Свобода кличе вільний вірш,
і їй не вкажуть рамки.
Цензура – німота,
живуть слова.
Свободу не спинити.
Фенікс. Зник.
Куди подіти попіл із грудей?
Чи знак таки?
Папери не горять,
коли живі писали їх.
Хто відбудує війн важкі сліди?
Збулось.
Чи може загуло кудись
де відгуку немає?
Свобода запалає небокраєм.
Ще запалає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618625
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 26.12.2015
Шлях дощу стікає небесними краплями,
жебонить дахами, бруківками, вікнами,
відбиває зорі тисячами свічад.
Як ступити на дощовий шлях?
Загубився його початок.
Не видно закінчення.
Протікає своїми струмками.
Такі крихітні краплі плюскочуться закликом.
Куди закликають? Чи почуємо?
Течуть потоки стіною. Зливою.
Несуть за собою хвилини, прощання
безмежним шляхом дощу.
І забуваю спеки від повені,
І здіймаються хвилі повнею.
У моря стікаються ріки,
У морях сльоза розчинить біль.
Понесе у безвість шляхом дощу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631128
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015