Ніна Незламна: Вибране

Наталі Косенко - Пурик

Моя душа співає соло

Як  тихо  спить  усе  навколо,
Моя  душа  співає  соло,
Немає  музи  для  дуету  
Чи  для  взаємного  квінтету.

Та  не  сумую  я,  бо  знаю,
Душевну  книгу  пролистаю,
Знайду  привабливі  моменти
Де  загубились  компліменти.

Загляну  в  сад  -  краса  і  радість,
Для  мене  -  це  найбільша  слабість,
Душа  моя  співає  соло
І  вся  краса  бринить  навколо.

Спасибі  рідна,  за  наснагу,
Святу  та  правильну  пораду,
За  милий  світ  із  насолоди,
Вклонюся  мудрості  природи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012795
дата надходження 09.05.2024
дата закладки 09.05.2024

Н-А-Д-І-Я

Літа метелик перед носом

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KYnBoSR9UUw[/youtube]

Літа  метелик  перед  носом,
Мене  немов  не  помічає.
На  мить  подивиться  все  ж  скоса,
На  квітку  сяде,  спочиває.

Красивий,  ніжний,  кольоровий,
За  ним  кидаю  я  свій  погляд.
Та  що  казать  -  він  винятковий,
Я  все  ж  чекаю  -  сяде  поруч.

А  він  усе  це  розуміє,
Ціну  йому  я  підняла.
Від  цих  думок  повільно  мліє...
Я  раптом  погляд  відвела.

Безмежне  квітів  розмаїття,
Вбирають  очі  цю  красу.
Ось  крилець  чую  трепотіння,
Бачу  -  набрався  він  страху.

Притих    і  сів  мені  на  плечі,
Крильми  торкнувсь  мого  лиця.
Кудись  втекли  думки  про  втечу,
І  вже  покірний,  як  дитя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012767
дата надходження 08.05.2024
дата закладки 09.05.2024

Чайківчанка

Зацвіла медунка у травні

Зацвіли  квіточки  медунки
Від  променя  сонечка  на  землі.  
Перші  весняні  поцілунки
На  своїх    крилах  їм  несуть  джмелі.

Зацвіла  медунка  у  травні
Немов  принцеса  -  діва  у  казці.
Чорні  очка,  красиві  гарні
Зваблюють    у  свій  рай  -  в    божій  ласці.

Сяють,  як  зірочки  яскраві
У  смарагдових  травах  у  росі.
 Дзвіночки  цвітуть  у  октаві
Фіолетово  -рожевій  красі.

 Захищають  квітку  дерева  
Від  дощику  ,і  спеки    та  й  вітру.
Кличе  у  сад-  пора  травнева
У  гай,  там  ,  де  сонячна  палітра.

Ніжні  квіти  весни  -    медунки
Надихають  нас  нектаром  життя.
Це  перші  сонячні  цілунки
У  душі  народжують  почуття.

Медунки  квіточки  запашні  
Цвітуть  біля  хати  у  садочку.
Соловей  співає  їм  пісні
Дарує  мить  щастя  -    у  віночку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012751
дата надходження 08.05.2024
дата закладки 08.05.2024

Віктор Варварич

Ранковий дощ

Ранковий  дощ  душу  обіймає,
І  вмиває  натомлене  чоло.
Він  вчорашні  спогади  змиває,
Неначе  їх  і  зовсім  не  було.

Краплини  сріблою  росою,
Застеляють  вчорашні  мрії.
Виблискують  попід  горою,
Вибілюють  сірі  сувії.

Річки  наповняються  водою,
Яка  так  невтомно  біжить  у  даль.
Туди,  де  були  щасливі  з  тобою,
Крокували  на  свою  магістраль.

Живильний  дощик  спрагу  втамує,
Наповняє  серця  почуттями.
Відновити  любов  пропонує
І  до  щастя  відчинити  брами.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012734
дата надходження 08.05.2024
дата закладки 08.05.2024

Зелений Гай

Біле мишеня. Продовження

Продовження  казки  «Біле  мишеня»

Початок  тут

https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010843

II  частина  тут

https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011677



Третя  частина.
Вдала  знахідка.

Розплющив  Ойчик  оченята:
«А  де  це  я  і  що  за  хата?
Така  гарненька  біла-біла.
Ґаздиня  вправна  побілила.»
Зіпʼявся  він  на  задні  лапки  
Й  почав  ходити  коло  «хатки»
Та  ні  дверей  на  ній  ні  вікон
Обходив  стільки  —  збився  ліком.
По  стінці  кулачком  він  стукав,
«Чи  є  тут  хто?»  —  Три  рази  гукав.

Та  Раптом  голос  чути  з  «даху»:
—  Дивлюсь  на  тебе,  бідолаху,
Чудний  ти  Ойчику  й  дивацький,
Хоча,  на  погляд,  хлопець  хвацький.
Але  не  можу  зрозуміти:
Для  чого  гриб  потрібно  бити?

Угору  Ойчик  подивився  —
Там  равлик  з  мушлею  котився:
—  Це  ти,  Тиміше?  Добрий  ранок!
А  я  шукаю  —  де  тут  ґанок?

Щоб  осягнути,  що  це?  —  збоку
Позадкував  він  крок  за  кроком
І  зупинився  в  здивуванні,
Аж  хвіст  повис,  як  знак  питання:
—  Не  вгледів  я  такого  близько.
Хіба  це  гриб?!  Та  це  ж  грибисько!
Не  бачу  пошукам  причину,
Нарешті  я  знайшов  хатину!

—  Смієшся,  хлопче?
                       —  Не  сміюся!
В  грибиську  цьому  оселюся.

—  Таки  чудний.    Таки  дивацький.
Придумати  таке,  зненацька.

—  Я  працюватиму  невпинно,
Мʼякеньку  вийму  серцевину,
Доладно,  щоб  стіна  не  впала,
Щоб  міцно  шапку-дах  тримала.
Ще  прогризу  зо  два  віконця,
Щоб  вдосталь  вдень  було  там  сонця.

—  Напевне,  Ойчику,  ти  з  міста,
Ніхто  не  може  гриб  цей  вгризти.
Стіна  його  затверда  завше
Ми  ходим  облизня  спіймавши.
Якщо  і  прогризеш  не  зможеш
Його  ти  зʼїсти!

—  Допоможеш.  
Іванці  дам  та  Опанасу
У  мене  є  достатньо  часу.
Хоч  зуби  білі,  як  перлини  
Міцні  точити  можуть  стіни.

—  Вітання  щирі  вам  від  мене  —
Спустилась  хутко  білка  з  клена  —
Згадали  ви  імʼя  в  розмові
Моє,  а  чи  на  добрім  слові?

—  Привіт,  Іванко!  Так  згадали.
Ми  тут  з  Тимішем  план  складали,
Будинок  із  гриба  робити,
Мʼякуш  не  знаєм  де  подіти?
Мені  одному  все  не  зʼїсти.
Тут  мишенят  потрібно  з  двісті.

На  це  Іванка  відказала:
—  Так,  цього    мʼякуш‘а  чимало!
На  зиму  зробимо  запаси
Гуртом  з  Тимішем,  Опанасом.
Але  це  ж  треба!  Дивний  задум.
Надумали  ж  таке  ви  разом…

Тут  равлик  мовив:  
—  Це  все  Ойчик,
Його  і  задум  і  грибочок.
Чи  вийде  з  цього  всього  «хатка»?
Це  знає  тільки  мишенятко.    

Ти  часом  Ойчик  пазурами
Нашкрябав  так,як  вчила  мама.
І  легко,  наче  на  папері,
Намалював  майбутні  двері.
А  далі  гострими  зубами
Точив  грибок  та  клав  шматками
Його  мʼякушку  наче  цеглу  
Аж  равлик  з  білкою  завмерли,
Так  задивилися  на  працю.  
Іванка  схаменувшись:
—      Мамцю!  -  
Припала  до  землі  та  вухом  —
Чи  Кріт  не  лізе  поряд,  слуха  
І  вчувши  дядька  шкряботіння
Об  землю  стукнула  камінням.  

Тут  кріт  зʼявився  наш  небавком:
—  Вітаю  вас  з  цим  добрим  ранком.  
Що  друзі  робите?

—  Сніданок.  
Давно  закінчився  світанок.  
Я  любих  друзів    пригощаю.

Повів  кріт  носом:  
—  Відчуваю
Чарівний  аромат  грибочка!

Роздав  мʼякушки  білі  Ойчик.
І  друзі  дружно  захрумтіли
І  радісно  грибочок  їли.


Далі  буде…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012675
дата надходження 07.05.2024
дата закладки 08.05.2024

Юлія Щербатюк В’южен

ЖУРАВЛІ (переклад пісні на вірш Р. Гамзатова)

Мені  здається  часом,  що  солдати,
Які  з  кривавих  не  прийшли  полів,
В  блакить  небесну  вознеслись  крилато,
Перетворились  в  білих  журавлів.

Вони  і  дотепер  з  часів  далеких
Летять  і  озиваються  до  нас.
Чи  не  тому,  ми,  дивлячись  на  небо,
Із  сумом  замовкаємо  не  раз.

Стрій  втомлений  в  туманні  далі  лине,
У  небі  дня,  що  догорає  сам.
Є  проміжок  малий  у  тому  клині.
Можливо,  це  -  для  мене  місце  там.

Настане  день,  і  в  зграї  журавлиній
Я  попливу  кудись  у  сизій  млі,
Із-піднебесся,  з  окликом  пташиним
до  тих,  кого  залишив  на  землі.

Мені  здається  часом,  що  солдати,
Які  з  кривавих  не  прийшли  полів,
В  блакить  небесну  вознеслись  крилато,
Перетворившись  в  білих  журавлів.

Переклад

Присвячується  моїм  дідусям  і  бабусі,  що  захищали  наше  майбутнє  в  роки  Другої  світової  війни!
Присвячується  усім  загиблим  захисникам  України!  І  усім  тим  захисникам  Батьківщини,  що  вже  за  віком  назавжди  покинули  нас!

Першоджерело,  вірш  Расула  Гамзатова,  дагестанського  
поета,  написаний  у  1968  році:

Къункъраби

Дида  ккола,  рагъда,  камурал  васал
Кирго  рукъун  гьечIин,  къанабакь  лъечIин.
Доба  борхалъуда  хъахIил  зобазда  ХъахIал  
къункърабазде  сверун  ратилин.

Гьел  иххаз  хаселаз  халатал  саназ
Нилъее  салам  кьун  роржунел  руго.
Гьелъин  нилъ  пашманго,  бутIрулги  рорхун,
Ралагьулел  зодихъ  щибаб  нухалда.

Боржун  унеб  буго  къункърабазул  тIел,
Къукъа  буго  чIварал  гьудулзабазул.
Гьезул  тIелалда  гъоркь  цо  бакI  бихьула  —
Дун  вачIине  гьаниб  къачараб  гурищ?

Къо  щвела  борхатаб  хъахIилаб  зодихъ
ХъахIаб  къункъра  лъугьун  дунги  паркъела.
Гьелъул  гьаркьидалъул  ракьалда  тарал
Киналго  нуж,  вацал,  дица  ахIила.

Расул  ХIамзатазул  
(1923-2003)

За  першооснову  було  узято  цей  варіант  перекладу,  що  став  відомою  піснею  "Журавлі".  Автор    Наум  Гребньов.

Журавли

Мне  кажется  порою,  что  солдаты,
С  кровавых  не  пришедшие  полей,
Не  в  землю  эту  полегли  когда-то,
А  превратились  в  белых  журавлей.

Они  до  сей  поры  с  времён  тех  дальних
Летят  и  подают  нам  голоса.
Не  потому  ль  так  часто  и  печально
Мы  замолкаем,  глядя  в  небеса?

Летит,  летит  по  небу  клин  усталый,
Летит  в  тумане  на  исходе  дня,
И  в  том  строю  есть  промежуток  малый,
Быть  может,  это  место  для  меня.

Настанет  день  и  с  журавлиной  стаей
Я  поплыву  в  такой  же  сизой  мгле,
Из-под  небес  по-птичьи  окликая
Всех  вас,  кого  оставил  на  земле.

Мне  кажется  порою,  что  солдаты,
С  кровавых  не  пришедшие  полей,
Не  в  землю  нашу  полегли  когда-то,
А  превратились  в  белых  журавлей.

Расул  Гамзатов  Перевод  Наума  Гребнева
В  одному  із  уривків  використано  рядок  із  перекладу  Журавлів  Юрієм  Ліфшицем.
 

Січень-  квітень  2023  року.

картина  із  інету.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012723
дата надходження 08.05.2024
дата закладки 08.05.2024

Lana P.

МАЕСТРО…

Вібруйте  повітрям,  Маестро,
продовжуйте  грати  на  флейті  -
хай  музика  ллється  оркестром,
знімає  утому  в  моменті!

Утворюйте  такти  для  пісні  -
втрачати  не  варто  акордів,
мелодії  серця  подібні
вальсуючим  спадам  фіордів.

Вирівнюйте  темпи  і  ритми,
вдивляючись  у  безкінечність,
сховавши  важливе  між  рими,
відкинувши  геть  суперечність.

Танцюйте  уміло  руками  -  
на  клавішах  муза  крилата.
Глибинно  цілуйте  вустами  -
звершиться  крещендо  соната!          

2023-2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012709
дата надходження 07.05.2024
дата закладки 08.05.2024

Веселенька Дачниця

Світло із любові (слова до пісні)

                                                                                                                                                                                   
Світить  місяць,  сяють  зорі  тай  посеред  ночі  
Полюбила  козаченька  за  карії  очі.                                                  

Полюбила,  тай  не  знала,  що  в  нього  є  пара,                    
Тепер  ходжу  і  ридаю,  як  чорная  хмара.                                  

Карі  очі,  чорні  брови,  дівоча  то  доля  !                                        
Навкруги  сади  буяють  -  самітна  тополя…                              

Не  горюй  дівоче  серце,  буде  тобі  пара  !                                        
Он  горнеться  клен  до  тебе  –  розвіються  хмари                

Все  проходить,  все  минає  –  світло  із  любові  !                      
Ще  сплетуться  рученята,  як  віти  вербові  -                              

ТрепЕтою  обізвешся  -  знайдеш  свою  долю  !                              
І  розквітнуть  оченята,  як  волошки  в  полі.                                    
                                                                             В.  Ф.  -  28.  04.  2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012697
дата надходження 07.05.2024
дата закладки 08.05.2024

Зелений Гай

Біле мишеня продовження

Продовження  казки  Біле  мишеня
початок  тут  https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010843

Друга  частина
Жахлива  ніч.
Тривожний  ранок.

Ходить  бродить  між  травою
Лісом  мишенятко  біле
Личко  вимило  росою,
І  смачну  суничку  зʼїло.
Задирало  носик  вгору:
«Може  де  дупло  знайдеться?»
Намагалось  рити  нору
Та  на  лапках  бруд  береться.
Видивлялось:
 «Може  мушлю
Під  ногами  відшукаю?  
І  до  неї  на  ночівлю,
Безпорадний,  завітаю».

Починало  сутеніти,
Холодочок  підкрадався,
Ойчик,  змучений  ходити,
На  пеньок  старий  піднявся.
І  не  вгледівши  щілину
(Та  була  це  вдала  смуга)
Впав  прямісінько  на  спину:
«Упс!  Я  вже  не  волоцюга!
На  ніч  віднайшов  хатину!
Дно  встелю  мʼякеньким  мохом,
Досить  в  цю  нічну  годину.
Зверху,  щоб  не  бачив  ворог,
Покладу  якусь  ряднину».

Ойчик  довго  не  барився
Вклався  спати  у  щілину
Та  листком  широким  вкрився.

Раптом  тишу  гук  порушив  
Серед  ночі.  Пу-гу!  Пу-гу!
«Знову  страх  терпіти  мушу?
Дочекався  я  наруги!»  —
Шурхіт  крил  миша  лякає,
Птах  то  близько,  то  далеко.
Серце  в  грудях  калатає  —
Поряд  справжня  небезпека!
Тільки  птаха  подалася
Здобич  далі  десь  шукати,
Як  нова  біда  взялося  —
Лис  почав  його  лякати.
Ходить-бродить  зовсім  поруч
Чує  нюхом  —  поряд  миша.
Риє  землю  то  праворуч,
То  ліворуч.  «Чи  полишить?»
Ойчик  тихо  у  щілині
Причаївся  —  ледве  диха:
«Чи  врятуюся  я  нині,
Чи  мене  здолає  лихо?»

Лис  подався  геть  і  скоро
Вже  запанувала  тиша.
Хижаки  поснули  в  норах,
У  пеньку  спить  міцно  миша…

Розвиднялось.  В  ліс  заходив
Дня  нового  теплий  ранок
Починалася  з  нагоди  
Пташечкам  пора  співанок.
Тьох-тьох-тьох  —  чарівні  звуки
Линуть  лісом  на  всі  боки.
Раптом  ґвалт  і  тріск,  як  муки  —
Розкричалися  сороки!

Ойчик  підлетів  угору
Разом  з  ковдрою-листочком,
Гепнувся  згори  додолу
Та  на  задні  лапки  вскочив  
І  не  дивлячись  поперся
Уперед,  як  куля  стрімко
Та  й  у  стовбур  дуба  вперся,
«Бемць!»  —  пішло  луною  дзвінко.
І  його,  як  рикошетом
Враз  від  дерева  відбило,
Відлетів  назад  з  півметра,
Впав,  лежить.  Аби  вцілів  він!

Далі  буде…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011677
дата надходження 23.04.2024
дата закладки 07.05.2024

Зелений Гай

Біле мишеня

                         КАЗКА

               Біле  мишеня
               Перша  частина
                   Знайомство

Не  знало,  де  лихо  спіткає
Та  хто  з  нас  те  лихо  чекає?
Мале  мишеня  біле-біле
Єдине  з  родини  вціліле.
Розгублене…  
«Як  мені  жити?
Хто  зможе  мене  захистити?»
Шепоче  про  себе  дрібнота  
Ще  трохи  й  здолає  скорбота.
І  скиглить  ледь-ледь  в  сухолисті
Аж  раптом,  струснулось  те  місце.
Почав  ґрунт  поволі  здійматись.
Не  встигло  миша  і  злякатись,
Як  голос  почуло  із  дірки  —

То  виліз  кротяка  із  нірки:
—  Хто  плаче  тут  гірко  та  сумно?
Робити  так  вкрай  нерозумно.
Почує  хижак,  що  полює.
Із  реви  обід  приготує.

—  Це  я?  

—  «Я»  —  це  звір?  Чи  комаха?
Імʼя  в  тебе  є,  сіромахо?
Я  кріт  Опанас,  я  незрячий,
Та  чую  твій  голос  дитячий.

—  А  я  мишеня,  звати  —  Ойчик.

—  Так  ти  не  тутешній,  мій  хлопчик?

—  Я  біг  із  далекого  краю
Як  вижити  в  лісі  не  знаю.

—  Потрібно  в  норі  тобі  жити.
Скажи,  а  чи  вмієш  ти  рити?

—  Не  пробував  я,  та  матуся
Казала  мені,  що  навчуся.

—  Не  раджу!  —  почулося  з  неба  —
Не  рий,  хлопче,  це  не  для  тебе.
Бо  маєш  біленьке  ти  хутро
І  як  сажотрус  станеш  хутко.

Задер  кріт  свій  носик  угору:
—  Це  хто  встряв  у  нашу  розмову?
Привіт,  лепетухо  Іванко,
Це  Ойчик,  знайомся  панянко.

Озвалася  білка  руденька:
—  Привіт  мишенятко  маленьке.
 Почула  про  що  у  вас  мова.
Не  втрималась,  вставила  слово.

—  То  ти  радиш  білому  чуду.
Триматись  подалі  від  бруду?

—  Готової  нірки  не  має,
Хай  краще  дупло  відшукає.
В  дуплі  ліпше  з  хутром  біленьким
Або  як  у  мене  з  руденьким.
Там  сухо,  безпечно,  затишно,  
Спокійно,  мʼякенько  та  пишно.

—  Пораду  дам  вірну  єдину
Хай  тягне  на  спині  хатину.
Знайде  мушлю  десь  підходящу.
Якщо  він  меткий,  не  ледащо.
Це,  навіть  скажу  вам,  практично
До  того  ж  всього  естетично.

—  Хе-хе  де  ти  равлик  ховався?
Що  тільки  ось  ось  обізвався  —
Іванка  на  гілці  сміється.

Від  сміху  і  кріт  весь  трясеться:
—  Оце  насмішив  нас  Тиміше,
На  спині?  Хатина?  Це  ж  миша!

І  дружно  вони  реготали:
Кріт,  білка,  і  Ойчик  і  равлик.  

Аж  тут  Опанас  хмурить  брови:
—  Ну  все,  припинили  розмови.
До  речі,  чи  снідав  ти  хлопче?

—  Ще  ні  —  мовив  злякано  Ойчик,  —
Матуся  мене  годувала,
Бо  їжу  вона  здобувала.
А  в  лісі  не  був  я  ніколи.
Чи  є  тут  спагеті  чи  роли?
Сир  чедер,  лаваш,  запіканка?
Ковбаски,  коржі  чи  вівсянка?

—  Про,  що  мишеня  це  лепоче!
Боюсь  зʼїсти  нас  він  захоче!  —
І  равлик  у  мушлю  сховався.

—  Тиміше,  дарма  ти  злякався,
Харчуються  миші,  як  білки  —
Іванка  зіскочила  з  гілки:
—  Візьми,  підкріпись  ось  горішком,
Ти  звикнеш,  мине  часу  трішки.
Тут  ягоди  різні,  грибочки,
Горішки,  насіння,  листочки.
Усім  в  лісі  корму  достатньо  
Проблема,  що  ти  в  нас  безхатько
Де  будеш,  мале,  ночувати?
Потрібно  знайти  тобі  хату.

Горішком  миша  те  наїлось:
—  Я  вдячний  —  і  в  мить  зашарілось,  —
Я  думав,  що  втратив  надію.
Тут  плакав,  а  тут  вже  радію.

—  Якщо  не  зʼїси    будем  друзі  —
І  равлик  почовгав  на  пузі.

—  Бувай  —  Кріт  поліз  до  тунелю.
І  білка  чкурнула  в  оселю
гукнувши,  щоб  був  він  обачний.

—  Бувайте,  я  щиро  вам  вдячний.
Та  й  рушив  шукати  домівку,
Гніздо,  а  чи  мушлю,  чи  нірку.


(далі  буде…)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010843
дата надходження 12.04.2024
дата закладки 07.05.2024

Наталі Косенко - Пурик

Одна мить

Тобі  поклала  руку  на  плече,
Солодких  снів  омріяно  схопила,
Чомусь  відчула  в  глибині  пече
І  зупинити  смуток  вже  не  в  силі.

Чому,  чому,  запитую  себе?
Та  відповідь  я  знаю,  бо  ховаю...
І  в  серці  залишилася  лише  
Частиночка  розкішного  розмаю.

Розмита  болем  в  маренні  якімсь,
Навіщо  спопелилася  докраю?
А  пахощі  весняні  та  п'янкі
Я  ніжно  у  душі  ще  відчуваю.

Торкнуся  щастя,  дивно,  як  в  той  час
Дає  мені  таку  велику  силу
І  дихання  почую  ще  не  раз
Та  зупиню  любу́  нестерпну  зливу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012663
дата надходження 07.05.2024
дата закладки 07.05.2024

Ганна Верес

Душу огортає щем

Душу  огортає  щем

Літа  мої  у  сніп  тугий  зібрались,
Де  ружею  дитинство  відцвіло,
Де  і  любов  жила,  і  тиха  радість,
А  в  серденько  мале  вросло  село.

Радів  там  став  вітрам  і  хвилеграям,
В  нім  верби  мили  бороди  свої,
Стрункі  тополі  небо  підпирали,
Садочки  чарували  солов’ї.

Волошки  у  житах  цвіли  так  рясно,
Що  заздрила  їм  неба  голубінь,
Аж  поки  сонця  промінь  не  погасне
І  ніч  покличе  спати  голубів.

І  хоч  доріг  подолано  немало,
Та  пам’ять  все  надійно  береже,
Життя  своє  таким,  як  є,  сприймаю,
Хоч  душу  огортає  ніжний  щем.
                                                                         14.04.2024.

©    Ганна  Верес  Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012636
дата надходження 06.05.2024
дата закладки 07.05.2024

liza Bird

Тільки вперед

Сльози  течуть  щоденно  рікою,
Зводити  досить  змучену  душу,
Треба  наразі  бути  міцною,
Дуже  багато  мокрого  блюзу.

Звісно  дається  щастя  пожити,
Думаєш  кожний  має  можливість?
Щиро  подякуй  Богу  щоднини,
Надто  важливо  мати  терпимість.

Наше  життя,  завжди  на  відмінно?
Пройдемо  прогру...  знову  навчання,
Скрута  гартує  волю  сумлінно,
Тільки  вперед  крокуй  без  вагання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012668
дата надходження 07.05.2024
дата закладки 07.05.2024

Сара Ґоллард

Дань весні

                                             [i]І  тільки  пам'ять  знову  нагадає...[/i]

Забудь  мене,  а  я  тебе  -  ніколи...
Впаде  із  гір  марка  й  сумна  стіна.
Посіють  пафос  теплі  дні  й  мінори,
Бо  час  мов  осінь  -  мертва,  зла  весна.

Скажи,  що  знаєш,  як  дійти  до  краю,
Скажи,  що  чуєш,  як  горить  імла!..
І  стане  тиша,  мовби  все,  що  маю,
Потоне  в  сяйві.  Є  лиш  ТИ  і  Я...

Здобудь  надію;  змінюй  і  лишайся,
Обточуй  рани,  же́врій,  ніжно  йди.
Навіюй  рими  і  на  мить  спиняйся,
Аби  заснути...  і  приспать  світи.

Ти  бачиш  небо,  синьо-білі  сколи,
Ти  чуєш  тишу,  мовби  ми  самі.
Забудь  мене,  а  я  тебе  -  ніколи,
Хай  буде  дань  хоча  б  одній  весні...
                                                                   26.04.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012020
дата надходження 28.04.2024
дата закладки 06.05.2024

Lana P.

Ефірним світлом…

Сочиться  із  небес  любов
Ефірним  світлом,  
На  нашу  землю  для  обнов,
З  космічним  вітром.

Із  потаємних  небосфер
Вбираймо  сяйво.
Творець  -  дбайливий  режисер  -
Возвеличаймо!

Серця  підкріплять  молитви,
В  слова  убрані,  
Не  буде  місця  для  жорстви  -
Зітруться  грані.

Душ  галактичних  ліхтарі  -
Неопалимі.
Ми  переможемо  в  борні  -
Коли  єдині!                                                                                                        5.05.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012567
дата надходження 05.05.2024
дата закладки 06.05.2024

liza Bird

Єство вибирає сонце

Витає  повсюди  запах  полину,
Куди  ідемо?  Затоптали  траву...
Кружляти  хотілось  біля  жасмину,
Цвіт  білий  зібрав  неймовірну  красу.

Думки  різнобарв’ям  світлим  полинуть,
Вони  не  сприймають  погоду  сумну,
І  навіть  колючі  стіни  ожини,
Не  зможуть  затримати  знову  журбу.

Скоріше  прибрати  б  сірий  ввесь  колір,
З  душею  похмурий  в  незгоді  завжди,
Єство  вибирає  сонце,  то  ж  промінь,
Зігріє...  Не  буде  ні  сліз,  ні  біди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012569
дата надходження 05.05.2024
дата закладки 06.05.2024

Капелька

Что значит слово - Человек

Актуальная  версия  не  претендующая  
на  истину  в  последней  инстанции.
Благодарен  талантливому  Поэту  
Клуба  Поэзии  Украины  Шарму
затронувшему  тему  о  человеке,
после  чего  был  написан  этот  стих.

Мы  на  Земле  который  век,
Что  значит  слово  -  Чело-век?
Он  друг  Природы  или  зверь
Приносит  множество  потерь?

Он  Ра-зум,  Со-весть  и  Душа
Иль  отражение  врага?
В  нём  чистый  Дух,  Любовь  и  Свет?
А  может  зло  фашизма  Zet?

Пусть  каждый  скажет  за  себя:
"Какая  у  него  земля?
И  кто  хозяин  в  их  стране?
И  почему  восток  в  огне?"

Есть  план  у  Бога  на  людей,
Но  и  не  спит  враг-бармалей
-  Посеял  семена  вражды,
У  власти  в  странах  ведь  "жильцы".

Рулетка,  бойня  на  кону,        
Европу  втянут  в  ту  "игру".
Народы  стран  на  всей  Земле
Хотят  объединить  в  войне.

Пророчат  -  так  должно  ведь  быть
Вам  Апокалипсис  твердит.
Нет!  Пусть  не  верит  Человек,
Что  нужен  с-ума-сшедший  век.

Пусть  Царство  Света  и  Любви
Критерий  будет  для  Души.
Пусть  Радость,  Счастье  в  мир  несёт
Всех  здравомыслящих  оплот.

                                   11.03.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012548
дата надходження 05.05.2024
дата закладки 05.05.2024

Капелька

Гармония и красота

Гармония  и  красота                                                                            
-  Понятные  для  всех  слова.                                            
И  даже  Небо  на  Земле
Вдруг  отражается  в  воде.    

И  отражает  Человек
Свои  дела  в  мир  много  лет,
Но  к  сожалению  Земля
Как  Рай  Земной  не  расцвела.

Март  2021  г.  В  марте  2024  г.
было  изменено  несколько  слов.
Не  расцвела  там,  где  через  деяния  Человека  
в  мире  были  нарушены  гармония  и  красота.

Ежегодно  Земля  теряет  7  300  000  га  лесов.
Более  50  %  тропических  лесов  Мира  уничтожены.
От  10  000  до  1  000  000  000  животные  гибнут  
в  одном  лесном  пожаре.
Более  2  000  000  000  тонн  мусора  образуется  
в  Мире  за  один  год.
Тихоокеанский    "мусорный"  остров  видно  
из  космоса.
Ежегодно  несколько  миллионов  животных  умирают  из-за  отходов  Человечества.
На  Форельских  островах  убиты  1428  дельфинов  в  течении  меньше  чем  за  сутки  -  традиция  островитян  раз  в  год  делать  дельфинам  "харакири".
И  т.  д.  и  тому  подобное,  привёл  только  часть  фактов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012547
дата надходження 05.05.2024
дата закладки 05.05.2024

Н-А-Д-І-Я

В полоні відчаю й печалі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YPlYAxW6kfM[/youtube]


В  полоні  відчаю  й  печалі,
Підводим  очі  до  небес.
Ми  там  Всевишнього  шукаєм,
Бо  знаєм  -  він  в  цей  День  Воскрес.

Весна  у  повному  розквіті,
Душа  так  хоче  відпочить.
Та  не  дають  думки  болісні,
Тебе  ми  просим  підсобить.

Почуй  Молитви   матерів,
У  них  прохання  лиш  до  Тебе:
Врятуй  цей  світ,  який  змарнів,
І  вже  тримається  лиш  ледве.

Дай  сили  Воїнам  в  бою,
Скажи  -  найкращі  вони  в  світі!
Тебе  я,  Господи,  прошу,
Ти  подаруй  нам   добрі  вісті.

Хай  сльози  висохнуть  у  всіх,
Зроби  кінець  оцій  війні.
І  щоб  лунав  дитячий  сміх,
Звільни  від  тя́жкої  біди..
------------------------------------
Вітаю  всіх  друзів  і  читачів  зі  світлим  святом  Великодня.
Хай  здійсняться  всі  ваші  омріяні  бажання.
Христос  Воскрес!  Воістину  Воскрес!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012544
дата надходження 05.05.2024
дата закладки 05.05.2024

Наталі Косенко - Пурик

Любовне протеже

Ти  поцілунок  бережеш,
З  тієї  зустрічі,  що  влітку,
Святе  любовне  протеже
Плекаєш  ніжністю,  мов  квітку.

Солодкий  смак  і  диво  нот,
Які  з'єдналися  зі  світом,
Неначе  осені  руно
Вдалося  знов  тобі  зустріти.

Торкнулось  подихом  і  все,
І  розчинилося  у  далях...
В  тіні́  зворушливе  лице
Та  звуки  трепетні  роялю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012442
дата надходження 04.05.2024
дата закладки 05.05.2024

Віктор Варварич

Христос Воскрес! Воскресне Україна!

Христос  Воскрес,  радійте  всі  люди,
Хай  слава  Богу  лине  до  небес.
Сійте  добро  і  любов  повсюди,
Сталось  предивне  чудо  із  чудес.

Нехай  морок  розвіється  в  країні,
Згинуть  вороги  нашого  народу.
Нехай  зчезнуть  ординців  сірі  тіні,
Українці  отримають  свободу.

Нехай  вернуться  додому  сини,
Обіймуть  сім'ю  і  всю  родину.
Нехай  будуть  мирними  наші  сни
І  не  лякає  війна  дитину.

Нехай  Божественне  світло  сяє
І  просвітлює  кожну  людину.
Нехай  люд  Божу  любов  пізнає,
Буде  щасливий  кожну  хвилину.

Нехай  піснеспів  летить  в  небеса,
Ангели  радіють  разом  з  нами.
Нехай  світом  летить  Божа  краса
Й  до  любові  відчиняться  брами.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012497
дата надходження 04.05.2024
дата закладки 05.05.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.05.2024

Наталі Косенко - Пурик

Дивні спогади

Мов  дивні  спогади  хвилин,
Що  розбудили  мене  зранку,
Я  чула,  як  гірчить  полин,
Який  ховався  у  серпанку.

Згадалась  кожна  мила  мить
Та  погляд  рідний,  що  дивився
І  до  цих  пір  душа  болить,
Він  зовсім-зовсім  не  змінився.

Той  найдорожчий  у  житті,  
З  яким  завжди  ́було  так  втішно,
Його  мелодії  прості
Лишились  в  пам'яті  навічно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012172
дата надходження 30.04.2024
дата закладки 30.04.2024

liza Bird

Не повернути…

Завжди  з’являвся  біля  неї,

Коли  сховавшись  наодинці,

Ридала  й  кожний  раз  землею,

Вбирались  слізоньки  пролиті.


За  плечі  лагідно  торкався,

Співав  їй  пісню...  та  так  ніжно,

Потому  тільки,  знов  мовчання,

До  неба  ж  линув  він  сумлінно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012112
дата надходження 29.04.2024
дата закладки 29.04.2024

Катерина Собова

Рука допомоги

Поміч    в    нас    гуманітарна  –
В    дійсність    перетворить    мрію:
Тут    всім    бідним    пропонують
Одяг,    крупи    і    олію.

-Треба,    мамо,    нам    туди    йти,-
Попросила    мала    Люда,-
Миттю    ця    гуманітарка
Допоможе    добрим    людям.

Я    учора    подивилась  -
Тьоті    в    татовім    планшеті
Зовсім    голі:    одна    в    туфлях,
Друга    -    в    білому      береті.

Вони    мерзнуть    біля    ліжка,
Одна    з    них    -    така    худенька,
Нема    ковдри,    щоб    укритись,
Простирадло    -    й    те    тоненьке.

Третя    чухалася    в    ліжку,
Бо    її    кусали    блохи,
На    ногах    були    у    неї  
З    візерунками    панчохи.

Ми    попросимо    на    пункті
Для    жінок    цих    одежину,
Щоб    змогли    вони    зігріти
Свої    груди,    ноги    й    спину.

В    школі    вчителька    казала  –
Треба    всім    допомагати,
Буде    це    приємно    тьотям
І    радіти    буде    тато!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012111
дата надходження 29.04.2024
дата закладки 29.04.2024

Веселенька Дачниця

Нате ж і голова

Без  гумору  не  прожити.                      
Гумор  –  наче  джерело!                          
Освіжить,  поверне  розум,                
Як  би  важко  не  було.                                      
Бо,  натЕ    ж  і  джерело  …                                          

Й,  як  годинник,  запрацює                          
Затуркана  голова.                                            
Думки  сонцем  заясніють                          
У  намистинках  –  словах.                            
Нате  ж  і  голова,  щоб                                                    
 
Разом,  в  купки  їх  збирати,            
А  душі  –  це,  як  бальзам  !                          
Щоби  давати  всьому  лад                          
Мені.  Тобі.  Усім  нам.                                                
Бо,  нате  ж  він  і  бальзам  …                          

Антипод  у  бальзаму  -  яд  !                        
І  самий  страшний  -  людський  !        
Достає  мозок  і  душу,                                          
Ненависний  і  гнилий  !!!                              
Таким  він  є  -  яд  людський  !
                 
Як  би    важко  нам  не  було,                    
Ніс  -  на    «суху  гілляку»  !                              
Швидше  минеться  –  не  зробиш        
Біди  із    переляку.                                                              
НатЕ  ж    суха  гілляка…                                              
                                                               В.  Ф.  –  24.  04.  2024    

         

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012057
дата надходження 28.04.2024
дата закладки 29.04.2024

Надія Башинська

У СИНІМ НЕБІ ЗНОВ ЛЕЛЕКИ В'ЮТЬСЯ

У  синім  небі  знов  лелеки  в'ються,
вже  вкотре  принесли  до  нас  весну.
А  поміж  них  малесенький  журавлик
гойдає  ген  хмариночку  ясну.

Його  я  упізнав!  Це  наш  крилатий,
це  наш  отой  веселик  молодий.
Це  він,  як  осінь  золотила  гай  наш,
у  теплий  край  летіти  не  хотів.

Всі  журавлі  зібралися  у  зграї,
а  він  ходив,  неначе  щось  шукав.
"Не  хоче  відлітати  наш  журавлик,"-
тоді  татусь  зажурено  сказав.

Я  часто  говорив:"Послухай,  друже!
Лети  мерщій,  бо  ж  крилоньки  дано!
Я  підросту  й  залишу  свою  хату,
в  весняному  саду  своє  село.

Лети,  маленький!  Крилонька  зміцніють,
тебе  піднімуть  легко  в  синю  вись.
Та  тільки  пам'ятай,  що  я  чекаю,
весною  ти,  будь  ласка,  повернись!"

Він  полетів...  А  що  ж  було  робити?
До  зграї  вже  останнім  він  пристав.
Що  рідний  край  є  наймилішим  в  світі,
малий  журавлик,  видно,  тоді  знав.

Де  тато  й  мама,  і  твоя  родина,
де  поле  й  річка,  і  квітучий  гай,
й  твоя  тут  Батьківщина  є,  дитино,
до  неї,  як  журавлик,  повертай!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012082
дата надходження 28.04.2024
дата закладки 29.04.2024

Рунельо Вахейко

МЕНІ ПРИСНИЛОСЬ

Мені  приснилось,  -  вранці  по  стерні,  
Де  коники  тікали  на  всі  боки,  
Поблизу  тихої,  як  сон,  затоки  
Я  біг  -  і  літо  молоде  нівроку  
Назустріч  усміхалося  мені.  

І  не  колола,  лоскотала  лиш  
Стерня,  як  щільна  щітка,  мої  п'яти,  
В  обличчя  дихав  ранок  ніжно  м'ятою
В  душі  щось  розквітало,  наче  свято,  
І  вітер  шепотів,  чи  то  комиш.  

Куди  я  поспішав?    Спішать  завжди  
Кудись  там  роки  юні  безоглядно,  
І  кожен  день  для  них  буденне  свято.
Куди  летіли  роки  молоді  ?
Я,  мабуть,  щастя  відчував  тоді.  

А  зараз  що?  То  згадки  лиш  одні...  
Я  поспішав,  прокинувшись  до  світла,
І  ранок  розгоравсь  привітно...
Вкінці  весни  і  напочатку  літа  
Так  в  радість  все  було  тоді  мені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012084
дата надходження 28.04.2024
дата закладки 29.04.2024

Віктор Варварич

Йдеш до мрій

Людина  життям  крокує,
Нотує  миті  у  свій  сувій.
Чудові  картини  малює
Прямує  до  своїх  світлих  мрій.

Долаєш  круті  перешкоди
Крокуєш  до  благої  мети.
Віднайдеш  свої  нагороди,
А  до  щастя  невтомно  лети.

І  даруй  людям  свою  любов,
Сій  добро  у  життєві  поля.
Та  втікай  від  цих  лихих  обмов,
Лови  спів,  що  лише  з  віддаля.

Серце  твоє  добре  і  щире,
Дарує  нам  ніжне  тепло.
Твоє  слове  привітне,  миле,
Бажаєм  щоб  житами  зросло.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012087
дата надходження 28.04.2024
дата закладки 29.04.2024

Н-А-Д-І-Я

Зупини оцю мить

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wCLGSWaT86U[/youtube]

Якщо   серце   не   плаче   і   душа не   болить,
Порадій   цьому   тихо,   закохайся  в  цю   мить.
Розділи   ніби   скарб,   що   здобутий,   надвоє.
Поділись   цим   багатством,   його    хватить   обом   їм.

Хоч   малесеньку   крихту,   що   від   тебе   дістане,
Розростеться    це   щастям,   тоді   іншою   стане...
Щастя   в   всіх   воно   різне,   його   треба   відчуть,
Як   постука   зненацька,   не   барися   почуть.

Відчини   серце   настіж,    усміхнися   йому.
Хай   відчує   гостинність,   не   ховайся   в   пітьму.
Другий   раз   не   вернеться,   десь   притулок   знайде,
Може,   просто   його   в   тебе    хтось   украде..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012055
дата надходження 28.04.2024
дата закладки 28.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Мирне мереживо

Скоро  світ  зачарує  серця́,
Мабуть  звіт  неземного  творця,
Крізь  сльозу  засіяє  життя,
Посміхнеться  і  ненька  й  дитя.

Глянуть  в  очі  -    і  батько,  і  син,
Не  гірчитиме  навіть  полин,
Обіймуться  і  сестри  й  брати,
Шлях  тернистий  змогли  ми  пройти!

Рідні  теж  посміхнуться  з  світлин,
Це  така  неповторність  хвилин,
Через  хвилі  тяжкого  життя  -
Відгукнеться  врожаєм  земля.

Заясніє  небесна  краса,
Засріблиться  ранкова  роса
І  у  мирнім  мереживі  днин
Пропливає  років  часоплин.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011941
дата надходження 27.04.2024
дата закладки 28.04.2024

Lana P.

КНОПКИ… (Дитяче)

Що  за  кнопки  -  не  прості,
На  лугах  такі  яскраві,
Трішки  більші  та  малі,
До  саміської  землі
Прикололи  зелен-трави?

То  кульбабки  золоті
Квітнуть  в  сонячній  оправі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011619
дата надходження 22.04.2024
дата закладки 28.04.2024

liza Bird

Чаклунка

Весна  поглянь  з  теплом  завітала,
Веселка  небом  сонце  гойдала.

Уміє  щастя  звабить  чаклунка,
Квітками  щедро  всіяна  сукня.

Кохання  лине,  милий  розмай,
Бузковий  цвіт,  давно  це  чекав.

Душа  малює  ніжні  пейзажі,
Їй  сяють  дивні  зорі  ласкаві.

Неначе  пензлик,  янгол  узявши,
Додав  краси,  небесної  фарби...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012024
дата надходження 28.04.2024
дата закладки 28.04.2024

liza Bird

Подих весни

Тільки  вслухайся,  пані,
Чуєш,  отам  є  життя,
Подих  весни...  звідтіля.

Зимно,  сніг  землю  покрив,
Скажеш,  оману  приніс?
Слову  мольфара  повір.

Пролісок  звідти,  бачиш?
Синій,  дивись...  і  трава,
Сяє  смарагдом  вона.

Дайно  руку,  не  бійся,
Хочеш  відчути...  вперта,
Тягнуться  вгору  стебла.

Усмішка  мила,  ніби,
Квіткою  стала...  дива́,
Діє  на  жінку  весна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011944
дата надходження 27.04.2024
дата закладки 27.04.2024

Н-А-Д-І-Я

Живи на зло всім тим, хто зневажає… ( повторно)

Терпи...Усе  колись  минає...Живи  на  зло  всім  тим,  
хто  зневажає!Даруй  тепло  тому,  хто  це  цінує!  
-----------------------------------------------------
Життя  повільно  скрапує  незримо,
І  повільніше  робимо  ми  крок.
Але  в  думках  ще  розправляєм  крила,
Й  життєвий  пам"ятаємо  урок.

Зупинимось,  де  треба,  не  спішим,
Подумаєм,  чи  варто  це  робити.
Можливо,  шлях  знайдемо  все  ж  простий,
За  це,  щоб  люди  не  змогли  судити.

Обходимо  ми  гострі  вже  кути,
І  мовчимо,  коли  така  потреба.
І  головне:  не  стать  рабом  смуті,
Обходити  шляхи  усі  ганебні.

Колись,  як  стане  важко  аж  до  краю,
Згадаєм  тонку  соломинку.
Буває,  що  в  житті  вона  спасає,
Дозволить  відпочити  на    хвилинку...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011910
дата надходження 26.04.2024
дата закладки 26.04.2024

liza Bird

Ти сказав, що кохаєш

А  серце  жалось  від  болю,
Мені  сказав,  що  кохаєш,
Я  ж  не  картаю  на  долю,
Заміжня  жінка,  ти  знаєш.

Хіба  давала  той  привід,
Просила  знову  кохання?
Тож  знаю,  в  жінки  є  вибір,
Родині  ж  мати  страждання.

Її  будують  роками,
Міцну,  щасливу  та  дружню,
І  разом  по́між  вітрами,
Леліють  мрію  майбутню.

Чи  зраджу  за́раз  найближчих,
Все  ж  манить  таке  почуття,
Гріхів  палких  і  нестримних,
Чекає  яке  майбуття?

Коли  стосунки  ці  рвуться,
Сумне  лишають  відлуння...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011817
дата надходження 25.04.2024
дата закладки 25.04.2024

Катерина Собова

Солодка жінка

Був    ще    з    ночі    злий,    сердитий
Іннокентій    на    дружину,
Придирався    до    дрібничок,
Тарабанив    безупинно:

-Я    вважав    -    ти    жінка    мудра,
Апетитна,    як    сосиска,
Думав:    ти    -    цукрова    пудра,
А    насправді,    ти    -    редиска.

Де    ж    той    цукор    заховався?
Погляд    -    хижої    вовчиці,
І    в    душі    твоїй,    і    в    тілі  –
Суміш    хрону    і    гірчиці.

-Вам    не    вгодиш,-    каже    жінка,
Здатні      всі    критикувати!
Щоб    відчути    смак    солодкий,
Треба    знати,    де    лизати.

Я    -    лікер    солодкий    в    пляшці,
А    ти    бачиш      лише    тару,
Я    не    жінка,    я    -      цукерка,
Суміш    меду    і    нектару!

І    хоч    я    -    пахуча      квітка,
Піду    геть    з    цієї    хати,
Доведеться    мені,    бідній,
Іншого    джмеля    шукати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011741
дата надходження 24.04.2024
дата закладки 24.04.2024

ТАИСИЯ

ВИРУС.

ВИРУС.
Нынче          вирус          «сукин          сын»
Косит          праведных          мужчин.
Не          идут          у          них          дела.
У          них        «горе          от          ума»
Овладели          они          ловко          
И        снарядом          и        винтовкой…
Побывав          в          горячих          точках,
Потеряв          друзей,          знакомых,
Им        конечно        трудно        очень
Уживаться        даже        дома…
В        жизни        места        не        находят
И          свою          семью          подводят…
Этот        праведный          народ    -
Он          в          депрессии          живёт…
Вирус          этот        кровожадный    -
Утоляет        свою        жажду.
В        той          нервозной          атмосфере
Нервы          будут        на        пределе…
Места      в      жизни        не      находят  
И        в      депрессию        уходят…
К      ним      стресс      в      отчаянье          приходит.
23.04.    2024.              (    продолжение      следует)

Часть    2.                  СТРЕСС.
(Из      старой        тетради.)
Как          избавиться        от        стресса,
Знаю      теперь      чётко.
Эту        трудную        проблему
Не          спасает        водка…
Так      устроен        организм  –
Мигом        реагирует:
Закипает      в        жилах        кровь,
Всё        тебя        нервирует.
Изучила        я      проблему  _
Сложная      наука.
Медицина      доказала:
В      стрессе      съели      КУКА…
От      избытка      нервных        чувств
Скачет      и      давление.
Ты      в      критический        момент
Сделай        упражнение:
Три,        четыре    -    руки      шире.
И        вдыхаешь        глубоко.
А        потом      разбей        посуду,
Вазу      в      стиле      «рококо»…
Но!    Помогут      и      объятья!
В      офис        женщина        вошла…
К      Вам      она      в      нарядном      платье    
На      свидание      пришла…
Этот      метод      самый      верный!
Эффективнее      других!
Вирус      смоется      мгновенно!
ЛОЖЕ      -    делим            на      двоих…
23.  04.    2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011709
дата надходження 23.04.2024
дата закладки 24.04.2024

Vasul_ILkovuch

Біліє сад

Збігає  час  -  минає  й  неминуче
Та  раптом  мре  все  в  спалахах  зірниць
Біліє  сад  -  о  ця  любов  квітуча
Що  ніжно  так  торкається  зіниць.

Тепло  надій  у  новому  світанні
На  білих  пелюстках  зітре  росу
Минає  ніч  і  знову  диво  раннє
Несе  у  світ  смарагдову  красу.

Весняним  дивоцвітом  сад  розквітнув
І  загули  над  вишнями  рої
Затрепетали  пелюстки  тендітні  
Порозквітали  у  душі  моїй.

Спинити  б  мить  завмерти  і  не  дихать
Спинити  б  світ  отак  в  тремтливім  сні
Заслухатись  в  цей  шепіт  й  тихо,  тихо
Останній  раз  вклонитися  землі.

Щемливий  цвіт  сльоза  незвана  зросить
І  втішить  душу  цей  квітучий  рай
Хай  дні  мої  поскладані  у  стоси
Ще  не  пора  іти  за  небокрай.

с.  Парище

23  04  2024  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011705
дата надходження 23.04.2024
дата закладки 24.04.2024

Vasul_ILkovuch

Вийшло сонечко з неба

Вийшло  сонечко  з  неба
Знов  тепленьке  горить
Знов  є  в  серця  потреба
Про  любов  говорить.

Лине  спів  голосистий
В  голубі  небеса
На  зеленому  листі
Заіскрилась  роса.

Зачароване  свистом
Мре  довкілля  на  мить
Лиш  трава  золтисто
Зблисне  й  ледь  затремтить.

Серце  в  грудях  зрадіє
Серце  знов  оживе
І  не  зраджена  Мрія
Десь  тебе  позове.

Щастя  стелиться  рясно
Знову  хочеться  жить
Поки  сонечко  ясне
Небокраєм  біжить.

Поєдналось  усе  це
Теперішнє  й  колись
Теплі  промені  в  серці
Наче  ноти  злились.

с.  Парище.

21  04  2024р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011519
дата надходження 21.04.2024
дата закладки 24.04.2024

liza Bird

Квіти та жінка

Квіти  та  жінка,  завжди́  поєднання,
Гляньте  на  погляд  її  особливий,
Ніби  навколо  в  любові  зібрала,
Радість,  що  робить  безмежно  щасливим.


Подихом  ніжним  небесного  Раю,
Променем  сонця  привітне  торкання,
Знає  вона,  як  тепло́  відчуваю,
Світиться  щастям  й  дарує  кохання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011655
дата надходження 23.04.2024
дата закладки 23.04.2024

Віктор Варварич

Подих твій відчуваю

Вже  вечір  крокує  невтомно,
У  загадкову  багряну  даль.
Ти  поводишся  дуже  скромно
І  ховаєш  смуток  за  вуаль.

Гортаєш  сторінки  так  вміло,
Нотуєш  цікаві  сюжети.
І  до  мене  горнешся  сміло,
Пишем  любовні  сонети.

А  я  подих  твій  відчуваю
І  вуста  такі  полум'яні.
Із  тобою  щастя  пізнаю,
Зацілую  перса  жадані.

Ми  ловимо  вечірні  зорі,
Тривожимо  наші  почуття.
Купаємось  в  синьому  морі,
Прискорюємо  серцебиття.

Зустрінемо  з  тобою  світанки
І  скупаємось  у  чистій  росі.
Виконаємо  всі  забаганки,
Щастя  віднайдемо  у  лотосі.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011645
дата надходження 23.04.2024
дата закладки 23.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Ох, так багато в світі зла (акровірш)

[b]О[/b]сь,  бачиш,  стежка  йде  в  життя,
[b]Х[/b]іба  ти  не  задумувавсь  ніколи?

[b]Т[/b]и  думаєш,  що  рівна  в  майбуття?
[b]А[/b]  в  ній  бувають  нелегкі  дороги.
[b]К[/b]риві,  тернисті,  згорблені  навік,

[b]Б[/b]еруть  початок  ще  з  найперших  кроків,
[b]А[/b]  знаєш,  як  відлічується  вік,
[b]Г[/b]отуючись  до  втілення  уроків?
[b]А[/b]  скільки  ще  буває  в  світі  зрад?
[b]Т[/b]актують  лихоліттям  у  гостині,
[b]О[/b]х,  як  хотілось  декілька  порад

[b]В[/b]селити  в  ду́ші  матері  й  дитині.

[b]С[/b]калічених  байдужістю  людей,
[b]В[/b]містивши  у  серця́  печаль-осколки
[b]І[/b]  вже  не  вистачає  всіх  ідей,
[b]Т[/b]ворінням,  щоби  виправить  відмовки.
[b]І[/b]  сумно  так,  де  ж  ділося  добро?

[b]З[/b]горіло  у  бездушності  пориву?
[b]Л[/b]ишилось  зе́ло  де  було  тепло,
[b]А[/b]  відновити  ,  як  найкращу  ниву?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011647
дата надходження 23.04.2024
дата закладки 23.04.2024

Надія Башинська

ПОГЛЯНЬ, ДИТИНО, СВІТИТЬСЯ РОСА!

Поглянь,  дитино,  світиться  роса...
це  в  ній  земля  вмивається  раненько.
Ці  роси  нічка  дарувала  їй,
щоб  зраночку  умилася  чистенько.

Від  чистих  рос  ясніють  небеса,
і  пташка  ой  як  весело  співає.
Поглянь,  дитино,  сад  наш  у  цвіту,
весна  цім  цвітом  світ  благословляє.

Вставай  і  ти,  ріднесенька  моя,
умийся,  стрічки  заплети  у  коси.
Біжи  мерщій,  поглянь  на  наш  садок,
побачиш,  як  цілує  сонце  роси.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011625
дата надходження 22.04.2024
дата закладки 23.04.2024

Вікторія Лимар

До миру

Терпіти  несила,  мовчати  не  можу,
бо  замість  весільного  –  траурне  ложе.
Загинув  хлопчина  –  йому  дев’ятнадцять.
В  матусі  життя  обірвалось  неначе.

Її  зрозуміють  лиш  ті,  що  втрачали.
Бо  після  такого  –  дорога  печалі.
Дорога  постійного  смутку  та  болю.
Ніколи  свою  не  змінити  їй  долю.

Спинити  ж  війну  –  небагато  охочих.
Хто  може  сприяти  –  байдужі  їх  очі.
Яка  б  не  була  в  українців  відвага,
та  кількісна  в  ворога  є  перевага.

До  того  ж  оснащення  в  небі  й  на  морі.
Численна  орда,  що  повзе  суходолом.
Ви  що  там  задумали,  в  ложах  розкішних?
Забули,  що  є  бумеранг  щодо  грішних?

Повинні  негайно  війну  зупинити!
Для  вас  території  цінні  чи  діти???
Збирайтеся  хутко,  крокуйте  до  миру,
бо  станете  тáкож  мішенями  в  тирі.
***
В  кривавому  тирі  не  дійдете  згоди,
словесну  та  мирну  шукайте  нагоду
про  щось  домовлятись,  позбавтесь  пихú
та  розум  включайте  в  години  лихі.

…НІКОЛИ,  ще  жодна  війна  –  не  на  благо…
В  жалобі  втрачає  й  земля  рівновагу.
Не  може  утримати  стільки  могил…
О  Боже,  зумій  запровадити  мир.

17.04.2024    23.05  –  18.04.2024    00.30    
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011544
дата надходження 21.04.2024
дата закладки 22.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Грація слова (Г)

Гідно  служу  Україні,
Грація  слова  без  меж,
Гордістю  мова  понині
Грає  й  доноситься  веж.

Грізно  ще  можуть  звучати
Громом  схвильовані  дні,
Голосом  ніжним,  як  мати,
Годі  сказати  мені.

Гаєм  розноситься  пісня,
Гучно  дарує  красу,
Гідно  боротимусь  звісно,
Грацію  цю  збережу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011412
дата надходження 20.04.2024
дата закладки 22.04.2024

Віктор Варварич

Щасливий з тобою

Твої  очі  сяють  красою,
Усмішка  серце  полонить.
Як  приємно  бути  з  тобою,  
Ловить  цю  закохану  мить.

А  твої  вуста  полум'яні
І  солодкі  неначе  мед.
Перса  твої  такі  бажані,
Огортаєш  душу  у  плед.

Твої  коси  такі  духмяні
І  золотом  сяють  для  нас.
З  тобою  наче  на  вулкані,
Одягаю  душу  з  окрас.

Коли  ти  поряд  я  хмелію,
Від  неповторної  краси.
Я  дарую  тобі  лелію,
Щасливий,  що  зі  мною  ти.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011570
дата надходження 22.04.2024
дата закладки 22.04.2024

Валерій Лазор

Шарілася

Шарілася,  тремтіла  полотном,
Гойдала  хвилю  витомленим  дихом,
Червоним  боком  -  молодим  вином,
Сповзала  блиском  каменями  тихо.
Пускалось  світло  горизонтом  вплав,
Горіло  соромом,  напевно  вперше,
А  спогад  погляд  перший  все  стрічав,
Щем  відпускав  теплом  лише  найлегшим.
До  ніг  твоїх  тулилась  сонця  гра,
Жив  час  між  нами  тихою  водою,
Та  риба  сплеснувши,  у  дивне  па,
Ой,  не  спроста,  зникала  золотою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011445
дата надходження 20.04.2024
дата закладки 21.04.2024

Віктор Варварич

Разом зі мною

Ти  щастя  мені  даруєш,
Ніжно  огортаєш  крилом.
Разом  зі  мною  крокуєш
І  п'єш  кавусю  за  столом.

З  тобою  у  мріях  літаю
І  ловлю  цю  небесну  блакить.
Жагуче  кохання  пізнаю
І  любов,  яка  душу  сріблить.

Я  відчуваю  стукіт  серця,
Яке  розпалює  почуття.
Спиваю  воду  із  озерця
Та  поринаю  у  забуття...

Ти  мого  серця  полонянка,
Лікуєш  спраглу  душу  мою.
Ти  мила  красуня  -  панянка,
Із  тобою  наче  у  раю.

Разом  картини  малюємо,
Сюжети  такі  особливі.
До  любові  ми  прямуємо,
Будемо  разом  ми  щасливі.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011480
дата надходження 21.04.2024
дата закладки 21.04.2024

Юлія Щербатюк В’южен

НЕВЛОВИМИЙ СОН

Сон  зачепився  десь  за  вчора,
Не  квапився  до  мене  йти,
Повільно  місяць  сунув  вгору  -
Спадаючий  і  геть  худий.

Старечу  спину  гнув  уліво,
З-за  хмар  деінде  виринав,
Та  позирав  на  мерехтливе
Багаття  зоряних  заграв.

І  огортала  таїною
Все  суще  ніч  у  цій  весні,
Та  сперечалася  зі  мною,  
Впіймає  сон  мене,  чи  ні?

Той  не  спішив  мене  ловити,
Усе  по  закутках  ходив.
Хоч  відбуяли  перші  квіти,
Та  одягнули  цвіт  сади.

Їх  аромат  у  вікна  линув,
І  заспокоював  разом.
Думки  своїм  лінивим  плином
Вже  підпускали  хтивий  сон.

Неспокій  у  минуле  канув,
Ніч  досягнула  глибини.
А,  потім,  сновидінь  омана
Накрила  легкими  крильми.


4    -  20    квітня  2024  року.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011526
дата надходження 21.04.2024
дата закладки 21.04.2024

Юлія Щербатюк В’южен

ВЕНЕЦ ТВОРЕНЬЯ?!

Быть  узником  в  темнице  вечных  "надо"
От  самых  ранних,  до  конечных  вех...  
Не  то  ли  та  немыслимая  плата,  
чтоб  называться  гордо  Человек?  

Под  звон  цепей  незыблемого  "должен"
Мы  часто  тащим  не  по  силе  кладь  
стоически  и  доблестно,  -  не  ропщем.  
День  продержаться  б,  ночку  простоять!  

Впитавший  непреклонное  "обязан",  
Свободный  в  несвободе  индивид  
Закован,  ограничен,  крепко  связан,  
невидящ,  глух,  и  бытием  забит...  

Мы  прозреваем  только  на  мгновенья,  
И  бодрствуем,  отчасти,  иногда.
Но  с  гордостью  себя  Венцом  творенья,  
зовём,  шагая...  Только  вот,  куда???


Архив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011359
дата надходження 19.04.2024
дата закладки 21.04.2024

Зоя Енеївна

Одна ціль

Одна  ціль
У  завойовників=
Знищити  Україну
Підлістю  своєю=
Частину  території
Окупанти  затопили,
Нічого  святого
У  них  немає,
Некерована  держава=
Жах  і  страх
На  землі.
30.07.2023р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011498
дата надходження 21.04.2024
дата закладки 21.04.2024

liza Bird

Це ж квітень.

Де  взявся  вітер  зненацька,
Й  вербу́  схилив  над  водою,
Завзято  тішився,  правда,
Весня́ний  місяць  грозою.

Цей  дощик  довго  чекали,
У  полі  трави  зелені,
В  садочку  яблуні  па́нни,
Стоять  журливі  сердешні.

Та  сонце  по́між  хмаринки,
Квітки  вже  зранку  леліє,
Вони  розв'яжуть  хустинки,
Й  духмяно  пахнуть,  це  ж  квітень.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011492
дата надходження 21.04.2024
дата закладки 21.04.2024

liza Bird

Це ж квітень.

Де  взявся  вітер  зненацька,
Й  вербу́  схилив  над  водою,
Завзято  тішився,  правда,
Весня́ний  місяць  грозою.

Цей  дощик  довго  чекали,
У  полі  трави  зелені,
В  садочку  яблуні  па́нни,
Стоять  журливі  сердешні.

Та  сонце  по́між  хмаринки,
Квітки  вже  зранку  леліє,
Вони  розв'яжуть  хустинки,
Й  духмяно  пахнуть,  це  ж  квітень.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011492
дата надходження 21.04.2024
дата закладки 21.04.2024

liza Bird

Запекла тиша

Між  нами  тиша  запекла,
Тривала  днями  й  ночами,
На  небо  гляну  -  пустеля,
Тож  видно  зорі  згорали.

Чомусь  одна  лиш  дрібниця,
Відтак  украла  це  щастя...
Яка  тепер  вже  різниця,
Коли  так  легко  ти  здався...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011340
дата надходження 19.04.2024
дата закладки 19.04.2024

liza Bird

Запекла тиша

Між  нами  тиша  запекла,
Тривала  днями  й  ночами,
На  небо  гляну  -  пустеля,
Тож  видно  зорі  згорали.

Чомусь  одна  лиш  дрібниця,
Відтак  украла  це  щастя...
Яка  тепер  вже  різниця,
Коли  так  легко  ти  здався...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011340
дата надходження 19.04.2024
дата закладки 19.04.2024

Галина Лябук

Весняна надія.

Журба  в  неньки-лебідоньки
Весняної  днини:
Де  ви,  мої  кровиноньки,  
Цієї  години?

Кляті  орки-вороги
Топчуть  Україну,
Сплюндрували  мороги
Землю  нашу  рідну.

Діток  навіть  полонИли
Вбивці-супостати.  
Села,  міста  спопелили
Варвари  прокляті.

Все  в  домівках,  що  знайшлось,  
Вивезли  в  болота.  
Гребувати  *  не  прийшлось  -  
Все  шукали  злата.  

У  печалі  рідна  ненька
Весняної  днини.
Жде,  що  прийде    СМС  ка
Від  синочків  нині.

Прочитає  в  радість  мати:
-    Ми  живі!    -  два  слова...
Спокій  лиш  -  на  день  у  хату,  
Завтра    -    журба  нова...  

-  Поможи  синочкам,  весно,  
Здобуть  Перемогу!  
Освіти  їм,  сонце  ясне,    
Щасливу  дорогу!



                                       *  Гребувати    -    нехтувати  чимось.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011288
дата надходження 18.04.2024
дата закладки 19.04.2024

ТАИСИЯ

ОТГАДАЙ № 15.

ОТГАДАЙ    №15.

Главный          конкурс        поваров.
Все          старались        кто        как      мог!
Надо          было          приготовить          образцовое          спагетти,
С          аппетитом          чтобы          ели          макароны          эти.

Чтоб          смешать          ингредиенты      -      это      не      проблема.
Главный          шаг      -      муки          добавить    -    важная          дилемма.
Чтобы          тесто        было          нежным    
 Все      работали          прилежно…

И        никто        «не      бил        баклуши»!

ВОПРОС:
ПОЧЕМУ        ж        У          ВСЕХ          В          МУКЕ
ЗАМАРАЛИСЬ          УШИ  ???

17.04.  2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011223
дата надходження 17.04.2024
дата закладки 18.04.2024

Віктор Варварич

Розмаїття весни

Вже  сонце  біжить  за  небокрай,
Ми  ловимо  весняний  розмай.
Нам  любиться  весняна  пора,
А  розмаїття  -  казкова  гра.

Квітами  долина  гомонить,
А  річка  нашу  душу  сріблить.
Поле  дивує  оксамитами,
І  чарівними  самшитами.

Серце  мелодію  співає,
А  скрипаль  романси  нам  грає.
Трембіта  горами  лунає,
До  подвигів  нас  закликає.

Сині  гори  красою  чарують,
Художники  картини  малюють.
Всіх  заполонила  весни  краса,
Вмиває  душу  холодна  роса.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011167
дата надходження 17.04.2024
дата закладки 17.04.2024

Юлія Щербатюк В’южен

НА САМОТІ

Зорь  прощальных  зарево
Голос  твой  теряется  вдали...
Что  тебя  заставило
Предать  мелодию  любви?

Микола  Добронравов  "Мелодия  любви"  (із  репертуару  Мусліма  Магомаєва)



Про  що  мені  з  тобою  говорити,
Коли  мовчання  зціпило  вуста,
А  почуття  леткі  розвіяв  вітер,
І  на  поталу  часові  віддав?
Щоби  не  мали  порятунку  двоє...
Не  заслужили  нагороди  ті,
Хто,  зрадивши  мелодіЇ  любові,
Залишили  її  на  самоті.


1  листопада  2023  року.
все  ще  нарис...

Малюнок  із  інету.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011173
дата надходження 17.04.2024
дата закладки 17.04.2024

Катерина Собова

Борщ

Не    могла    свекруха    спати:
Дійшла    в    хату    звістка,
Що    синочка    не    годує
Молода    невістка.

Зранку      в    гості    подалася
(Хіба    ж    будеш    спати)?
І    на    кухні    у    каструлі  
Стала    заглядати.

Борщ    насипала    невістка
В    велику    тарілку,
Додала    сметану,    зелень,
Курячу    гомілку…

Куштувала    це    свекруха,
Плямкала    губами:
-Подавати    борщ    вчорашній
Ти    навчилась    в    мами?

-Ваш      синочок      їсть    нормально,
Так,    як    усі    люди,
Борщ    не    тільки    був    вчорашній,
А    й    завтрашній    буде.

Їжте,    мамо,    не    спішіть    так,
Щоби    не    вдавились,
Бо    варити    борщ    на    три    дні
Я    у    вас    навчилась!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011174
дата надходження 17.04.2024
дата закладки 17.04.2024

Віктор Варварич

Прямуйте до спасіння

Хай  тривога  вас  не  лякає,
А  Боже  світло  завжди  сяє.
Ви  правдиву  віру  збережіть
І  впевнено  до  Господа  йдіть.

Молитва  щира  не  стихає,
На  подвиги  вас  надихає.
Крокуйте  сміливо  у  життя,
Усмішка  не  сходить  із  лиця.

А  ви  будьте  світлом  для  світу,
Будуйте  віру  з  моноліту.
Нехай  Господь-Бог  надихає,
Пройти  життя  допомагає.

Діва  Марія  оберігає
І  до  Бога  ваш  шлях  прокладає.
Відкиньте  подалі  своє  горе,
Осягнете  небесні  простори.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011126
дата надходження 16.04.2024
дата закладки 17.04.2024

Н-А-Д-І-Я

Про що співає рання пташка

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DhpqZp0ailQ[/youtube]

Про  що  співає  пташка  рання,
Про  те,  що  вже  прийшла  весна?
Усі  ми  раді  їй,  звичайно,
Коли  ж  скінчиться  все  ж  війна?

Затихла  птиця,  подивилась,
А  я  чекаю:  все  ж  коли?
Співати  знову  заходилась...
Якою  ж  буде  це  пори?

На  жаль,  не  знаю  її  мови,
Насиплю  жменьку  їй  зерна.
Вона  ж  співа,  не  знає  втоми,
І  знов  про  те,  що  вже  весна.

Я  озирнулася  навколо:
Дивлюся  -  справді  все  цвіте.
Я  не  помітила  одного:
Весна  упевненість  дає.

Щоб  ми  забули  на  хвилинку
Про  сум,  розлуку  і  печаль.
Гірку  утерли  цю  сльозинку...
Лише  на  мить  біль  затихав.

Зерно  не  їла,  все  співала.
На  мене  глянула  в  вікно.
А  я  надію  усе  ж  мала,
Що  час  все  змінить  все  одно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011121
дата надходження 16.04.2024
дата закладки 17.04.2024

Родвін

Райдуга

Десь  сон  пропав...  Гримить  над  гаєм,
Досвітня  тиша  вщент  розбита  !
Земля,  вся  хмарами  сповита,
На  дощ  стривожено  чекає...

Здійнявсь,  зненацька,  лютий    вітер,
Гойдає,  хилить,  гне  ялину,
Зламав  при  корені  осину,
Мов  сніг,  мете  пелюстки  цвіту  !

Палають,  сліплять  блискави́ці  -
Страшні,  нестямні  їх  удари  !
В  їх  сяйві,  тіні  -  мов  примари...
Гамселять  землю  громовиці  !!!

Розве́рзлось  небо.  Божий  світ,
Накрило  зливи  пеленою  !
Вже  не  весняною  грозою  -
Гарматним  боєм,  грім  гримить  !

Як  з  це́бра  ллє,  невтомна  злива  -
Струмок  дзвінкий,  роздавсь,  розлився,
В  потік  стрімкий  перетворився  -
Вирують  струмені,  бурхливі  !

Вогонь  погас.  В  наметі  мряка  -
Все  тіло  почало  дрижати...
Заснуть  би  швидше  !    І  поспати  ...
Та  грім  гучни́й  не  дасть  ніяк  !

Але  вже  чути  -  дощ  стихає...
Земелька,  до́чиста  умита,
Серпанком  сизим  оповита,
Весняний  ранок  зустрічає  !

Ясніє  небо  -  вже  світає...
Зриває  вітер  краплі  з  листя,
Ранкові  співи  донеслися  -
Пташиний  гвалт  стоїть  над  гаєм  !

Небесний  край,  як  жар  палає,
Гарячим  барви  налилися,
Назу́стріч  сонцю  простяглися  -
Світ  Божий  день  нови́й  вславляє  !
 
А  над  землею  -  примха  Фе́ба*...
Повірить  навіть  неможливо,
Що  є  в  цім  світі  більше  диво  -
Ясніє  райдуга...  В  пів  неба  !



*            Феб  --  в  римскій  міфології
син  Зевса,      бог    світла    і    сонця.



05.02.2021  р.  -  12.03.2024  р.


Фото    https://cdn.mapme.club/images/2379/23792-snimok-vsej-zhizni-molniya-i-raduga-v-odnom-kadre.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010854
дата надходження 13.04.2024
дата закладки 17.04.2024

НАСИПАНИЙ ВІКТОР

Ні сова, ні жайвір ГУМор

                   
У  школі  матір  учня
Питає  вчитель  чемно:
-    Чи  ваш  Сашко  –  Сашуня
Сова  чи  жайвір,  певно?

Задумалась  матуся:
-  Та  щось  між  тим  середнє.
Ніяк  не  розберуся,  -
Та  він  ведмідь  у  мене.

Лягає  рано  досить.
Встає  доволі  пізно.
Поспати  довго  мусить,  -
Невиспаний  постійно.

15.04.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011091
дата надходження 16.04.2024
дата закладки 16.04.2024

Світлана Себастіані

Миражи

Этой  силе  и  этой  воле
позавидует  всяк,  кто  молод,
мы  давно  безразличны  к  боли,
в  наших  жилах  струится  холод.
Много  терпких  и  кислых  яблок
мы  срывали  в  садах  запретных.
Но  душа  без  любви  озябла
и  не  помнит  о  снах  заветных.
Умудренные  Агасферы,
роковые  герои  Грина,
полу-тени,  полу-химеры,
миражи,  существа-нейтрино,  –
мимо  окон  ночного  ада,
мимо  дома,  что  был  нам  раем,
мы  пройдем  с  неподвижным  взглядом  –
и  мечты  своей  не  узнаем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011069
дата надходження 15.04.2024
дата закладки 16.04.2024

Lana P.

Літають голуби…

Літають  світом  голуби́  -
Переплітають  крила.
Цілуй  її,  голуб,  люби,  
Допоки  є  ще  сила!

Пригадуєш,  і  ти  колись
Їх  дарував  для  мене  -
Обидві  душі  заплелись,
Як  сонячні  знамена.

Миролюбиві  зв'язкові  -
Провісники  любові,
Дарують  ранки  голубі
І  миті  кольорові!

Зіркові  мрії  у  траві...
Воркують  білі  вартові.

P.S.  Світлина  з  Pinterest.
14.04.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011058
дата надходження 15.04.2024
дата закладки 16.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Весняний мотив

Цілує  вітер  тишину,
Що  зачаровує  в  саду,
Милує  очі  кожна  мить,
Роса  розкішна  знов  бринить.

На  вітах  дивно  милий  тон
Торкає  ніжністю  долонь,
Мотив  чарівний  виграє,
Тріпоче  серденько  моє.

Біжить,  летить  у  тиху  даль
Де  лист  сховався  у  вуаль,
А  на  зманіженім  гіллі
Роса  скрапає  до  землі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011088
дата надходження 16.04.2024
дата закладки 16.04.2024

Lana P.

СУКНЯ НЕБА…

Із  невідомих  нам  склепінь,
Бліда,  безмовна  височінь  
Звисає  сукнею  із  висі,
Невидимо  на  кипарисі

Метляється  на  вітерці,
Спадає  фалдами  в  ріці:
Блакитно-жовта,  промениста,
В  загравах  сонячних  іскриста.
 
Присутня  на  планетнім  тлі,
Життя  увічнює  землі,
Розшита  ніжними  шовками,
Утаємничена  зірками.

І  до  безмежжя  неозора  -
В  обіймах  Всесвіту  прозора.            

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011045
дата надходження 15.04.2024
дата закладки 16.04.2024

Н-А-Д-І-Я

Життя у кожного своє

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kfcv73JJueI[/youtube]

Біжить  життя,  дорога  поки  рівна.
Тоді  були  ще  молоді,  здорові.
Думки    і  мрії  були  за́вжди    світлі.
Надіялись  зустрітися  з  любов"ю.

Вирішували  швидко  всі  проблеми,
Вони  були  неначе  не  для  нас.
І  забували  всі  життя  прикмети:
Що  править  нами  цей  жорстокий  час.

Це  він  незримо  змінює  манери,
Відчули  у  ногах  якусь  ми  втому..
Бажання,  щоб  не  влізти  у  халепи...
Тепер  повільно  йдемо  ми  під  гору.

Та  щось  шепоче:  треба  відпочити,
Ми  не  міняєм  курс  і  вірим  ще  ногам.
Йти  навпростець,  щоб  шлях  цей  скоротити?
Та  ні!  Йдемо!  На  зло  своїм  рокам!

Роки  бредуть  неспішно  теж  за  нами,
І  відчуваєм  непосильний  цей  тягар.
Але  ж  колись  вони  за  нами  мчали.
А  ти  іди!  У  відчай  не  впадай!

Вже  недалеко,  сонце  в  горизонті,
Зморився,  треба  сісти  відпочить... 
Надія  допоможе  в  обстановці,
Проігноруєм  час,  бо  треба  іще  жить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011037
дата надходження 15.04.2024
дата закладки 16.04.2024

Сара Ґоллард

Наші весни

                                               [i]І  той  занотує,  що  вміє  чекати...[/i]

Упало  сонце  в  нішу  тепло-гір
І  тепла  повінь  сповнила  октави.
Ми  досі  тут  -  між  біло-синіх  зір,
Ми  досі  в  ночі,  мов  наземні  трави...

Якби  ж  ті  хмари  знали  всі  життя,
Що  руки  їх  скидали  в  сизі  ві́рші.
Якби  ж  горіли  всі  серцебиття
І  знали  місце  чорно-білі  ніші.

Та  що  ж  казати,  хай  воно  "якби"...
Чекають  щастя  теплі  пори  року.
Де  пада  відчай,  повно  там  журби,
Де  кане  тиша,  думи  вірні  току.

І  все  ще  буде,  хай  тепер  "колись",
І  все  ще  стане,  змушеним  чекати.
Мої  слова  вже  більше  не  чиїсь,
А  наші  весни  -  тільки  НАШІ  шати...
                                                             10.04.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011035
дата надходження 15.04.2024
дата закладки 16.04.2024

liza Bird

Грайливий віщун

Духмяний  бузок,  зворушливо,  ніжно,
Торкнувся  за  плечі  раннім  серпанком,
Грайливий  віщун  подіяв  магічно,
Кохання  згадалось  з  гарним  світанком.

Тож  музика  лине  м'яко,  барвисто,
Співають  пташки  ще  й  пісню  незвичну,
Сьогоднішню  зрілість  просто  залишмо,
Не  вдержиш  снагу  жіночу  нестримну.

Весна  подарує  дивну  чарівність,
Нове  почуття,  захопливе,  справжнє,
Цей  стан  берегти  хотілося  б  вічність,
Коли  у  душі  цій,  молодість  сяє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011054
дата надходження 15.04.2024
дата закладки 16.04.2024

Чайківчанка

НА БЕРЕЗІ ДНІСТРА, ЯК В КАЗЦІ!

Де  б  я  не  була,  в  яких  краях
Я  завжди  повертаю  додому.
Я  лечу  в  Отчий  дім  наче  птах,
Щоб  поклонитись  дубу  старому.

З  закритими  очима  знайду
Дорогу,  яка  веде  до  хати.
Стару  грушу,  що  цвіте  в  саду,-
Яка  почастує  мене,  як  мати.

Я  бачу  у  снах  рідну  хату,
Як  цвітуть  райські  сади  вздовж  села.
І  в  душі  запалюють  свято
Мальви  -  рожі,  що  квітнуть  край  вікна.

На  березі  Дністра,  як  в  казці!
Біленькі  хатки  в  розмаю  садів.
Така  благодать  в  божій  ласці  !,
Як  ллється  луною  солов'я  спів.

Сяє  день  в  сонячнім  промінні
Розливсь,  як  море  ліловий  бузок.
Так  пахне  п'янко  у  цвітінні!
 У  розмаю  квітів  -  мамин  садок.

Тут  ліс,  гаї...  ставки,  річка,  поле
І  цвітуть  волошки  сині  в  житах.
Я  іду  стерня  в  ноги  коле
Шукаю  свій  рай  у  казкових  снах.  

 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011000
дата надходження 14.04.2024
дата закладки 15.04.2024

Віктор Варварич

Тривожиш серця

Рання  весна  красою  чарує,
Роздмухує  духмяний  аромат.
Магнолія  радість  нам  дарує
І  створила  красивий  експонат.

Гарну  картину  намалювала,
Її  доповнила  твоя  краса.
Ти  до  свого  щастя  шлях  проклала,
Який  благословили  небеса.

І  у  цих  весняних  переливах,
Свої  життєві  миті  нотуєш.
І  ловиш  давні  мрії  у  зливах,
Над  емоціями  домінуєш.

Створюєш  особливі  моменти
І  тривожиш  чоловічі  серця.
Ми  даруєм  тобі  компліменти
І  крокуємо  поряд  до  кінця.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010999
дата надходження 14.04.2024
дата закладки 15.04.2024

Н-А-Д-І-Я

Жовті кульбабки - сонця дітки ( для дітей )

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xT4fnUd-Aig[/youtube]

Сьогодні  рано  встало  сонце,
Уважно  глянуло  на  землю.
Навколо   жовте  -  жовте  поле.
То  ж  хвилювалося  даремно.

Пухнасті  жовті,  ніжні  квітки,
Давно  чекали  вже  його.
Жовті  кульбабки  -  сонця  дітки,
Навколо  золото  цвіло!

І  усміхнулося,  веселе,
Жмуток  проміння   їм  послало.
І  повні  радості,  блаженні,
Вони  всміхались  радо  травам.

В  моїй  рідні,  усе  в  порядку,
Втішалось  сонце  так  за  них,
Тепер  поспіть,  мої  дитятки...
Вже  вечір  хилиться  до  ніг...
   

                               *****

В  Сонця  є  сини  і  дочки,
Славні  дітлахи.
Жовті  мають  всі  сорочки,
Бачив   їх  і  ти.

Жовті  сукні,  синє  небо,
Глянь,  яка  краса!
Кращий  край  на  всій  планеті,
Це  -  наша  Земля.

Жовтий  колір  -  Сонця  сила,
Символ  захисту  й  надій..
Квіти  ці  -  весна   зростила,
Їй  поклон  низький.

Довго  спать  не  полюбляють,
З  Сонечком  встають.
Вечір  прийде  -  спать  лягають,
Влітку  -  відцвітуть...

Прилетить  незвідки  вітер,
Полетить  зерня.
Це  його  безцінний  витвір  -
Зацвіте  стерня.

Жовті,  теплі  кольори,
Порадіє  світ.
Стало  більше  "дітвори",
Вони  -  сонця  цвіт...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010987
дата надходження 14.04.2024
дата закладки 15.04.2024

Веселенька Дачниця

Всели спокій і надію

Прилинь,  милий,  прилинь  ясний,        
Посидь  коло  мене.                                                
Подивись  –  весна  буяє                                    
Молода,  зелена                                                          

Прислухайся,  як  шепоче
Вітерець  берізці:
-  Дай  розчешу  віти-коси
Кожній  твоїй  гілці...

Он  звела  гніздо  пташина
І  життю  радіє.
Чом  же  мудрість  людини
Цінувать  не  вміє

Ту  красу  і  ту  благодать,
Що  бринить  весною...
Побудь,  милий,  посидь  ясний,
Хоч  часок  зі  мною.

Розвій  хмурі  думки  мої,
Розжени  тривоги,
Всели  спокій  і  надію
В  світлу  перемогу!
                               В.  Ф.  –  14.  04.  2024    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010954
дата надходження 14.04.2024
дата закладки 15.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Сяйво чар

До  мене  Муза  завітала,
Така  прекрасна  й  неземна,
Неначе  книгу  пролистала
Мого  найкращого  життя.

І  так  майстерно  на  роялі
Заграла  неповторний  вальс,
Я  зачарована  появі
Її  привабливістю  фраз.

Манила  трепетно  у  далі
Де  сміло  бавився  туман,
А  в  намальованій  вуалі
Виднівся  ніжно  милий  стан.

Розкішна,  образна  та  мила,
А  голос,  ніби  божий  дар,
Вона  красою  полонила,
Щоб  я  відчула  сяйво  чар.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010859
дата надходження 13.04.2024
дата закладки 13.04.2024

Н-А-Д-І-Я

НАЩО ШУКАТИ ІДЕАЛІВ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nZK5gfcJgsU[/youtube]

Кохання  вигнане  із  Раю,
Куди  воно  це  знов  бреде?
Вмощусь  у  серці  в  когось  скраю,
Хто  не  прогонить,  збереже.

І  буде  тепло  там  й  спокійно,
І  навіть  в  люті   холоди.
Кудись  тікать  вже  не  потрібно,
Та  хто  втіче  від  доброти?

Із  чим  порівнюєм  кохання,
Чи  з  першим  подихом  весни?
Чи  бачим  в  нім  ми  квітку  ранню,
Що  щедро  скупана  в  росі?

Кохання справжнє  живе  в  серці,
Здаєтьсяся  світ  увесь  щасливим.
А  хто  узнав  його  уперше,
Воно  не  може  буть  фальшивим.

Воно   до  нас  прийде  незвідки,
І  не  спита:  Чи  можна?-  в  нас.
Самотність  щастям  обігрівши,
Що  не  вистачало  так  підчас.

То  ж  бережімо,  що  в  нас  є,
Нащо  шукати  ідеалів?
З  тобою  поруч  хай  живе,
Наступні  будуть  нецікаві..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010832
дата надходження 12.04.2024
дата закладки 13.04.2024

Віктор Варварич

Цвіте сакура

Край  неба  квітнуть  розмаїття,
Дивовижним  цвітом  чарують.
Так  звабливо  манять  суцвіття,
Вдихнуть  аромат  пропонують.

Огортають  весняним  теплом
І  повнять  озоном  повітря.
Нотують  миті  у  наш  альбом
І  сформовують  довголіття.

Пелюстками  вистеляють  путь,
Промінням  сонця  обіймають.
А  пташки  хороводи  ведуть,
Журливі  серця  звеселяють.  

Посеред  загадкові  краси,
Стривожені  нотки  зникають.
Звучать  мелодійні  голоси,
Як  бальзам  душу  омивають.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010823
дата надходження 12.04.2024
дата закладки 12.04.2024

Lana P.

МИ - КРАПЛІ…

Зібралась  в  небі  хмар  галера  -
Заторохтіла  злива  в  барабан  -
Летять  на  землю  срібні  пера,
В  заобрійний  умочені  туман.

Стулили  крила  мокрі  чаплі,
Нуртує  усесвітній  океан  -
Ми  в  ньому  дві,  прозорі  краплі,
Серцями  пишемо  відлунь  роман.

Зливаємося  воєдино,
У  бризках  енергійних  насолод,
Течем  у  Вічність  часоплину  -
Від  неба  не  чекаєм  нагород.                              
Доповнюєм  буттям  світлину  -
Миттєвий  проживаєм  епізод.          11.04.24



P.S.  Світлина  з  Рinterest.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010772
дата надходження 11.04.2024
дата закладки 12.04.2024

Віктор Варварич

Весняні барви

Весняні  барви  душу  веселять,
Огортають  нас  ніжним  теплом.
Упіймати  красуню  норовлять
І  гуртують  друзів  за  столом.

Дарують  нам  неповторну  красу,
Тривожать  закохані  серця.
Заплітають  золотисту  косу,
Крокуюють  разом  до  кінця.

І  впіймають  свою  щасливу  мить,
У  якій  любов  формує  нас.
Палке  серце  від  кохання  тремтить
І  спиняє  цей  невтомний  час.

А  пташиний  піснеспів  чарує,
Сріблясті  води  тікають  в  даль.
Сонце  вербам  коси  полірує
І  спалює  вчорашню  печаль.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010789
дата надходження 12.04.2024
дата закладки 12.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Я буваю…

Я  буваю  весела  й  сумна,
А  іще  несмілива  й  вразлива,
Можу  бути,  як  сніжна  зима
І  водночас  холодна  й  красива.

Я  буваю  спокійна,  мов  сон
І  казково  чарі́вна,  мінлива,
Як  весна  можу  брати  в  полон,
Щоб  душа  розквітала  щаслива.

А  іще  можу  літом  дмухнуть
І  ласкаво  промінням  зігріти,
Дарувати  красу  неземну,
Щоб  всміхались  дорослі  та  діти.

Можу  в  осінь  сумної  грози
Знов  розкинути  барви  грайливо
Та  маніжно  печаллю  сльози
Зупинити  непрохану  зливу.

Я  буваю  весела  й  сумна,
А  іще  несмілива  й  вразлива,
Можу  бути,  як  сніжна  зима
І  водночас  холодна  й  красива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010727
дата надходження 11.04.2024
дата закладки 11.04.2024

ТАИСИЯ

ОТГАДАЙ! № 14

Отгадай      №  14.

Ходим        мы        друг        к        другу        в        гости.
И        с        собой        подарки        носим.
Но        проблемы        возникают:
Что        дарить?            Порой        не      знаем…

Жители      Крайнего        Севера
Тоже      любят        ходить      в        гости…
Но      у      них      проблем      не      возникает!
Что      дарить?      Там      каждый        знает!!!

                 ВОПРОС!
КАКОЙ          ПОДАРОК        НЕСУТ          ЖИТЕЛИ        КРАЙНЕГО        СЕВЕРА,      КОГДА        ИДУТ        В      ГОСТИ???

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010475
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 11.04.2024

liza Bird

Кохання рай, чи все ж пекло?

Кохання  рай,  чи  все  ж  пекло?
ДушІ  летіти  за  хмари,
Або  горіти  нестерпно.
Чому  роз'ятрені  рани,
Завжди́  порушують  спокій,
Лишають  се́рденьку  шрами,
Услід  втікають  за  обрій...

Сприймаєш  якось  блаженно,
Не  бачиш  жодної  брами,
І  танеш  ніжно,  чуттєво,
Безмежне  поле,  там  маки,
І  роси  сиплються  сріблом,
На  небі  зникли  всі  хмари,
Незвичним  сяєш  ти  світлом...

Кохання  рай,  чи  все  ж  пекло?
Безмежно  манить,  що  зробиш,
Устояти  зовсім  нелегко.
Духмяний  подих  бузковий,
Почулась  пісня  веснянка,
Це  серця  шепіт  казковий,
Життя  пусте  без  кохання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010661
дата надходження 10.04.2024
дата закладки 10.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Щоб душу згадкою зігріти

Мені  запахло  так  весною,  
А  ми  за  руки  із  тобою
Побігли  в  гай,  немовби  діти,
Щоб  душу  згадкою  зігріти.

Стежина  в'єтться  де  ходили
І  набирались  звісно  сили,
Бузок  всміхався  край  долини,
Які  спокусливі  хвилини.

В  думках  милують  знову  квіти,
Душі  у  них  лише  радіти,
Солодкі    квіту  аромати,
Що  не  дозволять  нам  дрімати.

Усе  найкраще,  чути  кроки,
З'єднались  щастя  і  уроки,
Побігли  в  гай,  немовби  діти,
Щоб  душу  згадкою  зігріти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010583
дата надходження 09.04.2024
дата закладки 09.04.2024

Валентина Ланевич

Мій краю рідний

Люблю  тебе,  мій  краю  рідний,
За  неповторності  красу.
За  місяць,  що,  буває,  зблідлий,
За  нічку  тиху  й  чарівну.

За  хор  птахів,  що  безперервно,
Славлять  життя  й  весну  нову.
За  "кум"  та  "кум"  від  серця  -  ревно,
Зелених  жабок  у  ставку.

За  крик  сови  у  лісі  з  ляку,
Де  вітер  гілочку  зірвав.
За  дичину,  що  там,  усяку,
За  хащі,  що  павук  запряв.

За  луг  та  річку  з  карасями,
За  хлібний  лан  і  спориші.
Тендітність  квітів  з  пелюстками,
Що  припадають  до  душі.

За  люд,  від  роду  роботящий,
За  стійкість  духу  в  час  біди.
Мій  краю  рідний,  ти  -  найкращий,
Неси  ж  незламність  крізь  віки!

08.04.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010572
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 09.04.2024

Lana P.

ВІТРО-ВІЙ-НЕ… (мініатюри)

***
Зриває  вітер  осінні  квіти,
Листки  печалі  летять  удаль  -
На  радість  світу,  чи  то  на  жаль?
Вони,  як  діти,  їм  би  радіти...

***
Опале  листя  доки  тліє  -
Вітри  єднаються  з  дощами,
Народжують  у  душах  гами,
Сплітають  сокровенні  мрії.

***
Вітре,  вій
Біля  вій.
Мить  мине,
Промайне...
В  полі  мрій  -
Вітро-вій!

***
Вітри  гонимі
Украли  рими,
І  я  за  ними  
Лечу  у  світ.
Неопалимі
Та  одержимі,
Мені  услід  
Кричать  «привіт!»

***
У  вітру  -  сотні  тисяч  крил,
В  гармонії  єднання.
Я  хочу,  щоб  мене  любив,
Під  музику  кохання!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010561
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 09.04.2024

Світлана Себастіані

Сліпа

Юним  –  зітхати  й  красою  снити
(жадібні  до  чудес),
тільки  бувають  отруйні  квіти,
янголи  –  не  з  небес.
Хоч  розпанахай  їй  лезом  око  –
в  неї  душа  сліпа,
вельми  красуня  твоя  жорстока
і  на  сльозу  скупа.
Хлопчику,  діло  твоє  пропаще,
певно,  і  сам  пропав,  –
краще  б  вербу  обійняв  ти,  краще  б
статую  покохав!
Ось  вона,  глянь,  твоя  люба-мила,
та,  що  до  зір  возніс:
в  пальчиках  смаглих  –  тростина  біла,
посмішка  –  як  поріз,
погляд  –  заобрійна  блискавиця,
очі  –  сира  пітьма,
тіні  танцюють  в  її  зіницях
(тільки  тебе  –  нема).
Що  вона  ніжкою  злою  топче,
гострим  підбором  б’є?
Серце  твоє  –  придивися,  хлопче!  –
серце  дурне  твоє…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010559
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 09.04.2024

Lana P.

ТРИВОЖНО…

Тривожно  у  світі  облуди,
Де  нелюди  в  масках,  як  люди.
Торги  йдуть  у  пащах  драконів  -
За  душі  людські  війни  дронів.  
Думки  переважують  тонну:      
Як  довго  до  Армагеддону?                        22.03.24      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010556
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024

Катерина Собова

Характер жiнки

Чоловік    Петро    вже    зранку
У    щасливу    пору    й    днину
З    днем    народження    на    ганку
Привітав    свою    дружину:

-Тобі    виповнилось    двадцять,
Дорога    дружино    Алло…
В    руки    пхав    троянду    білу,
Серце    в    грудях    калатало.

-Вже    два    роки    ми    з    тобою,
Стала    ти    в    житті    мудріша,
І    в    роботі,    і    в    стосунках
Розумніша    і    сильніша.

Поки    Петя    говорив    це  –
Усміхалась    мовчки    Алла:
Вона    знала,    що    на    ступінь
Небезпечнішою    стала.

Як    всі    хитрі    молодиці,
Для    Петруся    приховала
Хижі    кігтики    тигриці
І    зміїні    гострі    жала!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010519
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024

Галина Лябук

Фіолетове кохання.

В  лузі  розцвіла  фіалка  -
Весни  ранньої  надія.
Така  мила,  як  панянка,
З  фіолету  її  мрія.

                   Дружить  з  сонечком  охоче,
                   Вітерець  її  ласкає.
                   Гладить    ніжно  і  шепоче:
                   -  Ти  моя  краса  земная...

Як  збираються  хмаринки,
Тут  як  тут  примчить  вітрисько.  
Враз  розгонить  всі  краплинки,  
Сам  приляже  в  траві  нишком.

                   В  диво  закохавсь  весняне
                     У  панянку  -  ранню  квітку.
                     Чарівниця  лише  гляне
                   Й  будь-кого  заманить  в  сітку.

Фіолетове  кохання
Вітер  щовесни  плекає.
Килим  з  фіолету*    зрання
Пестить  і  оберігає.

                   Радість  й  втіху  дасть  фіалка,
                   Ранні  почуття,  надії,
                   Бо  дарує  та  панянка
                   З  фіолету  весни  мрії.



                                               *  Фіолет      -  поетич.  фіолетовий  колір.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010546
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024

liza Bird

Двоє

Ти  любиш  бурхливе  море,
Мені  ж  імпонує  тихе,
Захоплюють  знаю  гори,
Я  ж  рада  полям  іскристим.

Стосунки  незвичні  наші,
Суцільні  екстрим  моменти,
Тож  інколи  ніби  зайві,
Небесні  стрімкі  аспекти.

Можливо  парує  доля,
Однак  цілковито  різних,
Щоб  щастя  спізнали  двоє,
Як  пройдуть  кохання  іспит.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010523
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024

Н-А-Д-І-Я

ПРАВИЛЬНЕ РІШЕННЯ (ГУМОР)

Іде  Коза  так  пізно  із  гуляння,
На  зустріч  чорт(  де  взявсь)  іде.
Удвох  присіли  на  поляні,
Розмови  повели  про  те,  про  се.

Як  важко  їм  обом  на  світі  жити,
Ні  родичів,  сестер,  ані  братів.
До  кого  голову  на  старість  прихилити?
Іще  сказати  щось  він  тут  хотів...

Коза  продовжила  розмову:
Так  будьте  моїм  дядьком  назавжди.
І  як  рідня,  я  буду  вам  опора...
Сподобались  чортяці    речі  ці.

Козел  все  чув,  сидів  він  під  кущем:
Так  значить  чорт  Козі  вже  буде  дядьком?
Такий  узяв  під  серцем  Козла  щем.
Його  від  страху  так  трясло,  як  від  болячки.

Чому  у  нас  про  це  ти  не  спитала?
Чи  згодні  ми  на  це,  чи,  може,  ні?
Для  чого  ти  оце  таке   зробила?
Можливо,  насолить  хотіла  так  мені?

І  тут  Козел  це  рішення  прийняв:
Тут  буде  так,  як  зараз  скажу  я!
Чорта  рогами  забодав..
Ходім,  Любов  моя, чекає  там    сім"я!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010522
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024

Чайківчанка

Я ПРОШУ ТЕБЕ, МІЙ БОЖЕ!

Я  прошу  тебе,  мій  Боже  !
Увійди  тихо  в  мій  дім.
Біда  мій  дух  тривоже,
Нема  радості  у  нім.

Дай  нам  Боже,  в  мирі  жити!
Вкажи  нам  земний  шлях.
Щоб  на  землі  сонцем  світити
Славити  життя  в  піснях.

Захисти  мене,  мій  Боже!
Від  недруга,    ворогів.
Коли  хвора  зляжу  в  ложе
Збуди  від  тривожних  снів.

Заливають  очі  сльози
 від  жалю і  самоти.
Печуть,  як  люті  морози
Ронять  цвіт  життя  вітри.

Я  прошу  тебе,  мій  Боже!
Почуй  голос  біль  землі.
Зігрій  теплом  серце  кожне,
Щоб  сонце  зійшло  в  імлі.

Научи  нас  Боже,  жити!
В  любові  творити  світ.
Дерево  життя  зростити,
Щоб  тобі  дати  одвіт.

 Дай  нам  Боже,  в  мирі  жити!
Вкажи  нам  земний  шлях.
Щоб  на  землі  сонцем  світити
Славити  життя  в  піснях.

Я  прошу  тебе,  мій  Боже  !
Піднеси  коли  впаду.
Хай  життя  -  смерть  переможе!
На  землі  спокій  я  знайду.











 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010505
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024

Капелька

После дождя

И  снова  тучи  с  облаками
Летят  и  радуют  землян.
Пушистиками-берегами  
Украшен  неба  вновь  изъян.

Весенний  дождь.  Прекрасно  небо
-  Картины  маслом  на  холсте.
И  конкурирует  вдруг  небо
В  своём  компьютерном  посте.

Все  тучи  разного  покроя
И  облака  похожи  им.
Несутся  вдаль  пчелиным  роем
Ведь  нравится  такой  экстрим.

Конечный  пункт  нам  неизвестен,
Влияет  множество  причин,
Но  мир  конечно  им  не  тесен,
Не  повлияет  карантин.

Не  действуют  ограниченья
-  Пушистики  равны  в  правах.
У  них  немного  развлечений
-  Катайся,  словно,  на  волнах.

Бывает  -  упадут  на  землю,
Катаются  помяв  бока.
Такому  важному  значенью...
Расшифровать  бы  чудеса...

Пришло  тепло,  исчезли  тучи,
Светлее  стали  облака.
Лишь  мир  земной  всё  ближе  к  круче
И  ближе  стали  небеса.

                             29-30.03.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010469
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 08.04.2024

Капелька

Есть в облаках большая тайна

Есть  в  облаках  большая  тайна,
Загадка,  сказочный  сюжет.
Величественны  как  нирвана,
Порой  в  них  видно  силуэт.

Они  летят  своей  дорогой,
Им  светофоры  не  нужны.
Не  связаны  с  земной  тревогой,
Для  них  открытые  пути.

Им  помогает  друг  их  ветер
Плыть  по  течению  любви.
Днём  солнышко  с  любовью  светит
И  сочиняются  стихи...

А  облака  -  они  не  тучи.
Прекрасны,  сказочны,  легки.
В  них  нет  опасной,  грозной  кручи;
Есть  берег  плавный  у  реки.

В  лучах  купаются  летая,
На  землю  смотрят  с  высоты,
Землян  свободой  удивляя.
Пускай  исполнятся  мечты.

                             09.03.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010468
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 08.04.2024

Lana P.

В РОЖЕВІМ СВІТІ…

***
В  рожевім  світі  важко  розцвісти  -
Зливається  все  воєдино  -
Нелегко  квітку  щастя  віднайти,
На  все  життя  одну-єдину.

***
У  кожного  життя  іде  своїм  курсивом,
Розслаблення  дарує  для  людей  свободу.
Ким  був  учора  ти  -  не  так  уже  важливо,
Найголовніше:  ким  являєшся  сьогодні.

***
Життя  нам  дороге,  хоча  безплатне,
І  у  розбіжностях  неадекватне,
Навколо  сонця  подорож  щорічна  -
Не  вічна...

***
У  переході  до  весни
Знаходимо  надію,
Розніжену,  як  мрію,
Заплетену  в  рожеві  сни.

P.S.  Світлина  з  Pinterest.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010402
дата надходження 06.04.2024
дата закладки 07.04.2024

Lana P.

ШКОЛА ДЛЯ БІЗНЕСВУМЕН… (Гумор)

Тут  як  тут  відкрились  школи  -
Нині  бізнесвумен  в  тренді.
На  заняття  ходять  леді  -
Заробіток  для  Миколи.

Кожна  з  них  про  власне  мріє,
Грошові  винагороди.
Він  психолог  від  природи,
Говорити  добре  вміє.

Ученицю  бувшу  в  Сави,
В  офісі  зустрів  зненацька  -
До  науки  була  хвацька.
-  Як  пішли  у  тебе  справи?

-  Та  нема  іще  прибутку  -
Власне,  кошти  йдуть  в  задвірки:
Податкові,  перевірки...
І  не  мрію  про  відпустку.

Душу  привідкрив  для  Полі,
Хоч  давно  забув,  як  звати:

-  Хочеш,  пташко,  правду  знати?  -
Гейзером  його  прорвало:
-  Бути  в  бізнесі  замало  -
Бізнес  просто  треба  мати!

Я  ще  й  досі  в  бізнес-школі
Продаю  сертифікати!                                                        6.04.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010440
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 07.04.2024

liza Bird

Ревізія сумління

Пройти  б  ревізію  сумління,
Потрібно  кожній  це  людині,
Образи  скинуть,  мов  каміння,
В  потоки  бистрі  та  бурхливі.

Душа  відтоді  усміхнеться,
Парить  так  легко,  без  поклажі,
Думок  відрадних  те  безмежжя,
Посипле  в  ласці  небувалій.

Отак  прокинешся,  як  завжди,
Здається  музика  лунає,
Довкола  сонячні  всі  барви,
Й  повітря  свіже  і  духмяне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010365
дата надходження 06.04.2024
дата закладки 06.04.2024

Юлія Щербатюк В’южен

ПРОШУ У ПРОШЛОГО ВЗАЙМЫ

А  я  прошу  у  прошлого  взаймы

Себя  саму,  -  весенней  и  беспечной.

Не  знающей  ещё,  ни  мук  войны,

Ни  прений,  оказалось  бесконечных



Ума  и  сердца;  чувств,  поступков,  слов;

Проблем,  неразрешимостью  грозящих;

Обвивших  всю  меня  стальных  оков,

Всегда  так  неразлучно  -  настоящих.



Не  знающей  ещё,  что  значит  смерть

Желаний,  что  не  смели  воплотиться;

Любви,  что  не  сумела  обогреть;

И  мечт  позволивших  себе  разбиться.



Не  знающей  ещё,  что  слово  "нет"

Придётся  заменить  на  "выбираю"

И  что  влекуще  -  яркий  чудный  свет,

Сиял  у  врат  ненайденного  Рая.



А  я  взаймы  

у  прошлого  прошу...


2014  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010336
дата надходження 05.04.2024
дата закладки 06.04.2024

Веселенька Дачниця

Життя одне

А  вже  квітень  порядкує  -                    
Стелить  трави  запашні  !                    
Весна  легкою  ходою,                                    
Жаль,  нема  кінця  війні.                                      

Он  йде  жінка  в  чорній  хустці,
Дід  похмурий,  ледь  бреде,
І  тривоги...  І  неспокій…
Де  той  мирний  день,  він  де?

Загубився  десь  в  тенетах,
Сплетінь  правди  і  брехні…
Як  відсіяти  полову?
Знайти  зерна  золоті?

Від  яких  -  спокійна  старість,  
Мудра  зрілість,  юний  час.
Утішатися  щоб    миром  -
Бо  життя  одне  у  нас!
                                                   В.  Ф.  –  04.  04.  2024    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010334
дата надходження 05.04.2024
дата закладки 06.04.2024

Н-А-Д-І-Я

ЧИ ЗРОЗУМІВ ХТОСЬ, ВРЯТУВАВ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Rarhj9rXXFs
[/youtube]
В  житті  спіткнутись  може  кожен,
Не  так  зробив,  не  врахував.
За  це  відплачуємось  болем.
Чи  зрозумів  хтось,  врятував?

Хтось  відвернеться  -  не  побачив,
Упав  -  нехай  собі  й  лежить.
Багато  є  таких  незрячих,
Чужа  біда  чи  всім  болить?

Друг  простягає  мені  руку,
Вставай,    я  витягну  з  біди!
І  ти  відчуєш  рідну  душу,
Невже,  пробачив  за  гріхи?

Щось  відлягло  немов  від  серця,
І  значно  краще  стало  дихать.
А  серце,  серце!  Гучно  б"ється,
А  очі  так  від  сліз  блищать..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010277
дата надходження 04.04.2024
дата закладки 06.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Мелодія днин

Ти  міцніше  мене  обійми,́
Я  умиюсь  тихенько  слізьми,
У  печалі  застрягла  на  час,
Утішатимеш  ти  ще  не  раз.

Як  же  добре,  що  се́рденько  є,
Що  завжди́  заспокоє  моє,
Теплим  словом  і  ніжним  -  спочинь,
Так  люблю  цю  мелодію  днин.

Рідний  дотик  твоєї  руки́,
Ось,  вже  подих,  кохані  сліди,
Все,  що  так  незабутньо  звучить;
Це  той  стимул  -  кохати  і  жить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010234
дата надходження 04.04.2024
дата закладки 04.04.2024

liza Bird

Душа

Спустошена  душа...  як  тоскно,
Все  ж  зараз  допомога  зайва,
Сприймаю  неохоче  слово,
На  серці  загорожа  ладна.

Зневірена  душа...неправда,
З  рожевими  живу  думками,
Змішалась  з  гіркотою  барва,
Та  бачу  я  квітки  стежками.

Поранена  душа  ...  ятрила,
Навіщо  то  ж  і  сіллю  зверху?
Зворушливо  пливла  хмарина,
Й  змінила  неприємну  тему.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010238
дата надходження 04.04.2024
дата закладки 04.04.2024

Юлія Щербатюк В’южен

НУДЬГА ЗИМИ З ПОХМУРІСТЮ ЇЇ. (переклад віршу І. Буніна)

Нудьга  зими  з  похмурістю  її,

пустеля  передгір'їв  неприхильних...

Там  пагорби  видніють  вдалині,

за  ними,  відчуваю,  море  й  хвилі.


Імла  й  дощі  там.  Вгадую  я  їх  

за  свіжістю,  що  долітає  звідти,

по  хмарі  в  пасмах,  сивих  та  блідих,  

що  вздовж  хребтів  спливають  ледь  помітно.


Дивлюсь  навколо.  Спокій  дав  коню.

Прадавній  чоловік  в  мені  хмурніє:

Як  прагне  серце  даху  та  вогню,

коли  вечірні  в  горах  вітровії!


Але  чому  ж  так  вабить  те,  що  там?

О  море!  Ти  з  одвічністю  зріднилось!

Тому,  мабуть,  буремне,  й  ближче  нам,

ніж  радощів  земних  коротка  милість!



Березень  2018  року.  
Вірш  написаний  на  конкурс  по  творчості  І.Буніна.
Перша  версія  перекладу.  Підкореговано:    квітень  2024  р.



Вірш-першоджерело:



УНЫНИЕ  И  СУМРАЧНОСТЬ  ЗИМЫ

Иван  Бунин



Уныние  и  сумрачность  зимы,  

Пустыня  неприветливых  предгорий,  

В  багряной  смушке  дальние  холмы,  

А  там,  за  ними,  -  чувствуется  -  море.  

Там  хлябь  и  мгла.  Угадываю  их  

По  свежести,  оттуда  доходящей,  

По  туче,  в  космах  мертвенно-седых,  

Вдоль  тех  хребтов  плывущей  и  дымящей.  

Гляжу  вокруг,  остановив  коня,  

И  древний  человек  во  мне  тоскует:

Как  жаждет  сердце  крова  и  огня,  

Когда  в  горах  вечерний  ветер  дует!  

Но  отчего  так  тянет  то,  что  там?  

-  О  море!  Мглой  и  хлябью  довременной  

Ты  все-таки  родней  и  ближе  нам,  

Чем  радости  всей  этой  жизни  бренной!  

1925

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010188
дата надходження 03.04.2024
дата закладки 03.04.2024

Н-А-Д-І-Я

*****

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XTFQZ7htJe4[/youtube]

Хто  зможе  землю  зупинити?
-  Це  зможу  я,-  сказав  смільчак.
Та  лиш  не  знаю,  як  зробити,
Можливо,  хтось  підкаже  як?

                     *****
Ступив  у  річку  -  не  зна  броду,
Можливо,  все  ж  перепливти?
Тоді  зробив  він  першу  спробу,
Та  жаль,  що  мілко.  Як  пливти?

                     ******
Чомусь  похмуре  стало  небо,
Всі  підняли  угору  очі.
Куди  тікать?  Тривогу  б"ємо,
Та  ми  його  чекаєм  й  досі.

                   *****

Солодкий  плід  в  руці  чужій,
Так  хочем  спробувать  його!
Ти  зупинися,  не  дурій!
Спочатку  ти  скуштуй  свого.

                *****

Думки  бувають  так  захмарні,
Не  долетіть  туди  й  птахам.
Ми  ж  витрачаєм  сили  марно,
Чи  буде  це  душі  бальзам?

                     ***** 
Піднявся  в  гору  -  подивився:
А   що  все  ж  буде,  як  впаду?
Але  ж  як  гарно  тут  вмостися!
Тож  наперед  щось  підмощу..

                     *****
Іде,  не  дивиться  під  ноги,
Упав  -  під  оком  вже  синяк.
А  встать  немає  уже  змоги,
Усі  сміються:  От  дивак!
Мабуть,  той  зайвим  був  кисляк.

                     *****
Кохання  вигнане  із  Раю,
Куди  воно  це  знов  бреде?
Вмощусь  у  серці  в  когось  скраю,
Хто  не  прогонить,  збереже.

                     *****
Іду,  дивлюся  знов  на  граблі,
Не  наступить  би  іще  раз.
Хоч  ці  події  були  давні,
Про  граблі  згадую?  Навряд!

-----------------------------------------------------------------------

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010133
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 03.04.2024

liza Bird

У нічку темну

У  нічку  темну,  як  здалося,
Знов  вийшли  підозрілі  орди,
Війна,  страждання...тут  крамола,
Де  злодії  отам  і  шльондри.

Нічого  з  часом  не  змінилось,
Воює  хтось,  воно  жирує,
Колись  помре...  то  піп  з  кадилом,
Молитву  прочитає...  всує.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010107
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 02.04.2024

Віктор Варварич

Весна

Весняні  миті  літають,
Як  прудкі  птахи  по  землі.
Щодень  красою  вітають,
Крокують  стиха  по  ріллі.

Йдуть  у  яскравому  намисті,
Дарують  цікаві  картини.
Співають  пісні  урочисті,
Звільняють  від  сірої  рутини.

Сонцем  серця  зігрівають,
Огортають  душі  теплом.
Новий  день  мило  вітають,
Сиплють  квітами  за  селом.

Сріблястим  дощем  напувають,
Спраглі  полонини  і  поля.
Каву  в  філіжанку  наливають,
Співом  чарують  із  віддаля.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010100
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 02.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Кохана, пробач солдату

Я  тихо  зайду  в  кімнату,
Побачу  твої  вже  сни,
Кохана,  пробач  солдату,
Який  не  зберіг  весни́...

І  знову  в  нічному  колі
Де  суть  нагадала  все,
Оголені  наші  долі
Зіжмакались,  як  плісе.

Розгладити  серце  хоче
До  ніжних  душі  глибин,
Як  море  воно  хлюпоче,
Змиваючи  часу  плин.

Я  тихо  зайду  в  кімнату,
Побачу  твої  вже  сни,
Кохана,  пробач  солдату,
Який  не  зберіг  весни́...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010099
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 02.04.2024

Рунельо Вахейко

ЛИСТ З ПЕРЕДОВОЇ

Дід  "мессери"  збивав,  
Казав,  неначе  груші.  
І  я  уполював,  
І  завалив  я  "сушку",
Бо  не  ловив  я  гав,  
Сама  летіла  в  руки.  
Дід  якось  виживав,  
Брав  "мессерів"  на  мушку,
Я  теж  не  відставав  
І  влучив  "сушку"  в  дупу.  
Дід  вижив,  повернувся,  
І  брязкали  медалі...
І  ти,  моя  матуся,
Діждись!  Я,  мов  із  сталі.  
Та  тільки  ось  зіб'ю  
Тварюку  ще  крилату.  
Тебе,  братів  люблю,  
Помщусь  всім  оркам  клятим!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010019
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 01.04.2024

Полісянка

«Через Рим є на Київ дорога»,

«Через  Рим  є  на  Київ  дорога»,  –
ти  колись  мені,  милий,  сказав.
Не  очікую  біля  порога,
не  спішу  на  шумливий  вокзал.

Вже  дурнісінько  часу  не  трачу.
ти  до  мене  ідеш  через  Рим.
О,  я  знаю  твою  сильну  вдачу,
милий  мій,  дорогий  пілігрим.

Ця  дорога  немов  оригамі,
тут  стихії  всіляких  мастей  –
є  дощі  зі  снігами  й  вітрами.
Вже  півроку  немає  вістей.

Але  трапиться  видиво  ранком,
ти,  замучений  вкрай  від  доріг,
скажеш  ніжно:  «Привіт,  Полісянко».
Приблудивши  на  рідний  поріг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009985
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 31.03.2024

Полісянка

«Через Рим є на Київ дорога»,

«Через  Рим  є  на  Київ  дорога»,  –
ти  колись  мені,  милий,  сказав.
Не  очікую  біля  порога,
не  спішу  на  шумливий  вокзал.

Вже  дурнісінько  часу  не  трачу.
ти  до  мене  ідеш  через  Рим.
О,  я  знаю  твою  сильну  вдачу,
милий  мій,  дорогий  пілігрим.

Ця  дорога  немов  оригамі,
тут  стихії  всіляких  мастей  –
є  дощі  зі  снігами  й  вітрами.
Вже  півроку  немає  вістей.

Але  трапиться  видиво  ранком,
ти,  замучений  вкрай  від  доріг,
скажеш  ніжно:  «Привіт,  Полісянко».
Приблудивши  на  рідний  поріг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009985
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 31.03.2024

liza Bird

Затемнення

Імлою  густо  затягнуло  небо,
У  темне  царство  повтікали  зорі,
Купався  місяць  де  блищало  плесо,
А  потім  зникнув  мов  із  ніччю  в  змові.

Прийшло  затемнення  враз  стало  тихо,
Містичне  дійство  загадкове  нині,
Відтак  за  кожним  прослідкує  пильно,
Почуйте  ж  імпульси  душі  незримі.

Дощі  зберуться  у  потужну  зливу,
Слізьми́  омиють  помарнілу  землю,
Щоб  замість  смутку,  нам  побачить  диво,
Яскраве  сонечко  й  рясну  веселку!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009949
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 31.03.2024

Віктор Варварич

Весняні миті

Весняні  барви  душу  веселять,
Так  невтомно  крокують  у  життя.
Впіймати  своє  щастя  норовлять,
А  смуток  зіштовхують  в  забуття.

В  переливах  чудового  світанку,
Вималювують  новітні  сторінки.
Забувають  вчорашню,  милу  бранку,
У  світле  майбутнє  летять  залюбки.

Вітром  гойдають  оголені  клени,
Колишуть  сполохані  твої  думки.
І  тчуть  ці  загадкові  гобелени
Та  зачиняють  до  серця  всі  замки.

У  просторі  міської  водевілі,
Наші  думки  шпацерують  вперед.
Малюють  твої  скроні  побілілі,
Огортають  зранену  душу  у  плед.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009903
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 30.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Рідне слово

Я  люблю  тебе,  мово,
Ти  привабливість  краю,
В  тебе  соло  чудове,
Ніби  ніжність  розмаю.

Ти  розкішна  і  чиста,
Мовби  промінь  весни
Та  бриниш,  наче  листя
Чи  краплинки  роси.

Можеш  дивно  всміхнутись,
Кинуть  чари  земні,
Згодом  знову  вернутись
У  краї  гомінкі.

Розповісти  про  вічність
І  любов,  і  добро
Та  у  всьому  є  ніжність
І  душевне  тепло.

Глянуть  можеш  у  очі,
Засіять,  як  зоря,
А  в  феєрію  ночі
Зародить  почуття.

Я  люблю  тебе,  мово,
Ти  привабливість  краю
І  твоє  рідне  слово,
Мов  повітря  вдихаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009864
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 30.03.2024

ТАИСИЯ

Морской курорт.

Морской          курорт.

Живу          у          моря          я        под          боком.
Оно          ведь          рукотворное.
Но          не          окинешь          его          оком,
Когда          оно            наполнено.

Теперь          наш          город          стал          престижным.
Нам        море          создаёт          комфорт.
Зимой          мы          любим        стать        на          лыжи,
А          летом        -      отдых          и        курорт.

Стихи          слагаю          я        о        море.
Рисунок:          ватман,          тушь,          перо.
Пейзаж          волнует          априори.
Влечёт          нас          море          как        кино.

Природа          моря          удивляет.
Оно          непредсказуемо!
То          ласкою          тебя          встречает,    
 То          гневно:        с        ветром,        с        бурею…

А          мы          спасаемся          на          даче,  
Где        с        удовольствием          рыбачим.
Улов        и        клёв      весьма          приличный.
И        аппетит        всегда          отличный…

30.  03.  2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009898
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 30.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Джинси

Завелася    теща    зранку,
Бо    зібралась    прати,
Враз    до    зятя    приступила,
Стала    верещати:

-Заявити    всі    підозри
В    мене    є    мотиви:
Витрясла    із    твоїх    джинсів
Три    презервативи.

Ще    були    ключі    і    гроші,
І    якась    записка…
Що,    нема    чого    сказати?
Не    розтулиш    писка?

Злидень    ти,    бабій,    гуляка,
Бігаєш    по    барах,
За    такі    гріхи    я    хочу,
Щоб    ти    спав    на    нарах!

Розгубився    зять    і    ледве
Вставив    своє    слово:
-Не    знімав    я      свої    джинси,
В    них    -    цілодобово.

Тут    дружина    в    хату    вбігла:
-Дякую,    матусю,
Випрала    мої    штанюльки,
Бо    я    не    зберуся.

В    мами    щелепа    відвисла,
Стала    враз    зелена:  
Як    у    тому      ’’Ревізорі’’  –
Була    німа    сцена…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009877
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 30.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. КУСЛИВА МУХА

Тут  десь  взялась  куслива  Муха,
Влетіла  в  хату  й  загула.
Та  це  не  Муха  -  Цокотуха,
Це  та,  що  з  досвідом  була.

Літала  Муха  довго  в  хаті,
Всіх  діставала  тут  і  там.
(  Та  я  не  буду  вам  брехати)
Це  надоїло  і  Котам.

Котам  залазила  у  вуха,
У  ніс,  у  очі,  то  у  шерсть
Така  була  в  неї    житуха,
Що  і  забула  слово  ЧЕСТЬ.

За  нею  бігали,  ганялись,
У  милі  всі  Коти  були.
Зморились,  трохи  закуняли,
І  тут  не  зчулися,  коли...

Заснула  Муха  край  вікна,
Щаслива  так  ота  хвилинка.
Приснився  сон  про  Павука,
Цікава  ця  була  картинка.

Павук  до  неї  женихався,
І  обіцяв  фату  надіть.
Бо   так  у  неї  закохався,
Не  може  він  без  неї  жить.

І  так,  і  сяк  до  неї  й  боком,
Раділа  Мушка  ця  дурна.
Але  проснулась  ненароком...
Де  Павучок?  Вона  одна..

Але  одне  він  не  збрехав,
Красиво  вкутав  повутинням,
Сидів  він  поруч  і  зітхав,
А  очі  так  були  невинні.

Ну  що  робить?  Кохать,  чи  з"їсти?
Мабуть,  що  з"їти..  То  ж  був  сон.
Ну  треба  їй  в  халепу  влізти,
А  сон  -  неписаний    закон.

Та  тут  незвідки  взявсь  Комар,
Почув  він  Мушки  гучні  крики.
І  павутиння  розірвав,
І  допоміг  звільнитись  з  лиха...

Комар  і  Муха  одружились,
Щаслива  в  них  була  сім"я.
Вона  лиш  тільки  роздивилась,
Що  Павучок  їй  не  рівня...
---------------------------------------

Павук  розкине  свої  сіті,
А  потм  вип"є  усю  кров.
Ну  треба  ж  так  зробить  уміти,
Щоб  обдурити  цю  любов..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009806
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 29.03.2024

Галина Лябук

Ледарю наука.

                                                         Любій  малечі
                                                   про  потрібні  речі.      


Песик  Вінні  любив  спати,
Вранці  не  хотів  вставати.

Котик  й  Півник  вже  гуляють,
На  сніданок  корм  шукають.

Ну,  а  Вінні  :    потягушки,
Позіхає,  чеше  вушка...  

Вже  й  сніданок  несуть  друзі.
Сонько  тут  враз  у  напрузі.  *

Швидко  встав  і  до  коритця  :
-    Хочу  їсти,  вже  не  спиться!  

Наминає  й  так  спішить,  
Аж  за  вухами  лящить.  *

Довго  так  терпіли  друзі,  
Як  покінчити  нарузі?  *

                 Півник  взяв  усе  на  себе:

Тільки  сонечко  на  небі
Миттю  Котика  розбудить,  
Корм  знайдуть,  з'їдять,  -  й  до  буди,

А  ледащо  і  не  чує
Спить,  бо  цілу  ніч  гарцює.  

Ось  прокинувсь  :    потягушки,  
Позіхає,  чеше  вушка...  

Відчув  голод      -    й  до  коритця,  
В  нім  порожньо...  Ліг,  не  спиться.  

Ледаря  провчили  друзі,
Йому  соромно  в  окрузі.  
                             _        _      _
Зрозумів,  що  він  не  гість,  
Хто  не  робить,  той  не  їсть.  *
Й  дружбою  не  зловживати,  
Якщо  навіть  любиш  спати.  



                                                 *Використала  народні    висловлювання  і  прислів'я
                                                 *    Напрузі      -      тут  дія  за  значенням  напружитися.  
                                                 *    Нарузі    -    тут  припинити  знущання.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009813
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 29.03.2024

Чайківчанка

ЙДИ ВПЕРЕД, НЕ ОЗИРАЙСЯ!

Йди  вперед,  не  озирайся!
Не  бійся  зим,дощу  та  грози.
Новому  дню  усміхайся!
І  хай  не  бачуть  сліз  вороги.

Не  будуй  плани  на  завтра!
бо  все  може  згоріти  до  тла.
Життя    згорає  ,як  ватра
Шукай  між  хмар  сонечка  тепла.

Мовчи  ,і  слухай  розмову
Злих  ,прикрих  людей  відпусти.
Щоб  не  обпектися  знову
Ти  спалюй  до  них  усі  мости.

Хто  зрадив  раз  ,зрадить  вдруге...
Пройде  повз  тебе,  як  чорна  тінь  .
Черстве  ,лихе  дитя  люте
Летить  у  прірву  ,як  дикий  кінь.

Лихий  в  демона  купив  власть
Притопче  тебе  він  ногами.
У  біді  руки  не  подасть
І  завдасть  він  удар  словами.

Один  вчить  дитя  робити,
Щоб  досягнув  сам  все  у  житті.
Інший  вчить  ,щоб  легко  жити  -  
Знайти  тепле  місце  на  землі.

Якщо  мати  навчить  дітей,
Працювати,  жити  в  любові.
Син  трудяга,  а  не    лакей  -
Є  приємний  ,щирий  у  розмові.

На  батька  свого  старого
Син    не  підійме  свою  руку.
Дочка  є  добра  до  нього
Він  не  страждає  від  розпуки.

Не  плач,  не  тужи    за  мною
А  просто  на  цій  землі  живи!.
Зацвітуть  сади  -весною...
Вдихай  у  цвіт...рай-    життя  лови!.












 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009751
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 29.03.2024

Полісянка

Це не про нас, збрешіть, це не про нас!

Експромт…

Це  не  про  нас,  збрешіть,  це  не  про  нас!
Ми  живемо,  здається,  в  потойбіччі.
Чому  прийшла  безрадісна  весна,
Й  дощі  замерзли  болем  на  обличчі?
Чому  МИ  знов,  чому  у  нас  війна?!
Ні  помочі  і  співчуття  притихли.
Над  домовинами  цвіте  весна,
А  ми…  за  ці  роки  ніяк  не  звикли
До  вибухів,  підвалів  і  ракет,
До  втрат  катастрофічних  і  щоденних.
За  що  ці  муки  і  життя  таке,
Непередбачуване  і  злиденне…
28.03.2024  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009725
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 28.03.2024

Юлія Щербатюк В’южен

Я У ТВОИХ ЗЕРКАЛ

Я  у  зеркал  твоих,  прокравшись  тенью,
Не  омрачу  их  ясности  в  судьбе.
Не  спутаю  судьбы  тугие  звенья,
Что  приросли  невидимо  к  тебе,

Не  умалю  значений  тех,  что  в  жизни  
Уже  не  эпизоды,  а  тома.
И  никогда  не  стану  третьей  лишней,
Как  прочила  досужая  молва.  

Я,  как  всегда,  неначатой  главою,
Не  растревожу  века  рубежи.
Так  почему  тоскливою  струною
Ко  мне  на  сердце  нега  чувств  дрожит?

И,  отчего,  покоя  ищешь  рядом,
Как  будто  я  -  родник  твоих  лугов?
Что  ж  от  рассвета  жаждешь  до  заката
Моих  желанных  и  родных  шагов?

Февраль  2021  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009718
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 28.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. ГОРОСКОП

Тримаю  новий  гороскоп,
Вмостилась  зручно  край  вікна.
Читаю  букви  в  мікроскоп,
І  у   надії  вся  сповна.

Її  не  любиш,  а  мене,
Колись  до  мене  ти  прийдеш.
Кохання  буде  неземне,
Його  ніхто  вже  не  вкраде.

Читаю  далі,   вся  в  надії,
Колись  я  виграю  мільйон,
От  тільки  б  вірила  цій  мрії,
Це  буде   справді,  а  не  сон?

От  тільки  треба  почекать,
Не  швидко  це  усе  буває.
Терпіння  є,  ти  можеш  ждать?
Із  хвилюванням  все  читаю.

Ну  що  цікаве  є  ще  тут?
Листок  повільно  я  гортаю.
Чомусь  частіший  серця  стук,
Що  обіцяли  -  пам"ятаю.

Читаю  далі  -  маячня,
Як  це  тобі  отак  писалось?
Я  хочу  вірить  -  тут  брехня,
Ти  спав,чи  гарно  тобі  спалось?

Та  що  це  збій  у  "правді"  цій?...
Як  смажить  правильно  картоплю,
Найближчі  дні  дощі  і  грім,
Візьміть  в  дорогу  парасолю.

Читаю  далі,  щось  знайшла...
У  борщик  вкиньте  кропиву...
Цей  гороскоп  -  якась  мазня...
Та  я  надіюся  і  жду.

Найкращі  виберу  рядки,
В  вікно  дивлюсь,  тебе  чекаю.
Забула  геть  про  буряки,
Та  ти  прийдеш,  я  точно  знаю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009709
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 28.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Мовна перешкода

Молода    невістка    Дарка,
Що    робити    -    знає,
Кожен    день    у    хаті    сварка,
Бо    свекруха    лає.

-Дам    пораду,-    каже    Дарка
Тихим,    ніжним    тоном,-
Буде    добре    вам    спочити,
Мамо,    за    кордоном.

Десь    в    Італії,    чи    в    Польщі
(Наших    там    багато),
І    для      вас    там    проживання
Буде    справжнім    святом.

Тут    свекруха    перебила,
Бомбою    зірвалась:
-Люди    добрі,    ви    почуйте,
Що    я    дочекалась!

Мої    нерви    ти    сьогодні
Довела    до    краю!
Як    я    там    сваритись    буду?
Я    ж    мови    не    знаю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009692
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 28.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Розкажи лелеко? (пісня)

Полечу  далеко,
У  оті  світи,
Розкажи  лелеко,
Де  твої  сліди?
У  ранкові  роси,
Прохолоди  квіт,
Хай  же  мої  коси
Не  сріблять  від  літ.

Полечу  в  діброви
Де  зоря  встає,
Там  ромашок  море,
То  життя  моє
І  у  день  чудовий
Зникне  смуток  мій,
Чути  ніжність  мови  -
Світ  торкнувся  вій.

Полечу  я  в  небо,
У  оту  блакить,
Хоч  воно  й  далеко  -
Мрій  не  зупинить
І  у  синій  да́лі
Де  хмарин  краса,
Там  краї  незнані,
То  все  небеса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009685
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 28.03.2024

Микола Холодов

"Гумор. " Загублена туфля

   Мужик  питає  продавчиню:
 --  Яка  вартість  черевиків*?
   Почувши  пари  туфлів  ціну,
   він  сказав,  скрививши  пику:
 --  Мені  не  треба  туфлів  пару,
   а  треба  лише  туфлю  праву.
   Ліву  я  давно  вже  маю.
   Де  ж  ділась  права,  я  не  знаю.
   Якщо  куплю  я  туфлів  пару,
   то  буду  мати  туфлю  праву
   й,  з  моєю  лівою,  --  дві  ліві.
   Навіщо  ж  мені  зайву  мати?
   Піду  загублену  шукати.


                                     *Черевики  і  Туфлі
                       у  даному  випадку  --  синоніми  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009658
дата надходження 27.03.2024
дата закладки 28.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. ГОТУЮ СМАЧНО

--   Свекруха  каже  тихо  Вані,
А  я  все  слухаю,  мовчу.
Що  день  при  дні  я  на  дивані,
Не  здатна  я  зварить  борщу.

-  Так  розізлила  клята  жінка,
Пішла  я  швидко  в  магазин.
Так  зацікавила  ця  книжка,
Її  сюжет  так  запалив.

Читаю  назву:  "  Готуй  смачно".
Оце  що  треба  так  мені.
Утру  я  носа  цій  мамаші,
Брехать  не  буде  по  селі.

Прийшла,  свекруха  ще  дрімає,
На  голові  рушник  лежить.
Що  я  вже  йду,  це  добре  знає.
Невже  у  неї  щось  болить?

--    Чомусь  я,  доню,  захворіла,
Посплю,  можливо,  все  пройде.
Та  через  хвильку  захропіла...
Тут   Ваня  на  обід  вже  йде...

-   Поклала  книжку  я  на  стіл,
І  зараз  буду  готувати.
Спина  так  ломить,  нема  сил.
Можливо,трошки  задрімати?

Прийшов  Іван  -  обоє  сплять,
Уважно  прочитав  він  книжку.
Наївся  всього  з  книжки  всмак,
Тепер  болящім  буде  "кришка"*...
__________________________
*  Буде  "кришка"  -  отримають  по  заслузі

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009646
дата надходження 27.03.2024
дата закладки 27.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Палає у вогні моя країна (акровірш)

[b]П[/b]овір  мені,  не  знала  більш  часів,
[b]А[/b]  серце  не  щеміло  так,  як  зараз,
[b]Л[/b]иш  прокидаюсь  від  тривог  і  снів,
[b]А[/b]ле  за  що,  така  нам  люди  кара?
[b]Є[/b]  звісно  і  недоліки  у  нас,

[b]У[/b]  цім  житті  без  помилок  не  можна,

[b]В[/b]ійни  жахіття,  невгамовний  час,
[b]О[/b],  та  на  що  іще  вона  спроможна?
[b]Г[/b]нобить  усе,  схиляє  до  землі,
[b]Н[/b]емає  порятунку,  лиш  безсилля,
[b]І[/b]  як  народу  вижити  тоді,

[b]М[/b]ені,  тобі,  де  взяти  всім  зусилля?
[b]О[/b]бпечені  та  зморені  украй,
[b]Я[/b]к  далі  бути,  та  у  серці  віра,

[b]К[/b]расу,  добро  Вкраїни  не  віддам,
[b]Р[/b]оса  і  сльози  змиють  дії  звіра!
[b]А[/b]  рідна  ненька  витре  очі  враз,
[b]Ї[/b]ї  зцілить  тепло,  що  так  єднає,
[b]Н[/b]і,  не  зламати,  є  любов  у  нас,
[b]А[/b]  це  та  сила,  що  перемагає!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009506
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 27.03.2024

Валентина Ланевич

Летіли лелеки

Летіли  лелеки  з  далека,
Кругом  там  була  небезпека.
Та  все  ж  вони  вперто  летіли,
Допоки  в  них  вистачить  сили.
Присіли  у  лузі  спочити,
Спочивши,  щоб  в  небо  злетіти.
У  небо  злетіти  в  тривозі,
Жадаючи  спокій  в  дорозі.
Дорога  ж  до  рідного  краю,
У  серці  любові  без  краю.

26.03.24
світлина:  Валентина  Ланевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009558
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 27.03.2024

Lana P.

Перший день весни…

Cьогодні  перший  день  весни
На  землю  випав  снігом  -
Білив  брунькасті  ясени,
Траву  посипав  сріблом.

Пообіймалися  крильми
Припудрені  ялиці.
Чаплини  сірими  грудьми
Торкнулися  водиці.

Луна  проклюнула  пітьму  -
Струмок  залився  сміхом.
А,  що  грайливому  йому?  -
Шукає  серцю  втіху.

Птахам  радіє  і  весні,
Проковтує  сніжинки,
Окови  скинув  навісні  -
Розтанули  льодинки.

Енергії  життя  ловлю
У  дивовижну  днину.
Як  вперше,  світ  оцей  люблю,
І  віддаюся  плину.                                                                  19.03.24  

P.S.  
Астрономічна,  не  календарна  весна.
Для  зими  є  кілька  визначень:  календарна,  астрономічна  і  кліматична.  З  календарною  все  зрозуміло,  у  нас  це  грудень,  січень  і  лютий,  а  в  південній  півкулі  червень,  липень  і  серпень.  Астрономічна  зима  в  нас  триває  з  21  грудня  до  21  березня.  Ну  а,  кліматична  зима  наступає  тоді,  коли  середньодобова  температура  опускається  нижче  нуля  градусів.  У  Північній  півкулі  березневе  рівнодення  (або  «весняне  рівнодення»)  визначає  перший  день  весни,  і  цього  року  він  припав  на  19  березня.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009566
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 27.03.2024

Сара Ґоллард

Омани смоли

                                                           [i]Розбиті  брами  -  початок  зізнання...[/i]

Здалося  на  хвилю,  що  зорі  тепліші  -
Стали  такими  на  синьо-плечі.
Коли  проводжала,  дивилися  інші  
Байдужо  і  дико,  на  біль  уночі.

Коли  говорила,  стікала  рікою,
Мовби  плекала  камінні  воли.
Якщо  й  засинала,  то  билась  водою
Об  жовті  розпуття  та  їх  береги.

Ставало  нестримно  у  тінях  жадання,
Ставало  даремно  у  схожості  сил.
Ніхто  не  повірив  у  стоки  зізнання,
Яким  обіцяли  заточення  вил.

Тільки  дерева  і  далі  зростали,
Сипались  попелом  сонні  вітри,
Аби  у  сум'ятті  цвіли  і  згорали
Бездонні  зіниці  -  омани  смоли...
                                                         13.03.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009570
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 27.03.2024

Віктор Варварич

Наші почуття

Проміння  сонця  зігрівають,
Наші  натомлені  серця.
До  щастя  шлях  прокладають,
П'ють  водицю  із  джерельця.

В  омріяні  далі  крокують
І  малюють  свої  картини.
Пізнати  любов  пропонують,
Звільняють  душі  із  рутини.

Смакують  каву  на  світанку,
Купаються  у  своїх  мріях.
Та  виконують  забаганку
Сяють  сріблом  на  твоїх  віях.

Наші  серця  мило  лоскочуть,
Пробуджують  світлі  почуття.
Впіймати  щастя  вони  хочуть,
Поринути  разом  в  забуття.

Зустрічають  вечір  в  долині,
Випивають  кохання  ґрааль.
І  ловлять  мрії  на  вершині,
Так  невтомно  крокують  у  даль.

©:  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009550
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. ПОБРЕХЕНЬКА

Наїлась  Муха  м"яса  всмак,
Лежить,на  сонечку  дрімає.
А  Кіт  питає  так  і  сяк,
Теж  скуштувати  щось  бажає.

Де  ти  знайшла,  брехуха,  м"ясо,
У  хаті  тільки  ж  сухарі?
Муха  не  чує,  в  неї  свято,
Чомусь  у  білім  жупані?

Комар  і  Муха  одружились,
Тепер  у  них  міцна  сім"я.
В  Кота  і  вуса  опустились,
Чому  не  знаю  про  це  я?

Хазяїн  радий  був  за  нас,
Забув  закрити  холодильник.
Ми  там  сиділи  цілий  час,
А  вечір  був  там  романтичний.

А  Кіт  це  слухав,текли  слинки,
У  животі  щось  гуркотіло.
Трусились  всі  у  нього  жилки,
Йому  так  їсти  захотілось.

Повів  неспішно  він  бровою,
Розправив  кігті  враз  свої.
Тепер  ти  будеш  вже  вдовою,
Комар  -  це  відповідь  брехні.

Лизнув  Комарика  швиденько,
У  животі  аж  загуло...
Чи  хтось  повірить  побрехеньці,
Чи  так  було,  чи  не  було?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009513
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024

liza Bird

Балакуча

На  кухні  віддаюсь  розмовам,
І  слухаю  її  неспинно,
Ця  бджілка  з  золотим  волоссям,
Готує  й  гомонить  грайливо.

Комусь  здається  все  занадто,
Не  мають  міри  балакучі,
Про  мене  ж  тиша  ненормально,
Скажу,  це  нібито  байдужість.

Кохаєш  і  відтак  сприймаєш,
Тож  ваду  як  дарунок  завше,
Ти  в  захваті,  немовби  майстер,
Наніс  на  полотно  найкраще.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009512
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Скотина

Зла    свекруха    метушиться,
На    невістку    сичить    Ганку:
-Та    коли    ж    ти    нажерешся?
Запихаєшся    вже    зранку!

Знаю,    що    ваш    рід    ледачий,
За    роботу    не    береться…
Ти    скотину    годувала,
Чи    нехай    вона    загнеться?

Іч,    допалася    до    миски,
Своє    черево    трамбує,
А    худоба    ще    не    їла,
І    тебе    це    не    хвилює!

Це    не    вплинуло    на    Ганку
(Мама    кожен    день    не    в    дусі),
І,    доївши    запіканку,
Дала    відповідь    свекрусі:

-Ваш      синочок    дорогенький,
Міцно    спить    і    вас    не    чує,
Не    хвилюйтеся    за    нього,
Коли    встане    -    нагодую.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009511
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024

Зелений Гай

Переборщили

ПЕРЕБОРЩИЛИ

Бобриха,  бобер  і  малі  бобренята
Валили  дерева  щоб  ставити  хату.
Валили,  валили  та  переборщили  —
І  хату  й  загату  на  річці  зробили.
́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009447
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 25.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. СЛЬОЗА ВІД ЖАЛОСТІ ТЕКЛА

Сидить  Ряба́  на  тухлих  яйцях.
Хто  підлість  цю  тут  зміг  зробить?
Чимало  є  таких  в  цих  кадрах,
Як  хитруна  оце  зловить?

Сидить  вона  вже  дуже  довго,
Вже  третій  місяць  ось  пішов.
Сумує,    їй  так  дуже  тоскно,
А  в  попереку,  як  кілок.

І  Півень  десь  злиняв  давно,
Пасе  сусідню  білу  курку.
Оце  я  бачила  в  вікно,
І  ще  наспівує  їй  Мурку.

До  мене   прийде  раз  у  місяць.
Питання  завжди:  Ну  вже  скоро?
І  знову  десь  біжить  по  східцях,
До  мене  він  так  дуже  строгий!

Отак  і  молодість  проходе,
Діток  чомуь  і  бог  не  дав...
Аж    бачить  суне  по  городу,
Що  так  це  буде,  хіба  знав?

Увесь  побитий,  кривоногий,
ЇЇ  так  жалість  тут  взяла.
Він  був  красивий,  гоноровий...
Сльоза    від  жалості  текла...

Обняв  він  Рябу    й  теж  заплакав,
(  Та  так  було  не  в  перший  раз)
Свою  провину  визнавав,
І  кілька  ніжних    ляпнув  фраз..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009442
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 25.03.2024

Віктор Варварич

Вітаю з ювілеєм!

А  тобі  сьогодні  п'ятдесять,
Що  дарують  цікаві  моменти.
Життєві  миті  твої  біжать,
Будують  новітні  фрагменти.

А  ти  так  невтомно  крокуєш
На  свою  життєву  вершину.
Чудову  картину  малюєш,
І  виокремлюєш    перлину.

Ти  вже  сформував  свої  думки,
Упорядкував  життєві  дні.
Долаєш  труднощі  -  залюбки,
Розвіюєш  дні  такі  сумні.

Багато  досяг  на  магістралі
І  ти  вже  пізнав  правдиву  суть.
Крокуєш  наче  по  спіралі,
Продовжуєш  свій  нелегкий  путь.  

Тож  крокуй  до  своєї  мети,
Роби  своє  життя  цікавим.
Я  бажаю  щастя  віднайти
І  бути  тобі  хлопцем  бравим.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009363
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 24.03.2024

Веселенька Дачниця

Гумор. Така натура

Жалілася  Мурка
старому  коту:  
-  забери  до  себе,
бо  я  тут  помру!
Віддали  мя’  замуж
в  якусь  конуру…

Скрізь,  куди  не  глянеш,
лахміття  старе  -
із  кожної  дірки
мишатина  пре  !
Забери,  благаю,
від  цього  Васька  .
У  нього  нас  троє  -
натура  така  !

Про  нас  він  не  дбає,
а  лише  товче…
Облізає  шубка,
шкура  аж  пече!
Сама  не  рішуся,
а  мо’  не  приймеш?
Зміни  в  обстановці  -
я  змінилась  теж…

Надіюсь,  залишу
оту  конуру.
Тобі  цілу  ферму
котят  приведу  !
                                     В.Ф.-  08.03.  2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009349
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 24.03.2024

Юлія Щербатюк В’южен

О. МАГІЄ ТИХ СЛІВ…

О,  магіє  тих  слів,  що  значать  дуже  мало,
В  осаду  беручи  твої  думки.
Неначе  і  палкі,  та  силу  ту  не  мали,
Щоб  бути  оберегом  на  роки.

Таке  жагуче  тло  ховає  суть  тернову,
Солодкая  нуга  речей  гірчить.
Жадаємо  її  ми  відчувати  знову,
І  мріємо  подовжити  на  мить.

Оманливе  тепло,  що  зігріває  наче.
Але  наснага  на  короткий  час.
О,  магіє  тих  слів,  які  так  мало  значать,
Вогонь,  що  не  палав,  колись  погас.


О,  магіє  тих  слів,    що  означають  мало,
В  осаду  беручи  мої  думки.
Неначе  і  палкі,  та  силу  ту  не  мали,
Щоб  бути  оберегом  на  роки.

5-15  серпня  2023  року.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009378
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 24.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Татова допомога

Мудрий    вигляд    був    сьогодні
В    другокласника    Марата,
Гордо    вчительці    промовив:
-Я    приніс    світлину    тата.

Вчителька    Марія    Львівна
На    Марата    подивилась:  
-А    навіщо?    -здивувалась,-
Тобі,    хлопче,    щось    наснилось?

-Ви    ж    самі    сказали    вчора:
-Завдаєш    мені    мороки!
Хочу    бачити    дебіла,
Який    робить    ці    уроки!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009329
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 24.03.2024

Капелька

Понять политику несложно

Актуальная  версия  происходящих
и  планирующихся  в  современном
мире  глобальной  элитой  событий
непретендующая  на  истину  
в  последней  инстанции.

Понять  политику  несложно.
Она  всегда  на  шаг  вперёд,
Являясь  изначально  ложной
Людей  к  "Сусанину"  ведёт.

Политика  -  "шальная  пуля"
И  "снайпера  в  ней  глаз-алмаз".
Кому-то  лишь  набилась  гуля,
А  кто-то  ляжет  на  "канвас".

Политик  -  не  случайный  ветер
-  Законы,  деньги,  связь  в  "кино".
За  зло  своё  потом  ответит,
Ведь  он  не  слабое  звено.

Система  закрутила  гайки
-  Социализм,  капитализм.
Две  лини  тельняшки-майки
Уводят  плавно  в  сатанизм.

И  потому  внедряют  войны
И  пландемии  -  корень  зла.
Голодомор,  химтрейлы  чтобы
Скорей  загнать  мир  в  лагеря.

Сценарий  жёсткого  захвата
И  превращения  в  овец
-  Расчеловечить  безвозратно,
Чтоб  был  уже  не  молодец.

На  Бога  поднимают  руки.
"Вы  -  боги"  -  так  сказал  Христос.
Кому-то  стих  -  пустые  звуки
Иль  крик  души  сигнала  "sos"...

Политика  -  программа  серых
-  Ловушка  -  кроличья  нора.
Хотят  в  Сибирь  отправить  белых
И  потому  идёт  война.

                             26.02.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009268
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 24.03.2024

Валентина Ланевич

Неповторності мить

Щось  тривожне  скрипить
Дуб  кремезний  в  гаю.
Неповторності  мить
Я  душею  сприйму.

Спів  на  вітті  пташок,
Перших  квітів  кружок.
Ще  пожухлий  лужок,
Де  малий  потічок.

Дзюркотить  поміж  трав,
Та  й  біжить  в  далину.
Щоб  в  путі  не  блукав,
Біжить  в  шир,  й  в  глибину.

Горизонт  перед  ним
Загорівся  вогнем.
Вечір  крався  між  тим,
Баским  нісся  конем.

Стелив  сутінь  кругом
На  принишклій  землі.
Зір  приніс  під  крилом,
В  світі  ми  не  одні.

23.03.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009283
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 24.03.2024

Cнежана

ГУМОР. КОНКУРС КРАСИ

В  лісі  знову  новина,
Всі  чекають  свято.
Перешкода  тут  одна:
Тут  не  треба  так  багато.

Знаю  звикли  ходить  голі,
Не  йдете  ви  ж  на  парад.
Буде  все  елітне  коло,
Серед  них  -    шановний  Цап.

Буде  конкурс  красоти,
Хто  буде  найкращим.
Мужики  купіть  труси,
Старі  -  тут  нінащо.

Труси  треба  по  коліна,
Щоб  ніщо  не  було  видно.
Візьміть   ще  собі  на  зміну.
Він  сказав  це  дуже  сміло.

Ні  хвоста,  чи  ще  чогось,
Нащо  вам  казать  про  це?
Сміх  між  звірів  враз  поповз.
Чи  дійшло  до  вас  оце?

А  для  дам  тут  справа  інша;
Всі  купальники  придбайте.
Краще  взяти  все  ж  побільші.
Все  своє  в  собі  тримайте.

Є  питання?  Чи  все  ясно?
Як  не  ясно  -  повторю.
Красота  -  це  дуже  класно,
Підведете  -  розгоню.

Що  чекає  переможчів?
Можу  впевнено  сказать:
Їх  повісимо  на  дошці,
Їх  всі  будуть  пам"ятать.  

А  всім  іншим  -  меду  ложка.
Мед  як,  знаєте,  люблю.
Мед  лікує  добре  зморшки.
З  вами  трішки  теж  лизну.

Як  почули  оце  звірі,
Утікали  хто  куди!
Стало  пусто  на  подвір"ї,
Десь  пропали  і  сліди!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009261
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 24.03.2024

Капелька

Даётся выбор на Земле

Благодарю  на  белом  свете
За  свет,  уют,  любовь,  тепло.
Благодарю,  что  радость  встретил
И  материнское  добро.

Прошёл  свои  уроки  жизни,
Но  время  не  вернёшь  назад;
Сказал  и  слышал  укоризны,
Однажды  был  душевный  ад.

В  час  испытаний  понимаешь
-  Даётся  выбор  на  Земле.
С  весною  вместе  расцветаешь.
Жаль,  мир  готовится  к  войне.

Сердца  людей  пленяет  ворог
-  Готовят  страны  на  убой.
Ведь  каждый  в  этом  мире  дорог
-  Конечно  с  доброю  душой.

Вселенной  утро  наступает
Напоминают  нам  волхвы
И  каждый  лично  выбирает
-  Пойдёт  ли  в  царство  он  любви?

Вот  снова  радуга  сияет,
В  две  стороны  её  края,
Сердца  любовью  наполняет
И  расцветает  вновь  земля.

         Февраль  -  март  2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009263
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024

liza Bird

Час втрачено

Згадав  запізно,  все  ж  мене,
Впустивши  у  барвисті  сни,
Тому  всередині  пече,
Не  бачить  ця  душа  весни.

Чому,  ти  не  прийшов  тоді,
Якщо  палало  почуття?
За  обрій,  як  туман  вночі,
Кохання  лине  в  небуття...

Час  втрачено,  скажу  тепер,
Своя  історія  життя,
Натхнення  є,  пиши  шедевр,
Коли  у  за́палі  вона...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009233
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Звуки перемоги

Вірний  оберіг  у  моєї  хати,
Дорога  земля  та  рідненька  мати,
Святості  стежки,  що  ведуть  в  садочок,
Чорнобривців  світ  радує  рядочок.

Ніжності  та  сил  вкладено  багато,
В  осінь  чарівну  яскравіє  злато,
Скільки  нам  іще  подарує    світла,
Щоб  країна  вся  радістю  розквітла.

І  прийдешній  день,  щоби  посміхнувся,
Смуток  у  душі  назавжди  забувся,
Ранішня  роса,  щоб  скропила  ноги
Та  відчули  знов  звуки  перемоги!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009226
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Віктор Варварич

Господь тебе любить

Господь  дарує  надію,
Міцно  обіймає  тебе.
Проведе  у  світлу  мрію,
Пригорне  небо  голубе.

Він  завжди  поряд  крокує,
Відстежує  твої  кроки.
Молитви  твої  Він  чує,
Його  любов  -  море  глибоке.

Ніколи  тебе  не  осудить,
Пригортає  до  свого  серця.
На  світанку  ніжно  пробудить,
Дасть  напитись  води  з  озерця.

Розвіє  над  тобою  хмари
І  зросить  спраглу  твою  душу.
Він  береже  свої  кошари
І  проведе  морем  на  сушу.

Він  дає  тобі  свої  крила,
Прокладає  до  вічності  шлях.
Наповнює  твої  вітрила.
Квіти  подарує  у  полях.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009191
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Надія Башинська

ГУМОР. НАСНИЛОСЯ КОЗІ, ЩО ЦАП ПРИЙШОВ У ГОСТІ…

Наснилося  Козі,  що  Цап  прийшов  у  гості...
аж  дихать  не  дало,  звело  груди  від  млості.
Давненько  на  Цапка  отого  позирала,  
й  він  часто  поглядав...  лиш  очі  опускала.

Проснулася  Коза...  А  як  прийде  насправді?!
Розхвилювалася,  скажу  я  вам  по-правді.
Варила.  Смажила.  Всього  було  багато.
Принесла  ще  й  трави,  поприбирала  в  хаті.

А    тут  у  двері  й  Цап...  Побачила  Козичка,
не  знає,  що  сказать.  Змінилася  на  личку.
Та  Цап  наш  -  молодець!  Хоч  він  не  розгубився.
Ой,  як  він  смачно  їв...  добряче  ще  й  напився!

По  воду,  з  джерела,  ходили  вони  вдвох.
Живуть  дружно  й  тепер...  вже,  правда,  в  чотирьох.
Бо  у  Козички  є  козляточка-близнятка.
Отой  смачний  обід  запам'ятав  їх  татко!

Якщо  солодкий  сон  і  вам  комусь  присниться  -
готуйте  й  ви  обід.  А  раптом  пригодиться!
Поїсти  ж  бо  мастак  -  у  нас  кожен  Цапок.
Вже  не  одній  козичці  на  користь  цей  урок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009190
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 23.03.2024

liza Bird

Щедрість долі

З  безмежною  щедрістю  доля,
Неждано  дарує  кохання,
Й  промінчиком  ніжного  сонця,
Нам  душу  теплом  зігріває.

Метелики  пурхають  дивно,
Та  з  квітки  на  квітку  злітають,
П'янкий  аромат  так  незвично,
Серпанком  голубить  із  Раю.

Нас  бачили  ангели  звідти,
І  знали,  зустрінемо  щастя,
Веселка  стелила  доріжки,
Як  сходила  зіронька  рання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009168
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 22.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Різні побажання

Автослюсар    Іннокентій
На    Марію    зирив    боком,
На    її    нову    машину
Поглядав    недобрим    оком.

Все    бажав,    щоб    клята  ’’Хонда’’
Перестала      гальмувати,
Притягли    щоб    залізяку
В    його    двір    ремонтувати.

А    приватний    лікар    мріяв
(І    ця    думка    душу    гріла),
Щоб    квітуча    ця    Марія
Вже    нарешті    захворіла.

І    провізор    бажав    Мані,
Щоб    не    йшла    на    дискотеку,
А    з    своїми    болячками
Завертала    у    аптеку.

Тільки    в    злодія    Андрія
Були    наміри    хороші:
Від    душі    бажав    Марії,
Щоб    водились    в    неї    гроші.

Завжди    щоб    душа    співала,
Через      втрату      не    страждала,
Щоб    здоров’я    добре    мала,
Всього    цінного    надбала!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009151
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 22.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ДО ДНЯ ЩАСТЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gDs0JNVnDoo[/youtube]
Щастя  -  це  стан  душі
НЕ  ІСНУЄ  ШЛЯХУ  ДО  ЩАСТЯ.
ЩАСТЯ  -  ЦЕ  І  Є  ШЛЯХ.
---------------------------------

Про  щастя  усі  мріємо,  ждемо.
Воно  не  там,  далеко  за  горою.
Так  часто  поряд  з  нами  є  воно,
Так  жаль,  що  ми  не  бачимо  його.

Щасливі  мають  інший  стан  душі,
І  серце  б"ється,  стук  гучніше.
І  наміри  в  житті  в  них   не  скупі,
З  такими  жити   нам  зручніше.

Щасливого  узнаєм  по  обличчю,
Їх  радість  осяває  все  навкруг.
Усі  проблеми  стануть,  як  дрібниці,
Коли   з  тобою  поряд  вірний  друг.

Сміємося  -  даруєм  іншим  ми  тепло.
І  з  ними  ми  відчуєм  інший  світ.
Сміємося  всім  ворогам  на  зло.
З  такими  розпускає  життя   цвіт.

Від  щастя  можна  плакати  й  сміяться,
І  хай  за  ваше  щастя  люди  порадіють.
Щасливими  назавжди  залишаться,
Це  -  значить  жить,  вони  любить    уміють.

Умій  любить  того,  який  тебе  не  любить.
Твою  любов  ніхто  не  зможе   відмінить.
І  ця  любов  багато  нас  научить,
Бо  за  нелюбов,  ти  вмієш  щастям  відплатить..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009089
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024

НАСИПАНИЙ ВІКТОР

ГУМОР Критика (байка)

Послухав  якось  кінь  сороку,
Її  порад,  насмішки  збоку
І  в  крик:  -  Я  став  мудріш  віднині!
Вже  досить  їздити  на  мені!
Когось  возить?  Яка  наруга!
-  Ну  що  ж.  Тоді  іди  до  плуга.

Подумай,  ніж  критикувати,  краще.
Бо  у  житті  бува  інакше.
Та  часом  все  -  таки  мудріше
Змовчать,  бо  може  бути  гірше.

21.03.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009083
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. НА СТОВПІ ВИСИТЬ ОБ*ЯВА

На  стовпі  висить  об"ява,
Когось  будуть  вибирать.
А  куди,  ніхто  не  знає,
Та  від  страху  всі  тремтять.

Всі  зібралися,  чекають,
Ось  промовив  старший  Слон,
Його  силу  давно  знають,
Він  понизив  раптом  тон.

День  народження  в  Вовка,
Мусим  з  святом  привітати,
Побажать  йому  добра,
Подарунок  відіслати.

Любить  він  м"ясне  і  сало,
Дарма  те,  що  зараз  піст.
Раптом  Лиска  прокричала:
Їсти  сало  -  це  не  гріх.

А  Свиня  сиділа  збоку,
Погляд  кинули  на  неї.
Взагалі-то  я  не  проти,
Тільки  ж  зве  мене  своєю.

Я  -  улюблена  Кума,
Бо  хрестила  вовченят.
Може,  вибрати  Кнура?
Як  це  можна?  Я  ж  рідня!

В  лісі  гвалт,  шаленний  крик.
Довго  думали  -  Слона.
Але  він  давно  вже  зник,
Довго  гнались,  та  дарма.

Всі  зраділи  тоді  звірі,
Стали  пити,  танцювать.
Але  все  було  там  в  міру,
Може  Вовчик  завітать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009062
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024

Олеся Лісова

Шелестять сторінки

Дорогі  друзі!  Вітаю  всіх  із  Всесвітнім  днем  поезії!  
Нехай  наше  перо  стане  маленьким  фронтом  у
 боротьбі  з  ворогом,  бо  правдиво  напише
 історію  цієї  жорстокої  війни.  Удачі,  терпіння  і  Музи!


Шелестять  сторінки  у  долонях,  як  визріла  осінь.
Пані  Муза,  листочком  кармінним,  зривається  геть.
Вилітають  вірші-пташенята  з  гніздечка  у  просинь
І  розносять  по  світу  душею  настояний  мед.

Пережиті  слова,  наче  діти  любов'ю  сповиті,
(Після  купелю  пахнуть  очищення  свіжим  дощем)
Зарясніли  на  серці  плодами,  промінням  зігріті
І  стоять  у  рядочку  книжок,  розливаючи  щем.

Нові  думи-думки  затамовують  нищечком  подих...
Чи  запишуть?  Чи  знов  покладе  у  шухляду  душа?
Так  хотілося  б  крилам  зав'язаним  трішки  свободи.
Вільний  подих  відчути  в  небеснім  польоті  вірша.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009056
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024

Родвін

Гумор. Васько Блоха - рекордсмен

Васько  Блоха  -  у  нас  кумир,
Найкращий  і  найшвидший,
Без  нього  наш  спортивний  двір,
Не  став  би  самий  ліпший  !  

У  школі  Вася  -  рекордсмен,
Бо  раз,  на  фізкультурі,
Сто  метрів  він,  в  один  момент,
Пробіг  -  рекорд  в  натурі  !  

Коли  стояв  він  в  день  ясний,
Готуючись  до  старту,
Сусідський  півень  в  двір  шкільний
Забіг...  Тож  не  до  жарту,  

Бо  цьо́го  півня,  за  хвоста,
Недавнішньої  днини,
Впіймав  Блоха,   не  просто  так,
А  вискуб  три  пір'їни  !  

Їх  вставив  в  головний  убір,
В  убра́ння  індіанця,
А  потім,   вийшовши  у  двір,
Тим  пір'ям  хизувався  !  

А  півень  ще  тоді  не  спав  -
Вони  з  Блохою  стрілись
Та  ко́гут  Васю  не  чіпав,
В  "індєйця"  -  лук  і  стріли  !  

А  тут   -   тут  доленьки  презент  !
Васько   "НА  СТАРТ"   схилився  ...
Відкрився  тил  ...   Один  момент
І  ко́гут  не  збарився  !  

Команда  "МАРШ"  !    В  єдину  мить,
Васько,  як  та  пружина,
Зривається  і  з  місця  мчить  
Бо  спорт  -  це  ж  поєдинок  !  

Та  півень  ще  на  старті  встиг  
Спортсмена  клюнуть  дзьобом,
А  потім  Васю  він  настиг
Й  добавив  ЩЕ  до  того  !!!  

Дзьоби́ще  в  когута  як  сталь,
Тож  мало  не  здавалось  !
Блоха,  як  міг  тікав  ...  На  жаль
Від  півня  -  все  ж  дісталось  !  

Той  когут  гордо  походжа́в,
В  дворі  -  король  законний  !
Ще  й  груди  колесом  держав,  
І  гребінь  -  як  корону  !  

Васько,  неначе  дикий  звір,
До  фінішу  домчався  !
Фізрук  спинив  секундомір
І  аж  за  серце  взявся  ...  

На  дві  десятих  наш  рекорд
Побив  рекорд  району  !
Портрет  Блохи  -  аж  на  біг  борд  !
Ще  й  грамоту  -  додому  !  

Сестричка  Васі  -  мілкота,
На  ній  і  написала  :
-  Якби  не  півень  без  хвоста,
   Рекорду  б  не  бувало  !


[b][i]Зі   слів   внучка,  записано  правильно.
Підпис                                              /  Родвін  /
[/i][/b]

19-20.03.2024  р.



Ілюстрація  :  https://png.pngtree.com/png-clipart/20220116/original/pngtree-a-little-boy-chased-by-a-rooster-png-image_7103619.png

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009048
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024

Віктор Варварич

Поет

Поет  щоденно  малює,
Ці  загадкові  картини.
Любов'ю  в  серці  вібрує,
Звільняє  нас  від  рутини.

Його  слово  огортає,
Людські  душі,  ніжним  теплом.
Інколи  народ  повчає
І  гуртує  всіх  за  столом.

Єднає  закохані  серця,
Ясним  світлом  осяює  шлях.
Наливає  щастя  до  вінця,
Летить  у  мрію  на  кораблях.

Формує  новітні  сторінки,
Видає  цікаві  ідеї.
Вірші  викладає  у  збірки,
Зберігає  їх,  як  трофеї.

©:  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009042
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024

fialka@

Рівнодення- Сонцеворот

 Сонце  вертає  тепло  і  день:
Сонцеворот  на  літо.
У  рівнодення  дванадцять  пісень,
П’є  горизонт  мохіто.
Чую  в  туманнім  дощі:  дзень-дзелень  –
Ніч  не  здолала  світло.
Множиться  мрія  мільйонами  жмень,
Їй,  як  весні,  погідно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009012
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 21.03.2024

Рунельо Вахейко

"ГУМОР" РЕКЛАМА

Запальна,  як  тарантелла  ,  
Любить  мама  моцареллу
І  співати  акапельно.  
Спритний,  сильний,  як  Тарзан,  
Любить  папа  пармезан
І  вареників  казан.  

Розійшлись  в  смаках,  -  не  дивно  ,
В  кожного  свої  смаки,
Це  дається  всім  взнаки.  
В  світі  все  ж  таки  є  диво,  -
Світле  й  темне  свіже  ПИВО,  -
Всіх  єднає  залюбки!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009011
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 21.03.2024

Віктор Варварич

Весняні миті

Сріблясті  води  привітно  гомонять
І  так  прудко  біжать  в  невідому  даль.
Упіймати  юну  весну  норовлять,
З  туманом  вистеляють  сіру  вуаль.

У  первоцвіт  одягнулась  долина,
Яскравими  барвами  сяють  поля.
Від  снігу  звільнилася  полонина,
Лелечий  клекіт  лине  із  віддаля.

Сині  гори  заховались  в  тумани,
А  промені  сонця  полонять  серця.
Панянки  одягають  кардигани,
Які  пасують  до  світлого  лиця.

Весняне  тепло  серця  зігріває,
Ніжно  лоскоче  котики  на  вербі.
А  пташиний  спів  людей  звеселяє,
Із  дитячим  сміхом  губиться  в  юрбі.

©:  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009006
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 21.03.2024

liza Bird

Бунтарка

Мене  запросивши  у  свій  дім,
Жадаєш  побачить  хазяйку?
Отямся,  бо  станеться  лиш  збій,
Відколи  впускаєш  бунтарку.

Нікому  не  хочу  годити,
Усе  зрозуміла  з  роками,
Душа  розцвіла  як  жоржини,
Та  вкрилась,  мов  ружі  шипами.

Відтак  в  почуттях  розберуся,
Бо  ставлюсь  до  цього  з  сумлінням,
Не  жінка  потрібна  "матуся"
Я  хочу  кохану  в  обіймах.

//////////////////////////

Тож  різко,  немов  блискавиця,
Він  гримнув,  й  здалося  їй  ніжно...
Отак  ось,  зненацька  з'явилась,
І  стало  в  оселі  цій  світло...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009060
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Середній рівень

В    ліжку    ввечері    дружина,
Як    завжди,    відпочивала,
І    статтю    якусь    в    газеті
Дуже    мудру    прочитала.

-Поясню    тобі,    Миколо,
Як    у    світі    нам    живеться:
Весь    достаток    у    країні
У    середньому    береться.

Тридцять    тисяч    в    депутата,
І      твоїх    чотири    взяти,
Все    надвоє    розділити:
По    сімнадцять    -    чим    не    свято?

Вчитель    не    навчив    нічого
(Уже    є    одна    догана),
А    взяли    середній    рівень  –
То    й    успішність    непогана.

Прокурор      завжди    їсть    м’ясо,
А    народ    сухі    галети,
Все    змішати,    то    виходить,
Що    їмо    ми    всі    котлети.

-То    це    що    ж    тоді      в    нас    буде?-
Став    Микола    міркувати,-
Всім    відома    Галька    встигла
Із    селом    всім    переспати,

А    ти    чесна,    мені    вірна,
Про    сім’ю    плекаєш    мрії,
А    в    середньому,    виходить,
Що    обидві    ви    -    повії!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008963
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 21.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Мелодія осені

Хоча  люблю  тепло  я  та  осінь  також  мила,
Вона  для  мого  серця  мелодію  створила,
Розкішну  і  ласкаву,  мов  неньки  ніжну  мову
І  слухаю  у  вечір  найкращу  колискову.

Свої  мотиви  чисті  розносить  сміло  всюди,
Вкриває  жовтим  листям  привабливі  споруди,
Луги  у  килимочках,  дороги  у  мережках,
А  там  за  дивосадом  вже  пробігає  стежка.

Веде  в  місця  найкращі,  в  яких  була  щаслива,
Де  вся  краса  природна  мене  дитям  ростила
І  я  їй  дуже  вдячна  за  теплоту  і  щастя,
Що  захищала  вірно  серденько́  від  ненастя.

Спасибі,  мила  ненько,  споріднена  природо,
Що  берегла  й  плекала  святиню  мого  роду
І  у  душі  навіки  ти  поселила  віру,
Що  у  мої  тенета  -  вже  не  проникнуть  звіру.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008851
дата надходження 19.03.2024
дата закладки 20.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. РАЗ БРЕХНЯ ПРОЙШЛАСЯ ЛІСОМ

Раз  брехня  пройшлася  лісом:
Захворів  чомусь  Ведмідь.
Це  торкнулось  вуха  Лиски,
Може,  вспію  на  обід.

Ось  Лисиця  довгонога,
Спішить  Друга  виручать.
Взяла  швидко в  руки  ноги,
Треба,  мабуть,  поспішать.

Захворів  Ведмідь  на  ноги,
Все  лежить,  не  п"є,  не  їсть.
Чи  це  правда,  бо  небога,
Нас  дурити  має  хист?

Так  подумала  Лисиця
І  попхалася  у   гості.
Мо"  смачненьке  щось  поїсть
(Глядь -  в  каструлі   якісь  кості).
Запросив  він  гостю  сісти.

Почалася  в  них  розмова:
Про  погоду,  болячки.
На  каструлю  -  погляд  знову.
Крім  кісток,  там  ще  й  клики.

У  думках  був  холодець,
Так  хотів  його  зварити.
Нарубав  я  он  дровець,
Треба  ніж  ще  нагострити.

Та  чому  ж  ми  мовчимо?
Треба  ніжки,  хоч  чиїсь,
Лиска  глянула  в  вікно.
Ведмідь  встав,  на  ноги  звівсь.

Як  тікать,  в  вікно,  чи  в  двері,
Чогось  ноги  вже  тремтять.
Хоч  Лисичка  була  вчена,
Може  все -таки  догнать.

Я  тебе  чекав  давно,
Треба  й  ратиці  свіженькі.
Та  чиї  ж?   Це  все  одно.
Лиска  тут  тікать  швиденько.

Довго  гнавсь  Ведмідь  за   нею,
Все  ж  вдалось  схватить  за  хвіст...
У  цій  байці  є  ідея:
Як  не  кличуть  -  то  не  лізь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008861
дата надходження 19.03.2024
дата закладки 20.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР, МЕНЮ НА СЬОГОДНІ І НА ЗАВТРА

Епоха  бідності  пройшла,
Тепер  живем,  кайфуєм.
Та  якось  в  гості  все  ж  прийшла.
Присіла,  нагодуєм...
-------------------------------

На  сніданок,  що  у  нас?
Каша  із  брехнею.
А  на  друге  -  кислий  квас,
Трохи  сельдерею.

На  обід  вода  із  крану,
Борщ  із  кропивою.
На  вечерю  лиш  оману,
З  кабачковою  ікрою.

А  вночі  ніяк  не  спиться,
Шлунок  просить  їсти.
Що  йому  тут  відповісти?
У  каструлі  тільки  кістки.

А  коли  примусить  сон,
Трішечки  поспати,
Крім  холодних  макарон,
Як  все  уладнати?

А   на  завтра?  Кислий  борщ,
Плава  десь  морквинка.
Більш  нічого?  Ну  той  що  ж..
Капа  в  борщ  гірка  сльозина..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008870
дата надходження 19.03.2024
дата закладки 20.03.2024

Валентина Ланевич

Хмари темні

Хмари  темні  накрили  довкілля,
Світ  фарбують  у  сірі  тони.
Начіпляли  краплинок  на  гілля,
Дощ  неквапно  спадає  згори.

Пил  із  брудом  змиває  зі  стежки,
Що  в’юниться  у  даль  поміж  трав.
Не  минає  й  червоні  сережки,
Що  берізці  Творець  дарував.

Щось  шепоче  своє  в  ніжних  вітах,
З  вітром  тихим  змагання  веде.
Хто  із  них  є  щедрішим  в  привітах,
Кого  любим  берізка  назве.

Так,  спокійно,  без  умислу  злого,
Що  ненависть  нести  день  при  дні?..
Силоміць  же  не  брати  чужого,
А,  як  візьмеш,  чи  в  користь  собі?..

Краще  мирно,  у  бесіді  дружній,
Розв’язати  непроханий  спір.
То  життєво-проста,  стара  мудрість,
Що  для  кожного  свій  є  кумир.

19.03.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008910
дата надходження 19.03.2024
дата закладки 20.03.2024

Галина Лябук

Той дивний сон.

Берізки  вбралися  в  сережки,
Стоять  красуні  під  вікном.
В  розлуці  із  зимовим  сном
Замріяно  плетуть  мережки.

Той  дивний  сон,  що  був  зимою,
Дав  силу    їм    зустріти  днину,
Почути  радість  журавлину
І  привітатися  з  весною.

Стоять  вродливі,  довгокосі,
Щось  гомонять  поміж  собою...
Примара  лишиться  з  журбою,
Збиває  вітер  срібні  роси.

Весняна  радість  скрізь  і  всюди,
Ілюзія  вже  не  завада.
Краса...  Смарагдова  левада
І  вітерець  лоскоче  груди.

Зимовий  сон  -  життя  потреба.
Спочинок  -    сила  й  для  істоти.
Той  дивний  сон  триває  доти  -
ДопОки  сонце  пригріє  з  неба.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008909
дата надходження 19.03.2024
дата закладки 20.03.2024

Полісянка

Музика для кави.

Для  настрою,  чи  просто  для  забави,
я  згодом  цей  незвичний  витвір  обізву.
Хто  написав  би  музику  для  кави,
вловив  би  кавоварки  особливий  звук.

Сусіди  сплять  й  за  вікнами  пташина
ще  додивляється  послідні  тихі  сни.  
Тут  з  гуркотом  включається  машина,
й  вступає  в  дію  сам  оркестр  дивини.

Затріпотіли  між  гілля  листочки,
сусід  проснувсь,  бурчить  вслід  витівкам  отим.  
А  в  філіжанку  ніжні  два  струмочки
течуть  й  лоскоче  ніздрі  ароматний  дим.

Для  цього  дійства  можна  й  увертюру,
хто  ж  написав  би  для  ранкової  пори.
І  я  б  свій  хист  внесла  в  літературу,
лишай  хоч  зараз  каву,  їй  хвалу  твори.

Ловлю  приємний  запах,  смак  вбираю,  
тепер  включаю  замість  кавоварки  блюз.
І  кава,  і  мотив  несуть  до  раю….
О,  як  я  миті  насолоди  ці  люблю!
16.03.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008899
дата надходження 19.03.2024
дата закладки 20.03.2024

Рунельо Вахейко

"ГУМОР" ТА, ЩО НАДИХАЄ

Повний  кошик  яблук,  ще  й  -  в  руці.
І  кого  чекає  подарунок?
Може,  хтось  отрима  поцілунок,
А  комусь  дістануться  синці.

Яблука  звабливі,  як  вуста.
Яблука  спокуси,  чи  незгоди?
Зможе  все  зробити  з  ким  завгодно
Посмішка,  -  що  квітка  розквіта.

Ореол,  -  крислатий  капелюх,
Муза,  -  чарівна  царівна!
Це  ж  вона!,  яка  постійно
Надиха  поетів,  відганяє  мух!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008817
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 19.03.2024

Юлія Щербатюк В’южен

УСКОЛЬЗАЮ

Отпускаю,    оставляю,  ускользаю...
Голос  мой  не  потревожит  больше  слух.
Только  вещих  птиц  взволнованная  стая
Прокричит  о  неизбежности  разлук.

Обречённость,  недосказанность,  неспетость.  
Как  же  с  вами-то  по  жизни  нелегко!
Отзвенели  вёсны,  смыты  краски  лета,
Осень  властвует  в  садах  моих  тайком.

Не  весёлые,  не  грустные,  не  злые
Вереницей  опрометчиво  бегут
Эти  дни  твои,  давно  не  удалые,
Где  любовь  сменил  комфорт,  но  не  уют.

Не  прощаясь,  не  печалясь,  не  горюя,
Слёзных  песен  о  потерянном  не  жди...
Там,  на  стёклах,  блики  ласково  рисуют
То,  что  смыли  беспробудные  дожди.


Романс.
Экспериментальное.
Попытка  подражания  
Сергею  Есенину.
04.03.2023  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008804
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 19.03.2024

Родвін

З Весняним святом 8 Березня !

У  весня́ну  теплу  днину
Щиросердно,  вас  вітаю  !
Повний  ке́лих  піднімаю
І  кажу  на  всю  Вкраїну  :  

-   Всіх  з   Жіночим  світлим   святом,
    Любі   жі́ночки  й  дівча́та  !  

В  славне  й  рідне  ваше  свято,
Хочеться  сказать багато  -
Вас  люблю,  вас  поважаю...
Та  найбільше  :   -  всім  бажаю,  

     Перемоги  й  мирних  літ  !  

      Щоб  ви  довгий  вік  прожи́ли  !
     Щоб  ніко́ли  не  тужи́ли  !  
     Щоб  здоров'я  -  як  граніт  !  

   Вам  в  цей  день  -  палкі  вітання !!!
   Щоб  здійснились  всі  бажання,
[b]
   Миру  й  щастя  -  НА  ВЕСЬ  СВІТ    !  !  ![/b]


08.03.2024  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007800
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 18.03.2024

oreol

На чужині соловейки не співають…

Дощі,  дощі...
Рясні  дощі..
Хоч  цілу  ніч
Нам  солов'ї  

Співали  чудні  ті  пісні.
Принесли  радість
Звідусіль,
Та  сонця  сіль,
Та  сонця  сіль.

Ідуть  дощі,
Рясні  дощі.

Солов'ї,  солов'ї
Найдзвінкіші  солісти.
Надранішній  дріб  небесних  цимбалів,
Співають  -  серце  завмирає.

Виспівують,  витьохкують
Маленькі,  голосисті  хлопчики.
Тьох-тьох-тьох,
-Ох-ох-ох.

Серденько  підспівує,
Самка  його  слухає,
Звук  небес  сягає,
Самка  вибирає,
Слух  відмінний  має.

А  краплинки  капають,
Сяють  там  на  сонечку.
Переливи  райдужні.
В  кожній  сяє  сонечко.

Фіть-фіть-фіть.
Тьох-тьох-тьох.
Солов'ї,  солов'ї,
Ой,  дзвінкі..
Ой,  дзвінкі.

Не  співають  пісні
На  чужині.
Не  співають  пісні
На  чужині.

Думи  сумні,
Думи  сумні.
В  рощі,  у  рощі,
Мовчать  солов'ї.

Ідуть  дощі,
Рясні  дощі.

Сіє  дощ  мерехтіння  краплі,
Сумний  лунає  мотив.
Пташок  не  чутно.
Так  сіро,  мокро  чомусь  навкруги.

Падають  каплі  згори.
Райдуги  лиш  кольори
Ніби  співають  над  нами,
Омиті  і  ми  небесами.

Соловейки  вже  поруч  
Із  нами,  в  кожній  хатині  ростуть.
Любов  у  домівку  несуть.
В  піснях,  у  коханні  живуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008766
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. ВЕСІЛЛЯ ПІВНЯ

Півень  в  сауні  помився,
Розпушив  старанно  пір"я.
У  люсте́рко  подився,
Він  спішить,  в  нього  весілля.

Причепив  біленьку  квітку,
Все  зробив  так,  як  годиться.
Не  забув  ще  зрізать  кігті,
Може,  це  ще  пригодиться.

Взув  він  чоботи  красненькі,
Вгледів  кілька  дірочок.
Дуже  жалко,  що  старенькі,
Десь  позбувся  й  підошов.

Вийшов,  став  він  на  подвірЇ,
Стоять  Курочки  всі  в  ряд.
(Гладить  вітер  його  пір"я),
Вбрався  ніби  на  парад.

Де  ж  моя  тут,  хіба  знає?
Роздивився  серед  всіх..
Бачить  -  Ря́ба  шкандибає.
Між  Курьми  роздався  сміх.

Пір"я   вирване  з  хвоста,
Гребінь  колір  свій  змінив.
Це  моя,  чи  не  моя?!
Пес  Бровко  так   похрестив.

Тепер  черга  вже  твоя,
Сказав  Пес  лукаво  Півню.
Буде  Курка  ця  вдова.
І  вчинив,  як  завжди,  бійку.

Все  тут  вирішив  Господар:
Схватив  Півня  за  хвоста.
Тепер  буде  вже  робота:
В  смак  наїмся  холодця...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008773
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Сповiдь

У    житті    біда,    чи    горе
Щохвилини    може    статись,
І,    покаявшись,    у    церкву
Вже    пора    йти    сповідатись.

Все      обдумала    зарані,
Всі    події    пригадала,
На    гріхи    свої    минулі
Аж    три    зошити    списала.

Де    була    я,    що    робила  –
То    для    батюшки    загадка,
А    про    кожен    вибрик    в    мене  –
То    така    приємна    згадка!

Кожен    гріх    такий    солодкий…
Гріє    душу    думка    втішна:
Не    піду    сьогодні    в    церкву,
Ще    побуду    трохи    грішна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008765
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. ПЕС РОЗКРИВ ВСІ ЧУДЕСА

Кур  багато  на  подвір"ї,
Але  Півень  в  них  один.
Мають  Кури  гарне  пір"я,
Півень  має  шість  дружин.

Всіх  однаково  він  любить,
Тут  подумала  одна:
Вона  зможе,  усе  зробить,
Буде  краща  всіх  жона.

Призадумалась  на  хвильку,
Треба  фарбу  десь  дістать.
Іще  бажано  біленьку,
Щоб  була  їй  так  під  стать.

Чепурилась  в  перукарні,
Стала  біла,  як  хотіла.
Збулись  мрії  всі  захмарні,
Всі  ідеї  були  смілі.

Ось  з"явилася  у  двір,
Така  пишна  і  поважна.
Півень  глянув  -  остовпів:
Де  взялась  ця  білосніжна?

Роздивлявся  так  і  сяк,
Може,  з  нею  замутить?
Курці  кинув  він  натяк.
Чи  удасться  це  зробить?

Тут  із  будки  виліз  Цуцик,
Потягався,  позіхав.
До  білявки  знайшов  ключик,
Тут  не  так  щось  -  помічав.

Десь  він  бачив  цю  красуню,
Нюх  не  зраджує  його.
Я  завісу  цю  розсуну,
І  доб"юся  тут  свого.

Він  погнав  Її  до  річки.
Став  водою  обливать.
Стало  вже  знайоме  личко,
Швидко  фарбу  обмивать.

Мокра  Куриця  злиняла,
Ділась  десь  її  краса,
І  Рябою  знову  стала...
Пес  розкрив  всі  чудеса...
-----------------------------
Півень  довго  оце  думав:
Фарба  з  розуму  звела?
Добре,  що  себе  він  стримав,
Це  б  сміялось  пів  села...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008762
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024

О. Хвечір.

ГУМОР. НЕ СТРАШНО….

Не  страшно,  якщо  побачиш  колись,
Що  людці  вдаряються  лобами,
Змора,  коли  стукаються  німбами,
Бо  це,  насправді,  роги  зрослись...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008756
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024

Микола Холодов

"Гумор". Поради молодому альпіністу

 Будь  завжди  в  житті  сміливим
 І  спортивно  -  фізкультурним.
 А  до  друзів  будь  примхливим,
 Щоб  не  зв"язуватись  з  дурнем.

                     ПРИМІТКА  .  "Зв"язка"  (альпінізм)  --  декілька  людей,
                       пов"язаних  альпіністською  мотузкою  з  метою
                       безпечного  подолання  складного  гірського  рельєфу.
                                               

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008737
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 18.03.2024

Рунельо Вахейко

"ГУМОР" ОБІЙМИ

Хтось  придумав  цікаву  теорію,  -
Став  на  тому  бабло  заробляти,  -
Щоб  позбутися  болю  і  горя,
Треба  міцно  когось  обійняти.

Обійму  для  початку  я  котика,
Хтось  обійме  ласкавого  песика,
І  не  буду  я  більше  невротиком,
І  забуду  про  всяку  агресію.

То  ж  давайте  попарно  і  хором
Упроваджувати  обіймашки,
Може,  звичкою  стане  те  скоро,
І  я  певен,  -  всім  буде  на  краще.

Нас  чекають  обійми  попереду
І  в  сумну,  і  щасливу  годину.
Хто  обняти  наважиться  нелюда?
Може,  стане  той  нелюд  людиною?

Та  не  буду  я  ризикувати
І  не  хочу  іти  я  на  ризик.
Буду  рідних  своїх  обіймати,
Дорогі  цілувати  мармизи.

Обіймаймось!  Все  буде  на  краще!
Обіймаємось,  жаль,  ми  не  часто...
Хай  всесвітні  ідуть  обіймашки!
ОбіймИ  нас  всіх,  Боже,  на  щастя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008724
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 18.03.2024

Grace

На крилах

Я  заспівати  мрію  вітру,
Про  вічне  з  ним  на  двох  кохання,
Аби  в  очах  спахнуло  світло,
Неначе  промінь  перший  зрання.  


До  неба  линула  та  пісня,
Як  ніби  заспівала  пташка...
Несе  мелодія  вечірня
Туди,  де  двох  чекає  казка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008717
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 18.03.2024

Lana P.

Гумор. Ідентифікація.

Термінал  аеропорту
Гучно  вуликом  гуде,
Назбирав  людей  когорту  -
На  літак  посадка  йде.

-  Прошу,  станьте  в  чергу,  пані,  -
Просить  ввічливо  агент.  
Пасажирка  вся  на  грані  -
Розізлилася  в  момент.

В  мікрофон  він  діловито:
-  Підуть  першими  з  дитям.
Крикнула  йому  сердито:
-  А  ви  знаєте  хто  я?

Повідомив  серед  гаму:
-  Тут  проблемка  є  одна.
Може,  хтось  впізнає  даму?  -
Не  згадає  хто  вона.                                                      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008713
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 18.03.2024

Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Ой, ти, сонечко весняне

Ой,  ти,  сонечко  веняне
Таке  ніжне  і  ласкаве,
Теплі  промінці  свої
Ти  на  волю  відпускаєш,
Зайчиками  застрибають
Вони  радо  по  землі.

Поцілують  кожну  квітку
І  траву  зелену  й  гілку
Та  радітимуть  весні.
Затанцюють  з  горобцями
І  синичками  й  шпаками,
Буде  весело  усім.

Лиш  би  небо  було  мирним
І  безхмарним,  і  блакитним
Й  сонця  промені  ясні
Золотили  хліб  на  ниві
Й  ми  усі  були  щасливі
В  українській  стороні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008763
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024

Рунельо Вахейко

"ГУМОР" ОБС (Одна Бабця Сказала）

ОБС  працює  безкоштовно
І  новини-блискавки  летять.
Вибухають  мізки,  як  бавовна;
І  цього  в  ОБСу  не  віднять.

Є  мережі  -  бренди  інтернету,
Є  іще  надійніший  зв'язок.
Обплели  мережі  всю  планету,  -
Ні  гу-гу...  ОБС  -  не  замовк!

Техніка  буває  безнадійною
У  період  катастроф  і  війн.
І  у  Світі  є  одна  надія  -
ОБС  зв'язок  тримає  свій.

До  кінця  не  віриться  в  прогреси,
Спалах  з  Сонця  до  Землі  примчить,
Замовчать  на  ній  усі  процеси,
ОБС  ніяк  не  замовчить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008704
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 18.03.2024

Веселенька Дачниця

Цей дивний сон

               
Так  якось  дивно  ти  наснилася  мені,                
Наче  зібралися  в  єдину,  всі  стежини.              
І  думки  сполохано  залебеділи…                              
Хіба  між  нами  є  моя  одна  провина?      

Дороги  наші  розметало  ще  тоді,                              
Як  ніжна  юність  бурним  штормом  вигравала.    
І  я  відчалив,  наче  тії    кораблі,    
Котрі  не  хочуть  знати  тихого  причалу.    

Тепер  –  цей  сон…  Через  завісу  скількох  літ?!          
Юності  так  й  не  сходженими  берегами…                      
Чом  пам'ять    нас  у  минуле  повертає  ?                        
Чи  доля  прикололася,  жартує  з  нами  ?                

Чому  душа  неначе  розпростертий  птах  ,            
Що  відірвався  від  землі  в  веснянім  злеті  ?        
Цей  дивний  сон,  яскравий  незабутній  сон        
Він,  наче  пісня,  мов  відлуння  на  планеті  !        
                                                                                                     В.Ф.  -  10.03.  2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008706
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 18.03.2024

liza Bird

Кульбабка

Кульбабки  маленька  квітка,
Тендітна,  запахла  медом,
Як  сонечко  тепла,  ніжна.
Відрада  весни  напевно.

Вона  потішить  нам  душу,
Запросить  бджілку  у  гості,
Приємно  нашому  слуху,
Вокал  на  квіточці  жовтій.

Отак  проходиш  садочком,
Цвітуть  черешні  та  вишні,
Земля  дарована  Богом,
Покрита  золотом  нині.

Лиш  пройде  пора  цвітіння,
Злетять  стрімкі  парасольки,
Лишиться  одне  коріння,
Насіння  ж  далі  розносить.

Вітрець  підніме  угору,
Й  розвіє  по  всьому  світу,
Нове  продовження  роду,
Посходить  тепер  на  зміну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008771
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ЗАБУТТЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNP_SYoYqNc[/youtube]

Спада  тепло,  крадеться  прохолода,
Вуалью  огорнуло  почуття.
Чи  винувата  в  цім  така  погода?
Повільно  наступає  забуття.

Холодне  й  непривітне  так  лякає,
В  P.S.   нам  хоче  пояснити.
Чому  усе  пройшло  нам  нагадає,
Його  вже  не  заїсти  й  не  запити.

Війне  колись  весняним  вітерцем,
Відкриється  минулого  сторінка.
Запахне  не  полинню  -  чебрецем,
Зігріє  не  забута  ще  усмішка.

В  реальний  світ  повернемося  знов,
І  в  метушні  життєвих  довгих   днів,
Всі  зникнуть   тягарі  невинних  тих  оков,
Які  той  час   подарувати   так  зумів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008487
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 16.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. ПРО СЛОНА І МУХУ

Примчалась  Муха    з  перегною,
Вмостилась  зручно  на  Слоні.
І  здивувала  всіх  метою,
(Вона  ж  живе  весь  час  в  брехні)

Що  вона  вища  від  Слона,
Що  ніби  Слон  її  боїться,
Хоч  в  нього  тонна  є  вага,
І  пропонує:  Подивіться!

І  швидко  скочила  на  спину,
Усі  розкрили  тут  роти.
Її  ідеям  нема  спину,
Як  не  боїться  висоти?

Вона  дістала  так  його,
Упав  в  багнюку  і  качався.
Була  хвилинка  тут  всього,
Отак  із  нею  розквитався.

Та  де  ж  та  ділася  стобреха?
із  бруду  ледве   виповзла.
А  всі  сміялися:  Невдаха!
Нащо  за  носа  нас  вела?


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008483
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 16.03.2024

росава

ГУМОР -КАЛАМБУРИЗМИ

     *  *  *  
Хоч  невістка  була  з  Колорадо,
Прийняли  у  своє  коло  радо!

*  *  *  
І  не  дотримувався  доз  Віллі,
Давав  собі  волю  на  дозвіллі.

*  *  *  
А  якщо  раптом  не  пішла  карта,
Чом  продовжуєш  себе    картати?

*  *  *  
Мисливська  у  сусіда    натура:
Щомісяця  полював  на    тура.

*  *  *  
Ставайте  подалі,Поліно,
Не  дай  Бог,  відлетить  поліно!.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008403
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Не подумав

Люсі    хочеться    кохання,
Ніжну    пісеньку    мугиче,
А    в    Миколи    інші    плани  –
Риболовля    його    кличе.

-Вже      весна      надворі,    Колю,
Ластівка    гніздо    звиває,
Ти    послухай,    вечорами
Соловейко    як    співає.

А    в    твоїх    розмовах    тільки
Вудки,    неводи    і    верші…
Скажи    краще,    що    подумав,
Як    мене    побачив    вперше?

І    зітхнув    Микола    тяжко:
-Це    було      біля    вертепу.
Якби    ж    я    тоді    подумав,
То    не    мав    би    цю    халепу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008388
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024

liza Bird

Майстерня краси

Шалена  майстерня  краси,
Неначе  підступна  відьма,
Тож  інколи  моді  взнаки,
Що  робить  з  собою  жінка?

Хай  буде  присутня  міра,
Панянка  іскрить,  мов  зоря,
Людина,  як  Божа  квітка,
У  кожній  родзинка  своя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008286
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 14.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Романтичний ранок

Прокинусь  вранці,  кава  на  столі,
А  я  така  збентежена  й  щаслива,
Рядочків  пара  в  милому  листі,
Що  я  кохана,  ніжна  і  красива.

Торкнулась  серця  любляча  рука
І  дотик  залишила  на  папері,
Мені  говорить  радісно  душа,
Через  хвилинку  ти  зайдеш  у  двері.

Поглянеш,  наче  промінь  навесні
І  почуття  зігріють,  як  ніколи,
Ти  подаруєш  світ  той,  що  в  тобі,
Навік,  з'єднавши  неповторні  долі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008371
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024

Чайківчанка

ПЕРЕВЕРНУЛИСЬ МЕРТВІ У МОГИЛІ ( Рара збудив душу , що вже 4 вірш написала)

Перевернулись  усі  мертві  у  могилі,
Як  почули  із  уст  папи  білі  думки.
"  Піднести  білий  прапор"  орді  -  чорній  силі
А  значить  підписати    вирок  навіки.

Українці  на  нікого  не  нападали,  
А  трудились  ,як  бджоли    на  своїй  землі  .
Увірвались  вбивці,  мародери  ,вандали
Бомбили  градом,  що  згасло  сонце  в  імлі.

Палії    хотіли    взяти  Київ  за  три  дні
В  рабство  народ  -  нескорену  Україну.
На  світанку  розбудили  її  у  вогні  
Вигнали  босу  на    мороз  -  хуртовину.

В  Україні  красива  та  родюча  земля
Пси  бісяться  від  жиру  ,  що  ми  українці.
У  нас  гори,  ріки  гаї    -  квітучі  поля
Ми  господарі  землі,  а  не  ординці.

А  цар  каже  ,:"що  лєнін  створив  Україну",
Запалив  українцям  свічу  ілліча.
Заклав  фундамент,  будував  наш  дім  -    країну
Має  право  нас  знищити  з  свого  меча.

На  козацьких  кістках  цариця  катерина
Поставила  в  золоті  на  неві  пітер  .
А  Україна,    не  є    кремлівська  дитина
Мати  -  всієї  Русі  ,а    не  гуляй  -    вітер  .

Піп  благословляє  солдат,    зброю    на  війну  ,
Щоб    вбивали  нас  і  стріляли  в  українців.
Солов'ї  брехуни  складають  на  нас  винну
П'ємо  фосфорний  дощ,  полин  гіркий  по  вінця.

Я  вірую  в  церкву  святую    -  Бога  Отця
І  прошу  у  святих  миру  ,перемоги.
Я  знаю  ,  що  ера  кремля  вже  йде  до  кінця
І  цар    скине  корону  по  волі  Бога.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008367
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024

Віктор Варварич

Закохався в твої очі

Я  закохався  в  красиві  очі,
Які  поряд  зранку  і  до  ночі.
Від  тебе  спокою  я  немаю,
Від  палкої  любові  згораю.

Я  заглядаю  в  очі  пророчі,
Цілую  п'янкі  вуста  дівочі.
І  ніжно  тебе  так  обіймаю
Та  шепочу  слова,  що  кохаю.

З  тобою  на  крилах  літаю,
Спиваю  любов  серед  гаю.
І  ловлю  цю  закохану  мить,
Твій  голос  мою  душу  сріблить.

А  ти  вселила  в  мене  надію
Своїм  серцем  тебе  я  зігрію.
Подарую  тобі  сподівання,
Ми  будемо  разом  до  світання.

©  Віктор  ВАРВАРИЧ
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008369
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024

Рунельо Вахейко

"Гумор" МІФ ПРО КОРУПЦІЮ АБО ВІЛЬНА БОРОТЬБА

Як  той  Ахілл,  що  кликав  Гектора,  -  на  поєдинок  
Ти  викликав  Корупцію  в  тяжку  годину.  
Жіноча  стать  її  все  ж  не  завадила  тобі,  
Ти  намір  мав  один  -  перемогти  у  боротьбі.  
Рішучість  й  чесність  -  то  твої  і  зброя  й  лати.
Хто  ж  з  нею  ще  на  боротьбу  таку  був  здатен?  

Щось  раптом  сталося  страшне,    сміливий  сину  ?!
Ми  бачимо  не  Репіна,  -  таку  собі  картину  :
Де  та  ж  Корупція  поставила  тебе  в  партер!  
Скажи,  що  думати  і  що  робити  нам  тепер?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008258
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 13.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Ідеальна сiм'я

Молоді    дружини    вчора
(До    роботи    ще    не    брались),
Після    шлюбу    на    заняття
У    психолога    зібрались.

Тут    було      одне    питання:
-Що    чекаєте    у    шлюбі?
Опишіть    модель    взаємин,
Щоб    були    кохані    й    любі.

Більшість    пише,    щоб    дитятко
Ще    не    ніс    у    дім    лелека,
А    свекруха    клята    й    свекор
Десь    в    селі    були    далеко.

Щоб    щасливо    проживали
Молоді    в    своїй    квартирі,
Милий    час    щоб    не    проводив
В    пивнім    барі,    чи    у    тирі.

Не    задумуючись,    Алла
Дуже    швидко    написала:
-Щоб    сім’я    була    нормальна  –
Є    закон    оригінальний:

Я    не    знала    б    звідки    гроші
Регулярно    прибувають,
А    коханий    щоб    не    паривсь,
Де    й    куди    вони    зникають.

Буде    все    в    нас    ідеально:
І    відносини,    й    стосунки,
Доки    в    мого    чоловіка
Будуть      кошти    на    рахунку.

Тут    психолог    чухав    лоба  –
Прояснилася    причина:
Зрозумів,    чом    до    банкіра
Утекла    його    дружина!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008199
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 12.03.2024

Lana P.

ПІД СОНЯЧНИМ ГОРНИЛОМ…

Улітку  краще  у  тайзі
Перебувати  під  натхненням
Дерев  премудрих  сокровенням,
Де  чапля  на  одній  нозі

Перетанцює  часоплин,
Перемудрує  відстань  лету,
Пересікаючи  планету,
Сховавшись  від  холодних  зим.

І  я  за  птахою  услід
Перепливаю  океани,
Долаю  відстані,  омани.
Попутний  вітер,  вірний  гід,  

Веде  до  рідних  журавлів,
Несе  в  теплінь  моє  вітрило.
Торує  сонячне  горнило
Шлях,  де  б  не  був  ти  на  землі!                  

P.S.  Світлина  автора.  Літо  2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007803
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 12.03.2024

Валерій Лазор

Чаруйся день, твої струмки веселі

Чаруйся  день,  твої  струмки  веселі
В'ють  до  причастя  пагони  весни,
Малі  цятки  ледь-ледь  світло-зелені,
Розлогу,  жовту  памолодь  верби.
Вливає  небо  ставу  чисту  воду,
Прозорий  хід  торкнеться  глибини,
Прокинеться  старезний  сом  від  льоду
У  плескіт  кинуться  масні  лини.
Підгір'ями  нагрітими  надмірно,
Де  мліють  коники  та  сплять  джмелі,
Де  проліски  і  крокуси  гамірно
Частуються  росою  у  теплі,
Хода  тремтить,  маніжиться,  витає,
Розкупана  у  ніжних  пелюстках,
Дбайливо  вії  сонцем  причащає,
Приборкує  сміливо  перший  страх.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007969
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 12.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Мереживо долі

Плела  рядки  у  нічку  милих  снів,
Із  осені  найкращих  пелюстків,
Нанизувала  тихо  я  любов
З  далеких  і  близьких  мені  розмов.

Вплітала  чорнобривців  кольори,
Як  зорі  у  небессі  вмить  зійшли
І  ніжність  незабудок  голубу,
Але  між  ними  смуток  і  тугу.

Складала  я  листочок  до  листка,
Щоби  душа  торкнулася  рядка
І  мир  запанував  на  всій  землі
Та  зажили  усі  в  добрі  й  теплі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008194
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 12.03.2024

Віктор Варварич

Мої мрії (Пісня)

Десь  у  сріблому  тумані,
Мої  мрії  заблукали.
Мчать,  як  ці  коні  булані
І  до  тебе  шлях  проклали.

Одягають  моє  серце
У  ці  новітні  сторінки.
Наллють  щастя  у  відерце,
Пливуть  у  морі  залюбки.

Малюють  свої  картини,
Фарби  такі  веселкові.
Звільняються  від  рутини,
Прагнуть  палкої  любові.

І  хочуть  твого  кохання,
Яке  моє  серце  зцілить.
Чекають  аж  до  світання,
Сірий  час  волосся  сріблить.

Пр.  Ти  прийдеш  посеред  ночі,
Як  зірка  по  небу  летить.
Пізнаю  вуста  дівочі
І  зловлю  закохану  мить...

©  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008009
дата надходження 10.03.2024
дата закладки 11.03.2024

Олекса Удайко

ГУМОР: СВИНЯЧА ПОРОДА

                                 [i]Яка  свиня,  такий  свин,
                                 який  батько,  такий  син.…
                                                                                   [b]Приповідка[/b]

[b][color="#04666b"]Свиня  знічев’я  влізла  у  город
й  угоцала  до  пня  незрілу  ще  капусту…
Та  тут  кмітливий  до  свиней  народ,
далекий  від  свинячих  насолод,    
впіймав  свиню  у  саж,  що    нидів  пусто…                                                                                                                                          
                                                                                                                                                                                                                                 
Й  звернулася  до  ланових  свиня,                                                                                                                                                                                                          благаючи  на  волю  відпустити...
Бо,  бачте,  дітки  видіти  щодня
її  воліють…    Звісно  ж,    не  дурня  –
хотілось  бо  малечі  бути  ситій!  

Та  ланові  стояли,  як  стіна,
були  ж  бо  ті  на  стороні  закону:  
заліз  в  чуже  –  у  заперті  конай
довіку  і  не  покивайся  на  
сирітсво  "хрюшок"  
                                                       прісно  і  до  скону.

                                     *  *  *  
Мораль  цієї  баєчки  проста,
і  ніде  нам  від  правдоньки  подітись:
нема  скотини,  ба,  щоб  без  хвоста  –
коли  свиней,  дай  Боже,  вже  не  ста-
не,  ваш  город...  
                                                       дориють  їхні  діти.
[/color]
10.03.2024[/b]
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008134
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 11.03.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2024

liza Bird

Прокинулась…

Прокинулась  красунечка  весна,
Яскраво  поблискує  проміння,
Ось  ве́рбочки  торкнулася  стебла
І  зеленню  вкрилося  верхів’я.

Казкові  променисті  кульбабки,
Встеляють  доріжки  килимками,
Чекають  симпатичні  альтанки,
Душею  завжди  тут  спочивали.

Музичний  спів  властивий  природі,
Де  ритми  довершені  та  ноти,
Пернаті  демонструють  гастролі,
Життя  і  любові  передзвони.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008113
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 11.03.2024

Н-А-Д-І-Я

МІЦНИЙ ГОРІШОК

Як  розкусить  міцний  горішок,
Хочеш  взнать,  що  всередині?
Тоді   буде  не  до  смішок,
Бо  лишишся  в  самотині.

Та  цікавість  розбирає,
Підмивають  ці  думки.
Усе  ж  їх  не  покидаєм,
Досить  вірить  у  чутки!

Скуштувать  той  плід  таємний,
Чи  солодкий,  чи  гіркий?
Та  затія  ця  даремна,
Бо  горішок  цей  міцний.

Не  для  всіх  відкриєм  душу,
Можуть  боляче  зробить.
Та  заглянуть  хочуть  здуру,
Не  нашкодьте,  бо  болить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008116
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 11.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Спритний Петро

Цілий    рік    Микола    мучивсь  -
Біль    сердечна    довела,
Бо    забрала    розум    Галя,
Що    жила    в    кінці    села.

Щодня    човгав    по    бруківці
До    стирання    підошов,
Зрештою    зібрався    з    духом  –
В    хату    дівчини    зайшов.

-Я    все    думаю,    Галинко,
Як    до    тебе    підійти,
Про    кохання    щось    сказати,
Ключ    до    серця    як    знайти?

Дівка    всілася    гарненько,
Трішки    блузку    підняла,
Гладила    живіт    кругленький,
Колі    відповідь    дала:

-Десь    читала,    що    кохання  –
Це    одне    з    найкращих    див…
Поки    ти,    Миколо,    думав,
То    Петро    вже    все    зробив!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008040
дата надходження 10.03.2024
дата закладки 11.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. ЙДЕ ВАСИЛЬ ДО ШКОЛИ

Вася  йде  уже  у  школу,
Всі  уроки  -  на  зубок.
Та  чомусь  пішов  по  колу,
Десь  узявся  тут  дружок.

--Що  та  школа,  толку  мало,
Ми  ж  з  тобою  не  святі.
Підем  краще  грать  в  футбола...
Василь  став   знов  на  граблі.

Це  було  не  раз,  він  знає,
Якось  вибрехавсь  тоді,
Що  тепер  сказать  -  гадає.
Міркував  Василь  собі.

Прогуляв  він  всі  уроки,
Та  явивсь  додому  вчасно,
Було  добре  все  допоки,
Спав  іще  їх  батько  смачно.

Як  прокинувсь,  то  питає:
-Що  навчився  ти  у  школі?
Що  сказать,  йому  не  знає.
Не  минуть  лихої  долі!

 -  Наший  вчитель  втік  з  уроків,
З  нами  грав  він  у  футбол.
Натерпілись  з  ним,  морока!
Він  на  полі  раптом  впав.

Грать  не  може,  а  береться.
Ось  такий  слабкий  гравець.
Ще  й  схватило  його  серце,
Гра  пішла  вся  нанівець.

Ми  водою   обливали,
Бачим  -  синій  в  нього  ніс...
Справа  кепська  -  повтікали...
Розбирає  батька  злість.

Раптом  чують  -  стук  у  двері,
Вчитель  в  гості  ось  прийшов,
Були  справи  справді  кепські:
Батько  ремінь  знов  знайшов...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008109
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 11.03.2024

Микола Холодов

"Гумор". Квантова фізика

 --  Про  що  це  ти  там,  Гнате,  книжечку  читаєш?
 --  Хочу  дещо  знати  про  квантові  дрібниці.
 --  А  чому  ж  ти  книжку  шкереберть  тримаєш?
 --  Та  я  поки  що  в  цьому  не  бачу  різниці.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007989
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 10.03.2024

Галина Лябук

Вічні ролі.

Живемо  так,  як  ніби  граєм  ролі,
В  одних  -  довготривалі,  в  інших,  -    ні...
У  коміків  вони  -  забавні  і  прикольні,
Різняться  у  акторів:    трагічні  і  сумні.

Давайте  поговоримо  про  ролі  вічні,
А  саме,  від  народження  і  протягом  життя.
Цю  роль  виконує  Вона  уже  трирічна,
Від  матінки  Природи  таке  її  буття.

Ще  в  бантиках,  а  роль  її    -    подружка.
Хлоп'я  заплаче    -    вмить  Вона  втіша.
Пригорне,  щось  шепне  йому  на  вушко
І  затріпоче  в  хлопчика  душа.

Із  плином  часу,    роль  її    -    кохана.
Вчарує  ласкою,  візьме    в  полон  Вона.  
Тоді  закоханому    -    "море  по  коліна"  -
Все  їй  позволить  випити  до  дна.

Почесні  ролі  в  матері  й  бабусі.  
Присутні  тут  турбота  і  контроль,  
Опіка,  доброта,  любов  у  їхнім  дусі,  
Вклонімося  низенько  їм  за  роль.  

Спитаєте  :      -  А  друга  сторонА    медалі?  
На  ній  також    є    сутність  ця?  
-    Так,  є  !    Не  менш  значимі  ролі:
Батька,  воїна,  коханого  і  дідуся.  

Ось  так  живемо  в  ролях  безкінечних...  
Тоді  ж  у  чому  мудрість  ця?  
Жіночі,  Чоловічі  ролі    -    вічні
Й  не  будуть  зіграні  ніколи  до  кінця  !  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007962
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 09.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. СВИНЯЧА ХВОРОБА

Захворіла  наша  Свинка,
Вже  не  їсть,  не  може  спати.
Схоже,в  неї  оце  "свинка,"
Треба  Лікаря  позвати.

Плачуть  всі,  що  ж  це  робити?
Як  їм  Свинку  врятувать?
Їй  ще  треба  довго  жити.
Стали  всі  тут  міркувать.

Непростий,  відомий  лікар
Одягнув  своє  пенсне.
(Ледь  звела  Свиня  повіки)
Він  сказав  їм  :  Все  пройде.

Приписав  хороші  ліки,
Їсти  моркву  і  буряк,
Лише  ті  що   є  на  ринку,
А  без  ліків  цих  ніяк.

Ще  на  спинку  треба  "грязі",
Щоб  хворобу  цю  убить.
Ще  купити  треба  мазі,
Щоб  не  боляче  ходить.

А  для  горла  -  молоко,
Можна  їсти  кашу  манну,
Яйця  свіжі  і  сметану,
Та  ікру,  що  з  баклажанів.

Як  почула  Свиня  це,
Стала  голосно  так  хрюкать:
Точно  знає,  що  пройде,
Як  за  вушком  будуть  чухать...

Взбунтувався  тут  господар:
Де  ж  це  гроші  взять  на  все?
Взяв  батіг,  що  був  в  коморі:
Тільки  це  її  спасе....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007919
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 09.03.2024

Чайківчанка

ЩАСТЯ

Щастя  ,це  коли  мир  на  землі
Бачиш  ,як  сходить  сонце  у  вікні.
Коли  в'ють  гніздечко    журавлі
Біля  хати  цвіте  сад  навесні.

Щастя  ,це  коли  всі  здорові
Є  батьки,  чоловік,  діти,  внуки.
Розуміють  тебе  з  пів  слова
Твоє  серце  не  знає  розпуки.

Щастя  ,це  коли  в  душі  весна
Відчуваєш  за  спиною  крила.
Ти  -щаслива,  п'яна  без  вина...
Для  чоловіка  -кохана,мила.

Щастя,  це  -затишок  у  домі
Хліб  на  столі  ,будень  наче  свято.
Коли  ти  -  пан  у  своїм  домі
І  збуваються  мрії  крилаті.

Щастя  ,це  чути  голос  божий
Іти  за  божим  світлом    вздовж  життя.
Впасти  ,як  листок  подорожній
Згоріти  як  зірка    в  небуття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007887
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 09.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Могла так плакати душа

Я  чула  плакав  дощ  в  гаю,
Розповідав  про  долю,
Він  нагадав  мені  мою,
З'єднавшися  з  мольбою.

Могла  так  плакати  душа,
Струну,  торкавши  кожну
І  тихо  в  сутінках  куща,
Лишавши  мить  спроможну.

А  серце  стукало,  пекло́,
Так  боляче  дихнути,
А  так  хотілося  б  тепло́,
Щоб  знов  його  відчути.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007912
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 09.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Пенсiйний вiк

Депутати    наші    любі,
Чи    то    з      радості,    чи    з      сміху
Для    народу    вік    пенсійний
Всім    продовжили    на    втіху.

Я    зраділа,    бо    законно
Буду    гроші    заробляти:
Не    біда    -    в    роботі    часто
Стала      дещо      забувати.

Щось    кричать    навколо    діти
(А    я    вже    недочуваю),
Окуляри    на    перерві
В    сумці    й    на    столі    шукаю.

По    дзвінку,    як    вітром    здуло
В    коридор    дитячу    масу,
А    тут    спину    так    скрутило  –
Ледве    виповзла    із    класу.

Вчора    насваривсь    директор,
Вже    догану    другу    маю,
А    от    ким    працюю    в    школі,
Вбийте,    люди    -    не    згадаю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007826
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 08.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. МЕДОВИЙ МІСЯЦЬ

Медовий    місяць    пролетів,
Не    скуштувала    того    меду.
Ти    дуже    так    мене  хотів.
Тепер  -Нащо  тобі  оце  так  треба?

Лежить    Марина    і    зітхає,
Грицько    ж      іще    так    міцно    спить.
Вона    тут    думає    й    гадає:
Прийшла    ідея    -    відплатить.

В    обід    прокинувсь    неборак:
Чому    це    й    досі    пустий    стіл?
(Мабуть,    то    зайвий    був    коньяк,
У    голові    шумить    прибій).

Присів,    як    завжди,    біля    жінки:
Ти    що    це    знову    зранку    хвора?
Чи    не    працюють    в    тебе    мізки,
Я      борщ    холодний    їв    учора.

Ти    що    забула    про    дієту,
Мені    це    лікар    приписав?
Моїм    ти    нехтуєш    здоров"ям,
Слова    "гарячі"    їй    сказав.

Чи    ти    бажаєш    мені    вмерти,
Нема    грошей,    як    поховаєш?
Та    кум        чека    твоєї    смерті,
Чому    на    потім    відкладаєш?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007818
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 08.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. КІТ І МУХА

Сидить  мій  Кіт,  уважно  слуха,
Так  зацікавила  брехня.
Так  Павукам  брехала  Муха,
Що  в  домі  цім  її  рідня.

Тут  є  для  неї  їсти  й  пити,
І  тепло  так  отут  зимою.
До  скону  віку  буде  жити,
До  неї  ставляться  з  любов"ю.

Сміливо  грається  з  Котом,
Забава  -  лазить  по  вікні.
Отак  живуть  вони  гуртом,
Не  знає  Муха  дні  сумні.

Коли  хазяїн   міцно  спить,
Сміливо  можна  влазить  в  носа.
Нема  в  думках  її  убить,
Лише  очима  гляне  скоса.

Недовго  слухав  Кіт  брехню,
Йому  оце  вже  надоїло.
(  Я  трохи  тут  все  уточню),
В  Кота  від  злості  кров  кипіла.

З  розгону  кинувся  на  Муху,
Вчепився  в  неї   він  зубами.
Він  з"їв  швиденько  цю  брехуху,
Не  встигла  повести  й  бровами...
----------------------------------------
А  той,  хто  бреше  -  то  дивіться,
Брехать  комусь  -  це  не  годиться.
Коти  брехню  всю  розуміють,
І  зупинить  її  уміють.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007817
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 08.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. ВСТАВ ІВАН СЬОГОДНІ РАНО

Встав  Іван  сьогодні  рано,
Вмивсь,  старанно  причесався.
Він  сьогодні  йде  до  Ганни,
Щоб  в  коханні    признаватись.

Одягнувся  він,  як  слід,
Враз  знайшов  нову  сорочку,
(  не  простий  буде  похід)
Не  гуляти  йде  в  садочку.

Взув  чобо́ти,  що  на  скрипі
На  червоних  каблуках.
В  таких  ходять  при  потопі,
(чомусь    душу  трусить  страх).

Ну  усе,  як  слід!  В  дорогу!
Подарунок  лиш  купить.
Наречена  дуже  строга,
Так  не  просто  підступить.

Ось  прийшов  він  до  воріт,
Наречену  він  гукає.
Роздививсь  -  гусак  біжить
В  гусака  в  очах  мелькає.

Подивився  знизу  вверх,
Оцінив  чоботи.
Все  пішло  тут  шкереберть,
Всім  була  робота.

Позбігались  всі  собаки:
До  вподоби   каблуки.
Довго  гнали  небораку,
ВІд  чобіт  -  лише  шматки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007727
дата надходження 07.03.2024
дата закладки 07.03.2024

Родвін

ЯК  ДИЯВОЛА В ПЕКЛО ЗАГАНЯЛИ 16+

[i]            Слідами  світової  класики.

                             За  мотивами  твору

                               [b]Джованні  Бокаччо
                                         "ДЕКАМЕРОН"[/b]

                       В  перекладі  з  італійської  
                                         Миколи  Лукаша

                     День  третій.  Оповідка  десята.

[/i]
                                                       *              *              *

У  древнім  царстві  Берберійськім,
В  краю  пустинь  й  сухих  озер,
Неподалік  земель  Лівійських,
Де  лиш  літа  степний  орел,

Жив  чоловік,    мав  віру  в  серці,
Жонатий  був  він  на  берберці¹
Господар  добрий  -  мав  свій  дім
І  все  що  треба  було  в  нім.

Щасливо  жив  він  із  сім'єю
Маленьку  кучу  діток  мав,
Радів  їм,  доньку  балував
Й  втішався  долею  своєю

Дочка  була  вже  не  мала
То  ж  мамця  доцю  стерегла  ...


Була  дівчина  гожа  й  мила  -
Її  леліяли  і  знали,
Усе  живе  навкруг  любила  -
Красуню  ту  -  Алі́бек    звали.

Алі́бек  вірила  у  Бога
Та  віра  та  була  не  строга,
Бо  віри  у  Христа  не  знала
Й  Аллаха,  теж  в  душі  не  мала  !

Від  християн  вона  почула  -
Од  тих  людей,  що  вона  стріла,
Що  в  них  найкраща  в  світі  віра  !
Її  слова  ті  й  навернули...

Цікавість  гостру  розпалили
І  міцно  в  голові  засіли  ...


Тож  у  захожих  християн
Питала  :  -  як  в  тій  вірі  жить?  
А  у    священників  й  мирян  :
-    Як  краще  Господу  служить  ?

Від  них  тоді  й  почула  суть  :
-    Найліпше  службу  ті  несуть,
     Які  все  світське  уникають,
     І  душеньки  в  скитах  спасають...

В  свої  чотирнадцять  годочків
Вона  дурненька  ще  була
І  зрозуміть  все  не  змогла...
Мала  вона  ще...  Просто  -  дочка....

Їй  треба  вдома  ще  сидіть
А  не  сере́д  скитів  бродить...

                                                       *              *              *

Тож  із  примхливого  бажання  -
Ніхто  не  силував,  сама
Зібралась  тихо,  на  світанні
В  дорогу  дальню,  геть  одна.

Добро  все  в  клуночок  зв'язавши
Й  нікому  слова  не  сказавши,
В  обхід  солончаків  і  скель...
Пустилась  аж  до  тих  пустель.

Пустелі  в  спеку  -  просто  страх  !
Лиш  на  бажанні,  цілковито,
Дійшла  аж  до  якогось    скиту  -
Пустельник  там  стояв  в  дверях  :

-    Ти,  мабуть,  жіночко,  блукаєш  ?
       Чого  прийшла,  чого  шукаєш  ?


-    Прийшла  сюди  шукать  такого,  -
     Йому,  Алібек  у  одвіт  :
-    Щоб  хтось  навчив  служити  Богу,
       То  я  служила  б  много  літ,

       Щоб  взнала  лиш,  як  то  робити,
       Щоб  Богу  праведно  служити  !  
       Пустельнику,    мене  навчіть,
       Як  ревно  Господу  служить  !
   
Пустельник  глянув,  що  вона
І  молоденька  і  вродлива...
Дивитись,  навіть  неможливо
На  ту  красу...  Вночі,  одна,

Спокуса  вабить,  це  жахливо  -
Не  спить  нечистий  ...  Все  можливо...


Злякавсь  аскет  тої  спокуси,
За  ду́мки  чисті  похвалив,
Погризти  дав  сухенький  кусень
Й  водиці  в  черепок  налив.            

А  потім  вивів  на  дорогу
І  помолившись  ревно  Богу
Подальший  напрям  указав,
А  на  додачу  вслід  сказав  :

-  Дочко́  моя,  пройди  ще    далі,  
   Там  муж  один  святий  живе  ,
   Який,  ще  краще  завізве²
   Й  тебе  на  путь  спасіння  справить³  !

І  почалапала  дитина
На  пошук,  далі  у  пустиню  ...


Брела,  одна  в  безлюднім  світі
Куди  пустельник  показав,
А  як  знайшла  того  у  скиті,
То  він  однак  одвітував  -

За  скит  провів  -  не  дав  присісти,
Лопу́цьків  дав  сухих    поїсти,
Водиці  з  бурдюка  налив,
За  ду́мки  чисті  похвалив...

І  відіслав  її  ще  далі...
Щоб  зваба  молода,  стиха,  
Не  спокусила  до  гріха,
Завів  за  скит  і  геть  направив  !

І  знову  побрела  дитина
Без  прихистку,  мов  сиротина...


Алі́бек  схудла,  мов  примара,
Мов  привид,  по  пустині   йде
Допитливість,  як  Божа  кара,
В  пустелі  глиб  палку́  веде  !

Невтомно  палить  в  небі  сонце
Та  врешті    бачить  вона  скит,
Добротний,  начебто  на  вид  -
В  халупці  навіть  є  віконце  !

Стомилась  Алібе́к  в  дорозі  !
Та  серця  стук  несамовитий  -
В  відкритих  дверях  цього  скиту
Стояв  відлюдник  на    порозі  :

-    Ти,  ма́буть,  дівчино,  блукаєш  ?
       Чого  прийшла,  кого  шукаєш  ?


-    Сюди  прийшла,  шукать  такого,  -
     Алі́бек  жалібно  в  одвіт  :
-    Щоб  хтось  навчив  служити  Богу,
       То  я  служила  б  із  цих  літ,

       Бо  хочу  знать,  як  то  робити,
       Смире́нно  Богу  щоб  служити  !  
       Пустельнику,    мене  навчіть,
       Як  ревно  Господу  вслужить  !
   
Пустельник  глянув,  що  вона
І  молоденька  і  вродлива  -
Що  втратить  голову  можливо...
Та  пропаде  ж  вночі,  одна  !

І  не  врятує  її  диво...
Загине  дівчина  ...  Жахливо  ...


Не  захотів  їй  тої  долі,
Дівчи́ну  бідну  пожалів,
Поїсти  дав,  було  що,  -    вволю
Й  водиці  в  туєсок  налив.            

А  потім  вивів  на  дорогу
І  помолившись  ревно  Богу
Додому  напрям  показав,
У  вічі  глянув  і  сказав  :

-    Ти  маєш,  жінко,  вільну  долю,
       Тож,  щоб  не  сталося  біди
       Збирайсь  скоріш  й  додому    йди,
       Але  на  все  -  Господня  воля  !
         
Якщо  так  хочеш  -  залишайся,
В  куточку  скиту  розміщайся  !

                                                       *              *              *

Так  розсудив  аскет  побожний,
На  ймення  Рустіко́.  Красивий,
Ще  молодий,  благий,  спроможний
Іще  спастись.  Тож  мав  ще  сили,

На  пробу  твердість  перевірить
І  хіть  терпінням  пересилить.
Тож  це  він  спро́бувать  рішив
Й  Алі́бек  в  келії  лишив.

Стелив  постіль  їй  з  пальми  віття,
Ще  й  спати,  рано  її  вклав,
А  як  заснула,  то  стояв
Забувши,  що  робити  з  хіттю...

Бо  в  чарах  місячного  сяйва
Спасіння  раптом  стало  зайве...


Попід  звабливий  шелех  ночі,
Під  подих  тиховію  ніжний,
Краса  незаймана  дівоча,
Навіяла  на  думки  грішні.

Над  ложем  Рустіко́  схилився,
В  лице  дівоче  подивився
Й  проснулась  хіть  в  нім  невситима,
Забувши  про  обіт  і  схиму  !

Йому  несила  опиратись,
Лишивши  помисли  святі,
Став  думать,  що  в  цьому  житті,
Що  має  -  то  хай  має  статись  !

А  потім  звів  собі  на  думку    -
Ну  як  йому  занадить  любку  ?!


На  другий  день,  все  розпитавши,
Дізнавсь  -    не  мала  ще  мужчини,
І  головне,  переконавшись,
Що  душенька  проста  в  дівчини,

Став  сам  собі  тоді  гадати,
Як  би  на  гріх  її  дістати...
Вона  ж  красива  й  молода,
Тож  треба  думать...  Не  біда,

Бо  під  покровом  служби  Богу,
Таку  підмовить  він  на  все  -
Відправу  ревно  понесе,
А  по́тім  -    матиме  він  змогу

Надать  дівиці  допомогу...
А  може  й  більш...  Як  повезе  ...


-    То  хочеш  ти  служити  Богу,
     Тебе  Господь  благословить  !
     Шукаєш  тут  ти  допомоги,    
     Того,  хто  вміє  службі  вчить  ?  -

Аскет  спитав...  Й  не  помилився...
А  потім  ревно  помолився,
Ще  раз  дівча  перепитав,
І  з  Богом,  вчить  її  почав  :

Почав  науку  він  із  того,
З  чого  сам  вчитись  починав  -  
Він  про  нечистого  мовчав,
А  славив  велич  й  силу  Бога  !

Диявола  -  не  споминав,
Лиш  потім  перейшов  до  нього...


Відтак,  він  розповів  докладно,
І  про  врага  Господнього,
Та  ще  й  про  пекло  куди  владно,
Наві́ки  Бог  заслав  його  !

А  по́тім  дав  їй  зрозуміти  :
-    Миліш  для    Бога    не  зробити,
     Чим  в  пекло  сатану  загнать  !
     Ти  це  повинна  тут  пізнать  !

Вона  все  слухає  уважно  :
-    Кажіть  скоріш,  я  все  зроблю  !
-    Роби  лиш  те,  що  я  роблю  !
Статечно  мовив  він  й  поважно  ...

Сказавши  це,    роздівсь  до  тіла;  
Так  само  й  дівчина  зробила...


Він,    потім  на  коліна  став,
Немовби  час  прийшов  молитись
Та  наготу  лиш  споглядав,
Й  бажання    зовсім  розпалились  ...

Ще  кращою  вона  здалася
Коли  дого́ла  роздяглася
Тож  плоть  окріпла  й  піднялась
І  служба  в  скиті  почалась...

Ту  плоть  Алібек  споглядала  :
-    Русті́ко,  що  то  випина,
     Що  в  тебе  є,  в  мене  катма?  -
Вона  стурбовано  спитала  ?

-    Ото  і  є  той  сатана,
     Мордує  -    витерпу  нема...


     Диявол,  я  ж  тобі  казав  ...
     Так  мучить  -  сили  вже  немає,
     Це  ж  я  про  нього  розказав,
     А  він  на  волі  тут  гуляє,

     А  має  маятися  в  пеклі,
     Я  з  ним  веду  бої  запеклі  -
     Загнать  не  шкодило  б  туди,
     Щоб  клятий  не  втворив    біди  !

-    Це,  слава  Богу,  означає,  
     Мені  тут  легше,  ніж  тобі.  -
     Сказала  Алібек  в  журбі  :
 -  В  мене́  диявола  немає  !  

       Мені  так  жаль  -  тобі  з  пір  ранніх,
       Жить  випало  в  таких  стражданнях...


 -    Ти  правду  кажеш  ...  -  Відрікає
Пустельник  дівчині.  -    Дарма  !
       Ти,  дщерь  моя,  щось  інше  маєш  
       Таке,  що  у  мене  нема  !

 -    Так  що  ж  то  є  ?!  -  Пита  Алі́бек  -
       Про  все,  що  маю  -  знаю...  Ніби...

 -    У  те́бе  пекло  є  ...  Ось  тут.
       У  ньо́го  древній  є  статут  :

 -      Щоб  Божу  волю  учинити  -
         Злоді́я  в  пеклі  слід  тримать  !
         Диявола  слід  міцно  взять
         Й  без  жа́лю  в  пекло  засадити⁴  !

         А  як  жирує  він    на  волі,
         То  ду́ші    спокуша  в  сваволі    !


         І  істинно  тобі  глаголю,
         Що  Бог  прислав  тебе  сюди  !
         Звичайно  ж  то  -    господня  воля,
         Мене  спасати  від  біди  !    

         Бо  мучить  мене  а́спид  оний,
         То  ми  до  те́бе  враз  загоним.
         Диявола  у  пекло  тихо
         Це  Богу  дасть  велику  втіху.

Алі́бек  каже  :  -  Святий  отче,
         Якщо  мордує  Вас  нужда,  
         То  в  пеклі  хай  аспид  стражда,
         Коли  Господь  цього  так  хоче  !
       
         Що  хоче  Бог,  те  хочу  й  я  !

                                                       *              *              *

-        Блаженна  будь  же,  дщерь  моя!


         Щоб  він  нарешті  дав  нам  спокій  
         Ми  зараз  заженем  туди  -
         До  пекла...  В  ка́тівні  жорстокій,
         Аспи́ду  місце.  Назавжди  !  

Русті́ко  знав,  що  мав  робити,
Щоби́  аспида  ув'язнити.
Дівча  до  лігвища    позвав,
І  як  їй  діять,  показав...

Диявола  до  пекла  свого
Алі́бек  зроду  не  впускала  :
 -      Ай  правда,  отче,  -  так  сказала  -
         Диявол  той  -  Господній  ворог,
   
         Мабу́ть  паскудник,  прошептала,
         Бо  пеклу  боляче,  від  нього,

     
-      Та  не  хвилюйся,  дав  я  слово,
         Не  буде  пекло,  більш  страждать,  -
Всміхнувшись,  Ру́стіко  промовив  :  -
 -    Аспи́д  не  буде  завдавать

       Тобі,  Алі́бек,  більше  болю,
       Хоч,  зараз  він  утік  на  волю
       Та  сил  у  нього  більш    нема,
       Бо  трохи  змучивсь  сатана.

То  перш  ніж  із  постелі  встати,
Дияволу  дали  наказ
Й  загнали  в  пекло  ще  шість  раз,
А  потім  не  змогли  підняти  ...

Бо  добре  збили  з  нього  пиху,  
Щоб,  ча́сом,  не  створив  він  лиха  !


Атож,  відтак,  якщо    пізніше
Та  пи́ха  знову  відчувалась,
То  Алібе́к,  по  змозі  швидше,
До  діла,  швидше  долучалась  -

У  пеклі  демона  томила,
Його  гординю  там  скромила⁵,
Та  непроста́,  побожна  справа,
Для  неї  стала  -  як  забава  !

З  Русті́ко  якось   гомоніли  :
-     У  Ка́псі⁵    правду  говорили,
       Коли  збиралась  я  в  дорогу  -
     Найліпша  річ  -  служіння  Богу  !

         Тож  я  скажу  Вам,  віч-на-віч,
         Це  -  найсолодша  в  світі  річ  !


         Забави  кращої  не  знати,
      Не  відати  найкращих,  втіх,
      Чим  в  пекло  аспидів  вганяти,
      І  безогля́дно  мучить  їх.

         Тому  я  впевнено  вважаю,
       Всі  ті,  що  в  пекло  не  бажають
       Вганять  диявола  й  служить,
       А  хочуть  інше  щось    робить  -

             Вони,  скажу  при  цій  нагоді,      
             Тварюки,  просто  та  і  годі⁶  !


Відта́к  Пустельнику  казала  :
 -    Я  не  прийшла  байдикувать,
       Ніколи  днями  тут  не  спала  -
       Я  маю  душеньку  спасать  !

       Тобі  ж  потрібно  конче  знати  :
       Пора  давно  вже  починати
       І  службу  Божу  відправлять  -
       Аспида  в  пекло  заганять  !

А  під  час  служби  говорила:
-      Русті́ко,  думка  є  така,
       Чому  із  пекла  він  тіка  ???
       Хотів  би  він,  як  я  хотіла,

       То  в  пекло  шастав  би  без  ліку
       Й  сидів  би  радий  там  довіку  !

           
Частіше  все  вона  просила
Русті́ко  службу  відправлять.
Та  в  його  віці  -  не  та  сила,
Не  може  день  і  ніч  спасать  !

То  ж  він  їй  став  таке  казати  :    
 -      Аспи́да  слід  тоді  карати,
         І  в  пекло  нагло  наганять,
         Як  голову  почне  здіймать  !!!

         Алі́бек  -    демон  одинокий,
         Не  може  шкодить  нам  ніяк.
         Його  вкокоськали  ми  так,
         Що  він  благає  дати  спокій  !

Давай  про  це  не  забувать
І  просто  так    не  турбувать  ...


Тож  Алібе́к  угамувалась,      
Від  чесних  слів  -  на  пару  днів,
А  далі  бачить,  що  не  склалось  -
Немає  служби    й  поготів  -

До  пекла  він  й  не  наближався,
Все  маявсь,  навіть  не  збирався
В  нього  диявола  зазвать,
Не  те,  щоб  службу  з  ним  справлять...

Алі́бек,  звісно  ж  вередує  :
 -    Тебе,  я  бачу,  не  турбує...
       А  в  ме́не  -  пекло  !      Отче,  чуєш  ?
       Чому  ж  мене  ти  не  рятуєш  ?

       Ути́шіть  ярість  мого  пекла
       Свої́м  дияволом  запе́клим⁸  !

         Як  пеклом  я  Вам  помагала  -
         Коли  пиху́  йому  збивала  ...


Мовчить  Русті́ко,  серце  мліє  -
Не  може  дівку¹⁰  врятувать
Бо  ж  на  лопуцьках⁹  і  на  мріях
Йому  аспи́да  не  здолать  ...

Не  вгамувать  йому  і  пекла  -
Одним  дияволом  запе́клим  ...
Для  порятунку    від  біди  
Чортів  потрібні  череди  !

Та  він  все  зробить,  що  можливо...
Її  ж  вдавалось  вдовольнить  !
Була  така  блаженна  мить
Для  пекла,  звісно,  що  важливо  ...

Нечасто  ...  Що  то  для  дівчини  -
Мов  леву  кинуть  горошину  ...


Алі́бек  ремствувати  стала
Здається  дівчині  -  вона
Служити  Богу  перестала  !
Що  невгамовний  сатана

Не  в  пеклі  -    інде  десь    герцює,
Що  Рустіко́  її  не  чує,
Що  між    дияволом  і  пеклом,
Борі́ння  на  розбра́т¹¹  померкло¹²...

Розстроєні  вони  й  сердиті
Як  неспроможністю  одних,
Так  ненаситністю  других,
Сиділи  сутінками  в  скиті  ...

А  так  же  гарно  починалось
І  геть  нічого  не  зосталось...


                                                       *              *              *


Пожежа  в  Капсі  то́ді  сталась
І  батько  дівчини  -  згорів  !
Не  зразу  Алібе́к  дізналась  -
Ніхто  їй  вчасно  й  не  сповів...

Згорів  у  домі,  із  сім'єю,
Ще  й  із  родиною  всією.
Лишилась  Алібек  сама  -
Нікого  більш  в  її  нема...

Але  дісталось  їй  у  спадок
Все  ціле  батьківське  добро,
Будинок  цілий  і  шатро  -
Лиш  трішки  навести  порядок...

Багато  всякого  добра...
Й  товару  -  як  у  гендляра.


Юнак,  з  багатої  родини,
Геть  прогулявши  свої  статки,
Почув,  що  Алібек  в  пустині,
Надумав  дівку  розшукати.  

Женитись  він  схотів  скоріше,
Щоб  вспадкувать  нараз,  бистріше
Її  батькі́в  відумерщину  -
Ну,  як  не  всю,  то  половину,  

Скоріш,  щоб  не  загарбав  суд.
Знайшов  її  в  пустелі,  в  скиті  -
Ну  як  дівчи́ні  в  скиті  жити,
Сере́д  пустельників,  заблуд¹³  ?  

Забрав,  всупротив  волі,  тихо,
На  радість  Рустіко  і  втіху  ...


Відвіз  її  з  пустелі  в  Капсу
І  одружишись,  чесно  й  чинно¹⁴,
Успадкував,  таким  ось  чином,
Усе  майно,  що  було  в  спадку.

Тоді,  як  дру́жка  від  безділь,
До  того,  як  вести  в  постіль  
До  молодого,  запитала:
 -      Спасалась  чим  вона  ?  -  Сказала  :

 -      Служила  Богу,  краще  всіх,    
         Аспида  в  пекло  заганявши,
         Жених  вчинив  великий  гріх,    
         Мене́  од  служби    відірвавши.

         Вам  тут  так  смішно  все  здається,
         А  служба  Богу  не  ведеться  !


Тоді    посипались  питання  :
 -      А  як  те  роблять  заганя́ння  ?
Тож  все  вона  їм  розказала  
І  ще  й  на  кивах  показала.  

Ото  жінки  розреготались  !
Аж  сльози  лились,  в  боки  брались  !
Спинить  ніяк  -  мов  коні  ржуть,
В  фату  ніяк  не  приберуть  !

Сміються,  певно,  до  сих  пір  !
А  потім  кажуть  :    -    не  журись,
         До  Неербала  посміхнись,
         Бо  він,  твій  чоловік,  повір  -

       Не  гірше  вміє  це  робити  !
       З  ним  будеш  Господу  служити...


Цю  притчу  рознесли  кумасі
По  всьому  місту  древнім  -  Капсі
Пішла  відтоді    приповідка  -
Всі  жі́нки  знають,  вона  звідки  :

Найліпша  Божа  служба,  знать  -
Аспи́да  в  пекло  заганять  !


                                                       *              *              *


Ця,  із-за  моря  приповідка
Ніким,  і  досі  не  забута.
Ця  повість,  гарна,  наче  квітка,
У  Капсі  десь  була  почута.

Тим-то  й  ви,  такі  святії,
Шляхетні  дами,  молодії,  
Прислу́хайтесь,  оці  байки́  -
Для  вас  -  найкращі  язики  !

Тож,  як  ви  хочете  дістати  
Тут  справжню  благодать  Господню,  
То  треба  Вам  уже  сьогодні
Такими,  як  Алі́бек  стати  -

Навчитись  службу  відправлять
Й  диявола  у  пекло  гнать  !


Воно  і  Богу  буде  мило,  
Воно  й  жіноцтву  -  ой,  як  гоже  !
Чимало  з  того,  що  страши́ло,
Велику  радість  дати  може  !


                                                       *              *              *


¹Берберці    -  корінна  етнічна  
   група Північної  Африки  -  Бербери,   
   або Амазиги  (бербер.   ⵉⵎⴰⵣⵉⵖⵏ,     
   Imaziɣen) -  віроісповідування  -  
   Апатеїзм,  також  відомий    
   як прагматичний атеїзм, —  риса  
     світогляду,  яка  виявляється  
     в «апатії» щодо  релігійної  віри.    
     Апатеїсти  розглядають  питання  про  
     існування  божества  як  таке,  що  не  має  
     для  їхнього  життя  жодного  значення


     В  подальшому,  в  основному  витіснена  
     християнством,  а  потім  -  
     мусульманством.


²Завізве  -  запросить

³Справити  -  спрямовувати

⁴Засади́ти (розм.) помістити  у  в'язницю,    
   позбавити  волі

⁵Поскромити,  млю́,  миш, гл. ,  усмирити,
   опустити  голову.

⁶В  українському  перекладі  твору  
   Миколи    Лукаша,    з    італійської  мови,  
   написано  :  "а  робить  щось  інше,  
   просто  тварюка,  та  й  годі"  .

⁷Названий  по  стоянці  у  м.  Гафсі  (Капсі)  в  
   Тунісі. 

⁸Запе́клим  -  завзя́тим

⁹Лопу́цьки  —  молоді,  м'які  їстівні  
   парослі  деяких  трав  та  дерев.  Такими  є:  
   козельці,  калачики,  рогіз,  щавель. 

¹⁰Питання  виникло  тому,  що  багато  
     жінок  уважають  це  слово  образливим
     і  принизливим.  Слово  дівка  в  
     українській  мові  нейтральне.  
     Те  саме,  що  й  дівчина  -  тобто   
     неодружена  особа  жіночої  статі.

¹¹Розбрат  -  відсутність  згоди  в  стосунках        
     між  кимнебудь;

¹²Померкло  -  утратило  силу,  значення

¹³Заблуда  -  людина,  що  збилася  зі  шляху,          
     заблудила.

¹⁴Чинно  -  з почуттям власної гідності.


01-29.02.2024  р.


Ілюстрація    https://xn----7sbb5adknde1cb0dyd.xn--p1ai/img/boccaccio/decamerone/big/30.jpg