у карку тиск шаленний що аж ну!
думки там всі відлунюють у вухах -
шепочуть, плачуть, з реготу на сміх,
соломкою шкребуть і б"ються глухо.
ось вибухне у друзки голова -
у безлічі дрібненькі черепушки
розлущаться, а там...пусті слова -
в хрестах козирні, тінь в червоній масті.
і джерелом тупцює, гупотить
прокляттям дуля, думочка в серпанку -
склада у суть рожеву всі думки,
співає щось забавне спозаранку
і дивиться у очі з-під руки,
в хаос перетворила мені душу,
показує малюнки мовчазні
мультимедійні...- їх дивитись мушу.
там повіви метеликових крил
і фурхіт бджіл над квітами в дзинчанні,
ілюзія без чіткості крихка
весною йде бліда, сумна, обманна.
і водоспад ховає темний грот,
і крик лунає в кривді, у тортурах
і чути як квітучий степ і сад
ті звуки п"ють у дощ клавіатурний... -
луною все там випнулось в ТЕПЕР,
у сьогодення...бульбашка наразі
вмить лопнула, розсілась на гілках
над долею миттєвостями часу.
...і кавою випарюю цей тиск,
затягую в петлі тютюннодимній -
а він, пся крев! рахує мені час,
пульсує в скронях і в усіх судинах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650487
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 10.03.2016
Архаїчні малюнки на вічнобезмежному тлі
непорочного неба... Ми - тіні із палеоліту,
мов скитальці сліпі, наче гості на рідній землі.
Нас штовхнули у прірву, пекельним злорадством прогріту.
За спиною у людства немало перейдених ер,
та чим далі, тим вужчі на честь і відвагу ліміти.
Хто стоптав первоцвіт? Хто сліди первозданності стер?
Що?- серцям не цвісти? що?- ікарам уже не летіти?
Перекраяні душі - статистика? кількість осіб?
що ж ми робимо, люди? осліпли чи позакладало?
Перетворює час наш Едем у пустелю Наміб,
О, який же тріумф - стати (власним!) нещадним вандалом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649103
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 10.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2016
Мене кусали, гризли без упину,
Чиїсь бездумні нищівні слова -
Натомість ледь лишилася жива,
Та не зігну повік і душу й спину.
Ні, не зігну, хіба доцільність - бублик,
Щоб крихти хліба роздавати всім -
Отим пташкам, комахам і осі?
Чи то бджола кусюча?Онде - вулик.
Не знаю, меду поки ще не бачу,
А полином всі стежки заросли,
Його зібрати може для мітли
Зганяти нечисть? Назбираю - плачу,
Бо трунок терпко виїдає очі,
Духмяний шлейф - омана із оман.
На плечі ліг полиновий туман
Їз забуття вертається щоночі.
Де мене гризли довго, без упину
Щоб не забула, що солодкі сни
Вже птахом відлетіли восени,
Лишаючи мелодію полинну.
05.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649307
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 10.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2016
Сегодня ветер разгоняет тучи...
Поёт? Свистит? Бьёт в старый барабан?
Зато... не спорит с тем, что самый лучший
на свете ты! И эти вот слова
не говорю - пою, доверив ветру
все тайны, ноты, рифмы, новый день...
В котором ты - единственный на свете!
В котором мысли только о тебе...
Горячие! Не зимние нисколько!
Скользящие... от ушка... ниже... до...
В ладоши прямо! Трепетом и... током,
и нежностью, что заменяет вдох...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650529
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 10.03.2016
Привиддя перелякано вищали,
по швах тріщали білі черепи,-
історія скрадалася в аннали
задкуючи розпуттями тропи.
У ніч, яка забула алфавіти,
де очі потьмяніли до вуглин,
запалюють слова хіба поети,
по темних тишах кольором калин.
Аби у час, коли гуртом мовчали,
шорсткий і без`язикий, як осот,
нас всіх ретельно не переписали
новітні Карамзін і Геродот.
Поморщаться їм жовті маніфести,
їм вислизнуть кривописи із рук –
бо йдуть у шалі творчого інцесту,
як під вінець, поет і муза, в друк.
21.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649733
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 10.03.2016
Весна колише в небі жовте сонце,
пташиною виспівує пісні.
У серці ворухнулось щастя - хто це
до щастя раптом серце заповів?
Чи то Господь із молитов жаданих?
Чи янгол зі стареньких образів?
А, може, то сьогодні ти, коханий,
мене до лету вгору заповів?
Стривожило думки суцвіття юне,
у грудях розгойдався океан,
розщебетався дзвінко - диво-луни
летять аж до горішнього вікна.
Десь там собі тихенько спочиває
святих пророків мудра сивина...
Але ж і їхні душі не минає
заквітчана, розкрилена весна.
То ж усміхнися, світе мій прекрасний!
Жени зажуру з-між похмурих брів,
бо все довкруг вбирається у щастя,
його нам день весняний заповів...
(10.03.16)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650464
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 10.03.2016
***
Жінко,
дивися в очі світови
і кажи, що єси добре тобі!
Що дякуєш Богови за все...
А, коли хтось відучий запитає,
чи ще коле тобі під ребром,
запевни,
що акурат позавчера перейшло.
І затримай муку свою
у неозорій безвісти чорних зіниць,
глибоко-глибоко,
аби й ніхто не заздрів того.
Бо нікому нема діла до твого болю,
бо світ воліє дивитися на тебе,
як на чудесну чічку,
котра весніє круглорічно,
ба, ще й посеред зими вабить око.
Та ж бо світ певний:
ти сотворена лишень до того,
що він собі намудрував.
А все друге йому не треба...
Тож усміхайся, жінко,
дивися в очі світови
і кажи, що єси щаслива...
(4.03.16)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649095
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
[img]http://s017.radikal.ru/i440/1602/09/ec624bb866c9.jpg[/img]
І день пішов на днину,
і ніч закрила брами,
в зіницях передсвітніх
скипіла каламуть.
благослови мене ти
черленими вустами
на чорну путь і довгу
що зіткана з розпуть
Засперечались ери
і бронетранспортери,
крізь темне підсвідоме
біліє нитка слів,
відмерли динозаври –
воскресли мінотаври,
та їхні лабіринти,
і кровожерний міф.
Коли не чутно крику –
поет стає солдатом
у бурю в склянці світу,
під гамір батарей.
Та все ж у пляшку вірші
коркую заповітом
і морем неписьменним
пускаю як трофей .
Я вірю – відкоркуєш
черленими вустами,
хоч ти не Аріядна,
а я не є Тесей -
угледіш білу нитку
між чорними рядками,
тонку, як віра в диво,
але – понад усе.
24.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644145
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 05.03.2016
[i]О.Ольжичу[/i]
Сперте небо в кулак. Недосяжність мети
заперечать наближень ознаки.
Нам би відчаю сиву межу перейти,
нам би нашу вернути Ітаку.
Ще уразить диктатора праведний меч,-
меч іржею, не золотом критий.
Буде пря, буде дим, будуть знаки предтеч,
будуть янголи маршем ходити.
Хай мереживо слів заплітає павук,
коїть замах на тишу вельможну,
присягнемо на вірність ми потиском рук
у годину, як замах, тривожну.
Без печаток і штампів ця клятва жива,
доки руки й вуста не холодні,
доки кола пускають жбурнуті слова
по знімілому плесу безодні.
А коли охолонуть – крилатий поет,
що небесну зоткав павутину,
іх зустріне, відклавши на мить арбалет,
у тривожну, як замах, годину.
07.02.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646638
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 05.03.2016
Опівнічний пейзаж укритий димом...
Суцільна тьма між кедрів і дубів...
Я поринаю у весняний вимір,
Стараючись заснути у воді...
Але вона мене таки не зловить -
Це ж газ... Та віднесе вона мене
У необізнане, у синє море...
Щось схоже на уранішній контент...
Але не п'ята ранку... Опівночі...
Не виринаю звідси, а тону...
І ночі, й мої сни стають коротші...
У нас обох прорізано вину...
Межа води і льоду... Ти з'явилась?
Чому ж ти гола? Зимно ж, холоди!
Хоча... На це вже байдуже... Ідилій
Не зрушиш... Що ж, ходи сюди, ходи...
04.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649086
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Налей сияние в бокал,
По капле дерзость источая,
И Небо с Ужасом венчая,
Умерь зловещий свой оскал.
Налей отраву, а бальзам
Луне останется отрадой.
К ногам раскаянье наградой -
Падет безмолвно - "Аз воздам".
Налей звенящий чистый дождь
В сухие призрачные губы.
В Иерихоне смолкли трубы,
Их изумление не трожь.
Налей кипящую в ночи,
Любви взаимной бесконечность,
На нити разорвав беспечность,
Нанизанную на мечи.
Налей любви и не взыщи,
Спасая нежность от злословья,
Задвинь полог у изголовья,
Сожги беду в огне свечи.
05.03.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649083
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Дракони ввижаються в небі, позбавленім тиші.
Це просто омана крізь вічка мого бліндажа?
По клятій війні може набіло нас перепишуть,
таких неповторних
повторні сніги, як олжа.
І патос, і епос, і ерос – як три мушкетери,
як три іпостасі на іконостасі, як три
освячених слова освідчень
з флакона мольфара.
Примов мене ними, замов мене, заговори!
Тоді все одно чи насправді драконові крила
сьогодні у фокусі в калейдоскопах зіниць.
Ми ще покохаєм,
бо не покохати – несила,
бо тулиться промінь у звужені вічка бійниць.
13.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648200
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 05.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2016
у душі моїй біль...за вікном хльости віт...
мірю кроками діл наче відстані літ.
але виправдань - ні! не знаходжу ніяк...
лише очі сумні бачу в спогадах я.
і шепочуть вуста твоє миле ім"я...
час між нами постав мов суворий суддя.
як то було давно! промайнули роки...
крапель стук у вікно, шелестять гілочки.
і в очах нема сліз - спокій в серці моїм...
раптом - з бурями блиск! і розкотистий грім!..
то весінні дощі увірвалися в ніч,
у неспоркій душі, в тихі спомини стріч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643002
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 11.02.2016
Важніє неприкаяна свобода -
кому вона потрібна, як у ній
немає дна, немає навіть броду,
щоб перейти на тихий берег твій.
Куди запропастилась, запропаща,
сподівана абетка родова?
Немов гриби, затаєні у хащах,
її незаскороджені слова.
Чи в них, мов контрабанда, наші душі
минуть кордони осеней і Лет?
Чи вічний цинік знагла у калюжі
уздрить небес пливкий автопортрет?
На берег, де є ти, обітована,
Летючого Голландця словотрощ
приб`є мого… чи це лише омана,
як сонце у сліпий осінній дощ?
31.01.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642828
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 11.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2016
***
Звір підходить до тебе тихо:
спочатку назирці по ледь видимих слідах,
відтак, ховаючись у твоїй тіні,
потім, тулячись м*яким боком до твого стегна,
аж поки не вчепиться пащекою
за твоє серце...
І, хоч ти озираєшся навкруг,
пантруючи найдальнішу межу,
однак не втигаєш помітити небезпеку
біля свого плеча, і потрапляєш
у чорний капкан білої довіри...
І ось на узбіччі незгойного потрясіння
твоє серце знову скапує болем...
Звір, що підкрадається тихо,
кусає надто боляче!
(8.12.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642181
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 11.02.2016
у затінку життя, у пущі самоти,
хрести дерев поламані вітрищем,
коня душі спускай на полини,
що туляться до муру кладовища
тут спогади парують від землі,
суцвіттям павутинним відцвітають,
і долі лінії як тріщини в корі,
скриплять крізь зими стомленого гаю
тут під руїнами шепочуться кістки,
війни і мору діти-потерчата,
читай пожовкле небо, як листи,
вбирай обшир у очі непочатий
мов карби духів творять цей пейзаж,
мов невідмолена печаль легенди,
хоч тінь кида у серце смерті кряж,
останній спокій набирай в легені
крізь тебе осінь звільна протече,
в хоралах смутку чистих, літургійних,
хоч замикається це небо гробове,
твій образ - на гравюрах нерозвійних
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641439
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 11.02.2016
І ось з бронзи скульптури Смутку, що триває віками, він створив статую Радості, як існує лиш мить.
Оскар Уайльд
ми ще юні, та вже заглядали у дзеркало смерті,
шлях пізнання - ланцюг безперервних утрат,
і все щастя - хода по тонкім крижанім парапеті,
що холодний, як в ніч перед судом, Оливна гора
там далеко внизу піки-шпилі зруйнуваних храмів,
там далеко вгорі голки зір випинаються з тьми,
а дзвіниця крізь сон кличе, стогне, ридає за нами,
і біг серця збива той погрозливий ритм зими
пустоокі химери розрізнюють наші маршрути,
в своїх кігтях рвучи аріаднину нитку надій,
мандрівець-провідник легко тут перекинеться в Брута,
і сміється над всім божевільний дзвонар-лиходій
і тоді, лиш тоді, коли болю проступлять стигмати,
випадково нас двох зіштовхне провидіння рука,
і хоч разом удвох вдвічі важче по краю ступати,
від падіння врятує нас тільки ця близькість тремка
навіть хай лиш на мить, тільки черкнути губи губами,
а опісля віки кровоточить на гострім шипі,
тільки справжності мить, невимірна тривалість кохання
й ми наповну вдихнем на жахливій ось цій висоті
лиш на цій висоті можна вдвічі сильніш покохати,
всепроникне чуття лиш над прірвою наших страхів,
і окинувши світ із найвищих щаблів анахати,
наповнити життя тисячами безсмертних життів
Анахата - серцева чакра, джерело любові до людей, турботи про них, прояву співчуття.
6.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641822
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 11.02.2016
Кислотні дощі (у серці!) хіба передбачити?
Синоптики вчора вістили звичайну грозу...
Чому ж у душі ці ртутні (ненависні) м'ячики
калічать думки (застуджені й так) - завчасу?!
Перун у блакиті вергає вогненними стрілами,
небесний коваль готує (для нас?) оберіг.
А що, як з тобою птахами закохано-білими
у вирій сердець! зі світу дощів! Ти би зміг
у прірву зірватися? грудкою прагнення, каменем,
а я б - за тобою (якщо ризикнеш ти ) - притьма!
Які ж нестерпучі нам Доля готує екзамени!
До тесту на вірність невже варіантів нема?
Загрій мене! всю! порятуй від їдкої кислотності,
збери із душі тривоги пронизливу ртуть.
Утеча від світу? від себе? від всіх? - від САМОТНОСТІ!
До біса слова і думки! Ти моїм просто будь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639356
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 29.01.2016
вона усміхалась, прощаючись:
"вдалих пошуків зір між тернями,
жде тріумф попереду чи згарища,
знай, я точка твого повернення.
чи поскачеш до сідів древніх,
чи підкориш Гіперборею,
на гербі збережи тую землю,
яку можеш назвати своєю
Всесвіт сонць розсипає безмір,
та наука важка - зігріти,
коли йдеш по космічнім лезі,
так важлива чиясь орбіта
вежі долі заклично блискають,
фронт грози розриває стрільнами
є притулок між смертю й колискою,
давай звати його - обіймами."
15.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636100
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Хто там серед зими?
То Іоан Предтеча.
Мар’яна Савка
ці замети лягли курганами,
місто снігу - німа пустеля,
де ти, де? озовись, Йоанне,
бо я сам відчай цей не змелю
переломиш ти, перемолиш
цю трагічність туземних буднів,
знаю, святість дарує волю,
та ж вони тільки смертні люди
важко їм в бойовому хрещенні,
через лід не пробитись рибі,
та подай їм не буть безчесними,
сміло глянути в очі загибелі
освяти їх своїми сльозами,
збережи їх серця розхристані,
смерть блакитна прийде з морозом,
зі старою печаллю антихриста
час відкритись. я звусь дияволом,
мені зимно в моїй невтішності,
хоч Йоанн каже, що я праведний,
маю мужність признатись в грішності
я старий, ледь волочусь в сутіні,
синій вечір лопоче крилами,
вже людською виною сплутаний,
я ще плачу на їхніх могилах
в цій пустелі і я заблуканий,
важко бути завжди під прицілом,
просягни ж бо, Йоанне, руку,
протилежність з'єднай із цілим...
...................................................
сніг невпинний, вже майже темно,
а на київських білих горах
сивий старець й печальний демон
посідали й про мир говорять
18.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636769
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 26.01.2016
дракари снів причалюють до даху,
ундіни гріються на скелях димарів,
ти, жінко, що не знаєш й каплі страху,
між сосен рам гуляєш до зорі
і місяць-вигин - то жертовне лезо,
нордична в ночі почорніла кров,
і хмар розпатланих пекучий безум
говорять правдою рунічних мов
і ти вслухаєшся у ритм знайомий,
у неприручену сумлінням первину,
у те, утрачене і незникоме,
як згадка про колишню вітчизну
ступаєш шрамом - памяті розломом,
лягаєш в центрі тріщин у собі,
і муки людства зачиняєш в колі,
хоч кажеш потім: "це приверзлось в сні"
та вічно ти під розуму корою,
тримаєш кола - межі світові,
і хоч муркочеш кішкою прудкою,
струми течуть крізь тебе силові
та зранку знову тулишся до серця,
шумиш грайливо - ніжний океан,
в тобі, здається, наше все безсмертя,
з тобою кожен кріпне, як титан
23.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638220
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Рани січневі лікують молитвою.
Ще - колядою, водою свяченою,
краплею жи́вною, чистойорданською,
світлим Ісусиком, Новонадією...
І зачинають тихцем рубцюватися
рани скровавлені, зболені, мучені...
Серце ж відхлипує, дихає хвоєю
свіжою-свіжою, снігом пропахлою.
Не піддавайтесь невірі, поранені
січнем колючим, противтеся, двигайте!
Зорі вклоняються Новорожденному,
світ прихиляється перед всевеличчю,
всепереможністю, силою вишньою,
що виліковує рани запалені...
(20.01.16)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637230
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 26.01.2016
***
А кажуть: шукай добра,
в усьому гляди прекрасне,
життя бо - свята пора,
і жити бо - справжнє щастя!
Вишукуй лиш позитив,
минаючи зло і темінь,
бо світ же - дива із див,
докінчені, достеменні.
А думка тяжіє вниз,
реальність удвоє ломить -
зусюди несвітла криз,
на плечі безмежжя втоми.
Бо зриш доокола знов
підступність, олжу та хамство,
нещирість і нелюбов,
нерідність і геть небратство...
То, може, шукати в злі
добра щонайменшу дрібку?
А знайди свої малі
відтак - у гучну позлітку
Та й в люди, та й межи світ:
ба дійсно поталанило -
в роздертому рукаві
й собі відшукати диво!
(21.01.16)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637491
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Одвічний пошук (вірних???) Галатей...
Чи не втомився ти, Пігмаліоне,
із криги рук та з холоду очей
між нами насипати терикони?!
Перемовчи! себе перехитри,
пошли любов (незвиклу до мандрівки).
Кургани. Степ. Сполохані вітри
Несуть мене до іншої криївки.
В душі моїй гірчиця проросла...
Кривавий слід омани у заграві...
Куди ж без тебе? - мрії? - без весла?
Серця міняти? знов?на переправі?
Терпке, мов глід, колюче, як осет,
Убивче слово дивиться із дула.
Міраж кохання - (прикро!)- силует...
Кінець! - тебе, минущого, забула.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638699
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Тече собі задумана Іртиш...
Я теж ріка. (Мене ще не відкрито)
Пливу до тебе... Милий, чи простиш,
що стільки часу сміла не любити?
Покрила душу втоми ковила,
Пустеля в серці... Ти шукав оазу
і кликав, кликав - я відповіла.
Пробач мені... (пробач, що не відразу)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635510
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 26.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2016
Шукай мене від ранку і до вечора
У вікнах, перехожих, ув очах
Кожніської хвилини, бо наре́чена
Тобі святою ношею плеча.
Шукай мене між квітами чудесними,
У ніжних, оксамитних пелюстках,
Бо я для тебе долею накреслена
Любов*ю на життєвих сторінках.
Шукай мене за хмарами, між зорями,
У вітру перепитуй сотні раз -
І знайдемось, і щиро поговоримо,
І щастя закружляє в танці нас.
Лиш не втомися, о солодка радосте!
Не забарися думкою ніде,
А нині, й завтра, й після, аж до старості
Шукай і віднаходь щодня мене...
(25.01.16)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638745
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Останови меня на взлёте.
В прыжке, в движенье… налегке.
Чтоб – на высокой звонкой ноте,
Но не в бессилье и тоске.
Останови меня на взмахе.
На вспышке, всплеске… на мечте.
На той особой жизни плахе,
На той – смертельной – высоте.
Август 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637810
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 26.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2016
сніги палають онде під ногами
у неба безголосого
пече
йому проз вітер холод
свіжі рани
обліплюють знесилене плече
снігур безвісний гепнувся з-під хмари
у полум*я скажене
кров і біль...
а день було займався
не до чвари
було згори всміхалася Рахіль
її сльоза зчерленилася рано
сніги невчасно випали долів
огненні смертні...
янголи без тями
бо перший з них он заживо згорів...
(19.01.16)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636977
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 19.01.2016
Собой заполнить пустоту
И многоточьем сделать точку.
В прыжке осилить высоту,
Найти единую цепочку,
Что свяжет тысячи идей
И смысл вдохнет в рубцы и раны.
Стать человеком средь людей,
Среди титанов стать титаном.
И, покидая Вечный Бой,
Шагнуть за край мирских законов.
Непобежденным пустотой,
А значит – Истиной спасенным.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635834
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 19.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2016
Горобці, пташки веселі,
Голосно цвірінькають:
- Закінчилася зима,
Геть іде з ковінькою!
А старий поважний ворон
Каже дуже зважено:
- Не кінець іще зими,
П-е-р-е-з-а-в-а-н-т-а-ж-е-н-н-я!
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635739
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Ця жінка з далини, ця жінка не тутешня,
шепочуть їй услід, спинивши ремесло.
На віях, як роса, якесь ім'я колишнє,
розплескане давно під жалібний псалом,
збирається тепер в краплину як провину,
відплакати яку поможе навіть дощ,
а кола на воді збігаються в єдине,-
яка доречна мить для забуття і прощ!
Душевний камертон глибокі й чисті ноти
бере, коли у дощ минає берег мій
ця жінка з далини, яку душа на дотик
впізнала попри дрож і холод летаргій.
Її крихкі світи, її тонкі предтечі, –
завжди передчував у протягах доріг...
Ще рештки талих вод їй скрапують на плечі
а я руном обійм вже огортаю їх.
01.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635571
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Пробач мені за завданні образи,
За ті слова, що розсипала по землі.
Тоді не думала, що є біль втрати,
І що зі слів моїх повиростають бур’яни.
Пробач мені, що огорнула серце в кригу,
Що обернувшись у зимовий вітер,
Холодним подихом згасила свічку,
Яку в руках у темряві ти ніс.
Пробач мені, за те що я прогнала,
Закрила двері, залишивши на самоті.
Тоді нічого я не відчувала, була глуха
До відчаю душі…
Я зруйнувала все, душа на краю.
Ламає руки, безтямно шепоче молитви.
Твоє ім’я тупим ножем на серці вирізає,
Лишає із крові сліди…
Лиш втративши тебе, я зрозуміла,
Що ти мій світ, частиночка мене.
Насправді в тобі моя сила.
Моя любов лише в тобі живе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635235
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Що виправдовує... карає гірко нас?
Час.
Його невпинність ігноруємо завзято.
Прощень сердечних стане вмілим адвокатом,
І прокурором звинувачень водночас,
Час.
На все свій час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635256
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Кімната спить, загорнута у ковдру,
Під монорим поезії дощу.
В тумані тане недосяжний обрій,
Згасивши сонця стомлену свічу.
Крадуться мрій коти на задніх лапах,
Муркочуть, відчуваючи тепло.
А дощ стучить по римах, весь у краплях,
Нотує вірші запітніле скло.
І байдуже, що, промочивши ноги,
Дощить поет годину під вікном –
Кімната спить. Їй не шкода нітрохи
Поезій, не написаних пером…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635282
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2016
Люблю жену в вечерних платьях,
На теле зрелом - просто блеск…
Браслетки блещут на запястьях…
Походка, словно моря плеск…
Как плавны, женственны движенья,
Идет, как будто бы, плывя,
Любуюсь ей до упоенья,
Приятности ее ловя…
На тело голое, как водится,
Надето платье на жене,
А сердце как в груди колотится…
До попы вырез на спине…
Шикарно тело облегая,
Как влитое на ней сидит,
Идет со мной, стыда не зная,
Натура похотью горит…
Как чудодейственны рельефы
Прелестной дамы во красе,
Всех покоряют ее блефы
Что сладости доступны все…
Ткань облегает тело сладко,
Так, словно, платьица и нет,
В секса огне вся мармеладка…
Ах, сколько ж ей тех зрелых лет…
Везет машина к ресторану,
(Нашелся повод погулять)…
К ней нужно приставлять охрану,
Секс-волшебство – ни дать, ни взять…
Как любит взглядами бодриться,
И шаловливо флиртовать,
Вниманием мужским упиться…
С красавцем самым станцевать…
Чуть ли не очередь народу
К нашему столику стоит,
И нет жене моей проходу,
Мужчинам танцевать горит…
Она кокетливо и мило
Немножко просит подождать,
Всем улыбаясь преигриво…
(Мужчины сверлят ее стать…)
Мне нравится к жене вниманье,
Ее кокетливый отказ…
А им она как в наказанье…
Второй уже подходят раз…
Как хочется тем кавалерам
Ее, танцуя, приобнять,
Прижаться к ее ладным сферам…
Руками телом погулять…
Но она дама не простая,
В танцпол с кем-попадь не пойдет,
Оценивая, выбирая,
Отсеивая всех в пролет…
Согласие дает по нраву,
Коль мил какой-то ухажер,
Танцуя с легкостью во славу
Отказникам наперекор…
Вот подошел, целует руку,
Галантно в танец поведя,
И холит в танцах мою щуку,
По платью клешнями водя…
Моя любимая не против,
Дает без меры пошалить
Ручонками по сладкой плоти…
Ох, будет чем ее корить…
Тот кавалер всем телом жмется,
Руки на ягодах ее,
Прелестно музыка несется…
Сижу, скучаю, ё-моё…
Танцпол в приятном полумраке,
Жены ручонки на плечах…
Он в сексуальной той атаке,
Забывши, потерявши страх…
Руки под платьицем елозят,
Жена, лишь, улыбается,
Тела их близости все просят,
Так кавалер старается…
И, вот он, плавный переход,
Шалит под платьем спереди,
Довольный как тот кот-муркот,
На зависть прочей челяди…
Куда галантность подевалась,
Где та изысканность манер?
Сегодня жизнь его удАлась,
Шарит под платьицем без мер…
Руками шею обхватила,
И миленько хохочет,
Под платьицем ей шарит мило…
Что там он ей щекочет?
Один, другой, и третий танец,
Никак с ней не расстанется,
Как полюбился перед-глянец…
Эх, жжет моя красавица…
Всю волю отдала рукам,
Премило забавляясь,
Забыв про стыд и женский срам,
Танцуя, прижимаясь…
А кавалер вошел в весь раж,
Под платьем шарить мало,
Пошел в едреный свой кураж,
Его пора настала…
На спину платье то задрал,
Секунды так танцуя,
И прелесть на себя качал,
Нарваться так рискуя…
Жене приятен тот отрыв,
Адреналином плещет,
А ухажер, о всем забыв,
От шалостей трепещет…
Раздался гром аплодисментов
За поднятое платье
И тучу малую моментов
Из секса восприятья…
Смотрю, вдруг, их в танцполе нет…
Куда запропастились?
Мерцает полумрака свет…
Откуда-то явились…
Раскраска вся в лице течет,
Прическа растормошена,
Жена моя ушла в залет…
Все набок платье скошено,
Все задрано на бедрах спелых,
В показ ядрены сладости,
Была, видать, в руках умелых,
Даря полезны радости…
Переступили порог дома,
Жена: «Любимый, не казни!»
Эх, сладкая моя, кулема,
Раздену и давай, засни…
Снимаю платье через голову,
И с ножек туфли-лодочки…
Шампани выпила быть здорову,
Получишь утром плеточки…
12.07.2015г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634513
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Нервує цілий вечір хлоп. Питає жінку: - Чом?
Кінець вже світу близько он. Тобі ж бо хоч би що?
Бо буде світу, бач, кінець. Його переживе
Лиш той по знаку зодіака, в кого роги є!
- А ти отут при чім? Скажи! Щось я не йму ніяк?
- Бо я не Овен, не Тілець! Не Козоріг, а Рак!
Вона у сміх. А він – у крик! Та ти дурний! Дурна!
Годину гризлись точно вдвох. А може й більш, хтозна.
Звалили все на гороскоп. Та тільки жити як?
У всьому винен, ясна річ, той клятий зодіак.
Хильнув із нервів трохи він. А та надвір хутчіш.
Таке життя: із двох дурних один завжди хитріш.
Прийшла під ранок, певно, аж. Очима кліпа муж.
Вона ж щебече радо так на вухо щось йому:
- Що в моїх силах, каже, знай. Зробила, що змогла.
І в тебе, як в Овна, Тільця чи іншого Козла
Є шанс! Прожити той колапс! Не скажу, що і як.
Старалась, звісно, як могла. Не зміню ж зодіак…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634523
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Мій посланцю з невидимих світів,
заходь, сідай – хай одпочинуть крила.
Ти часопростір весь перелетів,
аби тебе у серце я впустила.
Погрузли дні в сильці в’язких інтриг...
мені б у сад заквітчаних магнолій,
а я в полоні вічномерзлих криг –
(мов Мінотавру в лабіринті долі,
віддав безвір’ю хтось мене в ясир,
заплів у вузол гордіїв) – пропали б
мої рядки без гойної краси
очей твоїх небесних, як опали.
Слова утіхи, ніжності бинти
(небесне диво – голос херувима!)
Прийшов до мене. Знай: якби не ти,
були б у серці скрижанілі зими.
08.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634300
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 09.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2015
Завій – білосніжний або чорнокнижний
розріджену душу виповнює днесь?
Зима прицвяховує перстом вельможним
до тверді земної а чи піднебесь?
Нечиста? Пречиста? Пряде у гірлянду
вузлами нервовими ночі і дні.
В кохання твоє як античну ротонду
попасти б. Припасти. Пропасти у нім,
як миро до рани – прикласти. Посмію
в торосі століття нам вигріти мить.
Нашестя? Пришестя? Пронизливо віє,
аж око оте, всевидюще, сльозить.
13.12.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630409
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 29.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2015
Безмежний світ наш...І зимою
Мені приснилася зима.
Замерзли плечі і долоні,
І я в степу стою одна...
Я роздивляюся довкола,
Лиш вітер, сніг...І я одна...
Зима, зима - це виклик долі,
І я й сама, ніби зима.
Морозом очі засліпило,
Чого я жду? Невже кінця?
Кого гукать? Де взяти сили?
І де знайти у світ гінця?
Суха зима, як символ долі,
Диктує всім свої права.
І я в ній, ніби у неволі...
Мовчу...Неначе я німа.
Кущі й дерева зовсім голі,
Весь світ - ідилія сумна.
І я, як айсберг, із неволі
Шукаю виходу сама.
Немає віри, нема волі,
Все заморозила зима...
І я пливу у вічність долі,
І лише мить її - моя!..
Та слава Богу ніч скінчилась,
І я проснулася сама.
Одна...Одна в своїй квартирі,
А за вікном люта зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632227
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015
Як вістря зими з-під шкіри,
Повільно й холодно.
Як крапля надії,
З останнім подихом,
Твоє виходить із тебе.
І жодним поривом,
Жодним викриком
І жодним порухом
Не повернеш того,
Що стало порохом.
Не повернеш того,
Що вкрилось мороком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631884
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 29.12.2015
Моя любовь пришла внезапно,
Как солнце сходит по утру,
И ускользнула очень гладко,
Как дождь струится по стеклу.
О как был сладок ее плен!
Любви пьянящее дыханье!
И очень горький вкус измен,
Души обманутой рыдание.
Любовь возносит до высот!
Затем бросает круто вниз.
Кто не любил тот не поймет,
Любви загадочный каприз.
И вот мы мчимся под венец,
И будто сбылись все мечтания.
Но есть начало, есть конец.
Там где любовь, там и страдания!
Но мы ныряем вновь и вновь,
В любовью сотканные сети.
Виновна в этом лишь любовь,
А мы ее безбашенные дети!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632234
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015
З тобою тут, віднині і до віку,
З тобою в серці, розумі, душі,
З тобою я радію навіть вітру,
З тобою почуття мої живі.
З тобою я підкорюю вершини,
Дороги до прекрасного життя,
І навіть в найскрутнішії години,
Любов твоя відчутна і близька.
І легкість ніби із самого неба,
З тобою відчувається частіш,
І кожен раз у тому є потреба,
Являтися з тобою щасливіш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632217
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015
Я можу зробити сама безліч кроків
Назустріч, але ні одного тоді,
Коли відвертаються, і з усіх боків
Встановлюють стіни з каміння тверді.
Втомилася руки збивати до крові,
І чути лиш тишу у відповідь знов.
Тепер запроваджу я принципи нові.
Не чуєш мене - то іди, куди йшов.
В житті так і є: одні йдуть зовсім тихо,
А інші приходять й лишаються вже.
Та вслід не біжи. Для людини це - втіха.
Й тебе від повтору знов не вбереже.
Якщо хтось захоче, то рано чи пізно
Піде без вагань, як би ти не благав
Лишитись.І скаже, що ви - зовсім різні.
Хоча, якщо справді - то зовсім не знав.
А ті, хто залишаться - от твоя сила,
Бо з ними продовжиш життєвий свій шлях.
Аж поки душа не відійде від тіла,
І слово замре на холодних вустах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632230
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015
[img]http://thumbs.dreamstime.com/t/tenir-le-caf%C3%A9-ou-le-th%C3%A9-chaud-par-la-chemin%C3%A9e-48856948.jpg[/img]
У тренді нині вогники блискучі,
щораз ялинки виростають у ціні.
Але слова: "чекаю", "дуже скучив" -
є найдорожчі у святковій метушні.
Зимове місто виткане з любові,
солодкі сирники печуться і млинці.
А в мене янголята паперові
крилаті тіні залишають на руці.
[img]https://www.stihi.ru/pics/2008/12/30/3208.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632248
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015
ключи от сумерек лежат на пианино
застывший вопль блуждает в зеркалах
еще вчера я помнил свое имя
а завтра буду помнить только страх
страх от чужой покинутой квартиры
и от торчащих внутрь пустых углов
сел на полу
закрыл глаза
и дыры
в моей душе просвечивают вновь
уже латать нет времени и места
да и зачем – так дышится легко
и зимний вечер мне исполнит presto
пригревшись на твоем пальто
"Ключи от сумерек"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630484
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Сколько можно лить проклятья,
Мельтеша с утра до ночи?!
И, кривя душой, кривляться
И мозолить прочим очи?..
Голосить о том, что вот мы –
Патриоты, правдолюбы!
Мы рассеем вражьи орды,
Доберёмся до Иуды!
Неприглядное занятье –
Эти игры в патриотов.
В идеале: люди – братья,
Да к тому ж – не идиоты.
Сколько длиться лицедейству?!
Мир – театр, это верно.
Театральное злодейство
Крах потерпит непременно!
Ноябрь 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627406
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Замрячені ринви, маркітні шпалери,
вже тисячу років тут хвої нема.
Чому ж мою пам`ять неначе химера
скривавлена глиця в обіймах трима ?
Той пра́ліс шумливий, епоха чернеча,-
в душі - як янтарному згустку смоли.
Постукай, кохана, у душу надвечір,
у хвою тебе загорну, як колись.
Волосся - розкошлане, пальці –закличні,
утому знімають горбатих століть.
Біснується місто – бо сосни готичні
у третьому оці нескорено мрять
Даремно в вікно кажаном б`ється лихо
і буднем безсилим зривається вниз.
Ця ніч – химородна. Ця ніч - як епоха.
Над нашою постіллю молиться ліс
06.10.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613318
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 22.12.2015
Вот холст небес, небесный, но... не синий.
И это сердцу... вовсе не беда!
Рисую я... сердечки - тучи, иней,
зима и осень, что сплелись вот так,
мне значат только... повод признаваться,
смотреть на небо и... лишь об одном
молить его - с тобой не расставаться
ни на секунду... И наполнить дом
теплом и светом, смехом и... еловым,
волшебным этим, запахом... тебя.
Ведь ты же - праздник мой! Что снова, снова
несу я в сердце, в каждый день, любя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630499
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Метелица хохочет, идёт зима и вьюга,
Туман лишь поглощает надежды синеву.
Ты был, увы, не больше, чем просто старым другом,
Ты был вполне уверен, что я переживу.
И я переживала, комками поглощая,
Любовь и боль, что в горле так режут, словно кость.
Ты смотришь больно в спину, глазами обещая,
И будто свято веришь: "Откажется, авось!,
Я ей совсем не нужен, она меня разлюбит,
Полюбит молодого. Без опыта? И пусть!,
Откуда ей, зелёной, знать наперёд, что будет?
Откуда в ней те чувства? Откуда эта грусть?".
Куда тебе, мужчине, понять девичьи чувства?
Тебя интересуют не чувства, а, отнюдь,
Ты хочешь вникнуть глубже в религию искусства,
Понять его получше, узнать, что в нем за суть.
Витаешь облаками и ветром пролетаешь,
Меня не замечая сквозь вьюгу и молву.
А ты себе ведь даже, увы, не представляешь,
Что я к тебе писала любви своей главу.
И сердце замирает, душа в углу ликует,
Когда тебя увижу хоть глаза уголком.
И ночь темна твой образ мне каждый раз рисует,
Давая задохнуться мне воздуха глотком.
Мне б только прикоснуться к твоим ресницам взглядом,
Пройтись не торопливо шагами по следам.
За миг с тобой отдала б всё, что имею, радо,
Взамен не ожидая любви и мелодрам.
Позволь хотя бы рядом с тобою находиться,
Смотреть на твоё солнце и звёзды в небесах.
Прошу тебя, не надо переставать мне сниться,
Позволь хотя бы образ держать в своих глазах.
Ещё, хотя б разочек в неделю или в месяц,
Коснись моей ладони хотя бы на чуть-чуть.
И если б только знал же, как сильно интересно,
Когда веду беседы с тобой хоть пять минут.
Позволь ещё минутой с тобою насладиться,
Игрой твоей улыбки - изгибом сладких губ.
Ах, как бы я хотела, в тебе лишь заблудиться,
Чтоб наконец ты понял: я - вечный однолюб.
И кто б не повстречался когда-нибудь мне в жизни,
Ты - лучший мой мужчина. И сам о том не знал.
А вьюга лишь хохочет, твердя, что я капризна,
Что вовсе не люблю я, что это - лишь запал.
Ты, вьюга, уж не смейся! Быть может, я наивна,
Быть может, слишком юна, а, может, и глупа.
Да только полюбила я взрослого мужчину,
И от любви безбрежной осталась я слепа.
Готова быть навеки ему верна до смерти,
И быть всегда с ним рядом, всегда его любить.
Нет лучшего, чем он, на целом белом свете,
Хочу с ним каждый вечер беседы проводить.
И ночью, лишь украдкой, коснуться волосинок,
Слезой с них омывая лишь каплю седины.
До косточек, до мозга, до сердца половинок,
Я вся его до боли, и нет моей вины,
Что я в него влюбилась, а он, увы, не знает,
А я бы не сказала ему и никогда.
А вьюга всё хохочет, она не понимает,
Что девочка влюбилась, наверно, навсегда.
Метелица играет, и ярко солнце светит,
А лучик его пьяный глядит в мои глаза.
"Ты - самый, самый лучший из всех мужчин на свете!",
Кричу в пустой аллее, и катится слеза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630483
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2015
Никто не верит в чудеса,
Но мы с тобою знаем точно:
Чудесна ранняя роса
И лист, пробившийся из почки.
Никто не верит в чудеса,
Но мы с тобою знаем точно,
Что есть другие небеса,
И многоточье – вместо точки.
Январь 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629688
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Горобці влаштували аншлаг за вікном: (грає Ліста,
вимузичує вправно в кімнаті русяве дівча)-
[i]...ти живеш у мені,
мов у стінах захмарного міста,
ти гориш у мені,
як жива, непогасна свіча...[/i]
А схвильоване серце підспівує (ноти тут зайві)
неймовірне "кохаю!!!" для Нього - у сотню октав-
[i]..ти знайдеш
мої очі (твої вже)- в небесному сяйві,
ти відчуєш мене
у шовковому дотику трав...[/i]
У гірського мольфара навчилась Вона вигравати
Білих лілій піано і форте бордових гвоздик -
[i]... ти - моря у мені,
нездоланно високі Карпати...[/i]
(І насправді це ТИ найвправніший для Неї з музи́к!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626936
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Давай втечемо кудись,
Де нас ніхто не знайде.
Як усе було колись?
І до чого усе це йде?
Давай просто зникнемо,
І забудемо ким ми є.
Спочатку ми були порізно,
Як були такими і є.
Давай підемо кудись,
Туди де нікого не треба.
Пам'ятаєш як було колись?
Був поруч як моя потреба.
Давай втечемо туди,
Де буде колись наше «ми».
Давай станем одним,
Одним і врятованим «ми».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630468
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 22.12.2015
вони приходять до мене уві сні
говорять про початок весни
Голоси
вони в мені народжуються і вмирають в мені
Сни
вони завжди зі мною і я для них не нова
Слова
вони раптово з'являються і
так само раптово летять за обрії
Мрії
вони просять писати більше віршів і прози
Музи
я завжди плутаю їх
але коли життя припирає до стіни
рятують мене саме Вони
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630399
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Вуста і палець – примусовий жест
останнє «тсс» на видосі щербате.
Вуста і палець утворили хрест,
незмовчане одразу розпинати.
А як тебе умовчати, ну як
не вишептати вголос над водою?
Твоїх найпотаємніших ознак
торкаюся словами як рукою.
Два НЛО очей немов маяк,
в закутаних у біле чорних зимах.
Ім’ям твоїм не вимолитись як?
в оцих забутих богом пантомімах.
Де викосили ліс – там полігон,
та стебла вже вростають в полігони,
вуста і палець – це лише прокльон,
він тимчасовий, як і всі прокльони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629646
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Десь в лісочку круг озерця жили мавки, не тужили,
І щороку на Андрія во́ни со́бі ворожили.
Як зозуля часто кука - скоро вже прийде коханий,
А, як вітер дме поволі - буде той юнак прегарний.
Ходять мавки, все шукають собі свічок - ворожити,
Щоб дізнатися нарешті, коли мають заміж вийти.
Ось знайшли нарешті свічки і безмежно вони раді,
Вже ніщо їх ворожінню не постане на заваді.
Вийшли в поле, посідали у траві зеленоокій,
От щастить - немає снігу, не простудять свої боки.
Ворожили, ворожили, - а коханого не видко,
Виглядають в усі боки. Хтось іде. А звідки? Звідки?!
Що робити? Видом вабить. Закохається негайно.
Ох, невже ж то помилились, то лише єнот звичайний!
Так сиділи аж до рання, потім в нірку повернулись,
Ворожили, ворожили, а з коханим не зіткнулись.
А мораль оцій сатирі, чи ж лише звичайній байці:
Ворожи - не ворожи, не знайти кохання мавці.
Посеред собі подібних, кожен хай любов шукає,
І в майбутнє хай ніколи краще сам не заглядає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628225
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Буду довго тебе виглядати,
З неспокійних далеких країв.
На дорозі я буду стояти
І вдивлятись в густу заметіль.
Хочу бачить тебе: мить, хвилинку,
Відчувати тепло твоїх рук,
Та лягають холодні сніжинки,
Замітають дорогу навкруг.
Досить цій заметілі гуляти,
Невгамовним вітрам не густи,
Щоб могла я твій слід відшукати
І по сліду до тебе піти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627002
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2015
А час летить.І як би не хотілося
Життя не можна навпіл розділить.
Бо "до" і "після" визначається
В цю саму швидкоплинну мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626664
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 07.12.2015
[i]Губы – шепчут… Глаз – прикрылся…
Ушко чувствует – Мур-Мур…
И не где-нибудь… под крышей
Меж чердачных столб-структур?!
_______
В лунном царствии отелей…
В массе собственных вещей
(Средь бескрайности постелей
Превзойдённых ли доселе?)
Страсть пульсирует сильней!!! [/i]
07. 12. 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626800
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Змели любов шалені заметілі...
Себе у цій пороші не знайти!
Колись твої слова нестримно-білі
Моє життя забрали з чорноти.
І стукали вони у серці дивом,
Несли в щасливі дні Сварожих Кіл,
З'єднали нас у ціле (у щасливе!)-
Та раптом розділили знов навпі́л.
Заплакана (проте ще на узвишші),
Безсила від набридливих повчань,
Любов ледь-ледь жива в полоні тиші...
Відродиться весною ? - перестань!
Вже не для нас медові ночі весен,
Польоти двох у далечі́нь заграв.
Ти в чо́вен запросив, але без весел...
Любив мене? -Любив... та чи кохав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626682
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Вона обтяла шлях той – в нікуди.
Сто літ вагалась. Але день настав,
Коли лягло те рішення згори
У мозок, як лягають зорі в став.
Вона збудилась із хмільного сну
Й йому:
- Іди, ти доля не моя.
Виходив важко, в грудях ребра гнув.
Та щез, як в небі слід від журавля.
Нарешті вільна! Сум кудись пропав.
Промінчик сонця в душу ліг щеням.
Сховався вуж, що магію пускав.
І заспівало серце пташеням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626200
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 05.12.2015
Зима, пухнаста біла кішка,
Хвостом махнула і чомусь втекла,
Один лиш сніжний день – насмішка,
Довкілля почорніло від тепла…
Куди ж поділись сніговії?
Щодня мигичить у тумані дощ,
І сонце вранці сонно мріє,
Промінням хлюпає в калюжі площ…
Чи довго ще на сніг чекати?
Коли настане довгожданий час -
Зима-царівна білі шати
Одягне і здивує знову нас?
Якщо синички заспівають,
Постукають у вікна снігурі –
Це звістка, що на нас чекають
Засніжені, морозні, зимні дні…
Як звір завиє хуртовина,
Зима одягне білий кожушок,
І парасолькою з крижинок
Накриє річку, озеро й ставок…
Розчеше вітер хуртовині
волосся, туго сплетене в косу,
Пір'їнки сніжні, лебедині
Прикрасять пухом чарівну красу…
І затанцює в небі рясно
лапатий і казковий снігопад,
Зима, чарівна і прекрасна,
на вулицях влаштує променад…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626257
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 05.12.2015
Життя між нами ставить знов зага́ти...
(Любов для нас у списку заборон?!)
Не озлоблю́ся - (вмію вже прощати,
коли штовхають душу на бетон).
Затерті кадри із німої сцени...
Слова принишкли... тихо: ні-те-лень...
Мовчу і я. (Ти сонцем був для мене,
проміння віри висипа́в зі жмень.)
Дарма просити санкції на зустріч
Там, де свавілля дозвільни́х систем,
Де замість неба - стеля. Сонце - люстра...
А, може, ми це все переростем?
До напівщастя ближче напівкро́ку?
Розпорем шов непрохідних доріг?
Та... не пройти... бо мури зависокі,
І невила́зний, і слизький поріг!
Хто нас за душі так тримає міцно,
не відпускає? - будні? час? гуртом?
Без тебе світ - нудне, сліпе каліцтво,
(Сміюся-плачу) - никну від утом,
то знов німію, стиснута в лещата...
Але прощаю, стерши файли злоб...
Якби ще й серце вміло забувати,
То і душі так гірко не було б.
26.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624360
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 05.12.2015
* * *
И всё-таки была вначале мысль.
Мысль, без которой пустозвонно слово.
В ряд выстроились, выросли, сплелись
Из мысли – мироздания основы.
И Бог, что есть начало всех начал,
И мы – как продолженье продолжений,
И случай, хлёстко рубящий сплеча,
Всё – Мысли Созидающей теченье.
И это созиданье – есть Любовь,
Которая – хоть верьте, хоть не верьте –
Проступит сквозь страданья, кровь и боль
Сияющею формулой бессмертья.
Ноябрь 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626174
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 05.12.2015
Стихия воздуха бушует
И ветер гнёт осенний лес.
От жизни суетной бегу я,
Спешу в лесу вкусить чудес.
Здесь так свежо и первозданно.
Деревья крехчут на ветру.
И листьев пламенное танго
Взывает к кисти и перу.
Чтоб написать шальную осень,
Запечатлеть её красу.
Чтоб седину, как листья, сбросить
В осеннем сказочном лесу.
Октябрь 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623670
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 04.12.2015
Ти морем бігла, а воно
Й мене манило до пробігу
Та знаю – скулений у кригу
Я водномить піду на дно
Тому на березі стояв
Втрачав тебе на видноколі
Хто шле мені такої долі
Щоби і терпнув, і чекав ?
А може умисел тонкий
Збагнути смертному незмога
І біль в душі –це просто кригу
Вже трощить паросток гінкий ?
26.09.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610889
дата надходження 02.10.2015
дата закладки 04.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2015
Я віднині чужа. Я від тебе за тисячу миль,
(Бо втомилася тінню ходити по лезу безодні!)
Пізня осінь заплакала знову дощами безкриль.
Скоро грудень. А я не твоя. Не твоя відсьогодні.
Йшла слідами любові наосліп. Летіла за край!
У тенета привів заворожливий поклик мольфара.
Не мовчи - гіркотою всіх правд оповий! покарай!
Краще постріл - і все! ніж надовго відстрочена кара.
Одурманити ніжністю солодко міг лише ти...
Та хіба передбачиш оті непомірні надломи?
Не чекай на мій осуд! Словами мене зрешети!
Хай болить... Але знатиму я: одне одному - хто ми?
По краплині любов не висотуй із мене, не пий...
Я за тисячу миль, де ще видно сліди янголині.
Пізня осінь оплакує світ наш безмовно-пустий...
Завтра грудень. А я не твоя... не твоя вже віднині.
25.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624094
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 27.11.2015
Ковзнув ранок
Бродвеєм самотніх дерев,
Не спиняючи хід,
Вкрив дощем сум алеї.
З витинанок
ЛисткОвих прожилок вбере
Закодований світ
Почуттів епопея.
Доки шумом
Не ввійде у роздуми день,
Лабіринтом зітхань
Ходить осінь прозоро.
Час задумавсь,
Повільно по парку бреде...
Міжсезоння – як грань -
Ніжним смутком говорить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621855
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015
До тебе, до справжнього, знову біжу автострадою,
Бо час єзуїтства до болю! до жаху! набрид.
У подиху Вічності нас, непокорених, вгадую,
Читаючи залпом одвічний любові санскрит.
Життя - незбагненне, туманне, оманливе стрільбище!
Епоха безумства. І зброя в руках у нікчем...
По лезу ти ходиш. Тримайся, коханий! Мені би ще
В тобі розчинившись, відчути пронизливий щем.
До краю цей світ обіднів і пропах дешеви́зною...
Горять у несправжньому вогнищі фібри натхнень!
Прийду тихим сяйвом із неба, своїм тебе визнаю...
Розквітну зорею... Мене дочекайся лишень!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621893
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015
У тобі не фальшивила ніжність,
Коли світлом для мене лунала.
Наш тандем - надприродня суміжність,
Бо і неба для нас було мало.
Нешаблонні, натхненні, нестримні,
Невгамовні у пошуках істин...
Ми для буднів - як галли для Риму,
Каталонці в часи Реконкісти.
Заплелися у танці магічнім-
Рятувалися від самовтечі!
[i](...нам палали вогні новорічні,
я ховалась від болю за плечі -
за нескорені й сильні, за мужні... )[/i]
Від ходіння сліпого по колу
Відвернула рука твоя дружня...
А все інше - життя в протоколи
Хай запише, відправить в архіви -
(Не дослі́дять фено́мен учені).
Що ж поробиш, мій друже, - ТАКІ ми!
Що ж тут вдієш - такі ми шалені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621485
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Палає полум’ям в душі…
Кохання…
І знову рветься із грудей…
Зітхання…
Шепоче голос твій слова…
Бажання…
Та навпіл ріже мить…
Вагання…
Повторюєш ти знов і знов…
Питання…
У відповідь лише моє…
Мовчання…
А на порозі вже стоїть…
Прощання….
І супроводжує його…
Страждання…
Стіною міцною зросте
Чекання…
Підпорою її буде…
Благання…
Настане світла мить…
Світання…
Душевного й тілесного…
Згорання…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621798
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2015
Погрожуєш залишити? Залиш.
Ти мусиш знати:нас уже немає.
Лиш попіл почуттів золу вкрашає.
О, душенько, не плач. Переболиш...
Хотів лиш налякати? Налякав.
Скупа сльоза нікуди не котилась.
Вона вже болю справжнього напилась.
А ти моє кохання обікрав.
Погрожував залишити? Хіба
Не ти літав зі мною попід хмари?
Чи хтось чужий як ти лиш мною марив?
Та плачу... Плачу... Я ж така слаба...
В валізи вклала свій останній лист.
Не хочу, щоб душа твоя боліла.
Торкнутися так хочу твого тіла!
Лиш нитку рву розірваних намист.
Намистина закотиться кудись.
І як її ти будеш вігрібати-
Захочеш так мене поцілувати.
І прошепочеш:"Тільки повернись... "
Хотів лиш налякати. Я пішла.
Тільки назавжди й адрес не на карті...
Хіба оті погрози були варті
Так душу заморозить? Ніби з скла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621802
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Как были счастливы те дни,
когда с тобою мы одни
бродили летними ночами,
мерцали звезды за плечами
и Южный Буг нас звал к себе,
а я смотрел в глаза тебе
и видел неба глубину,
и я любил тебя одну,
и счастливы вдвоем мы были,
и по течению мы плыли,
и солнце нежно нас ласкало,
и сердце гулко так стучало,
когда под музыку кружились,
когда все спать давно ложились,
а мы расстаться не могли
и где-то на краю земли
заря младая занималась,
и ты мне нежно улыбалась,
тебя я крепко обнимал
и жадно жарко целовал,
я помню, ты тогда сказала:
«Вот с неба звездочка упала»,
но я задумать не успел,
чтоб сбылось все, чего хотел
и все ж мы будем снова вместе,
и знаю, будешь ты невестой,
и свадьба будет танцевать,
и «Горька!» будут нам кричать,
и будет все, как быть должно,
ведь быть нам вместе суждено.
15 – 16 августа 1981 г., Белгород-Днестровский
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621819
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2015
Маленька сектантка - повторюєш мантри, молишся,
Всі відстані в просторі ти балансуєш близькістю,
Слухаєш "гуру", мовчиш, медитуєш, "йожишся",
і вміст свого серця на стіл висипаєш з прикрістю.
А вміст твого серця смердить,як каналізація -
"Любіть нас брудненькими, чистими й так полюбимось"...
Сьогодні - метелики, завтра - тупа прострація.
Маленька сектантка, ми вічно з тобою чубимось.
Кидаєшся в крайнощі (це якщо зовсім коротко) -
Вгамовуй хоч іноді дикі синдроми лірики!
Маленька сектантко, як же тобі не соромно?
Уміст твого серця - мовчати.чекати.вірити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621350
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2015
Ти відчуваєш оцю осінь, що між нами
Лягла пожухлими листками на асфальт,
Дощенту вигоріла травами-свічками,
Ячить в некрологах усіх газетних шпальт?
Ти відчуваєш її пріло-мертвий запах,
Її ціанисто-підступний дикий смак,
Письмо – у помилках дурних і милих ляпах,
Оскал зубів, немов у зірваних собак?
Ти розумієш, що ця осінь в епілозі
Роману того, що друкованим не був?
І нічогісінько змінити я не в змозі.
Збагнула врешті це, збагнула! Ти відчув?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621242
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015
промениться твоя динаміка,
завороженість рухів звична,
сонце пише по тіла кераміці,
і так твориться наша містичність
і ми глибшаєм з кожним видихом
западаючи в передніжності
ми знаходимо з себе виходи
і повернемось зовсім іншими
одне одним одухомянені
світложивлені, теплозцілені,
затуливши собою рани,
ми зачнемо урешті цілісність
запалаєм новими тонами
попід лагідним зором Лелі,
ласку сіючи анемонову,
на ранковій леваді постелі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621287
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2015
Стрілись якось у кафе
Вовчик та Микола –
Вже обидва під шафе,
Почали розмову.
- Маєш жінку?
- Є така! Кругла, наче куля.
- В мене теж, ще й два синка.
- І в мене ж синуля.
- Ну, то вип’єм за дружин,
Щоби нас любили.
Вони варті кращих вин!
Щоб нам довго жили!
Пили, та усе по сто –
За жінок, за діток,
За військових, що в АТО,
І за заробіток.
Вийшли – нічка надворі,
Крутяться дороги.
Полягали у траві.
Здерли вгору ноги.
Вові кинув друг слівце:
- Що бищить там в колі?
- Звідки маю знати це?
Я ж не мєсний, Колю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610911
дата надходження 02.10.2015
дата закладки 09.11.2015
Я думав, що боровся за життя.
На гору щастя дертись намагався.
Ішов крізь терни, бурі і сміття.
Від злого вітру, як дубець ламався.
Мене хвороби били батогом,
Смоктали соки і у ліжко клали.
Я їв скоринку за пустим столом.
Мій заробіток ціни відбирали.
А я вставав і знову йшов у бій
З самим собою, з долею, з суспільством,
І опинявся в ямі борговій.
Займався я своїм повільним вбивством.
У відчаї я плакав як дитя,
А інколи хотів себе роздерти…
Я думав, що боровся за життя,
Але насправді, бивсь зі страхом вмерти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619139
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 09.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2015
По небу рассыпаны перья цветные,
Их сбросила дивная райская птица.
Неоновым шоу барашки речные
Глаза ослепляют. Светило садится.
Подёрнулся дымкою запад, как пеной,
Стеклянный туман заискрился в лощине.
Но месяц восходит над копнами сена,
Скользит по колючим извилистым спинам.
Клинок журавлиный куда-то уходит,
Скрываясь за синим холмом, за лесами.
Растаяло лето... осенние воды
Укутали землю янтарными снами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619619
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015
А в чому щастя?
В першому коханні.
В тремтливому,
непевному зізнанні
В дитячій щирості,
усмішці, в теплім слові
В відвертій і палкій
між двох розмові.
В гарячім чаї
в тихий зимній ранок
І в ніжнім поцілунку
наостанок,
У здатності
кохати і творити
Радіти миттям й просто,
просто жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619650
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015
Захмеліла душа і думок ошалілий курсив,
Інтермеццо на двох - споконвічні любові клейноди.
Хтось назвав мене мрією. Лагідно в сни запросив.
(Я б у них уввійшла й не питаючи дозволу-згоди).
Зацілую небрите обличчя пір'їнами губ,
Океани медів розіллю, мов дочка Посейдона.
Ти так довго чекав! На порозі не стій - приголуб! -
Розірвемо нара́з остогидлі до болю кордони.
Неземне почуття недосліджених досі сортів
Зародилось, як біла троянда в шаленій крамолі.
Ти мене у життя через всі лабіринти провів...
(Аби бути удвох не просили ліцензії в долі.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616218
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 07.11.2015
Напівбожевільна жінка –
не знана ніким поетеса –
на крихітному балконі
вирощує власний світ.
Щоночі ,немов чаклунка,
до себе сама шепоче
і висіває в горщик
відбірне насіння слів.
А потім,як скочить ранок
чи пройде спроквола тиждень,
збере в козубню блокнота
химеристі квіти строф,
що вишукано сплелися
в живий букет незрівнянний.
…Збирає - то ж,певне,збірка
колись-то побачить світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619102
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2015
Любимый мой... Волшебным словом - имя,
твоё, конечно, открывает мне
вот этот день, прекрасный и... любимый,
и... впереди таких же много дней,
и целые года, в которых... небо,
и шум волны, и листьев карнавал,
и... в каждом вдохе - этот миг волшебный,
в котором... кругом просто голова
от имени... От нежности... От утра...
Любимый мой, хороший мой, тебе
спасибо! Повторяет поминутно
и сердце, и мой каждый новый день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618035
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 03.11.2015
На волю, де листя спадають монети,
На волю, де сонце розірве тенета
І хмар, і вагання, безсонних ночей.
На волю, на волю - до світла очей!
На волю де грає лисиця – хитрунка,
Де осінь частує калиновим трунком,
Ні гадки про завтра, не шкода вчора,
Надія незламна, а віра жива!
На волю і верхи крізь ліс заборони,
Не треба ні скарбу, ані корони.
Десь в гущі - хатинка убога й мала,
Та щедра на затишок, повна тепла.
Налий мені чаю, стрічай мене рано.
І нам на коліна своє укривало
Постеле листопад, укриє плащем,
А небо напоїть солодким дощем.
Хай спокій муркоче рудим кошенятком,
І вогник танцює на стінах, горнятках,
Гаптує любов візерунки складні:
Минають так ночі і всі наші дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618037
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 03.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2015
Всі ми розділені навпіл
Меридіаном душі.
Все,що навколо-попіл.
В середині нас- спориші.
Живемо між двох світів:
Загальнолюдським і власним.
У кожному із життів
Почуваємося нещасними.
Почуття починають че́рствіти,
Будуємо любовні трикутники.
Кожен виношує свої всесвіти,
Кожен запускає свої супутники.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617679
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
чернетки дощу закалюжені сірі асфальти
стократ переписаний осінню кавер на сум
поезія сходить на жовті таблоїдні шпальти
нарешті на неї читацький чекатиме бум
у роті гірчить металеве угноєння степу
бо Аннушка там розлила не олію а ртуть
в собор западає і тулиться вимокле небо
бо рибу небесну снаряди і глушать і рвуть
захристуй над серцем усупереч глянцевій моді
чи винесе нас проти течії примха століть
на берег забутий, де слід ще не стерся Господній
де досі з незірваним яблуком хилиться віть
17.10.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616998
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 01.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2015
Благенький Вірш давився рафінадом
і не зважав на карієсний зуб.
Вчорашній слід бузкової помади
відтворював на шиї контур губ
якоїсь переперченої Музи,
забутої на клітці сходовій...
Невдало імітуючи Карузо
Благенький Вірш співав мені:Раді-і-ій!
я тут, Мала! Мене ж бо на Парнасі
упізнає й цінує кожен пес!
Я не якийсь Грицько або Тарасій,
я - Дактиль Амфібрахій Анапест!
І бовтав рими злякані у склянці,
що намагались вилізти й втекти.
Був аркуш в комі, стіл - у екзальтації...
В нічному парку нявкали коти.
Дуби скидали жолуді у лісі,
Благенький Вірш ридав, сміявся, пив...
Як раптом о четвертій сорок вісім
хтось впевнено у двері подзвонив.
І Пані у заквітчанім картузі
сказала строго з-під фальшивих вій:
- Зламався ліфт... Собача ніч! Я - Муза.
Ти все... того? Римуєш? В тебе - мій?
І упіймавши Дактиля за крила
( хоч той пручався, борсався й шипів )
благально на порозі попросила:
-Ти СПИ вночі... Здоров"я, знаєш, сила!
Ну не складай ні ВІршів, ні вірШІВ!
Займався день. Трамвай дзеленькав звично.
Злітали в небо срібні літаки.
І сипалися - так не поетично -
в майбутній борщ натерті буряки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616143
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
[i]Паралелі облич -
як відлуння у плесі свічад...
Чи знайомі з тобою ми,
дівчино, чимось засмучена?
Відчуваю про що
сині очі тужливо мовчать...
Нам обом, певно, долю примхливу
доне́схочу вручено..
Не тримай на душі,
моя подруго,каменя зла...
Так буває:
без суду!
без слідства!
без права!
без вибору!
Блекотою печалі дорога
твоя поросла.
Ти дбайливо бур"ян
(аби сонце побачити)
вибери.
Паралелі сердець у люстерку -
знайомі світи,
Що поєднані в ціле
думками,
надіями,
згадками.
Я така ще така наївна,
сліпа ще така, як і ти.
Вірю: прикрі кінці́
врешті стануть
новими початками.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613966
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Движение наше –
есть замкнутый круг.
Отчаянье –
самый смертельный недуг.
Вот лирика
грустного мира -
от всех куполов
до сортиров.
И все же
возможно движенье вперед,
пока не заплакал
арктический лед.
Нужны только
вера и воля.
И - поле.
Широкое поле…
январь 2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614213
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Співає серце
Як тебе побачить
І завмирає -
Як тебе нема
І геть усе
Воно тобі пробачить
Якщо його своїм ти обійма
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602714
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 26.10.2015
Gdy spotkałem ją od razu poleciałem,
Bo taką kobietę zawsze chciałem.
By były czułe rączki i szykowny biust,
Gotowy byłem ja pić sok z jej ust.
Rozdmuchiwał włosy wiatr, które po ramiona,
Znanym wszystkim gestem wołałem ją rodzoną.
W szmaragdowych oczach od razu utonąłem,
Niby to ktoś wrócił mi młodość moją znowu.
I jednym ruchem ręki ja ją obejmowałem,
Tak, niby w słodkiej baśnie udział brałem.
Wśliznęły moje ręki powoli między bioder,
I raptem ją na ręki tak ostrożnie ja biorę.
Z pod odnóż raptem ziemia znikła,
Uczucia te już podołały mnie.
Zanurzę z głową w miłość wielką,
Gdy ze mną ty, nie trzeba więcej nikt.
I w niebie tylko klucz żurawiów leci,
Kto powiedział, że miłość bywa tylko raz?
I wiosną słońce bawi się i znowu świeci,
I miłość znów się patrzy w moją twarz.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612449
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Родненький мой, с самым добрым-волшебным-пушистым!
Сладко-тягучим, осенне-умытым таким...
что невозможно не думать о глянцевых листьях,
что не писать невозможно вот эти стихи...
Лишь о тебе! И о том, как все-все хризантемы
осени дарят оттенки... добра и тепла,
на лепестках замирает - мне кажется - время,
время делить эту жизнь... каждый миг - пополам.
Хочешь полчашки малиново-мятного чая?
Или... ромашку тебе заварю... на двоих.
Вот мои руки, любимый - тебя обнимаю...
Чувствуя в утра пушистости руки твои...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616105
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2015
Goodbye my lover,
Already I leave.
Your game is over,
You cannot feel.
Goodbye my heart,
And my love and soul.
I love you, but
I want be alone.
Along of feels,
I feel the pain.
And all my tears,
Of October rain.
You forgot me? No.
And you love me? Yes.
I already know,
That, my heart is glass...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615825
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2015
Троянду кинули за грати,
Бо захотіли катувати,
Пелюстки ніжні обривати
Та інші квіти залякати.
Троянді гірко і болить,
Не знає як їй далі жить.
Лютує ворог аж тремтить,
Готує помсту кожну мить.
Пелюсток рве барвистий цвіт,
Брехня лунає на весь світ,
Ногами топче ніжний квіт
І – ні до чого йому світ.
Ще забоїшся колючок,
Як квіти виплетуть вінок
І підуть дружно у танок,
Тоді буде тобі урок!
Настане день,загляне сонце
В тюремне замкнене віконце,
Воскресне серце, вмите кров’ю,
Усе наповниться любов’ю,
Всміхнуться зорі, стихне вітер,
Все оживе, розквітнуть квіти
І оживе троянда радо -
Тендітна королева саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609401
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 25.10.2015
Клуб наш мені вже і мариться й сниться,
Хоч я нікого не знаю в обличчя,
Майже усіх відчуваю душею,
Тут я себе почуваю своєю.
Можна тут з кимось своїм поділитись,
Можна нового в майстерних навчитись,
Хочу читати і хочу писати,
Відгуки авторам всім надсилати,
В серце вселити надію комусь,
Словом хорошим я не поскуплюсь.
І не скажу, що не так я нікому:
Автору краще за мене відомо,
Може, сама щось писала не так:
Я прислухаюсь до слушних порад.
Віршів хороших і слів водночас
Я ще ніколи не чула до Вас.
Острів поезій – це острів поетів
В морі безмежному – у інтернеті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612640
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 25.10.2015
[i]Ця осінь – зітре мене та перепише, набіло,
Знов зафарбує золотом, мій дивний сум.
Спогади біжать акордами пам’яті і тілу,
Та пронзають, неначе електричний струм.
Ця осінь із тобою – тримає мене, в напрузі,
До спазмів, до болю мого, серцебиття.
Я знову бігтиму по зустрічній, тоненькій смузі,
В цю осінь – розпочалося моє життя.
Ця осінь – мені повторює та тлумачить в соте,
Вже до болю знайомі і знанні слова.
Вкотре сьогодні вона вбралась, в багряне та жовте,
І знову обіцяє – незнанні дива…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615903
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Повноводими ріками ллється кохання у ніч,
Тонкострунно для тебе бринітиму (тисяча лір - я).
Ми, узявшись за руки, здолаємо страх протиріч
І дійдемо з утрачених днів у палке надвечір'я.
Не сумуй, наша осене спільна, малюй золотим!
В тебе море відтінків - оздоблюй думки невгомонні.
Треба мало, коханий, для щастя: відчути, що ти
Вчиш губами своїми стежини моєї долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613825
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Вырастает цветок из земли.
Выживает в лихую погоду,
Распрямляясь в грязи и в пыли,
Чтоб бутон свой раскрыть небосводу.
Чтобы дерзко и ярко цвести,
Притянув к себе взгляды прохожих.
И в себе чтобы что-то нести,
Привнося просветление в рожи.
Октябрь 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615923
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Так багато в очах остогидлої втоми і смутку...
За собою біжу по проспекту... (напевно... дарма).
Прозаїчні узори карбують замерзлі маршрутки...
Заблукала у прерії міста, мов давній сармат.
Зачудовані пари, куди ж ви, куди - на червоне?!
Таж попереду щастя, і мрії, і зустрічей тьма!
Розмальовують чорними перами небо ворони,
У небесну лагуну злетіти хотіла б сама!
Закликає всіх вивіска в стіни старої кав'ярні,
Не одного сонька у ній кавовий дух розбудив.
Я у мурах камінних шукаю любові намарно:
Тут немає тебе - головного з невизнаних див!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614699
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Замрячені ринви, маркітні шпалери,
вже тисячу років тут хвої нема.
Чому ж мою пам`ять неначе химера
скривавлена глиця в обіймах трима ?
Той пра́ліс шумливий, епоха чернеча,-
в душі - як янтарному згустку смоли.
Постукай, кохана, у душу надвечір,
у хвою тебе загорну, як колись.
Волосся - розкошлане, пальці –закличні,
утому знімають горбатих століть.
Біснується місто – бо сосни готичні
у третьому оці нескорено мрять
Даремно в вікно кажаном б`ється лихо
і буднем безсилим зривається вниз.
Ця ніч – химородна. Ця ніч - як епоха.
Над нашою постіллю молиться ліс
06.10.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613318
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Мамочка, прости за седину,
За слезы все, за каждую морщинку.
Ты знай, что я тебя люблю,
Хоть и бываю часто льдинкой…
За жизнь тебе спасибо, дорогая,
За каждый вдох свой я благодарю!
Ты у меня одна такая,
И лучше я уж точно не найду.
Пускай я вредная, не слушаю тебя,
Пускай капризничаю часто,
Но все же, мамочка моя,
Люблю тебя, люблю за твою ласку…
Люблю за то, что терпишь ты
Мои капризы, выбрыки, обиды…
За каждую минуту теплоты…
Люблю за то, что просто есть ты.
(05.12.2012г.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615924
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Одягла берізка
Сукню золотисту,
Юний дуб шаріється багрянцем,
Сипле осінь щедро
Ніжним падолистом
І кружляє вихористим танцем.
Крилами змахнуло
Стоголосе літо,
Узяло у вирій теплі грози,
Хризантеми терпким,
Сніжно-білим цвітом
Зустрічають завтрашні морози.
Туман гаєм бродить,
Стелиться полями,
Полонив зажурену тополю,
Сонячна берізка
Золотим листочком
Тихо зігріває мою долю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615863
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
немов би висока вода всіх оплаканих днів
наринула осінь – гербарієм віршів опалих
я чув про цю повінь з легенд і підглянутих снів
здіймалася вже віковим неприкаяним жалом
неначе бинти розмотались алеї ведуть
із повени в повінь алеї перони вокзали
і мох на камінні на північ і може біду
із повени в повінь це доля невдах і зухвалих
хтось спогади палить як листя – клубочиться дим
так дражниться осінь яка ще ніколи нікого
забутися прагну десь поміж непроханих рим
бо як повелося до рими ведуть всі дороги
та погляд спиняє мене за пів кроку від зим
де постать жіноча прослала нічліг за пів кроку
чи ранком [i]згадаю усе[/i] як знамення крізь дим:
і нас і хитливий ковчег і цю воду високу
11.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613576
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Усміхнена.
А сніг падає
На мою душу,
голу,
бідну,
і… змучену.
Й десь там далеко,
на самому дні
Горить любов.
Бо ж то вона!
Прекрасна,
щира,
незмінна,
горда,
не приручена ніким,
Крім нього.
Він скував її,
посадив на ланцюг
І вона зрозуміла,
що то він її володар,
і що то йому
вона
служити буде.
Йому єдиному.
Так! То моя любов!
Та не вона сказала йому
«буду з тобою,
віритиму тобі,
мріятиму з тобою».
А я ж бо повірила
і віддала її йому.
Натомість щось таке тепле маю,
що гріє.
Мабуть, то його руки
щирим почуттям
Торкнулись моїх бентежних пальців
І залишили
глибокий,
теплий слід
в моєму серці.
І як не прикро, що сніг
все пада,
холодить.
Та мені тепло.
Хоч і любов свою я залишила
у нього.
Усміхнена.
© Жанна Білавич, 13.12.2005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615877
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Який ти рідний і який чужий.
Який близький, який далекий.
В обіймах нам не треба слів,
В словах не треба зайвих жестів.
Я знала це.Я знала завжди.
Коли по венах ендорфіни,
Коли пульсує серце в скронях.
Коли мурахами по шкірі,
Коли сльозами на долонях
Любов залишила сліди.
Під важким гуркотом коліс,
Холодною глухою ніччю,
Між нами розірвалась стрічка,
Й болюче образ твій розтікся,
Як віск зі свічки,
По обличчю
Краплинами гарячих сліз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615896
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
[img]http://s017.radikal.ru/i405/1510/a5/370c9b997ee2.jpg[/img]
В гербі геральдичнім тієї епохи
Троянда і шип –нерозлучний тандем
У танець містичний під гру скоморохів
Пускалися ми в світлі зорь-діадем
Ми там розминулись на крок…і відтоді
Я криками рву павутину століть
Та вік слизькодухий тримає на споді
Гойда як осінню оголену віть
Вуста б притулити до неба склепіння
Окрадені без поцілунків твоїх
Це небо - занизько, як гріхопадіння
А ти є висока, як праведний гріх
Розвішана спідня білизна на вітах –
Віват, постмодерне безумство гірлянд!
Конають епохи в прокрустових ложах
Не спиться й мені : на шипах від троянд
14.10.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614493
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 25.10.2015