Ты знаешь... А мне не больно...
Даже с разбитой челюстью
И пальцами переломанными
Давить сигареты в пепельнице...
Когда сигаретой в кожу,
Когда по запястьям лезвием...
Тогда мне не больно тоже.
Не больно быть рваным и резаным...
Не больно с комками в горле,
Не больно, когда солгали...
Ведь сердце... Не просто орган.
А из бетона и стали...
А сталь не бывает мягкой
Бетон не умеет плакать,
Все у меня в порядке...
Так...просто воет собака...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617299
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 05.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2016
Я занадто мало спав в останній час
Переховував завмерлі почуття
І мені майже вдалось забути Вас
Відновивши сенс свого буття
Та на жаль спадковість всіх ночей
І коктейль з виною та спиртним
Не зітруть із пам’яті очей
Не втамують спрагу за булим
Так і стане всесвіт рахувати
Нескінченний смуток сірих днів
Де різниця між “пожити” та “вмирати”
Лиш формальний вибір серед слів
Я вже вивчив всі відтінки болі
Звик до шрамів, та завів кота
Спробував курити дні поволі
Та невдовзі зрозумів – дарма
Вже не буде серце шаленіти
Не прийме душа солодких фраз
Я не хочу нічого хотіти…
Я один… і спогади про Вас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621981
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 03.02.2016
П"ять років тому вирішивши трохи поексперементувати, та написав ось такий вірш - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149221 . На днях, прочитавши то творіння спробував створити щось подібне вже українською...
Осіннє місто – куртки й парасолі
Серед розваг – чарівна кава і балет
Та ще обличчя, як печатка долі
І в кожного у шафі свій скелет
Побутова жінка, вдягнена в скандали
Своє життя жбурляє в чоловіка
Забувши, як колись сумні вокзали
Передбачали їм любов до віку
Звичайний дід, на сходах біля школи
Мов підліток бабусю взяв за ручку
І хай запізно, але ж не ніколи
Таки вдягнув омріяну обручку…
Він ще не профі – не знає як кидати
Але відчув, що це кохання гине…
Вона занадто горда щоб сказати
Що носить десь в собі його дитину…
Жахлива правда ріже по живому
І до петлі підставлена дробина
Вона всю себе бачила у Ньому
А Він – як всі, до того ж є дружина
Під ліжком, натягнувши покривало
Між небом і землею дикі танці
Їм вечора та ночі надто мало
Все доведеться відтворити вранці…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624128
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 03.02.2016