ти зрадливо чистий
скорботно-прекрасний
чарівно-холодний
холодно-чужий
чужинець
злочинець
недосяжний
неосяжний
твої дотики це дотики безмежності
без меж твоя сміливість
межи очей ти завжди майориш червоним світлом
(попереджаючим)
(увага!)
(стережись!!)
п'янись
своєю любов'ю
віддайся їй сповна
я збираю тебе
в одну велику скорботу
і складу із неї оду
тобі
ти зрадливо чистий
твої губи можуть доторкатися тільки до святого граалю
печаллю
сповнене твоє серце
а очі твої створені для того, щоб вхоплювати невловимі речі
невимовлені звуки
чують твої вуха
слухають
вони лише з натхненням
знаменням
для мене буде кожне твоє слово
ти моя земля обітована
ти моє збудження, що невчасно блимає біснуватим світлом з очей
ночей
недоспаних
людей
оплаканих
далечінь
твоїх рук
недоторканих
тканих
богами і моїми молитвами
їм
ти зрадливо чистий
підіймаю на тебе свій погляд
шукаючи бога
тривога
я бачу очі звіра
зневіра
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704033
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 30.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2017
Горчит пурпуровый восход.
Глаза мигают ностальгично
Я помню миг аналогичный:
Январь. Чуть свет.
И переход
На состояние – дожить
До срока штатного заката.
Отмыть весь грим, отбросить платье
И провалиться в сон.
Мозжит
Какой-то нерв. Остался жив.
Быть может, он и спас поэта,
Решившего найти ответы
На все вопросы наглых шиз,
Снующих в снах и наяву
В моих несбывшихся надеждах,
Застрявших мёртво где-то между
Везущих счастье жизни фур.
Дух-камикадзе взял рубеж,
Взорвал колонну и навстречу
Судьбе заказанной перечя,
Пошёл на взлёт.
А нерв был меж
Сердечной мышцы и аорты
Кричал – ура, мы победили!
Потом мы с ним коньяк распили.
Не страшен нам теперь сам чёрт.
Как оказалось дух – боец.
И умирать не собирался.
А нерв из плоти. Чуть зазнался.
И вновь ленив. Каков стервец.
Смотрю в закат. Пишу стихи.
Рифмую строки ностальгично.
Я помню миг, самокритично.
И жду от жизни новый хит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723675
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017
Я б із радістю виростив рішення усіх проблем:
сад ключів, що відмикають іржаві двері,
за котрими живуть людські надії
й голосять свої панахиди,
у тональності, що випалює барабанні перетинки,
як будильник випалює вранішній сон,
залишивши від Морфея лише криваві плями на постелі;
за тими дверима чути,
як величні голоси
по скляним нутрощам
вискрібають пазурами
ноти своїх радісних пісень
і сплітаються у безтілесних оргазмах,
вічно насолоджуючись
самотою.
Послухай: так кричать лиш ті,
хто ніколи не знав людини;
послухай: там за зачиненими дверима
ллють сльози щастя ті, хто позбавлені наземних ігор.
Я б із радістю подарував універсальний спосіб
бути щасливим вічно:
поважно вдивлятись в ніжний спокій,
щоб лиш простір навколо,
наче колискова,
окутував блаженне тіло,
якби за мене цим способом не скористались збройні сили США,
вилікувавши Хіросіму.
Я б із радістю виростив сад ключів від усіх скринь,
що лиш бажають люди,
але в агонічній оргії доль,
що скоцюрбились в брудних під'їздах,
розбиті, наче алкогольні тари об асфальт,
я бачу зміст нашого сценарію,
де кожен чекає свого запліснявілого ключа від щастя,
наче Ґодо.
І якби господь не заховав ті ключі,
я б сам став їхнім охоронцем.
Якби господь дав мені дихати,
я б власноруч перетис собі горло.
Якби господь не відвернувся від нас з огидою,
я б сам дав йому по їбалу.
Нехай під час колисання матері
щоки немовлят обростають трупними плямами;
нехай час знищить крила летючим ключам
й усі Гаррі Поттери дитинства намертво впадуть додолу
з посинілими горлянками від іпотек, кредитів та квартплат;
нехай геніталії сипляться від сифілісу, наче попіл сигарети;
нехай школярі на уроках мріють лиш про зашморг в туалеті.
Я розумію тебе, творцю:
ніхто так не цінує ковток кисню,
як утопець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705806
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 10.12.2016
Грязь, вонь, гнусное, низкое…
Здесь, там – мерзкая пыль…
Мрак, тьма – самое близкое…
Мозг – лишь серая гниль…
Нет, нет больше спасения,
Нет, нет, нет больше сил!
Где? Где миг очищения?
Мир свой жар погасил…
Страсть, бред, порабощение;
Лишь миг – ты в западне!
Но мир ждёт освящение,
Ждёт всех даже на дне!
Кто жизнь бледную серую
Вдруг враз бросил в мольбе?
«Вот я! Господи, верую!
Мой дух тянет к Тебе!»
Здесь жизнь болью расколота,
Здесь все души пусты…
Весь блеск нашего золота –
Лишь прах с той высоты!
Кто знал горечь падения?
Кто был в самом низу?
Кто ждёт перерождения?
Кто всем вытрет слезу?
Кто стал хлебом единственным?
Кто был солью земли?
Кто брал словом таинственным?
Кто жил чистым в пыли?
Кто сжёг неугасимое?
Кто был брошен толпой?
Кто нёс невыносимое?
Кто шёл узкой тропой?
Кто знал лёгкость прощения?
Кто встал тьме поперёк?
Кто взял боль очищения,
Всех нас в сердце сберёг?
Здесь власть – элементарная:
Кто слаб – станет слугой.
Над всем – сила бездарная;
Мир ждёт власти другой!
Крест, лик, миг освящения,
Взгляд на пламя свечи –
Мир ждёт, ждёт очищения!
Дух свет будит в ночи!
Всю жизнь мрачную серую
Вдруг враз бросить в мольбе:
«Я здесь! Господи, верую!
Вверх, вверх тянет, к Тебе!»
Всех нас ждёт возвращение,
Путь сквозь струи огня!
Всех нас ждёт очищение –
Где свет вечного дня!
Рвать! Рвать душное, тесное!
В путь! За солнцем вослед!
В путь сквозь пламя небесное!
В путь сквозь призраки лет!
Брось, брось вниз всё негодное!
Вверх, вверх, в небо стремись!
Вверх, вверх, в небо свободное!
Вверх, вверх, в светлую высь!
Вверх, вверх, где бесконечное!
Вверх, где жизнь хороша!
Вверх, вверх, в небо предвечное!
Вверх, вверх рвётся душа!
Рвать! Рвать душное, тесное!
Вверх За солнцем вослед!
Вверх сквозь пламя небесное!
Вверх сквозь тысячи лет!
Там, где злое, напрасное –
Вверх, вверх, в небо стремись!
Вверх, вверх, в небо прекрасное!
Вверх, вверх, в светлую высь!
Вверх, вверх, в небо лучистое!
Вверх, где жизнь хороша!
Вверх, вверх, в небо пречистое!
Вверх, вверх рвётся душа!
Там, где грязное, сонное –
Вверх, вверх, в небо стремись!
Вверх, вверх, в небо бездонное,
Вверх, вверх, в светлую высь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693257
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 08.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2016
Даже дьявол умеет плакать
О безответной любви.
Даже он может жалеть
О том, чего не спасти.
О Мире, в котором есть добро,
Сколько б гни́ли в нём не́ было!
О словах со смыслом,
О любви безо лжи.
Его понятия "падшие" для нас чужды.
Мы гибнем для Любви, рождаясь для Тьмы.
Теряя вкус к еде, приобретаем сладость крови.
Мы не мы. Тела без души и воли.
Его утопия и страсть всей жизни.
Иль смерти. Или лжи.
Он не одинок. Мы не одни.
И хоть без крыльев мы, если желаешь - ЛЕТИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579926
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 25.09.2016
Усе забуте,- не забуте ,усе не сказане горить..
І час тепер не повернути і серце більше не щемить..
Гарячі руки вже холодні і блиск в очах давно потух,
І не настане більш сьогодні , не буде на душі розрух..
Слова-слова ,-туманний запах мрії,
Лишають лиш росу і мокрий слід на віях…
Летять так легко,неосяжно, стрімко
І холодом морозять наче взимку…
Усе забуте ,- не забуде, усе у пам’яті лежить,
Хоч павутиннями окуте,та не проходить і не спить,
Знайома річ, знайомі люди,усе нагадує колись,
І не подінешся нікуди, не скажеш твердо-«зупинись!»…
Слова-слова ,- це радість та печаль,
Для когось бурне море ,комусь твердий причал…
Для когось сміх в мажорі , а в когось вже «фінал»…
Вони ,- той попіл серця,що тліють без кінця…
І винний не назветься ,не оберне лиця…
Усе забуте ,- не забуте ,усе побачене не йде..,
І люди іноді не люди, брехня на ланцюгу веде!
Покірні ,- не тому що треба,загублені кидають тінь,
Не бачать праведності неба і зорей світлих мерехтінь…
Слова-слова ,- чому від вас так туго?
Ви ніби струм ,що рве свою напругу…
Такі підступні лізете на дно…,
у свої сіті затягли не одного…
Усе забуте,- не забуте ,слова –слова пересіклись,
Щось більше переповнює вже груди і відпускається «колись»,
Слова-слова,забудь-забудь!!!...
Вони лиш піна, -хай пливуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689998
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Здесь ложь убила правду,
А похорон никто не ждал.
Она исчезла безвозвратно,
Ее никто и не искал...
В ответ на наши мысли, фразы
Мы получаем темноту.
Ведь ложь - она же есть проказа,
Все убивает на лету.
Мы разучились видеть горе,
Мы разучились просто жить.
И, вопреки всем разговорам,
Лишь тянется все та же нить.
И что под солнцем мы все равны
Забыли все, и каждый день
Мы подымаемся по рангу,
Идя по головам людей.
Но в этом счастья не узнаем,
И лишь все дальше тяжелей
Нам различить какие грани,
И где конец этой игре.
И в том ли наше оправданье,
Что для себя мы ищем рай?!
И не стремимся мы к познанию -
Сегодя, завтра лишь играй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680698
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Еле слышен шёпот о вечном -
Среди суетной маеты...
Догорает звезда - на Млечном...
Выгорают цветные холсты...
Покидают фанфарами грозы,
По пути спепеляя мосты...
Пеленая туманами прозы,
Сероватою лентой тоски...
Распродали билеты на север,
До Венеции и - на Париж...
Позабыли замки - на двери...
Про табу - на полёты с крыш...
Догорает звезда на Млечном...
Выгорают цветные холсты...
Еле слышен шёпот о вечном -
Среди суетной маеты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679848
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Я возьму в руки гитару,
Да задену одну струну,
Горько- горько вдруг заплачу,
Ведь тебя, лишь одну люблю.
Месяц смотрит и смеётся,
Не смогу, совсем быть один,
Песня льётся, нежно льётся,
Я прошу, скорее приди.
Что ему, когда есть звёзды,
Всё мерцают и веселят,
Я один, один все годы,
Боль в душе, тебя потерял.
Как родня – морехуана,
Никуда не отпускала,
За решёткой, жаль уже я,
Жизнь моя, совсем пропала.
Вот теперь уж каюсь во всём,
Ну конечно ты не ждала,
Отсидел, я давно свой срок,
Не достоин, знаю тебя.
Как же быть, теперь, как мне быть,
Боль в душе, кричит люблю,
Без тебя, не хочу я жить,
Ты поверь, забыть не смогу.
2016г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679428
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Серце, як осінній листок,
жовтіє, опадає, відмирає.
Іржавіє до душі замок
і ключ не відкриває.
Жовтіють кущі,
я вмираю,
остання осінь у душі,
я відчуваю.
Осінь ця - період втоми,
не прокинусь я ніколи...
а далі що - холодна зима,
і надій більше нема.
Там не присняться сірі очі
і з зірками ночі,
не приїдуть всі охочі
не День народження у Сочі.
Я не сумую,
не жартую,
вмирати природно
і навіть трохи модно.
Смерть звичайна, без пригод,
без тунелів і підземних вод.
Ця простота думки лякає,
а тілу що - воно вмирає.
А що, якщо нема душі?
Лишаться груші
на старому столі,
що ти купляв колись мені?
Так, без душі погано
вмирати пізно-рано...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279905
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 21.07.2016
Freezing and sad, and it rains in my soul.
Teardrops are hot and the raindrops are cold.
Passion is gone, it no longer makes sense.
I am so empty, so lost, feelingless.
All dear to me - died a long time ago.
How to return it, no one'll ever know.
Just like the piercing hail falls down the pain.
Silence is poisoned, it hisses like snake.
Where there was something - now emptiness is.
I'm not the same, now I'm weak, powerless.
Loneliness has very bittersweet taste.
I have no purpose to live all these days.
Everything crashed like a castle of sand.
Can't figure out how it came to an end.
Only one flash - and eternity dies.
I set the fire, it burns in my eyes.
All that I loved I had burnt into ash.
I am my killer, my butcher, my death.
I put to end all that ever had been,
I'm not creator, I'm ruiner within.
Ashes and ruins of chimerical dreams -
All that surrounds me now, as it seems.
But there's a thing that survived all this fight -
Given by me once to you. It's my heart.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678895
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2016
Як довго уже не приходять листи.
Мовчить телефон, ніби впавши у кому.
Хоч пусто у грудях, та все ж щось кричить:
«Бо ти не потрібна нічому й нікому!»
І більше немає історій про «нас»,
Затихли полемік одвічних гармати,
Стомилися люди. Невтомний лиш час –
Йому не набридне щодня убивати.
15.09.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523690
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 13.07.2016
загубити ключі від поштової скриньки
вимкнути трубку, зірвати дзвінок
стіни звільнити від фарби і тиньку
дуло у рот – натиснути курок
в калюжах кривавих посіяти маки
нехай проростають – ото аванґард
багряні пелюстки – приховані знаки
таємного значення вдалий парад
грудень 2014 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544095
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 13.07.2016
Забери в мене цю нерішучість
Думки "якщо" й "навіщо це"
Виражати внутрішню сутність
Я ще зможу, я встигну ще
Розпали в мені той вогонь
Гніву сильного і обурення
Хай пульсація моїх скронь
Зупиняє самообдурення
Бо життя це не тільки сни
І те марне щоденне марення
А й незнане ніщо, пітьма
Що чекає усіх безжалісно
В країні без координат
В безтілесній новій свідомості
Існування душі – не факт
Констатація невагомості
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677377
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016