Торкнутися трави і - вмить завмерти,
Затамувавши подих біля серця.
Допоки падолистові конверти
Не закружляють у шаленім герці
Листами спогадів... Світлини цього літа,
Немов гербарій зустрічей і вражень.
Твоїх цілунків літеплом зігрітий,
Зимовій самоті він все розкаже.
І втихомиряться і віхола,і хуга,
І погляд твій засяє синьо - срібно.
А я - мовчатиму.Все мовлене - наруга
Над даром долі...Вірю ж - не потрібно
Відлуння щастя нищити словами.
Торкнусь трави , і зможу вмить завмерти.
Щоб те, що літом процвіло між нами,
Не зникло в падолистових конвертах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737696
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 26.06.2017