Моя темниця- зрячим здалася би раєм
Вчений втупився б в обдертії стіни
Поет написав би, як ці грати кохає
Інші просто любувались невпинно
В ній не видно пасток чи примар по ночам
Не морить голодом, не давить на сум
Тут немає печалі, далеко від нервів і чвар
Тут спокій і тиша, просто зіграй у цю гру
Віддай найменше, що завжди було в тобі
Його цінність така відносна й по суті мала
Постав на ваги те, що ти отримав в замін
А з іншого боку, проста почерствіла душа
Вона охопить тебе з головою і тут же ковтне
Ти забудеш минуле, майбутнє спалить до тла
Вона не врятує тебе , а вб’є, як убивала мене
Вона- це моє спасіння, моя одвічна тюрма
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594154
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 03.01.2016
Я полночи тебя ненавидел,
А другую – себя презирал,
Что в заботе лукавство увидел,
И чуть веру всю не растерял.
И в обиды слезах задыхаясь,
Я пытался себя оправдать.
Но все факты – как ногти ломались.
Их пришлось на корню обрезать.
Я полночи скотиною пьяной
Гнал на красный флажок миража,
А другую – вкушал окаянный
Результат моего кутежа.
И на сколько же горьким и гнусным
Мне пришёлся тот чертов заскок,
Что я враз ощутил, как же пусто –
Не калачиком у твоих ног...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630922
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Проведи хвостом своїм вовчим
Його шаленим кінчиком білим
Може зараз би краще помовчав
Ніж кричав про любов сірим стінам
Вони мовчать, наче мене не існує
Та не тому що нема у них уст
Просто я й сам себе ніколи не чую
Лиш потопаю в морі безумств
То може навчиш мріять про інших
Чи любити їх ненависть щиру
Все пройде, але трохи пізніше
Та мені зараз й чекати не в силу
Я просіяв сотні піщин через сито
Та вони усі були просто камінням
Більш за все мірю знову любити
Або краще розтану у твоїх обіймах
Якою б не була ціна цієї секунди
Що вкине мене в очей твої світ
Найдоржче бери, жаліти точно не буду
Я ж для тебе це завжди беріг
І завтра пройде це все, втече як вода
Нагадає лиш чорна веселка на білому
Я не зміг зловитись за край твого хвоста
Адже для цього потрібно було б народитися вільному!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594209
дата надходження 17.07.2015
дата закладки 23.12.2015
Я бачив рай
Він ствоя, сяючи сміхом
Він кричав
Водночас голосно й тихо
Він ламав
ці стіни з твердого граніту
Він любив
І хотів нас навчити любити
Ти бачив його
Можливо це було не так як хотілось
Ви їли за одним столом
По черзі давали один одному милість
Казав прощавай
Хоч він не хотів іти з твого дому
Потім знову шукав
Обдер руки й коліна до крові
Не розумів
Як він міг стільки болі на тебе звалити
Та він просто любив
І тебе хотів навчити любити
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594920
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 23.12.2015
Вечір ого́ртує ковдрою плечі,
Аквамарином малює по мріях
Лінію обрію – стежку для втечі
В спокій, що західним сонцем жеврІє.
Вітер-бешкетник куйовдить волосся,
Гілки-шептухи потріскують стиха.
І, ніби сон, на секунду здалося –
Па́лким коханням в потилицю диха.
Хвилі муркочуть. А тілом мурахи
Бігають лоскотно, мов навіжені.
Господи Боже, чому я не птаха?
Чом не пірнаю у небі блаженнім?
Вечір ого́ртує те́пло і втішно,
Очі сльозливі втира фіолетом:
"Марити втечею, дурнику, грішно –
Спокій є даром лиш мертвим поетам".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629410
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Пташина клітка, розбита вщент, висить, наче привид.
Вибиті дверці з погнутими гратами у вітальні.
Залізні уламки повсюди: на ліжку, підлозі… дивані.
Посеред дому старий, такий же розбитий на вигляд.
Щойно з похмілля дрімучого, невідомо що сталося з домом.
Наче вчора все було гаразд, хоча він плював на бардак.
Важливі не меблі, а зовсім інша деталь- де птах?
Чоловік стояв зі слізьми на очах, упиваючись горем.
Спомин вдарив важче, ніж кулак, і гостріше, ніж спис.
В руках зжатий згорток паперу- білет до теплих країв.
Він поїхав на довго до іншого світу, до інших птахів.
У старій клітці вже не було почуттів і пір’я втратило блиск.
Душа залишилася там, алкоголь став телепортом назад.
Ось одного темного дня, взявши страх і сумнів в кулак.
Плацебо торкнулося губ, руки самі піднялися враз.
Він випустив клітку із рук і звідти вилетів птах.
Голос довго не замовкав, децибели рвали нерви на шмаття.
Кричав, щось про колір, про розмах золотого крила.
Горлав що все марно, що спустив даремно життя.
Вдивлявся в даль із вікна, як розчинялось там щастя.
Та пізно…
Божевільний вже спалює пір’я;
Ранок ретельно ховає останні сліди
І розуміння приходить повільно.
Він любив те, що не мав, а що мав - не любив.
Свідомість так боляче вертає назад
Шкода, що в казках із попелу родиться птах,
А в реальності, ти вже свого відпустив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630398
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Пташина клітка, розбита вщент, висить, наче привид.
Вибиті дверці з погнутими гратами у вітальні.
Залізні уламки повсюди: на ліжку, підлозі… дивані.
Посеред дому старий, такий же розбитий на вигляд.
Щойно з похмілля дрімучого, невідомо що сталося з домом.
Наче вчора все було гаразд, хоча він плював на бардак.
Важливі не меблі, а зовсім інша деталь- де птах?
Чоловік стояв зі слізьми на очах, упиваючись горем.
Спомин вдарив важче, ніж кулак, і гостріше, ніж спис.
В руках зжатий згорток паперу- білет до теплих країв.
Він поїхав на довго до іншого світу, до інших птахів.
У старій клітці вже не було почуттів і пір’я втратило блиск.
Душа залишилася там, алкоголь став телепортом назад.
Ось одного темного дня, взявши страх і сумнів в кулак.
Плацебо торкнулося губ, руки самі піднялися враз.
Він випустив клітку із рук і звідти вилетів птах.
Голос довго не замовкав, децибели рвали нерви на шмаття.
Кричав, щось про колір, про розмах золотого крила.
Горлав що все марно, що спустив даремно життя.
Вдивлявся в даль із вікна, як розчинялось там щастя.
Та пізно…
Божевільний вже спалює пір’я;
Ранок ретельно ховає останні сліди
І розуміння приходить повільно.
Він любив те, що не мав, а що мав - не любив.
Свідомість так боляче вертає назад
Шкода, що в казках із попелу родиться птах,
А в реальності, ти вже свого відпустив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630398
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Там, где-то в подземке,
Глубоко, где ты не услышишь.
В переходе играют дети
В прятки с огромным миром.
А затем они исчезают,
Уходя ночевать на крыши.
Туда, где совсем не страшно,
Где небо становится ближе.
Они курят до боли в легких,
Обнимая проспекты ночами.
Над домами играют дети
В прятки со всеми нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629263
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 19.12.2015
Песня написана сегодня,в тот момент,когда я играл в надземном переходе,и подо мной проходили поезда.прекрасный вечер был.надеюсь вам понравится)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628964
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 19.12.2015
Эй, ты! Да, ты!
Выбрось подальше в стол.
Ты думаешь в книгах правда (смешно)?
И ты сидишь такой,
добавляя в ром валидол.
Их тысячи, миллионы:
Забиты чуланы, в пыли,
И, моль завтракает каким-то автором.
Выбрось, не жди.
Эй, девочка!
Ты думаешь, Коэльо для тебя потел,
Выпивая шесть кружек кофе в день?
Лез на постель, трахался и мечтал,
Что в 21 веке "девочка Женя"
Будет кусать губы, но прочтет до конца.
Хочешь, я раскрою кулисы?
На 69 девятой странице.
Сверху. Вторая строка.
Вероника все равно не выживет.
Глупые! Вы- глупые!
Все это ложь и вымысел!
Все мы, кто кладет слова на листок,
Похоронены за плинтусом.
Все мы сдохли на кривых рельсах
Под поездом.
Вот оно, время. Вот новое творчество.
Эй, человек!
Размазанный разными брендами.
Ощущаешь свое глобальное одиночество?
Ты выбросил все, что я сказал
И остался, ни с чем, босиком на обочине.
Ты мне поверил, умница,
Но для тебя все кончено.
Эй, ты! Да, ты!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628513
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 19.12.2015
Й через тисячі літ між мільйонів тебе упізнаю,
Хоч шляхи розійшлись, загубилися в тисняві днів...
І не може по-іншому бути, не може, я знаю!
Та я просто романтик... І бути потрібним хотів!..
А іще фантазер, все літаю у мріях, у хмарах,
Все шукаю і кличу до себе свого журавля!..
І уява яскраві дрібниці малює в деталях...
Не моя в тім вина, що душа усе так уявля!
Так буває в житті... Не сумуй і не плач - все проходить,
Хоч колюча зима замітає засніжений рай...
Лише вітер співає, і сніг за вікном хороводить...
А так хочеться чути: "Тримай мене, не відпускай!"
Сніжна пустка в душі, навіть сльози замерзли солоні...
Лише вітер колючий, замети, як білі стоги...
Білий сон!.. Вже не квіти — сніжинки лежать на долоні!
Там, де був первоцвіт, — біла велич, холодні сніги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629298
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Я не знаю де ділися мрії,
Де згубила свою я любов.
Я нікому, наразі, не вірю,
Не знайти свого щастя основ.
Я не знаю де ділись години,
Час утратив давно свою суть.
Я лечу і лечу беззупинно
Та не вгору, а в прірву мабуть.
Доля стала мені на порозі,
Не дає віднайти вірний ключ.
Подолати сама я невзмозі.
Не рятуй мене, просто поклич.
На обличчі моєму усмішка,
На вустах моїх тільки добро.
Не забула, що як і всі грішна,
Не забула я також і про
Те, що завтра і вчора, сьогодні
Переборюю страхи свої.
Вони завжди, як вовки голодні,
Почуття пожирають мої.
Я не знаю для чого і жити,
Та для кого, повір, в мене є,
Я прошу тебе просто навчити -
У руках твоїх серце моє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629336
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Выбегай из этого города
До знака с перечеркнутым именем.
Босиком, налегке и без повода,
Мимо всех знакомых, и, жди меня.
Жди меня на расстоянии-
От Москвы до окраины Питера.
Я приду без опоздания.
В рваных кедах и бежевом свитере.
Мы поймаем попутку до завтрака,
Долетим, пересядем в обратную,
Доберемся до лета, и, выпрыгнем
Где-нибудь, где не пахнет стандартами.
Выбегай из этого города
Вечных пробок, дыма и серости.
Босиком, налегке и без повода.
сбежим от него, в путешествие.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624996
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 16.12.2015
Пепельница, словно вокзал не вмещает количество мыслей
Комната-вечный бардак,карнавал старых пластинок
Зеленый чай с жасмином и мелодрама с Ричардом Гиром,
Но бессонница сопровождается, алкоголем и кокаином.
Спрячусь под зонтик, в огромной толпе, никто не заметит
как поезд в метро, девочку в кедах, сидящей на рельсах
Что рисует свой сказочный мир гуашью и акварелью
Выхода нет, ее любимая песня на этой неделе.
В ванной темно, неужели в доме выбило пробки?
Лежу и курю, в моих легких сейчас, что то лопнет
Вроде один, но любовница стонет в постели
Love story, the end.. sorry, перегорели..
И вновь тишина, как после долгого соло,
Я сам себе Курт Кобейн,и Марко Поло
С незнакомкой по улицам,и куда нибудь вслед за закатом
Мы снимем кино обо всем,что осталось за кадром....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625935
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 16.12.2015
Шерстяные носки,холодно,
Теплый чай,вперемешку с мыслями,
Оставайся со мной,до вторника,
Будем пару часов счастливыми.
За окном,минус семь, и ветрено,
До весны,так хочется выспаться
Оставайся со мной,до пятницы,
Со взаимностью, без взаимности.
Будем тихо смотреть,на улицу,
Или громко петь,от отчаянья
Оставайся со мной,до вечности,
Бесконечное расстояние.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626810
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 16.12.2015
#С зелеными глазами,
с улыбкой милой шлюхи,
я, не пью с тобой чай без сахара
не курю до рассвета, во вторник.
я не слышал, твоего имени
в твоем голосе шумит одиночество,
мы танцуем с тобой в темной комнате
и этот фильм никогда не закончится.
#В этом городе мы одиноки
Здесь Небоскребы царапают воздух
и на крыше уже слишком тесно
нам, не хватает уютного места.
Люди смотрят в закат улыбаясь
Они знают, что вернутся обратно
Мы никогда не видели океана
В этом городе дождей и тумана.
#Проливной дождь по крышам
Ноябрь уже все ближе
Над Финским туман все ниже
Осенняя красота.
Приемник не ловит волны
Метро закрывают в полночь
а мы сидим на балконе
И считаем до ста.
Медленно,сходим с ума
#Между нами- грязные танцы
Холодные руки,и остывший чай
Море созвездий,небо иллюзий
и дни с сентября по май.
Не скучай...
#Твои глаза, цвета моря в тоске,
В октябре там никого уже нет
И ты куришь на пирсе,вдыхая дым
Этот пляж, никогда не был таким пустым.
Твои мосты через его полюса
Оказались увы из воды и песка
Его голос еще вроде где то в тебе
Тебе так скучно в Крыму,ему дождливо в Москве.
Он растворяется в кружке холодного Латте
Ты пишешь ему письма черной помадой
Молча, на пирсе, отправляешь приветы
Твои глаза цвета моря,остывшего лета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627032
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 16.12.2015
Вместо тебя,чай,
С двумя кусочками сна.,
Мятный холодный январь
Лидокаин с утра.
Фото-летний винтаж
Кеды и пальцы рук,
Под курткой еще весна,
знаешь не прикоснусь.
Знаешь,там тишина ,
там, космос трещит по швам
Вместо тебя,чай,
С двумя кусочками сна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628399
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 16.12.2015
Карабкайся,
один шаг,а там океан и небо,
карабкайся,
Границ нет, есть только время,
и лестница в облака,
Мы сами, строим свои дома
и ходим вдоль них,
вправо и влево
От звонка до звонка.
Мне жаль тебя друг,
В твоем городе снег,
и ты засыпаешь,в надежде
увидеть берег.
Я смотрю на тебя,
сквозь кислород
и твой потолок
и вижу, как тебе грустно.
У меня нет зимы,
и я не знаю, как выглядит шарф,
Вот такая вот,странная мысль.
Я сижу на другой стороне,
Смотри,и ты увидишь.
Ты каждый день, задаешь мне вопрос,
И ты думаешь, я отвечу?
Подросток? ты наверно сошел с ума,
И таких как ты перечень.
Я ловлю рыбу в лунных морях,
и странных дельфинов в космосе,
И жду таких как ты, до декабря,
Но никто ко мне не торопится.
Одиночество сэр, и тебе, и мне,
Я сижу с лимоном и термосом
Меня зовут, Лис на Луне.
Поднимайся скорей,будет весело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628439
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 16.12.2015
Там, где-то в подземке,
Глубоко, где ты не услышишь.
В переходе играют дети
В прятки с огромным миром.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629215
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 16.12.2015
Ти знаєш... Хочеться кохати
І чути музику в словах,
Та на душі є щось прокляте...
Чи хвилювання, чи це - страх?
І звідки це в мені? Не знаю...
І що робити треба з цим?
Мій спокій втік... Його немає,
І сенс блукає разом з ним...
Ти чуєш? Хочеться кохати,
В житті любов - священна ціль...
Та далі буде що чекати?
Любов це - щастя? Чи це - біль?
Так, Боже! Я боюсь кохання!
Та ти його скоріше дай...
Я з ним крізь муки і страждання
Збудую свій маленький рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629201
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 16.12.2015