Ні до чого не можна звикати!
Звучить дуже сумно і страшно.
Та краще би горя від звички не знати,
Тому відпускати все треба нам вчасно.
Я знаю, це важко, я знаю,
Але на життя у всіх різні є плани,
Лети, ти лети моя пташко,
Далеко, махаючи крилами плавно.
Ось так, я тебе відпускаю,
До себе ні ниточки не прив*язала,
Лети, аж до неба, до краю,
Це так зараз важко, я й не уявляла.
Звикати не можна, я знаю,
Багато разів я собі обіцяла,
Що більше не звикну і звички не маю,
Та серденько знає, що це я брехала.
Нічого не має на вічно,
Нажаль, але є така правда.
Звучить безсердечно й трагічно,
В словах, у людині, завжди живе зрада.
Ламає, між ребрами кришить,
В середині щось так мішає.
Проста ніби звичка та зносить вже кришу,
Бо чогось в житті більше не вистачає.
Й звикаєш, як до героїну,
А люди властивості мають зникати.
Зруйнують, залишать порожню руїну,
Тому ні до чого не можна звикати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700978
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 11.12.2017
Я сильна
Я вільна
Я вперта.
Красива,
Щаслива,
Відверта.
Я - сонце, я - небо, я – зорі
Я – річка, я – поле, я –море.
Я запах дощу, вогню спалах
Я зграя думок в сивих хмарах.
Я – шепіт трави
подих вітру,
вершина гори,
дотик світу.
Я квітка, я ніч, я бажання
Я ранок, тепло, я кохання.
Я крапля, я повінь, я злива..
Я дочка, я мати, дружина.
Я хочу, я вмію, я знаю
Я зможу, я все подолаю
я пісня, сторінка роману
Я перша така і остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=84834
дата надходження 19.07.2008
дата закладки 11.05.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NhmEufXUeLM[/youtube]
[color="#4d1818"][i][b]Злилося відлуння далекого бою
З війною, що зараз кипить,
Як Крути тоді перетнулись з бідою,
У душах вона ще болить…
Дітей проводжали, хрестили під храмом,
А родичі сльози лили.
І крик відчайдушний: повернемось, мамо!
Та тільки кати не дали.
Нескорені долі, сини України,
Свободи святий первоцвіт.
Хоча й не діждались щасливої днини,
Вони, наче сам заповіт.
Стоїть він хрестом на Аскольдовій тиші –
Взірець. А у душах тягар.
Розстріляна молодь, у них найцінніше
– Життя відібрав комісар.
І зараз нащадки отих комісарів
Все лізуть в гібридній війні,
Вбивають, грабують, як дикі корсари;
Палає земля у вогні.
І як і тоді йшли вперед добровольці
Країну свою боронить.
Вбивали їх, гасли промінчики сонця,
У вічність ховалася мить.
Не вмерла в нас досі жага до свободи,
І досі козацтво в серцях,
І кожним життям проростають ці сходи,
Немовби під пензлем митця.
Кабмін, президент, депутати* і судді
Сплелися в злодійське кубло.
Та їх злодіяння не будуть забуті:
Пекельне чекає їх зло.
То й з ворогом ми звідусіль наодинці,
І тут витікає мораль:
Ворожі дві влади до нас, українців –
Російська та наша, на жаль.[/b][/i][/color]
*Більшість цього зрадливого парламенту і рештки клятих регіоналів.
11.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732872
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017
Пам’яті матусі
Одна, як квітка в полі,
Хитаючись від вітру,
Стою й думки поволі
У простір рвуться стрімко.
Як ніч на місто ляже,
Накрию ковдрой ноги.
І сумно мені стане
До болю... І тривоги
Мої гостріші стануть.
Згдаю твої очі
І руки – обіймали
Мене колись… Не хочу,
А сльози, мов росинки,
На спогади стікають,
Злітають у хмаринки…
Не має горе краю!
Одна, як квітка в полі, -
Беззахисна і ніжна –
Ти від життя так мало
Брала, давала більше.
Хай зорі оксамитом
Мені засяють в небі.
З тобою поруч жити –
А більшого не треба.
Тобі ми говорили
Так мало слів хороших…
Кому тепер сказати –
Могилі у пороші?
Одна, як квітка в полі,
У просторі космічнім
Душа відпочиває,
Та буде жити вічно.
19.11.2003р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423988
дата надходження 10.05.2013
дата закладки 17.11.2016
У кожнім дні — є неповторні миті,
Якийсь легкий, їм притаманний сум:
Життя секрети, нами не розкриті,
Проходять повз, не доторкнувшись струн.
У кожнім дні нам шанс завжди дається
Знайти себе, відкинути пусте.
Крізь хмар гризайль* прогляне й посміхнеться
Надій здійснених сонце золоте.
У кожнім дні — краса і безнемірність,
Бо навіть небо кожен день — нове.
І хоч яка гірка буває дійсність,
Любіть життя, яке воно не є!
* — гризайль — монохромне малярство,
частіше у сірому кольорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700854
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016