Останнім часом пишеться інакше,
На білий аркуш падають слова.
Я вже не так, не так, як на початку
Римую вірш, в мені моя душа,
Тепер тремтить, струна, тендітна ліра.
Осінній лист багряно-золотий.
Живі рядки сонетами Шекспіра
Звучать ось тут, полонять розум мій.
За словом слово, за рядком рядок
І бачить світ народжене у муках.
Всю суть моїх зримованих думок
Яскравий образ в поетичних звуках.
Все те, що тут, моє серцебиття,
Всю суть буття, життєву атмосферу
Сукупність мрій, глибини, почуття
В простих словах на аркуші паперу.
Я вже інакше рухаюсь вперед
Сприймаю світ по іншому, без жартів.
Чи можу я, коли в мені поет
Супроти всіх обмежень та стандартів?
Коли мій розум, як вітражне скло,
Моя душа, в руках Орфея ліра,
Коли на аркуш римами лягло
Моє життя, сонетами Шекспіра?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719352
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 04.08.2017
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00654737.mp3
моя прекрасная принцесса.....
я так всегда хочу тебя....
моё лекарство против стресса.....
зацеловать....
тебя....
любя.....
в глаза смотреть изнемогая....
проникнув в их простую суть...
увидеть как душа босая....
телам двум не даёт уснуть...
и находяся в опьяненьи ....
такой зовущей простотой....
губами пробовать колени.....
лаская грудь твою рукой...
от пальчиков на стройной ножке.....
нежней чем в песне соловьи
смывая языком дорожки....
с малышки....
жаждущей любви.....
и как в последнем наслажденьи....
познать открытость губ и уст....
проникнув внутрь...
твоей вселенной....
и в волнах страсти утонуть....
и оставаясь...
в состояньи....
когда потерян день и ночь.....
шептать тебе в любви признанье....
гоня реальность жизни прочь.
++++++++++++++++++++++++++++++
________________________________________
я
Тебе
подарю…
А Л Ф А В И Т…
мой язык
в буквы Жизнь Вдохновит
оставляя пожара следы
Растворяя
невинности льды...
...Ты…
…заплачешь…
от Счастья
крича…
я Напьюсь…
из
Святого…
ручья…
.................................................................
.................................................................
ПОМОГУ....
ИЗУЧъАТЬ...
КИТАЙСКИЙ...
АЛъФАВИТъ...
ХуГо.
*****наталія калина - Я так завжди тебе жадаю… (відповідь принцеси поету Хуго)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711614
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680854
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.03.2017
я смог себя от рабства защитить...
поклявшись...себе клятвою простою....
просить не буду...
верить...
и любить...
и обрету свободу...
над собою
и очень долго в этом мне везло
я даже стал лечить... чужую Юность
пока не разглядел Твоё Лицо...
и в пепел превратилась
моя мудрость...
...........................................
я так устал ...от холода зимы.....
проник он в сердце....
и поранил Душу...
и наше Ты... уже звучит как Вы....
и только боль....
в словах... течёт наружу
мы встретиться должны
чтобы Любовь спасти....
почувствовать её... прикосновенье....
как дань...
себя...
мы будем ей нести
расплавив серость...
в сказочных мгновеньях.
..............................................
я задыхаюсь без любви...
как в штиль на море паруса....
и от сжигающей тоски.....
меня спасут твои глаза...
вот фотография твоя...
мой мир мечты на ней очерчен...
пока ты ждёшь....
...обнять меня...
я Несгибаем....
и Бессмертен.
...................................................
Я знаю наша встреча состоится...
и после адаптации зрачков...
мы сможем вдруг...
опять разговориться...
войдя в реальность....
из страны стихов.
мы придумаем вместе ...
фантазии счастья...
а касаньем проверим...
безумные сны...
и заполним любовью
остатки сознанья...
между нашими Я
растворёнными в МЫ
мы узнаем как пахнут
зовущие губы...
как желанье сочится
из глаз ...
как из ран...
мы...
сегодня...
... и вечность....
с тобою забудем...
и вселенная будет
завидовать нам.
...................................................
побудь ещё немножечко ....чужой....
дай пережить... Затменье.... Нетерпенья.
твоё прикосновение....
рукой....
и вечность....
превращается...
в мгновенье.
..................................................
Ты столько раз дарила мне Себя.....
свою улыбку ласку и надежду.....
а я как в первый раз.... хочу Тебя.
и Голод....
по Тебе....
сильней чем прежде.
*****Петро Кожум'яка - …ЧУЖОЙ! - (пародия)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680769
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.03.2017
Я сдался сразу, я не устоял,
ведь не видал подобного напора:
ничто пред ним любой девятый вал –
вы действовали огненно и споро.
И вот уже я в сладостном плену
и не пойму, чем был я так напуган.
Лежим вот рядом, груди ваши мну,
а то вдруг скачем или едем цугом.
Я глажу шерсть под вашим животом,
и носом вашу щекочу подмышку.
И нет сомнения, ни капелечки, в том,
что промеж нас всё так, как надо, вышло.
Уже бы надо называть на «ты»,
ведь это позволяет наша близость.
Но столько в ней пикантной красоты,
что словом «вы» хочу ещё возвысить.
1973 год
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664264
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
А я смотрю на старое пальто.
Ты долгий пленник темноты застенков.
Тебя откладывали, говоря «не то»,
Не тот фасон и ткань… не тех оттенков.
И так в «застенках» времени и стен
Из "нынешних", ты превратилось в «бывших».
Ты провисело, отбывая плен,
По милости, тебя давно купивших.
Ты так мечтало, обогреть и быть
Защитой, от осенней скорби.
Но, не сбылось. И не пришлось спешить
Разглаживая складки и обидный горбик.
Старело и меняло суть,
И называли не пальто, а драп.
А по ночам, так не давал уснуть,
Проклятой моли, ненавистный храп.
Но время, время, очень строгий счёт.
Вновь отвалилась дряхлая покладка.
В глухом шкапУ…слепой переучёт
И Вас в утиль, Вы не пальто, а тряпка.
Так проживая, забываем суть
Вещей, событий и ненужных мыслей.
Но по ночам, вновь не даёт уснуть
Вопрос, а кто же в этой жизни лишний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660613
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Весна Душе
покоя не даёт...
и я...
как все...
пишу в стихах...
про Это..
у птиц весной...
ВЕЛИКИЙ ПЕРЕЛЁТ...
они Летят!!!!!!
на Зов...
своих Поэтов.
а я... не до любил...
свою Весну...
твоё Тепло...
Живёт
в моих ладошках...
и до сих пор...
глаза твои ищу...
у встречных...
и
в распахнутых окошках...
[img]http://www.playcast.ru/uploads/2014/09/14/9837026.jpg[/img]
в постели...
ощущаю...
Страсти след...
из наших дней
любовного безумья
давно увял...
из ярких роз букет
наш соучастник...
счастья...
без раздумья...
в ночИ как вор...
бродЯжничать начАл...
сквозь Лабиринт...
пробрался в свою Душу
а там... мой личный...
лысый Минотавр...
за взятку только...
выпустит наружу....
пыль обязательств...след страстей...
и...
недопеЕтые куплеты...
а в завтра...
призрачную дверь...
скрыл... дым...
вчерашней сигареты...
.........................................
мне б лето... как то пережить...
об жар осенний...
не обжечься...
зимой... до смерти.... не остыть...
а в Марте...
всё же... отогреться....
и начиная Жизнь.... с нуля...
Хотеть ... Опять...
....................
Любить....
............
тебя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660374
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 19.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2016
Ах этот ветер
наглый хулиган
проник....
мне под одежду...
дразнит губы...
А я то знаю...
это всё обман!!!
зигзаг стихии...
завтра всё забудет...
И снова я...
остануся одна...
без страстного...
желанного... стремленья...
споить меня...
страстями ...
без вина...
и полюбить...
до..
ум0-
помрачЕнья.
.......................................
Не плачь дефчёнка
Я уже учусь...
как ветер быть...
дарить
свою беспечность...
Ласкать без спроса...
сказочную грудь...
И...
превращать...
мгновенья... эти...
в вечность
......................................................
Я был как ветер...
наглый хулиган...
срывал одежды...
жалил тебя в губы...
Мы оба знали...
это не роман...
зигзаг стихиии...
завтра всё забудем....
Сегодня я один...
и ты одна...
но в сердце тлеет...
тайное стремленье...
споить друг друга...
страстью...
без вина...
и насладить...
до ум0-
помрачЕнья...
Ты верь дефчёнка...
Я ещё вернусь....
как ветер...
подарю свою беспечность....
без спроса обнажая твою грудь...
Я повторю...
мгновений наших...
вечность.
***** *Svetlaya* - натхнення за мотивами
- НАГЛЫЙ ХУЛИГАН
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661019
*****наталія калина - вільний переклад
- НАГЛЫЙ ХУЛИГАН
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714033
***** *Кассіопея* - переклад
- НАГЛЫЙ ХУЛИГАН…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659884
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655249
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 05.04.2016
Хіба один рядок – це так багато?
Хіба лиш нота – ціла тонна звуку?
Одна лиш фарба – це вже навіть свято?
Ти падаєш. Мою тримай же руку!
Так часто тонеш у безглуздих снах
З бажаннями позбутись цього болю.
А що тобі шукать в моїх віршах?
Натхнення? Дружби? Радості? Любові?
Розлука нам давалася взнаки,
Хоча тобі, можливо, не далась.
У всіх із нас, у всіх свої смаки,
А смак зі смутком. Я переплелась.
Не хочеш – не пиши мені. Нехай.
Весна мені дарує ластовиння,
І тінню вже затьмарене сумління.
Приходь, коханий. Будем пити чай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656780
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Хочется успеть ещё кому-то это сказать...
[i]Я хочу тебя узнать
Среди тех, кого встречу когда-то.
Я тебя захочу... обнять.
Обнять так, чтобы стало понятно,
Как мне трудно было ждать
Твоих лёгких прикосновений,
Как устал я тепла искать
Среди тысяч твоих повторений.[/i]
Иллюстрирует стихотворение фотография Мирославы из Украины.
фотограф: Валентина.
За фотографию спасибо ей:
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10336
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142094
дата надходження 19.08.2009
дата закладки 18.03.2016
Где легкость, так присущая тебе
В горячем танце средь стихии буйства,
Желанье что-то изменить в своей судьбе, -
Уставший взор - затух вулкан безумства?
В глазах твоих мир холоден и пуст,
В них чудится унылая суровость.
Что чувствует душа, живя без чувств,
Пустую представляя в теле полость?
О, боль моя, когда бы ни пришла,
Всегда сжимаешь сердце с новой силой.
Как отражение от темного стекла,
Во мрак ушло, что светлым в прошлом было.
Испит нектар безумия до дна,
Нет послесловия обычного в романе.
Прозрачны грани, опустевши без вина, -
Лишь след твоей помады на стакане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650933
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016
Тоді, у таборі, і ми, дев,ятикласники...
Вона завжди скидала руку: «Жень, не треба..."
І я, покірний, (...от капу́тець недотепний!)
...Терпів, І щічки доторка́вся вустомасником.
Обіймні ноченьки дубового узлісся
Чомусь ...пришвидшували танучий світанок.
...Вертав ...під ручку трошки ...засердиту панну.
І ...тішивсь знайденому ...ніби – компромісу...
09.02.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642388
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 05.03.2016
Я рідко втрачаю твій погляд. Я його тримаю, звичайно, що ненавмисно. Він живе в моїх зіницях і мені іноді здається, що я тобою дивлюся на всі ті фантастичні та на вимираючі види. Я не можу його забути не тому, що у нас чи у мене до тебе симпатія, а тому, що в тебе до мене невизначена причиною ненависть. Якщо б не вона, ця незрозуміла втома твоя до мене, то забув би тебе. Якщо би ти в останній раз пішла не з сумною та гордою мімікою, а з посмішкою і при тому ще сказала би подумки про себе «хочу тебе», то я б тоді забув би тебе. Ти наче спеціально зв'язуєш вже дано неактуальні теми. Ось так з’являєшся випадково і граєш свою роль. Не змінюючись. Але я бачив твої інші сторони. Ти писала про себе на мені чужими словами. Так ти залишила слід на мені, але він вже від часу вигорів на сонці. І пора б тобі вже піти хоч раз із зрозумілою на те причиною, і краще б з посмішкою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612945
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 02.03.2016
( На створення вірша "Опалий лист", що друкую нижче, надихнув раніше прочитаний вірш Миколи Карпця "Він і Вона")
Опалий лист пливе за течією,
Вже осінь доспівала пісню.
Мене сьогодні ти назвав своєю
І пригорнув до себе ніжно.
Злились вуста у поцілунку воєдино,
Заграла музика дощу...
Нехай блаженною залишиться хвилина,
Коли ти тихо шепотів мені "люблю".
23.02.2016
Вірш опубліковано у альманасі "Сонячна палітра. Частина 1"
(видавець: Хмельницький, Стасюк Л.С.)
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
м. Хмельницький.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647284
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 01.03.2016
В эту тихую звёздную ночь
Я уже ничего не хочу.
Только тихо сижу и смотрю
Эту тихую звёздную ночь.
Что осталось уже позади
Сожалеть я никак не могу.
Где я шел и куда я иду
И что будет ещё впереди.
Я зажгу среди ночи свечу.
И в огне и вопрос и ответ.
Как не жить суетою сует.
- Я уже ничего не хочу.
В эту тихую звёздную ночь
Лишь о будущем скрипкой печаль.
Не хочу чтобы гасла свеча
В эту тихую звёздную ночь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544527
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 28.02.2016
Я в полі дівчину зустрів,
Як квіточку гарнюсіньку.
Давно таку собі хотів
Стеблиночку тонюсіньку.
І очі дивнії її
Чарівно посміхнулися.
Ну, що робить, скажіть мені,
Щоб ми не розминулися?
Каблучку я із пальця зняв
Даю дівчині в рученьки.
Тремтячим голосом сказав:
«Давай отут обручимось.
В каблучці золотій моїй
Коханням камінь світиться.
Надінь її на пальчик свій
І доля твоя зміниться.
Я на руках тебе весь день
Носити присягаюся.»
Дівчина в відповідь лишень
Тихенько засміялася:
«Не вір в кохання в першу мить,
Воно завжди засліплює.
Спочатку бог велить дружить,
Лиш потім пару зліплює.
Спочатку ти мене кохай,
А потім ми обручимось,
Та побудуй для мене рай,
І потім ми одружимось.»
Довідка. У рядку «Лиш потім пару зліплює» мається на увазі, що лише після дружби бог виліплює, тобто створює, міцну сімейну пару.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646505
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
У моїм саду травневім
Яблуні розцвіли,
І рожеві пелюсточки
Ніжно забриніли.
Подивлю́ся на цей цвіт я,
Серце завмирає,
Бо твоє рожеве личко
Зразу уявляю.
У моїм саду травневім
Бузочки́ зацвіли,
Пахощами, як духами,
Весь садок залили.
Я вдихаю аромат сей,
Серце завмирає.
Бо я запах кіс русявих
Тво́їх відчуваю.
Промайнули мимо роки,
Все навкруг змінилось,
Розлетілись діти, внуки,
Тільки ти й лишилась.
Я дивлюсь на тебе мила,
Бачу той садочок,
А твоя голівка пахне
Як той мій бузочок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644552
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Я не скажу тебе:
-"Прощай..."
Мир тёплых глаз,
Печальным словом..
НЕ ОБИЖУ.
Забудь про это слово,
Просто... Обещай...
Ты где-то в моём сердце.
Вернее даже больше...
ЕЩЁ БЛИЖЕ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636311
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 21.02.2016
И разъехалась подло кровать,
Ваших ласок не помня причину,
Ну, зачем мне его ревновать
Похотливого горе-мужчину?
В двух бокалах искрится мускат
С ароматом густой карамели,
И устлали обертки кровать
От конфет, как в дешевом борделе.
Жажду горечи не обуздав,
Стынет кофе в испачканной турке,
Уберет вездесущий Минздрав
С перламутровым фильтром окурки.
Через спальню натянута нить –
О духи до противного броски,
А с экрана хотят уловить
Свежий воздух любви негритоски.
Вон на пуфике алый ажур
В искушенья манит ролевые,
Под бюстгальтером щедрый амур
Ей оставил за ночь чаевые.
А путана, не взяв ни гроша,
Без белья смела гордо простится,
Да-а, большая, однако, душа
Может в третий размер поместится.
Мне не раз выдвигал манифест
Сей любовник из перечня версий,
Что его вверх заточный шест,
Подымается резво на перси.
Я примеряю брошенный лиф,
Закурю свою боль у постели,
Недопитым вином утолив,
И замечу: в лихой канители
Удержал вертикаль на колу
До победного боя заказчик,
Впопыхах он забыл на полу
Свой французский поношенный плащик.
...Но зачем мне его ревновать,
Если совесть повесу не гложет?
Я присяду на нашу кровать –
На семейное грязное ложе,
Как ждала уже тысячу раз.
Обещаю прием хлебосольный,
И с прохода спою: Ловелас!
– Ну как, не натерся? Довольный?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644980
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Навіщо ти така сумна?
Така тривожна та печальна?
Чому згасаєш на очах
Неначе свічка поминальна?
Навіщо плачеш кожну мить
Сльозами гіркими до ранку?
Про що скалічена мовчиш,
Як йдеш до церкви на світанку?
Він не повернеться на жаль…
Забрав його кривавий лютий.
З тих пір розлука та печаль
До твого серденька прикуті.
Не віриш ти, що він помер,
Коли пішов на смерть під кулі.
В Небесній сотні він тепер…
Та не повернеш дні минулі.
Його чекаєш кожну мить,
Хоч ходиш на сиру могилу…
Душа загублена болить
І відчайдушно просить Миру.
24-25.01.2015.
відео на вірш тут https://www.youtube.com/watch?v=7Zvx_8ab_XI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643336
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 12.02.2016
Чомусь до ранку залишилось три години.
А на столі ще недописані листи.
Дивлюсь в вікно і відраховую хвилини,
Дивлюсь на двері, за якими сніжний ти.
В сміття вчорашніх і сьогоднішніх героїв.
А може знову поклонятися гіллю?
Не треба більше спогадів-набоїв.
А ти постукаєш. Я двері відчиню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643357
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 12.02.2016
Крізь невинні обгортки наших часів.
Крізь ті очі, які були сонними...
Я ховала тебе від морозу й дощів,
від пекельного гніву і сорому.
Я торкалась долонями твоїх плечей:
обережно, замріяно, з пристрастю...
Я водила тебе у полони ночей
чарувавши своєю ніжністю.
Я плекала всі миті... плекала усе:
наші мандри, сюжети, дороги.
Я воліла забрати у тебе гірке -
всі печалі, страждання й тривоги...
Я тебе берегла від жорсстоких людей,
від ненависті, болю і відчаю...
Я була твоїм другом і блиском очей.
Я твоєю була таємницею.
Ти не знав мого імені... тільки волів
свою долю образити - кволою .
А я тихо ховала тебе від дощів.
За спиною... в руках з парасолею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642835
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016
Она идет красиво улыбаясь,
мужчины провожают ее в след.
Безумно сексуальной оставаясь,
и позади уже, не численно побед.
Ее звезда зажглась на небосводе ярко
судьбою суждено всегда блистать.
В объятьях стервы не бывает жарко -
такая сердцу в миг прикажет замолчать.
Узнать ее не сложно среди тысяч женщин,
о ней мечтает большинство мужчин.
И невозможно рядом с ней остаться,
хоть в сердце лишь, всегда живет один.
Он самый первый, что сломал ей душу,
оставил на полу, тогда лежать....
И вот теперь мужчины, как игрушки,
но от себя, ей никогда не убежать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642558
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 09.02.2016
Слова без змісту - не слова
Й без думки слів навіть нема
Бо думка з серця починає
І нас,чим більше поглинає....
Ми на краю....хтось каже стоп
Не дасть зробити лишній крок
До низу падати далеко
Й наверх нам вилізти нелегко
Про що б не думав у житті
І щоб не бачив на путті
В моїх ще силах подолати
Свій страх,як падаю-вставати
Бувають і думки бліді
Вони не виручать в біді
Та світлий розум помагає
Ту думку швидко виганяє
На зло-відплачуйте добром
В підлогу ти не бий чолом
Коли зненацька нас застане
Поганий час....не всіх поранить....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642503
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 09.02.2016
Юля. Юля завжди казала: ти ссикун, ти боїшся стосунків,ти мене не любиш. А я мовчав, тримав її за руку, дивився прямо й іноді кидав погляд на її груди. Природа гарно попрацювала над її грудьми, мабуть аж занадто гарно. Ми йшли прямо ні про що не думаючи (я звісно думав, як буду стягувати з неї сарафан, потім розстібати ліфчик, трусики чіпати не буду) й вели монолог про те, що я не працюю над нашими стосунками. Я знав, що ніяких стосунків в нас немає та й не було. Гуляння за руку час від часу й постільні втіхи, теж час від часу, не дотягують до Стосунків, як на мене. Хоча можливо я, як завжди, помиляюсь. Я часто помиляюсь, у виборі фруктів, вина та дівчат. Я слухав про те, яке я лайно, тримав її за руку і ми йшли далі. Якби хтось подивився збоку, міг би подумати, що в нас Ідилія в стосунках: вона щось розповідає, він слухає й киває головою. Іноді краще погоджуватись з усім, щоб не слухати ще більших докорів. Тож я слухав та кивав головою. Іноді я заглядав на інших дівчат, поки вона формувала в своїй світлій голівці чергове звинувачення в мою адресу. Я помітив одну цікаву річ, дівчата частіше звертають увагу на хлопців, котрі гуляють за руку зі своїми дівчатами. Так і кидають погляди докору, ніби: чому вона, чому не я? А я кидаю їм погляди: вибач мала, не сьогодні. Таке я лайно, як каже Юля. Іноді ми цілувались на лавці під якимсь деревом. Я завжди шукаю лавку під деревом, щоб не піймати в стакан з кавою порцію лайна якоїсь пролітаючої пташки. Ми знаходили вільну лавку, й вмощувались на ній. Вірніше вмощувався я, вона ж сідала на мої коліна й обвивала шию своїми руками. Іноді я помічав, як вона дивилась кудись в парк, як хижак, що сидить на жертві, й дає всім зрозуміти, що не варто наближатись. Так і Юля, обіймала мене й давала всім зрозуміти, що хлопець зайнятий. Іноді це мене тішило, та недовго. Згодом це стало ще однією темою для суперечок, й ще одним аргументом проти мене щодо укріплення наших стосунків. Та мені було байдуже до того, адже я знав, що скоро буду гуляти сам. Ми сиділи на лавці, обіймались й іноді цілувались. Зараз, згадуючи це, я розумію, що цілувались ми занадто нескромно, як для громадського місця. Та тоді я й не думав про те, можливо тому сприяло випита банка пива, а можливо й ні… Ми цілувались, й не думали ні про що. Іноді я міг просунути руку їй під майку, й погратися її грудьми. Це тривало недовго, звісно, вона одразу ж починала буркотіти, що на нас дивляться люди. А я думав: хай заздрять. Хай заздрять жінки, що не вони на моїх колінах. Хай заздрять чоловіки, що не вони на моєму місці. Часом повз нас проходили дівчата й шепотіли собі під ніс щось про любовні соплі. Мол: глянь, сидять голубки, цілуються, фу! Це мене веселило. Я бачив, що природа поскупилась , коли роздавала красу, тож все, що їм лишається, це тинятись парком й бубоніти під ніс, щось про любовні соплі. Так ми сиділи доки не вмикались ліхтарі, починаючи освітлювати нас, як на подіумі. Тоді ми вставали та йшли помаленьку прямо,тільки в протилежний бік. Я знову починав уявляти, як я стягую її сарафанчик, потім розстібаю ліфчик, трусики не чіпаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638020
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 09.02.2016