О-пять мой разум с сердцем не в ладу,
Т-ревога бьет сильнее и сильнее.
С-тремилась в рай... но снова, как в аду,
Е-ще бы - опыт делает сильнее.
Б-ежать от жизни - разве мудрый жест?
Я- попыталась...в кровь избила ноги
Н-икто не хочет взять мой личный крест
И- протоптать мои пути-дороги.
К-руговорот, сплошная круговерть
У-дел любой, почти что каждой доли
Д-ень ото дня мы ищем почвы твердь.
А- не зыбун, не топь земной юдоли.
Н-ад нашей жизнью всюду Бога длань
И- мы хранимы от рожденья нею.
К-огда нибудь вдруг наступает грань
У-ж там то все о чем нибудь жалеют.
Д-вух нет дорог, един наш личный путь
А-льтернативы здесь, увы, не будет.
Н-о неизбежна жизненная суть
Е-ё зовут привычно волей судеб.
У-водит вдруг от собственного Я,
И- разорвать желает ум и душу?
Т-ы не забудь законы бытия
И- не пытайся это все разрушить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741999
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 20.08.2017
В далеку заглядати перспективу, не варто, і черпати зайвих вчень, хочеться жити всім багато і красиво, а щастя,- кожен даний Богом день! Умови нам диктує зранку шлунок, а пори року змінюють плаття, не розуміємо, найбільший подарунок, Всевишнім подароване життя! Духовне в недругах й матеріальне, достатньо є на серці таємниць, майбутнє спантеличує реальне, а вдалий день складається з дрібниць!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746000
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017
Життя, як світло. Вдень воно яскраве
Вночі ледь видно чи воно ще є.
Місцями воно дивне та цікаве.
А іноді ледь дихати дає.
Буває так журба накриє душу,
Що безперервно хочеться стогнать
Весь час нагадуєш собі: Я жити мушу,
І своє щастя маю наздогнать.
Воно було і значить має бути
Бо не зника безслідно нічого.
Лишилося лише його здобути.
І я блукаю в пошуках його.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738036
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 18.06.2017
Налетіла чорна хмара, затягла все небо,
знову військо запорізьке вже збирати треба.
Нашу матір Україну юди розпинають –
брешуть, крадуть оптом, вроздріб і міри не знають.
[i][b]Годі, браття-козаченьки, гірку чару пити,
знов скрутні часи настали – Неньку бороніте!
[/b][/i]
Ой, скоріш сурміте в труби та паліть багаття,
поспішіть на Запоріжжя, козаченьки-браття.
Бийте в дзвін мерщій на сполох і збирайте раду –
треба всім нам в круг ставати, щоб здолати зраду!
[i][b]Годі, браття-козаченьки, гірку чару пити,
знов скрутні часи настали – Неньку бороніте!
[/b][/i]
Били друзі москалів ми, били жидовинів,
ще й татар повоювали аж за морем синім.
Куштувала польська шляхта шабель наших гострих,
мандрували і в Європу ми не раз у гості.
[i][b]Годі, браття-козаченьки, гірку чару пити,
знов скрутні часи настали – Неньку бороніте!
[/b][/i]
І летіла наша слава попереду коней.
Слава Ненці, слава Богу і святій іконі!
Ворогам давали раду, з чортом вже знайомі.
Чи ж ладу не наведемо ми у ріднім домі?!
[i][b]Годі, браття-козаченьки, гірку чару пити,
бо святі часи настали – Неньку захистіте![/b][/i]
17.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694958
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2017
Не там шукаєш,
Не знаєш щастя свого,
Біди не бачиш,..
Вони ж бо поруч ходять.
Обачнішим будь,друже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727900
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 21.04.2017
Саме зараз якось так...
Якось взагалі ніяк!
Все на купу і до купи,
Ти сидиш лиш склавши руки.
Щось гадаєш, плани маєш,
Але час намарно гаєш.
Так не можна, схаменись!
Уперед лише дивись!
Як там кажуть- "Все проходить"
Так, це правда, час доводить.
Встань, на небо подивись,
Всім навколо усміхнись,
І продовжуй дальше йти.
Вуаля! Найкращий- ТИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421452
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 19.03.2017
Пройдуть печалі на віки́,
Як зміниш ти свої думки!
Із сірих, темних і сумних,
На світлі, радісні.. - ВСЕ в них..
..
Розбудиш серце - лиш прости,
І сумніви всі відпусти!
Ти маєш Все, щоб жити тут,
То розфарбуй же свій маршрут..!
(березень, 2017)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722023
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 10.03.2017
Колись в бабусі Катерини,
Як я малечею була,
Знайшла у шафі книгу дивну,
А ще читати не могла.
Картинки в книзі розглядала,
Важкі гортала сторінки,
Але того здавалось мало,
І так цікавили рядки.
Мені на сон казки читали,
Та де тоді дівався сон…
В той вечір довго я чекала,
Бо йшла бабуся до ікон,
І довго пристрасно молилась
За рідних всіх – дітей і нас,
А як вже на ніч постелилась,
То наступав читання час.
І я несла важку ту книжку,
Де на обкладинці козак,
З проханням почитати трішки,
Дізнатись,що у ній та як.
Бабуся теж її любила,
Взяла до рук ( то був «Кобзар»),
Й Шевченків світ мені відкрила:
Я к місяць виглядав з-за хмар,
І як Дніпро у бурю стогне,
Шукає дівчину козак…
Де й ділось те дівча проворне,
Тихенько слухало - ще й як!
Так вперше я почула з книжки
Могутній голос «Кобзаря»,
Хоч ще під стіл ходила пішки,
І ще не знала букваря.
Рядки Тараса оселились
В моєму серці з тих часів…
Зійшла із Неба Божа милість,
І я відчула власний спів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722757
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017
Нічого вічного немає:
Дружба, любов, думкИ, життя,
З обставин данність випливає -
Гріхи, прозріння, каяття.
Любов коротша за життя,
А дружба вірності покірна,
Думки у межах майбуття,
Життя з буттями співрозмірні.
Панують гени й гігієни,
Котрі ментальність визначають,
Й суспільні дії на арену
Добо і зло скрізь проявляють.
Якщо захмарилося небо,
Буря з громами й блискавками,
Усе, що в тОбі й біля тебе
Стає між нас і поміж нами.
Істина лиш абсолютна,
Наші знання завжди відносні,
Минуле, сьогодення і майбутнє
На генному зависло носі.
Куди ж ця крапля упаде,
Джерела й рІчки назбирає,
Що бУло, є і що прийде -
Обставини лиш обирають.
3.01. 2017р., Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710395
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 07.01.2017
Кохання апріорі не існує -
в одне з’єднали різні відчуття,
лише інстинкт і пристрасть в нас вирує,
дві половинки мріють про злиття…
Слова самі придумали любовні -
і це всього лиш романтична гра,
ілюзія, як квіти на осонні,
допоки сонце не закриє тьма...
Розчарування лиш тоді можливе,
коли фантазія, а не реал,
малює образ, гарний і звабливий,
омріяний роками ідеал…
В солодкому дурмані від ілюзій
самотньо проживаємо роки,
втрачаємо своїх найближчих друзів,
і щастя, що на відстані руки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707497
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 20.12.2016
УЗНИК ТОЛПЫ (акро)
Всё личное потеряно насквозь,
Товарищества дух давлеет недотрогою:
Юродствуя, боясь себя раскрыть,
Ретиво борется из проблеском свободы.
И чувства смешанные долго будут жить,
Любви своей стесняясь в дикой стае:
Смущенный, преданный, толпой лишь дорожит,
Являя образ низменной печали….
И что ему до вечных слов Творца,
До предписания, чтоб жизнь была беспечна:
-- И каждому мужчине к женщине пристать,
Отца и мать покинувши навечно…..
Так может тот, кто личность, а не жмот, конечно.
Матфея 19:4-6 «Он ответил: «Разве вы не читали,
что сотворивший их с самого начала создал их
мужчиной и женщиной и сказал: „Поэтому мужчина
оставит отца и мать и прилепится к своей жене,
и двое станут одной плотью“? Так что их уже не
двое, но они — одна плоть. Итак, что Бог соединил
одним ярмом, то человек не должен разделять»
Эфесянам 5:28,30 «Так и мужья должны любить
своих жён, как свои тела. Любящий свою жену любит
самого себя, ведь никто никогда не имел ненависти
к своей плоти, но, напротив, питает и лелеет её, как и
Христос собрание, потому что мы члены его тела».
(Невозможно без отвращения смотреть фильмы, где
молодой человек признаёт, что «втюрился» в девушку.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701138
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016
Перегортає час сторінку,
наступну відкриває знов,
що намалює він у тій сторінці?
Кому розлуку, а кому любов?
Гортає час життя сторінки,
дописує у кожній щось своє,
залишить він багато місця,
пиши, що хочеш: це твоє.
Що там напишеш, те і буде,
бажання правильні писати час,
а чи колись вони здійсняться?
Ми вирішим і час для нас!
Невидимо гуляє доля,
а ще загляне в сторінки,
чи може запис залишає?
Але ж і він не на віки!
А час сторінки знов гортає
і перегорне ще й оці,
час книгу долі повертає,
але тримай її в руці!
Міцно тримай, нехай напише,
залишить записи доля і час,
вони такі ж права всі мають
на всіх і кожного із нас.
Книга в руці, що час гортає,
і зможеш записи зробить,
а доля лагідно бажання водить
у життя, в якому жить!
Із книги виростає доля,
пишною квіткою нехай росте,
така ж тривала і красива,
такою назавжди буде!
1.09.2016.
Анімація із інтернету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697838
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 31.10.2016
Немає правди в Заповітах?
Але ж це Божий Заповіт!
Господній лист для цього світу,
З небес Його святий привіт!
Коли сліпа душа блукає
У лабіринтах зла й пітьми,
То дух твій жадібно шукає
Із відти вихід ворітьми.
А це ж і є Господнє Слово
До заблукалої душі.
Як(?!) ще Йому вести розмову
Із тим, чия душа в парші?
Ще маєш бога десь другого?
Авжеж, то - цього світу князь.
Помацай краще – має роги…
І поклади на очі мазь,
Бо вже наразі час(!) прозріти
Від глухоти і сліпоти,
І вже, нарешті, зрозуміти,
Що проти Бога прешся ти.
Так само й Савл пер до Дамаску,
Супроти вірних християн,
Та Бог із нього скинув маску,
Щоб він побачив власний стан.
Коли противився Ісусу,
Гадав, що служить Богу тим –
Тому Господь сказати мусив:
«Ти, Савле, йдеш шляхом хитким!
Рожен для тебе надто гострий,
Навіщо гониш ти Мене? »…
Змінити напрям дуже просто,
Коли вся лють твоя мине.
А ще кидай безглузду звичку
Повчати Божих посланців:
Ти «Бога не вхопив за гичку*»!
Затям, Він – Бог, вкінці кінців!
14.10.2016
гичка* - зібране у «хвостик» волосся або борода. «Вхопити Бога за бороду» - керувати Богом, безкарно чинити безбожні вчинки, переслідувати або принижувати Його посланців.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695614
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Ти мій невгамовний вечір
Серцебиття частішає
В кімнаті розкидані речі
І поштовх вимірює тишу
Ти мій душевний спокій
Вгамуй мою паранойю
Спектр думок широкий
Лиши мене поруч з собою
Ти мій божевільний ранок
Вплетений стрічкою в косу
Сьогодні я на сніданок
Скоштуй рудоволосу
Ти мій шалений погляд
Шукані в натовпі риси
Мені би з тобою. Поряд.
ми не загостремо списи.
Останній ковток чаю,
Навколо тиша. Байдуже.
Хвилина без тебе вічність.
Я хочу до тебе. Дуже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530648
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 14.09.2016
Хтось молиться Богу, заради спасіння.
Хтось ходить до церкви, бо так, ніби, треба.
Та, більшість із нас, Символ Месії
На шию чіпляє лиш при потребі.
Ми вмієм хреститись, завчили молитви –
Раз в рік знадобиться, коли святим паску.
Байдуже, хто виграє в душі нашій битву,
Сьогодні на нас янгольські маски.
Ми будемо щиро із вами вітатись,
Скандуючи про воскресіння Христа.
А завтра вже можна на спини плювати
І думати, як вгнати у неї ножа.
Сьогодні ми праведні, ми релігійні.
А що буде завтра, Господь не побачить.
Хто молиться Богу? Хто істинно Вірить,
Не тільки тоді, коли душа плаче?
Сьогодні я з вами не піду на службу,
Та не тому, що я в Нього не вірю.
Я впевнений, почує Він тужбу
Мою, не лише у «Священній Будівлі».
Хоча, всі ці це́ркви – давно не святі,
Їх вже продали та осквернили.
Таке відчуття, що на їхній землі
Пора будувати спокутні храми́ни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572805
дата надходження 08.04.2015
дата закладки 04.07.2016
Дві паралелі перетнулись тільки раз,
Десь у безмежності, і то лише на мить...
Як вогник світла, що раптово виник й згас,
Як зірка з неба, що упала й мерехтить...
Вони зустрілися, напевно, не з проста,
Щось зіштовхнуло їх на хвилю лиш одну...
Так статись мало, це була чиясь мета:
Дві паралелі поєднати у пряму...
Та не судилось довго бути їм разо́м,
Минула мить, і знову видно два вогні...
Тепер це спогад, що несе в собі, мов сон:
Дві паралелі були в лінії одній!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623712
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 27.06.2016
Ти знаєш, так буває, що лиш мить
Щасливий ти, літаєш, мов на крилах,
А серце за хвилину вже щемить,
Бо скласти довелося всі вітрила...
Ти знаєш, це нестерпні відчуття,
Коли розбитий на шматки дрібні ти,
Коли утратив віру в майбуття,
Коли не маєш вже чому радіти...
Ти знаєш, це також колись мине,
Ніщо не вічне, час все полікує,
Згадаєш точно ти тоді мене,
Хоча і зараз думаєш жартую...
Але ти знаєш, ця коротка мить
Таки вартує всіх страждань майбутніх,
Це так прекрасно, як душа летить,
Хоча й недовго, та це незабутньо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663430
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 27.06.2016
Країна стояла під гуркіт бляшаного звуку,
В диму майоріла вся велич її барикад,
В повітрі літали шматки розібра́ного бруку,
На зустріч летіли рої міліцейських гранат.
Стояли там люди під кольором своїх знамен,
Вони не боялись, що беркут їх може роздерти
І там народилось багато геройських імен,
Яким за країну тоді довелося померти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629453
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 27.06.2016