Короткий спалах болю й гніву...
Спішила з кленом обійнятись,
Хіба не ти?
Нестримну душу бунтівливу,
Щоби світ за очі, - і... з хати, -
Без слів, прости.
На голім вітті - сльози, - не дощі.
Збери в долоні павутиння, -
Воно нагадує вуалі,
Чом не фатин?
Блакитна мрія? - темно-синя!
Давно відсунута подалі,
Не відпусти!
Мо, істина опівночі, блищить?
Пекельним жаром у забуте
Журливо, заглядають тіні
Десь у імлі.
Чекай не кари, не спокути,
Хто знає, винні, чи невинні?
Та й взагалі...
Хрести сплелись в обіймах і плющі.
07.04.18.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786504
дата надходження 07.04.2018
дата закладки 30.10.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.09.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.09.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.09.2022
Таки не по-буденному вершить
над нами суд блаженна веремія –
Нам жить і задихатися ... і жить,
по-іншому не можем, чи не вмієм?
Пропащі ми – над яром летимо,
над товщами, гнітючо навісними ...
Для чого живемо́ – куди йдемо́! –
обмерзлі душі з крилами німими ...
Нам гніву благородного, або
любові, що зове і замовляє ...
Промов мені, бо холодно, журбо –
бо знавісніло птаха кружеляє ...
Чигає на ошуканих, на нас,
спонукує пройти крізь темну хащу,
навпомацки брести ... напризволяще –
і по піщинці виміряти Час!
Ми – покоління, зібгане в юрбу
півлицарів, півблазнів, півгероїв –
свою добу підняли на дибу
навально, шквалом, криком ... й н е без зброї ...
Крячить над нами, кряче вороння
понад яри, у небеса кипучі ...
Ой лишенько, які ж бо дні гнітючі,
коли живеш і дишеш навмання!
... Посеред стуж півзайшлої мети –
терпіння нам ... терпіння і тривоги –
до забуття, до краху, до знемоги –
із божевільнь благої німоти,
як фенікс, відродитися і йти –
на плаху до кінця ... до перемоги
над нами, слабосилими. Земля
ще наші з вами тверді переймає –
і ми ще є, (хоч, може, і немає),
бо хтось над нами плачно замовляє ...
... Відлетна птаха клично кружеля!
(Зі збірки [b]"Семивідлуння"[/b]. - Львів: Каменяр,2008).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751960
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 18.12.2017
Ця пора опадань… Ця сльота ностальгійно-осіння
Крізь завісу небес журавлиним ключем промайне.
То як дзвін поминань, то як пісня похмільна весільна, -
Я маленький кленовий листочок – зігрійте мене…
Ох, дощі ви, дощі – ізмарагди померклих снобачень,
Яшми кольору втрат, бурштинові печалі жалю –
Я люблю цю пору опадань, полум’яних облачень…
І беззахисне листя опале – без тями люблю…
У мені ностальгія свій жар рознесе аж до серця.
У мені щось заплаче – наді́рветься, схлипне струна…
Ох, шаленеє, втишся!.. Та серце, мов птаха, заб’ється, -
Мов заблукане Сонце у пізніх гірких полинах…
Гірко-гірко, авжеж, по-осінньому плачно і гірко,
Мірка щастя мала, мірка болю безмежна, і все ж…
Мірка щастя бездонна…
яскрава… мов спалах…
мов зірка…
Мірка щастя людського у золоті років-одеж…
Наше все, що у мислях збережене, дні самоцвітні…
Наше все, що у пам’яті – з глиб виринає з-за туч…
Всі обличчя кохані, всі знані, бажа́ні, привітні –
І на серце паде, як любов – невмирущий обруч.
…Опадає-паде листя втишене – долі... під ноги…
Та в ту хвилю падінь, диво-промінь обличчя торкне…
Не було б умирань, не було б і початку дороги…
Я опалий кленовий листочок – згадайте мене…
23.10.2017
(Зі збірки, що вкладається [b]"Туга за Єдинорогом"[/b])
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756763
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 18.12.2017