Мартинюк Надвірнянський: Вибране

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2021

Андре Ільєн*

Все одне …

Все  одне
Надії  розквітають  на  весну
Це  правда,  хоча  і  не  чесно
По  відношенню  до  співвідношення,  
що  все  колись  та  й  мине  …

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904513
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2021

Білоозерянська Чайка

Зимовий романс

Кохання  серця  втрачено  без  шансів,
Не  стріну  я  тебе  за  ворітьми.
Виводить  вітер  за  вікном  романси
Для  гордої,  холодної  зими.

Душа  моя  змагається  із  вітром,
І  хоч  пройшло  уже  немало  літ,
Зворушливий  мотив  ніхто  не  зітре,
Лунає  самотою  скрип  воріт…

Зима  печально  у  вікно  загляне:
- Невже  мені  болить  іще  старе?
Повіє  знову  затишком  різдвяним,
Смарагди-очі  сяють  між  дерев…

З  минулого  дзвінок  закалатає,
Згадаємо  намріяні  дива.
Кохання  незабутнє  і  безкрає,
Глінтвейн  духмяний  з  присмаком  Різдва.

І  пише  вітер  про  кохання  станси  –
Розбити  хоче  він  зимовий  лід.
Знаходять  відгук  у  душі  романси,
Здається,  ти  стоїш  коло  воріт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895722
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 22.11.2020

Ніна-Марія

ДОЩ ЗА ВІКНОМ

[img]https://scontent.fdnk4-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/118639660_2636050239988685_841719769112780724_n.jpg?_nc_cat=109&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=C50SFza96SIAX8fsoRE&_nc_ht=scontent.fdnk4-1.fna&oh=3b7ff3c6d52197c0a9ca9ca152a30fbd&oe=5FA31640[/img]
Лопотить  по  асфальту  дощ.
Денну  втому  змиває  з  площ.
А  вітрисько  струшує  з  листя,
Срібні  краплі,  немов  намисто.

Метушні  розсотавсь  потік.
День  тихенько  за  обрій  втік.
Вечір  сірий  приліг  імлисто,
Заколисує  сонне  місто.

Вітер  з  вулиці  шум  коліс,
Крізь  фіранку  мені  заніс.
Занотовую  миті  в  риму,
У  цікавий  сюжет  незримий.

І  видзвонює  дощ  краплинно,
Теплий  спомин  у  душу  плине.
Де  в  стежинах  прожитих  літ,
Не  стоптався  любові  цвіт...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891028
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020

Ніна Незламна

Из жизни алтарника ( поэма 18+)

Храм  Божий,  виден  у  речушки….
Вьётся  узкая  тропа,  средь  деревьев,  густых  трав,
Ветер  воет,  рвёт  так    жесток  -  показывал  свой  нрав,
Со  щеки,  слёзы  стирая,  не  печалься  уж  ты,
Словно  рядом  вздыхает,  в  уши  режет-  не  грусти!
Как    печаль,  унять  в  душе?  Ведь  Она,  совсем  рядом,
Он    влюблён,  так  давно,  покорила  его  взглядом.

Её  взгляд,    ведь  так  нежен,  словно  наваждение,
Кабы  знала,  как  ему  тяжело  терпение.
Словно  нимфа,  прекрасна,  с  зелёными  глазами,
Ах,  греховны  мысли,  что  может  быть  между  нами?
Мужскую  похоть,  как  стерпеть?  В  жилах  закипает  кровь,
                               Так  упасть!  О,  Боже-  Боже,  ведь  это  грех  какой!
Уж  прощение  просить  бы,  тело  пылает  вновь,
Цветок  летний,  молодушка,  с  ней  грех  познать  любовь.

Он  алтарник,  не  молод,  знает,  надо  устоять,  
Уж  увидев,  вздохи,  как  притяжение  унять?
Ей  лет  двадцать  наверное,  может  чуть  побольше,
Что  за  мысли  да  блудные,  прости  меня  Боже!
Признать  стыдно?  Да,  ведь  мне    уже  давно  тридцать  пять,
До  поры,  этой,    одинок,  увы,  девственник  я.

Летний  вечер,  тёплый,    в  полусне,  в  лёгком  тумане,
Уж  проходит  служба,  людей  нынче  много  в  храме,
Озабочен,    он  для  батюшки  правая  рука,
Она  здесь  и  для  него  же,  это  просто  мука.
Как  берёзка,  стройная,  стояла    в  уголочке,
Так  желанна,  красивая    в  беленьком  платочке,
Её  губы  шептали,  взор    устремлён  к  иконе,
Но  на  миг  какой  –то,  уж  застывшая  в  поклоне,
Показалась,  совсем  хрупкой,  очень  одинокой,
Я  прошу,  судьба,  ну  не  будь    же  такой  жестокой!

Не  уж  –  то,    ты  никогда  не  сможешь  меня  понять,
Я  страдаю  -    горю  желанием  её  обнять.
Ему  полно,  ведь  странным  было  сегодня  принять,
Одна    нынче,  без  матери,  очаровывал  взгляд.
Грешны  мысли,    а  может    после  службы,  мне  вдруг  взять,
Посмелее    подойти    к  ней.  О,  Всевышний,  нет  –  нет!
Так  давно,  в  душе  бушует  ураган,  цунами,
Я  на  службе,  грешно,      это  пропасть  между  нами.

Отслужив,  вторично  молился,  покаяние,
Ах,  как  жаль,  что  мне  нельзя  позвать  на  свидание,
Но  одежду  сменив,  уж  поторопился  за  ней,
Снова  мысли    коварны,  он  как  среди  двух  огней.
 И  догнав,  вдруг  так  нежно,  едва  руки  коснулся,
Блески  глаз,  всё  же  стесняясь,  слегка  улыбнулся.
Изумлённая,  что  он  совсем  уж  рядом.-  Одна,
-Не  боишься,    ты  идти,  даже  не  светит  луна?!
Уж  довольно,  сегодня  служба,  так  долго  длилась,
Невзначай,  глазами  хлопая,    пред  ним  склонилась,
-Я    ведь  знаю,  завтра  отмечаем  праздник  большой,
Мой  дом  рядом,  ну  уж  коль  ты  пришёл,  пойдём  со  мной.

Одна    в    доме,  а    мама  нынче  в  ночь,  на  работе,
Берёт  дрожь,  боюсь  -  не  горит  свет  на  повороте.
Замолчала,  словно  ждала,  что  теперь  скажет  Он,
Очень  близко,  сразу  зазвонил    чей  -  то  телефон,
Содрогнулась    и  плечом  коснулась  его  плеча,
Он    уж  так  волновался,    поцеловал  сгоряча.
 Она  нет,    совсем  не  сопротивлялась,  поддалась,
Ведь  ждала,  страстно    желала,  наконец    дождалась,
В  руках  таяла,    так  же,  как    белый  снег  под  солнцем,
 Пусть  что  будет,    а  может  быть,  всё  и  обойдётся.

Он    так  голоден  и  соблазнён,  забыл  о  грехах,
Уж  тонул,    в  её  счастливых,  удивлённых  глазах.
 Но  узка  тропинка,  губы  слегка  касались  губ,
Что  за  нежность,  ласка,  невзначай  охмелела  вдруг,
Тишину  в  улочке  вдруг  нарушил  стук  калитки,
Чтобы  ей,  свою  дверь  открыть,  не  надо  визитки.
Не  боясь,  так  страстно    в  глаза,  посмотреть  посмела,
 И  того  не  зная,  что  на  лице  побледнела,
Привлекательные  губы  тихо  прошептали,
-  Но  ведь  мы,    хотели  этого  и  давно  ждали,
Эти  чувства  пылают,  намного  сильнее  нас,
Восторгался,  замирая,  не  смог  отвести  глаз.

Растерялся,  когда  вдруг  рубашку  расстегнула,
 И  ладонью  тёплой  коснулась  лба,  улыбнулась,
Задрожала,  словно  оторвавший    лист  на  ветру,
Только  миг  –  он  снимая,  разбрасывал  одежду.
Два  чуть  твёрдых  соска,  ощупь  волосатой  груди,
-Ты  не  бойся,  любовью  нынче,  меня  награди.  
Уж  румянец,  лёгкий  на  лице,  коснулась  плоти,
Не  стесняясь  изнемогала,  душа  в  полёте,
Он    всё  понял,  хотела,  так  ждала,  совсем  не  прочь,
Не  знал  женщин,  бурен  порыв,  прекратить  уж  невмочь.
К  бедру  тронулся,  возбуждал  губы,  ласкал  рукой,
Сгоряча  шептала,  -  О  ,  мой  милый,  мой  дорогой.

При  объятиях,  едва  смог  к  кровати  поднести,
Едва  слышно,-Я  знаю  что  грех,  но  меня  прости,
Ждала  долго  и  буду  любима  только  тобой,
Ты  не  бойся,  делай  всё,  что  пожелаешь  со  мной,
 Посмелее,  наверняка  уж  давно  мужчина,
В  чём  же  дело,  ненаглядный,  какая  причина?
-Я  алтарник,  ты  правда,  вот  так  доверяешь  мне?
-  Я  согласна,  почему  не  веришь  в  нашу  любовь?
К  её  плоти,  нежно,  ласково  коснулся  рукой.
Уж  в  глазах,  страстный  блеск  и  манящий,  жаждущий,  взгляд,
-Ты  так  сладостна,  дорогая,  не  до  слов  сейчас,
Под  влиянием  блаженства,  эмоций,  сильных  чувств,
Тел  слияние,  жаждущих  тепла,  влюблённых  душ,
Извивался,  в  соблазне  дрожал,  в  голове  шум,  звон,
Дождалась,  уж  словно  в  тумане,  её  тихий  стон.

Он  достиг  желанного,  сорвал  цветок  весенний,
Уж  подобна,  словно  в  неволе    Жар  птица  в  клетке,
И  от  неги,  ослабшая,  слегка  трепетала.
О  как  сладки,  минуты  любовных  увлечений!
Тихий  шепот,  -Любимый,    ты  лучший  на  всём  свете!
Младым  телом  любуясь,  Он  с  азартом  целовал,
Сам  хмелея    и  улыбаясь,  снова  привлекал.
Какой  раз,  опьяневший,  шептал,-Только  ты  мой  свет!
И  без  слов,  обещаний,  любя  встречали  рассвет.
Вновь  касаясь,  упругой  груди,  со  страстью  ласкал,
Поцелуи  манят,  уж  в  какой  раз  изнемогал,
От  слов  тёплых,  тихих,  она  словно  растворялась,
Как  дитя,  с  ним  игралась,  сильнее  прижималась.

Но  будильник,  вдруг  о  времени,  двоим  напомнил,
Как  некстати,  зачем  нарушил  желанный  покой,
Её  губы,  ведь  даже  сладостней    чем  мёд  и  он,
 Вновь  с  азартом,  пылая    желание  исполнил.
Лёжа  рядом,    с  душевным  трепетом,  он  произнёс,
-  Очень  счастлив,  -хочу,  чтобы  ты  об  этом  знала,
Ты  давно  собою  –  на  всю  жизнь  очаровала.
Нежно  пальцами,  его  губ  коснулась,  сказала,
-Знаю  в  праздник,  мы  согрешили  –  себя  спасала,
В  храм  ходила,    очень  часто  только  ради  тебя,
Я  ждала,  думала  без  тебя    уж  сойду  с  ума,
Коль  хоть  раз,  мой  милый,  ты  не  поцелуешь  меня,
 И  внимания  не  обратишь,  не  коснёшься  рук,
Да  и  коли,  ты    бы  знал,  какие  это  муки!
Теперь  знаю,  какой  ласковый  и  мной  любимый,
Эту  ночь,  и  наш  чудный  вечер,  неповторимый,
Совсем  нету  в  моей  душе    никаких  сомнений!
Я  люблю!  Поэтому  тебя  попрошу  поверь,
Ты  так  нежен,  я    лишь  твоя,  до  конца  своих  дней,
Вот  сегодня  в  мир  любви,  смог  открыть  для  меня  дверь.

Одевался,  -Любимая,  знаю  вдвоём  грешны,
Но  пусть  Бог,  только  услышит  нас,  думаю  простит,
Настрадались,  ведь  он  же  с  небес    всё  это  видит,
На  земле,  каждый  из  нас,  по  жизни,  свой  крест  несёт,
Не  уж  он,  не  милостив,    я  надеюсь  нас  поймёт.
И  обняв,  поцеловал,  не    торопясь,    уходил,
Она  вслед,-  Дорогой,  меня  собой  ты  покорил,
Пусть  простит  нам  Бог,  нынче  оградит  от  всяких  бед,
Прослезилась,  восхищаясь,  смотрела  ему  вслед.

Не  посмела  пойти  в  храм  Божий    и  помолиться,
После  бурной  ночи,  ведь  надобно  освежиться,
У  иконы  попросила  прощения  за  грех,
Волновалась,  уборка  в  доме  не  пошла  во  вред.
Скоро  мама  придёт,  ах,  только  бы  не  узнала,
Вспоминая,  что  было,  в  душе  каясь,  страдала,
Сладок  грех,  да  вряд  ли  кто-  то  сможет  меня  понять,
Ведь  стерпеть  так  тяжело,    то  желание  унять.

Уж  старалась,  совершить  облик  спокойной  лани.
В  храме  празднично,  всё  приукрашено    цветами,
 И  весь  пол.,  устлан  благоуханными  травами,
Все  в  нарядной  одежде,  радостны  прихожане,
Есть  знакомые,  считать  одни  односельчане.
Улыбаются,  в  руках  держат  ветви  берёзы,
По  серебряным  вазам,  тёмно-  красные  розы.
Поздравляя,  батюшка  всех  окропил  водицей,
Уж  из  храма,  люди  выходили  вереницей.

 Он  сегодня,  всё    сделать  вовремя  не  успевал,
   В  мольбе  с  хором,  прощения  просил  и  подпевал.
По  нему,  всё  же  видно,  что  ведь  что-  то  случилось,
О  дитя,  как  жаль,  но  неужели  ты  влюбилось?
Какой  раз,  на  него  батюшка  вновь  строго  смотрел,
Держишь  в  тайне?  О,  Бог  мой,  ну  погоди,  как  посмел?
Тронуть  женщину,  ведь  надобно  разрешение,
Иль  забыл?  О,  Господи,  что  за  поведение?
В  храме  пусто,  постепенно  догорают  свечи,
Уж  озлоблен  батюшка,  вдруг  взял  его  за  плечи,
-    Ну  давай,  сознайся,  ты  нынче  дома  ночевал?
-Знаю  грешен,  прости,  уж  ему  руку  целовал.

Покраснев,  сразу  упал  на    колени  перед  ним,
-Прости,  каюсь!  Я  не  смог  сдержаться,  был    победим.
И  за  грех,  обещаю  молится  и  день,  и  ночь!
-Что  влюбился,  от  меня  посмел  скрыть!  Да  пошёл  прочь!
Ты  скажи,  как  искупить  пред  Богом,  тобой  вину?
-Я  прошу!  Не  рви  мне  душу,  как  тонкую  струну,
Этот  грех,  ведь  буду  нести  до  конца  дней  своих,
 И  поверь,    за  все  грехи,  отмолю  за  нас  двоих.
О,  Всевышний!  Подскажи    как  научить  молодых?!
Ты  попросишь  у  него  и  у  сорока  святых,
Снисхождения.  Лишь  вода,  ни  соков,  ни  борщей!
-Знай  тебя,  я  закрою  на  сорок  дней  и  ночей!

Лишь  окошко  и  то,  не  поглядеть,  так  высоко,
Так  тревожно  в  душе  и    вновь  на  сердце  нелегко,
Он  молился,  не  отдыхая  библию  читал,
 Мысль  о  ней,    его  не  покидала,  больно  страдал,
За  любовь,  надо  бороться  -  завсегда  понимал,
 Но  не  думал,  что  предстоит  долгая  разлука,
Столько  дней,  её  не  увидеть,  какая  мука.
А  вдруг  время,  к  счастью,    очень  быстро  пронесётся?
А  кричать,  просить,  этим  ничего  не  добьётся.
Все  сомнения,  как  оковы,  тяжело  дышал,
Как  она?  И  Он  снова  о  поцелуях  мечтал.
 Почему,  скажите  ночи,  тёмные,  длинные,
Ведь  у  нас,  намерения  благие,  чистые,
Мной  любима,  хотя  бы  на  миг  увидеть  тебя,
Что  случилось,  пойми,  я    во  всём  виню  лишь  себя.

В  полумраке,    тяжело  оторваться  от  смуты,
Очень  долгие,  тянутся  секунды,  минуты,
Где  же  ты,  солнце?  И  день  словно  ночь,  и  ночь  как  день,
       В  душе  боль  и  от  свечи  часто  содрогалась  тень.
Как  всегда,  рано  утром  ясно  солнце  вставало,
День  ушёл  и  уж  слегка  сердечко  ликовало,
Читал  библию,  повсюду  эхо  разносилось,
Но  сон  краток,  и  совсем  ничего  не  приснилось.
 В  полнолуние,  душа  разрывалась  на  части,
Скажи  Боже,  за  что  и  почему  я  несчастен?
Бил  поклоны,  отчаивался,  часто  уставал,
         Но  опять,  брал  в  руки    «Божье  слово»,  снова  читал.

           Уж  с  утра    в  окошке,  будто  малость  посветлело,
Лёгкий  шорох,  внезапно  тихо  дверь  заскрипела,
Ночь  не  спал,  от  мыслей    в  жилах  кров,  словно  кипела,
Есть  надежда,  ведь  сегодня  день  -  был  сорок  первым,
Он  уж  очень  похудевший  и  выглядел  бледным.
Взор  уставший,  всё  на  дверь,  батюшка  на  пороге,
- Я  сознаюсь    честно,  от  тебя  просто  в  восторге,
 Как  дела?  Молись  дитя,  Ну  что  скажешь  мне  теперь?
Испытание,  скажу  выдержал  образцово,
Полагаю,  всё  понял  читая  Божье  Слово.
Их  беседа  продлилась,  не  меньше  чем  часа  два,
Видел  смутно,  внезапно  закружилась  голова,
Умываясь  потом,  на  ногах    едва  держался,
Устояв,  уж  кивнув  головой,  Он  соглашался.
Прикасаясь  руки,  не  отводя  от  него  глаз,
- -Ну  пошли!  Знай,  я  тебя  прощаю,  на  первый  раз,
Поспешим,  речей  довольно,  все  так  давно  ждут  нас.

Спешит  время  и  вот,  Он    уже  на  службе  снова,
Что  поделаешь,  ну  коль  судьба  так  сурова,
Грусть  разлуки,  душа  страдает,  тяжело  больна,
В  храме  пусто,  очень  часто  пугает  тишина.
Идёт  служба,  Он  искал  глазами,  где  же  Она?
                                                   И  вот  вдруг,  уж  в  который  раз,  её  не  находил,
Я    бы    в  жизни,  только  её  одну  ценил,  любил,
И  страдал,  при  свечах    много  раз  с  книгами  дружил,
Иногда,  даже  себя,  неожиданно  жалел,
Но  спросить  о  ней  мать,  Он  постеснялся,  не  посмел.
Ведь  не  знал,  что  ей  младой  столько  пришлось  пережить,
Мать  узнала  бы  позже,  ведь  нельзя  было  бы  скрыть,
Ей  сквозь  землю,  взять  бы  провалиться,  просто  не  жить!
В  храм  идти,  совсем  не  хотелось,  в  себе  закрылась,
         Пусть  Она,  мышкой  бы,  в  одиночестве,    зарылась,
           Столько  выслушать  унижений?  Вот  бы  поплакать,
               Молча  слушала,  на  душе  горестно  однако.

 Но  со  временем,  путь  далёк,  её  ждала  родня,
Ведь  под  сердцем,  желанное  дитятко  носила,
Потому,  вот  мать  всё  так  за  неё  и  решила,
Чьё  дитя?  Но  Она  молчала,  в  тайне  держала,
Так  вдали,  ровно  четыре  года  проживала.
А  мальчонка,  какая  радость,  родился  на  свет,
Время  шло,  казалось  быстро,  позади  пару  лет,
На  него,  сынок  похож,  те  же  глазки,  улыбка,
     Но  не  знал,  ведь  Он,  что  где  -  то  подрастал  сынишка.
Возвращаюсь,  пора  домой,  -  говорила  себе,
Кто  отец,  пускай  пока  сберегу,  будет  секрет,
Ведь  же  мысленно,  всегда  любимый,    я  с  тобою,
Часто  плачу  по  ночам,  скажу  правду,  не  скрою.

И  вдруг  боль,  словно  стрела  пронзила  её  сердце,
А    быть  может,  ты  совсем  не  был,  во  мне  уверен?
И  другую,    давно  в  тёплой  постели  ласкаешь,
Обо  мне,  увы,  даже  совсем  не  вспоминаешь.
Я  приеду  и  в  храм  уже  с    нашим  сыном  приду,
 Но  не  знаю,  иль  на  радость  будет,  иль  на  беду,
Ведь  мальчонке,  пришло  время,  скоро  идти  в  школу.
Сам  увидишь  ты  его  и    думаю  все  поймешь,
Как  то  вечером,  даже  может,  к  нам  в  гости  придёшь,
Коль  судьба,  то  в  небе,    звёзды    соединяются,
Я  надеюсь,  что  мы  вместе  найдём  своё  счастье.

Но  шло  время,  Он  уже  стал  совершенно  другим,
Его  мысли  о  том,  что  Бог  уж  давненько  простил,
Отболела  душа,  всё    бурной  рекой    отнесло,
И  любить,  Он  решил  лишь  Бога,  больше  никого.
Та  поездка  в  Харьков,  довольно  изменила  жизнь,
И  в  дорогу  батюшка  благословил,-    Ну  трудись!
Проучившись,  в  большой  духовной  семинарии,
Лишь  теперь  понял,  что  ожил,  что  не  в  изгнании,
И  столь  радостный,  Он  вскоре  возвратившись  домой,
На  служении    в  храме,  окунулся  с  головой.

И  заканчивалось  злато  -  солнечное  лето,
А  сердечко,  то  её,  ещё  прошлым  согрето,
Ранним  утром,    были  слышны  колоколов  звуки,
Получить,  благословение  на  все  науки,
Держа  сына  за  руку,  волнуясь,  в  храм  спешила,
Ведь  сюда  и  сама  раньше,  приходить  любила.
Вот  с  тропинки,  они  спустились,  у  ворот  храма,
На  мгновение,  ей  показалось,  что  Он  замер.
Но  с  машины,  не  озираясь,  выходил  смело,
Увидала,  а  его  лицо  вдруг  побледнело,
Тот  блеск  глаз,  наверно,  вспомнилось  искушение,
Показалось,  сердце  едва  не  выскочит  с  груди,
Он  сдержался,  себе  мысленно    повторял  –  иди!
Ты  же  библию  читал,  нас  Бог  учит-  потерпи!    

Люди  смотрят,  видишь  на  тебя,  нынче  ждут  в    храме,
Ты  стал  батюшка,  они  со  всей  душой  в  поклоне,
Коль  душа  и  до  сих  пор,  пылает  в  адском  огне,
И    закрыв,  машины  дверь,  Он  поклонился  ко  всем,
Торопился,  вскользь  посмотрев,  всё  же  сказал,-  Мир  Вам!
По  ступенькам,  как  будто  убегал,  поднялся  в  храм.
Проводил  службу  и  мельком  посматривал  на  всех,
Прекрасна,  как  и  раньше,  стояла  в  уголочке,
Лишь    маленько  пышней,  в  том  же  беленьком  платочке,
Рядом  с  нею  стоял,  милый,  небольшой    парнишка,
Мысль  терзала,  а    быть  может  это  мой  сынишка?
Удержался  как  мог,  не  показал    волнение,
Ребятишек,  Он  благословлял  на  учение.

Уж  причастие  свершилось  и  все  расходились,
Но  её  мучили  мысли,  словно  раздвоились.
Иль  идти,  а  может  остаться,  с  ним  наедине?
Узнал  сына?  О  Господи,  а  если  глядишь  нет?
Горьки  слёзы  от  переживаний  и  печали,
Интересно,  какой  путь  для  нас  звёзды  избрали?
После  службы,  Он  просто  уехал  на  машине,
Вслед  смотрела,  но  остановила  взгляд  на  сыне,
Мысли  душу  казнили,  казалось  рвут  на  части,
Что  нам  Бог,  не  простил?  Не  уж  потеряли  счастье?

Но  уж  вскоре,  домой  спешила  с  библиотеки,
 Вдруг  сигнал  машины,  Он  вмиг  открыл  две  дверцы,
И  внезапно,  заставил  её  чуть  встрепенуться,
- Я  не  думал,    что  дороги,  вновь  пересекутся,
Хотя    очень  часто  приходила  ко  мне  во  сне,
Уж  взволновано,-  Мы  поговорим  наедине?!
Взгляд  терялся,  присела,  смогла  спрятать  гордыню.
 И  машина    тронулась,  ехал  к  реке  поближе,
-Не  гони,  ты  уж  так,  попрошу  чуть  -чуть  потише,
 Может  хочешь,    мы  можем  поехать,  прямо  ко  мне!
Руль  сжимая,  удивился  и  густо  покраснел,
Ну  подобно,  что  -то  поднял,  повернуться  не  смел,
Заглушив,  двигатель  машины,  страстно  поглядел,
-Ты  прекрасна,  как  алый  цветок,  но  скажу  в  ответ,
-Я  прошу,  прости,  любимая!  Мне  так  жаль,  но  нет!

Те  слова,  как  гром,-    Тогда    пропала,  так    внезапно,
Злился  батюшка  и  меня  в  комнатушке  запер,
Я  страдал,    за  грех,  за  своё  непослушание,
Днём  и  ночью,  в  полумраке,  читал  Слово  Божье,
Был  наказан,  в  призрении,  на  долгих  сорок  дней,
Для  того,  чтобы    стал  ответственным  и  был  мудрей,
Ведь  просил  ,  я  за  двоих,  прощение  у  Бога.
Она  слушала,  голову  склонив,  -А  как  же  я?
Он  серьёзен,  словно  все  её  мысли  прочитал,
Говорил  волнуясь,  но  не  торопясь,  продолжал,
-Я    в  надежде  страдал,  почти  два  года  ожидал,
Очень  часто  в  храме  матушку,  в  здравии  видал,
Ты  прости,  но    поэтому    за  тебя    не  спросил,
Мне  разлуку  перестрадать,  едва  хватило  сил.

А  потом  была  учёба,  теперь  на  службе  я,
Ты  пойми    и  поверь,  не  отрекаюсь  от  тебя,
Лишь  одну,  тебя  любил,  клянусь,  век  буду  любить,
Я  посмел  с  тобою,  один  бокал  вины  испить,
И  за  грех  расплачиваться,  теперь  буду  один!
Вдруг  так  резко,  она  с  силой,  его  за  руку  взяв,
-Ты  ослеп,  рядом  со  мной,    что  мальчонку  не  видал?
Ведь  у  нас  с  тобою,  уж  подрастает  сынишка!
Её  нежно,  двумя  руками,  Он  взял  за  плечи,
-Не  смогу!  Любимая,  оставь,  к  чему  все  речи,
И  пойми,  женщин  не  иметь,  я  Богу  поклялся,
Лишь  ему,    до  конца  дней  своих,  верным  остался.

Спелой  вишенкой  стала,  у  тебя  будет  семья!
Но    тут  вдруг,  покатились  слёзы  по  его  щекам,
-Ну  прости!  Я  знаю,  очень  больно  пережить  нам,
Но  дороги,  мне  назад  уже  нет,  прошу  пойми,
Лучше  сына,  ты    в  церковную  школу  приведи,
Я  обязан,  не  откажусь  от  кровушки    своей,
В  жизни  встретишь  -  хорошего  человека,  друзей!
-Отпусти!  Скажи  зачем  ты  нас  обеих  мучишь!?-
 А  как    боль  нести,  от  человека  когда  любишь?
Очень  громко  и  даже  злобно  крикнула  она,
Сказав  резко,  словно  в  момент,  оборвалась  струна.
В  этот  миг,  Он  так  нежно  прижимал  её  к  себе.
-Согласись,  я  благодарен  тебе,  нашей  судьбе,
Ты  моя  любовь!  Если  я  вознесусь  в  небеса,
В  моей  памяти,  одна  останешься  навсегда.
И  когда,  моя  душа  будет  среди  тёмных  туч,
Будешь  ты,  как  светлый,  желанный,  нежный  солнца  луч!

Но  сейчас,  презирай  меня  и  перестань  любить,
Так  обеим,  нам  будет  полегче  всё  пережить,
Когда  сын  подрастёт,  я  всегда  помогать    буду!
Он  пойдёт,  уж  только,  по  своей  жизненной  тропе,
Повзрослев,    я  всё  же  надеюсь,  не  упрекнёт  мне,
И  рассчитываю,  меня  узнает  и  поймёт.
От  объятий  освободилась,  она  поняла,
Что  им  вместе,  не  быть  и  вдоль  дороги  побрела,
 Но  машина,  очень  медленно  ехала  за  ней,
До  сих  пор  Он  влюблён.  Этот  голос  словно  ручей,
-Увы  жизнь  такова!  Встречей    остался  доволен.

***
Прошло  три  года….
Он  в  храме,  весел,  радуется  душа,
Ведь  нынче,  крестил  славного  малыша,
Родного  брата  сынишки  своего,
И  это,  уж  стало  счастьем  для  него,
Сиянье  глаз  и  на  сердце  так    легко,
Она  любима  -  значит  всё  хорошо!
-Спасибо  Боже!    Меня  услышал  ты!
Я  буду,  за  всех  отмаливать    грехи!
Прошу  поверь,  теперь  твой  раб  навеки!

***
Алта́рник  (служитель  алтаря)  —  именование  мужчины-мирянина,
помогающего  священнослужителям  в  алтаре.

От  автора;
Прошу  меня    простить,
за  мысли    откровенные,
Из  жизни,  не  выбросишь,
чувства  сокровенные.
И  кто  любил,  был  любим,
думаю  не  осудит,
Мы  знаем,  все    грешны…
 Ведь  не  живём  без  прелюдий.

                                                       22.  09.  2020  г  .

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889424
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 25.09.2020

Valentyna_S

Об мармурову вись ламає сонце списи…

Об  мармурову  вись  ламає  сонце  списи  —
Я  ж  слухаю  тремку  елегію  беріз.
Малює  в  підворітті  осінь  артескіз
Автопортрета  в  гамах  барви  барбарису.

Щорік  на  спілім-переспілім  літа  листі  
Поети  вірші  пишуть  світло-пломенисті  —
Так  просто,  для  душі.  А  може,  хтось  й  на  згад  —
Про  руна  лук  й  лугів  заквітчано-барвисті

І  споловілі  ниви  хвильно-колосисті,
Й  про  особисте  —  п’янко-солодко-гірчисте…
Не  встоявши  перед  спокусою  принад,
Я  також  кваплюся    на  творчий  променад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886621
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 01.09.2020

Наталя Данилюк

Скринька див

[img]https://sun9-33.userapi.com/c855028/v855028689/197692/52P4uFbnw5M.jpg[/img]

А  знаєш,  цей  грудень  –  скринька  зимових  див:  
Лише  привідкрий  –  і  сяйво  наповнить  простір!  
І  можна  чекати  світлої  Коляди,  
Коли  за  столом  зберуться  найближчі  гості.  

І  мама  накриє  щедрий,  смачнющий  стіл,  
І  звично  стару  колядку  затягне  тато,  
І  з  давніх  ікон  родинних  усі  святі  
Підхоплять  мотив,  наповнивши  співом  хату.  

А  ти,  причаїшся  збоку  –  й  анішелесь,  
Боїшся  дихнути,  щоб  не  злякати  казку.  
Бо  магією  наповнений  світ  увесь,  
І  можна  роздати  кожному  світло  й  ласку.  

Відху́кати  іній  смутку  з  вікна  душі,  
Щоб  мрії,  немов  гірлянди,  рябіли  в  ньому,  
І  перетрясти  минулого  стелажі,  
Бо  варто  звільнити  місце  чомусь  новому.  

Усе  це  зринає  в  пам'яті,  мов  кіно,  
Затерте  вже  до  дірок  –  як-от  «Сам  удома»...  
Та  кожен  раз  гріє  душу  тобі  воно  
Так  свіжо  і  так  водно́час…  давно  знайомо.

А  віриш,  цей  грудень  –  скринька  зимових  див,
Яка  цілий  рік  проле́жала  на  горищі,
Щоб  ти  зазирнула  з  усмішкою  туди
Здмухнула  пилюку  на  дерев’яній  кришці  …

І  випустила  зі  сховку  Різдвяний  дух,
І  Богові  нашептала  про  власні  мрії...
І,  може,  одна  із  них  долетить  до  вух,
А  решта,  як  ті  сніжинки,  впаде  на  вії.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857545
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 11.12.2019

Ніна Незламна

Подарунок з минулого / проза /

           Осінній  пізній    вечір  у  полоні  чорних  хмар…  вдалині    блискавиця    раз  –  у  -  раз  на  шматки  розрізала  небо,  рожеве  сяйво  охоплювало  величезні  хмари.  Це  лише  на  мить.  За    кілька    секунд    доносився  тихий  гуркіт,  якась  частина  його  припадає  до  землі,  а  інша    тихо  бурчала  й  тікала,  як  подалі,  ледь  -  ледь  чулася  луна  й  десь  зникала.  Напередодні  вітер  шаленів,  зривав  листя  з  зажурених  дерев,  витанцьовував  по  напівсухих  травах  й  квітах.  Та  напевно  злякався  блискавки,  притих,  неподалік,  в  гаю  сховався.  А  можливо  й  десь,зовсім  непомітно    доганяв  скуйовджені  хмари.
     Ольга  вийшла  з  хати,  зморено  підняла  очі  до  неба,  кілька  раз  перехрестилася,
 -О,  Боженьку!  Дай  дощику  та  тільки  ж  ненароби  шкоди!  Прости  мене  стару  за  всі  гріхи!  Тихеньким,  лагідним  дощиком  землицю  окропи…  Охо  –  хо…  Тож  так  потрібна  сила  для  озимих.  Іще  раз  оглянула  все  небо  й  швидко  з  мотузки  зняла  висушений  одяг,    який  ранком  випрала.  Чи  закривати  хвіртку,  а  чи  й  ні?  Тільки  подумала,  як  декілька  великих  краплин  впало  на  хустину,  здригнулася  від  несподіванки,  немов  струмом  вдарило  все  тіло,  
-О,  де  там,-    двинула  плечами,  морозило,  трохи  злякано,  
-  Хай  йому  грець,  ще  змокну!  
 Й  до  пса,  що  крутився  під  ногами,
-  Гайда  в  буду,  що  грози  боїшся?  Ото  дурень,  ану  тікай!  
 Ледь  переставляє  ноги,  йшла  до  веранди.  За  звичкою,  включила  світло,  знову  перехрестилася.  В  хаті  зняла  хустку,
-  Ой,  хоча  б  не  полиняла  від  тих  краплин.  Така  ж  стара,  як  і  я…
 В  окулярах  роздивлялася  хустку,  задоволено  примруживши  очі,
 -  От  добре,  наче  все  гаразд.
 Й  відразу  нагадала,  що    на  веранді  забула  вимкнути  світло,  
-Ой,  треба  ж  такого,    все  забуваю…  Але    хто  там  в  таку  лиху  годину  прийде…
   Чи    ввімкнути  телевізор  -    подумала  і  тут  же  себе  зупинила  -  от  роззява,  тож  блискавиця!  Нарешті  присіла  на  стілець  біля  столу,  під  ногами,  на  плетеній  доріжці  лежав  кіт  Василь.  Він  не  звертав  на  неї  уваги,  хоча  вона  вже  декілька  раз  стукала  посудом.  Наливала  в  миску  гречаний  суп.  Як  завжди,  перед  вживанням  їжі,  перехрестилася  до  ікони,  подякувавши  Богу  за  хліб  і  сіль.  Тільки  в  руку  взяла  ложку,  як  почула  гавкіт  свого  Марса  й  гучний  стук  у  двері,  за  мить  у  вікно,  
-  Тю,    когось  таки    принесло…  Нікого  не  чекаю…    Бач,  то  добре,  хоча  блискавиця,  а  світло  не  вимкнули.  
На  вікні  розсунула  фіранки,  побачивши  незнайоме  обличчя  дівчини,  вирвалось  з  грудей,
-Ой,  хтось  чужий…
 Хвилюючись  відчиняла  двері,  бо    через  вікно  побачила,  що  дівчина  обома  руками  тримала    маленький  пакунок,  дуже  схожий  на  сповите  маля.
   Мокре,  бліде  обличчя  дівчини  вразило  стару.  Затрусилися    руки,  тремтів  голос,
-  О,  Боженку!Ти  хто?  Бачу  не  наша,    дитино,ти  звідки?
І  окинувши  оком  обійстя,  впустила  її  до  хати,  швидко  закрила  двері  на  ключ.
-    Та  ви  не  бійтеся,  я  одна  з  сином,  не  прийшла  красти,  чи  вимагати  щось…  Пустіть  на  ніч,    боюсь  мій  Макс  захворіє…
Ольга  оглянула  дівчину  з  голови  до  ніг  й  зробила  висновки,  не  схожа  на  циганку,
-  Ну,  давай,  заходь,  зніми  мокрий  одяг,    бачу  й    ковдра  в  малого  мокра,  треба  переодягнутися,  зараз    для  вас  щось  знайду.
   Скільки  ж  їй  років?  Звідки  вона,  де  взялася  в  таку  лиху  годину?  Навіть  сумки  немає,  чим    годуватиме  дитину?  Й  сама  в  легких  капцях,  мабуть  зовсім  змокріли  ноги-  думки  бджолині  роїлися  в  голові.  Вже  й  наче  хотілося  спати,  мала  лише  повечеряти,  а  тепер  й  сон  пропав.  Від  думок  гупало  у  скронях,  все  тіло  проймав  мороз,  за  якісь  секунди  відступав,  відчувала,  що  вже  червоніє  на  обличчі.  Дівчина  поклала  дитя  на  ліжко,  переминалася  з  ноги  на  ногу,
-    Бабусю  дякую  вам,  що  прихистили.  Я  ранком  піду…
-  Та  -  то  пусте,-  відповіла  Ольга,  викладаючи  з  шафи  деякі  речі.
     Мовчки  дивилася,  як  дівчина,    не  соромлячись,перед  нею  переодяглася.  Розповила  маля,  воно  солодко  сопіло,  навіть  не  відчувало    її  дотиків.  
   О  Боже,  що  це?  Чорнявий  і  смуглий,  чи  й  не  циганське  це  дитя?    І  подумки,  мов  прикусила  собі  язик.  О,  прости  -  прости  Боже,  думаю  негоже,  знову  беру  гріх  на  себе,  не  мені  судити.  Зацікавлено  дивилась,  то  на  неї,    то  на  хлопчика.  Такий  маленький,  напевно  від  роду  й  місяця  немає.  От,  молодість,    не  знає  страждань,  ото  взяли  моду,  народжують,  а  потім  не  знають,  що  з  цим  робити.  Та  тут  же  перехрестилася  й  відразу  відійшла  від  дитя.  Немов  клубок  у  горлі  застряг,  знов  грішу.  Прости  Боже,  за  ці  думки  злі,  що  значить  старість,  хто  знає,  що  привело  її  сюди?    Уже  насипала  суп,
-    Не  чіпай  хлоп`я,  хай  поспить,  напевно  не  промерз…  Он  махровий  рушник  поклала,  накрий  його,  сідай,    будемо  разом    вечеряти.  -  Вважаю  це  буде  доречно,  он  на  стільці  в`язані  шкарпетки,  одягни,  хай  ноги  зігріються.  Чого  доброго,  ще  сама  захворієш.  Не  соромся,  я  проста  людина,  грошей  за  ночівлю  не  візьму.  А  роздивляюся  тебе,  бо  схожа  зовсім  на  молоду  дівчину,  бере  сумнів,  що  твоє  дитя.  Та  й  знаєш,  живу  сама,    тому  й  трохи  боязно.
-  Мене  звати  Роза,  я  з  Демидівки….  Не  журіться,    надовго  не  залишуся.  Зараз  син  прокинеться,  погодую,  маю  молоко  в  грудях,  добре,  хоч  з  цим  проблем  немає.  А  все  інше,  якось  владнається,  просто  дощ  пішов,  тому  й  попросилася  до  вас.  Була  на  залізничній  станції,  електрички    не  зупиняються,  тому    й  тут,  Я  тільки  до  ранку,  потім  піду,  -    говорила  не  поспішаючи.
   Вони  мовчки,  кожна  з  своїми  думками,  сьорбали  гречаний  суп.    Почувши  розмови,  проснувся  кіт,  потягнувся,  хвіст  трубою  й  відразу  плигнув  на  ліжко  до  малого.  Лише  мить,  Ольга  сердито,    ліктем  скинула  кота,
-    От,  бісова  душа,  напевно  запах  молока  почув!
     Роза  -    думала  Ольга  сидячи  біля  вікна  -    дивне  ім`я.  А  хто  ж  батько  цієї  дитини,  можливо  хтось  з  мулатів?  Та  ні,  більше  схоже  на  закарпатських  людей.  Але  ж  чи  є  нині    такі  в  Демидівці?  Напевно  все  ж    таки  з  циганів,  хіба  може  до  них  пристала.  Але  ж  така  молода  й  на  вид  порядна,  охайна.
       Роза  з  сином    солодко  спали  на  старому  дивані,  а  вона  ж  хоч  собі    ліжко  й    розстелила  та  сон  не  йшов.  Дивилася  на  краплини,  що  стікали  по  склі  вікна,  думки  полетіла  в  молодість….
   Літо….  Неподалік  від  Бару,  невеличке  село  потопало  в  садах.  Поліна,  мати  Олі,  в  школі    викладала  українську  мову,  була  вимогливою,  дуже  строгою  вчителькою  і    на  жаль  вдома  своєї  тактики  не  змінювала.  Дівчина  не  знала  батька,  на  цю  тему  ніколи  з  матір`ю  не  говорили.  Лише,  одного  разу,  під  час  шкільних  канікул,  ще  в  років  десять,  запитала  про  нього.  Тоді  мала  що  слухати,  мати  сердито,  її    зачинила  в  кімнаті.  Заборонила  спілкувалася  з  дітьми,  з  дорослими,  думала,    то  чиїсь  настанови,  дізнатися  про  батька.  Ніяких    запитань,  мов  під  графою  -  »цілком  таємно».  З  роками  Оля  зрозуміла,  чому  мати    така  сердита,  чому  замкнута,  адже  окрім  роботи  ні  подружок  поруч,  ні  рідні.
   Йшли  роки...  Оля  відчувала  себе  дорослою,  перейшла  в  одинадцятий  клас.  Пізнала  перше  кохання…  Це  було  одного  літнього  вечора,  однокласники  юрбою  пішли  в  поле  -  посмакувати    молодого  гороху.  Вздовж  дороги,  густі  й  високі  зелені  трави  і  молода  посадка  з  листяних  дерев.  А  далі  низина  й  чудовий  березовий  гай.  Легенький  вітерець  колисав  віти  берізок,  вони  мов  загравали  з  вітром,  на  сонці  виблискували,    переливалися  золотом.
 Ось  і  забрели  Оля  з  Миколою,  світлооким  хлопцем,  від  якого  всі  дівчата  в  класі  божеволіли.  Він  син  міліціонера,  здавався  їй  відповідальним.  Хоча  і  не  було  побачень  та  з  школи  часто  проводжав  додому,  так  щоби  не  бачила  мати.  Вона  всіх  хлопців  з  її  класу  критикувала,  в  кожного  знаходила  вади.  
Донька  не  згідна  була  з  її  баченням  та  йти  проти  матері,  це  значить  в  домі  знову  блискавка  і  грім,  крик  і  сльози.  Хоч  і  дорослішала  доня  та  мати,    все  сприймала  її  за  десятирічну  дівчину.
     Оля  з  пелени  висипала  стручки  гороху  на  траву  й  сама  впала  на  коліна  від  сміху.  Микола  розповідав  фільм;  »Невероятные  истории  итальянцев  в  России».  Їй  не  довелося  його  побачити,  тому  з  задоволенням  слухала.  Він  приліг  біля  її  ніг  і  з  захопленням  розповідав,час  від  часу  дивлячись  в    ясні    очі.  Вона  чистила  стручки  гороху  і  усміхаючись,  по  кілька  горошин,    з  долоні  висипала  йому  в  рота.  Вони  чули,  як  поверталися  однокласники,  залишися  удвох.  
Микола  витирав  губи,
-Ну  досить  нагодувала,  смачно  дякую,  дай  закушу  солодом!
І  схопив  її  неціловані  уста.  Тремтіла,  не  знала,  що  діється.  Мов  сп`яніла,  дивне  бажання  відчула  в  тілі,  провалилась  в  небуття.  Ніжні,  пристрасні  поцілунки,  дотики  до  шиї,  збуджували  її.  Дотик  рукою  до  грудей  -    шалено  забилося  серце,    а  він  знову  ловив  і  ловив  її  медові  уста.  Розтала,  як  роса  на  сонці,  сама  не  знаючи,  чому  втратила  над  собою  контроль,  все  дозволила,  піддалася  спокусі.  Лиш  на  мить  думка  привела  до  тями  -  от,  що  таке  по  -  справжньому  любити.  Гарячі  тіла,  жаданий  дотик,  немов  струм  пройняв  все  тіло.  Бажання  ласки,  поцілунків,  мов  спрага  напитися  води,  відчула  смак  всього  і  заніміла…
 Легенький  вітер  розвіяв  світло  -  русі  коси.  Оголена,    дівоча  краса,  як  магія  спокуси.  Поцілунки.
-Яка  ж  ти  солодка,    Весь  вік    будеш  моєю….
Чи  -  то  запитання,  чи  ні,  не  зрозуміла.  В  голові  мов  шепіт,  а  чому  ж  ні,  адже  я  вже  твоя,  коханий.
 Уже  темніло…повернулися  додому.  Біля  хвіртки  на  них  чекала,  як  чорна  хмара,    її  мати,  
-Ну  і  ну,  всі  повернулися,  а  ви  де  вешталися  до  цієї  пори?
 Він  взяв  Олю  за  руку,  ледь  зблід,
-  Та  далеко  забрели  в  полі,  то  ж  йти  прийшлося  через  яр,  а  там  дорога  погана,  ви  ж  знаєте,    тому  так  сталося.  Ви  вибачте  нас,  не  сваріть  її,  це  я  винен.  
Мати,  від  цих  слів  навіть  посміхнулася,  але  кивнула  рукою  в  сторону  хати    й    суворо,
-  Більше  ніяких  походеньок!
Оля,  щоб  запобігти  сварці,  відразу  лягла  спати.
 Смачний  горох  і  ті  солодкі  поцілунки  вийшли  боком.  Оля  обчислювала  дні,  зрозуміла,  що  вагітна.  Хіба  буває  так,  що  раз  і  все,  дивувалася.  В  серпні  місяці    впевнилася  в  цьому.  На  побаченні  –  цю  новину    повідомила    Миколі.  Він  наче  й  зрадів  та    нагнувши  голову,  обома  руками  схопив  її  за  плечі.
-Що  ми  наробили  Олю?  Я  тобі  вірю,  що  ти  більше  ні  з  ким  не  будеш,  думаю  будемо  разом!  Але  ж  школу  треба  закінчити,  а  потім  служба  в  армії,  навряд  чи    батько  домовиться  в  військкоматі.  
   Струнка,  як  берізка,  стояла  обнявши  двома  руками  маленьку  берізку,  ні  вона  не  плакала,  вірила  йому,  бо  кохає.  Чомусь  не  дуже  журилася,  он  мати  мене  виховала,  нічого  і    я    поки  що  сама  дитину    підніму,    а  там  і  він  з  армії    прийде..
-Миколко,-  підійшовши  до  нього,  поцілувала  в  щоку,  -Я  тобі  вірю.  Я  справлюся.  Одне  тільки,  якось  з  мамою  поговорити  треба….  Він  цілував  її  уста,    говорив  ніжні  слова,  яких  їй  бракувало  житті.
     Вранці,  за  кілька  днів  до  школи,  її  дуже  стоншило.  Не  втрималася,    вискочила  надвір.  Мати,  саме  давала  курям  їсти,  побачивши  доньку,  миску  з  зерном  жбурнула  на  землю.
-  Що  догулялась?!  Напевно  той  горох  смачним  виявився!
Вона  різко  схопила  її  за  волосся,  волікла  до  хати,  з  силою  посадила  на  стілець,
-  Швидко  збирай  речі,  ми    поїдемо…
 Зі  сльозами  на  очах  на  якусь  мить  заніміла  та  відразу  ж  зірвалася  з  стільця,
-    Ми  одружимося.  Коли    з  армії  прийде.  Ми  кохаємо  один  одного.    
В  материнських  очах  вогонь  злоби,  ненависті,  розчервонілась,
-  Вони  кохають  один  одного,  подивіться  на  них  люди!    Та,  це  ж  сором!  Досить  розмов!  Треба  переодягнутися,  поїдемо!  Я  тобі    не  дам  мене  ославити  на  все  село.  Я  вчителька,  маю  подавати    приклад  у  вихованні  дітей.  А,  це,  що  ?  Приклад?!  Боже,  як  це  мені  пережити,  скажи?!  Їдемо  в  Бар,  в  мене  там  родина  є,  тітка  Катерина,    родичка  по  материнській  лінії.  Вона  працює  в  лікарні,  ось  там  і  все    вирішимо,  що  з  тобою    робити….
 Ті  слова,  як  грім,  не  говорила,  а  вигукувала  слова.  Дівчинці  здавалося,  що  від  перепаду  тону  дзвеніло  скло  вікон.
-Мамо  -  не  кричи,  тож  люди  почують….
Витерши  змокріле  чоло  рукою,  мати  посварила  вказівним  пальцем,  
-Надумаєш    не  послухати,  вижену  з  дому.  Швидко  збирайся,  я  сказала!  Маємо  встигнути  на  автобус.
Вона  так  кричала,  що  з  рота  вилітали  краплини  слини.  Від  поведінки  матері  доньку  тіпало  та    вона    все  ж    збирала  речі.  Розуміла,  своїм  сперечанням,  ще  більше  шкодить,  лише  дужче  розлючує  матір.
   Невеличке  містечко  навіяло  сумні  думки.  Він  там,  я  тут,  що  далі?  І  нічого  не  знає,  що  нині  відбувається.  Ні  я  на  аборт  не  піду,  хай  хоч  все  тіло  ріже  живцем,  хай  виганяє,  але  дитя  буде  жити.
 Тітка  Катерина  здивувалася    приїзду,  але  прийняла  радо,  адже  жила  сама  в  двокімнатній  квартирі,  дітей  Бог  не  дав,  як  розповідала  мати.
 -Ти  справжня  красуня,  Олічко!-  обійняла  її  тітка  і  продовжила,-  Мабуть  мене  не  пам`ятаєш,  я    у  вас  була,  тобі  тоді  здається  чотири  рочки  з  хвостиком  було.  Мама  інколи  приїздила,  при  зустрічі  все  скаржиться,  що  не  вистачає  часу…  Воно  й  насправді  така  робота,  що  не  завжди  вирвешся...
 Вона  відчинила    на  кухню  двері,
-  Поліно,  хай  Оля  тут  подивиться  телевізор,  а  ми  пішли  сюди,  тут  поговоримо.
   Мати  перша  вийшла  з  кухні,  заплакана,  намагалася  не  дивитися  на  доньку,  раз  -  по-  раз  схилила  голову,
-Ти  залишаєшся!  Про  дім,  школу    й  не  думай!  Тут  неподалік  є  школа,  кілька  місяців  походиш,  а  там  домовлюся…
-  Мамо,  про  що  домовлятися?  -  спитала  здивовано.
Поліна  стояла  біля  вікна,  задивлялася  вдалину,
-Довго  говорити  не  буду,  що  треба  я  зроблю,  а  ти  готуйся,  щоб  навесні    змогла    здати  екзамени.
З  підносом  в  руках  зайшла    тітка,  на  ньому  стояли  тарілки  з  стравами.  Запахло  копченою  ковбасою,  Оля  зблідла,  рукою  прикрила  рота,  піднялася  з  крісла.
Тітка  посміхнулася,
-Таке  воно  жіноче  життя,  он  на  столі  компот,  візьми  пару  ковтків,  може  попустить..
 Поліна  розповідала  про  роботу  в  школі,  інколи  мружила  очі,  позирала  на  доньку,  важко  переводила  подихи.  
За  пів  години,    поспішаючи  кивнула  рукою,
-Ну  бувай  доню,  ніяких  витівок,  лишаю  тебе  тут.  Живіть,  не  поминайте  лихом.
Вона,  тітці,    щось  прошепотіла  на  вухо    й    голосно,
-То  ти  проведеш  мене…  
Обоє  поспішили  до  дверей…  Коли    Оля  почула,  як  клацнув  замок,  не  стримала  сліз,  розридалася.  Чи  від  хвилювання,  чи  від  щастя,  що  залишить  дитину,  адже  про  аборт  -    ні  слова.  Розмірковувала,  звичайно,  непереливки  мені  буде,  можливо  це  й  на  краще,  що  не  вдома,  тільки  треба  дати  знати  Миколі  де  я,  хай  приїде.  
   Легкий  мороз  проймав  тіло,  з  хвилюванням    дістала  зошит  і  папір.  Напишу  листа,  напишу,  як  кохаю.  І  тут  же  себе  зупинила,  а  можливо  хтось  прочитає,  ще  висміють,  напишу  де  я,чекатиму.
 Пройшло  чотири  місяці…  Оля  дивилася  у  вікно,  ковтала  сльози,  Микола  на  лист  не  відповів,  мати  жодного  разу  не  приїхала.  У  відчаї,  що  нікому  не  потрібна,  перестала  ходити  до  школи.  Але  тітка  її  запевнила,  що  вони  у  вихідний  день  зустрінуться  з  директором  школи  і  всі  питання  вирішать.    Вона  не  лізла  в  душу  до  дівчини,  бачила  її  хвилювання,  інколи  намагалася  відволікти,  вчила  в`язати  дитячі  речі,  а  інколи  обійме  і  скаже,
-Все  буде  добре,  тобі  хвилюватися  не  можна.
 Їм  добре  вдвох…  Оля  відчувала  у  ставленні  до  себе  увагу  і  тепло.  Ласку  і  ніжність,  яку  мала  лише  в  дитинстві.
   Після  скорочення  штату  лікарні,  тітка  влаштувалася  працювати  на  пошту  в  посилочний  відділ,  приходила  з  роботи  втомлена.  Оля  радо  готувала    страви,  пекла  пиріжки,  печиво,  крутила  голубці,  тітка  задоволено  дякувала  їй  і  інколи  навіть  цілувала  в  щічку.  Їй  вже  й  здалося,  що  хай  би  тут  жити  все  життя,  так  спокійно  й  затишно.  Але    в  душі  тримала  біль,  не  ділилася  цим  з  тіткою,  чому  мовчить  Микола?  Чи  отримав  лист?  І  чому  мати  більше  не  приїздить?  Невже  не  простить?
   Поліна,  через  пару  днів  після  приїзду  додому,  в  коридорі  школи  побачила    Миколу.  Він  взрівши  її,  трохи  боязно,  хвилюючись,  
-А  чому  Олі  в  школі  немає?  Що  захворіла?
Сердито  зміряла  хлопця,мов  спицю  встромила  в  серце,  озирнулась,  впевнилася,  що  близько  нікого  немає,
-Це  ж  ти  її  довів  до  цього.  Дитину    втратила!  Між  вами  все  скінчено  і  не  шукай!  Я  її  відправила  до  Москви,  адресу  не  дам  і  не  проси.  І  гадаю,  про  те,  що  сталося,    краще,  щоб  ніхто  не  знав.  Розплескаєш  язиком,  сядеш  до  в`язниці  за  зґвалтування.      Він  побілів  на  обличчі,
 -  Але  ж    я…
Вона  різко  перебила,
 -  Ти  ніхто  і  тебе  звати  ніяк!  Я  все  сказала!
І  різко  розвернулася,  поспішила  в  клас.
 За  кілька  місяців  вона  ні  разу  не  поїхала  до  доньки.  Її  серце  було  переповнене  гордістю,    в  душі  не  змогла    наважитися  простити  доньку.  Але  щомісяця,  Катерина  отримувала  від  неї  гроші,  висилала  їх  з  пошти    сусіднього  села,  щоб  ніхто,  ні  про  що  не  дізнався.  Адже  лист  від  Олі,  що  мав  отримати  Микола,  вона  в  поштарки  забрала.  Поштарці  ж    радо  повідомила,  що  доню,  відправила  закінчувати  школу    в  Москву  до  родичів,  бо  там  перспектив  більше,  а  за  мовчання  сунула  в  руку  двісті  гривень.
         За  вікном  весна…    в  кабінеті  директора  школи  на  них  чекали  вчителі.  Катерина  вийшла  з  кабінету,  Оля    відповідала  на  запитання  з  усіх  потрібних  предметів.  Вчителі    з  розумінням  поставилися  до  майбутньої  матері,  всі  екзамени  склала  екстерном.  Відчуття  радості  переповнювало  душу.
     За  вікном  ясно  світило  сонце,    танув  сніг  -    маленькими  струмочками  стікав  з  дахів  будинків…  Вона  -    приклавши  руку  нижче  грудей,  слухає,  як  ворушиться  дитина,  всміхається,  -  
     -  Скоро  я  тебе  побачу…  Ти    скоро  з’явишся  на  цей  світ  і  ми  поїдемо  до  татка.  Хоч  бабуся  проти  та  ми  з  тобою  все  одно  поїдемо….
 Нині  тривожна  ніч    видалася    Олі.  Відчуття  страху,  час  від  часу  гудіння  в  голові  і  нудота,  яку  намагалася  вгамувати,  запиваючи  водою.  Та  врешті  не  стрималася    встала  з  ліжка,  все  закрутилося  пере  очима  і  попливло…
Катерина  майже  не  спала  цілу  ніч,  чула,  що  дівчина  не  спить,  відчувала,  що  напевно  скоро  почнуться  перейми.  Коли  ж  почула  гуркіт  стільця,  відразу  схопилася  з  ліжка,  різко  відчинила  двері,  Оля  лежала  на  підлозі….
   Поки  їхала  швидка  допомога    розплакалася  біля  неї,  обливала  водою,  але  привести  до  тями  не  вдавалося.
   В  родовій    кімнаті  -  цокання  металевих  предметів….  Оля  відкрила  очі,  біля  неї  жінка  середніх  років  збирала  в  лоток  медичні  інструменти,
-О!  Прийшла  до  тями,  от  і  добре.  Дякуй  Богу  за  спасіння,  мало  не  втратили  тебе….
Ці  слова  почула,  як  в  тумані  і  знову  перед  очима  все  попливло.  
   Чиїсь  розмови,
-  Багато  крові  втратила…  
 Біля  неї  стояла  тітка  і  жінка  в  білому  халаті.  Вона  взяла  тітку  за  руку,  ледь  усміхнулася  й  тихо,  
-Подивіться,  думаю  все  буде  добре.
   Катерина  обійняла  Олю,  поцілувала.  Але  при  поцілунку  вона  на  обличчі  відчула  її    сльози.
-Я  народила?  Кого?  Де  дитя?
 Губи  не  слухалися  її,  потемніло  в  очах.
     За  вікном  білий  день…  В  палаті  два  ліжка.  Їй  скільки  різних  препаратів  накололи,  що  вона  все  сприймала  наче  уві  сні.  Але  на  другому  ліжку  помітила  смуглу,  чорноволосу  жінку,  яка  лежачи  годувала  маля  й  промовляла,-
-Моя  Русланочка,  моє  сонечко…
Немов    гучною  луною  пливли  ці  слова,  за  мить  все  зникло.
   Більше  тижня  минуло  після  пологів    За  вікном  ніч,  Оля  відкрила  очі,  від  вікна    місячне  світло  падало  на  друге  ліжко.    На  ньому  спала  тітка  Катерина.
 Вона  намагалася  встати  та  тітка  відразу  почула,
-  Олічко,  дитино,  ну  дякувати  Богу.  Ти  може  пити  хочеш?
-Тьотю,  а  де  маля,  хто  в  мене?  Чому  ви  тут?  Мені,  що  робили  кесарів  розтин?  А  де  та  жінка  поділася,  чи    -то  циганка,  що  називала  свою  доньку  Русланою,  її  що  вже  виписали?Який  сьогодні  день?
Катерина  злегка  зблідла,  знервовано  подала  склянку  з  водою.
   -  Багато  не  пий,  не  можна,  ти  зараз  нічого  не  запитуй,  потім  поговоримо,  адже  нині  ніч  за  вікном.
Оля  повертаючись  на  бік,
   -Щось    сил  немає  ….  Добре,  ранком  поговоримо.  
За  кілька  хвилин  відчула,  прилив  тепла  до  грудей.  Ой,  що  це?  Можливо  молоко?  І  до  тітки,
 -В  мене  здається  на  грудях  мокра  сорочка.  Та  -  швидко  відреагувала  на  слова  ,
 -Під  подушкою  є  чиста,  зараз  все  зроблю,  переодягнусь.
     Вона  простирадлом  перев`язала  їй  груди,
-Знай,  тобі  треба  менше  пити…
Мов  божевільна,  обома  руками  схопилася  за  голову,  розплакалася,
-Що  дитину  не  спасли,  то  хоч  скажіть,  кого  мала  хлопчика,  чи  дівчинку?
Катерина  пригорнула  її  її  голову  до  себе,
   -Заспокойся,  змирися…  Доля  нам  така.  Донечка  була  в  тебе  та  на  жаль…  Хай  виписують  додому,  там  розповім,  заспокойся….
   Оля  з  Катериною  з  лікарні  поверталися  на  таксі..  Вона  роздивлялася  навкруги,  наче  когось  шукала,  
-Тьотю,  а  мами  ні  разу  не  було?
Та  приклала  вказівного  пальця  до  губ,
-  Вдома  поговоримо.  
   Минуло  два  місяці….  За  цей  час  майже  нічого  не  змінилося.  Оля  готувала  їсти,  тітка  ходила  на  роботу.  З  матір`ю  так  і  не  бачилася.  Одного  вечора  тітка  все  ж  таки  розповіла,  що  сталося  в  лікарні.    Хоч    дитину    мала  через  кесарів    розтин  та  за  два  дні  зробили  гінекологічну  операцію,  бо  утворився  тромб.  Мати  приїздила,  чекала  результату,  щоб  дізнатися,  чи  все  буде  гаразд.  Але  дівчинку  не  вдалося  спасти,  мати  відразу  забрала  її  і  поховала  в  іншому  селі.  Навіть  не  сказала  в  якому,  пообіцяла  сказати  пізніше,  коли  трохи  окріпнеш.  Тітка  дуже  нервувала,  то  червоніє,  то    ставала  біла,  як  полотно,  наче  розповідала  про  своє  втрачене  дитя.  
 Після  розмови,  Оля  дуже  хотіла  поїхати    додому,  але  тітка  відмовила.  Виявилося,  що  мати,  просила  не  відпускати  її,    щоб  ніяких  розмов  по  селі,бо  всім  розповіла,  що  відправила  до  родичів  в  Москву.
     А  час  не  зупинявся…    Катерина  оформлялася  на  пенсію,  їй  вдалося  влаштувати  Олю  на  роботу-  на  пошту.  Правда  не  в  посилочний  відділ,  а  поштаркою.  Обоє  тішилися,  адже  жити  за  щось  треба,  мати    -    більше      грошей  не  присилає.  Одного  разу  таки  приїхала  вона  в  Бар,  але  зайшла  до  Олі  на  роботу  саме  в  той  час,  коли  дівчина  розкладала  кореспонденцію.  Зайшла  з  таким  видом,  наче  вони  вчора  бачилися.  Дівчині  скільки  всього  хотілося  розповісти,  дізнатися,  що  там  вдома?  Чи    Микола  поїхав  навчатися?  І  основне  де  поховали  дівчинку?  Та  вона  тільки  сказала,
   -Мамо,  нам  треба  поговорити,  де  моє  дитя  поховане?
 Мати  здригнулася  від  питання,  зблідла,  знервовано  схопила  дочку  за  руку,
   -Про  це  й  не  питай,  забудь!  Не  трави  мою  і  свою  душу.  Воно  того  не  варте!  Нема  і  все,  нема!  
Й  різко  поспішила  до  виходу.
   Оля,  немов  той  вітерець,  швидко  рознесла  кореспонденцію,  поспішила  додому.  Переступивши  поріг,  розплакалася,    розповідала  про  приїзд  матері.  Катерина  теж  плакала,  чи  то  від  слів  і  жалю  до  дівчини,  чи  від  того,  що  вона  їй  нагадувала  про  її  молодість.  Але  цю  таємницю,  що  вона    втратила  недоношену  дитину  на  п`ятому  місяці  вагітності,  не  хотіла  розкривати.  Також  не  хотіла  розповідати  про  своє  життя  з  чоловіком,  який  відразу  покинув,  дізнавшись,  що  в  неї  не  буде  дітей.  Боялася  відкритися,  бо  полюбила  її,  мов  свою  доньку.  Дещо  знала  за    дівчинку,  що  народила  Оля,  але  поклялася  Поліні,  що  буде  мовчати.  Порадила  дівчині  не  шукати  Миколу,  вважала,  що  в  такому  разі  навряд  він  зрозуміє  її  біль,  бо  в    таких  випадках,  в  основному  чоловіки  кидають  дружин.
     Минуло    п`ять  років….  Останнім  часом  тітка  хворіла,  часто  тримала  руку  в  області  серця,  пила  якісь  краплі,  під  язик  брала  пігулку  валідолу,  але  звернутися  до  лікарів,  хоч  Оля    вмовляла,  йти  не  хотіла.
   Одного  зимового  дня  на  дворі    дуже  потепліло.  Оля,  з  промоклими  ногами,  ледве  прийшла  додому.    Було  багато  кореспонденції,  повернулася  пізно,  відчувала  біль  внизу  живота.  Тітка  відразу  наполягла    -  на  наступний  день  піти  в  лікарню.  
 У  поліклініку  йшла  сама,  тітка  знову  пила  ліки.  Довго  вмовляла  їй  піти  з  нею  і  обов`язково  показатися  кардіологу,  але  вона    категорично  відмовилася.  На  прийом  Оля  попала  до  молодого  гінеколога.  Після  огляду,  зацікавлено  подивився  на  неї,
   -  У  вас  запалення,  треба  лікуватися.  Хоч  і  не  будете  мати  дітей,  але  затягувати  не  варто,  це  може  бути  небезпечно.
Після  почутого,  не  змогла  й  слова  сказати.  Все  ж  дала  згоду  на  лікування  в  стаціонарі,  спішила  додому  взяти  деякі  речі  та  розпитати  тітку,  чому  їй  таке  сказали?  Але  коли  прийшла  додому,  тітка  капала  краплі  й  плакала,
   -Ой  Олічко,  дитинко,  мабуть  вже  кінець,  так  пече  в  грудях,  так  пече…
Оля,  кинувши  сумку,  побігла  до  сусідів  щоб  визвати  швидку  допомогу,  на  весь  будинок,  тільки  в  них  був  телефон.
Катерина  вся  труситься,  синіли  губи,  хоча  під  язиком  знову    тримала  пігулку.
Ледь  ворочає  язиком,  вирячивши  очі,
 -Сядь,  сядь,  дещо  скажу….
   Відчуття  страху  та    все  ж  присіла  біля  неї,  взяла  за  руку.  Вона  ледве  вимовляла  слова,
   -  Там,  у  біль`ї,  знайдеш  гроші  на  похорон,
   -  Та,  що  ви  тьотю?  -  перебила  її.  
Вже  майже  шепотіла,
   –Про  дівчинку  слухай,  звати  її  Руслана,  Поліна  віддала  її  жінці  тій,  що  з  тобою  в  палаті  була.  Вона  їхала  потягом  в  Івано  -    Франківськ,  передчасні  пологи,  зняли  з  потяга.  Її  звати  Софія,  вона  народила  мертвого  хлопчика.  Це  не  мій  гріх,  мама  запропонувала  тій  жінці,  а  хлопчика  десь  поховала,  я  навіть  не  знаю  де,  не  зізнається.  Прости,  прости  мене  дитино…
Відкривши  рот,  хапає  повітря  й  за  мить  закрила  очі.  Саме  в  цей  час  в    дверях  з`явилися  медики.
Чоловік,  відразу  подивився  в  якому  стані  очі,  а  потім  кивнув  рукою,  слухав  серце,  але  вже  було  запізно.
   Оля,  брала  в  лікарні    довідку  про  смерть,  зайшла  до  гінеколога,  щоб  виписав  для  неї  ліки,  які  можна  приймати  вдома.  З  пошти  відправила    телеграму  матері.
   Але  мати  так  і  не  приїхала.  Де  та  мужність  взялася,  де  взялася  сила?  Витримати  два  стреси  одноразово  занадто  важко.  Ховала  тітку,  мов  свою  маму,  на  шматки  рвалося    серце,  глибоко  в  душі  вгамовувала  біль.  Добре  коли  є  такі  чуйні  сусіди  та  працівники  з  роботи,  вони  й  допомогли  їй  організувати  похорон.
   Нелегкі  години  в  одинокості.  Після  невеликих  поминок,  все  здавалося,  що  зараз    в  двері  позвонить  мати,  але  не  дочекалася.  
   Думки  осині-    може  вона  хвора,  що  не  приїхала?  Треба  поїхати,  важливо  все  на  власні  очі    побачити,  як  вона  живе.  ..І  дізнатися  чому  не  приїхала,  адже  це  не  на  святкування  чогось,  а  провести  в  останню  дорогу.  В  душі  дивувалася,  невже  так  можна?  Як  можна  бути  такою  гордовитою,  чи  -  то  такою  черствою!  Могла    хоч  телеграму  дати,  чому  не  приїде.
   Декілька  днів  в  ліжку…  висока  температура.  До  запалення,  ще  й  грипувала.  На  дев`ятий  день  після  похорон,  саме  випала  неділя,  пішла  до  церкви.  Зробила  все  так,  як  підказала  сусідка  тітка  Тамара.  Вона  навідувалася  до  неї,  купила  лимони  та    деякі  ліки.  Тітка  підтримувала  її  розмовами,  втішала,  що  організм  молодий,  все  пройде  й  забудеться,  як  поганий  сон.
   Час  лікує  рани…  Оля    чекала  теплих  днів,  щоб  нарешті  поїхати  в  село.    Але  зима  видалася  сувора  і  сніжна.  Як  важко  на  душі,  але  треба  дочекатися  тепла  і  обов`язково  спитати  маму,  про  ту  жінку,  куди  вона  повезла  її  доньку?  І  як  змогла  таке  зробити?Як  їй  живеться  з  таким  гріхом?  Скільки  раз,  це  питання    задавала  собі,  адже  я  мама  дитини.  Скільки  думок  передумано,  скільки  планів  намріяно  та  треба  було  дочекатися  відпустки  -  в  березні  місяці.
       Нарешті  і  відпустка…..  Оля  добиралася  в  село,  саме  у  вихідний  день,  щоб  застати  маму  вдова.  Була  здивована  й  пригнічена,  коли    відчинивши  двері,  в  хаті  побачила  дядька  Василя,  який    в  школі  працював  завгоспом..  Він,  трохи  скривившись  на  обличчі,  привітався    і  відразу  його,  як  вітром  здуло,  тільки  й  помітила,  вже  зачинив  хвіртку.  Мати,  одягнена    в  довгий  коричневий  махровий  халат,  сиділа  в  кріслі,  біля  неї  на  журнальному  столику  парувала  кава.  Оля  на  підлогу  поставила  сумку,  намірилася  обійняти  матір.  Суворий  погляд,    категорично  кивнула  рукою,
   -Тільки  без  пестощів,  ти  ж  знаєш  я  цього  не  люблю.  Сідай,  якщо  вже  приїхала.  Думаю  не  надовго,  не  хочу,  щоб  тебе  люди    тут  бачили,  боюсь  заклюють  мене  питаннями.
     В  хаті  тихо  -  тихо…    Глухо  і  одноманітно  гойдався  на  стіні  маятник  годинника,  відстукує  секунди  і  час  від  часу  в    пічці  потріскували  дрова.  Оля,  при  розмові  з  матір`ю,  виплакала  всі  сльози.  
Їй  вже  й  здалося,  що  вона  їй  не  рідна  чи,  що?  Скільки  злоби  може  бути  в  людини  до  своєї  доньки?  Вона  розповіла  їй,  що  все  знає  про  свою  доньку.  Намагалася,  щось    дізнатися  про  ту,  смуглу    жінку,  але  мати  скрушно  похитала  головою,
-  Мені  нема  чого  тобі  додати,  тільки  вона  не  циганка,  із    західної  України,  не  знаю  хто  по  національності.  Ти  не  будь  дурепою,  не  шукай!  Досить  я  із-за  тебе  щастя  не  мала,  не  хотіла,  щоб  якийсь  чужий  чоловік    виховував  тебе.  А,  що  до  твого  батька,  то  помилка  молодості,  яку  ти  на  жаль    успадкувала.  Думаєш,  що  була  б  потрібна  Миколі?!  Він,  як  тільки  закінчив  школу,  вони  відразу  продали  будинок  і  виїхали  в  Київ.  Батько  ж  у  званні,  добряче  нахапав  грошей,  було  за  що  купити  квартиру.  Так  що  змирися!  А  на  похорон  не  приїхала,  бо  грипувала,  нічого  й  без  мене    поховали!
 Витираючи  сльози,  Оля  довго  мовчала.  В  неї  більше  не  було  сил  на  вмовляння.  Мати  при  спілкуванні  дивилася,  то  в  одну  сторону,  то  в  іншу,  намагається  не  дивитися  в  очі.  Донька  вже  хотіла  зняти  пальто,  мати    здивовано  подивилась,
-Думаю  ти  не  збираєшся  тут  ночувати,  пригощу  кавою  і  їдь,  краще  вдома  провести  відпустку.  І    я  спокійніше  спатиму.  Ще  розпочнуться  розмови  -    де  і  що?  Чому  сама  приїхала,  без  чоловіка?  Мені  цього  не  треба,  я  найкращі  роки  свого  життя  подарувала  тобі.  Ти  сама  вибрала  свій  шлях,  самостійна.  До  того  ж  тепер  господиня,  квартиру  маєш,  то  ж  живи  приспівуючи,  насолоджуйся  життям.  
 Оля  кліпала  червоними  очима  й  мовчала.  Такої  зустрічі    про  яку  мріяла,  не  відбулося.  На  жаль  і  дізнатися  того,  чого  хотіла,  їй  теж  не  вдалося.  Похапцем  виклала  з  сумки  на  стіл,  великий  шматок  сиру,  палку  ковбаси  і  коробку  цукерок.
Мати  махнувши  рукою,
   -  Та  не  переймайся,  в  мене  все  є.  Не  треба  було  втрачатися.  Бери  попий  кави,
Вона  в  чашку  налила  їй  кави,  продовжила,
     -Краще  про  щось  цікавіше  розкажи.
Гаряча  кава  лише  на  мить  відволікла  від  розчарування,  стиснуло  в  грудях,  хотілося    кричати,  вити.
     Життя  продовжилося…    по  сусідству  з  Олею,  жив  одинокий  чоловік  Олег,  правда  за  неї,  був  старший  на  десять  років.  З  дружиною  розійшовся,  але  мав    шістнадцятирічну  доньку,  яка  раз  в  місяць  навідувалася  до  нього.  Він  працював  охоронцем    в  міській  друкарні.  Робота  позмінна,  побачивши,  що  в  неї  нікого  немає,став  частенько  навідуватись  в  гості,  разом  дивилися  телевізор,  чаювали.  А  згодом  стали  жити  разом,  вирішили  не  одружуватися.  Адже  Ольга  знала,  що  в  нього  є  донька,  якій  залишиться  квартира  та  і  він  не  наполягав    на    офіційному  шлюбі.  
Вони    разом  прожили  двадцять  років.    За  цей  час  мати  декілька  раз  приїжджала  в  гості.  Привітно  з  радістю  спілкувалася  з  Олегом.  Доня  помітила  в  ній  невеличкі  переміни,  не  такий  суворий  погляд,  задоволеність.  Одного  разу,  коли  вона  проводжала  її  на  автобус  мати  не  витримала,
       -Ну  от,  бачу  живеш  з  чоловіком,  щаслива.  Тобі  треба  було  мати  за  собою  хвоста?  Чи  й  кому  б  потрібна  була?  Тож  досить  гніватися  на  мене,  подякуй,  що  все  так  сталося.  
         Роки  минали….  Ольга  тільки  оформилася  на  пенсію,  коли  в  Олега  трапився  інсульт.  Ховала  його  не  сама,  поруч  з  нею  стояла  його  донька.  Вона  не  засуджувала  батька,  часто  заходила  в  гості,  до  його  вибору  відноситься  з  повагою.
   Не  пройшло  й  півроку,  отримала  телеграму,  померла  мати.  Як  це  невчасно,  журилася,  от  тепер  зовсім  одна.  І    вкотре,  ковтаючи    сльози,  думками  про  доньку.  Де  вона  і  яка,  напевно  вже  своїх  дітей  одружує.  Хоча  б  одним  оком  її  побачити  та  мабуть  -  така  мені  доля.
Вона  з  годом    продала  квартиру,  повернулася  в  рідне  село,  в  свій  будинок,  де  зросла.  Хоча  прийшлося  зробити  гарний  ремонт,  витратити  багато  грошей,  але  тут  врешті  знайшла  спокій.  Цей  город,  обійстя,  гріли  серце  й  душу.  Ходила  на  могилу  до  матері  і  розповідала  їй  про  своє  життя.  Журилася,  згадувала  своє  кохання  і  інколи,  згадуючи,  що  донька  десь  далеко,довго  плакала.
     Вже  світало,  коли  Ольга  відірвалася  від  спогадів.  Витерла  сльози,  що  стікали  по  щоках,  почала  палити  пічку.  От  проснуться    мої  гості,  а  в  хаті  тепло,  затишно.    Поставлю  картопельку,  пюре    їм  приготую,  ще  й  яєчок  зварю  всмятку.  Як  проснуться    сходжу  до  Калини,  хай  молока  для  дитини  дасть.
   Вона  зайшла  в  хату,  коли  Роза  годувала  сина.  Дівчина  зашарілася,
     -Зараз  погодую  і  піду…
Старенька    категорично  заперечила  рукою,
   -Нікуди  не  підеш!  Голодну  не  відпущу,  де  ти  бачила  таке.  Он  сніданок  приготувала,  порадуй  мою  одинокість.  Хай  я  потішуся,  подивлюся  на  твого  козака.
Привітні  сяючі  очі  дивилися  на  неї,
-Ой,  дякую  вам!  Я  так  добре  виспалася.  В  хаті  тепло,  комфортно.
 -Ну  от  і  можеш  побути  в  мене  декілька  днів,  якщо  нікуди  не  поспішаєш.  Тільки  паспорт  маєш?  Я  забирати  не  буду,  тільки  подивлюся.  Так  на  душі    буде  спокійніше.
Поклавши  сина  на  ліжко,  Роза  дістала  з  маленького  пакунка  паспорт,  подала  їй.  Ольга  в  окулярах  листала,  передивлялася  всі  аркуші,
 -  О,  ти  заміжня…  бачу  штамп  стоїть.  Віддаючи  продовжила,
-  А  де  ж  чоловік  зараз…  Чи  в  Демидівці,  чи  десь  поїхав?
Злегка    почервоніла,
 -  Я  розповім  вам,  а  там  чи  повірите,  чи  ні,  ваша  справа.
   Хлопчик  почав  пхикати,  Роза  відразу  взяла  його  на  руки,  легенько  колисала.Ольга,готуючи  на  стіл  сніданок,  з  цікавістю  поглядала  на  них,  їй  з  першого  погляду  сподобалася  ця  молоденька  мама.  Роза    ж  відчувала    пильний  погляд  старенької,  у  відповідь  кліпала    великими  світлими  очима  і  усміхається.  У  її  погляді,  лагідних  очах,  щирій  усмішці  –  доброта,  від  неї  віяло  теплом,  Ольга  відчула  спокій  на  душі  і  радість
     -  Ну  от  і  добре,-  усміхнувшись,  кивнула  рукою  старенька,-  Давай  будемо  снідати.  Перехрестилася  до  ікони.
   Роза  кожного  разу  дякувала,  коли  вона  подавала    їй  страви.
   Здавалося,  що  дівчина  кудись  поспішає.  Швидко  опустошила  тарілку,  рукою  витерла  губи,
     -Дуже  дякую  за  все.  Як  не  пошкодуєте  про  те,  що  тут  залишуся    на  пару  днів,  то  тоді  слухайте,  як  мене  від  дому  занесло  та  ще  так  далеко.
Ольга  ніжно  поклала  руку  на  її  руку  і  не  кваплячись  заговорила,
     -Тільки  не  поспішай  дуже,  час  є,  ще  й  чаю  з  молочком  випий,  тобі  це  на  користь  й  сину  теж.
Та,  двома  руками  обійняла  чашку,
 -Я  сама  родом  з  Кольчино,  це  на  Закарпатті.    Є  батьки,  є  сестричка  ,за  мене  менша    на  чотири  роки.  Мама  українка,  а  тато  угорець.  А  мене  сюди  занесло,  бо  познайомилася    я  з  своїм  Романом  в  автобусі.  Ви  знаєте  там,  до  нас  багато  туристичних  автобусів  приїжджає,  ото    наче  й  любов,  згодом  побралися.  Забрав  мене  в  свою  Демидівку,  тепер  почав  пити,  як  сказився,  терпіння  лопнуло.
Заплакала.  
-  Ну-ну,  не  хвилюйся,  не  треба    нервувати,  тобі  дитя  годувати.  
Шморгає  носом,  продовжила,
-Ще  й  попрікає,  що  в    Макса  темніша  шкіра.    А  я  йому  кажу,  дивися    тато  мій  угорець,  хоча  правда  мама  світла,  ну  така,  як  ви,  як  я,  як  він.  Але  ж    сестричка  моя  теж  має  темнішу  шкіру  ніж  я.  Ото  ж  виходить  мій  тато  Максу  дідусь,  тому  тут    нічого  немає  дивного.  Чесно  скажу,  малому  тільки  місяць,а  я  вже  втретє  тікаю  від  нього,  то  в  сусідів  ночувала  два  рази,  а  це  вирішила  повернутися  в  Кольчино.  Почав  до  мене  руки  тягнути.  Правда  там,  у  другій  половині  хати,  його  батьки  живуть,  але  вони  не  були  мені  раді,  коли  ми  побралися,  сказали  чужинку  привіз.    Кому  й  що  казати.  Осудять,  ще  й  висміють,  одне  слово  на  чужині…
   Ольга  знервовано  встала  із-за  столу,  збирала  посуд,  
 -Ото  біда  така….І  це  ти,  ось  так,  вирвалася  майже  без  нічого.
   -Та  ні  в  мене  є  гроші,    три  тисячі  гривень.  Тож  додому  доберуся,-  сказавши  жадно  випила  чай  з  молоком,
-  Знаю,  вдома  мене  сваритимуть,  не  дуже  будуть  раді.  Особливо  мама,  вона  вчителька,  дуже  строга  і  в  школі,    і  вдома.  Не  хотіла  його  мати,  як  зятя,  відмовляла  мене,  щоб  не  виходила  за  нього  заміж,  не  їхала  на  чужину.  Та  і  бабуся,  вона  правда  теж  угорка,  казала,  що  на  сході  люди  недобрі.  Ви  пробачте  мене,    але  не  знаю  чому    вона  таку  думку  має.  
Холод  пройняв  все  тіло,  Ольга  здригнулася,
 -А  бабусю,  як  звати?
   -У  бабусі  красиве  ім`я  –  Софія…  І  в  мами  гарне,  Русланою  звати.
Затрусилися  руки,  старенька  впустила  тарілку  на  підлогу,  хоч    й  підлога  дерев`яна,  але  тарілка  розбилася  на  друзки.
Роза  схопилася  з  стільця,  похапцем  збирала  їх,
-  Це  ж  треба  такого,  ще  й  із  -  за  мене  тарілку  упустили!
   Присівши  на  стілець,  Ольга  мовчала…  Павутинні  думки    задурманили  голову  -    це  ж  треба  таке  співпадіння!  А  можливо  це  моя  онука?  Та  ні,  це  вже  мабуть  мої  жадані  сподівання  побачитися  з  донькою.  Чи  то  доля  на  старості  років  вирішила  зробити  мені  подарунок  з  минулого?    А  може  змилувалася,  щоб  не  одна  вік  доживала.  Склала  дві  руки  докупи,  приклала  до  грудей,
-Це  на  щастя  дитино,  не  копошися,  це  на  щастя….
-Та  ні,-    дівчина  швидко  витягла  з  пакунка  гроші,  хвилюючись,
 -  Ось  я  заплачу  вам,  я  маю  гроші.
Ледь  стримувала  сльози  старенька  та  намагалася  виглядати  не  жалюгідною,
 -Не  треба  мені  твоїх  грошей…  Я  маю  свої,  маю  пенсію.  І  хату  не  знаю  кому  залишу,  бо  одна,  як  перст.  Якщо  хочеш,  залишайся  в  мене  жити,  думаю  ми  з  тобою  поладимо.  А  там  вирішиш  сама,чи  повернешся  до  чоловіка,  чи  поїдеш  до  батьків,  то  вже  твоя  справа.
Роза  здивовано  дивиться  на  неї,  все  ще  тримаючи  в  руках  гроші.  Напевно,  правда,  тарілка  розбилася  на  щастя,  тільки  мабуть  для  мене,  подумала    й  ніжно  обійняла  її,
   -Бабусю,  дякую  вам!  Дякую,  що  повірили  мені,  що  не  прогнали.
Ольга  ховала  голову  в  її  обійми,  ледь  стримувала  крик  в  душі.  Якби  ж    ти  дитинко  знала,  який  в  житті  -  ти  для  мене  подарунок.  
                                                                                                                                                               Вересень  2019  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851279
дата надходження 13.10.2019
дата закладки 24.10.2019

Ольга Калина

На війні ( Барановський Василь Володимирович)

Барановський  Василь  Володимирович

(30  січня  1967р  –  29  січня  2015р)
Устинівка  Малинського  району  Житомирської  області.  
Старший  лейтенант  ,  командир  взводу    44-ї  окремої  артилерійської  бригади,
зник  безвісти  29  січня  2015  р.  у  боях  з  російськими  збройними  формуваннями  у  м.  Вуглегірськ  (Донецька  область).  Ідентифікований  серед  загиблих.  Похований  20  червня  2015  року    в  селі    Фортунатівка  Малинського  району.
Нагороджений  орденом  Богдана  Хмельницького  III  ступеня  (посмертно).


Жили,  як  кажуть,  душа  в  душу,  
Ділили  радість  і  журбу.
А  ще  я  вам  признатись  мушу:
Взаємність  не  знайдеш  таку.  

Для  неї  Вася  був  -  підтримка,  
Що  так  кохав  її,  жалів.
Якщо  десь  вільна  є  хвилинка,  
То  ніжних  скаже  кілька  слів.

Якщо  затримавсь  десь,  немає,  
Без  нього  сумно  стане  їй,  
 Швиденько  дзвонить  і  питає:
-Ти  де,  Василик?
-На  війні.  

Отак  любив  він  жартувати,  
Але  не  знав  іще  тоді,
Що  справді  піде  воювати,  
На  сході  буде,  на  війні.  

Йшов  боронить  свою  країну,  
Свою  дружину  і  дітей,  
Дзвонив  частенько  до  родини  –
 Хороших  ждали  ті  вістей.  

Але  недобрі  ті  новини  
Зі  зведень  чути  було  всім.
З  біди  і  горя  сліз  корзину,  
Війна  несла  у  рідний  дім.  

Його  дружина  ще  не  знала:
Під  Вуглегірськом  у  бою
Біда  на  Васю  чатувала
І  на  Миколу  Качкалду.  

Їх  танк  підбили  вже  сепари  
І  він  у  балці  догоряв.  
Це  лиш  початок  був  кошмару  -
Поранень  Вася  ще  зазнав.

Тож  подзвонили  командиру
І  розказали:  де  вони.  
А  далі  все  туманом  вкрило
Незрозумілої  війни.

Так  довго  друзі  їх  шукали:
Ні  мертвих,  ні  живих  нема,  
Бо  зникли  безвісти,  пропали..
Шукала  жінка  вже  й  сама..  

Вона  пороги  оббивала  
І  в  двері  стукала  усі.
А  ті  чиновники  не  знали  
В  її  що  коїлось  душі.  

Привезли  Васю  хоронити
Через  пів  року  у  труні.
Не  хоче  жінка  з  тим  змиритись  -
Про  смерть  не  віриться  її.  

Хоч  і  аналізи  робили,
Звіряли  всіх  по  ДНК,  
Не  впевнена,  що  хоронити
В  труні  приве́зли  Василя.

Їй  кажуть,  що  то  був  Василик,
Миколу  й  досі  не  знайшли.
О,  Боже  милий,  дай  їй  сили!  
Хотілось,  щоб  живі  були..  

Хоч  ходить  часто  до  могили,  
Не  вірить  серце,  що  то  він.
Вона  діждеться.  Хватить  сили,
Бо  він  ще  й  досі  на  війні...

Пройшли  роки...  Нема  Василя..
Та  і  Лариси  вже  нема:
Здалось  серденько  у  безсилі...  
І  винна  в  цім  лише  війна.  
Світла  і  вічна  память!  Царство  Небесне!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845251
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 19.08.2019

Віталій Стецула

God Is an Astronaut

God  Is  an  Astronaut

Так  непросто  осмислити  Бога,
Нам  бракує  пізнання  для  точності,
Як  на  мене,  Він  є  для  того,
Щоби  ми  не  були  самотніми.

Так,  Йому  не  бракує  натхнення,
Але  також  і  Сотворителю
Після  справ  всіх  його  семиденних
З  кимось  хочеться  поговорити.

Я  люблю  так  цей  стан  невагомості,
Але  й  інше  не  менше  бажане.
Ми  окремо  -  лише  випадковості,
Але  разом  немало  важимо.

І  якими  б  не  були  різними,
Ми  потрібні  одне  для  одного,
А  якщо  ти  живеш  на  Місяці,
Нас  з`єднати  -  це  воля  Господня.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735176
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 19.05.2019

Патара

Відпускаю

Я  тебе  відпускаю
на  всі  сторони  світу,
Мотивацій  немає
йти  з  тобою  у  літо.
Залишайся  у  зливах,
В  яблуневому  цвіті…
І  без  мене  щасливим
Можна  бути  на  світі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835560
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019

Східний

Пасхальні дзвони

 

Колотять  у  серці  дзвони  пасхальні,
І  камінь  до  волі  відкрито  сповна.
Літають,  мов  птахи,  слова  привітальні,
У  світ  християнський  зійшла  новина.

Христос  воскрес,  із  мертвих  піднявся
До  неба,  до  світла  у  лоно  Отця,
Гріховне  спаливши  людей  всіх  вбрання,
Очистив  їх  душі,  почистив  серця.
 
Стою  серед  храму  обілений,  чистий,
Вдивляюсь  у  вічність,  у  вимір  без  меж.
Цей  ранок  пасхальний  завжди  урочистий
У  нім  воскресаю  у  котре  я  теж.

А  дзвони  пасхальні  все  дзвонять  і  дзвонять,
Немовби  молитва,  молитва  свята,
І  вірою,  й  правдою  народи  напоять,
І  прагнуть,  щоб  кожна  душа  ожила.

                                       28.04.2019  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833802
дата надходження 28.04.2019
дата закладки 28.04.2019

Ніна Незламна

З весною!

Сріблястий  пух  -  дерев    чарівність,
Сніжок  вже  вщух,  зими  мінливість,
В  красі  садок,  казковий  рай,
Весняний  вітер,  дрімає  гай.

Сумний  снігур,    по  гіллі  скаче,
Давно  сніжок,    на  ріллі  плаче,
Не  забарився  весни  привіт,
Скрізь  майорить,  це  крокусів  цвіт.

Сонце  всміхнулось,  розтанув  лід,
Десь  загубився  зимоньки  слід,
Підсніжник  й  пролісок    проснувся,
З  весною  радо  посміхнувся.


2016р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827801
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019

Ніна-Марія

З РІЗВОМ ХРИСТОВИМ!

Колише  вечір  тишу  за  вікном,
Зима  під  ноги  білим  застелила.
У  шибку  Ангел  стукає  крилом:
Марія-Діва  Сина  народила.

І  радістю  проймаються  серця.
Ця  мить  уроча  всіх  заполонила.
І  срібні  дзвони  будуть  сповіщать
Про  Свято  і  величне  й  світу  миле!

І  лине  гучно  щедра  Коляда,
Щоби  усім  цю  звістку  передати!
Народження  Спасителя  Христа
Маленького  Ісусика-дитяти.

Хай  в  кожну  хату  зайде  новина!
Всі  Господу  помолимося  щиро.
Добра  хай  не  міліє  глибина,
Любові  всім  вам,  злагоди  і  миру!

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTq7h04_h23X2grcJadjUt4rrMO5WrIZNcTbipzRoMzOMgvBgEE[/img]
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820469
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019

Надія Башинська

ПИШАТИСЬ БУДЕ МАТИ!

         Йшов  батько  з  сином  на  базар  чоботи  купувати.
Радів  синок,  бо  вперше  він  їх  буде  вибирати.
Та  ось  спинились  відпочить  там,  де  було  джерельце.
Поглянув  батько...  Лишенько!  В  когось  лихеє  серце.
Дивився  син  і  теж  мовчав.  Та  що  ж  було  казати?
Джерельця  срібного  тепер  нікому  не  впізнати.
-  Хтось  кинув  камінь,  -  сказав  син.  То  джерело  й  за-
билось.  В'яне  калина  і  дубок.  Аж  серце  засмутилось.
Давай  розчистимо  мерщій  це  джерело.  Швиденько!
І  задзвенить  знову  струмок,  співатиме  гарненько.
-  То  швидко  камінь  кинув  хтось.  Було  йому  неважко.
А  сили  дати  джерелу  -  тепер  вже  буде  тяжко,  -  про-
мовив  батько.  -  Що  ж  робить?  Час  й  вміння  треба  мати.  
Нелегко  це,  та  спробуєм  удвох  попрацювати.
         Взялись  за  діло  батько  й  син...  й  навколо  заясніло!
І  зашуміло  джерело  і  тихо  задзвеніло.
         Ішли  додому  без  чобіт.  Пішло  вже  сонце  спати.
І  батьком,  й  сином,  знай,  таким  пишатись  буде  мати!
         Скільки  ж  джерел  у  світі  цім  каміння  перекрило...
Хтось  кинув  камінь.  А  комусь...  нема  до  того  діла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818559
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 23.12.2018

Ніна Незламна

Дорога додому / проза /

       Широке  поле  із  трав  і  квітів  стелиться  вздовж  дороги  й  посадки.    Колись  -  тут  морем  колихалися  жита,  а  зараз,  то  наче  степ
 майже  по  коліна  квіти  й  трави.…  Ромашки  більше  трималися  купами,  а  волошки  деінде  розсипані  повсюди,  тягнулися  догори,  ближче  до  сонця,  в  надії  після  прохолодної  ночі  отримати  більше  тепла.  Деякі  квіти  відцвіли,  трави  ледь  -  ледь    присохли,  чи  то  змінили  кольори  на  темно  –  зелені,  жовті  й  руді.  Серпневий  вітер  гойдав  квіти,  загравав  з  ними,  легенько  прихилився  до  землі,  витанцьовував  по  травах,  ховався  поміж  них,  часом    наче  дрімав.  Та,  то  лише  на  декілька  секунд,  а  потім  знову  десь  летів,    пробуджував  птахів.  Ті  стрімко  вилітали  з  густої,  напів  сухої    трави.  А  часом  з  під  листків  великих    будяків  -  лопухів,  що  почувалися  тут  королями.  Височіли  над  всіма,  принижуючи  позирали  на  все,  що  довкола,  виставляли  наперед    свої  пишні,  квітучі  голови.  Вдавали  з  себе  володарів  цього  покинутого  поля.
   Роман  і  Оксана,  посміхаючись  один  до  одного,  щойно  вийшли  з  міжміського  автобуса,  вони  повернулися  з  лікарні.  Він  отримав  поранення  під  Луганськом,  більше  трьох  місяців  пролежав  у  лікарні,  переніс    чотири  операції.  Його  чорне  волосся  підкреслювало  кожну  деталь  блідого,  скрапленого  потом  обличчя.  Трохи  змоклий  чуб,  спадав  на  чоло,  він  зробив  кілька  кроків,  глухо  сказав,    
-  Слухай,    не  поспішай,  дуже  жарко…  Куди  нам  спішити,  три  кілометра  навпростець  й  будемо  вдома.
Вона  поправила    коротке,  русяве  волосся,  ледь  надула  свої    круглі  щоки,  стурбовано  до  нього,
-  Та  ні,  навпростець  не  підемо,  де  там  вже  нам,  там  кроти  горбів  нарили,  ще  й  трава  висока,  наберемося  реп`яхів….
Заклопотано,  з  сумки  дістала  телефон,
-  О!  І  тут  немає  мережі,  десь  -  то  хвилюються  наші,  що  довго  нас  не  чути.
       Удвох  трималися  за  руки,  дивилися  один  одному  в  очі,  намагалася  побачити  в  них  те,  чого  так  чекали,  ніжності  й  любові,  без  якої  прожили  три  роки  поспіль.  Поранення  далося  взнаки,  він  трохи  шкутильгав  на  праву  ногу,  осколки  снаряду  зрешетили  її.  Дякувати  Богу,  молоде  тіло  спроможне  загоїти  рани,  шкода,  що  вся  нога  в  шрамах,  але  й  добре,  що  все  ж    вдалося  її  зберегти.
         Яскраве  сонце  підіймалося  вище,  розсипало  ясні  промені,  добре  пригрівало,  висушувало  останні  роси  в  густих  травах.  Поодинокі  метелики  перелітали  з  однієї  квітки  на  іншу,  при  цьому,  то  швидко  піднімалися  вище,  то  повільно  спускаються  донизу  і  десь  зовсім  зникли  поміж  трав.  А  трохи  далі,  з  посадки,  линув  дзвінкоголосий  переспів  птахів.  Роман  вдивлявся  туди  й  прислухався,  наче  намагався  відрізнити,  чи  то  спів  пташиний,  чи  звук  снарядів,  які  часто  доводилося  чути.
     Вітерець  пестив  їх  обличчя,  очі    сяяли  від  радості.  Оксана  зирила  своїми  ясними  смарагдовими  очима    і  все  ще  не  вірила,  що  він  тепер  буде  поруч.  Що    буде  вдома  з  дітьми,  які  так  чекають  на  нього,  невже  й  насправді  позаду  туга,  всі  хвилювання    й      в  роздумах  недоспані  ночі….
   Йти  жарко  під  гарячим  сонцем,  воєнний  одяг  зберігав  тепло,  йому  хотілося,  як  швидше  збутися  його.  Відчути  подих  неньки  -  землі,  цього  рідного  поля,  що  колись    сам  його  орав  трактором.
Вона  вирвалася  вперед,  майже  зайшла  між  дерев  посадки,
-  Давай  сюди,  ось  тут,  за  шипшиною  відпочинемо.  Рідненький  мій,  зовсім  пристав.  Давай  руку,  допоможу  присісти,  спирайся,  чи  тримайся  за  мене,  як  тобі  краще,  сам  дивися.…
Рукою  торкнулася  його  чола,  хотіла  витерти  краплини,  що  з`явилися  знову.  Він  перехопив  рукою  її  руку,  міцно  притулив  до  своїх  грудей,
-  Якби  ж  ти  знала,  як  я  сильно  сумував  за  тобою,  за  твоїм  голосом,  волоссям,  як  пахнеш  вся,  просто  п`яниш….
Солодкий  ніжний  поцілунок,  доля  подарувала  щасливу  мить…  Гучно  забилися  серця,  здавалося  затихло  все  навкруги  і  спів  птахів,  і  шелест  листя  на  деревах.
 Вона  ховалася  в  його  обіймах,  сама  ж  в  душі  немов  замала  крила,  здавалося  летіла  назустріч  сонцю  –  жаром  пекло  все  тіло.  Як  добре,  що  він  є  -  це  щастя,  моя  доля,  не  буду  я  сама,  як  та  тополя  серед  поля.  Сльозинки  радості  в  очах  і  теплі  погляди.
   Роман  присідав  до  землі,  вона,  сама  худенька,  як  тростинка,  все  ж  намагалася  підтримати  його,  щоб  безболісно,  це  вдалося  зробити,
 -  Ну  ось  відпочинемо  трохи,  давай  зніму  ці  берці  …
 Злегка  почервонівши,  швидко  присіла,  старанно  розшнурувала  взуття,  поспіхом  знімала,  ледь  торкнулася  раненої  ноги,  
-  Дуже  болить?  Будемо  йти  не  поспішаючи  і  правда  куди  й  чого  нам  квапитися…
     Час  від  часу  шелестіло  листя  дерев….  Вони  радісно  перекусили  бутербродами  з  ковбасою  й  сиром,    с  термоса  чай  пили..  Оксана  задивилася  на  нього,  помітивши  сивину  на  скронях,  щось    хотіла  сказати  та  відразу  передумала.  Адже  він  раніше,  ще  в  лікарні,  просив  її,  щоб  про  війну  ні  слова,  щоб  не  сипати  сіль  на  рану,  що  запала  глибоко  в  душі,  яка  не  знати  коли  заживе.  Важко  переніс  втрату  побратимів,  молодших  за  нього  хлопців,  які  загинули  на  полі  бою.  Просив  не  торкатися  цієї  теми,  бо  і  так  ночами  здригався,  все  здавалося,  що  десь  знову  свистить  і    на  шматки  рветься  земля.  А  іншого  разу  чув  стогін  й    нестерпний  крик,  від  якого,  аж  гуділо  в  голові.  
Роман  приліг  спиною  на  траву,  підклав  руки  під  голову,  любувався  небесною  синявою.  Де  –  не  -де  білі,  маленькі  розпливчасті  хмари,  здавалося  стояли  непорушно,  але  все  ж  ледь  помітно  здригалися,  наче  човни  в  тихому  морі.  Як  гарно!  Яка  краса-    думки  летять  в  сонячний  простір,  Боже  дай  мені  душевний  спокій.  Лежачи,  рукою  зірвав  кілька  травин,  підніс  під  ніс,  нюхав,
-  Оксано,  ти  відчуваєш  запах  трави?  Оце  лежу,  насолоджуюся  пахощами  й  свіжим  повітрям,  мене,  аж  п`янить…
Сидячи  біля  нього,  крутнула  головою  в  сторону,
-  О!  Та  це  ось,  чебрець  росте  близько,  вітер  віє  в  нашу  сторону...
Похапцем  піднялася,  весело  й  радісно,  з  усмішкою  на  обличчі,  рвала  листочки  й  ледь  присохлі  квіти  чебрецю,
-  Нарву  на  чай.  А  ти  не  п`яній,  а  то,  як  доберемося  додому.
Недовго  думаючи,  Роман  дістав  з  сумки  капці,  взувся,
-  Подай  руку,  цьому  немічному  інваліду,  хай  я  встану….
Оксана  звела  брови  докупи,    трохи  підвищеним  голосом  сказала,  
-  Почекай  траву  покладу  в  пакет.  Ти  це  слово  забудь  Романчику,  все  буде  добре.  Он  поле  -    це  покинуте….  На  тебе  чекає  вже  три  роки  пустує,  далеченько  від  села,  немає  бажаючих  зорати!
               Він  піднявшись,  випрямився,  примружив  очі  від  сонця,  задивлявся  на  поле,
-  Ой  ти  знаєш,  я  б  і  босий  пішов  по  цій  рідній  землі,    так  за  нею  сумував,  хай  би  відчув  її,  думаю,  придала  б  мені  сили.  Інший  раз,  як  на  мить  -    було  задрімаю  в  бліндажі,  поле  насниться,  хвилясте,  то  наче  море  лагідне,  а  колоски  довгі,  повні,  аж  блищали  на  сонці…
Ніжний  погляд  до  нього,
-  Ромчику,  ще  находишся  босоніж,  на  подвір`ї  споришу  багато,  зелений,  м`якенький,  волохатий,  ще  й  височенький  -    в  ньому  купатися  можна…  А,  як  поле  з  житом,  чи  з  пшеницею  побачиш  уві  сні,    люди  кажуть,  на  щасливе    сімейне  життя.  От  бачиш  любий,  все  збулося,  радіймо,  живемо  один  раз  на  світі….      
   Вони  йшли  вздовж  посадки…  Ледь  –  ледь  шелестіло  листя  дерев,    чоловік,  дивлячись  вперед,  про  щось  думав,  мовчав.  Вона,  не  поспішаючи,  йшла  за  ним,  сумку  й  пакет,  перекинула  через  плече,    в  руці  тримала  телефон,
-  О!  Вже  є  мережа,  зараз  до  наших  подзвоню.
Усміхаючись,  зупинилася,  набрала  номер  телефона,  голосно  заговорила,
-  Мамо  Привіт!  Це  я!  У  нас  все  в  порядку.  Ми  приїхали,  зараз    йдемо  по  дорозі,  вздовж  посадки…
Потім  слухала,  що  говорить  мати,  продовжила,
-  Не  було  зв`язку,  тому  й  не  дзвонила.  Гаразд,  до  зустрічі.
Легенько  торкнулася  його  плеча,
-  Не  поспішай,  зараз  назустріч  автівкою  виїдуть.  Сусід  наш,  дід  Микола…  То  старий  козак  –  колись    пізнав,  що  таке  війна,  часто  розпитував,  хвилювався  за  тебе,  хвалив,  що  пішов  захищати  нашу  землю.
Роман  кивнув  головою,  посміхнувся,  ніжно  взяв  її  за  руку,
-  Оксанко,  я  тебе  просив,  менше  розмов,  де  я  був,  що  робив.  Я  просто  обов`язок  виконував    перед  Україною,  якби  не  пішов,  якби  дивився  родині  й  односельчанам  в  очі.  Досить  про  це.
Їм  назустріч  їхав  старенький  «  Запорожець.  Оксана,  побачивши,  як  дитина,  аж  підскочила  від  радості,
-Он!  Вже  їдуть,  бачиш?!
Автівка  під`їхала,  зупинилася.  Різко  відкрилися  двері.  Як  пташенята  вилетіли  із  гнізда,  так  син  і  донька,  вилізли  з  авто,  махаючи  руками  бігли  до  батька.
-Тату!  Тату!  -    гучно  покотилося  полем.  
У  Романа  на  очах  сльози,
-  А  підросли!
Оксана  рукою  змахнула  сльози  радості,  ледь  хвилюючись  сказала,
-Та,  що  ж  ти  хочеш,  Марійка  перейшла  в  п`ятий  клас,  а  Сергійко  в  третій.  
Здавило  в  горлі  від  хвилювання,  вона  не  змогла  більше  нічого  сказати.  Крізь  сльози  дивилася,  як  діти  тулилися  до  батька,  він  ледь  тримався  на  ногах,  боявся  впасти  від  обіймів.
Дід  Микола  тим  часом  виліз  із  автівки,  події  розчулили  його,  на  худорлявому  лиці  витирав  сльози.  
-  А  ну,  покажись  соколе,  герою  наш!  Молодець!  Помужнів,  справжній  воїн!
Роман  нахилившись,  обіймав  сусіда,  а  той  пнувся,  чмокав  його  в  щоку.
Старенький  похлопав  по  плечі,
-  Ну  гайда,  їдемо!  З  самого  ранку,  біля  сільради,  з  хлібом-сіллю  чекають  на  тебе  односельчани  й  родина...  Поспішаймо!    
   Оксана,  розпашіла,  як  троянда,  весело    присіла  на  переднє  сидіння  автівки.  Їй  було  дуже  приємно  чути  такі  слова  від  діда,  гордилася  чоловіком.
   На  задньому  сидінні  діти,  з  обох  боків,  обсіли  тата,  один  перед  одного  задавали  питання,  а  він  з  сяючими  очима    пригорнув  їх  до  себе,  гладив  голови,  цілував  в  чоло.
     Автівка  рушає  з  місця….  Роман  чомусь  хвилювався.  Відчуття  радості  гріло  серце,  він  чув,  як  воно  гучно  б`ється.  Яке  це  безмежне  щастя  повернутися  додому.

                                                                                                                                                                                         30.11.2018  р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818181
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 22.12.2018

Янош Бусел

З листа коханій.

                                       Переклад  з  С.  Єсєніна...          
                                       Як  схоже  на  наш  час!..

Ви    це    повинні    добре    пам'ятати:
Я    від    вини    був    нижчий    ніж    трава,
Ви    ж    бігали    з    кутка    в    куток    кімнати
Та    кидали    холодні,    злі    слова.

Кричали    Ви,    що    я    вже    Вас    замучив,
Що    йшов    би    я    уже    під    три    чорти,
Що    я    з    життєвої    униз    кочуся    кручі,
А    Вам    чогось    там    треба    досягти.

В    Вас    не    слабка    була    любов  -  ніяка!
Не    знали    Ви,    що    я    ночей    не    сплю,
Що    в    піні    я,    мов    загнана    коняка,
Котру    пришпорив    вершник    без    жалю.

На    обрії    ж  -  лиш    бурі    та    тумани,-
Куди    женуть    вони    мене  -  коня,
Чи    добіжу,    бо    кров'ю    сходять    рани,
Не    знав    я,-    і    це    мучило    щодня.
                                                                                                     
Впритул    лице  -  і    те    не    розглядіти,
Велике    ж  -    люди    бачать    лиш    здаля.
Забагне    море    закипіти,-
Це    вже    біда    для    корабля.

Тут  -  гірше,    бо    Земля    сама
Тріщить:    нових    життя    та    слави
Хтось    захотів  -  і    без    керма
Штовхнув    у    бурю    хід    держави.

Ми    спотикались,    падали,-    бо    ми
Були    сліпі    на    палубі    великій.
Лиш    декотрі    були    людьми
Стійкими    в    лиховерті    дикій.

Не    зміг    я    чахнути    від    дум,-
Покинув    друзів,    Вас,    роботу,
Чкурнув    у    корабельний    трюм,
Щоб    не    дивитись    на    блювоту.

З    шинку    капустою    несе,
Мов    з    трюму    при    відкритій    ляді:
Отут,    забувши    всіх    і    все,
Я    й    доживу    в    спиртному    чаді.        

                           Письмо  к  женщине.

Вы  помните,
Вы  все,  конечно,  помните,
Как  я  стоял,
Приблизившись  к  стене,
Взволнованно  ходили  вы  по  комнате
И  что-то  резкое
В  лицо  бросали  мне.

Вы  говорили:
Нам  пора  расстаться,
Что  вас  измучила
Моя  шальная  жизнь,
Что  вам  пора  за  дело  приниматься,
А  мой  удел  -
Катиться  дальше,  вниз.

Любимая!
Меня  вы  не  любили.
Не  знали  вы,  что  в  сонмище  людском
Я  был,  как  лошадь,  загнанная  в  мыле,
Пришпоренная  смелым  ездоком.

Не  знали  вы,
Что  я  в  сплошном  дыму,
В  развороченном  бурей  быте
С  того  и  мучаюсь,  что  не  пойму  -
Куда  несет  нас  рок  событий.

Лицом  к  лицу
Лица  не  увидать.
Большое  видится  на  расстоянье.
Когда  кипит  морская  гладь,
Корабль  в  плачевном  состоянье.

Земля  -  корабль!
Но  кто-то  вдруг
За  новой  жизнью,  новой  славой
В  прямую  гущу  бурь  и  вьюг
Ее  направил  величаво.

Ну  кто  ж  из  нас  на  палубе  большой
Не  падал,  не  блевал  и  не  ругался?
Их  мало,  с  опытной  душой,
Кто  крепким  в  качке  оставался.

Тогда  и  я
Под  дикий  шум,
Но  зрело  знающий  работу,
Спустился  в  корабельный  трюм,
Чтоб  не  смотреть  людскую  рвоту.

               Тот  трюм  был  -
Русским  кабаком.
И  я  склонился  над  стаканом,
Чтоб,  не  страдая  ни  о  ком,
Себя  сгубить
В  угаре  пьяном.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814065
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018

Валя Савелюк

НЕПОТРІБ-НІ

нас  багато…
якби  не  так  –
то  і  вас  було  б  мало:
ми  здаємося  вам  непотрібом,
як  листя  опале

але

ми  потрібні,
аби
не  загинули  ваші  корені
від  морозів  і  лютої  пагуби  
цієї  зими

ви  і  ми  –
покоління  за  покоління-ми

16.11.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814052
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018

Валя Савелюк

НЕПОТРІБ-НІ

нас  багато…
якби  не  так  –
то  і  вас  було  б  мало:
ми  здаємося  вам  непотрібом,
як  листя  опале

але

ми  потрібні,
аби
не  загинули  ваші  корені
від  морозів  і  лютої  пагуби  
цієї  зими

ви  і  ми  –
покоління  за  покоління-ми

16.11.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814052
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018

Ніна-Марія

ВИШИВАНКА В ПАРИЖІ

Іду  я  гордо  по  Парижу,
У  вишиваночці  своїй.
Тут  Лувр  і  вежа  -  дивовижні!
Немов  із  казки  давніх  мрій.

Старий  Нотр-Дам  в  погожу  днину
Завмер  у  величі  своїй.
Тут  помолюсь  за  Україну.
Вона  болить  душі  моїй.

Монмартр...  Люблю  ним  поблукати,
Де  зібраний  митців  бомонд.
Художники  тут,  музиканти,
І  для  душі  відкритий  фронт.

Ось  погляди  ловлю  привітні,
Що  стрілами  летять  в  мій  бік.
Мадам,  ви  з  України,  звідти?..
Почула  я  неподалік.

І  враз  стає  все  зрозумілим...
Сльозинка  в  мене  на  очах.
Візитну  картку  України
Несу  я  на  своїх  плечах.

Та  де  б  по  світу  не  ходила,
А  лиш  ступаю  за  поріг,
Якась  додому  кличе  сила,
Де  вишиванка  -  оберіг!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811634
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 15.11.2018

Ніна-Марія

МОЛЬФАРКА ОСІНЬ

[color="#613b07"]Мольфарка  Осінь  змінює  палітру,
Вчаровує  богемність  кольорів.
Золочений  колишеться  від  вітру
Той  клен,  що  разом  з  нами  постарів.

І  ліс  багрянцем  виграє  на  сонці,
Й  дощі  перуть  цю  листяну  красу!..
Ловлю  скупий  промінчик  у  віконці,
Його  з  собою  в  зиму  понесу.

Бринить  відлуння  бабиного  літа.
Я  відчуваю  ще  його  тепло.
Моя  самотність,  спомином  зігріта,
Присіла  злегка  вітру  на  крило.

Щоб  закружляти  з  ним  у  падолисті
Й  лишити  Осені  мої  жалі  –
З  чарівних  мрій  низатиму  намисто,
Доки  Весну  повернуть  журавлі.[/color]

[img][/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813700
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 15.11.2018

Ніна-Марія

ВИШИВАНКА ДИТИНСТВА

Дивлюсь  на  фото  чорно-біле,
А  там  дівчатко  -  миле,  миле.
Серйозний  погляд  оченят.
Мабуть,  мені  там  років  з  п'ять...
Голівку  прикраша  віночок,
І  стрічечок  густий  рядочок.
Коралів  справжніх  три  разочки,
Й  вишивана  з  льону  сорочка,
Така  гарнюня  -  справжнє  диво!
Беру  до  рук  її-  й  щаслива,
Горну  з  любов'ю  до  грудей,
Непрохана  сльоза  з  очей...
Бо  це  ж  матусин  є  доробок,
Який,  немов  би,  ненароком,
З  літами  час  припорошив,
І  стільки  спогадів  лишив...
Я  бережу  цю  сорочину,
Неначе  скарб,  немов  святиню,
Бо  скупана  вона  в  любові.
У  маминім  ласкавім  слові,
Яка  без  меж  мене  любила,
Ще  з  малечку  добру  навчила.
Свою  любити  Україну.
І  в  добру  і  в  лиху  годину.
Пронести  гідно  крізь  життя
Святі  ці  й  чисті  почуття!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808276
дата надходження 29.09.2018
дата закладки 21.10.2018

Віталій Назарук

НАША СТАРЕНЬКА ХАТА

У  мальвах  старенька  хата,
Стоїть  вже  багато  літ,  
Тут  поруч  журавлик  в  м'яті  -
Весною  калини  цвіт.

До  хати  веде  стежина,
Де  бджоли  в  садку  гудуть.
Збирає  вона  родину,
Сюди,  як  на  прощу  йдуть.

У  чоботях  і  босоніж,
В  хурделицю  і  дощі.
Вдягнувши  святковий  одіж,
Знаходять  тепло  душі.

А  хата  стоїть  старенька,
З  журавликом  під  вікном.
Припудрена  і  біленька,
Де  вітер  із  полином.

Де  завжди  гладишка  з  квасом,
Де  чашка  і  рушники.
Тут  півень  співає  басом,
І  ловлять  тепло  шибки.

Родино,  моя,  родино…
Знов  пустка  і  меркне  світ.
Лише  та  одна  стежина,
Вертає  нас    до  воріт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796739
дата надходження 23.06.2018
дата закладки 23.06.2018

Ганна Верес

Не згублюся

В  людей  не  схоже
Життя  на  казку…
Живем,  як  можем  –
П’єм  Божу  ласку.
Життя  –  це  завжди
Випробування:
То  п’єм,  як  завше,
Нектар  кохання,
То  біль  розлуки
П’єм  полиновий.
І  щастя,  й  муки
На  черзі  знову.
Життя  прожито,
Хочеться  й  більше,
Життєве  жито
Я  сію  в  вірші.

Слова  лягають
Рядком  рівненько,
Роки  збігають…
Давно  вже  й  ненька.
В  синочків  вуса
Повиростали,
На  них  дивлюся  –
Ледве  дістану.
Хоча  і  в  віці,
Зі  злом  борюся,
В  життєвій  річці
Не  загублюся.
4.02.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775418
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 07.03.2018

Надія Башинська

ЯБЛУНІ ЦВІТУТЬ!

Яблуні  цвітуть,  
                   хоч  сніжно.
Ніжно-ніжно.  
                         Ніжно-ніжно!

І  такі  вони  
                   красиві.
Білі-білі.  
                         Білі-білі!

Яблуні  цвітуть  
                           так  рясно.
Чисто.  Світло.
                                     Біло.  Ясно.

Снігурі  на  них  
                           червоні,
ніби  вишні  
                                   на  долоні.

Білі  віти  
                       засвітились,
ніби  зорі  
                             опустились.

І  розсипались
                       над  світом
срібно-білим  
                                 ніжним  цвітом...

Яблуні  цвітуть,  
                             хоч  сніжно.
Ніжно-ніжно.  
                                       Ніжно-ніжно!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778833
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 24.02.2018

Ольга Калина

Чотири роки вже минуло

Чотири  роки  вже  минуло  -
В  державі    віз  і  нині  там.
Невже  керманичі  забули,
Що  обіцяли  вони  нам?  

За  що  стояли  на  Майдані?
Героїв  кров  за  що  лилась?
В  чужі  світи,  такі  незнанні,
Небесна  Сотня  піднялась.  

-Не  думайте,  що  з  рук  вам  зійде,
Біда  і  сльози  матерів.  
До  вас  також  розплата  прийде  -
Нам  не  потрібно  упирів.  

Бо  Україна  -  наша  мати!  
І  буде  вільною  вона.
А  вам,  хапуги,  час  тікати,  
Бо  вимете  і  вас  мітла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778206
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 21.02.2018

Ганна Верес

В нас інший Майдан тепер

Зловісна    смертельна    хмара  
Спустилась  на    Київ    весь  –  
Стріляв…    у  людей    Макаров,  
Ще    й  свій    –    не    якийсь  «СС».  
Стріляв    прямо    в    серце,  в    юне,  
Студента,  артиста…    і…
Життя  замовкали    струни  
Й  хололи    тіла  в    крові.

Вони  добивались  волі,  
Їй  знаючи    всю    ціну,  
Але…  заблукала    доля
І    втрапила    у  війну.  
Стояли  вони    за    правду,  
Хоч  плата    за    це    –    життя.
Правдиві  –    не  завжди    праві  –
Це    істина    теж  буття.  

Багато  є    бід    на    світі,
З    них    кожна    гірчить,  болить,  
Але,  коли    гинуть  діти,
То    є    найстрашніша    мить.  
І    серце    тоді  тріпоче,
Й  душа    матерів    кричить:
«Та    краще    би  я,  синочку,»    –
Ридає,  сльозу    п’ючи.

А    він:  «Ти    не    плач  за    мною,  
Вклоняюсь  тобі    до    ніг
З    любов’ю,  вже    не    земною,  
По-іншому    я    не    міг.
Нас,  мамо,  тут  більше  сотні,  
В  нас  інший    Майдан  тепер,  
Де    є  почуття    високі,
Любив    і  люблю    тебе.

Усіх  ми    вас    стерегтимем,  
Приходитимем    у    сни,  
Вкраїнська    ж  земля    зростила,  
І    ми  є    її  сини.
Тепер    ми  з  Великим  Богом  
З    небесної  висоти
Великою  теж  любов’ю  
Вас  будемо    берегти.
Хай    хліб  у    вас  колоситься,  
Цвітуть  хай    сади    рясні  –
Ми  ж  слухатимем  молитви  
Й    вкраїнські  про    нас  пісні».
21.02.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778143
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 20.02.2018

Валя Савелюк

ЗАРАЗ І ТУТ

не  варто
долиною  тіней  блукати:
а  ні  згадувати,  ні  чекати…

…тут  і  зараз  он  -
їде  тролейбус,  повен  людьми,
як  інжировий  плід  насінинами
дрібно-дрібно-зернинами

а  насправді  
і  тролейбус,  і  плід  –  набиті  сюжетами,
несподіванками-поворотами,
випадковостями  
і  можливостя-ми

у  тролейбусі  чи  у  інжирині  ми…
а  все  на  нульовій  відмітці  -
вдома  -
між  (од  мінус  до  плюс)  двома  
нескінченностями,
вічностями,  
координатами
математично  точними  -
умовними

11.02.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776443
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 13.02.2018

Олена Жежук

Небо у мені

Сьогодні  небо  плакало  мені.
Вечірнім  смутком  оповило  плечі,  
І  заповзало  в  шпарки  порожнечі
Моїх  ілюзій    в  темному  вікні.

Воно  мені  сповідало  дощем,  
Роздоллям  синім    проникало  в  груди,
І  сипалось  в  мої  холодні  руки…
В  мені  сотало  невигойний  щем.

Глибінь  небес  тривожить  і  зове…
От  тільки  я  до    пір  оцих  не  знаю,  
Чи  я    із  неба    зовсім  не  спускаюсь?
Чи  й  справді    небо  у  мені  живе..?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775082
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 13.02.2018

Калинонька

До Дня Соборності України

                                                       

                                               Обіймись  ,  Україно  ,  бо  у  єдності  сила,
                                               Обіймись  ,  Україно  ,  навіки  обіймись  ,
                                               Як  будеш  єдина,то  будеш  щаслива  ,
                                               Прапор  волі  злітатиме  ввись.
                                                         
                                                         Обіймись  ,  Україно  ,у  мирі  й  любові  ,
                                                         Обіймись  ,  Україно  ,  у  душах  й  серцях,
                                                         Постань  перед  світом  у  новій  обнові  ,
                                                         Хай  Господь  освятить  в  майбутнє  твій  шлях!
                                           
                                               Обіймись  ,  Україно,  як  єдина  родина  ,
                                               Обіймись  ,  Україно  ,  як  велика  сім"я,
                                               Щоб  пишно  розквітла  знов  в  лузі  калина,
                                               Щоб  воскресла  ,ти    земле  моя.

                                                               Обіймись  ,  Україно  ,  нам  до  болю  потрібне  єднання!
                                                               Обіймись  Україно!  Молять  душі  героїв    земних,
                                                               Пом"янемо  ми  їх  у  скорботній  хвилині  мовчання,
                                                               І  завершим  всі  справи  за  них.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770748
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 12.02.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2018

Ганна Верес

Без любові змарніє світ

Загубилось  кохання  наше

На  життєвих  німих  стежках

І  ніхто  уже  нам  не  скаже,

Чом  та  ноша  була  тяжка.


Загубилося…  Плаче  осінь,

Бо  не  зна,  куди  забрело…

Чом  же  серце  болить  і  досі,

Як  любові  там  не  було?


Розійшлися  путі-дороги,

Лиш  у  дітях  лишився  слід,

А  у  нім  –  непроста  тривога:

Без  любові  змарніє  світ…
15.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770952
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018

Єлена Дорофієвська

В верхнем городе пахнет нездешней хвоей…

…В  верхнем  городе  пахнет  нездешней  хвоей,
В  дорожном  коллапсе  свернуто  зеркало  боковое
У  внедорожника,  нехотя  остановившегося  на  красный…
…Ты  -  из  счастливых,  из  безразличных  –  в  общем,  из  тех  несчастных,
Взбитых  на  полосатом  плато  перехода  зимою  в  облако  дымовое…
…В  гирляндах  троллейбусов  свет  желтоват,  бездушен,
Как  тридцать  ленивых  лет,  проведенных  у  Авгиевых  конюшен  -
В  нём  примелькались  герои  в  вязаных  шапках  столичных  принцев,
Россыпи  фар  и  витрин  размывают  лица
Завернутых  в  пёстрые  пледы  святых  городских  простушек...
Под  курткой  становится  тише,  спокойнее,  глуше.
Мягкое  «да»  над  дорогой  горит  малахитово  и  мелодично,
И  ты  в  золотой  скорлупе,  –  ни  птенец,  ни  личность,  -
Шагаешь  в  обратный  отсчет  безучастно  зеленого  светофора,
Как  в  сказке  –  под  хвост  непонятных  раскладов,  интриг,  разборов…
Ну  разобьешься  разочек  –  подумаешь!  Всё  отлично…
…Из  ежедневника  бога  с  намеченными  торжествами,
С  эскизами  странных  существ,  с  их  планами  и  часами,
Видимо,  вырвана  смятая  пробками  улица,  как  страница…
…И  ежели  спросят,  сумела  ли  ты  влюбиться,
Ответь,  как  в  прогнозе  погоды  -  про  гололёд  местами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767538
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017

Аяз Амир-ша

Река.

Тихо  плещется  река
Под  ковром  туманным.
Мы  с  тобой  в  руке  рука
В  этом  мире  странном.

Сядем  в  лодку  лишь  вдвоём
И  в  лучах  заката
Будто  в  сказку  уплывём,
Уплывём  куда-то.

Где  покой  и  тишина,
Слышен  шорох  каждый...
Любви  дивная  страна
Нас  свела  однажды.

................................

Берегов  не  видно  ныне-
Больно  далеки.
Мы  плывём  посередине
Жизненной  реки.

Жаль,поломано  весло,
Лодка  протекает
И  куда  нас  занесло
Бог  один  лишь  знает.

Наш  "ковчег"  ещё  плывёт
Волнам  вопреки...
А  любовь?Любовь  живёт!
Всё.Конец  строки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717437
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 22.12.2017

Світлая (Світлана Пирогова)

Зимовий ексклюзив

Мов  сніжне  королівство  моє  місто  -
Зимовий  справжній  ексклюзив
Життя  наповнив  зовсім  іншим  змістом,
Навколо  стільки  різних  див.

Ось  храми  з  золотими  куполами
Блищать,  мов  сонце  угорі.
Внизу  дерева  у  кришталь  сховались,
Кущі  у  білому  шатрі.

Мости,  будинки  в  сріблі  потонули,
У  хутрі  білім  парк  міський.
І  холодом  зима  мерщій  дихнула:
Сніжинки  падали  пухкі.

Зима  в  фотелі  править  королівством.
Милуюсь  ексклюзивом  цим.
Як  хОроше  у  зимньому  Подільську!
А  ось  -  і  рідний  бачу  дім.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765497
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017

Ліна Ланська

НЕ БІЙСЯ

Не  бійся  нічого,  я  проти
Страхів  твоїх,  бід  і  жахіть
Із  ніжності  плетиво...цить!  -
Змережу,  -    цілунками  дотик.

Не  змерзнеш,  укрийся  й  засни
В  обіймах  не  літа,  -  весни.

Не  бійся,  поламані  весла
Уже  не  потрібні,  -  лети,
На  плесо  поглянь  з  висоти,  -
Цвіт  яблуні  хвиля  принесла.

Злетівши,    до  сонця  торкнись,  -
Розхитуй  реальності  вісь.

Не  бійся  останню  скоринку
Віддати,  -  хай  з"їсть,  -  жебраку.
Надію,  -  примару  тремку,
З  собою  візьми  у  хустинку,

Любові  в  долоньку  візьми,
Хоч  віру  і  кропиш  слізьми.

Без  них  і  кохання  світи
Безсилі,  -  то  наші  щити.
Не  бійся,  бери  і  лети.

15.08.17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760962
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017

Ганна Верес

Лежить скалічена земля

Лежить  скалічена  земля

Під  небом  сірим.

У  бандократів  із  Кремля

Все  під  прицілом.

Летить  не  м’яч  –  важкий  снаряд,

Дітей  вбиває.

Дерева,  школи  –  все  підряд  

В  ранах,  кривавих.


І  стогне  змучена  земля:

«Буде  допоки?»

Росія  ж,  наче  та  змія,

Украла  спокій.

І  плаче  чорний  листопад,

Сльозою  росить.

Температурний  перепад

Людей  морозить.



Живе  надією  земля

На  перемогу.

Наш  стяг  на  сонечку  злиняв,

Не  жде  підмоги,

Бо    власні  рани  тільки  нам

Болять  сильніше.

Я  знаю:  скінчиться  війна…

Хоча  б  скоріше!
10.11.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760979
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017

Ганна Верес

Згорали-падали зірки

Згорали-падали    зірки
В    ніч    листопадову
І    понад    стрічкою    ріки,
Й    понад    левадами…
Там    полином    зросла    печаль
У    серці    матері:
Сини    йдуть    землю    захищать    –
Їх    в    неї…    п’ятеро…

Боровся    перший    до    кінця    –
Загинув,    стоячи,
А    готувався    ж    до    вінця    –
Як    серцю    боляче!..
А    другий    втрапив    у    полон,
Упав,    не    зламаний…
Чому    життя    так    повело?..
Ще    троє…    з    мамою…

Кигиче    чайкою    вона
Між    них…      Старається…
Спокою    не    дає    війна…
У    сні    здригається…
І    коли    бачить    зорепад
У    небі    зорянім,
У    серці    –    лютий    снігопад,
Тугою    зораний.
6.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757913
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017

Світлана Семенюк

Капелюшки для осені

Казка


1
Коли  осінь-господиня  
справи  всі  свої  зробила,
То  подалась  до  кравчині,  
аби  та  її  пошила  -
Капелюшок.  Та  найкращий.
 Та,  щоби  бува  такого
Не  булоʹ  ніде  й  нізащо.  
І  ніколи.  І  ні  в  кого!
2
Вислухала  все  кравчиня,  
й  щоб  осені  догодити
Вирішила  та  майстриня  –
 Різних  капелюхів  зшити.
Хоч  про  себе  міркувала
-Що  за  дивна  забаганка?
Все  ж  часу  не  марнувала  –
 шила  з  вечора  до  ранку.
3
Та  й  нашила  капелюхів
 різнобарвних  і  яскравих:
Помаранчевих,  червоних,  
білих,  бурих,  золотавих.
І  широких  і  вузеньких,  
круглобоких  та  плескатих,
І  великих  і  маленьких,
 і  плямистих,  і  крислатих…
4
Довго  Осінь  приміряла  
капелюшки  кольорові.
Самий  кращий  вибирала,  
але  всі  були    чудові.
Потім  вимовила:  -Годі!
 Вже  не  буду  обирати,
Щоби  бути  завжди  в  моді,  
 треба  різне  одягати.
5
В  свою  чарівну  торбину
Осінь  капелюшки  склала.
Поклонилася  кравчині,
Та  й  додому  почвалала.
Йшла  дібровами  густими,
 але  як  воно  не  гірко  -
Виявилось,  що  в  торбині  
була  невеличка  дірка.
6
Через  неї,  по  одному,
капелюхи  випадали.
Осінь  ж  квапилась  додому,
Та  й  того  не  помічала.
В  хаті  торбу  вже  відкрила,
Глянула,  а  там  –  нічого…
Лиш  одного  не  згубила
Капелюшка…  золотого.
7
Тож  його  красуня  Осінь
Завжди,  в  будь-яку  погоду,
Одягає  й  радо  носить.
І  завжди  вона  у  моді.
Капелюшки,  що  згубились  
по  стежині    до  лісочку,
Так  в  траві  і  залишились,
 Перевтілились  в  грибочки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755815
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 22.10.2017

Іванюк Ірина

Жовтнева фуга… Бачиш? Листопад

Жовтнева  фуга...  Бачиш?  Листопад
за  рогом  причаївся  в  потороччі...
Збира  до  торби  листя-сни  пророчі,-
чи  встереже?...  Чи  випурхнуть  назад...

Порозлітаються  садами  журавлі,-
ранет  схвильованих  закрутять  в  круговерті...
Бодай  як  сонце  спить,-  такі  одверті...
Руді  птахи  ті  -  клаптики  душі...

О,  старче,  не  ховай  до  торби  сніг...
Хай  зігріва  замерзлі  руки  саду!
Народжусь  ним  і  білим  тілом  впаду...
Аби  травою  стати  навесні!

21.10.2017р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756597
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017

Ніна-Марія

Заспівай же ти пісню, про долю, козаче

[img]http://bm.img.com.ua/smak/orig/2/10/4d1a9a969996077ee674cbc97081a102.jpg[/img]

Заспівай  же  ти  пісню,  про  долю,  козаче,
Про  гірку,  ту  що  в  хаті  на  покуті  плаче.
Про  синів  України,  полеглих  в  боях,
Журавлями  у  небо  їх  стелиться  шлях.
 
Про  село,  де  затишна  над  кручею  хата,
За  ворітьми  терпляче  жде  стомлена  мати.
Від  обіймів  якої    милішає  світ...
Як  хотіла  б  вона  живим  сина  зустріть!
 
Та  пекучий  той  біль  розтинає  їй  груди.
У  скорботі  німій  до  землі  геть  зігнута.
Скільки  ж  праведних  мрій  в  її  сина  було!
Але  куля  ворожа  спалила  крило.
 
До  могил  тих  синів,  що  у  небо  злетіли,
Ми  червоні  супліддя  калини  прихилим.
Їх  потомки  прийдешні  не  зможуть  забуть,
Бо  весною  барвінком  вони    зацвітуть.


[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcS-3WAPo7KHihAgrRqQDhgN99lHsknDfl3QkW-aXR5aPZESyyFtZA[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749321
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017

Н-А-Д-І-Я

Дощем усе стекло. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mYlKm_DqxEY[/youtube]

Ну  от  і  все..  Вже  осінь  на  порозі.
Уже  пора  їй  братися  до  справ.
Зібрати  все  планує  до  морозів,
А  там  дивись:  і  сніг  уже  упав.

А  літо  що?  Збирає  вже  валізи,
Старанно  все  складає  у  рядок.
Тривожать  лиш  думки:  чи  все  улізе?
По  спині  пробігає  холодок.

Зібрало  те,  що  вже  не  знадобиться:
Пташиний  спів  поволі  затиха,
Тепло  й  цвітіння  може  ще  вміститься...
Складаючи  усе,  чомусь  зітха...

Чи  все  змогла,  чим,  може,  невгодила?
Старалась  бідолаха,  як  могла.
Подяку    від  людей  чи  заслужила?
Одна  була  помилка:  ця  жара.

Мені  в  долоні  кілька  крапель  впало..
Тобі  я  вдячна,  любе,  за  тепло.
Слізьми  то  літо  тепле  накрапало..
Те,  що  було,  дощем  уже  стекло...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748111
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017

Ганна Верес

ЯСЕНИ І СИНИ (Казка)

Стоїть  ясен  над  водою,
 Розмовляє  із  бідою.  
Поряд  з  ним  біліє  хата,
 Кущик  мальви  волохатий,
І  осика,  і  тополя,
 А  за  хатою  ще  й  доля.  
Гуртом  біду  проганяють.  
Зорі  тихі  поглядають.  

Ріс  так  ясен  сім  годочків,  
Народив  ще  трьох  синочків.  
Росли  вони,  розростались,  
Поки  в  хаті  щастя  сталось:  
Там  з'явилися  двійнята  –  
Слід  колисочку  підняти.  
Попрохали  у  Ярила  
Ізрубати  ясенину,  
Діточок  щоб  колисати,  
Стали  ясен  той  тесати.  
Майстрували-чепурили,  
До  сволока  причепили.  
Не  годилося  колиску  
Вішать  в  хаті  надто  низько.
Ясен  діток  колисає,  
Матір  пісню  їм  співає:
«Ростіть,  дітоньки,  здорові,
 І  розумні,  й  чорноброві,  
Міцні,  сильні,  мов  дубочки,  
Головне  –  не  теремочки,  
А  щоб  добрі  були  душі,  
Не  росли  щоб  ви  байдужі  
До  людини  і  до  краю,  
Де  і  гори,  й  водограї,  
Де  поля  й  низькі  долини,  
Журна  пісня  журавлина,  
Й  солов’їне  щебетання,  
Й  козаків  святе  братання.  
Ой,  ростіть,  мої  синочки,  
Як  прекрасні  ясеночки,  
Міцні,  стрункі  ще  й  високі,  
Щоб  раділи,  й  люди,  й  сокіл.
 Личком,  тілом  щоб  красиві,  
А  ще  долею  щасливі!»
 Та  й  заснули  мама  й  діти.  
Місяць  з  неба  ясно  світить,  
Ясени  ті  розважає,
 Діткам  спать  не  заважає.  

Ясени  ж  три  молоденькі  
Стережуть  сон  діток,  неньки,  
Ведуть  мову  із  бідою:
 «Пливи,  бідо,  за  водою,  
Не  тривож  синів-дубочків,  
Хай  дрімають  їхні  очки,  
Вдень  сміються  –  не  ридають,
 А  виростуть  –  не  стидають,
 Не  соромлять  свого  роду,
 Батька-неньки  і  народу.»  
Ясени  так  над  водою  
Розпрощалися  з  бідою,  
Не  пустили  її  в  хату  
Дітям  доленьку  ламати.  
20.12.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748116
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017

Шон Маклех

Блукаючи над морем

             «Omnia  flumina  fluctus  maris,  
                 sed  maris  illius  non  impletur...»
                                                   (Liber  Ecclesiastes.  VII)*

 Такий  чудовий  синій  оксамит,
 Такий  прозорий  над  водою  плач  -  
 Як  аргонавтів  призабутий  міт.
 Читаю  Данте.  Ти  мені  пробач.
 Не  докоряй.  Минуле  –  це  міраж
 Чи  то  абсурд.  Моя  fata  morgana.
 Який  чудовий  на  планеті  екіпаж!
 Та  все  проходить…  І  відкрита  рана
 Суворих  хронік  Кромвеля  болить
 Твоїх  повстань  задушена  надія  -  
 Моя  Ірландія…  Я  снив  тобою  мить  -  
 Лише  століття…  Ностальгія
 Чи  то  за  вічністю  чи  то  за  літом,
 На  березі  збираю  камінці,
 І  небо  хворе  називаю  оксамитом.
 Розмову  тиху  заведу  на  манівці
 Тебе  немає  –  ти  лише  уява.
 Мій  спогад  дивний,  марення  легке
 Шляхів  шукати  нині  –  марна  справа
 Усе  отруєно,  усе  кругом  чуже.
 І  тільки  призабутий  переспів
 Легенди  дивної  розкопаних  могил
 З  скарбнички  призабутих  мертвих  слів,
 Друїдів  істин  та  камінних  брил…

 Примітки:
 *    -  «Всі  потоки  до  моря  пливуть,  але  воно  не  наповнюється…»  (Книга  Проповідника.  7.)  (лат.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396604
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 14.08.2017

Любов Іванова

ВІРШІ - МОЄ СПАСІННЯ

В-се,  що  зріє  в  душі,  віддаю    читачеві  на  суд.
І-  думки  ,  і  бажання,  і  мрії,    і    прояви  болю.
Р-озфарбовую    словом    любов,  і  зневірливий  бруд,
Ш-аленіє  натхнення  і  рветься,  як  птаха  на  волю.
І  -    не  можна  в  цей  час  не  писати,  замкнувши  думки,

М-имоволі  вони  просять  дозвіл  лягти  на  папері.
О-мивають  серця,  як  весною  джерельні  струмки,
Є-  в  них  тиша  душі  і    стрімке  повноводдя  істерик.

С-ерце  рветься  навпіл,  я  пропишу  це  гострим  слівцем
П-ролікую  цю  біль  у  римованій,  ніжній  купелі.
А-  була  б    іще  в  римах    я  майстром  або  фахівцем
С-клала  б  легко  у  сніп  всі  життєві  складні  паралелі.
І-  підтверджу  не  раз:  "Порятунок  для  мене    в  словах"
Н-у  а  з    ними  я    враз  оживаю,  долаючи    болі.
Н-е  для  слави    пишу,  не  для  празних    життєвих  розваг,
Я-    натхнення    беру  в  сторінках    особистої  долі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745956
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017

Ганна Верес

Моїх дідів і прадідів земля

Відпахло  літо  м’ятою  п’янкою,  
Духмяним  квітом  липа  відцвіла,
Не  знала  я  краси  іще  такої,
Що  змалечку  у  світ  мене  вела.
Ставок  застиг  у  сивих  верболозах,
Срібляста  повінь  затопила  яр,
Й  життя  сільського  неймовірна  проза,
Та,  особлива,  в  кожного  своя.

Там  вечорів  казкова  зоряниця,
Нову  надію  людям  посила,
П’янить  колоссям  жита  і  пшениці,
Що  підступили  ближче  до  села.
Там  серце  ранить  пісня  солов’їна,
Вона  любов  і  дух  мій  ізціля…
То  все  моя  квітуча  Україна  –
Моїх  дідів  і  прадідів  земля.
6.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745835
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 13.08.2017

Шостацька Людмила

ЦЕ - Я, УКРАЇНА

                                               –  Будь  ласка  –  дві  кави,
                               Ще    будьте    ласкаві:
                               Смачненьке    –    душі,
                                               Так,  можна  –  вірші.
                                               Попрошу    ще    повість
                                               Про    розум    і    совість.
                                               Дві    ложечки    цукру
                                               Бандерівці    й    Укру.
                                               Будь  ласка  –  ще  мову
                                               Мою    веселкову!
                                               Це  –  я,  Україна!
                                               Ти  чуєш,  людино?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740830
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 30.07.2017

Ніна-Марія

ПОЕЗІЇ НАУКА

[color="#35548f"]Я  не  поет,  я  тільки  лише  вчусь,
Слова  вдягати  у  віршову  риму,
Яким  затісно  у  моїй  душі.
Нехай  же  до  сердець  до  ваших  линуть.
 
Якщо  байдужих  зможу  розбудить
І  кожному  додати  трохи  віри,
Щоб  ми  змогли  із  вами  краще  жить,
В  болоті  не  топтатися  зневіри.
 
І  ті  слова,  що  впали  на  папір,
У  душах  зарясніють  урожайно.
Змінить  багато  зможем,  ти  повір,
Хай  сила  їхня  буде  життєдайна.
 
Коли  перо  ти  взяв  до  своїх  рук,
Будь  сіячем  і  правди,  і  тепла.
Ніяких  не  цурайся  ти  наук
Твоя  щоб  совість  чистою  була.
[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730932
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 03.05.2017

Ганна Верес

Кілька запитань

Я  хочу  запитати  Боже  небо,
Що  рухає  людьми,  коли  вони,
Пройшовши  через  біль,  жахи  війни,
Туди  ж  вертають?  Що  це  є?  Потреба?
Бажання  землю,  рідну  боронить?!..

А  хіба  може  дружба  та  не  вразить,
Поміж  бійцями,  вірна,  бойова,
Коли  тебе  друг  тілом  закрива,
І  ти  з  ним  тут,  щоб  знищити  заразу,
Яка  дощами  смерті  полива?

І  хто  на  себе  міряв  ту  тривогу,
Чи  зна,  як  тліє  другова  душа,
Коли  ось  поряд  бачив  ще  живого,
А  вже  душа  у  небо  поспіша
Після  страшного  бою,  чергового?

А  сльози  бачив  ти  чоловіків,
Як  побратимів  вийдуть  проводжати
В  останню  путь?  Й  як  можна  не  зважати
На  вдів  і  сиріт,  змучених  батьків,
Котрих  із  горем  мусять  залишати?

О  небо!  Ти  єдине  у  цім  світі,
Що  здатне  океани  поєднать  ,
Адже  осипалось  вже  стільки  цвіту,
Зроби,  щоб  стала  нація  міцна,
Й  залиш  це  Україні  заповітом!!!
18.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713146
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 03.05.2017

Шостацька Людмила

МОЗАЇКА ДНЯ

                                             Розчиняється    ніч    у    ранкових    туманах.
                                             Фіолетово-ніжна    і    вранішньо-п’яна
                                             Відступається  ніч,  поступається  дню.
                                             Знов  –  дорога  у  світ,  невгамовні    турботи.
                                             Неохоче    вдягаєш    на    себе    броню,
                                             А    як    місце    під    сонцем    інакше    бороти?

                             Знов    дороги    заплутують    твою    свідомість,
                                             Ти  шукатимеш    знову    знайому    відомість,
                                             Лабіринтів,  як  завше,  долатимеш    змійку,
                                             В    кожнім    закутку    будеш    шукати    своє,
                                             Десь    п’ятірку    одержиш,  а    десь    навіть    двійку
                                             З    автобана,  звернувши    на    вузькоколійку,
                             А      десь    може    влаштуєш    своє    “божолє”.

                                             Десь    заплакані    струни    зігрієш    цілунком,
                                             Захмелієш,  сповитий    фіалковим    трунком,
                                             Подаруєш    комусь  оберемок  усмішок
                                             І    метеликів    будеш    ловити    услід,
                                             Ляжуть    трави    до    твоїх    натруджених    ніжок,
                                             Що    з    тобою    пройшли    кілометри    доріжок,
                                             Ти    по    колу    підеш,  як    ходив    весь    твій    рід.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731644
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017

Дідо Миколай

Весна

                                   Весна
       На  муз.  Дубравіна  


                                   Весна
       На  муз.  Дубравіна  

1. В  Мелодіях  Орфея,                    
Весна  мазком  пастелі,
Довкруж  малює  настрій  у  душі.
З  покоїв  полудневих,
В  гаю  гуляють  феї,
Побігли  в  доли  проліски  в  парчі.

                               Приспів:
Зніме  шубу  снігову  земля,
Оживуть,  весну  відчують  поля.
Келих  сонячних  щедрот,
У  полях  спиває  радісно  рілля.  

2. Весною,  як  ведеться,
Зело  до  верху  пнеться.
Прокинулись  діброви  і  садки.
В  долоньках  скатертинки,
Пливуть    малі  хмаринки,
У  даль  спішать,  спішать  на  оглядки.

3. Ліси  лежать  до  краю,
Чека  земля    ратая,
Із  Раю  наче  вигулькнув  гайок.
Навкруг  все  оживає,
І  весноньку  стрічає,
В  душі  лежить,  як  в  хаті  образок.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719237
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 03.05.2017

Аяз Амир-ша

Река.

Тихо  плещется  река
Под  ковром  туманным.
Мы  с  тобой  в  руке  рука
В  этом  мире  странном.

Сядем  в  лодку  лишь  вдвоём
И  в  лучах  заката
Будто  в  сказку  уплывём,
Уплывём  куда-то.

Где  покой  и  тишина,
Слышен  шорох  каждый...
Любви  дивная  страна
Нас  свела  однажды.

................................

Берегов  не  видно  ныне-
Больно  далеки.
Мы  плывём  посередине
Жизненной  реки.

Жаль,поломано  весло,
Лодка  протекает
И  куда  нас  занесло
Бог  один  лишь  знает.

Наш  "ковчег"  ещё  плывёт
Волнам  вопреки...
А  любовь?Любовь  живёт!
Всё.Конец  строки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717437
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 03.05.2017

Джин

На моїм подвір’ї звив гніздо лелека

[color="#858c21"][i][b]На  моїм  подвір’ї  звив  гніздо  лелека,
Мабуть  відчуває  –  тут  йому  безпека,
Тут  ніхто  не  скривдить  граціозну  птаху,
Досхоч́у  нехай  він  майорить  над  дахом.
Знайде  файну  пару,  для  життя  пташ́ину,
З  нею  він  здолає  в  небі  всі  вершини.
Висидить  він  з  нею  пташенят  дзьобатих
І  вони  прин́есуть  радість  в  кожну  хату*.
На  моїм  подвір’ї  звив  гніздо  лелека,
Прилетів  додому  птаха  із  далека.
Він  як  символ  віри  в  щастя  і  майбутнє…
Від  людей  відмінний:[/color]  [color="#e81228"]в  нім  брехня  відсутня.[/color][/b]
[/i]

*  Згідно  легендам,  душі  ще  не  народжених  малюків  ховалися  в  болотах  і  саме  лелека  приносив  їх  майбутнім  батькам.
1.05.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731534
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 03.05.2017

Дідо Миколай

До річниці вбивства героя України В. М. Чорновола

Печалі,  війни,  горе  і  зневіра,
Скажи  мій  Господи…  за  що?
Невже  страждання  й  болі,  як  офіра,
Лягли  нитками  в  долю  нізащо.

Як  чаєнятко,  бідна  сиротина,
В  курній  дорозі  битій  за  селом.
Під  знавіснілим  чоботом  кретина,
Лежиш  в  тузі  з  надломленим  крилом.

Твоїх  діток  розкидало  по  світу,
Снігами  довгу  стежку  занесло.
А  скільки  тут  опало,  дома  цвіту,
Не  визріло  в  безлюдді  відцвіло.

Як  липку  бідну  вороги  обдерли,
Нещадно  зав’язь  дзьобають  круки.
А  ми  живі  і  досі  ще  не  вмерли,
Як  Прометеї  Господи  таки.

Ті  що  пішли  залишилися  в  Гранях,
Живе  їх  Воля  й  досі  у  людей.
Акумулювалась  гідність  наша  в  пам'ять,
Ще  не  усе  в  нас  вирвали  з  грудей.

Шаблі  зі  стріх  ми  виймемо  вже  скоро,
Онуки  бережуть  козацький  дух.
Зберемося  ми  гідно,  швидко  й  споро,
В  кисетах  наших  трут  ще  не  прожух.

Во  славу  предків,    і  нащадків  славу,
Ще  воздамо  чужинцю  і  кату.
Лукаву  гідру  знищимо  двоглаву,
Вкраїноньку  возродимо  святу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725536
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 28.03.2017

Василь Стасюк

Щастя у долоні

А  щастя  -  де?  Та  ось  воно  -  в  долоні
Від  серця  твого  щирої  руки,  
У  сріблі  років,  що  лягли  на  скроні,
У  свіжості  дитячої  щоки!

В  іскринках  рос  на  травах  босоніжних,
У  райдузі  й  теплі  дощів  грибних,
У  поглядах  відкритих,  добрих,  ніжних,
В  букетах  всюдицвітної  весни!

В  глибоких  почуттях,  і  гідних  вчинках,
У  потаємних  сховищах  душі,
В  миттєвостях,  подоланих  сходинках,
У  музиці,  і  сповіді  віршів!

У  вогнику,  що  в  батьківському  домі,
У  материнській  ласці  і  теплі,
В  картині  сонця,  що  грайливий  промінь  
Із  спогадів  намалював  на  склі  

20.03.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725019
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 28.03.2017

Янош Бусел

Істерично - історичне…

                                                     [i]  [b]  [color="#bf1f1f"]1918  рік...  Нам  не  страшні
                                                           Московські  воші...Нам  
                                                           страшні  Українські  гниди...
                                                                                       (Симон  Петлюра)...[/color][/b][/i]
                                                           [i][b][color="#131f1f"]Шось  змінилося  за  100  літ?..[/color][/b][/i]
                               
[i][b][color="#131c99"]Життя    прожите...Все    коротші    кроки,
Все    довші    ночі,    у    очах  -  туман.
Усе    від    Бога,    та    старечі    роки
Страшні,    бо    знову    гамір    у    слав'ян.

Знов    надломилась  їх  ерзац  -  держава
Після    десятків    років    боротьби
З    царизмом,    тифом,    НЕПом,    смаком    кави,
З    нуждою,    джазом,    ворогом...  в    собі.
                             
Ох,    цей    надлом!    Вкраїна,    може,    встоїть,
А    може    й    ні,    бо    хвора    вже    й    сім'я,-
Найменша    крихітка    юрби    людської,-
Та    певно    знаю,    що    не    встою    я.

Усе    тяжке,    брудне,    нежиттєдайне
Судини    стисне,    здавить    серця    м'яз...
На    громадян    з    заводу,    поля,    стайні
,,Князі"    все    це    вантажили    не    раз.
                             
Бо    так      і    не    навчились    князювати
Від    древніх    і    до    нинішніх    часів.
Варягів    древні    мусили    шукати,
Щоб    ті    престол    тримали    на    Русі…

Петро  з  трибуни:  горе    селянину,
З  другої:  горе,    горе    шахтарю,-
Все  про  народ…  Все  про    майбутню    днину…
Собі  ж  ...зліпив    добробуту    зорю...

Та  розібрались,-  кинули  на  смітник,
Електоральне  поле  підмели...
Внучок  Аврори,-  мов  би  рак  -  самітник,-
Наживши  мушлю  стихнув...  До  пори?..

Знайшлися  інші...  Школярі  -  трибуни...
[/color][/b][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725616
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017

Шостацька Людмила

ДВА ДНІ ДО ВЕСНИ

                                     Два  дні  -  до  весни.
                     Все  маю  надії
                     Списати  ті  сни...
                                     Були,  мов  злодії.

                     Всі  біди  зими  -
                     Вітрам  на  розправу,
                     Своїми  крильми  -
                                     Сердечну  оправу.

                     Надія*  маленька  -
                                     З-під  сірого  снігу,
                     Хустинка  біленька  -
                     Пішло  на  відлигу.

                                     Всміхнувся    підсніжник,
                     Тонесенька  ніжка,
                     Весняний  провісник,
                     Квіткова  інтрижка.

                     Маленький  промінчик,  
                     Думок  табуни,
                     Тендітний  пагінчик,
                     Два  дні  -  до  весни.


                                                   *За  легендою  підсніжник  
                                                                       Називають  Надією.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720352
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017

Анатолій Волинський

Анчар (переклад)

Анчар.(переклад)

В  пустелі    чахлій  і  скупій,                                                    
На  грунті  сонцем  розжарілім,
Анчар,  як  грізний  вартовий,
Стоїть  –  один  осиротілий.

Природа  спраглої  землі
Його  в  день  гніву  народила
І  листя  викупала  в  злі,
А  корінь  трутою  споїла.

Отрута  в  краплях  крізь  кору
В  полудень  сочиться  сльозою
І  студеніє  в  вечору
Напівпрозорою  смолою.  

До  нього  й  ворон  не  летить
І  тигр  не  йде:    лиш  вихор  чорний
На  стан  отруйний  набіжить  –  
І  мчиться  геть,  повік  злотворний.

Буває,  хмара  поросить,
Блукає,лист  його  дрімучий  –  
І  по  галузкам  побіжить
Отруйний  дощ  в  пісок  горючий.

Та  до  анчару  чоловік
Послав  свавільною  рукою
Раба,  що  мовчки  в  путь  потік
Й  вернувся  вранці  зі  смолою.

Приніс  він  пагубну  смолу
І  гілку  з  в’ялими    листками
І  піт  по  блідному  чолу
Стікав  холодними  струмками.

Приніс  –  і  ослабів,  і  зліг
Під  склепом  куреня  на  лики
І  мертвий  раб  упав  до  ніг
Непереможного  владики.

А  князь  отрутою    скував
Свої  покірливії  стріли,
Сусідам  смерть  він  розіслав
В  незавойовані  наділи.
 

Анчар.
А.  Пушкин.

В  пустыне    чахлой  и  скупой,
На  почве,  зноем  раскаленной,
Анчар,  как  грозный  часовой,
Стоит    -  один  во  всей  вселенной.  
 
Природа  жаждущих  степей
Его  в  день  гнева  породила,
И  зелень  мёртвую  ветвей
И  корни  ядом  напоила.

Яд  каплей  сквозь  его  кору,
К  полудню    растопясь  от  зною,
И  застывает    ввечеру
Густой  прозрачною  смолою.

К  нему  и  птица  не  летит,
И  тигр  нейдёт:  лишь  вихор  чёрный
На  древо  смерти  набежит  –  
И  мчится  прочь,  уже  тлетворный.

И  если  туча  оросит,
Блуждая,  лист  его  дремучий,
С  его  ветвей,  уж    ядовит,
Стекает    дождь  в  песок  горючий.

Но  человека  человек
Послал  к  анчару  властным  взглядом,
И  тот  послушно  в  путь  потёк
И  к  утру  возратился  с  ядом.

Принёс  он  смертную  смолу
Да  ветвь  с  увядшими  листками,
И  пот  по  бледному  челу
Струился    хладными  ручьями;

Принёс  –  и  ослабел  и  лёг
Под  сводом  шалаша  на  лыки,
И  умер  бедный  раб  у  ног
Непобедимого  вадыки.

А  князь  тем  ядом  напитал
Свои  послушливые  стрелы
И  с  ними  гибел  разослал
К  соседям  в  чуждые  пределы.


Дякую,  поэту  -Світлані  Моренець  за  допомогу,  при  завершені  перекладу.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714171
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 23.02.2017

Надія Башинська

МОВ ЗЕРНИНА В КОЛОСОЧКУ…

Мов  зернина  в  колосочку,
кожне  слово  в  голосочку.
А  зернина...    й  ще  зернина  —  
колоситься  вже  вся  нива!

Немов  ягідки  у  ґроні,  
всі  слова  у  рідній  мові.
А  ті  ґрона  всі  розкішні,  
а  слова  величні,  пишні!

Немов  перли  у  намисті,  
усі  сонячно-іскристі.
Мови  чистеє  джерельце  
напуває  кожне  серце!

Наша  світла,  наймиліша,
материнська,  найрідніша.
То  ж  пишаймось,  Україно!
Бо  ж  дзвенить  ще  солов'їно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719593
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 22.02.2017

Дідо Миколай

У крові моїй весен повінь.

Упокоєний  ритмом  рим,
Укладаю  в  рядочки  душу.
Із  розгублених  весен  й  зим,
Потаємних  думок  натрушу.

А  там  очі…  як  сон  –  трава,
Ті  дівочі,  такі  глибокі.
Серце  рветься,  з  грудей  плига,
Як  у  пташечки  стук  високий.

Я  ж  з  розгону  стрибну  у  юнь,
Як  журавлик  удаль  полину.
Думки  –  спомини  тих  відлунь,
Гріють  кожну  мою  клітину.

Cолод  думи  з  грудей  п’янить,
Зацілую  вуста…    медові.
Яка  ніжна  й  ласкава  мить,
У  крові  моїй  весен  повінь.

Боже  милий,  який  то  щем,
І  думки  ці  які  ж  солодкі.
Спрагу  росять  мою  дощем,
Наче  вчора  застиглі  роки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718958
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017

Шостацька Людмила

КАВКАЗЬКИЙ ОРЕЛ

                                                             /  Пам’яті  СЕРГІЯ    НІГОЯНА/


                                             Вполював  кавказького  орла,
                                             Заодно  підстрелив  і  Шевченка,
                                             На  Вкраїну  випала  імла,
                                             Почорніла  сонячна  вірменка.

                                             Їх  війна  вже  раз  "поцілувала",
                                             На  губах  -    її  гіркий  ще  смак...
                                             До  зубів  озброєна  навала:
                                             Скілька  срібних  –  і  упав  юнак.

                                             Світлий  лик  так  схожий  на  ікону,
                                             Світ  здригнувся,  біль  його  обпік,
                                             Хто  стріляв  –  нехай    йому  до  скону
                                             Цей  орел  літа  неподалік.

                                             Два  народи  вмилися  сльозами
                                             І  вогнем  пекло  у  дні  морозні,
                                             Наридались  й  незнайомі  мами,
                                             Пам’ять  про  орла  застигла  в  бронзі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713734
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017

Шостацька Людмила

ПІСНЯ ВІТРІВ

                                                                       /  Пам’яті  МИХАЙЛА  ЖИЗНЕВСЬКОГО/

                                         “Герой  України”-,  співають  вітри
                                           Йому  білоруською  мовою,
                                           Де  хмари  вдягнулися  в  теплі  светри,
                                           Пішов  він  дорогою  новою.

                                           Пішов  назавжди,  під  берізкою  дім
                                           І  фото  усміхнене,  з  щирістю,
                                           У  нього  не  буде  гарячих  вже  зим,
                                           Лиш  пісня  вітрів  із  журливістю.




                                                                           ЙОГО    ОБРАВ    САМ    БОГ


                                               /Пам’яті    ЮРІЯ    ВЕРБИЦЬКОГО/

                                                                 Долав  маршрути,  підкоряв  висоти,
                                                 Шукав  у  Бога  правди  для  Землі,
                                                 Хотів  неправду  правдою  збороти,
                                                 Та  біле  загубилось  у  смолі.

                                                 Такого  землетрусу  не  було  ще,
                                                 Не  знала  Україна  стільки  балів
                                                 Багатим  видавсь  січень  на  кричуще,
                                                 Рекордним  на  криваві    “фестивалі”.

                                                 Йому  цю  долю  написало  небо:
                                                 Героєм  стати  у  буремні  дні,
                                                 А  міг  би  йти  зненацька  там  хто-небудь...
                                                 Здолав  мороз  його  в  самотині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713737
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017

Ганна Верес

До поетів

Не  гріх  –  любов  початком  є  людини,
Саме  вона  всім  душі  зігріва
Від  крику  першого  маленької  дитини
Й  допоки  двері  в  вічність  відкрива.

Коли  ж  мороз  постукає  у  серце
І  душу  закує  в  льоди  зима,
Заклякнуть-захолонуть    ритми  скерцо,
І  Муза  теж  замовкне,  мов  німа.

Тож  сіймо  між  людьми  любові  зерна,
Хай  проростуть  і  забуяє  цвіт.
Це  наші  будуть  крапельки,  мізерні,
Для  того  щоб  теплішав  білий  світ!
14.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712119
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017

Наталя Данилюк

Є час для родинного затишку…

Є  час  для  родинного  затишку,  світла  й  тепла,
Вітального  слова,  обіймів  і  рідного  кола,
Коли  закосичена  хата,  мов  біла  сова,
Кошлатим  крилом  пригортає  і  кличе  до  столу.

І  простору  робиться  більше,  і  згустки  вогнів
Крізь  матову  шибку  сочаться  назовні  медами.
Несуть  благодать  ці  святочні  усміхнені  дні,
Як  східні  царі,  що  приходять  в  оселю  з  дарами.

І  ось  тобі  золото,  ладан  і  мирт  запашний,  
І  пригорщі  білого  снігу,  як  вовна,  густого…
Від  першого  слова  розписаний  шлях  твій  земний:
Із  глини  –  у  попіл,  із  попелу  –  в  небо,  до  Бога.

А  поки  –  радієш,  хапаєш  кожнісіньку  мить,
У  колі  тісному  тобі,  як  у  космосі,  вільно!..
І  щось  ностальгійними  нотками  в  серці  щемить,
Коли  ти  прокручуєш  пам’ять,  мов  кадри  із  фільму.

А  в  ній  стільки  світла,  тепла  й  лімітованих  див!
Тому  і  чекаєш  між  буднів  родинного  свята,
Допоки  у  Вічності  час  тебе  не  розщепив,
Як  атом.

[img]http://s02.yapfiles.ru/files/1029484/_derevnya.gif[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711219
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017

Ганна Верес

Такими чекає нас світ

Давно  це  вже  не  таємниця,

Знущався  над  нами  як  брат,

Вивозив  як  жито  й  пшеницю,

Народ  залишав…  вимирать.

Давив  як  не  раз  нашу  волю

І  мову  топтав  теж  не  раз,

Він  рабську  кував  для  нас  долю,

Покраять  державу  зібравсь.


Були  ми  завжди  другим  сортом:

Бач,  не  українці  –  «хохли»,

Хоча  і  у  війнах,  і  в  спорті

Частіше  ми  перші  були.

В  Сибір,  в    Воркуту,  у  Печору

Везли  у  кайданках  дідів,

Здається,  неначе  учора

З  нас  кожен  десятий  сидів.


Морозили  і  катували,

Свободи    щоб  вибити  дух,

А  ми  ще  твердіші  ставали,

Спинять  не  збиралися  рух.

Час  прийде:  в  кулак,  у  єдиний,

Зіллються  і  захід,  і  схід

За  правду  і  право    людини.

Такими  чекає  нас  світ!
3.09.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708619
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016

Іванюк Ірина

Ця біла ніч - твоя!

Ти  не  тривожся  лиш...  Ця  біла  ніч  -  твоя!
У  віри  -  в"язь  тонка,  ніколи  ж  не  порветься!
Як  бусурманів  меч,  без  пристані  душа,
в  обіймах  самоти  ніколи  не  сміється.

Ти  не  тривожся  лиш...  Ця  біла  ніч  -  твій  шлях!
Виманює  думки,  веде  на  правди  розсуд...
Твоя  душа  в  степах  -  не  полохливий  птах!
Їй  дав  Господь  пізнань,  як  батько  в  посаг,  вдосталь!

Ця  біла  ніч  -  твоя!  Слова  -  моє  плече...
Ти  відчуваєш,  як...  сніг  топиться  довкола.
Ну  а  коли  заснеш,  згадай  Її  ім"я...
Вона  усіх  подій,  життя  всього  основа!

15.12.2016р.

В"язь  -  Старовинне  декоративне  письмо,  в  якому  літери  й  слова  утворюють  суцільний,  безперервний  орнамент.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706732
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016

Шостацька Людмила

З ОБЛИЧЧЯМ АКТОРА

                                                   Боєць  із  обличчям  актора,
                                   Йому  би  стояти  на  сцені,
                                   Та  мати  його  важко  хвора
                                   І  злодій  заліз  до  кишені.

                                   Вдягнув  камуфляж  замість  фрака,
                                   Тепер  інструмент  –  автомат,
                                   Не  “браво“  кричать,  а  “атака“,
                                   Натиснув  курок  азіат.

                                   Вогні  –  не  сценічні,  а  вражі,
                                   Засіяно  мін  замість  квітів,
                                   З  димових  завіс  макіяжі  -
                                   Комплекти  ворожих  привітів.

                                   Не  знаю  чи  Бог,  а  чи  Муза
                                   Тримають  його  на  цім  світі,
                                   Вдягнули  в  броню  віртуоза
                                   (  Таланти  його  у  зеніті).

                                   Я  серцем  мелодії  чую,
                                   Що  шле  він  своїй  Батьківщині,
                                   Вони  мою  віру  гартують:
                                   З  ним  вистоять  –  шанс  Україні!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705628
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 09.12.2016

Наталя Данилюк

Схоже, зима…

Схоже,  зима  –  календарна,  справжнісінька,  свіжа!
Плями  чорнильні  дерев  на  папері  снігів…
Світ  молодіє,  немов  перекинулась  діжа  ─
І  розіллявся  кефір  уподовж  берегів.

Щось  неймовірне  і  світле  витає  в  повітрі:
Мов  у  дитинстві,  ти  й  досі  ще  віриш  в  дива,
Де  звичайнісінький  сніг  –  це  пушинки  на  вітрі,
Що  сповіщають  наближені  кроки  Різдва.

Коло  за  колом  мотає  дистанцію  часу
Ревний  дзиґарок,  поскрипує  десь  у  кутку.
В  серці  плекаєш,  немов  новорічну  прикрасу,
Мрію  про  свято,  тендітну,  яскраву,  крихку.

Ще  один  рік  –  подарунок  добродійки-долі,
Ще  одна  змога  надихатись  вволю  теплом,
Де  за  столом  у  близькому  родинному  колі,
Мов  до  святинь,  до  людей  припадаєш  чолом.

Мовчки  зсередини  світишся,  тішишся  збоку,
Дякуєш  Богу  і  просиш  надалі  того  ж!..
Грудень  –  остання  глава  у  нотатнику  року,
Все,  що  найкраще,  в  наступний  бери  і  примнож.

[img]https://detstvo.md/wp-content/uploads/2015/11/ssw.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704000
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016

Леся Геник

Світ вимагає: грай!

Світ  вимагає:  грай
ролю  свою  мізерну.
Зал  аплодує  хай!
Кинуто  в  землю  зЕрно.
Щось  та  зросте  колись.
Може,  іще  й  заквітне.
Низько  в  поклоні  гнись
перед  вельможим  світом.
Поки  в  тобі  святе
буде  пророкувати
щось  невідоме,  те,
що  поза  світу  ґрати
кличе  іти.
Лиш  ба
кличу  того  не  вчуєш.
Серце  мале  раба
знов  у  собі  пуцуєш.
Граєш  мізерну  роль,
інше  чогось  не  можеш.
На  перехресті  доль
зле  шваркотять  вельможі.
І  веселіє  світ,
все  йому  йде  по  плану.
Тільки  на  зламі  літ
щирість  нетребно  тане.
Тільки  журливий  Бог
в  небі  сотає  думи  -
молиться  знов  за  двох,
поки  гелгочуть  сурми..

27.11.16  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703641
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016

Шостацька Людмила

ГІРЧИТЬ ВИНО ОСІННЄ

                                               Гірчить  вино  осіннє
                               Із  присмаком  життя
                               І  пам’яттю  на  стінах
                               У  рамочці  –  літа.

                               Ми  побіліли  трохи,
                               В  літах  уже  хатина
                               І  б’ють  в  набат  епохи,
                               В  нас  є  ще  та  жарина...

                               Дитинство  з-за  фіранки
                               Мигнуло  світлим  оком,
                               До  самого  світанку  -
                               Ця  зустріч  ненароком.

                               Гірчить  вино  з  графина,
                               Мов  пам’яті  бальзам,
                               Із  м’ятою  калина  
                               Лікують  рани  нам.

                               За  нами  пильно  стежать  
                               Світлини  із  стіни,
                               А  ми,  як  і  належить,
                               На  пульсі  -  у  струни.

                               Листаємо  події,
                               Де  радість,  а  де  щем,
                               Враз  плачемо  й  радієм
                               Від  різнобарв’я  тем.

                               Утер  сльозу  світанок,
                               Пора  йти  у  світи,
                               По  чарці  –  на  останок.
                               Обнялись,  мов  брати.

                               ...Наболене  у  часі,
                               В  режимі  каяття,
                               З  валізою  по  трасі
                               Пішло  вперед  життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703681
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016

Ганна Верес

Якби можна було…

Якби    можна    було    повернути    назад
Ті    літа,    що    у    даль    відлетіли,
Але    мрія,    неначе    вода,    вислиза    –
Незбагненна,    ні,    марна    затія.

Якби    можна    було    підкупити    любов,
Але    волі    вона    непідвладна    –
Імідж    є    і    краса,    і    багатство    дав    Бог,
А    з    любов'ю    чомусь    людям    складно.

Якби    можна    було    перекроїть    життя,
Щоб    без    болю    і    без    перелюбу    –
Без    минулого    ні,    не    бува    майбуття
Ні    в    самотніх,    ні    в    тих,    що    у    шлюбі.

Якби    можна    було    досвід    свій    передать
Своїм    тільки    народженим    дітям,
Та    життя    сторінки    заставляє    гортать
Лиш    свої…    І    куди    тут    подітись?..
17.10.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703688
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016

Шостацька Людмила

ПРИНЦИПИ ЖИТТЯ

                                               Не  сильний  той,  хто  високо  злетів,
                               А  хто  упавши,  зміг  на  ноги  встати,
                               Не  той,  хто  сипле  рясно  градом  слів,
                               А  той,  хто  мовчки  може  все  сказати.

                               Багач  не  той,  у  кого  є  без  міри,
                               А  той,  кому  те  вистачить,  що  є,
                               Багач  не  той,  що  біситься  із  жиру,
                               Той,  що  убогим  завше  подає.

                               Не  ситий  той,  хто  з’їв  цебер  і    -  мало,
                               А  хто  окраєць  навпіл  поділив,
                               Не  той  любив,  як  серце  заспівало,
                               А  той,  що  вдвох  полин  із  чаші  пив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698740
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 05.11.2016

Калинонька

Справжнєє диво

 Бабине  літо  мережки  снує  ,
 Так  прозоро  ,  легенько  ,  красиво,
 Ліс  аж  багряним    до  сонця  стає,
 Не  осінь  ,  а  справжнєє  диво!

 А  ранки  осінні  вже  морозні  такі,
 До  золота    й  срібло  додали,
 А  грона  калини  солодкі  й  терпкі  ,
 Усю  цю  красу    увінчали.

 У    багрянім  вінку    моя  рідна  земля,
 Увібралась  ,немов  до  Причастя,
 Хай  Покрова  Свята  омофором  своїм,
 Нас  покриє  від  бід  і  нещастя!

 

 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693860
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 23.10.2016

Ганна Верес

Відходять… найкращі…

Відходять,    
життям    
сплативши,
За    нас    
і    за    волю    
нашу,
Настала    
щоби    в    нас    
тиша,
Щоби    
захлинулась    
Раша
Своєю    
в    Донбасі    
кров’ю,
Щоб    світ    
бачив    те    
на    очі,
Вмирали    
як  
 із    любов’ю…
Прийми    їх,    
Великий    
Боже!..

Вони,    
патріоти    
краю,
Героями    
вийшли    
з    битви,
У    черзі    
тепер    
до    раю…
З    любов’ю,    
що    
недопита
Утрапили    
в    смерті    
пащу,
Нам    важко    
із    цим    
змиритись…
Відходять…  
 Ідуть      
найкращі
У    вічність,    
щоб…    
повторитись…
5.08.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696180
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016

Віктор Ох

Збірники і наша соборність

[b]«Мислити  і  жити  УКРАЇННО»[/b]
Громадянська  лірика
Видавництво  «Інтер  Парк»
Лубни  –  2016


       Письменники  (прозаїки,  поети,  драматурги)  –  творці  текстів.  І  чим  оригінальнішим,  барвистішим  є  текст  –  тим  масштабнішим  виглядає  письменник.  Стильова,  тематична,  ментальна*  різноманітність  лише  збільшує  художню  вартість  книжки.  Багатогранність,  різнобарвність  текстів  в  книжці,  звичайно  ж,  краще  може  забезпечити  колектив  авторів.  Перефразовуючи  відоме  прислів’я,  можна  сказати:  «Одна  письменницька  голова  –  добре,  а  декілька  таких  голів  –  ще  краще.»
Неможливо  применшити  роль,  яку  в  розвитку  будь-якої  національної  літератури  відіграють  збірники,  альманахи  і  антології**.  Перші  українські  альманахи  і  збірники  з'явилися  в  1830–1840-х  роках.    В  роки  гоніння  на  українське  слово  збірники  були  майже  єдиними  виданнями,  де  друкувались  твори  української  літератури.  
В  наш  непростий  час,  коли  книговидання  в  силу  ряду  причин  не  має  державної  підтримки,  літературний  процес  теж  жаринками  маленьких  тиражів  жевріє  в  таких  збірниках.
Збірник  творів  –  хочеться  назвати  особливою  літературною  формою,  в  якій  присутнє  комбінаторне,  варіативне  мислення.  Збірник  –  це  сукупість  свідомостей,  своєрідний  прояв  колективної  свідомості.  Таким  чином  розмаїття,  різносторонність  такого  літературного  явища  безсумнівно  являє  собою  культурне  багатство.
Збірник  можна  вважати  своєрідним  гіпертекстом.  Головна  ж  особливість  гіпертексту  –  знеособлення  автора,  бо  гіпертекстуальний  твір  складається  з  окремих  творів,  уривків  текстів,  сторінок,  віршів,  цитат      написаних    кількома  (або  багатьма)  авторами.  
Все  частіше  зустрічаються    оголошення    про  формування  нового  літературного  збірника.  Заохочуються  (частіше  морально,  а  не  матеріально)  прийняти  участь  в  різних  літературних  проектах  професіональні  і  непрофесіональні  літератори  до  творчих  пошуків  у  галузі  літератури.
Збірка  чи  альманах–  це  своєрідна  "виставка"  творів.  Вона  має  завданням  задоволення  інтересів  читачів,  або    потреби  в  самореалізації  авторів,  як  творчих  особистостей  (чи  професіоналізації    їх  літературної  праці).  Переслідуються,  звичайно,  і  комерційні  цілі  –  одержання  доходу  видавцем.
У  великому  потоці  альманахів  можна  виділити  декілька  їх  підтипів  в  залежності  від  ряду  факторів:  
– В  залежності  від  змісту  (літературні,  критичні,    музичні,  публіцистичні  та  ін.)
– В  залежності  від  принципів  взаємовідносин  видавця  та  авторів  (автори-знаменитості  отримують  гонорари;    невідомі,  або  «малокомувідомі»  –  самі  фінансують  видання)
– В  залежності  від  аудиторної  спрямованості  –  молодіжні,  дитячі,  жіночі,  універсальні.
– В  залежності  від  місця  видання  та  відповідного  добору  авторів  і  регіону  розповсюдження:  столичні,  провінційні,  закордонні,  нелегальні  (включаючи  і  так  званий  "самвидав"  і  "самсебевидав").
– В  залежності  від  форми  видання  (формат,  обсяг,  оформлення).
-----------------------------
200-сторінковий  збірник  громадянської  лірики  «Мислити  і  жити  УКРАЇННО»  вийшов  в  видавництві  "Інтер  Парк"  м.  Лубни,  що  на  Полтавщині  за  фінансової  підтримки  поета  і  мецената  Миколи  Серпня.  Ініціатором,  редактором  і  упорядником  видання  –  справжнім  пульсом  цієї  поетичної  книги  став  поет  і  громадський  діяч  Олександр  Печора.
Всі  28  авторів  в  збірнику  розміщені  в  алфавітному  порядку.  Вражає  і  широка  «географія»    авторів:
БУТ  Валентин  (Крим)  
ВЕРЕЩАКА  Микола  (Черкаси)
ГЕНИК  Леся  (Ів.Франківськ)
ГОДУНОК  Микола  (Київ)
ГОЛОСКЕВИЧ  Сергій  (Українка)
ДАНИЛЮК  Наталія  (Ів.Франківськ)
ІГНАТОВА  Любов  (Полтавщина)
ІСЬКОВА  Олена  (Хмельницький)
КОЗАК  Наталія  (Дніпро)
ЛЄГОСТАЄВА  Людмила  (Дніпро)
ЛИТОВЧЕНКО  Галина  (Крим)
ЛУКІВСЬКА  Тетяна  (Рівне)
МАЗУР  Наталія  (Хмельницький)
МІЛЮЩЕНКО  Надія  (Кропивницький)
МОРЕНЕЦЬ  Світлана  (Київ)
НАЗАРУК  Віталій  (Луцьк)
ПАШКОВСЬКИЙ  Петро  (Вінниччина)
ПЕЧОРА  Олександр  (Лубни)
ПЛОСКОВІТОВ  Михайло  (Житомир)
ПОПЕЛЮШКА  Валентина  (Закарпаття)
СВЯТОКУМ  Наталія  (Новомиргород)
СЕРПЕНЬ  Микола  (Рівненщина)
СТАНІСЛАВСЬКА  Адель  (Ів.Франківськ)
СТОЖАР  Ігор  (Яремче)
ТЕРЕН  Ігор  (Київ)
ШМИГЕЛЬСЬКА  Леся  (Ів.Франківщина)
УДАЙКО  Олекса  (Київ)
ФЕДЧИШИН  Ігор  (Тернопілля)  
--------------

Збірник  віршів  «Мислити  і  жити  УКРАЇННО»  в  основному  має  публіцистичне  спрямування,  але  присутня  також  іронічна  і  філософська,  любовна  і  пейзажна  лірика.
Літературні  альманахи  і  збірники  в  минулому  і  тепер  є  найкращими  зразками  художньої  літератури,  котра  найменше  зазнає  обмежень  та  утисків,  бо  автори  цензорами  є  самі  собі.
Одне  з  визначень  поняття  «соборність»  таке.  «Соборність    –  це  морально-філософський  і  соціальний  принцип,  фундаментальними  положеннями  якого  є:  відповідальність  усіх  за  всіх,  єдність  індивідуального  і  загального,  взаємне  духовне  збагачення  і  розвиток.»  
Це  визначення  можна  взяти  анотацією  до  збірника  громадянської  лірики  «Мислити  і  жити  УКРАЇННО».
Зумисне  не  наводитиму  поетичних  рядків  з  цього  збірника.  Більша  половина  віршів  з  нього  достойна    цитування.  Краще  перечитайте  його  самі.
   

                 10.10.16
-----------------

*-    [i]"Ментальність",  "менталітет"[/i]  (від  лат.  mens  -  розум,  мислення,  душевний  устрій)  -  це  стійкий  спосіб  специфічного  світосприйняття,  характерний  для  великих  груп  людей  (етносів,  націй,  соціальних  прошарків),  що  обумовлює  особливість  способів  їх  реагування  на  явища  оточуючої  дійсності,  поєднує  людей  у  соціальні  та  історичні  спільноти.
**-    Збірка,  збірник,  зібрання,  альманах.  Ці  слова  часто  не  розрізняють  за  значенням,  тим  часом  кожне  з  них  має  свої  смислові  відтінки:
[i]Збірка[/i]  –    це  однотомне  або  кількатомне  видання  творів  одного  автора.
[i]Збірник[/i]  –    книжка,  в  якій  зібрано  художні  твори  або  наукові  статті  кількох  або  багатьох  авторів.
[i]Зібрання[/i]  означає  сукупність  творів  якогось  автора,  багатотомне  видання  творів  певного  автора.  
[i]Антоло́гія[/i]  –  збірник  найхарактерніших  творів  кількох  письменників  певного  жанру  чи  літературного  періоду.
[i]Альмана́х[/i]  –  неперіодичний  літературний  збірник,  різновид  серіального  видання,  тривала  збірка  літературно-художніх  і/або  науково-популярних  творів,  об'єднаних  за  якою-небудь  ознакою  (тематичною,  жанровою,  ідейно-художньою  тощо).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694305
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 16.10.2016

Тетяна Луківська

…я ще про любов

Усі  щось  пишуть,  я  ж  все  про  любов....
Про  відстані,  роки...  і    пережите.
Із  спогадів    далеких...знов  і  знов
Гірчить  моє    кохання  недопите.
Усі  про  щось...  а  я  про  почуття,
Умите  в    росах  у  колисці  ранку.              
В  шаленстві  серце  плутало  биття  
І    ніч  ховалася    у  світлі  ґанку.  
Усі  щось  пишуть,  я  усе  про  те  ж...  
Хвилюючі    й  такі  палкі    стрічання.
Небо...  волошки...жито  і...  “помЕж”
Наш  поцілунок  в    подиху  єднання…
Усі  про  різне,  я  ще  про  любов.
Таку,    зненацька,    на  краю    вагання.
Тремтливу,  ніжну…  Ні,      без  передмов!
Я  не  про  першу,  я    про  цю,  останню.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693793
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 15.10.2016

Крилата (Любов Пікас)

ЖУРНО

Журно  в  день    осінній.
Серце  навпіл  крається.
Воля  Україні
Важко  здобувається  -  
Ранами  служивих,
Молитвами  матері.
Глухне  пульс  у  жилах,  
Як  мотор  у  катері,
Як  життя    спиняє
Смерть  під    під  воя  робою  -  
Брама,  що  до  раю,  
Не  закрита  дОбово.
В  небі  -  батальйони
Українських  воїнів.
І  землиці  лоно
Кровію  напоєне.

Доле-голубичко!
Скинь  новий  сценарій  нам.
Повернися  личком  
До  країни  аріїв.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694453
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 15.10.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Донбасе, встань єдиною стіною

Не    спить    Донбас:    трясе    його,    гойдає…
Глибокі    рани    у    землі    й    серцях.
І    діти,    й    матері    кричать-ридають.
Живого    не    лишилось    горобця:

Ударна    хвиля    птахів    цих    убила,
(Аякже,    українські    й    горобці)…
А    скільки    доль,    життів    людських    згубили
Російські    намуштровані    бійці!

Підвал,    мов    вулик,    у    собі    збирає
Напівроздягнений,    сполоханий    народ,
А    може    східний    «брат»    за    те    карає,
Що    ти    не    український    патріот,

Що    так    і    не    спромігся    полюбити
І    землю,    й    мову,    лиш    себе    любив?
Тепер    ось    кров’ю    змушений    кропити
Ту    землю,    що    недавно    ще    ганьбив,
Коли    з    Росії    Путіна    ти    кликав
І    триколором    у    Донбас    манив.
Тапер    вогонь    смертельний,    плач    і    крики,
І    навіть    світ    не    може    щось    змінить…

Донбасе,    встань    єдиною    стіною
І    ворогові    шлях    перепини,
Як    хочеш    вільною    ти    бути    стороною,
Адже    бандити    –    навіть    не    пани,

А    терористи…    В    них    жалю    немає.
Росія    ще    й    чеченців    привела,
Душа    до    наших    бід      у    них    німа    є  -
Шайтан  керує  ними  -  не  Аллах.

Той    принцип,    що    рятуйся,    хто    як    зможе,
Сьогодні    не    спрацює:      то    не    так.
Лиш    єдністю    народ    наш    переможе,
І    запанує    мир    тоді    в    містах,

І    засміється    сонце    величаво,
І    завесніє    в    душах    у    людей,
Як    зло    вороже    наш    народ    розчавить,
Й    нова    держава    квіткою    зійде!
14.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692055
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Донбасе, встань єдиною стіною

Не    спить    Донбас:    трясе    його,    гойдає…
Глибокі    рани    у    землі    й    серцях.
І    діти,    й    матері    кричать-ридають.
Живого    не    лишилось    горобця:

Ударна    хвиля    птахів    цих    убила,
(Аякже,    українські    й    горобці)…
А    скільки    доль,    життів    людських    згубили
Російські    намуштровані    бійці!

Підвал,    мов    вулик,    у    собі    збирає
Напівроздягнений,    сполоханий    народ,
А    може    східний    «брат»    за    те    карає,
Що    ти    не    український    патріот,

Що    так    і    не    спромігся    полюбити
І    землю,    й    мову,    лиш    себе    любив?
Тепер    ось    кров’ю    змушений    кропити
Ту    землю,    що    недавно    ще    ганьбив,
Коли    з    Росії    Путіна    ти    кликав
І    триколором    у    Донбас    манив.
Тапер    вогонь    смертельний,    плач    і    крики,
І    навіть    світ    не    може    щось    змінить…

Донбасе,    встань    єдиною    стіною
І    ворогові    шлях    перепини,
Як    хочеш    вільною    ти    бути    стороною,
Адже    бандити    –    навіть    не    пани,

А    терористи…    В    них    жалю    немає.
Росія    ще    й    чеченців    привела,
Душа    до    наших    бід      у    них    німа    є  -
Шайтан  керує  ними  -  не  Аллах.

Той    принцип,    що    рятуйся,    хто    як    зможе,
Сьогодні    не    спрацює:      то    не    так.
Лиш    єдністю    народ    наш    переможе,
І    запанує    мир    тоді    в    містах,

І    засміється    сонце    величаво,
І    завесніє    в    душах    у    людей,
Як    зло    вороже    наш    народ    розчавить,
Й    нова    держава    квіткою    зійде!
14.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692055
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016

Янош Бусел

Итоги…

                                     [i]  [b]  [color="#b51a1a"]  Вірш  із  циклу  „Весна  надії”…
                                           Давно  писано...Та  було  видно,-
                                           Русь  -  тройка    лихая
                                           С    бубенцами    летит    в    никуда…  
                                           Прілєтєлі!..[/color][/b][/i]

[i][b][color="#073d3d"]Отыграли    нам    юности    трубы,
Следом    зрелость    промчалась    в    карьер,
Мы    теряем    надежды    и    зубы,
Приближается    небытие...
                                                                                   
Помню    школу,    ТэУ,    направленье,
Котлован    и    растущую    ГЭС...
Для    одних-  это    сердца    веленье,
Для    других    же  -  иной    интерес.

Этим    надо    бежать    из    колхоза,
Тем  -    с,,мокрухою''  скрыться    в    толпе,
Или    стать    здесь    комсоргом,    завхозом,
При    деньгах,    и    т.д.    и    т.п.

При    деньгах...Нам    в    те    годы    казалось  -
Стоит    только    на    труд    приналечь  -
Станут    ,,бабки''    в    обмен    на    усталость
Из    казны    государственной    течь.

Крепли    руки.    Сознание  -  тоже.
Затвердели    мозолей    бугры,
Но    никто    из    нас    так    и    не    пожил
В    изобильи    советской    поры.

С    каждым    днём    мы    живём    всё    богаче  -
Нам    с    трибуны    твердил    эрудит.
Да,    у    власти  -  и    вклады    и    дачи  -
Остальные    же    жили    в    кредит.

И    такое  -  от    края    до    края  -
Тем  -  обжорство,    а    этим  -  нужда.
Стало    ясно  -  Русь  -  тройка    лихая
С    бубенцами    летит    в    никуда…  [/color][/b][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689111
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 21.09.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Діду Миколаю, непокірному поету

Лиш  зранена  душа  карбує  вірші,
А  ран  у  Миколая  вистача:
Чорнобиль,  доля,  нелегка,  найбільше  ж
Інсульт,  нежданий,  нерви  розкачав.

Його  життя,  мов  книга  на  долоні,
Цей  не  сховає  у  борні  плече,
Такого  не  зламати  у  полоні,
Бо  не  дозволить  українця  честь.

Життя  його  –  не  сонячна  картина,
Де  все  «в  ажурі»  –  щастя  є  й  любов.
Він  –  Україні  віддана  дитина,
І  сам  собі  порадник,  друг  і  Бог.

Не  скривить  другу  й  ворогу  душею,
Не  раз  життя  «на  грані»  теж  було,
Та  за  Вкраїну  навіть  за  межею
Він  піде  в  бій  один  і  напролом!
16.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689308
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016

Анатолій Волинський

Довіку…

Довіку  народ  не  забуде
Крилато  –  літаючий  спів,
Не  стерти  у  пам'яті    люду
Шедеври,перлини  із  слів.

Не  зможуть  нащадки  забути
Дорогу  народних  митців,
Не  бачити  слово  закутим
До  віку,  до  згину  віків,

Не  знатиме  мова  загину,
Ні  мряки  сліпої,ні  тьми!
Розвиньте  її  мов  дитину  -    
Сідайте  співати  з  людьми.
   
Розлийтеся  морем  широким,
В  найдальший  куточок  зайдіть  -  
Маленьким  і  всім  карооким
Віршами  добробут  несіть.

Народ  буде  Ваше  співати  –  
Словами,  що  мову  живить.
Не  зможуть  до  Вас  не  ходити  –  
До  моря  струмочок  біжить.

Вам  випала  доля  щаслива
Побачити  в  кольорі    все,
Сьогодні  потрібен,крикливо  -
Сіяч,Прометей  і  Мойсей  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680506
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 15.09.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2016

Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Ганни Верес :: Ой гуляв козак (V)

[youtube]https://youtu.be/QVpdmHy0KnA[/youtube]
-------------------

Ой    гуляв    козак
Та    не    день,    не    два,
Тай    не    три,    не    п’ять    –
Всю    неділеньку.
Погуляв    козак    –
Завтра    виїжджать,
Коня    запрягать
Тай    на    війноньку.

Прибував    козак
У    Січ-матінку,
Підкував    коня,
Гострить    шабельку:
–  Вірна    шабле,    ти,
Моя    подруго,
Будеш    берегти
Буйну    голову.

Ой    ти,    шабелько,
З    сталі    кована,
Доле-матінко,
Ризикована.
Ой,    вернусь    чи    ні,
Тільки    Бог    те    зна,
Поможи    жоні,
Козаків    казна.

Ой    ти,    конику,
Воронесенький,
Послужи    мені
Ще    вірнесенько:
Якщо    упаду,
Ти    мене    прикрий,
А    як    смерть    знайду,
То    тікай,    покинь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615307
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 12.08.2016

Надія Рубінська

Обпалене відродження

Не  співають  півні  на  подвір'ї,
Гомоніти  нікому  в  селі.
Сіє  сум  вдовине  надвечір'я.
Повтикались  в  небо  димарі.

Покалічені  війною  долі,
Мов  світлини  із  розбитим  склом.
Тінями  снують  собаки  кволі  
По  руїнах,  що  були  селом.

Зйомки  фільму  жахів  це,  напевно?
Ні,  це  я  на  згарищі  стою.
Скільки  нам  ще  битись  треба  ревно,
Щоб  свободу  вибороть  свою?!

Запеклась  нараз  душа  сльозою
Від  золи  погублених  чеснот.
...Нація,  обпалена  війною,
Генетичний  воскрешає  код.

                                           15.03.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567082
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 24.07.2016

Майя Грозова

von Herz zu Herz. *

[i]NK[/i]

..як  пахне  твоє  волосся  за  мить  до  зливи,  коли  поламана  парасоля  залишилась  попід  одним  із  сидінь  авто,
про  що  б  розповіли  мені  тьмяні  піони  на  шпалерах  вітальні  твоєї  квартири  на  периферії  Франкфурта,
як  звучить  у  твоїх  навушниках  Політ  Валькірії  Вагнера,
на  якій  саме  сторінці  ти  покинула  Нестерпну  легкість  буття,
бо  у  твоєму  вортшатці**  вже  не  стачало  німецьких  матів,
під  рукою  -  паперових  хустинок,  вина  -  у  пляшці..
мене  все  це  стосується,  навіть  зараз,  за  півгодини  до  світанку,  за  півтори  -  до  сигналу  будильника,
чи  відомо  тобі,  яке  дивовижне  повітря  у  Львові  після  безсонної  ночі,  особливо,  коли  закохана?
якщо  мати  дуже  поганий  зір,  як  у  мене,  і  трохи  фантазії,
можна  уявити  замість  телевізійної  башти,  що  височіє  далеко  за  моїм  балконом,  Ейфелеву  вежу..
тільки  не  плач,  я  тобі  не  дозволяю,  лише  якщо  сльози  не  від  щастя  чи  задоволення,
серце  моє,  я  би  іменем  твоїм  не  те,  щоб  зорю  назвала,  я  би  назвала  власну  донечку  -
і  було  б  в  мене  не  тільки  своє,  власне  серце,
а  плюс  ще  двоє
найрідніших  сердечок..
немає  межі  моїм  почуттям  і  концентрації  солі  у  кожній  літері  -
але  я  посміхаюсь  до  тебе  крізь  кожен  видрукуваний  рядок,  немовби  крізь  сльози,
я  тебе  дочекаюсь,  навіть  якщо  ти  одружишся,  народиш  дитину,  розведешся,  знову  одружишся,  я  тебе  дочекаюсь,
усупереч  всьому
я  тебе  кохатиму.

[i]*від  серця  до  серця.
**у  словниковому  запасі.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677502
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 22.07.2016

РОЯ

Не питай

[i][b]На  музику  Андрія  Андрущенка[/b][/i]

Не  питай,  чому  ховаю  погляд  в  роси,                                    
Ще  тремтить  сльозою  зболена  душа!..
І  нехай  щоліта  серце  волі  просить  -
Щовесни  на  прощу  поспіша...

Поросли  стежини  наші  полинами,
Де  п'янило  літо,  там  сніжить  зима...
Світить,  та  не  гріє,  сонечко  над  нами,
І  слідів  до  юності  нема...

Знов  буяє  літо  і  квітують  весни,
І  комусь  співає  соловей  в  саду...
Ти  для  мене  першим  проліском  воскресни,
Я  для  тебе  дощиком  впаду...
........
Не  питай,  чому  ховаю  погляд  в  роси,
Ще  тремтить  сльозою  зболена  душа!..
І  нехай  щоліта  серце  волі  просить  -
Щовесни  на  прощу  поспіша...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679349
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 22.07.2016