Як не ховайся, я перечекаю.
Упав на світ оцей спекотний день, -
І відчинилися ворота Раю,
А небо сонце сипле із кишень -
Ніч спопелить; і ковзає вужами
Під ковдрою по шкірі, вже й не спиш.
Розірве навпіл, розітне ножами
Серця й тіла, як теплий круглий книш.
Укриє лихоманкою, як пледом,
Холодним потом виллється - тремти.
Солоні сльози стануть диким медом -
Кортить вустам торкнутися?..кортить.
Біжи, ховайся, чи втечеш від себе?
Палає пристрасть, як суха трава.
Співай акафіст, чи замов молебень,
Бо не втечеш, допоки я жива.
11.02.2016.
дата внесення змiн: 15.08.2016
Відредагований.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683926
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Тумана белый крепдешин
Пропитан запахом лаванды...
Мне красоты той хоть аршин,
Иной не знаю в жизни правды.
Мне красоты той хоть аршин...
Да под дождями звездопада
Души наполнить бы кувшин.
А что ещё для счастья надо..?
Чтобы рябина на снегу
Горела да не догорала...
Почувствовать - любить могу...
Похоже, что хочу немало.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684018
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 21.08.2016
коли прокидаються тіні забутих утрат,
і сонце свій хід повертає до пекла ... в долоні...
стискається серце від болю в обіймах лещат
гіркої покути. ми здали свої бастіони
за безцінь. так, наче ніколи нікому ніхто
нічого не винен - звичайна стилістика ночі.
де-юре, мов птахи. де-факто, розбите авто.
і луснула тиша - у спину беззвучно регоче.
чого тобі? колами знову ідеш по мені,
немов по воді, доки світ мій не схопиться криком.
нікому ніхто... то чому ж так гойдає в човні,
відколи цей спомин про нас у минуле покликав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671877
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 27.06.2016
Нет сладости, но есть в твоих вишневых соках
Брожение кровей, предательство иуд,
И твердость и печаль на лбу твоем высоком,
И все Христовы страсти, и справедливый суд.
Нет горечи, но есть у губ моих лимонных
Чуть терпковатый вкус нетронутых плодов,
Невинность и разврат, и тлен ночей холодных,
И нагота души, и стыд ненужных слов.
Ворот не отворив, мы, словно свет сквозь щели,
Из выгоревших дней и облачных простуд
Попали в этот сад страданий и веселья,
Куда идут грешить, куда спасать идут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616248
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 18.06.2016
Ти граєш
Мою мелодію, і душу, і струну,
Безжально й ніжно, ще і ще одну
Торкаєш.
І я звучу
Твоєю скрипкою, цілунком і дощем,
В твоїх руках горю й холону. Ще
І ще кричу!
Я знаю,
Що справжнє завжди в митях, у моментах,
Й музИка вже ніщо без інструменту,
Коли кохає.
Зливалися
Майстерність з ніжністю і нотами цвіли.
Ми вже не грали – марили, жили,
Кохалися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447611
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 18.06.2016
Когда смешаются слова
С тобой, со мной и с пряным дымом,
Когда измятая трава
Заменит громкие пружины,
Я потревожу негу утр
Своим, чуть хриплым сладким стоном.
Я без помад, чулков и пудр
Тобою взята незаконно
У босоногой простоты
Провинциальных скучных улиц,
У обезличенной толпы
Людей, что только что проснулись,
У голубей, клюющих крошки
С асфальта строгих серых будней
Прошу тебя еще немножко
Давай друг в друге мы побудем.
instagram: @j.s.garmasch
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562957
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 18.06.2016
Хотеть его до отвращенья,
Плоть, пошлость, холод, посмотри –
Постичь желанье совращенья,
Давно живущее внутри,
Так просто. Трудно втиснуть в рамки
Разбуженную ипостась
Себя. Страсть словно требует огранки,
В глаза любовника смотрясь.
Неуловимое мгновенье:
Владеть и тут же отторгать,
До аморальности влеченья
Играть с тобой, с собой играть.
instagram: @j.s.garmasch
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610231
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 18.06.2016
Что наша жизнь?Короче лишь строка…
Тебя влечет мой выбившийся локон,
Ревнивый свет из любопытных окон
И ощущенье кружева чулка.
Почти религия. Искусство во плоти,
Эстетика немого превращенья,
В котором все, от слез и отвращенья,
До внутренней душевной наготы.
Ты открывал касанием и взглядом,
Моих страстей клокочущую силу.
Под треск осиротевшего винила
Отравлен (Окрылен?) любовным ядом.
instagram: @j.s.garmasch
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645516
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 18.06.2016
Я напишу тобі звичайного листа,
В клітинку, у конверті, зверху – марка,
Пухнастого й легкого, наче хмарка.
У ньому – зірочки бузку та слів до ста.
Я надішлю тобі простенького листа,
Мережі й вайбер – пта́шки ненадійні:
Не донесуть, як треба, й потенційно
Загублять головне в схвильованих містах.
Поштова скринька. Усмішка в устах.
Ти пошепки впізнаєш адресата.
Хоч доля наша непроста й щербата,
З таких листів цілюще сяйво пророста.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665454
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 14.06.2016
Хатинка постаріла серед гір,
Осунулась та й шамкає з вітрами.
І палко запевняє: вір не вір,
А вся земля усіяна хребтами.
На схилі літ і з висоти років
Старенькій начебто усе видніше.
Проте вітри нестримні і стрімкі,
Тому за горизонтом бачать більше.
Смарагдові узлісся гомонять,
Вони ж бо знають, що зміїні стежки
Біжать униз, де гине благодать.
Гірські хребти – страшних драконів рештки.
В хатинці жив колись рудий мольфар,
Із променів зіткав собі свитину,
Казав: «Зготую я такий нектар,
Що воскресить дракона. І полину».
Таки полинув, а хребти лежать,
У хмарах не літають вогнекрило.
В хатинці цвіркуни, тьмяніє гладь,
Погасла казка: в горах задощило.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667341
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 14.06.2016
На душах сотні надбудов,
І мізки трохи набакир.
Як можна битись за любов
І завойовувати мир?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570947
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 04.06.2016
Вишневі вени вже наповнились відваром
Літе́плих ди́хів пізньої весни
І просльозилися судинами бульварів
Туди, де волі паросток рясний.
Течуть вони крізь днів нитки пошерхлі
І їх обточують теплом своїх цвітінь,
Аби живі не зблідли гірш, ніж мертві,
І в світлотінної довіри йшли глибі́нь.
Кричать вони стебе́ллям гучнокри́лим
І терпко падають в обійми до землі.
Кого вишневі доторкнуть вітрила,
Тому й вночі не треба ліхтарів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576842
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 04.06.2016
Ти йдеш у неба по́дувах крилатих
Крізь закулі́сся сіробри́лих днів.
Тебе кали́новими гронами звінчати
Сьогодні вранці вітер захотів.
Ти йдеш повільно, наче колискова,
Й криниці-очі опускаєш вниз.
Твій погляд – нерозгадана розмова
Премудрих доводів і почуттів реприз.
Ти йдеш, долоні зводячи в незламність,
І молишся за миру першоцвіт.
Лише в тобі природа філігранно
З’єднала тіні світових орбіт.
Ти йдеш, краса, і все рятуєш, навіть
Якщо навколо сплять сузір’я бід.
Живи, краса, і в супокійну за́водь
Веди людей на свій цілющий слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581893
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 04.06.2016