: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.12.2021
Не знай мене
Забудь
Земля тобі
Хай обере
Одній лиш їй
Відомий путь
Закрий усі
Ходи та двері
Зітри усе
Що в голові
І на папері
Не знай мене
Забудь
Закрий усі
Свої гештальти
Заверш усі
Жорстокі рішення свої
Не пам'ятай
Що було ще й кохання
Хай тільки гірч
Залишиться тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900762
дата надходження 09.01.2021
дата закладки 15.02.2021
Не чекай на неї
бо її нема
вона не прийде
не настане
як ранок
або року пора
оце дарма
сидіти і чекати
спати
й уявляти
як усе станеться
знов
не станеться
не зажевріє в серці
кров
і усмішка
і погляд
всього не стало
не чекай
бо нікого чекати
а час біжить
не прочекай
свою останню мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894880
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 15.02.2021
Відкрила для себе нові думки.
Якось у фільмі почула два вислови: «шаблонне мислення» і «нестандартне мислення».
Часто, керуючись бажанням виділитись, ми стараємось мислити нестандартно.
Щоб сфотографувати квітку, ми стараємось зловити найпривабливіший для неї ракурс:
зверху донизу, або під кутом;
Я помітила, що мислення шаблонне, наприклад сфотографувати квітку прямо,
так як воно є – не менш привабливо, а навіть навпаки!
Всі чомусь прагнуть зараз креативу, новостворення, але цей креатив будується на шаблонах давно всім відомим,
креатив це побачити в звичних речах щось унікальне, незвичайне, під іншим кутом.
Тому перше дивіться під прямим кутом, а потім генеруйте нові ідеї.
Усвідомлення того, що ти не досконалий, маєш свої недоліки, свої «доліки», плюси і мінуси, які будує тебе справжнього – це зрілість.
Плюс і мінус притягуються (це фізика),
Ти це місяць, що дивиться на світ лише з тієї сторони, що освітлюється сонцем і майже ніколи не повертається темною стороною, а вона, ой, як є у всіх. (це філософія).
Шаблонне і нестандартне мислення.
Музиканти спочатку вивчають мелодії великих митців, грамоту, а потім пишуть музику самі.
Щоб створити оригінальну картинку, потрібно підібрати і помайструвати над «шаблонними»
Для прикладу маю наступне,
Як кажуть, дівчині треба вчитись, потім вийти заміж по любові, народити дитину, а краще двоє, і берегти домашнє вогнище, а якщо вийде, ще можна спробувати побудувати кар’єру,
У всіх так виходить? Звичайно ні, виходить нестандартно: народжують дуже рано, або пізніше, розлучаються, виходять заміж вдруге, народжують від різних чоловіків, або взагалі не народжують, або просто будують кар’єру, не маючи ніякої родини.
Жінка сама від природи нестандартний мислитель - митець, тобто той, хто створює, і кожна унікальна, як і унікальне нове життя, яке вона дає,
народжуючи в світ нову людину, і випромінює таке тепло, ніжність і турботу, від якої дерево може загорітися.
Змінюються потреби, задовольнивши одні, приходять інші.
Найважливіший шаблон це ти справжній, з недоліками і «доліками»,
Усвідомлення - це зрілість і вона не приходить бо тобі н – стільки років, або н7 – років, вона знає свій час.
Все на світі має свій час.
Зрілість тотожна мудрості,
Мисли так, як ти мислиш,
говори те, що ти кажеш
і подаруй себе цьому світу.
З повагою, Арі.
27.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875115
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020
Твої весняні крила,
як вітрила в богомола,
де я проспектним циркулем
малюю твої губи.
На підвіконні у кімнаті
в центрі міста
лунає магнітола,
звук якої, мчить крізь простір
та веселкові труби.
Твоє волосся ароматно пахне
бульбашковим небом,
уста уквітчані й прикрашені
пахучим винофіром.
Люблю тебе, моя чудна амебо.
Люблю, твоє червоне плаття,
під час ефіру.
Холодний вітер доторкається
гарячої руки,
танцюючи й літаючи,
натхненно ходиш гола.
І подихом доповнюєш
ще не дописані рядки,
залишаючи увімкнену
Плацебну магнітолу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875093
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020
Боса ніч, серце латане клаптями чорними,
Поміж слів причаїлася тиші струна.
Розкажи, як до тебе ходою мінорною
Йде вона і очима довкіл поглина.
Розкажи, як шукаєш розради у темряви,
Хміль душі, виливаючи вікнам німим,
Щедра мить, зорі сходять коштовними зернями,
Завтра день знову прийде у світ молодим.
Завтра сіль стане вже не такою солоною,
Ночі диск перекотиться за океан.
Розкажи, як печуть розміновані спомини,
Битим склом застрягаючи в давності ран.
Ніч мине босоногим дівчам розциганеним,
Сонця сік розіллється, не знаючи меж.
Ти прислухайся - Хтось за захмарними гранями
В твоїй долі дописує: "Ще проростеш..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861344
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 16.01.2020
Хризантемно. Темно.
Не тривож даремно
Спогадів моїх.
В росянім колоссі
Дзвони дзвонить осінь.
Чи то може сміх?
Кучеряве небо
Заграє до стебел
І сміється синь.
Кланяється в ноги
Вербам край дороги,
Мов до берегинь.
Бо у їхніх вітах
Жевріє ще літо,
Пахнуть ще меди.
Зупини хвилину
Тепло-тихоплинну,
В осінь не веди.
Жовтотлінь охоче
Душу зашепоче,
Журно засурмить,
Засльозить сльозою
Й забере з собою
Хризантемну мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852521
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 26.10.2019
Невербальне спілкування,
Текстові повідомлення, електронні
листи, стримери, копіювальний папір,
вклеєні вирізки з ксероксів,
вклеєна жуйка,
радіоли з магнітоголовками, лампові
телевізори, windows 98.
Все, що ви хотіли мовити про спілкування,
але боялися сказати.
(Ред. 2019)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850922
дата надходження 09.10.2019
дата закладки 09.10.2019
Рудою лисицею
жовтень приліг край діброви,
Вдивляється в сонце
туманністю сірих зіниць.
Журбує душа -
хутро світу стає пурпуровим
І близиться час
завірюх і гучних колядниць.
А що ж тій душі?
Їй би соняхів цвіту по вінця
І хвиль голубих
(як же рясно буяв льоностав!),
Їй дрібку тепла,
як і кожній закоханій жінці,
А замість дощів
солов"їних до ранку октав.
Ще трохи розмов
про намріяне і про буденне
Під небом з бузку,
не під пасмами хмар затяжних.
Та ронять дерева
свої золотаві знамена,
Скоряючись жовтню,
що стиха підкрався до них.
І ранки тепер
в попелястих краватках із диму,
Ключі журавлині
лишають свій сум голосний.
Душа переходить
межу цю осінньо-незриму,
Відтак журбуватиме
аж до самої весни...
5.10.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850636
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019
На темному світлий ввижається сонцем.
На світлому темний – офір попелище.
Чи ти – мій світанок? Чи ти мене знищиш
В стрімкому вогненнім жадання потоці?
Шукала наосліп душевним торканням,
Тремтінням, паланням, звучанням у тиші –
Тут спокій здобуду! Тут спокій залишу.
Сльоза обпікає находжені рани.
Знайти! Не згубити! Заковує пристрасть
Переспіви іскор в росу, наче в темінь –
Стікає доземно зважніле червлене
Намолене щастя зірвати безсиллям
Купальське суцвіття. Огень видається
На світлому – темним, на темному – світлим.
Мить – спокій здобуду. Мить – спокій залишу.
Звучить у мінорі мелодія серця
Лунким мерехтінням роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847177
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 25.09.2019
Коли сон торкнувся твоїх зіниць
Спалахнула в каміні вогняна вистава
Я поклав біля тебе - букет із суниць
І книгу читав , в котрій ти " Потопала" .
Мій, сон же ,на мене махнув
І подавсь кудись ... мабуть за екватор...
Я ж час від часу на тебе дививсь
Плече твоє гладив через ковдру картату.
"Головне в цьому світі - набутися разом"
Хтось дав у минулому людству пораду.
І хай на Сатурні , де б не були ми, скрізь...
Лиш би гладить плече твоє, через ковдру картату .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826084
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 25.09.2019
Вона була дуже дивною:
носила у торбі щастя,
слізьми лікувала дерева
і поки ніхто не бачив,
кришила ще свіже небо
міським голубам
під крила.
Вона цілувала троянди
щоночі
ставала зіркою
й босоніж сама-самісінька
ходила Чумацьким Шляхом,
на спицях
із павутиння плела собі тишу
і клала її в шухляду
на завтра...
на потім...
на...
Свої таємниці й мрії
вона довіряла травам,
тримала в долонях сонце
дбайливо замотане в ковдру,
зшиту
з пустельних квітів
ще кілька століть тому.
Щоранку пила тумани
з піал,
що брала у місяця в позику
і вірила в світ
без воєн...
й писала комусь листи.
Вона була дивною...
Бо справді жила...
15.08.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847670
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 25.09.2019
Ти стоїш під дощем.
Він тебе наче мрії твої обплітає.
Зачіпає плече, потаємне в душі зачіпає.
Він тебе так пече. А за що? Сам не знає.
Не спішиш. Не біжиш. Ти чекаєш.
Ні не цього чужого трамваю.
Ти чекаєш, що дощ цей стече.
Змиє все. З цього свого мінливого раю.
З тихих вулиць, з будинків, із лебедів там уверху,
Що їх хтось там тримає. Їх там теж хтось шукає.
Зазирає кудись уперед чи востаннє.
Десь туди де байдуже, чуже, не потрібне плече.
Ти ж чекаєш. Дощ змиє все це.
І тоді полетиш. Десь до іншого раю.
Прилітай. Я чекаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849255
дата надходження 24.09.2019
дата закладки 25.09.2019
свет в моем сердце лишь капля
рассеянной тьмы
он концентрирован счастьем
опасно безвреден
я умываюсь тобой
чтобы испепелить
мост через реку печали
и сонм трагедий
то что погибло однажды
во мне
оживёт
перерождение тьмы в теле
смертного бога
что обратив раскаленные мысли
в лёд
чувствует в мёртвом пульсацию
вечно живого
жертвенность крика в молчании
заключена
вряд ли есть что-то звучащее громче
молитвы
той что в себя одного была
обращена
будет услышана каждым
и в каждом
сокрыта
пламя объявшее мёртвых небес
моря
стынет живым но красивым
зимы рассветом
скоро останемся в мире
лишь ты
и я
два близнеца что наполнили море
пеплом.
*фоновая композиция –
Deafheaven «Night People»
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LdeDlgKjtYU[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815725
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 02.07.2019
свет в моем сердце лишь капля
рассеянной тьмы
он концентрирован счастьем
опасно безвреден
я умываюсь тобой
чтобы испепелить
мост через реку печали
и сонм трагедий
то что погибло однажды
во мне
оживёт
перерождение тьмы в теле
смертного бога
что обратив раскаленные мысли
в лёд
чувствует в мёртвом пульсацию
вечно живого
жертвенность крика в молчании
заключена
вряд ли есть что-то звучащее громче
молитвы
той что в себя одного была
обращена
будет услышана каждым
и в каждом
сокрыта
пламя объявшее мёртвых небес
моря
стынет живым но красивым
зимы рассветом
скоро останемся в мире
лишь ты
и я
два близнеца что наполнили море
пеплом.
*фоновая композиция –
Deafheaven «Night People»
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LdeDlgKjtYU[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815725
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 01.07.2019
Отак вона немов сама душа,
Лише кудись поділа власні крила,
Може б увись у барви полетіла,
Уся у променях, а може у дощах …
Знайшла б для себе зоряну октаву,
Схід сонця зупинила подихом своїм,
І всю її оголену поставу
Не зачепити поглядом чужим …
Отак вона супроти буревію
Одна стояла між уламків скель,
І шепотіло море: розумію,
Лаштуючи їй солену купель …
Розкрила крила, вдалеч полетіла,
Не озираючись, мов боячись, назад,
Щоб не зламало спогадами крила,
Чужих, від холоду німих принад ….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839898
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 26.06.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2019
Сам. Один. Зовсім один. І навколо величезна порожня планета без жодної надії зустріти хоча б когось. Почути хоча б щось у відповідь. Щось віддати або щось узяти. Тоді в чому сенс існування тут? Тоді в чому сенс існування людства, якщо у просторі більше немає нікого іншого, з ким би можна було чимось поділитися чи щось з вдячністю прийняти. Отже, потрібно не зважаючи ні на що вірити, що ця холодна планета десь ховає від тебе такого важливого і потрібного співрозмовника … Можливо, це аж там далеко за обрієм … Шкода, що потреба вижити заставляє постійно повертатися до сховку, постійно дбати про ці сховані від марсіанських торнадо паростки рослин. Але якщо ти не заходиш далеко, може, хтось випадково знайде тебе. Дивись, ген на обрії вже видно незнайомий силует такого ж самого заблукалого жителя якоїсь однієї з мільярдів планет. Він теж боїться нового, невідомого. Так само, як і ти. Але так само, як і тобі, цьому чи цій надзвичайно потрібно знайти, просто знайти … Навіть, якщо при зустрічі ви з переляку будете здатні розбігтися у різні сторони на тисячі кілометрів. Потім знову, намагаючись будь-що знайти одне одного. Навіть якщо у декого уже пропала, а може взагалі не існує здатність розмовляти чи слухати музику, може хтось взагалі ненавидить поезію чи не здатний дивитись, як заходить чи сходить сонце. Може хтось і не знає, як це - блукати між зірками. Чи як це – мріяти. І він чи вона для себе відкриють таку неймовірну фантастичну інновацію. І може стануть трішки більше людиною чи трішки більше марсіанином, чи взагалі кимось надзвичайно далеким і невідомим. Який чи яка раптом стануть УСІМ.
І ось ви вже йдете разом по червоній (хоч це й неправда) невідомій планеті. Такі неймовірно різні і такі неймовірно близькі. І такі неймовірно потрібні. І раптом стають нікчемними і нікому не страшними такі колись жахливі життєві торнадо. І раптом на обрії вже не одне, а два сонця, а потім, можливо, і ще два або три. Кожне з них – неймовірно яскраве, тепле, не вбивче. І вже не тягне на Землю. На ту іншу Землю, де марсіанин блукає собі по червоній планеті, не вірячи в те, що десь є ще хоча б якась інша далека жива істота.
Ми не пишемо на пергаменті, просто говорячи текст, який сприймає комп'ютер. Ми літаємо літаками, а не долаємо сотні кілометрів пішки. Ми їмо іншу їжу. У нас інші розваги, може дещо цікавіші. Але ми все ті ж. Ті самі люди, що шукають у просторі інших, з ким хотілося б проводжати сонце, обіймати вітер, дихати в унісон. Ми так і не навчились краще шукати чи менше втрачати. Ми, мабуть, і не старалися цього навчитися. Бо ми марсіани. А на дворі знову торнадо. Не можна виходити з хати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834443
дата надходження 04.05.2019
дата закладки 04.05.2019
коли навіть ламали свідомість й не було сили
я нічого ні в кого зовсім і не просила
як лишали найближчі за ціле життя моє друзі -
переходила в шепіт і мовчки жалілася музі
коли зрада ключиці палила мої решіткою -
виривалася з пекла тонкою і рівною квіткою
коли серце боліло світанками і хворобами -
забувала про сон і навчала себе бути доброю
коли дивом щастило вирватись з пазурів смерті,
я щоразу ставала гострішою й менш відвертою
а як склом через вени твій погляд мене калічив -
то сказала я тихо: любов не буває вічною
____
я завжди зберігала осанку, баланс, репутацію
фільтрувала думки, береги, інтонацію
але зараз немає бажань, ані крил, ані ритму
покажи мені сенс чи причину, щоб просто жити..
21.04.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834318
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 03.05.2019
і хто йому скаже, як вітер свистить поміж ребер
як же тихо і холодно, хоч надворі вже плюс двадцять
і хмари по небу. і хмари по серцю - так темно
я думаю все.. а, можливо, ті "всі" мали рацію
я думаю все, та не можу нікому сказати
перетерто життя, переломано крила і дух
і нестерпно в уяві - голоси у порожній кімнаті
хтось скрутив до низів ще учора знайомий звук
відчуваю в собі оце дивне німе спустошення
до нездатності вірити жодній живій душі
я була абсолютно відверта з тобою - завжди, і з кожними
а тепер я не заздрю ні їм, ні найбільше - тобі.
12.04
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832515
дата надходження 12.04.2019
дата закладки 13.04.2019
Тут, де вулиць твоїх, хоч весна, тиха осінь,
Тут ще чується сміх, хтось про зустріч попросить,
Де таких заблукалих, таких чарівних вже нема,
Де такою незвично чуттєвою була звичайна зима …
Розкидала ти квітів своїх, своїх дотиків білий білісінький сніг,
Наплела сотні щирих пісень і віршів, я б так сам і не зміг,
Закрутила усе у думках, збудувала палаци із мрій,
Стільки всього складного й незвичного в жінці одній …
Жінка в настрої осені, осінь в настрої жінки,
У очах блисне сонце, хоч надворі сутінки,
Захмелілий годинник показав щось завзято,
Де ж тепер ті хвилини відібрати чи взяти …
Жінка з запахом квітів, жінка з дотиком вітру,
Може з дотиком клавіш, може з дотиком струн,
Тебе з свої уяви не віддам і не витру,
Хай хоч хтось мені скаже, що я трішки брехун …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831438
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 02.04.2019
забери мене звідси, я прошу тебе, якнайдалі
від знайомих провулків, кав'ярень, високих мостів
від дощів і від сонця, від парків пахучих весняних
і від всього, що схоже хоча б на краплинку на Львів
забери мене від тротуарів у чорній бруківці
і від сміху дітей за залитим промінням вікном
я втечу на край світу, сидітиму там на долівці
у покинутій хаті і питиму чай та вино
я втечу за моря, океан пропливу одним махом
зістрибну прямо в урвище й очі собі не зав'яжу
пролечу через гори підбитим з одним крилом птахом
і нікому-нікому про втечу свою не розкажу
я купатимусь під водоспадом в лісах Амазонки
і лежатиму в затінку снів віковічних дерев
і дивитимусь фільм крізь блакитне вікно ополонки
забери мене тільки від цих ненормальних людей
24.03.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830361
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 25.03.2019
я виразно чую твій мовчазний шепіт
мій пульс миготить крізь сонні твої повіки
я інша. ти ж знаєш, я інша від тої решти.
напевно, цинічно - [сприймаю тебе, як ліки].
я можу піти, і ти мене не зупиниш
так довго росли переломані в коренях крила
я хочу від тебе дві кави й годину тиші
ти знаєш, яка я. [всі думають, ніби мила].
не маю кордонів. ні рамок. ні жодних обмежень
живу на березі твого здорового глузду
мої поцілунки обпалять твої
вени.
я можу піти, чи лишитись твоєю
музою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829417
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019
чим швидше втратиш свої ілюзії,
тим легше
дихати.
люди корисливі. злі. і байдужі.
яке б не сталось
лихо.
ніколи нікого на відстань подиху
якщо серце скаче, як
дикий кінь.
ніколи другого шансу. нікому
навіть не пробуй.
Не Вір!
хто раз обманув, той таким буде завжди
хто зрадив, лишив, хай забуде
твій смак
прийми цю гірку, але чесну правду:
менше близьких
на одного.
це так.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828166
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 08.03.2019
так іноді ломить під ребрами страшно:
а раптом, з тобою не стане нам часу?
ти зважишся.
зможеш сказати.
ти - в радості.
а я опинюсь за межею досяжності..
якщо ти близький, неважливо, що далі
мені не цікаві похвали й медалі
і хоч неминуче сумне роздоріжжя,
скажи мені правду! чого ти боїшся?
ти зовсім нічого, повір, не втрачаєш
мене ти ні краплі насправді не знаєш
я вмію прекрасно вдавати байдужу
з тобою ми зовсім ніякі не друзі
занадто нерівно те серце стрибає
воно хоч мовчить, сто відсотків все знає.
а раптом, не вистачить нам відважності?
ти прийдеш, а я - за межею досяжності..?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827474
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 03.03.2019
Я завжди почувалася невпевнено біля дешевих жінок. Не отих, знаєте, легкої поведінки. Дешевих - з фарбованим волоссям неприродного кольору, очима, обведеними чорним олівцем о 7 ранку, з тонною косметики (здається, зараз вона кліпне, і відвалиться пів-лиця).
Вони ще смішно ковиляють на грандіозної висоти підборах, щедро поливають себе наймовірно різкими парфумами у спеку і затягуються сигаретою, як я повітрям у горах.
Поруч дешевих: тих, що нехтують нормами моралі і честі, лягають на хімічні атласні покривала в поганеньких готелях і голосно висміюють саме поняття слова "вірність".
Які максимум, що читають - це пости в Інстаграмі "как увеличить грудь на 2 размера" і не можуть відрізнити Мону Лізу від Лізи Сімпсон.
Я люблю гарних і розумних жінок. Біля таких комфортно, цікаво і хочеться рости. Біля дешевих розумієш, що до того рівня падати і падати.
Дешева жінка не знає одного:
Чужа душа - потемки. Чуже життя - моветон.
Любі жінки, ви можете втрачати совість, принципи і цноту. Та не втрачайте гідності, будь ласка.
Адже врешті-решт, кожен отримує те, на що заслуговує:
хороші люди - хороші події,
погані люди - піздюлєй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826168
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019
і де твої крила, що їх так любила?
і де твій незламний дух?
від подиву широко очі відкрила
на мить зупинився рух
дивився згори, як же ти понтувався:
"дивись, в мене інше життя"
ну як чужі руки? нове щось дізнався?
душа зачерствіла твоя
а я, дорогенький, попереджала:
нічого й ні з ким - без любові
вона на такого, як ти, чекала,
їй - гроші одні. не розмови.
ти ще десь недавно уголос сміявся,
ти досі при друзях крутий
тобі не джек-пот по житті попався
ти просто повівся, дурний
ну де твої крила? де твоя гордість?
де дике твоє серце?
чому не блистять, як зі мною, очі?
важливі- пусті стали речі?
я так любила твою свободу
ти був, наче криця, незламний
ми разом проходили море без броду
твої лікувала рани
твоїми світами я дихала вільно
і їхав нам дах нереально
тепер на землі ти, тепер не мрієш
без мене не так цікаво?
02.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826169
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019
[color="#223abf"][i]А ти смійся в обличчя лиху!
А ти смійся в лице біді!
Не здавайся, і глибоко дихай:
Під водою бували всі.
Хоч кричала: не вмію плавати!
І топилась у власних сльозах.
Місяцями нездійсненим марила,
Дозволяла, щоб їв тебе страх.
Тамувала сердечну втому.
Викликала вночі таксі.
Вибігала у відчаї з дому,
І чужими здавалися всі.
Забувала про все, що поруч
І лякав твою душу сміх
І стискав твоє серце обруч
Що він мав. що він міг й не вберіг.
Дуже дихати було важко
Ти топилась - і прямо на дно.
Знаєш, визнати чесно поразку:
Ось що врешті найважче було.
Що не завжди буває, як хочеш.
Що руйнуються безліч світів,
І ти всі врятувати не зможеш.
Бо багато кротів і щурів.
Менше слів, більше діла - і досить.
Хай душа не тривожиться злом.
Хай не бачать всіх прикрощів очі,
Ну а тіло хай йде напролом.
_____
А ти смійся в обличчя лиху!
А ти смійся в лице біді!
Не здавайся, і глибоко дихай:
Під водою бували всі.
[/i]
08.07.18[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825912
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019
Це, мабуть, щастя - тримати тебе у долонях.
Неначе пташку, лише б не п[b]о[/b]шкодити крил.
Всміхатись на плаття із білим червоне,
І всьому тому, що у тобі відкрив …
Закрита була у якомусь незримому замку.
Він тут височів, своїм блиском спустошений,
Гордився цьому і тримав свою бранку.
Воєнний мій стан через це оголошений.
[b]Я[/b] не побоявся зламати
Всі вікна у цьому дивацькому мотлосі.
Щоб разом з тобою зрадіти світанку.
Відшукую ноти у подиху й голосі …
Чи може хотіла ти там залишатися?!
Приходять на тебе тут сплячу дивитися.
І там промайнути у вічному хроносі,
І може у морок цей навіть ужитися …
Та ні. Не хотіла. Злякалась, як стіни ці падали.
Не знала, що там, що вони в тебе викрали.
І як, коли видих і вдих, наче казками
Хтось в мить пролетів, і тебе раптом вибрали …
І кожен читач, що читає свою особливу.
Чи скажеш, що жінку? Та ні. Вона – казка, історія.
Не зміг до кінця? Чи дочасно закрив? Обірвав кіноплівку?
Маленьке кіно? Справжня обсерваторія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825829
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 18.02.2019
Пишу тобі неначе в інший світ,
А може, в інший час. Вже й сам не знаю.
Скляний будиночок на озері ст[b]о[/b]їть,
В нім ти живеш.
[i]І я ним щиро марю.[/i]
Ось тут стоїш, ось тут чомусь мовчиш.
Не спиш …
Важливе, мабуть, щось гортаєш.
Вогню шепочеш казку щирості свою.
Не затаїш.
[i]Бо [b]я[/b] все знаю ...[/i]
З твоїх листів, з твоїх пісень, з твоїх віршів.
Якою ти у справжності своїй насправді є, а не буваєш.
Собі свого і не проси, ти не даєш.
У мене теж, здавалось, відбереш.
[i]А я все маю ...[/i]
Я теж не сплю. І бачу я, як ти
Вдивляєшся у марево його.
- Дозволь мені його від нас спасти.
А я кажу́:
[i]не дозволяю ...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825161
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019
Стерня терня зерня черня.
Ось моя майстерня.
Вишень кишень лишень липень
Висень видень вадень водень
Кисень лисень личень кличень
Ключень глючень учень мучень
Маки маски і підказки
Тесла весла Тесли несли
Круки руки басавруки
Лошата лопата ропата рогата
Потята! Ротата картоплекопачка
Вигортає горня і кубло землерийки:
Так і я вивертаю з вашого тата
Все нутро для домашньої вузькоколійки.
То чорти несуть на вилах
Неспокійні душі. –
Я плюю на їхню працю з високої груші.
Брати мої! Все суще має суть.
Як хочете, – а ниткою цією
Потрібно подолати словесну каламуть
І вийти на якусь просту ідею.
( див. "прикріплений файл"! )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622945
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 09.02.2019
Я б хотів бути твоїм вітром,
Він завжди знає, чим ти мариш,
Я б хотів бути твоїм берегом,
До якого ти дуже прагнеш …
Я б хотів бути твоєю радістю,
Щоб опинитись у тебе на губах,
Я б хотів бути твоїм смутком,
Щоб купатися у тебе в очах.
Я б хотів бути твоїм плащем,
Він тебе постійно обіймає,
І твоїм від серця ключем,
Ти йог[b]о[/b] так оберігаєш …
Бути бокалом вина
І відчути твої губи,
Ти була б зі мною одна
І не спішила б нікуди.
Бути першим весняним днем.
Ти йому так щиро зрадієш.
І бути літнім дощем.
Ти про нього так іноді мрієш.
[b]Я[/b] б хотів стати твоїм часом.
Ну хіба від часу втечеш?!
Ми були б з тобою разом,
В мене тебе не відбереш.
Але ти б була моїм в'язнем,
І тому я все це змінив,
Будь, будь ласка, просто щастям,
А мій човен щоб поруч плив …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824656
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 08.02.2019
Вона йшла по вулиці і раптом почула свою улюблену мелодію. В старому подертому плащі, у зовсім непривабливому капелюсі вуличний музикант зачаровував слух саме її музикою. Не довго думаючи, дівчина п[b]о[/b]бігла у квітковий магазин і поклала поруч з ним букет квітів. Це було найвищим виявом поваги і захоплення з її боку. Вона пішла повільно вулицею, стараючись прислухатись до улюблених звуків. Раптом щось сталося з музикантом. Він відкинув геть подертий плащ, не потрібний капелюх ... і виявився звичайним юнаком. Хоч звичайним його навряд чи можна було назвати. Він пішов вслід за дівчиною, граючи на скрипці. Куди б вона не йшла, звуки його скрипки не відставали ні на крок. Коли падав дощ, вона підходила до юнака і вони разом, обн[b]я[/b]вшись, дивилися на наче зачаровані краплі, що витанцьовували неймовірні вальси навколо них. Коли падав сніг, вона сідала за піаніно, а він стояв зі скрипкою біля вікна, а зима спочатку раділа, вибухала своїми емоціями, зачаровувала, потім засинала. Пройшло багато років. На підвіконні лежала скрипка, а піаніно стояло в кутку кімнати. Їх ніхто ніколи звідси не виносив. Пізно ввечері скрипка знову оживала, а клавіші піаніно починали з нею свою нічну розмову. Їх не можна чіпати. Не можна зупиняти музику. Вони заслуговують на свою маленьку вічність.
[i]хто ти, той що до скрипки нахиливсь,
ти чарівник, чи може просто вітер,
чомусь так дуже-дуже зажуривсь,
кладуть всі гроші, я ж покладу квіти ...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824570
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 08.02.2019
А знаєш, я більше не вірю в ніЯку любов
Її не існує для мене віднині.
Моє серце тепер лишень переганяє кров
Не шукаючи винних.
А знаєш, мені так бракує всьогО тебе
Вже всоте відрікаюсь писати цьогО віршА
Ранком знаходячи десятки причин
Щоб до настання ночі згубити їх всіх в словах.
А знаєш, я вже не чекаю від світу див
Твого приїзду до мене чи хоча би дзвінка
Бо очікування вбивають. Ти мене надломив.
Я ледь-ледь жива.
Знай,мені цілоденно бракує твоїх плечей...
Ніяково обіцяю собі нарешті забути про втрату.
Та між плечима твоїми стиснулась моя кімната
Кожен вигин стіни й кожна дошка її крива.
А знаєш, я більш не шукаю ніякої любові
Бо любов - то заплющені очі, то тріщина на вустах.
Ти ж мене запевняв що не викличеш болі...
То була брехня...
Бо ти добре знав, що викличеш сльози
Що любов твоя - мною випрохана в Творця.
А я потребую тебе далеко не розумом
А я потребую тебе переважно щодня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814362
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 07.02.2019
А та, між нами панна, пречудова,
Нехай собі блукає між людей,
Вона прекрасна, ніжна і казкова,
Завжди ховалась в глибині твоїх очей …
Не проганяй її, коли прийде колись,
Схоче обняти за кохані плечі,
На неї щиру ти тоді не злись.
Вона не я. Боїться холоднечі.
Вона неначе кілька пелюсток,
Віддалася на волю вітру,
Підхопить їх якийсь листок і покружляє.
А я потім усе зітру.
Не злись. Вона вже не жива.
Це тільки спогад, списаний у вірші.
У неї теж якась своя душа,
Що дуже потребує тиші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824275
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 07.02.2019
А та, між нами панна, пречудова,
Нехай собі блукає між людей,
Вона прекрасна, ніжна і казкова,
Завжди ховалась в глибині твоїх очей …
Не проганяй її, коли прийде колись,
Схоче обняти за кохані плечі,
На неї щиру ти тоді не злись.
Вона не я. Боїться холоднечі.
Вона неначе кілька пелюсток,
Віддалася на волю вітру,
Підхопить їх якийсь листок і покружляє.
А я потім усе зітру.
Не злись. Вона вже не жива.
Це тільки спогад, списаний у вірші.
У неї теж якась своя душа,
Що дуже потребує тиші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824275
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 06.02.2019
А та, між нами панна, пречудова,
Нехай собі блукає між людей,
Вона прекрасна, ніжна і казкова,
Завжди ховалась в глибині твоїх очей …
Не проганяй її, коли прийде колись,
Схоче обняти за кохані плечі,
На неї щиру ти тоді не злись.
Вона не я. Боїться холоднечі.
Вона неначе кілька пелюсток,
Віддалася на волю вітру,
Підхопить їх якийсь листок і покружляє.
А я потім усе зітру.
Не злись. Вона вже не жива.
Це тільки спогад, списаний у вірші.
У неї теж якась своя душа,
Що дуже потребує тиші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824275
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 06.02.2019
💌💌💌
якщо я завтра помру, сьогодні хочу дихати
сьогодні хочу жити. не чути жодних пліток.
не слухати жодних порад. своїми гордитись крилами.
з любов'ю і задоволенням проходити кожен крок.
💌💌💌
якщо я завтра помру, то знаю, що світ не зупиниться.
настане зима, весна. і літо буятиме квітами.
хтось правильно зробить щось. хтось всоте в житті помилиться.
хтось скаже "мені всеодно", хтось збреше "ми були рідними".
💌💌💌
якщо я завтра помру, сьогодні не буду плакати.
сьогодні я зроблю все. і скажу, про що мовчу.
а жити всі дні отак, як інші тобі радили?
я хочу горіти вогнем! навіть якщо згорю.
02.19[u][u][/u][/u]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823853
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 04.02.2019
Чи то місяць, чи блиск зірок
не бувають гарячі…
Ти – мій вирок і мій – пророк,
передвісник удачі.
Ще м’язисте міцне крило
розпорошує морок.
Ти зберіг у собі тепло,
хоч давно вже за сорок.
Ти прагматик і реаліст –
дій вражаюча скромність.
Мудрість слова для тебе – зміст,
сила слова – спроможність.
Почуттів золоті жнива
осінь шле надто пізня.
Я тобою живу… й жива
наших зустрічей пісня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824163
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019
Ти так довго живеш в цьому місті,
Щось магічне у твоїх очах,
Знаю погляди добрі і злісні,
У очах бачив втому і страх.
А у тебе не бачу нічого,
Наче дзеркало, порожньо в нім.
Подивилась б на мене хоч строго,
Налякала б хоч криком своїм.
Так, я бачу, ти вже надивилась,
На відтінки людського життя,
У кімнату ти наче схилилась,
Мов шукаєш людське почуття.
Знаю я, тут колись піаніно
Грало завжди в право́му кутку,
І, о диво, туди ти дивилась,
Не знаходила свою мету.
Уночі полювала жорстоко,
А удень тут для тебе Шопен,
І прожила ти так двадцять років,
Шанувальниця нот, муз і сцен.
Розігналась сова і у вікна
Стала битися клювом своїм,
І була вона зовсім незгідна
Що зробили їй світ нічиїм.
Що немає у ньому вже вальсу
Ані «осені», ані «дощу»,
Наче вирвали музику з часу,
А вона каже: не відпущу!
- Я, звичайно, така безсенсовна,
По ночах маю темні діла,
Моя тяга зовсі́м не позорна,
Я себе у цих нотах знайшла.
[i]От і ми так життя пробігаєм,
Десь почуємо щось і своє,
Але гострого клюву не маєм,
І своє наше вже нічиє …
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823406
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019
Хто я для тебе?
Може, вітер?
Як буду теплим, приголубиш.
А як зроблюсь холодним дуже,
Мене забудеш.
Чи погубиш.
Хто я для тебе?
Щось несхоже
На те, що дні твої полонить.
Це так незручно, може шкодить.
Любити ти такого зможеш?
Хто я для тебе?
Друг чи більше?
А друзям не закриєш двері,
Не обійдешся просто віршем,
Написаним десь на папері.
Із другом міцно, рука в руку
Бредеш по цьому горе – світі,
І не здуваєш як пилюку,
І не чекаєш кращі миті …
А якщо більше, це непросто,
Це так багато треба вміти,
Лишатися одного зросту,
І дарувати серцем квіти.
Бути не близько, не далеко,
Стояти мовчки, як потреба,
Чи голосно, коли відчуєш,
Що надважливим є для тебе!
Мабуть, тепер потреба тосту.
"Упали", хоч "одного зросту".
Ніколи рук не рознімали.
Тому і встали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823412
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019
Ти проходиш повз мене,
Ні, ти пробігаєш
У життя як на сцену
Зі мною влітаєш.
Не буваєш ти різн[b]о[/b]ю,
Тільки собою!
Мені іноді боляче
Так за тобою.
Ти жартуєш,
Але я
Чомусь не сміюсь.
Ти завжди обіймаєш
Справжність чиюсь.
І мені не справжньому
Такою глибиною
Пишеш очима:
Люби такою.
І мене не справжнього
Другом називаєш.
Навіть не киваючи,
Справжнього не знаючи.
Часом проганяєш.
Але все прощаєш.
- Люби такою.
Я ж не відвертаюся.
Але опираюся
Тому звіздарю.
Відбирає, граючись,
У вогонь вкидаючи
Мене.
Навіть я горю.
Ну а ти, не знаючи,
Поглядом блукаючи,
Дотиком шукаючи
Заметіль мою.
Навіть проганяючи.
А [b]я[/b] не корю.
[i]Вітре, заважаєш.
Очі закриваєш.
Ти ж, не розумієш,
Більше шаленієш,
Граючись,
Вбиваєш
Не її одну.
Граючись,
Цілуєш,
Ледь-ледь обіймаючи,
Навіть, не торкаючись,
Граючись, кохаєш.
А ти люби таку.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823157
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019
«Ніхто не розділить з тобою ні волі, ні віри,
Лиш хліб твій поділять і кинуть зацькованим псам…» -
Прочитав я у книзі колись в Стефурак Неоніли
І той вірш назавждиꞌ просто запам’ятав.
Поетеса хотіла сказати, про що й написала,
Намагаючись нам у словах головне донести,
Що і волю, і віру подарувати людині замало –
Кожен з нас має сам особисто до цього прийти.
Це як істина в першій інстанції, взята в народу:
Неможливо зробити вільну людину з раба!
Тільки кров’ю і потом можна здобути свободу,
Ну, а віру людині несе покаяння, а не боротьба.
Я дивуюся людям, які продають свої душі
За посади, за славу, за гроші, чи за чудеса.
«…І будуть писатись мені неприкаяні вірші,
Потрібні хіба що метеликам і небесам».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823043
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 28.01.2019
Я іду й заглядаю у очі
Серед натовпу різних людей.
Лише згадую вислів пророчий:
Не зустрінеш пророків ніде.
Не зустрінеш ніде, бо немає
Ні у себе в Вітчизні, ні там.
І нікого ніхто не питає,
За які це гріхи тепер нам?
Не зустрінеш пророків. Не треба
Вже нікому пророчі слова.
І не моляться більше до неба,
Не лякає і ночі діра.
Не хвилює минуле й майбутнє –
Всі живуть лиш сьогоднішнім днем,
І від самого січня до грудня
Цілий рік кінця світу ми ждем.
Скільки можна чекати месію?
Скільки можна знущання терпіть?
Скільки можна живити надію
І собі дати раду не вміть?
Скільки можна обіцянкам вірить?
Скільки можна ще вірить в добро
І про рай на Землі знову мріять,
Де добро переможе все зло?
Я іду і вдивляюся в очі,
Намагаючись душу відчути.
Розумію, що вислів пророчий
Нам давно вже пора всім забути.
06.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823044
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 28.01.2019
Торкнися до губ... до волосся...до тіла та серця.
Звільнися від сумнівів. Очі твої, як озерця.
В них душу твою та своє відображення бачу.
Я хочу усе відчувати...Долоню гарячу
свою поклади обережно сюди. Чуєш? Б'ється.
Все дужче і дужче.Одвічна мелодія серця.
Рукою по клавішах тіла, так ніжно...піано...
Від дотиків, що ледь відчутні так солодко й п'яно.
І так, ніби вперше, ця музика граючи вкотре
все змінює. Збудивши струни у громове форте
захоплює подих, кидає в обійми безодні...
Піано та форте...В нас є лише тут та сьогодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819040
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 28.01.2019
Летіти. Горіти. Хотіти торкнутись, побачити.
Згоріти дотла. І образитись - потім пробачити.
Кричати без слів...Чи мовчати - так голосно-голосно!!
Нутро оголити...від цього то тепло, то морозно.
Любити, жадати, боятись за мить усе втратити.
Вуста цілувати, руками всі вигини гладити.
Торкатись, в обіймах губитись, вкриватись "мурахами".
На землю раптовим дощем, чи у височінь птахами.
Світити, мов сонце у небі твоєму безхмарному.
Розквітнути, стати осяжною в світі примарному.
Із вітром весняним упасти до серця зерниною,
і там прорости, ставши разом з тобою єдиною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768124
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 28.01.2019
Диптих. ч.2
І сниться знову нескінченне літо,
Яскраве поле, ліс у далині.
Я тихо йду. Мені кивають квіти,
І грає щастя на одній струні.
Душа не пам’ятає про негоди,
Про існування клопотів та меж,
Бо я слухач безсмертної природи,
І начебто безсмертний з нею теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823011
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 28.01.2019
- Чи справжня ти?
- А ти хіба не знаєш?
Чи ти в свої не віриш зовсім сни?!
Сніговику, в серце тепла набрав і танеш,
Ми пропустили настання весни.
- Зима тебе так гарно одягала,
Не шкодувала срібла і тканин,
Я любувався, коли тихо спала
В оточенні берізок і калин.
- Ти танеш. Плачу. Другом став найближчим.
Стояв всю зиму і читав мені вірші.
І навіть вітер не так сильно свище,
Коли слова твої торкаються душі.
- Ти не сумуй, я ненадовго піду.
Стану струмком і в поле потечу.
Колись до тебе незнайомцем прийду,
Дощем на тебе з неба упаду.
- Я тут стоятиму
Ялинкою стрункою.
Потягну руки до самих небес.
Чекатиму, коли зустрінуся з тобою.
І ти мене собою обіймеш.
- Стояла вічність і його чекала.
Дивилась в вічі кожному дощу.
Хоча б одна його краплинка впала …
Ще ні. Ще іншу довгу вічність простою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823047
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019
Самотність це вибір? Кара? Свобода?
Ти б , зміг полюбити тишу глуху?
Виставу безглузду одного актора ?
Й відкрити собі душу свою ж ?
Поглянути в очі тій хто навпроти,
В люстерку ховається боязко?
Пробачити ій недолугі пороки?
І перед іншими стерти обов'язки?
Забути шаблони? Вийти із натовпу?
І проти вітру незламно піти?
Робити , що хочеш, без жодного докору?
І збудувати власні світи ?
Влюбитися в себе, справжню , щасливу,
Відповідальну за власне життя?
Віддавшися повністю власним поривам,
Забути про інших? Знайти своє "Я"!
24/01/2019
VDYACHNA
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822623
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 26.01.2019
Чому скучаю за тобою?
Чому? Питаюся себе.
Заповнив пів душі весною
Аж до захмарених небес.
Очам своїм не дав я волю
В твоїх втопитися навік,
Відправив очі у нев[b]о[/b]лю
Близький далекий чоловік.
Як обіймав, то тільки ніжно,
[b]Я[/b]к цілував, то лиш теплом,
Навіть зима холодна, сніжна
Тебе зігріла моїм сном.
Чому скучаю за тобою
В ці охололі срібні дні?
Здавалося колись це грою.
Гра залишилась уві сні.
Питаю в зоряного неба:
Чому скучаю за тобою?
Шепоче небо щось про себе,
Не знає, що таке зі мною.
Чому скучаю за тобою,
Ховають у глибинах очі.
Посидів місяць тут зі мною,
Не скаже, що дізнався, ночі …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822781
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019
[b]Пан ледь-ледь за тридцять із запахом диму[/b]
Якось сказав на чорне чорне,
Дістав у відповідь прокльона,
На біле біле без вказівки,
Тепер чекаю перевірки.
Грозились вигнати з роботи,
Але це вже мабуть усоте.
[b]Флейтист у парку[/b]
Безглузді будні,
Люди мов примари.
[b]Жінка, що не боїться щирості[/b]
Ти знаєш, теж маю проблему,
Чи, мовлячи яскравіше, дилему,
Я з почуттів своїх букет подарувала,
Над ними тупість довго глузувала.
[b]Пан «Рожеві щічки»[/b]
Розслабтесь. Що там? Що морочитись без толку?
Тратити час на будь-які проблеми.
Завжди знайдуть болючу голку,
Шукайте найпростіші схеми.
Якщо горить, то хай палає,
Як нетерплячий, то хай пропадає,
А там кричить хтось: поможіть,
Себе найперше бережіть.
[b]Пан, що робить вигляд, що думає[/b]
Дивився вчора я новини,
Мені розкажуть щохвилинно,
Що я і де маю робити,
Що ненавидіти, любити …
Я тут сиджу тихенько знизу,
Сховав у шалика мармизу.
[b]Пан обтяжений досвідом і величеньким черевцем[/b]
Так, так, усе нам вчасно скажуть,
Горластих тут розвелось море,
Вони вперід нам йти мішають,
Через отих горластих горе.
[b]Пан ледь-ледь за тридцять із запахом диму[/b]
Давайте з вами поговорим,
Я наведу вам аргументи
[b]Пан, що робить вигляд, що думає[/b]
Не трачу час на демагогів,
І на безглузді сентименти
[b]Пан обтяжений досвідом і величеньким черевцем[/b]
Ми знову пам’ятник відкрили,
Крильцята звернені у небо,
А тут якісь ворожі сили,
Нам про якісь земні потреби.
[b]Пан ледь-ледь за тридцять із запахом диму[/b]
Насправді, так як є і було,
І не змінилося нічого,
Все, що ви тут побудували,
Не варте таляра старого.
Це без фундаменту споруда,
Вона завалиться їй – богу …
[b]Пан обтяжений досвідом і величеньким черевцем[/b]
Женіть його подалі, люди,
Він мов змія кусає справу,
Наше прийдешнє - справжнє чудо,
Збудуємо айті - державу …
[i]Будівля валиться. Гуркіт. Крики.[/i]
[b]Пан обтяжений досвідом і величеньким черевцем[/b]
Де той, що мріяв завалити,
Знести, убити нашу мрію,
В тюрму негайно посадити,
Бо він підтримував расію …
[b]Пан ледь-ледь за тридцять із запахом диму[/b]
Як ви її побудували,
То так вона і простояла.
Щоб пташка в небесах літала,
Потрібно, щоб хоч крила мала.
[b]Флейтист у парку[/b]
Як вона впала,
Ні, як вона упала?!
То ледь стояла,
Мов яка примара,
Тепер у спогадах
Палацом стала.
[b]Пан, що робить вигляд, що думає[/b]
Ти з нами разом не сумуєш,
Тоді підозри очевидні,
Ночами злочини плануєш,
А вдень вправляєшся в трутизні.
[b]Жінка, що не боїться щирості[/b]
Він був зі мною поряд завжди,
Не міг нічого він зробити,
Одна людина, та й насправді
Не в змозі того завалити.
[b]Пан обтяжений досвідом і величеньким черевцем[/b]
Ой, вибачте,
Змінилась установка
[b]Новий персонаж з чудовим знанням англійської[/b]
Насправді попередник в всьому винен,
Давайте будувати новий замок,
Ось тут ледь-ледь поправте стіни.
[b]Пан обтяжений досвідом і величеньким черевцем[/b]
Уже біжу, хапаю фарби,
Які бажаєте відтінки.
Які нові пріоритети
У дочки вашої і жінки …
[b]Жінка, що не боїться щирості[/b]
Бридкі ви,
Як тут з вами жити,
Ви ж будете віки служити
І не помітите ні разу,
Кумедність псевдо - епатажу.
[b]Пан ледь-ледь за тридцять із запахом диму[/b]
А он і славний попередник,
Не розкидаються талантом,
Тепер він, правда, посередник,
Та залишився мажорантом …
Із віллою, з чудовим садом,
Пихтять нові автомобілі,
Як керував колись парадом,
Згадає часом на дозвіллі …
[b]Флейтист у парку[/b]
Складаю ноти,
Музики не чую,
Не люди, боти,
Піду помандрую …
[i]Той хто є самим собою сідає на лавці поруч з жінкою, що не боїться щирості …[/i]
[b]Флейтист у парку[/b]
Нарешті перша нота …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822724
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019
Ты говоришь, что хотел бы жену как я.
При этом сама до сих пор остаюсь не твоя.
Ты говоришь, оставайся со мною жить.
На завтра ответ «я подумал… давай не спешить».
Ты говоришь мне «давай встречаться,
Будешь готовить к обеду плов»…
Хотелось бы мне начинать улыбаться,
На следующий день говоришь – «не готов».
Ты говоришь, я и есть идеал всех женщин.
Да только с тобою идет деревенщина.
Ты говоришь мне, что мы похожи.
При встрече молчишь – ты незнакомый прохожий.
Парень чужой мне – букеты лилий,
Ты на меня за 7 дней ни минуты.
Своих «что на час» имена попутал,
Меня называешь своей фамилией.
Ты говоришь всем, что я твоя бывшая,
Но я от тебя о любви не слышала,
Даже не знаю ни грамма твоей любви,
Зато тавтология слов у меня в крови.
Ты говоришь, говоришь, говоришь.
Годы идут – засыхает любой камыш.
Платье для свадьбы сожрали и моль, и мышь.
Я рада, что ты там спокойно и сладко спишь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822644
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019
Я б так хотів з тобою заблукати
У інший світ, так щоб на все життя.
І іменем той світ твоїм назвати,
Я б так хотів такого забуття.
Твого волосся не позичу вітру,
І сліз твоїх я не віддам дощу,
З очей печаль твоїх не кликану я витру,
І десь за обрій за т[b]о[/b]бою полечу …
Я б так хотів про тебе написати
Вірша, який в століттях не згорить,
А Бог забув талант мені цей дати,
Я вітром запустив і хай летить …
Душа моєї скрипки як у тебе,
Її від холоду й ворожості болить,
Її так міцно обіймати треба,
Коли вона самотня спить …
А [b]я[/b]к заграє, то я замовкаю,
І слухаю у музиці любов.
Нічого кращого на світі я не знаю -
Без удавань, без фальші, без оков ….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820989
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 25.01.2019
Вже тридцять з гаком зим без тебе поруч,
без права на розмову віч-на-віч.
В полоні небокраю сонця обруч:
дарма, що день! Без тебе – вічна ніч.
Не знала ти мене, мабуть, ніколи,
заплетена в рутини волокно
й приховувала доля-орнітолог
думок твоїх пташине молоко
від мене. Та я й сам не знаю досі
хоч імені – лиш суму мертвих букв
(в античного мовчання стоголоссі)
підсвічує екраном ноутбук.
Ми бродим, як заблудлі аріани,
в пустелі лабіринтів Палестини,
проте незрима нитка Аріадни
єднає наші душі-намистини.
Нас вміло не з’єднали, як по ГОСТу,
щоб все життя тобою лиш горів…
Ми жертви цифрового голокосту,
ув’язнені мереж концтаборів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819377
дата надходження 29.12.2018
дата закладки 24.01.2019
Врятуй мене від безлічі думок
Нав'язливих, порожніх і незваних,
Що міцно заплелися у клубок
Ночей безсонних, пізнього вставання...
Врятуй мене від тисячі дурниць:
Солодощів не в міру, алкоголю,
Годинами лежання горілиць,
Переглядів торішнього футболу...
Врятуй мене від стресів і тривог,
І ласкою вгамуй нервові зриви.
Ти можеш це, хоча ти і не Бог -
Мій всесвіт рятувать тобі властиво.
Без тебе я вдаюся до дрібниць,
Марную час на римування віршів...
Мені не треба інших рятівниць,
Та я давно не уявляю інших...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822620
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019
Я не була морфемою життя.
Твого життя. Напевно і не буду.
Холодний дощ, мов квазікаяття,
Змива потроху із душі полуду
І засинає спомином на склі
Про незабуте, виплакане вчора.
Інтрада смерті чується в імлі,
Вмирає щемно у мені покора.
Я не була. Чи ти не захотів...
Тепер слова,немов могильні плити,
Німі й важкі. То схимники степів.
Словами душу вбиту не зцілити.
Тепер невпинно потяги мовчань
Із пункту "Ми" до станції "Колишні"
Нестимуть рештки снів і сподівань
У весни ті, де білим цвітом вишні
Зустріла нас украдена любов.
Пізнали смак отруйного оршаду.
Я не була. То чи воскресну знов?
Розп'яттям душ сплатили ми за зраду...
..............................................
Я не була. Напевно і не буду...
*Інтрада - невелика інструментальна п'єса, що виконує функції вступу до якоїсь урочистої церемонії.
*Оршад - напій з мигдалевого молока.
22.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730353
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 23.01.2019
Невтомне вістря гострого кайла
гризе граніт гріховної породи,
згромадженої в холоду Кайлас -
фортецю для ув'язнення свободи.
Невтомний, наполегливий шахтар
працює щоби товщу зла пробити,
щоб промінь, що несе його ліхтар,
ковзнув між зашкарублі чорні плити
на волю, вверх, до свіжості і хмар,
подалі від бісівських казематів,
змінивши любий демонам нуар
на сніжно-біле сяйво нових шатів.
Хоча б на мить...хоча б один ковток
цілющих і божественних фотонів,
допоки новий чорний пласт думок
не зробить їх кладовищем фантомів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822242
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 22.01.2019
Старий актор дививсь у зал,
Йому здавалось, так ніколи не дивився,
Дивився в очі наче в сто дзеркал,
Ледь – ледь до залу нахилився …
Почув як дихає глядач у першому ряді,
Він щойно репліку сказав: «у світі запанує тиша»,
Він, як завжди, шукав її в собі,
Раптово сцена стала яскравіша …
Він вже давно про себе зрозумів,
Що грає роль разом із глядачами,
Нічого б на цій сцені не зумів
З порожніми безглуздими рядами.
О ні, квитки б продались як завжди,
Світились пані найдорожчими вбраннями,
І слідкували б кожним поворотом голови
Як хтось прийшов, з якими перстенцями …
Але у зал прийшли сьогодні ті,
Для кого кожен жест без права на брехливість,
Такі не аплодують пустоті,
І відчувають удавання слабосилість …
Буває інше, але тут актор,
Який грає життя, а не за гріш повинність,
І не попросиш про повтор,
Єдиний раз така акторська милість …
Сьогодні це як в перший чи останній раз,
Це як зробити крок зі сцени в вічність,
І виставити душу напоказ,
Це вже не гра, це вже якась магічність …
….
І зовсім не про сцену цей сюжет,
Це швидше про розмову між чужими,
Заповнений безглуздям Інтернет,
І іноді безглузді власні рими.
Близькі не розкидаються словами,
Далекі не шкодують величавих слів,
Близькі не розлітаються світами,
В далеких поспіхом усе, напів …
А скажеш щось, що є найважливіше,
Буває зовсім непривабливо, без рим,
І не буває в світі красивіше
Тепла магічних і морозних зим …
А скажеш так, щоб всі тебе почули,
Хто вміння чути десь в дорозі не забув,
І руку подало твоє минуле,
І мав ти честь, що рідний хтось почув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822127
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019
Вона десь в небесах його шукала,
А він у покарання в світ її пропав,
Людського болю серце ще не знало,
І що таке любити теж не знав …
Такий собі помірно емоційний,
Байдужістю байдужість проводжав,
І раптом став незвикло рідний …
І раптом тим самим звичайним став …
Звичайність в незвичайність обернулась,
Причина, як завжди, жіночою була,
Вона його замерзлості торкнулась,
Ви їй дали те, що хотіла, небеса …
Все, що не зло, це він усім пробачить,
Навчився вартісне підносити на трон,
Крізь неї все небачене побачить,
І знає, що вона уже не сон …
Вона стала звичайним незвичайним
У тому світі, де його тепло,
І вимушене те прощання
У них його не відняло́.
Вона ж шукає шлях кудись туди до нього,
Ховає посмішку незгасну не свою.
Ви не судіть її за одержимість строго,
She is searching for you ….**
* [i]навздогін за однією з казок сучасності[/i]
** [i]остання фраза англійською як підказка[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821842
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 18.01.2019
Чи втримаю я тебе,
Коли летітимеш до мене,
Впіймаю, - переконую себе,
Міцно – міцно вхопити руки треба …
А якщо за тобою зірвусь,
Полечу униз на арену,
Навіть коли розіб’юсь,
Оберу циркову наречену …
Правди я не боюсь,
Зламаюся, не прогнусь,
З лестощів тільки сміюсь,
Любов’ю, буває, нап’юсь …
Над страхом, буває, сміюсь,
Але так за тебе боюсь,
Тому все ж піду і нап’юсь,
А потім вже розіб’юсь …
Очі спинили. Лечу.
У тебе дивлюсь досхочу.
І руки тримаю твої
Начебто крила свої …
В очі дивлюся твої,
Начебто в небо своє,
Квіти мої обійми,
Начебто серце моє ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788213
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 18.01.2019
Вже з десяти великий музикант,
Видіннями нічними всіх лякаєш,
Можливо, для салонних дам жаданий франт,
Ти у коханні собі рівну обираєш…
Ти темою для музики зробив свій жаль.
У тебе це ненависть, "зла" любов, печаль.
Людям віддав свій найдорожчий подарунок.
І ця любов – життя твоє ... і трунок …
В останній рік ти зовсім не писав.
Вона пішла. Тому ти і пропав …
Поеми ніжності - той музиканта вальс
Тепер вже як прощальний прозвучав …
А скільки ти для цього світу викрасти зумів!
Хто інший осінь наче жінку цілував?!
Ніжністю музики ти долі відповів ...
І музикою світ весь обійняв …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767905
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 18.01.2019
[i]і розкіш, і підвал - то все чиясь уява,
тож уявіть, який переполох, коли обман розкрито,
вважав, що блискотить, а то темрява,
І світло все втекло крізь часу сито ...[/i]
У того Майстра не житло, підвал,
В його фантазії згубилася реальність,
Що з тих окремих несподіваних похвал,
Його не сприймуть лесть і мстива стадність.
Його обійм ціна? … хіба в[b]о[/b]ни за гріш?
Його слова як лезо найгостріше,
А може в піч усе … достатньо протиріч,
Навіщо голосно: що сильно, це тихіше …
А бути з ним …. тюрма, без розкоші й вина,
Чи ресторанного життя миліше
Оця фантазії й кохання простота?
Ти не кричи … ти говори тихіше …
Що з тих обійм, що з тих відвертих мрій,
Він просить сам: іди, це не для тебе.
А їй чомусь так хочеться самій,
Обрала цей підвал сама для себе …
І раптом цей підвал як цілий світ,
Десь посередині між раєм і землею,
І гості вже сто[b]я[/b]ть біля воріт
З такою ж самою предивною душею …
..........
[i]ось там в кутку ви думаєте книжка,
якісь листки, може цілий роман,
любов прокралась в світ химер і зиску,
а там вже думали, що одягла саван ...
навіть у світі темряви лихої,
навіть у світі тупості і зла,
вона в підвалі з розпачу людського
все лишнє зняла, зовсім роздягла ...
А всередині там була людина,
якій вона себе подарувала,
якій вона себе мов подарунок
на двох долонях простягла ....[/i]
[i]не знаю чи виною то чи ні, то кожен сам вирішує в собі,
буває хтось вирішує любити, буває хтось живе собі у сні ....[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821497
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 17.01.2019
Цінують поле не за бур’янами.
Не зачіска оздоблює чоло.
На війни ходять не за орденами,
А щоб тих війн нарешті не було.
Шанують пісню не за обертони.
Не кожен, хто на сцені, той артист.
Знімайте діадеми і корони,
Вони не зможуть замінити зміст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819553
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 05.01.2019
Чоло високе. І розумні очі.
Я в них ловлю жадобу до життя.
Читаю в них, що ти свободи хочеш,
Народних дум читаю відбиття.
Блакить очей твоїх – весняно-синя.
В ній теплота до всіх злиденних рук.
Ділам народу – вірність лебедина,
Непримиренність до народних мук.
«Ні! Я жива, я вічно буду жити!» -
Співала ти й розгонила пітьму.
Щоб так уміть життя й людей любити,
Собі тебе для прикладу візьму.
Твоє ім'я недарма – Українка.
Ти – пролісок, що сонце слав з руїн,
Боєць за правду і не просто жінка –
Поет життя. Низький тобі уклін.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646758
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 02.01.2019
Я вже не твій і твоїм вже не буду:
Хочеш – поплач, а хочеш – порадій.
Думки «про нас», цю свою ляльку Вуду,
Залиш уже на цвинтарі надій!
Не повернеш, не склеїш, не з’єднаєш
Загублене, забуте і розбите…
Плоди свого ж насіння пожинаєш,
Тобою же надійно в сніг сповиті.
«Не той, не так, не вмів і не кохав,
Не те робив, не те просив у неба…» –
Можливо й так! А як поясниш факт:
З тобою було гірше, ніж без тебе?
Були твої ілюзії, рожеві скельця мрій –
У них (а не в мені!) була тобі потреба.
Вони так і залишились - фантазії без дій,
Не бу́ло дій! Тепер – уже й не треба!
Можливо в чомусь я і катом був,
Та ти сама себе вела на місце страти.
Без тебе може чогось й не здобув,
Але з тобою - значно більше втратив…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770774
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 01.01.2019
Перша ніч після втрати, яка ж ти нестерпно-пекельна...
І чому так тривожить минуле, зриває пласти,
Перетворює в сіре оте, що любила, пастельне,
Де була не сама, ще живі всі і ще жива ти...
І лишень дика пам'ять все рвала і все ворушила,
Плач і розпач тулила в гарячий до болю печворк,
Все складала, складала, але і до ранку не зшила
У єдиний малюнок, малюнок єдиний... на двох...
Щось і ранок сьогодні... це ж треба... і той забарився,
Хоч боялася вперше побачити сонце... сама...
І за ніч прохолодну... мені геть ніхто не приснився,
Було темно і страшно, немає... немає... нема...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811603
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 31.12.2018
Для кого ці рядки гризуть папір,
втискаючись душею в целюлозу?
Кому по льодопадам на Памір
тепло несуть крізь стіни із морозу?
Пульсує мозок голосом їдким:
"Загинуть твої рими! Все, здавайся!"
...Помруть в душі народжені рядки
під склом її байдужого девайса.
Засвище вітер пустки в висоті,
затягне свою пісню в кволих рамах,
бо всі вірші, немов у кислоті,
розчинять музи в своїх голограмах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819646
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 31.12.2018
Завмерла ніч і тишею бринить
Світило сонне причаїлось в хмарній пастці...
Він не забуде ту бентежну мить
Коли зустрів Її, оту, що пахне щастям...
Так тонко, ніжно, наче білий цвіт
Мов пелюстки в саду червневого жасмину
Всоталась в шкіру, в душу, в цілий світ
Запеленала щастям, мов малу дитину
Вона стелила м‘яко, ніби пух
Залюбленими, срібними словами, сміхом
В Її б долонях і вулкан потух
І вуркотів би в такт слухняно, мирно, тихо...
Він все б продав, віддав за майбуття
Удвох, за поцілунок вранішній зап‘ястя
Бо він вже знав - не шкода і життя
Коли пізнаєш Ту, що завжди пахне щастям
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793829
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.12.2018
Нам кожен день дарований з любові -
Світанок, вечір, ніч, найменша мить
Це ми плетемо їй вінки тернові,
Забувши, що покликані любить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804462
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 31.12.2018
Як ішли ми вдвох з кінотеатру,
То курив він сигарети “Ватра”,
А як взяла до себе у прийми –
Перейшов на “Приму”, на “Приму”.
Дуже швидко розбили ми щастя глек:
Сидячи у в ванній, він смалив “Казбек”,
Я кричала на весь коридор:
“Скоро гризтимеш ти “Біломор”
Й заїдатимеш снігом торішнім!”
Де там... Пів-квартири забрав за два тижні…
І тепер я ламаю у полі березу,
Їм гіркі огірки та курю “Стюардесу”…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109755
дата надходження 29.12.2008
дата закладки 20.12.2018
Знов почуття говорять: «Так не можна жити!»,
І серцю важко битись в такт з брехнею.
Та розум вже готовий примиритись,
Схилитись перед долею своєю.
Не сперечатися, в покорі добувати
Своє життя у підлості і зраді.
З юрбою на заклання крокувати,
Шикуючись у стрій мов на параді.
Чергова посмішка, рожеві окуляри -
Аксесуари нинішньої днини.
Обмінюється щастя на доляри.
І віра гасне у душі людини.
В часи, коли нікчемність впевнено керує,
Бо шлях до світла втрачено в тумані,
Людьми байдужість повна опанує,
Будуючи майбутнє на обмані.
Не завжди розуму потрібно довіряти
В житті, що бруд і гнилість покриває.
Навчіться полум’я в серцях плекати.
Дорогу із пітьми воно осяє.
До світла, до мети, крізь блискавки і грози
На крилах почуттів душа вперед летить.
Змиваючи брехню з небес поринуть сльози,
Ритм багатьох сердець без фальші зазвучить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815846
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 17.12.2018
Кохай мене, прошу тебе, кохай,
В холодних заметілях гнаних вітром,
Тоді, коли зривається над світом,
І вдаль летить незміряна печаль.
Кохай мене, прошу тебе, кохай,
В туманах, і калùновім намисті,
В сльозах дощів, барвистім падолисті,
В ріллі дорідній променем заграй.
Люби мене, прошу тебе, люби,
В цвітінні літа, в ароматі липи,
В житах рясних і в росах золотистих,
У миті щастя, у сльозі' журби.
Люби мене, прошу тебе, люби,
У журавлях, що з вирію вертають,
В підсніжниках, що розцвіли у гаї,
У кульчиках* зеленої верби.
Ох, знало б ти, а як кохаю я,
Тебе, моє ласкàве, ніжне, крàсне!
У почуттях, що часу непідвласні
Освідчувалась Сонцеві Земля.
Кульчики*-сережки.
Н.Хаммоуда
07/02/2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717220
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 08.12.2018
я дуже втомилась від себе, від тебе, від нас,
лукаво тобі посміхатись, в усьому годити,
втомилась даремно чекати на тебе весь час,
втомилася поруч з тобою не бути, не жити.
я просто втомилась щодня дожидатись дзвінка,
втомилася чути: пробач, я сьогодні не зможу...
втомилась не бути коханою в твòїх руках,
чекати на ласку, неначе на щедрість вельможі.
повір, я втомилась себе дарувати тобі,
втомилась у наступ іти, добиватись кохання,
втомилася від існування у цій боротьбі,
втомилась дурити себе, що сьогодні- востаннє.
то ж знай - я втомилась! і більше вже так не будè,
бо втома руйнує, ламає, вбиває, калічить.
чим далі-все більше. відходить життя молоде,
вже пасма сивин опадають на втомлені вічі.
втомилася знати, що я -забагàнка твоя,
втомилася бути забàвкою в примхах дитячих,
бо ти не доріс до кохання іще, ну а я-
втомилася просто ніколи твоєю не стати.
07/02/2017р.
Н.Хаммоуда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716997
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.12.2018
ЛИСТ.
Вона йому писала ті слова,
Хоч поряд вже його давно немає.
Здавалось, зараз лусне голова,
Хоч на папір, раз він не прочитає.
Вона йому писала ті рядки,
Всі почуття на білий лист лягали.
Старанно, як у школі, від руки.
Внизу сердечко і ініціяли.
А дописавши -стиснула в руці,
Зім'яла і жбурнула до каміну.
Горіли у вогні її рядки,
Любов її згорала в жарі синім.
А він чекав тих слів. І сам писав,
Кохання на папір лилося вèршем...
Серця вогонь гордині обпікав,
Ta так ніхто й не надіслав їх першим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813546
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 08.12.2018
Неспішний ранок і холодні тіні.
Розкачано у небі хмарний пласт.
Двох близнюків – можливість і хотіння
По вулиці вигулює контраст.
За горло будень більше не тримає
(які до мене в нього справи є?)
Людей із вічним поспіхом немає
Та дикий голуб зернята клює.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816179
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 08.12.2018
Є хмарини купчасті й перисті,
Дощові… Що збирають сніги.
Серед них, одягнувши намисто
Несуть град, які нам вороги.
Є хмарини з крилом лебединим,
Наче янголи, що в небесах.
Є хмарини, що з риком левиним,
Добавляють до серця нам страх.
Є такі, які гріють нам душу,
Що зникають, як сонце встає.
Таким хмаркам вклонитися мушу,
Бо тоді ясен день настає.
Я дивлюся у хмари і мрію…
Небеса – таємниця мені.
Я хмаринці і сонцю радію
І згоряю щоранку в вогні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814160
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018
Тоненькою билинкою стрункою,
Ти поруч йшла усе моє життя,
Грала в душі солодкою струною,
Торкалася мого серцебиття.
Тебе я бачив в різну пору року,
Як падав лист, летів лапатий сніг.
Впізнати міг із переду і з боку,
На перехресті вулиць і доріг.
Ти була горда, нею й залишилась,
А я і далі лиш дивлюсь у слід.
Роки пройшли, ти зовсім не змінилась,
А я тепер зробився справжній дід.
Твоя постава, завжди погляд вгору,
Щораз за тебе сам мені казав…
Ти була завжди біля мене поруч,
Хоч я усе життя тебе шукав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813026
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 11.11.2018
Ще день один злетів без тебе,
Немов осінній лист упав…
Знялася хуртовина з неба,
Нема тебе, яку кохав…
Чому кохав? - Не перестану…
Тобою дихає життя.
Хіба, коли мене не стане,
Я заберу ці почуття.
Проте і там, на тому світі,
Тебе я знову віднайду,
Щоб поруч тебе, доле, жити,
Оту єдину, що люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779446
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.10.2018
Що тобі дати, води чи вина?
Хліба духовного? Хліба простого?
Доброго настрою хочеш зерна?
Може, ти вечора хочеш німого?
Тихого міста за блиском вікна?
Ранку, що знову за ніччю воскресне?
Що тобі дати, води чи вина?
Що цікавіше, земне чи небесне?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795131
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 19.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wGyXJu9exfg[/youtube]
Товпляться на вітрі сніжинки
Оце уже не листопад.
Малі кружляють балеринки.
Це вітер творить цей безлад.
Кидає сніжки у обличчя,
На віях зірочки блищать.
Приймає осінь протиріччя.
Тепер не час їй вибирать.
Іще недавно клен гіллястий
Красою барв усіх вражав.
Вже посивів і став стріблястим..
Хоч він того ще не бажав.
Гілки замерзлі, наче кістки,
В надії тягнуться в вікно.
Їх врятувать не маю хисту...
Думки жевріють всеодно...
Ось сніг засипав по коліна.
Замерзлі віти вже мовчать.
І засинають, як дитина.
У сні тихесенько тремтять....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702644
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 24.11.2016