В моє життя вже заглядає осінь,
А я іще немов і не жила.
А я ще й досі в Бога щастя прошу,
Не вірю все, що молодість пройшла.
А я батькам ще боргу не віддала,
Не вишила синочкам рушники,
А осінь на поріг ногою стала,
У вирій гонить пройдені роки.
Вже паморозок перший ліг на скроні,
Лягла через обличчя борозна.
Осінні квіти у моїй долоні
Шепочуть, що не вернеться весна.
В моє життя вже заглядає осінь...
І сад відцвів, не чути солов'я.
Я в Бога щастя своїм дітям прошу,
Нехай будуть щасливіші, як я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698821
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 05.11.2016
Як холодно,
Слова заморосили,
В буденній скупчились імлі,
А вчора все було так мило -
Доріжки парками блудили,
Стелили з листя килими
Як холодно,
Ходім на каву,
Зігрієм руки об горня,
Твій погляд знов такий лукавий,
Він схожий з пінкою на каві,
Вертає літо в почуття
Лице пашить,
Розмов розливи
Збирають час поміж рядки,
Музичні ллються переливи
І від тепла ми розімліли,
А за вікном летять роки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696267
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016
Не треба слів, вони зрадливі часто,
Лиш погляд твій - і я все зрозумів.
Я по очах твоїх читаю вчасно,
Допоки з уст ще звук не долетів.
Мовчи, коли ковток стоїть у горлі,
Коли дотла вже спалені мости.
Мовчи, коли стискає скроні
Від чорної гнітючої жури.
Мовчи, коли в очах від щастя сльози,
І зірка з неба у твоїй руці.
Мовчи, коли мовчать уже не в змозі,
І бог віддасть твоє лише тобі.
Мовчи, лиш мило усміхнися,
Як сонце, що виходить із-за хмар,
І в очі мої гарно подивися,
Я в погляді усе тобі сказав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696190
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016
Самотня жінка у вікні.
Накинувши платок на плечі,
Вона вдивляється у вечір,
А думами вся на війні, –
Там чоловік і син. Вони
Вітчизни рідної солдати..
А їй залишилось чекати
І виглядати їх з війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651616
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 16.10.2016
День зітхнув вітерцем і приречено
Відійшов у минулий час,
Залишивши про себе для вечора
Безнадійно- сумний парафраз,
Бо природа й сама вже не вірила,
Що повернеться літо назад, –
Місто – в темному, небо – в сірому,
В брудно-жовтому – листопад...
Та як виклик оцьому світові,
Попри темряву і холоди,
Ти приходила вся у світлому
І у радісному, як завжди.
Духмяніла вечірньою свіжістю
І парфумами "Тет-а-тет",
І, з тобі лиш властивою ніжністю,
Загорнувшись у во́вняний плед,
Гріла руки об чашечку з кавою,
Й туркотіла про се і про те...
Й пізня осінь буває яскравою,
Як кохання у душах цвіте!
Парафраза, парафраз, -у. 1. Переказування змісту твору або чужих думок своїми словами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692118
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 16.10.2016