8Miriam8: Вибране

Радомір

До тебе

я  не  повинен  знати,  що  турбує  твоє  серце,  та  я  волію
я  дихання  твоє  вкладаю  в  співи  арфи
прозрінням  стали  очі  і  все,  що  в  світі  є
твоїм  же  сміхом  заклинаю

не  відвернись,  сказавши,  що  ввостаннє
даруй  нове  життя,  криниця  у  пустелі
хто  має  силу  йти  дорогами  Помпеї
не  вміє  розлюбити  вуста  твої  тонкі

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799428
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 13.02.2019


Sin el mar

Сумна заметіль

Вітром  сніжним  присипаний,  
Задивований  в  темну  даль,
Мріє  він  про  її  усмішку,
Відігнавши  на  мить  печаль.

У  чужі  задивляється  вікна,
Виглядаючи  тінь  легку.
Чи  уже  загасила  світло?
Чи  забула  любов  п'янку?

А  довкола  лютує  віхола,
До  небес  підіймається  дим.
Вже  вона  лампу  вимкнула,
Не  сумує  давно  за  ним.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818978
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 04.01.2019


Віктор Ковач

Просто лист

Ми  б  сходили  на  каву  в  Женеві
І  пройшлися  по  берегу  Рони.
Кажуть,  там  є  трамваї  рожеві,
А  в  дерев  -  розмальовані  крони.

Запросив  би  на  піццу  у  Римі
І  обняв  біля  стін  Колізею,
Та  ім'я  нашій  спільній  дитині
Ми  обрали  б  у  тиші  музею.

Грали  б  сніжки  в  околицях  Осло
І  на  фоні  величного  фйорда
Я  б  укрив  тебе  пледом  із  ворсом,
Помагаючи  встати  з  сноуборда.

Лоскотали  б  бруківку  Варшави,
Посміхалися  б  з  їхніх  "пшепрашам"
І  за  чашкою  чорної  кави
Мізкували  б  про  завтрішнє  наше.

Ми  пішли  б  у  кіно  в  Амстердамі
І  вдихали  би  запах  тюльпанів,
Я  б  тобі,  найпрекраснішій  дамі,
Шепотів  би  "Люблю,  моя  пані".

Все  було  б,  а  можливо  і  більше
Від  кохання  би  рвало  блокноти,
Ти  і  я  були  б  найщасливіші...
Якби  знав  я  лиш  де  ти  і  хто  ти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763053
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 03.01.2019


Ніна Незламна

Я розтану


Я  розтану  в  теплих  руках,
Розтоплюся,  як  білий  сніг,
Поселюся  в  твоїх  очах,
Хоча  знаю,  що  це  є  гріх.

Мені  будеш,  ясним  сонцем,
Тож  промінням,  ніжно  зігрій,
І  зима,  хай  за  віконцем,
Ти  вгамуй,  пристрасті  потік.

Ми  удвох  -  зранені,  птахи,
Це  воно  -  кажуть  кохання,
З’єднала  доля,  два  шляхи,
Сердечне,  наше  бажання.


       Вірш  зі  скрині

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818738
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 03.01.2019


Олекса Удайко

…крізь вуаль******

                 ...якось  так  упало  
                       на  відпочинку...    
                     в  місті  Трус-кав-ці...  
[youtube]https://youtu.be/eJI2X_Oyne8[/youtube]                                                

[i][color="#5108c7"][b]Я  вдруге  вже  узяв  собі  тайм-аут,
аби  щедрот  помножити  набір:
водицю  п"ю  й  солодку  втіху  маю,
вдихаючи  красу  Карпатських  гір...

Ще  й  не  зима,  хоч  Новий  рік  на  носі,
кришталь  полів  й  смарагд  струнких  смерек
милують  око...    Хоч  надворі  осінь,
життя  вирує  вздовж  і  впоперек!

Жінки  ховають  личка  у  хустини,
й  хода  у  них  задумлива,  м"яка...
Зустрічний  люд  вітає  їх  гостинно,
й  до  серця  вдячно  тягнеться  рука.

Та  враз  розквітне  усміх  веселковий,
як  блисне  погляд  жінки  крізь  вуаль.

...У  світле  одягаються  раптово
прихована  самотність  і  печаль...[/b][/color]

7.12.2016[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705195
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 30.12.2018


Янош Бусел

Починалось все це так…

                                         [i]  [b]  [color="#ff0000"]  Студентський  Майдан...
                                               Трагічна  ніч  розгону...                        
                                               Роковини...Зараз...[/color][/b]
                                         [/i]
[i][b][color="#111136"]Каса  пуста…    Мо  Європу  наївну
Кинути  нам,-  мов  малих  кошенят?...
Не  піддалась…  Ми,-  тираду  їм  гнівну,-
Та  й  до  Москви,  не  жаліючи  п’ят…

Та  щось  не  те,-  піднялась  Могилянка,
Корпус  червоний,  розлючений  Львів…
Вже  сам  прем’єр  опускає  фіранку,-
Бо  це  вже  стрес,-  молодіжний  той  гнів…

Ну  та  нічого,-  вгамуєм  до  ранку…
Мирні?..  То  й  що?..  З  миром  підуть  до  хат…
Ми  ж  оплатили  розплат  забаганку,-
Гази…  Кийки…  Ті  ж  шоломи…  Той  мат…

В  темряві  ночі,-  команди,  прокльони…
Гази…  Носаччя…  Гуляють  кийки…
Ранок…  Майдан…  Вже  дорослі  загони
Стали  на  герць…  Проковтнув  матюки

Хвалений  БЕРКУТ…  Подибав  з  Майдану…
День  розцвіта  півмільоном  голів…[/color]
                                           
[/b][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761559
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 19.01.2018