Тетяна Купрій - Кримчук: Вибране

Евгений Познанский

МОЛИТВА

В  скорлупе  суеты  и  тревог,  покрывающих  душу,
Точно  птенчик  в  яйце  шевельнулась  молитва  опять.
Пусть    молитвы      порыв  скорлупу  эту  просто  разрушит,
Сам  птенец  разбивает  яйцо,  чтобы  свет  увидать.

Пусть  тверда  скорлупа,  ведь  она  наростала  тут  годы,
Но  молитва  жила  и  шептала  всегда  о  своём,
Ты  пойми,  суета,  для  тебя  это    время  ухода,
Снова  вера  ударила  ангельським  белым  крылом.

Разлетайтесь  скорлупки,  вы  слишком  суровы  и  серы,
Вы    реальны,  тверды,  но  молитва,  как  птица  легка.
Пусть  душа    с  ней  летит  точно  воздух  вдыхая  лишь  Веру,
Вера  воздух  для  нашей  души  навсегда,  на  века!    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727231
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 24.07.2017


Евгений Познанский

ПСАЛОМ 90

Псалом  Давида
Счастлив,  счастлив  живущий  под  кровом  Творца,
Ведь  могущество    Бога  не  знает  конца,
Говорит  он:  «На  Господа  я  уповаю»
И  от  вражьих  сетей  его  Бог  избавляет.
И  от  язвы    жестокой  он  Богом  спасён.
В  безопасности    ты  у  Творца  под  крылом.
И  ограда  твоя  и  надежнейший  щит
Это  истина  Божья,  тебя  Он  хранит.
И  полдневный  недуг  и  ночная  зараза,
Все  тебя  обойдут,  ни  коснувшись,  ни  разу.
Ночи  ужасы  все  не  пугают  тебя
Ни  стрела  что  летит,  смерть  неся,  среди  дня.
И  пусть  тысячи  рядом  с  тобою  падут,
Но  тебя    эти  ужасы  все  обойдут;
Ты  увидишь  постигшую  грешников  кару,
Но  тебя  защитит  Бог  от  всяких  ударов.
Ибо  Бога  защитой  своей  ты  избрал,
«Бог  надежда  моя»  так  ты  твёрдо  сказал.
Не  случится  с  тобой    ни  малейшего  зла,
И  зараза  жилище  твоё  обошла.
Ибо  всюду,  везде    среди  дальних  дорог
Охранять  повелит  тебя  Ангелам  Бог.
Чтобы  ты  не  споткнулся,  не  пал  в  бездорожье
На  руках  понесут  тебя  Ангелы  Божьи.,
И  растопчешь    легко  ты  ногою  твоей
Самых  страшных  тебе  угрожающих  змей.
Если  будешь  ты  с  Богом,  всегда  неуклонно,
Всех  врагов  победишь,  льва  сразишь  и  дракона.
Так  Господь  говорит:  «Я  всегда  буду  с  ним
Будет  мною  всегда  он,    и  всюду  храним.
Он  меня  полюбил,  знает  имя  моё
И  всегда  я  услышу,  когда  он  зовёт
Не  оставлю  и  даже    в  тяжёлой  печали
Но  избавлю  его,  чтоб  его  прославляли,
Долго  будет  он  жить,  счёт  теряя  годам,
И  ему  я  спасение  вечное  дам».

К  сожалению,  это  стихотворение  нельзя  назвать  дословным  переводом    давидова  псалма.  Скорее  это  стихотворное  переложение,  поэтому  я  не  претендую  на  имя  переводчика.      Но  я  был  так  восхищен,  прочитав  этот  Псалом  полностью,  что    строки  сами  начали  складываться.      Как  известно  стихотворные  переводы  Псалмов  были  у  многих  прекрасных  поэтов  прошлого  От  Тараса  Шевченко  и  Гавриила  Державина  и  до  наших  дней.  Сравнительно  недавно,  этою  зимой,    прекрасный  перевод  Псалма  90  на  украинский  язык  был  выполнен  нашей  очаровательной  коллегой  Любовью  Вакуленко.  Ни  с  великими  ни  с  коллегами  я  не  равняюсь.  Я  просто  хотел  прославить  Бога  и  передать  свое  восхищение  библейским  текстом,  который  в  наше  время  может  прочесть  каждый.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733742
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 24.06.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ВСІХ ЗАСТУПНИЦЯ СВЯТА

Не  пустили  Тебе  в  хату,
Лиш  яскиню  відвели,--
А  Ти  нині  найдобріша
До  знедолених  землі.

Не  приймали  лихі  люди,
Гнали  із  двора  у  двір...
Ти  ж  вертаєш  від  облуди,
Самості    і  всіх  зневір.

А  Ти  нині,  Діво  Чиста,--
Всіх  Заступниця  свята,
Добра,щедра,  промениста,-
Матір  нашого  Христа.

Тебе  люди  відсилали
Як  незручність  чи  біду,-
Ти  за  них  благаєш  Сина,
Йдеш  по  їхньому  сліду

Днесь  Тобі,  Царице  Неба,
Ми  любов  несем  у  дар.
В  ніч,  коли  прийшов  для  світу--
 Землі  й  Неба  Володар.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711172
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Надія Карплюк-Залєсова

НА ЗАСНІЖЕНИХ ПРОСТОРАХ…

На  засніжених  просторах  мого  краю...
Земле  мила,  як  тебе  кохаю  !
Вервечкою  свят  Різдвяних  днини
Відлетіли  в  танцях  хуртовини...

Хуртовин,  завій,  вітрів,  морозів,
Із  намиста-шубок  верболозів,
З  мармуру  -  кришталю  над  ставками,
Парубки  й  дівчата  з  колядками.

Ще  засієм  щедро  на  врожаї,
Щоб  родило  хлібом  в  моїм  краї...
У  щедрівці  обізветься  Щедрий  вечір,
Свят  мішок  завдасть  собі  на  плечі.

Там...  скресатиме  по-трішки  срібна  крига,
І  зима  -  поволі,  ледве  клига...
Ген  посунеться...  на  північ,  у  вітрах...
Знов  весна  народиться  в  бруньках...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711372
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Евгений Познанский

УНИЧТОЖЕНЫМ СТИХАМ

Вы  отвергнуты  собственным  автором,
Вы  не  узнаны  миром  людей,
Погребенные  в  хламе  и  мусоре,
Иль  сожженные  в  жаре  печей.

И,  как  правило,  это  заслужено,
В  вас  ошибок  –  нельзя  сосчитать.
Вы  всего  лишь  таланта  растущего
Двоек  полный  дневник  иль  тетрадь.

Только  все  же  помимо  патетики,
И  шаблонов,  и  злой  чепухи,
Есть  в  вас  то,  что  поэзией  делает,
Даже  жалкие  полустихи.

Это  радость,  и  ярость,  и  нежность,
Все,  чем  полон  тогда  был  поэт,
Когда  он  сам  –  живая  мятежность,
Вас  пытался  послать  в  этот  свет.

Просто  сил  не  хватило  и  навыков,
Довести  вас  путем  до  конца.
Просто  вы  –  неудачные  дети
Своего  стихотворца-отца.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637576
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 11.01.2017


Евгений Познанский

ЗАПОРОЖЕЦ

Эх,  какая  волна,  налетает  горой,
Ветер  силу  набрал  понемногу,
Но  хоть  "чайку"  мою  и  накрыл  он  волной
Никого  не  снесло,  слава  Богу!

Может  турок  готовит  уже  колья  нам,
Нелегко  победить  их  галеру,
Да  за  тем  и  пошли    казаки  по  морям:  
защитить  Православную  веру.

Наказать  бусурмана,  чтоб  к  нам  не  ходил,
И  не  слал  на  нас  крымского  хана,
Старец  в  Лавре  мне  маслом  Святым  заживил
От  похода  минувшего  рану.

Кто-то  в  мыслях    добычу  считает...  притих...    
Предвкушает  пиастры,  цехины,
А  я    знаю  давно  из  походов  таких  
Не  приходит  назад  половина.

Может,  голову  скоро  я  сам  положу,
Но  коль  сабли  последним    ударом
Одного,  хотя  б,      турка    а  в  пекло  пошлю  -
Значит  -    вышел  в  поход  я  недаром.

Говорят,  что    донцы  тоже  в  море  идут,
Не  сдержали  их  башни  Азова,
Слава  Богу,  так  значит  поганых  громить
Как  отцы  будем  вместе  мы,  снова*.

И  никто,  никогда    уходя    на  моря
Возвратится  ль  обратно  –  не  ведал,
Но  за  веру  Христову  умру  пусть  и  я,
Это  тоже  ведь  будет  победа.

Я    не  знаю,  когда  он  придёт  –    смертный  час,
Потому  я  такой  и  веселый.
Не  оставь,  Пресвятая  Владычица  нас.
Не  оставь  нас,  Святитель  Никола!
2016.

*Имеются  ввиду  совместные  походы  запорожцев  и  донских  казаков  против  Османской  империи.      Особо  известна    оборона  отбитого  у  турок  Азова,    в    котором  казацкий  гарнизон  успешно  выдержал  осаду  против  огромной    турецко-татарской  орды.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689666
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 11.01.2017


Ліна Біла

МУШЛЯ

От  якби  колись  мої  накивали  п`яти
й  поміж  виступів  кутів  не  шукати  п`ятий.
Не  просити  про  любов!  Затуляти  вуха
і  зробити  так,  як  всі  (хто  тебе  не  слухав).

От  якби  я  мала  змогу  жити  біля  моря,
я  б  втопила  там  усі  свої  сльози-солі.
Я  б  сховала  увесь  світ  у  маленькій  мушлі!
Стали  б  в  мене  кораблями  знівечині  душі!

Я  б  навчила  їх  пірнати  в  бурі  альбатросом,
шлях  до  істини,  щоб  їм  прокладали  грози.
І  коли  б  нарешті  зник  Бермудський  трикутник  -  
скільки  можна  кораблів  в  гавань  повернути!

Я  б  проклала  скрізь  мости  -  на  воді  й  на  суші.
Не  Земля  оце  була  б  -  а  планета  Мушля!
Насаджу  на  цій  планеті  білі  едельвейси!
Можна  все  зробити,  люди,  з  мрією  у  серці!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652119
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 23.12.2016


Ліна Біла

З мене, мамо, росте трава

З  мене,  мамо,  росте  трава...

З  мене,  мамо,  росте  трава
і  гойдаються  вранішні  роси.
І  йде  обертом  голова  -
повертає  Земля  на  осінь.

По  мені  ходить  тільки  дощ
і  коли-не-коли  ворона
закричить  навіжено,  бо  ж
коло  мене  когось  хоронять.

Здичавіло  мені  вночі,
бо  шугає  нестримний  вітер
і  скрегоче  старий  горіх,
пересушений  від  літа.

А  ще  боляче,  мам,  мені,
коли  хтось  обтирає  ноги.
Я  ж  не  просто  малий  спориш,
що  росте  біля  дороги...

Я  буваю  таким  м'яким.
Навесні.  Особливо,  в  свята.
Розцвітають  в  мені  голубі
малюки,  мам,  крокусята.

І  буває,  що  горобці
перешіптують  мої  рани,
виполощують  в  молоці,
коли  стеляться  тумани.

Я  так  хочу,  щоб  ти  прийшла
і  сльозою  мене  зігріла...
Поросла  по  мені  трава.
Поросла  по  мені  могила...

aвтор:  Ліна  Біла

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615176
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 18.11.2016


Ліна Біла

МУШЛЯ

От  якби  колись  мої  накивали  п`яти
й  поміж  виступів  кутів  не  шукати  п`ятий.
Не  просити  про  любов!  Затуляти  вуха
і  зробити  так,  як  всі  (хто  тебе  не  слухав).

От  якби  я  мала  змогу  жити  біля  моря,
я  б  втопила  там  усі  свої  сльози-солі.
Я  б  сховала  увесь  світ  у  маленькій  мушлі!
Стали  б  в  мене  кораблями  знівечині  душі!

Я  б  навчила  їх  пірнати  в  бурі  альбатросом,
шлях  до  істини,  щоб  їм  прокладали  грози.
І  коли  б  нарешті  зник  Бермудський  трикутник  -  
скільки  можна  кораблів  в  гавань  повернути!

Я  б  проклала  скрізь  мости  -  на  воді  й  на  суші.
Не  Земля  оце  була  б  -  а  планета  Мушля!
Насаджу  на  цій  планеті  білі  едельвейси!
Можна  все  зробити,  люди,  з  мрією  у  серці!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652119
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 18.11.2016


Аяз Амир-ша

И первый гром…

И  первый  гром  и  дождь  ночной
Среди  апреля,
И  абрикос  зацвел  хмельной
В  конце  недели.  

Все  так-же  точно  как  в  кино,
Все  повторилось,
Но  это  было  так  давно
И  часто  снилось.

Как  песню  ветер  пел  свою
Вишни  качались  
А  мы  в  беседке,как  в  раю
Всё  целовались.

Дорога  жизни-не  пряма
Есть  повороты
И  перекрестков  кутерьма-
Судьбы  работа.

Мы  разошлись,всего  на  миг
И  доигрались.
Ну  где-же  ты,о  mon  ami,
Мы  потерялись.

Беседка  старая  в  саду
Вся  покосилась,
Но  только  где  тебя  найду
Скажи  на  милость.

Красивых  много  на  пути
Искать  несложно,
Но  вот  такую-же  найти
Мне  невозможно.

Как  больно.Сколько  не  зови-
Ответа  нет.
О  C’est  la  vie-нашей  любви
Простой  сюжет.


16,04,2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575638
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 15.11.2016


Евгений Познанский

СОЧЕЛЬНИК

А  в  сочельник  ударил  мороз,
А  в  сочельник  зоря,  как  малина,
Точно  в  сказку  нас  Бог  перенес,
Только  там  есть  такие  картины.

А  в  сочельник  доволен  народ,
Не  увидишь  на  лицах  досады.
Старичок  несет  бережно  мед,
Ведь  кутью  наварить  еще  надо.

Как  нарочно,  для  первой  звезды,
Небо  стало  таким  безмятежным.
Ангел  Божий,  да  это  ведь  ты
Протирал  его  облаком  снежным.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627997
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 15.11.2016


Евгений Познанский

ИГУМЕНЬЯ

Действующие    лица:  

ИГУМЕНЬЯ.
КОМАНДИР.
МОНАХИНЯ.
ШОФЁР.
НЕМЕЦКИЙ  ОФИЦЕР.
Действие  происходит    в  православном  женском  монастыре  на  Украине  в  1941  году.
 

ШОФЕР

Товарищ  матушка,  и  сам  не  рад,  поверьте,
Но  раненых  как  в  госпиталь  везти  нам?
Ведь  все  дороги  немцы  перекрыли,
Сам  госпиталь,  и  тот  у  них  в  руках.
Оставь  им  раненых  –  добить  не  постыдятся.
Одна  надежда  –  ваш  то  монастырь.
Укройте  у  себя  их  хоть  на  время!

ИГУМЕНЬЯ
А  сколько  воинов?

ШОФЁР  
Пятнадцать  человек.

МОНАХИНЯ
Ох,  матушка,  в  обители  мужчины,
Соблазн  такой  выходит  для  девчат.

ИГУМЕНЬЯ
Не  больше  ли  любых  иных  грехов
Оставить  раненных  врагу  на  растерзанье?
К  тому  же  разве  раненный  мужчина?
                                               (Шоферу)
Мы  примем  раненных  и  вас  укроем  тоже,
Но  оставлять  машину  тут  нельзя.

ШОФЁР
Да,  дело  ясное.  Машину  мы  отгоним,
Разгрузим  хлопцев,  и  в  болото  «ЗИС».

ИГУМЕНЬЯ
Три  кельи  для  солдатиков  очистим,
Хоть  тесно,  но  поместятся  в  них  все.
Больных  досматривать  по  очереди  будем,
Господь  решил  послать  нам  этот  труд.

ШОФЁР
Спасибо,  матушка!  Да  я…  да  мы…  мы  быстро!
(Шофер  выходит,  санитары  проводят  и  проносят  раненных.)

МОНАХИНЯ
Ох,  Господи,  да  что  же  это  будет!
Найдут  у  нас  их  немцы  –  всем  капут!
А  не  принять  ведь  тоже  невозможно:
Совсем  мальчишки,  как  не  пожалеть.
                                                     (Плачет)

ИГУМЕНЬЯ
Всё  в  воле  божьей,  и  не  нужно  плакать.
Не  думаю,  что  немцы  к  нам  придут.
А  если  и  придут,  то  значит  должно
И  нам  принять  страдальческий  венец.
Ведь  нету  выше  подвига,  ты  помнишь,
Чем  жизнь  свою  за  братьев  положить.

МОНАХИНЯ
Воистину.

ШОФЁР  
                                 (Подходя  к  ним.)
Ну  матушка,  порядок.
Теперь  машину  будем  отгонять.

ИГУМЕНЬЯ
Храни  вас  Бог.  Скорее  возвращайтесь,  
Но  так,  чтобы  никто  не  видел  вас.

Через  месяц.  То  же  помещение.  Игуменья  и  немец.

НЕМЕЦКИЙ  ОФИЦЕР
Я  есть  фон  Кюнинг,  из  комендатуры,
Я  должен  вас  побеспокоить,  но
Мы  получили  очень  странный  новость.
Когда  мы  гнали  здесь  большевиков,
Мы  взяли  госпиталь.  Однако  не  нашли  в  нем
Машины,  фельдшера,  водителя  машины.
Но  повторяю,  новость  этот  странный,
И  я  поверить  в  это  не  решаюсь.
Нам  донесли,  что  видели  машину,
Наполненную  раненными  люди,
Которая  катилась  в  монастир.

ИГУМЕНЬЯ
Гир  официр,  большевики  просили
Чтоб  мы  укрыли  их  в  своих  стенах,
Но,  разумеется,  что  мы  им  отказали  –  
Наш  монастырь  не  место  для  мужчин.
Не  знаю,  кто  был  ваш  осведомитель,
Но  если  это  честный  человек,
То  он,  конечно,  видел  и  машину,
Которая  уехала  от  нас.

НЕМЕЦКИЙ  ОФИЦЕР
Машину  мы  нашли  в  лесу.  Пустую.
Но  не  нашли  мы  тех,  кто  ехал  в  ней.

ИГУМЕНЬЯ
Я  отвечаю  за  мою  обитель,
Но  лес  и  сёла  не  подвластны  мне.

НЕМЕЦКИЙ  ОФИЦЕР
Я  так  и  думал,  но  я  полагаю,
Что  вы  позволите  нам  в  кельи  заглянуть.

ИГУМЕНЬЯ
Я  не  могу  солдат  вооруженных
Остановить,  но  я  не  позволяю
Заглядывать  вам  в  келии  сестёр.
Не  для  того  здесь  вдовы  и  девицы
Укрылись  от  соблазнов  и  грехов,
Чтобы  потом  шептались  на  базарах,
Мол,  были  немцы  в  кельях  у  монашек!
Гир  официр,  ведь  вы  должны  понять
Кокой  позор  наш  монастырь  покроет,
Как  болтуны  в  сто  раз  преувеличат
Всё  то,  что  может  тут  произойти.
Солдат  ваш  пять  минут  пробудет  в  кельи,
А  скажут,  что  он  здесь  заночевал.

НЕМЕЦКИЙ  ОФИЦЕР
Да,  признаю,  вы  правы.  Но  испуг
Который  так  в  словах  заметен  ваших,
Внушает  подозрения,  а  значит
Мы  обыск  непременно  проведём!

ИГУМЕНЬЯ
Да,  я  испугана  неслыханным  позором,
Который  монастырь  теперь  покроет.
Испугана  той  глупой  клеветою,
Которая  теперь  пойдёт  о  нас.
Нас  двадцать  лет  большевики  терзали,
Взрывали  храмы,  убивали  нас!
Конечно,  вы  не  знаете  об  этом,
А  мы  ареста  ждали  ежедневно!
Точнее  еженощно.  Так  неужто
Мы  станем  укрывать  в  своих  стенах
Людей,  которых  двадцать  лет  боялись,
Которые  врагами  были  Бога?
Которые  не  стали  палачами
Обители  благословенной  этой
Единственно  по  милости  Творца!

НЕМЕЦКИЙ  ОФИЦЕР
Простите,    фрау,  я  вас  понимаю.
Я  удовлетворён  ответом  вашим.
Мы  более  не  станем  вас  тревожить
И  мы  уходим.  Извините  нас.
(Через  некоторое  время,  когда  наши  воины  поправились,  командир  решил,  что  им  уже  пора  оставить  монастырь  и  присоединиться  к  местным  партизанам.  Покидая  обитель,  он  хочет  поблагодарить  Игуменью.)

КОМАНДИР
Мы  дальше  вас  обременять  не  можем,
Нам,  так  сказать,  пора  вернуться  в  строй.  
Но  прежде,  чем  уйдём  мы  партизанить,
Ещё  хочу  вас  поблагодарить
И  от  себя,  и  от  своих  бойцов,
И  от  правительства  –  оно  вас  не  забудет.

ИГУМЕНЬЯ
Пусть  ваших  воинов  всегда  хранит  Господь,
И  только  от  него  мы  ждём  награды.

КОМАНДИР
Простите,  я  ещё  хотел  спросить:
Ведь  пряча  нас,  вы  очень  рисковали.
Найди  нас  фриц,  и  всех  бы  ждал  расстрел  –  
И  вас,  и  ваших  девушек  бесспорно.
Так  что  же  вас  на  риск  такой  толкнуло?
Мне  кажется,  я  где-то  видел  вас.

ИГУМЕНЬЯ
Вот,  говорят,  нельзя  узнать  солдата,
Так  форма  изменяет  человека.
Но  мантия,  клобук  меняют  больше,
Раз  ты  меня,  Андрюша,  не  узнал

КОМАНДИР
Как!  Ты…    так  это  ты,  На…

ИГУМЕНЬЯ
Стой,  не  нужно.
Я  именем  теперь  зовусь  другим.

КОМАНДИР
Теперь  я  понял:  ты  меня  простила,
Ты  для  меня  рискнуть  решилась  так.

ИГУМЕНЬЯ
Когда  я  раненных  укрыть  у  нас  решилась,
Я  ведь  не  знала,  что  меж  ними  ты.

КОМАНДИР
Тогда  я  ничего  не  понимаю.
Я  слышал,  как  ты  с  немцем  говорила,
Да  наша  власть  религию  не  любит,
Так  почему  за  нас  –  солдат  советских,
Вы  рисковали  жизнью,  объясни?
Возможно,  это  правильный  расчёт,
Ведь  рано  или  поздно  мы  вернёмся,
Спасение  бойцов  и  командира…
Поэтому  решились  вы  рискнуть?

ИГУМЕНЬЯ
Исход  войны  один  Господь  лишь  знает,
Но  сам  подумай:  будет  ли  награда  –  
Никто  не  знает,  а  найди  вас  немцы  
И  вместе  бы  покинули  мы  мир.
Нет,  для  наград,  пусть  даже  и  немалых,
Я  б  не  рискнула  жизнями  сестёр.

КОМАНДИР
Надюша,  извини,  скажи  сама  мне,
Как  всё-таки  отважилась  ты  так?

ИГУМЕНЬЯ
Да  как  же  не  понять,  вы  просто  НАШИ,
И  этого  достаточно  уже.
Кокой  бы  ни  была  безбожной  власть,
И  как  бы  мы  страну  не  называли,
А  Родиной  останется  она.
Хорош  ли,  плох  ребёнок,  но  лишь  изверг
Способен  не  любить  своё  дитя.
А  вы  для  нас  свои,  родные  значит.
А  нам  и  сам  СПАСИТЕЛЬ  повелел
Прощать  обиды,  а  коль  нужно  душу,
И  жизнь  свою  за  ближнего  отдать.
Не  знаете  Его  вы,  и  хулите,
А  он  вас  этой  заповедью  спас!
Всегда  была  с  народом  наша  церковь,
Со  времени  Владимира  Святого.
На  подвиги  она  благословила
И  доблестного  Дмитрия  Донского,
Хмельницкого  Богдана  и  всех  тех,
Кто  с  верой  православной  в  чистом  сердце
Шёл  защитить  свою  Святую  Русь.
(Командир  падает  на  колени  и  хочет  поцеловать  ей  руку.)

КОМАНДИР
Не  отстраняйся,  это  не  греховный
Мой  поцелуй,  а  чистый.  Как  к  святыне
Я  только  прикоснусь  к  твоей  руке.
Теперь  и  я  уверовал  в  святых,  но…
Но  как  мы  можем  отблагодарить  вас?

ИГУМЕНЬЯ
Как?  Отчизну  от  недругов  спасите;  
Только  так.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640164
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 26.10.2016


ІванЖусєв-Полтавський

ТИ МЕНІ ВЖЕ НЕ ТАКА СВОЯ

Тиха  ніч,  яскраві  в  небі  зорі.
Вітер  шепче  знов  пусті  слова.
Теплі  очі  не  такі  прозорі,
Ти  мені  вже  не  така  своя.

Погляд  твій  вже  не  такий  вразливий,
Він  вражає  все  нові  серця.
Я  для  тебе    не  такий  важливий,
Ти  мені  вже  не  така  своя.

Ти  мені  пробач,  якщо  я  винен,
І  налий  мені  вина,  бо  я…
Бо  сказати  я  тобі  повинен,
Що  мені  ти  не  така  своя.

Купідон  сховає  свої  стріли,
Діонісій  не  наллє  вина.
І  не  буде  так,  як  ми  хотіли,  
Бо  мені  ти  не  така  своя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306639
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 12.10.2016


Любов Матузок

Яблука пізніх віршів

Яблука
пізніх  віршів
дозрівають  під  куфайчиною  часу,
аби  в  холодну  пору  душі
вразити  ароматом
стиглих  рим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606706
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 01.06.2016


dovgiy

ЛЮДИ… ЛЮДИ…

ЛЮДИ…    ЛЮДИ…

***************    
Нещирості  людей  як  виразки  в  душі.
Так  глибоко  та  болісно  вражають:
У  вічі  –  як  свої.  Нахвалюють  вірші…
А  поза  очі  –  зневажають.

*************                    
Не  золото  життя,  хто  тільки  поруч  був,
А  потім,    ніби  птах,  у  далечінь  полинув.
   Той  злиток  золотий,  хто  в  свято  не  забув
І  у  нещастя  мить  не  зрадив,  не  покинув.

**************        
Когось  ми  судимо…  недоліки  людські
Виказуємо,    начебто,  безгрішними  вустами.
Якщо  прикласти  дзеркало  на  судження  такі,
То  ми  у  ньому  –  такі  самі…

**************                    
Якщо  ти  захотів  як  щирий,  справжній  друг,
Комусь  допомогти,  а  той  не  взяв  підмогу,
Уважно  придивись:  чи  ти  для  нього  друг,
Чи  просто  як  сміття,  що  впало    на  дорогу.

***************            
Шукав  серед  людей    для  серця  самоцвіт.
Прожив  своє  життя  немов  шахтар  з  проходки:
Перебирав  породу  на  дразі  стільки  літ…
Блищить  багато  хто,  та  тільки…  як  підробки!

30.04.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663790
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 01.06.2016


dovgiy

Дивлюся у синє небо.

Дивлюся  у  синє  небо.

Знаю,  місячна  царівно,  що  боротись  конче  треба
За  цю  посмішку  ласкаву,  за  слова  із  вуст  твоїх,
За  твій  погляд  у  якому  все  безмежжя  мого  неба,
За  солодкі  злети  мрії,  та  й  за  ревнощі  свої.

Лебединочко  жадана,  коли  ти  літаєш  в  небі,
В  тому  небі  де  від  Бога  пролягли  твої  шляхи,
Чом  на  тих  шляхах  незримих  не  літаю  біля  тебе,
Чом  стрічаєш  нові  весни  без  пісень  моїх  гучних?

Якби    виправити  долю!  Якби  хід  її  зламати!
Щоб  ми  шлях    удвох  долали:не  в  одно,  а  в  два  крила;
Щоб  ти  сонечком  привітним  осявала  мою  хату
І  до  днів  життя,  -  останніх,  -  щоб  самотня  не  була!

Намагався  я  боротись…  піднімав  до  неба  крила.
Піднімав,  та  не  подужав  силу  притягань  землі
І  не  зміг  тебе  догнати,  коли  ти  у  вись  злетіла
І  кричала  в  небо  сині  про  страждання  та  жалі!

Важко  жити  й  не  літати,  коли  ти  в  душі  крилатий.
Важко  в  небо  відпускати  тих,  ким  дихаєш  щодня
І  при  тому,-  як  же  важко!  Стовідсотково  не  знати:
Чи  повернуться  до  тебе  -  до  кінця  оцього  дня.

Змінюються  пори  року,  рік  за  роком  відлітають
У  далекий  простір  часу,  як  у  вирій  журавлі…
А  я  дивлюся  у  небо…  всі  роки  тебе  чекаю…
Тільки  бачу  як  літають  білі  хмари  –  кораблі.

26.12.2015  15:46

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631630
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 01.06.2016


Олег Вістовський

" Поведи мене у казку…"

Поведи  мене  у  казку,
Чарівнице  синіх  гір,
Пробуди  жагучу  ласку
І  кохання  перевір.

Заспівай  свою  веснянку,
Хай  почують  ген  в  кутку.
І  прийди  на  зустріч  зранку
На  провислому  містку.

Я  чекати  буду  довго,
Пробуди  надій  чуття.
Припади  до  серця  мого,
Й  вже  не  буде  вороття.

Най  любов  чарує  всюди,
Б"є  ключем,  як  та  вода!
І  наповнить  щастям  груди,
Верховинко  молода.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438085
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 15.03.2016


Микола Паламарчук

Кохання

Кохання  

Зорі  луки  посріблили,
Ніч  купається  в  красі,
Двоє  трави  толочили
По  коліна  у  росі.

Пірнув  місяць  за  хмарину
Та  й  випурхує  за  мить…
Пригорнув  юнак  дівчину
І  не  в  силах  відпустить.

Щось  хвилює  невідоме,
Настає  чарівна  мить  
І  пульсує  кров    без  втоми,  
Покохатися  велить…

Пробудили  ранок  співи,
Розчинилась  ніч  палка,
Місяць  котиться  за  ниви,
Сонце  сходить  з-за  горбка.

Засвітила  радість  очі,
Поцілунки  на  устах…
Соловей  в  гаю  пророчить:
Їм  стоять  на  рушниках.

У  кохання  нема  краю,
Завше  являться  дива.
Його  той  хоч  раз  пізнає,
У  кого  душа  жива…  

12  лютого  2016  року

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643303
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 17.02.2016


Надія Карплюк-Залєсова

НІКИМ НЕКЛИКАНА

Зорею  не  цілована
І  сонцем  не  налита
Та  зустріч  випадкова,
Весни  дощем  розмита

Ні  небом  не  облюблена,
Не  зіткана  в  надіях  .
Осілася  пір"їною  
Загадкою  на  віях...

Чи  кимось  була  згублена,
Чи  була  кимось  втрачена,
Чи  впало  то  дароване,
Чи  кимось  вже  заплачене  ?

Зорею  не  цілована,
У  пісні  не  закохана,-
Така  собі  некликана-
Нежданна  і  непрохана

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644737
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 17.02.2016


Надія Башинська

ВАЛЕНТИНКА

Ни  букет,  и  ни  картинка,
От  тебя  есть  валентинка.
На  ней,  правда,  ни  словечка,
Но  зато  есть  -  два  сердечка!

Твой  подарок  принимаю.
Как  тебя  я  понимаю...
Когда  тебе  отправляла,
Ничего  не  написала.
Ни  буковки,  ни  словечка,
Но  зато  там  -  два  сердечка!

А  друг  друга,  два  сердечка,
Понимают  без  словечка.
Два  сердечка  вместе,  в  такт.
Пусть  же  будет  всегда  так!

Валентинка.  Валентинка.
Месяц  ,  звёзды  и  тропинка...
Придёшь  снова  под  крылечко
И  подаришь    вновь  сердечко!
                   *              *              *
Я  растворяюсь  в  твоей  любви.
Я  покоряюсь  твоей  нежности.
Когда  две  половинки  -  одно,
Для  них  любовь  -  море  безбрежности...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643707
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 17.02.2016


Любов Матузок

Напівбожевільна жінка - не знана ніким поетеса…

Напівбожевільна  жінка  –  
не  знана  ніким  поетеса  –
на  крихітному  балконі
вирощує  власний  світ.
Щоночі  ,немов  чаклунка,
до  себе  сама  шепоче    
і  висіває  в  горщик
відбірне  насіння  слів.
А  потім,як  скочить  ранок
чи  пройде  спроквола  тиждень,
збере  в  козубню  блокнота
химеристі    квіти  строф,
що  вишукано  сплелися
в  живий    букет    незрівнянний.
…Збирає    -  то  ж,певне,збірка
колись-то  побачить  світ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619102
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 15.02.2016


Любов Матузок

Когда на то бы не было причин …

Когда  на  то  бы  не  было  причин  -  
не  гасли  б  звезды,реки  б  не  мелели...
Вы  -  весь  в  делах,Вы  -  с  Богом,но  один
меж  прихожан,обеден  и  картин,
и  одиноки  с  женщиной  в  постели.
Зачем  я  к  Вам  на  исповедь  пришла?
Вы  -  для  меня,а  я    для  Вас  -загадка.
Боюсь  любви  и  Вашего  тепла,
о  если  б  запретить  себе  могла
любимой  быть  и  Вас  любить  украдкой!
Я  не  смогу  доверить  Вам  себя,
Вы  -  ангел  чтимый  мой  надежный  давний.
И  если  Вы  откликнентесь  любя  -
я  потеряю  Вас,покой,себя.
Своей  души  я  запираю  ставни.
Молитвенник,наставник,господин,
я  не  позволю  Вам  достигнуть  цели  -  
я  знаю  слишком  хорошо  мужчин.
...Когда  на  то  бы  не  было  причин  -  
не  гасли  б  звезды,реки  б  не  мелели.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619694
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 15.02.2016


Надія Карплюк-Залєсова

ДОЩИК - ДОЩОВИЧ

Дощик  -  дощович
Від  самих  Борщович
До  Львова  мене  проводжає,
Заплаканий  дуже,
Мені  то  байдуже  ,
Бо  душу  весняну  він  має...
А  я  -  парасольку  ,
На  хвилечки  дольку,
Зімкну,  щоб  намокнути  трішки,
Втому  зігнати,
Веселку  вгадати  .-
Ох...  Буде  тобі  не  горішки  !
І  я  не  встидаюсь  ,
В  тім  морі  купаюсь,-
Гримлять  з  передзвонами  хори...
Мої  босоніжки  -
Вже  човники  трішки  ,
Готові  відчалити  в  море.
Я  змокла  від  щастя,
Зігріюсь,  як  вдасться,
В  кав"ярні,  на  розі,-  старій  ,
Стечуть  босоніжки,
Встромлю  свої  ніжки,
Не  спинеш,  дощенко  !  Не  смій  !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643346
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 13.02.2016


Надія Башинська

ІЗ СВІТУ ПО НИТЦІ


 -Із  світу  по  нитці  -  голому  сорочка,-
вчила  так  матуся  малого  синочка.

І  сміявсь  синочок:  -Та  що  це  Ви,  мамо?  
Ниточка  тоненька.То  не  багато  -  мало!
 -То  багато,  синку,  -  матуся  навчає.
Тепер  Україна  по  нитці  збирає.

 -Із  світу  по  нитці  -  голому  сорочка.
Правильно  навчила  матуся  синочка.
Хоч  голодний,  босий  -  пішов  захищати
Ниточку  тоненьку,  що  в  'ється  від  хати.

Нитку  ту,  що  в  'ється  і  серця  єднає.
То  нитка  любові,  що  нас  оберігає.
А  любов  зігріє,  втішить  і  розважить,
Та  любов  сердечна  так  багато  важить!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638844
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 11.02.2016


Надія Башинська

ВІН ВПАВ У ПОЛІ

Він  впав  у  полі,  де  маки  червоні.
Ті  маки  схилилися  низько.
Він  впав  у  полі,  де  маки  червоні.
 А  звідти  додому  так  близько!

Ті  маки  -  жарини  пелюстки  скидали.
Здавалось,  то  маки  червоні  стогнали.
А  краплі  -  росини  скотилися  долі.
То  плакали  гірко  так  маки  у  полі.

Вїн  впав  у  полі,  де  маки  червоні.
Ті  маки  схилилися  низько.
Він  впав  у  полі,  де  маки  червоні.
А  звідти  додому  так  близько!


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638976
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 11.02.2016


Надія Башинська

ОЙ ЛЕТІЛИ ЖУРАВЛЯТА…

Ой  летіли  журавлята  та  все  клекотіли.
Ой  летіли  журавлята,  пір'  їну  лишили.
 
Та  пір'їна  білесенька  додолу  злетіла.
Та  пір'їна  легесенька  усьому  раділа.

Та  пір'  їна  білесенька  над  землею  вилась.
Опустилася  на  землю  -  в  траві  залишилась.

Підхопив  пір'  їну  вітер  та  й  поніс  по  полю.
Так  буває,  коли    "десь"  свою  шукаєш  долю.

І  стаєш,  як  та  пір'  їна,  без  землі,  без  роду.
Ту  пір'  їну  легесеньку  кинув  вітер  в  воду.

І  понесла  вода  ї  ї  ...  А  куди?  
                                                                                                                       Не  знаю.
Бачте,  ніби  уже  й  вільна,  
                     а    долі  -  не    має.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640723
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 11.02.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2015