«Και τι πήγες να κοιτάξεις στην έρημο?
Ίσως σε ένα καλάμι που κουνάει ο αέρας?»
Ευαγγέλιο από τον Άγιο Λουκά. 7.24.
Якийсь старий у подертій свиті
З бородою, що обшарпана колючками
На березі ріки каламутної мілкої,
Яку навіть чорні козенята
(Насіння рогатого)
Долають необачно вбрід,
Питав, чи споглядаємо ми очерет,
Що гойдає нестримний вітер.
А ми навіть не спитали, не довідались
Чи знає він, що
Споглядання тонкого зеленого очерету,
Що гнеться наче людина,
Відчуваючи невблаганність долі,
Відчиняє браму у світ спокою,
У світ рівноваги.
Нас вітер жене в невідомість,
А той очерет лише гойдається
І журиться, шо попереду вічність
Над поверхнею озера сподівань,
Над хвилями неспокою очікувань,
І мислить про людину в сандалях,
Що ніколи його не зламає
Ні для вогнища, ні для стріхи.
А вода тече і не вертається,
Марно питати про це в сріблястої риби,
Вона нічого не скаже, а якщо і промовить,
То не тобі.
Марно питати про це в качки:
Вона теж сумнівається вічно,
Тому і летить – куди – не знати,
Шукати – чого – невідомо,
А той старий замість хліба
Снідає сараною і корінням полину:
Йому аби запитувати,
Йому аби очікувати
Прийдешнього.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014266
дата надходження 28.05.2024
дата закладки 28.05.2024
***
Хоч викинься з вікна,
хоч трутою залийся -
спинити одурілих
нема ні в кого сил.
Летить, летить трава
пожмакана з обійстя
і падають орли
знесилені без крил.
А дика шакальва́
збігається на учту!
Стерв'ятники пищать,
бо розкошує смерть.
І де не глянь - довкруж
там тучі, тучі, тучі...
І де не руш - там дерть,
суха колюча дерть!
"І се переживем..." -
хтось мудрістю озветься.
А спалені човни -
то геть недобрий знак!
Хоч викинься з вікна -
ніхто не стрепенеться...
Спинити одурілих -
ніяк, ніяк, ніяк!..
4.04.24 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010276
дата надходження 04.04.2024
дата закладки 07.04.2024
«Receive each mild spirit,
New worlds to inherit.
And there the lion’s ruddy eyes
Shall flow with tears of gold….»
(William Blake)
В Едемі знов зацвіли проліски,
Наче безхмарне посліпле Небо
Знову тикало тремтячими пальцями
В землю м’яку і омріяну.
Час міряють вітряні годинники:
Вітряки стали хвилинниками,
Календариками і хронометрами:
Прийди, Капелло, квітневої ночі –
Серце Брахми – засяй на небосхилі
Жадань і мрій.
Коли Місяць був погризений мишею До
Я збирав сухий очерет торішній
Для хати одвічної самоти,
Яку мурував з людьми вересу,
(Наче не чернець я, а вільний муляр)
Для стріхи, де ховалися птахи,
Замовкаючи в передчутті сутінок –
В передчутті тьми вороних коней.
Я нетутешній –
Стою на всіх вітрах березня
Крижаніючи на землі зелених троянд,
Відчував біль, коли дерева плакали,
Згадуючи числа, якими міряли Всесвіт,
А потім малювали його на глині
Фарбами кольорів крові і ночі,
Слухали, як проростає зерно
І очікували повернення жайвора
На пустку заквітчану,
На гостинну камінну пустелю,
Так, мандрівниче, так…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009411
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 03.04.2024
«… О, королівське повітря
Прицвяховане до чумного хреста…»
(Пауль Целан)
Берег позбавлений відчаю,
Сліди на піску буття
Моря – синього звіра,
Що мислить молитвами,
І горить, і горить, і горить
Заграва вохряним співом
Наче останній лист
Королеви шотландської Мері
Писаний журавлиним пером
заперечення
Небуття, що спадає попелом
Життя – кульгавої попелюшки,
Що збирає горіхи в жменю
На горищі дому алхіміка Ґодо*.
Берег, що чув тільки дельфінів крик:
Хтось написав на скелі,
Точніше нашкрябав, видряпав
Зламаним лезом ножа:
«Königsluft».
Мушля створила пейзаж**,
Човен створив надію,
Пандора її сховала***
Наче якусь коштовність –
У скрині. На дні.
Наче скриня то море –
Ніби теж там живуть почвари
І лупають зіницями темними
У душі китів-потопельників,
У душі шкіперів п’яних,
У душі зелених русалок
Тихо.
Примітки:
Текст написаний на острові капітана Тристана на 248 день моєї навколосвітньої подорожі. Не слід плутати капітана Тристана з лицарем Тристаном. Це зовсім різні люди з різним темпераментом.
* - Ґодо справді алхімік – він такого начудив….
** - насправді я знаю одного художника на ймення Христофор, що досі малює пейзажі мушлею. Але сама мушля по собі є пейзажем – шматочком спіралі вічності. Тому він малює пейзаж пейзажами.
*** - Пандора нечемна. У Греції нечемні жінки теж траплялися і трапляються.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005788
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024
«Autumn is over the long leaves that love us…»
(William Butler Yeats)
А ви любите літати
Там, де кружляє вихор?
Той самий – вихор радості,
Трохи лускатий – як риба,
Яку зловив Одіссей
Для німфи Каліпсо,
Трохи злодійський – як сонети Нептуна
Проспівані в день солоний –
День віскі.
Збудував собі крипту –
Для квітневої повені –
Весняної як відпочинок.
Світ шкутильгає,
А я за ним дибаю,
Наспівую, щось мугикаю
Про овечок глиняних
Та про журавлів троянських
Про яких можна лише пошепки –
Навіть мені – сивому,
Навіть мені – флорентійцю північному,
Що на дворику італійському
Споглядає забаву паяців фарбованих
І шукає очима зимове небо –
Там, вгорі. Там, між баштами –
Між Torri Petrarca.
У соляній шахті
Слухаю серце світу – стукає,
Пишу про імена забуті,
Про тіні вершників
Над Понтом Евксинським.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004226
дата надходження 27.01.2024
дата закладки 03.02.2024
«… Стань же, якщо хочеш,
на рівному місці
і звели поставити навколо себе
сотню дзеркал…»
(Григорій Сковорода)
Бачити – це значить хотіти,
Жадати: споглядати шматочок вічності
На межі руїн замку часу
І вихору на схилах пагорбу поглядів.
Бачити – значить відчувати плин
Журавля мрій над морем буття,
Ластівки споглядань над містом плачу:
Апокриф – ні, не читати, лише відчувати,
Наче ящірка, що біжить в затінку лавру,
Який тільки мріє цвісти надіями (слів).
Хотіти – це хвалити гонорового Одіссея,
Що відшукав Ітаку подихів та олив:
Ось, тільки куди віднести мені дар
Навісного Сонця плачу порад,
Гонорового, наче золота монета,
Яку відшукав сліпець прощань
Між сторінками манускрипту чаклуна-папи:
Обраний дивак Герберт і прозаїк зітхань.
Назавжди. Просторіка подяк
Зорезнавець фортуни, що цвяхував маренням
Два Сонця ілюзій якось у понеділок:
Краватка дивака Караваджо:
Яскравими фарбами
Малювати на полотні сірості –
Такої ж як сьогодення буденності.
З томиком Петрарки під подушкою
Мріяти про Флоренцію – ненароком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002716
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 16.01.2024
…твоя печаль
на білій площині
…червоні кола на рудій воді
По срібнозорих контурах води
веди, прозорий
хлопчику, веди
Не має сенсу
в дотиках руки.
Лягають перли тут на дно ріки,
мов низка теплих слів на мілині.
Мовчи, прозорий,
не переч мені
Тут запитань
не задає ніхто.
Бо гусне день. Над мостом Мірабо
пливуть птахи, тумани, мрії, бо
так мало часу
на земну любов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002458
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 08.01.2024
Комусь - вогнів, тобі - аби ріка,
щоб доплисти до берега розради,
де ані цятки прикрого стібка,
де ані кУлка тихої неправди.
Тобі б - човна без жИлавих боків,
без темних плям незлІчених вибоїн,
аби твої жалі вогнетривкі
не заходились від розпуки воєм.
І хай собі жадає хтось жарин -
отих, що вглиб, як блискавка, наскрІзно,
тобі ж - лишень оцей спасенний плин
рікою віри, поки ще не пізно
Зносити руки відчаїв густих
понад смереки, виструнчені вітром,
зрікаючись, зрікаючись отих,
котрі себе зреклися перед світом.
І хай не зрадить це тонке весло
в твоїх руках, чи то в правиці Бога...
Допоки виром знову не знесло,
пливи, пливи, небого...
10.12.23 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000738
дата надходження 12.12.2023
дата закладки 08.01.2024
«Дізнаємось, що сон – не смерть-погроза…»
(Вільям Батлер Єйтс)
На галявині падолистового вогню,
Де трава кольору смутку – жовтого
(І все таки… Все таки…)
Всі шляхи сходяться до пагорба сумнівів
А двері таки відчинені – в імлу іржаву.
Ми стоїмо на межі світла і темряви,
Язики вогню
Лижуть наші недовершені сни,
Що ховаються в порожнечі дольмена –
Та зникайте собі де завгодно,
Хоч серед шелесту очерету,
Тільки не в зеленкавих хвилях неминучості:
Бо не море то, а рівнина
Слів.
Невже торкаючись крила Ночі
(А ніч оця – теж птах)
Патерицю поставлю як заборону,
Як знак окличний із пісні майбутнього –
Колисайте: серед тьми заборон
Смоляне серце колючих сосон
Едем країни Зелених Паогбів.
Доля.
Пасіть краще на вересових горбах оленів –
Худобу вождя потойбічного клану:
Не плач, торкаючись ялівцю. Мовчи.
Лишаюсь легендою на межі світів –
У ніч Самайну, коли бубон
Стукає в скронях офірою.
Між віршем і світом вогню
Бути. На стежі кентаврів.
Написано в ніч Самайну біля кромлеху в світлі вогню загубленим пером старого крука і соком горобини. Називаю Савань Самайном по традиції красного письма.... :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997655
дата надходження 03.11.2023
дата закладки 11.11.2023
Королю Наварри Генріху IV.
Щиро.
Ти повинен сказати пошерхлій долоні
Яка затискує буковий костур:
Обернися на корінь дощу.
Ти повинен шукати прочан,
Що блукали стежками гірськими
В часи алхіміка Квазімодо –
Він теж був вісником часу.
Ти повинен взути кам’яні черевики
На ноги марнославних хмар,
Які побачив в свічаді дому
В якому жила сива вдова.
Ти повинен кричати крукам:
Око моє бачить все,
Навіть плями чорнильні
На сторінках манускрипту
Папи Сільвестра ІІ – чаклуна та містика.
Ти повинен оздобити тріснутий глек
В якому носили вино сподівань
Намистом весталки,
На могилі якої досі росте кипарис смутку,
Хоч пройшло вже дві тисячі літ звіробою.
Ти повинен.
Бо твоє королівство джерел
Перетворилося в шал
Оленя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997706
дата надходження 03.11.2023
дата закладки 11.11.2023
«Ми в пастці снів, що їх Живі Одвічно
Надихали…»
(Вільям Батлер Єйтс)
Що ми шукаємо
У нетрях диких своєї свідомості?
Свічадо втомилось розказувати
І відчиняти двері потойбіч,
Темрява втомилась бути,
Небуття втомилось не бути.
Знайти хотілось п’ятьох великих магістрів
Таємного вчення порцелянових горняток,
А знайшли поле кульбаб,
Що відцвіли, і лишився пух,
З якого майструємо собі одяг
Для зими почуттів, для грудня сум’яття:
Вічне чекання холодного вітру,
Вічне блукання-шукання себе чужого
Всім.
Мій шлях до грози синьої –
Давно я не бачив блискавок,
Давно танці крапель
Не турбували гострі пальчасті площини
Листя зеленого кленів
(А час червоніти – їм, не заграві,
Час).
Ступив на шлях, яким мрійники
Блукають одвічно –
В черевиках чужих секретів
І міняють сміх на подарунки тіням
Тих, хто блукав намарно –
Не відшукавши жодної маргаритки
Недбалої осені хмар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994390
дата надходження 21.09.2023
дата закладки 26.09.2023
Ти – виноград стиглий,
Якому ще судилося стати
Вином солодким хмільним.
А я лише глек порожній
З чорної глини світанку –
Кераміки темних пелазгів.
Ти – спів золотої вивільги,
А я лише клекіт
Чорного бусола відлюдника
Над дрімучим болотяним пралісом.
Ти море, в якому втопилося Сонце,
А я лише мить альбатроса
Між блискавкою і поривом вітру.
Над згаслим вулканом книг єретиків
Незавершена осінь саду Дамокла
(Не Епікура).
Трохи терпкої самотності
Лігва вовка-пустельника,
Що сторожив ватру – на вершині мрій.
Якось у чужу п’ятницю,
Коли вогнепоклонники
Виглядають блискавку
Смакую гіркоту перевтілення,
Гортаючи манускрипти Сивіли
(О, для чого?)
Нескінченний мій день-таласса:
По ньому пливуть човни думок
До острова Патос.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992621
дата надходження 30.08.2023
дата закладки 14.09.2023
Побудь ще зі мною тут,
моя зоречола Ноче,
на тлі цих одвічних скрут,
де сум одійти не хоче.
Яви свій таємний світ,
захований вдень від ока,
у нім хай знайду одвіт
твого звіздаря-пророка.
Одвіт на печалі ці,
на війни і хвилі муки,
що знаджують ялівці
на світло-пресвітлі луки.
Що топчуться по ярах,
корчуючи буйні клени,
лишаючи стен і страх,
де жито зійшло зелене.
Побудь тут зі мною ще,
насип зорепадів долі,
аби поза їх дощем
здужіли надії кволі,
Що є десь межа біди
і цього гіркого болю.
О, Ніченько, ще не йди,
побудь десь отут зі мною...
13.07.23 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991469
дата надходження 16.08.2023
дата закладки 19.08.2023
***
Опінії на безум і розгул.
Егіда на розпуття і огульність.
Допоки під прицілом тисяч дул
воюємо за отчу першосутність.
Допоки крові вже й не до колін -
по груди, по тремтливе підборіддя!
Та де не глянеш - не узріти змін,
а тільки - збріддя, пустомельне збріддя!..
І відчай розтинає змаг навпіл,
і вени захлина нерозуміння -
чому ми й зараз ділимо на пів
своє, таке простріляне сумління?!
Чому ми й зараз над проваллям цим
пантруємо за чимось несусвітнім
й наносимо на душі вкотре грим
відступництвом позановозавітнім?!
Допоки день тримають міцно ті,
хто вищі за розкарані потоки,
ми тут вдаємо за дари святі
свої безликі відступи й пороки.
Уволюючи безуми і чад,
опінії прийнявши на підлоту,
калічимо і так зіслаблий сад,
що не дає збуйніти живоплоту.
14.07.23 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988746
дата надходження 14.07.2023
дата закладки 04.08.2023
«… Чорнява зозуля
В діамантових шпорах
Образ його малює на брамі небесній…»
(Пауль Целан)
На острові іржавого літа
І теплих, як ренесанс вишень
Зозулі малюють портрети:
Вони найкращі художники-маляри:
Найкращі знавці барв –
Бо все зозулясте, все, навіть Всесвіт,
Який колись вигадав вершник –
Гідальго в залізних чоботях.
Зозулі поєднують фарби.
Зозулі – знавці палітр
Екзотичних. На пальмовім листі,
Яким вітали колись молодого равві,
Мальовані синім портрети:
Такі ж , як у Небі:
Синім по синьому,
Синім по білому – на хмаринках
Портрет необачний – Того, хто приходить,
Того, хто відходить,
Того, хто очікує
Нас.
Малює зозуля, літає зозуля
Губить-знаходить свій олівець,
Яким написана доля
Легка – співакам, що весну пророкують,
А потім до краплі її випивають
З келиха-глека глиняного – глека лелек,
На денці якого ніжно-зелене листя
Явора.
А над гірською ущелиною
Над гірською стежкою
Услід неприкаяним душам
Летить зозулі крик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986080
дата надходження 14.06.2023
дата закладки 23.06.2023
Мовчи, синьоока дівчинко,
і не вигадуй собі синьоокого неба!
Не шукай волошкових полів
і голубих озер.
Не обціловуй ніжних пелюсточок незабудок
і яскравих кучериків найвідважніших блаватів.
Бо морська хвиля не підвладна
твоїм наївним оченятам,
бо волошкове поле лише на мить
кориться вітру і заплітає у коси
грайливий сонячний промінь.
А ти - наївне дитя, що шукає дива,
того дива, що світ ще не придумав.
Того дива, яке ще не вродилось
на долоньці синьоокого янгола.
Тому просто мовчи,
не розхлюпуй намарне свої океани...
16.06.23 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986471
дата надходження 18.06.2023
дата закладки 19.06.2023
«Троянди спраглі жадають води…»
(Вільям Батлер Єйтс)
На кам’яних островах самотності
Троянди спраглі жадають води
Напередодні грози.
Море вечорів молодого листя
І сердець – мідних шматочків Неба:
Прислухаюсь до цокотіння годинника,
Коли троянди спраглі жадають води.
У Всесвіті яблуневому, серед порожнечі слів
Де псалом лунає несподіваним громом
У храмі дітей вдови,
Що збудований з дикого каменю
Напередодні грози,
Коли троянди спраглі жадають води
На межі між минулим і прийдешнім,
На межі між Землею і Небом,
На межі, що колись була прірвою,
Безоднею триликої Гекати
Очікую на блискавку-спалах. Очікую.
Провісницю буття світла.
Двері зроблені зі старої скрині
Відчиняю, наче розплющую очі
Серед тьми вічного «незабаром»,
Хочу впустити грозу майбутню
В келію смутку,
За вікном якої зелені троянди
Жадають води.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984982
дата надходження 02.06.2023
дата закладки 15.06.2023
Моє несправжнє небо знов дощить...
Несправжні краплі падають на плечі...
Життя - як мить, ілюзія - як мить
такої дорогої серцю втечі.
Весна довкруж, весна - як не весна.
О, Господи, несправжньості над міру!
У пошуках того, чого нема,
безрадно розпорошуємо віру.
Та, може, дощ надуманий оцей,
що так тендітно скрапує в долоні, -
насправді міт чиїхось панацей
від розпачу й одчайної безодні?
І, може, варто змокнути нараз,
аби згубити і знайти розраду,
і хоч на хвильку зупинити час,
якщо - не правду...
19.04.23 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980692
дата надходження 19.04.2023
дата закладки 25.04.2023
«З води подав їм гілку горобини…»
(Скела «Викрадення стад Фроеха)
Остання нитка чужої самотності,
Ночі Одкровення та Істини
В’ється з веретена Галактики
Між двома вогнями галявини тьми:
Коли відчиняться брами,
Коли прокричить сова запахів осені
Стиглі ягоди горобини ночей
Таких же червоних (заграва)
Впадуть у долоні Часу:
Епона жене потойбічних коней
На шалене гульбище Дагди:
Цей Всесвіт казан вирування життя
В якому варяться зорі й планети,
Туманності й чорні діри –
Готується страва для богів і людей,
Для бенкету шаленого:
Самайн. Ніч на вершині осені мрій.
Ніч початку й кінця.
Я жив і любив, страждав і радів,
Блукав стежою людей та собак,
Майже знайшов просвітлення –
Ненароком. Доречно. Але… Айстри…
Вогонь як і перше гріє
і спалює зло.
Ми були і будем. Ми вічні. Ми пастухи.
Отари зірок, що час заганяти до стійбища.
Зимового.
Всі ми вічні.
Як ніч. Як Самайн – між світами.
З гілок горобини – дерева таємниць
Я запалюю ватру – освітлюю Всесвіт
Цим квітучим вогнем-келихом.
Написано в ніч Самайну в 2022 році. Хоча, звісно, правильно вимовляти не Самайн, а Савінь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964684
дата надходження 04.11.2022
дата закладки 05.11.2022
«… Як намарно блукати по світу
Чи не ліпше тоді у вир ароматів
Та в буревій фарб?»
(Камбара Аріаке)
Срібне дійство Lunaria –
Ми п’ємо його в жовтні,
Коли Небо прозоре як час,
А хмара нагадує дім –
Наш холодний притулок.
Сім останніх троянд –
Чорних квітів колючих осені
Свідчать хоралом про те,
Що джерела шумлять все тихіше –
Німіють,
Бо Темний блукає дібровами –
Лісами багряних сутінок.
Келих повний вина:
Це шукає нічийна втома
Тінь свого прихистку –
Замку ґотичних ілюзій,
Шукає цю гру: забаву прощання.
Крук – щонайбільший
Ширяє над дюнами –
Їх породило море Таласса –
Те, що воліє співати, кричати, шуміти
Коли все засинає,
Коли навіть серце
Спить.
Срібна вистава Гекати Сотерії,
Коли Калліопі требу –
Плодами дозрілими.
Тиша навколо.
Над пустищем жовтого листя,
Над мідними кленами
Свідок німий –
Lunaria.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962177
дата надходження 07.10.2022
дата закладки 09.10.2022
***
Нема таких осінніх партитур,
які б зіграли ноту завершальну
оцих жаских, небогових тортур,
оцього пекла скруху прощавальну.
Нема таких ні струн, ані смичків,
немає рук умілих музикантів,
аби вогонь з маленьких сірничків
перетворивсь у вогняних атлантів.
Допоки виполікують дощі
не скільки ці сади, як наші душі,
життя усе ще ціниться ні в чім
і молитви - як відгомін із пущі.
Де ні оркестрів, ні всесильних пращ,
лишень листки надії обгорілі.
Не плач, моя Нескорена, не плач,
хоч ран огром Тобі пече у тілі.
Хіба їх ладен злікувати звук?
Хіба під силу відчай музикантам?
Серед незмірства здичавілих мук
Тендітна Ти впокорюєш гіганта!
23.09.22 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961534
дата надходження 01.10.2022
дата закладки 02.10.2022
«Ти юний і ще не збагнеш тепер,
Чом в крику вітру є така туга…»
(Вільям Батлер Єйтс)
Вітер мені кричав,
Коли осінь стала сірою качкою
На холодному озері одкровення,
Вітер мені кричав
Крізь хмару огненну заграви:
«Де ти тепер? Ти – нетутешній,
Ти – вічний блукач,
Що сховав мідну сову
У своїй шкіряній торбі снів даремних
(А ти думав, що то пророцтва,
А ти думав, що там істина,
Серед тіней отих твоїх марень.
А вона тут – серед холодної осені –
Істина краплі води)».
А може то просто луна –
Німфа сумних спогадів
Серед старезного лісу сутінок
В якому я заблукав ще тоді –
Коли чуб був рудим, а не сивим.
Тоді.
Пан заснув до весни.
І замовкла панфлейта
До часів анемон.
А вітер свистав:
Грав ірландську мелодію
На флейті порожніх глеків,
Що лишили
На дерев’яних столах віровідступників
Гості глиняно-жовтого дня:
Доби невідомих радощів.
А я бачу, як олені сфагнових пустищ
Летять у дні майбутні
Крізь страшне сьогодення:
Епохи залізних яблук.
Дерево забутої осені:
Серед моря холодного вітру
Жовті листя думок
Летять в нескінченність
прийдешнього.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959483
дата надходження 12.09.2022
дата закладки 13.09.2022
«The sky was full of winter stars,
as is often the case in the provinces...»
(J. B.)
Вічність – там, за дверима,
За порогом, що встелений шовком
Осені.
На заплавах ріки імен
Плавають черепахи:
На панцирах знаки:
Письмена народу забутого:
Читай.
Відчиняю двері Вічності
(Бо стукала, бо ж писано:
«Стукайте і відчинять»)
І запитую: «Хто ми?
Де ми? Навіщо?»
А Вічність дивиться на мене очима сірими
Наче вона колись, а не тут.
А на кожному чумному хресті
Знак риби –
А ти думав, що ти чорнокнижник
Мандруючи тими дорогами –
Від хреста до хреста
Напитуючи рибалок –
Де вони плели свої сіті?
Віршую норвезькою –
Підбираю метафору до слова
«Приходь»,
Бо сам прийшов до човна
Якого трощили хвилі,
З якого майструють двері
У світ весняного саду,
Де під кущем квітучим трояндовим
Закопано ключ золотий
Від брами камінної
Яку сторожив гідальго
Сан Педро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951855
дата надходження 29.06.2022
дата закладки 01.07.2022
«А добре ще було б
Якби крізь наші спомини
Бив звук мов дзвін…»
(Гійом Аполлінер)
Слова-кентаври
Танцюють навколо вогнища,
Сови дивляться вниз
З верховіть наших снів
Вниз – на книгу розкриту ріки,
Що тече в незбагненне
З пагорбів досвіду.
У Римі коштовних ілюзій
Новітній Сенека
Збирає у глеки години –
Грона достиглі Часу.
Винороб. Уп’ємось отим трунком
Колись. Ночі зоряних флейт
На березі моря акацій,
Що відцвіли ще тоді,
Коли ми були юні –
Ми – учні Орфея, рибалки містерій.
У дзеркалі бронзових тіней
Приблуда печаль
У приймах у Кроноса
Для хустки вишукує прядиво звісток.
Щовечора віолончелі – фіалок
Музику грають правдиву –
Про що?
У домі людей і котів
Давно оселивсь божевільний,
Кентавра пальто (чи попона)
Вся в дірах від пострілів.
Думки наче руки
Шукають навпомацки
Віру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950940
дата надходження 19.06.2022
дата закладки 21.06.2022
«… Щасливий більше, аніж веслярі човна
Розбитого: їх шторм загнав на реї
А там земля, все ближче і до неї
Крок. Під ногами врешті-решт вона…»
(Франческо Петрарка)
Заратустра замуровує двері –
Замуровує браму «завтра»,
Закладає цеглинами важких слів
Отвір дверний «вчора».
Лишається тільки «сьогодні» -
І то не двері – віконечко:
Де клаптик синього неба
Наче хустина пілігрима німого,
Яку взяв він собі на пам’ять
Про оксамит життя весняного,
І клаптик поля траворунного
Густого, наче вечір квітів вероніки.
Заратустра годує журавлів зорями –
Так ніби він не вісник вогню,
А пастух птахів-пророків,
Що вистукують тобі хвилини й години,
Дні та століття, епохи та ери
Замість зозулі зрадливої –
Візитерки чужих гнізд і годинників.
Позбавлене світанків «сьогодні» -
В яких соборах і якому святому
Замолити гріхи твої Каїна –
Коваля перших ножів блискучих?
Писемність нову сиджу і вигадую
У часи Калігули-цісаря,
У часи Чингісхана огидного,
Письмо, яке прочитає Агні –
Бог вогню, бог-посланець оновлення,
Письмо, яке підказала мені черепаха,
Що теж живе тільки сьогодні
У своєму озері давно відомих істин.
Слова-колібрі віщують омріяне,
Сокровенне і недоторкане –
Слова, писані в темну книгу
«Сьогодні».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949402
дата надходження 02.06.2022
дата закладки 06.06.2022
[i]В одному із моїх творів йшлося про етногенетику у звязку з
останніми подіями в Україні, а саме: інтервенцією "старшого
брата" на нашу землю. У вірші згадувалось і про генетику наших народів...
На прохання читачів плдаю уривок зі статті мого колеги проф. Б.П.Мацелюха
на цю тему, оприлюдненої недавно на сторінках його останньої
збірки "ОРІОН УКРАЇНИ", рецензованої мною в журналі "Світогляд".
Згоду на оголошення тексту люб'язно дав сам автор.[/i]
[b] Етногенез українців. [/b]Згідно з сучасними найбільш доказовими публікаціями українці виникли в V – VIII ст. ще до появи першої української держави Київської Русі із східнослов`янських племен, які проживали на території сучасної України і займалися скотарством і землеробством. В цьому союзі східнослов`янських племен були анти (IV – VII cт., землі між Дністром і Бугом), поляни (VI – IX ст., правобережжя Дніпра), деревляни (VI – X ст., українське Полісся) і сіверяни (VIII – X ст., басейн річки Десни та над течіями річок Сейму, Сули, Псла і Ворскли). Домінуючу і об`єднавчу роль серед названих племен відіграли поляни, центром землі яких був Київ.
Значно раніше на території сучасної України, особливо в Причорномор`ї, тимчасово проживали численні кочові племена: кімерійці (ІХ – VII ст. до н.е., між Дніпром і Доном) – давноіранський кочовий народ, генетично близький до скіфів; скіфи (VIIІ ст. до н.е. – IV ст. н.е., Причорномор`я) – кочовий іраномовний народ із Азії, який витіснив кімерійців і був знищений готами; сармати (ІІ ст. до н.е. – IV ст. н.е., Причорномор`я) – кочові іраномовні племена, витіснені готами; готи (II – ІV ст.) – союз східногерманських племен; гуни (IV – V ст.) – кочові тюркомовні племена. Азійська теорія про етногенез українців не витримує критики. Незначна роль мов кочових племен спостерігається в словниковому запасі української мови.
Належність українців до слов`ян – найбільшої в Європі спільноти однієї мовної групи, підтверджується також спорідненістю мови і генетично.
Тут слід згадати також про більш ранню Трипільську-Кукутені культуру (5500 – 2750 р. до н.е.) між Карпатами і Дніпром, землеробсько-скотарські племена якої прийшли із Балкан і асимілювалися з місцевими культурами, про що свідчить також гаплогрупа ДНК І2.
Київська Русь – східноєвропейська держава в IX-XIII ст. зі столицею Київ. Історик Михайло Грушевський спростував брехню московських вчених про «Киевскую Русь – колыбель трех народов», оскільки це держава одної українсько-руської народності. Тільки Україна є спадкоємницею тисячолітньої Русі, в якій проживав український етнос. Тому М. Грушевський перший запропонував назву даної держави «Україна-Русь».
[b] Етногенез росіян. [/b]Росіяни (москвини, московити, великороси, русскіє) – гетерогенний етнос, який утворився в XV – XVI cт. із угро-фінських і тюркських племен з незначними домішками слов`ян, що проживали на території північно-східної Європи, русифікованих імперською політикою уряду Росії і православної церкви. У літописі XI ст. перелічені дикі московські племена угро-фінського походження: чудь, лівь, водь, ямь. чухна, вєсь, пєрмь, мурома, мор¬два, мокша, мєщєра, чєрєміси, югра, пєчора, карєль, зирянь, ерзя і самоядь. Слов'янських могил до X ст. не знайдено ніде в Московщині (археолог А. Спіцин).
Московське князівство або Московія відокремилося від уділу Юрія Долгорукого Володимиро-Суздальського князівства в ХІІІ ст., найдавнішими жителями якого були угро-фінські племена. Засновником і першим удільним князем на Московії був син Олександра Невського Данило, який отримав ханський ярлик в 1277 р. і вважався васалом Золотої Орди після завоювання краю в 1237 р. ханом Батиєм. Московські князі повністю підкорялися останньому і одружувалися на татарках. Давню історію російського народу об`єктивно описав В. Білінський в трьохтомному романі-дослідженні «Країна Моксель, або Московія» (2006, 2008, 2015).
Сьогодні більшість прізвищ москвинів є фінськими і татарськими, особливо серед аристократії. Російський письменник Ф. Достоєвський вважав, що «Ми, москвини, в Європі – гості, а в Азії ми – вдома». Московські історики М. Карамзін, М. Покровський і В. Ключевський стверджують, що власне татари створили московську державу.
Згідно антропології москвини за походженням належать до молодої мисливської, а українці – до давньої рільничої культур. Ці дві культури з давен протистоять одна одній як у духовному, так і фізичному житті. Європейці українці відрізняються від москвинів азійської раси ростом (170,9 і 161,5 см в середньому, відповідно) і формою голови (брахоцефальністю і доліхоцефальністю, відповідно). Азійське походження москвинів підтверджує також переважання їхньої групи крові В над іншими групами. Українці мають в більшості групу крові А.
Більшість сучасних географічних назв на Московщині, особливо озер і річок – фінські. Назва "Москва" у фінській мові означає "каламутна вода".
Московські князі, а пізніше і прості люди масово одружувалися з татарками.
[b]Украї́нська мова [/b](історичні назви — ру́ська, руси́нська) – одна із найдавніших індоєвропейських мов у складі праслов`янської мовної
єдності, із якої вона почала виділятися і розвиватися приблизно в ІІІ тис. до н.е., остаточно ставши незалежною в VI – VII ст. Походження української мови із праслов`янської узгоджується з іншими критеріями – аналізом древньої ДНК, Трипільською культурою та іншими показниками і воно набуло найбільшої популярності серед мовознавців (Ю. Шевельов).
Відомий мовознавець К.М. Тищенко на основі об`єктивних даних прийшов до висновку, що українська мова відображає формування українців як етносу в VI – XVI ст. шляхом інтеграції діалектів трьох слов'янських племен – полян, деревлян та сіверян за участі груп іраномовного та тюркомовного степового населення (Правда про походження української мови // Український тиждень. – 2012. – №39. – С. 22–64).
Розмовна українська мова вживалася у щоденному побуті жителів Київської Русі і України і знайшла своє відображення на стінах Київської Софії.
Зачинателем сучасної української літературної мови був письменник, поет, драматург і громадський діяч Іван Котляревський, який у своїх творах "Енеїда", "Наталка Полтавка" та "Москаль-чарівник" успішно використав київсько-полтавську селянську говірку.
Проте основоположна роль у становленні сучасної української літературної мови належить Тарасові Шевченкові, який поєднав народно-розмовну мову із засобами українського фольклору, розширив її виражальні можливості і створив високий і урочистий поетичний стиль.
Відомий мовознавець В.В. Німчук зробив вагомий внесок в дослідження пам`яток української мови найдавнішого періоду (Історія української мови. Хрестоматія X – XIII ст. Житомир: Полісся, 2015. – 352 с.) і в реформу українського правопису, знищеного в 1933 р. разом із розстріляними авторами Словника української мови.
У XVII – XXI ст. українська мова зазнала репресій і заборони з боку польської та російської влади. Починаючи із XVII ст. і до сьогоднішнього дня царі, вожді, правителі та уряди царської і більшовицької Росії сотні раз видавали накази і втілювали їх у життя про заборону українських книжок на території держави. Для прикладу можна привести укази Петра І (1720), Катерини П (1762), Валуєвський циркуляр (1863) і Ємський указ Олександра П (1876) про заборону друкування і ввозу з-за кордону української літератури. Ця імперська політика продовжується сьогодні в суверенній Україні представниками п`ятої колони і депутатами партії ОПЗЖ у Верховній Раді України при сприянні монобільшості «Слуг народу».
Українська мова вважається однією із найкрасивіших мов у світі і була визнана на мовному конкурсі в Італії другою за мелодійністю мовою світу після італійської.
[b] Російська мова. [b][/b][/b]Ця мова походить від церковнослов'я́нської мо́ви, створеної на основі давніх болгарських діалектів Кирилом і Мефодієм як мертва південнослов'янська писемно-літературна мова (XIV – XVIII ст.), якою в ІХ ст. була перекладена Біблія. Майже половину словникового запасу російської мови становлять слова церковнослов`янської мови. Уrраїнська і російська мови споріднені лексично лише на 60 %. Розрізняють місцеві різновиди (ізводи) церковнослов'янської мови: східнослов'янський, болгарський, македонський, сербський, хорватський глаголичний, чеський, румунський.
Церковнослов'янська мова не була розмовною мовою Київської Русі і України чи інших слов'янських держав, а виконувала лише функції уніфікованої мови літератури (як латина у середньовічній Західній Європі).
Сьогодні російські мовознавці вважають сучасну російську мову слов'яно-фінським койне з великим тюркським і монгольським впливом, а також витоком староболгарської або церковнослов'янської мови. Сучасну літературну російську мову вони вважають штучним кабінетним винаходом на основі двох вказаних вище мов-джерел.
[b]Гаплогрупи українців.[/b] На основі нуклеотидної послідовності певних пучків ДНК статевої Y-хромосоми, яка передається тільки від батька до сина, стало можливим для генетиків простежити появу окремих мутаційних змін в процесі еволюції та міграції населення на нашій планеті. Згідно даних сучасної ДНК-генеалогії населення України є носієм біля десяти гаплогруп, серед яких значно переважають за кількістю R1a (53 %) та І2 (24–27 %).
Вчені вважають, що мутація М420 гаплогрупи R1a виникла приблизно 22-25 тис. р. тому в Євразії, а субклад М417 (R1a1a1) – приблизно 5,8 тис. р. тому в степах України. У Східній Європі ця група переважає серед населення України і Польщі і вона строго корелює з поширенням індоєвропейських мов. На цій підставі гаплогрупа R1a названа вченими «східнослов’янською» і «арійською».
Гіпотеза про масове поширення гаплогрупи R1a із теренів Надчорномор’я на захід, південь і схід доповнюється також поширенням індоєвропейської мови і кераміки. Південна частина України не була покрита останнім льодовиком, який закінчився 10–11 тис. років тому, і тому тут розвинулося скотарство і землеробство завдяки одомашненню коня і освоєнню колеса, виникла Трипільська культура, що привело до значного збільшення населення і початку великого переселення народів.
Спенсер Веллс, директор Генографічного проекту в «National Geographic», і відомий генетик Пітер Форстер стверджують, що тільки на теренах півдня України або на Іберійському півострові (Іспанія) можна було сховатися людям і вижити від холоду під час останнього льодовика, а звідси здійснити широку експансію і поширити гаплогрупу R1a в Центральній і Східній Європі, а також в Середній і Південній Азії. Дана гаплогрупа зустрічається серед лижичан (63 %), поляків (56 %) і білорусів (50 %), а також кубанських ногайців (50 %).
Археолог та етнограф, знавець індоєвропейської лінгвістики Марія Ґімбутас запропонувала курганну гіпотезу про степову зону України як прабатьківщину індоєвропейців.
Вчені вважають, що саме звідси переселенці добралися до Межиріччя і створили там в 4-3 тисячолітті до н.е. найдавнішу шумерську цивілізацію.
Індійські вчені визнають, що Веди і санскрит принесені зі Сходу, і що останній має багато слів, споріднених з українською мовою. Серед вищих каст іноземних поневолювачів Індії, брахманів Західної Бенгалії і Уттар-Прадеш, носіями групи R1a є 72 % і 67 %, відповідно.
Друга гаплогрупа І2 умовно названа «балканською», оскільки мутація у цій групі виникла приблизно 27 тис. р. тому і вона зустрічається з частотою більше 50 % серед населення Боснії–Герцеговини, Сербії і Хорватії. Гаплогрупа І2а2 (М423) названа трипільською. Вона появилася значно пізніше (7,5 тис. р. тому) і поширилася серед південнослов’янських народів, а також серед румунів, молдаван і українців, тобто в межах території Трипільської культури, і з приходом індоєвропейців не зазнала пригнічення або витіснення. Серед населення північних москвинів вона зустрічається рідко (5 %).
Третьою за числом носіїв серед населення України є гаплогрупа Е1в1в1 (М35) – 7,4–8,6 %. Мутація М35 появилася 15,4–20,5 тис. р. тому у людей на Розі Африки і мігрувала із північної Африки до Європи через Синайський півострів, Середземномор’я і Балкани. Носії цієї гаплогрупи 284 переважають в Італії, Кіпрі, Греції, Македонії, Албанії і Болгарії (22–33 %).
Таким чином, дані ДНК-генеалогії в сукупності з аналізом мов і артефактами викопної кераміки дають можливість простежити за міграцією людей на нашій планеті впродовж тисячоліть. Український народ разом з іншими народами є носієм мутацій в "чрловічій" хромосомі та мтДНК, які виникли в різні часи і в різних регір=онах нашої планети, у тому числі й на теренах сучасної України. звідки ці мутації поширились на Захід, Південь і Схід Європи та Азії. Це свідчить і про можливі міграції носіїв таких мутацій - людей, як і людності назагал.
[b]Гаплогрупа росіян. [/b]За національними проектами, реалізованими американською компанією Family tree DNA – світовим лідером ДНК-тестів, гаплорупа N в більшій мірі охоплює Північ Євразії – фінно-угорські (68 %) та уральські народи (удмурти, буряти, татари та ін.) (23-56 %). Серед українців гаплогрупа N становить 6,9 %, а серед поляків – 5,3 %.
В Україні москвини «слов`янізувалися»: жінки народжували хлопчиків від чоловіків українців, а останні частинно асимілювалися і стали росіянами. Давнім прикладом може бути дружина Ярослава Мудрого Інґіґерда, онуки якої Святополк Із`яславович і Володимир Мономах мали різні гаплогрупи – I2a2 (балканська) і N (північна), відповідно. Гаплогрупа І2а2 становить 24-27 % серед українців і 5 % - серед росіян.. Потомки російської знаті від названих онуків Я. Мудрого Барятинські, Волконські, Оболенські, Шуйські, Карпови та інші мали гаплогрупу R1a1 слов`янського, а не угро-фінського походження.
Таким чином, росіяни – не східні слов`яни, а угри-фінни-удмурти-татари та інші північні народи, що мають специфічну мутацію у своєму геномі.
* * *
[b]Ментальність українців.[/b] Ментальності українців властиві такі основні риси: емоційність (домінування почуттів над інтелектом), толерантність (терпимість), працьовитість, любов до рідної землі, пошана до жінки і домашнього вогнища, мрійливо-споглядальне ставлення до оточуючого світу і тяжіння до європейського типу суспільних відносин.
Найбільш цінним в менталітеті українців можна вважати «одвічний демократизм» (роль громад у вирішенні життєво важливих проблем), органічне несприйняття тоталітаризму і надання важливого значення національній ідентичності, особистій свободі і творчому індивідуалізму. Пилип Орлик (1672-1742), генеральний писар (1702-1709) і гетьман війська Запорозького у вигнанні (1719-1742), - автор низки юридичних документів, які одержали назву Першої в світі Конституції. Цей історичний документ більше десятка років випередив конституцію шведів і значно більше часу – французів.
Поряд з позивними рисами менталітету українців існують також негативні прикмети. Юрій Шевельов у статті «Москва, Маросєйка» (1954) писав про «Три страшні вороги»: Москва, Кочубеївщина і український провінціалізм. В українському суспільстві спостерігається протиріччя між діячами культури, політиками і релігійними організаціями, егоїзм («два претенденти, а три гетьмани»), рабська психологія і байдужість громадян.
Сьогодні в час глобалізму велику роль в одурманенні громадян відіграють ЗМІ і їх власники олігархи. Яскравим прикладом «дебілізму» суспільства є обрання карлика і блазня президентом України, його успішне захоплення усіх гілок влади і намагання стати єдиним диктатором держави на зразок В. Путіна і О. Лукашенка. Оновлення української нації все-таки відбувається, хоч у дуже сповільненому темпі. Вороттю України в недалеке безправне минуле не бувати.
[b] Ментальність росіян[/b]. Стадність як тваринний інстинкт властивий росіянам, який створює оману захищеності: нещасний селянин чи робітник переповнений гордістю не за своє «заможне життя», а за велич і міць Росії, яка може за одну мить стерти з лиця землі найбільшу і наймогутнішу державу США за допомогою атомної чи водневої бомб. Така риса росіян позбавляє їх страху відповідальності за свої антигуманні вчинки.
Російські царі і правителі приписали собі і своєму народові месіанство – надзвичайну роль в історії людства: порятунок від глобальних небезпек. Протягом минулих століть і сьогодні ця роль яскраво проявляється в загарбанні чужих земель, диктатурі влади і боротьбі з демократією. Російська православна церква називає себе другим Римом, старається стати центром православної віри у світі і проводить разом із кремлівським урядом експансіоністську політику.
На всіх рівнях державної і суспільної організації з давніх часів проявляється ще одна негативна риса характеру росіян – брехливість і хитрість. Починаючи від президента РФ В. Путіна і його найближчого оточення і закінчуючи рядовими політиками і працівниками ЗМІ, щодня і щохвилини можна почути цю мерзенну брехню і незавуальовані підлість і хитрість, перекручення історичних фактів і неприховану агресивність. Росіяни без почуття найменшої ганьби і совісті приписують собі чужі досягнення в науці, релігії, історії тощо.
Підлість, ненависть і високомірно зневажливе ставлення до оточуючих країн і народів. Французький історик Ю. Міхелет вважає, що "Москвин не має найвартнішого, що має людина – це здібності відчувати моральне добро і зло. А ця здібність є основою всієї людської культури»."Ми, москвини, ані східний, ані західний народ; ми – якась нісенітниця" (О. Розанов). Московська держава протягом своєї історії постійно веде загарбницькі війни із сусідніми народами, розширивши свої кордони до Арктики, Кавказу, Сибіру, Далекого Сходу і Аляски і асимілювавши автохтонне населення. В Санкт-Петербурзі на пам`ятній металевій дошці храму Спаса на Крові викарбовано головні події з історії Росії такими словами: «Завоевание..., покорение..., присоединение... Кавказа, Сибири, Казани» і т.д. Сьогодні черговими жертвами московської агресії стали Молдова, Грузія, Україна і Сирія.
Володимиро-московські князі проявляли надзвичайну жорстокість у ставленні до завойованого населення Русі і Києва. Олександр Невський, прийомний син хана Батия, вирізав половину населення Новгорода за відмову підкорятися орді. Звірства, вчинені князем Андрієм Боголюбським, приголомшують і шокують нормальних людей. Цар Іван IV вирізав мирне населення Казані, за що його татари назвали «касаб» (живодер) і звідки пішла назва москалів «кацапи».
Договори з московськими царями, згідно заключенню Бісмарка, не вартують паперу, на якому вони написані. Переяславський договір Богдана Хмельницького від 1654 р. з царем Олексієм Михайловичем може бути таким прикладом. Письменник Павло Правий охарактеризував в інтернеті (2015) підлість росіян як ментальність нації. Український народ зазнавав численних жертв і втрат від Росії протягом всієї історії: Батурин (1708), Запорозька Січ (1775), Крути (1918), Київ (Муравйов, 1918), Соловки (1923), Голодомор (1932-33), Сандармох (1937-38), Биківня (1937-41), тюрми в Західній Україні (1941), концтабори ГУЛАГу і висилка в Сибір... є свідками десятків мільйонів жертв українців, замордованих режимами царської і комуністичної Росії.
Сьогодні значна більшість росіян вороже відноситься до українців. Я мав можливість особисто пересвідчитися у ставленні росіян до українців. В 1950-1954 рр. я відбував термін ув`язнення в концтаборах Воркути, де зустрічався з різними представниками так званої «контри» російського народу (генералами, письменниками, педагогами, робітниками і селянами) і проводив з ними відверті дискусії на різні теми. Ні один росіянин, на відміну від литовців, латишів і естонців, не погоджувався на здобуття Україною незалежності від Росії. Навіть Cолженіцин Олександр Ісайович, відомий політичний в`язень, російський письменник, громадський і політичний діяч, лауреат Нобелівської премії, автор «Архіпелагу ГУЛАГ» не визнавав голодомору як геноциду українського народу, здійсненого Кремлем, і права українців на незалежну державу. Ось такий імперський і шовіністичний дух просякнув до кісткового мозку кожного росіянина.
Павло Штепа у своїй книзі («Московство, його походження, зміст, форми й історична тяглість», 1968 р., Торонто, Канада) на підставі приведеного вище матеріалу зробив такий висновок: «Ніколи не було, нема і бути не може союзу України з Московщиною. Не може бути, хоч би й хотіла Україна. Не може, бо український і московський народи — це дві протилежності, які самі себе взаємно заперечують в усіх, без винятку, царинах життя. А над усе в найголовнішій — в царині духовній. Ніхто і ніщо не зможе привести до союзу України з Московщиною, як ніхто і ніщо не зможе призвести до союзу Христа з антихристом, християнство з сатанинством, релігію з безбожництвом, добро зі злом, правди з брехнею, любов з ненавистю, жорстокість з лагідністю». Москвинам спадково притаманні ледарство, волоцюзство, безвласність, агресивність і злодійство.
Карл Маркс у своїй фундаментальній праці "Тайная дипломатическая история XVIII столетия", опублікованій російською мовою тільки через сто років, писав про Росію: "Московия была воспитана и выросла в ужасной и гнусной школе монгольского рабства. Даже после своего освобождения Московия продолжала играть роль раба, ставшего господином. Впоследствии Петр Великий сочетал политическое искусство монгольского раба с гордыми стремлениями монгольского властелина, которому Чингисхан завещал осуществить план завоевания мира".
В честь хрещення України-Руси в 988 р. росіяни поставили в Москві пам`ятник Володимиру Великому, не маючи жодного відношення до цієї події, оскільки Москви і Московії в цей час ще не існувало на карті.
В. Путін всупереч об`єктивним даним археології, історії, філології, генетики та інших наук вважає українців і росіян одним народом, які повинні жити в одній державі. Він називає Причорномор`я і східну частину України «исконно русскими территориями» і мріє їх загарбати в майбутньому. Українську ідентичність, згідно недолугим роздумам Путіна, сформували поляки на чолі з графом Потоцьким. Суверенну Україну вважає «несостоявшимся псевдогосударством» і заперечує безпосередню участь частин російської армії і російської зброї у війні на Донбасі. Російський диктатор з усіх сил старається відродити Росію як могутню імперську державу в рамках бувшого СРСР. Ні одному народу в світі не випало на долю мати такого агресивного, жорстокого і підлого сусіда, як українцям. Могутність останньої в світі російської імперії починає хитатися із-за політичних і економічних процесів, які відбуваються всередині країни, так і за її межами. В недалекому майбутньому ми будемо свідками остаточного розпаду імперії зла і тьми, яку порівнюють з країною Мордор, описаною британським письменником Дж.Р.Р. Толкіним.
Богдан Мацелюх,
чл.-кор. НАН України,
член НСПУ, професор.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944159
дата надходження 05.04.2022
дата закладки 10.04.2022
Дощі осліпли і пішли,
Хоча й світило сонце ясно.
Я дорікнула їм: «невчасні»,
У відповідь – нервовий зрив.
Грім розколовся на фальцет
І блискавично землю вдарив.
Ридань соромилися хмари.
Довкіл отетеріло все.
Я теж принишкла: ну й діла! –
Пащекувала ж не зі зла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915729
дата надходження 03.06.2021
дата закладки 03.06.2021
*** ***
Плететься віночком,
Стелиться листочком —
Доріженька серця
До тебе у сні,
Якою спішу я,
Якою біжу я —
В надіях кохання,
Що мої пісні.
Барвінку-рум'янку,
Милий серця бранку,
Не вмирай поранку,
А зійди Ярилом —
Мого серця милим,
Що чекаю-тужу,
Виглядаю-сужу
І вбираю дні.
Прийди,
Не барися,
Сонечком умийся,
Сонечком умийся —
Квітками в росі...
Я тебе чекаю
Та все виглядаю
І стелю доріжку
Рушничком надії,
Де зійшли кохання —
Золотого вбрання,
Віночком любові
Мого серця мрії...
----------------------------------------------------------------------
03.09.2011-15.04.2018; Paris (Bd. Serurier / "C.P")
========================================
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915210
дата надходження 28.05.2021
дата закладки 30.05.2021
«Тепер вже достатньо листя
Щоб розтлумачити подих вітру…»
(Пауль Целан)
Я драгоманом тепер
У війську зеленого лісу:
Перекладаю на мову шпачину
Шелест старих осокорів,
Людям-блукальцям тлумачу
Слова весняного вітру,
Які переказує ясен
Шарудінням своїх зелених рук,
Які записує жук-літописець
Знаками болотяних черепах –
Там – під корою ялин,
На брунатних стовбурах мертвих.
Листя достатньо –
Для сторінок палімпсесту,
Для апокрифу злого єретика –
Травневого вітру гір –
Весняного вітровію-бурлаки,
Що несе сірі хмари журби
В країну, що плаче за цвітом вишень
Тихо,
Без сліз.
А я знов занотовую,
Знову записую
Чорнилом кольору вохри
Все, що вітер шепоче:
Вітер-опришок
Прозорий, шалений –
Гайдамака весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915078
дата надходження 27.05.2021
дата закладки 28.05.2021
Не закохуйтесь у мавок,
В недосяжності ундин,
У зникаючий серпанок –
Так вже згинув не один.
Тінь вітрів ловити в полі,
Зупиняти часу плин –
Доторкатись мимоволі
До розпечених жарин.
Хто загоїть потім рани,
Словом втішить, надихне?
Ілюзорності – оманні,
Заморочили й мене.
Повертаюсь у реальне,
Хоч воно неідеальне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914634
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 24.05.2021
Такий блаженний ранок надовкруж.
Такі сади благословенні цвітом.
Весна зриває врешті добрий куш
і, наче панна, сходить понад світом.
Такий п'янкий безмежно кожний вдих.
Така очам безмірна насолода.
Цвітуть черешні, вишні і глоди,
і сливи, й алича, що край города.
Запуп'янилась яблуня, горіх
уже випорскує наверх нестримну силу.
Аж янголи радіють угорі,
вигладжуючи сонцем білі крила.
Аж Бог старий всміхається у вус.
Простивши людям, знов благословляє
цей ранок, ці сади, і цю весну,
що врешті розговілась маєм.
5.04.21 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913534
дата надходження 11.05.2021
дата закладки 12.05.2021
«Коли шукали тебе, слід від диму,
Там, на горі…»
(Пауль Целан)
Моє життя недоречне –
Це дим легкий, що тане в синяві –
Дим сірий. Дим, що зникає
В синяві неба злого
Над конусом Фудзіями –
Потойбічної мрії айнів.
Моє життя випадкове –
Це сутінки над дірявим човном
Старого рибалки Аластара О’Коннора,
Що слухав щодня шепіт чи гуркіт хвиль,
Але так і не зміг навчитися віршувати
І заглядав в очі рибам шукаючи там Істину
Якої немає – вкрали. І повернути забули.
І тепер він слідкує за димом
Своєї старезної люльки
І шукає від отого диму слід –
Там, над горою Бін Гулбан.
А може моє життя безглузде –
Лише слід від диму вогнища,
Яке запалив дивакуватий Патрік
На зло королю, що боявся моря
І про який шепотіли друїди,
Що той дим лихий та недобрий.
Я зникну, бо кожен слід не вічний,
Особливо слід на воді Ірландського моря,
Чи слід на болоті Банші,
Який лишила чапля
Своєю лапою чалапатою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912928
дата надходження 05.05.2021
дата закладки 07.05.2021
Так зЕлено прорізалась трава.
Так гостро увійшла між ребра криком.
Іще одна сторінка, як глава,
з-під образів здирає грішне лико.
Іще один світанок, ніби пан,
обтрушує з листків росу солену¹,
допоки із кутів, як з темних ран,
жалі втекти змагаються даремно.
Допоки яструб пазить² угорі
за кожним рухом птиці молодої,
ховають спрагу в лоні димарі,
де тінь і світло виють у двобої.
Де хтось недавно, але так давно
ховав у хустці дукачі останні,
на білих стінах лущиться вапно,
оголюючи стигми покаянні.
Оголюючи зойки, не слова,
котрі ще пнуться щось явити дико,
де зЕлено прорізалась трава
і гостро увійшла між ребра криком.
25.04.21 р.
¹солону (діал.)
²спостерігає (діал.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912225
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 27.04.2021
«… Чорним
Променем пам’яті
Видираєшся ти до світла…»
(Пауль Целан)
Очерет озера моїх снів
Шепоче мені про спокій:
Спокій води, що не знає дна,
Спокій дверей, що ведуть в порожнечу,
Спокій очей, що не бачили світла,
Спокій хмари, що несе буревій.
Чапля озера моїх снів
Загубила пір’їну щасливого дня
На піщаному березі заплющених очей –
На піску – білому наче березень,
Де ніколи не було слідів
Босих ніг меланхолії.
Коли ти заплющуєш очі
Знаєш напевно,
Що риби – ці сріблясті форелі хвилин
Озера моїх снів
Пірнають в глибини,
Марно жадаючи ковтнути камінь
Озера, в якому немає дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877578
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 28.05.2020
Стерня терня зерня черня.
Ось моя майстерня.
Вишень кишень лишень липень
Висень видень вадень водень
Кисень лисень личень кличень
Ключень глючень учень мучень
Маки маски і підказки
Тесла весла Тесли несли
Круки руки басавруки
Лошата лопата ропата рогата
Потята! Ротата картоплекопачка
Вигортає горня і кубло землерийки:
Так і я вивертаю з вашого тата
Все нутро для домашньої вузькоколійки.
То чорти несуть на вилах
Неспокійні душі. –
Я плюю на їхню працю з високої груші.
Брати мої! Все суще має суть.
Як хочете, – а ниткою цією
Потрібно подолати словесну каламуть
І вийти на якусь просту ідею.
( див. "прикріплений файл"! )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622945
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 13.04.2020
«Я пережив понурих днів чимало,
Чимало раз мене нудьга долала…»
(Джон Кітс)
Я мислю метафорично,
Ти мислиш метафорично,
Ми мислимо метафорично,
Він мислить метафорично,
Вони мислять метафорично.
А тим часом приїхав
Пан Гапличковський
На солом’яній бричці
У залізному капелюсі,
Що нагадував бляховану стріху,
І сховав обгризений сир Місяця
До своєї кишені пітьми,
І сказав – так ненароком,
Бавлячись тьмяними ґудзиками,
Кліпаючи очима-тарілками,
Годуючи з руки прозорого коника
Гарбузовим насінням планет:
Я мислю метафорично,
Ти мислиш метафорично,
Ми мислимо метафорично,
Він мислить метафорично,
Вони мислять метафорично.
А потім пішов по болоту потойбічного
Шукати Фому-потопленика,
Вигукуючи пісеньку сови океанської:
Там, в глибинах літератури глиняної,
Тут, у пивниці чорних покручених літер.
Прикручу до його брички солом’яної
Колеса кам’яні та олив’яні -
Най возить лохину на ярмарок
Та вино чорне, як дно колодязя.
Нехай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870677
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 04.04.2020
До опівночі час…
Прогорни цю засніжену смугу.
В колонтитулах снів проросте лобода й молочай.
… лиш мені не криши учорашню засмічену тугу,
мов сліпу заметіль,
в ароматний анісовий чай.
Не лишайся отут…
Відійди. Утечи світ за очі,
доки сині вогні мерехтять на вертепних свічах.
Що лишається нам? Метушня полохливої ночі.
… і прозорість весла
… і до повного місяця час
Із яких берегів,
із якого невдалого сорту
у солодкий сироп потрапляє терпка алича?
Ту, що шириться серцем й пульсує у стінках аорти,
………………не розхитуй печаль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867784
дата надходження 12.03.2020
дата закладки 24.03.2020
« - Хочемо дізнатись від тебе,
Куди ти йдеш і звідкіля,
Як тебе звати і з якого ти клану?
- Йду я від заходу Сонця
На його схід,
І звати мене Трефулнгід Треохайр…»
(Скела «Встановлення володінь Тари»)
Сонце важким яблуком
Падає в зелену траву виднокраю,
Де німий синьочубий друїд Море
Ділить наш світ навпіл.
І викочується всевидячим оком
Між пагорбами пізнання спокійного.
А я думав, що Сонце –
Це мідний ґудзик чи то блискуча фібула
Загублені сумним дідом,
Біловбраним і білобородим –
Старішим за оці пагорби:
Золота кругла фібула –
Застібка на картатому кілті
Старого сумного ірландця
На ім’я Часопростір –
Він забув з якого він клану,
Хоча візерунок в клітинку
Мав би йому підказати,
Мав би йому нагадати,
Що всі дороги ведуть до Тари –
До пагорбу королів.
Але він забудько,
Бо народжений раніше Диявола,
Все йому пам’ятати несила –
Особливо у нас, в Ірландії.
Я прошу загублене Сонце зіграти мені на арфі
З бронзовими струнами-променями,
Я прошу Смерть розказати мені казку
Про тих, хто ховав століття у торбу латану,
Я прошу Хвилю сховати мої думки
Від людей чужих, від мечів іржавих,
Я прошу Сову зазирнути в мої сни
Своїми очима-тарелями,
А Крука прокричати мені услід
Закляття своє чорнокриле.
Я прошу….
Допоможіть мені відшукати
Загублене Сонце!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868738
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 23.03.2020
«Танцюючі хамелеони істини…»
(Хірадо Ренкіті)
Метелики, які сідають на мій капелюх
Розказують мені пошепки,
Звуками помахів крил своїх,
Що я ще живу.
А я необачно думав,
Що все намарно,
А я необачно думав,
Що коти зі сріблястою шерстю
Нюхають аромат золотих орхідей,
Чиїсь руки
Шукають у темряві загублений ключ,
Від хати недоброго вітру,
Де ночують базікали чаплі.
Танцюють хамелеони:
Там, серед лісу троянд,
Танцюють під музику Сонця*
Хамелеони Істини.
Сонце-дикун
Гримить у свої там-тами,
Щоб серед квітів черлених
Кидав у землю ґудзики
Бородатий карлик Пізнання.
Язикаті хамелеони Істини
Вчились носити шати
Смішного безхатька Бога**,
Але воліють ходити голими:
Читають сутри
Написані на листках лотоса
Нетверезим монахом***
Жовтої секти Чань****.
Примітки:
* - під музику Сонця танцюють не тільки ящірки. Хамелеони Істини теж ящірки, хоч і дивні.
** - він живе всюди і ніде, а значить безхатько. Дивлюсь на світ – він такого понапридумував… Значить смішний.
** - натяк на Бодхідхарму, якого в жовтому Китаї називають Да Мо.
*** - звісно, 禪. Не подумайте чогось містичного. Тим паче готичного…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864244
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 24.02.2020
«… І крапля не впаде з небес в мої печалі…»
(Еміль Верхарн)
Щойно якісь заброди
На болоті звели будинки,
І сказали, що то не кладовище,
Що то не гранітний надгробок
Над усіма мріями і сподіваннями,
А що то місто прозорості:
Не води каламутної
І риб банькуватих,
А просто місто муроване
Божевільним королем придумане:
Лисим і нетверезим,
Таким, як все невчасне,
Недоречне, зле і потворне.
Щойно якісь нечестивці
Сказали, що хочуть пишності,
Розваг і якоїсь величі
Серед отих важких каменів
На болотах страшних
нагромаджених.
Щойно оце відбулося –
Оце безглуздя нечуване,
Як ріка сама збунтувалася
І втопила оте місто
Разом з його Молохом,
Разом з катами й солдатами,
Разом з лакеями й графами,
Але з того темного часу
З болота почвара приходить
І каже, що він не привид,
І навіть не вурдалака,
А правитель величний і сильний –
Залізний тиран моху
І в’язкої смердючої твані:
Він приходить коли епоха
Знову стає темною.
А коли вона була світлою
У тій країні боліт злих?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862484
дата надходження 25.01.2020
дата закладки 07.02.2020
«… Серце зруйнуй
Що себе не пізнало, щоб зміг
Я потрапити в вічності пастку…»
(Вільям Батлер Єйтс)
Я крайнощі краю, як ріжуть хліб,
Що лежить на дерев’яному столі буття
І кажу волохатим хвостатим людям:
Не сідайте на гілку, яка росте
З гнилого дерева вашої «реальності»,
Тоді не треба буде її пиляти
Залізними зубами вічності.
Я слухаю хмари – слухаю
Про що вони шепочуть вітрові,
Що дме в глиняну сопілку берега,
Збираю цю вічну музику
У дірявий мішок меланхолії
І дивлюсь у дзеркало:
А там зима, а там холодно,
Там вічна негода і сльота,
Але я зазираю,
А там не люди, а привиди
Міста довгастих тіней.
І навіщо ж мені оте дзеркало –
Навіщо ж туди зазирати,
Я знаю наперед, що побачу там:
Краще б піти мені у світ сонячний
У царство королівство Я китайське
І писати там ієрогліфи
На шовку моїх спогадів –
Білих, як марево, шорстких, як метелики
В раю злому і недоречному.
А ви кажете: нездоланне,
Кам’яне, тому чуже, тому втрачене,
А я не хочу про сову згадувати –
І так прилетить ночі цієї
На горище моє захаращене
Гори ще халупа непотребу,
А я біля криниці вічності
Буду пити воду холодну роздумів
І згадувати.
Згадувати.
Згадувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857711
дата надходження 12.12.2019
дата закладки 16.12.2019
«Розпростер своє небо,
Що відривається
Від останньої
Нитки дощу…»
(Пауль Целан)
Краще пошити собі прозорий плащ
З ниток осіннього дощу холодного,
Аніж майструвати для себе плаху
З дерева крислатого пізнання добра і зла.
Краще бути схимником і мовчальником
Сумного вчителя Падолиста –
Монаха ґотичного кляштору осені.
З ниток дощу плете мені сумна пора одяг,
Бо я подарував свій светр солом’яний
Мавпі білій з сумними очима –
Німому свідку снігу лапатого.
А потім я вдягну дерев’яну сорочку –
Коли осінь стане нестерпною,
Коли дерева прийдуть гостями здивованими
У мою хижку кам’яну і холодну,
Коли розкажуть мені про марне чекання
Пори сонячної анемон білих,
Коли Бог зажурений мені подарує
Свої сині повітряні капці і нагадає про дощ –
Такий же шовковий, як дорога у степи загірні.
Краще я піду в темряву тиху і темно-синю,
Ані ж буду слухати марні крики чапель –
Сірих птахів чекання.
Зазираю у воду прозору –
Воду передчуття зими:
Виглядаю там одкровення
Того – незнаного і небаченого…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855649
дата надходження 23.11.2019
дата закладки 25.11.2019
«Тьмяний місяць. Туман на квіти
Ледве помітне кинув прядиво…»
(Лі Юй)
Та це не буття – це прядиво:
Плетиво ниток Порожнечі.
Я думав, що це заметіль листя –
Золотого, як мої спогади
Про кожне дерево недоречне,
А це лише забутий апокриф
Італійської дощавої осені,
Неаполітанського падолисту,
Нетутешнього, наче Данте,
Що заблукав у степах Сарматії,
Замість подорожі зі свічкою
У Тартар негостинний.
Я думав, що це осінній вітер
Холодний як і все навколо,
А це єретик з постолами дірявими –
Втікач з країни теплої
Гаїв олеандрових та помаранчевих
До країни вічного холоду.
А я собі гортаю й гортаю
Сторінки сього апокрифу,
Читаю фрази давно заборонені,
Вдивляюсь у літери готичні осені
І думаю – та то ж не життя,
А прядиво ниток Порожнечі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853459
дата надходження 02.11.2019
дата закладки 05.11.2019
(Крик у порожнечу 1798 року)
«Хто боїться говорити про 1798 рік?»
(Джон Мак Кормак)
Хотів приїхати в місто
А приїхав на торжище,
Де за два ірландських пенні
Продають і купують скорботу.
Хотів пройти крізь ворота
Між минулий й майбутнім,
А мені відчинили браму
У місто людського страждання,
У місто, де навіть бруківка
Стогне від спогадів болю:
Волання каменів сірих,
Які так довго топтали
Чобітьми волячими окупанти.
Хотів із вікон ратуші
Громадянам кинути слово
Про одвічну свободу духу:
Вість, що королів скинуто,
Що прапор зелений з лірою –
Золотою лірою Дагди
Майорить над смарагдовим островом,
А голос лунав над порожнім полем –
Пустищем вересовим:
Над яким літають круки
І співають понуру пісню
Пісню крила чорного
Провісників – птахів Коннахту:
Про вбиту примарну мрію –
Марево конюшинове –
Видиво зникле трилисника…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853408
дата надходження 02.11.2019
дата закладки 02.11.2019
«Місто! У час здичавілих світанків
Подихом в кожній молекулі пари…»
(Еміль Верхарн)
Місто,
Де Сонце лише прокидається:
Не знає тендітне й ліниве
Чи то лише сон – його нетривке продовження,
Чи справді місто, що живе лише о цій порі
Реальність:
Плетиво дхарм матерії й часопростору.
Сонце лише зазирає –
Продирається крізь сутану темряви,
Крізь саван сивий розпухлих хмар,
Але воно бачить очима вогненними
Місто, яке живе лише на світанку
А потім знову вмирає,
Конає в нових вогняних стрілах
Світила, що надто гаряче
Для його стін прозорих.
У тому місті живуть тіні –
Свідки старих повстань
І нових революцій та бунтів –
Тіні Платона – на стінах печер
Яке називають Містом:
Містом Світанку.
Воно закутається в ковдру хмар
І буде спати сном старих паротягів
(Де всі рейки залізні іржаві,
А світлофорами банькуваті сови)
До світанку наступного,
Що неминуче настане
Після довгої ночі з більмом Бетельгейзе
Серед неба чорного – сліпої баби-історії.
Місто Світанку
Оживає лише на мить
Щоб знову стати
Руїнами духу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849871
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 30.09.2019
2 лютого 2016 року, коли виповнилося 80 літ з дня смерті Євгена Плужника та 115 років з дня народження Валер'яна Підмогильного, помер Микола Біденко…
Ця звістка для мене, як і для всіх його близьких та друзів, була великим шоком. За день до того я з ним розмовляв по телефону. Він завжди був багатослівний і завжди говорив про поезію і про різні літературні ідеї, творчі задуми, та мистецькі проекти. А за день до смерті був малослівним. Піклувався про те, щоб всі почули про наше літературне об’єднання «Поетквартал»… Чому він приєднався до нас молодих? Цитую Біденка: «Я давно чекав на таких як ви, бо ви робите без грошей для літератури те, що інші не можуть (або не хочуть) зробити з грошима. Микола Миколайович загорівся нашою спільною ідеєю «жертвуючи власним часом, нервами і навіть коштами, максимально віддаватися праці на благо розвитку новітньої української літератури». Він говорив про нове літературне Відродження…
Внутрішній енергії Миколи Біденка могли б позаздрити навіть юні. Він був генератором ідей і постійно хотів щось робити для розвитку української літератури, незважаючи на обмежені фізичні можливості. Проте назвати Біденка неповносправним ніколи не повертався язик. Ми живемо у країні неповносправних, у світі неповносправних, або навіть у неповносправній країні чи у неповносправному світі (якби це не звучало, але згадайте Франкове «я не люблю її з надмірної любови»). Нам хоч би на чверть тієї повносправності духу цього Поета…
Микола Біденко про свої «Ліки зі смерти» сказав таке: «Смерть - це не кінець, це навіть необхідна умова життя, тому що смерть виникає не як кінець чогось, а як поглинання одного життя иншим. І ми фактично живемо, перекочовуючи з життя у смерть. Якщо смерть наявна в людині - отже, вона така ж природна, як і все инше, і можна зі смерти робити ліки для свого життя так само, як ми, наприклад, робимо їх із отрути гадюки. Просто треба так користуватися, щоб воно не вбивало, а допомагало жити. Я намагався саме таким чином побудувати свої думки, щоб вони допомогли вам бути міцнішими, глибшими, просто, щоб вам було цікавіше жити». Проте тепер щодо цієї збірки в мене виникає ще й така асоціація: ліки зі смерті вилікували всі його хвороби... Він створив свій власний безмежний світ у якому житиме вічно.
Не пам'ятаю, щоб в когось прізвище наскільки відповідало долі людини. Про це власне його вірш:
* * *
де ти земле моя?
сади зелені
співають жовтими голосами
де ти земле моя?
не знайду притулку
чорним полум’ям поорана
трьохсотлітня темнота
чи то каркає
чи то пісню заводить
ей біденко чий ти син
син біди син біди
вона так мене любила
вона так собі хотіла
й народила українцем
Думаю про Миколу Біденка ще багато говоритимуть. Я хоч знав його не багато часу, проте він встиг стати для мене близькою людиною. Буває спілкуєшся з кимось роками, а нема що сказати. Біденко дав мені багато і як Людина, і як Поет. Він вніс свій вагомий вклад в українську літературу майбутнього.
Хай священна українська земля буде йому пером!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640828
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 18.05.2019
«… Коли обірветься терпіння
Змайструю собі двері і вийду геть.»
(Василь Слапчук)
Хороші міцні двері,
Що не пускають до хати чужинців,
Що дозволяють піти нескінченною дорогою,
Що ставлять межу між схованкою спогадів
І полем, де росте важкими зернами хліб,
Завжди майструють з мертвого дерева:
Дерева, що бачило юрми прочан,
Збіговиська жебраків, ватаги дейнеків,
Постаті хліборобів, чимало гонорових баронів,
Волоцюг, солдат, королів, повій і калік
Бачило
Стільки людей і собак,
Що минали і йшли все під землю
(А куди ж іще?).
Саме з такого дерева
Витесують важкі двері,
Навішують їх на залізні петлі
(Фарбовані чорним),
Прибивають підкову,
Зачиняють важким сталевим замком,
Кидають ключ у криницю –
Глибоку, наче сто ночей і один вечір
Над вересовим торфовищем
І йдуть геть.
Туди, де поле волошкове, а кульбаби хмар білі,
Туди, де дороги сплітаються і розбігаються,
Туди, звідкіля не вертаються
Йдуть.
Майструю собі двері
(Хоч я не тесля)
Витесую, дихаю ароматом ясеневої стружки,
Беру до рук гострі масні цвяхи
(Хоч я не майстер),
Майструю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833647
дата надходження 26.04.2019
дата закладки 28.04.2019
«Замуровую вікно
І сідаю писати про війну…»
(Василь Слапчук)
Замуровую вікна
У моєму домі,
Що збудований з каменю
Жовтого, як патлате сонце,
Білого, як вицвіле небо,
Сірого, як падолистові будні,
Темного, як глибини моєї свідомості.
Замуровую вікна
У моєму домі,
Що нагадує башту-замок
Якогось гонорового лорда,
Що володів болотами:
Від одного пагорба до іншого.
Замуровую вікна:
Не хочу їх перетворювати
На бійниці для іржавих гармат
Та кашляючих замасляних крісів.
Замуровую вікна:
Всі крім одного:
Хочу в темряві
Запалити свічку пам’яті.
Лишу одне віконечко –
Нехай у цю шпарку
Зазирає щоночі Місяць –
Цей солдат на сторожі,
Повстанець останній
Чорного поля Неба.
Замуровую вікна
Чи то в домі,
Чи то в димарі,
Чи то в колодязі:
Не хочу щоб козопаси бачили,
Що я з війни повернувся…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833646
дата надходження 26.04.2019
дата закладки 27.04.2019
«Пригадую лише ті двері в морок.
Що ще? ….»
(Шеймас Гіні)
Відчиняються двері
З кімнати, де повно квітів,
Де стіни і стеля розмальовані синім,
Де підлога зелена й м’яка,
А за дверима темрява –
Тільки темрява…
Якийсь прот* серед міста Деррі **
Виспівував пісні оранжистів,
Казав, що слід давно роздавати рушниці,
Інакше тісно буде від черевиків папістів. Але
Він не знав, що на цьому торфовищі,
Що проросло містами наче грибами,
Всі рушниці давно зіржавіли,
А кулі видаються лише самогубцям:
По дві на брата, по дві на кожного бородатого,
Що копачам видають рискалі для торфу,
Що горів колись у кам’яних печах
Під дахом, що зістарівся травою,
Такою ж зеленою, як і вся Ірландія –
Одна на всіх.
Відчиняю двері
(Бо хотів піти з торфовища),
(Бо думав, що десь тепло,
А воно всюди пекло),
Відчиняю –
А за дверима темрява,
Тільки темрява.
Залишу в цій кімнаті слова і рукописи***:
Слова які ніхто не буде читати****,
Рукописи, які важчі аніж спокута,
Залишу: бо важкі двері відчинені,
А з темряви вороття ніби як недоречне,
Ніби як навіщо, ніби для чого
Ото ж бо.
Залишаю по собі кавалок світла
Якого ніхто не бачить…
Примітки:
* - Протами у нас на острові долі називають протестантів-оранжистів.
** - щодо міста Деррі в мене особливі сентименти. Шкода, що так часто було воно чужим…
*** - у нас в Ірландії в старі часи рукописи писали на шкірах тварин. І книги інколи називали на честь тварини, з якої здерли шкіру для книги: «Книга білої корови», «Книга мишастої корови». Інколи із-за цих книг спалахували війни. Що й не дивно…
**** - насправді будуть читати. Він буде читати – це точно. А решта…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828144
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 11.03.2019
«… Ти сумний Перехожий
Перехожий, що бідний так само як я…»
(Гійом Аполлінер)
Я би відчинив сіру вулицю,
Як відчиняють ковані двері
Господині притрушені борошном –
Білим, наче друїд на Белтайн:
Відчинив би для перехожих
Не зайд, не пророків і не жебраків,
А саме для перехожих у капелюхах,
Перехожих - бідних як я.
Я перетворив би бруківку в дзеркало,
Щоб у ньому сама журба себе бачила,
Щоб сумні перехожі зрозуміли,
Що кожен із них не самотній,
А шкутильгає Містом Невчасним
На пару з журбою – незримою мишою,
Наче наше життя сірою.
Я писав би на хмарах слова Істини,
Щоб перехожі (сумні особливо)
Інколи споглядали Небо
І ворушили устами мовчки
Слова оті подумки читаючи.
Я би виглядав щоранку кріз шибу
Шукаючи поглядом перехожого –
Сумного, як стара казка про шибеника
(Про три шиби й одну шибеницю),
Аби якось його розрадити,
Чи то намовити сірий плащ
Снів зими сльотавої
Не вдягати,
Під чорний капелюх
Ночей наших енотерових, горобиних
Не ховатися.
Я би розрадив його сонячними зайчиками
До пори в скриню мою схованими,
Якби в місті цьому
Не було так порожньо….
І жодного перехожого…
Жодного…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824934
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 12.02.2019
«Он вони, мовби з пам’яті нашої вилупились,
Мов невпокійні засновники знову краєм пішли:
…………………………………………………….
Кому яке діло до нашого болю?»
(Шеймас Гіні)
Подорожуючи графствами Тірон (насправді Тір Еогайн) та Фермана (взагалі-то, Фер Манах, навіть ще правильніше Фер Маг Енах), я випадково потрапив у Місто Смутку. Раніше я думав, що таке місто існує тільки в потойбічному світі – в Сіді. Або в царстві Морфея, або в ментальному світі, чи в світі метафор, чи в давньокитайському царстві Я (ах, ця епоха Чжоу, яка вона була сентиментальна!). Виявилось, що таке місто існує в реальному світі і таки на нашій землі ірландській, хоч і по той бік кордону Республіки. Блукаючи вулицями цього міста, слухаючи як мої черевики лунко стукають бруківкою, я написав таке:
Сонце однооким кульгавим апостолом
Ховається за дахи пам’яті – такої ж іржавої,
Як мечі воїнів Конхобара – бородатого короля Уладу,
Що так довго лежали у торф’яному болоті
Забутих снів їжакових й оленячих.
У цьому місті всі двірники бородаті,
А всі жінки у картатих хустках
І таких же спідницях в клітинку,
Що волочаться по землі тартановій, твідовій,
Що колись якомусь гоноровому вождю належала,
Який нині десь під землею глибоко
Коло дольмену – такого ж важкого,
Як моє серце прочанина (чутки, шепіт, цитати з газет):
Тойших – чи хтось пам’ятає...
Ці жінки пригадують як воно – посміхатись,
А діти бавляться з дерев’яними крісами
І малюють на стінах шамрок.
У цьому місті журба замість фіранок
На кожному вікні більмами,
На кожному дому мурованому
З каменів, як і ми неотесаних.
Для тої журби човен легкий
Майструю собі, витесую – вишкрябую
З дуба кельтського мертвого
(І де ж ті жолуді… І де свині ті,
Що так ласувати ними жадали…)
А в місті тому постріли
Лунають у кожних спогадах,
У кожній голові сивій
У кожній луні минулого…
Місто, зіткане з суму сірого,
З журби одвічної.
Ховаюсь за твоїми мурами
Перед дорогою нескінченною…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821901
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019
«Блукалець з горіховим посохом
Зазирнув мені в очі,
Рукою махнув і в хащах зник,
І голос мій став хрипом мисливського пса…»
(Вільям Батлер Єйтс)
Черленою рискою Захід
Малює художник Сонце,
А в мої сірі очі (сірі як сутінки)
Зазирає блукалець – волоцюга доріг
Світу нашого металевого:
Від срібла ріки ночей
До брязкоту сталі – крок,
Гасне світу свічадо
І сутінкові звірі
Йдуть стежиною Часу:
Олень колючого сну,
Заєць всього нетутешнього,
Кабан всього потойбічного,
Тур всього незворушного:
Під дубом прокляття семи лісів
Там.
Повідай блукальцю,
Чому я приречений хриплим гавканням
Віщувати епоху вечора – Епоху Сутінок.
І чому я став псом мисливським
Свого повелителя-домінуса,
Наче я в Римі, а не на острові –
Торфяній Гібернії –
Цього світу кельтів-варварів,
Наче я теж пес Кулана – коваля неохайного.
Скажи мені, блукальцю,
Друїде семи лісів темних,
Семи дерев старих безплідних,
Скажи.
Може, хоч ти знаєш: що і навіщо,
Де і коли, і чи доречно.
Може ти, а може й ніхто….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819963
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 03.01.2019
Епістрофа, або простий лексичний повтор — найпростіша стилістична фігура, у якій окремі слова, словосполучення повторюються задля наголошення, увиразнення певної думки, вираження збудженого, психологічно напруженого стану, інтенсивності переживань мовця, задля витворення структурно-семантичної зв’язності тексту.
Е. вживається у фольклорних творах, звідки цей стилістичний засіб запозичений, і до використання у творах художніх:
Ой, не знав, та не знав Софрон,
Як славоньки зажити… («Про козака Софрона»);
Чорна рілля ізорана,
Гей, гей!
Чорна рілля ізорана
І кулями засіяна… («Чорна рілля ізорана…», Нар.пісня);
Прокидалися, дивились
З-під густих, печальних вій.
Хто сказав? — чи то почулось?—
Воля! Воля! — Боже мій… (П.Тичина).
Сучасні дослідники виділяють декілька різновидів повтору. Серед них — простий повтор, епігона, підсилювальний повтор.
Простий повтор, або епаналепсис, палілогія — це повторення двох або більшої кількості слів, словосполучень, розташованих поруч (контактно) або дистантно. Повторюватися можуть слова, що належать до різних частин мови, словосполучення:
В крові й навколо осінь, осінь, осінь —
Мов золото розграфлених могил.
І світить сивий місяць у волоссі,
І по сльозі розходяться круги… (І.Павлюк);
Плавай, плавай, лебедонько,
По синьому морю,
Рости, рости, тополенько,
Все вгору та вгору…(Т.Шевченко);
Зимно, зимно вітер над землею віє.
І кричить, і виє, і когось шукає… (Олександр Олесь)
Приклади дистантного розташування повторюваних слів:
Серце довго так страждало,
Я благав у неба ласки.
Серце ласки так жадало,
Я благав у неба ласки,
Небо ласки не послало… (П.Савченко)
Варіативний повтор – це повтор слова, словосполучення, речення, який здійснюється з певними варіаціями. Він також може мати контактне або дистантне розташування:
Єдиного сина, єдину дитину,
Єдину надію! — в військо оддають! (Т.Шевченко)
Щоранку йде в холонучі сузір’я
Одвічний дим одвічних димарів. (Л.Костенко)
Різновидом варіативного повтору є поліптотон, або поліптот — повторення слова у різних відмінках, коли предметні значення, позначені повторюваними словами, не збігаються:
Я цар царів, я, сонця син могутній,
Собі оцю гробницю збудував…(Леся Українка)
Своєрідним різновидом простого лексичного повтору є фігура під назвою «плока». Це послідовне використання в контексті одного слова, взятого в однаковій формі, але у протилежних значеннях:
Облиш мене. Твій дотик мармуровий
Уже в мені не воскресить мене…(Л.Костенко)
Підсилювальний повтор — це повторення слова у супроводі інших слів:
…Латану свитину з каліки знімають,
З шкурою знімають…,
…а сина кують… (Т.Шевченко);
Навколо все чуже. Чуже до божевілля.
Цей дощаний театр, злинялі лаштунки…(Є.Маланюк);
Куди піду? Куди тепер піду?
Де на землі земля обітована?
Казарми в Гефсіманському саду,
І всі народи — як розкрита рана… (Л.Костенко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797988
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 20.12.2018
Епаналепсис (грецьк. epanalepsis — повторення) — інтонаційно-звукова та лексико-композиційна фігура поетичної мови, що утворюється повторенням у наступному віршовому рядку, переважно на його початку, слів, фраз або їх частин, якими закінчувався попередній рядок. Різновид градації. У такий спосіб наступний рядок вірша ніби підхоплює зміст і звучання попереднього, інтонаційно стикується з ним, що й формує відповідно ритмо-мелодійну експресію вірша, строфи. Е. може бути евфонічним:
Червневий день в іржі червленій
і луки черленню взялись…
і дзвонить день червневий лунко,
і червень серце черленить. (Б Кравців);
а також лексичним:
Я — випадок.
Я із закону випав
І впав у винятковість, як у сон (І.Світличний).
Різні види Е. є важливими чинниками ритмо-мелодійної і лексико-композиційної злитості строфи.
Епаналепсис (епаналепса) – iнтонацiйно-звуковий, лексико-композицiйний прийом поетичного мовлення, на думку В. Домбровського, є основною, а водночас і первісною формою повтору. Такий повтор постає рiзновидом градацiї. Наступний вiршовий рядок, пiдхоплюючи змiст i звучання попереднього, iнтонацiйно стикується з ним, зумовлює формування вiдповiдної ритмо-iнтонацiйної експресiї, як, наприклад, у поезії Валентини Коваленко «Предтечо ліс втужавів…»:
Й лечу лечу лечу собі лечу
й тим летом літавичим
розпалахкую совниці
воскостанної
свічу й шипшину,
що мережиться жар-птахою…
Повторення певного слова або фрази з кінця одного рядка на початку наступного у поетичному тексті називається епанастрофою (підхопленням). Такі повтори служать об‘єднувальними віршовими елементами, що, ніби ланки ланцюга, в‘яжуть в одну цілість окремі думки ліричного твору:
Себто у другій половині двадцятого століття
коли вирубали праліси
А коли вирубали праліси
тоді зафарбували велике серце
Спасителя на іконах Пресвятого Серця
(Василь Герасим‘юк «Поет у повітрі»).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814430
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 20.12.2018
Термін гіпербатон походить від давньо-грецького ὑπέρβατον, що в перекладі означає «перестановка» - це фігура мови, де тема висловлювання виділяється через постановку в початок або ж в кінець фрази. При цьому може розриватися синтаксичний зв'язок. Іншими словами, гіпербатон - це роз'єднання суміжних слів.
Термін гіпербатон використовується для посилення виразності мовлення. По суті, гіпербатон - це фігура витончена, яка залишає враження химерності. Г. рідко використовують в розмовній мові. Але її часто застосовують в поезії або аналітичних документах для виділення певного сенсу.
"І смертью чужой того края
не успокоенные гости" (О. С. Пушкін)
(тобто гості з чужої землі не заспокоїлися навіть у смерті).
Гіпербатоном називають такий різновид інверсіі, при якій порушується не тільки порядок слів, але і їх розташування відносно один одного. Зазвичай прикметник розміщується поруч з іменником (навіть якщо має місце інверсія), а прислівник - поруч з дієсловом.
Г. передбачає дистанційне розташування членів речення, які природно співіснують поруч один з одним: Літо настало холодне, дощове; Швидко він повернувся.
Гіпербатон - це стилістичний прийом, при якому в реченні відбувається перестановка, яка роз'єднує суміжні слова. Використання гіпербатону може призводити до розриву синтаксичних зв'язків і порушення граматичних норм.
Г. дуже схожий на інверсію (є її різновидом), але відрізняється від неї вкрапленням вставних слів. Отже, в результаті застосування Г. початкова фраза змінює не тільки порядок слів, як в інверсії, але в неї ще вміщено додаткові слова. При зміні порядку слів допускається і розрив синтаксичного зв'язку.
И бога браней благодатью
Наш каждый шаг запечатлен.
(О.С. Пушкін)
Фігурами порядку слів, окрім гіпербатону, є анастрофа та парентеза.
Проблемою застосування риторичних фігур захоплювалися і вітчизняні вчені, оратори та поети, зокрема Ф. Прокопович, Г. Сковорода, Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка та ін. Багато риторичних фігур можна знайти і у творчості сучасних українських поетів — І. Драча, Д. Павличка, С. Чернілевського та ін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814734
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 20.12.2018
Тріолет (фр. triolet, від лат. trio — троє) — восьмивірш за схемою римування на дві рими: абааабаб. Причому перший рядок повторюється тричі:
Сонце і день — не мені.
Сни — моя втіха єдина.
Та не щастить і вві сні.
Сонце і день — не мені.
О, хоч у снах чарівні
Сняться юнацтва години…
Сонце і день — не мені,
Сни — моя втіха єдина
(А. Казка).
Тріолет — це тверда строфічна форма, у якій є лише дві рими. Перший вірш повторюється у 4-му та 7-му рядках, а другий — у 8-му. Строфічна формула Т.: АВаАаЬАВ (варіанти АВаАЬаАВ, АВЬАаЬАВ…). Скріплюючи текст “кільцями”, повтори позначають лейтмотив та підкреслюють композиційну завершеність.
Походження Т., як і ін. твердих строфічних форм (рондель, рондо, секстина, сонет) вчені пов’язують із середньовічною плясовою піснею романських народів, з характерним для неї чергуванням строф та приспівів. В процесі олітературення цієї пісні у старофранцузькій поезії XII ст. кількість строф та приспівів, а також їх рядковий обсяг скорочувалися і вже в кінці XV ст. Т. набуває свого канонічного вигляду. Т. виник у середньовічній французькій поезії, прижився в інших європейських літературах. Пізніше відроджується в ліриці бароко і рококо.
Одним зі зразків тріолету є поезія Світличного "Тріолет":
Навіщо тріолети їсти?
Вони - з химер, фантазій, снів...
Не смійте, плотські та земні,
Небесні тріолети їсти!
Се - сонячні кларнети істин.
... А що як істина - в вині?!
Не треба тріолети їсти,
Вони - з химер, фантазій, снів...
Але закорінюється Т. в добу романтизму, коли відбувається процес наслідування італо-французської віршованої техніки.
Т. писали в Німеччині — Й.Гете, А.Шлегель; в Англії — В.Генлі; у Польщі — С.Гощинський, А.Міцкевич; у Росії — М.Карамзін, І.Бунін, B.Брюсов, К.Бальмонт, І.Северянін.
В українську літературу Т. увів 1831 О.Бодянський, проте справжнє поцінування цієї строфічної форми відбулося в контексті становлення поезії модернізму в к. XIX — на поч. XX ст. (І.Франко, М.Вороний, А.Казка). В сучасній українській поезії автором Т. є В.Мордань. На його тексти композитор О.Костін написав камерну кантату «Тріолети” (1985).
Для Т. переважно характерний усталений віршовий розмір. У французькій і польській літературах Т. пишеться силабічним 8-складовиком, у східних слов’ян — 4-стоповим ямбом, хоча зустрічається 4-стоповий хорей зі збереженням альтернансу. Інколи Т. використовують не як тверду віршовану форму, а як строфу для написання більших творів: вірші К.Фофанова «Бджола і троянда», Н.Зарьяна «Двадцяти шости комісарам” та Северяніна “Принцеса Мімоза».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818267
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 20.12.2018
Парономазія (грец. παρονομασία — біля і ονομάσω — називаю) — це стилістична фігура, утворена зіставленням слів, різних за значенням, але подібних за звучанням.
Наприклад:
Чи то не ви у сатанинськім світі
Раділи радієм, плутоново плодились,
А ми світили вами, аж посліпли…
І в судний день чорнобильський збудились. (Марія Влад)
Найчастіше парономазію використовують у віршових творах з тої причини, що вони більшою мірою, ніж проза, орієнтовані на звукову відчутність слова, на вияв звукової значущості художнього мовлення. У прозі парономазією найчастіше послуговуються для створення каламбурів, наприклад: «Як у вас тяглова сила, що-небудь тягає? — Тягає!.. Оце два дні у степ вивозила курей» (О. Ковінька, «Розмова по телефону»).
Досить часто і у віршових текстах парономазія виступає як засіб творення комічного враження. У зв'язку із цим О. Пономарів пише: «Стилістичні властивості парономічного зближення слів часто використовують під час створення епіграм, пародій, шаржів. Для прикладу можна навести одну з пародій Юрія Івакіна, навіяну творами Івана Драча:
• Біля персів вона тримала зоряного сина («Ніж у сонці»)
• Чистих персів торкатись не дасть («Балада про дівочі перса»)
• Та персів проклятих два рідні вулкани («Божевільна балада»)
• Торка її холодні полум'яні перса («Калина»)
• Вітер перса мої пестить («Жінка і море»)
Іван Драч «Персальна балада»:
• І невідь звідки падають ці сни…
• Лечу на крилах персів в країну персів, в державу персів, в князівство персів, у Персію, сказати б.
• Шукаю серед персів свій босий слід і не знаходжу.
• На сполох б'ю у дзвони персів: «Постаньте, персів бранці — протуберанці!»
• Із персів смутку спиваю оскому пісні. Співаю «Баладу про острів Антораж»… І гей! На абордаж беру галери персів — Де перса персонал і персонаж (за борт цей екіпаж!).
• Тримаюся за стопи персів, за грона персів, за вулкани персів, за бетатрони персів, за їх ракетодроми, Як той Персей за Андромеду, І мегатонни персів вибухають — віршем».
Парономазія — це стилістичний прийом умисного зближення й зіставлення паронімів, як-от у назві поетичної збірки Є.Маланюка «Стилет і стилос» або у вірші Ліни Костенко:
Коли стану я зовсім сивою
І життя моє піде мрякою,
Я для тебе буду красивою,
А для когось, може, ніякою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817031
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 20.12.2018
«Флейта різбить собі друга свого німування…»
(Пауль Целан)
Я вирізблюю собі друзів
З мертвого дерева сподівань.
Я вирізблюю собі дерев’яних друзів,
Що нагадують шахові фігури,
Фарбую їх лаком,
Домальовую очі
І ставлю на шахову дошку:
Нехай крокують до моря:
Чорно-білого, як усе суще,
Легкого, наче сухий ясен,
Прозорого, як малюнок
Старого китайського художника Бо
Того самого, що Лі.
Я майструю собі друзів
Друзів мовчання,
Друзів глибочезної тиші,
Якої не буває навіть в сухому колодязі,
Що виритий двома пустельниками
Закутими тягарем обітниці.
Я ставлю цих дерев’яних друзів
На шахову дошку дня і ночі,
біля дерев’яних коней, королів і солдат,
Я лишаюся серед тиші
Глухих і важких каменів,
Серед долини, де замовк навіть вітер,
Серед хижі, де давно не палили вогонь,
Де навіть книги німують.
Я обираю мовчання…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810142
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 16.10.2018
«…Коса Береніки,
Тут-таки, - я заплітав її,
Я розплітав,
Я сплітаю її, розплітаю.
Я сплітаю…»
(Пауль Целан)
Коли мені бракувало зашморгу
Для нірвани солодкої,
Я зробив його з коси Береніки:
Як приємно тою косою вдушитися,
Зависнути на тій косі,
Сунувши в неї шию,
Між Землею і Небом,
Між солов’ями і рибами,
Між мовчанням і зорями.
І то байка, що до коси
Причеплений якір,
І Береніка русалкою
Зображає човна-бригантину:
Тільки не дерев’яну
І не вітрильну,
А бригантину плоті.
Береніко! Твоє корабель-тіло
Може виявитись плахою,
А може – тропічним островом
Між Раком і Козерогом,
Островом, що поріс гевеями та мандрагорами
Беладоннами та орхідеями,
А може виявитись кипарисовим пустищем –
Тихим, безвітряним,
Де приємно спочивати у затінку.
А я все плету її косу нескінченну,
Плету-заплітаю
Не помічаючи,
Що вона кольору порожнечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805112
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 31.08.2018
«Ким
Ким було те
Плем’я, те замордоване, те
Чорно зависле в Небі?»
(Пауль Целан)
Люди-колібрі
Проколюють собі вуха
Кавалками зеленого дзеркала.*
Він називав кішку потопельником**,
А сам споглядав вербу щовечора,
Зелені листя її бачив човнами
З країни туманної Алегорії.
Його цікавило:
Якого кольору центр мішені:
Тої самої мішені,
Яка зроблена з серця.
А люди-колібрі
Все махають крилами,
Все лишаються над квітковими гніздами,
Все будують-витесують
Собі човники:
Навіщо ж їм плавати,
Якщо літати вміють?
Чи то вони знають, що не кожен птах?
Чи здогадуються, що птах кожен?
Отої ріки Що?
Він – весляр клишоногий***
Любив дивитися в Небо,
А Небо любило дивитися
В очі плаского озера Сторч –
Озера без очей****.
Він любив розмальовувати паркани,
Купував у п’яного гендляра блискавки
(Але тільки серед горобиної ночі)
І з блискавок тих майстрував собі паркана
Навколо хати, яка згоріла
Ще в часи короля Одоакра*****.
Його півень давно став католиком,
Шкандибав щонеділі до кошцьола******,
А він… А він…
Змайстрував клітку для людей-колібрі,
Цілував сухе дерево,
Все чекав, що воно розквітне.
Примітки:
* - з кавалків зеленого дзеркала можна зробити ножі і краяти ними хліб.
** - не тільки він, Микола Гоголь теж.
*** - Чингісхан теж був клишоногим, не тільки дерев’яний він.
**** - Небо взагалі любить дивитися.
***** - в часи короля Одоакра згоріла не тільки ця хата. А ще багато чого…
****** - не Святої Ельшбети, ні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804997
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 30.08.2018
[i][b]Слова - Романа Бойчука
Музика - Марисі Лаври
Виконує - Марися Лавра[/b][/i]
І.
Тиша
Зорепадом пише
І срібліє росою у травах тобі і мені.
В небі зорі
Так високо.
Рай земний ти,
Ясноокий,
Засинай же
Сном глибоким.
Тільки в тобі
Є мій спокій…
[i]Приспів:
І зринають у вись наші звуки й слова;
І довкола усе розквіта й ожива!
І не в силах ніхто і ніщо роз'єднати нас в цей час.
Цей світ – для нас…
В небі зорі так високо,
Засинай же сном глибоким,
Ти мій ніжний, солодкий мотив. [/i]
ІІ. Пісня,
Пісня мого серця –
Так уміло лягає на струни твоєї душі.
Ти зі мною,
Як з весною…
Я з тобою –
Жінка-воїн…
Як на струни
Ляже слово:
Наша пісня –
Наша зброя!
[i]Приспів:
І зринають у вись наші звуки й слова;
І довкола усе розквіта й ожива!
І не в силах ніхто і ніщо роз'єднати нас в цей час.
Цей світ – для нас…
В небі зорі так високо,
Засинай же сном глибоким,
Ти мій ніжний, солодкий мотив. [/i]
ІІІ. Мрії,
Кольорові мрії –
Прокладають між мною й тобою веселки місток.
І зринає мимоволі
Пісня мрії,
Пісня долі…
Де ми двоє
У любові –
Все довкола,
Мов казкове.
[i]Приспів:
І зринають у вись наші звуки й слова;
І довкола усе розквіта й ожива!
І не в силах ніхто і ніщо роз'єднати нас в цей час.
Цей світ – для нас…
В небі зорі так високо,
Засинай же сном глибоким,
Ти мій ніжний, солодкий мотив. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672257
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 22.07.2018
«…бо звик до нічних мандрівок
І любив дивитися в обличчя всьому,
Що спить.»
(Фрідріх Ніцше)
Він зазирає в обличчя поснулих квітів,
Що сплять, коли блимає на траву безколірну
Місяць-злодій – привид зі світу мертвих каменів,
Він зазирає в очі мурашок, хоч вони ховаються
У шпарки часу кайнозою кульгавого й недоречного –
Епохи волохатих потворок і банькуватих дереволазів
З руками-лапами, з дивакуватими уявленнями
Про буття-небуття, про Всесвіт – сірника спалах.
Він зазирає в заплющені очі кожному волоцюзі,
Хто сни бачить наче картину, що мальована Світлом
На поверхні води непотрібного нікому колодязя,
Що досі стирчить дірою на місці подвір’я,
Де колись жила довговолоса молода відьма,
Колись – років сто тому, а може й не років, а кроків,
А може й не відьма, а дочка сивого меланхолійного ката,
А може просто спокусниця віку цього нерозумного,
А може просто багатоніжка – сколопендра отруйна,
Що в зіницях-свічадах міста мугикаючих мурів
Відображається дівчиною – ілюзією наших марень.
Зазираючий в обличчя сплячих – у цей відбиток снів –
Він приходить у твоє марево з ліхтарем страшних казок,
Він ховається між фасетками мурашок – тоді,
Коли ти прокидаєшся, коли вертаєшся у цей світ сірості:
А сни кольорові, а сни яскраві, а сни легкі –
До тої хвилини, доки вони не вкрадені, не спотворені,
Не спаплюжені, не сплюндровані, не отруєні –
Вони:
Твої захмарні сни…
Тим – хто зазирає в обличчя сплячих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797442
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 29.06.2018
«Всі шляхи до Міста ведуть.
Там
З туману і диму,
Громадячи над ярусом ярус,
Наче з безодні снів,
Місто встає…»
(Еміль Верхарн)
На зворотній стороні готики*
Венеціанське свічадо.
Зазирає в нього дивак Леонардо,
Бачить старого дожа
Мікеле Стено –
Такого ж флорентійського мрійника,
Як капітан галери «Сан-Пауло»,
Що міряв Адріатику ліктями
І шкірою вужа смугастого,
Зловленого в Гілеї Скіфській.
На зворотній стороні готики
Світанок островів Синіх
Азорів у хвилі замріяних,
Мадейри вічного затишку,
Островів порцелянових,
До яких плисти-летіти
Людям черленого винограду
І човнів, як вітер легких,
І вітрил, як легені наповнених
Вітром прозорим, як скло Богемії.
На зворотній стороні готики
Білий птах замість почвари чорної,
Мармур замість дикого каменю,
Сонет замість мохів шепоту.
На зворотній стороні готики
Місто захмарного вітру,
Муроване Декарта цеглинами**,
З банями бароковими,
Поцятковене флорінами Медічі.
Готика – монета стара,
Стерта, наче черевики повішеного
Жебрака Арморіки недоречної***,
Сентиментальної як Джордано –
Володар одного полум’я****.
Монета – карбована з металу чорного,
Важкого як хмара тисячоліття,
На зуб пробувана самим Томасом*****,
Бавиться з нею в орлянку
Дід******.
Примітки:
* - добрий шмат історії Ірландії – це суцільна готика. У нас вона раніше почалася і пізніше закінчилась. Чому – не знаю.
** - а він мурував не тільки епоху бароко.
*** - Арморіка стала недоречною ще в часи неоліту.
**** - насправді він не був володарем полум’я. Це було не його полум’я. Він просто злився з ним. Бо був теж людиною світла.
***** - Аквінським.
****** - це я його так називаю. А ви собі називайте його як хочете.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792064
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 17.05.2018
[b] Гармонія:[/b] [i]яке життя,
така й пісня...
[b] Олекса Удайко [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/MZbSHODSf9A[/youtube]
[i][b][color="#d41313"]«Не шуми, калинонько, людям не розказуй ти» -
так співав в минувшину страдний мій народ,
Та часи змінилися –
інші кут і азимут,
інших жде Калинонька
наших нагород…
Ким ти так розтерзана, ким краса сплюндрована?
Чобіт чий вже топчеться по твоїй красі?
Чим ти ошелешена,
ким свобода скована?
Що за гад вже повзає
у нічній росі?
Чом пелюстки ніжнії вже не так привабливі,
чом їх часто ранки кутають в сльозу?
Чом холодні ночі в нас,
й сонечко не квапиться,
небо ж непривітне їм
обіця грозу?..
…То ж шуми, Калинонько, людям все розказуй ти
Про свої турботоньки, тугу і… печаль.
В тілі суть хворобами,
а в душі – проказами...
Збуджуй в українця… мсту,
а не тільки жаль!
Ненько наша милая, дорога Калинонько!
Ти шуми округою і надію чай.
Той туман розвіється
і ураз долиною
Опанує сонечко
і небесний рай![/color] [/b]
08.05.2018
Світлина автора[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790795
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 09.05.2018
«Кохана, ти теж очерет, а вкупі ми дощ…»
(Пауль Целан)
Ми – це вода,
Що падає з неба шекспірівських драм:
Розділяємось на краплини
Прозорі, як день навесні,
Такі ж невагомі як сон,
В якому ти в гості приходиш до мене.
Ми – це весняна гроза,
Що пахне квітами сливи,
Що стоять і чаклують повітря кімнати
В порцеляновій вазі династії Хань
З синім абстрактним малюнком,
Який малював пензлем із шерсті кота
Майстер козлинобородий
На ймення коротке, дзвінке, нетутешнє:
Майстер Бо – китаєць-блукалець.
А може ми злива?
Злива травнева, коли відцвіла Мей-хуа –
Квітка китайська – біла, як спрага,
Як вексель на дні нескінченні, що будуть,
Що прийдуть, грядуть неминуче
Тоді, коли хмари зберемо у кошик
Як чисту білизну збирає мальована праля.
Ми – це дощисько тропічний:
Теплий, як ніч на Сейшелах
Під пальмами босих монахів-рибалок:
Нірвана дощу: він падає з Неба
На Землю (Інь-Ян). І ми як краплини
В падінні. У вільному…
Кохана, ми дощ – ми краплини,
Що виснуть на квітах, ми свіжість,
Ми прозора вода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787328
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 13.04.2018
«Ченці волохатими пальцями
Книгу розкриють свою вересневу…»
(Пауль Целан)
Написано в мій день народження, коли мені виповнилося 103 роки. Подумав про це число трьохцифрове і жахнувся. Хоча чого б то… Хіба що припустити, що все було недаремно…
Зазираю нишком:
Що пише він там –
Той старий у дзеркалі:
Які вірші водить-виводить
Навпаки-навиворіт?
Хотів би хильнути з ним
Чарочку задзеркального віскі,
Але де там…
Тільки кажу йому –
Потойбічному:
«Ти був рудим
Наче весняне сонце,
Став білим –
Норвезьким полярним пугачем,
Навіщо мене так покарано
Чи то нагороджено:
Таким віком безкраїм
Чи то нескінченним?
Певно, щоб бачив
Жахіття й марноту
Світу сього недоладного
І журився,
Над руїнами слухав вітер,
Над пусткою співав мовчанням,
Над прірвою казав,
Що всюди порожньо,
А не тільки в безодні темній
Небуття вічного,
Над травою промовляв шовколистяно
Зачесував її розпатлану,
Згадував, хто лежить під нею
Чи то зіллям зеленим – папороттю
Із землі проріс буттям новим,
Чи просто думав-гадав чому
Тобі свідком бути судилося
Мовчазним свідком відчаю…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785604
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 02.04.2018
«Мертва лава,
Схололі зорі,
Вугіль та діамант
Чи раптові народини
Метеорів…»
(Шеймас Гіні)
Те, що існує
(Бодай на мить)
Снить,
А буття колюче наче ожина
І таке ж темне – до синяви,
А буття наче дзвін голосне,
Наче темрява незбагненне,
Наче небуття довершене. Наче.
Те, що існує
Перевтілюється-перетворюється:
Дерево стає каменем,
Камінь – піском, живе – мертвим,
Мертве – живим, пісня – мовчанням,
Метеор – спогадом, Я – порожнечею,
Порожнеча – душею. Все. Перевтілюється.
І може навіть в святого Колум Кілле
Синя борода виросте,
Бо всі ми лише метеори
У цій забаві перевтілень Неба:
Перевтілень нескінченності
У скляну кулю алхіміка,
Яку ховає до шухляди
Нікчема монах на ім’я Неминучість.
До шухляди зробленої
Зі зрубаної берези –
З дерева плачу.
Якщо вже так вам хочеться
Витесати мені плаху або домовину,
То змайструйте її з берези
І прикрасьте лохиною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784028
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 24.03.2018
«Для духів соку і року
Мілина: на… на…
Але й забирає:
Постійний приплив
Потопенько любив
Кілка обертає
На сталагміт.»
(Шеймас Гіні)
Північ: надто холодна роса
Змушує поважати
Требу вершити
І то не прозору – вохряну
Духу води.
Дух води забирає
Тепло крові моєї –
Гарячої крові ірландця,
Примушує думати
Чи то згадувати,
Чи то забувати,
Чи то просто шепоче:
«Ви всі – діти півночі,
Ви – рудочубі кельти,
Діти священних каменів –
Байдужих менгірів:
Байдужих до пристрасті,
Діти човнів шкіряних – пливіть.»
Дух води
Нуртує у венах моїх,
Нагадує, згадує: «Наразі
Не потопельник ти поки що,
Допоки твердь водою не стала,
Не перекинулась озером,
Нарізай торфовище куснями,
Магдебурку копай,
Грій свою кров,
До жару розпалюй
Серце-вуглину.»
Дух води,
Що причаївся в прозорості озера,
У зябрах форелі,
У важкості хвиль
Дорікає щоденно:
«Все у вас обертається на рушницю:
Перо і рискаль,
Роги оленя й цеглина.
Все. Між живоплотами Ольстера.
Ах, перепрошую, Улада.
Горбатого Деррі.
Ви так шанували
Так довго ваші священні каміння,
Що подумали –
Серця теж стали камінними,
І вони не вразливі для куль.
А вони лише жменьки плоті,
Крові живої келішки…»
Дух води все шепоче,
Камінь холодний мовчить,
А ми все стріляємо –
Там, на пагорбах Ольстера, ах,
У серця одне одному.
У серця…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784021
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 24.03.2018
Така вода…
Не більше і не менше…
Снігів полотна чисті, мовчазні
Розтануть до весни, і стане легше…
І стане
так по-іншому… німі
Дві постаті
На голій шахівниці
Зійдуться по периметру душі.
Така вода, яку черпають жриці
У храмах
в позолочені ковші.
Притрушена
Приправами і снами
Ілюзій… і колосяться жита
На горизонті… й плавиться у жбани
Солодкий віск оман…
………………………. така вода
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777469
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 18.02.2018
1.
Перехворіти, паростками снів відчути те, чого хотілось до нестями,
залишити у мріях те, що з нами не відбулось насправді поки що,
прокинутись і, сумніви відкинувши назавжди,
до тебе йти, в любові відшукати правди,
які б на мене не чекали там шляхи,
дійти до того перехрестя долі, де
твої обійми і тепло, де ти зі мною.
2.
Ну ось і я прийшла до тебе
вклонитись і почути слово,
що заблукала, що не для мене
чужі співають солов'ї в чужих дібровах.
Ні виправдань, ні сподівань,
лише у очі зазирнути,
за мить, в яку з тобою бути,
холодну вічність відштовхнути,
і полюбити, і за любов страждати знову й знову.
3.
З тобою стану деревом одним,
якого листя шепотітиме вустами
про все, чого не сталось ще із нами
на протязі холодних довгих зим
і теплих літ, чомусь таких коротких,
і міжсезонь, що застилають очі
дрібним дощем, ілюзії туманом,
і крижаною мрякою вагань,
в такий непевний і неясний час,
чекання зріє або гріє нас.
4.
Коли зачинить браму осінь
до мого саду назавжди
і заросте травою й споришем
моя стежина (я надіюсь, що) до неба,
тоді я перестану мріяти про тебе,
мій alter ego, мій незнаний, ти,
кому пишу усі свої листи,
тоді прийду до тебе без запросин.
5.
В місті тонули дні
в дрібних калюжах (і) без вісти,
клацали чужі запальнички,
взуваючи холод зими
цигарковими прутнями,
руки нерозважливо
застібали і розстібали гудзики,
(дешево відсвічували блискавки)
голос пророчий замовк,
припинивши своє безсрібництво,
натомість відкрився інший
і мовчки циганив золото.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713420
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 19.01.2018
[i]Старий Новий рік! Вже тільки випито...
і сказано! А як отой старечий Новий рік
ще повернеться, то що будемо робити?
Залишається одне - [b]жартувати![/b][/i]
[color="#de1414"][b]З НОВИМ РОКОМ, МИЛІ ДРУЗІ!
НА ЦЕЙ РАЗ – О-СТА-ТОЧ-НО![b][/b][/b][/color]
[youtube]https://youtu.be/WAt3_RehDB0[/youtube]
[i][b][color="#073370"]Що значить помпа - певно всім відомо,
Із нею зручно ляльці в світі жить
Коли ж у ляльки й пимпа є невтомна,
Вам повезло, бо є чим дорожить.
Та пимпочка – зваблива, файна кнопка:-
Натиснеш в трібне місце – маєш писк,
А то – погладиш ніжно там, де .опка,
Й отримаєш від того повний зиск.
Отак життя твоє й проходить в зойках,
Бо ляльці те подобається вкрай,
Що ти знаходиш найзручніші стойки,
Які ведуть у неймовірний рай.
Бува, одначе, так: не ту із клавіш
Торкнеш у ляльки раптом, невпопад.
Тоді такого прочухана маєш,
Що з раю враз летиш у бісів ад.
Коли ж та лялька раз оскалить зуби
Й покаже всім свій милий пишний зад,
Та пимпочка вас доведе… до згуби!
А хто такій халепі буде рад?!
[/color][/b]
14.01.2018,
Кельн, ФРН
_________
Примітка. У слова «пимпочка» нема дослівного
перекладу, бо, певно, належить, до жартівливого
сленгу; технічно означає «тумблер» чи "затичка".
А ось в людському? Спробуймо! Можливо, вперше.
На світлині (http://uareview.com/niasha-doll/) гумова
лялька "славнозвісної" Наталії Поклонської, яку можна
придбати у вільному продажу в Російській Федерації.
Цей витвір "гумового" мистецтва автор використав
як прототип літературного героя даного твору.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771369
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 18.01.2018
І падає сніг, і знову розлючена вітром хуга
розказує змерзлим вікнам, що досі мовчати тут,
бо десь за Дніпром на Сході утратив хлопчина друга,
а дядько, такий товстенький, збрехав, що у нас все "ґут" .
І б'ється об дах пташина, сховатися у незмозі,
а сльози її гарячі - за хвильку іскристий лід.
Десь молиться воїн щиро при вірі та при морозі,
допоки товстенький дядько вибріхує цілий світ.
А нарід, а нарід бідний зачовгався до кошари,
ховається за тинами від правди і від вітрів.
Маленькому сину сняться щоночі страшні кошмари,
допоки товстенький дядько плекає брехню між брів.
Довкола біліє, біло зима настелила всюди
і ліжників, і перинок, і коциків - аж за край.
Вмирають на Сході хлопці, на цвинтарі плачуть люди,
а дядько товстенький знову розказує щось про рай.
То ж люто казиться хуга, і дряпає вікна, просить
не кліпати безсловесно, бо годі мовчати тут!
Бо скільки вже втрат безрадних, що треба сказати досить
товстенькому пишномовцю, що вперто торочить "ґут"!
16.01.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771655
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 18.01.2018
«За довжелезними столами часу
Бенкетують господні лелеки.
Вони випивають очі зрячих
Та очі незрячих,
Серця тіней владарюючих…»
(Пауль Целан)
Місто
Де кожен доктор на лелеку схожий –
Дзьобатий.
Кожен лікар вбраний у чорне
Димить сіркою, носить намисто
Гірке часникове – бо лікар.
Кожен лікар – лелека.
Кожен знахар – чаклун.
Кожен доктор – Фауст –
Ото ж бо. Бо це місто пошесті.
Місто, де кожен витягує жереб.
Жереб – жереп – жер би, та вона
Чума – нас жере,
Може я теж щось витягну:
Щось мені випало:
Чи то маска чумного доктора,
Чи то маска Чорного Пса –
Того, що приходив до Фауста,
Що видивлявся Nova Stella
У небі чорному – зірку Lucifer,
Що віщувала чуму –
Яка прийшла таки в Місто,
Що стало Містом Чуми,
Містом людей-лелек
Чорногузів,
Чорновбраних людей-птахів:
Мелянхляйнів Гіпербореї.
Три монети для доктора –
Фаусте, Вам три монети –
Злоті – три ноти –
Заграйте на них музику – на сопілці…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770280
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 11.01.2018
А хочеться аж вити, бо вітри
собі за моду взяли руйнувати.
Бо я ще я, та ти - уже не ти,
а тільки тінь розгойданої хати.
Бо ці стежки, що рястом заросли,
колись у небо лагідно дивились.
А нині їх нерадісні посли
позбутися не можуть чорних милиць.
Та ти біжи, на втому не дивись,
не зазирай відбулому ув очі.
Бо й те, що є, зміняється колись:
котресь - на дні, котресь - на темні ночі.
І тільки шип у серце заросте,
щоб час від часу зацвітали ружі,
де щось було незвідано просте
і рідне до безмежжя дуже, дуже!
Летять у прірву стомлені листи,
у дзвони б'є розбуджене напастя,
де я ще я, та ти - уже не ти,
а тільки тінь розгойданого щастя.
4.01.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769733
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 08.01.2018
[color="#ff0000"][i]Так сталося, що Зимові свята (мої улюблені) наступають тепер уже до нашої хати із терпким присмаком Смутку. Якраз 5 років тому, в ніч на 18 грудня відійшла у Небесний Світ моя мама... Тож нехай сняться їй Там між Зорями світлі і мирні сни!..
[/i][/color]
Якби на квітоньки – та не морозами,
На змерзлі вітоньки – та з неба грозами,
Не мліла б душенька від болю лютого,
Від болю лютого, у кригу скутого.
Баскими конями та й дивомо́стами
Саньми різдвяними стежками простими –
У заметіленьку та й до родиноньки,
Та й до вечероньки у святгодиноньки...
Гей, душе-душенько, кого питаєшся?
Чи татков-матінков ти називаєшся?..
Дзвіночки тенькають та й на колядочку –
Сідай, родинонько, та й до обрядочку...
Відпий узварочку, мій любий таточку,
Від’їж вареничків, прелюба ненечко,
Кутю заправимо медами чистими,
Сльозами-росами із віч Пречистої...
Дитя у світ прийде, устане сонечко –
Віншує ненечка кохану донечку,
Житами сіється: нехай згадається
Відлетна душенька, де обертається!
Утишся в ніч святу, гей горе-боленьку,
Узри на див-мосту у люлі Доленьку,
Пресвітлу Доленьку із вод освячених
Із калачів батьків, у вир’ї втрачених...
...Сніги розбавлять ніч... І враз – зійде в о н о!
...Неначе й солодко... неначе й солоно...
[i]В ніч під 18 грудня 2012р.[/i]
[i](Зі збірки "ОБРАНІ СВІТЛОМ". - Львів: Сполом,2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766663
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017
«Я піду туди, звідки долинає голос...»
(Такамура Котаро)
Так незвично бачити Фавна
З флейтою кумедних слів,
Фавна, що бігає вулицями Міста
Босоногих пасторів-козопасів,
Не Міста Мефістофеля й Фауста,
А Міста Голосу й Фавна.
Так кумедно – споглядати Фавна –
Пана з ногами волохатими,
Клишоногого козлорога-танцюриста,
Що співає пісню радощів
Лісового квіткового Еросу
Серед Міста Голосу –
Міста дзвінких трамваїв –
Залізноколесокрутів.
Місто, що висить голосами в повітрі –
Місто тендітної радості:
Кіфар та оголених тіл:
Беріз-німфоманок та крамниць-пегасів
(Якщо летіти, то в небо)
(Там, де звуки Галактики)
(Де панфлейта вічності)
Місто білявих скрипок –
Місто мітів та звуків Меркурія
І тракійського Аполло –
Ліхтарника нетутешнього,
Не егейського, не атоського,
Не лідійського,
Навіть не лесбійського:
Він теж соромився одягу
Наче Аркадій-жрець.
Музика. Муза. Ерато.
Дайте його перейти
По вулиці Міста Голосу
Зі своєю кіфарою
Мимо розбитих глечиків
Остракізму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763599
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 02.12.2017
«Велике зло-змія вповзає до юрби...»
(Еміль Верхарн)
Місто-мурашник, місто рудих тарганів,
Де стіни вулиць будуються з однакових тіл,
Де замість бруківки сліди важких чобіт,
Де замість вікон мільйони відкритих очей,
Де замість автомобілів істоти, істоти, істоти,
І замість дротів емоції – ненависті і жадання
Хліба й видовищ. Не місто, а вир – лап і голів,
У цьому місті люблять театр-видовище,
Для цього посеред юрмища теслі майструють
Теслі тешуть, цвяхують ешафот дерев’яний.
Будуть там грати вистави – вистави ножа й металу,
Вистави нових емоцій – вистави великих змін.
Для кого слава на мить, для кого влада назавжди,
Для кого наркотик емоцій, для кого нитки маріонеток,
Тільки вистава та сама – постійно, тільки все те саме
Повторюється: вистава вохри й ножа, але байдуже,
Це Місто Юрби. Тут закони диктує Плутон
Писарю-нумізмату з папірусом жовтим,
Що погризений тарганами – тими,
Що живуть в голові, яку носять на плаху паяци:
Сьогодні і завтра, в неділю нероб і в будні сірі,
Бо юрбі треба свята – щоденно –
Свято ножа і вохри рудої, тої що зрошує
Землю і дерево, тої, якою кроплять юрбу
В ім’я юрби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762330
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 28.11.2017
«…Під розірваним небом, що кудись летіло
Саме на тім шляху
Тоді й відчув лиху
«Покрівлю неба», враз немов спустілу…»
(Шеймас Гіні «Переступ»)
Під покровом неба –
Там, де холодний вітер і птахи
Співають про свої сни кольорові
Там люди: стоять серед порожнечі
Між минулим і прийдешнім,
Між замками і халупами,
Між лезом мечів і кулями скорострілів,
Між тьмою віковічною і світлом ранку,
Між вогнями інквізицій і холодним морем,
Між. Посередині. Тут. На острові.
А сороки тим часом мурують міст
Свої хвостами чорними
Через ріку, що ніколи не була прозорою:
А все каламутною – то від крові,
То від бруду, а то просто від темряви:
Бо ріка, бо тече, бо там брід,
А ми коло броду – хто з мечем, хто в вилами,
Бо там володіння чи то чужого графа-зайди,
Чи то чужого клану зі своїм гонором
І своїм розумінням волі, а ми такі неотесані,
А ми такі танцюристи джиги шаленої,
А нам аби воювати за землю свою загублену,
І свободу свою втрачену, а нам аби співати
Про росу туману і брудне старе місто,
А нам аби стояти серед порожнечі цієї
Вічної та холодної…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736744
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 07.06.2017
«Я розповім вам, а ви запишіть,
аби прийдешні покоління знали ці речі.
Нехай Знання буде на Заході, Битва на Півночі,
Процвітання на Сході, Музика на Півдні,
а королівська влада посередині...»
(Фінтан Провидець)
Колись давно – десь так років сорок тому, навіть більше, якщо не помиляюсь, у вересні 1973 року я подорожував графством Клер і відвідав руїни замку Ліманех. Добирався я до цього замку довго і тяжко. Замок як і тоді, так і нині лежав в руїнах і стояв на приватній землі. Мені довелось у власника цих земель – містера N – огрядного пана з бакенбардами і грубим мужицьким голосом (він не хотів, щоб я згадував його ім’я у своїх рукописах, то його справа, зрештою він виявився порядним джентльменом) просити дозволу на відвідування замку. Він люб’язно дозволив і з розумінням кивнув. Певно, не я перший цікавився цими руїнами. Але коли я попросив дозволити мені відвідати ці руїни ще й вночі, він дуже здивувався і довго дивився на мене пильним і якимось недоброзичливим поглядом. Зрештою, махнув рукою: «Ви дивна людина, Шоне! Мало хто наважиться зайти в цей замок поночі, ще й коли місяць оповні! Але якщо вже є у Вас таке бажання, можете зайти і вдень, і вночі. Я думаю, Ви теж дещо знаєте про цей замок. І Ви не з тих, чию волю може знищити страх...» Замок справив враження моторошної пустки. Вціліла тільки вежа початку XVI століття і руїни житлового корпусу замку початку XVII століття. Свистав осінній вітер, небо супилось і сердилось. Я стояв серед руїн і думав про минуле цих стін, змурованих з дикого каменю. Вітер заносив до замку обірвані листки ранньої осені. яких ледь торкнулася золота жовтизна і кидав мені до ніг.
Цей замок у 1630 році замок успадкував Конор О’Браєн, дружиною якого була грізна Майре Руа (Майре ні Магон), або як її ще називали Руда Майре чи Руда Мері, про яку розповідають багато легенд. Кажуть вона своїх ворогів та поганих слуг вішала - чоловіків за шию, а жінок за волосся на стінах замку за найменшу провину, що вона супроводжувала свого чоловіка в рейдах на землі англійських колоністів. Кажуть, що в неї було руде волосся, що вона мала 25 чоловіків і в кожного з них життя обірвалось трагічно, а майно цих чоловіків вона привласнювала собі. Вона разом з чоловіком Конором О’Браєном – з єдиним її чоловіком якого вона любила, підтримала повстання за незалежність Ірландії в 1641 році. І коли її чоловік був вбитий під час сутички з англійською армією Ладлоу в 1651 році, вона відмовилась відкрити ворота замку, щоб отримати тіло чоловіка, заявивши: «Ми не потребуємо в замку мертвих!» Але коли побачила з мурів замку, що він живий, впустила людей, що занесли його до замку, хоча була небезпека, що одночасно в замок вдереться ворог, і доглядала за пораненим чоловіком, аж доки він не помер через лічені години в неї на руках. Ладлоу стояв під замком ще кілька діб, але погода була жахлива, і він повернувся в Лімерік. Майре ні Магон змушена була терміново вийти заміж за якогось Купера, щоб зберегти спадщину вождів клану О’Браєн для свого неповнолітнього сина, що потім став сером Донатом О’Браєн – предком подальших лордів Інхіквін. Кажуть, що з Купером вона посварилась одного ранку - він щось погане сказав про її колишнього чоловіка. Тоді вона вбила Купера, коли він голився ударом кинджала в живіт і сказала: "Ніхто не має право говорити щось погано про мого коханого Конора!". Ще розповідають, що вона любила їздити на норовистому чорному коні - мчала на ньому з шаленою швидкістю. В неї було багато докучливих залицяльників і женихів. Кожному вона давала цього коня і наказувала проїхатись. Кінь летів з шаленою швидкістю над прірвами і в одну мить скидав вершника в провалля. Розповідають, що коли вона померла, то її тіло поховали в дуплі дерева, а її привид часто бачили в різних місцинах графства Клер, особливо біля мегалітичних споруд та вівтарів друїдів.
Потім я ще раз зайшов до руїн замку – уже серед ночі. Небо заспокоїлось і визирнув повний Місяць, що освітив блідим срібним сяйвом руїни. Я чекав саме цього. Я вірив – леді Майре ні Магон прийде у мене надто багато питань було до неї. Надто важливих, щоб життя важило більше ніж ці відповіді. Я чекав і думав про те, що надто багато вигадок придумали люди про володарку цього замку, що все було зовсім не так. І той портрет, що дійшов до нас – портрет якоїсь старої відьми – не достовірний. Крім того, вона колись була молодою і чоловіки сходили з розуму по ній. Саме по ній, а не по її багатствах, землях та владі – бо в ті буремні часи то було ніщо. Сьогодні ти лорд і землевласник зі скринею золота в башті замку, а завтра висиш на шибениці, а твій замок зруйнований, землі сплюндровані... І не нам судити її вчинки. Так чи інакше рід вождів клану О’Браєн, рід королів Томонду зберігся. Клан О’Браєн існує досі, і нині є вождь клану О’Браєн - Конор О’Браєн – принц Томонд, XVIII барон Інхіквін. Я все чекав на Майре, але вона не приходила. Я дістав сопілку і заграв сумну ірландську мелодію «Волоцюга О’Коннор». Десь, коли вже було далеко за північ я почув стукіт копит: до замку підійшов чорний кінь. Величезний, з довгою патлатою гривою. Він крутив головою і голосно фиркав. Я подивився на нього і запитав: «Де ж ти загубив свою вершницю, коню вороний?» Але вн мовчки подивився на мене блискучими очима, в яких відображався місяць і почвалав в осінню порожнечу...
Я часто згадував ту ніч і якось написав таке:
Леді! Ваш чорний кінь фатуму
Заблукав серед осені, серед сутінків Місяця,
Серед ірландських пісень тужливих,
І крапель дощу вересового,
Гіх Дув чекає на вас – тут, серед сутінків,
Тут, серед пагорбів ночі, серед каменів,
Кожний з яких – домівка
Старої сивої тіні. А Ви чомусь блукаєте,
Там, де ходити невільно
Жодній душі людській,
А Ви чомусь досі полюєте:
Чи то на бастардів Кромвеля,
Чи то просто на потолоч,
Якою керує страх, яку страх жене
З одного дня нікчемного
До іншого понеділка сірого,
Чи може Ви просто шукаєте
Меч холодної криці,
Що плоть людську розтинав
У часи лицарства і честі,
А кінь Ваш – Гіх Дув чорногривий
Шукає свою господиню,
Шукає-блукає досі.
Отут – серед скель і пагорбів
Ірландії нашої вітрами долі
Розхристаної...
Леді! Білу сорочку Ірландії
Розірвано вітром,
А Ви все блукаєте рудою тінню
Серед дібров друїдів.
Ваш чорний кінь шукає Вас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732463
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 09.05.2017
«...І вільних відьом в світі вже нема
Цих леді гідних – ні мітли, ні сліз...»
(Вільям Батлер Єйтс)
Згідно давніх ірландських легенд потойбічний світ розташований на скляному острові, де все прозоре...
На кораблі скляному я пливу
Прозорому – як сниво наяву,
Пливу –
На острів кришталевий: диво скла:
Прозорий світ: туман, роса, імла
Забарвлюють прозорість в колір молока,
Крізь скелі світло місяця до нас
Пливе.
І срібло осені у цей спокійний час
Від острова майстрів та пастухів
Пливу –
В скляні вітрила дме вітрів двоспів,
Під дном скляним пливуть стада почвар
Що з тьми несуть нам споконвічний дар –
Забути. І примарний вітер-вечір.
Скляне весло. Нам ковдрою на плечі
Лягла пітьма. І моря хвиль солона гіркота
Гіркіша, ніж моє теперішнє життя,
Прозорим стану я –
Прозорішим від вітряного дня,
Прозорішим, аніж Ірландія моя...
І серед простору залишусь мандрівцем
Такого синього і синім ялівцем
Я проросту серед камінної землі
Ірландської і зоряні вірші
Кидати буду у «цвяховану блакить» -
Бо зорі цвяхи, хай не зовсім золоті,
А десь іржаві... На скляній траві,
На каменях скляних, які щомить
Дзвенять (бо скло) і музика скляна
Шляхами скла й прозорості вела...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731314
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 06.05.2017
[i] Музика – це жінка…
[b] Ріхард Ваґнер *[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/xXEctB2oTRE[/youtube]
[i][b][color="#035766"]«Шерше ля фам» - сказав би нам француз.
І з ним навряд чи варто сперечатись:
Від катаклізмів і сімейних уз
У Неї – тайни. І до них – печаті.
Погоді бути – ключ трима Вона,
Прогніваєш – січнева завірюха:
До серця прислухається весна –
Вона у ньому Божу ласку слуха.
Від Неї ми залежимо відтак,
Бо ж недарма наймення їй жіноче…
Й не можемо ми жити вже онак:
Вона творить із нами все, що хоче!
І кажуть, що в весни багато примх,
Що сьогоріч – не бути урожаю…
Ми при весні, як в музиці! Ми при…
Вона ж творить усе, що забажає!
Й сказав би Ваґнер: «Музика – весна»…
Комусь – весна, комусь – примхлива осінь:
В житті буває музика сумна,
Хоч музики весни ми в Неї просим.
Либонь, не заслужили ми кантат,
Не варті ми й одарених симфоній:
Довкола душ витає атентат
Й сумбур
пустих,
безкарних
какофоній.[/color][/b]
23.04.2017
________
*Відомий не лише гарною музикою,
але й ніжним ставленням до жінок.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730527
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 04.05.2017
Весна... І все тут...
Жартівливе вітання!
[youtube]https://youtu.be/2wsAlLnFbf4[/youtube]
[i][b][color="#038011"]«Щось твій згляд в мені тяжіє,
Що тяжіє й коло ніг…
І таке в душі жевріє,
Наче Зевса переміг!
То ж піду я в поле зранку,
Щоб… зорати переліг…
Засаджу живцем ділянку,
Щоб у землю корінь ліг…
Щось корисне є охота
У житті цьому зробить,
Бо така у нас робота,
Бо така прекрасна мить….
Ще з самісінького ранку
В лапи візьму пилосос,
Щоб думкам моїм – «буянкам»,
Влаштувать… посильний крос».
…Отаке, бува, присниться
Березневому коту,
Що здивується і киця:
«Ну й, котяра! Всмак би… ту! [/color] [/b]
01.03.2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720956
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017
«I спогади, і зблиски вечорові
Горять-тремтять на обрії палкім
Надії, що в огнистому покрові
Ховається за муром пломінким...»
(Поль Верлен)
(переклад Миколи Куліша)
У цьому місті живуть сумні трамваї,
Що вештаються вулицями без пасажирів,
Дзеленчать, горобців мавпуючи
(І то нездало),
Замість капелюхів одягають дощ,
Замість макінтошів фарбують боки вохрою,
Замість черевиків мастять колеса шміром,
Замість газет читають назви зупинок,
Замість котів бавлять дитячі ровери,
Ховаються в безліхтарну темряву,
У сутінки провулків брукованих,
Коли їм стає сумно,
І риплять ресорами – коли весело.
Як прикро, що в місті цьому
Будинки – лише бутафорія,
Церкви – лише доми пустки,
Пошта – давно зачинена,
Бо писати листи нікому –
Бо не можна в листах-папірусах
Сповідатися про сумні колії,
Якими доля по колу водить
Залізних громадян-мешканців
З одним електричним оком (для ночі),
Про журбу ліхтарів-мовчальників –
Вартових нічного відчаю.
Отак вони і катаються –
Громадяни міста несправжнього,
Городяни міста без імені,
Жителі міста залізного,
Холодного, камінного й електричного
З музиками-дзвониками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718588
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017
«Будь-яка плоть пісок є
І мирська вся слава,
І її вся гидота солодка.
Возлюби шлях вузький, втікай
Від загалу звичаїв...»
(Григорій Сковорода)
Стежка вузька, наче лезо –
Крізь ліс темний, як сама смерть.
Одягніть годинники
На лапу кожному зайцю,
На кігті кожному вовкулаку,
На вуха кожному песиголовцю.
Бо чим же тоді хронотоп міряти?
Не ножами ж посмугованими
(Булату дамаського візерунок).
Веду свою плоть
Стежкою вузькою, як лезо
Бритви, якою голять череп
Мисливців за вурдалаками.
Веду свою плоть
Неслухняну, як човен рибалки,
Що ловить морських окунів –
Черлених та колючих, наче слова єретиків
Століття-потворки Розколу Великого.
Петрарка – ти теж соняшник,
Геліофіт каштелянів.
Кому за мури – ховатися,
А кому лезо: йти,
А може й тікати:
Знаю кому й навіщо:
Та не скажу – не сподівайтеся,
Не заспіваю про це навіть пісеньки,
Що на кладовищі хлопчик сліпий
Мугикав собі й катеринці потрощеній.
Хтось йому до капелюха
Монету кинув –
Таки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717812
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 13.02.2017
[i]Хотілось щось миролюбиве, тихе,
Та знову – вітер, буря! Чи не тому,
що надворі – хуга? Та Бахові фуги,
певен, вгамують ті хуги...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/DquxPwY91MI[/youtube]
[i][b][color="#b900d6"][color="#5702ab"]Збуди в мені вітер,
щоб лінощі витер,
щоб в степ вільним вихором я полетів,
щоб всі сухостої –
старезні устої –
ущент поламати… Й гілля – поготів.
Збуди в мені бурю –
прийдешнього гуру....
сміття щоб дощенту навіки змести –
в нерівнім двобої
з рутинним собою
стежки торувати мені до мети…
Збуди розум світлий –
нема того цвіту,
щоб глянуть на землю з величних висот,
не кожну смітину,
бодай хоч стеблину,
укмітить на мапі небесних щедрот…
Буди!.. Та не збурюй
у серці зажуру,
що ниці пороки не може простить...
Злостивців огріхи
віддам не для втіхи –
щоб не поверталась та пакісна мить.
Збуди в мені вітер!
Збуди в мені бурю!
Збуди в мені святість!
Збуди, та – не збурюй…
Збуди
добре в серці –
мене розбуди…[/color][/color][/b]
23.10.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696309
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 26.10.2016
***
Ти відмовляєшся тримати за руки дерева...
Бо вже давно не літо
і листя згинуло з-під ніг,
і тобі нудно дивитися на голе гілляччя,
що просить у сивої хмари оберегу.
Краще йти на поклін до Бога,
просити потриматися за Його руку.
Бо, як позволить, маєш намір
прошмигнути у райський сад.
Не раз чув оповіді про жарптиць,
які живуть у райській траві,
наче в небі.
Бо в тому саду - усе небо!
А тобі треба конче, аби все було раєм
і все було небом.
Робиш перший крок, другий...
Дерева сумно дивляться тобі вслід.
А ти дивишся угору
і не знаєш того,
що Бог насправді журиться.
Бо гадав, що ти будеш утіхою для безлистих дерев
до весни,
поки рай прийде на землю.
Бо навесні усі дерева стають райськими...
15.12.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696605
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Любов сліпа, їй очі без потреби,
У неї серце зряче і душа.
Їй бачити допомагає Небо,
Що душі після болю воскреша.
Любов сліпа... можливо це й на краще,
Бо поверхневе часто - наносне,
У глибині душі людської хащі,
Найменший сумнів там умить засне.
Любов сліпа, та "бачить" краще зрячих,
Що зовні до уваги не бере.
Хороший діагност вона неначе,
То ж крапку перетворює в тире.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684510
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Між нами диміли гори.
Між нами палала осінь.
Повірила, заговориш
мій смуток на віщу просинь.
Повірила, намольфариш -
і тугу свою забуду,
допоки бентежні хмари
шукатимуть сонця згубу...
Ступила на стежку темну.
Казав же ж: де темно - зорі!
А там голосили ревно
лиш тіні жаскі в затворі.
Злякалась, не приступила!
Та пізно, з-під ніг - каміння...
Казав, що даруєш крила?
А вийшло, що то - падіння.
Його вже й не заговориш.
Зосталась оманна просинь
десь там, де диміли гори.
Десь там, де палала осінь...
12.08.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684083
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 17.08.2016
Не буде, як було…
Чуєш, місяць сьогодні тече…
Місяць знову у повні лягає на соняхи й рутку.
Бо розгойдує човен. І осінь занадто пече…
Як ця осінь пече! -
золота вакханалія смутку…
Не буде, як було…
Не сколихнуться трави ніде,
Не обізветься птах… режисери готичної драми
Нас покинули… тут - нас ніколи ніхто не знайде.
Пригуби мою віру,
і мить зупини між світами…
Бо ще тиша така!..
Бо клепсидра висмоктує час
На чужі полюси, бо фужер матіолою повен…
Бо ніколи ніхто… і вирішує повня за нас…
………і розгойдує човен…………………………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683921
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 17.08.2016
Дощі випивають вечір. Лишається ночі спрага.
Мовчання порожній келих у витомленій руці.
О, як тебе зачекалась! Чекання, як біла брага
тримає зімліле серце у злиплому кулаці.
А ти десь напевно мокнеш, не маючи парасолі.
І потім не спиш півночі, висушуючи думки...
У вікнах застигли зорі, такі неприкметно кволі,
як наше забуте щастя на денці недоріки.
Ще хвиля - і чорні плеса затоплять небесну гавань.
Зостанеться порух вітру - у грудях і десь горі.
Хай спиться тобі, хай спиться! Мо' сну потойбічна лава
розкаже чи натякне хоч на виспраглі димарі.
29.07.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680817
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 04.08.2016
Невдалий день…
Зірветься із гачка
Невдячна риба. Прохолода келій
Не грітиме. Ти купиш хом”ячка
(такий собі
джунгарик Марк Аврелій)
Невдалий день
Іще штормить, а втім,
Усе змінилось від цієї дати -
У темряві осінніх вечорів
Тобі він
диктуватиме цитати.
Запалить люльку,
І солодкий дим
Здійматиметься венами і… “власне,
Не переймайся, панночко, отим…
Усе мине… мине!
Життя - прекрасне!”
Життя прекрасне…
Милий Купідон
Не влучив знову… лиш яскравий зайчик
Танцює на шпалерах, де твій сон
Тебе поглине і…
“спасибі!!! Марчик ”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680920
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 04.08.2016
«Весь світ складається з двох натур:
одна видима, інша невидима.
Видима називається твар,
а невидима – Бог.»
(Григорій Сковорода)
У сутінкові епохи особливо яскраво світять людські постаті. Не сприймайте це як аксіому і доведену закономірність. Це констатація факту. Я маю на увазі саме сутінкові епохи, а не «темні віки» (в існуванні яких я сумніваюсь, принаймні для таких країн як Ірландія та Китай). Хоча справді бувають епохи ночі - коли хоч околи виколи - тьма. Тоді світи - не світи... Тоді ховаються в печери, а світло ліхтариків сприймають як відсвіти пожеж. Але я не про них. Я про сутінки. Або ранкові - перед світанком, або вечірні - перед тьмою. XVIII століття було саме епохою сутінок. Сутінок бароко. Це химерне і надлишково естетизоване століття сприймають іноді як самодостатнє. Як окремішнє. Але насправді то було довершення ренесансу. Вже навіть не пізній, а пост. Постренесанс. Квазі. Хоча, ні. Квазіренесанс настав пізніше - в епоху ампір. Бароко було епохою світлою. Епохою надій і мрій про ідеальне місто. Ампір, зрештою, теж - античність і пізню Римську імперію малювали тоді виключно світлими фарбами. Франсіско-Хосе де Гойя був тоді анахронізмом - саме звідти - з сутінок. Доскіпливий читач одразу спита: «І що ж це за сутінки, фантазійний авторе, вечірні чи ранкові?» І ті, і інші, читальнику! Точніше не ті, і не інші.... Це були сутінки затемнення. Тільки не треба одразу заперечувати: мовляв, епоха просвітництва, яке ще затемнення, це в автора в голові затемнення, а це епоха Вольтера, Руссо, Ліннея та Свіфта. Ви мене не зрозуміли. Це були сутінки мислення і світосприймання. Світ почали сприймати спрощено - як механізм, машину. Механіка звелась до абсолюту. Світ і Всесвіт сприймався як величезний механічний годинник, де все було розкладено по поличках, і лишалось тільки це все класифікувати. Машина стала мірилом і суддею: хронометр і гільйотина. Якщо хтось і говорив про загадку і таємницю, то хіба граф Каліостро, що ні сам в це не вірив, ні його слухачі, що сприймали це як розвагу, а не як пошук істини. Все вже відомо і відкрито, матерія вічна, Бог - це провидіння, система евклідової математики. (Це в кращому випадку, інколи пантеїзм як забава інтелектуалів, частіше повний атеїзм). Так сприймали світ. Велика французька революція не тільки поставила крапку на цьому світогляді, але і показала, що все насправді не так - все те так просто і не так однозначно.
І серед цих сутінок бароко, аристократизму, феодалізму, механіцизму і просто епохи зневіри (о, як це відчув Джонатан Свіфт! Саме за це його і недолюблює багато хто в Ірландії!) були постаті, що пливли проти течії. Що протиставили духу механіки глибину філософії, теології, таємницю світобудови, справжню красу тексту. Я про Григорія Сковороду. Цього самотнього генія.
Григорій Сковорода - це був перший у світовій філософії мислитель тексту. Для його попередників текст був засобом, а не метою, способом виразити щось, іноді навіть способом заперечити текст як самодостатність (як у Вольтера), іноді сходами до над завдань (як у Томи Аквінського). Текст як самоцінність був не у філософських, а в сакральних творах. Не дарма ж Конфуцій не писав власних творів, а тільки збирав твори давнини - він розумів небезпеку сакралізації тексту. І хотів сакральності для інших текстів, але не для своїх. У Григорія Сковороди текст філософських творів не сакральний. Текст стає самодостатнім світом. Так само і давні сакральні тексти він розглядає як самодостатній світ - мету, а не засіб. Він бачив три світи - світ речей, світ ідей і світ тексту. У третьому світі він жив і почував себе там досить комфортно. Настільки комфортно, що світ речей ставав йому непотрібен, а в світі ідей він шукав лише інструменти для тексту.
Творчість Григорія Сковороди – цього вічно невчасного філософа, вічно недоречного для будь якої епохи – не тільки для своєї, дослідники розглядали виключно в контексті і в просторі землі яка цього дивовижного генія породила, по якій він ходив, обережно торкаючись ногами земного пилу, і яка його знову прийняла – пішов він у цю землю як колись пішов у добровільне вигнання від суєтності і гріхів мирських – світу марнотного сього. Але Григорій Сковорода мислитель не регіонального масштабу як Конфуцій чи Лао Цзи, він людина космічна, людина і громадянин Всесвіту в кращому розумінні цього поняття. У його генії, звісно, відчувається колорит замріяних степів та сумного Борисфену, але мислив він про вічне і нескінченне. Але це якось важко усвідомлюють як українські дослідники його творчості так і закордонні. Бо для українських – «він наш» і бачать у ньому мислителя у садочку Богом забутого хутора Слобожанщини, а іноземні – екзотичного посланця незнаної зачарованої країни. І це суттєво заважало розуміти ідеї цього мислителя – він зірка філософії світового контексту, один з найбільш освічених мислителів епохи, тонкий знавець латинської і давньогрецької мов і філософій, Європа для нього була не континентом, а частиною середовища буття.
Це щодо простору. Щодо часу – тут тенденції протилежні. Григорія Сковороду розглядають окремо від епохи – позачасово, що теж часто заважає розуміти його думки. А жив він у надзвичайно цікаву епоху, в першу чергу в духовному контексті. Я би назвав цю епоху «сутінками бароко». Ренесанс болісно довершувався. І це відчувалося всюди: і в країні неяскравих кольорів - Голяндії, і в гоноровій Англії, що жила передчуттям епохи пару (їй було тісно в світі механіки), і в країні вічного прикордоння - Угорщині, і навіть в темному Китаї, де свого ренесансу не було і не могло бути, бо античність ніколи не закінчувалась, а спроба європейського ренесансу завершилась катастрофою. В Україні це відчувалося особливо гостро: стара барокова Україна гинула на очах, про нову годі було мріяти, та й ніхто не здогадувався, що йде епоха пару та електрики, хоча всі передчували, навіть Карл Лінней - цей останній апологет механіцизму в натурфілософії. Ламарк уже стукав у двері, але вони були зачинені. У ось у цей час суцільної механіки, у цей час суцільних сутінок - від колишнього Нового Амстердаму і знервованої Ліми до солоної тайфунової Формози, у цей час атеїзму та ритуалізації релігії, у цей час коли Бог вважався сукупність математичних формул, що виражали юридичні закони, у цей час по землі ходив теолог і теософ. І то не як зразок анахронізму чи уламок минулого, а сучасний теософ. Бароко марно шукало Бога десь по нетрях деїзму та прагматизму і закономірно дійшло до атеїзму Вольтера. Григорій Сковорода Бога знайшов. І не тільки у собі - це було б надто просто. Він знайшов його у Всесвіті. Як нематеріальну творчу компоненту. Як основу одного трьох частин Світу, де оця матерія - яку вже почали мислити як вічну і всюдисущу субстанцію була лише частиною одної з частин світу, але не новим божеством.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667947
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016
[i] Воїнам АТО п р и с п я ч у є т ь с я
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[b][color="#950ec2"]Любов, настояна на часі, –
Терпіння чин, кришталь розлук.
Любов, настояна на часі, –
Від невгамовності розпук…
Любов, настояна на часі,
Працює ввік – рілля чи брук!
У переважній своїй масі
Живе – допоки серця стук!
Та як негода обсіч гряне,
І дім – трапляється – в огні,
Така любов – яса багряна –
Постане воєм у борні…
Така любов не вміє ждати,
Коли в негоді рідний край, –
На прю ідуть її солдати.
Вона звелить: перемагай!
В такій любові навіть вмерти
Буває, віриться, не жаль –
Не та печаль, не тії жертви
Злітають жалем в чорну шаль!..
...Любов, настояна на часі!
Щоб неймовірності творить,
Наречено їй бути в часі –
Тоді мине і смертна мить…[/color][/b]
09.03.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650146
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 11.03.2016
[i] …Якось так склалося, що більшовики на чолі з
відомими Генсеками попереду Шевченківських
днів водрузили начебто наше, але не наше свято
начебто коханих жінок… Грянула Декомунізація –
і обдурених стало значно менше… Багато людей
вже не визнають 8-ме березня своїм святом. Але
уСТАЛЕНі стереотипи у декого все ще домінують…
[youtube]https://youtu.be/fd56_lLVAF0[/youtube]
[b][color="#b20acc"]Оце так видала, Ликеро!
Любити б треба за життя,
А не тоді, як атмосфера
Твоє зустріла каяття!
Іще б Його лунало слово
Для тебе, грішна, і для нас...
Ще б скільки правди зміг би мовить
Неперевершений Тарас!..
…Так, вже покаялась Ликера.
А ви, совдепівці? А ви?..
Чужі у нас ще геральде́ри,
Чужих релігій коругви́…
Й святкуємо чужинське свято –
Іннесок, Крупських, Pоз і Клар…**
І віримо в олжу ми свято,
Бо го́лови – отой товар! –
Киплять бовванами чужими,
Знехаявши украй своє!..
Й проходить роки наші мимо,
Й живемо о́маць – де ми є?
Свого ж, о люди, не цуратись –
Заповідав для нас Тарас!
Оту чужинську хвору на́пасть
Скандзюбимо ми, браття, враз!
Вже наші милії Ликери
Долають пройдену раз путь:
Свої серця не для химери –
На плаху злагоди несуть…[/color][/b]
07.03.2016
_________
*Читаючи вірш Ірини Лівобережної:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649067
**Йдеться про відомих поплічниць Леніна.
До відома: Крім СPCP, свято було оголошено
державним в Анголі, Буркіна-Фасо, Гвінеї-Бісау,
Камбоджі, Китаї, Конго (свято конголезьких жінок),
Лаосі, Македонії, Монголії, Непалі, Північній Кореї та Уганді.
Ось так, панове европейці! Така кумпанійка...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649531
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Я народився в Дубліні (Ірландія) у 1 квітня 1915 року і майже все життя прожив у цьому давньому і казковому місті - Темній Гавані (крім кількох років поневірянь, подорожей і перебування в Ольстері в найбільш буремні його роки і періодичного відпочинку-відлюдництва в самотньому будиночку серед ірландської глушини в графстві Слайго). Хоча мої батьки родом з міста Леттеркенні (графство Донегол) - звідти мої корені, від людей з кланів О’Доннелл та О’Ґаллагер. Клан МакЛех мало знаний в Ірландії. Це вже не уланський, а коннахтський клан. Предки з цього клану в мене теж були. Тому почавши свою літературну і журналістську працю я підписувався Шон МакЛех. Так, так, я спробував себе на ниві журналістики, хоча газета псує літератора, а тим паче поета. Я знав багатьох поетів і прозаїків, яких зіпсувала газета. Англійською я писати не любив, а гельською мовою в ті часи газети майже не видавалися, мої статті редактори брали неохоче: шинфейнівські редактори вважали. що мої статті недостатньо шинфейнівські, фіанафайлівські редактори вважали, що мої статті недостатньо фіанафайлівські, фінегельські редактори вважали, що мої статті недостатньоо фінегельські*, а всі три різновидності редакторів вважали, що мої статті занадто мудро написано, занадто заумно і філософськи, і хто отаке буде читати, і взагалі, це газета, а не збірник філософських праць, і ми тут не вірші пишемо, а статті про актуальні події, і таке інше. Зі своїм шкільним другом Томасом О’Саліваном я спробував видавати власну газету в місті Корк під назвою «Клох» гельською мовою у 1947 році, але вийшло всього два номери і наша газета зазнала повного фінансового краху. Після провалу моєї спроби стати редактором газети я найнявся за порадою мого старого друга на рибальську шхуну і спробував стати моряком і рибалкою. Моряк з мене вийшов нікудишній, але я зрозумів, що море це теж книга, її можна читати, на її сторінках-хвилях можна писати вірші, а риби - це чудові співбесідники, вони інколи розумніші за людей, бо ніколи, на відміну від людей не плавають у лайні.
Про своїх предків, як і кожний ірландець, я можу розповідати нескінченно. При цьому забуваючи де закінчується правда і починається вигадка. Але так чи інакше предки мої з півночі та заходу Ірландї - з Уладу та Коннахту, з тих місць, що нині називають гелтахт - це шматочки Ірландії, де досі збереглась ірландська (гельска) мова. Гельську мову я успадкував від батьків і живучи в англомовному Дубліні, де тільки окремі люди розуміють гельську, я відчував себе ніби на чужині - на «рідній чужині», як я прочитав на старості років у відомого українського поета.
Батька свого я не знав - він загинув під час повстання за незалежність Ірландії від англійської кулі. Через багато років мені зустрівся один ветеран повстання і розповідав купу легенд про мого батька. Зокрема, що його псевдо серед повстанців було «Капітан Рорі», що останніми його словами були слова: «Óglaigh na hÉireann… Sinn Féin …» - «Ірландська республіканська армія... Ми самі...». І що поховали його серед Дубліна на клумбі, коли ще точилися вуличні бої і що один з повстанців при цьому просалютував з кріса і вигукнув: «Рорі врятує Ірландію!» Але я в це не вірю. Мені здається, що все це вигадка того старого дивака, який хто зна чи справді знав мого батька. Але так чи інакше саме від батька я успадкував своє шинфейнерство і псевдо «Капітан Рорі» в лавах ІРА. Про свою діяльність в ІРА та в лавах «Шин фейн» я, звісно. ніколи нічого не напишу. І навряд чи хтось напише про «Капітана Рорі». В Ірландії це ще не стало історією (А що в Ірландії стало історією? Все що відбулось, ніби відбулось вчора. а не тисячу років тому, ніби досі триває...). Крім того і в Ірландії, і в усьому світі до ІРА та «Шин фейн» ставляться неоднозначно. Та чого там гріха таїти - я сам до ІРА та «Шин фейн» ставлюся неоднозначно. Може колись, років через сто, коли все нарешті стане історією, як стало історією Ірландське Великоднє повстання 1916 року, може хтось і напише про «Капітана Рорі». Але сумніваюсь, що ця писанина буде про мене - я знав як мінімум трьох бійців ІРА, яких називали так само - «Капітан Рорі».
За своє життя я перепробував багато професій - був моряком, рибалкою, вантажником, кухарем, продавцем пива, вуличним музикантом, двірником, вчителем географії, фермером, водієм велосипеда, проповідником істини, шукачем скарбів, помічником археолога, пожежником, кондуктором, журналістом, газетлярем, старателем, комбатантом, підпільником, філософом, літературознавцем, крамарем. На старість років, назбиравши трохи грошенят, відпочиваю від трудів праведних. Займаюсь літературною творчістю. Англійською мовою - мовою цих зайдів сасенех, які досі поневолюють частину моєї країни, мені писати мені не випадає.
Якось я вирішив писати вірші, в тому числі українською мовою. Цієї мови мене навчив один українець, що потрапив до Ірландії ще у 1922 році з Канади - колишній вояк першої світової війни. Він воював у лавах канадського експедиційного корпусу на кривавих полях Шампані. Це саме про нього і його товаришів по зброї Р. Кіплігнг написав вірш «Канадцям». На фронті він був поранений, потім після шпиталю жив в Англії, потім якимось чином його занесло в Ірландю, в Дублін. Він був нашим сусідом в убогому дублінському домі, в якому жив у сусідньому з нами помешканні у 1922 - 1928 роках. Про себе він сказав, що родом він чи то зі Снятина, чи то з якогось села, що біля Снятина, що на Черлені Русі і звати його Андрій Стефурак. Хоча по документам він був Андрю Стівенсон і саме під таким іменем він був в Канадському експедиційному корпусі. Сумніваюсь, що ці імена маюсть якісь стосунки до його справжнього імені. Емігрував він до канади у 1910 році, а в 1914 пішов добровольцем в британську армію. Вечорами він грав на сопілці, а я і ще кілька сусідських дітлахів любили послухати. Саме він мене і навчив української мови, яку він називав «руська мова», а про себе він казав, що він «русин». В серпні 1928 року він поїхав до Канади і про його подальшу долю мені нічого не вдалось довідатись.
Виховували мене мама і бабуся. Жили ми досить бідно, і дитинство моє було босоноге у буквальному розумінні цього слова. Але сяк так-так закінчивши школу я поступив до Трініті-коледжу у 1934 році. Моя мама мріяла, що б я конче став джентльменом. У Трініті-коледжі я спеціалізувався на філології - студіював кельтські і слов’янські мови. Саме в бібліотеці Трініті-коледжу я зіштовхнувся з творами Григорія Сковороди, які буквально перевернули мій світогляд і уявлення про слов’янські культури. Але коледж я не закінчив - фінансова скрута змусила мене кинути навчання і заробляти на хліб насущний перебиваючись випадковими заробітками. Я пробував писати - літературознавчі і філософські статті, вірші і прозу. Але швидко зрозумів, що моя писанина нікого тоді не цікавила. З написаного в ті роки майже нічого не збереглося. У подальші роки інколи трохи писав - різними мовами і трохи публікувався під різними псевдонімами. Мої літературні спроби в Ірландії мало відомі - хіба у вузькому колі друзів. Українською мовою писав в стіл - так, заради розваги. І то більше після того як вийшов на пенсію.
Крім того моє зацікавлення українською мовою пояснюється ще й тим, що згідно давніх ірландських легенд предки ірландців примандрували на Остів Долі (так в давнину називали Ірландію) з Русі - з берегів Борисфену, зі старої і сивої Скіфії. Крім української мови використовую для віршування нашу ірландську мову - гельську. Пишу у різних жанрах, але лімеріки майже ніколи не писав - мої корені все таки з Донеголу, а це Улад. Лімеріки випадає писати все таки жителям Манстера. Хоча всі ірландці диваки і як писав Зігмунд Фройд: "Ірланці - це єдиний народ, який не піддається психоаналізу", диваком себе ніколи не вважав. Я ним був.
Примітка:
* - «Фіне гел» (ірл. - Fine Gael) - «Обєднані гели», «Фіана файл» (ірл. - Fianna Fáil) - «Солдати долі», «Шин фейн» - (ірл. - Sinn Féin) - «Ми самі» - ірландські політичні партії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364572
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 08.03.2016
Togail Bruidne Da Choca
(переклад)
Почали улади тримати раду після смерті Конхобара, щоб вирішити, кому передати королівську владу. І казали одні, що слід стати в них королем Фергусу мак Ройгу. Але немало терпіли улади зла від Фергуса, доки був він у вигнанні, і казали інші, що не бувати йому їх правителем. Інші ж казали, що по праву - король Кормак Довга Борода мак Конхобар. Окрім того жадав Конал Кернах влади для свого вихованця - Кускрайда Менд Маха. Почали тоді улади готуватися до битви, але не став влаштовувати Кускрайд битву, бо мав страх, що знищать один одного нащадки Рудрайге. Не було тоді при ньому Конала Кернаха, що потім соромив та докоряв за це свого вихованця.
І сказав так Генан Груадсол мак Катбат:
- Знаю тепер я, хто має стати королем в Ірландії - то Кормак Довга Борода мак Конхобар, найшляхетніший муж, не обділений нічим: обличчям дивовижним і хоробрістю, даром честі і справедливості. Йому перед смертю велів Конхобар передати владу, бо він старший з його синів і вихованець Фергуса мак Ройга, що жодного разу не плюндрував наші краї, якщо випадало йому бути з Кормаком.
Погодились улади з такими словами Генана.
Тоді надіслали вони від себе гінців до королівства Коннахт, щоб покликати Кормака правити уладами - Генана мак Катбада, філіда Амаргіна, Імбрінна мак Катбада, Ватахтаха мак Фердаха. Вирушили візничі в дорогу і прибули до Круахан Ай. Були там Айліль, Медб та Фергус, і вітали вони гінців. Почала потім розпитувати їх Медб. Тоді сказали вони що прийшли за Кормаком, щоб зробився він королем замість свого батька.
Надіслали людей до Кормака, що полював на той час за річкою біля Сід Нейту. Повернувся Кормак до Круахану, і вітала його Медб.
- Належить тепер тобі виконати нашу волю, - сказала вона. - До цього часу ти був нашим вихованцем і не знав відмови ні в їжі, ні в доброму вбранні. Добре прийняли тебе, коли прийшов ти сюди.
- Воістину віддячу я вам, - сказав Кормак, - і з радістю виконаю я вашу волю.
Тоді розповів Генан Кормаку, навіщо прийшли вони. І надіслав Кормак гінців до своїх людей, що жили по всьому Коннахту, і зібрались вони до нього з Ірус Домнайн та з інших країв - чоловіки, жінки та діти.
І були в Кормака такі гейси: гейс не слухати прорізну арфу Круйтіне, гейс не переслідувати птахів з Маг Да Кео, гейс не пускати своїх коней через ясеневе ярмо, гейс не плавати з птахами Лох Ло, гейс не зустрічати жінку на Сенат Мор, гейс не переходити суходолом Сінанд та гейс не заходити в Дім Да Хока.
Ось які були гейси Кормака, і наклав їх Катбат у ніч, коли той народився.
Наступного дня вирушив Кормак в дорогу з Круахана. Три сотні було з ним, не рахуючи слуг, дітей, жінок та собак.
На три загони розділив їх Кормак по дорозі з Круахана. Перший з них був у блакитних плащах з бахромою, що заколоті були срібними фібулами. Короткі накидки були у тих воїнів і сорочки до колін, а в руках тримали вони могутні списи. Несли вони різнокольорові зазубрені щити і мечі з загостреним на вершнем.
У другому загоні були на тілах воїнів розфарбовані сорочки і чудові різнокольорові плащі з фібулами з світлої бронзи. Накидки були в них на головах, і несли вони світлі щити, п’ятикінцеві списи та сяючі мечі з кістяними руків’ями.
Тонкотканні сорочки з капюшонами були на воїнах третього загону. Темні могутні щити несли вони в руках, а мечі з прикрашеними піхвами висіли на поясах воїнів. У руках тримав кожен з них вісьмикінцевий спис. Черлені плащі з п’ятьма складками були на них, скріплені фібулами з золота та срібла. Посередині загону йшов воїн зі світлим довгим волоссям, могутній і хоробрий муж, король блискавичний і тисячам рівний - сам Кормак.
Друїди тим часом пророчили біди і віщували нещастя Кормаку. Казали вони, що не буде його шлях швидким та легким. І були в той день порушені гейси Кормака: пси його полювали на Маг Сайнб, а сам він наздоганяв птахів Маг Да Кео, що називається нині Лох-на-Ен.
А ще прийшов до нього арфіст Крайптіне зі своєю прорізною арфою, щоб занапастити його життя та владу. І тому зробив він це, що покохала Кормака дружина його - Сенб інген Скетерн, дочка друїда з королівства Коннахт. Тричі приходила вона на побачення до Кормака біля Ат Луайн і сама посадила дерева Ат Луайн: Брон, Дуб, Дурдібеойл. Олур, Мейт та Міскайс були їх імена, тому і казала жінка:
Назви дерев - шляхи оповідок,
Брон, Дуб, Дурдібеойл,
Навколо великої рівнини ведуть вони втечу,
Олур, Мейт та Міскайс.
Потім пішли вони шляхом через ліс, і зламалося там ярмо колісниці Кормака, від чого і зветься він Ліс Ярма. І тоді поклали йому під колісницю ярмо з ясена. Рушили вони далі через Кріх Майне і підійшли до Лох-Ло. Там увійшов Кормак в озеро і плавав з водяними птахами.
Тоді відкрилося Крайптіне, що плаває Кормак в Лох-Ло з водяними птахами, і перетворив він тричі п’ятдесят юнаків на птахів з отрутою в крилах, і полетіли вони до Лох-Ло і пролили отруту на воїнів. Тоді занурились воїни в сон, чекаючи на своїх людей, і не прокидалися до того часу, доки не прилетіла до них Скенб, втілившись в яструба і не вбила всіх птахів, окрім однієї.
Потім пішли воїни до Друїм Айртір, що зветься нині Гарман, на березі Ат Луайн. Там розпрягли вони колісниці і побачили біля броду прекрасну жінку, яка мила свою колісницю, підстилки та збрую. Занурила вона руку, і вода біля броду забарвилась на кров, а потім підняла руку догори, і ні краплі води не лишилося біля броду, так що перейшли вони річку суходолом.
- Жахливо те, що робить ця жінка, - сказав Кормак, - нехай же піде один з вас і розпитає її.
Наблизився до неї один з воїнів Кормака, і тоді проспівала їм жінка, стоячи на одній нозі і прикривши одне око:
- Я мию збрую короля, рокованого на смерть.
Повернувся до Кормака посланець і передав йому зле пророцтво Бадб.
- Воістину, прихід твій причина великої біди, - сказав Кориак і пішов до броду поговорити з жінкою. Жадав він спитати, чию збрую вони миє. І проспівав він:
- О, жінко, яку збрую ти миєш?
- Це твоя збруя, о Кормак, і збруя вірних тобі людей.
- Не добрі пророцтва, що приготувала ти для нас, - відповів на те Кормак, - і нещадна твоя пісня.
І побачили тоді воїни прекрасну і шляхетну дівчину, що наближалась до них. Зелений плащ зі складками був на дівчині, а на грудях був скріплений цей плащ дорогоцінною фібулою. Сорочка з білою накидкою, розшита золотою ниткою, була на тілі дівчини. Сандалі з світлої бронзи були між землею і ногами дівчини. На голові в неї була розфарбована хустка. Сіла вона біля Кормака, а той вітав її.
- Чи підеш ти з нами, о дівчино? - спитав Кормак.
- Воістину, ні, - відповіла вона, - та й хотіла би я, що і ти сам не рухався далі, бо загрожує тобі загибель. Жахлива та людина, що була зранку в тебе на гостині і грала на своїй прорізній арфі - Крайптіне арфіст. І тому здійснив він це, що бажав порушити твій гейс, щоб вкоротити тобі віку і ніколи не змогли б ми зустрітися. Тому і прийшла я зараз, бо більше вже не бувати сьому.
Потім говорила вона так:
- Це ти, о Кормак!
Тоді пішла від них дівчина і, прощаючись, співала:
- Гейси з’являться мені.
Тоді ліг Кормак спати біля броду, і було йому жахливе видіння. І прокинувся він від того. А в той час зупинився табором загін воїнів з Коннахту біля Маг Дерг, опісля того як грабував той загін і плюндрував землі уладів. І були там Санб мак Кет мак Маг, і Байрен мак Кет, і Дуб, і Кайбден Куйндсклех, і два сини Ламфота, і брати Лонфіаха, і Мане Атремайл - син Айліля та Медб, і Герман Габлек мак Даман, і Буйдех інген Форгемен - жінка-воїн, і Еохайд Бек мак Еохайд Ронн - король Фіркрайбе, правитель третини Коннахту, а з ним чимале військо.
Казали в той час улади Кормаку:
- Не личить нам дивитися на те, що чужоземці володіють уладськими жінками та худобою, і не битися з ними!
- Не личить нам нападати на людей Медб, - відповідав їм Кормак, - бо не йшли на нас війною люди з її країв.
- Горе тому, - промовив тоді Дубтах, - хто йде попереду уладів, щоб стати їх королем, і дозволяє нищити свій народ ворогам, бо воістину недруги нам люди Коннахту.
- Так і буде зроблено, - сказали ті, хто бажав злодійства та руйнування, - ми йдемо, стане Кормак з нами або супроти нас!
Піднялись тоді улади і підняли свої бойові знаки, і рушили супроти розбійників до Маг Дерг, а інакше Дерг Долайр фоморів, яких розбили колись Племена Богині Дану, збираючись на битву на Маг Туїред, тому і зветься долина Маг Дерг. Ось імена вождів у тій битві, які були з Кормаком: Ілланн Фінн та Фіахра Каех, два сини Фергуса, філід Амаргін, Ватехтах мак Ферадах, три сини Трайглетана - Сідуат, Куйррех та Карман, дев’ять синів Скела - три на ім’я Фланн, три на ім’я Фінд, три на ім’я Конн, три Фоеланна, три Сини Ніалла, три на ймення Коллас, три сина Сітгола, Луан, Іліах та Еохайд, дви сини Суамаха мак Самгуба, два молочних брати Кормака. Були там дев’ять друзів Кормака - три на ймення Дунгус, три на ймення Доелгус, три на ймення Доннгус. Дубдах Доел Улад з двома синами на ймення Он. І були там дев’ять синів Лера мак Етерскела. Були там Фінн, Еохайд та Іллан - три волинщики. Були двоє на ймення Фергне, двоє на ймення Аед - чотири сурмача в ріг. Були Дрек, Дробел та Атайрне - три друїди. Були Фінд, Еруат та Файтемайн - три кравці. Були Вайт, Муйт та Айслінге. Були Еед та Еохайд - два сини Брікріу. Були там Іллгаблах та Кайдлех інген Гаймгелт - дочка матері-приймачки Кормака. Була там Кайндлех інген Сарба - дочка дружини Дубтаха. Був там Кахт мак Іллгуйне.
Знову по сухому перейшли вони брід Ат Луайн, рухаючись супроти ворогів, і зійшлись вони, і почалася жорстока грізна битва. І почав кожен з воїнів рубати, колоти і вражати іншого. І був це бій простого народу та битва ворога супроти ворога. Нарешті після великого бою і січі переможені були воїни Коннахту.
І вразили Дібтах та Ілланн мак Фергус Дуба та Койбдена, двох синів Ламфота, двох братів Лонфіаха та Круах Дуйб, від чого і зветься те місце Дубтір та Тір Койбден. Байрен Брек мак Кет поліг від руки Фіаха мак Фер Фебе на Маг Байрен, тому й називається нині так ця рівнина. Гарман Гайблех мак Даман - управитель Айліля та Медб поліг від руки Кормака на землі з іншого боку броду, тому й зветься він Енг Гармайн Гайблех, а раніше звався він Друїм Айртір. Еркайл мак Кондайр поліг від руки Фланна Старшого, тому дорога, де він загинув зветься Сліве Еркайл. Фланн помер на Тулах Фланн. Ватехтах мак Ферадах поліг від подвійного удару Санба мак Кета мак Мага та Мане Атремайла - сина Айліля та Медб. Того і називають цю долину Маг Вата. Маг Дерг звалась вона з часів битви на Маг Туїред Племен Богині Дану до цієї битви. Маг Вата звалась вона з тих часів до часів Колумкілле. Маг Ура почала називатись вона, коли Колумкілле розвіяв над нею прах Кіарана, щоб вигнати звідти демонів. Кайндлех інген Гаймгелт - жінка воїн, мати-приймачка Кормака полягла біля Муйне Кайдліге від руки Мане - сина Айліля та Медб. Луан мак Суанах поліг біля Ат Луайн, тому так і називається цей брід. Буйдех інген Форгемен вразила Луана. Полягли там Ілланн Фінн та Ілланн Донн - близнюки та сини Камал - дочки Маг та Еохайда Ронна. Тому і називають річку Емайн, бо всі називали їх Близнюками.
Незабаром зібрались всі улади разом.
- Недобру справу здійснили ми супроти Айліля та Медб, повбивавши їх людей, - сказав тоді Лонфіах мак Ламфот. - Супроти нас самих повернеться те, що приготували ми іншим.
- Чим погрожуєш ти нам, невільнику! - закричав Дубтах і вдарив його списом.
Тоді в гніві і ненависті пішов від них Лонфіах до Айліля та Медб.
Після тої великої перемоги вирушили улади у свої краї. Почали вони сперечатися, де провести ніч, бо втомились вони і були поранені.
- Лишимося тут, - казали вони, - в Домі коваля Да Хока і дружини його Луат інген Лумм Лонд, у Домі, що стоїть біля Сліаб Малонн.
- Не годиться нам лишатися там, де вчинили ми зло, - відповів філід Амаргін, бо Айлілю та Медб належать землі, де стоїть Дім Да Хока - краї Фір Малонн. Вирушемо далі у свої краї. Що нам до того, що зараз ніч, бо велика могутність Медб і не повинні вороги її забувати про це.
- Чого нам боятися її нападу, - відповів на це Дубтах, - коли за спиною у нас на заході Фергус!
- Легко обійти того, кого назвав ти, - відповів Іллайн мак Фергус, - бо притупилося його передчуття.
Тоді вирішили вони зупинитися в Домі Да Хока. І в той час був цей Дім одним з шести королівських домів в Ірландії - Дім Да Хока на Сліаб Малонн. На перехресті чотирьох доріг стояв кожен з цих домів. Лише один раз дозволялося там брати їжу з казана, але кожному діставалося те, що йому було більше до смаку. Кожен Дім був притулком для людей закривавленої руки.
Поза тим зайшов у Дім Да Хока зі своїми п’ятьма десятками учнів і дружиною Луат інген Лум Лонд. Вітали вони Кормака і його воїнів, а потім кожен сів на своє місце.
Так сиділи вони і раптом побачили жінку, що наближувалась до Дому - з величезним ротом, темну, швидку, вкриту сажею, кульгаву і сліпу на одне око. Темний дірявий плащ був на ній. Чорний, наче спина жука, був кожний суглоб її від голови до землі. Сіре волосся спадало їй на плечі. Притулилась вона плечем до входу в Дім і почала пророчити воїнам біди і передбачати нещастя. Так казала вона:
- Сумні будуть воїни в домі, тіла вмиються кров’ю, будуть тіла їх без голів на землі Дому Да Хока.
Потім покинула їх Бадб.
А тим часом отримали вони вістку від уладів з півночі. Вирішили улади, що забарились їх гінці з Кормаком, і тоді надіслали вони великі загони на південь, щоб зустріти Кормака і вмовити його прийняти королівську владу. І сказали їм, що пішов Кормак зі своїми людьми до Сен ат Мар. Тоді пішли за ним улади до Сен ат Мар та до Маг Дерг. Там побачили вони поле битви.
- Воістину, - сказали вони, - це слід вістря меча Кормака!
Потім вирушили вони прямо до Дому.
Недовго були там воїни після пророцтва Бадб, і були вони в очікуванні, в нудьзі та в тривозі. І тоді почули вони, як сказав Генанн, що стояв на порозі Дому:
- Бачу я воїнів, що йдуть прямо через Маг Дерг з заходу, і думаю я, що всі вони улади.
Зраділи вони тоді і наповнився гордості Кормак та його люди, коли побачили вони своїх героїв та воїнів, що поспішали до Дому.
Потім зайшли улади в Дім, і кожен сів на своє місце, як велить їм звичай, так, що не випало бути нижчому на місці вищого. Сів Амаргін на місце героя справа від Кормака, а навпроти нього біля входу сів Кахт. На місце героя зліва від прекрасної руки короля сів Фіаха мак Фір Аба. Біля іншого входу сів Фіаха Каех мак Фергус. Сів Ілланн Фінд мак Фергус справа від короля Кормака, а Дубтах зліва від нього. Так і розсілись всі, як кому належиться по праву їх батьків і дідів.
Тепер про Лонфіаха. Далі мова про нього. Відправився він туди, де були Айліль та Медб, і все розповів їм. Стали вони вершити раду з коннахтцями і сказала Медб:
- Влаштую я так, що лишиться з нами Фергус, а воїни Коннахту вирушать за Кормаком і силою захоплять його Дім, де б не марнував він сьогодні ніч.
Почала потім Медб наговорювати на Кормака Фергусу:
- Напевно, задоволений ти, що стане королем син того, хто прогнав тебе з твоїх же земель і зачав його від твоєї ж дружини!
І тоді погодився Фергус напасти на Кормака. Вирушили з ним сини Мага - Кет, Айле Ард Агах, Еохайд Бек мак Еохайд Ронн, Мане Інмогайд мак Мане Моргор, Мане мак Кет, Мог Корб мак Конхобар Абратруайд мак Фінд мак Рос. І було з ними десять сотень людей. Вирушив Лонфіах попереду воїнів. Не було тіла, не прикритого щитом, руки без списа, поясу без меча.
І тоді заспівав Суамах мак Самгуб - співак і батько-приймак Кормака, таку пісню, що пророчила їм все, чому судилося бути, бо славився він як провидець і муж великої мудрості!
Горе тим, хто йде
За Лонфіахом мак Ламфотом!
Незабаром підійшли воїни до Дому і розташувалися поблизу. Відправили вони до Дому пластунів - Мог Корба та Кайлле, і незабаром повернулися вони і розповіли все про людей і про те, що робилося в Домі.
- Підійшли ми, - сказав Мог Корб, - до величезного королівського Дому, де були суворі й страшні люди, одягнені в прекрасний небачений одяг, з чудовими чужоземними щитами і гострими списами. Одні мали довге волосся, інші - коротке, а треті - стрижене навколо голови.
- Впізнаю я їх, - сказав Лонфіах, - це шляхта короля та його воїни. Горе тому, хто здійснить напад на них! Горе тому, хто повинен битися з ними! Багатьох героїв омиють вони кров’ю, захищаючи свого повелителя.
- Потім пішли ми до іншого Дому на вершині пагорба, - сказав Мог Корб, - де сиділи білошкірі жінки з блакитними очима, одягнені в строкатий одяг - червоний, синій, зелений. Шляхетні, широколобі юнаки були біля них, музики, співаки, паяци і собаки. З усіх навколишніх доріг чимало людей прямує до цього Дому. Не бачили ми поблизу від нього ні героїв, ні воїнів.
- Впізнаю я їх, - сказав Лонфіах, - це жінки короля й королеви Нем інген Келтхайр мак Утехайр. Запекло будуть захищати їхню кров у цьому Домі!
- Потім пішли ми до іншого Дому, - сказав Мог Корб, - що стояв нижче того на схилі пагорба. І були там вожді, шляхетні воїни, королівські сини, великі і шляхетні люди. Хоч і немає в тому домі ясного світла і королівських смолоскипів, яскраво сяє небачений одяг, дивовижні прикрашені фібули, позолочені щити, оброблені золотом мечі, загони вождів і шляхетних воїнів. Не впізнав я тільки самого Кормака, якщо тільки це не він був посеред Дому, високий і з прекрасним обличчям муж. Сяючі очі в нього і прекрасні зуби. Лице його широке зверху і вузьке знизу. У нього довге золотисте волосся, довга роздвоєна борода. На ньому червоний плащ зі срібною фібулою. Меч з вершнем у нього в руці. Воістину, королівський лик у нього і голос верховного правителя.
- Так, це Кормак, якщо вірно його описав ти, - сказав Лонфіах.
Потім сіли воїни і почали чекати кінця ночі, щоб тоді напасти на Дім і зруйнувати його.
Тим часом люди в Домі сиділи в роздумах, Амаргін трохи поспав. І ось, що з’явилося йому в сні: видіння воїнів Кроннахту, що завалюють на них Дім, і людей, що вбивають одне одного. З жахом отямився він від сну.
- Мовчіть, - сказав тоді Кормак, - що сталося?
І тоді промовив Амаргін:
- Гуркіт героїв.
- Піднімайтесь, о воїни, - сказав Амаргін, - і нехай не лишить ніхто своєї зброї, бо йдуть вороги напасти на вас!
Недовго довелось їм про це думати, бо вже наблизилось військо і зробило три кола навколо Дому. І тоді крикнули воїни бойовий клич.
- Прийшло те, чого ми боялися, - сказав Амаргін.
- Незабаром почують вони і наше слово, - промовив Кормак, - бо знайдуться і тут воїни!
А тим часом Суамнах мак Самгуб вирушив на схід за військом, щоб подати вість своєму сину-приймаку і підійшов до Тулах Дер - Пагорбу Сліз, що зветься так від кривавих сліз, що проливав тут Дагда, дізнавшись про смерть сина свого Кермайта. Побачив Суамнах заграву руйнування, що випала на долю його сину-приймаку і не зміг терпіти цього, бо розірвалося в грудях його серце. Тому і називається з того часу і донині цей пагорб Друїм Суамайг.
Тим часом напали воїни на Дім Кормака і підпалили його. Побачив це Лонфіах і засоромився того, що привів ворогів до свого молочного брата. І зайшов він тоді в королівський Дім, щоб стати в битві поруч біля нього, але вдарив його своїм мечем Дубтах і зітнув йому голову. І це був перший смертельний удар в Домі.
І тоді підпалили Дім з усіх боків. Кинувся тут назовні Фергна мак Фіннконн, вразив п’ятдесят воїнів, озброєних для сутички, згасив вогонь, прогнав військо за пустки і неушкодженим повернувся в Дім.
Знову тоді підійшло військо до Дому і розпалило вогні. Піднявся тут Фіаха мак Фір Аба, загасив вогні, вразив сотню воїнів і відігнав геть військо.
Але незабаром знову повернулись воїни і розпалили чотири великих вогні в Домі, по одному з кожного боку. Тоді кинувся назовні Дубтах, згасив вогонь, а потім жорстоко і запекло прогнав військо, вразив сотню воїнів і повернувся в Дім.
Тоді запалили воїни вогні в п’яти місцях в Домі. Тут кинувся назовні Ілліан Фінн мак Фергус, згасив вогні і вбив сотню воїнів, прогнав інших за пустки.
А тим часом наблимизився до Дому Лугайд Ламдерг, підняв на плече величезний камінь і кинув його в Іллана мак Фергуса, так що впав той неживим. Тут підняв на плече камінь Фіаха мак Фер Фейбе.
- Воістину, це тягар героя, - сказав Амаргін, - і впаде на них ганьба разом з ним.
Кинув тоді Фіаха камінь в Лугайда Ламдерга, і впав той неживим. Підняв той камінь Кет і кинув його в Дім, і вбив там одного воїна. Але Фіахра Каех мак Фергус знову підняв його і вразив ним одного воїна зовні.
Так вбили вони цим каменем сім воїнів зовні і сім в середині. Потім здійснив Дубтах кидок героя через весь Дім, і це той самий камінь, що лежить нині в джерелі Келл Ласра, як називається нині і королівський Дім, бо в старі часи не бувало королівського Дому без води, що текла всередині нього або поблизу.
Про це співав Амаргін:
- Тягар Фіахна, ганьба героя.
І ще потім співалося:
Той камінь, що біля Дому життя героїв позбавляв,
Лугайд Ламберг кинув його в Іллана мак Фергуса,
Фіахна кинув в Лугайда його, і кров’ю умився герой,
Двічі по сім мужів впало від цього каменя.
Тоді зійшлись воїни одне з одним біля Дому.
- Краще вже нам вийти назовні, о воїни, - сказав Кормак, - щоб битися в полі.
І потім сказав він, поринувши в битву:
- Жахливий крик, крик Дому.
Тоді кинулись воїни з Дому назовні, зруйнувавши поперед себе його стіни і входи героїв, і стали міцними бойовими рядами, тоді зійшлися з усіх боків люди. І почалась тоді між ними жорстока, спекотна битва, так що ложа смерті приготовлені були багатьом і в гущі битви кров дійшла до поясів героїв.
Тут знайшов Кормак камінь під ногами і кинув його в Мог Корба, так, що роздробив камінь щит і загнав воїна в землю. І це той самий камінь, що лежить нині в джерелі посеред Дому. Не встиг той піднятися, як наблизився до нього Кормак та Кахт мак Ілгуйне і вразили його на смерть. І кожен герой, що був тоді в середині Дому, прорубав собі прохід в гущині жорстокої, небаченої битви, так що незабаром вразили вони і розкидали однин одного. Кожен з них слідував за своїм супротивником в битву обопільну.
І пішли геть від битви Еохайд Бекк мак Еохайд Ронн та Мане Антакайд мак Мане Моргор, і впали вони на Кнік ін Коскар від ударів Кахта мак Ілгуйне та Кормака після важкого бою. Донині є чимало могил на цьому пагорбі, що зветься Сліаб Бік на часть Еоху Бекка мак Еохайда Ронна.
З перемогою повернулися в Дім воїни. Небагато їх лишилося на луках Дому після його руйнування. Були двоє на ймення Он, два сини Дубтаха біля броду. Кожен з них поклав у сутичці по дев’ять мужів, тому і називається цей брід на схід від Дому Ат на н-Она. Кларта Клоен поліг від руки Кета мак Мага. На Кларта - по його імені зветься тепер цей пагорб. Боккан поліг від руки Амаргіна, і тому назва Ард Боккайн біля Кріх Малонн. Лен поліг біля Лох-Лейн біля Бодамар. Крех Сойндім та Крех Дойндім були вбиті на Ард на Крех. Кліабах Кетроах поліг від руки Дубтаха, тому і назва Друїм Кліабайг. Ен мак Маг поліг біля Ат Еойн від руки Фіаху мак Фер Фебе. Фідах мак Ен поліг біля Ат Куйле Феда. Кайндлех інген Варба - дочка дружини Дубтаха полягла біля Кайндлех. Буйдех інген Форгемен полягла біля Клуайн Буйдіге.
Знову потім зав’язалась битва, і були з одного боку Кормак Довга Борода, Дубтах, Амаргін, та Кахт мак Іллгуйне, та Айліль Ардгах. Поринув Корб Гайллне до Кормака і поліг від його руки та руки Кета. Як мовить Книга Друїм Снехта: обезголовив він Кормака, а Анлон мак Дохе поніс з собою його голову до Ат Луайн. Тому і кажуть: «Коли впали два Она в Домі руки ворогів...»
Інші ж кажуть, що не дав Амаргін відтяти голову Кормаку і прогнав від його тіла Кета, і тричі поранив його. Але в книгах пишуть інакше.
Потім поліг Да Хока в Домі. Дружина його, Луат інген Лум Лонда пішла до Ло-Луата і там згусток крові з серця впав на груди її, тому і зветься це озеро Лох-Луата.
Лише п’ять чоловік врятувались з прибулих десяти сотень коннахтців. А з трьох сотень уладів врятувалось тільки троє: філід Амаргін, Дубтах та Фіаху мак Фер Фебе. Імгрід мак Катбат пішов ще ввечері, до руйнування.
Потім вирив Амаргін могилу і насипав пагорб для короля, тому й зветься це місце Клуайн Дума. Почав Амаргін тужити і плакати за королем і сказав так:
- Велика журба уладів після загибелі їх короля в кривавм бою.
Так співалось про загибель героїв в Домі:
- Поліг Кормак в Домі, в крові Ілланн Фінн.
Тепер про Фергуса.
Лишився він в Круахані після виходу воїнів, і тоді прийшов до нього його слуга Ергаб, що розповів про похід братів Мане і синів Мага проти Кормака та його людей, щоб завалити на них Дім, де б не зупинився король на ніч. Взяв тоді Фергус своїх коней, запряг у колісницю і поїхав по сліду війська, щоб не допустити руйнування.
Але не було з того нічого, бо нікого не зустрів він живого біля Дому, крім Амаргіна, Дубтаха та Фіаху, та й ті були червоні від чисельних ран своїх і крові.
Гірко горював Фергус і плакав за своїй приймаком-сином і бив однією рукою в другу руку, і кривавими були його сльози. А потім об’їхав він поле битви і розшукав тіла людей своїх, побратимів та синів-приймаків. Важко було дивитися на нього, коли йшов він від одного тіла до іншого. Не веселіше було йому дивитися на Кормака в крові, аніж на смерть синів своїх. І сказав він:
Горе червленій крові моїй...
Об’їхав він все поле, повернувся Фергус туди, де були Амаргін, Дубтах та Фіаху, і почав прославляти їх, бо жах і страх охопив його перед ними. Так казав Фергус, і воістину сповнений горя, скорботи, нещастя був він і слова такі мовив:
Крові темниця - серце моє,
Сила і полум’я згасли...
Сам я і звитяжний Кехт
Велику справу здійснили
У битві кривавій...
Ось дещо про їх похід та подвиги. Дім Да Хока - назва цієї скели.
З давньоірландської переклав Шон МакЛех (Sean MacLaoch)
Від перекладача
Давні ірландські історичні перекази називаються скели. Вони є аналогом скандинавських саг. Але звісно, як це і має бути у кельтів, більш поетизовані і більш прикрашені гіперболами, метафорами та казковими елементами. Скели століттями складалися і передавалися з уст в уста, з одного покоління до іншого професійними поетами - філідами. І тільки в VI - VII століттях почали записуватись в ірландських монастирях - таких як Клонмакнойс та Йона. Дія скели «Руйнування Дому Да Хока» відбувається, згідно традиційної ірландської хронології, в середині І століття до нової ери. Більш точне датування визначити важко. Згідно праць Джефрі Кітінга королева Коннахту Медб правила зі своєї столиці Круахан Ай і була дочкою верховного короля Ірландії Еоху Фейдлеха (роки правління 94 - 82 рр. до н. е.). Події відбуваються десь наприкінці її довгого і звитяжного правління, після смерті її кривдника короля Уладу Конхобара. Інші дослідники відносили події описані в цій скелі до ІІ століття до н.е.
Так чи інакше, перед нами Ірландії пізнього залізного віку, в часи розквіту кельтської цивілізації. У ті часи Ірландія була поділена на п’ять королівств - Улад, Коннахт, Міде, Муму (Мунстер) та Лагін (Лейнстер). Теоретично, ці королівства були васальними і влада в Ірландії належала верховному королю Ірландії, резиденція якого була в королівстві Міде, в священному місті Тара (Темра). Але на практиці влада верховного короля Ірландії була номінальною і часто ефемерною. Між королівствами постійно точились кровопролитні війни. Верховний король Ірландії, щоб хоч якось утримати владу мусив постійно йти на компроміси, укладаючи військові спілки з тим чи іншим королівством і воюючи проти іншого непокірного йому королівства. Крім того кожне з п’яти королівств ділилося на ще менші васальні королівства, між якими теж точилась ворожнеча, а менші королівства теж ділилися на володіння вождів кланів, які теж вважали себе королями. Між кланами постійно виникали конфлікти і війни - за землю, худобу, пасовиська чи просто внаслідок давньої ворожнечі і кровної помсти.
Це могло б перетворитися у суцільний хаос і війну всіх проти всіх, яки не система заручників і певні традиції, яких намагались суворо дотримуватись. Клани, королівства, верховний король Ірландії обмінювались заручниками, яких страчували, якщо певний клан чи королівство порушував мир. Крім цього, періодично влаштовувалось Свято Тари, на який приїжджали вожді кланів і присягали на вірність верховному королю Ірландії. Також регулярно відбувалися з’їзди вождів кланів, де суперечки кланів намагалися розв’язати мирно. У середині кланів теж було неспокійно - рідко коли посада вождя клану успадковувалась від батька до сина. Переважно, вождя клану обирали, і за цю посаду і владу в клані спалахували криваві конфлікти. Крім того, в давній Ірландії панував такий світогляд: якщо відбувались якісь негаразди - неврожай, голод, моровиця, стихійне лихо, то це означало, що править людьми поганий король, що порушив закони світобудови своїми нехорошими вчинками. А значить його необхідно вбити і поставити нового - хорошого короля. Іноді короля обирали під час так званого Свята Бика, коли приносили в жертву богам бика, потім один з воїнів їв м'ясо бика досхочу, пив юшку з м’яса бика, потім над його ложем говорили слова правди, і той, кого він бачив у сні і ставав новим королем.
Тогочасне ірландське суспільство, крім того, що мало кланову структуру, ділилося на стани: королі і вожді кланів - рі, жерці - друїди, поети - філіди, музики і співаки - барди, простолюдини і раби. Рабство носило патріархальний характер. Приватної власності на землю не було. Земля належала клану, вождь клану тільки розподіляв - кому якою ділянкою тимчасово користуватися. Духовним життям ірландців керували друїди - носії таємних знань та релігії кельтів, замкнена каста, до таємниць якої допускали тільки посвячених. На кожного ірландця при народжені накладалися гейс - система індивідуальних заборон, які носили іноді парадоксальний характер. Але порушувати гейс категорично заборонялось - згідно тодішніх уявлень це приносило смерть порушнику. Давні ірландці в часи язичництва шанували чимало свят, але було серед них чотири основних: Самайн - свято нового року і повернення стад з літніх пасовиськ на зимові стійбища, Імболк - свято зустрічі весни і передбачення майбутнього, Белтайн - свято світла, початку літа і відправлення стад на літні пасовиська, Лугназад - свято урожаю.
У цій скелі описується руйнування одного з шести сакральних Домів, що стояли на роздоріжжях давньої Ірландії. Ці доми на отримування яких король жертвував чимало, були притулком для подорожніх і крім того, були притулком «для людей з кривавою рукою», тобто для людей, які вбили когось під час чергового конфлікту кланів і могли в одному з цих Домів розраховувати на захист і недоторканість, як в античних храмах. Але як бачимо, цей звичай порушувався і про це співали філіди в піснях і скелах. Скела «Руйнування Дому Да Хока» була записана у VIII столітті після довгих віків її існування в усній формі в одному з монастирів Ірландії невідомим скрипторієм. Потім неодноразово переписувалась. Первісний рукопис до нас не дійшов. До нас дійшли дві копії XVI та XVII століть, що нині зберігаються в бібліотеці Триніті коледжу. Вищенаведений переклад скорочений - опущені чисельні повтори та частини, де текст ушкоджений і важко піддається прочитанню.
Шон МакЛех
Дублін, Ірландія
На малюнку: Королева Медб - картина художника Д. К. Лейендекера (1911).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649837
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
«Сірники горілі
Гризли весняне жито.
Бачив я - прозорий журавель алкоголю
Дзьобав чорні лоби солдат помираючих...»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Ми муруємо місто зі слів -
І все намарно, мури руйнуються,
Розсипаються, так начебто
Не з цеглинок-слів вони складені,
А з піску сухого на горі-пагорбі,
Де все руйнується, де все нетривке,
Як мрія старого кудлатого пса-пройдисвіта,
Так наче не слова ми клали в підмурки
А порцелянові ліплення, ефемерні,
Як марення ренесансного майстра-книжника,
Філософа й фантазера, художника,
Що малює свої картини уявними пензлями
Тільки в своїй уяві, на стіні неіснуючого
Храму-одкровення, ідеального та гармонійного.
Ми муруємо місто зі слів:
Вежі й дзвіниці, ратуші і крамниці,
Стіни й бруківку, арсенал і книгосховище.
Та все намарно. Все розсипається в прах,
Все стає кучугурами пороху,
Пустищем, де цвітуть бліді квіти
Без аромату,
Лише з тінями краси ледь-помітними,
Пустищем, навіть не руїнами,
Де можна лише згадувати,
Де панує така тиша,
Що навіть богам моторошно,
Все створене й збудоване стає
Пустелею, де колись жили люди,
Колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649654
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Присвячується Надії Савченко, Жанні де Арк
та всім жінкам, що йшли на смерть за Свободу.
Весна - це свобода, весна це надія,
Весну кидали за ґрати,
Весну розстрілювали,
Весні забороняли цвісти,
Весні забороняли говорити
Навіть піснями птахів,
Катам невтямки, що весна неминуча,
Що їхнє ремесло ганебне й потворне,
Що викрадати й вбивати жінок це огидно,
Що їхня імперія - це смердюча помийка,
Замішана на крові з багном,
Що свободу неможливо здолати,
Неможливо заперечити і кинути за ґрати,
Що Свобода все одно проросте
Крізь землю шафранами і підсніжниками,
Прилетить весняним вітром і білим лелекою,
Прийде усміхненою жінкою,
Свобода безсмертна, її неможливо
Розстріляти чи згноїти у буцегарні,
Свобода воскресне
Наперекір божевільним карликами
І його знавіснілим слугам,
Свобода - це жінка й весна,
Вічна як сонце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649652
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
***
Збанувалась душа за весною,
зазирає у шпарку зими -
чи межі ще не видно сувою
знеласкавленої сірини.
Чи ще небо не витерло хмари
на прозірчастому полотні,
чи не скапали тишею свари
в недалекій, однак, далині...
Та не видно нічого, крім туги
у шпарину маленьку, дарма,
що видивлює душечка друге
в часі, де сіроводить зима.
Що з того, що банує безкрайно
за непідступу щирим теплом?
Хижа днина скрадається тайно
й до чола прикладає тавро...
Але віриться, може недовго,
фіфувати навкруг сірині,
десь розчищують ельфи дорогу
життєдайній, квітучій весні.
І лишилося зовсім ще трішки,
як насіється знов первоцвіт,
сонце вистрибне з темної діжки
й понесе добрі вісті у світ...
(6.02.16)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641838
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 08.02.2016
***
Багну спокою.
Утомилася
від брехні всюдисущих юд.
Не зіпнуся ніяк на милиці,
аби визріти инший люд.
Ні, не той, що торгує вірою,
і не той, що себе продав
за срібняк.
Під стіною сірою
засідає купців анклав.
І вирішує, і намірює
що й по чому, за що і де...
Над умами і над подвір'ями
чорний ворон дощі пряде.
А у янгола
сльози висохли.
Бо змізерена боротьба.
Юденята сотають вислуги
перед вирвою он.
Ти ба...
І куди ся стезя намірена,
де веде ся несвітла путь?
Гласолалять сади розпірені,
тишу ночі на клапті рвуть.
Юденяточка нечестивії,
схаменіться!
Дарма...
Дарма...
Темнорукість уже не вивіє
тліні вмерлої з-між зерна.
І не зчиститься річка збовтана
до прозорої течії.
Безкінечними чорноротами
тіні тупцяють -
ні-чи-ї...
(31.01.16)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640214
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 01.02.2016
Зігрій мене у цю січневу студінь,
у цей непогамований мороз.
Хай день палітру ясну роздобуде
і сонцем розмалює небу груди.
Хай доброписне явиться перо
і надрібоче густо-густо світла
в душі, промерзлій до самого дна...
Сховай мене від снігу, сІчі, вітру,
від ока злого, від усього світу
в обіймах любокрилого тепла.
Долоні задубілі та червоні
в руках своїх терпляче відігрій,
допоки сталактити на балконі
гарцюють у морозу на припоні,
а я ще під гіпнозом сонцемрій
тулюся до вікна собі щокою,
відхохкую задимлені шибки
і тягнуся тремтливою рукою,
тендітною, замерзлою, благою
до ніжного тепла руки
твоєї...
(25.01.16)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639519
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016