[b][i][color="#dd00ff"]Твої вуста, їх ніжність особлива,-
Любов, котру даруєш неземна...
Я майже, без свідомості-щаслива!
Коли ж тебе нема, я геть сумна...
Знов сутінки нічні, вербиці віти,-
Трава лоскоче нам обом ступні...
Ти притулив до себе, щоб зігріти,
В свої обійми лагідні, й міцні...
Тремчу від пристрасті, немає слів,
І вітер рве найвищі свої ноти...
Останній цвіт зриває з яблунів,-
Мене бентежить, твій шалений дотик...
15 11 2016 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700747
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 12.02.2018
[b][i][color="#ff0091"]Я вибрала тебе зі ста,
І закохалась до нестями...
В полон взяли твої вуста,
Ми поєдналися серцями...
Горіли очі, мов вогні
І кожен дотик ніби жало...
Запав у душу ти мені,
З тобою щастя я пізнала!
Цим почуттям немає меж,
Кохання наше, то є - диво!
Тамую подих, як ти йдеш
З тобою, любий, я щаслива!
05 01 2018 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770098
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 04.02.2018
Зима - моя супутниця білеса
Засніжений вокзал сховала в ніч
На стиках рейок стукають колеса
і я в купе з собою віч-на-віч...
Давно "Дитинство" станцію проїхав,
І пережив. Що ж більше ніж прожив...
Бог не жалів мені негоди-лиха...
А щастя - не питай і не кажи...
І друзі є - одвідують щоднини,
Розвіюють туман сумних годин,
А я стою, як в полі деревина --
Хоч завше з кимсь - завжди чомусь один...
І навіть мрії безнадійно-босі
Згубились на неголеній щоці,
І вже давно така у серці осінь,
Що не дивують зморшки на лиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702637
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 27.01.2017
В душі змінились вірші і думки,
Чогось нового прагну…
Вино в бокалі, тютюну дими,
Та що писати?.. Чи чогось досягну?
Втомився я і певно в тому гріх,
Що втома вибиває з колії.
Була ти поруч, завжди линув сміх,
А зараз біль у кулі, що в стволі.
Можливо ще бокал, а може, два,
І я тоді зроблю останній крок,
Як риму не народить голова,
То куля увійде у мій висок.
Немає новизни у голові,
Один стандартно створений шаблон.
Червоні очі, серце у крові
І знов стою до Музи на поклон.
Мені не жити далі без пера,
Із-під якого, плодяться рядки,
Поезія немов картярська гра,
Завжди шукає легкої руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713310
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017
И было печально увидеть однажды
Непрошенной осени новый эскиз.
Цветы умирали на окнах от жажды,
Как листья, летящие с тополя вниз.
Молчание неба испуганно крало
Последнее солнце дрожащей рукой.
Казалась природа седой и усталой.
Цветение красок-в обмен на покой.
Но каждая капля дождя, как слезою,
Была обновлением,взмахом крыла.
Ночь прятала взгляды за шторой льняною,
Свеча, догорая, куда-то плыла,
Под тяжестью воска, у нового храма
Сердец восстановленных и дорогих,
Не ведая боли, забывший о шрамах,
Октябрь писал на пергаменте стих…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285868
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 16.09.2016
Всі радіють бабиному літу
Я ж молю до сонця - не світи,
Бо я хочу, поки дощ і вітер,
З бабиного літа утекти...
У весну, де яблуні у цвіті,
В дні, коли попереду іще
Теплі і розкішні ночі літні
Рясно умиваються дощем...
Та чомусь важкі, червонобокі
Гупають додолу за вікном
Яблука... І я втрачаю спокій -
Навесні ж усе не так було...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688432
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016
О Турция! Прекрасная страна!
Здесь солнце, горы, пальмы и песок,
Здесь море голубое, облака
О колоритный сказочный восток!
Здесь девушки гуляют в хиджабе.
Пять раз на день звучит намаз.
Улыбки, дружелюбие везде
Все, как родных, встречают нас!
Здесь фруктов изобилие -
Бери! Ешь столько, сколько
пожелаешь!
Здесь быстро пробегают дни
Последний...
Украина нас встречает!
Фото автора ( Туреччина, Анталія з висоти пташиного польоту, 2016)
9.06.2016
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
Україна, м. Хмельницький
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673271
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 30.07.2016
Весняний світ мій ти не полюбив...
Ти інший, з сірої планети,
Яку старалась прикрасити з усіх сил,
Чому боявсь попасти в ці тенета?
А я по сірому зеленим, голубим…
Розмалювала всі твої дороги.
І навіть злий сусіда подобрів -
Творять дива мальовані пороги.
І сутінки в вікні твоїм зітру
На вічно незгасаючий світанок,
І місяцем вмощусь до твоїх рук,
І в кольоровім сні зустрінеш ранок.
А я у сні так веселково усміхнусь,
І сірість райдугою буде стята
Скінчились фарби… хоч би не проснувсь
У сірі дні, і в свої сірі свята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673921
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 23.06.2016
А що там всередині є, окрім болю?
Ворушиться щось, донедавна прозоре.
То стогне, то скімлить і хоче на волю,
Бурхливе, як хвилі, можливо то - море?
А он де, таке невимовно прекрасне,
Пригорне, укриє, на крилах підніме?
Небачене зроду тому і невчасне,
Сльозу витиратиме, потім обніме.
А що там, як відтиск брудне, хоч і схоже
На те кошеня світле і пустотливе.
Близням народилось, чи родичі може? -
Втопилось у підлості, нице й зрадливе.
А що там за чвари, хто ким наостанку,
Звойований буде, любові нап"ється?
Забуте згубилось і любощам планку
Усе піднімає, а серце не б"ється.
А он де вона, беззмістовно-порожня?
Кохання хотіла та встигла роздати.
Душа - це тобі не корчма придорожня
І вірність - безцінні невидимі шати.
15.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659814
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 16.04.2016
Дай Боже мудрості мені
Щоб цілі правильні шукати,
Щоб рахувати свої дні,
Їх на пусте не витрачати.
Дай Боже ближнього любить,
Та так, щоб не ввести в оману.
Навчи цінити кожну мить,
І серце хай співа Осанну!
Дай Боже сили шлях пройти,
І міцно на ногах стояти.
Ще не навчився, Ти прости
На зло добром відповідати.
Чого живу я – знаєш Ти.
Вірю що хліб не їм надармо.
Щось добре хочу принести
В не дуже світлу нашу карму
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659203
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
І знову бій… Жорстокий, довгий бій…
Тремтить сльозою сиво-чорний ранок…
Матусі серце тоне у журбі,
Бо кровоточить болем його рана.
Вже третій день, як телефон замовк…
Вона не спить, не їсть, живе чеканням…
І мозок пухне від важких думок…
А мати згадує своє із ним прощання:
Веселий, ніби сонечко, синок…
– Ти не сумуй, живим я повернуся,
На твій завжди чекатиму дзвінок, –
Казав і цілував свою матусю.
– Коли ж ти виріс?.. – думала вона… –
І рухи, й погляд зовсім чоловічі…
Що робить із людиною війна? –
Все заглядала синові у вічі…
І він пішов… Упевнений, міцний…
Ішов назустріч небезпеці й долі,
У саме пекло чорної війни,
Принести мир щоб людям у долонях…
А біля серця – мамин оберіг…
(Той мусив сина всюди рятувати),
Удома ждали батьківський поріг
І змучена безсонням сива мати…
Вона чекає… Третій день чека…
Перечитала всі-усі молитви…
А з серця сина… тихо кров стіка…
На цьому непростому полі битви…
3.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655508
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 12.04.2016
Зникло у часі минуле
І наче його не було.
Стежку, напевно, забула
Чи снігом її замело…
Й лише у споминах досі
В пам'яті той епізод -
Плакала краплями осінь
І падало небо з висот.
Нам поділилась дорога
І кожен звернув у свій бік
Й наша така перемога –
Розлукою стала навік.
Смуток мостився роками,
Думки присипались вночі.
Й стали минулим між нами
Від нашого щастя ключі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648997
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 11.04.2016
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8
[/youtube]
Запалила ніч зорі на небі,
у гаю закричали сичі.
Пригортаюся знову до тебе
в мерехтливому світлі свічі.
Відчуваю твої сильні руки,
у п'янкому чеканні тремчу.
Тінь гойдається в пристрасних рухах,
знов до раю з тобою лечу.
Ти даруєш жагучі цілунки,
а натомість, бажаю тебе.
Ніч малює з зірок візерунки
і до себе в обійми несе.
Догоряє свіча, ніби бранка,
згасло світло небесних світил.
Ми кохались з тобою до ранку,
ти любив, як ніхто не любив!
17.04.2013 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419202
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 06.04.2016
В квартирі пусто. Навіть ні душі.
І це б нічого, знаєш, тільки в тому -
Душі моїй стають товариші:
Самотність, тиша й вигоріла втома.
Спитаєш ти: "а як же я, скажи",
А що сказати, всі казки не вічні.
Якщо у нас і є якісь стежки,
То паралельні, мабуть, не зустрічні.
Сама ж себе питатися боюсь,
Бо відповідь, напевно, буду знати...
Самотністю вечірньою уп'юсь,
Щоб мати сил її перемовчати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616001
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 05.04.2016