У кожного болю свій особливий цілунок.
І батоги теж мають солодкі сліди.
Кожне «але» залишає свій подарунок...
Кожне «бувай» досягає вершин прямоти...
У слів твоїх теж барви незвичні
І «стерво», і «мила» і, навіть, «мала».
Трохи з гірчинкою, доволі тепличні...
Та я розквітала... та я ж цим жила...
У твого «божевільна» кришталеві кайданки..
У твого «не моя» скаженіють думки...
Вже згадка про мене покрита серпанком,
А я ніяк не завершу ось ці сторінки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751399
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017
Терпкий. Міцний. Не треба цукру...
І темний в кутиках думок.
Сильні. Розкішні. Мужні руки...
І голос – що життя ковток.
У тобі є все, що можу забажати...
У тобі є те, що так бракує всім...
Не припиняю вранці уявляти
Твій поцілунок, що м'якіш від снів.
І грубий. Гордий. Навіть деспотичний.
Відвертий. З нотками грузинського вина..
Щодня по-іншому. Помірно екстатичний...
Від тебе обертом буває голова…
І очі, що розкішно сонцем граються в думках
Солодкі. Мрійні. Стомлені і п'яні.
Так легко загубитися в твоїх галактиках, світах...
Так легко потонути у твоїм океані...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751046
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017
Мы ошибаемся не раз
И о словах своих жалеем,
И разума не слыша глас,
Мы сердце слушать не умеем.
Боимся душу мы открыть,
Ведь нам туда не раз плевали.
Хотели бы мы зло забыть...
Забыть, что часто предавали.
Не нам судить чужой порок -
Мы сами вовсе не святые.
А жизнь нам преподаст урок,
Покажет кто свои, чужие.
Мы близким причиняем боль,
При этом верим, что во благо,
Играя в чьей-то жизни роль,
Советы "дарим" мы с отвагой.
О подлости чужой кричим,
А о своей же - забываем.
О важных мы вещах молчим,
Других - за скрытность осуждаем.
Мы ошибаемся не раз,
Мечтаем так, чтоб нас простили,
Но обижаясь напоказ,
Чужих ошибок не забыли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726781
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 15.09.2017
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 15.09.2017
Листами застелила осінь сквер
Жовто-багряні клаптики дерев
В обіймах вітру танцювали вальс
Весь світ завмер...
Зірвався вітер, підхопив листок
І ти мене запросиш у танок.
До серця пригорнеш немов свою
Щем до кісток...
Кокетливо всміхнуся тобі я.
В твоїх долонях вся душа моя.
І нас з тобою різко сполохне
Крик солов'я...
Гуляє осінь вітром поміж нас
Та нам з тобою розійтися час.
Тужливо посміхнешся, в очах - жаль.
Осінній джаз...
Ввімкне на небі ніч першу зорю.
І від бажання я уся горю.
Ледь чутно, мов відлуння, забринить
Твоє "люблю"...
Листами застелила осінь сквер,
Спадало листя із сонних дерев.
До ранку танцювали ми у двох
На тлі химер...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750204
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017
[b][i](для звільнення від злих духів)
[/i][/b]
… І днесь заб’є цілюще джерело –
очистися, утвердися, о муже!
Подужай час і простір цей подужай.
На тебе схожих досі не було.
Могутній рух вселяється у м’яз
не руйнівною – злучною жагою,
нутро землі наснажиться тобою
над [b]відстань[/b] цю,
над [b]простір[/b] цей,
над [b]час[/b].
Живи! Люби! Будь вірним сином Волі,
Дитям Природи, речником Добра…
Так після смерчу плісняви й сваволі
здоровий плід дається на-гора.
[i](В такт звучання калаталки темрява відступає.
Розвиднюється).
[/i]
[color="#ff0000"][b]УВАГА!Сьогодні, на Яблучного Спаса, у Патріаршому Соборі в Києві о 20.00 граємо виставу про Шептицьких "У прихистку Божої Ласки: Мати і Син". Вистава благодійна. Запрошуються всі бажаючі (кияни).[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746761
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 10.09.2017
Один. І замовкло все навкруги.
Звуки сопрано замінили на батоги.
Два. Мені раптом бракує повітря.
Ця ніч одна на тисячоліття.
Три. Я забувала своє ім'я.
Відпустила усе - несла течія.
На чотири повітря на смак куштувала.
П'ять все знецінило. Ти нічого не мала.
На шість відчувала біль і злегка образу.
Мені хотілось щастя. Ось тут і одразу.
Сім прийшло пізно. Порожні і втомлені очі...
Я б цілувала твої крила, пташко, охоче...
Вісім і дев'ять в голові не вкладались.
Листя на вулиці з болем моїм осипалися.
На десять я згадувала тобою відкритий світ...
Шпильку, пейзажі, голос...твій в мені слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749750
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 08.09.2017
Зачем придумали стихи?
Неужто в прозе места мало?
Чтоб рисовать любви штрихи,
Душа простор иной искала.
Сплетая кружево из слов,
Хотела истин отраженье,
Вдруг замерла среди стихов,
В свое глядя отображенье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277059
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 07.09.2017
Любов, мабуть, - величина умовна,
Вимірюють її лиш ті безумці,
Чиєму щастю і не бути повним
З причини зайвих сумнівів на думці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741073
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 06.09.2017
Зустріч із рідними бува раз на роки,
Із зрадою - щодня і по колу...
Поруч ніжаться пацюки,
Я ж шукаю свій шлях додому.
Зустріч з коханням - раз за життя,
Із болем - вічно, напевно...
Мої думки відверті… без каяття,
Я бережу в собі світ. Болюче та ревно.
Зустріч з тобою - гаряче вино,
Шкода, що так рідко. Поодиноко...
Я вірю у те, що від Бога дано
Всім необхідно.
Почасти вірно.
Завше глибоко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749236
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 05.09.2017
Пограй зі мною у шахи, чи обійми й потанцюй.
Додай в багаття жару. Полюй на мене, полюй.
Я ж не буду далеко тікати,й ховатись немає причин.
Я відкриваю для тебе всі карти. Ти і я - один на один.
Я повільно заплющу очі, відчувати б на дотик, на смак.
Забавляйся зі мною як хочеш, я підіграю тобі у такт.
Я так прагну до твого полону, і твій подих уже на щоці.
Теплий вітер пробігся по лону, від поцілунку твого на плечі.
Від тебе бракує повітря, від тебе божевільні думки,
Так легко забути про місце, так легко відчинити замки.
Ми у двох. І вночі все відверто, і думки без "трьох крапок",
На плечах вже немає бретельок. Ми в пошуках власних зірок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615462
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 05.09.2017
«...І відав я одне: од Вас приходить
Знання таємне все, бо Ви з Едему
Злітаєте до нас крилатим поступом...»
(Вільям Батлер Єйтс)
Літа краплі останні
Додав до віскі терпкого
Старості моєї нескінченної
Дивак-менестрель вересень.
Тепер тільки осінь
У моїй Ірландії моретравній
Мореплавній і морепрозорій
Чи то назавжди,
Чи то просто сторінками книги –
Повісті про журбу й одкровення
Шелестить невдаха-вітер.
Літо довершилось,
Як довершуються династії
Вождів непокірних кланів,
Як довершується сама історія
Землі Еогайна-мрійника,*
Лишається тільки спокій,
Тільки сумна пісня вітру,
Тільки погляд на кам’яні брили,
Що чомусь поставали колом
Навколо могили-пагорба,
Навколо Сіда темного**,
Навколо світу нашого реального
(Світу-вигадки).
А ви собі човни будуєте з листя торішнього
Горобинового і кленового,
А ви собі на банджо без струн
Все ту ж мелодію
Пісні хворої дівчини –
Пісні про смерть.
А ви собі все грона і все виноградові
Вичавлюєте (сусло між пальцями),
А ви собі про сонечко,
А воно холоне....
Примітки:
* - мав на увазі королівство Тір Еогайн. Тут ніяких метафор і ніяких натяків. Не шукайте алюзій там, де їх немає...
** - а ви думали Сід світлий??? Тір на Ног світлий, але це не зовсім Сід. Точніше зовсім не Сід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748468
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 05.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2017
У твóїм голосі холодні ноти.
Між нами відстань розміром у день.
Розтóплю віршем зародки мерзлоти.
Заповню простір радістю натхнень.
Хоч ти далеко, рáзом ми душею,
Яку вже ділимо одну на двох.
До тебе з спогадів зведу алею.
Заплющи очі. Зник переполох.
По цій алеї, зітканій із щастя,
На зустріч йдемо в вирі наших мрій.
Ти вже торкаєшся мого зап’ястя.
Зникає холод. Більше не лютій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366755
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 04.09.2017
Чорний капелюх, густі бакенбарди, щира усмішка, що гармонійно пасувала до синього метелика на шиї та срібного ланцюжка, який звивався між хвилями кишені та незмінний кавово-шоколадний настрій панували у його образі. Сьогодні його звична роль зазнавала корективів, адже знайомі дороги, що запрошували до найцікавіших, розрекламованих місць, залишилися у другорядних планах цього дня.Цього дня на нього очікувала екскурсія, присвячена зустрічі, що прожила в перспективі свого втілення у життя довгих шість років. Чотири добре-мало знайомі постаті зійшлися у домовленому місці, у визначений час, аби дізнатися , як складеться візерунок цієї строкатої зустрічі.
«Погляньте на той будинок, трохи ліворуч від міської ратуші. Там видніється самотній номер 14 і саме там зараз чудернацька дівчина наче диригент малюватиме візерунок руху львівських трамваїв. Вона навіть не підозрює, що за декілька хвилин під звуки джазу вона втілить у життя свою найпотаємнішу мрію, побачити його очі, відчути дотик його руки». Зацікавлені очі екскурсійних гастролерів холерично намагалися вловити потайливий чотирнадцятий номер, що мав додати ще одну частинку сьогоднішнього описового пазлу.
«Wherever you go, I have been looking for you»…... Ці слова заполонили її душу на останні два тижні, кружляли у думках, запрошували на танець посеред вулиці, відкидаючи геть усі правила поведінки у громадських місцях. Досить рідко випадає нагода побачити дівчину, яка заплющивши очі танцює посеред міста. Хтось зацікавлено та заворожено всотував зіницями кожен рух, дехто здивовано озирався, втікаючи від подібних диваків. Зважаючи на сучасний світ, який наповнений по самі вінця неформатними персонажами, які подекуди полишають по собі неприємні сюрпризи, що відголосками проживають своє життя у новиних репортажах, значна кількість танцювальних свідків, стрімко зменшувалася. Жити у чотирьох стінах заборон, думок оточуючих та ексцентричних хвилювань, чи правильно її зрозуміють, ставало дедалі важче і юна душа чітко усвідомлювала, що страх перед змінами може виявитися не таким вже й неговірким, аби знайти з ним спільну мову, схиливши до своїх життєвих пріоритетів.
Її душа живе музикою, книгами та мріями про шоколадні канікули, які досі існують у статусі мрії. Разом з ним, пристрасним, непередбачуваним чоловіком, вона проводила години біля монітору, спілкуючись про життя та його відтінки. Подекуди тендітний розум вибухав шквалом емоцій та образ (хоча маю зауважити, що завжди ображалася на нього вона, бо ніяк не могла сприйняти деякі його погляди на окремі речі), зникали з поля зору один одного, проте через певний відлік часу поверталися на спільного місця віртуальних зустрічей.
Чотири душі, що перетнулися у точці спільного часу та планів, проте кожен з них, наче маленька скринька таємниць та бажань. Чотири пори очікування, планування та завершальний акорд мелодраматичного кіновідрізку.
Як гадаєте, що він прочитає на її долонях, що підкажуть лінії, які перетнулися у звивистих лабіринтах долі? Можливо він пророкуватиме радощі, успіх чи розчарує сірою перспективою майбутнього? Хоча погляньте на її уста!! Вона променить радістю та спокоєм… Очевидно, що усі мрії мають втілитися у життя. Минуть хвилини і вони сховаються у брамі таємничої кам’яниці, залишаючи нам тільки здогадки про те, як мине їх зустріч, про що говоритимуть його уста, а що шепотітимуть душі у тихих закутках шоколадні.
Ми лише можемо споглядати та створювати власні діалоги, які прикріпимо до одного з чотирьох образів, що імпонуватиме нашим душам найбільше….
А можливо ви прагнете прожити їх історії життя з придуманими романтичними чи то ідеальними стосунками? Але ніхто не може перетнути відрізок вашого щодення. Моя розповідь – хвилина екскурсія життям випадкових постатей, однак ваші мрії схожі на ті, що панують у душах наших персонажів. Погляньте на свої відображеня у дзеркалі, посміхніться і віднайдіть сили, аби втілити у життя найзаповітніші бажання, танцюйте на вулицях, посміхайтеся незнайомцям та відчуйте симпатію життя, що тихенько простягає руку підтримки.
Ця дівчина не є особливою чи то обраницею щастя, вона творить свою історію, помиляється, досягає успіхів, але невпинно крокує вперед, вірячи у добро, щирість. Малюйте свої шедеври душ і не бійтеся жити яскраво!».
Чорний капелюх, густі бакенбарди, щира усмішка, що гармонійно пасувала до синього метелика на шиї та срібного ланцюжка, який звивався між хвилями кишені та незмінний кавово-шоколадний настрій розчинялися у вихорі спекотного липневого полудня, залишаючи усмішки на долонях захоплених туристів. Чудове джазове місто чекало на них, простилаючи безмежні обійми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677662
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 04.09.2017
Життя вирує навколо,
Сміх дитячий лунає,
Всі митті душа навряд зловить,
А втрачене – серце крає.
Кружляють події і люди,
Я з ними? Скоріш я – ніде,
Заклякла у точці спокути,
За руку тримаю тебе.
Впізнали ми, а що буде далі?
І скільки бродити життів?
Ми самі себе розлучали?
Величний Всесвіт так захотів?
Не пам’ятаю і ти не знаєш,
Куди нас Господь заведе,
Не пам’ятаю, може ти згадаєш?
Чому загубились і де?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678006
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 04.09.2017
«Ми помрем не в Парижі»
(Н. Білоцерківець)
Я помру не в Парижі. І в Римі, дасть Бог, не помру.
Перевага сумнівна - загнутися десь емігрантом.
Я волію кирилицю, мову, гранітну плиту,
Фотографію ту, що з полиці старого серванта.
Не почую, звичайно, знайому травневу грозу.
Не всміхнуся до вас – не до римлян же маю всміхатись.
Ланцюжком помандрую, яким усіх предків знайду.
І так легше буде традиційно в земельці лежатись.
Не працює «назавше тут спокій знайшли».
Бо минають віки - і ні сліду, ані тобі згадки.
Але вірю в петлю просторову і ще часову.
І бажаю кінець сумістити з наступним початком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579816
дата надходження 08.05.2015
дата закладки 03.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.09.2017
Цей серпень – мов крапка. Зотліли шляхи назад.
Харон вже от-от у воду занурить весла.
Спинися! Хай буде до ранку зеленим сад,
А завтрашня осінь димами в мені воскресне,
Запалить, дихнувши, дерев золоті сірники –
І тільки човна не торкнеться твого, Хароне:
Він Летою пахне.
…А ти спинився-таки?
Сльозинами сад,
збожеволівши,
яблука ронить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746968
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 28.08.2017
Тисяча років без сну,-
поміж малим і великим,
серед мовчання і крику,-
перед стіною з дощу...
Тисяча років без крил,-
поміж убогістю й дивом,
серед війни, серед миру,-
перед каскадом вершин...
Тисяча років один,-
міряєш дні, мов пустельник,
як безпритульний в оселі,-
перед всевладдям причин...
Тисяча... Раз - і вже пил!
Крила згубив,- хто в тім винен?
Чи за плечем... правим?... лівим?...
Серце - єдине з мірил!
21.08.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747307
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 27.08.2017
Нескошених полів п’янка отрута,
Настояна на повені тепла.
Спустошеного серця мертві пута
Не розірвати, не спалить дотла.
Незайманих туманів сива тиша,
Їх таїнством насичуйся сповна.
Не сколихни… а дихай глибше, глибше,
Земного щастя меду спий до дна.
На цих лугах до зойку розридайся,
І до хрипот очисть болючий щем,
Облудливим сумлінням не здавайся,
До небокраю йди, ще крок, іще…
Твоїх бажань неперестигле небо,
Моїх щедрот потрійна сила трав.
Хай до світанку сочиться на стеблах
Двох душ заблуклих кришталевий храм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744236
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 01.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2017
Я знаю магію високої трави!
У замовлянні - код вогню Сіону...
Дивися! Месу править всеборонну
правічне сонце, вийшовши з води!
Не вистига, не гасне горизонт!
Так чом же сум незмінний твій поплічник?
Хай буде дощ!... Змиває млу сторічну...
І запах пороху з озону давніх площ...
І - прощ!..........................................
Забутих світом, але незабутніх,-
у затінку суєтності тривог...
Бо хто ж підніме сонце, як не Бог,
випалюючи корені цикути.
22.07.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743071
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 31.07.2017
Наточи мені голку – ніжно болітимуть шви
Із плеча уздовж берега далі до болю і крику
Замість тисячі слів і слідів ти мені помовчи
Намовчи мені ніч – бездонну, далеку і дику
Нагостри мені меч – доторкнутися рук і межі
Зимна сталь повертає свободу рукам і поривам
Замість зашморгу – тіло цілують слова і ножі
Замість присмаку крові – присмак любові і диму
Спопелиш дике тіло? Залишиш на вістрі меча?
Над наточеним лезом натягнуте жмутом волосся
Добігає твій час ... Балансує на схилі плеча
Біла вм’ятина болю – все решта напевно здалося...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743349
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 25.07.2017
Карпатських гір зелений небозвід,
Зелені віхоли... зелені хмари.
Так п'янко пахне зелен евкаліпт,
Зелені полонини і отари.
В очах у чабана зелений світ
Зеленими смереками сміється.
Зелених гір зелений дивоцвіт
Горну зеленим словом аж до серця.
До зеленілих підіймусь вершин
І упаду в найзеленіші трави.
В зелену пелену зберу з долин
Пісень зеленовиткані октави.
І на зелених струнах вітрових
Найзеленішу музику зіграю –
Зазеленіють в душах й снігових
Зелені бруньки до зеленокраю.
Так зелено і легко на душі
І я цвіту так зеленавоквітно.
Ділюсь зеленим щастям у вірші
Ой, зелен - зелен - зеленопривітно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742481
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 18.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2017
Не сполохніть вітри гірського сну,
І не гойдайте тишу в ранніх росах.
Лелію квітку серед бур'яну,
Несу з Карпатських гір у довгих косах.
А наді мною - зоряний намет,
Мовчить у надрах вічність бурштинова.
Смереками торкаюся планет
І дивину небес вплітаю в Слово.
Одна із Мавок, інші де ж? Агов!
Йду до людей, хоч буду там чужою.
Іду на клич утомлений його,
Пливу вінком купальським за водою.
Тікає ніч на місячнім коні,
Упав додолу повід на світанку.
Принишкло тіло Мавчине в тіні,
Та світить в душу квітка-полонянка.
Зірви ту квітку у Купальську ніч,
Цю ружу в серці для тебе ростила,
Пізнай жагу життя межи сторіч,
Безсмертну мить візьми на дужі крила.
Бо я відлунням йшла на поклик твій,
Всі чари, силу, міць біля підніжжя
Тобі кладу в обрамлений сувій
Тернових руж, тенет і бездоріжжя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740577
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 05.07.2017
Не сполохніть вітри гірського сну,
І не гойдайте тишу в ранніх росах.
Лелію квітку серед бур'яну,
Несу з Карпатських гір у довгих косах.
А наді мною - зоряний намет,
Мовчить у надрах вічність бурштинова.
Смереками торкаюся планет
І дивину небес вплітаю в Слово.
Одна із Мавок, інші де ж? Агов!
Йду до людей, хоч буду там чужою.
Іду на клич утомлений його,
Пливу вінком купальським за водою.
Тікає ніч на місячнім коні,
Упав додолу повід на світанку.
Принишкло тіло Мавчине в тіні,
Та світить в душу квітка-полонянка.
Зірви ту квітку у Купальську ніч,
Цю ружу в серці для тебе ростила,
Пізнай жагу життя межи сторіч,
Безсмертну мить візьми на дужі крила.
Бо я відлунням йшла на поклик твій,
Всі чари, силу, міць біля підніжжя
Тобі кладу в обрамлений сувій
Тернових руж, тенет і бездоріжжя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740577
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 05.07.2017
Стоїть на глиняних ногах колос твоєї віри.
Стоїть. На глиняних ногах. А все-таки – колос.
Ще теплим човником рука прикладена до шкіри,
але відтулиш, і за мить – по шкірі йде мороз.
Ти пам`ятаєш, як любов вустами присягала,
як променилася любов у проміжку між тіл?
Кинджалом в горлі застряє поезія кинджала,
як бачу папороті квіт – у снайперський приціл.
Стонадцять зим іще до дня останнього набою.
Стонадцять зим, як тіні гроз, на плечі полягло.
Я не колос, але нести це небо над тобою –
мов у безбожжя осягти господнє ремесло.
20.06.16, 26.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740260
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 03.07.2017
Шалена ніч. І місяць – стигле манго.
Колін ковзнула музика… й до п'ят.
Дивись, милуйся – я танцюю танго,
У сяйві світла, в променях розп'ять.
Найкраща з грацій – муза мого тіла.
Одвічна тайна – контур білих пліч.
У сольнім танці магія і сила,
Свобода рухів, серця стук у ніч.
Торкаюсь неба: перше, друге, сьоме…
Вервечка ніг в сакральну тишу зір.
Дванадцять кроків в світ цей невагомий,
Навшпиньки й стрімголов лечу у вир.
Акорд! І стихла місячна соната -
Лягають тихо ноти врізнобіч.
В обіймах місяця – небес відплата,
Й запрошення на вальс в наступну ніч…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789319
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Ти любиш її не тому що, а всупереч всьому,
Хоч кроки її не доходять ніяк твого дому.
І часом здається, як сонце до скронь торкає –
Вона це. Повернеш до тями – нема… немає…
Ти любиш її, наче ранок заграву востаннє.
До ніг прихилив би їй небо під співи осанни.
І ти їй – за Всесвіт, та вперто чомусь не кличе.
І ніч невблаганно все нижче і ближче, ближче.
А в неї за розкладом в інші країни маршрути,
Вчорашнє латте на сніданок, і присмак цикути
В секунд, що без тебе насипались повні жмені,
І дим цигарок ядом пестить, під Sting, легені.
Будильники вчасно, робота… Ще трішки й зірветься,
Як спомин у дзвонах печалі сльозою озветься,
І мовчки поверне з дороги, що вела в нікуди,
Й сховає обличчя, дитинно, у тебе на грудях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739433
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017
Ну що ж, пора, готова до дуелі,
До вогнища смертельної борні.
О, заспівайте пісню, Менестрелі,
Допоки ще плацдарм не у вогні!
Той виклик чую суттю та корінням,
Чіткі кордони. Тільки "так", чи "ні",
То - щось таке, що понад розуміння,
Мов спрага невтолима у мені.
А кінь стоїть. Зодягнуті стремена,
Рішуча мить - ні суддів, ні юрби..
Та тогою спадає на рамена
Якась невідворотність боротьби.
Вона щоразу дихає частіше,
Загусла, мов тривка, драглиста мла,
І сотні рук шматують клаптик тиші,
Де зотліває іскорка тепла,
А ще жевріє істини невтішна,
Відкрита ахіллесова п"ята,
Що справжністю не раз бувала грішна,
Лукавства не святкуючи свята.
Тому горить арена паперова -
Вівтар для цілопалення мого..
Казав апостол: "Споконвіку слово,
Було. І все що є, через Нього
І Ним живе." Знайти б його,припасти,
Зірвати пута,Скелі зворушить,
Ввійти в Нього,Йому присягу скласти.
Боротись, доки не благословить!
Тому стихій не бійся, наче втіху
Хай океан потік озону п"є,
Бо й ти живий не доки можеш дихать,
А доки ще потреба Слова є!
У тім така проста реалістичність,
Як хліб, вода, кульбаба,що цвіте,
Лиш не надумай канути у Вічність,
Я й звідти також зватиму тебе....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739085
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 25.06.2017
І ніщо не є фатальним, остаточним. Завжди є продовження.
Хай його не видно, та воно існує - у космосі невидимого буття у вигляді тонюсінькоі ниточки, утвореної з найдрібніших часточок, можливо, ще не пізнаних людиною, яка виходить з минулого і стане майбутнім.
Крапки нема.
Завжди є вихід: з мороку - до світла, до щастя.
...Смерть?
Ви кажете, що смерть існує, і вона означає кінець.
Кінець?
А що ми, люди, знаємо про смерть?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734721
дата надходження 23.05.2017
дата закладки 25.06.2017
Доброго ранку, моя перелітна пташко!
Як подолала свій шлях /крізь тумани/ сюди?
Спека така неможлива, що й дихати важко.
Душать у грудях солоні краплини води.
Не зупиняйся: немає ні хліба, ні злата.
/Точать на мене завбачливо будні ножі./
Все, що зуміла б тобі я сьогодні віддати –
Подих і руку, допоки дійдемо межі.
Краще лети! Вбережи свої крила від клітки.
Тут не вітають свободу і вільний політ.
Точаться війни. Стріляють гармати у свідків.
І по периметру правди – оголений дріт…
Не побороти супротив земного тяжіння:
Небо – твоє, та не може належати нам...
Просто лети, повертаючись у сновидіння
/Будемо тіням давати свої імена/.
Просто лети! Подолай, моя пташко, кордони!
Бачиш, де лінія дотику неба й землі:
Там зовсім інші /до нас небайдужі/ закони.
Там навіть нашій любові серця замалі…
[i]/колись/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738424
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 19.06.2017
Сивіє вечір… Під вікном жасмин
Вмивається червневими дощами.
Дощить і в серці – і росте полин
Холодними самотніми ночами.
Вчорашнім «завтра» видивляюсь вдаль,
Із піднебесь для крил благаю сили.
В яких світах обвітрену печаль
На втомленім крилі моїм носили?
А люди не зникають в нікуди, -
Так хочу вірити в цю вічну догму.
Цілющий дощ – мов вічності сліди
На кущ жасмину, на мою утому…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737521
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 13.06.2017
Розмочилися й стерлись паперові мости,
Віднесло течією дитяче творіння.
Мої мрії поспішно замітають хвости,
І тікають у безвість, за моїм велінням.
Метеорами дощ промочив мене вщент,
Він пробив до дірок, зрекошетив всю сутність.
Він прийшов, мов нещастя із давніх легенд,
Заявив псевдоправо на свою присутність.
Віднесло вже за обрій всі мої мости,
Залатала дірки, уже наче щаслива.
Метеорами дощ був тоді, але ти —
Ти далеко не дощ. Ти цілісінька злива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737500
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 12.06.2017
[i]Відкривайте мене в моїх посмішках сонцем цілованих.
Світлана Костюк.[/i]
Я відкриюся вам не сьогодні, не завтра, а з часом.
Напишу сто віршів, а чи вистачило б й одного.
Осідлаю коня і у парі з крилатим Пегасом
Віднайду отой край незбагненного світу мого.
Ви мене упізнаєте дивною, злою, красивою,
Відшукаєте в осені – де багровітиме клен.
Усміхнуся ромашкою, зваблю калиною стиглою,
Із мережаних рим вам всміхнеться одна із Олен.
Пізнавайте в віршах, бо насправді лишуся загадкою.
Монограма життя – незбагненне сплетіння душі.
Для когось «хто така», а для вас стану світлою згадкою,
В небайдужих серцях сокровенні посію вірші.
У весняних садах зацвіту білосніжною вишнею,
І зажурено з вами проводжатиму в небі птахи.
Понад все хочу я залишитися вічною піснею,
Що полегшить пройти повсякденні життєві шляхи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715155
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 12.06.2017
Де зорі згасають
жоржинами обрій цвіте.
Піддавшись спокусі,
розтану у світлі розмаю.
І граю промінням –
а й справді воно золоте…
Нарешті я справжня!
Хай вітер мій одяг знімає.
Нарешті я дика!
Вплітаю в волосся жасмин,
До стану латаття,
ступаю у нетрі – царівна!
Співай, дикий вовче.
Кровить хай мій страх із судин,
Іскриться з очей, шаленію –
мовчіть перші півні!
Схиляються трави
і падають зорі до ніг,
Навшпиньки ступаю –
цвітуть по слідах орхідеї.
Кружляю по колу,
мов відлік часів вікових,
У місячне сяйво руно уплітає Медея.
Під місяцем повним
танцюю у сяйві спокус,
Хай рвуть струни ельфи –
не смій підвестися нерівня.
Бо я відтанцюю, відплачу,
а ще… відсміюсь,
Допоки світанок,
допоки іще я царівна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732250
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 12.06.2017
[color="#108514"]На край світу я полину.
Ох, як там прекрасно![/color]
[color="#c20f0f"]Сонце не пече, а гріє,
І бігають різнокольорові миші: червоні, жовті, білі.[/color]
[color="#860fc2"]Потім на кольорових крилах мрій
Я полину в гори.[/color]
[color="#0818c7"]Там буде біле сонце із пурпуровим промінням,
Прозоре небо із пухнастими хмарками,
Квіти тут літатимуть, і джерельце співатиме пісні.[/color]
[color="#781d75"]Настане мить, коли я стомлюсь,
Приляжу на м'яку травицю і засну міцним сном,
А в цей час мені буде снитись,
Що я лечу над неіснуючим містом,
Я бачу, як люди сміються, їм весело,
Адже усі вони живуть у моїх мріях
І це мене тішить.[/color]
[color="#229989"]Коли я прокинусь, то не забуду нічого -
Воно житиме в мені вічно.[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734843
дата надходження 24.05.2017
дата закладки 11.06.2017
Ця землянисто-смарагдова змійка
з короною, окресленою на голові,
що завилася клубочком у припічку
трипільської хати– не така вже й дивовижа…
Хоч і не з казки Гофмана, вона оселилася
поміж мирних людей-орачів, наче Домаха,
оберігати їх тихе житло –
зась чужинцю… нога твоя не переступить
заповітної межі, бо Змія-Цариця
обів’є стрімголов
землянисто-смарагдовим окриком-смерчем
і налякає до смерті…
Непідкупне досконале створіння –
призвичаєне до запаху молока
і людського духу – невпізнаний вартовий
дитячих невинних утіх…
…Цур Вам, пек – лиходії,
непрохані злидні убогі,
зайди вікові на дідівських порогах
пращурних осель землі моєї,
обжитої кровію і потом,
і вогнем святих дерев обкуреної…
Цур Вам, Пек!.. Домця поруч і Домин муж
при порозі… і численні Домцині діти,
з коронами, окресленими на голові –
святе сімейство божої благодаті
в старій українській хаті –
із лелеками, козами, овечками та коровами,
із теплим кухлем свіжого молока…
Прокукуріч мені, Півню Червоний,
третє тисячоліття до… і третє тисячоліття після…
Я народжусь із колоскової пісні-туги
Рожаниць довгокосих
у весільнім танку нареченої –
Діжі Коровайної
і променя Світла Прийдешності,
аби словом торкнутися лагідним
тих порогів обжитих,
освячених…
…і вустами – розквітлими мальвами –
миром світ цей пестити
і славити…
[i](Зі збірки,що вкладається "Туга за Єдинорогом")
[/i][i](з антології сучасної поезії "Помежи словом і тисячоліттями". - Київ,2016)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734654
дата надходження 23.05.2017
дата закладки 09.06.2017
Простір...
Він значно ширший, ніж кордони стін,
він значно глибший - важко зрозуміти...
Та варто тільки дуже захотіти,-
зривай завісу! Межі - то твій сплін...
Дивися в глиб, у суть, у стан речей:
цей дивний світ - душа Екклезіяста...
Та тим весна сильніша і прекрасна,
як відгомін Яірових пісень...
Вдихай на повні груди простір-час,
і скошене удосвіта чар-зілля...
Дивись! Весна влаштовує весілля,
звільняючи свободи дух для нас...
Кадильна магія покосів - віщий дар!
Несе думки в майбутнє... Геть скорботу!
Колись так Ной ковчег свій змайстрував...
Завісу геть! Цей простір твій достоту!
5.06.2017р.
Сплін - стан пригнічення, нудьги...
Достоту - присл. дійсно, справді.
Книга Екклезіяста (Проповідника) - Книга Старого Завіту. Її називають "справжньою", "життєвою", оскільки автор-мудрець критично вказує на несправедливість, яка часто переслідує людину, на швидкоплинність людського існування... Та попри те, автор впевнений у потребі дотримуватись законів та істин Божих.
Яір- батько воскреслої дівчинки ("Не бійся - тільки вір! Ісус...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736618
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 06.06.2017
«…Під розірваним небом, що кудись летіло
Саме на тім шляху
Тоді й відчув лиху
«Покрівлю неба», враз немов спустілу…»
(Шеймас Гіні «Переступ»)
Під покровом неба –
Там, де холодний вітер і птахи
Співають про свої сни кольорові
Там люди: стоять серед порожнечі
Між минулим і прийдешнім,
Між замками і халупами,
Між лезом мечів і кулями скорострілів,
Між тьмою віковічною і світлом ранку,
Між вогнями інквізицій і холодним морем,
Між. Посередині. Тут. На острові.
А сороки тим часом мурують міст
Свої хвостами чорними
Через ріку, що ніколи не була прозорою:
А все каламутною – то від крові,
То від бруду, а то просто від темряви:
Бо ріка, бо тече, бо там брід,
А ми коло броду – хто з мечем, хто в вилами,
Бо там володіння чи то чужого графа-зайди,
Чи то чужого клану зі своїм гонором
І своїм розумінням волі, а ми такі неотесані,
А ми такі танцюристи джиги шаленої,
А нам аби воювати за землю свою загублену,
І свободу свою втрачену, а нам аби співати
Про росу туману і брудне старе місто,
А нам аби стояти серед порожнечі цієї
Вічної та холодної…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736744
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 06.06.2017
Я пам’ятаю, як травень блукав між дзвіниць,
Вулиці міста схилялись до ніг наших ниць,
Ми розчинялись в ріці незнайомих облич
До півнОчі.
Місяць скоринкою хліба висів в далині,
Я загубилась в тобі, як і ти – у мені.
/Хто б і шукав, не знайшов…/ Та в цій битій війні
Ікла вовчі
Нас вигризали й у різні штовхали світи,
Там, де ні входу, ні виходу нам не знайти.
В час, коли руки безвольно тримають хрести
Не злетіти…
Ми ж бо не птахи. Залишимо іншим політ.
Часом любити не “до” йти, а рухатись “від”
Та відпускати, аби у мереживі літ
Знов зустрітись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736716
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 06.06.2017
На полях прозрінь і помилок
Збереглися пам'яті нотатки.
Почерк із роками – наче крок:
Лінії чіткіші; менше правки,
Менше літер, менше метушні –
Менше слів, проте думкам просторо,
Бо ось-ось проб'ється на ріллі
Сіяне роками, колоскове.
Може, підросте – й полине ввись.
Може, рани зцілить. Може, серце.
Може, стане піснею колись,
Що душі заблуканій озветься…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732168
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 07.05.2017
[i]Нарисую дорогу черным,
Но в конце нарисую двери.
Взгляд становится обреченным,
Если только в плохое верить,
Если только плохое помнить,
Если ждать его ниоткуда,
То скорей всего так и будет,
До удара - одна минута.
Нарисую над дверью крышу
И еще, что там есть у дома.
Дорисуй, если можешь, выше,
Если Выше тебе знакомо.
Если Выше тебе по силам,
Если это тебе по нраву,
То скорее всего усилья
И дела обретут оправу.
Нарисую тебе удачу,
Пусть летает над домом птицей
И большую звезду в придачу,
Пусть она тебе пригодится.
Если очень хотеть и верить,
Если делать хоть понемногу,
То всегда отворятся двери,
Ты любую пройдешь дорогу.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723944
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 02.04.2017
Все перемелеться, невідворотне відбудеться.
Нас розіграють уміло, неначе етюди. Ця
Партія ще недописана: нотами, струнами,
Клавішами, барабанами в серці пульсує. Ми
Все обірвемо, натиснемо /рухи/ на паузу.
Навіть без дотику, чуєш, зашкалює градус у
Першому такті. А скільки їх, Боже, відміряно?
Скільки не зібрано? Скільки даремно намріяно?
Перетасуються карти в колоді – ми звуками
Будемо падати в тишу і подихи слухати.
Тільки без дотиків… Тягнуться пальці до музики.
Просто зіграємо. Слово зав’яжемо вузликом.
В сутінках небо /приручене/ вляжеться ковдрою,
Рухи - у погляди. Станемо піснею довгою.
Все перемелеться. Невідворотне відбудеться.
Все, що насправді не сталось, /в мені/ не забудеться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723489
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017
[i][b]"
Розплети мене всю,
Мов червоне м”яке покривало.
Крок за кроком іди. Обірви у мені всі штрихи."[/b][/i]
[b] [i] Гостя[/i][/b]
Ти проший мене всю
Білим спомином недопечалі.
По зів`ялій траві вітер гонить вчорашні сліди
І твої, і мої, щоб сховати від світу найдалі
Несміливу любов, що ятритиме пам`ять завжди.
І допоки ми віримо в те, що себе обдурили,
Переправу змінили й в нікуди наосліп втекли,
Забувай мене, чуєш?.../ щоденно...щоночі...щосили.../
Як і я забуваю в холодних обіймах імли.
Бо прийде знову завтра, в якому нас більше немає, -
Розсміється /підступно/ в обличчя сльотавим дощем.
Пам`ятай мене /зможеш?/ найбільшу із втрачених таєн,
Ту, що вирвала з серця /по собі/ мільйони поем....
/04/03/2017/
[i]
З вдячністю Наталочці за мить натхнення)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723090
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017
Допоки дощ змиватиме сліди
пісків, що порозсипували люди,-
ти вітром стань... Обабіч від верби,
шукай мене!... Я проросла усюди...
Стеблом легким, тендітним та міцним,
як ластівчині крила, небу гожі...
Ти помічав коли, все ж прилітав сюди,-
як ми з тобою, вітре любий, схожі?...
Торкнись плеча хоч повівом легким,
і станемо повітрям в пташих грудях...
Шукай мене у собі, край весни,
коріння душ зіллється, наче губи.
07.03.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722131
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017
Я покидаю Вас, о , сніжна панно!
Чи, може, Ви зрікаєтесь мене...
Одвічний рух планети невблаганно
В заокеанні далі Вас жене.
О, як поблідли Ваші білі руки!
Як потьмяніли очі крижані.
Сакральну мить дочасної розлуки
Нехай вплетуть вітри поміж стерні.
Не осудіть, що йду отак квапливо,
Дзвіниці неба б'ють прихід весни.
Річок предтеча кличе гомінлива,
Зтрусивши з вій льодяникові сни.
Із лона пнуться списами тюльпани,
Вони ось-ось проріжуться у світ.
Тож, поспішіть, моя морозна панно,
Не до лиця Вам ніжний малахіт.
Не до снаги Вам сонячна корида,
Знесилить душу проліскова гладь.
Ще де-не-де Ваш локон сніжний видно...
Та вже пора. Он журавлі сурмлять!
Я покидаю Вас, о, сніжна панно!
Чи, може, Ви зрікаєтесь мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720707
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017
[i]Талановитому поету і просто хорошій людині Віталію Стецулі[/i]
Ти у світи ходив далекі,
Збирав росу солодких трав;
Тобі приносили лелеки
Шалені рими. Поміж справ
Ти засівав ними папери.
Ти – їх чарівний садівник.
Й десь за орбітою Венери,
Здавалось, Всесвіт аж принишк.
І оживали дивні рими,
Стрибали в простір. Дивний світ.
Ти бачив те, що є незримим,
Ти з ним знайомий сотні літ,
І кожна літера у тебе,
Неначе зіронька мала,
Що тягне думку аж до неба
Й дарує білих два крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720332
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Тихо. Ось біжать струмки -
непрошені, злорадісні. Холодні
вісники холодної весни.
І бризки сонця ще холодні.
В гущавинах в'юнкі дрозди
всміхаються до темної безодні,
спіраллю - срібні голоси,
спадають водоспади хвойні.
І там, далеко в вишині,
задивлено у височіні неба
ліси співають молитви.
Струмки вгризаються у кригу й землю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718707
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017
Іще далеко до півонієвих злив,
Ще небо спить прихмарене і сиве,
Тремтливе сонце явір прихистив
Своїм гіллям. І річка мерехтлива
Під голубою ковдрою зі скла
Хвилясті сни нашіптує тихенько.
А береги, мов два міцних крила,
М'якеньким пухом туляться до неньки.
Не скоро ще геранієвий цвіт
Своїм причастям випоїть безмежжя.
Ще за вікном сніжинок переліт -
Зима будує біловерхі вежі.
Далеко до весни і до тепла...
Білява панна все метіллю плаче.
Намріялось, що брунька до чола
Торкнулася розвеснена. І наче
Фіалок солод ніс залоскотав,
Защебетали радо ластів'ята,
І килими скуйовджених отав
Зеленим ставом пнуться попід хату.
Хтось знову простір снігом розкурив,
З-під вій, зігнавши веснянкові мрії.
Далеко до півонієвих злив...
Ще гуготять над вербами завії.
19. 01. 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718620
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
І руки мої, мов крила,
коли у твоїх обіймах.
І серце моє, мов квітка,
і думка одна - "люблю!".
Хоча обпікає холод,
негода тривожить, війни...
І страшно, направду страшно!
Та добре з тобою, Лю...
Ти скажеш - і я повірю!
У кожному слові - спалах.
Вікно зачиню і двері -
не страчу сю мить, зловлю!
Ти сонце мені даруєш.
До тебе я спала, спало
і щастя моє жадане -
оте, що з тобою, Лю...
Ти вибач за парасолі,
за вічні дощі, я знаю,
що всі час від часу мокнуть.
Не нити собі велю!
Та інколи дуже сумно
до меж, до безмеж, до краю...
І з тої жаскої яви
лиш ти мя рятуєш, Лю...
Бо руки стають, мов крила,
коли у твоїх обіймах.
Бо серце стає, мов, квітка,
і думка одна - "люблю!".
Ти сонце мені даруєш,
зласкавлене, диводійне,
бо добре, коли з тобою,
щаслива з тобою, Лю...
22.11.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717274
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Хто бачив степ зимою у вогні?
Кому болять глибокі свіжі рани...
А хто упав серед снігів і прани:
відкривши груди, молячись Весні...
Міленіум новий, новітній вік...
Та ворон двоголовий б"є у шибу,-
приніс, лихий, зі сходу злу новину...
Над Переяславом - знамення вогняні!
А в Фатімі молилася Вона...
Вручаючи нам перли Божі в руки!
В непевний час недолі і розрухи,
її покров - невидима Стіна!
03.02.2017р.
Прана - (санскрит: प्राण, prāṇa — дихання) — особливий вид життєвої сили, енергії, який пронизує Всесвіт.
Прана найдоступніша через дихання, але у найбільшій концентрації вона міститься у крові.
У 1917р. Матір Божа з"явилася у Фатімі напередодні закінчення 1-ої світової війниі ще до того, як комунізм почав існувати як політична система. Вона залишила настанову:" Моліться щоденно на Вервиці й Росія навернеться!"
Переяслав - Саме тут відбулась Переяславська рада, на якій Хмельницький 1654 року підписав угоду про об"єднання України з Росією.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716153
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
...По смарагдовій поверхні озера
пливе жовтогарячий кораблик акацієвого листочка,
а на його краєчку сидить-спочиває
тендітна синя бабка
у ніжно-блакитній напівпрозорій сукенці-крильцях
з яскраво-червоною голівкою-намистинкою
Яка витончена кольорова жива інсталяція!
І хто сказав, що Бог колись давно створив цей світ і тепер спочиває?
Творення світу не зупиняється ні на мить!
Хіба може той, хто хоч раз скуштував насолоди творчості, відмовитися від
такого щастя?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685351
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 03.02.2017
Чи не найжорстокіша
і найбільш витончена гра
Творця -
розвести нас по світах
Яву і Наву,
розділити
створених одне для одного,
і дозволити бачитися,
лиш коли очі заплющені
у темряві ночі,
і так нечасто,
і завжди несподівано,
і невимовно солодко,
щоб потім я ще довго згадувала
і шукала чогось подібного
при світлі дня
з розплющеними очима
і не знаходила,
і знову чекала
тої зустрічі -
такої нечастої,
завжди несподіваної
і божевільно солодкої...
Така вишукана, красива
і болюча гра
Творця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681355
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 03.02.2017
Сентиментальна тиша п"є мій смуток
І зверхній погляд кида з-під повік:
- [i]Чого ж не хочеш бути серед них -
Серед своїх невиспаних, солоних
Невтіх?[/i]
А я відповіла суворо, люто:
- Хіба ж собі скоритися - це гріх?
Безбарвна тишо, пий гірку отруту
З уявлень хибних і відмов моїх.
Гаспидна тишо, пий зболіле [i]мовчки![/i]
Голодні потерчата й поторочі, -
Твої годованці! -
хай згадують про ночі,
В яких було досхочу самоти -
Смачної страви із оман гірких.
...Коли
Моя зажура на губах твоїх
В останній краплі тьмяно охолоне,
Я легковажну суть в собі відновлю -
Метеликову зграю в теплім лоні,
Відвертість нескінченної доби,
А в плесі дзеркала - усміхнену безодню!
[i]і[/i]
Дозволю більше, ніж могла.
[i]Собі.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716094
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2017
Люблю слухати дихання
сонних засніжених міст,
Прохолодне й п'янке,
ні на що більше в світі не схоже.
І своїми думками
ловити думки перехожих,
(Ніби ноти на слух
впізнає віртуоз-піаніст).
Пити з теплих кав'ярень
м'яке суголосся розмов
І безцільно блукати,
зганяючи сни з тротуарів.
Завмирати від подиву
(як личать соснам ці сарі!),
Що, мов янголи білі,
схилилися для молитов.
Крадькома, наче тать*,
зазирати у душі вітрин,
Мовчазні і скляні,
від морозу в легкім татуажі.
Й милуватися, як
у нічній оксамитовій сажі
Тонуть стрічки доріг,
одягнувшись в пухкий палантин**.
Люблю слухати дихання
сонних засніжених міст...
*Тать - злодій.
**Палантин - хутряна чи оксамитова накидка у вигляді широкого довгого шарфа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713415
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017
Бесснежной ночью спорят небеса,
Кому, когда и к чьим ногам упасть?
Иголкой хвойной кажутся леса,
Король у ног любимого ферзя,
Та ночь - Вселенной маленькая часть.
Бесснежье холод сердца уличит
И спрячет в сером саване дождя.
Забыв от сказки коды и ключи,
Очаг оставив тлеющий в ночи,
В Год минувший навеки уходя.
Бесснежье ждет, как с барского плеча
Под елку кинет звёзды небосвод -
Хотя б одну снежинку... бормоча,
Ладошку поцелуем щекоча,
Вернется обновленный старый год.
Бесснежье сгинет, свечи догорят,
Драккар полюбит белую ладью -
А губ, что стынут сто веков подряд,
Коснется канителью листопад,
Сверкая пылкой страстью по шитью.
Бесснежной ночью тридцать первый раз,
Отсчет начнет любви извечный сказ...
30.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709369
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 01.01.2017
Долоня ліва,
Частина тильна -
Гойдаю Всесвіт на волосках.
Карпатська повінь, любов всесильна,
Купальська квітка
в моїх руках…
А заблукаєш,
Пташина рання
Покаже стежку поміж ліщин-
Місця ведмежі, і заклинання,
Солодкуваті,
мов пертусин…
Заплющиш очі,
Води багато…
Цілющий корінь – прадавній гріх.
Танцюють мавки в зимове свято,
Шукай найкращу…
цілуй усіх!
Найглибший келих
Вином наповнюй,
Зіграй на картах, впізнай в ріці
Оту, що вийде з тобою в повню –
Коса у трави…
рука в руці…
Нема спасіння!
Не видно броду.
Перехилився небесний глек.
Це ворожіння на талих водах.
Соната третя
гірських смерек…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709222
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 30.12.2016
Мені не потрібно, повір, більше жодних пояснень.
Слова догоріли, у грудях клубочиться дим.
І все, що не трапилось до, тепер стало невчасним,
А світ, де немає тебе, божевільно пустим.
Тут тиснуть на мене потріскані стіни палати,
Розхлюпалось небо на землю /навмисно?/ дощем.
Я так красномовно навчилась до хрипу мовчати
У безвість, де плавиться воском задавнений щем
І скапує відчаєм. В серці - руїни. Не храми...
Відсутність тебе і в нікуди чітка магістраль.
Попереду ніч за кордоном віконної рами
І довга дорога до себе крізь страху вуаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679360
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 28.12.2016
Ці рими із тих, що втікають крізь сито думок,
Де пальці твої пропікають не тіло, а глибше.
У плетиві днів під сузір'ям впольованих риб ще
Є для нас місце /і купіль в колисці зірок/.
Зухвалими тінями вірші торкаються пліч
Моїх. Твої вірші вростаються жаром під шкіру,
Де в літері кожній мене ти, як справжню офіру,
Приносиш у жертву собі. Наче пісню сторіч
Ти пишеш мене. Я клітинно вбираю перо
Чорнильним цілунком - дощенту згорають кордони
Між нами. Збудуємо стіни свого Вавилону -
І тиша розплавиться в слові й ввійде під ребро
Пустелею ніжності. Слухай її, не читай.
Вона розповість, як в душі розливається повінь
І кожна краплина води тобі стане за сповідь
Мою...
/Тільки серця, прошу, мій піїте, не край... /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700165
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 28.12.2016
Продайте, будь ласка, квиток у ромашкове поле…
Там ніжність ванільними крихтами ллють пелюстки,
І я, босоногим дівчам, наганявшись уволю,
Вертаюсь в будинок, де поруч рояться казки.
Любисткові сни розганяють світанки на конях.
Під стріхою ластівки щедро звивають міста.
Ліниво муркоче руде кошеня з підвіконня,
І сонячні зайчики ловлять його за хвоста.
Там руки бабусі, натруджені, пахнуть жнивами,
В печі, зашарілій, тріскоче розпечений жар,
І гріють боки паляниці… Розігрують гами
У комині протяги – й линуть птахами до хмар.
На вікнах хрумтять накрохмалені білі фіранки,
І долею в’ються по стінах з ікон рушники…
Вбирається сад яблуневий в рясні вишиванки,
Де в гіллі майструє павук із ниток гамаки.
Там мама / я знаю такою її, – молодою!/,
Не відає навіть про те, що стежками зірок
Десь ходить вона /та, яку не назвали війною!/…
Продайте, будь ласка, в ромашкове поле квиток…
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703808
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 28.12.2016
Осінні зорі скупо сяють крізь туман,
Розсипавшись в напівзахмареному небі.
Нездійснені надії чи самообман?
Не бійся зазирнути прямо в себе.
Буває, восени тобі бракує слів,
Щоб відчинити двері підсвідомості.
Буває, що тобі також бракує снів,
Та завжди вистачає невагомості.
Буває, часом ти заплутуєшся в собі,
Не знаючи, чого тобі насправді треба.
Звертаєшся до Наймудрішої Особи,
Бо знаєш, що Йому найкраще видно з неба.
З мільярдів зір не загубилась досі жодна,
Бо кожну з них Творець на ім'я називає.
Коли на серці дощ і туга прохолодна,
Не забувай, що Він й про тебе пам'ятає.
Буває, восени розходяться шляхи,
Й тобі не вистачає розуміння.
Збираються ключами мрії, як птахи
У серці і чекають потепління.
Буває, восени ламаються надії
Та опадають з листям марні сподівання.
Хоча летять одна за одною події,
Та пролітає швидко твоє існування.
Буває восени бракує всім тепла,
І це ні крапельки не дивний стан.
Навчися сяяти й горіти, мов іскра -
Осінні зорі сяють навіть крізь туман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616823
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 26.12.2016
Ти знову тут? Мій любий злодій. Стій!
Куди забрав від мене мою осінь?
Ти опинився знов між двох стихій
І прикидатись на сьогодні досить.
Куди забрав усі мої сузір'я?
Спалив вогнем? Втопив у океані?
Надскупчення галактик - наче пір'я,
Тепер для тебе значення не має.
Куди забрав усі мої комети,
Метеорити і зірковий пил?
Хіба тобі потрібні ці планети?
Ти підеш, залишивши мертвий небосхил.
Тобі вдалося потримати вітер
У своїх сильних втомлених долонях.
Але про це ти свою пам'ять витер,
Тепер ти сам у іншому полоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708536
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Вчаться сніжинки у листя жовтавого креслити віршами світ понад голови,
Важко збагнути в дощі листопадовім: зимонька - тиха стежина до березня.
Груднем постелиться біла хурделиця, ковзне напруга пасток ожеледиці,
Січень рум'яним пухтеликом свята на писку лисички-часу́ танцюватиме,
Лютий сріблястими хвоями віхоли небо відпустить затерплими нотами,
Спрага зеленого скресне сновиддями, в пам'яті сонячний спомин побачимо,
З ніжок берізок панчохи засніжені березень скине руками гарячими
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708569
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Вона ішла.
…і плавився туман
…І брязкали браслети на нозі
…і сонце відступало за Монблан.
Зникало…
розчинялося в тайзі…
А ти хотів
її застерегти.
Чи вберегти…та, зрештою, мовчав.
Кришились порцелянові мости.
І ти її втрачав…
втрачав… втрачав!
Торкаючись
химерної межі,
десь між солоних,
обгорілих рим.
(…в театрі спопелілих міражів
вона була
найкраща з балерин)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707954
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 22.12.2016
[img]http://dachadecor.ru/images/3er5t6y789o0o9i87654r.jpg[/img]
Відлітають у вирій останні серпневі зірки.
На пергаменті неба жовтіють кленові підпалини.
Залишилось півмилі до осені. Просто терпи,
Вибирай із багаття картоплі корисні копалини.
Все уже відбулось. Все відбудеться знову колись.
В павутинні думок обірвалася ниточка крапкою.
Тепла ніжність долонь. Так приємно лежать горілиць,
Наслухаючи музику, зіграну коника лапками.
Випростовує тінями спину спрацьований сад.
Важко гупають яблука, пахнучи сонячним променем.
Все давно відбулось – сто мільйонів життів назад,
Залишивши антонівки райської кислу оскомину…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682372
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 08.08.2016
Не покидай мене у всім, чим я живу
Серпневе небо срібне і холодне,
І стиха зорі котяться в безодню,
Симфонію малюючи нову.
З-між листя сяють зорі ліхтарів
Стає паркетом кам'яне подвір'я
Над головою фресками сузір'я
І срібний вузол із нічних вітрів.
Мій темнокрилий спомине, ти тут
Стаєш до танцю, щоб мене обняти,
І бідне серце, кров'ю обілляте,
Не має сили вирватись з тих пут.
І літо із небесної пітьми
На нас зірок іскринами спадає
Я знаю добре – тут тебе немає
А все ж прошу, благаю – обійми.
Мов голосом самотньої душі,
Шепоче ніч в горіховому схроні
Візьми мене, немов маля, в долоні,
Крильми своїми в сон заколиши.
Тут тільки я і небо – назавжди.
Ті спогади – їм ні кінця, ні краю –
Солодким шовком темрява вкриває,
І губляться у ній мої сліди…
29.VІІІ.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522625
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 05.08.2016
Сьогодні ніч вдягнула білі шати,
Мов наречена, під вінець ідучи –
Зимова ніч з обличчям немовляти
В короні дивній із зірок блискучих.
Спокійна й тиха, як усмішка повні,
Що світ чарує духом потойбіччя –
І наче ті зірки – бліді, безкровні –
Замерзлі сльози на її обличчі.
Ніч побіліла у м’якім завої
З шовків найтонших – дару заметілі,
Затихла в крижанистому спокої,
Залюблена в зимові мрії білі.
В Молочнім Шляху – вельоні весільнім,
Сумна й холодна, та сповита миром,
Неначе королівна – ніжна й сильна
Для тих, хто ніч кохає палко й щиро.
7.ІІ.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466734
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 05.08.2016
Ночі темні і тихі, і я поміж них - наче тінь
Заблукала в серпанку вже майже-осінніх туманів
Срібний серпень - як сон, гроно зір і дитячих видінь,
Обіцянок, падінь, і обманів, і самообманів.
От якби твою руку в мою, і щоб далі - межа
Срібна грань під ногами, а там - хоч і вічна безодня
Лиш якби не була я така безпросвітно чужа,
Лиш би ніч не була отака безпросвітно-холодна,
Лиш би поряд з тобою - під крилами, або без крил
Лиш би душі чи пальці сплести під безмежжя покровом
От якби я насправді була варта віри і марних зусиль,
От якби ти насправді не був тільки сном світанковим...
27.VIII.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604016
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 05.08.2016
Дощ збирається йти. Не хапай його за рукави.
Хай у розпал печалі лунають тривожні набати.
Кожна крапля повинна в польоті своє відпалати,
Щоб важкою сльозиною впасти на лезо трави.
Туга буде душити. Безтямно ридати не смій.
Ми не “світу цього...”, та нам теж заборонено плакать.
І якщо з летовищ шлях веде на розхитану плаху,
Навіть там, на краю, не зрікайся загаданих мрій.
Наші душі Бог вилив немов із голландського скла –
Гострі зуби зломили об нас загартовані преси.
Залишившись собою на тлі кровожерних депресій,
Не ставали на бік доброти чи всесвітнього зла.
Ми вгрузали у рейки. Налякано потяг стримів,
Залізничні хвости прокладали інакші стежини.
І ніхто вже не вірить, що нас дожене гільйотина,
Доки ллється в повітрі протяжний нагострений спів.
Хай ніколи не будуть вдягати вінця на чоло,
Хай серпанкове небо для нас остаточно закрите,
Є мільярди небачених фарб, невідіграних ритмів.
Ми напишемо те, чого в світі іще не було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681773
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Безмолвие… Безветрие…
Опять
По странным тропам движешься ко мне…
Но эта ночь… ведь ты умеешь – ждать?
Сегодня я –
принадлежу Луне…
Сегодня я сожгу
Без сожалений…
Не прикасайся – горячо везде!
Пусть среди всех возможных измерений,
Во всех пространствах –
я верна - тебе…
Тебе - верна…
Не прикасайся жестко…
Когда по телу (молнией!) - волна...
Я ощущаю силу перекрестков…
А значит –
непростительно сильна…
Ты этой ночью
Бесконечно молод…
Со мной останься солнечно – нагим…
А завтра
Возвратишься в сонный город…
Совсем...... другим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567183
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 18.07.2016
Послушай Ночь…
Прислушайся к Луне…
Ведь поле боя – лишь плацдарм для игр…
Весь магнетизм ее бурлит – во мне!
Сегодны ты – пустынной ночи идол…
Отдайся Ночи…
Утони в Луне…
Когда наступит время Привидений…
Ведь магнетизм ее – опять во мне…
Сегодня ты – зловещей ночи гений…
Сегодня мы
Друг другу так нужны…
Израненные на полях сражений…
Я возвращаю свой кинжал в ножны,
Ведь мы с тобой
– лишь лунной ночи тени…
И, внемля зову
Многих поколений,
Я зарываю здесь топор войны…
И на моем плече – рыдает Демон…
…..Вам Демоны, случайно…
не нужны?......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533822
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 18.07.2016
Ніч під колеса стелиться горобина.
Дощ відбиває здавна відомий ритм.
Ллються водою вічності крізь хвилини,
Обрій смолистий диким вогнем горить.
Скошені трави рясно вкривають берег.
Темрява, місяць, чиста річкова гладь...
Вкотре Перун громовицями небо пере,
Гострить сокиру. Іскри довкруг летять.
Стільки чудес у бездонному серці бурі.
Спіймані краплі – з полум'я і води.
Блискавки зводять павоттю срібні мури,
Чітко виводять рухів твоїх сліди.
Світ прочиняє навстіж небесну браму –
Думкою можна зрушити зір шатро.
Мрій невимовних грона бринять словами,
Стрічкою в'ються поміж мережив крон.
Кожна молитва буде в цю ніч почута,
Щирі бажання – виконані сповна.
Кожному вчинку – власні ціна й покута.
Виправдань сотні. Правда лише одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677019
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 09.07.2016
Дороги, зарослі стежки, непротоптаний схил...
Тече у незвідану безвість життя-Ніагара.
Було у мені достобіса поламаних крил...
Утрачені дні, мов коріння раба-яничара.
Закрила себе на мільйон потаємних замків,
а як же почути у прірві свободу, що кличе?!
Побачив-прийшов-переміг, (ти з отих козаків,
яким підкорялося ще й не таке таємниче!)
Бери мої води в безжурні свої береги,
насичуй повітрям задавлений сирістю простір,
щоб сяяли очі, щоб світ зеленів навкруги,
втікали із серця образи (непрохані гості).
В саду незбагненнім, під кронами вічних олив,
мій друже, коханий, мій Всесвітом названий брате,
ти обшир забутий любов'ю своєю відкрив
і вето наклав на можливість мене закривати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676857
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Видишь, горы плывут… Вдалеке – звук шаманского бубна.
Земля отпускает, дорога – спиралью да ввысь…
Пусть она в лепестках, но сокрыты шипы. Это ль трудно –
По ним босиком, как по радуге светлой, пройтись?
Вдалеке, за грозой – колыбельных атлантов напевы,
И явь размывает стогласием птичьих рулад…
Так связались пути, словно корни вселенского древа.
Теперь, как и прежде, ступай в темноту наугад…
Эта ночь – навсегда, сны – от ставших лесами друидов…
Застынет волною, но без отражения гладь
Леты-матери, мир в глубине остается невидим.
И бубен - набатом, на счастье, беду ли – как знать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675170
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 01.07.2016
Пам'яті колеги
Жила собі жінка, що знала таємні слова, -
І пічка варила, і сяяла глянцем підлога.
Та якось, втомившись, лишила роботу й пішла
За обрій, де сходяться в крапку життєві дороги.
І вечір був вечором, зовсім не схожим на день;
Хтось зорі запалював, як перед Богом лампадку;
Хтось мріяв про диво в маршрутці під голос пісень;
А хтось поливав під тюльпани відведену грядку...
А дім сумував: господиня лишила ключі,
І пічка холодна, і вкрилася сумом підлога...
А жінка по хмарах гуляла собі сміючись
(Не знала: із крапки назад не буває дороги)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672253
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 16.06.2016
Водяні дзвінкі гвіздочки дощик-чоботар вбиває підківкам калюж,
В пісні пружних молоточків небо і ріллю єднає життєдайний душ.
Рвуться хмари на припоні, срібнозвучне чоботарство райдугу кує,
Плескає рілля в долоні, замовка вологе царство, весну спрагло п’є.
Хай війна з останнім димом захлинається дощами, хай скінчиться герць,
Не гукне і твого сина… Бачиш, ти - щаслива мама, вже війні кінець…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671734
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016
Дихає дерево – трепетна таїна
Вмилося тіло миром і медом
Руки бубнявіють липовим маєм*
Древо до древа…
Коси у корені…
Благословляє вечір і вітер
Руки впокорені, очі впокорені
липовим цвітом
Липовим літом...
Чути як всотує голод і солод
Волога земля під тілом вологим
Видіти небо навпроти…Нагода
поговорити із Богом
Понад деревами,
поміж обіймами
літнього вечора й дикого маю
Дихаєш вільно.
Боже, як вільно…
Таїна…
Май( замаїти) - зелень, квіти, гілля липи, якимим заквітчують оселі на Зелені свята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663770
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 10.06.2016
Діди возили сіно в громовицю
Іскру ловили в люльки і брилі
А ми малі, тримаючись за бильця,
Ішли при возі босі по стерні
А дощ лукавив – біг понад рікою,
Черпав снагу для бабиного поля.
Ми чемно йшли і лівою рукою
Зривали понад берег маки кволі
Діди співали «Там під Львівським замком»
Здіймалась курява з-під коней і коліс.
Ми слухали і навіть хтось заплакав...
Малий Ісус приліг собі на віз.
А ми возили сіно битим шляхом.
Топтали коні спогади-сліди.
Сиділи внуки, хтось навіть заплакав
Як в небі йшли, співаючи, діди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671268
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 10.06.2016
За картиною Р.Гонсалвеса
[img]http://vev.ru/uploads/images/00/01/65/2011/09/21/20.jpg
[/img]
Вічний домашній вогнику,
Затишком пахнеш і казкою,
Пряником, ніжністю, ласкою,
Першими вдалими кроками.
Любиш, зібравши нас пазлами,
Чаєм поїти з малиною,
Бачить дорослих дитинними,
Кутатись теплими фразами.
В серці твоєму жаринками
Сплять до майбутньої зустрічі
Теплі обійми та усмішки,
Жаль розставання гірчинкою.
Любий домашній вогнику,
Ти під життєвими зливами
Робиш нас просто щасливими
Поглядом, усміхом, дотиком…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670881
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
О ні, то не трави,
Не трави в медових лугах…
Не зорі на плесах, не сонце, не місяць, не вітер…
То ти віднайшов й пригубив на гірких берегах
Мене учорашню,
лише не зумів відігріти…
І я залишаюсь
На гострому лезі ножа,
Де кожен твій подих - це шлях у нову божевільню…
Коли поміж нас лиш єдина реальна межа-
Не зорі, не вітер,
не трави, не трави… повільно
Зникаю з радарів,
Вокзалів, стежок… дарма…
Ніхто не підкаже реальність усе, чи сон це?
Коли поміж нас вже й найменшої крихти нема…
А те що залишилось нам,
що зосталось - не сонце…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670720
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 07.06.2016
За картиною Р.Гонсалвеса
[img]http://vev.ru/uploads/images/00/01/65/2011/09/21/10.jpg[/img]
Він працює тільки при світлі місяця –
дивний скульптор, маестро Спогад.
його руки глиняні тіні місять –
і
ліплять майже забутий погляд,
Слово, усміх, фрази, думки обірвані…
Дивний скульптор, маестро Спогад
вже рельєф на серці нечутно вирізав,
залишивши луною кроки,
тіні глини, місяць, світанком вимкнений.
Дивний скульптор, маестро Спогад
недолюблює голос годинників
і
безжально закреслених років…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670648
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Краплинок роси
сяючі діаманти -
як виклик Творця:
"А що прекрасне можеш
створити ти, людино?!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665400
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 06.06.2016
Світе зелений,
Друже мій заквітчаний!
В обіймах твоїх
Так тепло і затишно!
Що може бути краще?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669248
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 06.06.2016
-А знаєш,
Я завтра покину тебе, Маргарито…
Сутінки стихнуть. Найдовша закінчиться ніч.
Месу відспівано… і… заколоситься жито,
Таке золоте-золоте…
навсібіч… зусібіч…
-А що мені день?
Я давно вже мелодія ночі,
Найяскравіший з вечірніх твоїх ліхтарів.
Чи позабудеш мої малахітові очі,
Ті, що гортали
найважчий з твоїх букварів?
-То все вже минуло…
Минуло… ти входиш у літо…
В серці не варто тримати картини зими.
Я відпускаю… іди у поля, Маргарито.
( лиш крізь долоні
палають троянди пітьми…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668342
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 26.05.2016
ЇЇ губи – спокуса,
А очі – печаль,
Смолянисто на плечі спадає волосся,
У судинах таємних бажань магістраль,
Що із заходом сонця форсажності просить.
ЇЇ кроки наземні -
Звучання струни:
Віртуозно тремтіння запалює серце,
У відлунні чуттєвім купаються сни -
Осяйного натхнення мелодія ллється.
У обіймах шовкових
Роззброєний час
Зазирнути у вічність дозволить спонтанно,
Доки вогник небесний іще не погас,
Ніч-чаклунка душі пеленає світанок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668005
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016
***
Я частинка життя неповторного рідного міста,
де тополі - це вежі, будинки - старі хмарочоси;
де польоти фантазій, мов клятва найперша врочиста;
де ночами це місто у віршах моїх стоголосе,
у якому й тролейбусам навіть (неначе мурашкам,
котрі знають всі виходи) - як в піраміді Хеопса.
Лабіринти словесні...стискають, що й дихати важко.
І слова мої глушаться так, наче я безголоса.
І коли в післявіршах топитимуть віддано відьом,
знов кричатиме люд, і завиють надсадно сирени,
в летаргічному сні я Парижем блукатиму, Віднем...
залишаючи місто останньою краплею з вени.
травень 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668166
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
(за мотивами)
В житті моєму є чотири втіхи,
Найперша - справжня радість від життя,
Буденні справи та важливі віхи,
Щасливі миті й віра в майбуття!
А друга радість, чиста й промениста -
Поезія, як сенс мого буття,
Пейзажні вірші, думи особисті,
Рожеві мрії й щирі почуття…
Наступна втіха – це моє кохання,
Я знаю, в цьому світі не одна,
З’єднали міцно нас слова зізнання,
І почуттів безмежна глибина…
Остання радість – ясне розуміння,
Що після смерті також є життя,
Щодня купаюсь в сонячнім промінні,
Як на світанні день вітаю я!
Звичайно, й інші радощі бувають,
Хоч не завжди буденність, ніби рай,
Мінорні дні я швидко забуваю,
І мій девіз: «Живи, радій, кохай!»
(оригінал)
"Отрады"
Валерий Яковлевич Брюсов
Знаю я сладких четыре отрады.
Первая — радость в сознании жить.
Птицы, и тучи, и призраки — рады,
Рады на миг и для вечности быть.
Радость вторая — в огнях лучезарна!
Строфы поэзии — смысл бытия.
Тютчева песни и думы Верхарна,
Вас, поклоняясь, приветствую я.
Третий восторг — то восторг быть любимым,
Ведать бессменно, что ты не один.
Связаны, скованы словом незримым,
Двое летим мы над страхом глубин.
Радость последняя — радость предчувствий,
Знать, что за смертью есть мир бытия.
Сны совершенства! в мечтах и в искусстве
Вас, поклоняясь, приветствую я!
Радостей в мире таинственно много,
Сладостна жизнь от конца до конца.
Эти восторги — предвестие бога,
Это — молитва на лоне Отца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668190
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2016
Темним мороком пекла розлийся в мені,
Світлом сонця і подихом Раю.
Твою сутність я спрагло вдихаю,
Утопивши себе в срібнім мареві снів.
Відтепер, забувай ким була і хто ти -
Прірву вкрили стрімкі веселкові,
Золотаво-хмільні сутінкові,
Із сріблястих мережив, чарівні мости.
Мої коси за бильця моста заплелись,
Вітер грається нишком нахабно.
Ти всміхаєшся лагідно й звабно,
В лабіринтах бажань до душі нахиливсь.
Десь є вихід, та серцю уже все одно,
На мосту, чи з моста...у нірвану.
Знов у смерті маленькій розтану -
Рай чи Пекло? - кохання розлите вино.
01.04.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656432
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 20.05.2016
Я більше не прошу у Бога сили,
І так удосталь він мені надав.
А як згадаю скільки я просила
На тисячі легких буденних справ.
Питається, навіщо, бач, навіщо?
Він сили дав, щоб я дійшла сама,
Щоб довела собі, що я не з гірших,
І щоб не витрачала їх дарма.
Проблем без рішень зовсім не буває,
Не раз, не два, не три вже довели:
Можливо, де не треба їх шукають,
Можливо, ще і досі не знайшли.
А люди все не вірять в те, що здатні,
Враз самотужки досягти мети,
І просять в Бога сили і удачі,
Як треба віру в себе віднайти.
І я просила, скільки я просила,
Багато чого, майже все підряд:
Могутності, удачі, слави, сили,
Які допомогли б мені навряд.
Та, врешті-решт, усе ж дійшло до мене,
Що саме треба у житті просить:
Просити треба тільки нездійсненне,
Бо інше все ти здатен сам зробить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508040
дата надходження 28.06.2014
дата закладки 20.05.2016
Зима огорнула морозним, печальним крилом,
Закралась у серце, посріблила тугою очі.
Стираючи в попіл останнє можливе тепло,
Тягнула у темні, журбою розписані ночі.
Рясним зорепадом спустились на землю сніги.
На втомлене поле і добрі, розчулені душі.
Неначе довести - не вистачить людям снаги
Під товщею льоду в серцях розтопити байдужість.
Лиха хуртовина скликала в обійми свої,
Замети розкинулись, слово сховавши від світу.
А десь, де ранковий серпанок надіями тлів,
Тужливо бриніла краплина забутого світла.
Палало багаття на тлі крижаних завірюх,
На схилах старого, сповитого думами лісу.
І ніч наступала, і вітер холодний не вщух,
Жевріючим вогником грілась покинута пісня.
Крізь долі несправжні, крізь постаті вічного зла,
Зв'язавши в один оберемок минуле й майбутнє,
Всю пам'ять і правду, і славу крізь ніч пронесла,
Довівши, що нас в цьому світі не може не бути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545201
дата надходження 20.12.2014
дата закладки 20.05.2016
Мов вишні цвіт злітав із неба
Серпневий швидкомлінний зорепад
І тиха ніч вкривала верби
Широким пледом зоряних плеяд.
Сади достиглих диких яблунь
Купались сяйвом місячних ротонд.
П'янким було повітря і духмяним,
А в небі у сузір'ях спав дракон.
(20.08.2014)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518498
дата надходження 20.08.2014
дата закладки 19.05.2016
Божевільний антракт... омертвіле мовчання завіс.
Ні ковточка снаги... слів зневажливо стоптані крихти.
Крізь тумани життя Бог тебе мені, милий, приніс.
Пив тепло із очей, а сьогодні тікаєш від них ти?
Дике танго думок... темні покручі планів-невдах.
Йду кудись навмання. Сліпо. Змучена... знічена... Де я ?
Заблукала душа, наче білий стривожений птах,
Поміж вбитих надій на руйновищі Пантікапея.
Сірі привиди грифів над містом забутих богинь
Непомітно ширяють, як вірна міфічна сторожа.
Якщо хочеш, мене серед тіней античних покинь,
Але знай, що тебе відректися ніколи не зможу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666611
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Ти стрінеш на розі, де світло розлив ліхтар,
Залюблену в зорі (у неї їх повна скриня).
Вона трохи дивна і зовсім не господиня,
І ходить, немов літає по сходах хмар.
Ти стрінеш при сонці (для неї воно - млинець)
Моторну й веселу, хазяйку і чепуруху.
У неї в руках навіть посуд співає (слухай!).
Висять рушники (мовляв, веди під вінець).
А третю зустрінеш – та поглядом обпече.
І ти зрозумієш: без неї несила жити…
А я буду потай на щастя тобі ворожити
По зорях, допоки сонце мені млинцем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666588
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Весна-спокусниця нам налила вина,
Щоб все забути і відчути знову
Вечірню тишу, пісню солов'я
І очі в очі - двох сердець розмову.
Мовчати, щоб словами не згрішити
Супроти невимовних почуттів,
Із квітів на очах розквітлих роси пити,
Втопить в солодкім морі лютий гнів,
Щоб пити з вуст твоїх несказані слова,
Іти всю ніч вологими слідами,
Де в лабіринті мрій твоя любов нова
Разом з моєю снить одним світанням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666347
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Що, якби ти не згоріла тоді?
Колами бігає час по воді,
Сонце засвічує площу.
Хто має право на цьому суді
Винести вирок? В бездумній ході
Світ поспішає на прощу.
Вдосвіта срібним знаменом була,
Сотні думок з кольорового скла
Ти об'єднала в ідею.
Люди невдячні, зрадливі птахи,
Марять спокутати власні гріхи
Смертю, але не своєю.
Можеш складати десятки молитв,
Силою духу переграних битв,
Тільки кому що до того?
Кажуть, що віра твоя – маячня.
Знай же, зречешся – і чорна стерня
Завжди колотиме ноги.
Байдуже. Мить – і палкий епілог.
Скільки згадають твоїх перемог
Злі, одурманені лиця?
Сірим мотуззям обплетений стан.
Світові в очі дивись – чим він став? –
Іскра в огні інквізицій.
Справжню ідею ніщо не бере,
Хай наростає нав’язливий рев,
Жар обступає стіною.
Вогнище згасло, а ти ще жива.
Дивно... Руан не знаходить слова,
Щоб говорити з тобою.
Більше ніхто не пов’яже руки,
Тільки, чи змінять майбутні роки
Сутність людської отари?
Діло нехитре – меч взяти і стяг,
Важче – у сірих, однакових днях
Стійко тримати удари.
Кожен твій порух – для натовпу знак.
Хай що там кажуть, життя не війна –
Тихе тремтіння лампади.
Серцю ж потрібен шалений сумбур,
Бій із десятком смертельних фігур,
Дикі, рясні зорепади.
Істина вічна й напрочуд проста:
Стане руїною твій п’єдестал,
Ймення – із вічності стертим.
Курява, полум'я, галас і дим.
Кожен герой, аби стати святим,
Мусить яскраво померти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659701
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 17.05.2016
Дай мeні руку, братчику. Бачиш, сонцe встає?
В мeнe, знаєш, пальці також у крові.
В мeнe — рани пeчуть. Ті — нeзримі, нeбачeні…
В тeбe сeрцe палає в густій кропиві.
Дай мeні руку, братчику — нeбо на всіх однe.
Рвуться з брязкотом зброї поло́тна світів…
«Знаєш, богу — пустe. Знаєш, душами сплачeно», —
Всe ячить у мeні голосами птахів.
В мeнe — свято і дeнь. В тeбe — страшно і постріли.
А нeнависть цвітe, мов осот і полин.
В мeнe — відчай пісeнь. В шмаття кігтями гострими.
В клапті душу бeзглуздям, хрeстами могил.
Ріки й далі тeчуть, ділять цілe на сeктори.
Води й далі нeсуть каміняччя і сіль.
В жилах — плавиться ртуть. В руки — сонячнe плeтиво,
Обпікати долоні і прясти свій біль.
Знаєш, нeбу — пустe. Нeбо грається зорями,
Гасить сотнями іскри забутих життів…
Нас у бeзвість нeсe, самоспалeнням зморeних.
Самознищeнням вбитих в агонії днів.
Дим зів'ється стовпом, втопить вічність у мороці —
Я шукаю в пітьмі спопeлілі шляхи.
Зшити зламанe знов. Руки голкою сколоті…
Пальці тeплі знайти в божeвіллі війни.
Нeбо вбитe кровить. Зeмлі повняться чварами.
Нас у бeзвість нeсe, нeпокірних, дурних…
Руку дай мeні, братчику. Бачиш, сонцe над хмарами?
Чистe, злe і гарячe. Одвічнe. Для всіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666187
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016
Лягаю у трави…
Опівночі… й знову ти
Танцюєш для мене в озерах химерних лілій…
Долина безсоння… до ранку в мені цвіти,
Попри бездоганність
і сум паралельних ліній…
Безодня безсоння…
І я - розчиняюсь в ній…
Лише бунтівниця… ні імені… ані дому…
Я знаю цей біль непідвладних мені стихій…
Я знаю цей біль…
і не зичу його нікому…
У келихах чорних
Кипить перестиглий мед…
Цей опіум чистий… вогонь переспілого маку…
І ллються вогні невідомих іще планет
…………в мій знак зодіаку…………………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666104
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 16.05.2016
Равлик сльози на щоці. Стій, не руш.
Просто нестача на серці кисню.
SPA-процедура з очищення душ
Від скам'яніння. Це часом корисно.
Равлик повзе. Що йому світлофор?
Він перехрестя долає успішно –
Пригальмувавши, ти глушиш мотор
Адреналіном просякнутих істин
І, залишивши скажене авто,
Разом із равликом пішки – до себе.
Крилами б'ється об вітер пальто,
А під ногами не зебра, а небо.
Равлик… А де ж він? По хмарці повзе.
Блискають сонячним променем ріжки.
Часом корисно, забувши про все,
Дати пройтися душі (ну, хоч трішки…).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665532
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Варіації на тему "Жар-птиця"
*
[b]В [/b]она жагуче прагне його!
[b]О[/b],як він палахкотить і не дає заснути!
[b]Г [/b]орить її серце! Й згорає... Проте -
[b]О [/b]н вже червоніє в попелі жарина, в якій оживе
[b]Н [/b]ебачена птаха, що так любить...
[b]ь[/b]
*
[b]В [/b]мерти - щоб засяяти знову!
[b]О[/b], як серце палахкотить!
[b]Г [/b]орить вона... Їй солодко. Й боляче.
[b]О [/b]сь вже жаринка маленька лишилася -
[b]Н [/b]ебаченої птахи безсмертна душа, що так любить...
[b]ь[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637171
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 10.05.2016
Коли цвітуть сади, завжди холодно.
З дозволу Творця
Зима щороку ходить
З Вітром холодним
До собору квітучих
Білих садів - на прощу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661185
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 09.05.2016
Іде душа, яка позбулась рим,
Застуджена неначе й трохи квола.
А теплий вірш (він був колись твоїм!)
Лежить на білім – словом прохололим,
Чорнильно роз'їдаючи папір
(А той до всього звиклий і байдужий).
Іде душа, яка позбулась рим,
На порожнечу у собі недужа.
Її тримає в формі тільки плащ –
Завіса серцю, від очей лаштунки.
Кричи, душе! Не можеш – просто плач!
Від себе не буває порятунку!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661478
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Блукала горами.
Дурманом трав
Вдихала Весну....
Я просто Ніч.
Стелилась долами.
Впадала в став
І перевеслом
Гойдала клич,
Що Місяць нишком
Губив у сни:
[i]"Прилинь же, Вітре,
розвій зажуру!
Її із лишком
Здмухнула з Тьми
Ця Вічність"..[/i]. Зітре
Ніч біль похмуру.
Рясніла снами.
Вдихала світ
В прожилках хвої...
Текла смолою.
Бурштином - в трави,
Як Сонця цвіт.
Як смак Живої...
Я ллюсь Водою,
Що тишком Місяць
З струмків спивав:
[i]"Дай срібла, сили!
Так безпорадно
Мене на місці
той Час гойдав...
Стрімкої б зливи!"[/i]
Дощить. Відрадно.
Райштоком вилась.
Прагла у даль.
Губила стежку...
Йшла за потоком.
В джерелах вмилась -
Стирала жаль.
В краплину-бризку
Топила вроки.
Веду сьогодні я в гори. Знай,
Самотній друже ти срібноокий.
Як будеш вповні, ми зловим край,
Де сотні дужих терпкі п"ють соки
Карпатських зір і зелених трав
Та віри в світ цей, і в нас з тобою...
Я - Тінь лиш Гір! Ти веди на став,
З моїх очей хай черпне ще Волі.
..........................
* Райшток - це мисливська стежка або військова дорога в горах, особливістю якої є невеликий кут підйому; прокладена серпантином, завдяки чому можна здолати найстрімкішу гору без крутих підйомів)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661332
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016
Квітникарю, прошу́, загорніть мені жмуток весни
В шурхотливу газету! Візьму оберемок духмяний,
Пробіжусь під дощем аличево-шовково-хмільним
І нитками його позатягую давнішні рани.
Квітникарю, прошу́, загорніть мені кращий – он той…
Я сьогодні від щастя така неприборкано-п’яна,
Ніби взяла і виграла сонця обійми в лото!..
І дорога моя мерехтить, мов гладка порцеляна!
І сліди, мов уламки розбитих на друзки свічад,
Віддзеркалюють клаптики свіжо-бузкового неба!
Розтинаю повітря, а пульс торохтить невпопад,
І судини мої стугонять, мов напоєні стебла…
І душа – обважніле від цвіту живе деревце,
Що радіє отій життєдайній намоленій зливі!
Квітникарю, прошу́, загорніть мені щастя оце –
Не зада́рма, а так –
за усмі́шку,
за очі красиві!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576425
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 22.04.2016
Про небесні родимки та місячні шрами
Про те, як плаче небо перлинками
Від щастя
Про сонячний вітер, що жене пил зірок
Замріявся і розгубив їх по Всесвіту
Про холодну й всеосяжну Темінь,
Яка м'яко огортає наші плечі
Про те, як хочу захлинутись там,
Посеред порожнього Нічого, і все одно
Або ж перетворитися на попіл
У вогненному диханні Сонця
Віднестися Пустотою аж до краю Всеосяжності
Впасти на самісіньке дно Темноти
Або вдаритися об стелю Вічності
Про зворотний бік Місяця,
На якому живе загублена пам'ять
Про те, як не відпускає земне тяжіння
Тримає руку повітряними цвяхами
І про те, як невідворотно настає День,
Стираючи небесні родимки та місячні шрами
Я розповім тобі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659444
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 21.04.2016
Мені так зимно. Береги в тумані
Холодна річка душить кришталем
Прозорим скроні. Не моє кохання
І так багато світових проблем.
В душі так непомітно й неминуче
Вже твориться передчуття весни
І рани в серці, що рубцюються болюче
Анестезує іній сивини.
*** **** ***
Шумлять весняні вітрогони
І геть женуть сумні думки.
Надайте силу всім хоробрим,
Як річкам надають струмки.
Ще тиждень і весна вже гряне громом
І свіжість пряна висвятить любов,
І Сонце грітиме наш край невтомно,
Півкуля наша горнеться до літа знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653093
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 13.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2016
[i]Що тобі мій кальян?.. муляє очі?
Граюся просто так... Зі своїм життям.
[color="#0040ff"]Богданочка "Кальян"[/color][/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658475
Не дивись (не смій!) так осудно в очі.
Не зробив той крок - не наваживсь... Тож,
я сама собі вже владарка ночі!
Надіп"ю із мрій, правил скину товщ.
Знову буть ніхто
не посміє стражем
лиш тому, що мить
грався кришталем.
Пеленою дим
на повіки ляже,
мов вуаль, на біль
спогадом-жалем.
Про сп"янілий сон,
як дзвенів бокалом,
наповняв мене
поглядом- вином...
Як кружляли ми,
мов дурман, цим залом...
Я ж тобі була
затерпким зелом!
Пригубив лише.
Смаку ледь діткнувся.
Не гурман. О, ні!
Відлякав полин.
Не сягнув ти дна -
зніжено здригнувся....
Йди, шукай собі
меду і маслин!
Я ж кальян втягну,
зажмуривши очі,
тонкощі приправ,
присмаки в вині
віднайду... Сповна
насолоду ночі,
мов ефір легкий,
роздмухну... На дні.
Не дивись (не смій!) так осудно в очі.
Не зробив ти крок... Не завадь мені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658888
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Солов"ї, солов"ї Убиває війна,
заспівайте мені, та весна є весна.
хай почую я вас І хоч рани печуть,
у останній свій час. хочу спів ваш почуть.
А весна ж знов красна,
і безмежжя в степу,
я губами ловлю
кожну краплю живу.
Ніби каплі дощу Не зникає любов,
впали в нашім садку, хоч і рани страшні,
я зозулю прошу: я почуть хочу знов
-покукукай "ку- ку". кукування твої.
Чи то дощ, чи роса
невідомо мені,
вгорі світять в красі
зірочки вогняні.
На землі уже я Не почую вже я
майже мертвий лежу, голоси весняні,
така доля моя вже свідомість моя
через кляту війну. не належить мені.
Буду я в небесах
зустрічати весну,
до живих лише в снах
може я ще прийду.
Жаль матусю мою,.. А вона ж мене жде,
залишилась одна, вигляда вигляда,
в її долю сумну не діждеться вона,
вже не прийде весна. бо мене вже нема...
Солов"ї, солов"ї,
я не чую вже вас,
душа й мрії мої
вже пливуть в небесах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659039
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Простирадлом шовковим і чорним спускалася ніч
Наче кішка тихенько на лапках входила у місто
Зачепила верхівки дерев - доторкаючись пліч
Зовсім сонного світу... - робила це так урочисто!
Заблистить водоспад недосяжно-незайманих зір
Проливаючи сяйво з вікон, відіб'ється на стелі
І без стуку і шуму (крізь скло) Безсоромний Шекспір
Свої погляди срібні залишить у нас на постелі.
Ми від нього тихенько і швидко заб'ємось в куток
Утонувши в мовчанні - очима торкаючись неба
Якби знав круглолиций, що нас розділяє лиш крок
То б не думав тоді - тільки б діяв і мав те що треба!
По долонях твоїх мої пальчики зводять мости
Теплим вітром цілунки грайливо гуляють по шиї
Ми у ніжних обіймах відкриємо дальні світи
Ті що вчора іще для нас звалися просто - "нічиї"
Тиха ніч за вікном з блиском зір-ліхтарів в унісон
Мерехтить, мов дрібні діаманти в руках ювеліра
Ми обоє настирливо й вперто долаємо сон
І так само уперто минаємо очі Шекспіра!
Заховай погляд - стій!(не шукай!) свою п'єсу нову
Не про нас ти напишеш!Забудь! Я і він - ніпричому!
Тільки Місяць не хоче сприймати розмову мою
І продовжує мовчки чекати у небі нічному...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658928
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 12.04.2016
«Пісня,
Якої я не буду співати
Спить на моїх устах…»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Пісня,
Яку мені заспівати
Вже не судилось,
Бринить між сяйвом галактик,
Звучить шаленством
Оркестру космічного,
Але в нашому потріпаному
Зболеному світі людей –
Світі життя і смерті
Пісня,
Яку я не буду співати,
Яку не судилося просто,
Спить.
Спить на моїх устах,
Спить між сторінками
Ненаписаних книг,
Спить на згарищах селищ,
Де колись жили люди
І гніздились лелеки і горобці,
А нині згарище –
Попіл одягом чорним
Злої жінки війни.
Пісня
Яку годі шукати,
Про яку всі думають,
Що вона мертва
Чи то ненароджена,
Існує в безмежжі Всесвіту
Споконвічно
Тільки не хоче чомусь, не хоче
Завітати бодай ненароком
У світ людей-безумців…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658905
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
В різноманітті зір, сузір'їв і квазарів,
В туманностях, далеких від Землі,
По нотах нестихаючих пульсарів
Звучала музика в космічній млі…
Вона злітала із подвійних на нейтронні
То голосніше, то стихала вмить.
А я тепер в космічному полоні,
Мені та музика повсюди вже звучить.
Не переб'є її звучання ані шум моторів,
Ані відлуння злих буденних днів.
Лунає музика в міжзоряних просторах,
Поміж розпечених пульсуючих вогнів.
Я слухаю, дивуючись щоразу,
Яка ж краса, як гарно то звучить!…
Скінчилась ніч… Не вистачило часу…
Чому ж той день повільно так летить?…
[i]На фото: супернова 1987А[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651254
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Тулиться ніч простирадлом чоренним до шиб,
Зорі над містом заснулим горять смолоскипами.
Ти - характерник? (тихцем зазирнула углиб,
в нетрі очей, де спокусливі вогники нипають).
Вечір нас двох на сеанс зорепаду привів...
Музика! чуєш? - і щастя закутує ритмами.
Вільний, як степ, а близький мені, начебто Львів -
(галицький герб на козацькій душі твоїй витканий?)
Як же без голосу мужнього? як же це - без?
Ніжність і спокій, натхнення шалене п'ю квартами.
Сили землі! О незвідані сили небес!
А чи направду такої крилатості варта я?
Ти - характерник! властитель нескорених веж!
...Ранок хмаринами вкрив соромливо- багряними...
Завтра укотре на крилах мене занесеш
В кола сакральні та в обшири понад курганами?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650560
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 13.03.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=N7fmkeJwSLk[/youtube]
У ліхтарях, у зорях і у небі,
В миттєвостях, в уламках і у склі,
Ти бачиш? Там є все, що треба.
Є все. Є в тобі. І в мені.
Дивись! Цей світ, він родом з дива,
Із місячного сяйва, з відблисків очей,
Щасливих. Знаєш, бо у цьому сила,
Творити. Світ. З таких простих речей.
Із посмішки. Осяяного ранку,
Коли все марно і немає сил,
Із віри, чуєш, у новий світанок,
В часи оман й поразок звідусіль.
...
У кришталях, в калюжах і в твоїх долонях,
Нема поразок, є лиш передзліт,
І світ. Тобою створений. З любові,
Лиш з неї варто і творити світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650950
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016
«За тисячі лі
Долітають вітри
До холодний пустель -
На заставу Юй Мень.»
(Лі Бо)
На заставі нашої людяності
Холодні вітри пустелі,
В яку китайські солдати
заривали свої кістки.
Століттями.
Тисячоліттями.
І тільки західний вітер
Дме як раніше
В полотно прапорів
Династії Мін.
Відчиніть ворота
Для цього вітру-заброди,
Для цього вітру-монаха,
Що зазирає в кожну
Суху криницю пустелі,
Що жене кудлаті хмари,
Зіткані з сірого пилу
Мимо стійбищ варварів сюнну,
Мимо гір пихатих Лун Шань
В долину ріки Жовтої,
Де знов гримлять литаври,
Бо час сідлати коней,
Бо час поля кидати,
І знову топтати ногами
Пісок і пил пустелі.
(Мелодія «Лун Чжан Лао»)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650720
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 12.03.2016
[youtube]https://youtu.be/q4UKIqhgRuY[/youtube]
- Я тінь. Я міф. Примара. Нявка. Ти ж
Стужився весь, зорфеївся за мною.
Мої співанки по Карпатах зріж,
Розвій усі їх понад бистриною
Ріки мов Лети. На самому дні
Оскоминою пам'ять вперто кисне –
Неси її мені, неси мені
Твого кохання щирого намисто
З чарівних нот гірського кришталю.
Нам буде разом солодко. Не бійся:
Це [i]я[/i] до тебе, чуєш, говорю
Зеленим вітром. А вуста – мов листя.
Трушу в долоні золоті слова.
Іди за мною – та не обертайся! -
Крізь час туди, де я іще жива.
Чугайстре, грай мелодію до танцю!
Так весело без тіла! Я лечу
Метеликом на місяць – ночі свічку!..
Котилося по горах: - Іва-а-а! Чу!..
А він – не чув!..
Його вела Марічка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643575
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 12.03.2016
А я іду, сама собі весна,
Вдихаю сонця аромат мімозний,
А десь чекає Майстер край вікна,
Гортаючи завершений рукопис.
Мітла танцює – проситься в політ.
І ми, вдягнувши захисні шоломи,
Вже летимо між зір на вихідні
На берег часу – зняти з себе втому.
Земля там дика, носить хутро трав,
А Бог ще ліпить коників із глини,
І соняшник насіння ще не дав,
Аби дрібнити вічність на хвилини.
Тут ми з тобою – Єва і Адам.
Нас тільки двоє в променях мімози.
Чаїний човник. Часу Іордан.
Весна. Вікно. Цвіт яблуневий прози…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646860
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 03.03.2016
«У дітей розплющені очі,
Бо за вікном покірно
Обростає птахами дерево.»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Місто, в яке прилітають,
А не приїжджають,
Місто, в якому будинки прозорі,
Бруківка прозора і навіть лікарні,
Ратуша і буцегарні - все прозоре,
Бо зроблене все з повітря,
Воно там - у висоті недосяжній,
Я прилітаю туди на повітряній кулі
І на різнокольоровому дирижаблі
(Жаблі, дриглі, чаплі),
Я будую собі будинок
Серед його прозорих вулиць,
Навіть не будинок, а замок,
Запрошую в нього гостей-птахів,
Пригощаю друзів вином-сонцем,
І прошу всіх крилатих: «Не падайте!
Не треба туди - вниз, додолу,
Не треба важкості і себе відчувати
Гирями і брилами, оливними кулями,
Не треба - летимо вгору,
Ми всі легші повітря,
З якого тут муруємо місто,
Допасовуємо повітряну цеглу,
Накриваємо повітряним дахом,
Щоб завжди у наших оселях
Панувало лише світло -
Яблука-сонця чи місяця-п’єро,
Бо так воно влаштовано -
У мріях... І снах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645744
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Голос білої скрипки за тихим вікном,
Чаклування повітря сріблисте -
Серця рухів симфонія чиста
Над блискучим зимовим вапном.
Воску крики вночі і сичання - свічі
На прощання гіркі сльози-бризки.
Білий час майже згас,
Смикотить скрипкогра
Для зими білосніжні огризки.
Скоро скрипка зіграє весну
З твого сну.
Весно, гей, вже пора
Готувати зелені валізки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645654
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Маестро спокуси жагуче творив насолоду
І нотами-трунком незайману тишу п’янив.
Амурові стріли дзвеніли, мов райські акорди,
І сіяла пристрасть вогнями небесні лани.
Художник бажання мене чарував світлотінню,
І амфору-тіло розписував фарбами ласк,
І чорний квадрат уповільнив солодке падіння,
То ніч-галерея відтінками втіх розцвіла.
У жертву мене він приносив гарячим кинджалом.
Окрилений місяць під куполом неба зітхав.
На ложі паперу розніжена рима стогнала,
А серце чорнилом стікало у чашу гріха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642848
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 11.02.2016
Проекція в минуле - тихий парк .
Мініатюра вічності у тебе за плечима ...
Присутність світу іншого незрима ...
Час зупинився . Чуєш ?... Листопад ...
Старець сивезний з бородою Бога
стежками ходить , палить тут свічки́ ...
Могильних плит , хрестів з Святим Розп"яттям
пильнує ... Час застиг вже . Не знайти ...
Лише фантоми древньої дзвіниці ,
примари храму стін , мов мовчазний туман ...
Це все було . Тоді ... у падолисті
століть минулих ... Часу караван - стоїть ...
Завис в повітрі ...
уявний дзвін церковних дзвонарів ...
Тут душі , що утратили гробниці ...
благають нас про Пам"ять нових днів ...
Тепер тут парк ... Але заглянь за тишу :
вчуваються так ясно голоси ...
Колись були́ ... і храм , і кладови́ще ...
Тепер з могил ... встають тіла́-дуби́ .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612314
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 09.02.2016
Сезон дощів
Спини в моїх очах,
Бо він ще й досі не знаходить цвіту,
Самотній птах… мій перелітний птах…
Коли в очах
моря усього світу…
Лише моря…
Туман дурман - трави
Сполошить душу без жалю і міри…
Пливуть мої дикунські острови
В термальних водах
повної зневіри…
Прийми такою…
Й зупини без слів,
Не відчиняй світів найвищу браму…
Бо вже змиває цей сезон дощів
Блаженні фрески
Сонячного храму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641501
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 07.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2016
Ти її - відпусти…
Бо ті зорі – такі небачені…
Бо світанки – незнані… дороги ведуть в пітьму…
Бо квитки в її бік ніким і ніде не проплачені…
Бо не втримаєш
сонце в долонях ніяк… а тому,
Ти - відпустиш її…
Бо така - спопелить до пороху…
Відречешся, відплачеш, відмолиш - усім світам!
Лише серце… пульсуюче серце, простягнеш Молоху,
Ніби древні ацтеки –
жорстоким своїм богам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639640
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 05.02.2016
Коснусь небрежно,
Словно невзначай…
Причалы грез и страсти пресловутой…
Она – мой дом…ее зовут – Печаль…
Я не войду в чертог ее обутой…
Моих миров
Изменчивая шаль-
Миров скитаний, праздности и лени…
Приподниму воздушную вуаль…
Сниму одежды… преклоню колени…
Чиста! Свободна!
Отчего ж так жаль?
Любовь… Желанье… Вера… что же – с ними?!
Мой странный дом – воздушная Печаль…
(…ты окликался лишь на это имя…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632836
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 03.02.2016
Холодно…
Небо рушится… небо падает…
Небо разбилось вдребезги у моих ног
Во все сорок восемь цветов марсианской радуги…
( и на Юпитере снова сегодня смог…)
Холодно…
Ты отрешенно так смотришь, Господи…
И между нами полярных равнин снега…
Мы бы могли повстречаться на Венской площади…
Или обняться, и просто уйти в луга…
Холодно слишком…
И снова-молчат хранители…
Нить путеводная – ярких времен река…
Но рушиться небо – черное небо Триполи…
Нам бы уйти… только как же земля далека…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640730
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Простеливши сніги непочатих іще рушників,
Мати піде на прощу молитися Богу за сина.
І колотиме голка слідами в заметах стібки,
І хреститимуть руки канву із майбутнім дитини -
І на попіл зотліє біда, залишаючи шрам,
Перевитий червоною ниткою пам'яті роду.
Мати просить за сина – і повниться піснею храм
Як молитвою Богу за світле майбутнє народу.
Візерунки магічні лягли рушникам на крило,
Увібравши і ніжність, і міць материнського слова.
А на Сході – степів полинове таке полотно…
Шиє мати рушник день при дні молитвами до Бога…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639878
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016
Одвічний пошук (вірних???) Галатей...
Чи не втомився ти, Пігмаліоне,
із криги рук та з холоду очей
між нами насипати терикони?!
Перемовчи! себе перехитри,
пошли любов (незвиклу до мандрівки).
Кургани. Степ. Сполохані вітри
Несуть мене до іншої криївки.
В душі моїй гірчиця проросла...
Кривавий слід омани у заграві...
Куди ж без тебе? - мрії? - без весла?
Серця міняти? знов?на переправі?
Терпке, мов глід, колюче, як осет,
Убивче слово дивиться із дула.
Міраж кохання - (прикро!)- силует...
Кінець! - тебе, минущого, забула.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638699
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016
Доки Земля
обертається,
доки вона ще жива,
дай-но кожному,
Господи,
чого він не має. Дай
мудрому – світлу голову,
коня боягуз
хай жене,
щасливому – мірку
грошей,
і не залиш
мене.
Доки Земля
обертається,
Господи, воля
твоя,
на манію величі
хворому
дай влади
до забуття.
Дай відпочинку
щедрому
трохи, хоча б на день,
Каїну дай покаятись,
і не залиш
мене.
Знаю, що все Ти
можеш,
я вірую в мудрість
Твою,
як вірить солдат
убитий:
що він проживає
в Раю.
Як вірує кожне
вухо
тихим словам Твоїм,
Як віруємо й
самі ми,
усупереч справам
своїм.
Господи мій, Боже,
зеленоокий мій,
Земля обертається
досі,
і їй це дивно
самій.
Їй поки ще вистачає
часу, і світло є.
Дай Ти усім
потроху,
і не залиш
мене.
Дай Ти усім
потроху,
і не залиш
Мене.
Оригінал
Б.Окуджава
Пока Земля еще
веpтится,
Пока еще яpок свет,
Господи, дай же ты
каждому
Чего у него нет.
Мудpому дай голову,
Тpусливому дай
коня,
Дай счастливому
денег
И не забудь пpо
меня.
Пока Земля еще
веpтится,
Господи, твоя
власть,
Дай pвущемуся к
власти
Навластвоваться
власть.
Дай пеpедышку
щедpому
Хоть до исхода дня,
Каину дай pаскаянье
И не забудь пpо
меня.
Я знаю ты все
умеешь,
Я веpую в мудpость
твою,
Как веpит солдат
убитый,
Что он пpоживает в
pаю.
Как веpит каждое
ухо
Тихим pечам твоим,
Как веpуем и мы
сами,
Не ведая что
твоpим.
Господи мой, Боже,
Зеленоглазый мой,
Пока Земля еще
веpтится
И это ей стpанно
самой,
Пока ей еще хватает
Вpемени и огня,
Дай же ты всем
понемногу,
И не забудь пpо
меня.
Дай же ты всем
понемногу,
И не забудь пpо
меня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635583
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Цілунками вій,
зливами снив
переплелись із гілками думок
подихи раю.
Фортеця,
в якій ти мене зачинив,
вмуровані флейти чарівні між стінами має.
Вітер західний –
флейти чарують
липко
повітрям тополь,
гіркосолодом перволисту.
Східний - плачуть:
майже
щодня
убиті
ще кілька флейтистів…
01.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635116
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Ночі папороть цвіте,
І від того сліпнуть вікна.
Навмання душа бреде –
Їй би хоч промінчик світла.
Сипле тишу сонний сніг,
Вже затихли вулиць кроки.
Йде душа, не чує ніг, -
І замети - наче ро́ки.
Папороть змахне крилом –
І прозріє ранком тиша.
Сад небачений за склом
Мандрівна душа залишить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634826
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
«Дві ноти невловимі, і збиточні,
І співчутливі одночасно, й тим жаскі.»
(Ів Бонфуа)
Серед темряви цієї комірчини-світу
(Хоч неозорої, але таки комірчини)
Лунають дві ноти (звуки скрипки),
Я в того скрипаля запитував,
Чому грає таку сумну мелодію,
І чому тільки дві ноти так довго звучать,
Коли рвуться струни – наче ножем різані,
Я того скрипаля просив:
Зіграй мені «Брудне старе місто»,
Або «Моллі Меллоун», або «Росу туману»,
Чи хай уже буде - «П’яного моряка»,
Я тому скрипалю казав:
Ми не вміємо слухати,
Люди поглухли, а ти скрипку,
Люди жебрають, а ти про радість,
Люди риють могили, а ти весільної.
Та він чомусь посміхався,
Нічого мені не відказував,
Той скрипаль – з сумними очима,
З чорною скрипкою,
У білий хітон вбраний,
З бородою кольору Галактики
І такою ж довгою,
І де там джигу, де там чардаша -
Тільки дві ноти дарував мені.
Чи то не мені - Порожнечі,
Чи то не Порожнечі - собі,
Чи то не дарував, а просто плакав -
За нами - невдахами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632160
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 09.01.2016
О небо чорне…
Піски пустельні…
Зникає сонце на мить… і ми
Згубились в дюнах… штрихи пастельні…
І запах вітру… і ковили…
Зникає сонце –
Вино черлене…
Хто ми з тобою? хто ми - тепер?!
Вже каравани ідуть крізь мене…
О, білий лотос… на дні печер
Знайди осяйну…
Знайди розквітлу
В переплетіннях магічних кіл…
Не треба сонця… не треба світла…
Хай котить води зловісні Ніл…
Хай котить хвилі…
Змітає греблі…
Хай змиє коло моїх химер…
О небо чорне… світи печерні…
О білий лотос в краю озер…
О білий лотос-
Роса столітня…
Її торкався лиш дух землі…
Не треба сонця… не треба світла…
Граалем чистим зійди в мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634390
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Мій посланцю з невидимих світів,
заходь, сідай – хай одпочинуть крила.
Ти часопростір весь перелетів,
аби тебе у серце я впустила.
Погрузли дні в сильці в’язких інтриг...
мені б у сад заквітчаних магнолій,
а я в полоні вічномерзлих криг –
(мов Мінотавру в лабіринті долі,
віддав безвір’ю хтось мене в ясир,
заплів у вузол гордіїв) – пропали б
мої рядки без гойної краси
очей твоїх небесних, як опали.
Слова утіхи, ніжності бинти
(небесне диво – голос херувима!)
Прийшов до мене. Знай: якби не ти,
були б у серці скрижанілі зими.
08.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634300
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
У рухливім вертепі автобуса
Летимо на зелену зорю
Під нашіптані плеєром опуси
(зрозуміти б оте [i]I love you[/i]).
А на вікнах вертепу звиваються
Гетсиманського саду квітки,
У терновий вінок заплітаються…
І зоря понад світом віки
Для отар, пастухів і для обраних
Провіщає в пітьми на краю:
Народився Месія за обрієм…
Мчить [i]вертеп[/i] під чудне [i]I love you[/i]…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632302
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 31.12.2015
У рухливім вертепі автобуса
Летимо на зелену зорю
Під нашіптані плеєром опуси
(зрозуміти б оте [i]I love you[/i]).
А на вікнах вертепу звиваються
Гетсиманського саду квітки,
У терновий вінок заплітаються…
І зоря понад світом віки
Для отар, пастухів і для обраних
Провіщає в пітьми на краю:
Народився Месія за обрієм…
Мчить [i]вертеп[/i] під чудне [i]I love you[/i]…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632302
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Переспів поезії Б.Пастернака
"Никого не будет в доме"
У кімнаті день зимовий,
Залишившись сам-один,
Вип'є тишу присмерко́ву,
Не завісивши гардин.
Сніг літатиме птахами,
Лопотітиме крильми
Над притихлими дахами.
І – нікого, крім зими.
Знову креслитиме іній,
І мене охопить знов
Смуток, наче вечір, синій,
Дуже схожий на любов.
Знов колотиме ліворуч
Непробачене, мов спис.
І вікно зведуть судоми,
Розіп'явши на хресті.
Але раптом на фіранках
Затремтить сум'яття – і…
Вся закутана серпанком,
Мов майбутнє, ввійдеш ти.
Прийдеш, відчинивши двері,
Із таємних сновидінь
Королевою містерій
В білій сукні сніговій.
Оригінал
Б.Пастернак
Никого не будет в доме,
Кроме сумерек. Один
Зимний день в сквозном проеме
Не задернутых гардин.
Только белых мокрых комьев
Быстрый промельк маховой,
Только крыши, снег, и, кроме
Крыш и снега, никого.
И опять зачертит иней,
И опять завертит мной
Прошлогоднее унынье
И дела зимы иной.
И опять кольнут доныне
Не отпущенной виной,
И окно по крестовине
Сдавит голод дровяной.
Но нежданно по портьере
Пробежит вторженья дрожь,-
Тишину шагами меря.
Ты, как будущность, войдешь.
Ты появишься из двери
В чем-то белом, без причуд,
В чем-то, впрямь из тех материй,
Из которых хлопья шьют.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632553
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Розчавлено…
Розплавлено… вода…
Не змалювалось… крик очей і рук… не
У тому біль… і не у тім біда,
За сорок днів,
ти знаєш, злива вщухне…
Безлюддя міст…
І безголосся площ
В постапокаліптичному світанку…
Прийми мене, бо я – твій перший дощ…
Твоїм дощем
залишусь до останку…
Бо вартові
Моря твої зітруть…
Відпустять хвилі стрілки циферблату…
Впізнай мене, як сутінки впадуть
На сонячні
вершини Арарату…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631855
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Розчавлено…
Розплавлено… вода…
Не змалювалось… крик очей і рук… не
У тому біль… і не у тім біда,
За сорок днів,
ти знаєш, злива вщухне…
Безлюддя міст…
І безголосся площ
В постапокаліптичному світанку…
Прийми мене, бо я – твій перший дощ…
Твоїм дощем
залишусь до останку…
Бо вартові
Моря твої зітруть…
Відпустять хвилі стрілки циферблату…
Впізнай мене, як сутінки впадуть
На сонячні
вершини Арарату…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631855
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Розчавлено…
Розплавлено… вода…
Не змалювалось… крик очей і рук… не
У тому біль… і не у тім біда,
За сорок днів,
ти знаєш, злива вщухне…
Безлюддя міст…
І безголосся площ
В постапокаліптичному світанку…
Прийми мене, бо я – твій перший дощ…
Твоїм дощем
залишусь до останку…
Бо вартові
Моря твої зітруть…
Відпустять хвилі стрілки циферблату…
Впізнай мене, як сутінки впадуть
На сонячні
вершини Арарату…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631855
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Розчавлено…
Розплавлено… вода…
Не змалювалось… крик очей і рук… не
У тому біль… і не у тім біда,
За сорок днів,
ти знаєш, злива вщухне…
Безлюддя міст…
І безголосся площ
В постапокаліптичному світанку…
Прийми мене, бо я – твій перший дощ…
Твоїм дощем
залишусь до останку…
Бо вартові
Моря твої зітруть…
Відпустять хвилі стрілки циферблату…
Впізнай мене, як сутінки впадуть
На сонячні
вершини Арарату…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631855
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Розчавлено…
Розплавлено… вода…
Не змалювалось… крик очей і рук… не
У тому біль… і не у тім біда,
За сорок днів,
ти знаєш, злива вщухне…
Безлюддя міст…
І безголосся площ
В постапокаліптичному світанку…
Прийми мене, бо я – твій перший дощ…
Твоїм дощем
залишусь до останку…
Бо вартові
Моря твої зітруть…
Відпустять хвилі стрілки циферблату…
Впізнай мене, як сутінки впадуть
На сонячні
вершини Арарату…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631855
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Останній вірш. І знову буде тиша
І кардамонність довгих вечорів.
Колиску неба зорі розколишуть
І догорять у сяйві ліхтарів.
І знову буде шкрябатись у двері
Печаль у светрі з інеєвих слів.
Лише крапки́ на білому папері
Залишать слід. Поета хист зотлів.
На циферблат життя німою тінню
Душі розпука ляже. Й мимохіть
Пізнає хтось у тихім шепотінні
Останній вірш із глибини століть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631644
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Где-то на тайных
Подмостках моей души
Спит тридесятым сном изумрудный город…
Я иногда воскрешаю его в тиши…
Город в пространстве замер… не стар… не молод…
Где-то за солнечной гранью
Семи небес
Тают лучи звезды моей самой первой…
Ты говоришь мне о силе земных чудес,
Город семи небес мне щекочет нервы…
Город, которого, вовсе,
Возможно, нет…
Город завис вне времени и пространства…
Ты же рисуешь мне все имена планет…
Зная, не назову ни одну – константой…
Зная, за мною всех звезд
Лучезарный свет,
Тех, что горят, и тех, что давно остыли…
В губы целуешь так страстно… (- Останься! Эльф…)
Я - разноцветный фантом космической пыли…
Ко мне - тридевятым валом –
Не уходи!…
Мне - бесконечных странствий безумный голод…
Ты прижимаешь меня к своей теплой груди,
Зная… что я - вернусь - в этот странный город…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603555
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 26.12.2015
Оті троянди,подаровані тобою-
три німфи неземні , срібноволосі;
прибігли вчора, обціловані росою,
в хрустальній чаші мочать ноги босі.
Десь плаче сад за ними у журбі,
ну а вони тут дзвінко так сміються,
що спопелили всі мої жалі -
вони мені в коханні признаються .
Їх ніжність очі тумАнить сльозами
і гоїть стигм кровоточивий карб.
Вклякаю разом з ними перед образами.
Тулю до серця найдорожчий скарб .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514765
дата надходження 01.08.2014
дата закладки 26.12.2015
«Ця місцина є несосвітенна,
Але в ній поєднується все.
Тут антену відає антена,
Порожнеча нас несе…»
(Райнер М. Рільке)
Дім, в якому поселилася порожнеча,
В якому вона живе в кожній кімнаті,
У кожному фальшивому закутку,
Ховається між сторінками книг
(Яких давно ніхто не читає,
В яких між сторінками застрягли
Торішні кленові листя – і лише часом,
Чи то випадково –
Між цими черленими жмутками
Можна зустріли листок білої конюшини -
Шамроку - трилисника триєдиного
(Таки зелений) (Чи то квітку –
Маленьку, але з слідами запахів).
Дощ. Хоч би він завітав у гості
В дім, в якому живе порожнеча
(Чомусь пишу її імено з маленької літери,
Бо все змаліло – навіть Ніщо, навіть Всесвіт),
Дім. Він стоїть (чи то в землю вріс,
Чи то провалюється у цю безодню тверді)
На вічному роздоріжжі – хресті-перехресті
(Видолинок). (Одноокі селяни).
У такому домі добре було б влаштувати танці –
Буду приходити на цю забаву-розвагу
Кожної п’ятниці (але не скорботної),
І після горнятка запашної кавусі
Буду танцювати танго – таки з порожнечею:
Такою романтичною дівою,
Такою прозорою юнкою – одвічно існуючою.
Добре, що в цьому домі
Таки знайшлась господиня –
По-ро-ж-не-ча…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631181
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015
Спустошено, як випито до дна,
Мою невдалу донкіхотську душу.
І Санчо Пансе втік (не первина!),
І Россинанта бадьорити мушу.
А вітряки із крилами ростуть –
Старі, горласті (чим не гайвороння?).
На жорна правду дзьобами кладуть –
І борошно в мішки стікає [i]чорне[/i].
Алхіміки пускають в очі пил,
Кадять божкам новітнім фіміами.
Підводься, коню, [i]ідемо на ви[/i]!
Із нами Бог (та під ногами – ями)!
Допоки ще тримаюся в сідлі,
Я лицарем безстрашним залишаюсь.
Останнім. Божевільним.
Уві млі
Збирають вітряки-ворони зграї…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629147
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 20.12.2015
На долоні вікна подарунком лежить табакерка.
Обережно знімаю намерзлу обгортку зі скла –
Бачу, мов намальоване пензлем на аркуші, небо
І маленьке містечко із білої глини. Зима.
Порцелянові люди. До глянцю натерті дороги.
Паперовою стружкою сніг замітає сліди.
Знаю: десь є пружина, яка іменується Богом
І призводить до руху із білої глини світи.
Порцелянові дзвони розгойдують музику вітру –
У полив'янім серці пташиною пісня дзвенить.
В табакерці містечку не можна без віри у диво.
Над будинками з глини – мальована пензлем блакить….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628165
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 12.12.2015
Чуєш: співає скрипкою річка,
Човником плине смичок.
Перебирає струни промінчик
В сонячних плямах нот.
Бачиш: прийшла до берега пісні
Мавка, пустила вінок.
Світиться-дзвонить крапель намисто
Сонячним сміхом нот.
Знає: чекає десь Перелесник
(Вітром вуста обпекло).
Човник на хвилях… піснею плескіт…
Райдуга сонячних нот…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627405
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Андрієм вийшов Місяць понад зорі
(На вечорницях жартувать мастак).
Поворожи мені на Дикім полі,
То знайдеться й для тебе калита.
Веди мене дзеркальним коридором,
А хочеш – полетімо на мітлі,
Аби майбутнє з чашок непрозорих
Рельєфом кави знак дало мені.
Чому чорніють вітряки хрестами?
Не видно ні будинків, ні воріт…
Вінки – тернові… а церкви без бані…
У полі (де там сходам!) ні ріллі…*
Аж Місяць – гульк! – пішли по небу кола
(Між хмари буде відповідь шукать?).
А я стою. І плаче Дике поле.
І зорі, наче янголи, мовчать…
______________________
*Знаки на кавовій гущі означають таке:
Хрест-терпіння. Вінок - слава. Млин - неправда.
Церква, дзвіниця - повернення додому.
Ворота - приїзд гостей. Тінь будинку -
символ достатку. Рілля - добрий знак родючість,
сходи, успіх. Сходи-досягнення бажаної мети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627162
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
[i]По "Лабіринту Фавна". Фінальна сцена, де Мерседес співає помираючій Офелії колискову. Зачепила вона мене.
[/i]
Ти знаєш, Муанно, коли помирають світи - це так неймовірно боляче і всерйоз, коли задихаються кров'ю і рвуть мости, коли розчиняються в колі моїх долонь... Ти знаєш, Муанно? Коли лиш на мить не встиг... Збивається подих, по шкірі бридкий мороз...
І в цьому безумстві немає зовсі́м святих, а є лиш безвинні і прикро, що то не ми.
І падають, падають, падають в темноту краплинками крові хвилини твого життя, і капають, капають, капають на полу осколками болю розбиті від бід серця. І в тиші безмов'ям безглузде пусте: "Прости..."
І нам вже довіку нести ці свої хрести...
Тихенько, Муанно, тихенько, мала, засни. Ген там вдалині догорає вже наш вогонь...
[i]Ти знаєш, Муанно, коли помирають світи?..
[/i]
Коли розсипаються пилом - як би не було...
Твій голос і сміх пропадуть в небуття, в нікуди, і стануть землею три феї, і фавн, і король. І стануть травою... Легендою... Зринуть у сни. Старий лабіринт перемелеться враз в порохно...
[i]Ти знаєш, Муанно?.. [/i]
Не знаєш... Щаслива... Біжи... Моя колискова останнім дарунком бринить.
І тягнеться, тягнеться, тягнеться пісня без слів в далекі, забуті-незгадані дивні краї. І котиться, котиться, котиться відчаю спів, зриваючи струни в поламаній мертвій душі.
А знаєш, Муанно, принцесо смертей і війни, так може і краще: з людьми безневинним не жить...
І небо безсиле: не буде для тебе весни - таке от жортоке безглуздя Хазяїна доль.
Бринить колискова. Слова не потрібні... Бринить.
І ти помираєш у колі моїх долонь...
А знаєш, тобі би ще мріяти і рости... А знаєш, тобі б пережити-забути страх...
[i]Офелія зробить останній хрипучий вдих.
Муанна помре
в осклянілих
пустих
очах.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627089
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Ще кава є,і пиво,і сухарики,
Ще просять струни декілька пісень,
І ми з тобою-два малі ліхтарики
В кишені ночі,що прямує в день.
Ще чути шепіт в космосі зірок,
Ще в роті тануть крихтами пігулки,
І білий дим легеньких цигарок
Розбавив молоком нічні провулки.
Ще в рюкзаках у нас-по парі крил
І манить ніч дорогами чужими!..
Йдемо удвох,пітьмі наперекір,
Хмільних ночей самотні пілігрими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264469
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 04.12.2015
А я люблю, коли співає тиша
Птахами, вітром, краплями дощу –
Тоді перо небесні вірші пише,
П’ючи нектар із рими досхочу…
П’ючи нектар… було колись… та зникло…
Розлився сум туманом по полях…
У безголоссі заніміли ритми,
Ховаючи росинки у рядках…
Ховаючи росинки від не-квітів,
Які вогнедраконами цвітуть,
Які у вічність відправляють миті
Розтрощених снарядами секунд…
Розтрощених снарядами історій
Вже не зібрати в книгу польову…
А я люблю коли в зеленім полі
Співає тиша пісню солов’ю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604817
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 27.11.2015
Духмяним цвітом встелена стежина
До батьківського саду в літню пору
В повітрі пахне терпкістю ожина
А небо манить очі вгору...вгору...
Малює літо сонячно, барвисто
Пастеллю краєвиди і простори
І засмакує вишнями дитинство
Відновлюючи в пам'яті узори.
Високі трави розцілують ноги
По них я побреду, мов оп'яніла
І поглядом шукатиму пороги
В котрих ми ще малечею буйніли.
Там вітер старим віттям захитає
Приспить на каруселі дике птаство
За хмарами десь нічка позіхає
Ховаючи від всіх столике царство
Знов хмільно засмакує тихий вечір
Розчиниться душею в краплях, лячно
Туманом розлягаючись на плечі
Засне усе так легко й необачно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588872
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 27.11.2015
До нас Дінець тече з часів князівських,
Важкі шоломи ржа́віють на дні.
Сумний Боян, в століттях загубившись,
Бриньчить тихенько на одній струні -
Бряжчать мечі ледь чутно в очере́тах,
Кигичуть Жля із Карною удвох:
На берегах і вої, і намети…
Що скажеш, князю, з темряви епох?
Розвіяв вітер слово Святослава.
Склювали галки перли, мов зерно.
Чому не спиш, скажи мені, Бояне?
Ти, може, мрієш ногу в стремено́?
Хитається на вітрі ковилою
Історія-безхатько від сухот.
Вважаєш ти, Бояне, що струною
Усе ще можна в націю - народ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624146
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Ти знову, мій Лелю, сопілкою кличеш мене?
Всі мавки поснули, і сутінки хату обсіли?
Навіщо тобі я? Бо серце моє крижане –
Тому не відчую морозу в нещирих обіймах?
Ти очі заплющиш – і бачиш у снах не мене:
Її зеленаві, любистком заквітчані коси.
О, ні, це не сльози (таж серце моє крижане),
То просто тумани (за вікнами все-таки осінь…)
Снігуркою тихо назвеш,посміхнувшись (авжеж,
Її – на ім'я, а моє пам'ятати… не варто).
І щось ворухнеться (напевне, оте - крижане) –
І голосне схлипне на скалки (вагою в карати).
Мій Лелю, не треба. Твоїх інквізицій вогні
Не схожі на справжні – Купальські. І я не Морена.
Я справжня. Ти чуєш? Чом руки твої крижані?
Сопілка замовкла? Чи голос поверне… зелена?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623959
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015
Колосу свічка Дажбожа
мороку те́рни долає,
сонцем запалена, сяє,
бризки зерна розсипає
колосу свічка Дажбожа.
Же́вріє колосу свічка,
солодко пахне бджолою,
полем, трудами, росою…
Розпачем. Болем. Сльозою.
Жевріє голоду свічка…
Свічка життя догоряє,
сумно гойдаючи тіні.
Темні хати́ в самоти́ні.
Плачуть світанки осінні.
Свічка. Життя. Пам'ятаєм?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623666
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015
Звуками дивними, ліктями, спинами переповнявся трамвай.
Поміж машин під електродротинами, через місточок, крізь гай
Їхав трамвай неквапливо, гойдався, як в хвилях морських кораблі,
Вікна торкались виделками поглядів до клопотнечі землі.
Вікна ширяли пір’їнами поглядів: кожне віконце - крило.
Пурхав трамвай, веселився і сердився, мріяв і морщив чоло.
Як я просила, щоб їхав навшпиньочки... Слухати він не схотів,
Мимо домів по залізній стежиночці голосно прогуркотів.
Я вимагала: ""Не сип передзвонами, снива лякати не смій!"
Ніч заховалась у тінь за вагонами...
Днину привіз за світанку законами
Ранній трамваєнько мій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611498
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 23.11.2015
«Ось тобі кінець всіх-на всіх
обрядів і таїнств -
милість і суд.»
(Григорій Сковорода)
Дієзи цієї осені (скрипка):
Люди ідуть в простір дощу
З парасольками чорними
І думками сумними
Ніби ідуть на суд,
Ніби всі ритуали довершено,
Ніби всі вироки винесено,
Лишився останній - для них.
Чорний тягар парасольки,
і краплі: ба-ра-ба-на-ми.
Чап-чалап місиво - а вулиці,
А вулиці-вулиці і провулки-грати
(На скрипках, а ви думали за...)
Осінь закрита, як цвинтар,
Довершена, як мелодія -
Апокриф
Композитора відлюдькуватого
(Назавжди).
Тонкі лінії холодних струменів
Чи то вітру, чи протягів
Міста паротягового
Вікторіанського і спаплюженого
(Клякси на сторінках країни,
Бо кожна країна - то зошит
Учня невдахи, схоласта чи то ваганта
Середньовічного).
А ви теж блукальці - студенти вічні
Йдіть собі від кляштору до бурси,
Від коледжу до академії,
Може якось надибаєте
Тої кволої мудрості
Що буде нам сенсом
В цьому світі жорстокому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623180
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 23.11.2015
Наснишся мені,
наскрізний у серці голод…
Спустошений міст покладу на межу світів…
Де кожен твій подих – Плутона одвічний холод.
І все- таки, снись...
ти ж наснитися так хотів.
Бо хто ми насправді
в рожевому сяйві німбу?
В брутальних руках невагомі квітки орхідей.
Паломники Мекки?... чи гострі уламки лімбу?
Лиш спраглі пілоти
з планети твоїх людей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622681
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Освячено…
Змальовано… часів
клинопис… плоть від плоті з глинозему.
Стоїш на чистій лінії світів,
на перехресній
матриці Едему…
Усе – тобі!..
Ледь чутний спалах крил…
І шепіт хвиль... вода… проси – що треба!
І Той, який таким тебе створив,
писав тобі шляхи
і дихав небом.
Всміхався
міріадами зірок…
І сни твої ще сонячно-полинні…
Де кожен вигин тіла, кожен крок,
де кожен вдих –
приречено-невинні.
Коли дощі
проллють, як із відра,
ким станеш ти у відчаї й жадобі?
(оту, що буде
взята із ребра…)
- Що просиш ти
(по образу й подобі?)
.......................................................
-Її!
(змістились стрілки циферблата)
- Що просиш ти, узятий від землі?
(а завтра – біль, і кара…
і розплата…)
- Прошу – Її! …......................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622146
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 19.11.2015
Пам’яті захисників замку Дунбой
«... ті місяцевидні пустища, проте
тут ні чуття не знає самоти,
ні слово, що у просторі росте.»
(Райнер М. Рільке)
Онуки темноокого -
Люди клану О’Салліван
Чайками над морем скорботи -
Вони теж темноокі -
Ці птахи вітру і хвиль,
Теж як ми безпритульні,
Безхатьки скелястих урвищ
Сумного часоміру Ерінн.
Наші картаті тартани
Кольору моря і неба:
Навіть вони зелені,
Бо звикли нам шепотіти:
«За цю смарагдову Ерінн
Вмійте померти, гели,
Горді, як сірі скелі,
Воїни темноокі
Серцем своїм гарячим
Затулили згорьовану землю
Від куль знавіснілих зайд.
Літайте над морем чайками,
Душі наших героїв -
Оборонців замку Дунбой,
Бо доти стоїть Ірландія
В пересмугах кружини моря,
Доки звучати буде
Над цвіточашею Корк:
Тан, тартан, таністрі...
Примітки:
Назва клану О’Салліван можна перекласти з ірландської як «онуки темноокого», або «онуки темно очки».
Твір присвячений битві за замок Дунбой у 1602 році під час чергового повстання за свободу Ірландії, так званої Дев’ятирічної війни. Замок Дунбой - це був останній оплот ірландських повстанців на півдні Ірландії. Англійська армія на чолі з лордом Карью чисельністю 4000 солдат з гарматами обложила замок Дунбой в якому тримали оборону 143 ірландці з клану О’Салліван. Гармати нещадно бомбардували замок, майже зрівняли його з землею, але захисники билися до останнього. Останні захисники замку потрапили в полон до англійців. Всі вони були повішені наступного дня, за винятком священика Коллінса, якого відвезли у його рідне селище Югал і повісили привселюдно там два дні по тому. Священик Коллінс не був солдатом, не був комбатантом, не брав до рук зброї, він був лише посередником на переговорах, але він був ірландцем і був серед захисників замку Дунбой - цього загарбникам вже було достатньо.
На світлині - все, що лишилося нині від замку Дунбой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621408
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Ні молитв… ні благань…
Тільки сонце крізь чорні скельця…
У чорничнім болоті прокинеться сонний тать…
Лише очі твої ( золоті лісові озерця)
Виривають мене
із полону його заклять…
Ніч здійме понад нас
Неймовірну свою завісу…
Не озветься у хащах ні птах… ані жоден звір…
Ти покличеш мене в саме серце свого пралісу…
Ти покличеш мене…
і забуду, що ти – вампір…
Будуть руки твої…
Будуть хвилі на тихих плесах…
Пахне хвоя… так тонко… так терпко… в повітрі жах…
Поцілунки шалено - безтямні… і чорна меса
У прадавніх лісах…
жовте листя в моїх ногах
Раптом вітер підхопить…
Заплаче… зірве… розвіє…
По ущелинах темних… в німих коридорах снів…
(ти ж хотіла цього -так кохай же тепер… Леліє!
Цю бездонність в очах…
і фатальність його світів…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621603
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Осінній вечір. Сонні ліхтарі
Циклопами шукають одіссеїв,
Які по хвилях листя до оселі
Ведуть свої розбиті кораблі.
Там пенелопи вірні день при дні
Лелітку зберігають таємниці:
Уже танцюють в небі диво-птиці -
То за вікном - радій же! - перший сніг!
І дві щоки притуляться до скла,
І буде в душах світло, мов на свято:
Співатиме сніжинками крилато
Колядки білим янголом зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621044
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015
Ох, як тягнеться! Хвилька - в хвилю,
день - у місяць, а місяць - в рік,
як нарізно... Та так нестримно
рве життя на осколки втіх
цих годин вихор враз незрячий,
коли вдвох пишемо роман...
Світ рожевим стає, дитячим!
Дійсність мрій огорта туман...
Бо для тебе я. Так, для тебе!
..час кидає знов навмання
стрімголов нас в безодню неба,
й тут же ніжно - у спокій дня;
так нестримно - в жагучість мріі,
а тоді - в прохолодність сну...
Заплете нас в вузли тугіі!
Мить - й розвіє, мов дим, густу
пристрасть вітром, жар - листопадом,
гордість - ласкою, біль - дощем.
Я - лечу! Ні, я просто падаю....
Обіпрусь на твоє плече
і спинюсь на один лиш подих,
щоб зітхнути: " Твоя.." у ніч.
Ще один вуст пестливий дотик -
скочусь воском з тремтливих віч.
І застигну... Бездонний простір
утопивши в сплетінні рук.
Як це солодко.... Як це гостро -
свій губити в коханні дух!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618459
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 14.11.2015
Не все сокровища, как золото, сияют,
Не все, кто странствует, забыты навсегда;
И старина сильна, и не ослабевает,
Корней глубоких не затронут холода.
Из пепла пламя снова возродится,
Из темноты свет, вспыхнув, расцветет;
То, что разбито, вновь соединится,
На трон король в изгнании взойдет.
[b]Оригинал:[/b]
All that is gold does not glitter,
Not all those who wander are lost;
The old that is strong does not wither,
Deep roots are not reached by the frost.
From the ashes a fire shall be woken,
A light from the shadows shall spring;
Renewed shall be blade that was broken,
The crownless again shall be king.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526396
дата надходження 28.09.2014
дата закладки 13.11.2015
Дерево жизни
Листья роняет
Где-то над бездною.
Пыльной дорогой
К темному Раю
Вслед за возмездием.
В дереве жизни
Мира недуги –
Черными соками.
Будто в моленьи,
Ветви, как руки,
Бьют небо токами.
Дерево жизни
Пусто, снаружи
Корни истлевшие.
Между корней тех
Прячутся души,
Солнцу не певшие.
Дерево жизни
Не плодоносит,
Страшно изогнуто.
Пыльной дорогой
Ветер всё носит
Крохи лжезолота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601589
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 13.11.2015
Музыка хранит тебя, беглец,
Даже если и звучит негромко.
Мята и шалфей, еще чабрец –
Только и всего в твоей котомке.
Неба пред грозой покой и синь –
Только и всего в твоих зеницах.
Горечь потерявшая полынь
И ее обретшая корица...
Только и всего в твоих руках –
Пара листьев и земля курганов.
Голоса затихнут в облаках...
И как прежде: стражи-истуканы,
Тайный круг недостижимых сфер,
Горизонт – натянутым канатом.
Ты один, скиталец-Агасфер*,
Проходящий вечности экватор...
_____________________________________________________
[i]* Легендарный персонаж, по преданию обреченный на
вечные странствия по земле до Второго пришествия Христа.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602504
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 13.11.2015
А ти ще – ніхто…
Ти – ніде і ніяк… ще гостро
вчувається запах знайомий сосни і кедра…
Та хвиля виносить тебе вже на дикий острів…
Ти просто лежиш…
проростає пісок крізь ребра.
Це знову – твій шлях…
Лиш спіралі виток… і кості
твої хтось збере на уламках розбитої шхуни…
Ти просто лежиш… і впускаєш у серце острів...
І бриз океанський…
і вітер його… і дюни…
І дихає в шию
тобі цей чужинський простір...
У тебе - ні дому, ні імені, ані одежі…
А завтра – міста змуруєш до свого зросту.
Відпустиш у небо
свої вавілонські вежі…………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620546
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 13.11.2015
Наковталася осінь солодкого тру́нку -
Соку стигло-фруктових заласних стосунків,
Раювала медами спекотного літа,
Ароматами соняхів, спілого жита.
Захмеліла від слів, із душі перелитих
У вуста, що навпроти зустрічно відкриті,
Осінь шати зняла, килимами заслала,
Милувалась на себе в ставкових дзерка́лах:
Очі – ледь сіруваті в легкій поволоці,
Вії – довгі, пухнасті, в болотній осо́ці,
Вся стрункенька, гнучкенька – очей не відве́сти,
Плавні порухи рук та зманіжені жести.
Пряний запах гречаного зрілого тіла
Розливався по лісу, довкола все мліло,
На́ ніч вмилась дощем, накупалася в росах,
Павутинням легким розлетілось волосся.
*****
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620274
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 12.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2015
Золота моя Україно !
Небу синьому осінь під стать ...
На козацьких сивезних могилах
пам"ять трав з вітром часу шумлять ...
Про серця , у степах сонцем зрощені ,
щедро поєні цебрами хмар ...
І насінням полів запорошені ,
в чорноземах міцнів волі дар ...
Де насіння твоє , Богом плекане ,
Україно ?... Спита колись час .
Чи ми дбали , чи , може , занехали ...
Збайдужіла епоха у нас ...
Та хрести на могилах сучасності ,
наче код , що проріс із віків ...
Не забули !... Ми діти , народжені ...
серед волі предвічних степів .
2.11.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617836
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 08.11.2015
дівчинка з іншого часового континіуму
дівчинка, що вигадує час
і простір навколо себе
і простір в собі самій
дівчинка, що не знає себе
вигадує кожну свою клітинку
і ділить на кожного з вас
на кожного
боляче
так
ділити
сь
дівчинка, що загубилась
десь на перехресті
різних світів
різних людей
різних доріг
і вигадала свою власну
так невпевнено
крокує
тривожно
але з
посмішкою
в своєму маленькому
але вмістимому
серці
десь
понад нами
десь
понад себе
дівчинка виткана з еквівалентів
щастя
надії
і віри
хоч і не вірить у саму себе
повір
злети
надлегкою ходою
дівчина-вигадка
скільки б каменю
тобі не випало
на тебе
або
під тебе
лети
з посмішкою
по піднебінню
власного
хоч і вигаданого
світу
власного
хоч і вигаданого
щастя
і воно
стане
реальним
повір
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553886
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 07.11.2015
Шалено - танцпол на роялі.
І танго стрімке, і ламбада,
Жаги голосна канонада,
Пелюстки троянди зів"ялі...
Бельканто, неначе, чи стогін?
Ступнею маленькою - гами,
Ми вдвох, в дві руки і ногами
Зіграємо?.. до перемоги.
Рояль так блискуче-квапливо,
Зітхає: "Усі поцілунки
Вже випив"... пекельна чаклунка
Притиснувшись знову звабливо,
Гладесеньким шовком спливає
Торкнувшись вогню мимоволі.
Знесилені пристрастю, кволі
Акорди, - рояль завмирає.
29.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603242
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 07.11.2015
Ця мелодійність мови спокушає --і ось уже римуєш беззмістовність,
потуги непрацюючих амбіцій і виплески банальних сентиментів...
Аж раптом, по короткім дуже часі, тривожна прокидається готовність
завіршува́ти все, що в полі зору, в надуману "поезію" моментів.
В природі все «тьмянішає», « тріпоче», «шепоче» і «вкривається серпанком»,
душа «сумує», «терпне» і «холоне», долоні й пальці—«ніжні і прозорі»,
слова «любов», «щемливе» і «молитва» повторюєш, як кришнаїти мантру,
і трави всі «виблискують росою», і...тільки не нагадуйте про зорі.
І ще—кав’ярні вишукані львівські, де легко розчиняються проблеми,
чи запашна ранкова філіжанка із дрібкою ванілі чи кориці,
а континент прощання-розставання й всього, що дотикається до теми
манить тягучим голосом сирени у пінистих гіперболах розбиться.
Ще не забути про жіночу слабкість, солодку млість, як тільки "він" пригорне,
і буйноцвіття завчених метафор в надривній декларації любові,
так муляє -- вдягнути все довкола у покривала «трепетної» форми,
в «чуттєву» ніжність осені і квітів... в протяжну пустку в "вишуканім" слові.
Що означа нав’язливе бажання щоднини, щохвилини віршувати,
нагадувати світові про себе (без чого він обходився віками),
побіжний другорядний порух серця вдягати у містерії строкаті
і, щоб не думать трудно і глибоко,-- по дошці світу ковзати словами?
Вікторія Торон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587864
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 07.11.2015
Здалося: знаю Вас дві сотні літ…
А може, й правда? Від появи світу
Ви поруч десь легким диха́нням вітру
Чи тінню слів розквітлих ледве віт...
Чомусь пече вогнем від Ваших фраз,
Хоча й несила Вам не посміхатись,
Не говорити і не сподіватись…
Невже це правда: добре знаю Вас?
Цей погляд неусміхнених очей,
Ці руки… Я пізнала їх! Пізнала!
І яблуко… червоне… ні! криваве!
І хресний хід у темряву ночей…
Я знаю Вас, відколи стигне світ!
Я – Єва, Маргарита, Есмеральда…
І жалить подарована троянда…
І губиться між трав копита слід…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578494
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 07.11.2015
Вони нанизуються колом
на хід невидимої нитки
і спільним рухом поступають--
вперед, назад, на крок убік.
Вони хрипким співають горлом—
вогнем вихоплюються злитки
їх лиць, коралів, що стрибають,
мов зерня, вибите на тік.
Ріка стрімкішає у русі,
пташина вищає в польоті,
від лева швидша антилопа,
прудкіша риба у воді,
в ритмічнім танці-землетрусі—
бажання звихреної плоті,
що заземляється крізь стопи
у глини чорні і руді.
Це поколінь священний танець,
вогонь, що плавить без поразки,
це діалог із духом предків,
місток над прірвою життя.
На всіх танцюючих-- рум’янець,
довкіл пливуть з туману маски,
що у рухливі життєпреси
на зов приходять з небуття.
Розм’якли постраху границі,
припливом піднята свідомість
переливається крізь межі
ревниво-сталих берегів.
Первинний гурт зліта, як птиця,
в стрімку оголену раптовість,
до сонму темних спостережень
від сну розбуджених богів.
О, тільки б він знайшов дорогу—
жар колективного екстазу,
не відхиляючись за вітром
бігучих пристрастей земних!
Він переплавлює жалобу,
і переплавлює образу,
й таємні жмені самоцвітів
в серцях лишає вогняних.
Вікторія Торон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566222
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 07.11.2015
«Людина,
Що має початкові властивості,
У спокої не знає нудьги,
У діях не знає побоювань.»
(Чжуан Цзи)
Початковий Туман рушив на Схід
До Безодні Великої і незбагненної
На берег Океану Східного безмежного
І зустрівся невимушено і ненароком
З Легким Вітерцем нічим не обмежений.
І спитав його Легкий Вітерець
(Як запитують тільки вчителя
Чи Раніше Народженого):
- Куди йдете Ви?
- До Океану Великого.
- І навіщо в далину таку,
Навіщо так необачно і нерозважливо?
- Хочу я там поблукати і подивитись
На це диво з див,
Бо Океан Великий –
Це те, що не наповнюється,
Скільки б у нього не вливалося,
Це те, що не вичерпується,
Скільки б з нього не виливалося.
(А осінь така прохолодна і мудра,
А кроки такі спокійні і їх не міряно).
Тоді сказав Легкий Вітерець:
- Вчителю! Хотіло ся б почути,
І не почути, а довідатись,
Ба, навіть пізнати істину,
Про людину, що має розум.
І Початковий Туман повідав:
- Людина, що має розум,
Сідлає замість коня промінь
І зникає разом зі своїм тілом.
Це називається – освітити безмежне.
Досягає вона межі життя,
Вичерпує до кінця природу свою,
Втрачає тягар тьми справ,
Насолоджується радістю Неба і Землі,
І вся тьма речей повертається до сутності.
Це й називається злитися
З етером початковим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603825
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 07.11.2015
«Хто здатний піднятись на Небо,
Мандрувати серед туманів,
Крутитися в безмежності,
Забувши про все живе?»
(Чжуан Цзи)
У місті з назвою Марнота,
Що загородилось важкими мурами
Від світу річок і рисових полів,
В якому галасу більше ніж людей,
На яке давно зазіхали
Голодні войовничі царства:
Якщо не Цінь, то Чу, якщо не Чу, то Ци,
Якщо не Сун, то Цзінь –
Бо всім бракувало металу,
Підданих і землі, податків і рису.
І в цьому місті на циновці потріпаній
З гарячим чайником роздумів
Та чотирма горнятками мудрості
Зустрілися чотири мовчальника:
Офірник, Тягарник, Орач та Блукалець.
І насолоджуючись ароматом чаю
(Довго перед тим розмовляючи мовчки),
Милуючись горнятками
Та кожним жестом учасника
Ритуалу – чайної церемонії,
Вони сказали один одному:
- Ми потоваришували б
З тим, хто здатний
Вважати небуття головою,
Життя хребтом, а смерть хвостом,
Бо існування й загибель
Складають одне єдине.
І після тої розмови
(Чи той чайної церемонії)
Вони стали друзями
У місті галасливому й докучливому,
Що зветься словом Марнота.
І якось захворів Блукалець,
Захворів та став з усіма прощатися,
Бо довершилось життя його.
І прийшов навістити його Орач
І почувши родичів голосіння
Гукнув їм нетямущим:
- Геть звідси!
Не заважайте й не докучайте
Тому, хто перетворюється! –
І над помираючим нахилившись,
Запитав його – Блукальця:
- Яке воно величне – речей перетворення!
Яке воно досконале – те,
Що творить речі!
У що ж ти тепер перевтілишся?
Куди помандруєш, Блукальцю?
Чи перетворишся ти в печінку щурячу?
Чи в лапку комахи?
На це відповів Блукалець:
- Куди б не звеліли йти
Сину людському батько й мати –
На Схід чи на Захід, На Північ чи Південь,
Він лише наказ виконує.
А дві першооснови Інь та Ян –
Вони більші для людини, ніж батько й матір.
Якщо вони приведуть до мене Смерть,
А я тікатиму, то непослухом виявлюсь.
Бо нескінченна матерія
Дарувала мені тіло,
Витратила життя моє в праці,
Подарувала мені відпочинок в старості,
Заспокоїла мене в смерті.
Те, що зробило хорошим життя моє,
Те, зробило хорошою і смерть мою.
Якщо нині Великий Коваль
Почне метал переплавляти,
А метал закричить:
«Хочу стати мечем Мо Се!»
То Великий Коваль вирішить,
Що то поганий метал.
Якщо нині той, хто був у формі людини,
Стане кричати, що знову
Я хочу бути людиною,
То Оте, Що Творить Речі
Вирішить, що це погана людина.
Якщо Земля і Небо
Великий плавильний казан,
А перетворення – Великий Коваль,
То чи не байдуже, куди мандрувати?
Завершив і засинаю спокійно,
А потім спокійно прокинусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604560
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 07.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.11.2015
Доля…
Білий жмут тонкої вовни…
Верете́но! Ни́тки не зіпсуй!
Триста шістдесят чотири кола…
Круг осі орбітою танцюй.
Доля…
Можна шалика зв'язати.
Можна светрик, сукню і пальто –
Однокольорові чи картаті,
Що таких не бачив ще ніхто…
Доля…
Нитка у руках Макоші…
Спицями роботи не зіпсуй!
Часом візерунки – то розко́ші,
Що життя ховають справжню суть.
Доля…
Терези ретельно важать
Точну норму вовни, грам у грам.
Як багато вузликів нав'яжеш,
Матимеш лише піврукава…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618437
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015
Дякую за натхнення, Пташко!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617224
Чуєш, мелодія…
Легко вібрують звуки…
Стишене скерцо… і - біг зупиняє час…
Пластика тіл – апріорі, як пластика рухів…
Магія танцю і…
пауза раптом між нас…
Дикі стежки…
Тільки інших мені – не треба!…
Тільки півтакту – в найглибших кутках землі…
Тільки півкроку – крізь нас проростає небо!
Й - пауза…
я зупиняю свої кораблі…
Чуєш… тихіше…
Бо вже срібнокрилий ангел
Цілиться вправно в пустельні мої міражі…
В дюнах сердець - неймовірно багряне танго!
Й пауза…
ти завмираєш на дотик душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618196
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 03.11.2015
Жовтавим листом...
Променем займистим...
Дощем із неба...і росою з трав...
Торкнись легенько словом променистим
В погідну вересневу благодать...
І серце зазвучить ...у тисячі октав...
Чистим звучанням
Бринітиме душа,
Немов би Космосу бездонного втручання...
Там ...де закрутиста вершина,
Там...де розп"яття самострат
Душі і Всесвіту святе вінчання...
Осене щедра
Сонячна...яскрава...золота...
Закралась в душу нежданим дарунком,
Так терпко будоражить і пройма
Серця твого зримовані рядки
Горять у мені ...ніжним обладунком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613751
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 02.11.2015
Пульсують долоньки кленів –
Обручок їм не носить:
Сьогодні осінь руденька
Усім несе гарбузи!
Лежать рушники у скрині
Вже сто віків під замком…
Схилилася господиня,
Шепоче над казаном.
А потім – на вечорниці:
Пускати в очі туман…
Веселощами упитись
Наказує їй Самайн.
Уранці ж, стомлена й квола,
Черницею – в листопад…
І не повернеш назад,
розсипане серед поля...
Гуляй, руда! Поки воля...
І поки півні ще сплять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617455
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 01.11.2015
Торкнешся вуст…
У чому тут печаль?
Коли дощі ідуть не погодинно…
Коли дощі… зніми скоріш вуаль
із вуст моїх…
гірчитиме полинно
Сполохана
оголеність плеча…
(які вітри знялись на кладовищі…
Які вітри!…) в мені горить свіча…
Лише - свіча…
рука ковзнула нижче…
В сади ліан.
В суцвіття орхідей.
В безодню вод, якої не напитись.
П' янке вино пролилось між грудей…
Дощі… дощі…
чи зможеш зупинитись?
Ще біль – не наш…
Ще тиша - нічия…
Ще не знайшли… не розіп' яли люди…
Іще не час… не час! горить свіча.
Горить свіча…
і плавиться на груди…………….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617456
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 01.11.2015
Хуртовина зими, хуртовина акацій...
десь зустрінемось ми серед реінкарнацій.
На небесному тлі всі картини відомі:
будемо як і були - не знайомі.
А може, переможем зливу,
втічем як діти, навмання,
на перехресті снів мінливих
зустрінемось одного дня?
Коли найдовший день осінній*
почне лічить зимовий час,
відчинить браму потаємну
найдовша ніч тоді для нас.
О, тільки нам цей час відомий
і брама де горить ліхтар,
там нас з тобою познайомить
чи Місяць, чи омана хмар.
І допоки триватиме злива
на безсонному зламі сторіч,
осінь нам подарує диво,
казку зустрічі віч на віч.
Та якщо ми зрадимо браму,
не прийдем на вогонь ліхтаря,
проживемо життя ми марно,
розіллють нас дощі як моря.
І на тлі всіх іллюмінацій,
феєрверків і самоти,
про можливість реінкарнацій
будем мріяти я і ти.
___________________________________
*день переходу на зимовий час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615752
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Личить так тобі, панянко мила,
цей рудий, що майже вогняний!
Осипа Музи́ка знов красивий
золотом твій танець запальний;
той, що па виводить вітровійно,
з вальсу плавно в сальсу - лиш гайне!
(в ритмі Сонця Вітер мелодійно
Осінь в парі в шал п"янкий веде..)
Ти ж йому всміхаєшся звабливо,
лист-серде́чком зрониш на плече
і кокетливо, чуть-чуть грайливо,
прошепочеш в вушко: "хочу ще...."
Ошаліє від твого зізнання!
Розкуйовдить хмари! Гір верхи
залоскоче й їх терпке мовчання
до твоєї покладе руки.
Ти уміло пальцями прове́деш
і торкнеш таємної струни -
сум легкий в звучання сфер повернеш,
літнім мріям вручиш теплі сни....
Й світ з тобою попливе граційно
в танці вічнім незворотніх змін.
І притихне Вихор благовійно -
вловить тихий Часу передзвін.
Жовта-жовта все ж зажура в тебе -
листям мокрим зваба опада....
...Та чому цей впізнаю́ сум в себе? -
Видно просто й я (в душі) руда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615710
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015
До лісу – на прощу.
(Чи прийме свою Магдаліну?
Таж ідоли міста
Мене спокушали не раз…)
Пробач, мій правічний!
Без сумніву, винна я, винна…
Тому й не шукаю
Для виправдань завчених фраз…
Як хочеш – скарай,
Я й каміння сама назбираю…
Та ти не такий –
І від того ще дужче пече…
Ні, то не калина,
То серце моє догоряє,
Благає морозу
(не зникла гіркота іще)…
Очищену снігом
Чи візьмеш тоді за дружину?
Берези пошиють
Нехитрий весільний наряд…
Просвітлений ліс.
І спокійно-сумна Магдаліна…
Ледь видна стежина.
Ворота зими. Листопад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614510
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Сипнула леліток у душу:
- Палайте, ліси
пташиною Фенікс,
мені обпікаючи п'яти!
Тріщать падолистом
в полоні страшної краси
покірні дерева
(а влітку ж були крилаті!).
То Осінь-циганка:
спідниця з розірваних хмар,
і має дощами
розплетене вітром волосся…
Пожежі лісів
догоряють промінням Стожар,
лишаючи кленів
до гілки обвуглений остов…
Напустить туману ув очі –
і зникне кудись
(розтануть сліди
на притрушеній снігом дорозі)…
а в пам'яті довго іще танцюватиме ліс,
охоплений полум'ям,
наче циганським гіпнозом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614216
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Це пізнє бароко
останніх золо́чених днів
з перлинами дичок,
з разками намиста шипшини…
І голуб як Дух
на безхмарно-блакитному тлі…
І шелест червінців
зотлілих
з осінньої скрині…
Мине півстоліття
за тиждень чи, може, за два –
поступиться розкіш
класичній суворості ліній…
Та між сторінок,
де живуть потаємні слова,
залишиться спогад
бароковий
листям осіннім…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613985
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 17.10.2015
Чи ти не бачиш - міст хиткий?
Ще до зими злетять лелеки,
У вирій теплий і далекий.
Політ їх трепетно-легкий,
Як танець гамірних молекул.
Ще до зими осоння жар
Подбає про нічний неспокій,
Знов прислухаючись до кроків
Видінь у спалаху Стожар, -
У забуття шляхи широкі.
По краплі розіллє у кров
Не трунок, а забави соки,
Пестливо-жадібні уроки
Зневіреного серця знов...
І що ті невгамовні роки?
Чи ти не бачиш, лід крихкий?
Ледь наступив - пішов під воду,
В той світ із думкою:" Без броду?"
Замріяний і мерехкий...
Як дивний сон, п"ю насолоду.
Жовтень, 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613665
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 16.10.2015
[i][color="#134d23"]Ой, мольфарику, мій ворожбите,
Чи умиєш у ку́пелі чар
Безнадією душу побиту?
Порятуй, повелителю хмар!
Нагучи забуття на флоярі,
Різнотрав'ям-жагою напій,
Нехай дні зненавиджено-ярі
Заблукають у гущі глухій!
Поцілунки роздмухай у ватру,
Повишарпуй з корінням жалі,
Щоб і не спом'янути їх завтра!
Пожалій ти мене, пожалій...
Неприборкана магії сила
Здатна гори звернути круті,
Тож тебе, чародію, просила б:
Поможи не зітліти в куті,
не згубити себе до останку,
відшукати назначену суть ...
...Я твоя до наступного ранку,
Ти зі мною, мольфаре, побудь...[/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600439
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 15.10.2015
Здорова будь, Лето!
Бери черевички в заставу:
Сьогодні Харон веслувати дозволив мені
(йому, вже як вічність, набридла оця переправа,
І човгання душ, і причалу ледь видні вогні)…
Дивуєшся з мене?
Тут Кая, говориш, немає…
Та я не за хлопцем пустилась в таку далечінь.
Сізіфова постать. І камінь. І гори. І… Знаю,
Він винний. Та я… Ми, здається, пов'язані з ним…
За тим поворотом
Спочити, де сад і чаклунка?
Була. Гостювала. Там квіти несправжні й слова.
Мені до Аїда б. Чого ти смієшся так лунко?
Живих не приймає? Ти думаєш, я ще жива?
Дивися, там Ворон.
Мій приятель, певно, колишній.
Я човен залишу на хвилях: побавишся з ним.
Вже чую: той камінь прорізує гуркотом тишу.
Я осьде, Сізіфе! Борімось з абсурдом своїм!
Не думай, чи треба,
Чи буде від того нам користь…
Штовхаючи камінь, співай, як востаннє, пісні.
На піку вершини продовжуй завершену повість –
І ношу набридливу сам із гори зіштовхни –
На той бік. Затямив?
Ти спустишся в іншу долину.
Зламаєш історій усталений часом шаблон…
Гойдається човен на Лети холодних хвилинах…
Шукає втікачку довірливий старець Харон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613255
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Рожевий вечір, місячна година,
В кривих дзеркалах озера світлина -
Примари ночі, танець силуетів,
Осінній смуток у віршах поетів…
Світанок сонний, мружить небо очі,
І місто прокидатися не хоче,
Всю ніч ядучий дим дурман-кальяном
У вікна заповзав густим туманом…
Страшна задуха спати не давала,
Немов змія, в легені заповзала,
Жахіття снились, злісно реготали,
Нічні видіння нерви лоскотали…
Проміння сонця налякало Мару,
І зникли сновидіння й ночі чари,
В повітрі залунали перші звуки -
Авто-клаксонів дружні перегуки…
І почалася метушня ранкова,
Хтось - на роботу, інші йдуть до школи,
Зарюмсані малята і примхливі -
вони ще й досі на сонливій хвилі,
в садочок дріботять, як каченята,
блищать від сліз дитячі оченята,
бо навіть найдобріша в світі няня
їм не замінить рідний дім і маму…
У кожного щодня свої проблеми,
Та всіх чарує запах хризантеми,
Осіннє листя в дивній позолоті,
Прощальний шепіт осені в цейтноті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613000
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Чаром-чаром-сном туман в долині.
Сивий-сивий ген по полонині.
Все тече, клубочиться парою,
губить срібні роси за собою.
Дзвоном-дзвоном вже ступає в тишу
свіжа-ясна Осінь в лісу нішу.
Енергійно крутить падолистом,
в дощ янтарне вкраплює намисто.
Полем-долом котить сум зимовий.
Небо сонця сліпить жар холодний.
Міражем востаннє зблисне Літо
на тремтливий промінець надіте.
Тихо-тихо в мріях грійся, Світе.
Вхопить-зловить їх бешкетник Вітер,
закружляє у стрімких він злетах,
заховає в синіх гір заметах.
...Чаром-шалом зиму всю з тобою
зілля-вар готуємо обоє
з ніжності, обіймів, теплих ранків,
щоб Весну зігріти на світанку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612906
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Якщо нема вірші́в - слова сховайте
на дно торбинки із карпатських трав
й смако́м лиш волелюбним розчиняйте
той страх, що от "я б більше не писав..."
Коли коханий так далеко.... Свій
до краплі сум з кутків зберіть. Усе ж
лиш твій розлуки (хоч й гірчить) напій!
Й любовна ту́га - пазл в малюнку теж.
Якщо до літа ще всю довгу зиму
закутувати мрію в згадок в"язку, -
ви закохайтесь! І змініть красиво
сезонну сплячку на барвисту казку))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613144
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 15.10.2015
За картиною Р.Величка "Кава-брейк"
[img]http://img-4.artonline.ru/paintings/ROMERA/max_kofebrejk.jpg[/img]
Бадьорий ранок. Теплі ноти кави.
Твоїх очей глибоке темне дно.
Тривожний присмак нотами металу.
Прозорих чашок тріснуте крило.
Гірка розлука – піною туманів.
Намиста розсип по зернятках днів.
І дух терпкий розмеленої кави
Годинником пісковим… до хвилин…
Безсоння склянка (друга… третя… п’ята…)
І ночі скло світанком – на друзки…
І раптом очі… в колір аромату
Міцної кави й… почуття вершки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593468
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 11.10.2015
В Країні Див запалено свічки,
Кіт із Чешира відлетів у вирій.
Шалам-Балам дрімає на стіні,
А Круть із Вертем тихі й неквапливі.
Алісі сумно. Осінь за вікном
Чарівний сад зробила полохливим.
Ідуть дощі. І Гусінь вже давно
Кальян на парасольку замінила.
Шалений Заєць зовсім втратив сон:
Годинник втік вперед на десять років
І гучно калатає за вікном
Підборами хвилин у ритмі кроків.
А Капелюшник п'є холодний чай,
В несвіжих чашках розглядає гущу:
Там ліс, і таємниця, і печаль,
І спогади про Час та їхню дружбу.
Сонько попискує та інколи тремтить
(Сиропом густо змащені повіки).
Колода карт…Фламінго, як півні…
І давні дні, у бурштині застиглі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535335
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 11.10.2015
[img][/img]
За екраном Чорного квадрата
Цілий світ живе на полотні:
Піраміди зводять акробати,
Набувають значення нулі,
Чорний ворон кряче над містами,
Чорні діри замість образ[i]і́[/i]в,
Чорні душі у чорнильних плямах…
Чорним страхом скутий чорний мир…
Порожнеча… криза у мистецтві…
А над нею привидом – король,
Що весь час, вдивляючись в люстерце,
Бачить панталони та камзол,
Хоч на ньому – ні рубця, ні нитки…
І сто років знічена юрба
Аплодує образам, що зникли…
Чорний гумор чи невдалий жарт?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593671
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 11.10.2015
Вечір на клавішах даху вливає сонату
В чашку прогірклого дня, що, мов пара, тремтить
В місячнім світлі… а ти не прийшов…і я рада…
Можна по небу вночі на зірках ворожить…
Стигнуть думки, наче чай від холодного вітру…
Струни душі озиваються сутінкам влад…
Струшує сад для намиста коралі на нитку…
Казку шепоче в траві світляків зорепад…
Спокій… Соната вечірня заснула в мінорі…
Ні, то не сум… то чекання мелодій нових…
Линуть світи у всесвітнім божественнім хорі…
Янгол гойдає колиску на крилах своїх…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542031
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 11.10.2015
“Ось — здійснилось.
Весь світ здичавів, і навколо
Ні один не блимає маяк.”
(О. Блок)
Зазирніть у колодязь
Виритий пошерхлими руками
Старого сивого рудокопа,
Що сховав у своїй вишневій люльці
Всі гіркі дими світу.
Зазирніть у це чорне дзеркало,
Куди зазирає ніч
Кожної волохатої півночі,
Коли у рудих плямистих півнів
Пропадає їх сонячний голос.
Зазирніть в оцю прірву,
В оцю діру в просторі,
Послухайте ту луну одкровення.
Зазирніть і спитайте
(Себе):
Навіщо вам крила?
Чому фарбуєте їх у колір пилу
Чи у чорні відтінки сажотрусів
І ховаєте їх у старій скрині,
Що склепані з чорного граба
І тому нагадують не скрині,
А склепи,
Того самого старезного граба,
Що ріс посеред сфагнового болота
І зрубаний трьохпальчатим деревосіком.
Зазирніть у той колодязь:
Може побачите у його чорноті
Себе. Чи свою тінь,
Що блукає там одвіку -
Мовчазна і самотня.
P.S. Я написав цей верлібр в той день, коли довідався, що на “Веселій горі” загинув мій друг. Коли він їхав на передову, я сказав йому: “Бережись! Ти занадто легковажний для війни...” Хотів ще сказати: “...Ти загинеш у першому ж бою.” Але не сказав, не зміг. Але так і вийшло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538262
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 09.10.2015
«І любимо слова
Важкі, мов чорний дим…»
(Микола Бажан)
Снився сон. Снилося, що я йду весняним лісом – старезним, буковим. Буки велетні, стовбурами-колонами підпирають небо. Ліс прозорий, як скло, тільки готується бубнявіти бруньками зеленого квітня. Земля під буками вкрита квітучими білими анемонами – квітами весняного вітру, холодного, як моя душа нині. Ступаю по цій землі легко – ніби лечу. І тут мені на зустріч виходить благородний олень з величезними гіллястими рогами. І я відчуваю, що це не просто олень, це бог-олень, оленебог з кельтських міфів.
Прокинувся в бліндажі – темному і сирому. Навколо сплячі солдати з важкими моторошними снами. Мій сон був настільки яскравим і сповненим кольорами, запахами, доторками до обличчя вітру (таки весняного і легкого), що він мені здався реальністю, спогадом про нещодавні події. (Я досі інколи сумніваюся, чи це був сон, чи реальна подія.) За межами бліндажу весна – так само як у сні, тільки земля не заквітчана, а покалічена людиною. Два рази. Спочатку до війни неситістю людей, потім під час війни. Проте (о, диво!) біля траншеї я помітив квітку сон-трави. Весна таки прийшла у траншеї і бліндажі, навіть до нас – волоцюг, що вештаються у пошуках смерті – чи то своєї чи то песиголовців. Нарікати гріх – на фронті триває затишшя: позавчора нас не обстрілювали взагалі, а вчора тільки трохи. І то нікого з наших не било, тільки одного солдата з прізвищем всесвітньовідомого композитора поранило в голову, але легко. Ех, заграв би він нам краще свою музику, нехай не на скрипці, а на гарматі, аніж отак нині їхати до шпиталю міченим війною.
Комбат чомусь злий: чи то його вивела з рівноваги невизначеність чи то заборона відкривати вогонь навіть у відповідь. Чомусь пригадалось моє недавнє відрядження з солдатами в тил у нормальну частину. Побачивши наш розшарпаний вигляд і різношерсту уніформу (хто в «британці,» хто в «германці», хто взагалі незрозуміло в чому), хтось із тамтешніх солдат запитав: «Звідки це ви?» Я не знайшов нічого розумнішого, ніж відповісти: «З дикої дивізії!» Здивовані солдати подумали, що така дивізія з такою назвою справді існує, що це не метафора. А ми справді трохи здичавіли в польових умовах, в траншеях, що є і нашим сховком і ранами землі одночасно.
Сніданок був скромний, але доречний. Біля мене наминає консервовану перловку солдат родом з Донецька. Він мені кілька разів розповідав свою епопею, як він пробирався з окупованого Донецька через блок-пости сепарів на нашу територію, щоб піти добровольцем в українську армію. Він з товаришами тоді імітував поранених і покалічених: обв’язалися бинтами, обліпилися гіпсом, мовляв не можуть вони служити сепаратистам. Ризикували, звісно, життям, але тоді ще сепари впускали біженців. Тому солдату пощастило, і зараз він в моєму взводі, де практично всі добровольці.
Наминаючи перлову кашу кидаю фразу сержанту, що любить поговорити на будь-яку тему:
- Ех, а у нас в Ірландії зараз ще п’ята година ранку, сонце ще не зійшло!
- А Ви що, з Ірландії?
- О, так! З Дубліна!
І починаю свою чергову байку про своє життя-буття в Ірландії, про своє плавання на шхуні «Індевер» до берегів Нової Гвінеї під вітрилами і командою капітана Старбака, про один чудовий паб в Дубліні, де до пива подають добре підсмажені яловичі стейки. Сержант сприймає мою розповідь (точніше дурний недоречний жарт) серйозно, навіть не посміхаючись. Нині жартувати неможливо: будь-який абсурд може виявитися реальністю. Якщо у взводі служить китаєць, що чудово розуміє українську, то чому б командиру не бути ірландцем, який чудово українською розмовляє?
Знову очікування: чи то обстрілу, чи то чергового наказу їхати з гарматами кудись. До мене підійшло двоє солдат з мого взводу – звідкись вони довідались, що я пишу вірші і прозу, попросили почитати. У мене не було особливого настрою, але вибрав пару метафорично-містичних і прочитав. Як не дивно, їм дуже сподобалось і відчувалося, що це щиро. Виявилось, що ці солдати теж пишуть вірші. Попросив почитати, послухав і був вражений: хоч тема давня – кохання, але вірші написані майстерно, з оригінальною стилістикою, метафорами та алюзіями. Ні, у мене дивовижний взвод!
А може, й добре, що інколи випадають години такого от вимушеного неробства і очікування (хоча на війні це така гірка нудьга, особливо коли солдати рвуться в бій, а стріляти заборонено), є можливість почитати і подумати. Перечитую Германа Гессе «Степовий вовк» і думаю, що всі ми тут степові вовки в степах під Донецьком… Таке ж саме роздвоєння особистості, тільки у нас – між мирним хліборобом і воїном, між сентиментальним поетом і вершником меча, а значить так само: між людиною і вовком в одній натурі.
Думаючи про це, я відчув, що насправді я стою не між траншеями і бліндажами, а між Землею і нескінченною безоднею Космосу. І варто зробити крок в Небо, як я полечу у безмежжя зірок і галактик.
Я розповів колегам-офіцерам свій сон. Вони не повірили, що у сні мені явився оленебог, казали, що то приходив у сон звичайнісінький олень. Але я знаю, що вони не праві. Ніхто з них не був у мох снах, ніхто навіть не вміє подорожувати чужими снами. А значить, ніхто не зазирав в очі цього лісового рогатого велетня, не знає, які там мені відкрилися глибини та безодні… То справді був оленебог про якого писав Василь Мисик:
«… з копитів твоїх у Дніпро
Ще спадає вода Юкону.»
А всі ці мої сни і розповіді про Ірландію це просто «кельтські сутінки». Ми живемо в епоху сутінків. І не тільки кельтського, а всього звичного для нас світу. Відкрились двері у новий світ – жорстокий, злий і цинічний. І хай береже нас у цьому світі людяність. І про це теж сказав мені у сні кельтський оленебог своїм поглядом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577242
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 09.10.2015
Ні, таки треба мені їхати на осінні етюди. У гори – коли вони
різнокольорові і туманні. І мати якусь мрію – нову. Наприклад,
збудувати вітряний млин, стати мельником (а вони всі містики
у наших зворохоблених краях і знаються з потойбічним)молоти
людям борошно, і дивитися, як вітер крутить дерев’яні крила
цього пшеничного птаха.
Артур Сіренко. "На
осінні етюди"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612191
Як розпатлане сонце причеше останнє проміння,
Я по зорях піду за возами старих чумаків
У краї, що не знають зневіри, ненависті й тління
Й де годують із глеків блакитних ручних журавлів.
Я мірошником стану. Молотиму борошно-мрії.
З них пектиме сусідка крилаті смачні пиріжки:
Як з'їси – і печалі, мов пух із кульбабки, розвіє,
І в душі достигатимуть вишні, солодкі й терпкі.
А, втомившись, вмощусь вітровію зручненько на спину
І труситиму сни, мов насіння, під кожним вікном –
І світатиме ніч. Сяйвом соняхів сповниться днина.
А я знову молотиму мрії веселим крилом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612283
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 09.10.2015
1.
Він любив наслухати її:світанкові шепоти,опівнічні вірші-молитви,а потім знову ранкові мантри,котрі майже тонули в криках розбурханого містом птаства.
Вона і сама була схожа на місто чи на ріку- розлога і владна поглинала і підкорювала кожного хто грав на її полі не за її правилами.У ній була безкінечна кількість вулиць,провулків,рукавів і русел вивчити які до кінця не дано нікому.Навіть йому –хлопчику який щодня прокидався поряд із нею:на її тілі чи під ним,він попри те ніколи не
міг передбачити наступного її кроку ,хоча здавалося вивчив усі можливі її інтонації жести примхи і варіанти поведінки.Але в тому то і біда:вона ж бо як Ельдарадо золото якого всі безнадійно шукають ,як Бермудський трикутник у якому зникає все,як священний камінь Кааби у якому завжди бачиш тільки одну грань,скільки б разів ти б його не обходив.
Вона любила будити його дотиками за ними вона його знаходила:губами,стегнами,
животом- завчила його напам*ять,як військові завчають стратегічну карту противника,
вирізняла його за запахом,за диханням і серцебиттям.Будила його собою,немов озерною водою,повінню виходила з берегів,входила в нього голосом,сміхом,криком,сповивала його собою тілом своїм і шепотом.
Ця жінка із сонця і міді гріла його,творила,як художники творять нові світи,ліпила обережно,але впевнено,точними і доречними мазками дотиками додавала теплих фарб у його вистиглу і апатичну кров.Власне вона була тим єдиним вогнем,який здатен був його розпалити і спонукати бодай до якоїсь дії ,до життя.
Він любив слухати як співає під нею ліжко,дивитися на неї –теплу мов кішку і муркотливу,покірну і разом з тим з часом нестримну.
Любив дивиться як вона мружиться від сонця, як розтягується на весь зріст і щось буркотить,остаточно прокидаючись.
Йому подобалось відчувати на собі тепло її губ,язика,ніжності рук і шепотіння на вухо.
Зранку вона була вільною не затиснутою в шаблони рамок і сформованих ілюзій,її не пригнічувала,ані різниця у віці,ані його недосвідченість,ані позірна відсутність у них спільного майбутнього.
І Саме тому обоє любили ранок:зранку ніхто нічого не боявся,ранок був ерою безсмерть,чи то пак еросом безсмерть,на світанку вона не соромилась свого тіла,прихованого шовками напівтіней,не боялась його торкань,ба навіть заохочувала їх.
Складалося враження ,що по мірі того як місто виходило зі сну ,у ній прокидався її власний світ-світ прихованих і до часу стримуваних бажань.Ніщо не заважало їм у цей час ніщо не стояло між ними,і тому цей короткий відтинок часу належав тільки двом –епоха потіх і блаженств.Це відчуття безроздільного єднання було як водиться рідкісним тому й цінувалось особливо.Вони засинали в обіймах одне одного прокидалися і знов засинали і здавалося то тривало вічність,хоча та вічність заледве охоплювала кілька годин до сходу сонця.Зазвичай.Але попереду було кілька вихідних і можна було провести їх з користю,тобто ніжно,тобто з любов*ю,тобто в ліжку,тобто разом.
2.
Це танець завжди починався однаково торканнями теплих рук,дотиками ніжних крил і пальців- ключів проти яких і стіни Карфагену не встояли б. Танець її тіла.Танець їхніх тіл.
Вона вміла відчиняти цього хлопчика зривати його завіси,руйнувати його стіни ігнорувати його протести,але робила цей якось залюблено-ніжно,не злобиво,не хтиво,так як ніхто більше не зумів би.Входила у нього,як у воду,як ніж у масло,як човен,в берег,тихо погойдуючись в його зіницях,як світло,віддзеркалюючись,відпечатуючись навіки у крові ,у плоті ,в душі та серці,а він лежав і дивився як тихо над ним пропливало її обличчя,то наближаючись,то знову віддаляючись.Топила медовою повінню стегон,брала на абордаж,як пірати беруть корабель,не зустрічаючи жодного опору,окрім зустрічних поцілунків і дотиків.Впивалася своїм всевладдям ,знаючи напевне,що більше ні над ким і ніколи так не пануватиме.
Медова дівчинка,медова жінка –істота із сонця і міді.З тілом кольору піску,то холодним,як мармур то пекучим як сон.Сон літньої ночі.Три місяці розкошів-
спільних видінь-візій,любощів і слів.
Ця жінка зводила з розуму методично безжально і впевнено своїми ритмічними коливаннями-входженнями,відкриттям безодень своїх секретів і ніжностей,грозовим спалахом вона росікала безміри його ночі,стікала медовим місяцем в глибини його плоті.
Рухи –нагадують море.Приплив –відплив,приплив відплив.Знову приплив.Першого явно більше,тим солодше,тим несамовитіше і стримуватись все важче.Думок немає,нічого є тільки ця жінка,буртин її тіла і безмежжя вод.
З нею завжди так спочатку мовби апатично,байдуже,потім все більше-швидше розгорається,нагрівається,наче марсовий кратер і починає плавити лід,до втрати свідомості і подиху,в такі миті її краще не дражнити шалена ж-гаряча, хижа,заведена,нестримна,неполодолана,невичерпана і невичерпна.
Частіше,глибше,сильніше і ближче ,ніби перевірка на міцність,на ніжність,а може на щирість.
Розхлюпучи себе без сумніву щедро,майже замежово,чекала того самого навзаєм-відвертості одкровень,звісно не лише тілесних.Близькість була для неї найвищим ступенем довіри,важливості.
Тому хотіла більшого-знов і знов по колу виснажуючи і себе і його немов повертаючи назад усі сумніви і страхи,які мучили її зсередини,про які ніхто не відав,але присутність яких відчувала.Навіть зараз коли любила цього хлопчика,коли віддавала йому усе найніжніше і найдорожче усю свою нерозтрачену пристрасть,безрозсудність,теплокровність,життєлюбство,прагнучи заповнити його собою,як порожню посудину ,примагнітити –пригвинтити своїми принадами до ліжка,заповнити римами-ритмами-кольорами звуками,накривши чи закривши собою від решти світу,переписати і перекроїти,бо втече,вона постійно боялась,що він втече і так хотіла втримати-втілити задумане в життя,
зробити його своїм особистим приватним прирученим,привабленим,впокореним навіть зараз прислухаючись до своїх шепотів і його стишених прохань –стогонів,вона думала про це,водячи його колами взаємних екстазів і посвячуючи його у нетрі власних таємниць.
«Хочу ще»- шепотіла.-«Хочу ще!»-«Зараз буде океан».-Останнє па! Останнє А…»- «Пірнаю-проймаю глибоко до краю»
Приплив- відплив,Приплив- відплив.Приплив.Притислась грудьми,не перериваючи свій химерний танок.Спалах.Світло.Сенс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552915
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 09.10.2015
Я хочу в епоху класики летіти на білих крилах,
У платті з корсетом стягненим пливти на струнких вітрилах.
Червоні уламки зоряні сплітаються з білим цвітом -
Я хочу зустріти в повісті своє двадцять перше літо,
Утілитись в снах графинею із віялом кольоровим,
Чаруючись намистиною від золота втратить мову
І принца на конях знатного, щоб мав щонайменше замок,
Садок з чебрецем і м'ятою, рося́ний духмяний ранок.
Карета зробилась динею, а зорі зім'ялись в тіні,
Вважай мене трохи дивною, та мрії мої нетлінні.
©Діана Лакрімова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577753
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 09.10.2015
Є Ти і Я. Є просто Ми з Тобою
Як єдність протиріч спіралі ДНК.
В Едемському саду нас теж, здавалось, двоє,
Але з'явився Він… із яблуком в руках...
Пізнання істин всіх – марудна вельми справа:
То зраджуєш себе, то іншого… І так
займаєшся… дотла… Тече вогненна лава
за шкіру, що спеклась у ватрі почуття.
Як без вогню вода лишається холодна,
Як не буває дня без темряви ночей –
так Я без Тебе не існую: бо свобода
стоїть тоді сумним будинком без дверей.
Ми птаха два крила. Ми чоботи до пари,
які і дощ, і сніг – все міряють навпіл.
Є Ти і Я. Є Ми – як два смаки, що вдало
Поєднані в коктейль
сп'янілих
почуттів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546670
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 08.10.2015
Присяду тихо на узбіччі,
Зніму натомлені підбори.
Сьогодні не трамваї кличуть
І не розхристані розмови –
Душа взяла квиток у тишу,
В тонкий простінок межисвіття –
І голубам скоринку кришить,
Проміння краплі ловить з віття.
У мильних бульбашках дитинно
Шукає межі Атлантиди…
А місто брижиться невпинно –
І топить злічені хвилини.
Злизавши з рук моїх останню –
Найкращу! – часокопійчину,
Хвостом старенького трамваю
Змахне і вигне хитро спину.
Але, байдужа до азарту,
«Бувай!» - скажу йому рукою:
Квиток у тишу часом вартий
Трьох кілометрів під грозою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575847
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 08.10.2015
Прилинь до мене, Музо, з поміж хмар,
і барвами змалюй пожухлі будні.
Розвій по вітру всі думки марудні,
в долонях принеси безцінний дар.
Прилинь до мене, Діво, з поміж хмар...
Тебе чекаю, мов з небес дощу,
в часи посухи, що бентежить душу.
Тебе, пір'їну, й подихом не зрушу,
із радістю у серденько впущу,
бо так чекаю, мов з небес дощу.
Врятуй мене, чаклунко з дивних снів,
дозволь своїм єством тебе відчути,
і скинути із рук обридлі пути,
позбутись сірих дум і зайвих слів.
Врятуй мене, красуне з дивних снів...
Торкнись плеча, лебідко осяйна,
щоб я прозріла серцем і думками,
і гаптувала римами-нитками
вірші новонароджені сповна.
Торкнись плеча, царівно осяйна...
Бо що без тебе цей примарний світ?
І хто без тебе я у світі цьому?
Без прихистку приблуда, і без дому;
обпечений на сонці пустоцвіт.
Пустий без тебе цей примарний світ.
Прилинь до мене, Музо, з поміж хмар...
29.08.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602941
дата надходження 29.08.2015
дата закладки 08.10.2015
Поснуло все. Лиш Темрява не спить.
Вона домашні одягає капці
І варить каву з мудрості століть…
Муркоче тиша нишком на канапці…
Покликавши придворних світляків,
Вона таємну розгортає книжку -
І оживають мертві сторінки,
Вдягають фраки, шалики, манішки.
Іде похмурий Гамлет у журбі.
(Життям безцінним заплатив за смерть він!)
Офелія, ще трохи не в собі…
(Коханням знехтувать, народженим на небі!)
А Дон Кіхот вже пішки йде, без лат…
(Дивак! Він думав врятувать плебеїв!)
Годинник мірно лічить кроків такт
В почесній варті мрійника Морфея…
І, мудрості підсипавши у сни,
Згасивши світляків, неначе свічку,
Колише Темрява майбутні диво-дні,
Співає тиша нишком у запІчку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537558
дата надходження 17.11.2014
дата закладки 07.10.2015
Старий годинник вичерпав ліміт –
Він лічить не хвилини – дні та роки.
Химери водять танці на стіні,
А час спинивсь в зажурі кароокій.
Спираючись на костури із дат,
Складає з пазлів божевільну пам'ять,
Але шматки лягають все не в лад,
Морозять руки, болем серце палять.
Так ніч від ночі силиться старий
Здурити Вічність в дивному змаганні.
На скельця б'ються спогади сумні,
Лиш півень заспіває на світанні.
І спокою знайти не суджено йому –
Таке химерне Боже провидіння:
Вдивлятися крізь роки у пітьму,
Збирати кимось кидане каміння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536672
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 07.10.2015
Руді каштани !... Скроні не ховайте !
Дарма́ тут владарює листопа́д !...
Візьміть тендітні ве́рби !... Закружляйте
серед легенд , вплітаючись в хвилин каскад ...
І під склепінням посірілих хмарищ ,
плечима впершись в бронзу стін дзвіниць ,
в обійми заховайте пам"ять ,
хай в покривалі крон , допоки осінь , спить ...
І відпустіть її в політ над часом хронік ,
щоб в бронзі вилити відбитками віків ...
Ну , а сьогодні в хуртовинах вальсу ,
спаде́ рудим чорнилом листя на папір .
6.10.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611718
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 07.10.2015
Солодка патока пітьми
пливе над сонним містом,
глазур'ю сутінки сповзають по шибках.
Десь на солом'янім даху, де зорі, мов намисто,
з сюжету снів ніч пише альманах.
Мілким мереживом гілки сплелись, мов тіні,
їсть тиша бублик- місяць за вікном.
Потріскує багаття у каміні
І руки гріє кава й цинамон.
Пливе буття, хоча все спить довкола,
Із ниток меду час плете клубок.
Впав камінець - пішли по воді кола,
Отак життя...Короткий його строк.
Ми прагнемо блаженства і спокою,
та будні міста - сотні голосів!
І лише ніч покірним віслючком з собою
притягне віз цінних прянощів- снів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529243
дата надходження 11.10.2014
дата закладки 06.10.2015
Плавиться неба прозорий кришталь,
Повниться дзвоном оголений всесвіт.
Листя-піали тримають печаль –
Меркнуть.
Вітер ледь чутно торкається струн
Арфи гілками – надтріснутий обрій
Будить прадавній, забутий, із рун
Стогін –
Спину випростує приспаний ліс –
Ширшає простір слов'янського храму,
Сивий туман, наче сукні віліс,
Тане.
Спокій. В душі – неземна благодать.
В небо ключами відчинена брама:
Осінь. Побачення. Яблука. Сад.
Дама...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611444
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 05.10.2015
Щербата гора викашлює дим
Крізь густу смерекову бороду…
Як добре прокинутися молодим
В обіймах ранкового холоду!
В поношених кедах ступити на мох,
Думками торкнутися вічності…
У цих володіннях безмежних ти – бог,
Який не бажає публічності.
Напнувши вітрило, палатку свою
Відпускаєш в зелені повені:
Щасливого плавання кораблю!
І трюми травою наповнені.
Як тільки нависне туман густий
Із люльки гори щербатої,
Тобі залишається тільки йти
І мох лоскотати п’ятами.
В наплічнику в тебе лиш попіл пожеж,
Бо світу скарби вже розтрачено…
Дорога триває, допоки ти йдеш,
А відстань? Не має вже значення.
І в час, коли обраний вірний шлях
Приведе до межі над прірвою,
Згадай, що тобі невідомий страх,
Допоки у серці віра є.
По хмарах іди, як Петро по воді,
Розвій свої сумніви повністю,
Бо вільним по-справжньому станеш тоді,
Коли відречешся умовностей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592797
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 05.10.2015
Я згадую осінь.
Холодні вологі руки
Кленових гілок. І прагнення висоти…
А в небі, такім неприступнім,
Хмарини-круки,
Які зі Стрибогом вже сотні років [i]на ти[/i].
І я, божевільна від страху, - пташина-цятка
(Тамтами серця вистукують рок-н-рол)…
Розправивши крила, кинула долі [i]в десятку[/i]
Зухвалий виклик у стіну глухих заборон.
Котилось відлуння,
Аж лущилась фарба на хмарах,
Сміявся Перун: "Відкіля ти такенька взялась?!"
А осінь мене, наче листя останнє, тримала
Й кричала:
- Лети! Не здавайся!
І я не здалась!
Побачивши синню ясною мальований всесвіт,
Й собі умочила у барву легенько крило…
Маленька синиця
(І досі тамтами в серці)…
Та небо своє – хай на мить! – і у мене було…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610628
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 01.10.2015
Над полем, над полем, над болем вібрує небо,
вібрує під небом зерном золотим - земля...
Ти знаєш, самотність - вона проника між ребер -
малює дорогу - й дорога веде в поля
такі золоЧЕні, аж їм ні кінця, ні краю!
А ти поміж ними - Творця недолугий клон.
І все що лишається - випустити цю зграю
крізь отвір у серці - цю зграю гірких ворон,
які вже чекають на постріл. Пора. Ворони.
Ше подих. Ше помах. Ще пензля один мазок...
Ти знаєш, самотність - це те, що невиліковно.
Ти знаєш, самотність - це те,що невиліковно.
Ти знаєш, самотність - це те,що невиліковно.
(Вінсент посміхнувся. Вінсент натиснув гачок.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610379
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 30.09.2015
«in geschlossenem licht
trieb ich dem abschied entgegen
die ruder bereitgelegt
sie zurückzugeben»
(Hannes Vyoral)*
Місто клаптиків неба –
Місто якого ніколи не існувало,
Ніде і ніколи
Крім хіба що темних куточків
Уривків пам’яті скрипаля-блукальця,
Що грає між дахами і вікнами
У світ нездійсненого
Все ті ж мелодії дощу.
Коли я чую його музику:
Рапсодії жовтого листя,
Зникає докучливе бажання –
Тікати з міста холодного дихання,
Де світло зачиняють у комірчинах,
У скриньках з вирізаним ножем візерунком,
Де світло замикається в коло –
Зачароване, замкнуте і нескінченне.
Місто розтинає ріка
У мінливому світлі сутінків:
Там злагодив я човник,
Щоб плисти назустріч прощанню.
І вкотре,
Вкотре торкались весла
Води цієї холодної річки часу
Але завжди
Я повертався назад –
В місто холодного дихання
Каменів кольору вічних сутінків,
Бо мушу я слухати
Голос кроків втомлених ніг
Взутих в шкіряні черевики
На вулицях мовчання.
Примітки:
* - «у замкненому світлі
плив я назустріч прощанню
весла приготувавши
щоб повернутись назад»
(Ганнес Віораль) (нім.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605278
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 30.09.2015
Лунный блеск лежит тропинкой на речной воде,
Тучи - белой пеной, как узоры на стекле,
Бархат ночи - покрывалом, звездные огни,
В травах буйных до рассвета - наша ночь Любви…
И струятся в лунном свете локоны волос,
Мчится страсти скорый поезд прямо под откос.
И не нужен в ночь Купалы свадебный наряд,
Сердце бьется, как у птицы, и глаза горят…
Ложе из травы, дурманит аромат цветов,
Все расскажут поцелуи, и не нужно слов.
Словно бриллианты, слезы на моей щеке,
Крик от наслажденья - тихим эхом вдалеке…
Рук объятья, как лианы, на моей спине,
Согревают до рассвета тело в сладком сне.
Ароматы, звуки ночи будоражат кровь,
В ночь Купалы, в лоне леса, мы нашли Любовь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610305
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 30.09.2015
Землі батискаф – на дно
В промінні останнього сонця.
І тільки останні афонці –
На гору – співати псалом
Про днів летаргійні сни,
Про пошук забутої правди,
Про віри незгаслі лампади
Хоча б у найкращих синів.
А води мовчали. Не раз
Вони омивали сумління
Землі. Нерозумні створіння
Не тямили кодових фраз.
Молитва по хвилях лилась,
Приборкавши розпачі штилем –
І старців просвітлені шпилі
Вже бачили світло оаз…
А хтось поспішав по воді…
Сріблилась гладіні доріжка…
Дванадцять останніх безгрішних…
Останні хвилини Землі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606707
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 28.09.2015
Моє серце гартовано болем у синю сталь
І чуттями розтоплено тіло у дикий мед.
Я виспівую біль свій – шаленством в чужі вуста
І у погляді, рухах шукаю того прикмет,
Що він серцем скипів, прикипів, чи хоча б – що звик,
Що вуста калино́ві зумів би й собі кохать.
А розсипана рута – то шлях у бездонний вир…
«Смакував би калину – вона, вибачай, гірка!».
Сміх пітьму розтинає, немовби пташиний крик
Та із вітром скаженим зливається в єдний згук.
«Сталь не знає страждання, не знає про сором, гріх,
Сталь не знає кохання, а тямить лише жагу…» -
Шепочу до нестями, аж поки рука – на стан.
…А сталевеє серце – таки не камінний мур….
Я виспівую біль свій – шаленством в чужі вуста.
Я виспівую біль свій. І пісня моя – йому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545141
дата надходження 20.12.2014
дата закладки 28.09.2015
За картиною М. Врубеля "Царівна Лебідь"
[img]http://ru.static.z-dn.net/files/d69/f4c6a7c97438395fa01568b86d8116ef.jpg[/img]
Бувай, мій князю. Йду за небокрай.
За мить до смерті сонця нишкнуть хвилі.
Нехай кохання нашого розмай,
Набряклі сумом, не бентежить крила.
Набряклим сіллю пінної води,
Їм до небес мене вже не носити.
А ти за мною, князю, не ходи:
З ріки Смородини там забуття розлите.
З ріки я вийду іншою. Поглянь:
Малює вічність вензель свій на пір'ї.
Тебе тримає острів твій – Буян,
А я назавжди успадкую Вирій.
А я із болю вирощу пісні
Про почуття, розгублені у вирі…
Бувай, мій князю. Виглядай вві сні
Сумну та совооку птаху… Сирін…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609504
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
XII. Джерела меду
На карті пристрасті – джерела меду,
Жагучі ласки – гейзери пустель.
Це власний рай… омріяна планета…
Де плід наш заборонений росте.
На карті насолод – тіла-рельєфи,
Очей озера із прозорим дном.
Жага веде у ніч, як в давні міфи,
Де із небес зірки течуть вином.
Серпом блискучим косить місяць тишу,
А ніч гаптує шовком почуття.
На скелях снів сонети вітер пише,
І кожне слово – в такт серцебиття.
І дихання палке відчують зорі,
Із чаші ночі розіллється шал,
І стане неосяжним диким морем,
В стихію медом увірветься шквал.
Цикл "12 казок місяця"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442730
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 25.09.2015
За картиною Я.Йерки "Сад садівника"
http://yerka.org.ru/pages/gardeners_garden.html
Я пристала до берега Саду надій –
І привітлива хвіртка, впустивши, вказала дорогу
До прогрітих на сонці стежинкових мрій,
Що тікали до моря зеленого – заростів гроту.
Там у затінку дум шепотіли кущі
І утома дрімала, узявши в обійми тривогу,
Дарувала суниця солодкі дощі,
Наливала веселки яскравої в чашку потроху,
Гарбузами на грядках горіли сонцЯ,
Достигав календар, набиралися присмаку дати…
І здавалось: триватиме так без кінця…
Я потрапила в сад… а хотіла ж … когось відшукати…
У трояндових снах мене кликала тінь,
А чия – силуету крізь ночі ніяк не впізнаю…
Садівник забуттям напував далечінь –
Я ж до когось
босоніж…
по стЕрнях колючих
тікала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566117
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 24.09.2015
За картиною Дуй Гуна
Тендітна статуетка сакури
На тлі розквітлого півмісяця
Вдягла проміння вишиванкою,
Прикрасила волосся квіткою.
Співала, ноти прокладаючи
На полотні звичайним хрестиком,
Бо ж закохалась не вагаючись
У сині очі перелесника.
Весняний сад весільно пінився
Вітаннями, мов листя, пишними…
А наречена усміхалася:
До чого ж гарно бути… вишнею!
На тлі достиглого півмісяця
В очіпку з ягід молодицею
Колишня сакура із ніжністю
Співала тихо… над колискою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568518
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 24.09.2015
Я, ЛУННЫЙ КАМЕНЬ,
П о д о й д и п о б л и ж е,
/Скрестились вечностью у нас с тобой пути!/
В с м о т р и с ь в м е н я,-
Увидишь преломленье
Лучей мерцания неоновой звезды...
П о г л а д ь м е н я…
Ты чувствуешь прохладу,
Я собственной судьбой вливаюсь в твою кровь,
Теперь веду тебя по лунным стежкам сада,
Рассеивая свет по имени ЛЮБОВЬ
Н е о т с т а в а й …
Уставшее Светило,
Уходит в ночь из фантастичных грез,
Но ты со мной, как с неизвестной Дивой
Среди волшебных голубых берез
Плетись мережка
В лоно страстной ночи,
Р а з л е й с е б я
Как паводок реки,
Я для тебя сегодня напророчу,
Безумной страсти до всхождения зари….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504318
дата надходження 10.06.2014
дата закладки 23.09.2015
Дякую тобі, ліхтар безсоння!
ми з тобою друзі найвірніші,
по дорозі нам, односторонній
з світла днів - в ночей казкову тишу.
..........................................................
Потяг слів мчить курсивом у ніч,
обростаючи пилом легенди,
зорі - свідки безмовні сторіч,
з того знімуть собі дивіденди.
Потяг з швидкістю звука летить.
Не почую тебе, так відчую,
як до тебе не долечу,
так домрію і довіршую!
Потяг долі все далі летить,
ніч відкриє обійми тиші.
А життя - це зупинка на мить,
я одного тебе не залишу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598482
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 23.09.2015
«Як ангели мітять знаками
Двері врятованих,
Так само торкаємось ми всього,
Що здається нам ніжним.»
(Р. М. Рільке)
Серед листя живуть птахи,
Доки ці клапті життя
Не розфарбує осінь,
Доки не пообриває
Падолист сього світу
Ці сторінки правди,
На яких літописи писані
Буття зранених кленів.
І я серед листя:
Нехай і осіннього,
Пишу про маленьку істину
На сторінках берези,
На жовтих листках клена,
На брунатних долонях бука
Часопис сумної осені.
Пишу темним чорнилом
Наточеним з вен широких –
З рук, що колись тримали
Весла човна життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527841
дата надходження 04.10.2014
дата закладки 22.09.2015
Палала зірка…
І раптово згас
Останній промінь у безмір”ї ночі……
Складався втроє мій відносний час…
-То що ж –мені?! - В одну із червоточин
Ввійдеш…
(Вони розплавились, як мед…
Ці почуття… ) -Насправді – не даремні…
Бо ти торкнешся - кращої з планет…
(…в глибинах ночі я шукаю – Землю!..)
В глибинах ночі…
В нетрях пустоти,
Здавалася пустельна й непривітна…
-Дозволь мені… не хочу туди йти!
–Не бійся, дочко, бо настане – Світло!..
(Яких мені
Відміряє щедрот?
Яким мірилом - я їй відчерпаю?!)
-Коли торкнешся ти її красот…
-Оту… що була перша – забуваю…
За тим порталом –
Всі мої жалі…
Розсипані в міжзоряні октави…
(Забудь!......) -назвешся дочкою Землі…
Забудь усе!!!...(впаду у стиглі трави)…
До мого серця –
Біль її ікон…
Своїм чуттям я не знаходжу краю!…
От тільки… зграя чорних цих ворон?
-Твоя найкраща!.. найрідніша зграя…
Знервовано
Розмахують крильми…
Здивовано...( -між нами – біла?.. Біла!!!...)
-Як звати їх... Скажи? – Зови - людьми!..
…Лежу у синіх травах …….розімліла……..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599188
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 22.09.2015
[img][/img]
Ти міцніше стискай обіймами,
Дай вдихнути п’янкий полин.
І не слухай слова мої римами,
Лиш вустами цілуй тонкий згин.
Твоїх рук неслухняне ковзання…
Не спиняйся, прошу, сильніш!
Цього жару по шкірі йорзання
До грудей притуляй щільніш.
І тонкий ланцюжок твоїх дотиків
Хай спадає струмками униз
Ти нервових закінчень-дротиків
Пести! Так!.. Зараз з'їде карниз…
Твоє дихання зводить із розуму,
Пальці знищують стіни з тканин…
Проникай же, так сильно, без роздуму,
Напувай соком спраглість долин.
Тілом стелиться піт зорепадами
Постіль, стеля, ритмічно, о, так…
Розливаюсь, звиваюсь оргазмами,
Простирадло стискає кулак.
І так солодко… ми невагомі…
Та мала зустріч втілення мрій.
В офісі стрінемось як незнайомі –
У цім вимірі, жаль, ти не мій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576104
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 22.09.2015
По Замковій* прошкує нявка* в кедах,
В русяві пасма вплелися вітри...
Шумлять віки в багряночолих кленах
Від доторку дівочої руки.
Бринить бруківка, сонцем розігріта.
Он той камінчик знав іще князів.
Він, може, у двохсотих* пряним літом
І ліг в основу Замку* на горі.
Старі будинки з-під повік-фронтонів
Шибками вікон зиркають на світ:
В зіницях — зорецвіти пеларгоній,
Забута книга і лінивий кіт.
Кошлаті гори дихають під боком.
Давно відсинявіли полини...
По Замковій легким нечутним кроком
Прошкує нявка у забуті сни.
А поруч десь — півподиху, півжесту! —
Примарні коні вершників несуть...
І простір-час, на мить, мов крига, скресне —
Його козацькі шаблі розітнуть.
Прогрес летить в ракетах, естакадах.
Шалене двадцять перше, як мара...
По Замковій прошкує нявка в кедах.
Краде забуті душі крадькома.
________________________________________
Мається на увазі Замкова вулиця у Львові (знаходиться неподалік від колишнього місцезнаходження Високого Замку)*
Нявка* — те саме, що і мавка.
Приблизна дата заснування Львова лежить десь в межах 1240 - 1247 років*
Високий Замок* — замок, збудований князем Левом Даниловичем на однойменному пагорбі. Насправді фортеця Лева була дерев'яною, повністю кам'яну споруду звели вже за Польщі аж у ХІV ст. , так що тут я трохи відступилася від реальності.
* — Максим Кривоніс (Перебийніс) полковник Б. Хмельницького, брав участь в облозі Львова, 15 жовтня 1648 р. разом зі своїми загонами взяв штурмом Високий Замок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606603
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 21.09.2015
“Це дерево росте самотою тут,
на горі;
піднялось воно високо
над людиною і звіром.
І якби воно захотіло сказати щось,
то не мало б нікого, хто б зрозумів -
так високо виросло дерево.”
(Ф. Ніцше)
На вершинах гір людського буття
Інколи ростуть дерева.
(Майже як у нас в Ірландії)
Ці дерева бувають молоді і ніжні,
Бувають старі і порепані
(Хоча теж помирати не хочуть),
Але завжди потріпані вітром
(Таким шаленим у верховині),
Завжди самотні і мовчазні
(Як сліпий скрипаль),
Завжди сухими гілками тичуться в Небо,
Марно намагаючись зловити хмари,
Марно здіймаючи у синю байдужість
Втомлені руки відчаю.
Ці дерева виросли з насінин радості,
Які випадково занесли на вершини птахи
(Бо на вершинах людського духу
Завжди пурхають птахи -
Інколи навіть співають)
Бо на цих вершинах
Завжди самотньо і холодно.
І дивно, що там виростають дерева.
Все таки. Попри все. Дивно...
Інколи ці вершини лисі -
Там збираються відьми
І запалюють свої злі вогнища.
А інколи ці верхівки
Поростають травою -
Густою, гіркою і високою.
І жодна стежина не веде до них -
Жодна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537579
дата надходження 17.11.2014
дата закладки 21.09.2015
Це прадавнє лісисько
чекає свого казкаря.
Упадає зоря
за світанком на зрошенім лузі...
Чи далеко, чи близько,
загрАвою день розгоря,
кличе плугатаря
його знову незаймана муза.
Це прадавнє залісся
чекає на свого співця
із малого сільця,
що на пагорбі там розімліло,
з ластівками у стрісі,
з ластовинням - і так до лиця,
мов накрасно слівця, -
абрикосів - ущерть заплодило...
Це прадавнє річИще
чекає того, хто рече
не озвучені ще
не приречені прядива речень.
Дощ осінній періщить,
а лІта так хочеться ще...
Пліцака на плече -
навздогін йому, без заперечень.
Це прадавнє урочище
збудить того, хто не спить,
прагне час зупинить -
і безсонням свій спокій зурочив...
У зими довгі ночі -
ще й близько не спіймана мить,
що йому мимохіть
так пророчо заглянула в очі.
Ця спрадавніла данність
легендою в пам"ять сплива,
що сплела у слова
ці казкові пісенні уроки,
міфотворча, мов зав"язь
світІв, ще одна надновА...
Я - жива... вже жнива...
і Стожари - сторожкі... допоки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223751
дата надходження 22.11.2010
дата закладки 20.09.2015
Старий ірландський божевільний сад
Коріннями вростає в порожнечу,
Глухим дольменом нависає над
Минулим та майбутнім, і малечу
Журливо кличе на грушкИ і виноград.
Ти не втомився? Відпочинь хоча б,
Послухай вітру стогін, осені журбу,
Торкнись долонею холодного каміння
Ти знав лише поразки й боротьбу,
Чув моря шум і чайок голосіння,
Тепер спочинь – ще встигнеш випити води,
Піти болотами нечутною ходою,
Розтанути у гіркоті нічної мли,
Лягти під вересом чи під вербою молодою,
Землею стати чи пірнути в глибину
Старого пагорбу, де тихо сплять
Прозорі привиди синів Богині Дану
Чекаючи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366551
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 20.09.2015
«Книгу хотів дочитати, але раптом
У світильнику гніт згас.»
(Лу Ю)
Хотів запалити світильник
У тьмі нинішньої ночі,
Хотілось лише дочитати
Цю вічну книгу буття
Сторінки якої дописували
Мудреці кожної епохи –
Шукаючи знаки у глибині Неба,
Чи то серед тріщин землі,
Чи то у слідах людей,
Що так непомітно пройшли
Стежками Піднебесної
І зникли
У безодні Великої Порожнечі.
Я так хотів, щоб ця півонія,
Що губить пелюстки
Як губить Час секунди,
Що так само спадають у вічність,
Перетворилася б на ліхтар,
Що розвіяв би тьму
Темних міст
В яких живуть темні люди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511422
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 20.09.2015
Грицю, милий, бережися, -
не ходи сьогодні в ліс!
Будуть мавки-чарівниці
розплітати в танцях кіс....
...Будуть з рос збирати перли
у вечірній пізній час.
І шукати ті джерела,
що в одне єднають вас.
Там дівчата-чисті-діви
(а в душі - віду́нки* всі!)
на твою чатують силу,
щоб очистила в вогні;
щоб крізь морок, хіть і звабу
в ложе цноти привела
і в невинних тих забавах
цвіт у коси заплела...
Бо лише предвічний трепет
тіл єднання молодих
привідкриє Вічність з Лети*,
щоб черпнути чарів тих
щедрих в ніч цю на Купала,
де всі древні знов боги
відпускають всі забрали*,
всі єднають береги!...
..Грицю, любий, стережися!
Не іди сьогодні в ліс....
Там купальські вечорниці!
...Мавки вже збирають хмиз...
..........................................
*відунки - те саме, що відьми, віщунки,
*Лета - річка забуття,
*забрали - щити з дерева або з каменю, встановлені на мурах фортеці для захисту її оборонців від ворога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592099
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 20.09.2015
Тремтить твій подих - в нім п"янка
мелодія.
Вуста до вуст - народить ніч
історію.
У наших дотиках - легка
симфонія.
Знайду на дні бездонних віч
гармонію.
Заплющ повіки - слухай ритм
предвічний.
Удари серця в такт зітхань
закличних.
Я заведу нас в лабіринт
тантричний.
Відчуй межу - душі ту грань
магічну.
Життя цей танець розпочнемо
вічний
поміж прадавніх берегів
ми річки.*
Один в одно́му віднайдемо
Всесвіт....
Зірви ж безсмертя у богів -
Гори́-цвіт!
...........................
[i]*згідно філософії древніх індусів, процес тантричного кохання - це "танець життя на березі дуже давньої річки"))))[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604241
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 20.09.2015