До мене Місяць завітав у гості,
Так тупцював під вікнами вночі.
І з нерішучості він просто
До мене підбирав ключі.
До мене Місяць завітав у гості
І на подушку ліг перепочить,
У сяєві втонула біла постіль,
Самотність розчинилася умить.
До мене Місяць завітав у гості,
Без слів, без квітів, подарунків,
У сяєві втонула біла постіль,
Я ожила від місячних цілунків.
...Тумани розбудили юні ранки,
А Місяць щез безслідно з подушок.
І – в ролі я забутої коханки,
Бо Місяць повернувся до Зірок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720184
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017
Коли любові дивний сад
Зненацька квітом забуяє,
Коли твоя п’янка краса
Мене не тільки забавляє –
Стає казковим тим човном,
В якім пливу життям, мов раєм,
Й радіють очі і чоло,
А серце вальс кохання грає,
Тоді тобі моє болить,
Тоді мене твоє хвилює,
Це й є ота щаслива мить,
Заради неї жить вартує.
Тоді і я, і ти – це ми –
Це наша формула кохання,
Доводить, що ми є людьми,
І це фундамент для єднання
9.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717423
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Коли не все ще випите вино
Гіркої зради і німого болю,
Цілющим може стати ще воно,
Коли словам своїм даси ти волю.
Очистиш душу, щоб впустити знов
З повітрям свіжим почуття новіші,
І замість непотрібних вже розмов,
Вкладеш свої думки у щирі вірші.
2.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716758
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017
Коли в душі пече
від смутку, чи від болю,
коли тобі чомусь
не спиться, хоч ти плач,
тоді свої думки
пускаєш ти на волю,
й пливуть вони у ніч,
як світу споглядач...
Коли неначе час
завмер, і давить тиша,
коли не знаєш ти:
ну як же далі буть,
Коли любить цей світ -
задача надскладніша,
слова, що десь були,
до тебе шлях знайдуть...
І ось, немов дощі
із неба світлі ллються,
і рими, що зплелись,
свої вже, не чужі.
Народжені рядки
і плачуть, і сміються,
і янголом з небес
спускаються вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713809
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
ты тихонько по стенке сползала,
его слово напомнило плеть
много видели стены вокзала
им немало давалось стерпеть
без пальто, без ботинок осенних
ты бежала за ним до двери
и улыбку навесив, как ценник
словно в детстве шептала - замри!
так хотелось, чтоб он обернулся
и вгляделся в немое лицо,
чтоб к ладони едва прикоснулся
и поправил на пальце кольцо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712132
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017
Не звикай до мене. Я мину.
Як минають весни рік за роком.
На вустах лиш присмак полину,
На очах провогклу заволоку
По собі залишу. Відцвіту,
Мов пожежі айстрово-осінні.
Листопадну пору золоту
Змінять сніжно-білі заметілі.
Відчеканить мудрістю життя
Кожен крок, розпише наші ролі.
Чи прийме Всевишній каяття?
Чи, мов зорі, тлітимем поволі?
Відречись, благаю, я піду.
Озирнутись навіть не посмію.
На порозі стишивши ходу,
Настіж двері лишу сніговію...
Не звикай. Бо скорена вітрам
Повернуся птахою до неба...
Омини душі моєї храм.
Я боюся... Звикнути до тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711775
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017
В нічному озері купалися зірки
І місяць, мов велика жовта диня.
А вдень зникало це. І так було роки.
Жила й мудрішала із цим щодня людина.
Дитинство чомусь швидко пробіга,
А далі юність запрягає роки.
Якщо ти хоч колись когось кохав,
То розумієш, що таке неспокій.
Про нього пам’ятають і зірки,
І дивний місяць з Вічності, ні, з неба,
Кохання берегли вони роки,
Щоб ти прожив – не існував як-небудь.
18.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710945
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Стікаючи краплинками роси
по паростках минулого, змовкаю...
і спогади так лагідно плекаю
про полум'ям охоплені часи,
коли тобі промовила: " Згораю"...
Босоніж, і зодягнена в любов
з тобою я вогнем своїм ділилась,
в твоїх обіймах димом розчинилась,
у просторі згубилася, немов,
і заново, мій любий, народилась.
Якби стежинка знов вела туди,
де, окрім нас, не було більш нікого...
Знайти б мені омріяну дорогу,
лишаючи палаючі сліди.
Я там би й залишилася, їй- Богу.
03.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710095
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2017
Відлітано, відболено,
Відспівано, відмолено,
Та ще лишився порох не на раз.
За помислами сивими,
Сумними, нещасливими,
Приходить світла і надії час.
Засіяно,замріяно,
Зневіру обнадієно,
Рік молодий почав невтомний лік.
Життя живе надією,
Життя крилате мрією,
А почуття не знають зим і літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709922
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017
Вирве час колись мене із тебе.
Не простиш. І, може, проклянеш.
Я ж тебе сховаю десь між ребер,
хоч, невдовзі іншу пригорнеш.
Десь твоя душа цвістиме льоном,
заростуть травою наші дні.
Відлетять минулим передзвоном...
Ти ж наза́вжди ли́шишся в мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707623
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 20.12.2016
И почему-то все не так уж просто,
когда вопрос касается любви,
когда простые жизненные просьбы
сменяются в ответную: "а ты?"...
Любовь уходит словно в запасные,
когда о равенстве вдруг назревает спор,
слова о чувствах слышаться немыми,
пуская пыль в глаза и разговор.
Словам пустым позволено всевластье
и тот, кто будет истину копать,
погрузнув в масках, уничтожит счастье,
без права это счастье возвращать.
По справедливости виновным он не будет,
он только следствие невидимой игры,
одно из старых сломаных орудий,
с которого сорвали все болты.
Но суть нема и не расскажет правды,
лишь время ставит вещи на места,
когда на приступах глухой любовной жажды
начнет свой пир сравнений череда.
Кто лучше был и кто любил на деле,
кто в шею гнал и ноги вытирал,
что было с тем, а с кем мы не успели,
и кто кого потом за что бросал.
Печаль придет, когда глаза откроешь,
когда поймешь масштабы пустоты
прощальные слова как из тумана вспомнишь
и не поверишь в то, что это ты..
У всех есть выбор с правом на ошибку
и сердце точно будет это знать,
когда в толпе мелькнет моя улыбка,
которую любила целовать.
(с) Червоный Валентин, 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707035
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016
Я заколихую до тебе почуття.
Вітрам співаю снігом колисанки,
Листи на склі морозами щоранку
Виводжу аж до самозабуття.
Я забуваю присмак спільних снів,
Слова пастельні змішую в палітрі.
Чомусь гірчить від спогаду в повітрі,
Здається - час нахабно остовпів.
Я заколихую – уперто, день за днем.
Вже відпустила все, що нас тримало,
Хоча дотичного було чимало,
Лишився тільки невловимий щем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705980
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016
Відішлю слова твої в завію
І тумани загорну в сувій.
Понад світом вітер перевію
І забуду навіть голос твій...
Так себе вмовляла проти ночі,
Щоб у снах іти услід тобі.
І вела думки свої жіночі,
А вони губилися в юрбі.
А зима вже знову норовила…
Снігом засипала… А мороз
Витинав на шибці диво крила,
Сковуючи все у лід-гіпноз.
Віхола злітає понад хмари
Та кружляє у танку дарма.
У словах твоїх не стало пари,
Поміж нами відстань...і зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703877
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 09.12.2016
Я свою горечь перебью,
Печалью утреннего кофе.
Теряю разум… я люблю
И ненавижу… в тихом вздохе.
Я ненавижу, за молчанье,
За справедливые упрёки.
За недосказанность желаний
И за забытые уроки.
Молчи, молчи. Не надо слов.
И пусть горчит нам... только кофе.
Мой призрак, из забытых снов.
Дыхание в потаеном вздохе.
Что делать мне, советник горький?
Слащавость слов... не твой удел.
Я доверяюсь странной почте,
А ты молчать в ответ посмел.
Твой образ в гуще потаён,
Гаданье,... станет мне уделом.
Мы всё надеждой живём,
И забываем... между делом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705642
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 09.12.2016
ВЗГЛЯД ЖЕНЩИНЫ ОДНОЙ
Один лишь взгляд от женщины простой
Победу одержать над армией способен,
Когда готовы рисковать собой
Те, кто решать, как убивать, свободен,
Скажите, для чего, мужчины рвутся в бой?
Чтобы торжествовала справедливость!?
Когда погибнуть может в пекле там любой,
Тот, кто хотел жить мирно и счастливо...
Вы, женщины, способны побеждать
Там, где мужчинам светит пораженье,
И побеждённых воинов прощать,
Ну, а врагам вымаливать прощенье.
--- --- --- --- -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705590
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 09.12.2016
[i]Розпушив вечір павлином пір’я
Пішов місяць на шахи до ліхтарів
Шаленіло зимове всесилля
В царстві підступних вітрів
І в дикій безодні міста
Стукіт підборів, наче набат
В голові крутилось: «Baby astalavista»
Як невдалий вчорашній жарт
Маленьке кафе – тепле кубельце
Перед очима давній неспокій
Немов з машини минулого вкрадено скельце
Зі світом своїх церемоній
Як почуття, моя кава холодна
Дарма, що солодка і схожа на мед
Твоє обличчя – маска підробна
А від погляду хочу сховатись у плед
Я мовчу. Що ж іще сказати?
Між нами товща непройдених років
Які слова, мов ягоди до жмені назбирати
Щоб ти усе, одразу зрозумів!
© Леся Приліпко-Руснак, 06.12.2016 р.
http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705265
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016
Ми на хвильку забули, що гості
на планеті, що зветься Земля.
Ми, наповнені хитрої злості,
носим гордості модне вбрання.
Ми відважно вдивляємось в погляд,
що соромиться наших думок,
і розширюємо "лжесвітогляд"...
Почорнів життя чистий листок.
Ми на хвильку забули...О, Боже,
Дай згадати й покаятись час!
Так вертатись додому негоже!
А тим часом вже вогник загас...
Більш нічого не треба. Так тихо.
Вже немає "на благо" брехні.
І, немовби, ніколи й не дихав
і не жив-гостював на Землі.
Ми на хвильку згадаймо, що гості
на планеті, що зветься Земля.
Скиньмо з себе одежину злості...
Тільки хвильку триває життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705133
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.12.2016
А скільки незавершених рядків написано,
яким поезією стати не судилося...
І скільки тих забутих спогадів розхристано,
через які наші серця ущент розбилися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704712
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 05.12.2016
Так сумно... сумно було їй,
Котились сльози і неначе,
У грудях стався буревій,
А на душі все важче й важче…
Час зупинився... Ні, застиг...
Не було нині, вмерло завтра
І тільки біль, нестерпний біль
У грудях бився та зірвався
Нестримним криком, все єство,
В своєму відчаї кричало,
Що так томило і вбивало
Злетіло з уст її разом
І раптом… Раптом замовчало…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703715
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Переписує заново дні мої доля на плівку...
Осінь любить зажуру, плекає свою протеже.
Так буває, що серце знаходить милішу домівку,
І не віриться в щастя. Він поруч? Зі мною? Невже?
Та немає у нім ореолу божественних таїн,
Він із роду людського - не з царства священних тріад.
Відволік мої біди - втекла від життєвих окраїн.
Просто мій. Просто рідний. Його дарував листопад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703704
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Окончен бал, погасли свечи,
Давно стемнело за окном.
Просила ты судьбу о встречи,
Но каждым встречным был не он.
Ты от себя самой скрывая,
Ждала звонка - не позвонил.
Ты для него совсем чужая,
Он о тебе давно забыл.
Нет слез в глазах, ни боли в сердце
И нет, наверное, любви.
Все так, как нужно, так, как прежде:
Вновь одиночество и ты.
14.07.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703055
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016
Дні сповзають по шибці безглуздо,
Ще лиш трохи - і згине вже й осінь.
А у серці шипами загрузло:
Ти – далеко. Чекаєш і досі?
Рветься криком десь голос юначий,
Чи то виє в душі завірюха:
- Я для тебе щось трохи ще значу?
В телефоні у відповідь - глухо.
Як сказати, що ти - моя доля?
Роздирає мовчання легені.
- На все добре, - шепочу я кволо,
Проковтнувши зізнання шалені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702595
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 24.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2016
Я кружку кофе разделила с одиночеством,
Ведь горечь то всегда на вкус одна...
Уж лучше упиваться горьким кофе,
Чем поднимать всю грусть свою со дна.
Уж лучше убиваться сигаретами,
И видеть счастье лишь закрыв глаза,
Чем убиваться грустными куплетами,
И ночь встречать в отчаянных слезах...
И одиночество - не повод, и не следствие,
Не карма, и не наказание души...
Это привычка жить, и как последствие,
Привычка прятать жизнь свою внутри...
(27.10.16)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700896
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016
Между присутствием и смертью...
Как грань тонка – её переступая, улыбнусь,
Здесь глупым мыслям места нет,
Лишь с лёгкой грустью оглянусь,
Осознавая быстротечность жизни,
Что нам дана – уроком за урок –
Без жалости к себе и укоризны
Я осознала всё в короткий срок!
Безумие и ясность, трусость и геройство -
Всего лишь грани бытия.
Как просто мировое обустройство,
Когда от зрителей свободна я.
И то, что невозможно было,
Какой-то страх не дал излить,
Здесь свою силу проявило…
Бессмертие в одном - любить, любить, любить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700778
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016
Как быстро пролетает жизнь ...
Дождём смывает дни, недели ...
А ты, как будто, просто спишь,
А не живешь на самом деле ...
Все дни сливаются в года,
Ты с каждым годом всё старее ...
Но так ведь будет не всегда,
Твой чёрный волос по белеет ...
Согнётся не преклонный стан,
Ты не услышишь птицы пенье,
И жизни быстрые часы,
Застынут в призрачном мгновенье ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699502
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 09.11.2016
Графік сезонних дощів
ледве витримує осінь:
бісером сяють кущі
й галяви рудоволосі.
Надлишок крапель з гілля
трусить на землю дятел.
Поглядом сонце здаля
нишпорить світом завзято.
Промінь майнув навпростець
бік гарбузовий гріти,
налаштувався вітрець,
бавитись бабиним літом.
Осінь міняє лице:
то розвесела, то хмура,
бо ж вона жінка, а це –
тá ще грайлива натура.
08.11.2016
(На фото картина "Осінь" Альфонс Муха)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699481
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 09.11.2016
Він зберігав моє ім’я на своїм склі,
Яке щоночі вимальовував наш дощ:
Не стер мене, не видихнув, не пожалів,
А зберігав, немов щось не збулось…
І в сірий день виводив на вікні
Моє ім’я, яке він пам’ятав
Не проклинав його, не зазивав,
Лиш кожну ніч єдину він чекав
З простим ім’ям, яке беріг на склі,
Чотири букви вибиті в душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698631
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
От ми й зустрілись, Осене. Привіт!
Ти відкоркуєш пляшку із дощами?
Чи ти спочатку розфарбуєш світ,
Прикрасиш синє небо журавлями?
А можна і мені з тобою в ліс
Вплітать березам золото у коси,
Чи місяцю в туман сховати ніс,
Заколихати до весни покоси?
Я сумувала, Осене, повір,
Моїй душі тебе не вистачало,
Вона томилась, ніби дикий звір,
В якого клітка волечку забрала...
От ми й зустрілись... через стільки бід...
Минули квіти, вишні і суниці...
Я так чекала, Осене, привіт!
Додати в чай і меду, і кориці?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690379
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 30.10.2016
Я не знаю як так сталось,
А може доля нас звела.
Та несумісне поєдналось,
І квітка в горах розцвіла!
Люблю тебе як місяць зорі!
Як квіти люблять вранішню росу!
Любов свою як вітер хвилю в морі!
До серця твого мов до берега несу!
Нехай веселкою засяє!
Любов моя в твоїх очах!
Ніхто так в світі не кохає!
І не кохав так досі у віках!
Люблю тебе як виноградне гроно сонце!
Як трави краплі теплого дощу!
Люблю тебе як чайка любить море!
І все живе квітучую весну!
2006р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600788
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 25.10.2016
Нелегко відпускати, що було,
а особливо - світле і прекрасне,
бо серце, розбивається, мов скло,
як свічечка нічийна - гасне, гасне...
Нелегко забувати й десь іти
дорогами незнаними, новими,
випалюючи спогадів мости,
бо щось безцінне вигорає з ними.
І щось гірке лишається тобі
уже надовго в роті і у грудях,
таке, про що й не скажеш, далебі,
таке, що не показують на людях.
Таке, що наскрізь... Та, не варто, ні,
довкола розливати чорні ріки.
Усе колись минає вдалині,
нічого не було іще навіки.
І хоч нелегко тлумити думки
про те відбуле і таке чудесне,
під ноги просяться нові стежки,
до серця - щось невічно-піднебесне...
21.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695771
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 25.10.2016
Прощання духмяного літа…
Прощання духмяного літа…
З осіннім відлунням сльози…
Гойдались дощинки на квітах…
Вітри їх плекали крильми...
Прощання тепла чарівного…
В душі блискавиці розмай!
І тільки сльозою німою…
Прошу в літа... «ще почекай!»
30. 05. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686704
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 20.10.2016
Ты душу целовал…
Ты душу целовал… и обнимал словами!
Струилась нега, словно вешняя капель…
И вдохновение лилось стихами!
И вдруг… среди весны — метель!
Вдруг холодом повеяло мгновенно,
Как будто не было той сказки… милых грёз…
Душа в комок свернулась… стала бренной…
И опустилась с неба стебельком без роз…
09. 07. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677003
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 20.10.2016
Не Той зустрівся у моїм житті
І сторінки подій не з Тим гортала
Я з Ним - лишилась в самоті
Безкрила, бо так і не літала
Із сумом у очах та кавою гіркою
Всі вечори ховала просто у собі
Лише я в мріях розтікалася рікою
Ховала вогники надій в юрбі
Тепер вся розпорошена в думках
І в спогадах, де були миті щастя
Тримаю глиби льоду у руках
Й зізнання болю та причастя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695369
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 20.10.2016
(Вечірні роздуми про особисті стосунки)
Той перший погляд – то лише початок,
Початок довгого і непростого шляху.
Багато кави буде випито горняток,
Немало крапель дощових впаде із даху.
Цей шлях відносинами люди називають,
Коли симпатія переростає у кохання.
На зустріч із захопленням чекають –
Плекають в серці щирі сподівання.
Гаряча пристрасть у душі палає…
Не обпектися б тільки від бажань!
Лише любов терпінням зігріває
В тривожний час простих розчарувань.
Не варто егоїзм свій проявляти,
Бо тріщини в коханні виникають.
Потрібно вчитися коханих поважати –
Стосунки у підтримці зберігають.
Той перший погляд – то лиш початок,
Багато поглядів ще у житті чекає.
Не допускай у тексті опечаток,
Коли роман життя любов гортає…
© S.Nemo
06.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657757
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 19.10.2016
Пісок між пальцями - життєвий час.
Реальності картини бачу без прикрас.
По тілу схоже щось на електричний струм,
У голові багато так свинцем налитих дум...
Я падаю? Лечу? Побачу небо, чи відчую дно?
"Ганьба" кричатимуть, а може: "Браво" - все одно.
Нудьгуючи, розвагу віднайду просту, легку:
Я будуватиму палаци із життєвого піску...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695315
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Ти поетів всіх зачарувала,
Золоті розсипала думки,
Міцно вже тримаєшся штурвала
І дивуєш щедрістю руки.
Осене! Ти – невичерпна тема,
Входиш завжди в долю й календар,
Є у тебе непорушна схема:
Кожен рік вивчаєш знов буквар.
Йдуть до тебе першачки-малята
Аби згодом вирости людьми,
Ми ж з тобою, Осене, близнята,
Обнялися лагідно крильми.
Осінь! Осінь! Ти – чарівна пані,
Не сягнути всіх твоїх красот,
Сподіваюсь ти ще не остання,
Знов тобою тішиться блокнот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693209
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 08.10.2016