Якою ти хотів, такою й стала.
У мене безліч років. Назбирала.
Свої стежки у тебе і вітрила,
Життя латає, є ще трохи сили.
Летять птахи від тебе журавлями,
А я щаслива і живу піснями.
У тебе осінь, а у мене — літо,
Цвітуть іспанські квіти розмаїто.
Усе як є. Життя пливе мов казка.
Щасливий ти і я... На цьому крапка.
Якби ж то так... Люблю тебе до болю.
Весь битий шлях віддам на Божу волю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806559
дата надходження 14.09.2018
дата закладки 15.09.2018
Яблука впали в траву,
Жовті й червонобокі.
Ранок зросив траву,
Світяться роси мокрі.
Свіжий війнув вітерець,
Прілою чути травою.
Крапелька за комірець
Шию змочила водою.
Пахне сливками в саду,
Груші - медові лампадки!
Легко ступаю в траву,
Яблука позбирати.
Жовтий, як сонце кіт -
Вистрибом, змочені лапи,
Наче іде у брід
Літо наздоганяти.
Вересень тихо пливе,
В небі овечі отари.
Бабине літо снує,
Шнурком тримає хмари.
Літа би ще схопити,
На золотий гачок,
Ранок увесь залитий
Сонцем поміж грушок.
В мисці під чубчик вверх
Яблук несу до кухні.
Кіт аж хвоста задер,
Йдемо щасливі вкупі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806650
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018
[i]Підбірку зроблено за умовами...
конкурсу "Новорічне теплослів'я"[/i
[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[i][color="#0c6178"][b][color="#0b5975"]Сріблястість, мов ранок, стрічає земля…
Спинися,
молю я,
стихіє!
А то – захлинуся в конвульсіях я
від того,
що в серці...
жеврі́є...
Сріблястість довкола...
Усе холодить
і віти квітчає у бісер…
Гаптує пухнасту постіль –
не на мить,
мурує палаци у лісі…
Мете і хурделить...
холодна зима,
чуття мої кутає в ніжність…
Й мене на цім світі вже, мабуть, нема:
неволить, в полон бере...
сніжність…
Холоне в душі моїй поділ клітин…
Вже змерзли від холоду зуби…
Бреду у бархани, спираюсь на тин:
зима вже доводить...
до згуби…
…Та що за халепа?.. Пірнаю в буття!..
І чим холодніше, тим глибше…
Ще буде й у мене різдвяна кутя!
Надіюсь, не тільки,
не лише…
О, де вже той холод?.. Лиш поклику гук:
пірнаю... срібляно... під ковдру…
...І в лісі десь тріснув...
знеможений сук
і впав отрухля́вілий стовбур.
…А глибоко в небі, як завше, веснить!
І сріблом
сріблить
срібні
душі...
О, Боже, спини оту срібність!
На мить!..
Життя ж бо ми любимо дуже…[/color][/b]
12.12. 2014[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765238
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 14.12.2017
[i]Серце - не камінь:
плавиться й лід,
як за словами
квапишся вслід!
([b]О.Удайко "Серце - не камінь"[/b])
Публікується за умовами конкурсу
[color="#053e66"]" Новорічне теплослів'я"...[/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/vKVqWCoIMLo[/youtube]
[i][b][color="#280559"]Льоди,
льоди,
льоди,
льоди...
І в серці... І в природі:
там – не сиди,
туди – не йди…
Неcпокій –
в насолоді…
Та під льодами спить... вода:
покоїться стиxія –
несе неспокій тим льодам,
Серця скрупілі гріє...
І прийде час – льоди спливуть,
Мов сил життя вигнанці:
Така вона, небесна суть, –
Живі про-ту-бе-ран-ці…
В підмогу нам – одна з планет,
що світить спозаранку*,
Її супутник і корнет**...
І не страшні нам пранці!!!
В зими
ламка
морозна
креш –
впадеш... під знаком строку!
Ти ж, Україно, не помреш:
У Всесвіт –
вірні кроки.[/color]
[/b]
23.01.2016
_________
*Йдеться про планету Сонячної системи –
Юпітер – загадку та берегиню нашого життя...
**Супутик Юпітра - Європа, відкритий Галілео
Галілеєм, містить багато води, яка замерзає,
але під товщею льоду хлюпоче. В ній, ймовірно,
існує життя. Є думка, що ця планета і дала
початок всьому живому на Землі. Хто не вірить,
той може перевірити в прийдешніх космічних
подорожах... А може, уві сні?..
[/i]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765652
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 13.12.2017
[b] Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8kQZHYbZkLs[/youtube]
[i][b][color="#0b9ed4"][color="#04435e"]Чому ламка так між роками грань?
Чому роки метуть – як той осінній вітер?
Прокинешся у безпросвітну рань,
А ранок -
наче півжиття твойого витер.
І котиться воно – немов ковил,
Немов летке у полі перекотиполе…
Й здається – вже не стане більше сил
Почати знов
життя, окреслюючи коло…
Та й там, бува, зустрінеться туман,
Й зітре усе старе, як олівцевий порох,
Й закрадеться в уяву, мов дурман,
Солодкий,
наче та цукрова пудра, морок…
Й захочеться всотати широчінь
І глибину утіхи для душі і тіла…
Нуртує серце і клекоче чин –
Й отримуєш
усе, що суть твоя хотіла.
Велике щастя – здужати себе
І вийти на свою пряму дорогу:
Нехай сумління й стид вас не шкребе:
Себе долання –
то веління Бога.[/color][/b]
05.12.2017.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764206
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 06.12.2017
[i][b]Tth[/b][/i]
[i]Подаю (повторно) текст пісні, музика
на який створена Сергієм Голоскевичем.
В процесі правки з невідомих причин
текст втрачено та відновлено по пам'яті.
Просимо читачів вибачити та прореагувати
на нову редакцію пісні.
[b][color="#0c0578"]Падолисте ти мій, падолисте –
Незникоме і вічне кохання!
Ти чаруєш мене своїм хистом
Від зародження і до заклання.
Облетіли уже жовтим квітом
Всі роки́ мої в плідній неволі,
Та не знесло лихим, буйним вітром
Наше щастя і наші дві долі…
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб багряний лиш у зріст
Ту любов підніме, вгору...
Падолист мій, падолист!
Дощ і вітер плекають намисто
Одинокої в полі калини,
І опалим, безрадісним листом
Укривають промоклі долини…
І дерева, від літепла п’яні,
Самотіють безрадісно й голо...
Та цвітуть, наче ружі рум’яні,
Наше щастя і наші дві долі.
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб багряний лиш у зріст
Ту любов підніме, вгору...
Падолист мій, падолист!
Вже німіє, мовчить горда осінь,
Пришерхає у думі зрадливій,
І панує в своїм безголоссі
Хаотичність, притлумленість ліній.
Хоч природа не йме уже віри
У величність Всевишнього волі,
Святу віру вертають нам ліри –
Ліри щастя, єдиної долі…[/color][/b]
1.11.2017 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760825
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 29.11.2017
[i] Латинь. Мова релігії і науки. Недарма ж Карл Ліней
запровадив цю мову в класифікацію всього живого на
Землі. Вчений найдосконаліше творіння природи і найвище
із примат ("сосунків") нарік як [b]Homo sapiens[/b], що означає –
Людина мудра. Гострі уми якось, жартома, радянських людей
називали [b]Homo soveticus[/b]. В розвиток традиції таких
"жартівників", європейців я іменую як Homo civilicus, північ-
но-східних сусідів – [b]Homo debilicus [/b](тут переклад зайвий),
а жіноцтво наше, вже цілком серйозно, – [b]Homo femins[/b],
як різновид [b]Хомо[/b], який, за Вайнінгером, має свої, прита-
манні лише жінці риси. На відміну від нас, хоч і мудрих, але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/VbvvmkYAdvE [/youtube]
[i][b][color="#5e0470"]Ти – та,
яку нам дав Всевишній Бог,
хоч і створив, відомо, для Адама…
В тобі –
ключі від святості… від двох
чудес: Едема й золота Пріама.
Ти – та,
котрою усміхнеться день,
як "та" майне раз променем крізь ночі…
В тобі –
скрипковий ключ для од, пісень.
Твої слова –
бальзам душі – пророчі.
Ти – та,
в котрій є символи життя:
в твоєму лоні – цілі покоління…
В тобі
є необорна ярість та,
яка леліє лист, стебло й коріння.
Ти – та...
Як талісман для перемог,
де не буває відступів, поразок…
Устами жінки промовляє Бог.
В тобі –
і сон, і яв, узяті разом.
Та ти ще та:
не стерпить їй відмов!
Твоя жада́ – що Господу молитва!
В тобі
життя – основа всіх основ,
весна квітуча й життєдайне літо...
Ти – та,
в руках якої тане лід,
з тобою тепло і в заклання герці.
Бо в то́бі
є надійні ліки від
пе-рер-вно-сті –
несеш в собі безсмертя.
Ти – та,
з котрою не бува зими,
з тобою не страшні й вали льодові,
Тобі,
Любове, молимося ми –
ті, хто себе не мислить
без Любові.[/color][/b]
8.03.2017
Рекомендую cлухати Шопена - гармонує вкрай.[i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 24.11.2017
Спроба перекладу... вірша,
що міг бути... українським
народним... романсом......
[youtube]https://youtu.be/zOkOJHgTRDo[/youtube]
[i][b][color="#02706e"]Куйовдить вітер ревно шаль,
Цілує складки сукні.
Рожевий обрій... І печаль,
І вітровій попутній...
А неба синього кришталь
Дощем дочиста вмитий...
Чекаю щось, чогось так жаль,
Та сум печаллю вбитий.
Сьогодні можу я простить...
Зумію – всяк буває.
Від тебе ладна я піти –
Любов благословляє.[/color][/b]
19.11.2017[/i]
Оригінал:[b]
[i]И листья сладко пахнут[/b]
Ревнивый ветер треплет шаль,
Целует подол платья.
Закат разлит... Легка печаль
И листья сладко пахнут.
А неба синего хрусталь
Так чист! Дождями вымыт.
Чего- то жду, чего- то жаль
И клином клин,уж, выбит.
Сегодня я тебя простить
Сумею — всякое бывает.
Я научилась уходить —
Любовь меня благословляет.
(вірш Олі Радченко)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761469
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 24.11.2017
[i] …нарешті маємо своє свято – Захисника Вітчизни,
всупереч імперським бредням «неділимої» та її
5-ї колони і просто ватників… Це Свято завдячує
феномену УПА-Майдан, що має своїм «тригером»
ворога, зовнішнього та внутрішнього, включно…[/i]
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[i][b][color="#9206a1"]Якось спитали на Майдані
У сивоусого бійця,
Чого стоїть він в «калабані»,
Кому потрібна вахта ця…
«Свої тут маю «квадро-метри»
Й заповнюю своїм єством,
Та коли треба буде вмерти,
Прийму з належним торжеством!»
Й тепер стоїть він… Вже в граніті…
Чатує від руки сваволь…
І простяглись від нього ниті
В прийдешнє світу… Та "уволь" –
Йому на небі вже все рівно,
Що буде в нас, та не однак
Нам, сущим тут і правовірним,
Куди поверне той гопак,
Що від Майдану має владу –
Гетьма́н клейноди й булаву!
Чи дасть країні гідну раду,
Чи не послабить тятиву,
Напнуту на стального лука
Борні супроти тих принад,
Що владоможців – хижих круків
На світ пустив зелений гад.
За тих, що в небі, ми в одвіті:
Щоб не даремно полягли,
Щоб не кляли нас наші діти,
Щоб спали в спокої орли…
О ти, наш орле сивоусий,
Наш революцій рядовий!
Твоє знамено ми не впустим,
Щоб подвиг твій був віковий.[/color]
ЗІ СВЯТОМ ВАС, ДОРОГІ СПІВВІТЧИЗНИКИ,
ПОКРОВИ – АРМІЇ НАШОї І ДОБРОВОЛЬЦІВ,
ЩО БОРОНЯТЬ НАС ВІД В О Р О Г І В!!!
СЛАВА УКРАЇНІ! - ГЕРОЯМ СЛАВА!
[/b]
13.10.2017
[b]На світлині автора[/b] - брат і сестра із Прилук,
учасники Визвольної Вітчизняної Війни (ВВВ)
проти російсько-фашистських окупантів.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755142
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 16.10.2017
[i] емоції, інколи творять зло,
але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/I5Vjsa5dn2c[/youtube]
[i][b][color="#470696"]Що то за жінка, котра не кричить,
Коли на неї сонечко звалилось?!
Така неждана і щаслива мить,
Немов удруге
в світі народилась.
Що то за жінка?.. Милого свого
Не спонукає інколи кричати,
Щоб серед світу грішного сього
З нудьгою,
що засіла, враз кінчати?
І що за чоловік?.. Невидиму красу,
Як оксамит, не вміє цінувати
І ранішню незбирану росу
Лінується
до скону цілувати!
Що то за ми, що посеред зими
Не можемо тій даності радіти,
Що в вирі справ не ляжемо кістьми,
Щоб жити вволю
в радості, як діти?
І хай весь світ іде у тар-та-ра-ри –
Від правди нам нема куди подітись! –
Я славитиму той нестямний крик,
З яким нараз
народжуються діти.[/color]
[/b]
10.10.2017
[/i]
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754723
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 16.10.2017
Ходив по ринку голуб-листоноша,
Шукав, кому віддати пару слів,
Якась мармиза рахувала гроші
Від виторгу, палав червоним гнів.
Пливло прозоре плетиво мелодій
Про біль у серці, маму та село,
Стеріг чужі сумки місцевий злодій,
Але, на жаль, цікавих не було.
В повітрі розчинялася спокуса,
Дражнила тінь сполохану мою.
Чого Вам, пані? Ні, не продаюся.
Я просто так, для витрішків стою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747906
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 26.08.2017
[img]http://s019.radikal.ru/i602/1707/c7/e1d6d518b9e6.jpg[/img]
[url=""][/url]
муз. В. Бідуляка
[i]пісня[/i]
Рідним спогадом плаче душа
Там де ти моя рідна, смерічко,
Намалюю я спів солов'я,
Кину лист, там де твоє сердечко.
Ти візьми мене, сестро, туди
Там де сонце ховається в морі,
І де пальми й магнолій краса,
Теплий вечір розкидує зорі.
Приспів:
Полечу, полечу,
У далеку незнану країну.
І на згадку з собою візьму —
Цвіт калини, журбу солов'їну.
Заколишуться в полі хліба,
Жайвір пісню співатиме дзвінко.
Буде снитись вкраїнська земля
І дитячі голівки в барвінку.
Де смерічок п'янка купина,
Срібні хвилі розкидує річка.
Найдорожча моя сторона,
Впала в серце у мене навічно.
Приспів:
Полечу, полечу
У далеку незнану країну.
І на згадку з собою візьму —
Цвіт калини, журбу солов'їну.
Прийде час, я назад повернусь
І немає, де правду нам діти.
Часто, часто я бачу у снах —
Руки матері і свої діти.
Хоч і тепла чужа ця земля
І красива і гарна країна.
Та ріднішої в світі нема,
Ніж моя дорога Україна.
Приспів:
Повернусь, повернусь,
Як до матері тягнуться діти.
Бо люблю, більше всього люблю —
Мою рідну Вкраїну на світі!
Повернусь, повернусь,
Як лелека розкину я крила,
Бо любов'ю своєю й добром,
Я би всю Україну накрила.
2003 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742200
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 20.07.2017
Он там, за синім небокраєм,
Де простяглась небесна даль,
Думками часто ми літаєм -
Там крутиться життя спіраль.
Ми достеменно ще не знаєм
Законів нашого буття
І дуже часто ми питаєм:
У чому сенс цього життя?!
Бо це життя таке коротке:
Ось народився - вже й помер
І добре, як було солодке,
А як наповнене химер?!
Не зміряти усього болю,
Та й радість всю не взнати нам.
Ми нарікаємо на долю
І молимось не тим богам.
Щоб не пройшло життя даремно,
Потрібно правдою прожить.
Тоді розквітне, достеменно,
Цього життя яскрава мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734160
дата надходження 19.05.2017
дата закладки 27.05.2017
Я співчуваю вам, "юначе",
Бо ви із примусу любили,
Я знаю: серце ваше плаче –
Не та казала вам: Мій милий!
Не та кидала в вічі зорі,
Не та п’янила поцілунком,
Не автор ви своїх історій,
Не справжній лицар в обладунках.
ПРИСПІВ:
На час, помножена розлука,
Ви помилилися колись,
Любов – не вивчена наука,
Бездумно долі розійшлись.
Колись ви просто заблукали
Між двох далеких берегів,
З розлуки плакали бокали,
В очах двоїлося від дів.
Мені сказали очі ваші
Про що іще мовчать вуста,
Не доторкнутись вам до чаші
Моїх медів, я – вже не та.
ПРИСПІВ:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732928
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017
[i] Так склалось в ті буремні роки:
Не знати – недруг ти чи друг…
Але прогресу владні кроки
Знання на свій вертають круг.
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eutuzmoYe9c [/youtube]
[i][b][color="#de0707"]Зняла своє сарі осяйна черешня –
Осипався долу її білий цвіт.
Увись здійняла урочисто і ґречно
Каштанів дивізія сонмище свіч.
В алеях каштанових кублище стягів
У честь перемоги… Своє «майорять», –
Як знаки борні, і страждань, і звитяги, –
Все, чим була "славна" звеличена рать.
Каштанів суцвіття – мов свічі скорботи
По жертвах, що пали в геєні війни…
Солдату була то звичайна робота –
Та смерть не означила міри вини!
Хто за Україну, а хто – за імперію:
Усі – в одну землю! Всі – наші сини.
…Й тривають донині усталені «серії»
Багатосерійного «фільму» війни.
Квітують могили, – святі незабудки, –
Журби і нагаду суворий обцас*…
Ті квіти-жалі гнів... і прощу розбудять –
Заклятим хто ворогом був ввесь цей час?
* * *
…А там десь, на сході новітній «месія»
Новими “спасенними” планами снить –
Рве блудного пупа нещасна Росія,
Щоб вкрасти в людей їхню сонячну мить. [/color] [/b]
07.05. 2017
_________
*Каблук, підбір.
[b][u]Замість післямови.[/u][/b]
Автор цілком усвідомлює, що написане тут дисонує з тим "загальнонародним ентузіазмом", яким зустрічає свято
(в час епідемії чуми) ввесь український народ під овації
світової спільноти... З подвійними сльозами на очах!
Бо не наша то перемога, брати-слов'яни, – імперська:
один диктатор "переміг" іншого. Але якою ціною?! 42 млн
покладено (проти 10 млн німців) у тій, так званій ВеВеВе,
з них більшість - українці (біля 10 млн жертв) і білоруси.
А для України та ВВВ, була ще братовбивчою, громадян-
ською – відомий рейд "від Путивля до Карпат, керований
із Москви, мав своєю метою знищити УПА, та й національно-
визвольний рух в Україні в цілому. Що й було досягнуто...
Бо не було б у Артема Ковпака двох золотих зірок Героя
Москви, а у комісара Руднєва - кулі в потилицю... До речі,
як і у Миколи Щорса у свій час...
А відомий план депортації всіх українців до Сибіру?...
Лише слабкість знесиленої війною Росії та організація Ліги
націй, одним із членів якої як найбільш постраждалої у ВВВ
стала Україна, врятували український народ від тотального
винищення!
Думаймо, пани хороші!!! Краще - українно... [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732316
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 12.05.2017
[i] Так склалось в ті буремні роки:
Не знати – недруг ти чи друг…
Але прогресу владні кроки
Знання на свій вертають круг.
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eutuzmoYe9c [/youtube]
[i][b][color="#de0707"]Зняла своє сарі осяйна черешня –
Осипався долу її білий цвіт.
Увись здійняла урочисто і ґречно
Каштанів дивізія сонмище свіч.
В алеях каштанових кублище стягів
У честь перемоги… Своє «майорять», –
Як знаки борні, і страждань, і звитяги, –
Все, чим була "славна" звеличена рать.
Каштанів суцвіття – мов свічі скорботи
По жертвах, що пали в геєні війни…
Солдату була то звичайна робота –
Та смерть не означила міри вини!
Хто за Україну, а хто – за імперію:
Усі – в одну землю! Всі – наші сини.
…Й тривають донині усталені «серії»
Багатосерійного «фільму» війни.
Квітують могили, – святі незабудки, –
Журби і нагаду суворий обцас*…
Ті квіти-жалі гнів... і прощу розбудять –
Заклятим хто ворогом був ввесь цей час?
* * *
…А там десь, на сході новітній «месія»
Новими “спасенними” планами снить –
Рве блудного пупа нещасна Росія,
Щоб вкрасти в людей їхню сонячну мить. [/color] [/b]
07.05. 2017
_________
*Каблук, підбір.
[b][u]Замість післямови.[/u][/b]
Автор цілком усвідомлює, що написане тут дисонує з тим "загальнонародним ентузіазмом", яким зустрічає свято
(в час епідемії чуми) ввесь український народ під овації
світової спільноти... З подвійними сльозами на очах!
Бо не наша то перемога, брати-слов'яни, – імперська:
один диктатор "переміг" іншого. Але якою ціною?! 42 млн
покладено (проти 10 млн німців) у тій, так званій ВеВеВе,
з них більшість - українці (біля 10 млн жертв) і білоруси.
А для України та ВВВ, була ще братовбивчою, громадян-
ською – відомий рейд "від Путивля до Карпат, керований
із Москви, мав своєю метою знищити УПА, та й національно-
визвольний рух в Україні в цілому. Що й було досягнуто...
Бо не було б у Артема Ковпака двох золотих зірок Героя
Москви, а у комісара Руднєва - кулі в потилицю... До речі,
як і у Миколи Щорса у свій час...
А відомий план депортації всіх українців до Сибіру?...
Лише слабкість знесиленої війною Росії та організація Ліги
націй, одним із членів якої як найбільш постраждалої у ВВВ
стала Україна, врятували український народ від тотального
винищення!
Думаймо, пани хороші!!! Краще - українно... [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732316
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Квітнуть маки червоно в травах,
У могили лягають сини,
Тінню болю хрести в загравах,
В лебединім польоті всі сни.
В журавлинім:" Курли"-печаллю
Небо падає тихо до ніг,
Чорно- білою вишите гладдю
Все життя, наче стиглий сніг.
Перебілене з білого в чорне,
Переповнене ріками зла,
Перемелене жорнами горе,
Пересіяна ситом біда.
Тінню болю хрести в загравах,
У могили лягають сини,
Квітнуть маки червоно в травах,
Тихо вітер гойдає їх сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732574
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 10.05.2017
– Помирав я уже, та воскрес, хоча ніхто мене й не спитав: «Хто я?». Тепер завжди цим живу, намагаючись дати твоїй таємничості силу, інколи лякаюсь твоєї сутності, інколи зворушений, що іще можу бути корисним. Але найбільше боюсь залишити тебе без свого імені й відпустити саму із твоєю невизначеністю. Тепер мій розум затьмарює не пристрасть, не жага, не біль, а букет думок із пролісків, що під вікном твоїм живуть. І я єство своє боязко ковтаю, бо нині я чужий, загублений, неначе стоптаний жагою, живу весною із росами й ранками, встаю тобою.
ПРОЛІСКИ
© Петро Кухарчук, Галина Химочка, проза, 2017
Скорюсь тобі.
Я помирав...та хто я , хто я?
Чи сміх, чи плач, чи все єство?
Я помирав тобою воскресая-
Це все, чомусь, давно було.
Я жив у твоїх таємницях,
У всій тобі- в твоїх думках,
Лишався квітом у скарбницях,
Їх поцілунком на вустах.
Скорюсь тобі... чужим чуттям,
Піддамся силі божевілля,
У воскресінні сили дам...
Ну хто я? Твоя тінь спасіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732313
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 10.05.2017
Диктує небо серед ночі,
На сон згубила всі права,
Збираю знов рядки пророчі,
За справжній скарб мені слова.
Це усамітнення - на користь,
Чужих думок не сипле град,
Це - ночі вистраждана повість
Під таємничий зорепад.
В блокнот лягають тихо зорі,
Оця від тата, ця від мами,
Вони в небесному дозорі
Лікують біль мені віршами.
Диктує небо серед ночі,
Я бачу душі їх святі,
Я бачу лагідні їх очі
І пишу вирок самоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732761
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017
Доброго ранку, «Наше слово»!
Хай починається все із того,
Як обіймає проміння землю,
Будить у серці музу таємну…
З доброго слова, ясної думки,
Щирого погляду, а не розлуки.
Хай починається з кави смачної,
Хліба скоринки та дяки святої.
Теплих долонь, краси поцілунку,
Ніжно коли на плече вам руку,
В світлім бажанні - дня золотого,
Успіхом стелить з хати дорогу.
Я вам бажаю – світлої долі,
Будьте щасливі: завтра, сьогодні.
Кожному – квітку, яку забажає,
Легкої праці най день посилає.
Коли вже схилить сонце голівку,
Хай повертає кожен в домівку.
В рідному домі хай вас чекають,
Й люблячі люди смутку не знають.
Нехай натхнення всякчас окриляє
І «Наше слово» лише процвітає!
Хай подарує вам світлий Пегас
Слова любові, ще Рими і Час!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728560
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017
[i]Так сталося, що жінка стала чи не найціннішим
скарбом безумного і суєтного сьогодення. Бо хто
ж як не вона може повернути йому риси розумності
та красу буття у всіх його проявах? Тут вже йшлося
про це у моїх віршах і творах моїх колег*. Звертаючись
до вічної теми сутності людського існування на Землі,
автор пропонує друзям і читачам сайту новий доробок
як "закваску" до нових диспутів на цій сторінці...
Доброго вечора та... плідної, щасливої ночі!
В супроводі невмирущої музики Щопена... [/i]
[youtube]https://youtu.be/3Exl_gGMzpE[/youtube]
[i][b][color="#a80395"]Вона – та,
що як треба коня на скаку угамує,
Вона в хату палаючу ввійде, як хата горить.
Вона – та,
що ніколи дарма у житті не сумує,
Коли розпачі рана її окупує на мить.
Вона – та,
що уміє і може у млості кричати,
Коли він у пещоті зірве невгамовний той крик,
Їй не треба
покої у злоті і білі палати –
Їй дорожчий його задовільно-впокорений рик.
Вона – та,
що народить як треба дітей – хоч і десять,
Лиш би він їх трудом своїм відданим прогодував…
Вона – та,
що квітчає у ряст його приспані весни,
Аби він повирішував тисячі рідкісних справ.
Вона – та,
що підніме йому до висот кундаліні**,
Аби він перестрибнув нараз двометровий паркан.
Й не закрадеться в нього
ні крапельки підлої ліні,
Як сплішити прийдеться любові підступний капкан.
Вона – та,
що узимку веселі хори хороводить,
Й ніпочому їм люті завії й морозна зима.
Вона піде
за ним, коли треба, в вогонь і у воду,
Коли іншого шляху в подружньої пари нема.
…Так і шествує
в світі той люд погамований парами,
Немов нитка і голка, що все надміцне протика.
Та чомусь одне
одного й долю нерідко ми сваримо…
Видно, суть у безбожного люду гріховна така.[/color]
[/b]
15.03.2017
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
**Згідно з індуїстським вченням, латентна сила, що
покоїться в куприку людини, звернута в спіраль. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723670
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 21.03.2017
[i] Латинь. Мова релігії і науки. Недарма ж Карл Ліней
запровадив цю мову в класифікацію всього живого на
Землі. Вчений найдосконаліше творіння природи і найвище
із примат ("сосунків") нарік як [b]Homo sapiens[/b], що означає –
Людина мудра. Гострі уми якось, жартома, радянських людей
називали [b]Homo soveticus[/b]. В розвиток традиції таких
"жартівників", європейців я іменую як Homo civilicus, північ-
но-східних сусідів – [b]Homo debilicus [/b](тут переклад зайвий),
а жіноцтво наше, вже цілком серйозно, – [b]Homo femins[/b],
як різновид [b]Хомо[/b], який, за Вайнінгером, має свої, прита-
манні лише жінці риси. На відміну від нас, хоч і мудрих, але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/VbvvmkYAdvE [/youtube]
[i][b][color="#5e0470"]Ти – та,
яку нам дав Всевишній Бог,
хоч і створив, відомо, для Адама…
В тобі –
ключі від святості… від двох
чудес: Едема й золота Пріама.
Ти – та,
котрою усміхнеться день,
як "та" майне раз променем крізь ночі…
В тобі –
скрипковий ключ для од, пісень.
Твої слова –
бальзам душі – пророчі.
Ти – та,
в котрій є символи життя:
в твоєму лоні – цілі покоління…
В тобі
є необорна ярість та,
яка леліє лист, стебло й коріння.
Ти – та...
Як талісман для перемог,
де не буває відступів, поразок…
Устами жінки промовляє Бог.
В тобі –
і сон, і яв, узяті разом.
Та ти ще та:
не стерпить їй відмов!
Твоя жада́ – що Господу молитва!
В тобі
життя – основа всіх основ,
весна квітуча й життєдайне літо...
Ти – та,
в руках якої тане лід,
з тобою тепло і в заклання герці.
Бо в то́бі
є надійні ліки від
пе-рер-вно-сті –
несеш в собі безсмертя.
Ти – та,
з котрою не бува зими,
з тобою не страшні й вали льодові,
Тобі,
Любове, молимося ми –
ті, хто себе не мислить
без Любові.[/color][/b]
8.03.2017
Рекомендую cлухати Шопена - гармонує вкрай.[i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 09.03.2017
Зібрала сі баба Касі їхати до Львова,
Спорядила си сумки, вигнала корову,
Хустку в квіти, із вінцьом, ладно завізала,
На маршрутку, на зупинці, тихонько чекала.
Здибала сусіда Влодка, з ним сі привітала,
Попросила би, в полудни, корову ввізали.
Сіла з мУков до маршрутки... бо вже літа мала,
Як то кУрє сі угріла, тай си задрімала.
Щось сі снило... ні то гроші, ні то якісь воші,
Ні то злодій, ні то храм- в нім люди хороші.
В тяжкім пОті сі збудила, чоло витирає,
Руков лізе до кишені...а грошей немає.
Знов забула ту хустинку, де їх носит завше,
Стала думати, гадати, шо шоферу скаже.
Приїхала вже до Львова- треба вилазити,
А в кишени "миші лазєт", нема чим платити.
- Пане шофер, ради Бога, шо то за хороба?
Згадалам си я за гроші тілько коло Львова.
Маю в торбі молоко, і маю сметану,
Трохи сира і цибулі- на білєт ми стане.
В бутлю мала баба єйці, газетов завиті,
Був він схований на дні, у старенькій свиті.
- Йой забула м, пане шофер, маю іншу плату,
Тілько мусите ми дати тую білу шмату,
Бутиль мушу свій відкрити, бо моцно запертий:
Би вам , пане шофероньку, могла єйці втерти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717962
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
[i][b]В[/b] алентин – по-грецьки сила,
[b]А[/b] тланти – наші мужики!
[b]Л[/b] еліяти усе ж просили
[b]Є[/b] лейну святість нам жінки.
[b]Н[/b] ам же без святості не жити:
[b]Т[/b] ака планида, кров така!
[b]І [/b] святість ту несе по світу
[b]Н[/b] адійна жінчина рука…
[b]А[/b] нам, мужчинам, треба знати –
[b]М[/b] инать не слід своєї хати! [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/m_-sz5ZBNoc[/youtube]
[i][b][color="#ad11a3"]Рожевий ранок… Доторк сонцем плоті –
глибокий вдих цнотливої краси…
О ранку! Видих молитов і млості,
свій колорит у дійство принеси!
Вдихни у жінку непотайну силу,
щоб та відчула розкоші пещот,
які б вона замала, не просила,
щоб правили за трави-приворот.
Нехай квітують манії-прилюди
благословенної Всевишнім гри,
флюїдо-мироточної остуди.
Та все гірке й солоне прибери!
І хай в жатті́ не приндяться обжинки –
в любові Вічній не шукай кінця:
між кольорів – найкращий колір жінки,
той, що веде із темні до вінця…
Шануймо ж те, що любомудрим Богом
дано нам, грішним, разом й на віки,
щоб привселюдно йти – не перелогом –
нехай дорогу вказують жінки!
Вони ж бо є в небесному велінні,
у Вічнім плеску чистої води.
Бо в нас нема дивнішого створіння,
як жінки мироточної сліди*![/color][/b]
______
*Тут – як наслідок, унаочнення.
10.02.2017[/i]
Всяк, кого цікавлять секрети чоловічого довголіття,
дослухайтесь до секретів китайської медицини ТУТ:
[youtube]https://youtu.be/wxLNFK2hNL0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717408
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Злий вітер лютує.
Це осінь багряно-барвиста
Данину із листя виплачує літу...
Почуйте наш клич!
Ніхто нас не чує.
Ми листя. Ми зірване листя.
І вітер недолі нас носить по світу.
Ми вже відійшли.
На дереві гарно
Висіти, вчепившись у віти,
Та нам не судилось у спокої жити,
Бо стовбур гнилий.
Триматися марно.
І нам на багаттях горіти.
Ми ляжем, собою встеляючи плити
Загиблих надій.
Що ж, дерево-мати,
Ти підеш також на багаття,
Та й нікому буде вже цим перейматись.
І тільки колись,
Неначе відплата
За наше тобою прокляття,
Дитина, можливо, підійме погратись
Загублений лист...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116102501030
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696724
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 05.02.2017
Чорна птахо, чом б'єш до вікна?
Знов матусям несеш похоронки?
Знов танцює зі смертю війна,
Знову "Гради" орають ворОнки.
Все змішалось- і кров, і зима,
І сніги, і могили, і квіти...
Чорна птахо лети із вікна,
Досить в горі матусям сивіти.
Пробивається сонце в імлі,
Буревії й сніги замітають,
А у небі летять журавлі,
Сумно"Кру!"- побратимам співають.
Їх стежки розділила війна,
Розділила- на... до і на...після,
Чорна птаха знов б'є до вікна:
Так трагічно обірвана пісня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715962
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 05.02.2017
Засніжило.
Вся земля в снігах, в снігах...
А душа, як птаха білокрила,
А сама, немов Різдвяний час.
Засріблилось.
За вікном зима, зима...
Купотять збитошники вітрила
І упали хмари у поля.
Відчиняю.
З-за дверей хурделить Бородух!
Перші кроки грузнуть, поринають,
А дмухну - летить сріблястий пух!
Спозаранку,
Ген на небосхилі
Білі коні риссю навмання.
Лиш калина білу вишиванку
Та коралі зоряні вдягла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715986
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 04.02.2017
[i]Як і обіцяв у своєму "АНОНСІ", доповідаю про
виконану з дня оголошення тайм-ауту роботу!
Написана книга, присвячена 50-річчю пам’яті
мого односельця академіка В.Г.Дроботька під
назвою "Відданість науковій істині" (у співавторстві
з донькою вченого, об'ємом 270 сторінок тексту
(1.5 інт., 4 А). Книга подана до друку, вийде у в ц. р.
у видавництві "Наукова думка". В додатку серед
іншого розміщена і моя поема з анонсованою тут
назвою. Вона містить 5 частин, 2 з яких викладено
мною тут. Далі буде...
На фото: прижиттєвий портрет ученого, роботи
відомого художника, 1957 рік.
[color="#0756a6"]
[b]І. Пролог [/b]
[b]Там, де Удай з Лисогором
Обнялися, щоб нести
Разом тихі води в море,
У заплавах квітнуть трави,
Осока й очерети;
В пагорбах, що зліва й справа,
Причаїлись берести
І берези білокорі...
Хто ж те знав, що білосніжність
Цих красунь впаде ув очі
Раз кмітливим дігтярям,
Щоб берез цнотливу ніжність
Підкорити трударям:
У степу на схилі ночі
Часто чути скрип коліс;
То скрипів чумацький віз,
Везучи із Криму сіль
До вкраїнських міст і сіл...
Так було не ‘дне століття –
І за миру, й в лихоліття
В давнину, але не нині –
В тім краю, де Дігтярі –
Дивне сельбище в долині –
Причаїлось при горі*.[/b]
__________
* Лиса гора розташована на правому березі Удаю
навпроти гирла Лисогору неподалік від села Лиски
[b]Удай – річка невеличка,
Та не раз від ятагана
Татарина-бусурмана
Кров текла в ній, не водиця...
Невеличка річка тая
Все прожите пам’ятає,
Пам’яттю живе й донині
(І село в її долині)
Про славетні дні народу,
Про поборників свободи...
.
Слава в пам’яті ізтерта
Тих, що дбали про безсмертя
Не лише свого народу,
Але й – Богові в угоду –
На здоров’я тих людей,
Що жили в скорботний день
Небезпечних пандемій,
Включно й ти, народе мій!..
...Так на Удаї жило
Звичайнісіньке село
Дігтярі собі, допоки
Не упало в ревне око
Одному із Галаганів,
Що мав вдачу непогану
Відмивать ту славу діда*,
Не осталось щоб і сліду
Від ганьби перед народом
За осквернену свободу.
Й ось потомок Галаган,
Вже поважний в мирі пан
Ставить замок там високий,
Що й донині тішить око...
Згодом він його дарує
Губернатору Полтави,
Там губернськая управа
Фахлікбез організує...**
[b]ІІ. Син свого роду[/b]
1.
... Та й навіщо це пишу я?..
Бо ж мені сказать хотілось,
Що в селі в сім’ї Дроботька,
Що з недужими турботу
Мав***, на радість народилось
Сірооке дитинча...
Швидко сплинув райський час –
Вже нелегка мить гряде
(Жити як і вчитись де?),
Бо опряга-смерть забрала
Вітіного батька...
Сина ж мати згодом слала
Вишкіл здобувати
В гімназію, що в Прилуках... [/b]
__________
*Мова йде про зраду Прилуцького полковника
Гната Галагана Іванові Мазепі у війні з Росією у
1709 році.
**В частині Маєтку Галагана в Дігтярях, дарованому
громаді було відкрито ремісниче училище, яке в наш
час відоме як сільськогосподарський ліцей.
***Григорій Дроботько – батько Віктора – працював
фельдшером, помер від Виразки шлунку у 1894 році.
[b]Все було – удачі й муки,
Не жалівсь нікому,
Що вже зуби молодецькі
Набили оскому
Від письмен латинських, грецьких...
[/b]
[b] 2.
...Треті півні вже пропіли.
Гімназист при свічі,
Пише почерком несмілим,
Стомлюючи вічі,
Про дівочий ніжний стан,
Ігри і кохання,
Як невіглас і «профан»
Завдавав страждання
Гімназійним дівам,
І як автор не сприймав
Франтів говірливих,
Інше кредо Віктор мав:
«Той індивід, котрий прилюдно
Кричить, упевнений в собі,
Форсить, як правило, усюди
Й щасливий у своїй судьбі...
То у такого, вір, і мало
Немає в серці ідеалу,.
Той чоловік, повір, такий,
Хоч показний, але пустий…»
«Гімназист» – сумна поема,
Правда про гульвісу,
Автор в лоні ж у богеми –
Це вже інша пісня!
Пише вірші і балади,
Ще й уміння має
З лицедійства, бо в театрі
Різні ролі грає*
Словом, тішиться дитина,
Та ще й інших тішить
Всім життям своїм людини,
Що живе – не грішить.
Так і став би він поетом
Чи артистом, може,
Якби серце не щеміло
При останнім ложі
Його батька, що так рано
Відійшов у Лету,
Чим наніс нестерпну рану
Юному поету…
3.
Й ось романтик-гімназист
В Університеті:
Ескулапом вже був зиск
Стати – не поетом.[/b]
_________
*Як свідчить "Щоденник" В.Г.Дроботька, він у віці
до 9 років брав участь у дитячих виставах, що
організовувались у маєтку Галаганів. За деякими
даними, дещо пізніше він виступав як актор у
народному театрі м. Ромен разом із відомою
актрисою землячкою Г.П. Затиркевич-Карпинською.
[b]Тут науки всі конкретні –
Що ближчі до діла:
Мають інше за предмети –
Хворі душу й тіло.
Взявся Віктор за науку,
Як до всього брався,
Бо набив і серце й руку
На тому, чим грався
У дитинстві вдома,
Де були і гуси, й кури,
Й звірі невідомі…
Він до них в дні теплі літа,
Було, тайно крався.
А тепер – о боже-світе! –
До розтинів вдався,
Незважаючи на страхи,
Що повинен вмерти
Індивід-невдаха…
Та невдовзі гарт для серця
Став йому пригідний.
…Та не був плеканцем долі
Віктор в дні побідні
Революції за волю…
4.
Вкраїнські селяни ще п’ятого року
Повстали за землю – земля тут нівроку.
Уже й дігтярівці шикують колони:
Виходь, небайдужий, в ком дух не холоне!
Крокують селяни-повстанці… Ідуть,
В руках транспаранти й хоругви несуть.
«Пани-павуки! Не визискуйте нас!
Земля хай – селянам!» – волає Тарас.
Попереду Віктор – студент-першокурсник:
«Дай землю і волю нам, пане-розпусник!»
…Зібралось на вигін повстале село…
А той, хто не вийшов, тому «повезло».
Бо сотня козача руша вже з Прилук,
Щоб гасла іх, лозунги вирвати з рук,
Повсталих селян, запроторить за грати:
Як землю ділити – ви будете знати!
…В Прилуцькій тюрмі їм і темно, і пусто,
Хоч люду у камерах безліч. Не пустять
Туди ані матері, ані сестри,
Щоб щось побратимам з їди принести.
В тюрмі часу відлік: години – роки,
Бо час зупинився для них, і руки
Ніхто із свободи їм вже не подасть,
Бо грати завадять, кайдани і власть.
Та ось змилостивися раз прокурор –
Пом’якшив студенту «суда приговоръ»
Й відправив під нагляд властей в те село,
Де серце юначе раніше цвіло*.
А іншим – відсидка в тюрмі до весни,
Яка у Прилуки прийшла із Десни,
Чи, мо' з Петрограда, де світло заграв
Вкраїнський матрос запалив і… програв...
Та то вже є пісня про інші часи,
А нам – повертатись у наш час. Проси,
Проси, юний Вікторе, судну управу,
Щоб зняти судимість й навчання поправить…
Та де там?.. В селі він відсидів два роки,
Перш ніж до навчань повернувся. Уроки
З наук природничих він жадібно «гриз»,
І ректор йому в нагороду дав приз…**
5.
Отже, в Університет
Віктор враз подався,
Як отой тупий «запрет»
Прокурора знявся.
…Два роки дались в знаки –
Треба ж доганяти,
Вчився ж Віктор залюбки –
Все хотілось знати.
І поринув знов в науку,
Та ще й у медичну,
І дісталась йому му́ка
Взнати гадку вічну:
Чому люди так завчасно,
Ненароком, рано
Від хвороб серцевих часто
В болях помирають.
І студент кмітливим оком
Ворога примітив:
Від бактерій, їхніх соків
Та ще від токсинів
Поступово, непомітно
Ста́ріють судини.[/b]
_________
* Тут прийшло Віктору перше кохання.
**Впродовж навчання Віктор виконав добротну
наукову роботу, за що був удостоєний премії та
золотої медалі імені М.І.Пирогова.
[b]
Так Дроботьком-юнаком
Розпізнано «прозу»,
Що була, між тим, вінком
Атеросклерозу…
6.
Та продовжити навчання
Йому не припало –
Пригадалося заслання,
Й «дігтярівське сало»*
За бунти, де участь Віктор
Мав нагоду братии,
І за що не мав він світла –
Кинутий за грати.
Ненадійним об’явила
Влада того мужа
Та й у Бобрик** відрядила –
Хай лікарем служить.
І хоч Віктор не в науці,
А лише в лікарні,
Йому ж світло на посту цім,
Бо ж – не в буцигарні.
За роботу ескулапа
Кметі*** благодіють:
За добро добром і платять –
Всім, чим тільки вміють[/b]
____________
*Йде мова про нагляд поліції, якому був підданий бунтар.
** Село поблизу м. Ромен – повітового центру Полтавської
губернії (нині Сумської області).
* *Кміть (діал.) – селянин.
.
[b]А все більше тим, що ці́ну
Ніколи не мало,
Й не під силу товстим стінам:
Це – любов, не «сало»...
7.
Пішло б все на краще, аби не війна,
Бо долю народу ламає вона.
Війна світова, та за тим – громадянська,
За ними в форватері – влада радянська...
І скільки ще витрима вражих нашесть
Народ український, в ком слава і честь?!
І скільки ще буде і кривд, і облуди
Для довготерплячого нашого люду?!
...Одною ніколи не ходить біда:
Біда за бідою, мов тала вода,
Туди йде, де тонко, де топко, де низько,
З війною йде й пошестей цілая низка:
Чума, тиф, холера і голодомор –
Мітла по засіках холодних комор...
Було і в Ромні так в двадцятому годі,
Коли малярія з’явилась*. В пригоді
Тут лікарьський досвід Дроботька постав:
І Ромен, і Сулу, і околичний став
Обстежував лікар й зловив комара –
Рознощика пошестей тих – малярій.
Говорять, і досі комар, мов мара,
В Ромені гуляє, та, видно, без дій,
Бо лікар Дроботько знання про хворобу,
Здобутий ним досвід лишив на сторожі.
Гудуть хай комахи, – хоч сотні, хоч рій,
Не буде в країні таких пандемій!
8.
Минають дні, минають роки,
А Віктор все ще у Ромні –
Його тримають за всі боки
Діла, які – не звершить, ні!
Слабким бо ж місцем в цьому місті
Була на той час медицина.
Як задарма віддать костистій
Свою дочку чи сина?!
І лікар слав свої знання
У люди через курси,
Які створив не навмання –
Свідомо, щоб ресурси
Людські Вкраїні зберегти
Та духом преумножить,
Щоб всі – і він, і я, і ти –
Могли недуг знеможить.
Та Віктор тим ще переймавсь,
Щоб людність об’єднати**,
Щоб захистить її права
На вулиці і в хаті,[/b]
____________
*В 1920-21 роках Віктором Дроботьком у р. Ромен
і околицях виявлено і локалізовано вогнище малярії.
**йдеться про участь Віктора в роботі громадських
організацій в Ромнах у ці роки.
[b]Щоб люди мали хліб і сіль,
І дещо ще й в стодолу,
Щоб кожен мав у серці ціль
Служить ідеї й столу.
І він свій дух рафінував –
Брав участь в грі театру,
А почуття він римував
При свічці і при ватрі...
9.
«Життя коротке – мистецтво вічне,
Хай вічна пам’ять його жрецям!»
З газети «Наше слово» м.Ромен
від 1209.1921.
Чи був герой наш таки артистом –
Питання спірне. Напевно, був.
Чому ж бо в нього душа пречиста,
І звідки в нього слова – намисто,
І де їх лікар, від кого чув.
Так склалось в тії буремні роки:
У місті-квітці, що звуть Ромен,
Жреці мистецтва величним кроком
Несли пожертву, несли, нівроку
І не жаліли своїх рамен.
Кавалерідзе*, Шкурат** і Ганна,
Що – Затиркевич.*** Ще й Хуторна.****
І трупа в Ганни і дужа, й славна,
А у актриси – постава гарна
Талант квітучий – наче весна.
Чому ж Дроботьку не бути з тими,
Хто до народу стоїть лицем?
Хто слово правди в народ нестиме,
Хто скаже сміло його й правдиво
Не обминувши усобних тем?
...Було б все добре, та сталось лихо –
Пішла Карпинська в останній день.*****
Пішла у Вічність... І стало тихо...
І стало тихо, бо сталось лихо –
Не стало чути її пісень.
А що ж Дроботько, наш добрий лікар,
Не зміг злодійку-смерть зупинить?
На те все йшлося: минулось літо,
Настала осінь – незримо й сліпо –
І обірвалась СРІБляна нить.
Удень – робота, тріумфи – ніччю:
Така вже доля, уділ митця!
Потухла рампа, погаснуть свічі...
«Життя коротке – мистецтво вічне,
Хай вічна пам’ятть його жрецям»[/b]
_______
*І.П. Кавалерідзе (1887-1978)- український скульптор,
кінорежир, драматург, організатор і режисер театру в
Ромнах.
** С.Й.Шкурат(1885-1971) – самодіяльний актор
Роменського музично-драматичниноь театру.
Заслужений артист РРСФР. Знімався у багатьох
фільмах, у тому числі у Фільмі О.Довженка "Земля".
*** Г.П. Затиркевич-Карпинська(1855-1921) відома
українська акторка, співучасниця театрального
життя М.Кропивницького, М.Садовського,
М.Саксаганського, М.Заньковецької. Уроженка смт Срібного –
нині мого та В.Г.Дроботька районного центру.
**** Є.О.Хуторна(1856-1980) – драматична акторка із
трупи М.Садовського, що разом із Г.Затиркевич-Карпинською
вступила до Роменського театру у 1918 році.
*****Йдеться про смерть Г. Затиркевич-Карпинської
12 вересня1921року.
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714672
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 30.01.2017
Вже згасла Зірка, слід іще болить,
Її слова, думки і безліч планів...
У Всесвіті скінчилась її мить,
Завмерла враз у голосі органів.
Народжувались з болю її твори,
У неї світ її уроки брав,
Вона писала, це –її офшори
З набором вічним непідробних прав.
Вже згасла Зірка...щоб світити знов
В серцях усіх і пам’яті архівах,
Щоб з нелюбові виросла любов
На цих стражденних українських нивах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711097
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Притихла хурделиця в тихому сні,
Мороз- морозенко у вічі всміхнувся,
Там сонечко любо вляглось на вікні,
День Божий святковий проснувся.
Виспівують дзвони стареньких дзвіниць,
Осанну Дитятку- Рожденному Богу,
Молитва свята межи всіх таємниць,
Потоком людським Йому встелить дорогу.
Христос Народився! Славімо Його!
Славімо! І днесь, й повсякденно, та вічно,
Хай віра торкнеться до серця твого,
Хай правда в душі запанує довічно.
Дитятко Господнє на землю зійшло,
Родилося людству в святім Вифлеємі,
Любов і добро... надію несло,
Для цілого світу у слові буденнім.
Прислухайся люде! - Не вічне життя,
Вся вічність у небі із Господом- Сином,
Стри війни і смерть, весь біль із буття-
Ми діти Його, будьмо людом єдиним!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710689
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017
Без стримку розгулялися сніги
Встеляють землю пишно килимами
Вмостилися на греблю й береги
Аби Різдво зустріти разом з нами.
Мелодію виспівують вітри
В колядах гучно хочуть загубитись
Із людським хором славу донести
Із Сином Божим разом охреститись.
Рожденному принести пелини
І зодягти у білосніжні шати
Від Ірода сховати в ялинИ
Та й радість донести у людські хати.
Хай коляда полине до небес
Як біла птаха, що увись злітає
У Божій ласці цілий світ воскрес
Дитя Господнє світу днесь рождає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709980
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017
А я прийду сьогодні просто так:
Без музи, без написаного вірша,
Із запашною кавою в руках,
У дні яснім, неначе стигла вишня.
А я прийду сьогодні просто так:
З душею, а у ній думки розквітлі,
Торкніть її- скуштуйте її смак,
Солодкий смак у веснянковім світлі.
А я прийду сьогодні просто так:
З любов'ю, що живе у моїм серці,
Яскравою, як в літнім полі мак,
У кольорах яскравих на веселці.
А я прийду сьогодні просто так:
Така, як є, аби побути з вами,
Я гнів прийму... чи не прийму ніяк,
Та привітаюсь щирими словами.
У дні яснім, неначе стигла вишня,
Я привітаюсь щирими словами,
Залиште гнів на вічнім попелищі-
А я прийду- побуду нині з вами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708655
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Загляну тихо у розбите серце
І поцілунком рани всі сцілю,
Я вип'ю сльози твої, мов озерце-
Бо я люблю.
Де буде насолодою причастя,
Що душу мою грішну сповідає,
Із чаші божевілля вип'ю щастя-
Бо я кохаю.
Розтану в нім- у нашім надвечір'ї,
Чи зле, чи добре...я таки не знаю,
Любов і сльози виплетуть сузір'я,
Де я чекаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708714
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Білим снігом завітало
Знов Різдво до хати,
В нім Дитя святе Господнє
Світ іде вітати.
В Вифлеємській у яскині
Рожденна Дитина...
Принесім дари сьогодні
Для Божого Сина.
Зірки в небі ясно сяють-
Освітять дорогу,
Щиро впадьмо на коліна
Перед нашим Богом.
Принесім святу молитву,
Серця наші милі:
Віру, правду, покаяння-
Душі наші щирі.
Хай Господь нам благословить
Рідну нашу землю-
Заспіваймо мило нині
Колядоньку щемну.
Заспіваймо людським хором,
Як пташки співають,
Сина Божого вітаймо-
Христос ся Рождає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708055
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 24.12.2016
[b][i][color="#0900ff"]Вечір зітканий з смутку й чекання,
Болем душу самотність торкає...
Якщо, Боже, це випробування -
Я печаль у молитву сховаю.
І не плакати, серця попрошу,
Бо й в холодно-зимовому світі
Гріє зболену, стомлену душу
Подароване вміння любити.[/color][/i][/b]
[b][i][color="#0022ff"]Спокій краде знервований вітер,
Сніг по шибці сльозою стікає...
І самотність...загорнута в світер
І думки...
Все чекає, чекає...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706622
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 19.12.2016
Не заробляйте, люди на війні…
Загиблих кров не візьмете в могилу,
Вони прийдуть до вас в страшному сні
І перевернуть вашу домовину.
Станьте братами, коли є плече,
Підставте друзям у важку хвилину,
Бо кожного у грудях з нас пече,
Як обкрадаєте з АТО дитину.
Не заробляйте, люди на війні…
Ваш рід навіки проклянуть в народі.
За тридцять срібних, справа ж не в ціні,
Не заробляйте, зупиніться,- годі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707335
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 19.12.2016
Приходить ранок. Затухає ніч.
Вмикають світло вікна і віконця.
На гілку високо заліз під ранок сич,
А Місяць вранці замінило Сонце.
Прокинулись у мулі карасі,
Синички зажовтіли біля хати.
І запишався ранок у красі,
Почав щасливий Сонце зустрічати.
Дорослі повставали, бо пора,
Перше проміння освітило хату.
Спить в своїм ліжку тільки дітвора,
Бо їм не в школу, в них сьогодні свято.
А на дворі легенький морозець,
Дерева чорні снігом притрусило.
І закружляв сніжинки вітерець,
Легенько так, неначе він безсилий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707163
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 19.12.2016
Люди, відкрийте добре свої очі,
Нам Богом даний незвичайний рай,
А ворог відібрати його хоче,
Вставай, народе, боронись - не дай!
Запам’ятай, що ворог цей підступний,
Брехати може навіть у лице.
Когось убив, а хто буде наступний?..
Загарбає, вгощаючи свинцем.
Невже без волі хочеш далі жити,
Згоріти, як сірник в чужій руці.
Ти свою землю маєш боронити,
Бо в тебе є і сила й мудреці.
І будьте пильні, вороги між нами,
У нас їх мова, мати і книжки,
Почистимо свій край, щоб бур’янами,
Не заростали у раю стежки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707336
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 19.12.2016
Проти віку, нема ліку,
це не можна забувать.
Як "того" досягнеш віку,
тоді йди відпочивать.
Плачем лиха не побореш,
з добром легше в світі жить.
Якщо слабшим допоможеш,
повагу зможеш укріпить.
Горе тільки рака красить,
вік живи і вік учись.
Розум силу переважить,
тож на нього й покладись.
Не бува вогню без диму,
як і щастя без сльози.
Пережити легше зиму,
якщо віру зберегти.
Кожух, кажуть, краще - новий,
ну а приятель - старий.
Як не хочеш впасти в яму,
то й для іншого не рий!
Як подбаєш, так і маєш,
що посієш, те й пожнеш.
І, напевне, кожен знає,
те що втратив, не знайдеш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706521
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 19.12.2016
Безповоротно час вже близько,
Кровавить… небо голубе.
Упали ви занадто низько,
Розплата вже за вами йде.
Тож перестаньте скаженіти,
Чужинські виплодки імли.
Пора у пеклі вам згоріти,
Налл’ємо скоро вам смоли.
За підлість вашу, за насилля,
За війни горе… за біду.
Брехню терпіти вже несила,
Косити будем вас… Орду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707294
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 19.12.2016
Вже давно у далекому світі
Душі ваші спочили в раю.
Перед Богом за вас я в отвіті,
І за душі спочилі молюсь.
З вами часто, в думках, розмовляю,
Часом бачу вас, навіть, ві сні
І між нами, я це добре знаю:
Всі родинні зв'язки ще міцні.
Незакінчені всі ваші справи,
Що ви тут на землі почали,
Постараюсь зробити все справно,
Щоб ви в небі спокійні були.
Що я зможу, то все порішаю,
Бо такі ви мені дорогі.
А час прийде -до вас завітаю,
До небесних отих берегів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706635
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 19.12.2016
Розпутниця холодна,колюча війна
Зненацька душу, серце вирвала,
Відібрала радість і спокій.
Насіяла зерна недовіри,жаху і зла,
Життя сумом наповнила
Гірка,тяжка злодійка-війна.
Українцям не потрібна війна!
Ми молимо Господа про мир!
Дай,Боже,нашим воїнам-захисникам
Здоров"я,сили!
Дай нам,Боже,миру!
11.12.2016р.
Цей вірш зачитав на УР1 у програмі "Польова пошта" ведучий передачі-Дмитро Хоркін-16.03.2016р.Запис програми можна прослухати у архіві УР1 за 16.03.2017р. 0 20год.10хв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706845
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 19.12.2016
Не тримай. Відпусти. Хай крильми розтривожена тиша
Проросте цілим лісом із досі несказаних слів.
Над верхів'ям густим ненароком мене хтось допише,
Мов епіграф, чиїхось іще непрожитих життів.
І змертвілим листком кружелятиме далі планета
Поміж сотень галактик, між тисяч сліпих ліхтарів.
На зап'ястях століть пульсуватиме вічна вендета,
Спопеляючи айсберг моїх мовчазних почуттів.
Не тримай. Відпусти. Струни в серці давно поржавіли.
Як безжально п'янить ця солодка симфонія тиш...
Коли згасне свіча від несказаних слів сполотнілих,
На форзаці душі свій автограф на згадку залиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706034
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 19.12.2016
[i][b]Тобі, поете, чи потрібна сповідальня?
Ти сповідаєшся у вірші за-що-раз.
Тобі і осуд в нім, і вивід, й покарання.
Причастя словом, радість від утішних фраз.
Й очищення душі своєї від такого,
Що давить груди жаско, мов той струмінь б'є...
Поговори, поете... сповіддю до Бога -
Його пречисте слово щире є - твоє.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707433
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 19.12.2016
Падав сніг пташкам на вії,
Заметіль дивилась в шибку,
Миколай Святий всіх мрії
Склав старанно у торбинку.
В кожну хату тишком-нишком
Прийде в шапці-невидимці,
Під подушку в темну нічку
Діткам викладе гостинці.
Як мине казкова нічка,
Миколай піде до раю.
Подарунки й таємнички -
Дітки вдячні Миколаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707177
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 19.12.2016
На високих горах видно білі сани,
Їде Миколай в них... мабуть до Оксани,
До Ганусі певно... завітає зранку,
Лишить подарунки на сніжному ґанку.
Радості, без міри, серденько дістане,
Діточкам це свято- миле та кохане,
Молитви приносять щиро на колінцях,
Їм радіють навіть овечки в загінцях.
Тихо темна нічка в морозі ступає,
Миколай в дарунках всіх дітей вітає,
А хто був нечемний, покладе і різку-
Посади навесно молоду берізку.
Світяться ясніше нині в небі зорі,
Та й Сірки притихли на кожній оборі,
Заспівають славу янгольськії хори,
Їде Миколай вже, де високі гори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707312
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 19.12.2016
Сонце тче веселу, теплу днину.
Колисає вітер зелен-гай.
Поспішаю вкотре до хатини,
Пам'яті струна де тихо гра.
То не пісня над землею лине –
То весни замріяна пора:
Клини наді мною, журавлині,
Тож душа від щастя завмира.
Ніби білопінно-ніжна фея,
Ледь рожево яблуня цвіте,
Простягає рученьки до мене,
А в суцвіттях – сонце, золоте,
Йду до хати… Привидами речі:
Мамина хустина і халат,
Рогачі й лопати* біля печі,
Виставлені ненькою улад.
Стрілися з портрета очі тата,
Мудрі і серйозні, як завжди,
З-під його рук виросла ця хата,
Нас до праці рано теж будив.
Мало місця спогадам у серці,
За плечима – стежечки життя,
Посивілі у складному герці,
Та назад немає вороття.
15.12.2016.
*Дерев'яне знаряддя, схоже на лопату, для випікання хліба у печі, як правило, на листкові з капусти.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707407
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 19.12.2016
Чи є народ, щоби такі страждання
Зміг пронести крізь темряву століть:
Пожежі, війни, голод і повстання?
Він… вижив! Не судилось околіть!
Чи є пісні такі ще на планеті,
Щоб з болю народилися й журби?
Це з ними йшов народ наш на багнети,
Таких пісень не відають раби.
А чи земля, багатша, є у світі
Із долею, тяжкою, орача,
З мереживом зими, весни і літа
Й духмяним запахом хлібини-калача?
Це ми її своїми мозолями
Леліяли завжди, немов живу,
То кров’ю поливали, то сльозами,
Втрачали й здобували булаву.
Ми карту, чорну, вивчили Росії:
Печора в ній, Норильськ* і Воркута.*
Дух волі й там народ наш рясно сіяв,
Але земля під ним була не та.
Зна наші муки і тайга, сибірська,
Пив нашу кров «Горлаг*», Екібастуз,*
Енкавеесу непростимі звірства –
Скрутити ж нас не вистачило уз.
Вкидали нас у війни, у криваві,
Стогнали де В’єтнам і Гондурас,
І правду про Афган не відкривали
Так само, як сьогодні про Донбас.
Здавалося, що випив чашу горя
І відновився-відродивсь народ,
Росія ж, мов чума, у Чорнім морі,
Й катує тих в Криму, хто патріот.
Це наш народ пройшов крізь ці страждання
На протязі кількох важких століть:
Пожежі, війни, зради, постмайданні…
Він… вижив! Незборимий він! Не зліть!..
15.12.2016.
* Міста і табори в Росії, де відбувалися повстання політв’язнів, засуджених за ст..58 на 10-15років, основна кількість яких були українці. Саме вони були організаторами тих повстань, борцями проти стукачів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707090
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 18.12.2016
[i] …у вас – і глибина, і щирість,
і віри шмат, і любові…
[b] Касьян Благоєв[/b]
[youtube]https://youtu.be/DxvkWqKdDWo[/youtube]
[b] [color="#00a6ff"]1.[/color]
[color="#e81212"]Таке ти пишеш, неначе я помер,
Але живий, ще й як живий, падлюка!
І що робить дозволите тепер…
Коли любов щоранку в серце стука?
[color="#00a6ff"]2.[/color]
Я вже й не знаю, де коріння
(Копатись в генах не привик):
Твоє веселиків квиління
Чи мій гінця побідний рик?
[color="#00a6ff"]3.[/color]
Слабкіші тілом, та міцніші духом,
І досвід нам у всьому помічник...
Той має сенс, хто ласку Божу слуха,
Єством своїм до Господа приник.
[color="#00a6ff"]4.[/color]
Гарна фраза - як зараза:
Вклеїть так, що не зітреш!
Пензель влучний богомаза –
Повна чаша, срібна креш…
[color="#00a6ff"]5.[/color]
Вірші писав він лапідарно –
Чи поганенько, а чи гарно:
Вже був такий у нього хист –
Поетом став лапідарист…
[color="#00a6ff"]6.[/color]
Русизми з мене так і пруть!
Бо побував на вулицях Кийова...
О, яка мова! – О, нетлінна «жуть» –
Гаркава,
змішана,
хренова![/color][/color]
[/b]
17.12.2016
© Copyright: Олекса Удайко, 2016
Свидетельство о публикации №116121709106 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707096
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 18.12.2016
Ви бачили колись, як плаче сильна жінка?
Не бачили? Отож! На те вона й така.
Сміється мов ручай, так весело і дзвінко,
А що у неї там таїться у думках?
На людях завжди все “по вищому розряду”:
Одежа, макіяж, робота і сім'я,
Вона нікого з нас не просить про поради,
А як і треба-все вирішує сама.
Та тільки стихне шум, огорне хату нічка,
В дитячу зазирне-все тихо, діти сплять,
Залізо сили в ній розтопиться мов свічка,
І хочеться в обіймах ніжних потопать.
Присяде край вікна в старім пухнастім пледі,
Лиш поглядом пустим уткнеться в чорну даль-
Вона тепер слабка. Вона тепер не Леді,
І вирветься з грудей назовні вся печаль.
А зранку підведе свої красиві брови,
До школи дітвору, до офісу сама,
Й до вечора усе піде по колу знову,
І знатиме лиш ніч, що плакала вона.
Н.Хаммоуда
04/01/2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633474
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 15.12.2016
Зимова казка, вишита вітрами,
Кружляла в танці стрічками доріг,
Цілована прозорими вустами,
Стелилася лебідкою до ніг.
Пухнасті крила небо обіймали,
Дивилась казка зорям в жовті очі,
Коштовну сукню знову приміряла,
Бо на вечірку йшла вона до ночі.
Зимова казка із холодним серцем,
Арктична королева з кришталю,
Милується собою у люстерці,
Сподобатися хоче скрипалю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706275
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 13.12.2016
Горобиновий рай,
а у ньому срібляста дорога,
в снігу квітне розмай,
в душу тихо закралась тривога,
білий сніг замете
всі стежки до твойого порогу,
біла віхола жде...
замітає життєву дорогу.
Не губися в снігах,
озовися в раю горобинім
і любов на вустах
пронеси там, у щасті родиннім,
де кохання цвіте,
не торкають сніги, ні морози,
там, де вічна любов-
там шумлять горобинові грози.
Горобиновий гай,
в ньому спів солов'я пам'ятаю,
горобиновий рай,
вперше тут ти промовив:- Кохаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704721
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 08.12.2016
Я сльози втру, хай ними плаче осінь,
Забуду все: розлуку та печаль,
Із снів сумних сплету чарівні коси,
Я відпущу:" Іди, мені не жаль".
Не жаль того, чого вже не вернути,
Не жаль того, чого давно нема,
Забути, хочу все чомусь забути,
Так хочу... хай впаде між нас зима.
Ти сам накликав лютії морози,
Ти зачерпнув розлуку у душі,
А я чекала веснянкові грози
У тих полях, де квітнуть спориші.
Я сльози втру, хай ними плаче осінь,
Забуду все: розлуку та печаль,
Я віднайду свою небесну просинь,
Я відпущу:" Іди, мені не жаль".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695922
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 08.12.2016
Мені Ти натякнула однозначно,
Себе на цій картинці я впізнав.
Пробач, що закохався необачно
І рік Тобі спокою не давав.
Тобі я щиро дякую за «чесність»,
Яку Ти розмістила на сторінці.
Своїх надій відчув я недоречність –
Терпіння чаша повна вже по вінця…
«До тебе як не тягнеться людина,
То ти залиш у спокої її…» -
Мого кохання пісня лебедина,
Слова правдиві і гіркі Твої…
Розділені стіною недовіри
Тіла і душі наші між собою.
Та (слава Богу!) ми не лицеміри
Стосунки наші підміняти грою…
У нас з Тобою різні покоління,
І погляди у нас, напевно, різні.
Звільнивши від ілюзії сумління
Душа радіє в цій годині пізній.
Тобі я вдячний за «дорослу думку» -
«Не правильним, а справжнім треба бути…»
Ти, певно, Бога втілила задумку
Мене в реальність знову повернути.
Спасибі, що ілюзії розбила –
Від щирої відвертості аж лячно!
Молитва й піст душі дарують крила…
Мені Ти натякнула однозначно…
© S.Nemo
07-08.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705351
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.12.2016
[i]настроєве...
...без претензій на вірш)[/i]
Морозний вечір. Малює грудень. Ані душі.
І білим пензлем на вікнах кадри, як вітражі.
По тілу – льодом. Під шкіру – смутком /твої слова/…
«Що буде далі?» - тріпоче птаха /іще жива/.
Мовчали вголос. Тепла шукали – і не знайшли.
Та ледь відчутно незримий янгол торкав крильми.
Усе минеться. Любов і туга. Печаль і сміх.
Розкрило небо свої обійми – і випав сніг…
/06.12.2016/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705348
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.12.2016
[b][i][color="#ff00e1"]ВІрші ся родили по захОді сонця -
Лагідні і милі немовлятка;
ГОйдаю в колисці, я їх край віконця...
Спів душевний - щирі віршенятка!
Постелила їм м'якеньку, свіжу постіль,
Запалила свічечку духмяну...
Завтра на оглядини приїдуть гості,-
Прочитають кожного, й розглянуть...
Пахне матіола, і перцева м'ятка,-
Зоряно і тихо, майже всюди...
Підростуть до ранку милі віршенятка,
І полинуть у світи, між люди...
28 11 2016 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703989
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 08.12.2016
[b][i][color="#a200ff"]Як же мало часу,-
Стоїть осінь в заграві...
Роздає всім красу,
Сонце в жовтій оправі...
Жовтий лист на землі,
Вже пустують кубельця...
Відлетять журавлі,-
Від малого озерця...
Вже трава де-не-де,-
Зсохлась майже в солому...
Зима в гості прийде,
У вбранні крижаному...
22 11 2016 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702475
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 08.12.2016
Вдаль піду́ за село́,
де пшеничне
розкинулось по́ле.
Серце стисло, звело́,
бо з цим по́лем
пов'язана,
доля.
Любов цю до землі
дарувала мені ще
мату́ся.
Я іду по стерні,
мов на крилах в це поле
несу́ся.
Колосок я зірву
і його роздивля́юся
пово́лі.
Із собою візьму́,
Ну а він залоско́тить
доло́ні.
Жнивувати пора́:
чути гуркіт комба́йнів
у по́лі.
І зерно́ у двора́х
засипаю́ть в комо́ри
дово́лі.
Буде хліб на столі
і коржі, і святі
паляни́ці.
Хай на полі в селі
колося́ться розкішні
пшени́ці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705005
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 08.12.2016
...якось так упало
на відпочинку...
в місті Трус-кав-ці...
[youtube]https://youtu.be/eJI2X_Oyne8[/youtube]
[i][color="#5108c7"][b]Я вдруге вже узяв собі тайм-аут,
аби щедрот помножити набір:
водицю п"ю й солодку втіху маю,
вдихаючи красу Карпатських гір...
Ще й не зима, хоч Новий рік на носі,
кришталь полів й смарагд струнких смерек
милують око... Хоч надворі осінь,
життя вирує вздовж і впоперек!
Жінки ховають личка у хустини,
й хода у них задумлива, м"яка...
Зустрічний люд вітає їх гостинно,
й до серця вдячно тягнеться рука.
Та враз розквітне усміх веселковий,
як блисне погляд жінки крізь вуаль.
...У світле одягаються раптово
прихована самотність і печаль...[/b][/color]
7.12.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705195
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 08.12.2016
Мамко, матусенько, нене,
За тебе я Бога молю,
І ябко- червлене, червлене,
З рук рідних старечих беру.
Мамко, матусенько, нене,
Чом зажурилась душа?
Вчора ябко ще було зелене,
В обіймах твого спориша.
Мамко, матусенько, нене,
Вже осінь пройшлась по життю,
Вже ябко червлене, червлене-
До Бога молитву молю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699409
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 08.11.2016
Тебе художник малював,
Мене десь виткала реальність,
Весь світ дві долі заплітав-
Дві долі у одну тональність.
Мов дві жаринки у вогні,
Дві іскорки в однім багатті,
В коханні простелялись дні,
Корабликом в густім лататті.
Ти сон мій, сон такий чудний,
Знов птахою літаю в ньому,
Життя струмочок провідний,
Я не віддам тебе нікому.
Тональність музики одна,
Любовна музика сонету,
Реальність виткана рясна,
Художником з твого портрету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668125
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 01.11.2016
Народе, чому забув, хто ти,
Та на чиїй ти землі?
Грудьми затуляєш дзоти,
Там діти лягають в імлі.
Не бачиш чомусь кайданів,
Заковують знову життя,
Для чого були Майдани?
Ще трохи... й нема вороття.
Шмагають тебе батогами,
П'ють кров, мов солодке вино,
А ти- цуценя під ногами-
І б'ють, і штовхають на дно.
П'ють кров і тебе не питають,
Сто шкір знову нагло деруть,
Як з Господа свиту здирають,
Та знов на Голгофу ведуть.
Могили рядами складаєш,
Найкращі вже з Богом давно,
У злиднях живеш- не страждаєш-
Немов у Голлівудськім кіно.
А завтра- вже буде пізно...
Не видно у цьому вінця,
Постався до ворога грізно,
Та справу веди до кінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697832
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 31.10.2016
1
Взавтра, люба, у нас свято,
Стрінемо гостей багато,
Вип’ємо червоного вина.
Золоте у нас весілля,
Зеленіє пишно гілля,
А на серці нашому весна.
Приспів:
Ти радій, моя кохана,
Що прокинулись із-рана,
Що співає жайвір в небесах.
Золота на серці осінь,
Та життя весни ще просить,
Доля внуків наших колиса.
2
Перелази, перепони,
В нас не змінені закони,
Поміж нами й нині є любов.
Я люблю,тебе, кохана,
Ця для нас пора весняна,
Я колись у ній тебе знайшов.
Приспів
3
Лиш весна розправить крила,
Я щасливий, ти щаслива,
Ми, кохана, вип’ємо вина…
Твої очі, як озерця,
Полюбив усім я серцем,
Ти для мене, як дзвінка струна.
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655829
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 21.10.2016
Ця трава, скуйовджена, прим’ята,
Цих кульбаб молочні ліхтарі –
Пух летить, як вищипана вата,
Невагомо плаває вгорі.
Завмираю: слухаю, як п’яти
Доторкають стебла молоді…
І мені так солодко лежати,
Як човну легкому на воді!
День такий привітний і погожий,
Мов Великдень в будень цей забрів!
Крила рук, розкидані на ложі
У лляних овалах рукавів…
І соро́чки вишитої ромби –
Голубі на білому, і сни,
В голові розсипані, немовби
Золотаві промені весни!..
І така травнева чиста тиша
Срібнодзвонить співами пташок!
І трава скуйовджена колише
Мого тіла теплий сповито́к…
І на шкірі – ніжний подих неба,
Лоскітливо-трепетний, живий,
Мов кульбаб насіялось зі стебел
У мої овальні рукави…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665712
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 12.10.2016
[i][b][color="#e81212"]Вже вкотре я беру собі тайм-аут…
Та цей раз, знаю, зовсім не будь-як!
Чи витримаю той в КП локаут?..
Здружився з вами, милі, позаяк.
Але сурма́ до інших справ вже кличе –
Вже доля їм окреслила той строк,
Що відступати козаку не личить –
Оплачено зумовлений оброк!
У мене аж дві славні батьківщини.
Одній із них вже майже відслужив,
Та є ще та – мала, сільська, родинна,
Котрій в житті немало завинив…
Пора прийшла сказати своє слово
Про рідний край і знакових людей.
Душа ж моя ридає калиново –
Нездійснена одна з моїх ідей.
І ось пишу, клепаю, тру – лелію.
А треба буде – знов перепишу...
Ні дня, ні ночі їй я не жалію,
Та домислами інколи грішу...
Про виконання буду звітувати
Пред вами, друзі, через певний час.
…Жде рідний край, своя родинна хата…
Й заправлений любов’ю тарантас![/color][/b]
21.07.2016
На світлині родинна хата; на передньому плані –
син (ліворуч) з друзями (фото автора).
[/i][b][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679328
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Стоїть іще ніч за вікном,
Та будить мене знов Муза:
«Вже досить втішатися сном –
Боротися теж ти мусиш,
Якщо не вогнем, то мечем,
Чи словом за Україну,
А мо’ тебе біль не пече,
Що молодь щоденно гине,
Що стогне безмовна земля,
Як сина свого ховає,
Що воля на те Кремля,
Що й досі війна триває?»
Неначе оголений нерв,
Болить так душа, страждає:
Вчорашній міліціонер
В своїх же людей… стріляє…
І капає з серця сльоза
В рядки, що тепер лягають,
І ллються слова, щоб сказать,
Бояться деталь прогавить…
Розтала вже нічка давно,
Заплакав росою ранок…
Донбас буде наш, все одно,
Загояться наші рани!
24.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678119
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 17.07.2016
Не питай, чого дзвонять дзвони,
З неба сльози- весняні води,
Чом у дуба зчорнілі крони,
Пшениців посивілі сходи.
Не питай, за ким дзвонять дзвони,
Та за ким панахиди правлять,
У війни ж бо свої закони,
Там посмертно Героїв славлять.
Запитай, чого біль у серці?-
Мати сина з війни діждала:
Обвінчали десь сили смерті,
Вік юнацький земля забрала.
Запитай, чом в душі неспокій,
Чом вдова- молода дівчина?
Тільки пам'ять та вічний спокій-
В чому, Боже, її провина?
Смутком землю сповили дзвони,
Дощ із неба- весняні грози,
В снах дубових розквітнуть крони,
Їх цілують вдовині сльози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678466
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016
Дорогу в пекло Путін простелив
(Із Іловайська прямо в домовину),
Й пішли по ній довірливі сини.
І не один там батальйон загинув.
Радів-сміявся «карлик» у Кремлі:
«Парадом смерті» «укри» поплатились»...
Запричитали в горі матері,
Сльозами – не водою тоді вмились.
І зажурилась не одна вдова,
Чекаючи коханого ще й досі:
Їй хочеться так вірити в дива,
Хоч не одна уже минула осінь.
І дума думу сірий Іловайськ:
«Стомився жить під дулом автомата.
Чому і ким у серпні він зливавсь,
Адже й для нього Україна – мати?»
10.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678360
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 16.07.2016
Юнак молоденький троянду вгледів,
трояндочку в чистому полі.
Немов би на крилах до неї летів
і любувався красою доволі.
"Трояндо,трояндо,така молода,
трояндо,ти в чистому полі зросла.
Трояндо красива,зломлю я тебе,
краса твоя так полонила мене."
"Щоб ти пам'ятав мене, я уколю,
І болю терпіти я страх не люблю."
Юнак не послухав, ні"ох",, ані "ах"
його не спинили,лиш кров на шипах.
Хоча захищалась трояндочка ця,
страждання відбула свої до кінця.
Трояндо,трояндо така молода,
Ти в чистому полі ,трояндо, зросла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652212
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 14.07.2016
Хода хрестова...Чи Господь веде
Отих м’язистих у спортивній формі?
Насправді, їм хоругви – то пусте,
Думки в нещасних головах лиш чорні…
Останній козир плавиться в руках -
Російська православна, із Кирилом,
Несе, в ім'я Господнє, в «рюкзаках»
Нищівне, замасковане кадилом…
Людський потік, у тисячі голів,
Спланований заздалегідь царями,-
Нема в них ні любові, ні жалів,
У душах – ні Господь, а ні мирянин…
Немає вдячності до цього Краю в них,
І до людей – жили ж в любові, шані.
Палюча ненависть в чужих попів отих…
Війна за душі знані та незнані…
Відомо Богу чим закінчиться похід…
Залишаться чи ні «сліпці» підступні.
І чи зітреться, врешті, чорний слід
Зі світлого шляху усіх наступних.
(13липня 2016)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677846
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016
Я – не учасник різних шоу,
Не до душі двійний формат,
Це, ніби, в дзеркалі кривому
Фігури виставлені в ряд.
Фальшиві, скорчені гримаси,
Такі далекі від мети,
Таке сьогодні – не на часі,
Вже по прямій пора іти.
Ми й так загрались вже у шоу,
Нам ні до чого маскарад,
Знімаєм маски і окови,
Нам правда й істина – формат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677833
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016
Води прийшов з дороги, я напитись
В криниці тій, що батько мій копав.
Схилю коліна, стану помолитись…
Тут він мене з долоні напував.
Зійшли роки, як хмари із сувою,
А скільки їх лишив, я в чужині.
Далеко десь пішли за курявою,
Ой чи багато ж, лишили мені.
Як світ стара ялина при долині,
Мій сум ховає давня в холодку.
Ку - ку озвались згуки зозулині…
Й літа комусь понесли в сповитку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677703
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016
З НАЙЩИРІШИМИ ПОБАЖАННЯМИ
ІМЕНИННИЦІ НАДІЇ М.
НАДІЯ, ВІРА І ЛЮБОВ
Чарівна жінка кольору весни.
Вона – веселка, сонце і любов,
Солодкий звук сердечної струни,
Промінчик світла з божих молитов.
Вона – Надія, Віра і Любов,
Земна краса божественного слова,
Словесна зіронька немов,
Ця пісня серця: ніжна і казкова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677790
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016
Не знаю, сон чи Боже провидіння,
Та відбулося вчора це зі мною:
У матерів закінчилось терпіння
Чекати, поки вирішать з війною.
Від заходу й до східного кордону
Плили колони, щоб спинити бійню,
Й з Росії, від самісінького Дону,
Й із-за Уралу, де не є стабільно…
Й заворушилася уся планета –
То матері до них теж прямували,
І не знайшлись ніде такі тенета,
Щоби надійно вдома їх тримали.
Вони всі різні: білі, жовті, чорні,
Та очі всіх наповнені сльозами.
Тепер вони були в одному човні –
У тузі за убитими синами.
Й нема у світі ще такої сили,
Щоби мільйони матерів спинити…
Вони не плакали і не просили –
Ішли, любов'ю щоб війну спалити…
12.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677809
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016
Знову нічка в небі зорі сіє,
Вітер деревця заколисав…
Казку цю спинить ніхто не сміє.
Бо лиш Бог – господар в небесах.
Посивілі верби у долині,
Косами торкаються води,
Грає скрипка, дивна, комарина,
Місяць молоденький народивсь…
В річку, мов у дзеркало, заглянув,
Там себе побачивши, застиг,
Згодом мандрував понад полями –
Шлях долав у небі непростий.
А під ним – розкішні диво-шати –
Молоді гаї й густі ліси.
Скоро їх він буде пригощати –
Роси срібноокі запросив…
15.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674892
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 13.07.2016
Звільняють нас, - від українців,
Чужинці в Лаврі… корчмарі.
При владі скрізь лише ординці
З колін Мойсеєвих царі.
Не злазять юди з об’єктиву,
Маланець, - як оскаженів.
Скрізь суне Лейба морду хтиву,
Пейсатий шабаш осмердів.
Гордон, Мочанова пілюльки,
Глягоголять Лєщенки з ТВ.
На лаві Шустера Зозулькі,
Орди агенти… - ФСБ!
З трибун піараться Хаєми…
Нас замітають на Фб.
Із Зрад підспівують Наєми…
Гребе у тюрми кегєбє.
На троні в рясі Вальцмановіч,
Дитя пейсатика… рабе.
В пошані злодій, - Рабіновіч…
Це теж по крові голубе.
Та вже піднятий меч Арея…
У замках юд уже трясе.
Потужний дух Гіпербореї…
По всьому світу понесе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677815
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016
Де Ти, Господи, був, коли куля у груди летіла?
Де мечем роздирала і душу, і тіло, мов рись,
Світ здригався, запечена кров у тобі клекотіла,
Тільки очі із смутком ще довго дивилися ввись.
Так застигли, як стигнуть льодовії криги зимою,
Так притих тихо подих, затягнутий криком війни,
В нім замовк на землі, та злетів в небеса пеленою,
Голос опер- твій голос предвічного болю й журби.
Сиротою зосталися нині Париж, Сан- Мішель,
Рідний Львів- де твій дім, вся сім'я і уся Україна:
Де Ти, Господи, є, коли тіло стає мов мішень?
Де Ти, Господи, є, коли куля у груди встромлена?
Сьогодні- 29.06.2016р. загинув в АТО оперний співак із Франції, львів'янин
Василь Сліпак. Вічна Пам'ять Герою!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675153
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Знову нічка в небі зорі сіє,
Вітер деревця заколисав…
Казку цю спинить ніхто не сміє.
Бо лиш Бог – господар в небесах.
Посивілі верби у долині,
Косами торкаються води,
Грає скрипка, дивна, комарина,
Місяць молоденький народивсь…
В річку, мов у дзеркало, заглянув,
Там себе побачивши, застиг,
Згодом мандрував понад полями –
Шлях долав у небі непростий.
А під ним – розкішні диво-шати –
Молоді гаї й густі ліси.
Скоро їх він буде пригощати –
Роси срібноокі запросив…
15.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674892
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Холодний сніг, мов квіти на вікні,
В руках твоїх, таких нетерпеливих,
В словах, що на устах палких, примхливих,
У доторку, підвладному тобі.
П'янкий твій жар і нагий запал, слід
На ніжній, пурпуровій шкірі,
Так блідо- розовій, розцвілій,
Твій схід, що відкриває новий світ.
Сонливий день, сп'янілий запах ночі,
У подиху блаженнім, світанковім,
Такім невиннім, та напричуд загадковім,
Нектаром вп'ється у закоханії очі.
Холодний сніг, мов квіти на вікні,
В руках твоїх, таких нетерпеливих,
В словах, що на устах палких, примхливих,
У доторку, підвладному тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674926
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Хай шаленіють і гудуть вітри,
Я знаю: сонце бурю переможе.
Неквапом витру всі брудні сліди,
Щоб зайвий раз і пам’ять не тривожить.
Вітрам життєвим виставлю лице,
Не можу знову маму не згадати.
Любисток клала в купіль з чебрецем,
І зілля череди, і горстку м’яти
Матуся, щоби долю задобрить.
Казала, й пуп відрізали до книги.
Молила: «О Всевишній, борони
Від лиха, бо така вже дзиґа!»
Котились роки… і не догори,
І люди, і вітри своє робили…
А в серці й досі той вогонь горить,
Який людину випалив з рабині.
Його я, як святиню, бережу,
Щоб кіптява і дим мене не вбили,
І поки ряст на цій землі топчу,
Молитимусь за маму, бо любила.
25.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674628
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 28.06.2016
[color="#0f0d57"]Прошу, ти дозволь, хоч думать про тебе,
Якщо це не є великим гріхом.
Один лиш Всевишній знає на небі
Пам"ять не можна замкнути замком.
Я буду до скону в серці носити
Спогади світлі, що звуться життям
Більше ніколи...Ти чуєш? Нікому
Нізащо у світі їх не віддам!
Лиш з тобою удвох ми знали той код
До скриньки земної любові,
Яку із небес посилає Господь,
Бо з долею він завжди у змові.
Тихо до нас підкрадалась вже осінь
Скроні ледь-ледь припорошував сніг
Наша зав"язь, мов той вузлик трималась,
Її б ніхто розв"язати не зміг.
На жаль, є якась найвища у світі
Сила, яку ще ніхто не здолав
Ми мусим її покірно приймати
Той написаний нам зверху устав.[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667594
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 28.06.2016
Хіба може змінитися світ,
Коли люди не хочуть змінитися?
Закувались в ярмо сотні літ,
Від диктату не можуть звільнитися.
Хіба може змінитися світ,
Коли люди живуть у ненАвисті?
На плаву роздирають свій пліт,
Поїдаються разом у зависті.
Хіба може змінитися світ,
Де брат брата готовий убити?
Не сьогоднішнє, а трива сотні літ-
Об'єднаймось, бо треба нам жити!
Хіба може змінитися світ,
Без братерства, любові та злагоди?
Без ціни, Боже, твій заповіт,
Як же світу такому порадити?
Як сказати?- Народе прозрій!
Йди дорогою правди Господньої,
Свою долю топтати не смій,
Не цурайся ти волі народної.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674557
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Їх місце зустрічі – Майдан,
Вогненний, історичний…
Це там Він руку їй подав…
Вона ж… свою… незвично…
І їхні в унісон серця
Забилися обоє…
Чи послана їм зустріч ця
З небес Великим Богом?..
Святий вінчання ритуал
Здійснили, як годиться,
Та Путін на шляху ставав,
З війною заходився.
Не міг дивитись чоловік,
Як кровію стікає
Країна, де прожив Він вік.
Тепер все нищить Каїн.
Безсонні ночі, сірі дні
Терзали-рвали душу,
Думки у голові одні:
На схід я їхать мушу…
Так недалеко й до біди –
Вже ворог не відстане…
Кохану в клініку зводив:
Матусею та стане…
Нехитрі речі в торбу склав,
Поцілував дружину,
В словах тепла батькам послав…
Вела в Донбас стежина…
В бою Він був, мов дикий лев,
Як вояку й належить,
Не знав тоді, що око, зле,
За ним давно вже стежить.
Жорстокий бій… І раптом… біль…
Пронизане все тіло.
Аж тут… дзвінок… Його мобіл…
Слова, мов струм, летіли:
– Вітаю, любий!.. Батько ти!..
Ми ж донечку вже маєм…
– Я вас люблю, але… прости…
Війна мене тримає…
А тіло повнилось свинцем…
Чужими стали руки…
Бліде, усміхнене лице
Долало болю муки…
І повз мобільний з рук униз,
У нім – жіночий голос…
Сторінка ще одна війни:
Скосила куля колос…
1.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674751
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 27.06.2016
Все плаче й журиться калина,
Гірку росу щодня п’ючи,
Колись в війну, у цій долині
Солдат в бою навік спочив…
Калина віти простягає -
Герою шану віддає,
"Ку-ку» зозулі лине з гаю
І в душу смутку додає.
Калину старість вже тривожить,
Та пам’ять ще така жива -
Забути подвиг той не може,
Картина бою ожива,
Як він без страху підповзає,
Ворожий танк щоби дістать.
Не знав фашист - гроза чекає,
В особі ось таких солдат.
Дружина вдома, рідна ненька,
Під ним – свята його земля,
Чекають діточки маленькі.
Та злоба очі застеля
До тих, хто мир його порушив,
Хто щастя у близьких украв.
За всю сім’ю, за землю-сушу
Солдат всі силоньки зібрав…
І зупинив той танк, ворожий,
(Враз дим поповз понад жита),
Не знав, що славу він примножить,
Але поплатиться… життям…
Ридає й журиться калина,
Гірку росу щодня п’ючи…
Праправнучата у долину
Прямують, дзвінко сміючись.
4.09.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671971
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
[i] Тебе нема, і дні — як ночі...
[b]В. Сосюра[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/mBgR8CNt_b0[/youtube]
[i][b][color="#8f077f"]"Тебе нема, і дні – як ночі",
і серце рветься у журбі
до джерела, де ти наврочиш,
щоб я молився лиш тобі.
До тої пам'ятної миті,
коли шептала ти мені
слова нестерпної блакиті;
коли у світанко́вім сні
летіли ми на тій планеті,
де чайки плакали ридма́
про щастя разом бути в леті,
про що ти мріяла й сама...
Ти будеш там, за океаном,
де гори і чужі жалі.
Я ж буду тут, моя кохана,
Тебе чекать на цій землі.
Землі, де мрія тополина
нас тихо в далеч повела...
Та квітне в самоті калина
під хатою, що край села.
Я буду ждать, бо в серці рана
й передчуття здійсне́нних мет.
Вернись притьма, моя кохана:
я – твій керманич і поет![/color]
[/b]
7.01.2001[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400066
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 13.06.2016
Ворюга ти пардон офшорний,
Для українців ти чужий.
Ти шулєр карточний ігорний,
Ж.дяри виплодок гнилий.
Тебе народ мій зневажає,
Бо що візьмеш ти із свині.
Яка для себе лише дбає…
І тоне в грязі і брехні.
Для кого вороне співаєш,
У груди б’єш себе чого.
В Донбасі нас за, що вбиваєш?
Жируєш с.ка із Ато.
Щоби ти г.де десь в втопився,
Щоби напився ти смоли.
Щоб від жадоби удавився,
Щоб тебе черті замели.
Та скільки ж можна кров з нас пити,
Куди ведете нас, куди?
Бодай у пеклі вам згоріти,
Як ви ж дістали нас ж.ди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670360
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Засранці ви, а не поети,
Ви миші польні у Змії.
Не варті гниди ви й монети…
З матні маланців холуї.
Читали довго вам талмуди,
Політзаняттячка згори.
Тож в вас вузенькі амплітуди,
Ж.ди вам вділи постоли!
Нема в вас гідності і честі,
Тримають совде – кайдани?
Ви й досі там на перехрест…і
Бо боягузи й плазуни.
Ви для мене німі, верблюди,
Безкрилі соколи з нори.
Не хочу бачить вас іуди,
Про це не раз вам говорив.
Чужих цілуєте в ширінку,
Такого… роду - баглаї.
Ж.дам малюєте картинку…
Ворюг блядете хохлуї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670506
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Не царя ми захищаєм –
Боронимо волю,
А ця битва значно важча,
Бо на кону – доля.
І не просто воріженьки
Нашу землю давлять –
Ті, що братом ми рідненьким
Мали донедавна.
Матері заголосили,
Заплакали діти:
Убивають батька, сина…
Ніде правди діти,
Що не просто це Росія –
Кочові народи:
Ні копать вони, ні сіять –
Такі від природи.
Але волі не здамо ми
І землі, й аршина,
Заявляєм отим гномам,
Кремлівським, паршивим.
28.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670602
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Мені не страшно йти назустріч:
Вітрам, негоді, буревіям...
У мене те, що невмируще!
Я бути іншою не вмію.
Скажу відверто, – не скорюся!
Чому така й сама не знаю?
Коли з джерел води нап'юся,
То, наче, Велес дух вселяє.
Я не боюся злих вандалів!
Терпець свого часу чекає.
Молю, щоб віру не топтали...
Бо віра – в душах силу має!
Оту, що камінь в порох крушить,
Оту, як сталь в горнилі, зрілу,
Вони – ще гнів наш знести мусять!
А ми – не втратити надію!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618248
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 06.06.2016
Як зупинити час, той час невпинний,
Мов зорепад стрімких нічних вогнів?
Лиш він один чомусь у всьому винний,
Лиш він десь зупинитись не зумів.
Десь там, де сонце вже нове жевріє,
Десь там, де птаха почина співать,
У тих краях, де лиш любов замріє,
В глибоких снах думки його мовчать.
А він спішить, вистукує моменти,
Моменти істини, моменти забуття,
Відкине всі невдалі аргументи,
Розписане у них твоє життя.
Як зупинити час, той час невпинний,
Мов зорепад стрімких нічних вогнів?
Лиш він один чомусь у всьому винний,
Лиш він десь зупинитись не зумів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670519
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Їй нині тільки п’ятдесят,
Тоді, коли комусь вже тридцять...
Струнка і віченьки горять,
Бо вогник у душі іскриться.
Дівча, в якихось п’ятдесят,
Здається юною такою…
Рахують восени гусят,
Їй ще до осені – «з горою».
Красива, ніжна, молода –
Яка різниця що не двадцять?..
У неї впевнена хода,
Бажання жити та сміятись!
5 червня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670524
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
За місяцем – весна настала,
Але природа ще вві сні,
Пташина співом не віщала,
Бо сонечко в зимовій млі.
Ось, ось, розпустить свої коси,
Красуня, пишная верба.
Береза стримує ледь сльози,
Тому досіль нема тепла…
Гуляє вітер очеретом,
Сердито гне струнке гілля.
Здіймає хвилі сильним злетом,
Від суму… пізняя весна…
15.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651807
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 06.06.2016
У білому мереживі сади,
Зозулею озвався свіжий ранок,
У роси він стежину нарядив,
І заясніли-зацвіли корали.
У білих квітах нишпорить бджола,
Цілющий трунок старанно збирає,
Свою весняну пісню завела
Про сад, що став для неї білим раєм.
Барвінок синьоокий запишавсь –
Краси позичив у самого неба,
Кульбабка заблукала в споришах…
Цей рай бджола залишила для тебе. 6.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665811
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 05.06.2016
Милувалась зорями, ясними, казковими.
З них одну примітила давно.
В теплі ночі літні ота зірка ясна
зазирала у моє вікно.
Як вона світилася... її світло лилося...
Осявало світло те весь світ! На листках
в краплиночках, на траві в росиночках...
Я спитала: " Скільки тобі літ?
Для кого яснієшся, сріблом ясним сієшся?
Чи милуються тобою всі?"
Зірка заіскрилася, більше засвітилася
серед неба у своїй красі.
Ніжністю розлилася, радістю розсипалась
у прозорій вранішній росі.
Ходить ранок росами ніженьками босими.
Он скільки крапель ясних у руці!
Глянеш - він не знітиться,
личко щастям світиться.
Він збирає перли - промінці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670196
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 05.06.2016
Я сьогодні прихилю весь світ,
подарую Вам віру й надію,
я у Господа вимолю літ,
моїм друзям, з якими зумію
поділити життя і любов,
дні святкові, а також буденні,
примхи осені, весноньку знов,
люту зиму, всі свята блаженні.
Хай серця щирим літом палають,
вірні душі лиш радість несуть
і домівки хай горя не знають-
всі домівки, де друзі живуть.
Ви родиною стали для мене,
хоч ніколи не бачились ми,
хай Вам щастя вкладається в жмені,
діти Ваші живуть без війни.
Хай Вкраїнонька наша воскресне,
хай любов запанує між нас,
біль і зависть із душ наших щезне,
помолюся до Бога за Вас.
За чудові святкові вітання,
що принесли в дарунок мені:
за вірші, за пісні, за бажання,
многих літ Вам також на землі.
Я налию вина повну чару,
засолоджу медами землі,
хай ніколи не буде в нас чварів,
хай співають в садах солов'ї.
Все негоже хай згине з землі,
а все гоже хай стане на варті,
Шануймося, друзі мої!
Шануймось, бо ми того варті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666833
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Десь падали зорі у трави,
Шалено, неначе думки,
Всміхались ранкові заграви,
Цілунком торкали ставки.
Лелечі розправлені крила,
Тягнулись до сонця- увись,
Молитву матуся молила,
Щоб діти її збереглись.
Здається вчорашня заграва,
Теплом огортала життя,
Сьогодні уже проводжала,
В далеку дорогу дитя.
Незаймано час покотився,
За обрій старечих світів,
Де день в сивині загубився,
Де вічність розгадує снів.
І знову десь падають зорі,
У спогади мої й думки,
Неначе кораблики в морі,
Шукають свої береги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666125
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 16.05.2016
[youtube]https://youtu.be/QVEHXJ_u3pw[/youtube]
[i][b][color="#c60cc9"]Ти лелієш, Логос,
в інший час,
в інший світ – збиваєш з пантелику…
Чом я мушу мовою мовчать,
як у думці су́тнієш без ліку?..
В цебер світу, наче у діжу,
ллєш себе, мов невичерпне сонце…
Я на посвіт твій не йду – біжу:
З хаосу не зліпиш охронця!
Час, що йде по Божій волі, враз
з’єднуєш у ціле – воєдино:
сьогодення і прийдешній час…
А минуле – застеляєш димом.
Ввечері рожеві пелюстки
щедро розсипаєш супокою!
В ніч таку пірнув би залюбки,
щоб розцвісти, Логосе, тобою…
У тобі – два дивних джерела,
дві генези – людності і світу;
притаманні лиш тобі діла:
маточки й тичинки –
єдність квіту!
Формулу суцвіття розгадав,
Як пізнав тебе я, тайний Логос!
Ти вдихнув всі розкоші октав
в сутність неба,
всеохопний
Лотос!
І тепер я з вами вік живу,
шпорю коней вперто ятаганом,
напнуту тримаю тятиву!
...Хоч хулю –
прощаю…
Та не ганю. [/color][/b]
21.04.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661182
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 15.05.2016
[b]«Рижа окраса це лісу»[/b]
(для діток)
[color="#2500e0"][b][i]
Рижа, як сонечко, білка
Мчиться промінчиком в гілках
Мить – і вона на верхівці
Вушка стирчать на маківці
Милі, верткі це звірятка
Люблять з горішок зернятка
Ну а живуть лиш в дуплі
З мамою й татком в теплі
Серед дерев і кущів
Захист від снігу й дощів
Рижа окраса це лісу
Серед зеленого листу
Ти придивись – там вони
Подих вгамуй/зупини
І помилуйся, хоч трішки
Ніжки збирають горішки
Хвостик пухнастий мелькне
Мить – і немає мене))
© Микола Карпець (М.К.)
*20.04.16* ID: №660969
[/i][/b] [/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660969
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 15.05.2016
Рум'яні яблука.
Рум'яні... На долоні.
Які ж красиві яблука червоні!
Садили яблуню ми з мамою і татом.
Тепер на ній вже яблук так багато!
І гріють душу яблука червоні.
Зірвала декілька для сина і для доні.
Налиті соком, вони світяться на сонці.
І відзеркалюється яблуня в віконці.
Здалось мені - себе я в нім впізнала.
Так яблуко мені матуся простягала!
Та тільки мамі віхола сріблясто - біла,
вже щедро - щедро скроні посріблила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665702
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Усім єством своїм я відчуваю,
що мир і спокій на нашій землі
найголовніші, їх не проміняю
я ні нащо на світі, ні!
Тому тебе й молю, й благаю:
О, Мати Божа, Богородице свята,
не доведи нас до кінця,до краю,
допоможи нам відвернути світ від зла!
Всели Ти главам всіх держав на світі
жагу до мудрості людської й доброти!
Нехай цвітуть усюди пишні квіти,
їх запах хай почують діти,- не війни!
Усім агресорам ми скажемо рішуче:
Ні - вашим планам, актам терористів- ні!
З надією ми дивимось в майбутнє,
Хай буде мир і спокій на Землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651448
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 15.05.2016
Зацвіла калина біля мого дому,
тією весною теж вона цвіла.
Молоді й щасливі ми були з тобою,
і нам посміхалась радужно весна.
Калино, калино, - свідок мого щастя,
і ти з нами також щаслива була.
У тобі калино, все наше багатство,
і зоряне небо, і свята земля.
Щовесни калина цвіла біля дому,
приносила радість на крилах весни.
А ми працювали і не знали втоми,
в радості зростали донька і сини.
Калино, калино, - свідок мого щастя,
вже минуло літо і осінь прийшла.
Дивлюся на тебе, згадую зірчасте,
що завжди буяло, коли ти цвіла.
І знову калина, як травнева злива,
розцвіла весною, як тоді цвіла.
Як же було добре, я була щаслива,
та все невблагано вода віднесла.
Калино, калино, - свідок мого щастя,
на порозі в мене вже стоїть зима.
Хоч весна чудова, світла і рожева,
та вже біля мене милого нема.
І сьогодні знову, у День Перемоги,
дивлюсь на калину і душа співа.
Діти наші й внуки, дякувати Богу,
вселяють надію, ось такі дива.
Калино, калино, - свідок мого щастя,
розквітай сьогодні й знову дозрівай.
У тобі калино, все моє багатство,-
добавляй наснаги й сили відновляй!
09.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665437
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 15.05.2016
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTTBmRhwZsCVapnzn1xyrGvc_JxIuxz-Gdc2R5tHFEx9tBvBiJX[/img]
Чарує цвітом черемшина,
Духм"яним запахом п"янить.
Прийди, прошу тебе, коханий,
Хоча б на хвильку, хоч на мить
Ми підемо удвох з тобою
У ті незвідані краї.
Де ніч стрічається із ранком,
Де так щебечуть солов"ї.
У чарах магії нічної
Ми блукатимем до ранку
Жагу медових поцілунків
Вип"єм з тобою до останку
У травах росяних світання
Знайду від щастя я ключі.
Ущерть напоєна коханням
Засну у тебе на плечі.
Ти понесеш тендітну фею
У сад квіточого розмаю.
Миті шаленого кохання
Доки живу... Я пам"ятаю.
[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcS-PwMVH0GmFdKNSYzV0pvfMFsCcgDh1SGfQfZguTn6Rlq6dN6Z[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662413
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 15.05.2016
Мої батьки!старенькі зозулята!
Як важко,дивлячись на вас,
Глядіти на сумні очата,
І чути :"...Вже пройшов наш час"
Якби ж могла я дати вам розраду
І опустити в поміч небеса
Я б ангелів зібрала цілу раду,
Щоб сотворили ...чу-де-са!
Тримайтеся удвох,мої рідненькі!
Додай же ,Боже сили й довгих літ!
І забери хвороби у стареньких
Дай ще пожити їм,охороняй їх цвіт!
Щодня до Бога піднімаю руки,
Помилуй нас же ,Отче,захисти!
І вірю,що не дасть він нам розлуки!
Повірте й ,мамо й татку,ти і ти!!
27.03.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654915
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 15.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=N-ffwD318Fk[/youtube]
[feminine] [Lyrical]
Черемшина цвіте, розцвітає
І весна полонила думки.
Моє серденько знов вирушає
Крізь всі пройдені нами роки.
[intro]
Черемшина цвіте, розцвітає
І весна полонила думки.
Моє серденько знов вирушає
Крізь всі пройдені нами роки.
[bridge]
[chorus]
Черемшино, моя черемшино,
І закохана юність моя.
Я до тебе шукаю стежину
Й шлях висвітлює в небі зоря.
[Instrumental]
Я полину у юність далеку,
Де мене ти на греблі чекав,
Черемшини гіллячку на згадку
У той вечір мені дарував.
[bridge]
[chorus]
Черемшино, моя черемшино,
І закохана юність моя.
Я до тебе шукаю стежину
Й шлях висвітлює в небі зоря.
[Instrumental]
Ми гуляли удвох над рікою,
Місяченько купавсь у воді.
Що кохання у нас із тобою
Буде вічно, здавалось тоді.
[bridge]
[chorus]
Черемшино, моя черемшино,
І закохана юність моя.
Я до тебе шукаю стежину
Й шлях висвітлює в небі зоря.
[Instrumental]
Та пройшли ті роки промайнули -
Черемшина так само цвіте.
Те духмяне кохання вернулось –
Інша пара на греблю іде.
[bridge]
[chorus]
Черемшино, моя черемшино,
І закохана юність моя.
Я до тебе шукаю стежину
Й шлях висвітлює в небі зоря.
[outro]
[end]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665385
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Знов гади вилізли з нори.
Рєхворми вішають згори.
Перевернули прапори.
Й вдягли нам знову постоли,
Тримали ж владу у руці.
І знов при владі Пєця, Луця…
Вже від Срулів не відвернуться.
Жи2 руліт… скрізь Кузя, Руця,
Веде в майбутнє Юдосуця
Й так гірко робиться в душі.
Куди не глянеш ідеальні,
Суди мєнти і генеральні.
Як ті п’явки при виконанні,
Сидять кругом богообранні
І недоторкані ж усі.
О боже, як ви осмерділи,
Куди ж були Боги гляділи…
Невже скотів не розгледіли?
Ви ж зайди зовсім знахабніли,
Як у калюжі карасі.
Ой схаменись жид.гопота,
Відкриті вже усі ворота.
Вкраїни скінчилась дрімота,
Пора прийшла… і нам робота,
Розплата ваша - з небесі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665910
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Осідає вечір понад ставом,
Вітер притомився, не стриба,
Густо береги позаростали,
Тишу п'є замріяна верба.
А як зорі нічка намалює.
На небеснім темнім полотні,
Кілька з них вода собі вполює,
Заховає глибоко на дні.
Скоро ранок бризне променисто
На узори з посивілих віт,
Заблищить калинове намисто
На кущі у срібній синяві.
І запахнуть м'ятою п'янкою
Трави, краплі гублячи роси…
Не зустрінеш більше ти такої
Неземної на землі краси.
13.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665812
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Буває й так: скажеш, невпопад...
Шкодуєш... Та пізно... Відлетіло...
[i][b][color="#8508c4"]Злетіло слово... Й раптом сіло
На гілці вишні, що цвіте…
А в мозку – думка посивіла,
Бо в думці певно щось не те.
Злетіло слово, й не догнати –
Є незворотнім той процес…
Коли в тобі ума палата –
Лікуй словесності абсцес!
Щоб думка й слово були разом,
В тандемі, в злагоді жили,
Ні сили не шкодуй, ні часу –
Розвідай логіки тили!
А ще в процес принаджуй дію –
У трійці суть і сила є!
Хай слово йде разом із ділом –
І не марнуй життя своє!
Бо кожен з нас хотів би мати
Неперевершений кінець…
Щоб замість себе в гріб запхати
До суєслів’я свій терпець.[/color]
[/b]
05.05.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664210
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Буває й так: скажеш, невпопад...
Шкодуєш... Та пізно... Відлетіло...
[i][b][color="#8508c4"]Злетіло слово... Й раптом сіло
На гілці вишні, що цвіте…
А в мозку – думка посивіла,
Бо в думці певно щось не те.
Злетіло слово, й не догнати –
Є незворотнім той процес…
Коли в тобі ума палата –
Лікуй словесності абсцес!
Щоб думка й слово були разом,
В тандемі, в злагоді жили,
Ні сили не шкодуй, ні часу –
Розвідай логіки тили!
А ще в процес принаджуй дію –
У трійці суть і сила є!
Хай слово йде разом із ділом –
І не марнуй життя своє!
Бо кожен з нас хотів би мати
Неперевершений кінець…
Щоб замість себе в гріб запхати
До суєслів’я свій терпець.[/color]
[/b]
05.05.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664210
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 08.05.2016
Дивлюсь на мами рідної портрет,
У рамочці, простенькій, дерев’яній,
Відзнятий де з життя її момент,
Що в пам’яті ніколи не зів’яне.
Матуся там ще зовсім молода,
У сукні, у клітиночку, шовковій,
Красунею, рідненька, вигляда…
Сміються очі, темноволошкові.
Ген роки, ніби коні вороні,
У небуття давно її помчали,
І дзвін по ній востаннє віддзвенів,
І я немолода уже, звичайно.
В клітинку сукня мамина ще є,
Й волошки із портрета поглядають:
«Усе я знаю про життя твоє:
Незгоди і хвороби розпинають,
Та головне – лишатися в строю
І дух не втратити, високий, гідний,
Знай: матері молитви дістають
І з того світу, зберегти щоб рідних.»
18.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664623
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 08.05.2016
Я вдячна, мамо, за життя,
За колискову в ясні ночі,
Донька твоя- твоє дитя,
Цілує щиро твої очі.
Я вдячна, мамо, за любов,
За ніжність, ласку та терпіння,
Я притулюся знов і знов,
Хоча душа уже осіння.
Я вдячна, мамо, за тепло,
За молитви та щире слово,
В житті по- всякому було,
Та ти прощала знов і знову.
Я вдячна, мамо, за життя-
Твоє життя, що дарувала,
Що вклала у своє дитя,
В цілунках пестила й купала.
Я вдячна, мамо, за життя,
За всі співАнки, вишивАнки,
Твоя в них доля і моя,
В них наші, мамо, світлі ранки.
За все я дякую тобі-
Матусю, мамо, моя ненько!
У всім відказуєш собі,
Все дітям віддаєш рідненька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664680
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 08.05.2016
Де батьківська хата, там вишні цвітуть у садочку.
Сюди повертає лелека в гніздечко своє.
Де батьківська хата, любисток там пахне і м'ята.
Це там залишилось назавжди дитинство моє.
Де батьківська хата, там матінка збудить раненько.
І татова посмішка завжди зігріє мене.
Де батьківська хата, там радості й друзів багато.
Це там залишилось назавжди дитинство моє.
Де батьківська хата, там зорі ясніш сяють в небі.
Купається зранку у річці тут сонце ясне.
Зібрать би в долоні ті яснії зорі ранкові
Й по росах піти у дитинство, що кличе мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663320
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 02.05.2016
Скребло гілля старечий підвіконник,
Бузок зацвів зарано під вікном,
Писав картину промінь, як художник,
І диво-дух дурманив перед сном.
Збиралось сонце йти на відпочинок,
Легенький вітер грався у бузку,
В вечірнім небі тисячі жаринок,
Були із цвітом завжди на зв’язку.
Серпяний Місяць, мов король у небі,
Скидав донизу зорі в темноту,
Хмаринка біла, наче білий лебідь…
Бузкову закривала красоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663178
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 02.05.2016
Вже скасувала сон-трава
Зимові довгі-довгі ночі,
Весна сипнула з рукава
Свої красоти так охоче.
Така краса межує з раєм,
Прийшла весняна заметіль,
Блакитні очі в небокраю
І сонця золота таріль.
Пташиний гомін-переспів
Зачарував ліси й діброви,
Зелені кучери полів
Вдягнули землю у обнови,
Ставок, мов дзеркало живе
І білі міні-пароходи:
Півсотні лебедів пливе -
Чарівні витвори природи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661522
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 25.04.2016
Мадам поліція бонжур …
Гієни ж ви понурі.
Ви влади дикої овлур,
Бандити ви в натурі.
Це ж так служити злодіям,
Самовіддача джури…
Вкраїні мамі стид і срам…
Ви камінь у намулі.
Кому ж ви служите - ск.там,
Вовкам в овечій шкурі?
Ви дупу лижете жид.м…
Розбою витягши пазурі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661539
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 25.04.2016
Напилися сонця вишні –
Манить око блиск –
Не червоні – темні, пишні,
З листям обнялись.
Росяні пили нектари
З запахом вина,
Сірий бавив їх світанок,
Цілував щодня.
Засміються вишні в жменях
Сонечку ще раз,
А пізніше і до мене
У зимовий час,
Як наливки в кришталеві
Келихи наллю,
Сонця променем сталевим
Задзвеніть звелю.
22.06.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656724
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 25.04.2016
Скажи для чого ти живеш…
Мовчати ти прийшов чи
жити?
Буття цінити до безмеж…
Чи Бога не гнівити?
Тож вибір в тебе завше є,
Мичати зможеш ти творити.
Бо кожен сам життя кує:
Згоріти… чи зітліти…
Для мене істина - мій
Бог,
Що дозволяє всіх любити.
Не потребує він вимог,
Бо всі для нього діти.
Нехай вогнем життя пашить,
Хай тріпотять бандити.
В Його подобі… буду жить,
Йому мене ж судити.
Якщо прожити... ясні
дні,
Як зірка пломеніти.
Колиж померти, то в борні,
Щоб не рабом почити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661216
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016
Поїду нині до міста Львова,
Вже ся втелила моя корова,
Продам сметанки та грудку сира,
Бо тії гроші- велика сила.
Зайду в кав'ярню, вип'ю гербати,
Я марципанів куплю до хати,
Ой цьоцю Зосю із бабов Ганьов,
Печіть побільше тих марципанів.
Складаю єйці,лєю мОлока,
Бо завтра буде знову толока,
І знов кав'ярня, і знов гербата,
Забуте все і рідна хата.
Ой цьоцю Зосю, що я зробила,
Шо заробила у вас лишила,
Нема ні грошей, а ні сметани,
Лише у торбі два марципани.
Ох львівські мої ви марципани,
Від цьоці Зосі, від баби Ганни,
Їх люблять всі- дорослі й діти,
Ви найсмачніші в усьому світі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661196
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 22.04.2016
Зроби мені кави такої," По- львівськи":
Із смаком любові та запахом віски,
Що вулички міста покриє туманом,
П'янку із п'янких-"Americanu".
Ми сядем в кав'ярні, де я захмелію,
Скуштую той смак і, напевно, зомлію,
Мій Львів... Мій музей... за тобою скучаю...
Красу неповторну у серці тримаю.
Старенький трамвай провезе вуличками,
Проляже стежиною спогад між нами,
Розбудять нас дзвони стареньких дзвіниць,
Під небом розкинеться Львів горілиць.
Пройдемось по площах, неначе по казці-
Живи, любий Львове, у Божій ти ласці!
А ми знов приїдем, щоб кави попити-
Чи можна, скажіть, таке не любити?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660645
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 20.04.2016
[i]Окрім 33-го ще був і голодомор 47-го…
[b]Не зажмурюйте очі на дійсність.
Ви тоді ще, мабуть, й не жили,
а у нас мозолі від тих істин
ще печуть, немов краплі смоли.
Може, ви у болоті ховались,
коли ваші горіли хати́,
а чинянки* під клунею рвались,
й не було куди дітям втекти?..
Знали ви, як жаду́ ми плекали
про хлібці із муки жолудів,
як бруньки, мов цукати, зривали
із дерев рученята худі?
Може, чули, як діти у сте́рнях
видлубали з землі колоски,
а на них чатувала вже че́рва**,
щоб здобутки додати до скирт?
А чи знали, що двісті лиш грамів
важив в полі тяжкий трудодень,
як хотілося їсти ночами,
бо без хліба, бувало, – весь день?!
Може, вам, добрі люди, відомо,
що батьки не уникли тюрми
за мішок бур’яну для худоби,
щоб не пухнули з голоду ми?..
Чи чекали ви з тепетом вісті
із копалень брудних Воркути?
Як дитячі котилися слі́зки
на батькІв довгождані листи?..
Як цього ви в житті не пізнали,
й через душу оте не пройшло,
і серця, як вогонь, не палали,
ви не знаєте, що таке – ЗЛО…[/b]
25.11.2014
_________
*Бомби [/i]
**Об'їзчиками звали тих сторожів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539334
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 18.04.2016
[i]Після війни та після отримання Божею волею
Незалежності була розхожою така фраза:
"Перекуємо мечі на орала"… Перкували, та чи
орали? А орала вже й поржавіли… А мечі?..
[youtube]https://youtu.be/BjmGPTf6-4w[/youtube]
[b][color="#d90909"]Весна…Парує пар… Скиба́ за ски́бою
Цілинний лан шматують лемеші…
На цей раз вже ми в оранці не схибимо –
Не та рілля у серця на межі!
Бо нам потрібна надглибока оранка,
Яка дощенту виполе бур’ян…
Вже із гнізда готові зняться орлики,
Бодай добром засіяти свій лан…
Та все ще нам нагальне те знаряддя
З’їдає, точить в’їдлива іржа,
А ще ота нетесана парадність
Мішає нам – зловісна і чужа!
Перекуєм байдужість на орала,
Іржу ми зчистимо із лемешів!
Та, щоби пильність наша не дрімала,
Відточимо ще й леза у мечів!
…Весна і Пар – орач стальною дибою
Злостиве лабузиння загорта…
І скоро вже над рідною садибою
Феєрію влаштує доброта![/color]
[/b]
17.04.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660260
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Серед пагорбів, за лісом,
Ген дорога розстелилась,
Та й зустрілася зі ставом,
Майже в ньому утопилась.
Кругом ставу зеленіла,
Мов із шовку, пишна травка,
Мати-мачуха жовтіла,
Зовсім поряд снить фіалка.
Чародійства всі весняні,
Став широкий огортали,
Журавлі гучно кричали,
Над ним низько пролітали.
Там вербичка невеличка,
До водички похилилась,
У ній кучері купала,
І до дзеркальця дивилась.
Уже котики всміхались,
Та й жовтеньким, пухким цвітом,
Мов із сонечком загрались,
Весна мчиться із привітом.
Вітерець, ледь повіває,
Не спить став, вода, аж рябить,
Дзвінко пташечка співає,
Навкруги усіх звеселить.
2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659942
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Не може ситий зрозуміть поета,
Який енергію черпає із незгод,
В якого очі, ніби іскромети,
Якому найдорожчим є народ.
І штиль в душі – то не його є доля:
Він був і є, і буде лиш борцем,
Його стихія – прагнення до волі,
Тому, мабуть, він є для всіх взірцем.
Нудьга, рутина враз його вбивають,
Життя його не може буть пісним,
Тому воно недовго і триває,
Коли стає світ сірим і тісним.
Поетом теж не може стати кожен,
Бо тільки той запалює іскру,
Кому благословіння служить Боже,
Й натхнення п’є, знов славлячи зорю. 11.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660177
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
В ніжні рими слова пов’яжу я,
Спеленаю думки свої в вірш,
Щоб не стати духовним буржуєм,
Піднімуся у небо, повір.
Над степами полину й де гори,
Й де вітрів новоявлена мить,
І синітимуть з неба простори,
Славні що і ділами, й людьми.
Я за хмари вхоплюся крилаті,
Ізгори берегтиму свій край,
А слова, найтепліші про матір
Розсипатиму, тільки збирай.
В них звучатимуть сум і надія,
Й тиха справжня дочірня любов.
Може, слово моє – й не подія,
На життя має право, либонь.
24.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660180
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Ой дівчино, сонце в косах,
Вустонька медові,
Личко біле, вмите в росах,
Зріле для любові.
В пару б хлопця молодого -
Зріст щоб і рамена,
Щоб серденько чисте в нього
Та життя знамена.
Щоб було бажання й сили
Вдосталь заробляти,
Зорі вам завжди світили,
Щоб умів кохати.
Ой дівчино, квітко красна,
Небом лиш плекана,
Сонцем ясним зрум'янена,
Духом ти зіткана.
Дивне Господа творіння –
З вічності лекала,
Щоб душі святе горіння
Та й не розплескала.
Ой дівчино, сонце в косах,
Вустонька медові.
Личко біле, вмите в росах –
Боже, дай любові!
11квітня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660168
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Коли зажуравліє синє небо
І, мов мімоза, ранок зацвіте,
Цілунком світ розбудить юна Геба,
З долонь розливши сонце золоте.
Тоді зі сну зимового воскресну.
Віолончелі змовкнуть снігові...
Піду босоніж зустрічати весну
По зеленавім чубчику-траві.
Залебедіють хмари білопінні,
Немов з-під пензля майстра гохуа,
У вечоровім сакуроцвітінні
Поволі скрипка вітру затиха.
І так бентежно робиться на серці...
І так нектарять зорі молоді!
Знов юнь весни мрійливо озоветься
І зачовніє легко по воді.
Коли зажуравліє небо пряне,
І засміється сонце між кульбаб,
Прийде квітуча, тепла, довгожданна
Пора кохання, ніжності і зваб.
*Гохуа - китайський живопис водними фарбами на шовкових та паперових сувоях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652826
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 17.04.2016
У паводку фіалкових ночей
Знайди мене, зумій мене зігріти.
Чарівним співом місячний Орфей
З'єднає душ загублених орбіти.
Стікають зорі теплими слізьми,
Горять нарцисів жовті смолоскипи.
Збуди мене від лютої зими,
Із вуст моїх солодкий трунок випий.
Не прирікай на вічну самоту...
У лакримозі місячного сяйва
Скидає небо зоряну цноту.
Чи я була для тебе, може, зайва?
Чи ти між снів, немов анахорет*,
Збираєш попіл згаслого кохання?
Знайди мене у спалахах комет
Поки не впало краплями світання
На сяйно-біле прядиво хмарин.
Збери росу із вій моїх тремтливих...
У паводку фіалкових хвилин
Зігрій мене у ніжності розливах.
*Анахорет - відлюдник, самітник, пустельник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656745
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Ніхто тебе не поцілує так як я,
Ніхто так ніжно не подивиться у вічі.
Ти відчуваєш це, бо я твоя.
І повторю: «Кохаю !» - рівно тричі.
Не пеститиме волоссям так ніхто,
Нема більш ніжних як у мене руки.
Хочу сказати це разів зі сто,
Та я кохаю, і кажу це вдруге.
Тілесний трепіт я тобі віддам,
Теплом своїм з тобою поділюся.
Бракує сили ніжності словам,
Тому тобі одному посміхнуся.
В цілунок покладу усю жагу,
Всю пристрасть, всю любов, усе бажання.
Тебе люблю! Люблю! Люблю! Люблю!
Кажу це втретє, але не востаннє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659394
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Тоді ще літо квіти берегло,
Й зозуля ранки тихі звеселяла,
І бігла низом річка за село,
Низенько верби віти нахиляли.
І шепотів поважний очерет
Про те, що жить без неї він не зможе.
«Та це і так давно вже не секрет,» –
Озвалось каченя зі свого ложа.
Цим присоромлена ріка скоріш біжить,
Вона й не знала, що втекти не зможе,
Що без любові важко в світі жить,
Що почуття вона не переможе.
Отож біжить вона й не вибіжить ніяк,
Бо світ без неї стане не цікавим,
І без вербових зламаних гілляк,
І без зозулі, що тоді кувала.
16.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659319
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Мадрид. Метро. Співає саксофон,
Та так співає, що душа здригнеться,
Проходять люди, наче в унісон,
І кожного з них музика торкнеться.
В ній музикант всю душу вилива,
Де танго й вальс, неначе одне ціле,
Фламенко хмаркою чарівності вита-
Червоне й чорне, ну а може біле.
Щоденно так звучать хмельні акорди,
Із саксофону, що обніме музикант,
У них і леді і розкішні лорди,
Сеньйори, сеньйоріти- людський клан.
І я між них, між ними в однім руслі-
Іду туди, де музика звучить,
Мій саксофон думок відкине гущі,
А десь зі мною тихо помовчить.
Мадрид. Метро. Співає саксофон,
Мені у слід вся музика озветься,
Із нею я сплетуся в унісон-
Мойого серця люб'яче торкнеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659368
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Сьогодні гребли та палили торішній лист.
Обкопували дерева… Для годиться…
І не більше! Та думка не вщухала…
[youtube]https://youtu.be/-Q0cUXeJ_q0[/youtube]
[i][b][color="#6f0f9c"]Я – лист опалий…
Лежу в саду…
Для чого палиш?
Я знов прийду!
Уже зеленим –
через гниття –
вербою, кленом…
Таке життя!
Одно стліває,
а інше мре,
та йде вже плаєм
сакральний бренд:
не руш природу,
землі не руш –
у неї в моді
не Мулен Руж!
Красу топтати
о цій порі –
пощо лопата
у Божій грі?..
Не ріж живого –
там свій канон:
чиїсь знемоги,
твій вічний сон...
Шануй природу –
і світлий день
твоєму роду
як дар прийде.
У нагороду,
та ще й не раз,
мов ненароком.
Хай без прикрас!..[/color][/b]
10.04.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658653
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Як п'янко пахнуть чорнобривці!
Садила, мамо, ти їх у саду
І росами омиті рано- вранці
У снах, як на яву, до них я йду.
Ті очі, що торкають, мамо, неба,
Ті чорнобривці- промені ясні,
Їх запах й ласки твої мені треба,
Так, як лелеці подиху в весні.
Я, як вона розпущу міцно крила,
І як вона вернуся до саду,
Де чорнобривців мама насадила,
Цілунком ніжним тихо припаду.
Зостався слід твій, рідна моя мамо,
У чорнобривцях- запах твоїх рук,
Де я зі сну пробуджуся так рано,
Залишений розлуки мої звук.
Як п'янко пахнуть чорнобривці...
Садила, люба, ти їх у саду.
Я серед них із сну пробуджусь вранці,
Торкнуся рук твоїх я наяву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657527
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 05.04.2016
Знову стану твоїм я дощем,
Тим дощем, що краплини мов сльози,
Із душі змию біль твій та щем-
Твого серця торкнулися грози.
Мої грози- кохання й тепла,
В них промокнемо вдвох із тобою,
Наша вірність туди нас несла,
Де твій подих кружляв наді мною.
Вигравалася музика в такт:
Подих твій із дощем- одне ціле,
Де кохання й любов, не антракт,
Де веселка- не чорне та біле.
Ми згубились в життя кольорах:
Дві краплини- дощі наші й грози,
Дві душі розчинились в медах,
Де життя нам писало прогнози...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656920
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
[i]Коміки були завжди.
Аркадій Райкін,
Тарапунька й Штепсель,
кривоязикі Кролики,
Вєрка Смердючка,
нарештті –
одіозний 95-й,
«Розсміши коміка»,
«Ліга Сміxу»...
Сміятися корисно, Особливо - якщо смішно!
Бо якщо смішно, то не гріx, скоріше
дієвий чинник довголіття…
Та гляньмо в коріння, глибше…
З чого і… як сміємось, братове?..
[b][color="#14d134"][color="#25ab11"]Кажуть, хочеш, щоб повірив,
не кажи, в День сміху…
То ж пущу брехню, як пір’я –
хай летить на втіху!
…Ось на сцені в ореолі
різнобарв’я рампи
два митці, мов і не голі,
та одіті в дрантя…
А то голі, мов у лазні,
кривлять свої рожі,
хоч «за пашпотом» й не блазні,
а на ниx поxожі…
Мат, вульгарщина «галіма»,
красномовні руxи –
то ж, богемність наша снима,
хоч дивись, xоч слуxай!
Й корчать дурнів варіяти –
все валять у купу…
А глядач?.. Прийшов на свято,
а потрапив в дупу…
Бо їм є з чого сміятись,
нам же не до сміxу –
в Україні інша святість,
інші – в корні – втіхи!
…Досить вже нас розділяти –
час настав зглобитись,
бо у горі наша Мати,
злодіянням сита…
Куди оком ти не кинеш,
круг – одна руїна…
Вірного чекає сина
страдна Україна!
Та загавні злі маневри
мають свою силу…
Нам би мудрості Мінерви!..
Розуму б навчила:
спершу свого не цуратись
й побороти смуту,
що несуть нам варіяти…
Слід уже проснутись!
Й запровадити свою
політику нову –
церкву, школу і сім’ю,
культуру і мову.
Майбуття ж бо нам творити –
не юдам і зайдам!
Українські фаворити –
То Виговський й Байда…
Та поки що побутують
козачки́ і блазні…
А на Сході зло нуртує –
іноземці «грязні»!
Тут, на сцені «прибаути» –
чужі тьоті й дяді…
І СВОГО уже й не чути –
повелись на... ляді!
…Відтак, к-р-во наша матко,
Годі розділяти –
Уже виросло малятко,
Та в го́рі ще мати…
Киньте, блазні, прясти пряжу:
хлопці... що зі Сходу,
вочевидячки покажуть
всім нам нову моду.
І – потурять «куда надо»
Житків і Зеленських –
омелу зі свого саду
сплавлять… аж в Олешки.
І Його… «в Сім’ї Великій,
в сім’ї вольній, новій,
не забудуть пом’янути
не злим, тихим словом».[/color][/color][/b]
01.04.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656304
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
Писати важко в час війни й печалі,
Не в’яжуться чогось ясні думки,
Бо тягнуться безмежні магістралі
Зі сліз і крові, й так уже роки…
Виношується мрія про майбутнє,
Зігріта, наче, страусом яйце…
Минає час, хоронить незабутнє
У безвість, хоч і пишуть всі про це…
Живемо нині в часі доленоснім –
Історія – руками й на очах…
Дай, Боже, в цьому році високоснім
Зміцнити Край і зупинити крах.
Дай, Боже, зупинити ріки крові
І вмити Україну від брехні!
Щоб всі були щасливі і здорові!
Щоб геть пішли усі ненависні!
31березня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656135
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016
[color="#ee00ff"] [i]Собі, коханому, з почуттям гумору...)))[/color]
[youtube]https://youtu.be/k7ZuKCeQ1bY[/youtube]
[i][b][color="#269454"]Березовим соком зустріла природа
Холодний той марець … Та істину п’є
Люба соковина – й травина, й порода,
Бо так повелося… Бо так воно є…
Одне відмирає, а інше приходить –
Такий у житті собі круговорот…
Як вигідно людям, так робить природа:
Вона не жаліє для нас тих щедрот!
Прикметним є те, щоб було все навзаєм:
Що взяв у природи – в стократ... доклади!
Не збіднюй природу і душу в тім плаї –
Примножуй багатства, росин не кради!
Березовим соком втішається людство –
Своє благоденство по крапелькам п’є,
Трапляється все ж серед нас і паскудство,
Коли один одному жить не дає…
Така парадигма розходиться з Богом –
У нього для кожного все про запас:
Любов і покара, осу́д й допомога…
Закмітьте ж, о люди, твердий цей пасьянс![/color][/color][/b]
27.03.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654918
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Сп'яніють в вишнях мої солов'ї,
В піснях мого весняного світанку,
Теплом від мої щедрої землі,
У моїх чистих росах спозаранку.
Покинуть вирій мої журавлі,
Вернуться в дім мого нового ранку,
Я босоніж пройдуся по землі,
Рясних дощів торкну на ріднім ґанку.
Я ними зрошу квіти у саду-
Твої, матусю, роки вип'ють роси,
Я через вічність знов до тебе йду-
Роки життя кладуть свої покоси.
Густі покоси радості й журби,
Вкладають трави чужини й розлуки,
Устами я торкаю сивини,
Лелію поцілунком твої руки.
Радію, що співають солов'ї,
Із вирію вернулася лелека,
З тобою,мамо, йду по тій землі,
Моїй землі, де повернУсь здалека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654893
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Я слухаю, як завиває вітер, по шибкам б'ючи білими сніжинками,
Як його морозне дихання проникає повз віконні шпаринки,
Бачу, як заглядає місяць через скло, висвітлюючи змальовані квіти,
Художником морозом...такі кумедні, немов він намалював їх дитячою рукою...
А місяць, своїм сяйвом, вже малює срібну доріжку посеред кімнати,
Легенько простує повз візерунки тюлі, падаючи на ковдру зім'яту...
Висвітлює картини , розташовані на стіні , а в кутку образИ.
Папужка серед ночі, захотів їсти, шурхотить зерном, бо місяць йому світить...
Я не сплю, на місячне сяйво дивлюсь...Твоя рука ніжно обіймає мою,
Друга піднімає груди...Притискаються до них твої губи...
Дихання вітру відчуваю вже на вустах, а потім вже здіймається ураган...
Несе нас обох до інших планет, до паралельних світів, де немає війни...
А є тільки я і ти...Де місячне сяйво вже не над нами , а в низині, під ногами...
Де тільки подушки-хмаринки, гойдають нас... між іншими світами,
Так легко, пушинками лоскоче, піднімається, гуркоче, клекотить і замовкає...
Ми вже на порозі...Сну...Зникає шум вітру, місячне сяйво...
Ми по за цим світом розчинились, як сніжинки розтанули...у обіймах Морфея.
Завтра буде інше життя, нове, щасливе, з ніжністю і коханням на вустах,
Знову осяйне місяць нас і зашумить вітер за вікном...все буде не просто так...
Бо мені так хочеться...Я хочу кружляти й гойдатися, як дитя...на перинах неба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541333
дата надходження 04.12.2014
дата закладки 26.03.2016
Схаменітеся виродки кляті
Й запишіте собі на лобі...
Наведемо ми лад в своїй Хаті
Та без вас вже, ординці лихі.
Риють землю озлоблені Гради,
Лугом - степом снаряди ревуть.
Виють міни і рвуться гранати
То ординці гостинці несуть.
Засіває нам вдячністю Раша.
Ще не все «здарувала»… спішить.
Така вдача у неї собача
Хоч шматочок би ще відкусить.
На курганах копає могилу
На батьківських могилах святих.
Палаша в нашу спину встромила
Об’явилася… мов «рятівник».
Ні кацапе, нам рано вмирати,
Повернуться солдати з війни.
Не збирається Матір вмирати,
Твої мрії розтануть, як сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654517
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Світять зорі вечорові
І співають явори.
Очі карі, чорні брови,
Моє серце обняли.
Приспів:
Ой ви очі мої карі,
Мої пелюстки-вуста,
Не знімайте з мене чари,
Хай любов в мені зроста.
Щоб від щастя билось серце,
Щоб кохання через край,
Твої очі, як озерця,
Зазивали мене в рай.
Приспів.
Щоб кохання це пронести,
Крізь життя, через літа.
Щоб нам крила з нього сплести,
Щоби птахою літав.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654593
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2016
О доленько-доле,
Стежинко тернова,
Гаптована болем
Душе калинова;
Просякнута потом,
Умита сльозами,
Одвічна скорбота
Тяжіє віками...
Молитвою-постом
Заштопаю долю
(Відмити непросто
Гріховну неволю...)
Засію зернину
Добра і любові -
Недолю полинну
Звеличу у Слові!
Вплету мир і спокій
У вервицю-долю,
В покорі глибокій
Здійсню Божу волю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653456
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Поезія – природи неповторність,
Поезія – смарагди із душі.
Поезія, як є… - не ілюзорність,
Вона, як в синіх горах спориші.
То наче бритва , гостре слово,
У пущу світлий сонцепад.
Роса живильно – світанкова
І осені багряний листопад,
Вгорі веселка серпанкова.
Весняні ноти серенад.
То мами пісня колискова,
У храмі світло із лампад.
То є поета дивна повість,
Слова із крапельок - дощі…
Несуть красу в позачасовість,
Коли довершені вірші!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653320
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Світить зорями ніч,
Чарівниченька.
Сяє місяць ясний,
Де криниченька.
Тут шумить джерело,
Сріблом тішиться.
В ньому ясний ріжок
Тихо світиться
Струменить джерело,
Дзвенить, піниться.
Бачить небо в зірках,
Хто нахилиться.
Тож смерічки стрункі
Задивляються.
Часто воду тут п'ють
Ті, що кохаються.
Сама нічка ясна
Задивлялася.
Із світанком вона
Цілувалася.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652924
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Я на пролісках ранніх
Загадаю бажання:
Щоб відлиги весняні
Принесли нам кохання.
Березневого ранку
Хай берізка заплаче…
При веснянім серпанку,
Мліє серце козаче.
Квіти ніжні раненько
Тихо вдарять у дзвони,
Хай почує серденько,
Весняні передзвони.
І кохання розбудить
Ця краса проліскова,
Вона скаже, що любить,
Все розкаже без слова.
Ще ліси стоять голі,
Дзвонять проліски зрання
І милуються долі
Білим цвітом кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652626
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Веселка падає в ручай,
Вже пише в зошит нові ноти.
Співа в долині водограй,
Акорди вийняв із дрімоти.
Ясніє промінь у горі…
Кричать вгорі ключі лелечі.
Зелений килим для землі,
Спадає подолом на плечі.
Вдихнувши подих із долонь,
Весна вдягнула вишиванку.
І що їй той зими вогонь,
Що вже втікає… на світанку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652852
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Весна прекрасна там, де є твій рід,
Де рідний дім, де батьківська оселя,
Де буйно зацвіте в садочку квіт,
Де рветься під водою міцна гребля.
Де подихом зірветься соловей,
Верба- красуня знов розпустить коси
І лине в полі пісня від людей,
Де пшениці напоять ранні роси.
Лелека знову лине до гнізда,
Забувши всі далекії дороги,
Де вишня, наче в снігу у Різдва,
Де на душі лягли перестороги.
Твоя весна, та іншої нема-
Нема, бо в ній життя твого тривоги,
Лягла між вас розлука та німа,
Лягли між вас далекі ті дороги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653153
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 21.03.2016
[i][color="#009dff"]Так склалося, що вірш-пісня, що народися 17
років тому,став актуальним саме сьогодні, коли
неждано випав сніг! Може, то знамення чогось
нового, хорошого?.. Я́к би то не було, радіймо,
друзі!!! [/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/hB7RHsDA1CQ[/youtube]
[i][b][color="#b700ff"]Білий сніг 21-го березня
Так привітно під лижу ляга.
Білий сніг 21-го березня –
І з ходою пружніє нога.
Білий сніг 21-го березня –
Наче цвіт яблуневий торік.
Пізній сніг 21-го березня
Мою тугу в весну відволік.
Приспів:
Білий сніг – мов сльоза, притаманна
Тій порі, що збудилась від сну.
Пізній сніг – то солодка омана:
Повернути б жадану весну!
Білий сніг – наче річка чекання,
Що зимою неждано скреса.
Пізній сніг – то вчорашнє кохання...
Чи повернеться давня краса?..
Білий сніг 21-го березня
Пригортається радо до лиж.
Білий сніг 21-го березня –
На повторність надію облиш.
Що було, вже ніколи не вернеться –
Відцвіла едельвейсів пора!
Білий сніг 21-го березня –
Вже збиратись в дорогу пора.[/color][/b]
21.12.1999[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652672
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Роздягли всю Україну,
Випили всі соки.
Поховались «бедуїни»,
За муром високим….
Для корита наче льохи,
Як воші в кожусі.
Куди глянеш їх Пророки,
Як гуси в Марусі…
Все клекочуть і гелгочуть,
Всюди дзяблоносі.
Україноньку лоскочуть,
Юди стоголосі…
Мають сутність блудодійську,
Бож Вовки... при власті.
В них генетика злодійська,
Як же їм не красти…
Їх обіцянки лукаві,
І гроша не варті.
Забрехалися миршаві,
Гієни в азарті…
У грудях щемить серденько,
Ж.де схаменися!
Прокидайся моя Ненько,
Уже час проснися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651797
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 16.03.2016
Справжній поет - свіча сьогодення
і промінь майбутнього!
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651930
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 16.03.2016
Я чула мужній подих твій
У пінних хвилях океану.
Вниз, вгору – лет і мушлі з вій
Та кіс смарагдових платану.
В обіймах ніжних і міцних
Пірнала до глибин бездонних.
В незнанім світі тім, у них,
Радіти вчилась, в водах сонних.
Твоя рука мене вела
Упевнено, не мучив страх...
Я навіть рибкою була,
Шукала, щоб сховатись, дах…
Тобою в казці я жила,
Вбирала дух, любов і силу.
І ким я тільки не пливла…
Кохання всюди боронило.
І знову погляд віч ловлю
В нічному небі, в зорях ясних.
Тебе не знаю, а люблю…
Життя - магічне і прекрасне!
16 березня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652094
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 16.03.2016
І так щодень- щодень одне і теж,
І так роки, століття в часі плину:
Содом людський- інакше неназвеш
В Гоморі всесвіту шукає свого згину.
Закон Господній- це для них пусте
У них написані свої брудні закони:
Нема ціни життю- старе чи молоде,
Нема в них Бога- лиш одні ікони.
І тих не бачать, бо в думках своє:
Війна, розруха, голод, біль та злидні,
Де праведник життя своє дає,
Щоб грішник не творив діла огидні.
Така вже істина содомського життя-
Слабкіший в зашморгу у власній пуповині,
Нема "сьогодні" та й немає майбуття,
Де волю й правду захоронять в домовині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651763
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Голова зберігає пам'ять, моменти,
А могила – тіло.
Фотографії містять так багато емоцій,
Коли ми щасливі.
А моя голова десь блукає в безодні,
У ночі..
Десь шукає тебе, милий діду,
Ну досить…
Пам’ятаю ці миті,
Коли поряд з тобою сиділа.
Білі голови, небо, тюльпани –
Щаслива.
Твоє слово і мій «кулачок» вже по столу.
А сьогодні по іншій причині я поряд з тобою.
Знаєш, а не все я так щиро цінила.
Твій гребінчик в кишені, волошка із поля –
Вже диво.
Розумію, що світ не зупиниться,
Ти не вернешся до хати.
Але знай, я з тобою, я буду чекати.
Хоч і знаю, що ти вже не сядеш до столу.
Не розкажеш, той жарт,
Що ми вчили з тобою про Вову.
І не будеш ти рифми шукати
Для приз віща кривдника-брата.
Але буду з тобою,
Я буду хоч й вічність –
Чекати…
07.05.15.
Мій дід(
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602220
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 14.03.2016
Тарас давно ціну склав москалям,
Просив і нас про землю рідну дбати,
Здогадувавсь, що карлики з Кремля
Захочуть Україну знов забрати.
Вже відкусили з моря добрий шмат –
Це їх, мовляв, і Крим, і Севастополь,
Донбас – неперевершений кошмар –
Ось-ось загине в кров’янім потопі.
Учив Кобзар, та учні ми слабкі
Й історію забули. Ба, не знали…
А може, правили в нас неуки такі,
Що про державу й трішечки не дбали?
І з домовини голос подає
Старий Тарас: "Не можна землю втратить –
Борітеся за право ви своє,
Коли не хочете утрапити за грати
Чи на поселення. Бараки ж збереглись
На Півночі, в Сибіру і на Сході,
Це вже проходила імперія колись:
Росія – не дарма тюрма народів.
В кайдани знов «по-братськи» вдягне «брат»,
Змішає кров, щоби позичить вроди,
Щоб українець називавсь «бурят»,
Щоб, як манкурт, забув, чийого роду.
Кричать з Кремля, що ми один народ,
Тому що поряд, а не за морями?
Не ждіть добра, ніяких нагород –
Ніхто ще не домовивсь з москалями.
Отож сьогодні мій вам заповіт:
Єднайтеся і ворога зборіте,
На Україну ще чекає світ,
Щоб вільними зростали ваші діти!"
18.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650100
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 10.03.2016
Народжена в минулому столітті,
Вбирала дух червоної чуми,
Тієї, що повнила мозок сміттям,
І від якої очманіли ми.
Хотілося колись, як ті герої,
Боротися у війнах світових.
Не знала, що відправить у ізгої
Історія, нове століття їх.
Тепер сама долає рубікони –
Разом із іншими життя творець.
Воюють за свободу легіони:
Вона і щит, і меч, вона – борець.
Ось тільки буде душу завжди гризти,
Що вибрала до влади саме тих…
Дала їм в цебра, з кров’ю діток, влізти,
Вбивать майбутнє – навіть світ затих…
І ще Надію, дівчину невинну,
Майбутнє нам ніколи не простить,
Як символ України в чорну днину,
Не знаєм як від ката захистить. ..
Рядки болючі змушена писати:
Надія голодує сьомий день…
Не можуть вороги її здолати!
Незламна, зболена... Лиш правда де?..
Невже змикається над нами небо?
Не чути буде в Краї солов’я?..
І скільки ще кісток козацьких треба,
Щоб вдовольнить чиєсь надмінне «я»?..
Сьогодні правду в нори заганяють,
Історія навчити хоче нас…
Стаємо свідками як розпинають
Святе Господнє- вже не перший раз…
Єднаймось і любімось, українці,
Інакше, підлий ворог нас змете.
Змілілі душі впустять в дім чужинців,-
І не простить історія нам те.
Любімось і єднаймось, українці!
9 березня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650382
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 10.03.2016
Цей день повний смутку, ганьби і образи,
В ці дні був убитий… останній наш князь.
Вставайте Тернопіль,Чернігів, Черкаси,
Пора змити кров’ю приниження грязь.
На кручі Дніпрові зійди Святославе,
Надія вмирає, наш князю зійди!
Проснись Україно і ти златоглаве,
І славу і волю свою возроди.
Для чого нам ще одна жертва Христова,
Надія вмирає , доньку не втрачай.
Вставай Україно… від Криму до Львова,
Щоб зовсім не висох живильний ручай.
Вбієнних чужинцями всіх пригадаєм,
Поетів знищенних в Тарасові дні.
За все ми вас гади, іуди спитаєм.
Уже заспівали… на кручах півні…!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650174
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 10.03.2016
Зачинена в клітці, неможе літати,
Брехливо ось так винуватять її.
Надія... Надюша смілива яка ти,
Чекають тебе твої рідні краї.
Вертайся скоріше до рідного дому,
Бо ти патріот є своєї землі.
Вона забере із душі твою втому,
Тобі заспівають в садах солов'ї.
Тебе зустрічатиме ранок весняний,
В обійми до тебе впаде вітерець.
І лишиться подвиг в серцях полум'яний
І рабству твоєму настане кінець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649872
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Життя прожить – не поле перейти –
Ця істина давно вже всім відома.
Я ж хочу істину знайти,
В чім щастя жінки. Може й підсвідомо,
Та тільки право маю це пізнать,
Адже я – жінка, мати і бабуся,
На скронях вималювалась печать,
А я ніяк не нароблюся.
То що ж виходить, щастя у труді?
А як же діти, чоловік, онуки?
Де ж щастя несімейної тоді?
Й чому ми всі так боємось розлуки?
Чому не в моді зараз альтруїзм –
Бажання послужити іншим щиро?
Чому такий далекий героїзм
В ім'я і злагоди, і миру?
Як часто радять жити одним днем!
А як же з вірою, надією і Богом?
Здається, ми далеко так зайдем,
Коли не будем знать, що за порогом.
А може щастя жінки в тім і є,
Щоби шукать його аж до самого скону,
Щоби сказати просто: - Ти – моє,
Таке як є – по божому закону?..
Жіноче серце і жіночий біль,
Жіночі руки і жіночі очі
Ніколи не належали собі,
Якщо вони по-справжньому жіночі.
Допоки сонце світить, і життя
Дарує в муках жінка-мати,
Допоки сенс шукатимем буття,
Й жіноче щастя будемо шукати!!!
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649658
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Вже третій день горять папери.
В Посольстві хаос і відчай.
Стоять під брамою Бандери
… Хоч вишиванку одягай!
Чого ж у вас вже стільки страху,
Втікає кисень із легень…
В штани наклали, повні страху,
Хоча не вечір ще, а день.
Не йшли до вас, прийшли ви самі,
«Просити» будем зайд лихих.
Капут Расєї, - місце в рамі…
Вам не позбутися «вериг».
Дивись прийшли «місіонери»,
Принесли нам собаки»рай».
Прокляті будьте людожери…
Бувайте виплодки, гут – бай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649761
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 08.03.2016
А кажуть, що краса врятує світ:
Краса дівоча, та що кароока,
Що на весні цвіте мов маків цвіт-
Та рУса кОса, та й червонощока.
А кажуть, що любов врятує світ:
Краса жіноча- ніжна та щемлива,
Її кохання- вічний світу квіт,
Її душа- одвічні світу дИва.
Молитва материнська рушить світ,
Своїм теплом життя святе огорне,
У ласці не зів'яне життя квіт,
Бо цілий світ вона до себе горне.
А кажуть, що краса врятує світ,
І що любов ніколи не зів'яне,
В коханні розквітає буйно цвіт,
У маминій молитві світ зостане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649921
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
«Якби зострілися ми знову,
Чи ти злякалася б, чи ні?
Якеє тихеє ти слово
Тойді б промовила мені?»
Т.Г. Шевченко
Він мріяв привести до хати
Свою дружину-оберіг.
Удвох укупочці кохатись,
Ще й діточок почути сміх.
Не знав, що ледве він за двері,
Вона уже з коханцем вдвох.
Поставу, вроду дав Ликері,
Та вірності – не дав їй Бог.
Тоді він вирішив - спалити
Дарунки. Гроші і ключі
Забрати. Спогади втопити…
Мовчи, душа! Мовчи!!! Мовчи…
Звела невірна у могилу…
Душ – не лікують лікарі.
Та хто, як чорна чайка, квилить,
Там, на Тарасовій горі?
«Це я прийшла, твоя Ликера!»
Дніпро під кручею – мовчить.
Лише тополя срібнопера
Від вітру сивого шумить…
…Душа здіймається, мов віти,
Коли твоя, коли люблю…
Зберу у серці самоцвіти
І жодний спомин не спалю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649067
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Це ж скільки маємо ми горя,
А крови скільки, як води.
Від гір високих і до моря,
Все вкрили опієм ж.ди.
Зовсім нетерпиться, незмога…
В церквах не бачу чесноти.
Чужа любов, чужого бога…
Для вас прописана кати.
Зневіра наша й ваші дії:
«Убий з них кращого, убий».
Для нас підтвердженням повії,
Гроби АТО в війні чужій.
За душу продану і совість,
Ординське сім’я лободи.
За гріх онучки Каїнові,
У пеклі згубите сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648875
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Закриті очі, але гострий нюх
Вже чує, що несуть у ліжко каву…
Легенький Штраус знов чарує слух,
Цей ранок заслужила ти по праву.
Заглянув промінь сонячний в вікно,
Дивився крізь гаптовану фіранку,
Такого ранку не було давно,
В твоїх руках кавусі філіжанка.
Відкрились очі, став гостріший слух,
Я все дививсь на усмішку ласкаву,
Вітер з вікна привів волосся в рух,
Де ти у ліжку смакувала каву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649019
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Різдво надворі, випив трохи,
Бодай лихе його скопай….
Уже беруть потрохи роки,
Ото… не той дід Миколай.
Та ще ступали твердо ноги,
Прийшов в автобусі присів.
І тут знайшлися «педагоги»…
Злетіло ввись з лукавих слів.
«Дістали вже жиди прокляті…
Там … синагоги і попи…»
Усе, шо нашому теляті,
Щоб з’їсти, треба дві доби.
Вищала сучка у маршрутці…
Кобєти також прийняли.
Як кішка в погребі при злуці,
Маланці галас здійняли.
Тріщали дико, невгамовно…
Куди й сороці, постели.
Летіли гудзики і вовна,
Мені в’язали постоли.
На Каравані вже чекали…
Моя бабуля теж була.
Спартсмєнки дєдушку ламали,
Та баба вперто не дала.
Звєрєла Светка МАКАРова…
Кобила служби патруля.
І та з маршруточки… здорова,
Що причепилася, як тля.
Кричала баба онкохвора…
Дитино - дочечко не бий.
Не чула діва, як корова…
І екіпаж був, як німий.
Швидка летіла, як на крилах…
Побита баба, серце, криз.
І нуль пробачень юдо – рила…
То ваш Аваков, епікриз!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648754
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Мімоза зацвіла - подих ослаб,
Отим яскравим диво- жовтим квітом,
Мов очі сонні в польових кульбаб,
Що доторкнешся і понЕсе вітром.
Терпким на смак, ще в подиху зими,
Зцілує слабко, слабко жовті очі,
Що стелять веснянкові килими-
Напрочуд зоряні яскраві ночі.
І виграва рум'янами вже день,
Мімоза з сонцем затанцює танець,
Земля з життям відлунює пісень,
Де новий місяць- молодий обранець.
У поцілунку доторкне чола,
Освітить сяйвом жовту її крону,
У китицях ще спить дзвінка бджола,
П'янкий нектар дурманить охорону.
Мімоза зацвіла в моїм саду,
Купаюсь в ній, немов у Божім раю,
У сні та на яву до неї йду-
У ній весни ранкової шукаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649022
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Дві долі, дві лагідні людські душі,
Два Божі янголи в земній подобі,
Весни початок- осені дощі,
Зачатий світ любов'ю- не у злобі.
Де хліб святий на Божому престолі,
Життя іде, щоб знову воскреситись,
Дві рідні неповторні людські долі,
Щоб жити, вмерти, знову відродитись.
Прийти у світ, відчути радість, біль,
Добро і зло, любов, гірку розлуку,
Де не знайде у вірі місце тлінь,
Де не відчуєш в Божій ласці муку.
Дві долі, дві лагідні людські душі,
В одній- життя за обрій десь сідає,
Святі, в цілунку- лагідні дощі,
Дощі, де інша жити починає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648782
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 04.03.2016
У старості нема причин-
Нема причин, нема провин-
Самотність лиш вкриває душу
Чеканням, що вернеться
Син.
Що ступить на її поріг
Що не забув- хіба ж він міг
Забути мамине тепло,
Усе щасливе, що було
В їх хаті.
На припічку старі каструлі,
В думках її лиш люлі- люлі:
Та колискова, що для нього,
Лунає вічністю в чеканні
Сина свойого.
В чеканні завмирає час,
Де в серці вогник ще не згас-
Той час, а в нім глинЯний світ-
Її старенький заповіт
До сина.
І запах маминого тіла
В якім здається, що зомліла
Уся свята її земля,
Сколисана і працею, й любов'ю-
Це ж бо її життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648125
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Як пахнуть смачно, Боже, її руки,
Тим білим хлібом на старім столі,
Де вложене життя- всі його муки,
Де сипле снігом сивина вгорі.
Та сивина, простелена полями,
В житах життя, пшеничних колосках,
Летять пісні її понад гаями,
Що снами сплетені в її літах.
Літах старечих маминих, самотніх,
Де кожен день лелек своїх чека-
Своїх дітей, в дорогах тих зворотніх,
Пливуть роки, немов стрімка ріка.
Прожитеє життя- пшеничне поле,
Політ пташиний вже не повернути,
Минулось все- і радості, і горе,
Той запах її хліба не забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648536
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Епіграф: Люди мов мухи збились до кучки
На великому шарі земної липучки
До липучки липне муха
А хотілося б у далі
Під вітри підставить вуха
І натиснувши педалі
Світ за очі полетіти
Через поле, через край
На Луні понюхать квіти
Мимо пекла прямо в рай
Оселитися в світлині
З медом, цукром і повидлом
Бути ангелом віднині
А не чмом, крилатим бидлом...
І із неба для людей
Заспівати «Єстудей»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214078
дата надходження 03.10.2010
дата закладки 29.02.2016
Під небом світлим, зоряним,
На чорноземах зораних,
Катований і мучений,
Не став рабом, прирученим,
Народ мій обездолений,
Яким усе подолане –
Всі іга переможені,
Бо сили мав помножені.
Гартований у холоді,
У штучнім дикім голоді
Він витримав репресії
І ворога агресії
І вижив, хай зацькований
І владою, і змовами,
Сім’єю став, родиною,
Великою, єдиною!
24.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647238
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Не українець ви і не єврей,
Слуга ви Легіону.
Впритул не бачите людей…
Як вихідці Сіону.
Не вправі нам заборонить
Це право дане Богу.
Ні не цьому, що на Землі…
Тому, що має вищу Змогу.
Не дасть зобидити людей,
Синів своїх від Сонця.
Не ваш неправедний юдей…
Де викладка масонська.
Диви, обрав собі «народ»,
Жирують ниці клони.
Потомки тіней і заброд…
Для них писав Закони.
Гібреям стирив був давно,
Скрижалі в Вавілоні.
Нас Божих виваляв в багно…
Возніс вас в пантеоні.
Чужий мені, чужий народ
Не стану прославляти.
Нам стільки горя від заброд…
Не можу, я мовчати.
Мені Творець мій розум дав,
Вділив дитя талантом.
Він богів ваших не питав…
Єдиним є Гарантом.
Мене ж ви пане не займай
Не обзивай фашистом.
З своєї мисочки лакай…
Тихенько, чи зі свистом.
Не бачу кращих серед вас,
Усюди шулери, бандити.
Де гроші влада, ваш анфас,
Ворюги – ерудити.
Ви б пане тих заборонив,
Що гадять Україну.
ВАНЬОХи, ЗіГи, МИШі з Нив…
Паскудять солов’їну.
Коли ж не правий в чомусь я,
Подай, до свого суду.
Народ оцінить, - то сімя…
Зерно омиє з бруду.
Якщо ж ви
праведний давай,
Будем
дискутувати.
Прошу в сторіночку... бай, бай,,
Готовий я дебати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647519
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2016
Я тепло весняне на губах відчуваю,
а ти й досі не знаєш усіх моїх шляхів:
чи то гори скелясті, чи стежина до гаю,
і скільки я збила, об душі камінні, мечів,
і що тіло моє кохається у квітучому рясті,
без тебе душа, що за крок - у сріблясто-морозній траві
сама, захолола, весняне приймає причастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646159
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Нещасна тінь Гіпербореї,
Куди ж ти ділася куди..?
Русини вивелись, - лакеї,
І завелись кругом жиди.
Засіли урки - вуркагани,
Украйну дотла роздягли.
Прийшли непрошені погани,
Вола у ярма запрягли.
Таланто - швондери погані
З джерел створили калаламуть.
Пігмейські свині із ковбані,
Як ті вужі нас дурнів ссуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647201
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Пахли роси в траві
Мокрим сивим густим туманом,
Ледь білів деревій,
Конюшина між ним дрімала.
І нечутно плила
Річка поміж очеретами,
Спокій теж берегла:
В роси тишу ту загортала.
Відчайдухи-вітри
Лінувались розправить крила,
Тільки небо згори
Парасолькою все накрило,
Та верба край води
Задивлялась на роси, квіти…
Раптом тишу збудив
Дятел, що заховався в вітах.
Й задзвеніла верба,
Й роси враз заясніли в травах,
Вітерець застрибав,
Бо для себе знайшов забаву,
Й піднялись небеса –
Ранні птахи пісні заводять.
Ця ранкова краса
До душі і мені, і водам.
11.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631859
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 28.02.2016
Музика, запис і виконання Миколи Шевченка
Разом з Олександром Печорою
«Журавлик» мій біля порогу
Вклоняється, та не зліта.
До нього тягнуться дороги.
Тут – край родинного гнізда.
Сюди я в думах повертаюсь
Через міста, через літа.
Нечасто тут буваю – каюсь.
А хвіртка скрипнула – віта!
Приспів:
Матуся говорила:
«Частіше прилітай!»
Якби ж ми мали крила,
Якби ж то не літа.
Журавлику-журавле,
Знов серденько не край.
Журавлику-журавле,
Хоч ти не відлітай!
Чекала мати в гості сина:
Горіх дивився у вікно.
А від «журавлика» єдина
Стежина в світ лягла давно.
Магнітом тягне в рідну хату –
Природа вабить і душа.
Яке ж то неповторне свято –
Брести в ранкових споришах!
Приспів.
У двір приношу біль-утому,
Іду на прощу я сюди.
Непросто вижити самому,
Й лишити праведні сліди.
Тут мені знову, як годиться,
Кивне в задумі «журавель».
Ковтну зажурної водиці.
Моє дитинство тут живе.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600623
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 28.02.2016
Не іди- десь сказав ти мені,
Не зривай жовте листя у осені,
Ти по наших стежках пронеси,
Мрії наші коханням зрошені.
Зачекай, де в тумані верба
Над водою шепоче сонати,
Біле мливо, шумлива вода,
Притихаючи, зніме шати.
Не пусти у душевні спогади
Божевілля гіркої розлуки,
Надвечірря зіркове моє ти-
Ти- мої найболючіші муки.
Пригадай зорепади нічні
І закоханість в росах ранкових,
Сходу сонця, в цілунках пісні,
Щирість в наших палких розмовах.
Повернись, зачекай та не йди
У розлуку- подругу страждання,
Ти кохання своє поверни
В наші зустрічі з ночі й до рання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647471
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Велика сила Господнього Слова. Велика сила людського слова – по аналогії,
оскільки людина створена за подобою Божою .
Господь творив світ Своїм Словом. Відповідно, людина теж може творити своє
життя словом. Важливо творити правдиво. Рано чи пізно все написане стає дійсністю.
Наприклад, негативні фільми, і про кінець світу також, матеріалізуються, заповнюють
простір, наше життя, віддаляючи, таким чином, від Господа. Все це нагадує
програму знищення або самознищення, бо такі сценарії пишуться темними силами.
Для справжнього творення потрібно поступати як Творець, тобто творити в чистоті.Для цього існують молитви, очищення… І найголовніше – любов. Без любові до людей, до Всевишнього не може бути й мови про високе. Літератори, творці слова, виступають енергетичними трансляторами . Ми самі собі пишемо життя барвистим або сіро-чорним...
(26лютого 2016)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647364
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
От і підікрався наш ювілей - 12 років життя сайту...
Чому ювілей? Якщо поглянете регістрацію перших поетів, то - 1. 01. 2006р.
А якщо подивитесь коли написані перші вірші, то №3 1-й вірш - 12.03.2004р., №4 - бувший наш модератор Олег Гончарук (який дуже багато вложив праці для становлення цього сайту), зарегістрований - 31.07. 2003р. І перший, хто зайшов на його гостеву сторінку був поет з ніком - "Ангел 2006" (правда - символічно). №5 - перший вірш - 9.03.2004р., №6 - 9.03.2004Р., №7 - пустий, №8 - 1-й вірш - 14.05.2004р., №9 - 10.03.2004р., №10 - 26.03.2004р.
Так що народженням сайту можна вважати березень 2004 року.
Та і цифра 12 дуже символічна в житті людини: 12 місяців, 12х1 років - дитинство,
12х2 - юність, 12х5 - пенсіонери, 12х8 - "Божі одуванчики", 12х9 - "Небожителі"... (Шуткую) (І дай Бог , щоб і в цей час до нас, хоч зрідка приходила в гості Муза)...
Так, як бачите є законі підстави святкувати 1-й ювілей... Головне почати!..
№20 - "Тоня Речная" пише на російскій мові, але першою виклала на сайті новий гімн України (і досить солідно) І один із перших моїх коментарів:
Дзвонар, 08.06.2009 - 17:33
Оценка поэта: 5
Це за спробу! На гімн вірш не тягне.Але дивує друге. З 14 тисяч поетів, які на сайті, сюди зайшли тільки - 5чол. Немає слів! Що така тема вас не хвилює?..То хто ви?.. Люди - де ви?..
№70 - "Джина" з Тель-Авіва -один вірш... І один з перших коментарів Євгена Юхниці;
03.04.2004 - 19:00
Евгений Юхница : Яркий, Джина, абсолютно передавший и настроение и раскрывший тему стих! Так держать!
№100 - "Ірина Бикова" 1-й вірш - 30.03.2004р. 19 - віршів, а коментар лиш -1шт.
№250 - "Гонтарь" - 5 віршів в один день - 13.05.2004р. І все. Він нікого не коментував, його теж - і не оцінювали. І на тому його співпрацювання з сайтом закінчилось...
Як бачите регістрація поетів на сайті проходила досить інтенсивно. Але толку було мало...
Пройшло більше року. Вибираю круглі номери...
№555 - "taty" 2-ва вірша в один день. І знову те саме - вона не коментувала - її не оцінювали... І на тому все закінчилось...
№1000 - "Underworld" один вірш - "не моё" І знову круглий Нуль...
№2000 - "эмилия" 4-ри вірша в один день - 2.12. 2006р. Авторка нікого не коментувала, отримала 2-і оцінки за всі ці роки, але на сайті більше не з'являлась...
№5000 - "Штиль" один вірш - RU 24.06.08р. "Лишь Вампиры". Автор ніщо не коментував, отримав одну оцінку і один коментар. І на тому все закінчилось...
№10000 - "Баловство" віршів - 0. коментар - один -26.08.2013р.
№20000 - "demidora" 14 віршів в 2013 - 2014р.р. 5 коментарів в 2013р. І більше поетеса на сайті не з'являється...
№25500 -"Просто письменник" 0 - віршів, 0 - коментарів...
І останні:
№25984 - "Locuras" рег. 24.01.2016р. Москва. 0 - віршів, 0 - коментарів
Отакий коротенький вийшов огляд сайту... А де ж ми, сажуть поети сайту?.. Десь там між цими цифрами... І не так нас багато, як здавалось на перший погляд...
Щось більше про сайт скаже напевне п. Євген Юхниця. Запрошуємо Вас п. Євген на невелику Промову. А може ще якісь будуть і заходи?...
Єдине, що вимальовується з цього аналізу, це те, що автори страшено егоїстичні...
Хотілось би помилятись... Але як можна зрозуміти те коли закинувши на сайт вірш і вже чекають овацій. А самі нічого не читають, не коментують. І на коментарі часто не відповідають... Уявіть собі, що людина з вами поздоровалась, а ви, задравши носа, пішли собі дальше , нічого не відповівши...
Або отримавши коментар, не зайдете на сторінку цієї людини і не поцікавитесь, шо це за людина, про що і як вона пише,.. не прокоментуєте її вірші.(а часто Це буває корисно, бо ж розширює кругозор). Бо ж даючи коментар вашому Шедевру, людина потратила час і енергію свого організму на аналіз вашого Шедевру. А ви красиво повернулись до неї задом... А потім говорите, Муза піднімає в вашій душі хвилю почутів, натхнення та людяності... Може я трохи грубовато говорю для вашої зніженої душі, але, як кажуть проти фактів не попреш...(аналіз сайту це підтверджує). Та і хотілось би бачити на сайті однодумців з благородною душею та чутливим серцем...
Як говорить Біблія: "Люби ближнього, як самого себе" і буде рай тобі на землі...
Висловлюйте свої думки з цього приводу. Можливо це піде нам на користь, бо всі ми все життя вчимося...
Натхнення всім нам і нових здобутків!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647442
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Кипить кров у здутих жилах,
І води Дніпра киплять –
На світ весь заголосила
Вже вкотре моя земля:
Іуди впинались кулі
У кращих синів тіла –
Чому на таке ризикнули?
Чому ними шлях встелявсь?
Чому не спинив ти, Боже,
Тих, сіяв хто чорну смерть,
Чом душу тим не стривожив,
Хто в серці мав зла ущерть?
Чом руку ти не спинила,
Маріє-діво свята,
Цього щоб уникнуть жнива? –
Думок цілий жмут витав.
Несе свої сиві води
Наш батько – старий Дніпро,
І сльози, і біль народу,
Лишивши славу й добро.
24.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646520
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 25.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0si2jLQpsbs[/youtube]
Мене матуся вчила вишивати,
Мережку гаптувати в рушнику,
Яскраву нитку гладдю прокладати,
В старих узорах бачить новизну.
Припів:
Тож я ретельно нитки підбирала,
Мистецтво мамине перейняла.
Щасливу долю в рушники вкладала
І через все своє життя несла.
На полотні красується барвінок,
Волошки сині і червоний мак.
Хай оберегом буде аж до віку
Рушник від неньки у моїх руках.
Припів:
Тож я ретельно нитки підбирала,
Мистецтво мамине перейняла.
Щасливу долю в рушники вкладала
І через все своє життя несла.
Спасибі, мамо, що мене навчила,
Уміння це я передам дочці.
Ми – українці, в нас достатньо сили,
Щоб берегти традиції свої.
Припів:
Тож я ретельно нитки підбирала,
Мистецтво мамине перейняла.
Щасливу долю в рушники вкладала
І через все своє життя несла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645933
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 25.02.2016
Нам вистоять сотня
Небесна велить
І миру висока
Омріяна мить.
Святе то є місце –
Народний Майдан,
Він кращих синів
Тоді небу віддав…
І кривиться лютий,
Адже розуміє:
Загинули люди
Від владного змія.
Хвилюється й зараз
Столичний Майдан:
Скільком людям світу
Він приклад подав,
Як землю любити
І з вірою жить,
Таких не убити,
Не треба й тужить,
А шану належну
Героям віддати
І дату лютневу
Завжди пам’ятати,
Коли проти влади
Беззбройний народ
Устав, не чекаючи
Ні нагород,
Ні слави високої,
Ані безсмертя,
Вони не хотіли
Так рано умерти.
Їх сенс – не померти –
До Бога дійти
І там помолитись,
Щоб вільно жив ти.
І квіти, і свічі –
Усе вони бачать:
І хитрощів, спічі,
Й покірність собачу
Тих наймитів. що
Служать вірно Кремлю,
І тих, хто вмирають
Зі словом «люблю».
Отож посланці
Вони наші високі –
Сповна заплатили
За волю, за спокій,
Але зло живуче –
Ціну підняло:
Країну ще мучить…
О! Скільки лягло!..
Святим є сьогодні
Не тільки Майдан,
А й кожен шматочок
Землі, де віддав
Життя своє звісно
Землі патріот.
Нащадкам повідай
Який наш народ!
21.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646759
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016
Злетіла лелека із вирію-
Далекого свойого вирію,
Крильми змахнула над обрієм,
Над обрієм мого життя,
Чекали її десь дороги,
Далекі сумнії дороги,
Чекали її там поля-
Мої ромашкОві поля.
Приспів:
Моє ромашкОве поле,
Моя калинОва ти доле,
Моєї ти юності слід,
Пташиний далекий політ. (2р.)
Злетиш над моєю домівкою,
Над сивою, мами, голівкою,
Торкнешся води криничної,
Зіп'єш ти з мого джерела,
Ти зросиш мої дороги,
Дощами змиєш пороги,
І зросиш мої там поля-
Мої ромашкОві поля.
Приспів:
У лузі зцілуєш калиноньку-
Калиноньку- мою сЕстроньку,
Зплетете удвох віночок, ви-
Віночок із мого життя,
А в нім зацвітуть дороги-
Далекії мої дороги,
А в нім зацвітуть ті поля-
Мої ромашкОві поля.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646418
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Так відзначали другі роковини кривавого
потопу на Майдані... З міста подій 21-го...
[youtube]https://youtu.be/ew_8b3OtF3Y[/youtube]
[i][b][color="#eb1135"]Пів-сон... Дрімота... В сонний ранок
Вже лізе день-договірняк
Крізь пів-проникність пів-фіранок –
Як зупинити даність?.. Як?
Як вгамувать слово-точивість –
Крізь сон – нав′язливих думок,
Щоб їх словесну лжецнотливість
Бодай замкнути на замок?..
...Як хочеться послати в далеч,
Де і Макар телят не пас,
Ту голоцюцькувату каліч –
Керманицько-старшинський клас.
Бо продають вони державу
Й народ наш – велетень – за гріш,
Аби спасти мерлицю* ржаву,
Аби самим було не гірш!
То ж, браття, нумо до роботи –
Сурма́ козацька кличе нас...
Й на цей раз виметем підлоту,
Але востаннє – грянув час![/color][/b]
22.02.2016[/i]
_________
*Овеча шкура.
Фото - автора (вчорашнє)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645914
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Болючий присмак полинУ і гіркоти,
І сніг чомусь не білий а червоний,
Злетіли душі хлопців у світи,
Тіла зостались у земному лоні.
Де багряніє на бруківці квітом кров,
Не змиють грози, не змете вітрами,
І "Пливе кача" в смутку знов і знов,
У блиску свіч, обвіянім сльозами.
Там хвилею пливе людська ріка,
Там щирі очі дивляться з портрету,
В долонях побратима- моряка,
Та вічна тінь твойого силуету.
Там віддає Майдан усім поклін,
І запах шин залишений навічно,
В Михайлівськім звучить прощальний дзвін,
Обірване життя ось так трагічно.
Коханій не сказав- тебе люблю,
Матусі не сказав- пробач рідненька,
А десь залишив ти свою сім'ю,
По тобі плаче Україна- ненька...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645076
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Колише час людські життя й країну,
І владу, й навіть цінності гойда,
Вогонь революційний в Україні
У душах запалив Євромайдан.
Стоять тепер єдиним всі оплотом –
Ніхто не хоче жити, як раніш,
Не куплені грошима, ані злотом,
І більшість з них – при вченому званні.
Ці люди добре знають, чого хочуть,
І знають, як мети їм досягти.
Розумні, щирі, добрі у них очі,
Прислухайсь, придивися до них ти!
Такий сльозу даремне теж не зронить,
І власної він честі не продасть –
Саме такі у самообороні,
І завдяки таким, живе Майдан.
11.02.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643987
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
[i]До Дня Стрітення Господнього…[/i]
[i][b][color="#11868c"]Дві горлиці – від Матері Марії…
Дві горлиці – пожертва за Xриcта*,
А в нас – канун Великого поста,
Гіркота втрат й Голгофа безнадії…
Дві горлиці – дарунок Симеону**,
Дві горлиці – пророцтво для людей…
А в нас торгівля Основним Законом,
І забуття… Ісусових ідей!
Та ми запалим лампу Аладдина –
Громична запалахкотить свіча***,
Й народиться щасливою людина!
У Лету кане сьогодення час…
Дві горлиці – як символ християнства,
Дві горлиці! В дзьобах у їхніх – мир
І вість Xриста до злагоди і братства –
Пижі стальні для «Градів» і мортир.
Свою ще відсвяткуємо Громицю –
Зустрінемо весну серед дібров,
Освятимо й утвердимо границі,
Де житимуть братерство і любов…
Дві горлиці – два миру голубочки;
Давно їх матері, як Бога, ждуть…
Коли з війни повернуться синочки
І Стрітенням очистять правді путь…[/color][/b]
15.02.2016
_________
* Пречиста Діва Марія на обряді очищення (40 днів після Різдва)
приносить у жертву дві горлиці, виконуючи припис існуючого Закону
** Симеон чекав зустрічі з Господом вже багато років.
Він міг повмерти лише тоді, як побачить Ісуса Христа
Перед смертю Симеон сповістив, що Немовля, яке йому
судилося побачити, вийде «на служіння спасінню людей».
*** Громичну свічу запалювали на Стрітення (Громицю) та
Заносили в оселю як оберіг від багатьох напастей:
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644090
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Сьогодні навіть квітка розцвітає,
З під снігу тягне ніжний промінець,
Кохання хай розлук гірких не знає,
З любов'ю разом піде під вінець.
Вінець, де сяють ясні в небі зорі,
Де місяць стелить їм мягкі хмарки,
Вітрила вітер де гойда на морі,
Де сонце їх злоскоче залюбки.
Злоскоче, замалює веснянково,
В палітрі райдуг ляжуть кольори,
Де все цвіте так ніжно й загадково,
У буйнім квіті ласки й доброти.
Сьогодні навіть квітка розцвіте,
У тім розмаю щастя та кохання,
Тепло на крилах з вирію несе
Любов- а в ній, наші палкі бажання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643914
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Я стану вітром, щоб лишень тебе торкати,
Тим найтихішим вітром на землі,
Тим буревієм, щоб відлунням віддавати,
Відлунням віддаватись лиш тобі.
Я стану сонцем, щоб промінням зігрівати,
У ласці пестити той подих у тобі,
Я стану спекою, щоб палко обпікати,
Сліди кохання, твої на землі.
Зірками стану, щоб у небі загорятись,
Я буду найяскравіша в горі,
Коли замітиш, станеш посміхатись,
Ти посміхатись будеш лиш мені.
Я стану морем, що злоскоче твоє тіло,
Тим морем найтеплішим на землі,
Торкатись хвилею, аби тебе зігріло,
Отою хвилею високою в тобі.
В саду зцвіту весняними квітками,
Це будуть найяскравіші квітки,
Ти їх зірвеш, та й доторкнеш устами,
Не знаючи- мене цілуєш ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642649
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Часами дуже плачеться мені,
Життя дарує спуски і підйоми,
Ноги печуть ходити по стерні,
Серце болить - бо я не чую мови.
А Україна - матінка свята,
Ридає вся у крові і печалі.
Якби її в житті знайти причал,
То б ми її зустріли на причалі.
А то війна… Але нема війни…
Народ рашистів, називають «братом»,
В нас знову гинуть доньки і сини,
А «брат» і далі суне з автоматом.
І знов окропом падає сльоза,
Замість дощу ллють смерть рашистські «гради».
Нам треба сонця, а ота гроза,
Щоб берегла нас від війни і зради.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643677
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Красива жінка, лиш тоді красива,
Коли вона красива у душі.
І незалежно юна, а чи сива -
Краса завжди життя її рушій.
Красу не завжди носять на тарілці,
Хоч і душа сіяє промінцем…
Краса – вона чомусь подібна бджілці,
Гармонія душі її лице.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642364
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 09.02.2016
Мені здається, ти уже звернув,
пішов туди, де душі не співають.
Нехай період найсвітліший був,
та після цього зорі не вінчають.
Нехай це так, і совість рве мости,
із болем я знайома, знаю й гірше -
вже раз тонув, то більше не плисти,
і не кажи, що так не буде більше.
Далекий край для тих, хто зник з шляху -
поваги, чистих намірів, довіри.
Я не для цього стільки вибухів жаху
пережила. І більш тобі не вірю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641596
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016
(байка)
Давав поради півень солов’ю:
Ти так бездарно пієш у гаю;
Не можу слухать, вуха затуляю,
Лише дратуєш… Не співай, благаю…
Із голосом таким тобі б мовчати,
Дозволь пораду щиру, друже, дати:
Ти і малий, і сірий, полохливий,
Живи собі тихенько, будь щасливий...
І відповів спокійно соловей:
Послухай і мене, когуте, гей!
Не рвуся я у пишні горлопани,
А трелі, бо природою так дано …
Та й ти ж співаєш: кожному – своє…
На білім світі всім нам місце є.
Літаю я, гніздечко – у гіллі,
Ти –в курнику і ходиш по землі…
І мудрі ті слова його були,
На хвилю півневі думки втекли…
Та вийшла господиня із цебром:
Когут –мерщій до неї, за зерном…
(5 лютого 2016)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641504
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Великим жовтим оком
сонце дивилося на світ
і промені ішли потоком,
ніби додали комусь літ.
На сонячній стороні шикувались
тварини, що бажали тепла,
а сонце сипало з вершин проміння,
як полудневий час настав.
І сонно мружилися очі в кішок,
що паркани почали прикрашать,
на сонці песики мостились
і вже хотіли подрімать.
Настала полуднева сонячна година,
та вуха насторожі все ж стирчать:
що робиться і де навколо,
кого і як слід зустрічать.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641696
Фотографія автора.
28.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641593
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Мовчазно зорі в небі говорили,
А Місяць не сміявся – реготав…
Сліди лишали зорі, наче стріли,
Місяць втомившись, зразу замовкав.
Блукала ніч, в городі, попід тином,
Мовчали наполохані сичі…
Виднілася побілена хатина
І пахла матіола уночі.
Вони удвох прийшли під велет-ясен,
Де перший поцілунок миготів.
Вона красуня, а він диво-красень,
Їм, щось на вушко ясен шепотів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641322
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2016
[u]30 січня 2016 року під час так званого АТО в Донбасі відірвало ноги Анатолію Гаркавенку (кличка Морячок). Світла пам’ять герою. Інформацію про це дізналася з інтернета, а потім від його коханої дівчини Лєри Бурлакової через мого знайомого. [/u]
Вона кохала вперше,
мов востаннє…
В очах – зірки і кругом – голова…
Здавалось їй,
що й серденько співа,
І мрії в плани вже переростали.
І він себе не бачив
теж без неї.
І як не прикро, дякував війні…
«Ти ж саме тут
зустрілася мені,» –
Казав і називав її зорею.
Вона його кохала,
мов востаннє,
І він без міри в неї закохавсь,
Хоч, крім любові,
і не мав гріха,
Не знав, що скоро ангелом він стане.
Щодня вони не спали
до пів ночі…
Її любив усім своїм єством…
Платили щедро
ризиком і сном…
Не схоже це було на гріх чи злочин…
Війна – не поле
з запахом лаванди –
Там запах смерті, пусковий гачок.
Його й назвали ніжно –
«Морячок»,
Бо ж був улюбленцем єдиної команди.
Навколо ж нечисть…
Рвало… Гуркотіло…
І небезпечний снайпера приціл…
Але рука її –
в його руці…
І Україна, й мир були їх ціллю.
Та раптом… вибух…
Кров іще пульсує…
Зачервонів узором білий сніг…
Його кохане тіло…
вже без ніг…
Погасли зорі у очах красуні…
І зрозуміть ніяк
вона не може:
Хіба ж це гріх – кохати на війні?
А в вухах голос
ще його дзвенів:
«Як добре, що я тут тебе зустрів!..»
За що ж ти з ними так,
Великий Боже?
1.02.2016.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640588
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016
Стоїш одна, в душі лиш вітер свище,
Все ждеш лелек, котрих давно нема,
Зима у серці виє вище й вище,
А ти стоїш розхристана й сумна.
Старенькі вишні хиляться в поклоні,
Де зранку сонце стопить білий сніг,
Впадуть краплини на обдерті скроні,
Уст доторкнуться й ляжуть на поріг.
На той поріг- лиш не забутий Богом,
Колись лунав дзвінкий дитячий сміх,
Життя прожите все покрило мохом,
Там виріс дерен- дерен, наче гріх.
Глибока старість сіла на криниці,
Заворожила, зчарувала журавля,
Не в силі вже напитися водиці,
З пропаленого вітром відерця.
Лиш спогади гойдаються на вікнах,
Їх сонечко розбудить, як примар,
Сніги колючі в морозливих віхолах,
Вже не почують ні молитв, ні чвар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640269
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Закоханий лютий вже згадує весну.
В самого ще маса зимових проблем:
Дерева – в снігу і льоди ще не скресли,
Ще – дуже далекий від сонячних тем.
Та все ж йому сниться і мариться диво:
Прихід дивовижної діви-весни
Й маленький підсніжник казково красивий
Уже заглядає до лютого в сни.
Ще снить йому сонце з промінням веселим
І радісна пісня маленької пташки,
І котик пухнастий духм’яної верби,
І посмішка щира весняної казки.
Та – це лише сон у лютневі морози,
Свою ще зіграє він вибрану роль,
Усі ще закохані в нього попросять
Відкрити секрет їм: кохання пароль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640323
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Де дім поезії? Хто знає?
Де королева ця живе?
І у якому вона краї
Із слів мереживо пряде?
І де вона збирає перли?
Де ліпить див своїх скульптури,
На лірі виграє концерти,
Дає життя літературі?
- В поезії нема кордонів,
Нема постійної прописки,
В усі серця вона заходить,
Лиш запросіть її, покличте.
Вона – у сонці і- на небі,
І – у стрімкому ручаї,
Вона злетіла, наче, лебідь,
Десь заховалася в траві.
На крильцях в бджілки прилетіла,
Пішла з метеликом в танок,
В саду дзвіночком продзвеніла,
Почула як співає дощ.
Сама співає соловейком,
Хлюпоче рибкою в ставку,
Біжить доріжкою раненько,
Вплете ромашку у вінку.
І знає, що шепоче вітер,
Що колосочки гомонять
І – таємниці усіх квітів,
І, де закохані стоять.
Де світлі Ангели літають
І дітки бачать добрі сни,
І мрії де поет збирає
Серед холодної зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640154
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
[color="#065769"][color="#03758f"][/color][/color]
Т[i]анок цей сріблястий Кружляє… -
Спинися - молю!…
Цілункам холодним твоїм
я коритися мушу…
[b] Гостя
[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[color="#755c5c"][color="#660e99"]Сріблястість, мов ранок,
стрічає земля…
Спинися,
молю я,
стихіє!
А то – захлинуся в конвульсіях я
від того,
що в серці
жеврі́є.
Сріблястість
довкола...
Усе холодить
і віти квітчає у бісер,
гаптує пухнасту постіль
не на мить,
мурує палаци у лісі.
Мете і
хурделить
холодна зима,
чуття ж мої кутає в ніжність –
й мене на цім світі вже, певно, нема:
неволить,
в полон бере
сніжність.
Холоне в душі моїй поділ клітин,
звело вже від холоду зуби…
Бреду у бархани, спираюсь на тин –
зима вже
доводить
до згуби…
…Та що за халепа?
Пірнаю в буття!
І чим холодніше, тим глибше.
Ще буде й у мене різдвяна кутя,
надіюсь,
не тільки,
не лише!
О, де вже той холод?..
Лиш поклику гук:
пірнаю
срібляно...
під ковдру.
...І в лісі десь
тріснув
знеможений сук,
і впав затрухля́вілий стовбур...
…А високо в небі, як завше, веснить
І сріблом
сріблить
срібні душі...
О, Боже, спини
оту срібність
на мить,
Весну ж бо ми любимо дуже![/color][/color]
[/b]
12.12. 2014
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640106
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Щоб щось згадати – треба те забути.
Вкраїно, я з тобою – кожну мить.
Понад усе з тобою хочу бути,
Разом з тобою чути як болить.
Нас розділяють неосяжні далі,
Та чую я в собі твій стогін й плач,
На землю хочу впасти в ріднім краї
Й заплакати: « О, Матінко, пробач…»
Не вгамувати ці жалі й розлуку
Красотами заморської землі,
Життя без тебе, то – нестерпна мука,
Ти проросла корінням у мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639861
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Спустилась ніч в зимовім оксамиті,
Морозний доторк обпікав лице,
Місячним сяйвом лиш тіла сповиті,
На тій землі, де ворог не пройде.
Та він пройшов, у тім нерівнім бою-
Кровавий клапоть обгорілої землі,
Маленькі Крути Бог забрав з собою
У тих життях, що в пам'яті живі.
У тих життях, що квітнуть волошками,
У тих очах, де неба вся блакить,
Оскаженілими, роздерті псами,
Застигнуть, змовкнуть в вічну мить.
Земля стогнала в тім, нерівнім бою,
Лягали хлопці, мов покошені степи,
Стогнала рідна під святою кров'ю,
Кров'ю, що захлинались вороги.
Минув вже час, зарубцювались рани,
Лиш спогади лишились назавжди,
Та знов у небо відчинились брами,
Знов топчуть землю люті вороги.
І знов пролита кров дітей, невинна,
Знов Крути нам повторює війна,
О Господи! У чім Вкраїна винна?
Скажи, мій Боже, в чім її вина?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639436
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 29.01.2016
...і так буває, коли день засинає...
[youtube]https://youtu.be/nh5fHp1yjxs[/youtube]
[i][b][color="#877f7f"][color="#007bff"]В білі одежі убралась природа,
В ковдру сріблясту сховались поля –
Бісер ошатний в зими нині в моді,
Свято стрічає стражденна земля…
Рік, що прийшов, свою юність в кожуха
Сором’язливо надовго сховав,
Та не горює, бо Господа слуха –
Білі одежі на свято придбав.
Вже снігурі у крутих вишиванках
З ваз горобинових спогади п’ють …
В посвіт планети крокує не бранка –
Біло-криштальна божественна суть…
Білі одежі сповідують люди,
Та не для кожного Бог їx дає –
За чорноту лиходіїв осудить:
Має для всіх повеління своє…
Біла пора гряде нашій планеті –
Амфору в руки вже взяв Водолій!
Білі одежі лаштують поети
На новорічно-різвяний покрій.[/color][/color]
[/b]
26.01.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638881
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016
Як я хочу змінити весь світ
Та вдихнути у нього віру,
Щоби війн не зостався ні слід,
Щоб добро лиш серця зігріло.
Як я хочу обняти весь світ,
Та й кричати- ми діти Божі,
Щоби кожен залишив той слід-
Слід любові, думки свої гожі.
Як я бачити хочу весь світ
Без ненАвисті, зради, дволикості,
Де не лишить та зависть свій слід,
Де не буде ні болю, ні прикрості.
Тільки бачити хочу весь світ,
Де купається небо в росах,
Де лиш радість розкидує слід,
Слід любові, мов квіти у косах.
Де одвічністю квітне весна,
Де надією живиться літо,
Де на серце не ляже зима,
Де лиш правдою світ весь зігріто...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638894
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Пекучий вітер і свист кулі...
В окопі хлопці залягли:
Голодні, босі, майже голі –
Землянку «Гради» посікли…
А їм всього лиш вісімнадцять,
Не жили, мабуть, ще як слід.
У пеклі місяців вже надцять,
Підстрілений життя політ…
Нещасна ненько-Україно,
І рай, і пекло вся земля:
Одному те життя – руїна,
Бо краде інший, із кремля.
Дикунство розриває межі,
Бракує мозку зрозуміть:
Господар вовкулак годує,
Щоб власну хату розорить.
Такого світ іще не бачив,
(Дістала Ненька тих сивин),
Щоб так у домі хтось партачив
І заявляв, що гідний син.
Не знають люди що й казати…
Якісь жахіття навкруги…
Продовжують дітей вбивати
АТО намотує круги…
Ведуться дивні перемови,
Статистика страшна й сумна.
Якась існує підла змова –
АТО, відстріл, а чи війна…
Впряглася Ненька усім тілом
У віз із трупами століть…
Вбиває душі, першим ділом,
Війна, наповнена жахіть.
Пора всім братися за розум.
Хто знає мудрого? Скажіть!
Ну скільки можна збитим возом?
Коли почнем у правді жить?
В окопі пацани чекають
На ті шкарпетки, чай і хліб…
Зазвичай, їм допомагають
Ті, в кого вже порожній дім.
26 січня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638820
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Клубком згорнувшись у своєму світі,
Я нишпорю в думках, шукаю змісту,
В пітьмі застигли мрії незігріті,
Ще мить -зима заволодіє й містом.
Перегорять слова твої останні
Неначе вирок смерті в листопаді,
І довго ще не вернеться кохання,
Не заквітчає цвіт сухого саду.
Лиш часом спогад серце потриважить,
В якім були з тобою ми щасливі,
На мокрих віях досихають сльози,
Немов під сонцем слід рясної зливи.
Н.Хаммоуда.
19/11/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622273
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 24.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2016
Білі фарби сніговію
Одягла зима.
Віє, віє, снігом віє -
Світ весь обійма.
І летять, летять сніжинки, як летить зоря
І до нас, моя кохана, серцем промовля…
Пригорни своє кохання, поцілуй вуста,
Доля в нас одна - єдина – доля не проста!!!
Я вуста твої цілую
Ягоди, не цвіт.
Хоч сніжинки пролітають,
Та вони не лід.
Я несу тобі кохання, доленько моя,
Воно в серці озоветься в співі солов’я.
Зацвітуть сади вишневі пелюстки впадуть,
А поля сліди відбиті снігом заметуть...
Білі фарби сніговію
Одягла зима.
Віє, віє, снігом віє -
Світ весь обійма.
І летять, летять сніжинки, як летить зоря
І до нас, моя кохана, серцем промовля…
Пригорни своє кохання, поцілуй вуста,
Доля в нас одна - єдина – доля не проста!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638284
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Ловлять верби зірки на воді
І краса у струмочку вмивається,
А метелики – в вальсі надій
Й незабудки у пам’ять вертаються.
Кучерявиться травами літо
В розмаїтті всіх барв й ароматів,
У полях пишно вруниться жито
І палають вогнями в них маки.
Десь виконує птах своє соло,
Зачіпаючи струни душі,
Береги розділили з тобою
Нас...І позначили грані межі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637773
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 23.01.2016
Стан пригорнув, немов берізку,
Забилось серце, як колись,
Думки збирав в минулу низку,
Хоч все і вся переплелись.
А мрії, мрії повернулись,
Неначе чуб на голові,
Обійми знову усміхнулись
Оті далекі, мов живі.
Я стан горнув, що було сили
І палко цілував вуста,
Лише літа мене гнітили,
Та я в обіймах воскресав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637484
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016
Ромашечко,ромашко, моєї долі квітка,
Тебе в полях збирала я, коли була мала,
Із личком золотеньким білесенька голівка,
Із співом солов’їним ти в житечку росла.
З вітрами танцювала жагуче танго літа,
А сонце обіймала промінням золотим,
Ти хмарками прикрита і дощиком умита
Й сюжет чи не найкращий для віршів і картин.
Ромашечко, ромашко, моєї долі квітка,
Лиш ти могла сказати чи буде так , чи ні.
Із юністю моєю ти навесні розквітла
І долю напророчила колись сама мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637559
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016
У глибоких снігах протоптались сліди…
Слід в засніжене, вітряне поле…
Певно має хтось з болем дорогу пройти,
Бо в тривозі весь час серце коле.
Одинока хатина під лісом в полях,
Дим із комина видно здалека,
Стало тепло на серці, бо летів, наче птах,
Як вертають додому лелеки.
В тій хатині, на хуторі, поміж левад,
Проживає старенька матуся,
Син і зараз забрати матусю був рад,
Але чує слова : «Я боюся!».
Тут в могилах батьки, тут лежить чоловік,
Не зірвати стареньку від хати,
Доживає в полях одиноко свій вік,
Лиш стомилася сина чекати.
Син лишає сліди у глибоких снігах,
В хуторець пробиває слідочок,
Видно взимку лише цю дорогу в слідах…
За спиною біжить холодочок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637210
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 21.01.2016
І проминуть роки. Минуться ночі й дні,
Мине багато зим, і літ і буйних весен,
І радості земні, і спомини сумні
Вдаль віднесе ріка своїм спокійним плесом.
Усе, що так пече сьогодні на душі,
Розвіється, пройде й боліти перестане,
І кривди і жалі віддАвніють усі,
Загубляться між зір нездІйснені бажання.
І буде світ новим. Дерева підростуть,
І в гнізда навесні повернуться лелеки,
Онуки віднайдуть життя земного суть,
Не буде лиш мене. Я буду десь далеко...
Н.Хаммоуда.
15/01/2015р
віддавніють-авторське новоутворення
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635974
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Зізнаюсь вам: не вмію про кохання,
Оте, що із хмаринкою летить;
Оте, що висне на проміннях зрання
І, навіть, на одній струні бринить;
Оте, розбурхане вночі, у росах,
Що із зорею лине у блакить;
Оте, що пахне чебрецем в покосах –
Високе й грішне водночас, в ту мить;
Оте, що пестить і вмліває в косах,
Оте, що і в чужих світах жеврить…
Не вмію я писати про кохання,
Про магію, що нас бере в полон,
І зцілює на цій землі останнє,
І в яву перетворює наш сон.
Не всім дається гарно про кохання,
Не в кожному горить талант і хист.
Важливо, щоб в душі цвіло бажання
Кохати і в розмай, і в падолист.
Кохати і любити! Всіх любіть!
Кохайте ж - тільки посланих вам небом!
15 січня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636069
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Моя золота, ні на кого не схожа.
Вдягнулись у срібло літа немалі.
Така ти привітна, як днина погожа,
А я розгубив всі слова чарівні.
Роки відбирали потроху у мене
Сонети і оди, що були тобі.
Здавалось, здавалось ще трохи й буденне
Закриє уже моїх спогадів слід.
Минає, пливе, все далеко позаду,
Лиш ти поряд, юносте світла моя,
Із Всесвітом я чарівну серенаду
Для тебе візьму в пісняра-солов’я.
Верни мене, час, у пору світанкову,
Заради кохання всіх див не жалій
І я не віддам свою милу нікому,
Закохану пісню із сонячних мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635915
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Намалюю сама собі казку,
Бо від кого чекати ще див?
Не приніс у мішку повно щастя
Незвичайний якийсь чарівник.
Намалюю я казку сама собі
Десь веселкою, десь листопадом,
Чи прозорими водами у ручаї
І в рожевих відтінках саду.
Намалюю бузком ароматним,
В незабудках, мов небо блакитних,
У волошках, ромашках і маках,
У берізках струнких і тендітних.
Намалюю його на калині,
На весняному лузі і в полі.
Намалюю своїй Батьківщині
Миру, щастя і доброї долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626113
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 14.01.2016
Ой, як щиро днесь вітають
Всі колеги й друзі,
Пшениченьку засівають-
Коляда в окрузі.
Пшениченьку засівають,
Многих літ дарують,
Щастя й радості співають
Та й щиро вінчують.
Василеньки наші любі
Красені- козАки,
Хай ся доля ваша стелить,
Як у полі маки.
Очі світять волошками,
Личко, як в калини,
Творіть добрі свої справи
В благо України.
Хто словами, хто ділами,
А хто щирим серцем,
Хто в чужині, а хто в Краю-
Щедрим українцем.
Наливайте повні чари
По самії вінця,
Шануйтеся наші славні-
Слава Українцям!
Колядуйте та радійте-
Здоров'я прибуде,
Хай Вкраїна пам'ятає,
Народ не забуде.
За ті справи, ваші вірші,
За душу козацьку,
Любов щира хай застане
Повсюди зненацька.
Вороженьки хай погинуть,
Воленька воскресне,
Мир хай в домі запанує,
Лиха доля щезне.
Василеньки наші любі,
Щастя вам по вінця,
Вас вітаю щиро нині
Мої українці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635768
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Зітхало небо.Плакав Ангел мій.
На перехресті доленьки-недолі
Навколішки стаю і прощення прошу
У твого болю.
Мій Ангеле,не плач.Усе мені пробач.
Любов незайману тобі не дарувала.
Я пеленала гріх.Кохання чистоту
Другому віддавала.
Розведені мости.Іх доля розвела.
Гірким полином стежку притрусила.
Молитва-каяття?А чи у фальш одягнені слова
І забуття пелена сива.
Хоч кожне слово щире,мов дитя,
Охрещене перед Святим Престолом.
Роздвоєна душа.Закутавшись у гріх
Ховає очі сором...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321676
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 12.01.2016
Моя любове!
У далекій чужині тебе зустріла.
Назустріч йшла мені
Одна,без провожатих.
Мені в житті співали солов"і
Та я не думала,
Що здатна так кохати.
Моя любове!
Двері відчиняеш ти!
Ти мого серця двері відчиняеш.
А я тебе чекаючи,тремчу і плачу.
В душі моій уже сади цвітуть:
Ще мить,одна лиш мить
І я тебе побачу!
Моя любове!
Завжди поруч у моіх думках.
Тобі дарую місяць й вранішню зорю.
Тобі звіряю біль своіх невдач.
Тобою марю і тебе люблю.
Люблю тебе ,здаеться,більш ніж Бога.
Пробач мені ,о Господи, пробач.
Моя любове!
Знаю ,що не зрозуміеш ти мене.
Насправді інший ти -далекий і чужий.
Несеш мені лиш сльози і страждання .
Небесні сили! Захистіть мене !
Додайте витримки ,щоб винести цей біль:
Цю муку .Відчай.Нерозділене кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310294
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 12.01.2016
Ми блукаєм удвох по засніжених білих полях,
Я тримаю за руку тебе, мов останню надію.
Що ж поробиш: ти зараз далеко, і тільки у снах,
Повертаєш до мене. В тих снах я кохаю, і мрію.
Ми з тобою йдемо через віхоли у далечінь,
Де цілується з небом земля, наче давні коханці.
Злившись міцно в єдине танцюють під зір миготінь,
Але їм, як і нам, прийде час розлучатися вранці.
Я в обіймах твоїх потопаю, як в білих снігах,
Для кохання у нас ціла ніч, та лиш блисне світанок,
До наспупної ночі буду берегти на вустах,
Поцілунок терпкий, що залишив мені... на останок.
Н.Хаммоуда.
11/01/2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634955
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Чом Галинко ти невмита,
Нерозчесана, сердита,
Ой, яка ж ти нечупаха,
В сарафані діромаха.
Йшла до школи навпрошки,
А там з цвяхами дошки.
В бурянах, я заблукала,
Зачепилася й упала.
Глянь, як сонечко Марічка,
Вмита, гарна, як порічка.
Оченятка миготять,
Наче промені блистять.
Бо слухняна і дбайлива,
Наче чічка чорнобрива.
Будь і ти також така,
Скинь колючки з їжачка.
Не ходи більш навпрошки,
Бо там грязно і дошки.
Маму слухай, татуся,
Вчителів і дідуся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610791
дата надходження 02.10.2015
дата закладки 12.01.2016
Аккордом пристрасть вирвалася з гами,
Нектар любові, спитий вже губами…
Не можу милий більше, я страждати,
Сьогодні ж хочу все тобі віддати.
Як Боже милі мені,
Благості ці неземні.
Не зволікай прошу тебе, не зволікай,
Я віддалася вся, прошу тебе кохай.
Моє серденько втомлене хмеліє,
Бери мене усю не пожалієш.
Як Боже милі мені,
Благості ці неземні.
Візьми мене за грудоньки руками,
Омий нектар, любові знов губами.
До мене милий в лоно йди прилини,
Які ж солодкі ці мені хвилини.
Як Боже милі мені,
Благості ці неземні.
Пробач нам Боже ці гріхи простивши,
Кохання наше, грішне освятивши.
Адже спустився шал цей із небес,
Зійшов до нас із райдуги чудес.
Як Боже милі мені,
Благості ці неземні.
Альтернатива до вірша Олекси Удайка "Віддай любов"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590425
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 12.01.2016
Передо мной ты невиновна,
Но так уже диктует жизнь:
Страдаешь, если ты греховна,
Всем за грехи пора платить:
Когда-то ты была красивой,
Тебя носил он на руках,
Да чувство бурное остыло,-
С другой парит он в облаках.
И Ей теперь уже, на ушко,
О нежной страсти говорит.
Твоей любви ему не нужно,
Ведь с ней душа его горит...
А ты одна, совсем забыта...
Тебе не нужен этикет.
Устала в жизни ты от быта
И от несбыточных побед…
Ты вспомни, как была любимой:
К тебе он ночью уходил,
Оставив маленького сына.
Как страстно он тебя любил!
Но в жизни, ведь, ничто не вечно!
Расплата ходит по пятам:
За мелочь – платишь ты сторицей!
И он заплатит по счетам.
(февраль 1995)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634519
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 10.01.2016
Сперечання, постійні сперечання з самим собою… Дехто
називає це – сперечанням з внутрішнім голосом, я ж називаю –
з душею. Так-так, саме душа і є тим внутрішнім голосом, що
стримує, докоряє, підштовхує, дякує…Вона прилетіла з Небес
від Духа Святого, від Всевишнього.
Вчені навіть робили спроби визначити вагу душі в момент смерті
людини, коли вона покидає тіло. Виявляється, всього кілька грамів,
а яка велич! Душа – могутній транслятор Всесвіту. Коли людина
відчуває докори душі або внутрішнього голосу, значить в її житті
справді є проблеми. Тому потрібно дотримуватись законів Всесвіту,
що дасть можливість вдосконалюватися, розвивати душу. Потім,
більш зрілою, вона зможе влитися в Світовий Океан Духовності і Розуму.
Нинішнє суспільство, на превеликий жаль, проживає доволі
примітивний свій період. Недостатньо розвивається інтелект.
Мозок більшості задіяний до чотирьох відсотків, проте, іноді здається,
що багато-хто взагалі обходиться без нього…
Але ж людину Господь створив за своїм образом і подобою! Тобто,
наділив: душею, духовністю, словом, думкою, вмінням бачити…
Ми можемо робити дива, творити, наповнюючи світ любов’ю і добром.
Натомість, ми тільки руйнуємо…Руйнуємо все, що під руками і ногами,
руйнуємо все, по чому ходимо і що їмо. Простіше кажучи:
« рубаємо гілку, на якій сидимо»…
Змістом життя стали лише гроші, придумані певними силами.
Дивлячись на таке безглуздя, душа пискляво подає свій голос, якого
часто ніхто не хоче навіть дослухатись. Напевно вам знайомий вислів
«товстошкіра» – саме це і є нашаруванням примітивізму, духовної
незрілості і глухоти, що забивають душу. Це властиво як багатим, так
і бідним. А душам, скажу я вам, потрібно розвиватися, бо всі вони різні
і вага в них – різна. Є більш величні, що виступають провідниками
для інших, а є незрілі – тож, допомога потрібна їм. І важко
надіятися на добрий розвиток, якщо ховають нещасну під товщею
сатанинських зваб.
Впевнена, що всім дано прийти до Господа-Творця, просто
у кожного свій шлях, на жаль, не завжди вдалий…
Душі доводиться намотувати кола Всесвіту, щоб
вдосконалитися, бо Всесвіт живе за законами Великої Любові,
Великого Розуму і Досконалості, тому й не приймає примітивізму,
лінощів, невдячності, ненависті, самознищення.
Всесвіт існує в гармонії та постійному творенні, розвитку.
Люди ж на Землі допоки тільки руйнують все: моря, озера, ріки, поля,
ліси, гори. Засмічують довкілля, продукуючи непотрібні матеріали.
Гублять природу, а значить і самих себе, бо людина – частка її.
Живий світ знищується негативом і жорстокістю. Вбивати собі
подібних – стало нормою життя.
Хіба може прийняти все це Творець, коли створений Ним Світ
розвивається за законами Великої Любові?..
На Землі є всі можливості, щоб жити багато, красиво, в любові.
Потрібно спочатку дослухатись себе, своєї душі. Почути, побачити
і полюбити ближнього і нужденного. Допомогти найбіднішому,
з’єднавшись з Господом в Його Великій Любові. Лише жити
і любити! Любити Всевишнього і все створене Ним!
Міцніє і зростає душа, сповнена любові. Вона полетить туди, де
Духовна Велич, Любов, Вселенський Розум. Вона –частка Вічності!
Ось такий він – наш внутрішній голос, наша душа, народжена
Святим Духом, душа, як частка Вічної Матерії Всесвіту!
(10 серпня 2015)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634684
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
Розчинити той біль й гіркоту,
Потонути в любові, глибини,
Ми з тобою один на один
І нема в цьому, Боже, провини.
Позабути буденності плин,
Відчувати ту повінь глибинну,
Перетре наші спогади млин,
Лиш залишить ту вічність хвилинну.
Подолати б з тобою той біль,
Що замінить людську буденність,
Ніч кохання замінить день,
У людській похотливості щемність.
У коханні нема провин
Розчинивши той біль буденний,
Ми з тобою один на один,
Де збудований рай прощенний...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631774
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 09.01.2016