Хочеш визнати... Тяжко. Не скажеш ні слова за подих.
Перебільшуєш. Знову. Змовкаєш й сідаєш за стіл.
Замерзаєш. Не важко. А мозок по темряві бродить.
Не приборкуєш мови. Тремтиш, вибиваючи лід.
Керамічні тарілки виблискують в сяйві, якого
Ти ніколи не бачив. Бо згасли вогні у тобі.
Ти вже вичерпав стільки, що знов атрофуються ноги,
А душа вкотре плаче - не підеш нікуди. Лиш тінь
Вилітає із тіла. Забита скотина у стайні
І лежить, і ще дихає - чути тяжкий перегар.
За стіною дотлів твій останній недопалок. (Файно.)
В голові - дикий вихор, у тілі води вже нема.
Хочеш визнати... Тяжко. Не скажеш ні слова за подих.
Перебільшуєш. Знову. Лягаєш вмирати на стіл.
Замерзаєш. Не важко. Знов мозок по темряві бродить.
"Ти лиш вбий мене, слово.
Я вижити все ж не зумів."
XXII.XII.MMXVI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707844
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 22.12.2016
Любить ноябрь - от осени до осени -
за неумело скрытую печаль
дозревшими рябиновыми гроздьями.
Озвучивая сонный календарь,
с рассветом под спешащими прохожими
подмерзшая поскрипывает хлябь.
И день - уже приходит подытоженным,
когда вздыхает ветром мой ноябрь
под крыльями не перелетных узников...
...минуту взяв у времени взаймы,
застыть...
среди заиндевевшей музыки...
в одном коротком шаге от зимы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702844
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016
с ума сошла учительница пения.
влюбилась, словно девочка, в меня.
ей стали сниться лунные затмения
и нежность пальцев в солнечных перстнях.
но не до смеха это увлечение:
желает слиться в утренней росе
с мечтой, текут рекой стихотворения
и наяву, и, думаю, во сне.
ревет, склонясь, над нотными тетрадями:
Клод Дебюсси, Шопен и Ференц Лист,
похоже, что теперь - попсовая эстрада ей,
и только лик мой светел и лучист!
и вроде бы обычная история:
нашла любовь заблудшая мадам,
да только я - портрет в аудитории,
который создал мастер Тициан.
18.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699591
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 10.11.2016
Злий вітер лютує.
Це осінь багряно-барвиста
Данину із листя виплачує літу...
Почуйте наш клич!
Ніхто нас не чує.
Ми листя. Ми зірване листя.
І вітер недолі нас носить по світу.
Ми вже відійшли.
На дереві гарно
Висіти, вчепившись у віти,
Та нам не судилось у спокої жити,
Бо стовбур гнилий.
Триматися марно.
І нам на багаттях горіти.
Ми ляжем, собою встеляючи плити
Загиблих надій.
Що ж, дерево-мати,
Ти підеш також на багаття,
Та й нікому буде вже цим перейматись.
І тільки колись,
Неначе відплата
За наше тобою прокляття,
Дитина, можливо, підійме погратись
Загублений лист...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116102501030
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696724
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 25.10.2016
Птахи вже покинули
місто,
і навіть декотрі люди.
Всі бо знаєм, що нам
тут тісно,
хтось кудись ну, а хтось в нікуди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691878
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
И, что интересно, дождливое утро
В стотысячный раз опустилось на Мир.
И лето оставило почему-то
Обширное царство владений своих.
И снова осенние ветры упали,
И, вновь задохнувшись в осенней листве,
Разверзлись туманами,
слились дождями,
Осенними,
мелкими,
в голубизне...
А сырость - уютна... И, странное дело,
Ты в ней растворяешься,
дышишь,
живешь,
И, словно осенний листок пожелтел ты,
И стал голубым и туманным, как дождь.
Сборник "Мечты и ностальгия 1968-1970"
Ленинакан, Армения 30.10.1970
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689287
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016
Поразительно, подозрительно
счастье с горем шагают рядом.
И скупая слеза пронзительно
в душу черствую льет водопадом.
Недосказанность...многоточие...
и тепло лишь в минуты отчаянья.
Превышая свои полномочия,
отрешенность приходит нечаянно.
В горле ком от переживания
и скулишь, зная, что обессилен.
Чем помочь: добротой и вниманием?
Этот мир не настолько стерилен.
И в безумном столпотворении,
когда нет больше места отваге,
остаешься жить в настроении
на исписанной блеклой бумаге...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679674
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Тут і там, тут і там – лунає тамтам:
Злива стукає стакато зачарованим дахам.
Краплі кидає вниз цей із неба сюрприз,
Я пригадую все, що було вже колись.
© Дмитро Сич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669336
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Не суди мене за гріх
Я гріха напився змалку
Крізь дитячі сльози й сміх
Пізнавав його я палко
Для тернового вінка
Час залишено і місце
Та комусь моя рука -
Більше ніж легеням кисню
Слід від чашки на столі
Непорушність вічних істин
Скажу раз із сто я «НІ»
І наповню простір змістом
Не суди мене за гріх,
Бо тепло утворить холод
Слід від мене, сльози й сміх…
Слід від чашки, просто коло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458620
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 26.05.2016
О, як я люблю ці невиспані ранки,
Засунуті штори, прикриті фіранки,
Коли все за межі, коли все за рамки,
Коли новий довбаний день.
І знову ж ті лиця,
Мені все це сниться.
Чому б не піти вам усім утопиться?
Ненависні люди,
Чому ж ви усюди?
У мене від вас аж мігрень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665457
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 13.05.2016
тихо ходить сірим підвіконням,
квіти давить, вікна все шкребе.
б'є в шибки, немов підкови коням,
й знову гучно згадує тебе...
сум
10.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665098
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016