Наша жизнь – суета, бесконечная гонка по кругу...
Все спешат как-нибудь похитрей приспособиться к ней…
И хрипят, второпях подставляя подножки друг другу,
В переплётах витрин и холодных рекламных огней…
И прорваться наверх, как и прежде, довольно непросто, -
Искушений греховных на каждом шагу пруд пруди…
И нередко мешают уснуть сонмы всяких вопросов
И, увы, не спасают ни джин, ни тату на груди…
Каждый день убеждаюсь, что время убогих не лечит,
Что живёт большинство от беспамятства на волосок…
Но наивно надеюсь ещё на какие-то встречи
На краю, где лобзает волна раскалённый песок…
Превратились делишки в такие-сякие заботы,
Ничего не поделать, всему есть божественный срок…
Но ещё прикоснуться к великим искусствам охота
И кому-то польстить незатейливой парочкой строк…
И покуда есть порох в обшарпанных пороховницах,
И пока не согнул до земли груз отчаянных лет,
Постараюсь запомнить родные прекрасные лица
И, пожалуй, не буду спешить покидать этот свет…
май 17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732032
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 13.07.2017
Хоча в житті й не зайва обережність,
але надмірна – то не кращий крок.
Той, хто знайшов себе, – втрача залежність,
усю залежність від чужих думок!
21.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741449
дата надходження 10.07.2017
дата закладки 11.07.2017
Его сознание блуждало по вселенной;
Ломилось в двери, уходило прочь...
Порой ему казалась ночь мгновенной,
Порою - бесконечной до невмочь.
Кипящий разум погружался в вечный хаос,
В окно вспотевшее стучался свет...
Кому смятение души предназначалось
Подарком стать на много, много лет.
На голом теле возникали чудо-знаки,
Все больше в виде птиц и кораблей,
И, неопознанные падшим миром флаги,
И имена утраченных друзей.
Здесь все события из следствий и законов,
Утраченные выдержки и связь...
Наследный принц от списанных вагонов,
И пустоты забредших мыслей князь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741445
дата надходження 10.07.2017
дата закладки 11.07.2017
Щиро дякую за натхнення автору БЕЗ!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741017
Серед слабкостей власних тебе віднайти намагалась:
Де найтонше ж – порвалось, під натиском райдужних слів.
Я у пошуку істин до центру вібрацій пірнала –
За собою крізь мене до себе закохану вів.
За проміння надії вхопилась й тримаюсь завзято:
Полум`яні вервечки – паланням народжені сни.
Ти блаженство чи розпач? Дарунок чи долі прокляття?
Обпікаю долоні. Держуся! Чому? Поясни!
Я шукала – де мілко: між слабкостей власних й пороків;
В лабіринтах ілюзій гріховність – стіна тупиків,
Та змінила маршрути у напрямку "дуже" й "високе",
Адже ти – найсильніше з усіх потаємних чуттів.
...і знайшла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741102
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017
[color="#8f0606"][i][b]Мы рукопись сожгли дотла без жалости,
Остались без романа и без повести
И жизни разделив на злые шалости,
Мы стали жить, не покоряясь совести.
Мы стали принимать удар за почести
И сгинули во гневе наши радости,
Как не крути, а жить до смерти хочется,
Не хочется лишь чувствовать усталости.
Мы пробирались к свету неуверенно.
Да так, что доброта покрылась порохом.
И к будущему шли мы так размеренно,
Что крылья пали ниц ненужным ворохом.
Мы предпочли другое одеяние
И на безликое сменили белое,
Но в черном появились на прощание,
Освободив бесчинство оголтелое.
И вслед нам посылали лишь проклятия,
Но мы не замечали стоны выживших.
Все время избегали мы распятие
И верили лишь в ад, огнями брызжущий.
В нас не было ни капли сожаления,
Не помним, как из рая были изгнаны.
В грехах мы растеряли все сомнения
Теперь мы только демонами признаны.
Из сна мы появляемся в реальности,
Душой трепещут те, кто всяко видывал.
Несем в себе печать паранормальности,
Склоняются пред нами даже идолы…
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728259
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017
Кажуть, загоїться, навіть як пеклом болить.
Звикнеться. Контури стануть бліді і розмиті.
Ділиться навпіл над нами небесна блакить,
В’яне у серці любов оберемками квітів.
Я заплітаю /для кого?/ у косу вінок –
Листя сухе, наче терен, байдужістю коле.
Ми заблукали у вирві життя сторінок.
Скільки не йшли, а повсюди – спустошене поле.
Сіяли – знову збирали рясний пустоцвіт
І простягались між нами кордони іроній,
Доки не згасли за обрієм спомини від
Перших «привіт» до останніх «пробач» на пероні.
Все, що лишилось на згадку – безхатько-душа.
І недосказаність слів – диким хмелем у скронях.
Рівно за чверть до появи Малого Ковша
Зникну і я, наче зморений осінню сонях.
/колись-тепер/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727613
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
Непередбачувані наших днів шляхи, вслухаємося в рідні голоси, чергуються поразки і гріхи, Всевишнього нічого не проси! Багато зустрічається спокус, не всюди там де солодко, це рай, без сумніву для тебе буде плюс, за все подякуй і не вимагай! Середини безцінної тримайсь, не зазіхай на трони і скарби, на легкі виграші не сподівайсь, не оглядайся і все сам роби!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725957
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017
Люблю слухати дихання
сонних засніжених міст,
Прохолодне й п'янке,
ні на що більше в світі не схоже.
І своїми думками
ловити думки перехожих,
(Ніби ноти на слух
впізнає віртуоз-піаніст).
Пити з теплих кав'ярень
м'яке суголосся розмов
І безцільно блукати,
зганяючи сни з тротуарів.
Завмирати від подиву
(як личать соснам ці сарі!),
Що, мов янголи білі,
схилилися для молитов.
Крадькома, наче тать*,
зазирати у душі вітрин,
Мовчазні і скляні,
від морозу в легкім татуажі.
Й милуватися, як
у нічній оксамитовій сажі
Тонуть стрічки доріг,
одягнувшись в пухкий палантин**.
Люблю слухати дихання
сонних засніжених міст...
*Тать - злодій.
**Палантин - хутряна чи оксамитова накидка у вигляді широкого довгого шарфа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713415
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Какая, блин, проблема, где не спать?
Что на полу, а что на потолке…
По крайней мере, не скрипит кровать,
Когда висишь себе на волоске…
Висишь, как затаившийся паук,
В углу своей совдеповской норы…
И даже крови лопоухих мух
Испить не тянет с некоей поры…
Не тянет совершенно ни на что…
Ну, разве что дерябнуть да пожрать…
И даже конь в сиреневом пальто
Не соблазняет от души поржать…
Похоже, что ни ямб и ни хорей
Уже не в силах чудо совершить…
Обидно за наивных дикарей,
Способных только всё вокруг крушить…
Не получилось сбросить горы с плеч
И никакой урок не будет впрок,
Коль умудрились мы себе испечь
Такой вот, бляха-муха, колобок...
сентябрь 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690840
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 18.01.2017
[i]"...дивна дівчинка-лід
дивна дівчинка-слід
дивна дівчинка-час
їй так добре без вас"[/i]
[b] [i]Міха Невідомський[/i][/b]
Їй так добре, коли навкруги тільки тиша і тінь
На шпалерах від вогника лунко розбитих ілюзій.
Коли ручка й папір залишилися в неї за друзів,
Вона мовчки пішла, загортаючись в біль від падінь,
Одягаючи душу в бинти, тамувати печаль,
І вином самоти упиватись /до краю/ на людях…
Коли в спину ножем, то чому ж так болить в її грудях,
А під шкіру врізається часу гірка вертикаль?
Дивна дівчинка-ніч, у якій перетліла війна
За окраєць тепла і украдене світло надії.
Їй так добре, коли тільки тиша і тінь… і вона…
Коли туга в очах догорає сльозою на віях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702183
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 22.11.2016
(По мотивам произведений авторов Стихи.ру)
[b]Приближаю весну[/b]
Ирина Полюшко
[i]Приближаю весну. Подтолкну до фарватера щепку,
Что плывёт кораблём, доверяясь гуляке-ручью.
Уберу, как примету зимы, надоевшую кепку,
И перчатки долой. Стало легче душе-воробью.
[/i]
Пародия
[b]По весне, в март-апрель[/b]
По весне, в март-апрель, я ходить на ручьи обожаю,
Вижу - щепка плывёт кораблём, я её подтолкну.
Следом, баржей по вОлнам, большущая кепка чужая,
Подтяну её палкой, а то вдруг утянет ко дну.
Вон перчатки плывут. Ну совсем неплохие перчатки,
И не быстро плывут, доверяясь гуляке-ручью,
И размер вроде мой... я их палкой к себе, но с оглядкой:
Вроде нет никого! Стало легче душе-воробью.
Приближаю весну, но и зиму ещё не забыла,
Да и кепка теперь на ноябрь-декабрь в самый раз.
Это ж как мне, друзья, на "приметы зимы" пофартило...
Ой! Вон шуба плывёт!.. Подождите чуть-чуть!.. Я сейчас...
[b]Разговор с котом[/b]
Влад Исхаков
[i]Весь вечер говорил с котом
О том, о сем - о сем, о том,
И пил текилу.
Кот собеседник не плохой,
Живет с единственной блохой,
Наверно милой.
Нехитрый мой арабский быт
Весь из текилы состоит,
Кота и кофе,
Кругом библейские пески
И каждый холм моей тоски,
Сродни Голгофе.
[/i]
28 мая, 2016 г. Дубай.
Пародия
[b]"Разговор" кота с Исхаковым [/b]
Весь вечер пудрил мне мозги,
Такой развёл психологизм*...
Дойдя "до планки"!
Нет, чтобы сразу на покой.
Откуда взял, что я с блохой...
От "валерьянки"?!
А милой называл её...
Ну, всё. Терпение моё
Уже иссякло.
Польщён, конечно, похвалой,
Но нужно когти рвать домой...
Прощай, Исхаков!
*Психологизм – Углублённое изображение психических, душевных переживаний.
[b]Ужас[/b]
Андрей Чекмарев
[i]Когда приходит осень, ужас
и в сердце, и в душе у нас.
Ужасно эти листья кружат.
Ничей не радуется глаз.
..................................................
А осень, между тем, окрепла
и завершила массу дел
в последний первой день декады.
Покрасив листья в красный цвет,
всё унесла с собой из сада.[/i]
Пародия
[b]"Унесённые ветром" (детсадовское)[/b]
Когда приходит осень, ужас!
Ничей не радуется глаз.
А как ужасно листья крУжат...
их круг похож – на медный таз!
В "декады первой день последний" –
об этом знает весь детсад! –
дул ветер, осени посредник,
таща из сада всё подряд.
Как, всё-таки, окрепла осень!
Вон от качелей только след…
Из группы... нас осталось восемь...
И воспитательницы нет...
[b]Бродила кошка под дождём[/b]
Дмитрий Постниковъ
[i]* * *
Бродила кошка под дождём
и голосом взывала громким,
напоминая нам о том,
что есть хотят её потомки.
Вид кошки жалок был и тощ,
а голос – несколько противен,
но мы решили – ну и что ж!
...........................
[/i]
01. 09. 2016, деревенский эпизод
Пародия
[b]Из деревенских эпизодов[/b]
Деревня, кошка, дождь, крыльцо.
Какой-то шум, наверно – мыши,
(других здесь не было жильцов),
мы на крыльцо тихонько вышли.
А кошка вдруг как заорёт –
не слышал голоса противней!
Глядим – на ней... соседский кот
и начихать ему на ливень.
..................................................
Рожала кошка под крыльцом,
но мы решили – пусть рожает.
Так кот соседский стал отцом...
А он, (гад!), и не возражает.
[b]Беременное дерево[/b]
Валерий Новоскольцев
[i]Беременное дерево стоит
И медленно ветвями набухает...
Под деревом сидит один пиит,
А не пииты рядышком бухают.
…………………………………..
У дерева, похоже, нет грехов.
Природная программа непорочна...
А то, что листьев больше, чем стихов,-
Спасибо скажем. И на этом - точка!
[/i]
Пародия
[b]Грех на душу [/b]
Под деревом сидел один пиит,
Беременный, как водится, стихами...
А дерево – оно давно стоит,
Ему пиит... Да посудите сами...
Десятый месяц шёл – пора б уже
Родить хотя бы дух стихотворенья,
Отдавши долг природе-госпоже,
Какое это чудное мгновенье!
Пиит чихнул... потугам всем назло,
Почувствовав, откуда дует ветер,
Изрёк вдруг мысль (вот это повезло!):
"А будет ли без почек жизнь на свете
У дерева?.. Всё это чепуха!
Природная программа непорочна... –
(Посыпалась словесная труха...)
Рукою хрясь об ствол! – Стоит же прочно...
Да у него, похоже, нет грехов!
Растёт себе вполне неприхотливо."
Тут дерево, набухнув до сучков,
Упало и пиита привалило.
...Лежал пиит уже без лишних слов,
От удивленья хлопая глазами...
Но то, что листьев больше чем стихов,
Спасло пиита, если между нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692962
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 07.10.2016
[color="#0033ff"]Мы не жили, как в Раю -
Ни одной минуты...
А теперь я узнаю́,
Что должны кому-то.
Г.Д.-16 ©[/color]
Скоро умрет Незыблемость -
Вечный, немой укор.
Нас тяготит обыденность,
Радует всякий вздор.
Диким броском неистовым
Мир будоражит вновь...
И отвернулась Истина,
И возникает кровь.
Радуют взгляд пожарища,
Снится чужая боль.
Мини-садист, не жалуйся,
Что умерла Любовь.
Миленькие чудачества -
Тяжести от оков:
Несовместимость – качество
Мыслей, идей, стихов…
Близость границ отмерена
Горем, что через край…
Будущее? – Расстреляно!
Прошлое? – Нет, не Рай!
05.10.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692590
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
[b][color="#24deb9"]Якби це був останній день весни,
Який квіткову зелень шле у вічність.
І птаство – передвісник самоти –
У літню спеку огортало ніч цю.
Де тінь і світло вже не відрізнить,
Де пил під ноги стелиться уклінно
І «до» та «після» як єдина мить,
У гріх та святість втягують нестримно.
І де нема ні миру, ні війни,
Лише у небі спалахи ворожі.
Останній день останньої весни
Розстрілюють на сході діти божі.
[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692557
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Вже вечір запалив нам ліхтарі,
І темним птахом закружляв над містом,
Від подиху його - в очах імлисто,
І порятунок тільки там - вгорі...
О,незбагненність прагнення душі
Прогулянок небесними шляхами...
Що ти шукаєш? Сни чи міражі?
Чи,може, першу сходинку до храму
З якого вийшла? Мандри поміж хмар
Без впевненості напрямку до цілі...
І знову гасне у своїм безсиллі
Ранкової зорі блідий ліхтар...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687094
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016
Розгубила всіх друзів. Саменька. Сама.
І вже нікому довгі листи написати.
А в душі оселилась холодна зима,
І заходилась ліжко для себе шукати.
А в душі моїй лишились старі стільці
Для усіх дорогих мені... Зсохлись. Промокли.
Видно цвяхи... Виймаю. І біль у руці
Від несказаних слів, що від сліз аж пожовкли.
Розгубила усіх...Хто колись пригортав
У найтяжчі хвилини, хто плакав зі мною.
Хто сміявся, радів, хто в листах цілував.
Ми залишились влітку з самою зимою.
Не шукала причин, попалила стільці.
А в душі без цих стільчиків пусто і тісно.
Попіл душу обпік. Я стискаю в руці...
Для усіх я колись збудувала аж місто!
Ми сміялись колись! Кілометрів-мільйон
Поміж нами було! Та ми були найближчі!
А тепер я відчеплю останній вагон...
Колією самотність несу... Ось всі речі...
І ніхто не дізнається. Що?.. Де?.. І як?
Без пояснень пішла... Зникла... І... Розчинилась...
Я любила усіх. Сльози тисну в кулак.
Я в кімнаті душа без стільців не прижилась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684457
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 18.08.2016
Эх, сколько лет истёрзано впустую,-
Учили нас и так, и сяк, и этак…
Теперь, увы, не встретишь, ни в какую
Каких-нибудь австрало-, блин, петеков…
А этих, как их? … ну, страшнее мавров,
Страшнее первобытного ненастья…
Была же ведь эпоха динозавров,
А вымерли все просто в одночасье…
И с тех заветных пор никто не знает
Какой из катаклизмов стал кончиной…
И до сих пор учёные гадают,
Что стало лиху этому причиной…
А тут, сдаётся мне, простая повесть:
Они почили в бозе, потому как
Была у них когда-то, типа, совесть,
Надеялись, что счастие не в муках…
Не грызли они братьев по природе,
Вкушали все цветочки да листочки…
Примерно, так, как принято в народе…
Но тут, пожалуй, время ставить точку…
август 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682475
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Было время, шагал, не хромая,
Не метался ни днём, ни впотьмах…
Хоть не раз вывозила кривая,
Но неведом был пагубный страх…
Скудноваты дары огорода
При отсутствии летних дождей…
И не верится в мудрость народа,
А тем более в честность вождей…
Истрепались мечты и одежды,
Неуютно на жилистом дне…
И хоронит останки надежды
Неуверенность в завтрашнем дне…
Говорят, обижаться, мол, глупо
Мне на чёрствость властей и рвачей…
Вот бы гамузом их в Гваделупу, -
Поредел бы отряд сволочей…
май 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666049
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Который год таращусь в ночь с балкона,
Когда совсем не видно, что внизу…
И, плюнув на Плутарха и Платона,
Унять пытаюсь философский зуд…
Мне говорят ученые соседи,
Что в ночь смотреть не очень хорошо…
И я в заумных дебрях «Википедий»
Весомых возражений не нашёл…
Не вижу я, увы, предмета ссоры
В загадочной первичности яйца…
Сегодня есть такие прекурсоры,
Что не спасёт пчелиная пыльца…
Чтоб устоять в течениях и волнах,
Приходится косить под дурачка…
И нет теперь уверенности полной
В первичности икры и кабачка…
Мне с некоторых пор предельно ясно,
Зачем козе потрёпанный баян…
И бытие совсем не так ужасно,
Покуда цел полупустой стакан…
апрель 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658326
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 16.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2016
Ми знов на колінах...
Керує – хто нами?
Кому, Україно,
Ти платиш синами?
Вже – «мали, що мали»...
Тепер, - аж нічого!
Усіх вже дістала
В нікуди дорога...
Брехня – остогидла,
Як сало без хліба.
І близько не видно
Того, хто щось зміг би...
Ділю я і множу...
Одне запитання:
Чому ми, - останні,
За що – кара Божа?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652870
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 29.04.2016
Життя – дорога, йдеш чи їдеш ти,
а то летиш чи плинеш за водою.
Воно – картина зла і доброти,
страждань і радощів, приємностей і болю.
Життя прожить – не поле перейти,
народна мудрість так про нього бає.
Тут можна втратить все і все знайти,
й сховатись можна – моя хата скраю.
Свій кожен обирає шлях в житті,
який долає вперто крок за кроком.
Як кольори у доленосному шитті
і кожна помилка стає гірким уроком.
Життя людське, воно не на віки,
бо міра кожному дається тільки Богом.
Як виплисти з життєвої ріки,
щоб щастя не залишить за порогом?
Питання всіх людей і всіх часів,
та не усім воно стражденне по зубам.
Тут не важлива кількість голосів,
бо кожний родиться і помирає сам.
Напружуватися не варто дуже,
лише дай відповідь, осмислюючи дійсність –
що ти залишиш після себе, друже,
опісля того, як ступнеш
у Вічність…
28.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662838
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016
Звучал орган. Потом, - аккордеон.
Всё позабыл я. Только, - слушал…слушал…
Со мной попасть хотели в унисон.
А получилось, - вывернули душу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662819
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016
В лаванде(синей)мотыльки пыльцою очертили тени...
До первых проблесков зари садились на одни колени...
То вверх поднимались,то - вниз...Сужая окружность запрета...
Томление - в порыве(на бис),..прелюдия - до ответа...
Прохладный сочился бриз,прозрачным казался корсетом...
Затих легендарный солист,укрывшись за занавес где-то...
Оплыла на блюдце свеча и...каплей,застывшей на вене,
Касалась крыла мотылька,..сетей неожиданной лени...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662818
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016
Плине долі ріка
По життєвім неоранім полю,
То сльозою стіка,
Коли стрінеться камінь в путі,
То бідою ляка,
То рятує від кривди і болю…
Плине долі ріка,
І я нею пливу по житті…
Плине долі ріка
То вузьким ручаєм, то потоком,
Хоч мінлива така.
Та вона – лиш одна, лиш моя…
Так було й є в віках,
І так буде у світі, допоки
Чаруватиме світ і манитиме світлом зоря.
Плине долі ріка,
І той плин – ні змінить, ні спинити,
І думкам не звикать
Вистеляти шляхи сподівань,
Щоби долі ріку,
Мов м’які спориші, підкорити,
Й мати волю таку,
Щоб змінити життя без вагань!..
Плине долі ріка
Від народженя і до сьогодні,
Не росою стіка,
А водою гіркою від зрад,
І до болю звика,
Й берегів своїх сіро-холодних,
Але це не ляка,
І здобутків є більше, ніж втрат…
6.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659681
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
В душе сегодня облачно, местами-
Дожди идут, местами - снегопад.
Порой к рассвету доживешь едва ли,
Как и рассвету этому не рад..
А за окном - давно прогнивший город
В затылок дышит, смотрит сквозь прицел
И строит, строит, строит коридоры,
Чтоб ты в них \за минуту\ постарел.
Веревки рук, шаги ,следы, витрины,
Цветы у ног, цветы из хрусталя...
И только те глаза.. Глаза - руины
Смогли тебя убить. Зашить. Распять.
Рассеять, как зерно тебя, как пепел
В пустынях душ ослабнувших людей,
Сломать стереотипов высший степень,
Не став ни на минуту счастливей.
Зашторь весь мир. Забудь его на время.
Живи без слов. Молись своим богам.
И пусть любим ты далеко не всеми,
Но жив, пока ты помнишь те глаза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655229
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
По уламках розбитого скла, чи розбитих надій,
Зневажаючи болі, іду паралельно з життям,
Чую пустку і холод десь глибоко…там, у собі,
А в засіках душі каяття, каяття, каяття…
Скоро обрій. Отой, темно-синій і весь у зірках,
Розкуйовджений вихор грайливо мене підштовхне,
І густіюча кров на порізаних наскрізь ногах
Затрамбується, вщухне і болі полишать мене.
Не оглянусь назад…в сновидіння, де скрегіт зубів,
Де якісь вурдалаки тягнули і сили і глузд,
Де ти жив, як веліли тобі, а не так, як хотів,
Не оглянусь назад…не оглянусь…боюся , боюсь…
Не змогла, не зуміла, погасла, мов плямка свічі,
І тому каяття найсильніше з усіх почуттів,
Моя Зоряна Втрато, знайдися серпанком вночі,
Захисти і прийми у прозорі обійми свої…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654248
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 27.03.2016
* * *
Терзает, а что – непонятно.
Будит средь ночи: «Пиши!»
Поэзия – белые пятна
Непостижимой души.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654959
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Проблемам трясця, негараздам грець,
Де сам не здужу, там здолають двоє;
Розумна ти, а я… еге ж… митець...
Та добре, що обоє ми рябоє.
Ніколи не куплю тобі літак
І зірку не полізу діставати…
Кохай мене, сердешного, і так –
Тобі моя душа та всі зарплати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640772
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 18.03.2016
Почтальоном идешь мне на встречу всегда,
И целуешь меня за посылку.
В ней лежит лишь стихов ерунда,
Но тебе это нравится сильно.
Языком ты обычно клеишь конверт
Из моих растерянных губ.
Я поэт, от того экстраверт,
И совсем не однолюб.
Ты помадой поставишь как штемпель печать.
Я иду, как прошедший всю почту.
И уже, если будут девчонки встречать,
То поймут, что прочитан я точно....
10.10.2015 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652431
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016
Я так стомилась… Остогидло все.
Я спокою бажаю! Хочу тиші.
Тривожитись, що завтра принесе.
Лиш радісні писати хочу вірші!
Стомилась думати, за що купити хліб,
І де нарешті вже знайти роботу.
Стомилась відбиватися від бід,
Розправить хочу крила для польоту!
Тпру ! Стій. Щось не туди мене несе!
Роз нюнялася наче те дівчисько!
Це лиш хандра і зараз це мине,
Душа ти чуєш, як весна вже близько?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648780
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 04.03.2016
сундук
\"...Жил на свете разумный супруг,
Запиравший супругу в сундук.
На её возражения
Мягко, без раздражения,
Говорил он: «Пожалте в сундук!»...\"
Эдвард Лир, лимерики
Был прекрасен сундук.
Был уютен и очень понятен.
И на дне сундука было много
полезных вещей:
табакерка...утюг...выводитель
сомнительных пятен...
и в бумажной обертке-
огрызок каких-то мощей...
...И во тьме сундука
было очень и очень приятно
находиться, мечтать и
писать на ладонях стихи...
Кисло таял во рту выводитель
сомнительных пятен...
Никому не мешало утробно-
сундучное ХИ...
Но однажды...однажды
однажды... однажды...
однажды...
Так жестоко..жестоко...
...и так неожиданно вдруг
в уголке сундука ,где
утюг и пакетик бумажный,
мною был обнаружен
огромный мохнатый паук...
Он смотрел на меня, улыбаясь
и сладко, и - страшно...
Он эффектно водил в ритме
танго паучьим бедром...
И шесть пар его глаз так
сверкали волнительно влажно
из-под маленькой шляпы
с красивым лебяжьим пером...
Я боюсь сундука... Я - Настасья
Гавриловна Муха...
В шесть пятнадцать с работы
супруг возвращается зол...
Был прекрасен сундук!
...а теперь он - не радость,а мука...
Там -огромный паук...
И закончился весь валидол...
...просто закрила російськомовну сторінку. Вірші - звідтіля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648666
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Бувають поведінки мотивації,
І є на жаль в суспільстві категорії,
Яким плювать на цінності і нації,
У них в житті свої є бач теорії.
І спонуканням вчинкам цим негарним,
За підлість,зраду,зло-винагородження.
І дуже часто це бува безкарним,
Тому передбача на жаль продовження...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648565
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
История - в форменном кителе,
В карманах - всё тайны бездонные.
А пишут её - победители,
Но шепчут её - побеждённые.
Сплетаются правда и вымысел
Ужасными дикими сказками,
Где кровью подробности вымыты,
Слезою солёной обласканы.
А время - что почва с осколками,
В земле не лежится ржавеющим.
Идеи бредут кривотолками,
забытые кости в траве ища.
Гарь вымыта водами вешними,
Цветут на могилах растения,
но нет покаяния грешников,
А значит - не будет прощения.
И снова две правды незваные
срезают росточки с бутонами,
И пишут историю наново,
и шепчут опять побеждённые.
С написанной истиной - спорить ли?
завесить проёмы оконные...
Кто нынче напишет историю?
Что будут шептать побеждённые?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647064
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 01.03.2016
Он вернулся.
Свежий и решительный.
Отдохнувши и набравшись сил.
Хоть его хозяйничать рачительно
никогда никто и не просил.
Он порядок наводил настойчиво,
думал заморозить небеса,
города, леса и чувства.
Ночью он
клаптики гипюра разбросал.
Подкупил
лихую гололедицу,
с ветром сговорился без труда.
Не устал он все-таки надеяться,
что сберечь сумеет холода.
Но вмешались весело, играючи
Солнце и густая синева –
их посланец – луч,
побезобразничав,
снежные распутал кружева.
Лед заплакал горько от бессилия,
ветер струсил и совсем поник –
снова рухнули устои зимние,
просто,
без уловок и интриг.
И в который раз, опущен в воду,
побежден, сконфужен и забыт,
на четыре долгих, томных года
он поплелся спать.
В созвездье Рыб.
27.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647782
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Муза примхлива дама,
Йде коли їй заманеться,
Чи я в дорозі, чи вдома,
Знову в мені озветься.
Іноді сміхом кидає,
Та все ж частіше сумом,
І у душі палають,
Ті не веселі думи.
То не пускає спати,
То піднімає з ліжка.
То починає грати,
Мишка вона, я кішка.
Хочу її спіймати,
Ну, а вона тікає.
А як я хочу спати,
Знову мене гукає.
Муза примхлива дама,
Прийде коли захоче.
Совісті а ні грама!
Знов не закрию очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647227
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Навчіться терпіти,навчіться втрачати, в житті не завжди будуть в нас п»єдестали, навчіться із посмішкою запевняти,- прорвуся, й погірше події бували! Трапляються біди,душевні страждання, фіаско у справах важливих спіткало, не треба шукати якесь виправдання, прорветеся,гірше на серці бувало! Самі всі собі обираємо долі, у повістях наше життя і у віршах, в щоденному ви запишіть протоколі, прорвуся,бувало колись і погірше!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647218
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Время моих богов - в самых простейших числах...
Около тысячи слов - роем витают мысли.
В каплях слоятся миры,знаками всеми ведомы
В жёлтый кусочек смолы - лёгкой и невесомой.
Волн прикасался янтарь.Было душе его тесно.
Ветра, остывший оскал,там не нашёл себе места...
В рыже-зелёных тонах - листик застыл навечно
И переливчатый страз - глаз стрекозы беспечной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646555
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Розпустився потемку смолистий піон.
Ніч безгомінню землю накрила.
Зоряниці метелик – палкий Оріон
Розпростер в неосяжності крила.
В галактичнім саду, між суцвіття плеяд,
Невагомість долаючи вільно,
Він вершить споконвічний таємний обряд
І богує в горі безроздільно.
Білих карликів квіт, наднової букет,
Чорних дір пелюстковІ фантоми,
Астероїдів кущ, першоцвіти ракет –
Стереже від біди без утоми.
Мерехтливим повівом агатових крил
В пектораль завиває планети…
Облітає пилок із пекучих світил,
Золотим переливом комети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646103
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Я плакала крізь сон... Не пам'ятаю,
Чи снився ти...чи, може, навпаки -
Тебе шукала десь за небокраєм,
І не знайшла... І падали зірки...
Вогонь горів...але якийсь холодний...
І мерзла я крізь товщу сновидінь...
І дикий страх - незнаний, первородний -
Тягнув мене в якусь крилату тінь...
Я кликала тебе на допомогу -
І навіть камінь виронив сльозу ...
Та оминули всі твої дороги
Маленький світ і гори поблизу...
Я плакала вві сні ... І навіть після...
Тихцем ковтала сіль колишніх втрат...
Спав грудень за вікном... І тільки місяць
Збирав сльозини для своїх сонат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 21.02.2016
Ты запомни меня как прошлое
И узнаешь вперед смотрящего.
Пусть слова будут не пошлыми
Ты люби меня настоящего.
Может верить не очень хочется,
Костеришь, ну зачем мне он лишь один.
Неприступный и зря морочилась
Но в любви не раб, господин.
Позабыть бы,взгляд среди ночи,
Ты меня разлюбить не смей.
Вновь колдунья тебя напророчила
Сговорился ты видно с ней
Закружили меня и завьюжили
Средь метелей эти глаза.
Согревали в беседах со стужею
Лишь твои с придыханием слова.
Где же ты,пропажа ночная,
Силуэтом в оконном приеме.
Знаешь, одна ты такая,
Во вселенной и этом доме.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645811
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
То не я розбирала завали
Сірих днів і безсилого слова,
То не ми від учора казали,
Що слова наші щирі - полова.
То не ти не повірив відразу
Моїй пісні, бо зболене ниє.
Я б не бачила в тому образу,
Не навчили любити, не вміє.
Не питали нас, хто ми і звідки,
Просто нищили повним презирства,
Зверхнім поглядом вени на нитки,
Щоб сплітати мережку блюзнірства.
То не я вже й чекати не стала,
Доки стану тобі у нагоді -
Навпіл порвана ніч лоскотала
Мою душу до смерті...та годі!
Хай там що, хай там як, на коліна
Нас не кинути страхом, чи гнівом.
Де вже крові проллється краплина -
Там калина палаючим дивом.
21.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645791
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016