Народе мій, ти мов осиротілий,
Ти мов атлант, що на своїх плечах
Тримаєш Рай, розквітлий і нетлінний,
Що полетить у небо, наче птах.
Розбий скелясті гори у душі,
Що поросли на тобі віковічно!
Бо ти свободи й благості рушій,
Бо дух гетьманський буде жити вічно!
Народе мій, ти мов старезний дуб,
Що небо підпираєш своїм духом.
Ти всього світу справжній вірний друг,
І завжди залишатимешся другом!
Ти оберіг, ти велич, ти митець!
Та досить більше так себе губити!
Ти кращого свого життя творець!
Тобі ще жити й жити, й жити, й жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971925
дата надходження 25.01.2023
дата закладки 25.01.2023
[i] Начебто на злобу дня - Різдво ж Христове!
Ба більше про тих, хто не запалює, а гасить...
[youtube]https://youtu.be/0Ij-VlSuerM[/youtube]
[b][color="#8f0471"]Блукало сонно Світло по світах...
Бувало скрізь – бо в нім була потреба –
як гостроокий та кмітливий птах,
що в ніч спустився з зоряного неба.
Й ставало на землі журній світліш:
палало те, що ледве-ледве тліло...
Та не ходило виднокраєм лиш
те життєдайне і палке Світило.
То ж якось зазирнуло і туди,
де ще чомусь ніколи не бувало.
Воно знайшло і там лихих сліди,
що встигли вже накоїти немало!
Й спитало Сонце: хто то є вони
і чим йому життям своїм повинні?..
— Хоч антиподи, – дочки ж і сини,
нехай таємні, в мороці... Ми – тіні.
* * *
Отак й живуть – мов рідні… Та самі,
хоча й мандрують по світах – у парі:
одіті й голі, звучні і німі,
занадто світлі...
й несусвітні тварі.[/color][/b]
[/b]
26.12.2022
* © Олекса Удайко (поновлено)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969333
дата надходження 26.12.2022
дата закладки 30.12.2022
..слова, поєднані
з небом і....
музикою...[youtube]https://youtu.be/ciSQL2Kb1eg[/youtube]
[i][b][color="#046370"]Я – часто те, чого в житті й немає:
посів і сходи зграбності ума –
весна тоді, як в дійсності – зима,
хмільний продукт творіння і уяви.
Метафори, епітети, мотив…
Житло ж моє у небі. Що й казати,
там замість хат – Пегасові палати,
де де Бог й мою присутність освятив.
(Здобутки мовні віршу вельми вдячні,
бо пошук слів буває вогневим,
не гребує ж незвіданим, новим.
В собі шукає, він бо ж не ледачий.)
Так і живу в лінгвістиці одвічнїй,
у пошуках тематики, ідей
для втіхи небайдужих ще людей,
в ком превалюють цінності стоїчні.
Мене покликав, певно, поліглот,
що тямить у мистецтві навігацій
й не має ні відпусток, ні вакацій,
в руках бо держить вірний ехолот…
То й кажуть, що народжений від Бога,
бо володію долями не гірш.
Така вже випала мені дорога...
Я – вірш![/color]
[/b]
21.12.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858756
дата надходження 22.12.2019
дата закладки 22.12.2019
І В ЧОЛОВІКА СЕРЦЕ Є,
НЕ КАМ'ЯНЕ,НЕ КРЕМІННЕ,
ЗВИЧАЙНЕ СЕРЦЕ,ЩО БОЛИТЬ.
ТА ВІН ПРО БІЛЬ СВОЮ МОВЧИТЬ.
І В ЧОЛОВІКА СЛЬОЗИ Є.
ТА ВІН ЗВИЧАЙНО ЇХ НЕ ЛЛ'Є.
ЗАТИСНЕ ЇХ І ПРОКОВТНЕ.
ВІН ПРОМОВЧИТЬ.І БІЛЬ МИНЕ.
І В ЧОЛОВІКА ДУША Є
ЩО ЧАСОМ БОЛЮ ЗАЗНАЄ.
ВІН ЗАНІМІЄ,ПРОМОВЧИТЬ
ЩОБИ НЕ ЗНАЛИ,ЯК БОЛИТЬ.
І В ЧОЛОВІКА ЩОСЬ БОЛИТЬ,
ВІН ДО ЛІКАРНІ НЕ СПІШИТЬ.
ПРОЙДЕ.ВІДПУСТИТЬ.ПРОТЕЧЕ.
ТЕРПИТЬ.ДОКІЛЬ НЕ ПРИПЕЧЕ.
І ВЖЕ ЗГАДАЮТЬ-ТА ДАРМА,
КОЛИ ЙОГО УЖЕ НЕМА.
ТИ БА.ЯКИЙ БУВ КАВАЛЕР,
ТАКИЙ ЗДОРОВИЙ,А ПОМЕР.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848968
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 21.09.2019
Ранковий сплін, дощу прозорий сум.
І Ви мені згадалися одразу,
І пронизав єство солодкий струм,
Предивна мить розхмареного джазу
Вас привела у пам*яті сюди.
Повітря пахне спокоєм і дивом,
А дощ цілує листя лободи
І зазирає в очі голубливо.
А я мовчу, так боязко словам,
Вони бояться тишу спопелити.
І замість мене дощ розкаже Вам
Про біль і щастя виплеканий диптих.
Все голосніше плаче вогкий джаз,
Ловлю на слух оцю поліритмію.
Мені так лячно мріяти про Вас...
Й забути Вас, напевно, не посмію...
19.07.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842880
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 27.07.2019
Вона мені... і квіточка у лузі,
І жито в полі, і сосна в бору,
І двір, і в ньому спів пернатих друзів,
Їх «тьох-тьох-тьох», і «ців-ців-ців», і «кру».
Вона мені... і зірочка небесна,
І гобелен з метеликів і трав,
Сніжисті зими і квітучі весни,
Блакитне море і сріблястий став,
Вона мені... - і мамині коліна,
І тата голос, і над тілом дах.
Вона - це рідна Ненька-Україна,
Яку люблю я, наче небо птах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832775
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 15.04.2019
Приходить досвід з помилками, їх вистачить на повний зріст, бажання зміниться з роками, цінуємо слова, - за зміст! Хочеться з глибини на сушу, смуток розбавить, маяття, людей цінуємо, - за душу, а день прийдешній, - за життя! В чомусь знаходимо відмінність, часом буває дивний збіг, одним буденність, іншим цінність, той без авто, інший без ніг… Невдачу змінить успіх знову, а впевненість благословить! Вітаю всіх з Різвом Христовим! Будьте здорові! Хай щастить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820395
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nrSj7yCP61Q[/youtube]
Осінній сум струшу з плечей,
І усміхнуся дню новому.
Не буду слухати речей,
Що це душі осіння втома.
Осінні примхи це - не нове
Ми піддаємось легко в лад.
Вразливим душам це - типове,
І настрій йде уже на спад.
Про щось жалієм, тихо плачем,
І вторим з сумом тим дощам.
Налаштувались так, одначе,
Бо настрій робить кожен сам.
Осінній сум - те потаємне,
Де плаче спогадом душа
І сльози ллє свої недремно.
Таку не пробуйте втішать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809782
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 13.10.2018
Полюбити цю душу, заодно полюбити це тіло,
Надто довго мене, чорний вітре, по стернях ти вів,
Надто довго мені моя доля квилила, боліла,
Це вмирали у ній і покора, і відчай, і гнів.
Не настільки святий, щоби закінчить розп'яттям,
Відпускаю тебе, чорний вітре, і ти відпусти,
Якщо можу тепер хоч ще щось вибирати,
Обираю любов до своїх недоладних частин.
Небо падає вниз, гетсиманські руйнуючи тіні,
Час подякувать тілу за право на мить і на вдих,
Попри все ти, свідомосте, досі працюєш відмінно,
Хто врятує мене, як не ти, як не ти.
В голові, на горищі живе мій єдиний учитель,
Ніхто ззовні не може почути його тихий крок,
Самовпевненість би, самовпевненість би оживити
І не потребувать схвалення дій та думок.
Хто б мені не сказав, що є правильним, що є невірним,
Моя правдо, від цього всього незалежною будь,
Люблю душу мою, люблю тіло моє, моїх рідних,
Врешті тільки із ними життя я усе проживу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737943
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 05.11.2017
Я долю витчу власними руками,
Щоби мені покірною була,
Щоби не насміхалась над роками
І польовими маками цвіла.
А поміж ними житечка колосся,
Щоби життю всміхалася не раз,
Легеньким сріблом розлилась в волоссі –
А це найкраще із усіх прикрас.
Я долю свою вишию руками
На сірому життєвім полотні
І простелю святими рушниками,
Щоб ніг не поколоти на стерні.
Земля і хліб – щось є цього дорожче,
Як мак цвіте і в росах свіжий слід,
А понад ним – небесні сині очі…
Який казковий, все-таки, наш світ!
5.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754227
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 09.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.08.2017
Живем по-різному.Хто хоче бубонить:
Яка погана і недобра доля,
Як важко жити і душа болить
За втраченим назавжди словом »воля».
За всім, що мріялось, а потім не збулось,
За тим, що сліпить, а розкривши очі,
Ти бачиш, що це просто приверзлось,
Що золото в своїм кармані носиш.
Не все те золото, що завжди так блищить.
Та розумієш це, проживши роки,
Й цінуєш інше, а життя біжить,
І робиш ти свої вже нові кроки.
Керуючись любов’ю, ти ідеш,
І щось нове в житті зробити хочеш,
Звільнити душу та і тіло теж,
На звички буднів знову зуби точиш.
Щоб мати те, за чим в життя прийшов.
Добром лиш міряти усі свої діяння,
Щоб дихати із світлом в унісон
І розділяти радощі й пізнання.
Щоб знову жити, а не просто тліть,
Змінити долю на свої бажання.
І парус щастя зверху закріпить
На яхті розуміння і єднання.
Щоб знову сяять від осінніх злив,
Від сонця, вітру, хмар. І, може, вдасться
Цим спонукати інших, щоб хотів
Хтось другий поборотися за щастя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748016
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 27.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XvtzhdLTCaw[/youtube]
Тобі бракує слів, що йдуть від серця,
Бо твій запас чомусь враз замалів,
Чи, може, висох, як мілке джерельце,
Чи просто ти казати не хотів?
Та вихід є, прислухайсь до поради:
Маленький в серці посади росток.
Даруй увагу: от і всі принади.
Поглянь тепер: вже скільки пелюсток!
Ти зміг перебороти свою черствість,
Бо дарував ростку своє тепло.
То ж в серці поселилась тепер легкість,
І вітер не злама його стебло.
Тендітне деревце привчить любити.
І серце не болить від пустоти.
А головне: слова, щоб не згубити,
Народжені в тобі від доброти..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747971
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 27.08.2017
Не спится мне... В моё окно
Влетел жасмина запах пряный -
Волшебной дымкою туманной.
А тут и кенар заодно…
Распелся так... Видать влюблён.
Своей любовью окрылённый,
О ней поёт он, вдохновлённый.
Какой там сон... Какой там сон.
И как его мне не понять,
Когда любовь его взаимна?
Она чиста и так невинна,
Лишь я один... Один опять.
А запах этот... О, жасмин!
O "ней" oн мне сейчас напомнил…
Забыть любовь? - Я слаб, не волен!..
Души своей - не господин...
Я помню этот томный взгляд,
Ведь, как вчера всё... А быть может
И "ей" о "нас" напомнил тоже
Жасмина пряный аромат...
21 сентября 2012 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731500
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 02.05.2017
Моя Україна - велика єдина,
де люди щасливі і жито в полях.
Де діти сміються і щастя панує
і радості сльози, у мами в очах.
Моя Україна, це тихий світанок,
під сонцем ранковим, блискуча роса.
І вечір чудовий і кущ калиновий,
і чорна розкішна дівоча коса.
Моя Україна, це Крим і Карпати,
Дніпро, Буковина і Галицький Львів.
Де молодь щасливо, могла покохати,
в любові і щасті, ростити синів.
Моя Україна, це прапор блакитний
із жовтим колоссям і пташка в гаю.
Ніхто не вбиває, ніхто не стріляє,
ніхто не загарбує землю мою.
Моя Україна - верба біля річки,
не спалені села і чорні міста.
А щира, співуча, вкраїнська родина,
де пісня зернятком з землі пророста.
Така Незалежна Соборна Країна,
омріяна в думці і бачена в снах.
Тоді буде пісня, тоді буде свято,
як будем ми вільні, як той сизий птах .
Автор Лариса Мандзюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713787
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
[i] Злука, як і подуга – предковічні
українські слова, які набувають
сьогодні особливого звучання… [/i]
[youtube]https://youtu.be/o9WXm-WeAUw[/youtube]
[i][b][color="#540996"]Не слід трудити очі нам на мапах,
Щоб встановити наші рубежі….
Лиш серцем слід відчути нашу матір,
Відкинувши всілякі міражі….
Відчути серцем Єдність і Соборність
Людей й Земель від Сяну і по Дон…
Це українці – нація незборна,
В якої інший, ніж тепер, кордон…
Та не про ті тут мовиться кордони,
Не той піано співаний мінор…
Є більш важливі в світі перепони,
Що вадять нам зректись своїх комор…
Я не кажу, щоб… зовсім «хата скраю»,
Та в українця вже такенна суть:
Ми зовні ворога свого шукаєм,
А нам би зір свій в себе повернуть!
Та недарма ж змістовне слово "ЗЛУКА"
Собі узяв у вжиток мій народ!
Він подолає хо́дини по муках
Без трат лихих, та й зайвих нагород!
І буде ще у нас ота ПОДУГА,
Що так бояться наші вороги…
Підстав плече, що так потрібне другу, –
І це доточить нації снаги![/color]
[/b]
21.01.2017
[b]Постскриптум не ігноруємо:[/b]
[/i]
[youtube]https://youtu.be/M7t2TjAYoRU[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713568
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Різдвяний вечір на порозі,
Прикрасив Місяць небеса
В яскравій зоряній облозі:
Казкова, неземна краса!
Мороз малює візерунки,
Коштовним блиском вабить сніг.
Чарівної зими дарунки
Бурульки туляться до стріх.
Саджає віхолу-пустунку
Грайливий вітер в саночки.
Несе хмаринки ніч-віщунка
Й вкриває ними зірочки.
Спішить хурделиця. Сніжинки
Ласкаво линуть до землі.
Торує коляда стежинки
В святковій, білосніжній млі…
Христос рождається! Славімо його!!! Кіндрат & Корінь. 06.01.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711151
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Спородила мати маленького сина,
Нарекла (Тихенько до церкви зносила),
Думала, на щастя і собі, і людям,
Думала, що поміч їй на старість буде.
А синок тим часом виростав, навчався,
Відслужив у війську, ось і обвінчався,
Двох синочків має (все, як і належить),
Тільки материнську душу щось бентежить.
Оте щось – зневага до неї, до хати,
Де колись він мусив з ними виростати.
Він забув, як ненька не змикала очі,
Коли він, хворенький, мучив її ночі.
Як вела до школи, а потім до вузу,
Куди ж пам’ятати отакому тузу!
Як вона чекала листи з того полку?
Якби ж вона знала, що не буде толку?
Він тепер про неї, навіть, не згадає,
А вона частіше відпочить сідає:
Сили вже підводять і безсонні ночі,
Й хочеться їй глянуть синові у очі…
Не казать нічого – заглянути в душу –
Дума мати: - Я ж бо попередить мушу,
Адже й в нього дітки, дасть Бог, постаріє,
То невже тоді аж все він зрозуміє?
Як тріпоче серце, коли в сина ранка,
Як дзвінка чекаєш ввечері і зранку,
І невістчин докір треба теж терпіти,
То хіба ж для цього мусять бути діти?
***
… Вже давно за північ – місяць ріг ховає,
Мати, ніби свічка, з кожним днем згасає.
Сивина з’явилась, покрутило руки…
- Як там мої діти? Як мої онуки?..
Ох, батьки і діти – віковічна тема –
Майже всі сімейні мають ці проблеми.
Де ж мудрості навчитись? Які мать почуття?
Адже таке коротке і одне життя…
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649664
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
ВІльний перекдад:
Просто йде січень ... Вітряно.
Виє звіряче віхола.
Навпіл усе розідрано:
Серце і день, і дихання ...
Як же до тебе хочеться,
Шлях у снігах, хоч плач.
Вітер в саду регочеться.
Січень мете. Пробач.
Гріюсь слідами погляду,
Словом , ну, хай із межами.
Як би в цю пору льодову
Іскру любові вдержати?
Час так повільно – порізно.
Доля щось зле шепоче.
Просто зима і морозно.
Просто до тебе хочу ...
ОРИГІНАЛ
Просто хочу к тебе
Просто февраль… Холодно.
Воет зверьем метель.
Напополам разорвано
Сердце, дыханье, день…
Как же к тебе хочется,
да занесло пути.
Вот оно — одиночество…
Вот он — февраль. Прости.
Греюсь теплом памяти
Наших с тобою встреч.
Мне бы от злой наледи
Искру любви сберечь.
Время течет медленно,
На руку злой судьбе.
Просто февраль. Ветрено.
Просто хочу к тебе…
И. Голованова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638815
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Всміхнулась осінь променем останнім.
В небесній просині скупався білий світ,
І літо бабине у сподіванні марнім
Загублений в лугах шукало цвіт,
Схилялося над квіткою у травах
І пестило зів’ ялі пелюстки,
Тонуло в листопадових загравах,
Не вірячи, що спалено містки,
Що завтра – дощ… А втім, це буде потім…
Я літепло вдихаю на роки,
Назавжди бачу світ у позолоті
На березі життєвої ріки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638313
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
[img]https://pp.vk.me/c628516/v628516407/27262/1diIY33qIN0.jpg[/img]
А небо висить угорі простирадлом зіжмаканим
І пахне так свіжо й морозно, мов після прання…
Гуашшю мороз розмальовує вікна заплакані
І коле повітря в обличчя, як гола стерня.
Душа розімліла, немов од солодкого вермуту,
На килим замерзлої пудри упала навзнак…
І місяць забився у хмари, як жук перевернутий:
Все пробує вибратись, та не виходить ніяк…
Таке відчуття прохолоди і тиші блаженної
За крок до великого таїнства – свята Різдва!..
І світ цей довкола – не плід інженерії генної,
А мудрої Матері нерукотворні дива:
І сосни патлаті, й дерева крислаті, мов олені,
Що роги обплутали білим повісмом зими,
І сиві кущі, мов у простір устромлені корені,
І гори, що вперлись у вітер важкими грудьми.
І в ніч, як засяє на обрії зірка Давидова,
Розсипавши срібло крихке на самотній Вертеп,
Чиясь доленосна рука, і могутня, й невидима,
Посіє зернину, з якої Різдво проросте.
Маленьке Дитя рученятами ніжними й чистими,
Мов кулю скляну, приголубить планету земну.
І все наболіле, роз'ятрене стихне і вистигне
У теплих обіймах різдвяного світлого сну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633248
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Достиглим колосом Вкраїну обійму,
Вплету їй в коси ягідку калини,
У вишиванку неньку одягну
І журавлем у душу їй полину.
Країні дам у руки коровай –
Найбільше для робітника багатство.
Палкою піснею зігрію рідний край,
Прославлю рід свій, звичаї, козацтво.
Утру печалі білим рушником,
Із хлібом-сіллю запрошу до столу,
Прикрашу їй голівоньку вінком
І прив’яжу до нього стрічку-долю.
Рядком шевченківським розмову поведу
З тобою, незалежная державо.
Про радощі твої й твою біду,
Про перемогу й незгасиму славу.
Тебе любов'ю радо пригощу,
Наллю у келих я вина надії.
За тебе кубок повний підійму
І вірою святою обігрію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618384
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015
Сошёл с ума мир, где обман и пошлость,
Бандит и хам на трон возведены.
Где воровство, предательство и подлость-
Открыли преисподнюю войны.
Безжалостно калечит судьбы жадность,
Порядочность - опаснее чумы.
Причина всех страданий - страсть и алчность,
Сковали души холодом зимы.
Не должен ты, в сплошном безумстве века,
За ненависть - любовью воздавать.
Ты должен... праведником видеть человека,
Помочь ему таким себя познать.
Когда же бед кому-нибудь желаешь -
Утонешь сам в них - и твои мечты…
Коль веришь людям и их понимаешь -
Все счастливы в плену у доброты.
Нельзя: тех чтить, других - и в грош не ставить,
Хотят все люди ласки и тепла...
Пока Любовь не будет миром править,
Не превратится в пепел корень зла.
Но выбор дан и тем созданьям божьим,
В ком лютой злобой закипает кровь.
Нельзя гнев пересилить гневом большим...
Уметь Прощать - вот Истинно Любовь!
2012, г. Днепропетровск
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617484
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Україно, ти буваєш різна —
Змучена, розтерзана війною,
В злиднях, обікрадена ордою...
Вже, здається, й рятувати пізно.
Та якимось дивом оживаєш
І стаєш ще кращою, ніж досі.
До лиця весна тобі і осінь...
Не знайти гарніше мого Краю!
Скільки раз із попелу вставала,
Недруги зубами скриготіли,
Бо слідів не залишали стріли,
Хоч у твій бік пущено немало.
Милосердя ти не розгубила,
У біді ділилася останнім,
Працювала з рання до смеркання,
З відчаю не опускала крила.
Отака ти в мене, Україно,
Світ надивуватися не може,
Бо на птаху Фенікс дуже схожа.
Лиш перед Ісусом на колінах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611877
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 07.10.2015
[b][color="#2600ff"]За мову солов'їну
За рідну Україну
За матінку єдину
За батьківську родину
Я дякую понині
За те що ми єдині
За шепіт трав у полі
За вітер на роздоллі
За ті слова любові
Я вдячна своїй долі
За пісню солов'їну
Люблю я Україну
За схилену малину
Заквітчану калину
І за волошки в житі
За колоски налиті
За ясне сонце й небо
Це все що мені треба
04 10 2015 Р
Вікторія Р [/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611273
дата надходження 04.10.2015
дата закладки 04.10.2015
І прийде мир…
Хто прокляв твою долю, Україна,
Який важкий спокутуєш ти гріх?
Чому серед мільйонів нема сина,
Хто гідним був би діточок твоїх?
Не за багатства став би їм за Батька,
Не за корону і гучні слова,
Не був би брехуном, вождем-безхатьком,
Щоб честь була й натура ділова!
Хто став би для Вітчизни Прометеєм,
Вказав суспільству у майбутнє шлях!
Для олігархів би не був лакеєм
І не молився б ханам у кремлях…
Я вірю: Волі Дух розвіє хмари!
До влади прийде справжній керівник!
Навіки згинуть злодії-нездари!
Скінчиться ера паханів-владик!
І прийде мир…Й розквітне Україна
Добробутом й заможністю людей!
І вся громада стане, мов родина,
І скрізь засяють посмішки дітей!!!
Слава Україні! Кіндрат & Корінь 03.09. 2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611246
дата надходження 04.10.2015
дата закладки 04.10.2015
Я УКРАЇНЕЦЬ, щоб там не було,
І це моя держава Україна!
Б’є і дзвенить іскристе джерело
Звитяг велично-славних Батьківщини.
Бувало усіляко на твоїм віку,
Гнобили різні племена й народи,
Та поставала у терновому вінку,
Й боролася за Правду і Свободу.
Через віки наруги і знегод
Таки постала із золи і тліну
Соборною, і вірю – наш народ
Ні перед ким не стане на коліна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610440
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 30.09.2015
[b][color="#0040ff"]Любов до рідної землі
Привита матір'ю менІ,-
Поля, ліси, зелений гай
Подільський щедрий, милий край!
Свята земля... І все в ній є...
Щоранку сонечко встає,
Волошки, маки, звіробій,
Весняних бджілок перший рій
Мені мій край завжди був раєм,-
Громи котились виднокраєм,
Волошки красувались сині,
Ніс жайвір славу Україні!
Світанки й ночі теж барвисті,-
По небу хмарки ясні й чисті,
Весною мова солов'їна
Живе і квітне Україна!
17 09 2015 р
Вікторія Р[/color]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607696
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 18.09.2015