межі реального світу,
Що довкола є щирі
та чесні ще люди.
Що по-справжньому, з щемом,
ще можуть за когось радіти,
Та нікого й ніколи в житті
не осудять.
Таких меншість, і їх,
поїдають на кожному кроці
Ті, що сенсу життя,
не змогли ще збагнути.
Добре сердце, з народження,
мати дає своїй доньці,
Ну а батько вчить сина
завжди гідним бути.
Та в невдалім бою, дехто,
гідність душі свої губить,
Доброта - теж згасає,
мов полум'я в грудях.
Інші цінності в моді, що є
притаманні тим людям,
Які, понад усе,
прагнуть вище всіх бути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677540
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Мелькают памяти фрагменты,
Всплывают лица, имена.
Побед и бед моих моменты…
Вся жизнь моя – моя война.
Мне не дано обресть покоя,
Саднят раскаянье и боль.
Живу изгоем, то ль героем…
Вся жизнь моя – моя любовь.
Шипом колючим беспощадно
Засела в сердце красота.
Пока не понят, ну и ладно!..
Вся жизнь моя – моя мечта.
Июль 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670507
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016
Я не хочу тебя терять...
За чередой нелепых споров,
Пустых, холодных разговоров,
Где сердцу был приказ молчать.
Я не хочу тебя терять,
Мы были счастливы с тобой..
Пусть разум властвует душой,
Но о любви хочу сказать...
Я не хочу тебя терять
Сквозь колкость фраз, летящих в душу,
И пару слов, до боли нужных,
Но не услышанных опять.
Я не хочу тебя терять
За пустотой закрытой двери,
Считая битвы и потери,
О, как устал я воевать...
Я ненавижу воевать!
И нужно мне совсем немного,
Чтоб ты сказала у порога:
"Я не хочу тебя терять".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649242
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 18.03.2016
Ти знаєш, я боюсь казати;
Як коле в серці і душі;
Я можу ніч лежать, не спати;
Писать тобі свої вірші;
Ти знаєш, страшно в світі жити;
Із розумінням, що ти сам;
Не кожен зможе полюбити;
Без фальшу, пафосу і ран;
Ти знаєш, я такий простий;
Що навіть сам цього боюся;
В житті людей, туман густий;
І я як всі у нім гублюся;
Ти знаєш, як буває сум;
Закине душу в темні стіни;
І ти стоїш, по тілу струм;
А навкруги одні руїни;
Ти знаєш, все як дивний сон;
Лежиш і хочеш, щоб збудили;
Але такий міцний полон;
Що краще б в сні живим убили;
Ти знаєш, світ як аритмія;
І він ганяє нас, мов кров;
В житті завжди живе надія;
Що кращі ліки - це любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644088
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Ми люди всі є суть земля,
Туди ж і підем згодом,
У нас у всіх одне ім’я,
Звемось земним народом.
Багато дуже поколінь
Народу вже змінилось
А після них лишилась тлінь
Все забуттям покрилось.
Працюєш тяжко все життя,
Все гроші заробляєш,
Здоров’я тратиш без пуття,
На старість не чекаєш.
Аж ось тебе похилий вік
Хворобами ламає
І для здоров’я чоловік
Втрачає все що має.
Але здоров’я не купить,
Не будеш й вічно жити,
Життя людське - земная мить,
Ним треба дорожити.
26.09.97
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644069
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
предыстория http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600667
Старый волк проснулся ночью . Что ему помешало спать , он не мог понять.
После того , как он вернулся в свое логово, он спал тревожно.
Часто просыпался . Снились разные картинки из недавнего
прошлого. И смешанное чувство досады и еще чего то ,
не давало уснуть.
Он ощущал ласковые прикосновения к его шерсти на голове ,
слышал еле слышный шепот из прошлого,
слова о том, какой он мягкий и совсем не злой.
О том, как он спит спокойно , удобно и тихо. И никому не мешает. И много всего , которое ему приносило приятные воспоминание о недавно прожитом времени.
Но в этот раз , он проснулся совсем не от этих воспоминаний…
Что то ело его волчью душу. ..?
Может воспоминания об этом проклятом ошейнике , который валялся разгрызенный в углу его волчьего жилища. Трудно далось ему избавление от этой ненужной вещи , которым неизвестно по каким причинам наградила добрая и ласковая хозяйка.
До сих пор эта часть его жизни осталась для него загадкой. Ведь было же все хорошо и без ошейника, он никуда не убегал и уже согласился с тем , что доживать ему свою волчью жизнь будет очень хорошо с этой доброй и ласковой хозяйкой.
Которой он благодарен за все , и которую уже успел полюбить своей преданной волчьей любовью.
Но волчья судьба решила все по другому.
Видимо хозяйка не поверила , что он ей предан и никуда не уйдет . И решила привязать его ошейником, который каждую минуту напоминал о недоверии и ограничивал его мысли о свободе.
Волк не спеша вылез из своего логова на улицу. Давно он не выходил ночью в свой привычный лес.
Воздух был насыщен приятным , щекочущим нос , хвойным запахом.
Ночь была лунная и морозная… Луна , как никогда ,была огромной и яркой. Как тот свет , к которому он привык, живя в доме.
Ясно на ней просматривалась та раскоряченная жабка , которая веками не меняла своего положение в лунном пейзаже.
Луна вызывала двойственные чувства…
С одной стороны хотелось нежиться под этим светом , и ощущать прикосновения рук к своей холке.
С другой стороны хотелось неистово взвыть!
Так взвыть , что бы даже в деревне собаки поджали хвосты и забились в свои будки, Что бы вой долетел до самой луны и отразившись упал на эту землю, на которой так много непонятного, несправедливого и доселе незнакомого его волчьему уму.
Волк сидел и смотрел на луну. .. В голове его роились досель неизвестные мысли. Они не обретали определенную форму . Они крутились ,как раненные в живот волки , разбрасывая по снегу брызги крови.
Волк не понимал, что происходит у него внутри. Это было у него в первый раз.
Он понимал ,что он не ранен, как три года назад ,когда выводил свою стаю из под флажков.
Но он ощущал непонятную боль , где то внутри. Не в определенном месте , а внутри себя везде. ..
Две капли скатились из уголков глаз , затуманив идеально красивый лунный пейзаж.
Волк не мог понять, что происходит.
Он не догадывался , что он ранен в сердце…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629389
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Дві паралелі перетнулись тільки раз,
Десь у безмежності, і то лише на мить...
Як вогник світла, що раптово виник й згас,
Як зірка з неба, що упала й мерехтить...
Вони зустрілися, напевно, не з проста,
Щось зіштовхнуло їх на хвилю лиш одну...
Так статись мало, це була чиясь мета:
Дві паралелі поєднати у пряму...
Та не судилось довго бути їм разо́м,
Минула мить, і знову видно два вогні...
Тепер це спогад, що несе в собі, мов сон:
Дві паралелі були в лінії одній!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623712
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 13.12.2015
Ты знаешь, я совсем уже не плачу.
Ты знаешь, я совсем уже не та.
Быть может для тебя я что-то значу,
Но вот в душе одна лишь пустота.
Ты вспомни как когда-то я смеялась
Ты вспомни как когда-то я жила.
Теперь мне ни чего уж не осталось,
А ведь я всюду первою была.
Ты помнишь тот наш самый первый вечер
Ты помнишь тот наш первый поцелуй
В огне рыдали восковые свечи
И пламя нам шептало - не балуй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605728
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 10.09.2015
В суматохе дел невзрачных,
В карусели будних дней
Мир нам кажется прозрачным,
Жизнь становится тускней.
Потому не тратя время,
Я хочу Вам пожелать -
Все печали и невзгоды
Чудо-краской разбавлять.
Вы проблемы и заботы
Смело красьте в белый цвет,
И тогда из Вашей жизни
Мигом пропадет их след.
В красный красьте Ваши чувства,
Пусть пылает в сердце страсть,
Но не стоит, в тоже время,
Ей давать над Вами власть.
В синий красьте ум и совесть,
Чтоб держать их в чистоте,
А в зеленый все победы,
Будьте же на высоте!
В желтый Вы окрасьте счастье,
В голубой - свои мечты,
В черном же пускай исчезнут
Все напрасные труды.
В общем, жизнь - она раскраска,
Каждый красит её сам.
Потому я Вам желаю
Самых ярких, сочных гамм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605484
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 09.09.2015