Завстидавши гріхи уввійдеш ворітьми…
Без обрАз.Поруч з образАми.
Жаль,не зможеш впізнати пасток пітьми
Без підказок, живеш ж казками.
Руки міцно зімкнувши перед грудьми
Гепнеш зАмком під ста замкАми.
З грюком ти упадеш!Вдаришся кістьми!
Й обірвЕться псальма сльозами...
Охопивши гріхи ти вклякнеш коліньми
Попід куполом з образАми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574982
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 03.08.2016
у медалі є безліч сторін,
у сторін також безліч медалей
хтось біжить наперед навздогін.
хтось біжить, бо тікає подалі
десь події вже творять життя,
десь життя чиєсь творить події
хтось не думає про майбуття,
а для когось майбутнє лиш мрія
з жиру біситься ситий народ,
а голодний нервує без жиру
мало почестей і нагород,
мало розуму, тиші та миру
у медалі є безліч сторін,
у сторін також безліч медалей:
ти біжи наперед навздогін,
ти біжи без упину подалі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678112
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Ти звісно знав,
Що слово, влучне слово
Із серця пласт застиглий зрушить враз
І розмете умовностей окови,
Та оживить банальні грона фраз.
Живеє слово, що цінніш окрас.
О так, ти знав!
Ти вірив в те,
Що сила мови, сила
Вогню запалить у душі той жар,
Який очистить від скверни і брила,
Запліснявіла від брехні нездар,
Алмазом стане, мов безцінний дар.
Так вірив в це!
Ти так хотів,
Щоб рідне стало модним,
Щоб люд прийняв, щоб визнав гордий світ.
Ішов шляхом самотнім і холодним
Та розсипав довкола щедро цвіт...
Лиш після мук свій розпочав політ
Ти, як хотів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678596
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016
Ох, ці видіння і ці сни..
Ворони супроводжують, як можуть..
Шепоче нічка лагідно: «Засни..
Нехай тебе ніщо вже не тривожить…»
І очі накриває напівсон,
Зникають в темряві вечірні тіні.
І тиша, й каркання злилися в унісон,
А тіло розчинилось в п’янкій ліні
Ні, я не хочу прокидатись, я вже там –
На тому березі свідомості, де темно.
Я руки простягаю лиш котам,
Але у мороці шукати їх даремно.
Мене торкають пальці без облич,
У мене входять ноги безголові..
Всі повертаються спиною. Лиш «позич»
Я чую всюди у німій вимові.
І що вони випрошують? Чому??
Хтось хоче цукру, інші просять сиру.
«Позич», - і оминають, як чуму.
«Позич, позич…» - мені шепочуть спини.
Мене повільно огортає жах.
Чиясь рука вчепилась в мою руку.
О Боже, я вже знаю, що це страх!
Я знаю, як це – вигуки без звуку!
Ще трохи – й я б сягнула дна,
Мене туди тягнув хтось безтілесний.
Без тіла я - безсила, я – одна.
Та є надія, що воскресну.
..Як важко часом проганяти сон.
Себе саму будити, вириватись.
Як страшно битись з страхом в унісон,
В чужій реальності удари обривати.
Торкаєш свого тіла – о, дива!
Як добре, що знайшла його у ліжку.
А це був сон? Виходить, я жива??
В моїй реальності муркоче поряд кішка…
Ох ці видіння! Ох ці сни…
Ці співпадіння, перехрещені дороги..
Шепоче нічка лагідно: «Засни..»
А я встаю і мо́люся до Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678265
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 17.07.2016
дозволь своїм демонам жити з тобою,
собі не бреши, що вони не існують.
вони дозволяють лишатись собою
і поруч усюди завжди чимчикують.
годуй своїх демонів, [i]втілюй бажання[/i],
нехай заливаються сміхом жадоби.
прийми у свій розум ти їх [i]без вагання[/i],
нехай полікують душевні хвороби.
вони — це ти, справжній, без масок моралі,
без рамок, обмежень та всіх заборон.
бери їх з собою і йдіть десь подалі
від цього суспільства й безликих персон.
годуй своїх демонів, будь же собою,
інакше їх роль буде дуже проста:
живитися будуть вони лиш тобою —
залишиться тільки обгортка пуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674158
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 06.07.2016
А ми народжені літати.
Прикуті до земної тверді.
Нас учать крила обрізати,
Нас учать жити лиш на нервах.
Нам обрізають наші крила,
Обмежують великий простір.
Розказують, що ти — людина,
Й літати людям вкрай не просто.
Та ми народжені літати,
Ми — діти Всесвіту зірок!
Наш розум здатен окриляти,
Залишилось зробити крок.
29.02
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670160
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 05.07.2016
«Ми – не герої», - скажеш ти,
Але ж хіба це заважає
Нам тільки уперед іти,
Повзти, пливти, раз не літаєм…
Триматися за кожну мить
І не боятись, що впадемо;
Не плакати, коли болить,
Втішатись тим, що ми хоч йдемо.
Хай важко буде… Кожен крок –
Маленька перемога над собою.
Я знаю, у життя складний урок,
Та тільки ти не ві́дайся з журбою.
«Ми – не герої», - скажеш ти…
Нехай…та лиш не зупиняйся!...
Ми разом маємо дійти…
Я поряд, друже мій. Тримайся!…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673125
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 01.07.2016
І знову, вкотре, замок на піску –
Сліпа, а чи зав’язує хтось очі?
Хоча би п’ядь малесеньку, ковку, –
Життя затискує в лещата ночі.
У вимірі, здається, не своїм,
Руками за повітря – у провалля…
Ще б кисню… альвеоли, щоб всі ним
І вискочити геть із задзеркалля.
Німе кіно…нещадно час з’їда,
Беззвучно, на вустах лише молитва.
Бездушно в небуття – чужа біда,
І демагоги – в віртуальних битвах…
І порохом товстим минуть віки,
Прийдуть нащадки і від роду мого.
Під замки будуть порпати піски…
Все по спіралі - в пошуку нового.
27 червня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674829
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 30.06.2016
Життя зав'язало хустиною очі.
"Ти вільна!" - сказало і гучно регоче.
А я спотикаючись раню долоні,
Думки наче оси все жалять у скроні.
То стіни, то гори, одні перепони.
І доля все каркає ніби ворона.
Але я затята, сльози не побачиш!
Дарма ти смієшся, вороною крячеш.
Впаду сотню раз, піднімуся в сто перше!
Йдучи заспіваю "Ой верше мій верше".
Здригнуться від співу напасті-дракони.
Хустина спаде, зникнуть всі перепони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671702
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Асфальт, зомлілий геть, від спеки,
Підрихтував обчасам треки.
Збіліле сонце, у потугах,
Прасує, аж зчорнілі смуги...
Дерев і трав облізлі шалі,
Мов цноти втраченої кралі.
Будинки, в сірості старечій,--
У мріях про гніздо лелече…
Дурманить спекотливе літо
І гонить до фонтанів діток.
На розпашілі вдень тіла
Струмиться холодом вода…
Підвладно щедрому дощу
Мазком змінить картину всю:
Відмити вибитий асфальт,
Щоб заблищав, як есмеральд.
Попрати оксамит із бруду,
Щоб веселити очі люду.
З дахів струсити сірий сон,
Щоб пасував новий їм фон.
Нехай співає білий світ –
Озон, веселка, барви, квіт…
І сонцю землю не палити,
Лиш цілувати, ніжно гріти.
28 червня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674991
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Я ні хороша, ні погана.
Я є слова, думки та вчинки.
Для когось мила та кохана.
А іншим так собі - людинка.
Відносно рідних я важлива,
Для тих хто ходить повз - примара.
Що здібна скаже хтось можливо,
Хтось вирішить що я нездара.
Фігури що на шахівниці
Вони є ніби біле й чорне.
Та як уважно придивиться,
Ця протилежність - ілюзорна.
Відносність - то буття основа,
А вибір є лише за нами.
Наш світ і доброти будова,
І він же так гірчить гріхами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674739
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 27.06.2016